Вступ
Актуальністьтеми дослідження дуже висока і полягає в тому, що валютне регулювання –діяльність держави, яка спрямована на регламентування розрахунків і порядкуздійснення операцій з валютними цінностями. Необхідність валютного регулюванняполягає у наполегливості країн та банків мінімізувати валютні ризики.
Ціллюданої роботи, є вивчення та розглядання такої ланки валютних відносин, як валютнийрахунок та операції за ним. На перший погляд, валютний рахунок не є дужескладним кроком у напрямку до зовнішньоекономічних відносин, але він, у роботіклієнта з банками – є початковим. Перед тим, як здійснити будь-яку операцію зарахунком клієнта в іноземній валюті, банк повинен ознайомитися та провестивалютний контроль за нею, виявити її відповідність до чинного законодавстваУкраїни. Допомогти клієнту розібратися у всіх деталях, та забезпечити використаннярахунків у іноземній валюті у відповідності до діючого законодавства – єзавданням банків.
У теоретичнійчастині даної роботи буде розглядено нормативну базу, якою керується банк приздійсненні валютних операцій, також будуть розглядені вимоги щодо відкриттярахунку, оформлення операцій за рахунком, здійснення операцій з готівкою зарахунком. Також буде розлядена економічна сутність та види валютних операційбанків. Значна увага буде приділятися обліку операцій за рахунками в іноземнійвалюті, це знову ж таки операції з готівкою, купівля/ продаж іноземної валюти,та інші безготівкові операції.
Упрактичній частині буде розглянуто приклад з досвіду ВАТ «ХК Банк». Для розв’язаннязадачі буде застосовано інформацію, яка йдеться в теоретичній частині, як щодозаконодавчих нормативів так і до нормативів обліку.
Утретій частині подаються шляхи підвищення ефективності валютних операційвітчизняних банків.
Об’єктомдослідження є ВАТ «ХК Банк».
Предметомдослідження є валютні операції ВАТ «ХК Банк».
Заостанні роки в нашій країні створилася нова економічна ситуація, якахарактеризується низкою відмінних рис, до яких, насамперед, слід віднести рісткількості недержавних економічних структур.
Приватизація,прийняття нових законодавчих актів про статус підприємства, про власність, провалютне регулювання та інше, надасть змогу перейти до іншого якісного та новогоетапу розвитку банківської системи.
Відбуваютьсязміни в банківському законодавстві, у тому рахунку у напрямі розширенняміжнародної діяльності комерційних банків. Слід зазначити, що комерційні банки вУкраїни почали створювати в Україні у 1989 р., але минуло лише 20 років, абанківська система України перетерпіла значних змін: розвинулася та продовжуєрозвиватися назустріч європейській співдружності. Сьогодні на банківськомуринку України пропонує свої послуги 27 банків з іноземними інвестиціями, 7 зяких знаходяться у 100%‑й власності нерезидентів. Серед них таківсесвітньовідомі банки, як: американський банк – «Сітібанк Україна»,австрійський банк – «Райффайзенбанк Україна», голландський банк – «ІНГ БанкУкраїна», німецький – «ХФБ Україна», французький – «Креді-Ліоне», російськібанки «Альфа-Банк» та «Петрокомерцбанк Україна». Можна очікувати, що умайбутньому на банківському ринку України кількість іноземних банків зросте, цепов’язано с тим, що вийде в світ постанова, яка надасть право іноземним банкам відкриватифілії в межах України.
Значнізміни у сфері банківського ринку пов’язані, як було зазначено вище, іззбільшенням кількості недержавних установ, та як наслідок з поліпшеннямінвестиційного клімату в Україні. На даний момент, зі стабілізацією політичноїситуації в Україні, іноземні інвестори виявили готовність робити інвестиції увітчизняний ринок.
Поширюютьсяміжнародні зв’язки, збільшуються об’єми імпорту та експорту, відкриваютьсяіноземні представництва, все це штовхає банківський ринок України вперед, призводитьдо необхідності вивчення та використання досвіду іноземних банків в сферівалютного регулювання.
1. Теоретичні засади валютних операцій в банку1.1 Економічна сутність та види валютних операцій банків
Валютніоперації – операції, пов'язані з використанням як засобу платежу іноземноївалюти і платіжних документів в іноземній валюті, а також з покладаннямвиконання зобов'язань в інвалюті на третю особу.
Під іноземноювалютою слід розуміти:
• іноземнігрошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебуваютьв обігу та є законними платіжним засобом на території відповідної держави, атакож вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягаютьобмінові на грошові знаки, які перебувають у обігу;
• коштиу грошових одиницях інших держав і міжнародних розрахункових одиницях, щоперебувають на рахунках або вносяться до банківських або інших фінансово-кредитнихустанов за межами України;
• платіжнідокументи та інші цінні папери, виражені в іноземні валюті або монетарнихметалах;
•монетарні метали. [8, c. 14]
Валютніоперації здійснюються уповноваженими банками.
Уповноваженийбанк – банк, який має ліцензію НБУ на здійснення цих операцій, і виконуєфункції агента валютного контролю за операціями своїх клієнтів.
Суб'єктамиоперацій банків з іноземною валютою можуть бути як резиденти, так інерезиденти.
Резидентамиє:
♦фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України (неменше 1 року і має намір проживання на території України протягом необмеженогостроку);
♦юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності без статусу юридичної особиз місцезнаходженням на території України;
♦дипломатичні, консульські, торгівельні та інші офіційні представництва Україниза кордоном, а також філії та представництва підприємств і організації Україниза кордоном, що не ведуть підприємницької діяльності.
Нерезидентамиє:
♦фізичні особи, які мають постійне місце проживання за межами України;
♦юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності без статусу юридичної особиз постійним місцезнаходженням за межами України;
♦розташовані на території України інші дипломатичні, консульські, торгівельні таінші офіційні представництва, міжнародні організації та їхні філії, які нездійснюють підприємницьку діяльність на підставі законів України.
Валютніоперації банків включають:
• операції,пов'язані з переходом права власності на валютні цінності за винятком операційміж резидентами у валюті України.
Валютніцінності – це валюта України, а також вся іноземна валюта;
• операції,пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобуплатежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких євалютні цінності;
• операції,пов'язані із ввезенням, переказуванням і пересиланням на території України тавивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Класифікаціявалютних операцій комерційних банків за ступенем складності і ризику подано нарис. 1.1
Ведення валютних рахунків клієнтів Операції із залучення та розміщення валютних коштів на міжнародних ринках (здійснюються з нерезидентами) Неторговельні операції Операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому ринку Установлення прямих кореспондентських зв'язків з іншими банками та проведення міжнародних торгівельних розрахунків Операції з монетарними металами на внутрішньому та зовнішніх ринках Валютні операції на міжнародних грошових ринках Конверсійні операції
Рис. 1.1Видиоперацій банків з іноземною валютою [8, c. 24]
Зупинимосядокладніше на операціях банків з ведення валютних рахунків клієнтів.
Банківськірахунки в іноземній валюті поділяються на поточні і депозитні (вкладні) іможуть відкриватися юридичним та фізичним особам як резидентам, так інерезидентам. Розглянемо порядок відкриття та ведення таких рахунків.
Поточнийрахунок в іноземній валюті – відкривається підприємству-юридичній особі дляпроведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій таготівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чиннимзаконодавством України, та для погашення заборгованості за кредитами віноземній валюті.
Юридичніособи-резиденти можуть мати більше, ніж один рахунок в іноземній валюті вуповноважених банках. Для відкриття поточного рахунку в іноземній валютіпідприємство-резидент (особисто керівник чи головний бухгалтер) подаєуповноваженому банку ті самі документи, що і для відкриття поточного рахунку внаціональній валюті.
Уразі відкриття (закриття) або зміни номерів усіх видів рахунків (крім рахунківфізичних осіб та офіційних представництв) установа банку зобов'язана повідомитипро це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунку протягом 3‑хробочих днів з дати відкриття або закриття рахунку, а також надіслатиповідомлення про відкриття (закриття, або зміну) рахунку до НБУ для включеннядо зведеного реєстру власників рахунків.
Веденнярахунку передбачає готівкове та безготівкове його обслуговування банком,зарахування та здійснення видатків відповідних коштів.
Так,на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуютьсятакі кошти:
а)через розподільні рахунки:
•готівка з каси від нерезидентів за економічними угодами;
• ввезенаготівка уповноваженими особами, які надають послуги за межами України;
•державне мито, митні збори у готівковій формі;
•невикористана іноземна валюта у готівці, що отримана в уповноважених банках чизакордоном на відрядження, експлуатаційні витрати, представницькі витрати;
•благодійні внески нерезидентів на основі прибутково-касового ордера;
• заплатіжними документами, що надіслані з-за кордону, у т.ч. за зовнішньоекономічнимиконтрактами;
• коштиз рахунків постійних представництв;
•кошти від юридичних осіб-нерезидентів згідно з міжурядовими угодами тапроектами технічної допомоги;
• завикористання авторського права резидентів;
•адвокатським та іншим компаніям-резидентам;
• коштиагентам юридичної особи-нерезидента згідно з Кодексом торговельногомореплавства для виплати капітану судна, які належать нерезидентові, наексплуатаційні потреби;
•благодійні внески резидентів-юридичних осіб за наявності індивідуальноїліцензії НБУ;
•кредити (позики, фінансова допомога) від кредиторів;
б)безпосередньо на поточні рахунки:
• купленавалюта за дорученням власника рахунку уповноваженим банком:
• кредитз кредитного рахунку;
•кошти перераховані з депозитного рахунку;
•сума відсотків, нарахованих за залишком коштів на власному поточному тадепозитному рахунку;
• кошти,перераховані з власного поточного рахунку.
Зарозпорядженням власника рахунку з його поточного рахунку можуть здійснюватисятакі виплати:
•готівка для оплати праці нерезидентам, які працюють за контрактом в Україні;
•виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядженняза кордоном, експлуатаційні витрати для обслуговування транспортних засобів закордоном, представницькі витрати за кордоном;
• наексплуатаційні витрати судна, що належить нерезиденту;
•готівки фізичним особам, яка отримана адвокатськими та іншимикомпаніями-нерезидентами;
•фізичним особам готівки за використання їхніх творів за кордоном юридичнимиособами-резидентами, які мають на це повноваження;
•сплата державного мита;
•перерахування коштів посередникам за торгівельними угодами;
•нерезидентам за зовнішньоекономічними договорами;
•плата за використання творів зарубіжних авторів;
•плата за навчання, участь в конференціях, виставках за кордоном;
•відшкодування витрат адвоката, нотаріуса, правоохоронних органів, щознаходяться за кордоном (нерезидентам);
•витрат на державне мито за справами, що розглядаються цими органами;
•перерахування на кредитний рахунок для погашення заборгованості за отриманікредити та проценти за ним;
•продаж валюти уповноваженим банком відповідно до чинного законодавства України;
• перерахуванняна власний депозитний рахунок в обслуговуючому або іншому уповноваженому банку;
• перерахуванняблагодійних внесків на рахунок іншої юридичної особи-резидента за умовиотримання індивідуальної ліцензії в НБУ;
•перерахування на власний поточний рахунок;
•перерахування нерезидентам для погашення заборгованості за кредитами (у т.ч.проценти, комісія, пеня). [12, c. 74]
Юридичніособи-нерезиденти можуть відкривати поточні рахунки в іноземній валюті тількисвоєму представництву, у т.ч. іноземним дипломатичним, консульським,торговельним та ін. офіційним представництвам інших держав.
Фізичнимособам– суб'єктам підприємницької діяльності (резидентам), які здійснюють своюдіяльність без створення юридичної особи, поточний рахунок відкривається згідноз порядком, визначеним для юридичних осіб-резидентів. Такий же порядокзарахування і використання коштів з цього рахунку.
Поточнірахунки в іноземній валюті відкриваються також:
– фізичнимособам-резидентам:
а) громадянамУкраїни (без підтвердження джерел надходження коштів в іноземній валюті);
б) іноземцямта особам без громадянства (без підтвердження джерел надходження коштів віноземній валюті);
– фізичнимособам-нерезидентам:
а) іноземцямта особам без громадянства, що проживають в Україні відповідно до візи,відкритої строком до 1 року (за наявності підтверджених джерел надходження іноземноївалюти);
б)громадянам України, які постійно проживають за кордоном (за наявності відкритоївізи строком до 1 року та підтверджених джерел надходження іноземної валюти).
Напостійний рахунок фізичних осіб-резидентів зараховується:
•готівкова валюта;
•валюта за платіжними документами з-за кордону;
•валюта за іменними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженимибанками України та надіслані з-за кордону;
• валюта,переказана з-за кордону;
• валюта,одержана з-за кордону від юридичної особи-нерезидента як оплата праці, премії,авторські гонорари;
•валюта, перерахована за дорученням від юридичної особи нерезидента черезюридичну особу-резидента;
•валюта від інших фізичних осіб (резидентів, нерезидентів) в межах України звласного поточного рахунку.
Для нерезидентівфізичних осіб на рахунки можливе зарахування тих же самих коштів, отриманихз-за кордону від нерезидентів, а також коштів, що були раніше зняті власникамирахунку і не використані, або не використані повністю.
Зпоточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи-резидентачи за його дорученням проводяться такі операції (списання коштів):
а) віноземній валюті:
• перерахуванняза межі України через кореспондентські рахунки уповноважених банків України;
•виплата готівкою;
•виплата платіжними документами;
• перерахуванняна рахунок інших фізичних осіб в межах України;
• навласний поточний рахунок чи вкладний рахунок в іншому уповноваженому банку;
•продаж на міжбанківському валютному ринку України для подальшого зарахування нарахунок.
Зрахунків нерезидентів-фізичних осіб здійснюється таке ж саме списання коштів, а такожперерахування на рахунки фізичних осіб для резидентів і нерезидентів,перерахування фізичною особою-нерезидентом на рахунок юридичноїособи-резидента, як інвестиція згідно з чинним законодавством України.
б) угрошових одиницях України:
• виплатаготівкою при здійсненні операцій продажу іноземної валюти уповноваженого банкуУкраїни;
• перерахуваннякоштів юридичних осіб для сплати за продаж товарів чи наданих послуг натериторії України;
•інверсування (для нерезидентів).
Вкладні(депозитні) рахунки в іноземній валюті – відкриваються уповноваженим банкомфізичним і юридичним особам (резидентам і нерезидентам) на підставі укладеннядепозитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорістрок.
Навкладний рахунок фізичних осіб резидентів (нерезидентів) зараховується:
•готівкова валюта;
•валюта з власного поточного чи вкладного рахунку в іноземній валюті в іншомууповноваженому банку. [9, c. 34]
Звкладного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи-резидентачи за його дорученням проводяться операції (при закритті рахунку):
•виплата готівкою;
• виплатаза платіжними документами;
•перерахування на власний поточний чи вкладний рахунок в іноземній валюті віншому уповноваженому банку України;
•перерахування за межі України через кореспондентські рахунки уповноваженихбанків України (для нерезидентів).
Отже,ведення валютних рахунків клієнтів банку передбачає переміщення грошових коштіврізних за призначенням та пов'язаних, як правило, з операціями торгівельного інеторгівельного характеру. Останні передбачають здійснення виплат, перерахуваньта обмінних операцій з іноземною валютою.1.2 Механізм операцій банку з валютними цінностями
Першочерговийетап аналізу діяльності банку – оцінюванняструктури його валютнихактивів і пасивів, визначення масштабів його діяльності на валютному ринку. Дляцього необхідно визначити та проаналізувати питому вагу валютних активів тазобов’язань банку в їх загальному обсязі, динаміку та тенденції розвитку у ційсфері діяльності.
Масштабидіяльності банку оцінюються за питомою вагою валютних активів та зобов’язаньбанку в їх загальній масі. Для цього використовуються дані балансу комерційногобанку (форма 1 Д), оборотно-сальдового балансу комерційного банку (форма 10),звіт про структуру активів та пасивів з а рядками (форма 631) та розшифруваннявалютних рахунків (форма 550).
