1. Підприємство як суб'єкт господарювання,цілі та напрямки діяльності
Поняття та цілі діяльності підприємства
Підприємство – це організаційно відокремлена таекономічно самостійна основна ланка виробничої сфери народного господарства, щовиготовляє продукцію, виконує роботу або надає послугу.
Кожне підприємство або фірма є юридичною особою,має замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковийрахунок у банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак або марку.
Підприємство згідно Закону України «Пропідприємства в Україні» – це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, якиймає права юридичної особи та здійснює виробничу науково-дослідницьку ікомерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку.
Генеральну мету підприємства, тобто чіткоокреслену причину його існування називають місією. Місією сучасногопідприємства вважають виробництво продукції, виконання робіт та надання платнихпослуг для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку
Щоб досягти головної мети на підприємствівстановлюють проміжні цілі:
– збільшення обсягу випуску та реалізаціїпродукції;
– зниження собівартості;
– підвищення продуктивностіпраці та зниження трудомісткості; –
підвищення якості продукції.
Цілі підприємства повинні відповідати такимвимогам:
– вони (цілі) повинні бути конкретними тапіддаватися вимірюванню;
– повинні бути орієнтованими в часі (всіплани мають мати свій термін виконання);
– цілі повинні бути досягненими ізабезпечувати підвищення ефективності діяльності підприємства;
– цілі повинні бутивзаємопідтримуючими (дії і рішення, які необхідні для досягнення однієї мети неможуть перешкоджати реалізації інших цілей).
2) Напрямки діяльності підприємства
Кожне підприємство здійснює багато конкретнихвидів діяльності, які можна об'єднувати в окремі головні напрямки:
– вивчення ринкутоварів (передбачає дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності, цін напродукцію, методів формування попиту та каналів товарообігу);
– інноваційна діяльність (охоплює науково-технічнірозробки, запровадження технічних та організаційних нововведень таформуванняінвестиційної політики);
– виробнича діяльність (передбачаєвизначення обсягу номенклатури та асортименту продукції, збалансуваннявиробничої потужності та програми випуску продукції, забезпечення виробництванеобхідними матеріально-технічними ресурсами та дотримання графіків випускупродукції);
– комерційна діяльність – безпосередняорганізація збуту своєї продукції, розвиток системи товарних бірж, належне стимулюванняпокупців та реклама;
– післяпродажний сервіс (гарантійнеобслуговування машин, обладнання, забезпечення необхідними запасними частинами, тапроведення ремонтів підприємство час використання продукції).
Існує також економічна діяльність підприємств ісоціальна діяльність підприємств.
Економічна діяльність підприємств включаєстратегічне та поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, системуоплати праці, фінансовий аналіз діяльності підприємства.
Соціальна діяльність підприємства включаємеханізми мотивації працівників праці (грошову винагороду, психологічний кліматв колективі, розвиток соціальної інфраструктури, покращення умов праці.)
2. Охарактеризуйте класифікацію іструктуру підприємств
Класифікація підприємств. Добровільні таінституціональні об'єднання підприємств Для забезпечення ефективногогосподарювання за ринкових умов важливим є чітка класифікація підприємств затакими
ознаками:
– за метою та характером діяльності:
а) комерційні підприємства (мають на меті отриманняприбутку)}
б) некомерційні підприємства (не мають на метіотримання прибутну і фінансуються за рахунок коштів державного бюджету).
– за формою власності:
а) приватні – підприємства, що належать окремимгромадянам на правах приватної власності та з правом найму PC;
б) колективні – це підприємства, по грунтуютьсяна власності його трудового колективу або громадської організації;
в) комунальні – підприємства, які засновані назасадах власності відповідної територіальної громади (обласні, міські,територіальні органи);
г) державні – підприємства засновані на державнійвласності.
До державних підприємств належать також казенніпідприємства, тобто підприємства, які не підлягають приватизації: –занаціональною належністю капіталу:
а) національні – коли капітал належитьпідприємцям своєї країни;
б) закордонні – капітал є власністю іноземнихпідприємців;
в) змішані – капітал належить підприємцям двохабо декількох країн. –за правовим статусом і формою господарювання:
а) одноосібне – є власником однієї особи і несевідповідальність за свої зобов'язання всім своїм майном;
б) кооперативне – добровільні об'єднання громадянз метою спільного ведення господарської або іншої діяльності, характерноюознакою є особиста участь кожного у спільній діяльності;
в) орендні підприємства – діють на основіукладених договорів оренди.
г) господарські товариства – являють собоюоб'єднання підприємств. Такі товариства залежно від характеру формуваннякапіталу та міри відповідальності за зобов'язаннями поділяються на:
повні;
з обмеженою відповідальністю;
командитні;
акціонерні.
– за галузево-функціональним видомдіяльності: сільськогосподарські, промислові, страхові, будівельні,транспортні,
торгові, банківські, туристичні;
– за технологічною та територіальноюцілісністю і сукупністю підпорядкування: головне (материнське)підприємство, дочірні підприємства, філії.
Головні підприємства мають технологічну ітериторіальну цілісність, контролюють діяльність інших підприємств.
Дочірні підприємства – юридично самостійнеорганізаційне утворення, по здійснює комерційні операції і складає звітнийбаланс, проте материнська фірма контролює діяльність дочірньої, так як володієконтрольним пакетом акцій.
Філія – не користується юридичною чигосподарською самостійністю, не має власного статуту та балансу, діє від іменіі за дорученням головного підприємства, має однакову з ним назву.
