Тема роботи: Розвиток економіки України у40-60-ті роки ХХ ст.
План роботи
Вступ
1 Промисловістьі сільське господарство України у 40-60-ті роки
1.1 Відбудова і розвиток промисловості
1.2 Розвиток сільського господарства
2 Фінанси, кредит,добробут
Висновок
Список використовуваної літератури
Вступ
На протязі 40-60-х років ХХ ст.відбулося багато змін в економіці України та були проведені реформи.
У роки Другої світової війниекономіка України зазнала величезних втрат: було зруйновано 16,1 тис.промислових підприємств, у тому числі 599 заводів важкого і середньогомашинобудування, 28 металургійної і 25 – коксохімічної промисловості, 882 шахтиДонецького вугільного басейну та сотні підприємств інших галузей; підірвано матеріально-технічнубазу сільського господарства; виведено з ладу 10 магістральних залізниць, 5,6тис. залізничних мостів, 1,8 тис. вокзалів і станцій; зруйновано 33 тис.приміщень шкіл, вищих навчальних закладів, технікумів, науково-досліднихінститутів, 18 тис. медичних установ, багато театрів, музеїв, інших закладівкультури. Матеріальні збитки України становили 285 млрд. крб. (у довоєннихцінах); з цієї суми 106 млрд. крб. припадало на державні підприємства іустанови, 88,1 млрд. – на особисте майно громадян, 6,2 млрд. – на громадськіорганізації. Однак найбільш болючими були людські втрати: у війні загинув коженп'ятий-шостий мешканець України, а 2,5 млн. осіб вивезено до Німеччини.
У серпні 1946 р.Верховна Рада УРСР ухвалила «Закон про п'ятирічний план відбудови йрозвитку народного господарства Української РСР на 1946-1950 рр». У грудні1947 р. проведена грошова реформа і скасована карткова система. Грошова реформамала відверто конфіскаційний характер в дусі радянської традиції перерозподілу власності,що офіційно обґрунтовувалося необхідністю обмеження «спекулятивнихгрошових нагромаджень». Але й після скасування карткової системи ціни напромислові товари втричі перевищували довоєнні.
Усе ж промисловістьУкраїни зростала досить швидкими темпами, головно на кількох пріоритетнихнапрямах – в енергетиці, металургії, машинобудуванні та обороннійпромисловості, насамперед за рахунок легкої промисловості та безжалісноговикачування коштів з сільського господарства, тобто з селянства. У відбудовупромисловості значним був внесок «табірної економіки»: ще до війнивона стала потужною ділянкою народного господарства, заснованою на підневільнійпраці в'язнів. Кількість людей, які поповнювали ГУЛАГ і проходили «трудовеперевиховання», неухильно зростала. У в'язницях, таборах, на засланніперебували мільйони невинних людей, серед них чимало українців, долю якихскалічила сталінщина. Крім того, в економіці СРСР масово використовуваласьпраця військовополонених, яких на початку четвертої п'ятирічки було понад 1,8 млн.
Особливо скрутнестановище склалося в сільському господарстві України. За роки війни булазруйнована матеріально-технічна база виробництва. Парк тракторів і комбайнівскоротився приблизно наполовину, вантажних автомобілів – більш як у шістьразів. На селі гострою була проблема робочої сили: серед працездатних 80%становили жінки, широко застосовувалася дитяча праця.
Селянство працювало врадгоспах та колгоспах за символічні трудодні. Однак, попри все, на сільськегосподарство виділялися мізерні кошти. За роки четвертої п'ятирічки вонистановили, разом з вкладами колгоспів, лише 15% загальних капітальних вкладень.Водночас аграрний сектор знову став істотним джерелом відбудови промисловості іпродовження надіндустріалізації суспільства.
1 Промисловість і сільськегосподарство України
у 40-60-ті роки
1.1 Відбудова і розвитокпромисловості
Війна призвела донебаченого руйнування економіки України. Після війни її промислово-виробничийпотенціал становив 26% проти рівня 1940 р. Відбудова господарства починаласявідразу ж після визволення українських земель, а вже в травні 1945 р. буловідбудовано 30% зруйнованих промислових потужностей.