Часткавалютних активів (Чв.а) та зобов’язань банку (Чв.з) у їх загальному обсязірозраховується за такими формулами:
/> (1.1)
Важливооцінити динаміку змін цих показників на початок та кінець звітного періоду.Крім того, необхідно визначити абсолютний приріст валютних активів та валютнихзобов’язань, врахувавши зміни у курсі іноземної валюти, який діяв упорівнюваних періодах.
Абсолютнийприріст валютних активів (зобов’язань) розраховується як різниця суми валютнихактивів (валютних зобов’язань) на кінець та початок періоду:
/>, (1.2)
де – />абсолютнийприріст валютних активів;
/>– валютніактиви на початок періоду;
/>– валютні активина кінець періоду.
/>, (1.3)
де />– абсолютнийприріст валютних зобов’язань;
/>– зобов’язанняв іноземній валюті на початок звітного періоду;
/>– зобов’язанняв іноземній валюті на кінець звітного періоду.
Темпзростання валютних активів (Тв.а) та зобов’язань (Тв.з) розраховується якспіввідношення валютних активів (зобов’язань) на кінець періоду до валютнихактивів (зобов’язань) на початок періоду:
/>; />. (1.4)
Темпприросту валютних активів (Тп.в.а) та валютних зобов’язань (Тп.в.з)визначається як співвідношення різниці суми валютних активів (зобов’язань) накінець та початок періоду до їх суми на початок періоду:
/>; />. (1.5)
Розрахуноктемпів приросту валютних активів дає можливість оцінити активність банку навалютному ринку. При цьому необхідно з’ясувати, які чинники впливають на ті чиінші зміни. Якщо збільшення абсолютних та процентних значень показниківприросту активів не пов’язано зі збільшенням офіційного курсу іноземних валют,то ці зміни є наслідком розвитку масштабів валютних операцій.
Аналіздинаміки валютних активів та зобов’язань проведемо за допомогою табл. 1.1 напідставі інформації балансу банку.
Таблиця1.1. Аналіз динаміки валютних активів та зобов’язань, тис. грн..Показники На 1.01.06 На 1.01.07 Відхилення абсолютне відносне,% Валютні активи 24 850,00 26 458,00 +1608,00 +6,47 Валютні зобов’язання 19 520,00 20 054,00 +534,00 +2,74 Активи банку, всього 67 888,30 78 795,60 +10907,3 +16,1 Зобов’язання банку, всього 47 332,00 49 750,40 +2418,4 +5,1 Частка валютних активів у загальних активах,% 36,60 33,60 –3,0 x Частка валютних зобов’язань у загальних зобов’язаннях,% 41,20 40,30 –1,9 x Позабалансові активи 457 900,00 480 500,00 +22 600,00 +4,94 Позабалансові зобов’язання 420 120,00 430 150,00 +10 030,00 +2,39
Зданих табл. 1.1 видно, що абсолютний приріст валютних активів банкузбільшився на 1608,0 тис. грн. (у гривневому еквіваленті), або на 6,47%,валютні зобов’язання зросли на 534,0 тис. грн., або на 2,74%. Водночас часткавалютних активів у загальних активах у звітному періоді зменшилась із 36,6% на1 січня 2006 р. до 33,6% на 1 січня 2007 р., тобто на 3,0 процентнихпункти. Відповідно зменшилась і частка валютних зобов’язань у загальнихзобов’язаннях банку. Так, на 1 січня 2006 р. вона становила 42,2% відзагальної суми зобов’язань, а на 1 січня 2007 р. – 40,3%, тобтозменшилась на 1,9%. Отже, в банку намітилася тенденція зменшення масштабівдіяльності з валютою. Частково це пов’язано з нарощуванням власного капіталу банкув національній валюті, що зменшило обсяг валютних коштів у загальній діяльностібанку.
Такіпоказники обсягів валютних коштів свідчать про їх значимість у загальномуобсязі коштів банку, про масштабність операцій та активну роль банку навалютному ринку.
Структурнийаналіз валютних активів та пасивів може проводитись за такими групами(класифікаційними ознаками):
· за статтями активів і пасивів;
· за видами валют;
· за видами операцій;
· операції, що здійснюються з резидентами та нерезидентами;
· операції, що здійснюються у вільно конвертованій валюті та неконвертованійвалюті. [11,c. 94]
Длявизначення питомої ваги обсягу коштів в іноземній валюті звітного періоду у їхзагальному обсязі використовуються дані оборотно-сальдового балансу. Розрахунокздійснюється як співвідношення суми оборотів за дебетом та кредитом в іноземнійвалюті до загальної суми оборотів банку у звітному періоді.
Ціпоказники залежно від їх значень будуть характеризувати ємність валютнихоперацій та їх частку у загальній масі. Їх можна порівняти з показниками іншихбанків і визначити у такий спосіб місце конкретного банку на валютному ринку тазначимість операцій із валютними коштами у діяльності банку.
Питомавага валютних активів та зобов’язань, динаміка змін у структурі активів тапасивів банку, показники у розрізі валют, резидентності визначать основнітенденції діяльності банку, їх стабільність на внутрішньому та міжнароднихвалютних ринках.
Розглянемометодику структурного аналізу валютних активів та пасивів на прикладі такихданих (табл. 1.2).
Таблиця1.2. Аналіз структури валютних активів та пасивів за їх видамиПоказники на 1.01.06 р. на 1.01.07 р. Відхилення Грн.. % грн. % абсолютне структурне Активи 24 850 100 26 458 100 +1608 Готівкові кошти 100 0,4 998 3,8 +898 +3,4 Дорожні та інші чеки 600 2,4 500 1,9 –100 –0,5 Кошти в інших банках 7500 30,2 6580 24,9 –920 –5,3 Міжбанківські кредити та депозити 3100 12,5 4180 15,8 +1080 +3,3 Резерв під заборгованість інших банків (250) (1,0) (1000) (3,8) (+750) (+2,8) Цінні папери 700 2,6 +700 +2,6 Кредити юридичних осіб 9100 36,6 8700 32,9 –400 –3,7 Інші активи 4700 18,9 5800 21,9 +1100 +3,0 Зобов’язання 19 520 100 20 054 100 +534 Кошти інших банків 1000 5,1 1700 8,5 +700 +3,4
Таблиця1.2Депозити та кредити банків 452 2,3 754 3,8 302 +1,5 Кошти до запитання юридичних осіб 3800 19,5 3440 17,2 –360 –2,3 Строкові депозити юридичних осіб 1200 6,1 1900 9,5 +700 +3,4 Кошти до запитання фізичних осіб 2250 11,5 2760 13,8 +510 +2,3 Строкові депозити фізичних осіб 7148 36,6 5230 26,1 –1918 –10,5 Субординована заборгованість 570 2,9 570 2,8 –0,1 Інші зобов’язання 3100 15,9 3700 18,5 +600 –2,6
Яквидно з даних табл. 1.2 на 1 січня 2006 р. основну частку в валютнихактивах становлять кредити, надані юридичним особам – 32,9%, та кошти накоррахунках в інших банках – 24,9%. Значну частку в активах банку складалиміжбанківські кредити та депозити – 15,8% та інші активи – 21,9%. Приблизнотака ж тенденція спостерігалась і в базисному періоді, де питома вага цих видівактивів становила 98,2%.
Уструктурі валютних зобов’язань спостерігалась перевага строкових депозитівфізичних осіб – 26,1%, коштів до запитання юридичних осіб – 17,2%, коштів дозапитання фізичних осіб – 13,8%. Велику питому вагу склали кошти навалютних рахунках юридичних осіб – 9,5%. Аналогічна структура спостерігалась ів базисному періоді, але там переважали строкові депозити фізичних осіб – 36,6%та кошти до запитання юридичних осіб – 19,5%. У структурі залучених валютнихкоштів дещо посилилася роль коштів на «лоро» рахунках. Так, на 1 січня 2007 р.вони зросли на 700 тис. грн., або на 3,9 процентного пункту.
Таблиця1.3. Аналіз структури валютних активів за видами валют (станом на 1 січня 2007 р.),тис. грн.Стаття активу Види валют (еквівалент)
Разом
валютних активів долари США євро російські рублі інші види валют сума % сума % сума % сума % сума % Готівкові кошти 519,0 52 359,3 36 89,8 9 29,9 3 998 100 Дорожні та інші чеки 215,0 43 230,0 46 5,0 1 50,0 10 500 100 Кошти в інших банках 3355,8 51 1776,6 27 987,0 15 460,6 7 6580 100 Міжбанківські кредити та депозити 1045,0 25 2048,2 49 877,8 21 209 5 4180 100 Резерв під заборгованість інших банків (210) 21 (500) 50 (240) 24 (50) 5 (1000) 100 Цінні папери 343,0 49 357 51 – – – – 700 100 Кредити юридичних осіб 4002,0 46 2784 32 1740 20 174,0 2 8700 100 Інші активи 2436,0 42 1160 20 1682 29 522 9 5800 100 Усього активів 11705,8 44 8215,1 31 5141,6 20 1395,5 5 26458 100
Зміниу структурі у розрізі валют дадуть інформацію, операціям у яких саме валютах,віддає перевагу банк. У разі принципових змін у обсягах та змін частки видувалют банку слід проаналізувати причини, що призвели до цих змін. Це маєособливе значення, оскільки кожна валюта має свій ризик, і відповідно можевплинути на прибутковість.
Яквидно з наведених даних у структурі валют, за видами переважають залишки застаттями активів у доларах США. Їх частка на 1 січня 2007 р. становила 44%у загальному обсязі валютних активів. Високу питому вагу займають активи в євро– 31%. При цьому частка доларів США найбільша за такими статтями активів, якготівкові кошти (52%), кошти на коррахунках в інших банках (51%), кредитиюридичним особам (46%), а за статтями «дорожні чеки» та «МБК надані», «цінніпапери в іноземній валюті» перевага надається євро. Їх питома вага становилавідповідно 46%, 49% та 51%. Аналіз структури в динаміці дає змогу зробитивисновок про чітку тенденцію збільшення частки валютних активів у євро. [24, c. 114]
Подібнийаналіз може проводитись не тільки за залишками на статтях активу та пасиву, а йза оборотами за цими рахунками. Оцінка структури обсягу коштів за операціями віноземній валюті буде корисною для розрахунку прибутковості операцій.1.3 Характеристика нормативно правової бази валютних операційвітчизняних банків
Здійснюючи валютні операції за дорученням клієнту, банк керуєтьсявеликою кількість нормативно-правових актів, законів, постанов, також, що не меншважливо власним досвідом, та досвідом інших провідних банків, але в даномурозділі увага насамперед приділяється нормативній базі.
Декількома принципами підприємницької діяльності є: « самостійнездійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використанняпідприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд; право безобмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку незаборонено законом». [5, c. 2] Це означає, що суб’єкт господарювання на свійвласний розсуд обирає напрями своєї діяльності (крім випадків, що передбаченізаконом) у тому рахунку й зовнішньоекономічні стосунки. Тому банки повинні бутиготові до задоволення потреб клієнта у сфері валютних відносин. Українське законодавствоспрямовано на те, щоб допомогти банкам та клієнтам розібратися взовнішньоекономічних відносинах та застерегти від помилок, які можуть виникнутив процесі роботи.
Одним з найважливіших законодавчих документів є Закон України «Прозовнішньоекономічну діяльність « від 19.02.1992 р. Цей закон містить рядпринципів, на яких базується організація зовнішньоекономічної діяльностіУкраїни. Одним з таких принципів, є принцип, який надає право підприємцям матистосунки з іноземними партнерами. Це принцип свободи зовнішньоекономічногопідприємництва, що полягає у:
– правісуб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати узовнішньоекономічні зв'язки;
– правісуб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах,які прямо не заборонені чинними законами України;
– обов'язкудодержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленогозаконами України;
– виключномуправі власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержаніними результати зовнішньоекономічної діяльності.
Такожцей закон визначає які напрямки зовнішньоекономічної діяльності дозволені вУкраїні, основні критерії, щодо складання зовнішньоекономічного договору
Іншимнормативним документом є Декрет Кабінету Міністрів України «Про системувалютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.2003 р. Згідно цьогодокументу валютними операціями в Украіні визнаються, операції, пов'язані зпереходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, щоздійснюються між резидентами у валюті України; операції пов'язані звикористанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, зпередаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютніцінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням натериторію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютнихцінностей.
Зокремадокумент містить норми, щодо отримання ліцензій Національного банку України,використання надходжень в іноземній валюті, продажу іноземної валюти. Визначаєповноваження Національного банку України та Кабінету міністрів України в сферівалютного регулювання.
Привідкритті рахунків в іноземній валюті та в подальшому при використанні рахунківбанк керується інструкцією «Про порядок відкриття, використання і закриттярахунків у національній та іноземних валютах» затвердженою Постановою Національногобанку України №492 від 12.11.2003 р.
ПостановаПравління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 «Прозатвердження Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій заекспортними, імпортними та лізинговими операціями»: регламентує порядокрозрахунків між суб’єктами господарювання при експортно-імпортних операціях.Також постанова визначає норми контролю за своєчасністю розрахунків заекспортними, імпортними та лізинговими операціями клієнтів банку.
Зацією постановою Банки зобов'язані при перерахуванні резидентом коштів на користьнерезидента, при надходженні від нерезидента коштів на користь резидента або – якщорезидент зазначений у реєстрі вантажної митної декларації (далі по тексту ВДМ),вимагати від останнього (залежно від виду операції) копії: договору знерезидентом, ВМД, актів та інших документів, що підтверджують здійсненняекспорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг),здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, щонеобхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків заекспортними, імпортними та лізинговими операціями його клієнтів. «Копії цихдокументів підлягають збереженню у справі клієнта протягом строку, визначеногов Переліку документів Національного банку України, установ і організацій йогосистеми, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначеннямстроків зберігання, затвердженому постановою Правління Національного банкуУкраїни від 23.12.96 №327, реєстраційний №406.» [2, c. 4]
Вантажнамитна декларація – письмова заява встановленої форми, що подається митномуоргану і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуютьсячерез митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а такожіншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення,митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
ПостановаПравління Національного банку України від 5 березня 2003 року №82 «Прозатвердження Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень віноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземноївалюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансовихустанов та порядок їх виконання» встановлює «загальні вимоги Національногобанку України до оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземнійвалюті або банківських металах для здійснення транскордонних переказів (крімбанківських металів) і переказів у межах України, заяв про купівлю або продажіноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і іншихфінансових установ (далі – уповноважені банки) та порядку їх виконання….». [3, c. 4]
ПостановаПравління Національного банку України від 4 вересня 1998 року №349 «Про введенняобов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів» визначаєнорму 50% обов’язкового продажу іноземної валюти, яка надійшла на користьрезидентів (юридичних осіб та фізичних осіб – суб’єктів підприємницькоїдіяльності), крім випадків, які передбачені цією ж постановою.
ПостановаПравління Національного банку України від 18 березня 1999 року №127 «Прозатвердження Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринкуУкраїни» визначає порядок та умови торгівлі іноземною валютою, порядокпідготовки та контролю за документами, на підставі яких здійснюються наміжбанківському валютному ринку України операції купівлі-продажу іноземноївалюти за гривні. Також постанова передбачає відповідальність уповноваженихбанків, за порушення цих правил.
