Стан економічної активності населення в Україні: рівеньзайнятості та безробіття
ринок праця безробіття активність
Зайнятість населення
За останнє десятиріччя на ринку праці відбулися певні зміни,обумовлені структурними перетвореннями в економіці, загостренням економічних,демографічних та соціальних проблем. В Україні ринок праці формується передусімза рахунок природного відтворення осіб працездатного віку. У структурі робочоїсили демографічна система є базою, що визначає її кількісні й якісніхарактеристики. До трудових ресурсів певної території (країни, регіону)відносять ту частину населення, що досягла працездатного віку, який у кожнійкраїні визначається законодавчо.
Одним з основних критеріїв визначення трудоресурсного потенціалувиступає віковий ценз, за яким все населення території поділяється на три групи:допрацездатного віку (діти, юнаки та дівчата віком до 16 років), працездатноговіку (чоловіки у віці до 59 років і жінки у віці до 54 років включно),післяпрацездатного віку (пенсіонери). У зв'язку зі змінами в демографічнійситуації в Україні зросла чисельність пенсіонерів (за віком та інвалідністю) таінших осіб, що перебувають на утриманні держави, а також чисельність незайнятогонаселення. Питома вага зайнятого населення працездатного віку вища у містах.
В Україні склалися помітні територіальні відмінності в рівнізайнятості населення, що пояснюється регіональними особливостями структуриматеріального виробництва та невиробничої сфери, рівнем розвитку продуктивнихсил, демографічною ситуацією, навичками та традиціями місцевого населення.
За визначенням С.В. Мочерного, зайнятість – це певнасукупність соціально-економічних відносин між людьми з приводу забезпеченняпрацездатного населення робочими місцями, формування розподілу і перерозподілутрудових ресурсів для його участі в суспільно корисній праці і забезпеченнярозширеного відтворення робочої сили.
Розрізняють повну й ефективну зайнятість. Повна зайнятість – ценадання суспільством усьому працездатному населенню можливості займатисясуспільно корисною працею, на основі якої відбувається індивідуальне та колективневідтворення робочої сили і задоволення всієї сукупності потреб. При повнійзайнятості обсяг виробництва є максимально можливим. Вона визначаєтьсячисельністю осіб, що виконують будь-яку роботу за певну плату, або дляотримання інших видів доходу.
Ефективна зайнятість – це зайнятість, що провадиться відповідно довимог інтенсивного типу відтворення та критеріїв економічної доцільності йсоціальної результативності, зорієнтована на скорочення ручної, непрестижної,важкої праці.
Ефективна зайнятість передбачає як обов'язкову умову кількісну йякісну відповідність між наявними робочими місцями і наявними трудовими ресурсами,оптимальне співвідношення самої роботи і працівників, які будуть її виконувати.Професійно-кваліфікаційна структура сукупного працівника має відповідати умовамі структурі виробництва. Ефективною є така зайнятість, яка дає реальнийпозитивний економічний ефект.
Все населення за міжнародними стандартами поділяється на «економічноактивне» й «економічно пасивне». До економічно активного населення належатьособи найманої праці, самостійні робітники, особи, які тимчасово не працюють зоб'єктивних причин (хвороба, відпустка), неоплачувані члени сім'ї працездатноговіку, особи, які поєднують навчання з працею на умовах неповного робочого дня,учні та особи, які проходять профпідготовку.
Все населення можна поділити натри групи. Першу групу становлятьособи, які не досягли 16 років, а також особи, які перебувають успеціалізованих закладах (в психіатричних лікарнях) чи у виправних закладах. Другугрупу становлять дорослі, які потенційно мають можливість працювати (надомники,учні, пенсіонери), але з якихось причин не працюють і не шукають роботу. Третюгрупу становить робоча сила. В цю групу входять всі, хто може і хоче працювати.Робоча сила складається з працюючих і безробітних, які активно шукають роботу.
За міжнародними стандартами (МОП, 1983) економічно активненаселення поділяють на три категорії: зайняті; безробітні; поза робочою силою(економічно неактивне населення: інваліди, люди похилого віку, студенти, дітидо 15 років).
Населення = робоча сила + особи поза робочою силою
Робоча сила = зайняті + безробітні
Зайняті + безробітні становлять економічно активне населення.
До економічно пасивного населення відносяться всі категорії осіб,незалежно від віку і статі, які не ввійшли до вищезазначеної групи.