У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР прийняла четвертийп'ятирічний план (1946-1950 рр.) відбудови народного господарства, щопередбачав перевищення його довоєнного рівня. В Україні планувалося доведенняна кінець п'ятирічки валової промислової продукції до 113% проти 1940 р.
Особливості відбудови промисловості:
ü Важливоюпроблемою відбудови були капіталовкладення. США відмовили у наданні кредитівРадянському Союзу, який не став учасником плану Маршалла (кредити надавалися заумови виходу комуністів із уряду).
Поставки за рахунокрепарацій із Німеччини, допомога з-за кордону були незначними. Основнимджерелом інвестицій були внутрішні резерви.
ü Відбудовагосподарства розпочалася з важкої промисловості. При цьому уряд керувавсяполітичними мотивами: створити такий воєнно-промисловий комплекс, який бислужив гарантом оборони країни і базою перемоги світового соціалізму над капіталізмом.
В Україні за декількароків були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес і великі теплові електростанції,металургійні заводи. У 1948 р. машинобудівних заводів працювало більше, ніж довійни.
ü Розвитокважкої промисловості відбувався за рахунок легкої, сільського господарства,науки і культури, які фінансувалися за залишковим принципом. Так, інвестиції влегку промисловість складали 12-15% усіх промислових капіталовкладень.
ü Посилилисядиспропорції в розвитку промисловості на користь галузей воєнно-промисловогокомплексу.
ü Якщо на Заходіі в Японії післявоєнна відбудова промисловості здійснювалася на базіпрогресивних технологій і науки, то в СРСР досягнення науково-технічногопрогресу впроваджувалися повільно. Підприємства працювали за старими технологіями,надзвичайно високими були енерго- і матеріаломісткість виробів. Цим булообумовлене технічне відставання Радянського Союзу від Заходу.
ü Важливимджерелом відбудови став героїчний ентузіазм народу. 90% працюючих були охопленірізними формами соціалістичного змагання.
З відновленням у 1951р. довоєнних масштабів виробництва чавуну, сталі, коксу Україна зайняла одне зпровідних місць у Європі з виробництва чорних металів: У. паливнійпромисловості було створено нові галузі – газову, буровугільну. Розшириласямережа газопроводів, зокрема побудовано газопровід Дашава – Київ. Проте уструктурі палива перевага надавалася вугіллю (понад 90 %).
Значних успіхівдосягло машинобудування. Парк верстатів збільшився у 2 рази. Зросло виробництвоспеціалізованих верстатів-автоматів, напівавтоматів, почали випускатиавтоматичні верстатні, лінії. Інтенсивно розвивалося виробництво машин дляважкої промисловості, будівництва, транспорту, сільського господарства,енергетичного та електротехнічного устаткування. Перші кроки були зроблені вавіабудуванні (Київський авіаційний завод). Первістками автомобільноїпромисловості стали Одеський автоскладальний і Львівський автобусний заводи. У1950р. було випущено перші 18 тис. вантажних машин.
Зростав обсягперевезень всіма видами транспорту. В 1950р. вантажооборот залізниць перевищивдовоєнний рівень на 22,9 %, морського транспорту – на 50 %, автомобільного – на117 %.
Певні досягнення булиу легкій промисловості: створено шовкове виробництво, освоєно випускмеланжевих, тонкосуконних тканин, капронових панчіх. Однак виробництво легкої іхарчової промисловості не досягло довоєнного рівня (відповідно 79 і 80 %).Однією з причин було обмеження асигнувань і розпорошення їх на відбудовуневеликих підприємств.
У 50-х – першійполовині 60-х років основні напрями економічної політики залишалися практичнонезмінними. Зберігалися високими, порівняно з західними країнами, темпиекономічного зростання України, хоча після 1950 р. вони помітно сповільнилися.За 1951 – 1958 рр. промислова продукція щорічно зростала на 12,3 %,національний доход – на 11,7 %, за 1959 – 1965 рр. – відповідно на 8,8 і 7 %. Уструктурі суспільного виробництва в 1960 р. за виробленим національним доходом(у СРСР його обліковували без невиробничої сфери) частка промисловостістановила. 47,9 %, сільського господарства – 29,1, транспорту і зв'язку – 4,7,будівництва – 8,2, торгівлі – 11,1 %.
