Міністерствоосвіти і науки України
Харківськийнаціональний університет радіоелектроніки
Кафедра економічної кібернетикиКонтрольна робота
здисципліни: «Економічна теорія»
натему: «Споживання, зберігання та інвестиції і їх функції»
Варіант№15
Xарків2009
ЗМІСТ
ВСТУП1 СПОЖИВАННЯ І ЗАОЩАДЖЕННЯ. Гранична схильністьдо
споживання і до заощадження 2 інвестиціЇ Та ЇХФУНКЦІОНАЛЬНА РОЛЬ ВИСНОВКИВикористАна література
ВСТУПВажливість макроекономічногодослідження поведінки домашніх господарств на споживчому ринку пояснюється такимиобставинами:1. У сучасній економіці витрати наспоживання досягають трьох чвертей усіх сукупних витрат, і вже один цей фактсам по собі надає аналізу функції споживання надзвичайну актуальність.2. Витрати на споживанняскладають переважну частку трансакцій в економіці, отже, характер поведінкидомашніх господарств на споживчому ринку значною мірою визначає розмір іхарактер попиту на гроші. 3. Оскількиодну частину використовуваного доходу домашні господарства витрачають наспоживання, а другу на заощадження, то очевидно, що певному характеру функціїспоживання відповідає певний вид функції заощадження, а оцінка обсягу заощадженьнадзвичайно важлива для визначення умов як статичної, так і динамічної рівноваги в економіці.Аналіз характеру споживаннядомашніх господарств передбачає виявлення поведінки суб’єктів споживання приформуванні планів споживання і заощадження; співвідношення доходу і витрат наспоживання і заощадження з майном суб'єкта; мотивації домашніх господарств приприйнятті рішень про формування обсягів поточного споживання і заощадження,тобто, які параметри виділяються як аргументи функцій споживання і заощадження.Відповідь на дані питання визначаєтип моделі споживання – статична або динамічна модель. Типовим прикладом статичної моделі є кейнсіанськафункція споживання. Динамічні моделі підрозділяються на двоперіодні (дійсний імайбутній період) і багатоперіодні (по роках життя суб'єкта). У будь-якомувипадку багатоперіодні моделі мають справу з дисконтованими оцінками потоків доходу, споживання, заощадження і майна.
1 Споживання і заощадження. Гранична схильність до споживання і дозаощадження
Темпиекономічного зростання у значній мірі залежать від співвідношення міжспоживанням та нагромадженням. Головним компонентом сукупних витрат є споживчівитрати (СВ). Споживчі витрати, або споживання — це витрати домашніхгосподарств на придбання споживчих товарів і оплату послуг для задоволенняособистих потреб.
Споживання є також найбільшсуттєвим компонентом валового внутрішнього продукту (ВВП). У різних країнахчастка споживання у ВВП коливається в межах 60-70%, що зумовлює важливість дляекономіки прийняття рішення щодо споживання.
Структура споживчих витрат різнау різних груп населення (харчування, непродовольчі товари, послуги тощо). Томув економічному аналізі виходять з так званих “якісних моделей поведінки”, підякими розуміють усереднені моделі поведінки людей з різними рівнями доходу, якіпобудовані на основі досліджень сімейних бюджетів. “Якісні моделі поведінки” щеназивають “законами Енгеля”, який досліджував зміни у споживчих витратахнаселення в залежності від зміни доходів.
Пріоритети у споживанні різні,але можливо виділити найбільш спільні групи витрат в залежності від їхбажаності для сім’ї: харчування, одяг, освіта, медичне обслуговування,транспорт. При цьому треба враховувати, що багато залежить від доходів сім’ї,платності або безплатності тих або інших послуг.
Однією знайголовніших у всій макроекономіці є функція споживання. Функціяспоживання розкриває взаємозв’язок між величиною видатків на споживання таобсягом використовуваного особистого доходу. Це поняття, що запровадженоКейнсом, ґрунтується на припущенні, що існує стабільний емпіричнийвзаємозв’язок між споживанням та доходом. Функцією споживання можна подати увигляді рисунка 1.1.
Зв’язок між споживаннямі доходом, що показано на рисунку 1.1, називають функцією споживання.
/>
Рисунок 1.1 – Функціяспоживання
Доход після сплати податківдорівнює споживанню плюс заощадження. Отже, при розгляді чинників, щовизначають споживання, водночас вивчаються чинники, що визначають заощадження.З-поміж багатьох чинників, які впливають на рівень споживчих видатків,найважливішим є доход, зокрема доход після сплати податків. А оскількизаощадження є тією частиною доходу, яка не споживається, то доход після сплатиподатків виступає основним чинником, що визначає і особисті заощадження.