Зокремаіснує багато інших нормативних документів, до яких звертається банк при наданніпослуг клієнтам, які є учасниками зовнішньоекономічних відносин, а саме:Постанова Правління Національного банку України від 30.12.2003 р. №597 «Пропереказування у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів задеякими операціями.», Закон України «Про інвестиційну діяльність», НаказДержавної митної служби України «Про затвердження Порядку здійснення митногоконтролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуваннямвантажної митної декларації», Постанова №574 від 09.06.1997 р. Кабінетуміністрів України «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію»,Постанова №515 від 03.12.2003 р. Правління Національного банку України «Прозатвердження положення про зупинення операцій, арешт та примусове списаннякоштів в іноземних валютах та банківських металів», Постанова №135 від11.04.2000 р. Правління Національного банку України «Про застосування іноземноївалюти в страховій діяльності», Постанова Правління Національного банку України№49 від 08.02.2000 р. «Про затвердження Положення про валютний контроль»,Розпорядження Кабінету міністрів України №77‑р від 24.02.2003 р. «Проперелік офшорних зон», Постанова Правління Національного банку України №555 від17.11.2004., яка затверджує інструкції з бухгалтерського обліку операцій віноземній валюті та банківських металах у банках України.
2. Дослідженнявалютних операцій акціонерного комерційного банку2.1 Оцінка організації діяльності АКБ
Найменуваннябанку – ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХОУМ КРЕДІТ БАНК».
Місцезнаходження–Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 24.
Організаційно-правоваформа банку – закрите акціонерне товариство
Загальнаінформація про діяльність банку
Згідноз банківською ліцензією та письмовим дозволом ВАТ «ХК БАНК» має право наздійснення наступних банківських операцій:
1.приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
2.відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків кореспондентів, у томучислі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжнихінструментів та зарахування коштів на них;
3.розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власнийризик;
4.надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, якіпередбачають їх виконання у грошовій формі;
5.придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставленітовари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог таприймання платежів (факторинг);
6.лізинг;
7.послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберіганняцінностей та документів;
8.випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотнихплатіжних інструментів;
9.випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цихкарток;
10.надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій;
11.операції з валютними цінностями:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземнійвалюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів)в іноземній валюті;
- ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) угрошовій одиниці України;
- відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банківУкраїни в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
- відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) віноземній валюті та здійснення операцій за ними;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринкуУкраїни;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
12.емісія власних цінних паперів;
13.організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
14.здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючиандеррайтинг);
15.перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;
16.операції за дорученням клієнтів або від свого імені:
- з інструментами грошового ринку;
- з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;
- з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;
17.довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними тафізичними особами;
18. депозитарнадіяльність зберігача цінних паперів. [16, c. 8].
Протягом2007 р. банк виконував більшість операцій, передбачених ліцензією таписьмовим дозволом. При цьому, більш популярними між клієнтами ВАТ «ХК БАНК»послугами були:
- депозитні операції;
- кредитування;
- розрахунково-касове обслуговування;
- операції з валютними цінностями;
- операції з платіжними картками.
Стратегічнамета банку
Стратегічнамета Банку – створення надійного, універсального фінансового інституту, щонадає повний комплекс сучасних банківських послуг юридичним і фізичним особам.Головним завданням Банку є перерозподіл грошових ресурсів шляхом акумулюваннявільних коштів суб’єктів господарської діяльності і приватних осіб на рахункаху банку і надання кредитних ресурсів для розвитку різних галузей промисловості,сільського господарства, поліпшення добробуту населення.
Спеціалізаціябанку
ВАТ «ХКБАНК» є універсальним банком, що надає широкий спектр банківських послуг своїмклієнтам.
Характеристикабанківської діяльності.
2007рік став відправною точкою нової ери роботи Банку, роком реалізації новихможливостей. Входження в групу Home Credit Group посилило позиції банку вкредитуванні населення та підприємств різних галузей економіки, що є одним зголовних напрямків діяльності банку.
10серпня 2007 р. ВАТ «Агробанк», що ввійшов у грудні 2006 року до складуHome Credit Group – крупного міжнародного оператора ринку споживчогокредитування – офіційно змінив назву на ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХОУМКРЕДІТ БАНК». Цей факт ознаменував закінчення підготовчого періоду, протягомякого сіть бізнес-процесів Банку реформувалася з врахуванням корпоративнихстандартів Home Credit Group. Розпочатий в Банку ребрендинг символізував собоювихід на цілком новий рівень ведення бізнесу, надавши шанс не лише зміцнитьсвої позиції в банківському співтоваристві України, але й увійти в кололідерів.
Розвиваючись,ВАТ«ХК БАНК» підтримує стратегію соціально відповідального і прозорого бізнесу,забезпечуючи постійні податкові відрахування.
Зарезультатами комплексної оцінки банків за системою CAMELS, проведеної НБУ в2007 році, Банку другий рік поспіль надано коефіцієнт «2», що свідчить простабільний фінансовий стан і надійність установи.
ВАТ«ХК БАНК» забезпечує гарантії засобів позичальників і вкладників, щопідтверджується участю у Фонді гарантування внесків фізичних осіб.
УчастьБанку в міжнародній фінансовій групі Home Credit Group, а також пліднеспівробітництво з провідними вітчизняними і зарубіжними фінансово-кредитнимиінститутами відображає високу довіру до Банку, що дозволяє на вигідних умовахзалучати ресурси для клієнтів, ефективно управляти власною ліквідністю іпроводити платежі.
Вумовах зростаючої конкуренції в 2007 році ВАТ «ХК БАНК» диверсифікувавклієнтську базу, розширив географію регіональної мережі, відкривши за рік 14відділень в 6 ключових містах України. На сьогодні регіональна мережа Банкуналічує 41 відділення і представлена в 7 областях України – Дніпропетровській,Київській, Донецькій, Харківській, Одеській, Запорізькій і Полтавській.
Послідовневтілення стратегії, спрямованої на розширення лінійки банківських продуктів іззапровадженням останніх досягнень у області інформаційних технологій,диверсифікація бізнесу, підвищення стабільності та ефективності Банку,дозволили зробити ВАТ «ХК БАНК» привабливішим і надійнішим партнером дляклієнтів.
Станомна 31.12.2007 р. на розрахунково-касовому обслуговуванні у банкузнаходилося 4002 суб’єкта господарювання, 69453 приватних клієнта.
Банкактивно працював на міжбанківському ринку України і здійснював наступніоперації:
– залученняі розміщення тимчасово вільних грошових коштів в національній і іноземнійвалютах;
– купівлю/ продаж іноземної валюти за гривню за дорученням клієнтів та за власні кошти;
– конверсіюоднієї іноземної валюти в іншу.
Напротязі 2007 року Банком до портфелю цінних паперів на продаж були придбаніцінні папери, а саме – векселі, облігації та ощадні сертифікати, з наміром їхподальшого перепродажу й отримання доходу від різниці між ціною купівлі таціною продажу, або які Банк був готовий продати у випадку зміни ринковихвідсоткових ставок чи потреб ліквідності. Під час находження в портфелі банкуна продаж цінні папери принесли відсотковий дохід.
Напротязі звітного року Банком придбались ОВДП, що емітовані МіністерствомФінансів України і рефінансуються НБУ.
Станомна 31 грудня 2007 року банком обліковуються облігації внутрішньої державноїпозики:
ОВДП(серія 14070) дата погашення 17.12.2008 року номінальна вартість 5 млн. грн..;
ОВДП(серія 20800) дата погашення 02.01.2008 року номінальна вартість 6692 тис. грн..;
ОВДП(серія 22301) дата погашення 03.09.2008 року номінальна вартість 5 млн. грн..
Такожкрім ОВДП Банком придбались боргові цiннi папери – депозитні сертифікати,емітовані НБУ. Станом на 31 грудня 2007 року ці цінні папери були погашені.
Великаувага приділяється обслуговуванню корпоративних клієнтів, серед яких крупніпідприємства хімічної, харчової, перероблюючої промисловості, сфери торгівлі іпослуг, небанківські фінансові установи. ВАТ «ХК БАНК» пропонує весь спектрпослуг корпоративним клієнтам, включаючи використовування новітніх електроннихтехнологій і персональне обслуговування, починаючи від інкасації, зарплатнихпроектів, корпоративних карток i закінчуючи сучасними комплексними банківськимипродуктами. Головними послугами банку є розрахунково-касове обслуговування;відкриття поточних, депозитних, валютних рахунків, кредитування (у т.ч.торгове, кредитні лінії, овердрафти), міжнародні перекази через систему SWIFT,купівля-продаж іноземної валюти на МВР, обслуговування за системою«Клієнт-банк», операцій з цінними паперами, документарні операції,консультаційні послуги.
Банкнадає максимально широкий спектр послуг приватним клієнтам, зокрема споживчекредитування за різноманітними спеціальними програмами, грошові перекази внаціональної і іноземної валютах через систему «Western Union», прийманнякоштів на депозити, операції з готівкою, послуги страхування, надання в орендуіндивідуальних сейфів. Клієнтам пропонується повний набір сучасних платіжних інструментівз використанням пластикових карток найбільших міжнародних систем – MasterCard International & VizaInternational, зокрема – зарплатні проекти, карткові кредити, корпоративнікартки, карткові послуги VIP‑клієнтам. Банк пропонує широкий спектр послугдистанційного управління рахунками клієнта. З мобільного та звичайноготелефонів, електронної пошти, Інтернету клієнт може отримати інформацію простан рахунку, проведення операцій по рахунку, курс валют, тощо. За рахунок впровадженнянових продуктів споживчого кредитування населення значно зріс обсяг операцій зфізичними особами.
Банкздійснює управління залученими коштами згідно до вимог законодавства України таукладених з довірителями договорів про участь в ФФБ.
Модифікаціякредитних продуктів для населення та надання кредитів підприємствам України,суттєво збільшила загальний кредитний портфель Банку – він виріс на 5 260,13тис. грн… в порівнянні з попереднім роком і склав 1 114 496 тис. грн..
Протягомроку основну увагу ВАТ «ХК БАНК» приділяв кредитуванню приватних клієнтів імалого та середнього бізнесу. Кредити клієнтів-приватних осіб складають 90,72%загального кредитного портфелю банку, кредити клієнтів юридичних осіб – 8,53%,кредити, видані на міжбанківському ринку – 0,75%.
Станомна 31.12.2007 р. сума основного боргу за наданими кредитами клієнтам Банкуу гривневому еквіваленті становила 1 114 496 тис. грн.., у тому числі:
Заовердрафтами – 3 226 тис. грн..
Закредитами в поточну діяльність – 945 301 тис. грн..
Закредитами в інвестиційну діяльність – 9 855 тис. грн..
Заіпотечними кредитами – 156 114 тис. грн..
Протягомроку банк велику увагу приділяв нарощуванню ресурсної бази за рахунокзбільшення депозитних портфелів юридичних та фізичних осіб. Збільшеннядепозитного портфелю багато в чому пов’язано з надійністю та фінансовоюстабільністю банку. Станом на 31.12.2007 р. обсяг залишків на рахункахклієнтів банку склав 858117 тис. грн..
Дляпокриття можливих втрат за кредитними операціями у національній та іноземнійвалютах Банк формував резерви.
Резервиподілялися на:
– спеціальнірезерви, які створювались для відшкодування можливих збитків від втрат активівта під позабалансові зобов’язання Банку за рахунок витрат;
– загальнірезерви, які створювались для відшкодування можливих збитків від різних видівризиків за рахунок нерозподіленого прибутку.
Спеціальнірезерви створювались за всіма видами активів в необхідних сумах.
Станомна 31.12.2007 р. Банком було сформовано спеціальні резерви для покриттякредитного ризику:
Заопераціями з клієнтами Банку:
– застандартною заборгованістю у сумах 5 923 тис. грн..;
– занестандартною заборгованістю у сумах 26 244 тис. грн..,
Сумасформованих резервів під заборгованість за наданими кредитами дорівнювала 32168 тис. грн..
Заопераціями з іншими банками:
Резервипід заборгованість банків, що віднесені до категорії «стандартні» і «підконтролем» створені в сумі 1865 тис. грн.., зокрема:
– застандартною заборгованістю у сумі 459 тис. грн..
– занестандартною заборгованістю у сумі 1406 тис. грн..
У2007 році рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ «ХК БАНК» (протокол №3 від27.04.2007 р.) 5 відсотків прибутку за 2006 рік в сумі 291 тис. грн… булонаправлено до резервного фонду. Таким чином, Банком було сформовано резерв підзаборгованість для можливих збитків у сумі 489 тис. грн..
У 2007 році ставка податку наприбуток у порівнянні з 2006 р. не змінилася і складала 25 відсотків до об’єкту оподаткування. Сумаподатку на прибуток, обчисленого за даними податкового обліку за 2007рікскладає 8 879 тис. грн..
Крімтого, протягом року в банку відбувся ряд важливих подій, спрямованих напокращення якості обслуговування клієнтів, розширення спектра послуг, щонадаються, збільшення ефективності та надійності банку, а саме:
- збільшення статутного фонду банку до 307 млн. грн..;
- кількість відділень до кінця 2007 року збільшилася до 41;
- вдосконалення системи клієнтоорієнтованої поведінки робітниківвідділень;
- послідовно здійснювалася програма оптимізації операційнихпроцесів;
- здійснювалося запровадження останніх досягнень у області інформаційнихтехнологій.2.2 Аналіз динаміки обсягів та структури валютних операцій які здійснюєАКБ
Перейдемо дорозгляду розвитку одного з комерційних банків України на ринку валютних послуг.Для аналізу мною вибраний акціонерний комерційний банк ВАТ «ХК Банк».
Вданий час банк володіє генеральною ліцензією НБУ на здійснення банківськихоперацій, таким чином із законодавчої точки зору банком отриманий найголовнішийдозвіл на роботу в банківській сфері, яке тільки може отримати український банк(за винятком права роботи з дорогоцінними металами). Отже на даному етапірозвиток банку залежить тільки від грамотного і розумного управління ним, йогоперсоналом і активами, від досвідченості і передбачливості як керівництва банкутак і всього його персоналу, від заповзятливості і швидкості реагуванняуправлінського персоналу на ринок банківських послуг, що швидко змінюється, ізокрема валютних.
Активніоперації Банку були зосереджені в наступних основних секторах фінансовогоринку: ринок цінних паперів, кредитування підприємств, фізичних осіб,міжбанківське кредитування. У таблиці 2.1 можна побачити сектори фінансовогоринку і об'єми проведення активних операцій комерційного банку в кожному з них.
Таблиця 2.1. Об'єми проведенняактивних операцій АКБ ВАТ «ХК Банк» в основних секторах фінансового ринкуСектори фінансового ринку Об'єм проведення активних операцій% Ринок цінних паперів 28,9 Кредитування підприємств 33,4 Кредитування фізичних осіб 27,4 Міжбанківське кредитування 10,3
Зтаблиці видно, що об'єми проведення активних операцій в різних секторахфінансового ринку достатньо відмінні. Найбільш більший об'єм проведенняактивних операцій складає сектор кредитування підприємств. З цього виходить, щоосновним напрямом по залученню засобів є кредитування підприємств. Також цеможна побачити на рисунку 2.1, де представлена секторна діаграма.
/>
Рис. 2.1Об'єми проведення активних операцій в секторах фінансового ринку
Банк,згідно прийнятої політики, прагне уникати залежності від крупних клієнтів інадалі необхідно дотримуватися стратегії по залученню на обслуговування якомогабільше число середніх, фінансово-стійких підприємств і організацій.
Атакож активна динаміка розвитку валютних операцій вимагає від Банку проведенняжорсткої політики по контролю і управлінню ризиками. Динаміку розвитку валютнихоперацій на 2006, 2007, 2008 рр. відображає таблиця 2.2 і рисунок 2.2. Дляефективного контролю і управління діяльності Банку при проведенні активнихоперацій необхідно використовувати фінансові і функціональні методи контролю заризиками, які включають всестороннє вивчення клієнтів служби економічній безпеціБанку, аналіз їх кредитоспроможності, аналіз економічної кон'юнктури і ступенязалежності від неї позичальників, аналогічно процентних ставок, що існують наринку, прогноз зміни курсів валют, прогноз операційних і поточних витрат Банку.Крім того, безперечно оцінюватися технічні можливості виконання операцій –наявність відповідного програмного забезпечення і кваліфікованих кадрів.