За 1951 – 1965 рр.було побудовано 1960 великих підприємств. Про загальне піднесення виробництвата його галузеву структуру свідчать такі дані:Галузь Індекс зростання Галузева структура за вартістю 1940 — 1960 1965 — 1960 1940 (у цінах 1927р.) 1958 (у цінах 1965р.) 1965
Промисловість в цілому
Паливна
Електроенергетика
Металургія
Машинобудування і металообробка
Промисловість будівельних матеріалів
Хімічна
Деревообробна
Легка
Харчова
365
232
486
310
672
1180
390
332
244
211
153
129
182
144
185
148
-
124
122
148
100
4,6
2,9
10,3
36,4
1,8
5,5
3,6
9,7
17,6
100
8,5
1,9
14,3
19,3
3,9
4,2
4,3
13,1
28,4
100
5,2
2,7
13,5
23,9
4,5
4,5
3,3
11,3
26,7
У паливнійпромисловості перевага залишалася за вугіллям протягом 1951 – 1965 рр., буловведено в дію 324 шахти,; видобуток вугілля зріс майже у 2,4 рази. На розвиткугалузі в 60-х роках позначилися несприятливі гірничо-геологічні умови: глибиннарозробка досягала 700 м, що ускладнювало.видобуток і підвищувало ціни навугілля. Розвиток вугільної промисловості здійснювався в усіх басейнах –Донецькому, Львівсько-Волинському, Дніпровському буровугільному.
Порівняно з довоєннимироками зросло значення металургії. У 1965 р. видобуток залізної руди перевищиврівень 1950 р. у 4 рази, виплавлення чавуну – в 3,5, сталі – в 1,4, виробництвопрокату – в 3,7, труб сталевих – в 3,1 рази. Почали виплавляти сталі більше,ніж чавуну. Було побудовано і здано в експлуатацію за 1951 – 1965 рр. 27доменних; 38 мартенівських печей, 62 прокатних і трубних станів.
Розвиток промисловостівідбувався на основі підвищення рівня технічної оснащеності. З другої половини50-х років було розпочато механізацію та автоматизацію виробничих процесів. Увугільній промисловості удосконалювався шахтний транспорт, механізуваласязарубка і відбивання вугілля (на 98 %), навалка його в лавах (на 75 %). Удоменному та сталеплавильному виробництві будували печі з великим кориснимоб'ємом, використовували засоби автоматизації на контрольних операціях за ходомплавлення, почали застосовувати киснево-конвертерний спосіб виплавлення сталі,а також випуск сплавів для авіаракетної промисловості. На машинобудівнихпідприємствах застосовували автоматику та напівавтоматику електрозварювання,нові технологічні способи прискорення обробки металу. Рівень механізації назалізничному транспорті підвищився у 1960 р. до 60 %, річковому – до 78,морському – до 68,5 %. Лише в 1959 – 1965 рр. було створено близько 4 тис.нових типів машин, механізмів, апаратів і матеріалів. Підприємства освоїливипуск близько 1100 видів нової техніки і зняли з виробництва 800 типівзастарілих конструкцій. Було встановлено понад 40 тис. автоматичних і напівавтоматичнихапаратів, впроваджено 813 автоматичних і напівавтоматичних ліній. У 1965 р. упромисловості України налічувалося 14 автоматизованих підприємств і 4комплексно-автоматизовані електростанції, 9343 механізовані й автоматизованілінії, було комплексно механізовано й автоматизовано 2527 дільниць, 1790 цехів,431 підприємство. Зросла продуктивність праці.