Частка загального доходупісля сплати податків знижується і зростає в міру його збільшення. Оскількидоход після сплати податків або споживається, або зберігається, сума спожитої ізаощадженої (не спожитої) частин повинна поглинути всю величину доходубудь-якого рівня. Виражена у відсотках частка будь-якого даного загальногодоходу, яка йде на споживання, називається середньою схильністю до споживання(ССС), а та частка загального доходу, яка йде на заощадження називається середньоюсхильністю до заощадження
(ССЗ). Тобто:
/> (1.1)
Та обставина, щодомогосподарства споживають певну частку загального доходу, іще не гарантує, щовони будуть споживати ту ж саму частку в разі зміни величини доходу. Часткаприросту (скорочення) доходу, яка споживається, називається граничноюсхильністю до споживання (ГСС). Іншими словами, це відношення будь-якої зміниспоживання до тої зміни величини доходу, яка зумовила зміни споживання. Графічнаінтерпретація ГСС представлена на рисунку 1.2.
/>
Рисунок1.2 – Графічна інтерпретація ГСС
Розраховується ГСС по групам сімей в залежності відрівня середньодушового доходу за допомогою кривої Лоренца.
/>
Рисунок 1.3 – Крива Лоренца
Теоретична можливість абсолютнорівного розподілу доходів представлена бісектрисою. Вона вказує на те, що любийданий процент сімей получає відповідний процент доходу. Це означає, що якщо 20%усіх сімей 20% від усього доходу, 40 – 40%, 60 – 60% і т.д., то відповіднікрапки будуть розположенні на бісектрисі.
Область між лінією, яка позначає абсолютнурівність, та кривій Лоренца вказує на ступінь нерівності доходів. Чим більше цяобласть чи розрив, тим більша ступінь нерівності. Якщо б фактичний розподілдоходів був абсолютно рівним, то крива Лоренца та бісектриса збіглися б, ірозрив зник.
Криву Лоренца можливовикористовувати, щоб порівняти розподіл доходів у різні періоди часу, чи урізних країнах, чи між різними групами, приймаючи до уваги доходи до і післявідрахування податків і трансфертні платежі.
Аналогічно частка будь-якогоприросту (скорочення), яка йде на заощадження, називається граничною схильністюдо заощадження (ГСЗ), що виражається у відношенні будь-якої зміни заощадженнядо тої зміни доходу, яка її викликала. Графічна інтерпретація ГСЗ представленана рисунку 1.3.
/>
Рисунок1.4 – Графічна інтерпретація ГСЗ
Сума ГССі ГСЗ для будь-якої зміни доходу після сплати податків повинна завждидорівнювати одиниці, тобто приріст доходу може йти або на споживання, або назаощадження. Та частка будь-якої зміни величини доходу, яка не споживається, посуті, йде на заощадження. Тому спожита частка ГСС і заощаджена частка ГСЗ маютьпоглинати весь приріст доходу: ГСС+ГСЗ=1.
Рівеньдоходу після сплати податків є основним чинником, який визначає величинуспоживання і заощадження в домогосподарствах, так само, як ціна є основнимчинником, що визначає попит на окремий продукт. Однак крім доходу існують йінші чинники, які спонукають домогосподарства споживати менше або більше. Цічинники діють на взаємозалежність між споживанням і доходом після сплатиподатків, а також між заощадженням і доходом після сплати податків. До цихчинників передусім належать: багатство, рівень цін, сподівання, споживчазаборгованість і оподаткування [1, Стор. №140-148].
Підбагатством розуміється як нерухоме майно (будинок, автомобіль, телевізор таінші предмети тривалого користування), так і фінансові засоби (готівка,заощадження на рахунках, акції, облігації, страхові поліси, пенсії), якимиволодіє домогосподарство. Існує залежність: чим більше нагромадженого багатствамають домогосподарства, тим більша величина споживання і менша величиназаощаджень будь-якого рівня поточного доходу. Домогосподарства заощаджують,утримуючись від споживання, щоб нагромаджувати багатство. За інших рівних умов,чим більше багатства нагромадили домогосподарства, тим слабший буде в нихстимул для заощаджень, щоб нагромаджувати додаткове багатство.
Змінирівня цін змінюють і реальну вартість, або купівельну спроможність деяких видівбагатства. Іншими словами, реальна вартість фінансових засобів, номінальнавартість яких виражена у грошах, буде обернена пропорційно змінам рівня цін. Цеі є ефект багатства, або ефект реальних касових залишків. Якщо реальнефінансове багатство зменшується, зменшується і схильність до споживанняпоточного доходу. Навпаки, зниження рівня цін збільшує реальне фінансовебагатство і буде спонукати споживати більшу частину поточного доходу.