Міжнародне стандартне визначення безробіття базується на трьохкритеріях, які мають задовольнятися водночас: «без роботи», «зараз готовий приступитидо роботи», «шукає роботу».
В умовах переходу до ринкової економіки урізноманітнюються формизайнятості населення. Зростає кількість зайнятих у комерційних структурах,індивідуальних селянських та фермерських господарствах. Виникають нові сучасніформи зайнятості, пов'язані з розвитком інформаційної і ринкової інфраструктури.Але характерною рисою сучасного ринку праці в Україні є поширеннянерегламентованої (незареєстрованої) зайнятості населення, тобтосамозайнятості. Людина, яка офіційно вважається безробітною, водночас можебрати активну участь у «тіньовій» економіці, отримувати там основні доходи(порівняно з допомогою по безробіттю). Значних масштабів останнім часом набулинелегальні трудові міграції за кордон.
Неоднаковою в Україні є структура зайнятості працівників у всіхсферах економічної діяльності. В областях переважно аграрно-промислової спеціалізаціїпитома вага працюючих у сільському господарстві є більшою, ніж у високоіндустріальнихобластях. У промислових курортних регіонах, особливо в Одеській області,помітно зростає частка зайнятих у сфері обслуговування. Більшою, ніж усередньому по Україні, є питома вага зазначених працівників у структурі зайнятостінаселення Львівської та Закарпатської областей, котрі також спеціалізуються накурортному обслуговуванні.
Державна політика зайнятості в Україні
Важливим напрямом соціальної політики є політика зайнятостіпрацездатного населення, оскільки високий рівень зайнятості забезпечує відповіднідоходи значної частини населення. Політика зайнятості включає державні заходищодо регулювання ринку праці, забезпечення ефективної зайнятості населення ізапобігання безробіттю. Юридичною основою політики зайнятості в Україні є ЗаконУкраїни «Про зайнятість населення». Політика зайнятості стає важливою складовоюмакроекономічної політики. Держава може використовувати два варіанти політикизайнятості: активний і пасивний.
Активна політика зайнятості передбачає надання послуг зпрацевлаштування, навчання та підвищення кваліфікації, допомогу безробітним впошуку нового місця роботи тощо.
Пасивна політика зайнятості передбачає виплату грошової допомоги,компенсацію втрат доходів внаслідок безробіття тощо, але вона не надає допомогибезробітному в пошуках нового місця роботи (тому і називається пасивною).
Важливе значення в політиці зайнятості в Україні має проблемапідвищення гнучкості ринку робочої сили, який формується, забезпечення йогошвидкого пристосування до умов виробництва, що постійно змінюється, і ринковоїкон'юнктури за умов мінімальних соціальних втрат.
Реалізація державної політики сприяння зайнятості населення тазабезпечення соціального захисту громадян від безробіття проводиться за допомогоюнизки нормативно-правових документів, зокрема: Закону України «Про затвердженняДержавної програми зайнятості населення на 2001–2011 роки», реалізація якогодасть змогу забезпечити ефективне проведення державної політики зайнятості;Закону України «Про внесення змін до Закону України» Про розмір внесків надеякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», якимвизначено розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняна випадок безробіття для забезпечення фінансування надання соціальних послугта матеріального забезпечення безробітних громадян; Постанови КабінетуМіністрів України «Про заходи організації виконавчих актів законодавства зпитань зайнятості населення» від 17 серпня 2009 р. №1139; розпорядженняКабінету Міністрів України» Про затвердження плану дій на 2009 рік щодополіпшення ситуації у сфері зайнятості населення та оптимізації регулюванняринку праці» від 28 лютого 2009 р. №87-р; розпорядження Кабінету МіністрівУкраїни» Про заходи щодо сприяння підприємствам в організації професійногонавчання кадрів на виробництві» від 24 січня 2008 р. №13-р;нормативно-правових актів щодо реалізації Закону України «Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; пландій на 2009 рік щодо реалізації Державної програми зайнятості населення на 2008–2011роки; постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи організації виконавчихактів законодавства з питань зайнятості населення» від 17 лютого 2009 р. №1139;річних регіональних програм зайнятості населення.
В умовах переходу до сталого економічного розвитку державнерегулювання ринку праці проводиться з метою збалансування попиту і пропозиціїробочої сили, зменшення рівня безробіття, досягнення продуктивної зайнятостінаселення, забезпечення соціального захисту громадян від безробіття, дотриманняосновних прав громадян.