1.2Розвиток сільського господарства
Особливості відбудовисільського господарства:
ü Відбудовасільського господарства проходила в надзвичайно складних умовах:
- скоротилисяпосівні площі, не вистачало робочих рук, техніки, коней;
- важким булостановище селян: мізерна оплата праці, високі податки на підсобне господарство,селяни не мали паспортів, на них не розповсюджувалося пенсійне забезпечення,виплати по тимчасовій непрацездатності;
- ситуаціюускладнила посуха 1946 р. і голод взимку 1946 – 1947 рр., від якого в Україніпомерло більше 800 тис. чоловік. Але головною причиною голоду стала не посуха,а позиція держави і комуністичної партії: непомірна високі планихлібозаготівель не були зменшені, зерно і продукти тваринництва великимиобсягами вивозилися за кордон.
ü Капіталовкладенняв сільське господарство були недостатніми, вони складали не більше 7%загального обсягу асигнувань.
ü Здійснюваласяполітика «ножиць цін» стосовно сільського господарства. Державнізаготівельні ціни залишилися на рівні 1928 р., хоча ціни на промисловупродукцію зросли у 20 разів.
Післявоєнна відбудовасільського господарства України проходила у важких і складних умовах. На 1945р. практично було відновлено діяльність усіх колгоспів. Проте порівняно здовоєнним періодом було засіяно 71 % посівних площ колгоспів і 32 % радгоспів,валовий збір зернових досяг 46,9 %, врожайність – 48 % (7 ц/га), поголів’я всіхвидів худоби – 43 %, парк сільськогосподарських машин – 43,2 %. Основною силоюв колгоспах були жінки, які виробили 72,2 % всіх трудоднів.
Після кризирозпочалося повільне піднесення, проте підхід до розв’язання проблем сільськогогосподарства лишався старим: форсування виробництва в умовах жорсткоїцентралізації та регламентації колгоспного життя. З метою боротьби протипорушення Статусу сільськогосподарської артілі в 1946 р. почали обмежуватиприсадибні індивідуальні господарства, що давали селянам 70 % усіх грошовихдоходів, 80 % м’яса, 90 % картоплі. Введено грошові та натуральні податки, щопризвели до знищення домашніх тварин, вирубування садів.
Наприкінцівідбудовного періоду (1950 р.) сільське господарство досягло довоєнного рівня,про що свідчать такі дані:Показник
Динаміка зростання
на 1950 р., %
(1940 р. – 100 %)
Загальна посівна площа
Площа зернових культур
Урожайність зернових культур
Валове виробництво зерна
Поголів’я великої рогатої худоби (без кіз)
Парк
тракторів
комбайнів
вантажних машин
97,8
93,7
82,3
77,4
73,7
104
95,3
120
На початку 50-х роківнизька продуктивність сільського господарства залишалася. В 1950 – 1953 рр.загальний обсяг продукції зріс лише на 2 %, а землеробства зменшився на 1 %.
Поворотним пунктом урозвитку сільського господарства став вересень 1953 – 1955 рр., коли зміниласяаграрна політика держави. Основні заходи були спрямовані на підвищенняматеріальної заінтересованості колгоспів, збільшення державних асигнувань напотреби села, поліпшення технічного і кадрового забезпечення села.
З січня. 1954 р. діялипостійні погектарні норми поставок тваринницької продукції, заборгованістьминулих років з колгоспів було списано. Зменшено поставки овочів і картоплі.
Частину продуктівколгоспники продавали державі у порядку закупок через заготівельні організації.В 1953 – 1958 рр. заготівельно-закупівельні ціни зросли на зерно у 7 разів, накартоплю – у 8, на продукти тваринництва – у 5,5 рази. Скасовано обов'язковіпоставки сільськогосподарських продуктів із колгоспних дворів, удвічі зниженіподатки з присадибних господарств. У 1958 р. відмінено обов'язкові поставки.Встановлені єдині закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію,диференційовані за зонами країни. Змінилася практика планування. Колгоспи малиправо з урахуванням планів заготівель і закупок визначати розмір посівних площпід певні культури, кількість худоби. Вперше колгоспники могли самі вирішувати,як використовувати власні ресурси. Почали впроваджувати щомісячно авансуванняколгоспників.
Протягом 1951 – 1960рр. збільшилися капіталовкладення, що становили 6799 млн. крб., або 15,6 %загального обсягу інвестицій у господарство.