Напоточні видатки і заощадження можуть суттєво впливати сподіваннядомогосподарств, пов'язані з майбутніми цінами, грошовими доходами і наявністютоварів. Очікування підвищення цін і дефіцитності товарів ведуть до підвищенняпоточних видатків і зменшення заощаджень. Це пояснюється тим, що для споживачівцілком природним є намагання уникнути сплати вищих цін.
Очікуванаінфляція і очікувані дефіцити спонукають людей купляти про запас, щоб уникнутимайбутніх вищих цін і порожніх полиць. Сподівання приросту грошових доходів умайбутньому, у свою чергу, веде до того, що споживачі вільніше розпоряджаютьсясвоїми поточними видатками. Навпаки, очікуване падіння цін, передчуття зниженнядоходів, відчуття того, що товари будуть у достатку, може спонукати споживачівскорочувати споживання і збільшувати заощадження.
Споживчазаборгованість викликає у домогосподарств бажання направляти поточний доход абона споживання, або на заощадження. Якщо заборгованість домогосподарств досяглатакої величини, що, скажімо, рівень їхніх поточних доходів відрізняється відсплати чергових внесків за попередні закупівлі, тоді споживачі будуть змушеніскорочувати поточне споживання, щоб знизити заборгованість. Навпаки, якщоспоживча заборгованість порівняно низька, то рівень заощаджень домогосподарствможе дещо підвищитися, що призведе до зростання заборгованості.
2 інвестиціЇ Та ЇХ ФУНКЦІОНАЛЬНА РОЛЬ
В системівідтворення, безвідносно до його суспільної форми, інвестиціям належитьнайважливіша роль в справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а,відповідно, і забезпечення відповідних темпів економічного росту. Якщо уявитисуспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання,то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки – виробництва, і, можнасказати, складають матеріальну основу його розвитку [2, Стор. №28-30].
Саме поняття інвестиції (від лат. Investio — одягаю) значить вкладеннякапіталу в галузі економіки як в самій країні так і за її межами.
Інвестиції – це грошові, майнові,інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видівдіяльності з метою отримання прибутку.Їх можна робити в основні(будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формуваннявиробничих запасів товарно – матеріальних цінностей тощо) фонди, унематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо).
Інвестиції – це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб матиможливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій – цеспоживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються взапас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина – це ресурси, якінаправляються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини то будівлі).
Таким чином, інвестиціями вважаютьсяті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталусуспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це можебути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, атакож з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також требавключити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Цівитрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасномурозвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, тому що на самкінець результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, імашини, і устаткування, і саме головне, основний фактор сучасного економічногорозвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни всвітовій ієрархії держав.
Інвестиціївідіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальнийріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуютьсяобсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть в передв економічній конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому степенізадовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий прирістнаціонального прибутку частково знову накоплюється, проходить подальшезбільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чиномінвестиції, що утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті йогорозподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При чому, чимефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значнішіабсолютні розміри накопичення (при даній його частці), які можуть бути зновувкладеними в виробництво. При достатньо високій ефективності інвестицій прирістнаціонального прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення приабсолютному рості споживання [3, Стор. 165-170].
Структуру інвестицій можна показати за допомогоюнаступної схеми:
схема № 2.1Структураінвестицій
/>
Класифікація інвестицій
Інвестиційвідіграють важливу роль у розвитку і функціонуванні підприємства. Розрізняютьвалові та чисті інвестиції [4, Стор. №743].
Валові інвестиції(ВІ)– це сукупний обсяг інвестицій за конкретний період, спрямованих набудівництво, придбання засобів праці і приріст товарно – матеріальнихцінностей.
Чистіінвестиції (ЧІ) – це сума нових інвестицій, зменшенана суму амортизаційних відрахувань (А) за деякий період часу.
Динамікапоказника чистих інвестицій відображає економічне становище підприємства.Наприклад, якщо сума ЧІ0, тобто ВІ>А, то випускпродукції на фірмі зростає, оскільки виробничий потенціал підприємстварозширюється.
За об’єктамивкладання засобів інвестиції поділяються на реальні та фінансові [5, Стор. №28].
Реальніінвестиції – це вкладання грошових коштів у реальніактиви (матеріальні і нематеріальні). Вкладання засобів у нематеріальні реальніактиви, пов’язані з НТП, називають інноваційними інвестиціями.
Фінансовіінвестиції – це вкладання грошових коштів у різніфінансові активи, передусім у цінні папери для придбання прав на участь удіяльності інших фірм, боргових прав тощо.
За характеромучасті в інвестуванні бувають прямі та не прямі інвестиції.
Пряміінвестиції – це безпосередня участь інвестора у виборіоб’єкта інвестування і вкладанні коштів.
Непряміінвестиції – це опосередкована участь у виборі об’єктаінвестування і вкладання коштів іншими способами (фінансовими посередниками).Інвестор купує цінні папери фінансових посередників,
наприклад,інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній.
