.
Природно-ресурсний потенціал — важливийфактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природніумови. Відповідно до найбільш поширеного трактування під природними ресурсамирозуміють тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних силможуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. Доосновних характеристик природно-ресурсного потенціалу відносять: географічнеположення, кліматичні умови, особливості рельєфу та розміщення ресурсногопотенціалу.
Розрізняють компонентну, функціональну,територіальну і організаційну структури природно-ресурсного потенціалу Компонентнаструктура характеризує внутрішньо- та міжвидові співвідношення природнихресурсів (земельних, водних, лісових тощо); територіальна — різні формипросторової дислокації природно-ресурсних комплексів; організаційна —можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів.Функціональна структура природно-ресурсного потенціалу відображає впливприродних ресурсів на формування спеціалізації територій та певнихгосподарських комплексів.
Природно-ресурсний потенціал єбагатокомпонентним. Виділяють такі його складові: мінеральні, земельні, водні,лісові, біологічні, рекреаційні, кліматичні та космічні ресурси. За ознакоювичерпності природних ресурсів, яку нерідко називають екологічноюкласифікацією, вони поділяються на групи: невичерпні, до яких належать сонячнарадіація, енергія води, вітру тощо; вичерпні відновлювані: ґрунтовий покрив,водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо; вичерпні невідновлювані:мінеральна сировина, природні будівельні матеріали.
В основі економічної класифікації природнихресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого й невиробничого, промислового йсільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одноцільового табагатоцільового призначення.
Вплив природно-ресурсного потенціалу нарозвиток і розміщення в-ва та спеціалізацію ек-х районів.
Длярозміщення галузей н/г велике зн-ня мають кількісні параметри певного видуресурсу. За н/г-м значенням запаси кросиних копалин под-ть на такі групи:балансові, використання яких економічно вигідне, тобто вони відповідаютьпромисловим вимогам за якістю сировини і гірничо-технічними умовамиексплуатації; позабалансові, які при наявному рівні технології експлуатуватиекономічно не вигідно. В геології вид-ть такі категорії запасів кориснихкопалин: А – докладно розвідані та вивчені; В і С1 – розвідані менш докладно;С2 – оцінені попередньо і приблизно. Запаси корисних копалин за категоріями А,В, С1 і С2 разом з прогнозованими запасами становлять геологічні запаси. Довласне промислових запасів відносять вивчені й розвідані запаси, експлуатаціяяких за даних умов забезпечує достатню рентабельність в-ва.
Мінеральні ресурси, їх структурата народногосподарське значення (використання).
Мінерально-сировинні ресурси. Підмінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, якіможуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. Захарактером використання мінеральні ресурси поділяються на групи:паливно-енергетичні, рудні й нерудні. На їх базі розвиваються такі важливігалузі промислового виробництва, як чорна і кольорова металургія,електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість та ін.
В структурі паливних ресурсів Українидомінує кам'яне і буре вугілля, запаси якого за на 1997 р. складають 45,7 млрд.т і є цілком достатніми для забезпечення власних потреб. Основні запасикам'яного вугілля зосереджені в Донецькому і Львівсько-Волинському басейнах;бурого вугілля — переважно в Дніпровському басейні.
В Україні виявлено 307 родовищ нафти і газу,які зосереджені переважно на північному сході країни, у Прикарпатті іПричорномор'ї. Початкові розвідані запаси становили понад 3,4 млрд. т умовногопалива. Ступінь виснаження розвідних запасів становить понад 60%. Водночасзначним резервом є майже 5 млрд. т умовного палива ще не розвіданих запасів. Заіснуючими оцінками ресурси нафти і природного газу в Україні дозволяютьзбільшити їх видобуток майже вдвічі. Крім того, на Державному балансі запасівзнаходиться 127 родовищ метану вугільних родовищ.
Загальні запаси залізних руд України оцінюютьсяв 27,4 млрд. т, а прогнозовані — у 20 млрд. т. Основні родовища зосереджені вКриворізькому та Кременчуцькому басейнах, Білозерському залізорудному районі таКерченському. Країна посідає одне з провідних місць у світі за запасамимарганцю, які становлять 2,28 млрд. т.
Україна має певні запаси руд кольоровихметалів. Запаси нікелю невеликої потужності зосереджені у Вінницькій,Кіровоградській та Дніпропетровській областях; ртуті — у Донбасі і Закарпатті;титану — в Житомирській, Київській, Черкаській, Дніпропетровській областях, наузбережжі Чорного та Азовського морів; бокситів — у Дніпропетровській області;алунітів — у Закарпатті; нефелінів — у Приазов'ї. Унікальні родовища сировинидля отримання ряду рідкісних і рідкісноземельних елементів розташовані уЖитомирському Поліссі та в Приазов’ї. Розробку золоторудного родовища розпочатов Закарпатті.