Прийняті заходистимулювали сільськогосподарське виробництво. З середини 50-х років сільськегосподарство вперше стало рентабельним. Середньорічні темпи зростаннясільськогосподарського виробництва в 1954 – 1959 рр. становили понад 7 %.Неподільні фонди зростали щороку в колгоспах на 21,8 %, радгоспах – на 16 %.Підвищилися валові збори та врожайність зерна, зросло поголів'я худоби. Протепіднесення виявилося нестабільним. З 1958р. у сільськогосподарськомувиробництві почався спад. Якщо за 1951 – 1958 рр. обсяг валової продукціїзбільшився на 65 %, то з 1959 по 1964 р. – лише на 22 %. Середньорічні темпирозвитку зменшилися до 2 %.
Капіталовкладення всільське господарство зростали повільно і в 1961 – 1965 рр. становили 16,5 %усіх інвестицій у господарство. Як і раніше, вони вкладалися у виробничі фонди,які за цей період зросли у колгоспах у 1,8, радгоспах у 2,5 рази. Однакфондовіддача зменшилася з 1,47 крб. в 1958 р. до 0,87 крб. в 1965 р. уколгоспах і відповідно у радгоспах з 0,92 до 0,77 крб.
Протягом 1951 – 1965рр. певних успіхів було досягнуто в розвитку тваринництва. За вартістю валовоїпродукції воно майже дорівнювало рослинництву. Збільшилося поголів'я тварин,підвищилась їхня продуктивність, зросло виробництво основних видів продукції.Частка колгоспів і радгоспів за 1951 – 1958 рр. з загальною кількістю великоїрогатої худоби зросла з 53 до 62,9 %, корів – з 24,1 до 46,2, свиней – з 60,7до 68,7, коней – з 99,2 до 99,4, за виробництвом м'яса – з 24,7 до 45, молока –з 19,1 до 50,5, вовни – з 77,3 до 84,7, яєць – з 10,6 до 14,1 %. Проте часткаособистих підсобних господарств населення поступово зменшувалась, особливо в60-х роках. В 1970 р. вона становила за поголів'ям великої рогатої худоби 21 %,виробництвом м'яса – 37, молока – 30, вовни – 4,8, яєць – 62 %. На розвитоктваринництва негативно впливала нестача кормів, породної та племінної худоби.
Поступово підвищувавсяіндустріальний рівень виробництва. Наприкінці 1958 р. тракторів було 168,4тис., зернозбиральних комбайнів – 64,8 тис., вантажних автомобілів – 129 тис.,у 1965 р. – відповідно 257, 56,9, 80,4 тис. Техніка якісно вдосконалювалася зарахунок надходження дизельних, колісних, гусеничних тракторів, самохіднихкомбайнів, навісних машин і знарядь, гідравлічних пристроїв. Почализастосовувати автоматизовані зернові токи, доїльні установки, пристрої дляприготування кормів, механізоване водопостачання. Енергетичні потужності лише в1960 – 1965 рр. зросли з 25,6 до 40,3 млн. к. с. Підвищився рівеньелектрифікації. За 1953 – 1965 рр. загальне споживання електроенергії зросло з277,2 до 4505 млн. кВт/год (у 16,3 рази).
Стан сільськогогосподарства у повоєнні роки ілюструють такі дані:Показник 1940 1960
Посівна площа, млн. га
Валове виробництво зерна, млн. т.
Урожайність зернових, ц/га
Виробництво зерна на душу населення, кг
Урожайність цукрових буряків, ц/га
Урожайність картоплі, ц/га
Виробництво м’яса, тис. т.
Середньорічний надій молока, кг
31,3
26,4
12,4
647
159
101
1127
-
33,5
21,8
15,8
577
218
89
2068
1784
2Фінанси, кредит, добробут
Державний бюджеткраїни об'єднував республіканський і місцеві. За його допомогоюперерозподілялася більша частина національного доходу республіки між виробничоюта невиробничою сферами, галузями господарства, економічними районами. Індексзростання державного бюджету порівняно з 1940 р. становив у 1950 р. 225, у 1960р. порівняно з 1950 р. – 434.