Дотриманнястрогого контролю за рівнем ліквідності банку в майбутньому забезпечить, довіраіснуючих і потенційних клієнтів, дозволяє вимушеного неприбуткового продажуактивів і обмежувати витрати по залученню пасивів.
Системауправління ризиками ліквідності і платоспроможності повинна бути заснована нащоденному контролі за станом приведених вище показників, аналізу чинників, щовпливають на їх зміну.
Узавершенні можна відзначити, що в перспективі Банк прагне до подальшоїреалізації стратегічних цілей і завдань, встановлених бізнес-планом, івиконання своєї місії – сприяння розвитку бізнесу своїх клієнтів черезінвестиції в їх бізнес і кредитування їх діяльності, оптимізація фінансових потоків,надання повного спектру якісних банківських послуг, розвитку на цій основівисокодохідного банківського бізнесу, що забезпечує захист і постійний приріствкладених в нього засобів акціонерів.
Таблиця 2.2. Динаміка розвитку валютнихоперацій АКБ ВАТ «ХК Банк» на 2006, 2007, 2008 рр.
Валютні операції
2006 рік%
2007 рік%
2008 рік% 1. Операції по міжбанківських розрахунках 11,4 11,6 12,8 2. Відкриття і ведення валютних рахунків клієнтури 8,9 9,3 10,6 3. Встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками 8,1 8,3 8,9 4. Неторговые операції 7,9 7,6 7,9 5. Конверсійні операції 8,4 9,9 10,1 6. Операції по залученню і розміщенню валютних засобів 9,0 10,0 10,4 7. Наявні операції 16,1 16,6 16,8 Таблиця 2.2 8. Валютобмінні операції 13,2 13,9 14,9 9. Операції з дорожніми чеками 7,3 4,6 4,4 10. Операції з пластиковими банківськими картками 9,7 8,2 3,2
/> />
Рис. 2.2 Динамика развитиявалютных операций АКБ ВАТ «ХК Банк»
Вданий час широко розвиваються зовнішньоторговельні зв'язки наший країни зіншими країнами. Багато ділових партнерів займаються імпортними постачаннями, авиробники хочуть використовувати імпортне устаткування в своєму виробничомуциклі, оскільки воно надійніше, а часто із-за надання деяких пільг при йогопокупці. Все це приводить до підвищення попиту підприємств – клієнтів банку накредити в різних валютах. Також вигідність валютних кредитів посилюється вданий час деякою стабілізацією курсу долара США, це привертає клієнтів,оскільки вартість валютних кредитів значно нижча, ніж вартість гривневихкредитів на той же термін (якщо ставки по гривневих кредитах для клієнтів банкуколиваються в межах 170 відсотків річних, то по валютних кредитах ставкаскладає близько 25 – 30 відсотків річних, що при стабільному курсі доларазначно дешевше). Динаміку курсу долара США за період 2006–2008 років можнапобачити в приведеній таблиці 2.3 і рисунку 2.3.
Таблиця 2.3. Курс долара США по відношенню до гривні за період 2006–2008року
Валюта
2006 рік, грн..
2007 рік, грн..
2008 рік, грн..
Початок року
Кінець року
Початок року
Кінець року
Початок року Долар США 5.05 5.08 5.09 5.12 5,04
/>
Рис. 2.3Динаміка курсу долара США по відношенню до гривні
Видачеювалютних кредитів АКБ ВАТ «ХК Банк» почав займатися ще в 2004 р., і напочатку своєї діяльності банк задовольняв практично всі потреби клієнтів увалютних засобах. Як вже було сказано вище, потреба в кредитних ресурсах увалюті значно зросла (є зважаючи на заявку на кредитні ресурси, які приймаютьсябанком як вигідні і надійні). Але звичайне кредитування в обмежене валютнимзаконодавством по термінах – не більше шести місяців, інакше це буде операція,пов'язана з рухом капіталу і клієнтові банку необхідно буде отриматиспеціальний дозвіл НБУ (причому це робитиметься в Києві, що звичайно, значноподовжить час отримання кредитних коштів), а АКБ ВАТ «ХК Банк» вже має такийдозвіл у вигляді генеральної ліцензії НБУ. Другим вузьким місцем при видачівалютних кредитів є проблема забезпеченості кредиту, тобто гарантія йогоповернення. Добре, коли клієнт має можливість забезпечити хорошу заставу підсвій кредит (нерухомість, рухоме майно і так далі), але встає питання прооцінку цього майна, а також про валютні ризики, оскільки напевно об'єкт заставибуде знаходиться на території України і його оцінка буде вироблена в гривнях (ареалізація товарів на території України проводиться в основному тільки завалюту України). Отже банк повинен врахувати всі ці ризики і від оцінноївартості майна залишиться відсотків сорок. Підприємств, а особливо нових, щоволодіє такими основними засобами не так вже і багато. Іншим видом забезпеченняможе послужити гарантія іншого підприємства або банку. Але знову ж таки АКБ ВАТ«ХК Банк» хотів би бачити цю гарантію у валюті кредиту, або як мінімум вгривневому еквіваленті цієї валюти. Можна прийняти в забезпечення кредиту іцінні папери (краще всього папери самого банку), але тут встане питання про їхціну і ліквідність, особливо якщо ці цінні папери з номіналом в гривнях.
Впринципі деяким рішенням цих проблеми може стати лізинг. Лізинг – це договіроренди заводу, промислових товарів, устаткування, нерухомості для використанняїх у виробничих цілях орендарем, тоді як товари купуються орендодавцем, і вінзберігає за собою право власності. Розглянемо деякі позитивні сторони лізингудля застосування його як одна з форм кредитування:
– лізингдає можливість отримати устаткування у використання без його повної оплати,організувати нове виробництво без мобілізації необхідних крупних фінансовихресурсів;
– оскількиустаткування при лізингу купує банк, то воно числиться на його балансі;
– можливістьвипробувати устаткування до його повної оплати;
– закупівляустаткування, що надається по лізингу, по оптимальних ринкових цінах. Не тількилизингополучатель, але і лизингодатель зацікавлені вмінімізації ціни на устаткування. Як правило, банк має більше можливостей длядосягнення мінімальних контрактних цін, чим орендар;
– лізинговіплатежі можуть проводитися з виручки від продажу вироблюваної продукції і нетільки в грошовій формі, але і в товарній;
– податковівигоди. По-перше, орендна плата користувача устаткування в лізинговій операціївідноситься на витрати виробництва і відповідно знижує оподатковуваний податкомприбуток, а значить і розмір податку, що вилучається до бюджету. По-друге, якправило, податкове законодавство передбачає для лізингових операцій системуприскореної амортизації, тобто додаткових податкових пільг не тількиорендареві, але і орендодавцеві;
– вигодидля орендаря, витікаючи з можливості викупити устаткування за номінальною абозалишковою вартістю після закінчення терміну договору лізингу.
– щоблізинг був вигідний банку, загальна прибутковість по ньому повинна бути вищечим по аналогічному кредиту. Тут потрібно враховувати довгостроковістьлізингового вкладення засобів банку.
Злізингом у валюті, кредитуванням і платежами клієнтів в іноземних валютах маєглибокий зв'язок така широко відома на Заході послуга, як хеджування(страхування від валютних ризиків). Дійсно при висновку контрактів в іноземнихвалютах завжди існує небезпека різкої зміни курсу однієї валюти щодонаціональної або іншої валюти, або взагалі трудністю придбання потрібної валютидо моменту розрахунків. Засобом, що захищає від таких рисок, є хеджування.Звичайне хеджування здійснюється у формі висновку термінових операцій напокупку продаж валюти.
Вданий час клієнти АКБ ВАТ «ХК Банк» не використовують хеджування. Основнезавдання банку підтримувати і розвивати своїх клієнтів, оскільки від їхдобробуту залежить і стійкість, і розвиток самого банку. Отже, думаю, що банкповинен всіма силами допомагати клієнтам, особливо при роботі на зовнішніхринках, адже відома істина, що банківські службовці набагато досвідченіше усфері вибору форм і умов розрахунків між підприємствами. Не всі підприємства,наприклад, використовують висновок контрактів в різних валютах. Вся сумаконтракту в цьому випадку розбивається на декілька частин і виражається врізних валютах по курсах на момент укладення оборудки. Таким чином, якщопротягом часу виконання контракту відбудеться значною зміна в курсах цих валют,то валютні ризики значно знизяться або зникнуть зовсім. Прикладом можепослужити швидке падіння долара США щодо євро, що можна побачити виходячи з побудованоїтаблиці 2.4.
Таблиця2.4.Динамікакурсу долара США по відношенню до EUR євро» за період 2002–2006 року
Валюта
2006 рік, EURєвро
2007 рік, EURєвро
2008 рік, EURєвро
Початок року Кінець року
Початок року
Кінець року
Початок року
Долар США 1,1764 1,9769 1,9544 1,9550 1,9504
Іншимспособом захисту від валютної риски такого роду може служити терміноваоперація. Тобто імпортер, маючи 500 тис. доларів може продати його за євро зпостачанням валюти через три місяці (форвардний контракт на постачання валюти),а зараз розмістити ці засоби в банці під відсотки або продати їх за гривну,запустити у виробництво, але одночасно уклавши контракт на форвардне постачанняцієї ж кількості доларів через три місяці.
Банкв цих операціях повинен брати активну участь, він може сам страхувати операціїклієнта, або виконувати такі операції через інші банки на основі комісійноївинагороди. А для своїх інтересів банк сам може спекулювати на валютних біржах,укладаючи термінові контракти на покупку і продаж валютних засобів.
Щеоднією послугою, яку Банк не надає клієнтам в даний час може послужити послугавідкриття мульти валютнихрахунків. Тобто клієнт маючи такий рахунок в банці може давати банкурозпорядження проводити з нього проплати в будь-якій валюті, здійснювати іншіоперації в різних валютах. Така послуга звичайно ж буде зручна для клієнтів,оскільки значно спростить процес конвертації валютних засобів, але тут існуєодна особливість Українського валютного законодавства, банк є агентом валютногоконтролю, і при здійсненні операції по рахунку, пов'язаних з конвертацієюгривневих засобів у валюту, банк повинен буде вимагати від клієнта наявністьзовнішньоторговельного контракту.
Неторговіоперації – це операції не пов'язані з комерційною діяльністю підприємств,організацій, громадян, експортом, імпортом товарів (послуг), а також рухомкапіталу.
Спільноз розвитком банківських послуг у валюті для клієнтів банку – юридичних осіббанк розширюватиме перелік і якість послуги для фізичних осіб. Однією з першихтут можна згадати покупку – продаж наявної іноземної валюти через мережу своїхобмінних пунктів, а також розширення переліку операцій здійснюваних обміннимипунктами. Так само у банку відкриті обмінні пункти поза територією банку. Але вданий час ця мережа розвинена не оптимально. Одне із завдань банку полягає втому, що б побудувати оптимальну по вигідності здійснення валютний – обміннихоперацій мережу обмінних пунктів. Оптимальність полягає в тому, що вже існуєвелике число обмінних пунктів інших банків і АКБ ВАТ «ХК Банк», таким чиномконкуренція між банками в цій області достатньо висока і наступить момент коликожен наступний обмінний пункт вже не приноситиме доходів або не даватименеобхідну рентабельність. Для підвищення конкурентоспроможності своїх обміннихпунктів банк повинен розширити перелік послуг (бажано, щоб всі обмінні пунктипрацювали з дорожніми чеками, кредитними картками, приймали валюту на інкасо,проводили розмін валюти, здійснювали операції по крос курсам), і налагодитидоставку наявної валюти безпосередньо через іноземні банки, тим самим банкзможе знизити собівартість валюти, і відповідно, зробити ціну продажу валютибільш конкурентно здатною.
Вимагаєрозвитку і робота банку по залученню і розміщенню внесків населення у валюті.Потрібно переглянути ставки по термінових внесках і внесках до запитання у бікзбільшення і проведення широкої рекламної компанії по залученню валютнихвнесків, ці внески є самими диференційованими з погляду безпеки їх одночасноговилучення вкладниками. Але разом із залученням валютних внесків банку вже заразнеобхідно пропрацювати стратегію і тактику розміщення цих засобів. Перше, це яквже мовилося видача валютних кредитів в різних формах. Друге, це розміщеннявалютних засобів на міжбанківському ринку Зараз, коли йде падіння курсу долара,то багато підприємств прагнуть його продати, а у банків виникає потреба у валютнихзасобах для покриття поточних платежів. І нарешті третє, це робота з наявноювалютою, тобто обертання валюти, зданої у внески через обмінні пункти банку ійого філій.
Середоперацій банку у валюті для фізичних осіб не останнє місце займають операції пообслуговуванню дорожніх чеків. АКБ ВАТ «ХК Банк» продає чеки ВІЗА в декількохвалютах: долари США, євро, фунти стерлінгів. Також банк приймає чеки до оплати,маючи угоди з «Хоум Кредит» і банком «Російський Стандарт» про роботу з цимичеками. Але на даному етапі необхідно збільшити кількість валют в якихреалізуються чеки, а також кількість фірм емітентів (American Express, Citybank і так далі).Необхідність розширення переліку валют чеків пояснюється тим, що туристи заразїздять в багато країн світу і прийняття як надійна тільки одній валюти – долараСША у людей поступово проходить. З практичної ж точки зору вигідно мати дорожнічеки у валюті тієї країни, куди Ви їсте і тоді, обналичування чека обійдетьсяВам набагато дешевше, оскільки це не пов'язано з обробкою документів віноземній валюті для місцевих банків.
Самоюнайближчою проблемою, яку належить вирішити банку, є випуск банківськихвалютних карток ВІЗА. Для роботи з цими картками банком вже поміщені договори здеякими банками, які є безпосередніми учасниками системи VISA International, про відкриття вних спеціальних карткових рахунків для клієнтів АКБ ВАТ «ХК Банк». Банк вданому випадку виступатиме в ролі банку – посередника в наданні послуг збанківських карток. Банк здійснюватиме ведення і підтримку спецкартрахунків,оброблятиме виписки і надаватиме їх клієнтам. Вступ же банку до системи VISA International в сучасний часекономічно не виправданий, оскільки вимагає великих капіталовкладень, а попитна ці картки в нашому регіоні ще не так великий.
Однимз прогресивних проявів карткової банківської системи може послужити розвитокбанком кредитних валютних карток, а не дебетних як це робиться зараз. Банквідкриватиме для своїх клієнтів кредитну лінію у валюті під певний відсоток, іклієнти зможуть користуватися своєю карткою не маючи грошей на картрахунку.Звичайно ж перед банком встане питання забезпечення таких кредитних ліній(поворотності засобів). Забезпечити карткові кредити можна буде ціннимипаперами (у валюті або в гривні), нерухомим або рухомим (застрахованим) майном,гарантіями підприємств або інших фізичних осіб. Для банку такі кредитні лініїповинні представляти інтерес через велику розподілу позикових засобів дрібнимисумами серед великого числа позичальників, ліквідністю, оскільки самі засоби доїх витрачення зберігатимуться на коррахунках банку, а у клієнтів банку почнез'являтися кредитна історія.
2.3 Оцінкаефективності валютного обслуговування клієнтів банку
Здійсненнярозрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічних угодах
Згідноз чинним законодавством міжнародні розрахунки, пов'язані з експортом таімпортом товарів, наданням послуг, іншими комерційними угодами, здійснюютьсярезидентами України лише через уповноважені банки. Міжнародні розрахунки закомерційними угодами виконуються банками, як правило, у вільно конвертованійвалюті.