Україна багата на металічні кориснікопалини, серед яких: кухонна сіль, самородна сірка, вогнетривкі глини,високоякісний каолін, облицювальний камінь тощо. Великі запасикалійно-магнієвих солей (близько 2,7 млрд. т) зосереджені в Івано-Франківськійта Львівській областях.
Проблеми щодо раціонального використання мінерально-сировиннихресурсів України полягають у важковидобувному характері значної частини ресурсів,виснаженості найбільш якісної частини запасів, обмеженні обсягів фінансуваннягеологорозвідувальних робіт тощо. У перспективі здійснюватиметься розвідканових для України корисних копалин — золота, міді, хрому, свинцю, цинку,молібдену, рідкісноземельних металів, фосфоритів тощо. Це дасть змогу за існуючими прогнознимиоцінками збільшити експортні можливості вітчизняної мінерально-сировинної базиу 1,5—2 рази та скоротити імпорт сировини на 60—70%.
Земельний фонд та його структура. Проблемиохорони і раціонального використання земельних ресурсів.
Земельні ресурси виступають територіальноюбазою розміщення народногосподарських об'єктів, системи розселення населення, атакож основним засобом виробництва. Всі землі України незалежно від їхцільового призначення, господарського використання і особливостей правовогорежиму відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонддержави.
Земельний фонд України становить 60,4 млн.га і складається із земель різного функціонального призначення, якісного станута правового статусу. Власне земельна площа становила на початок 1998 р. 57,9млн. га; її сільськогосподарська освоєність досягла майже 70,0%, розораність —57,1%; частка ріллі в загальній площі сільськогосподарських угідь перевищила79%.
За цільовим призначенням земель тафункціональним використанням земельний фонд України охоплює:сільськогосподарські угіддя (41,9млн. га, або 69,4% земельного фонду); ліси талісо-вкриті площі (10,4 млн. га, або 17,2%); забудовані землі під промисловимиі транспортними об'єктами, житлом, вулицями тощо (2,3 млн. га, або 3,8%);землі, що покриті поверхневими водами, — (2,4 млн. га, або 4%); інші землі (3,4млн. га, або 5,6%).
Розподіл земельного фонду України заземлекористувачами характеризується такими співвідношеннями: державні таколективні сільгосппідприємства, кооперативи, акціонерні товариства, фермерськігосподарства 77,3% земельного фонду; лісогосподарські підприємства 11,9%;підприємства промисловості, транспорту, зв'язку та ін. — 3,5%; землі державноївласності —5,5%, всі інші 1,8%.
Рівеньінтенсивності використання земельних ресурсів України є досить диференційованиму територіальному розрізі. Найвища залученість земель у господарський обігсклалася у Львівській, Донецькій, Тернопільській областях. Найвищусільськогосподарську освоєність території мають землі Запорізької (88,3%),Миколаївської (86,6%), Кіровоградської (85,7%), Дніпропетровської (82,8%),Одеської (83,2%) та Херсонської (81,4%) областей.
На сучасному етапі економічного розвиткуосновними проблемами в сфері земельних ресурсів виступають: підвищенняефективності їх використання та охорони на основі зменшення розораності земель,припинення деградації ґрунтів та зростання їх родючості; досягненнязбалансованого співвідношення угідь у зональних системах землекористування;формування продуктивної та високоефективної системи землекористування якнадійної основи розв'язання продовольчої проблеми.
Водні ресурси, їх народногосподарськезначення та проблеми раціонального використання.
Водні ресурси виступають джереломпромислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль урозвитку всього народного господарства та у життєдіяльності населення.
Рівень забезпеченості України воднимиресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністюпідземних і морських вод. Потенційні ресурси річкового стоку оцінюються у 209,8куб. км, з яких місцевий стік на території України становить в середньому 52,4куб. км, приток — 157,4 куб. км. Запаси підземних вод, не пов'язаних з поверхневимстоком, становлять 7 куб. км. Крім того, в господарстві Українивикористовується до 1,0 куб. км морської води. В розрахунку на одного жителяУкраїни поверхневий місцевий стік становить близько 1045 куб. м. Найвищийрівень водозабезпечення жителів — у західних і північних областях України.