З метою зміцненняфінансів (скорочення грошової маси, випущеної під час війни) у грудні 1947 р.було здійснено грошову реформу, її проводили конфіскаційними методами. Старігроші, що перебували в обігу, обмінювалися на нові у співвідношенні 1:10.Вклади в ощадних касах розміром до 3000 крб. переоцінювалися карбованець закарбованець, від 3000 до 10 000 крб. – з розрахунку 3:2, а понад 10 000 крб. –зменшувалися наполовину. Облігації державних позик замінювалися на облігаціїконверсійної 2 %-ї позики 1948 р. у співвідношенні 3:1. Кошти Колгоспів ікооперативних організацій обмінювалися як 5:4 або вилучалося 20 % їх грошовихнагромаджень. Оскільки ці заходи призвели до збільшення дотацій промисловості,то в 1949 р. було підвищено оптові ціни на засоби виробництва та тарифивантажоперевезень, 31 березня 1950 р. підвищено курс карбованця по відношеннюдо іноземних валют, переведено його на власну золоту базу.
У 1961 р. проведенореформу, що змінила масштаб цін, який підвищився в 10 разів. Це означаловідповідне зниження всіх цін, плати за послуги, грошових доходів населення.Старі гроші було замінено на нові у співвідношенні 10:1. Одночасно з 1 січня1961 р. встановлювався золотий вміст карбованця 0,987412 г чистого золота (ціна 1 г золота дорівнювала 1 крб.). Долар став оцінюватися в 90 копійокзамість 4 крб.
Протягом першихповоєнних років податкова система була уніфікована і спрямована на чіткевизначення обсягів податків республіканського й особливо місцевих бюджетів. Удругій половині 50-х років у фінансовій системі Радянського Союзу намітиласятенденція розширення повноважень союзних республік. Вони одержали правосамостійно визначати доходи і видатки в розрізі республіканських і місцевихбюджетів, використовувати додаткові доходи, а також ті суми, що залишилисявнаслідок економії видатків. За республіками були закріплені певні повноваженнящодо складання, утвердження, виконання державних бюджетів, розподілу доходів івидатків між республіканським і місцевими бюджетами.
Було внесено зміни уподаткову політику. В 1953 р. прийнято новий закон про сільськогосподарськийподаток. Замість оподаткування доходу від усіх джерел сільськогосподарськоговиробництва введено податок за твердими ставками, з однієї сотої гектараприсадибної землі колгоспного двору. Передбачалася система пільг для окремихкатегорій населення (інвалідів, сімей військовослужбовців та ін.). У 1957 р.замість чотирьох різних ставок (у розмірі від б до 15 %) було введено новуєдину ставку оподаткування з валового доходу колгоспів у розмірі 14 %, що буладиференційована по республіках і областях.
У 1958 р. припиненовипуск державних позик, що реалізувалися за підпискою серед населення і довгийчас були важливим джерелом доходів бюджету. Протягом 1960 – 1962 рр. булопідвищено неоподаткований мінімум заробітної плати, знижено податок ззаробітної плати для низькооплачуваних громадян, скасовано податок забездітність з неодружених, одиноких і малосімейних. Відбувалися структурнізміни у формуванні доходів державного бюджету. Зменшилися надходження податку зобороту: з 31,6 % у 1950 р. до 29,2 % у 1965 р.
Протягом 50-х років зрозширенням прав союзних республік у народному господарстві СРСР підвищувалосязначення республіканського бюджету. Його частка у державному бюджеті Українистановила у 1958 р. 69,2 % проти 32,9 % у 1950 р. З кінця 50-х років урозподілі доходів між республіканським і місцевими бюджетами знову намітиласятенденція збільшення частки останніх.
Кредитні відносини вУкраїні повністю контролювалися союзним урядом. У 1955 р. було створеноУкраїнську контору Державного банку СРСР та республіканські контори Промбанку,Сільгоспбанку, і Торгбанку. У 1957 – 1959рр. проведено реорганізаціюбанківської системи. Ліквідовано Торгбанк, Сільгоспбанк, їхні функції переданоДержбанку і Промбанку. До кредитної системи належали Зовнішторг-банк СРСР ідержавні ощадні каси. Зросло значення банківського кредиту в розвиткугосподарства. Збільшились обсяги кредитів усіх видів: у 1951 – 1960 рр. – у 3рази.
