1. Товар, його види та властивості
Вихідними економічними категоріями товарного виробництва, а,отже, і ринку є товар і гроші [1].
Товар — благо (продукція, послуги), що задовольняє потребилюдини й призначено для обміну, для реалізації на ринку.
Товар володіє двома основними властивостями: споживчоювартістю й вартістю.
Споживча вартість (СВ) — сукупність властивостей товару,зв'язаних безпосередньо як із самим товаром, так і супутніми послугами, щовизначають його здатність задовольняти потреби людини. Вона становить речовинневтримування багатства [1, 2].
СВ ставиться до всіх продуктів (сировина й т.д.)
СВ становить речовинне втримування багатства.
Споживча вартість товару:
1. повиннабути створена працею;
2. повинназадовольняти потреби не її творця, а інших людей;
3. повиннаобмінюватися на інший товар (механізм купівлі-продажу). Товар повинен матиздатність обмінюватися на інші товари.
Мінова вартість — кількіснеспіввідношення, пропорція, у якій обмінюється один товар на іншій.
Т1 = Т2; Т1 = 2Т3
товар вартість економічна податкова
Один товар має безліч мінових вартостей.
Основою обміну одного товару на іншій є вартість — тезагальне, що властиво всім товарам, а саме витрати праці. Праця, втілена абоупредметнений у товарі, і представляє його вартість. Це внутрішня властивістьтовару. Мінова вартість є формою вираження цієї вартості [2].
Праця товаровиробника виступає у вигляді конкретноїпраці, затрачуваного у вигляді певної, доцільної форми (праця слюсарі,пекарі, шевця), і абстрактної праці (загальнолюдського). Абстрактнапраця створює вартість. Поділ праці товаровиробника на конкретну й абстрактнупрацю обумовлено протиріччям товарного господарства, що виступає у виглядіпротиріччя між приватним і суспільним характером праці.
Величина вартості товару визначається не тільки витратамиживої праці, але й упредметненої праці. Визначається суспільно необхіднимивитратами (існує різна кваліфікація виробників) — середні умови виробництва,організація виробництва, порівн. кваліфікація співробітників, технічнаоснащеність. Суспільно необхідні витрати збігаються з індивідуальними витратамитих товаровиробників, які реалізують на ринку основну частку товарів того абоіншого роду [1].
Величина вартості залежить від продуктивності праці.
Продуктивність праці (ПП) — ефективність, результативністьпраці, виміряється:
1. витратами праці (робітника часу) на одиницю продукції;
2. кількістю продукції за одиницю робочого часу.
ПП залежить від кваліфікації, спеціалізації й багатьох іншихфакторів. Основним фактором підвищення ПП є використання НТП. 2 — кваліфікація,3 — організація виробництва.
Інтенсивність праці — витрати праці в одиницю робочогочасу. Проста праця — не кваліфікований, складний — кваліфікований, вимагаєспеціальної підготовки[3].
Основу економіки утворять два фундаментальних положення:безмежність матеріальних потреб суспільства (його індивідів і інститутів) іобмеженість економічних ресурсів, тобто коштів для виробництва товарів іпослуг. Споживачі бажають придбати й використовувати товари й послуги,задовольнити свої потреби в них. Перелік таких товарів і послуг разюче широкий,і він безупинно примножується. Матеріальні потреби, подібно кроликам, маютьвисокий коефіцієнт відтворення. І в кожний даний момент індивіди й інститути,що становлять суспільство, випробовують безліч незадоволених потреб.
Підприємець (приватний, колективний або державний) бере насебе ініціативу з'єднання ресурсів землі, капіталу й праці в єдиний процесвиробництва товарів або послуг. Створений ним продукт повинен задовольнитиособисту або виробничу потребу інших людей, бути корисним для них. Корисністьнадає речам або послугам споживацьку вартість [3, 4].
Ресурси надаються підприємцям в обмін на грошовий дохід. Навиробництво товарів і послуг затрачаються, таким чином, матеріальні ресурси(минула праця) і жива праця людей, зайнятих у даному виробництві. Втілений утоварі суспільна праця й утворить його вартість. Він проявляється при обмінітоварів. А сам товар виступає як нерозривне, хоча й суперечлива єдність двохсвоїх сторін: споживацької вартості й вартості.
Радянська економічна наука базувалася на трудовій теоріївартості К. Маркса. Її зміст укладається в тім, що всякий товар є продуктлюдської праці, і величина його вартості визначається суспільно-необхідноюпрацею, витраченою на його виробництво. Величина цієї праці визначаєтьсясереднім часом на виробництво товару при даному середньому рівні розвиткупродуктивних чинностей, при середньому рівні вмілості й інтенсивності праці.