Крім того, єтакож коротко термінові і довготермінові інвестиції.
Короткотерміновіінвестиції – це вкладення капіталу на період не більшеодного року.
Довготерміновіінвестиції – це вкладання капіталу на період понадодин рік. У практиці великих інвестиційних компаній довготермінові інвестиціїдеталізують так:
а) до двохроків;
б) від двох дотрьох років;
в) від трьох доп’яти років;
г) понад п’ятьроків.
За формоювласності інвестиції поділяються на приватні, державні, іноземні та спільні.
Приватніінвестиції – це вкладання коштів які роблять громадянита приватні підприємства.
Державніінвестиції – це вкладання капіталу яке провадятьцентральні та місцеві органи влади й управління бюджетних, позабюджетних фондіві позичених коштів.
Іноземніінвестиції – це вкладання капіталу іноземних громадян,юридичних осіб і держав.
Спільніінвестиції – це вкладання юридичних осіб та громадянкраїни та іноземних держав.
Розрізняютьтакож поняття “пряме інвестиційне підприємство” та “іноземна пряма інвестиція”.
Прямеінвестиційне підприємство – це акціонерне чинеакціонерне підприємство, у якому іноземний інвестор є власником не менше 10%звичайних акцій або їхнього еквівалента в неакціонерному підприємстві, або жмає право голосу в акціонерному підприємстві.
Іноземнапряма інвестиція – вкладення капіталу, яке передбачаєконтроль інвестора над закордонними підприємствами чи компаніями.
Економістирозділяють також інвестиції з огляду на спрямованість дій, виділяючи чотириїхні види: нетто-інвестицій, екстенсивні інвестиції, реінвестиції,брутто-інвестиції.
Нетто-інвестиції – це інвестиції на заснування проекту (початкові інвестиції).
Екстенсивніінвестиції – це інвестиції на розширення (збільшення)виробничого потенціалу.
Реінвестиції – повторні інвестиції за рахунок використання прибутку, отриманого відпервинного вкладення капіталу.
Брутто-інвестиції – це нетто-інвестиції плюс реінвестиції.
ВИСНОВКИ
Таким чином, у першомурозділі мною був розкритий взаємозв'язок між споживанням і доходом до сплатиподатків. Було показано, що зміни розміру податків приведуть до зміниспіввідношення між споживанням і заощадженням. Іншими словами, податкисплачуються частково за рахунок споживання і частково за рахунок заощадження.
Другим компонентомчистих видатків є інвестиції, які і обумовлюють економічне зростання, оскількивони витрачаються на будівництво нових заводів, на верстати і устаткуваннятощо. Рівень чистих доходів на інвестиції визначається нормою чистого прибутку,який підприємці розраховують отримати від видатків на інвестиції, і ставкоювідсотка.
Прибуток завжди виступає якспонукальний мотив видатків на інвестиції. Підприємці купляють засобивиробництва тільки тоді, коли очікується, що подібні закупівлі будутьприбутковими. Показником вигоди інвестицій є норма чистого прибутку, щовиступає як відношення чистого прибутку до обсягу вкладеного капіталу,вираженого у відсотках.
На мою думку основнимчинником інвестицій є технічний прогрес. Нова продукція і нові технологіїстимулюють інвестування. Однак великі нововведення з'являються не настількирегулярно. Та коли це трапляється, відбувається величезне зростанняінвестиційних видатків, яке з часом знижується. Так, поширення автомобілів нетільки привело до значного зростання інвестицій у саму автомобільнупромисловість, але й зумовило величезні інвестиції в такі суміжні галузі, яксталеварна, нафтопереробна, виробництво скла і гумо-технічних виробів, некажучи вже про державні інвестиції у будівництво доріг і магістралей. Коли інвестиції у суміжні галузі булив основному завершені, їхнійзагальний рівень стабілізувався.
ВикористАналітература
1. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії: Підручник. – Київ, 1994р.– С. 140-148.
2. ЮхименкоП.І. Історія економічних вчень. – Київ, 2005р. – С. 28-30.
3. Ніколенко Ю.В., Діденко М.М. Теоріїмікро-макроекономіки: Підручник. – Київ, 1999р. – С. 165-170.
4. КлимкоГ. Н., Несторенко В. П. та ін. Основи економічної теорії: політекономічнийаспект. 2-е вид. – К.: Вища школа, 1997р. – С. 743.
5. Методичні вказівки до виконанняконтрольних робіт з дисципліни “Основи економічної теорії” для студентів ІІІкурсу заочної форми навчання всіх спеціальностей. /Упоряд.: П. М. Корда, Л. С.Сінельникова. – Харків: ХНУРЕ, 2004. – С. 28.