У господарськомурозвитку України значна увага приділялася торгівлі. В 1950 р. було відродженоїї матеріально-технічну базу. Абсолютний обсяг продажу товарів у державній ікооперативній торгівлі, включаючи громадське харчування, становив 97 % рівня1940 р. Про динаміку її розвитку свідчать такі дані:Показник 1950 Кількість підприємств, тис. 81,5 Обсяг роздрібного товарообороту (у цінах відповідних років), млн. крб. 5731 Оборот кооперативів, тис. крб. -
Друга половина 40-х –початок 60-х років характеризувалися низьким життєвим рівнем і недостатньо розвішеноюсоціальною сферою суспільства. Радянський Союз із політичних мотивів у 1947 р.провів грошову реформу і скасував карткову систему розподілу продуктів іпромислових товарів. У 1947 – 1950 рр. тричі знижувалися ціпи на товаримасового споживання. Однак, на відміну від реформи Ерхарда у Німеччині, в СРСРреформа відбувалася в умові дефіциту промислових і продовольчих товарів.Платоспроможний попит значно перевищував пропозицію. У 1950 р. державніроздрібні ціни в Україні порівняно з довоєнними були вищими в 1,83 рази. Лишена колгоспних ринках індекс цін зменшився до 0,9. Реальна заробітна тата у 1946– 1950 рр. перевищила довоєнний рівень лише на 24 %, а загальна сума доходівнаселення – на 62 % .
Почаласядемілітаризація праці. У 1945 р. було відновлено відпустки, оплачувані вихідні.Тривалість робочого дня становила 8 год. Відмінено указ, за яким все населеннявважалося мобілізованим. Однак до 1950 р. діяв указ від 3940 р., який заборонявробітникам і службовцям змінювати місце роботи без дозволу адміністрації,встановлював відповідальність за самовільне залишення роботи або прогул безповажних причин. У 1951 р. його було замінено заходами дисциплінарногохарактеру.
З середини 50-х роківзаробітна плата стала провідною формою підвищення добробуту. Середньомісячнагрошова заробітна плата усіх категорій робітників і службовців за 50-ті рокизросла на 25,3. У 1965 р. скорочувався робочий тиждень. Фабрики та заводиперейшли на п'ятиденний робочий тиждень. Збільшилися відпустки вагітним жінкамдо і після пологів.
Доходи колгоспниківвід громадського та особистого господарства збільшилися в 1951 – 1955 рр. на 50%. З введенням у 1956 р. щомісячного авансування грошова оплата праціколгоспників поступово ставала переважаючою. У 1960 р. її середньомісячний розмірстановив 24,3 крб., або близько 45 % загальної оплати трудодня. У липкі 1964 р.було прийнято закон про пенсії і допомогу членам колгоспів. Мінімальний розмірпенсії встановлювався в розмірі 12 крб. на місяць. У 1966 р. була введенагарантована грошова оплата їх праці.
Проте У цілому рівеньжиття в Україні підвищувався повільно. Виробництво споживчих товарів незабезпечувало потреб населення і компенсувалося імпортом. Відставав від потребнаселення розвиток сфери послуг, торгівці, громадського харчування.
Висновок
Напередодні Другої світовоївійни мілітаризація суспільства і держави набула безпрецедентного рівня, значнозросли асигнування на військові потреби: якщо у 1939 р. на оборону виділялося25,6% державного бюджету, то у 1940 р. – 32,6%, а на 1941 р. планувалосявитратити 43,4% бюджету. Оскільки Україна запишалася основноювугільно-металургійною базою СРСР, то виснажливий тягар лягав насамперед наукраїнський народ. Прискорений розвиток металургії, машинобудування і хімічноїпромисловості в умовах відсутності екологічного захисту, інтенсифікація праці,важкі умови праці і побуту, жахливий рівень травматизму тяжко відбивалися нарівні життя населення України.