У реальній економіці ні суспільно-необхідної праці, ніусередненого робітника часу не існує. Тут панують конкретна праця й певний часу годинниках і мінутах. Будь-який товаровиробник, пропонуючи покупцеві свійтовар, розраховує на одержання такої ціни, яка б відшкодувала йому понесенівидатки (витрати виробництва) і принесла певну, при тім не меншу, у порівнянніз іншими бізнесменами, прибуток. Прибуток виступає як дохід на витрачений самимпідприємцем праця [4, 5].
Класифікація товарів за сферами виробництва і терміном їхвикористання:
1) Матеріальні:
· Тривалогокористування:Використовуються багаторазово протягом значного періоду: автомобілі,телевізори, комп'ютери, холодильники, пральні машини, пилососи, меблі тощо
· Короткочасногокористування:Використовуються за один раз або протягом незначного періоду: продукти харчування,одяг, взуття, мило, мийні засоби тощо
2) Нематеріальні: послуги – Можутьбути у вигляді: певного виду діяльності — ремонту телевізорів,побутової техніки: ідеї, консультації — юриста, лікаря, вчителя,економіста
Класифікація товарів за способом призначення:
1) Широкоговжитку:
А. Основні товари щоденного вжитку: продукти харчування,одяг, взуття, побутова техніка, меблі, книги, газети, косметика, мийні засобитощо.
Б. Послуги постійного характеру: за обслуговування житла,водозабезпечення, водо- відведення, електрозабезпе- чення, перукарня, театр,кінотеатр тощо.
В. Інші послуги: юриста, репетитора, страхування життя тощо
2) Виробничогопризначення:
А. Матеріали і деталі:сировина(сільськогосподарська продукція, природні продукти);напівфабрикати(компоненти виробництва);деталі (частина якогось виробу).
Б. Капітальне майно:споруди (виробничібудівлі, приміщення);обладнання (комплект машин, верстати тощо);допоміжне обладнання (транспорт на підприємстві, тара, все, щосприяє процесу виробництва).
В. Ділові послуги, послуги з технічного обслуговуванняобладнання і послуги консультативного характеру (юриста, економіста,посередника тощо).
2. Податкова система та її функції
Податкова система являє собою сукупність передбаченихподатків, принципів, форм і методів їхнього встановлення, зміни або скасування,сплати й застосування мер по забезпеченню їхньої сплати, здійснення податковогоконтролю, а також залучення до відповідальності й мер відповідальності запорушення податкового законодавства [6].
Система податків — це сукупність податків, зборів, мит іінших прирівняних до податків платежів, що стягуються на території держави втой або інший період часу. Основними податками, за допомогою яких формуєтьсяпереважна маса бюджетних доходів, як у російської, так і світовій практиці є:ПДВ, акцизи, податок на прибуток (дохід) юридичних осіб, прибутковий податок зфізичних осіб; таможенні мита, платежі в соціальні фонди, податок із продажів.
Податковий механізм — поняття більше об'ємне, чим податкова система,являє собою сукупність всіх коштів і методів організаційно-правового характеру,спрямованих на виконання податкового законодавства. За допомогою податковогомеханізму реалізуються податкова політика держави, формуються основні кількісніі якісні характеристики податкової системи, її цільова спрямованість навідношення конкретних соціально-економічних завдань [7].
Найбільш важливу роль у податковому механізмі має податковезаконодавство, а всередині нього — механізм оподатковування (рівня податкових ставок,система пільг, порядок обчислення оподатковуваної бази, склад об'єктівоподатковування й інших елементів, пов'язані з обчисленням податків).
За допомогою зміни механізму оподатковування можна додатиподатковій системі якісно нові риси, наприклад, змінити її структуру, неміняючи при цьому кількісного й видового складу податків.
До функцій податкової системи відносять: фіскальну, розподільну,контрольну, стимулюючу, регулюючу (макроекономічну), соціальну.
За допомогою фіскальної функції системи оподатковуваннязадовольняються загальнонаціональні необхідні потреби. За допомогою регулюючоїфункції формуються противаги зайвому фіскальному гніту, тобто створюютьсяспеціальні механізми, що забезпечують баланс корпоративних, особистих ізагальнодержавних економічних інтересів. Кінцева мета податкового регулювання — забезпечити безперервність інвестиційних процесів, ріст фінансових результатівбізнесу, а тим самим сприяти росту загальнонаціонального фонду коштів.
Таким чином, обидві податкові функції дозволяютьтрансформувати внутрішній потенціал оподатковування з абстрактно сприйманої їїздатності впливати на якісні й кількісні параметри бізнесу в реальні результатитакої дії [8].
Фіскальна функція складається в забезпеченні доходівдержавної бюджетної системи й перебуває під особливим контролем і впливомдержави, у центрі його фінансової політики.