Територіальний розподіл водних ресурсівУкраїни є нерівномірним і не відповідає розміщенню водомістких господарськихкомплексів. Найменша кількість водних ресурсів формується у місцях зосередженняпотужних споживачів — Донбас, Криворіжжя, Автономна Республіка Крим, південніобласті України. Основними споживачами води є промисловість (в першу чергуелектроенергетика, металургія, хімічна промисловість), сільське господарство,комунальне господарство. Для пом'якшення територіальних відмінностей узабезпеченні поверхневими водами в Україні побудовано 1,1 тис. водосховищ(повний об'єм 55,0 куб. км), найкрупніші з яких знаходяться на Дніпрі. Створеноблизько 29 тис. ставків, 7 крупних каналів і 10 водоводів тощо.
Важливою складовою водних ресурсів є їхгідроенергоресурси — запаси енергії річкових потоків і водоймищ, що лежать вищевід рівня моря. Загальні потенційні гідроенергоресурси становлять близько 60%всієї енергії поверхневого стоку. Розрізняють потенціальні, технічно можливі(за даним рівнем розвитку науки і техніки) та економічно доцільні длявикористання гідроенергоресурси. Потенціальні гідроенергоресурси Українистановлять 44,7 млрд. кВт • год.; з них технічно можливі для використання —21,5 млрд. кВт • год.; економічно доцільні для використання становлять 16 млрд.кВт • год.
Основні проблеми щодо раціональногоформування, використання та збереження водних ресурсів України полягають у:забрудненні водних об'єктів шкідливими викидами та недостатньо очищеними промисловимиі комунально-побутовими стічними водами; інтенсивному старінні основних фондівводозабезпечуючого і водоохоронного призначення, низькій продуктивності очиснихспоруд; недостатній самовідновлюваній та самоочисній здатності водних систем;незбалансованій за водним фактором системі господарювання, що характеризуєтьсявисокими обсягами залучення водних ресурсів у виробничу сферу та високоюводомісткістю продукції.
Лісові ресурси, їх народногосподарськезначення та проблеми раціонального використання.
Лісові ресурси відіграють важливу роль узбереженні навколишнього середовища та господарській діяльності людей, слугуютьважливим сировинним фактором для розвитку галузей народного господарства.
Україна належить до країн з невисокоюзабезпеченістю лісом. Площа її лісового фонду становить 10,8 млн. га, в томучислі вкрита лісом — 9,4 млн. га. Лісистість території становить всього 15,6%,причому її рівень територіально досить диференційований: від 43,2% вІвано-Франківській до 1,8% в Запорізькій. Наближеним до оптимального вважаєтьсяпоказник на рівні 21—22%, який дає змогу досягти збалансованості міжлісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами.
Загальні запаси деревини в Україністановлять 1,74 млрд. куб. м. Близько 51% лісів віднесено до захисних,водоохоронних та інших цінних в екологічному відношенні лісів, решту становлятьексплуатаційні. За останні роки намітилася тенденція до скорочення обсягівлісокористування. Загальні обсяги заготівлі деревини зменшилися з 14,4 млн. куб.м у 1990 р. до 10,5 млн. куб. м у 1997 р., тобто майже на 30%.
Основними, найбільш актуальними проблемамищодо формування і раціонального використання лісових ресурсів України є:порушення збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживанняі екологічними вимогами; значне виснаження лісосировинної бази, погіршенняприродних комплексів, деградація рослинного покриву; обмеженість інвестицій длялісогосподарського виробництва; скорочення обсягів лісокористування та низькийрівень задоволення потреб у деревині за рахунок місцевих ресурсів.
Кількісна і якісна оцінка природнихресурсів.
Використання в економічній системі природнихресурсів вимагає їх адекватної оцінки. Існує два основних види оцінки:технологічна (виробнича) та економічна. При технологічній оцінці виявляєтьсяступінь придатності ресурсів до того чи іншого виду людської діяльності зурахуванням сучасної або перспективної технології їх використання. Нерідкотехнологічна оцінка виражається в балах та категоріях. Вона здійснюється, якправило, перед економічною.
Економічна оцінка природних ресурсів —необхідний етап для забезпечення їх ефективного використання. Визначилися двігрупи економічних оцінок: перша — характеризує економічні результативикористання природних ресурсів, друга — економічні наслідки дії на навколишнєприродне середовище (переважно це економічні втрати від забруднення чипорушення природного середовища). Для економічної оцінки природних ресурсівзастосовують передусім методичні підходи, засновані на категоріях ренти таефективності.
Для розміщення галузей народногогосподарства велике значення мають кількісні параметри певного виду ресурсу. Занародногосподарським значенням запаси корисних копалин поділяють на такі групи:балансові, використання яких економічно вигідне, тобто вони відповідаютьпромисловим вимогам за якістю сировини і гірничотехнічними умовамиексплуатації; позабалансові, які при наявному рівні технології експлуатуватиекономічно не вигідно. В геології виділяють такі категорії запасів кориснихкопалин: А — докладно розвідані та вивчені; В і С1 — розвідані меншдокладно; С2 — оцінені попередньо і приблизно. Запаси корисних копалин закатегоріями А, В, С1, С2 разом з прогнозованимизапасами становлять геологічні запаси. До власне промислових запасів відносятьвивчені й розвідані запаси, експлуатація яких за даних умов забезпечує достатнюрентабельність виробництва.