Але сталінськарепресивна система загрозами покарання постійно підвищувала трудові завдання,планові показники, фабрикувала «трудові ініціативи» працівників,«соціалістичне змагання», що певною мірою стимулювало виробництво ісприяло зростанню продуктивності праці. Кількісні показники постійно зростали.В 1940 р. продукція промисловості України зросла більш ніж у 7 разів упорівнянні з 1913 р. В 1940 р. Україні належало значне місце у виробництвіпромислової продукції. Вона давала 65% загальної виплавки чавуну, 49% сталі,68% залізної руди, 50,5% вугілля, 26% електроенергії. У сільському господарстві,попри всі перешкоди, теж помічалося зростання виробництва. Цьому сприялинепогані кліматичні умови, збільшення техніки на ланах та інтенсифікація праціколгоспників. Україна виробляла 1/5 частину товарного хліба і м'яса, 3/4загальносоюзного цукру, понад 50% кукурудзи.
Як і до війни, радянськадержава вдалася до довготривалого планування відбудови і розвитку народногогосподарства. Було прийнято 4-й п'ятирічний план (1946-1950 рр.), якийпередбачав досягнення і перевершення довоєнного рівня. Традиційними були заходиі методи його реалізації: мобілізаційно-пропагандистське штурмування,«соціалістичне змагання», директиви і «зустрічні плани».При цьому бажання і потреби людей не враховувалися заради «вищих інтересівсоціалістичної Вітчизни». Попри все, результати були вражаючими: вже вкінці 1949 р. обсяг валової продукції промисловості України перевищив рівень1940 р. на 15%. Основні державні інвестиції і зусилля були направлені упромисловість і транспорт, тому сільське господарство запишалося бідним родичемі не могло забезпечити населення достатньою кількістю продовольства. У 1950 р.продукція сільського господарства України досягла лише 60% рівня 1940 р.Купувати продукти харчування стало ще дорожче після скасування картковоїсистеми і грошової реформи 1947 р., яка девальвувала карбованець і позбавиланаселення заощаджень.
Поставивши завдання«наздогнати і перегнати Америку» і пообіцявши за 20 років побудуватив СРСР комунізм, М.Хрущов розгорнув широку програму реформування економіки.
Економічні реформи,проведені в 50-ті роки, радикально змінили умови розвитку промисловості ісільського господарства.
Позитивні наслідкимали,зокрема:
ü децентралізаціякерівництва економікою, запроваджена у 1957 р. Керівництво промисловістю булопередано раднаргоспам економічних районів, які управляли промисловістю на своїйтериторії, незалежно від профілю. В Україні було створено 11 економічнихрайонів;
ü збільшенняасигнувань на забезпечення науково-технічного прогресу;
ü підвищеннясамостійності колгоспів і радгоспів;
ü ліквідаціямашинно-тракторних станцій і передача їх майна колгоспам і радгоспам;
ü збільшеннязакупівельних цін на зерно (у 7разів), картоплю (у 8разів), продукціютваринництва (у 5,5 рази).
Друга половина 50-хрр. стала періодом помітного економічного зростання, сільське господарствовперше стало рентабельним.
Сільське ж господарство сталосправжнім полігоном для різного роду непродуманих реорганізацій і нововведень,нереальних понадпрограм (цілинна епопея, небачене розповсюдження кукурудзи іт.п.), що негативно позначилося на виробництві сільськогосподарської продукції.
У кінці 50-х – початку 60-х рр. почалося падіння темпівекономічного зростання. Якщо за 1951 – 1958 рр. промислова продукція щорічнозростала на 12,3%, то за 1959 – 1965 рр. – на 8,8%. З 1950 по 1958 рік обсягвалової продукції сільського господарства республіки зріс на 65%, а в 1958 –1964рр. – на 3%.
Список використовуваної літератури
1. Лановик Б.Д.,Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу.
2. Геєць В.Економіка України.
3. Поручник А.М.Интеграция Украины в мировое хозяйство.
4. Ю.Сливка.Історія України.
5. Філіпенко А.С.Економіка зарубіжних країн.
6. В.А. Смолій.Історія України.
7. Соколенко С.И.Современные мировые рынки и Украина.
8. Світлична В.В.Історія України.