Уповноваженібанки здійснюють міжнародні розрахунки у формах документарного акредитива,банківського переказу та інших. Можливість використання тих або інших форм розрахунківможе визначатися міждержавними угодами, встановлюватися в міжбанківськихкореспондентських угодах з іноземними банками. Залежно від стану платіжногобалансу України НБУ може коригувати форми розрахунків з окремими країнами.Вибір конкретної іноземної валюти і форми розрахунків визначаються запогодженням сторін і фіксуються в умовах контракту.
Зовнішньоекономічнийконтракт – це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, якщо інше невстановлено законом або міжнародним договором країни, спрямована навстановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і обов'язків узовнішньоекономічній діяльності.
Доумов, які повинні бути передбачені в контракті, належать, зокрема:
* умови поставки товарів відповідно до міжнародних правил;
* ціна та загальна вартість контракту (визначаються ціна одиниці вимірутовару і загальна вартість товарів за контрактом та валюта платежу).
Валютаціни – це валюта, в якій встановлюється ціна контракту, а валюта платежу – цевалюта, в якій здійснюється платіж. Валюта ціни не обов'язково повинназбігатись з валютою платежу. В останньому випадку в контракті обумовлюєтьсякурс переведення однієї валюти в іншу.
Встановленнявалютних курсів називається котируванням валюти. Воно буває двох видів:
•пряме (визначає кількість національної валюти за одиницю іноземної);
•непряме (зворотнє) (визначає кількість іноземної валюти, що виражається водиницях національної валюти).
Співвідношенняміж двома валютами, яке випливає з курсів цих валют до третьої валюти,називається крос-курс;
* умови платежів, тобто спосіб, порядок і строки фінансових розрахунківі гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань.
Здійсненнярозрахунків в іноземній валюті регулюється Законом України від 23.09.94 «Пропорядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Цим Законом передбаченотакі положення:
1.Виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютнірахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені вконтракті, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформленняпродукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребуєіндивідуальної ліцензії НБУ.
2.Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставкив разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моментуздійснення авансового платежу, або виставлення векселя на користь постачальникапродукції, що імпортується, потребує індивідуальної ліцензії НБУ. При застосуваннірозрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарногоакредитива термін, який передбачений вище (90 днів), діє з моменту здійсненняуповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
3.Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки, длязабезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами повинні здійснюватиперерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сумна валютні рахунки резидентів.
4.Порушення резидентами термінів, передбачених у пунктах 1 і 2, тягне за собоюстягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаноївиручки в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за валютнимкурсом НБУ на день виникнення заборгованості.
5. Уразі порушення резидентами термінів, передбачених у пункті 3, придбана валютапродається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківськомувалютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнутиза такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету. Негативнакурсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.
6. Увипадку перевищення строків, зазначених у пунктах 1 і 2, у випадку виконаннярезидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексногобудівництва, поставки складних технічних виробів і товарів спеціальногопризначення НБУ може надавати індивідуальні ліцензії. [29, c. 32]
Існуютьтакі форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності:
1.Банківський переказ – це доручення клієнта банку перерахувати грошові кошти накористь іншої особи. У міжнародних розрахунках банк здійснює переказ коштів задопомогою свого банку-кореспондента. Бажано, щоб цей банк-кореспондентзнаходився в країні, де отримуються кошти. У зовнішньоекономічних розрахункахбанківський переказ використовується, зокрема, для оплати:
•боргових зобов'язань по раніше одержаних кредитах, авансових платежах;
•рекламацій за поставку неякісної продукції;
•авансових платежів;
•розрахунків нетоварного характеру.
Схемарозрахунків шляхом банківських переказів мало чим відрізняється від розрахунківплатіжними дорученнями у внутрішньогосподарському обороті. Експортер пересилаєімпортеру документи, передбачені контрактом. Імпортер виписує доручення своємубанку перерахувати кошти на рахунок експортера (постачальника). Розрахункибанківським переказом більш вигідні для покупця, але вони не захищають інтересиекспортера.
2.Розрахунки по відкритому рахунку полягають у продажу товарів у кредит, прицьому в експортера немає гарантій одержання платежу від імпортера. Тому такірозрахунки застосовуються тоді, коли існують регулярні і стабільні діловівідносини між покупцем і виробником (наприклад, асоційованими членамитранснаціональних корпорацій) і немає законодавчих обмежень.
Розрахункипо відкритому рахунку передбачають, що експортер відвантажує на адресу покупцятовар, надсилає йому відповідні документи та записує суму у дебет рахункупокупця. Цей рахунок відкривається не в банку, а ведетьсяпідприємством-постачальником. Імпортер повинен оплатити одержані товарипротягом заздалегідь обумовленого строку, причому він розпоряджається товарамина свій розсуд.
3.Інкасо означає операції, здійснювані банками на підставі одержаних інструкцій здокументами з метою:
* одержання акцепту або платежу залежно від угоди;
* видачі комерційних документів проти акцепту або проти платежу;
* видачі документів на інших умовах.
Документи,за якими здійснюються операції по інкасо, бувають такими:
•фінансові – документи, по яких здійснюються розрахунки за контрактом (переказнівекселі, чеки, платіжні розписки або інші документи);
•комерційні – документи, що надають право власності на товар і супроводжуютьйого (відвантажувальні документи, документи на право власності).
Існуєдва види інкасо:
* чисте (означає інкасо фінансових документів, що не супроводжуютьсякомерційними документами);
* документарне (означає інкасо фінансових документів, що супроводжуютьсякомерційними документами, або інкасо лише останніх документів).
Узовнішньоекономічній діяльності в основному використовують документарне інкасо,бо воно краще захищає інтереси постачальника. Постачальник має бути впевнений,що комерційні документи потраплять до покупця лише після оплати продукції.
Існуєдва різновиди документарного інкасо: документи проти платежу та документи протиакцепту.
Технікарозрахунків у цих двох різновидах багато в чому схожа. Розрахунки починаються вбанку експортера. Однак у першому випадку експортер здає своєму банку разом зтоварними документами інкасове доручення, яке банком експортера пересилаєтьсячерез банк імпортера покупцеві, а той виписує на його підставі платіжнедоручення і через свій банк проводить платіж.
Удругому випадку експортер разом з товарними документами здає своєму банкупереказний вексель (тратту). Ці документи пересилаються банку імпортера.Імпортер акцептує вексель і через свій банк повертає банку експортера. Тойобліковує вексель і надає своєму клієнтові обліковий кредит до закінченнястроку погашення векселя. При настанні строку погашення векселя імпортерздійснює платіж через свій банк банку експортера. Оскільки переказний вексельне виключає ризик неплатежу при настанні строку погашення векселя, банкімпортера може вживати заходи щодо захисту своїх інтересів. Це робиться такимчином: товари, призначені для отримання імпортером, затримуються в місцівивантаження до строку погашення векселя. Після оплати векселя банк імпортеравіддає клієнту документи, необхідні для отримання вантажу.
4.Акредитив являє собою угоду, відмежовану від договору купівлі-продажу абоіншого контракту, на якому він може базуватися.
Застосуванняакредитивів у міжнародних розрахунках регулюється Уніфікованими правилами ізвичаями для документарних акредитивів, які розроблені Міжнародною ТорговоюПалатою і затверджені в 1993 р. Ці Уніфіковані правила визначаютьдокументарний акредитив як угоду, згідно з якою банк, що діє на прохання та напідставі інструкції свого клієнта, повинен зробити платіж третій особі або занаказом клієнта сплатити чи акцептувати, чи негоціювати (тобто купити чи взятина облік) тратти проти передбачених документів, якщо було додержано всіх умовакредитива.
Інакшекажучи, документарний акредитив – це грошове зобов'язання банку, якевиставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера на користьекспортера.
Банк,який видає зобов'язання, повинен виконати платіж експортеру або забезпечитиздійснення платежу іншим банком. Коли банк виставляє акредитив, він надаєгарантію платежу від імені свого клієнта. Тому банк погоджується на виставленняакредитива тільки у випадку, коли він довіряє своєму клієнту.
Залежновід ступеня забезпечення платежу для продавця документарні акредитивиподіляються на:
* безвідзивні;
* відзивні
* непідтверджені;
* підтверджені; [33, c. 65]
Узовнішній торгівлі доцільно застосовувати тільки безвідзивні акредитиви,оскільки безвідзивний акредитив може бути змінений чи відмінений тільки післяотримання згоди всіх сторін цього акредитива.
Відзивнийакредитив дозволяє іноземному покупцеві, навіть після відвантаження товарів,змінити чи відмінити цей акредитив без попереднього повідомлення експортера.
Непідтвердженийакредитив означає, що банк експортера обмежується тільки повідомленнямекспортера про відкриття акредитива і платить тільки в тому випадку, якщо банкімпортера перерахує йому відповідну суму.
Підтвердженийакредитив – це зобов'язання двох банків (один з яких, як правило, знаходиться вкраїні експортера, а інший – у країні покупця).
Схемарозрахунків за допомогою акредитива така. Після укладення контракту, в якомупередбачена акредитивна форма розрахунків, імпортер звертається до свого банкуз проханням виставити акредитив на експортера. Банк виставляє акредитив і тимсамим гарантує платіж експортеру за умови, що будуть дотримані умовиакредитива. Банк імпортера просить банк експортера повідомити останнього провиставлення акредитива. Банк експортера слідкує за дотриманням умов акредитива(зазначених банком імпортера). При цьому банк експортера не приймає на себежодних зобов'язань щодо гарантії платежу за акредитивом. Цю гарантію надаєтільки банк імпортера.
Банкімпортера може попросити банк експортера додати до вже існуючого підтвердженнясвоє підтвердження акредитива. Підтвердження акредитива банком експортера будеозначати, що банк експортера також стає гарантом платежу за акредитивом придотриманні умов останнього. Таким чином, підтверджений акредитив має гарантіюдвох банків (одного – в країні імпортера, а іншого – в країні експортера).
Післявідвантаження товарів експортер повинен подати у зазначений в акредитиві банкдокументи, що відповідають умовам акредитива (транспортні документи, копіїрахунків-фактур та інші).
Документарніакредитиви можуть передбачати подання експортером разом з іншими документамипереказного векселя, виписаного постачальником на:
• банкімпортера;
•імпортера;
•інший банк, зазначений в акредитиві.
Якщодокументи подані експортером і на думку перевіряючого банку оформленіправильно, постачальник може вибрати один із способів платежу залежно від того,що передбачено умовами акредитива:
•негайний платіж по векселю;
•відстрочений платіж по векселю;
•акцепт векселя;
•облік векселя.
Цяформа розрахунків гарантує отримання платежу експортером при додержанніостаннім умов акредитива і дозволяє до того ж імпортеру отриматикороткостроковий кредит, якщо умови платежу передбачають акцепт чи облікторгового чи банківського векселя. Експортер також може отримати платіждостроково шляхом обліку строкового векселя.
Крімвищезгаданих, існують спеціальні види акредитивів: резервний, переказний, револьвернийта компенсаційний.
Револьвернийакредитив – це зобов'язання зі сторони банку-емітента відновити акредитив допочаткової суми після того, як він був використаний.
Усвою чергу, револьверний акредитив може бути комулятивним та некомулятивним. [32, c. 68]
Комулятивний– це коли невикористані суми можуть бути додані до наступного чергового внеску.
Некомулятивний– це коли додавання невикористаних своєчасно сум за строками не проводиться.
Компенсаційнийакредитив – це новий акредитив, відкритий на базі вже існуючого, непереказного(базового акредитива) на користь іншого бенефіціара (експортера). Технічно цейакредитив роздрібнюється на два простих акредитиви:
•перший, який виставляється від імені зарубіжного покупця на посередника в банкупокупця, тобто бенефіціаром виступає посередник;
•другий, який виставляється від імені посередника в його банку, при цьомубенефіціаром є постачальник.
2. Фінансування експортно-імпортних угод
Комерційнібанки надають своїм клієнтам ряд кредитів і послуг кредитного характеру напроведення операцій, пов'язаних з експортом та імпортом продукції.
Банківськекредитування здійснюється у таких формах:
* акцепт векселів;
* видача гарантій;
* облік векселів;
* підтвердження акредитивів;
* кредитування по відкритому рахунку;
* видача позички в іноземній валюті під контракт і під заставу.
Підтвердженняакредитива застосовується як форма кредитування імпортера і виражається в тому,що банк, який обслуговує імпортера, повинен: або перевести в банк експортера насвій коррахунок суму коштів, зазначену в акредитиві; або якщо на цьому рахункудостатньо коштів для виконання акредитива, послати повідомлення оплатитиакредитив зі свого коррахунку без додаткового переказу грошей.
Підтвердженняакредитива може проводити і банк експортера, але при цьому збільшуються витратиімпортера при розрахунках акредитивами.
Кредитуванняпо відкритому рахунку як форма кредитування експортно-імпортних операцій моженадаватися як у розрізі міжбанківських, так і міжурядових відносин.
Уміжбанківських відносинах такий рахунок відкривається в комерційному банку, щообслуговує експортера. По цьому рахунку встановлюється ліміт кредитування абокредитна лінія, в межах яких здійснюються платежі експортеру. На цей же рахунокнадходять платежі від імпортера. Дозволяється наявність дебетового сальдо повідкритому рахунку в межах ліміту і протягом певного періоду. При використанніліміту оплата експортно-імпортних операцій не проводиться (подібно доконтокорентного рахунку).
Кредитпід контракт на виробництво продукції для експорту видається і погашається увалюті.
Умовинадання кредиту:
•наявність гарантії вітчизняного банку або гарантії зарубіжного діловогопартнера;
•наявність забезпечення. Як забезпечення по кредитах в іноземній валюті банкможе приймати акредитиви або платіжні гарантії, виставлені іноземнимибанками-кореспондентами на користь позичальника чи його гаранта.
Кредитивидаються на звичайних комерційних умовах, однак з урахуванням валютного курсу,що складається на валютному ринку по вільно конвертованій валюті (ставку поіноземній валюті встановлюють поквартально).
Джерелопогашення кредиту – виручка в іноземній валюті.
Дляотримання кредиту позичальник подає до банку заяву, в якій зазначається такаінформація:
* мета, сума, термін кредиту;
* найменування і кількість товару, що купують, його вартість, країнапридбання і валюта платежу (валюта, в якій товар оплачується), валюта ціни(валюта, в якій товар оцінюється);
* економічне обгрунтування кредиту;
* джерела погашення кредиту в іноземній валюті.
Дозаяви додаються:
– гарантійнийлист банку чи іноземного партнера;
– техніко-економічнеобгрунтування кредиту, включаючи кошторис витрат по кредитованому проекту ірозрахунок окупності кредитованих витрат;
– графікпоставки імпортного товару;
– розрахунокстроків погашення кредиту і сплати процентів.
Післярозгляду документів укладається кредитний договір. Позичальник подає банкустрокові зобов'язання, в яких обумовлюються суми і строки погашення кредиту.
Зпозичкового рахунку оплачуються доручення клієнтів на проведення розрахунків зіноземними партнерами.
Нарахуванняпроцентів починається з моменту виникнення позичкової заборгованості.
Заходивпливу за несвоєчасну сплату процентів:
•припинення подальшого кредитування в іноземній валюті;
•дострокове погашення кредиту;
•збільшення розміру плати за кредит;
•блокування валютного рахунку позичальника і гаранта.
Упроцесі кредитування клієнтів в іноземній валюті особлива увага приділяєтьсятехніко-економічному обгрунтуванню. Воно має містити таку інформацію:
•терміни і графік проведення заходу;
•технологія реалізації валютної угоди;
•запланований обсяг іноземної валютної виручки;
•заплановані витрати, включаючи податки і мито;
•витрати на погашення кредиту і сплату процентів;
•непередбачені витрати;
•передбачуваний обсяг доходів, за рахунок яких може бути погашений кредит.
Кредитуванняпід заставу. Заставою можуть виступати грошові вимоги до покупців в іноземнійвалюті і сама іноземна валюта, яка є у позичальника.