Ці заходи сприяють стабілізації ситуації на ринку праці. Так,відбулося зростання чисельності економічно активного населення до 22,5 млн осібу березні 2009 р. (за даними обстеження домогосподарств з питаньекономічної активності населення за методологією Міжнародної організаціїпраці). Майже на 300 тис. осіб проти грудня 2008 р. зросла чисельністьзайнятого населення і становить 20,1 млн. осіб. Відповідно підвищився рівеньзайнятості населення – 55,5% (табл. 1).
Це обумовило зменшення обсягів та рівня безробіття, визначеного заметодологією МОП, який зменшився з 11,1% у грудні 2008 р. до 10,6% у березні2009 р. (табл. 2).
З'явилися позитивні ознаки руху робочої сили в галузях економіки.У січні-червні 2009 р. було прийнято 1391,2 тис. працівників, що на 5,0%більше обсягів відповідного періоду минулого року, а чисельність працівників,які вибули, зменшилася на 3,0% і становила 1553,3 тис. осіб. Водночас значнимзалишається перевищення чисельності працівників, які вибули, над прийнятимипрацівниками (162,1 тис. осіб), що має місце переважно в базових галузяхекономіки.
Крім того, чисельність зайнятих у цілому по країні за 9 місяців2009 р. зросла на 0,6% порівняно з відповідним періодом минулого року тастановила 20,5 млн. осіб. Зростання було обумовлене збільшенням числа працюючиху приватному секторі економіки, де приріст зайнятих складав 15,3%.
При цьому чисельність найманих працівників підприємств, установ, організаційдержавної та колективної форм власності зменшилася відповідно на 5,7% та 1,9%.
Таблиця 1. Економічна активність населення 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 У середньому за рік 9 місяців 9 місяців Економічно активне
населення, тис. осіб
у віці 15 -70 років 26111,5 26085,6 25935,5 22747,0 23127,4 22755,0 22894,9 22730,0 у працездатному віці 23725,1 23335,8 23181,2 21219,8 21479,6 21251 0 21330,1 21136,5 Зайняте населення, тис осіб у віці 15–70 років 24114,0 23755,5 22998,4 20118,2 20419,8 20238,1 20375,7 20497,6 у працездатному віці 21834,0 21077,8 20333,2 18565,8 18797,3 18748,9 18826,7 18917,0 Безробітне населення за методологією МОП, тис осіб
у віці 15 70 років 2004,5 2330,1 2937,1 2698,8 2707,6 2516,9 2519,2 2232,4 у працездатному віці 1891,1 2258,0 2848,0 2654,0 2682,3 2502,1 2503,4 2219,5 Економічно неактивне населення, тис осіб у віці 15 – 70 років 11559,5 10753,8 10713,7 13782,7 13275,3 13528,9 13389,0 13553,8 у працездатному віці 5808,3 4853,3 5766,5 7778,1 7581,9 7919,9 7840,9 8034,4 Рівень економічної активності, у% до всього населення відповідної вікової групи у віці 15–70 років 69,3 70.8 70,8 62,3 63,5 62,7 63,1 62,6 працездатного віку 80,3 82,8 80,1 73,2 73,9 72,8 73,1 72,5 Рівень зайнятості населення, у% до всього населення відповідної вікової групи у віці 15 -70 років 64,0 64,5 62,8 54,9 56,1 55,8 56,2 56,5 працездатного віку 73,9 74,8 70,2 64,0 64,7 64,3 64,5 64,8 Рівень безробіття населення за методологією МОП, у% до економічно активного населення відповідної вікової групи у віці 15–70 років 7,6 8,9 11,3 11,9 11 7 11,1 11,0 9,8 працездатного віку 8,0 9,7 12,3 12,5 12,5 11,8 11,7 10,5
Одна з центральних проблем державної політики доходів і зайнятості– умови виплати і розмір допомоги по безробіттю. Потрібно слідкувати, щобсоціальна допомога при вимушеному безробітті не провокувала її переростання удобровільне безробіття, коли грошова допомога стає достатнім засобом існуваннядля людини. Майже кожному другому з числа безробітних громадян державноюслужбою зайнятості було надано соціальні послуги та матеріальне забезпечення(1,9 млн. незайнятих осіб). Так, протягом січня-червня 2009 р.працевлаштовано 412,3 тис. осіб, що на 16,5% більше порівняно з відповіднимперіодом минулого року, проходили професійне навчання 99,8 тис. осіб,чисельність залучених до громадських робіт зросла на третину і становить 190,4тис. осіб.