Макроекономічна (регулююча) функція – це роль податків іподаткової політики в системі факторів регулювання макроекономічних процесів,сукупного попиту та пропозиції, темпів росту й зайнятості. В умовах Росіїподаткова система виявила себе як фактор обмеження попиту, особливоінвестиційного, поглиблення падіння виробництва, формування безробіття йнеповної зайнятості робочої сили [7].
Розподільна функція податкової системи проявляється вскладній взаємодії із цінами, доходами, відсотком, динамікою курсів акцій іт.д. Податки виступають істотним інструментом розподілу й перерозподілунаціонального доходу, доходів юридичних і фізичних осіб. Розподільна функціяподатків впливає на розподіл не тільки доходів, але й капіталів, інвестиційнихресурсів.
Соціальна функція податків носить багатоаспектний характер.Саме матеріальне втримування податків як грошових ресурсів, що централізуютьсядержавою й вилучаються з відтворювального процесу, несе в собі можливість ізобігу на невиробничі цілі. В умовах РФ соціальна функція податкової системибюджету досить істотна в чинність тих зобов'язань, які несло радянську державуперед населенням і яке «у спадщину» перейшло до РФ. Багато соціальних витрат,фінансовані державою за рахунок податків (безкоштовне утворення, охороназдоров'я й т.д) [6].
Соціальна функція податків проявляється й безпосередньо черезмеханізми податкових пільг і податкових ставок, що входить у внутрішніймеханізм дії податку (ПДВ, податку на прибуток і т.д.).
Соціальна функція податкової системи вимагає детальногодослідження як з погляду її посилення, так і з погляду усунення невиправданихпільг і переваг, що не відповідають характеру ринкових перетворень, соціальнимкритеріям або внутріфедеральним відносинам.
Стимулююча функція податкової системи є однієї знайважливіших, але це сама «важконалаштова» функція. Як і будь-яка іншафункція, що стимулює функція проявляється через специфічні форми й елементиподаткового механізму, систему пільг і заохочень, заборонних або обмежуючихставок і інші інструменти податкового механізму й податкової політики.
Стимулююча функція податків є в сучасній російській практиціслабко реалізованої й неефективно використовуваної [7].
Контрольна функція податків виступає свого роду захисноюфункцією: вона забезпечує відтворення податкових відносин держави йпідприємств, реалізацію й дієвість чинності державної влади. Без контрольноїфункції інші функції податків нездійсненна або їхня реалізація підривається усвоїй основі.
Контрольна функція, опираючись на закон, право, можеефективно реалізовуватися тільки на основі примуса, підпорядкування чинностідержавної влади й закону. Ослаблення державної влади веде до ослабленняконтрольної функції податкової системи. І, навпаки, ослаблення контрольноїфункції податків означає ослаблення державної влади або веде до такогоослаблення [9].
У конкретному відношенні контрольна функція податківпроявляється в обов'язковому виконанні податкового законодавства, у повнотізбору податкових платежів і дієвості й ефективності штрафних санкцій івідповідальності тих, хто не виконує або не повною мірою виконує зобов'язанняперед державою, що пропонуються законом [9].
Контрольна функція податкової системи визначає й визначає, які вже відзначено, ефективність інших функцій. Отже, якщо контрольна функціяподатків ослаблена, те це відповідно знижує ефективність податкової системи вцілому.
Перелік використаноїлітератури
1. Кэмпбэлл Р. Макконнелл,Стэнли Л. Брю. Экономика: принципы, проблемы, политика. Москва, издательство“Республика”, 1993 год.
2. Нуриев Р., Розанова Н…Поведение потребителя в рыночной экономике. Вопросы экономики № 1, 1994 год.
3. Сажина М. Рынки ресурсов(материалы к лекции). Российский экономический журнал № 4, 1994 год.
4. Стенлейк Дж. Ф. Экономикс дляначинающих. Москва, издательство “Республика”, 1994 год.
5. Эдвин Дж. Долан.Микроэкономика. Издательство АО “Санкт-Петербург оркестр”, 1994 год.
6. Пансков В.Г. Налоги иналогообложение в Российской Федерации. Учебник для вузов. 2-е изд., перераб. идоп. – М.: Книжный мир, 2000. – 457с.
7. Финансы. Учебное пособие/Подред. Проф. А.М. Ковалевой.- 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы истатистика, 2000. – 384с.
8. Финансы: Учебник для ВУЗов.Под ред. Проф. М.В. Романовского, проф. О.В. Врублевской, проф. Б.М. Сабанти. –М.: Изд. «Перспектива»; Изд. «Юрайт», 2000. – 520с.
9. Черник Д.Г., Починок А.П.,Морозов В.П. Основы налоговой системы: Учебное пособие для вузов/Под ред. Д.Г.Черника. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. – 422с.