3.Посередницькі операції комерційних банків з іноземною валютою
Підіноземною валютою розуміється як власне іноземні грошові знаки у виглядібанкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законнимиплатіжними засобами на території відповідної держав, так і платіжні документита інші цінні папери, виражені в іноземки валюті або монетарних металах.
Підвалютній операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власностіна валютні цінності, з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу якзасобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметомяких є валютні цінності, та операції, пов’язані з ввезенням (вивезенням),переказуванням і пересиланням на територію України або за її межі валютнихцінностей.
Підторгівлею валютою розуміють купівлю-продаж іноземної валюти за національну абоінші конвертовані валюти.
Купівлята продаж іноземної валюти здійснюється на валютному ринку. При цьому тутскладається така система взаємовідносин:
· між комерційними банками та їх клієнтами у даній країні;
· між комерційними банками однієї і тієї ж країни;
· між комерційними банками різних країн;
· між комерційними та центральними емісійними банками;
· між центральними емісійними банками.
Упершій ланці з цих сфер валютного ринку ведеться роздрібна торгівля іноземноювалютою, а в решті – оптова торгівля. Торгівля валютою може здійснюватиськомерційними банками на комісійних засадах або за власний рахунок.
Валютирозрізняють за двома ознаками:
1.Конвертованістю:
•вільно конвертована;
•неконвертована.
2.Строковістю:
•касова, або операція спот, при якій розрахунки між продавцем і покупцем валютиздійснюються не пізніше, ніж на другий робочий день після укладення угоди;
•строкова, або форвардна угода, що передбачає розрахунок між продавцем та покупцемвалюти не раніше, ніж через два робочі дні після її укладення за курсом,зафіксованим в угоді.
Ікасовою і строковою угодою передбачається фіксація певного валютного курсу вмомент її укладення. Касові угоди укладаються за поточним ринковим курсом – такзваним спот-курсом валюти, а тому часто й сам ринок таких контрактів називаютьспотовим. Валютний курс, за яким здійснюються контракти на ринку строковихугод, називається форвардним курсом, а ринок відповідно – форвардним.
Більшскладним різновидом форвардної угоди є угода своп, що укладається між банками ідозволяє їм тримати свою валютну позицію закритою, тим самим запобігаючи ризикузміни курсу валюти. Валютні операції своп полягають в одночасному проведеннідвох протилежних за змістом операцій: купівлі (продажу) валютних коштів наумовах спот та продажу (купівлі) на умовах форвард. Якщо продаж валютипроводиться на спотовому ринку і одночасно укладається угода про купівлю тієїсаиої валюти на форвардному ринку, то це валютна операція своп, що має назвурепорт. Якщо ж ідеться про купівлю валюти на умовах спот у поєднанні зодночасним продажем на форварді, то відповідну операцію називають депорт.
Валютнапозиція банку – це співвідношення між сумою активів та позабалансових вимог упевній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов'язань у ційсамій валюті. Різниця між сумою активів у іноземній валюті і пасивів у тійсамій валюті називається експозицією щодо даної валюти. Експозиція визначаєрозмір валютного ризику, на який наражається банк внаслідок незбалансованостіактивів і пасивів в іноземній валюті. Чим більший розмір експозиції, тимбільший валютний ризик існує в банку, і навпаки.
Валютнапозиція банку буває закритою і відкритою. Валютна позиція називається закритою,якщо сума активів та позабалансових вимог збігається із сумою балансових тапозабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті, а відкритою, – якщо сумаактивів та позабалансових вимог не збігається із сумою балансових іпозабалансових зобов'язань.
Валютнапозиція відкрита довга – це коли сума активів і позабалансових вимог перевищуєсуму балансових і позабалансових зобов'язань. Якщо відбувається навпаки, товідкрита валютна позиція називається короткою.
Валютнапозиція банку визначається щоденно і окремо стосовно кожної іноземної валюти.На розмір відкритої валютної позиції банку впливають такі операції:
– купівля(продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, як поточні так істрокові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникаютьвимоги та зобов’язання в іноземних валютах, незалежно від способів та формрозрахунків за ними;
– одержання(сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів івитрат, які враховуються на гривневих рахунках;
– купівля(продаж) основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;
– надходженнякоштів в іноземній валюті до статутного фонду:
– погашеннябанком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання, якоїздійснюється з гривневого рахунку витрат):
– іншіобмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті прирозрахунках за ними в іншій валюті, в т.ч. і національній).
Валютнапозиція виникає на дату операції з купівлі (продажу) іноземної валюти, а такожнарахування доходів (витрат), зарахування на рахунки (списання з рахунків)інших доходів (витрат) та відповідно до перелічених операцій.
Обрахуваннязагальної величини відкритої валютної позиції проводиться таким чином:
* визначається відкрита валютна позиція за кожною іноземною валютоюяк різниця між сумою активів за балансовими та позабалансовими рахунками тасумою пасивів за балансовими та позабалансовими рахунками. При цьому довгавідкрита валютна позиція показується зі знаком плюс, а коротка відкрита валютнапозиція – зі знаком мінус;
* довгі і короткі відкриті валютні позиції за кожною іноземноювалютою переводяться в гривневий еквівалент за офіційним курсом НБУ;
* загальна величина відкритої валютної позиції банку дорівнює суміабсолютних величин довгої та короткої відкритої валютної позиції банку у гривневомуеквіваленті за кожною іноземною валютою.
Збалансованістьактивів і пасивів у іноземній валюті є одним із методів управління валютнимризиком. Зайнявши певну валютну позицію, можна отримати прибутки чи зазнатизбитків внаслідок зміни валютного курсу, оскільки:
* довга валютна позиція приносить прибутки в разі підвищення курсуіноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження;
* коротка валютна позиція приносить прибутки в разі зниження курсуіноземної валюти, але завдає збитків при підвищенні курсу.
Розмірприбутків і збитків залежить від розміру експозиції та змін у валютних курсах.
Управліннявалютною позицією банку може здійснюватися на основі структурного балансуванняактивів та зобов’язань в іноземній валюті за строками і сумами, тобто методаминатурального (природного) хеджування. До них відносяться: структурнебалансування валютних потоків; зміна строків валютних платежів (випередження тавідставання), дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті тощо.
Обмеженнявеличини валютної позиції також може бути досягнуте методами штучногохеджування, які базуються на проведенні позабалансових операцій, таких якстрокові валютні угоди, форвардні валютні контракти, валютні ф’ючерси, валютніопціони та валютні своп-контракти.
Комерційнібанки відіграють головну роль на валютних ринках, оскільки вони:
* купують і продають іноземну валюту, що сприяє безперебійності розрахунківпо міжнародних угодах;
* допомагають учасникам зовнішньоекономічної діяльності уникати чизводити до мінімуму експозицію до іноземної валюти. Це ситуація, при якійекспортер або імпортер піддаються впливу валютного ризику, тобто невизначеностіфінансових результатів угоди.
Цедосягається завдяки таким заходам:
1.Введенню банківського рахунку в іноземній валюті.
2.Наданню позички в іноземній валюті.
3.Укладанню форвардних валютних угод. При цьому банк дає згоду продати або купитипевну кількість іноземної валюти по фіксованому обмінному курсу для поставки їїв майбутньому.
Експортерита імпортери можуть уникнути своєї експозиції до іноземної валюти шляхомфіксації зі своїм банком обмінного курсу наступних валютних надходжень абоплатежів.
Сумиконтрактів та тривалість форвардного періоду можуть довільними і визначаються вугоді за домовленістю сторін, відповідаючи їхнім потребам.
Основнимпитанням при укладанні форвардного валютного контракту є рівень обмінногокурсу, який визначається на дату угоди і за яким операція купівлі-продажувалюти буде здійснена на дату валютування. Щоб не втратити значних коштів нафорварді, учасникам бажано мати прогноз зміни валютних курсів і враховувативплив відповідних чинників на процес формування форвардних валютних курсів.
Дляєвропейських умов, коли котирування показує кількість валюти за один долар США,короткотерміновий (до року) форвардний курс можна розрахувати за формулою:
/>, (2.1)
де: ФКВ/Д– форвардний курс валюти до долара США;
СКВ/Д — спот-курс валюти до долара США;
КВ — річна відсоткова ставка за даною валютою;
КД — річна відсоткова ставка за доларом США;
n – форварднийперіод у днях;
Т – максимальнакількість днів у році за умовами договору.
Длярозрахунку довготермінових форвардних курсів використовується формула:
/>, (2.2)
де: ФКВ/Д– форвардний курс валюти до долара США;
СКВ/Д — спот-курс валюти до долара США;
КВ — річна відсоткова ставка за даною валютою;
КД — річна відсоткова ставка за доларом США;
n – кількістьроків;
Якщоіноземна фірма має намір вкласти 300000 доларів США на термін 6 місяців. Є дваваріанти вкладення коштів: євродоларовий депозит під 8% річних або облігаціївнутрішньої державної позики уряду України під 23% річних. На дату інвестуванняспот-курс гривні становив USD/UAH = 2,9700.
Необхіднопроаналізувати дохідність та рівень ризику кожного з напрямків вкладеннякоштів, а також переваги та недоліки укладання форвардного валютного контракту.
Розв’язок:У першому варіанті валютний ризик відсутній, оскільки іноземна фірма має урозпорядженні долари США і відсутня конвертація однієї валюти в іншу. Дохідфірми в цьому разі складе, доларів США:
/>
Удругому варіанті фірмі необхідно обміняти долари США на гривні, шо заспот-курсом складатиме 891000 грн… (300000 х 2,9700). Через 6 місяців будеодержано дохід у розмірі, грн..:
/>
Післязакінчення терміну інвестування необхідно конвертувати основну суму таодержаний дохід у долари США, але курс гривні на цей час може змінитися. Отже,за другого варіанта існує валютний ризик, пов’язаний зі зміною валютного курсупротягом 6 місяців.
Приобміні доларів США на гривні в іноземної фірми утворюється відкрита довгапозиція за гривнями, яка принесе дохід у разі підвищення курсу гривні і збитки –у разі його зниження. Якщо фірма вибирає цей варіант вкладення коштів, то їйнеобхідно вирішити: узяти на себе валютний ризик і залишити позицію відкритоючи хеджувати валютний ризик, уклавши форвардну угоду. Якщо за 6 місяців курс незміниться, то фірма отримає дохід у розмірі 34500 дол. та не втратить коштів наосновній сумі. При підвищенні курсу гривні до долара, фірма одержить додатковийдохід, який виникає в результаті узятого нею на себе валютного ризику тасприятливої кон’юнктури ринку. Але цей ризик може призвести і до недоодержаннязапланованого доходу через зниження курсу гривні.
Якщофірма вирішує застрахувати валютний ризик, то вона має укласти форварднийконтракт терміном на 6 місяців на суму 993465 грн… (891000 + 102465). Другийучасник угоди – український банк визначає форвардний курс гривні через 6місяців. Для цього використовується формула:
/>
Банкпропонує курс USD/UAH = 3,1842, і в разі згоди інвестора такий курс фіксуєтьсяу форвардному контракті.
Через6 місяців, одержавши за ОВДП загальну суму 993465 грн.., фірма реалізуєфорвардний контракт і одержує, доларів США:
993465:3,1842 = 311998,30 доларів США
Сумадоходу в 11998,30 доларів США (311998,30 – 300000) майже дорівнює ставці заєвродоларовим депозитом у 8%. Отже, операція хеджування валютного ризикузахищає від збитків через несприятливу зміну курсу, але й виключає можливістьодержання додаткових прибутків.
Укладенняфорвардного валютного контракту за курсом USD/UAH = 3,1842 не дає змогиіноземній фірмі скористатися значно вищим, ніж у євродоларовому депозиті,рівнем дохідності ОВДП. Але укладення форвардної угоди за будь-яким вищимкурсом гривні до долара, ніж 3,1842, може надати можливість одержання вищоїдохідності, ніж у євродоларовому депозиті.
4.Укладанню валютних опціонів. Вони дають власникам право (але не зобов'язання)купувати чи продавати в майбутньому визначену кількість іноземної валюти пофіксованому курсу обміну. Існує два типи валютних опціонів – опціони покупця іопціони продавця. Опціон покупця дає право купувати, опціон продавця дає правопродавати.
Призначеннявалютних опціонів полягає в захисті власника від несприятливих коливаньвалютних курсів. Водночас, якщо валютний курс змінився у сприятливому длявласника напрямку, то опціон дає можливість скористатись перевагами. У цьомуразі власник може обміняти валюту за вигіднішим ринковим курсом, некористуючись опціоном. Валютний опціон обмежує валютний ризик учасника ринку,пов’язаний зі змінами валютних курсів. Розмір ризику при використанні опціонуяк інструменту страхування валютних ризиків обмежується розміром опціонноїпремії. Премія, тобто вартість опціону, залежить від співвідношення спот-курсувалюти в момент укладення угоди та курсу опціону, а також від тривалостіперіоду дії опціону.
ЯкщоУкраїнська фірма 12 жовтня відвантажила товар, за який має одержати виручку насуму 700000 доларів США протягом листопада, але точна дата надходження коштівневідома. Після одержання коштів фірмі потрібно буде придбати гривні за долариСША для закупівлі устаткування на ринках України. Протягом періоду з 12 жовтняпо 30 листопада очікується підвищення курсу гривні відносно долара США. З метоюстрахування валютного ризику фірма звертається до комерційного банку і укладаєз ним опціонний валютний контракт на таких умовах: опціон продажу за доларамиСША на суму 700000 доларів США; термін з 01 по 30 листопада; ціна виконанняUSD/UAH = 2,5800; опціонна премія становить 50000 грн… Платіж у доларах СШАфірма одержала 26 листопада.
Необхідновизначити та проаналізувати результати опціонної валютної угоди при різнихспот-курсах на дату отримання коштів: а) USD/UAH = 2,5800; б) USD/UAH = 2,6400;в) USD/UAH = 2,5000.
Розв’язок:
1. Упершому варіанті виконання опціону не надає переваг фірмі, оскільки цінавиконання і спот-курс співпали. Фірма втратила опціонну премію в розмірі 50000 грн..,для банку ця ж сума є доходом.
2. Удругому варіанті, коли курс змінився до рівня USD/UAH = 2,6400, то фірмівигідніше обміняти долари США за діючим курсом і одержати 1848000 грн… (700000х 2,6400). У такому разі опціон втрачає свою доцільність. Фірма втрачаєопціонну премію 50000 грн.., але виграє завдяки падінню курсу гривні. Цейвиграш становить 42000 грн… (1848000 – 1806000). Результат для фірми – втратакоштів у розмірі 8000 грн… (50000 – 42000). Сума доходів банку становить 50000грн..
3. Утретьому варіанті фірма пред’являє опціон до виконання і одержує 1806000 грн…(700000 х 2,5800). Якщо б фірма не придбала опціон, то 26 листопада при обмінідоларів США за спот-курсом фірма одержала б 1750000 грн… (700000 х 2,5000).Виграш, як різниця між даними сумами, становить 56000 грн… (1806000 – 1750000).Результат для фірми – виграш коштів у розмірі 6000 грн… (56000 – 50000), длябанку – втрата коштів у розмірі 6000 грн… При підвищенні курсу гривні понадрівня 2,5000 фірма отримувала б більші прибутки від операції з опціоном, абанк, навпаки, – збитки.
Дляпроведення розрахунків за опціонною угодою відводять 2 робочі дні. Томувалютний опціон має бути пред’явлений до виконання його власником не пізніше якза 2 робочі дні до дати розрахунків за умови прийняття рішення про йоговиконання.
Використаннявалютних опціонів фірмами для страхування валютних ризиків доцільне у такихвипадках:
* коли час та сума валютних надходжень і платежів точно не визначені,а отже, застосування форвардів та ф’ючерсів неможливе;
* при захисті експортних або імпортних товарів, які чутливі до зміницін, виражених у конкретній валюті;
* при публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;
* для підтримки комерційної пропозиції на укладання контрактів іззарубіжним партнером, які оцінюються в іноземній валюті.