Таблиця 2. Рівень безробіття за методологією МОП у країнах ЄС та вУкраїні, % 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 Австрія 3,9 4,4 4,4 4,5 3,9 3,7 3,6
Бельгія 9,7 9,5 9,2 9,3 8,6 6,9 6,6
Греція 9,2 9,6 9,8 10,9 11,9 11,1 10,5
Данія 6,7 6,3 5,2 4,9 4,8 4,4 4,3
Ірландія 12,3 11,7 9,9 7,5 5,6 4,2 3,8
Іспанія 18,8 18,1 17,0 15,2 12,8 11,3 10,6
Італія 11,5 11,5 11,6 11,7 11,3 10,4 9,4
Люксембург 2,9 2,9 2,7 2,7 2,4 2,3 2,0
Нідерланди 6,6 6,0 4,9 3,8 3,2 2,8 2,4
Німеччина 8,2 8,9 9,9 9,3 8,6 7,9 7,9
Португалія 7,3 7,3 6,8 5,1 4,5 4,1 4,1
Сполучене
Королівство 8,5 8,0 6,9 6,2 5,8 5,4 5,0
Фінляндія 15,4 14,6 12,7 11,4 10,2 9,8 9,1
Франція 11,3 11,9 11,8 11,4 10,7 9,3 8,6
Швеція 8,8 9,6 9,9 8,3 7,2 5,9 5,1
Україна 5,6 7,6 8,9 11,3 11,9 11,7 11,1
Для реалізації політики зайнятості в Україні створено державнуслужбу зайнятості, діяльність якої фінансується з Державного фонду сприяннязайнятості. Зараз на всій території України створено центри зайнятості. Зарахунок коштів цього фонду виплачується допомога по безробіттю, забезпечуєтьсяробота системи інформації та консультації, подається допомога в пошуку новихмісць роботи, проводиться навчання і перенавчання, а також підвищеннякваліфікації безробітних тощо.
На державну службу зайнятості покладаються такі завдання:
• аналіз ринку праці, прогнозування попиту та пропозиції на робочу силу,підготовка із зацікавленими організаціями територіальних програм зайнятостінаселення;
• облік громадян, які звертаються з питань працевлаштування, наданняїм допомоги у пошуках роботи і працевлаштування;
• професійна орієнтація та консультація населення;
• організація професійної підготовки та перепідготовки працівників, вивільненихз підприємств, установ та організацій;
• підготовка пропозицій та висновків про використання працііноземних громадян в Україні, які залучаються для виконання робіт за міжурядовимиугодами та ліцензіями;
• забезпечення, в межах компетенції, соціального захисту незайнятих громадян.
Основними напрямами державної політики у сфері зайнятості є:
• підвищення якісного та професійно-кваліфікаційного рівняробочої сили відповідно до потреб економіки шляхом розвитку системибезперервного професійного навчання, зокрема внутрішньовиробничого зурахуванням потреб ринку праці, та сприяння навчанню працівників, насампередтих, які знаходяться під ризиком вивільнення;
• забезпечення пріоритетності заходів щодо збереження та створення
робочих місць у регіонах з високим рівнем безробіття при розробці та реалізаціїінвестиційних проектів;
• забезпечення розробки та реалізації програми розвитку міст з моногалузевоюструктурою виробництва, що має високий рівень економічного
безробіття, депресивних територій;
• посилення системи підтримки підприємництва та само зайнятості населення,запровадження та реалізація відповідних регіональних програм;
• створення програм сприяння зайнятості безробітнихгромадян, зокрема, збільшення обсягів працевлаштування, організаціяпрофесійного навчання безробітних з метою підвищення їх конкурентоспроможностіна ринку праці, сприяння організації безробітними власної справи, збільшенняобсягів та видів громадських робіт з розширенням джерел їх фінансування,наближення мінімальних розмірів соціальних виплат безробітним громадянам зазагальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття допрожиткового мінімуму у рамках загальнодержавної політики підвищення заробітноїплати.