Промислові, балансові тазагальногелологічні запаси мінеральних ресурсів, їх суть (визначення).
Мінерресурси становлять дуже велику групу прир речовин мінерального походження, щовикористовуються для добування енергії, різних матеріалів через їх вилучення таперероблення в різних галузях госп-ва. Залежно від особливостей складу йхарактеру використання в госп-ві корисні копалини под-ть на такі групи:1)горючі, або енергетичні (вугілля, горючі сланці, нафта, природний газ, тоф);2)рудні, або металеві (руди чорних, кольорових, рідкісних, благородних ірадіоактивних металів); 3)нерудні, або неметалеві [будівельні матеріали(природне буд каміння, цементна сировина, будівельні глиини); індустріальнамінер сировина (слюда, азбест, графіт, корунд, магнезит, скляні піски); хімічнамінеральна сировина (різні солі, сірка, селітра); сировина для виробленнямінеральних добрив (калійні солі, фосфорит, апатити); коштовне й напівкоштовнекаміння (алмаз, сапфір, рубін, смарагд, топаз, аметист, малахіт, яшма та ін.)].За ступенями розвіданості геологічні запаси корисних копалин под-ть на 4категорії: А – вірогідні запаси, властивості яких докладно вивчено; В і С1 –розвідані з відносно меншою детальністю; С2 – можливі, ймовірні, оціненіпопередньо. Обчислені запаси корисних копалин затверджуються державноюкомісією. Затверджені запаси назся балансовими – такими, що відповідаютьпромисловим кондиціям і гірничотехнічним умовам експлуатації. Інші запасиназ-ся позабалансовими: вони беруться на облік як такі, що надалі можуть статиоб¢єктами освоєння. Для орг-ції видобуванняпотрібно, щоби родовища вміщували достатньо, економічно вигідну к-сть сировиниабо палива. Крім кількісного аспекту, у визначенні госп-ї придатності родовищкорисних копалин беруть до уваги якісні показники – склад корисних компонентів,умови та глибину залягання, потужність пластів, особливості покривних шарівтощо. Так, руди мають містити щонайменше: 25-27% заліза; 20-25% марганцю; 40%хрому; 40% алюмінію, міді, свинцю, нікелю; сурми – 1%; олова – 0,1%; золота –5-7 кг на 1т. З розвитком науки й техніки ці показники зменшуються. Окремікопалини містять по кілька компонентів (приміром, поліметалеві руди маютькорисні домішки). Це потребує орг-ції комплексного використання сировини.
Ресурсозбереження як головнийнапрям раціонального використання природних ресурсів.
Ресурсозбереження — це прогресивний напрямвикористання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природнихресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількостівикористаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Основністратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексневикористання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадженняресурсозберігаючої техніки і технології; широке використання в галузяхпереробної промисловості вторинної сировини; стабілізація земельного фонду,відновлення родючості землі, рекультивація відпрацьованих кар'єрів тощо;ефективне регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів,активне лісовідновлення; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні новихпромислових об'єктів.
Одним з вагомих компонентівресурсозбереження є вторинний ресурсний потенціал. Навіть за кризових умовгосподарювання щорічно утворюється близько 600—700 млн. т відходів зноменклатурою більше ніж 50 найменувань, в структурі яких переважає видобувна,паливно-енергетична, металургійна, хімічна промисловість. У перспективіпередбачається формування ефективного механізму вторинного ресурсоспоживання ізалучення у цю сферу іноземних інвестицій. Зокрема, значного розвитку набудевторинна металургія. Особлива увага приділятиметься розширенню напряміввикористання макулатури, полімерної вторинної сировини, деревини;створюватимуться потужності по переробці картонної, скляної, металевої тапластикової тари і упаковки.
Важливим пріоритетом є підвищенняефективності енергозбереження у зв'язку з тим, що Україна належить доенергодефіцитних країн і за рахунок власних джерел задовольняє свої потреби впаливно-енергетичних ресурсах менш ніж на 50%.
В цілому комплексний розвиток усіх напрямівресурсозбереження дасть змогу сформувати нову ідеологію господарювання, щобазується на економному використанні наявної ресурсної бази, оптимальномуспіввідношенні первинних і вторинних ресурсів та маловідходному виробничомуциклі.
Список литературы
Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта www.stydent.od.ua/