Длябанків основними напрямками використання валютних опціонів є страхуваннявідкритої валютної позиції та захист інвестиційного портфеля, деномінованого віноземній валюті.
3. Шляхи підвищення ефективності валютних операцій комерційнихбанків3.1 Напрями вдосконалення механізму валютних операцій в АКБ
Засвоєю природою діяльність банка в основному пов’язана з використанням фінансовихінструментів, в тому числі похідних фінансових інструментів. Основнимифакторами, що впливають на ефективність надання фінансових послуг банком, єрізноманітні ризики. Кредитний ризик – це реальний або потенційний ризик втратикредитних коштів, який виникає у банка внаслідок нездатності контрагентавиконати умови фінансової угоди з банком. Кредитний ризик присутній у всіхвидах діяльності банка, результат яких залежить від дій позичальників,емітентів, інших контрагентів та виникає кожного разу, коли банк надає кошти,бере на себе зобов’язання їх надати чи здійснює інвестиції.
Функціяуправління ризиками в банку здійснюється відносно фінансових ризиків(кредитного, ринкового, географічного, валютного, ризику ліквідності та ризикувідсоткової ставки), а також операційних та юридичних ризиків. Основна метауправління фінансовими ризиками – визначити ліміти ризику та встановитиконтроль над тим, щоб ці ліміти не перевищувалися. Керування операційними таюридичними ризиками повинно забезпечити належне функціонування внутрішніхпроцедур та політики, спрямованих на зведення цих ризиків до мінімуму.
Наприклад,процес визначення кредитного ризику у комерційному банку слід розподіляти наоцінку індивідуального та портфельного кредитного ризику. Джереломіндивідуального кредитного ризику є окремий конкретний контрагент –позичальник, боржник, емітент цінних паперів. Оцінка індивідуального кредитногоризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого контрагента, тобто йогоіндивідуальну здатність вчасно та в повному обсязі виконати прийняті на себезобов’язання.Портфельний ризик виявляється в зменшенні вартості активів банка. Джереломпортфельного ризику є сукупна заборгованість перед банком за операціями, якимпритаманний кредитний ризик, тобто портфель однорідних кредитних операцій.Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації тадиверсифікації активів банка.
Управліннякредитним ризиком здійснюється шляхом оцінки та моніторингу кредитоспроможностіпозичальників, визначення й постійної актуалізації рейтингу якості кредитноїугоди, структурування кредитних угод, визначення та встановлення лімітів,постійного моніторингу якості кредитного портфелю в розрізі регіонів та програмкредитування, вдосконалення внутрішніх процедур проведення активних операцій таметодик аналізу кредитоспроможності контрагентів банка.
Окрімрізноманітних ризиків, що впливають на результативність діяльності банку,існують й інші фактори. Безпосередньо це: зобов’язання, операційні витрати, кредити якюридичним, так і фізичним особам, депозити, власний капітал, акціонернийкапітал та активи. Можна провести аналіз впливу того чи іншого фактору наосновні показники діяльності банку. за наступною формулою:
/> (3.1)
де хі– фактор, що впливає на основні показники діяльності банку; уі – показникдіяльності банку.
Насьогоднішній день в Україні помітно загострилася конкуренція на ринкубанківських послуг. Безперечну перевагу над своїми конкурентами мають банки,які пропонують клієнтам велику кількість послуг. До основних продуктів банкуналежать: видача грошових кредитів; прийом депозитів; здійснення грошовихрозрахунків і платежів; випуск кредитних та платіжних карток; консультування,надання економічної та фінансової інформації.
Окрімзовнішніх факторів, на надання фінансових послуг комерційними банками,впливають також і внутрішні показники. Таким чином, можна запропонувати наступнішляхи вдосконалення банком основних показників діяльності:
1. Розширенняклієнтської бази. Зазначений фактор дає банкові ряд переваг, основними з яких єнаявність залишків на розрахункових рахунках, можливість використовуватистабільно частину коштів клієнтів для проведення активних операцій, надходженняготівки до каси банку, одержання комісійного доходу за розрахунково-касовеобслуговування. З метою збільшення кількості клієнтів банку слід розробитипрограму залучення клієнтів і встановлення з ними довгострокових взаємовигіднихвідносин, яка складається з таких напрямів:
– створеннянайсприятливіших умов обслуговування клієнтів, таких, як комфортність і безпекаобслуговування, створення атмосфери довіри і взаєморозуміння,конфіденціальність операцій і дотримання комерційної таємниці;
– удосконаленняіснуючих і впровадження нових технологій обслуговування клієнтів;
– створенняперсональних менеджерів для роботи з клієнтами;
– цілеспрямованийпошук і додаткові стимули залучення клієнтів;
– якіснеі швидке обслуговування клієнтів.
2.Розвиток ефективно діючої філіальної мережі. З цією метою необхідно розробитипрограму розвитку мережі філій, до якої входитимуть:
– оптимальнерозміщення філій та інших віддалених структурних підрозділів;
– відкриттянових філій у найпривабливіших регіонах (основними критеріями є потенційнаклієнтура, невисокі витрати на відкриття філії та швидка окупність капітальнихвитрат);
– забезпеченняефективної роботи філіальної мережі в цілому і структурних одиниць зокрема,реорганізація неприбуткових філій у безбалансові відділення або закриття їх;
– оптимальнийперерозподіл ресурсів між філіями банку і центральним офісом;
– наданняфіліям повного спектру банківських продуктів і послуг, розроблених відповіднодо вимог клієнтів.
3. Універсалізаціябанку, підвищення якості обслуговування. Розвиток усіх традиційних видівбанківських послуг, а також розробка власних, з урахуванням специфіки роботи вУкраїні і вимог клієнтів, поліпшення якості наданих операцій і послуг.
4. Збільшення обсягіві дохідності активів шляхом додаткового залучення й оптимального розподілугрошових ресурсів, які надходять у розпорядження банку з різних джерел міжрізними видами активів залежно від терміну і джерела їхнього утворення, ступеняризику і дохідності, з метою одержання максимального доходу і мінімізаціїризиків шляхом установлення необхідних лімітів.
– Розвитокінформаційних технологій і процедур. Одним із першорядних завдань є створенняєдиної операційно-інформаційної внутрішньобанківської системи, що забезпечує:
– наявністьта ефективне опрацювання і використання інформації;
– удосконаленнятехнологій проведення операцій;
– веденнябухгалтерського обліку і звітності з урахуванням міжнародних стандартів;
– ефективнеуправління структурними підрозділами банку;
– контрольі чітке визначення ступеня відповідальності кожного співробітника банку.
5. Удосконаленняорганізаційної структури та якості персоналу. Високий рівень управління кадрамизабезпечить такі напрями:
– формуваннякорпоративної культури та поліпшення якості персоналу (рівень освіти,компетенція, навички та професіоналізм);
– програмимотивації праці та управління чисельністю персоналу.3.2 Оцінка перспектив розвитку валютних операцій банків в Україні
Щобвизначити подальші перспективи валютно-курсової політики, необхідно точнішеоцінити її результати в 2008 р. та особливості поточного стану, а саме:здійснену девальвацію гривні в 2008 р., поточний стан валютного ринку тайого вплив на зовнішньоекономічну діяльність, діючу систему валютногорегулювання й обмежень, а також подальшу динаміку факторів, які впливають назбалансованість попиту і пропозиції на валютному ринку.
Девальваціягривні, здійснена торік, хоча й була досить відчутною – 80.5%, проте суттєво непорушила фінансової стабільності – інфляція зросла, але не перевищила 20%. Якщож оцінити девальвацію з позиції довготермінового аналізу, то в минулому році,вперше з 2004 року, коли було покладено початок лібералізації валютного режиму,темпи девальвації перевищили темпи інфляції. Це дещо вирівняло баланс міжкутуму числі у до кризовий період – на 5%), а обсяг чистих зовнішніх активів(валові активи мінус валові зобов'язання) зріс майже втричі (з початку кризимайже в 2.5 рази) за рахунок зменшення зобов'язань та зростання активів.
Такимчином, незважаючи на суттєві зміни основних пропорцій валютного ринку тапоказників його функціонування, введення обмежень не завадило виконаннюосновної функції – сприянню зовнішньоекономічній діяльності. Крім того, в новихумовах комерційні банки змогли дещо збільшити, а головне – значно оздоровитизовнішні активи. Це дає їм змогу розширити власні можливості та впевненішевиконувати функції валютних агентів своїх клієнтів.
Діючасистема валютного регулювання та обмежень формально не суперечить статті VIIIСтатуту МВФ, до якої приєдналася Україна.
Валютніобмеження широко використовувались у світовій практиці. У повоєнні роки ВеликаБританія, Франція та інші країни запроваджували їх для посилення державноговпливу на економічне зростання і скасували лише у 1980–1990 роки. Оскількиекономічні умови змінилися, конкретні прийоми та методи валютних обмежень, якідовели в ті часи свою ефективність, нині потребують значного доопрацювання.
Ізкраїн, які досягли позитивних економічних результатів, приєдналися до статтіVIII Статуту МВФ і водночас застосовують схожі валютні правила, можна згадатиКитай. За інформацією 2007 року, підготовленою МВФ, у цій країні створено такіумови для здійснення імпортних операцій (виклад за [3, с. 9]):
«Наряд товарів встановлено державну монополію на імпорт, у тому числі на пшеницю,хімічні добрива, сиру нафту та нафтопродукти, гуму, сталь, вовну. Імпортніліцензії та квоти встановлено також на інші товари.
Дляздійснення імпортних операцій підприємству необхідно отримати дозвіл місцевогобюро зовнішньої торгівлі за узгодженням із Міністерством зовнішньої торгівлі таспівробітництва, а також ліцензію місцевого бюро промисловості та комерції дляучасті в зовнішній торгівлі.
Перелікдокументів, необхідних для здійснення імпортних платежів, включає свідоцтво продозвіл на імпорт, митну декларацію, верифікаційну форму на валютні розрахунки,імпортний контракт, дозвіл на платежі через валютну біржу чи безпосередньо звласного валютного рахунку та деякі інші.
Встановленообмеження щодо передоплати за імпорт».
Переліченіумови здійснення імпорт обмеження є тимчасовими, не порушують системнихринкових засад функціонування економіки та банківської системи, маютьвідповідні світові аналоги і, головне, сприяють фінансово-економічнійстабілізації, а в перспективі – економічному зростанню, вони, вочевидь, можутьзастосовуватися до часу, коли чинники, які їх зумовили, зміняться. Мовитьсяпередусім про розбалансованість попиту і пропозиції на валютному ринку Українита перспективи приведення їх у взаємовідповідність, що становить основнупроблему при визначенні перспектив валютно-курсової політики.
СПЕЦИФІКАДИСБАЛАНСУ
Щобоцінити перспективи вирішення цієї проблеми та розвитку валютно-курсовоїполітики, необхідно більш точно класифікувати характер незбалансованості міжсукупними попитом і пропозицією на валютного балансу, решта – на інше, в томучислі на виплати з обслуговування кредитів міжнародних фінансових організацій.
Отже,державні витрати на обслуговування зовнішніх боргів становлять нині головнупроблему. В перспективі її якоюсь мірою послаблює проведена реструктуризаціяборгів перед нерезидентами за ОВДП. Основні ж суми зовнішнього державного боргузалишаються значними, хоча й дещо меншими, ніж у 2008 році.
Надзвичайноважливою є також проблема дефіциту торговельного балансу, який, за прогнозами,знову перевищить 1 млрд. доларів. У рамках цієї проблеми необхідно розглядати ізростання попиту на іноземну готівку, яка, крім засобу накопичення, широковикористовується у неофіційній торгівлі «човниками».
Існуєтакож проблема ажіотажного попиту, зумовлена значними девальваційнимиочікуваннями. Вони підживлюються неконструктивними дискусіями у Верховній Радіта засобах інформації щодо можливого відпускання курсу у «вільне плавання», якев суспільстві пов'язують зі значною девальвацією, висловлюваннями деякихпосадових осіб стосовно можливої емісії, наступними президентськими виборами,які теж пов'язують із емісією, а також відсутністю чітких перспектив щодостабілізації ситуації в Росії з її негативним впливом на Україну.
ПІДВОДНІКАМЕНІ «ВІЛЬНОГО ПЛАВАННЯ»
Вибираючиваріант розвитку валютно-курсової політики, слід насамперед зважити нанеобхідність вирішення перелічених проблем збалансування попиту і пропозиції,врахувати очікувану та вибрати бажану динаміку обмінного курсу, а такожвідповідний комплекс засобів валютного регулювання.
Однієюз альтернатив курсової політики 2009 року, яка обговорюється відповідальнимиособами, фахівцями та пресою, є запровадження режиму вільно плаваючого курсу зіскасуванням існуючих обмежень на валютному ринку при мінімальному впливі НБУ назбалансування попиту і пропозиції валюти, навіть за наявності суттєвогодисбалансу між ними. Така точка в цілому досить ґрунтовно висвітлюєтьсяпроблема курсової політики та її можливі наслідки для економіки.
Важконе погодитися з тим, що краще було б не лише скасувати існуючі обмеження, а йузагалі їх не вводити. Проте саме завдяки цьому вдалося утримати стабільність укризовий період. Передчасне ж скасування валютних обмежень (до того, якзникнуть причини їх уведення) може звести нанівець позитивний ефект від їхзапровадження.
Крімтого, пропозиції щодо введення плаваючого курсу з одночасним скасуваннямобмежень, по-перше, часто не містять оцінки можливої динаміки обмінного курсу,по-друге, не враховують, що такий режим доцільно застосовувати за умовстабільних надходжень валюти у державу, позитивного сальдо торговельногобалансу, відносно незначних обсягів платежів із обслуговування зовнішньогодержавного боргу. Тобто при збалансованих сукупному попиті і пропозиціїіноземної валюти, а також за достатніх резервів центрального банку, які можнавикористати для підтримання стабільності курсу в екстремальних обставинахтимчасового дисбалансу попиту і пропозиції.
Усьогоцього в Україні поки що немає. Тому при запровадженні плаваючого курсу внинішніх умовах його динаміку визначатимуть ажіотажний попит таспекулятивно-арбітражні операції банків задля отримання надприбутків, прагненнянаселення позбутися гривні і будь-що придбати долар. Попиті пропозиція, може, йзбалансуються, але це будуть не реальні попит і пропозиція, пов'язані іззовнішньоекономічною діяльністю, а спекулятивні попит і пропозиція, зумовленізначними девальваційними очікуваннями. Відтак гривня зазнаватиме шаленоготиску, а НБУ, не володіючи достатніми резервами, зможе протиставити цьому хібащо чергове підвищення відсоткових ставок та зменшення ліквідності і грошовоїмаси, що означатиме – поставити хрест на кредитуванні економіки, інакше кажучи,позбавити підприємства кредитів.
Падіннякурсу гривні уже на першому етапі такої «лібералізації» можна зіставити зросійським серпневим обвалом, який стався, незважаючи на зниження ліквідностікомерційних банків до 28% (!) порівняно з початком року. Зазначимо, що серпневийзлет ажіотажного, причому платоспроможного, попиту на іноземну валюту в Українітакож відбувся при найнижчому впродовж року показнику ліквідності банків – менше60% від рівня на початку року. Наведені факти свідчать, що на хвилі ажіотажногопопиту обмеження на кшталт зниження ліквідності, підвищення облікової ставки тарезервних вимог не спрацьовують, оскільки валютні операції у подібних ситуаціяхдають банкам спекулятивні надприбутки. Саме таким операціям і протидіютьіснуючі валютні обмеження.