• створення єдиної інформаційної системи попиту і пропозиції наробочу силу, розширення доступу населення до інформації про вакансії;
• підвищення мобільності робочої сили шляхом розробки ефективної системипрофесійного навчання і перенавчання;
• стимулювання створення сприятливих умов для малого й індивідуальногопідприємництва, розвиток системи мікрокредитування малих підприємств;
• координація й узгодження обсягів і професійно-кваліфікаційноїструктури підготовки працівників та спеціалістів у освітніх закладах професійноїосвіти всіх рівнів з потребами територіальних ринків праці.
У розвинутих країнах світу дрібне виробництво (підприємства малогобізнесу) забезпечує основну частину робочих місць для залучення як нової, так івивільненої з виробництва робочої сили.
Загрозі масового безробіття в Україні повинні протистояти відомі всвітовій практиці інвестиційні програми та активні методи політики зайнятості –підтримка робочих місць, попередження масових звільнень, навчання таперенавчання працівників, організація громадських робіт, стимулювання раціональногорозміщення виробництва, підвищення мобільності працівників, створення малихпідприємств.
Безробіття в Україні, його суть і види
Безробіття – це соціально-економічне явище, при якомучастина робочої сили (економічно активного населення) не зайнята у виробництвітоварів і послуг. Безробітні разом із зайнятими формують робочу силу країни. Вреальному економічному житті безробіття виступає як перевищення пропозиціїробочої сили над попитом на неї.
Згідно з законом України «Про зайнятість населення» безробітнимивважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від нихпричин не мають заробітку через відсутність належної роботи, зареєстровані удержавній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити допраці.
Безробіття – це економічне явище, коли частина економічноактивного населення не має можливості використати свою робочу силу.
Безробіття виникає тоді, коли кількість наявних робочих місць становитьменшу частину тієї кількості, що потрібна для працевлаштування громадян. Цеявище, коли частина економічно активного населення, яке бажає працювати, неможе застосувати свою робочу силу, а пропозиція робочої сили різко перевищуєпопит на неї. Міжнародна організація праці дає таке визначення: безробітний – целюдина, яка хоче працювати, може працювати, але не має робочого місця.
З метою виявлення статусу зайнятості, динаміки зайнятості табезробіття в США, наприклад, проводяться спеціальні щотижневі опитуванняреспондентів, які належать до різних соціальних, професійних, і демографічнихгруп робочої сили, відібраних за спеціально розробленою методикою. На динамікубезробіття впливають економічна і соціальна політика держави, демографічніфактори, зміни в структурі економіки, стан зовнішньої торгівлі і вивіз капіталу,масштаби військових витрат, позиції та активність профсоюзів.
Існує кілька концепцій, що трактують феномен безробіття. Вмарксистській теорії її пов'язують з процесом накопичення капіталу, при якомупотреба в живій праці (змінному капіталі) збільшується повільніше, ніж умашинах і обладнанні (постійному капіталі). У західній економічній науціпереважає погляд, згідно з яким безробіття в своїй основі відображає економічнудоцільність використання ресурсів, подібно до того, як ступінь завантаженнявиробничих потужностей відображає доцільність і ефективність використанняосновного капіталу. Про це говорить так званий природний рівень безробіття,відображаючи структурні диспропорції на ринку праці (між структурою попиту іпропозиції робочої сили за кваліфікацією, за демографічними, географічними ііншими критеріями).
Важливо підкреслити, що до безробітних зазвичай відносять нетільки звільнених за різними причинами, а й тих, які добровільно залишилироботу і роблять спробу знайти нову. Структура безробіття за її причинамивключає чотири основні категорії робочої сили: ті, що втратили роботу врезультаті звільнення; ті, що добровільно залишили роботу; ті, що прийшли наринок праці після перерви; вперше прийшли на ринок праці. Співвідношення цихкатегорій залежить перш за все від фази економічного циклу.
Важливе значення має визначення рівня безробіття. Рівеньбезробіття – це відношення (у%) чисельності безробітних до чисельності робочоїсили.
Кількість безробітних
Рівень безробіття = – х 100%.
Кількість працездатного населення
Кількісна залежність обсягу недовиробництва продукції від рівнябезробіття чітко зазначена законом Оукена. Американський економіст Артур Оукенна основі макроекономічного аналізу вивів закон співвідношення між рівнембезробіття і відставанням обсягів ВНП, який формулюється так: якщо фактичнебезробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то витрати ВВПстановлять 2,5%. Це відношення 1:2,5 або 2:5, тобто відношення рівня безробіттядо відставання обсягу ВНП, дозволяє вирахувати абсолютні витрати продукції,пов'язані з будь-яким рівнем безробіття. При застосуванні цього закону можнаобчислити втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття.
З погляду природи безробіття виділяють основні його типи:фрикційне, структурне та циклічне.
Фрикційне – пов'язане з пошуками або очікуванням роботи і є короткочасним.У суспільстві завжди існує певна частка осіб, які змінюють місце роботи черезнизьку заробітну плату, погані умови праці, невдоволення місцем проживаннятощо.
Структурне – пов'язане із структурними диспропорціями на ринкупраці, коли з'являються невідповідності між попитом і пропозицією робочої силиза професією, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками. У виробничомупроцесі дуже часто відбуваються технологічні зрушення, що видозмінюютьструктуру попиту на робочу силу. У цій ситуації структура робочої сили невідповідає новій структурі робочих місць, внаслідок чого і з'являється ця формабезробіття.
Циклічне – пов'язане із циклічним спадом виробництва, колизайнятість скорочується, а безробіття зростає.
Фрикційне та структурне безробіття є неминучим явищем в економіці,тому ці види безробіття мають назву природного рівня безробіття, тобто рівнябезробіття при «повній зайнятості». Йдеться про те, що в будь-якій економіці неможе бути абсолютної відсутності безробіття. Проте ряд економістів вважаютьнеприйнятними використання терміну «природний» щодо безробіття, спричиненогоструктурними зрушеннями. Ось чому в макроекономічній літературівикористовується інший термін – NAIRU (nonaccelarating information rate of unemployment), котрийзосереджує увагу на тому, що цей рівень безробіття стабілізує інфляцію.
В Україні чисельність безробітних зменшилася на 11,4% і становила2,2 млн. осіб (табл. 3). При цьому рівень безробіття також скоротився з 11,0% усередньому за 9 місяців 2008 р. до 9,8% економічно активного населення.
Істотно зменшився рівень безробіття й серед молоді. Рівеньзареєстрованого безробіття серед населення сільської місцевості за рік зріс з4,8% до 6,5% на 1 січня 2010 р. та вдвічі перевищив аналогічний показник(2,9%) у міській місцевості. Однією з позитивних тенденцій зареєстрованогоринку праці за останні 12 місяців було скорочення довготривалого безробіття.Так, кількість безробітних, які станом на 1 січня 2010 р. перебували наобліку понад один рік, зменшилася більш як на чверть (26,8%). Середнятривалість зареєстрованого безробіття порівняно з відповідним періодом 2009 р.скоротилася з 9 до 8 місяців.
За станом на 1 січня 2010 р. потреба підприємств упрацівниках становила 123,9 тис. осіб, що на 27,9% більше, ніж на відповіднудату минулого року. При цьому приріст потреби в працівниках на підприємствахприватної форми власності становив 62,3%, державної – 24,0% та колективної – 27,6%.На одну зареєстровану вакансію претендувало в Рівненській та Тернопільськійобластях 33 незайнятих особи, у Івано-Франківській – 25, Херсонській – 24,Закарпатській та Черкаській – по 21, Вінницькій -20, Львівській та Чернівецькій– по 19, Волинській та Житомирській областях – по 16, тоді як у містах Києві таСевастополі – 1.
Безробіття та тривалість пошуку роботи 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 У середньому зарік 9 місяців 9 місяців Всього безробітних у віці 15–70 років, тис. осіб 2004,5 2330,1 2937,1 2698,8 2707,6 2516,9 2519,2 2232,4 з них: шукали роботу, намагались організувати власну справу, тис. осіб 1666,2 2002,4 2825,4 2565,1 2628,7 2431,3 2433,4 2143,7
у тому числі за тривалістю пошуку роботи, %:
до 3-х місяців 26,7 20,4 17,9 14,9 13,2 14,0 13,8 14,7 4–6 місяців 20,2 20,4 19,1 13,9 11,0 11,0 10,8 11,3 7–9 місяців 11,1 11,9 10,7 12,0 12,2 10,1 10,5 10,3 10–12 місяців 9,3 15,0 15,3 12,9 13,1 10,1 10,2 9,7 більше 1 року 32,7 32,3 37,0 46,3 50,5 54,8 54,7 54,0 Середня тривалість пошуку роботи, місяців 8 8 9 9 10 10 10 10
Примітка. Дані наведено за матеріалами вибіркових обстеженьнаселення з питань економічної активності за 2005–2008 рр. в середньому за IV квартал, 2006–2009рр. в середньому за період, з урахуванням впливу фактора сезонності
З урахуванням ситуації на ринку праці слід сконцентрувати зусилляна запровадженні дієвих стимулів ліквідації прихованого безробіття та створеннянових робочих місць, на забезпеченні гарантій зайнятості в процесі приватизаціїта реструктуризації підприємств, на підтримці підприємництва і самозайнятостінаселення, на розширенні практики громадських робіт, на підвищенні гнучкостіринку праці.