Наслідкиобвальної девальвації гривні, до чого можуть спричинитися скасування діючихобмежень та перехід на вільно плаваючий курс у нинішніх умовах завищеного,неадекватного реальним потребам зовнішньоекономічної діяльності попиту навалюту, передбачити неважко. Це – розкручування інфляції, катастрофічне падіннявиробництва, подальше знедолення народу, параліч бюджету (або його емісійнапідтримка, яка призводить до гіперінфляції) та неспроможність влади впливати наситуацію економічними засобами, – тобто йдеться про сценарій уже навіть неросійського, а індонезійського розвитку подій.
Аналізсвідчить, що без додаткових обґрунтувань, необхідних розрахунків та оцінокпогоджуватися з пропозицією щодо термінового введення режиму вільно плаваючогокурсу зі скасуванням існуючих обмежень на валютному ринку було б передчасно.
Враховуючивищевикладене, в 2009 році забезпечити курсову, а відтак і загальну фінансовута економічну стабільність можна принаймні на початку року лише за умовзбереження основних елементів діючого механізму функціонування валютного ринку,який дає змогу відсікти арбітражно-спекулятивний попит та певною міроюзбалансувати сукупний попит і пропозицію в межах реальної зовнішньоекономічноїдіяльності.
Для підвищенняефективності валютних операцій ВАТ «ХК Банк» пропонується здійснити такиметоди:
Допершої групи методів зводиться вплив на структуру балансу для обмеженнянаслідків переоцінки валютних інструментів. До цих методів належать: структурнебалансування валютних потоків за сумами та строками; проведення конверсійнихоперацій; зміна строків валютних платежів (випередження та відставання);дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті.
Структурнебалансування валютних потоків полягає в узгодженні обсягів та строків активнихі пасивних операцій з усіма іноземними валютами, якими оперує банк. Ідея методуструктурного балансування може застосовуватись щодо будь-яких балансовихоперацій з валютними коштами: конверсійні операції, укладення кредитних ідепозитних угод в іноземній валюті, узгодження валютних надходжень і платежів,проведення фоУкраїниейтингових операцій, реструктуризація кредиторської тадебіторської валютної заборгованості, купівля та продаж цінних паперів,деномінованих в іноземній валюті. Обсяги та терміни проведення зазначенихоперацій добираються так, аби це дало змогу закрити валютні позиції чи знизитиїх величину до прийнятного рівня.
Одниміз прийомів, що широко використовується банками у процесі управління валютнимипозиціями, є проведення конверсійних операцій. Наднормативна позиція за певноювалютою може бути зменшена її обміном на іншу валюту, за якою величина позиціїбула нижчою за норматив. Це дозволяє приводити валютні позиції у відповідністьз установленими вимогами без здійснення операцій з базовою валютою. Як правило,банки вдаються до конвертації валюти, курс якої знижується, у більш надійну тастабільну валюту. Наприклад, якщо очікується значне зростання курсу євровідносно долара США, то має сенс швидкий обмін вільних грошових коштів удоларах на євро. Але конверсійні операції майже не впливають на величинузагальної валютної позиції банку, прийнятої в Україні (норматив НІ5), і тому неможуть бути використані для її регулювання.
Упроцесі управління валютним ризиком банки можуть скористатися методомвипередження та відставання (leads and lags – від англ. випередження тавідставання), який ґрунтується на змінах строків платежів в іноземних валютахзалежно від очікуваних коливань валютних курсів. Маніпулювання строкамидозволяє закрити короткі позиції за певними валютами до зростання їх ринковогокурсу і відповідно довгі позиції – до зниження курсу. До найпоширеніших напрактиці форм зазначеної тактики належать:
• прискореннярепатріації (повернення до своєї країни із-за кордону) капіталу, прибутків,інших грошових коштів в очікуванні ревальвації національної валюти абосповільнення процесів репатріації перед девальвацією національної валюти;
• прискореннячи сповільнення погашення основної суми боргу в іноземній валюті та виплативідсотків залежно від зміни валютного курсу;
• достроковаоплата послуг і товарів (основних фондів, товарно-матеріальних цінностей) уразі підвищення курсу валюти платежу або затримка платежів в очікуваннізниження курсу;
• прискореннячи сповільнення нарахування і виплати дивідендів, надходження коштів віноземній валюті до статутного фонду банку;
• регулюванняодержувачем інвалютних коштів строків їх конверсії в національну валюту.
Можливостізастосування прийому випередження та відста¬вання визначаються насампередзаконодавчим регулюванням країни та умовами фінансових контрактів. У більшостіугод, за якими відбуваються платежі, передбачається як можливість достроковоїоплати, так і види та розмір штрафних санкцій (пені, неустойки тощо) занесвоєчасне здійснення переказів валютних коштів. В останньому випадку затримкаплатежу через зниження курсу буде виправдана лише тоді, коли зниження витрат напридбання валюти за новим курсом перекриє суму нарахованих штрафів.
Прийомдисконтування платіжних вимог в іноземній валюті є різновидом обліку векселів іполягає в переуступці банку права вимоги заборгованості в іноземній валюті вобмін на негайну виплату банком власнику векселя відповідної суми коштів унаціональній або іншій іноземній валюті. Дисконтування здійснюється здебільшогочерез проведення форфейтингових операцій. При цьому банк купує векселі на всюсуму і на повний строк без права їх регресу (обороту) на попереднього власника.Відмінність цієї операції від традиційного обліку векселів полягає в тому, щофорфейтингові операції проводяться зі значними обсягами платежів в іноземнійвалюті (звичайно не менш як 1 млн дол. США) та із тривалою розстрочкою (наперіод від півроку до п'яти – семи років). Загальноприйнята практика передбачаєнаявність гарантії третьої особи, або аваль, а також здійснення серії регулярнихплатежів, які оформлені простими векселями. Форфейтинг може розглядатись як експортнийфакторинг і є, по суті туванням експортера.
Дисконтуванняплатіжних вимог в іноземній валюті здійснюється також іншими способами, щомають певні відмінності порівняно з форфейтингом, такі як право регресувекселів, спеціальний, узгоджений сторонами занижений валютний курс. Добірплатіжних вимог, які дисконтуються, за строками виплат згідно з власнимипотребами банку допомагає менеджментові планувати майбутні дії щодо управліннявалютною позицією.
Дисконтуванняплатіжних вимог в іноземній валюті має низку обмежень та недоліків, які йзумовлюють його незначне поширення у процесі управління валютною позицією.Навіть якщо банку вдалося знизити позиційний валютний ризик за допомогою такихоперацій, то форфейтер (банк) наражається на інші ризики, зокрема ризикнеплатежу, політичний ризик у країні емітента векселів, ризик переказу валютнихкоштів, який полягає в неможливості виконання зобов'язань в іноземній валютікраїною покупця. Крім того, банку не вдається уникнути валютного ризику,пов'язаного зі зміною курсу валюти платежу протягом дії форфейтингової уґоди.Тому не кожний банк погоджується стати форфейтером. Деякі банки, навпаки,спеціалізуються на такому способі фінансування експортерів.
Здебільшогофорфейтингові операції проводяться банком для отримання прибутків від різниціміж номінальною сумою векселя та реальною величиною коштів, виплачених банкомїх власнику, а також одержання комісійного доходу. Законодавство та правилавалютного регулювання в окремих країнах обмежують використання методудисконтування платіжних вимог в іноземній валюті, як це й відбувається увітчизняній практиці.
Загаломуправління валютними позиціями за допомогою проведення балансових операційчаста не відповідає власним потребам та планам банку, а іноді не вигідне зпогляду витрат.
Другагрупа методів, пов'язана з хеджуванням валютного ризику, передбачає створеннязахисту від валютних ризиків укладанням додаткових строкових угод за іноземноювалютою, які дозволяють компенсувати можливі фінансові втрати за балансовимистаттями внаслідок зміни валютного курсу. Хеджування здійснюють за допомогоюпроведення операцій з форвардними валютними контрактами, валютними ф'ючерсамита опціонами, валютними своп-контрактами, свопціонами, а також різних їхкомбінацій типу подвійний форвард, валютний своп.
Широкийвибір похідних фінансових інструментів на міжнародних ринках дозволяє банкамзнаходити найефективніші комбінації проведення валютних операцій та застосовуватидосконалі методи управління валютною позицією для зниження валютного ризику.
Висновки
Підводячипідсумки дипломної роботи слід сказати.
1. Звведенням Закону «Про валютне регулювання і валютний контроль в Україні» почавсяновий етап розвитку економіки.
2.Встановлюючи основоположні положення валютного законодавства Уряд Українипокладає велику частину відповідальності на саму високоорганізовану економічнусистему – банківську.
3.Проте, для ефективнішої організації валютного контролю в країні необхідна тіснавзаємодія всіх органів і агентів валютного контролю. Ця взаємодія повиннавиявлятися як в сумісному створенні нових нормативних актів, так і в активномувпровадженні цих актів в життя, в обміні важливою для всіх суб'єктів валютного регулюванняінформацією про господарюючі об'єкти, що здійснюють валютні операції.
4. Уданій роботі розглянуто дві функціональні схеми організації валютного контролюв уповноваженому банку і проведена їх порівняльна характеристика.
5. Запропонованатехнологічна схема здійснення валютного контролю за операціями клієнтівуповноваженого банку.
6.Запропоновано Положення про підрозділ зовнішньоекономічної діяльностіуповноваженого банку, яке розглядається в даній роботі в паралелі із законодавчимиактами, що дозволяють правильно, з погляду законодавства, здійснити валютнийконтроль кожною одиницею підрозділу ЗЕД.
7.Детальніше розглянуті операції з юридичними особами, як що вимагають особливоїуваги з боку валютного контролю.
8.Одній з тих, що самих пропрацювали, із законодавчої точки зору, є системаконтролю за надходженням валютної виручки на рахунки клієнтів. У даній роботіструктурована Інструкція N19 НБУ. Схема дає повніше уявлення про всі етапи валютного контролюза надходженням валютної виручки.
9.Для більш прискореного навчання фахівців КБ по контролю за організацією іздійсненням валютних операцій, взагалі, і валютно-обмінних операцій, зокрема,автором розроблена серія систематизованих методичних матеріалів. Дані методичніматеріали застосовувалися в процесі навчання вказаних вище фахівців в СІФБД нафакультеті додаткової освіти протягом декількох років.
10.Розглянуті в даній роботі організаційно-правові і технологічні схеми можутьбути використані як в практичній діяльності уповноваженим банком, так і вучбовому процесі банківських шкіл і коледжів.
Валютнийконтроль на даному етапі становлення економіки наший країни звичайно жнеобхідний, але хочеться вірити, що сприятливий інвестиційний кліматвстановиться в Україні до завершення введення всієї системи валютного контролюі зробить її зайвою. В цьому випадку економіка країни може отримати замістьвтечі притоку капіталів.
Списоквикористаної літератури
1. Закон України «Пропорядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р.
2. Декрет КабінетуМіністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
3. Декрет КабінетуМіністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», №15–93від 19.02.1993 р.
4. Про затвердженняКласифікатора іноземних валют. Постанова Правління НБУ №34 від 04.02.98 р.із змінами, внесеними постановою Правління НБУ №561 від 30.12.98 р.
5. Международныевалютно-кредитные отношения: два пути развития, А.И. Ачкасов, О.М. Прексин,М.» Финансы и статистика», 1998 г. 175 с.
6. Настольная книгавалютного дилера, Киев, 2004 г. 218 с.
7. Банки Украины, СНГ,стран Балтии – 2003: Сфера услуг для банка и офиса.‑К.: КБС-Издат, 2003. –671
8. Балабанов И.Т. Валютныйрынок и валютные операции в России. – М.: Финансы и статистика, 2004. –240 с.: ил.
9. Барановський О.Валютна безпека / Вісник НБУ. – №8, 2003.
10. Береславська О.Відобмежень – до лібералізації/Вісник НБУ. – №6, 2003.
11. Береславська О. Курспід контролем / Вісник НБУ. – №8, 2003.
12. Бункина М. Основывалютных отношений: Учеб. пособие для вузов / – М., 2000. – 192 с.
13. Валютный рынок ивалютное регулирование. Учебное пособие / под ре. Платоновой. – М.: Изд-во БЕК,1996. 475 с.
14. Герасимова Е.Б. Анализкачества банковских услуг // Финансы и кредит. – 2005. – №16. –С. 19–25
15. Деньги, кредит,банки. Под редакцией Лаврушина О.И., М. – «Финансы и статистика», 1998 г.
16. Зеленский Ю.Б. Квопросу сущности банковской услуги // Банковские услуги. – 2004. –№7. – C. 2–8
17. Остафіль О.В. Проблемита перспективи розвитку ринку фінансових послуг в Україні // ФінансиУкраїни. – 2004. – №12. – C. 89–93
18. Парасій-ВергуненкоІ.М. Аналіз банківської діяльності. – К.: КНЕУ, 2003. – 347c
19. Петрашко Л.П.Валютні операції. – К.: КНЕУ, 2001. – 204 c
20. Кабанець О.Еволюція валютного регулювання // Вісник податкової служби України. –2005. – №13. с. 62–63.
21. Кабанець О.І.Валютне регулювання та контроль в Україні. – Донецьк: Донеччина, 2004. – 224 с.
22. Кольга В. Зісторії регулювання міжнародних валютних відносин // Вісник податковоїслужби України. – 1999. – №3. – с. 42–43.
23. Маркевич М.,Гурські У. Стратегія дерегулювання валютного ринку. – К.: Центр соціологічнихта економічних досліджень – Гарвардський інститут міжнародного розвитку, 1998.
24. Международныевалютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной.– М.: Финансы и статистика, 1994.
25. Михайличенко С.Лібералізація валютного ринку / Вісник НБУ. – №5, 2002.
26. Михайличенко С.Проблеми та перспективи валютно-курсової політики в Україні / Вісник НБУ. – №2,2000.
27. Мишкін Ф. Економікагрошей, банківської справи і фінансових ринків: Підруч. для ВНЗ: Пер. з фр. – К.:Основи, 1999. – 963 с.
28. Міжнароднівалютно-кредитні відносини. / За ред. А.С.Філіпенка. – К.: Либідь, 1997.
29. Міжнародні фінанси:Навч. посіб. для самост. вивч. дисц. / Рязанова Н.С. – К., 2001. – 119 с.
30. Мусієнко Т.Глобалізація фінансових ринків і вибір курсових режимів / Вісник НБУ. – №9,2005.
31. Мусієнко Т.Особливості валютного регулювання в Україні / Вісник НБУ. – №5, 2005.
32. Мусієнко Т. Проблемивалютної інтеграції України / Вісник НБУ. – №3, 2004.
33. Наконечный А.,Селиверстов И. Валютная политика и перспективы украинской экономики /Финансовые риски. – №4 (16), 2004.
34. національний банк ігрошово-кредитна політика: Підручник – за ред. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ,1999. – 368 с.
35. Порядок переміщеннявалюти через митний кордон України. НБУ, митний комітет України, лист №19029/381від 14.03.93 р.
36. Правила проведенняторгів на Валютній Секції Української Міжбанківської Валютної біржі. Протокол №30від 16.07.97 р. Біржового Комітету УМВБ.
37. Правила членства уВалютній Секції Української Міжбанківської Валютної біржі. Протокол №30 від16.07.97 р. Біржового Комітету УМВБ.
38. Рязанова Н.С.Міжнародні фінанси: Навч. посіб. для самост. вивч. дисц. – К., 2001. – 119 с.
39. Федоров М.В. Валюта,валютні системи, валютні курси. Под ред. Ю.Г.Єрмолаєва. – М. ПАИМС, 1995. –152 с.
40. Фінансовий словник:Понад 5000 понять і термінів. – 4‑тє вид., випр. та доп. / ЗагороднійА.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. – К., 2002. – 566 с.
41. Шаров А.Н. Конвертируемостьвалют. – К.: Нива, 2003 – 320 с.
42. Шелудько В.М.Фінансовий ринок: Навч. посіб. 2‑ге вид. випр. і доп. – К.:Знання-прес., 2003. – 535 с.
43. www.finance.com.ua
44. www.banks.kiev.ua