В сучасних умовах необхідно шукати додаткові можливості длярозширення сфери зайнятості населення. Враховуючи те, що попит на товари широкоговжитку і послуги високий, а можливості його задоволення незначні, створеннянових і розширення діючих підприємств можна вважати досить місткою сфероюдодаткової зайнятості населення Основні завдання, які потрібно вирішити нанайближчу перспективу, такі:
• опрацювати та запровадити економічні механізми заохочення працедавцівдля створення додаткових робочих місць для молоді;
• забезпечити створення юридичними та фізичними особами 350–420 тис.нових робочих місць;
• забезпечити зменшення середньої тривалості зареєстрованогобезробіття не менш як на 1 місяць;
• забезпечити працевлаштування через державну службу зайнятості не меншяк 830 тис. безробітних громадян;
• забезпечити залучення до громадських робіт не менш як 340 тис. не зайнятихта безробітних громадян;
• забезпечити збільшення розміру мінімальної допомоги узв'язку з безробіттям.
Трудові ресурси України завжди відрізнялися високим рівнемпрофесійної підготовки, що значно сприяло розміщенню на її території низкивиробництв, які вимагають певної кваліфікації кадрів, а також формування потужноїнаукової бази. Певною мірою якісний стан трудових ресурсів може бути оціненийчерез освітній рівень населення.
Рівень освіти населення в Україні є одним з найвищих серед країнЦентральної та Східної Європи. За питомою вагою учнів серед населення 15 -18років Україна поступається з усіх країн тільки країнам Балтії та Угорщині.Зрушення впродовж міжпереписного періоду свідчать про істотне поліпшенняосвітнього складу населення. Істотно (на 26%) зросла і чисельність випускниківвузів, що дозволяє оптимістично оцінювати подальші зміни.
Більш освіченим є міське населення, яке значно поповнюється зарахунок навчальної та післянавчальної міграції сільської молоді. Так, питомавага осіб з вищою (включаючи базову та початкову вищу) освітою серед міськогонаселення становить 37,9% (у 1989 р. – 34,5%), а серед сільського – 17,7%(у 1989 р. – 13,3%). Натомість частка осіб, які не мають навіть повноїзагальної середньої освіти серед міського населення становить 26,7%, а середсільського – 47,3% (у 1989 р. – 35,8% та 60,4% відповідно).Від рівняосвіти залежать і доходи населення, а отже, і можливості задовольняти основніжиттєві потреби, зберігати здоров'я та життя, ухвалювати та реалізовуватирішення щодо репродуктивної та міграційної активності. Найвагоміший вплив має наявністьповної вищої освіти.
В Україні існують величезні можливості для зайнятості населення.Розвиток приватного підприємництва, малого бізнесу, сфери послуг, фермерства,усієї ринкової інфраструктури є хорошою основою для росту зайнятості векономіці. Високі темпи приросту населення країн, що розвиваються, призбереженні його «омолодженої» вікової структури (майже 34% людей у віці до 15років) формують збільшення масштабів трудових ресурсів. Це призводить донеобхідності створення нових робочих місць для ліквідації часткового чи повногобезробіття. Розрахунки експертів Міжнародної організації праці (МОП) показують,що для задоволення потреби в зайнятості і ліквідації безробіття до 2025 р.на планеті потрібно щорічно додавати 50 млн. робочих місць, у тому числі у країнах,що розвиваються.
Однак такі оцінки не дають підстав для оптимізму, оскільки цепрактично неможливо з багатьох причин, однією з яких є НТР. Відомо, що НТР,крім позитивних результатів має й негативні, один з яких – зростання безробіттяв результаті витіснення живої праці. Так, у Японії кожний робот позбавляєроботи 3–4 осіб. У Франції, за прогнозами уряду, запровадження мікроелектронікипризведе до зменшення чисельності промислових робітників на 40%, а службовцівна 1/3.