За розміром підприємства, та за кількістюпрацівників їх поділяють на: малі, середні, великі.
До малих належать суб'єкти господарюванняз кількістю працівників: –у промисловості та будівництві – до 200 осіб;–в інших галузях виробничої сфери – до 50 осіб; –у науці інауковому обслуговуванні – до 100 осіб; –в інших галузях невиробничоїсфери – до 25 осіб; –в роздрібній торгівлі – до 15 осіб.
3. Висвітліть особливості організаціїмаркетингу на підприємстві
Маркетинг – це виробничо-комерційна діяльністьпідприємства спрямована на виявлення та задоволення потреб у його продукціїчерез продаж її на ринку з метою одержання прибутку.
Маркетинг виконує такі функції: – вивчення ринкута прогнозування попиту; –визначення номенклатури та асортиментупродукції; – розробка стратегії виходу на ринок та реакції на дії конкурентів; –реклама, збут та його стимулювання; – попит на ціноутворення.
Об'єктом маркетингу є комплекс: – Потреби–Товар–Ціна–Реклама–Збут,Маркетинговепідприємство ґрунтується на таких принципах:
1) орієнтація всіх сфер діяльності підприємствана задоволення потреб покупців з метою продажу продукції і отримання прибутку;
2) цілеспрямований та активний вплив на попит ійого розвиток;
3) гнучке реагування виробництва на зміну потребі попиту покупців;
4) використання ціноутворення як механізмуреагування та впливу на кон'юнктуру ринку;
5) вибір ефективних форм і методів доставки,реклами, після продажного сервісу та продажу продукції
6) підтримування творчої атмосфери середпрацівників, які займаються маркетинговою діяльністю та заохочення їхньоїактивності.
У своєму розвитку маркетинг зазнав помітноїеволюції, етапи якої можна охарактеризувати через зміну його концепцій.
Виробнича концепція. Головні зусилля підприємстваспрямовувалися на вдосконалення виробництва, раціональне використання ресурсівпідприємства, збільшення обсягу випуску продукції та зниження її собівартості.
Продуктова концепція. Основна увага приділяласяпокращенню якісних характеристик продукції та надання їй додатковихексплуатаційних характеристик.
Комерційна концепція. Здійснювалася активізаціяроботи комерційних служб: працівників реклами, агентів зі збуту, продавців.
Концепція індивідуального маркетингу. Орієнтуємаркетинг на виявлення індивідуальних потреб покупців і спрямовує зусилля нате, що задовольнити ці потреби краще ніж конкуренти.
Концепція соціального маркетингу. Бере до увагисуспільні потреби та інтереси: охорона навколишнього середовища, природнихресурсів, здоров'я людей та національної безпеки.
Для досягнення своєї мети на ринку підприємстворозробляє стратегію і тактику маркетингу.
Стратегія маркетингу включає розробку такихосновних рішень і обґрунтувань: ринок на якому виступає підприємство;особливості поведінки на ньому; склад і обсяг продукції, яка пропонується наринку; форми і методи стимулювання збуту продукції; ціни на продукцію.
Реалізація маркетингової стратегії здійснюєтьсяприйняттям конкурентних, оперативних рішень з різних питань, які називаютьтактикою маркетингу.
На підприємствах, що дотримуються стратегії ітактики маркетингу застосовують такий принцип виробничо-господарськоїдіяльності: спочатку необхідно визначити який товар, з якими споживчимивластивостями, за якими цінами, в якій кількості і де саме хоче придбатипотенційний покупець і лише після цього планувати та організовувати виробництвопродукції.
4. Визначте сутність добровільнихоб'єднань підприємств
Підприємницькі структури мають право надобровільних засадах об'єднувати свою інноваційну, виробничу, маркетингову,постачальницько-збутову, фінансову та соціальну діяльність. Такими об'єднаннямиможуть бути: асоціації, корпорації, концерни, консорціуми, трести, синдикати,картелі, холдинги, фінансові групи.
В Україні найбільш поширеними формами об'єднання підприємствє:
– асоціація – найпростіша формадоговірного об'єднання підприємств з метою постійної координаціїгосподарської діяльності; асоціація не має права втручатись у виробничу ікомерційно-фінансову діяльність своїх членів;
– корпорація – договірне об 'єднаннягосподарських суб 'єктів на засадах інтеграції та виробничих інтересів зделегуванням їй окремих повноважень;
– консорціум – тимчасове статутнеоб'єднання промислового і банківського капіталу для реалізації певноїпідприємницької ідеї, інвестиційного проекту;
– концерн – об'єднання підприємницькихструктур, що
характеризується органічним поєднаннямвласності та контролю найчастіше з використанням принципу диверсифікаціївиробництва;
– холдинг – організаційна форма об'єднанняінвестиційних ресурсів; утворення, яке безпосередньо не займаєтьсявиробничо-господарською діяльністю, а спрямовує свої фінансові кошти напридбання контрольного пакету акцій інших підприємств.
– фінансові групи – об'єднання юридично таекономічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народногогосподарства. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають один абокілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), щовходять до складу фінансової групи, координують усі сфери їхньої діяльності.
– картелі – договірне об'єднанняпідприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційноїдіяльності – регулювання збуту виготовленої продукції;
– синдикати – організаційна формаіснування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукціїучасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного зучасників об'єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіхучасників синдикату. Така форма об'єднання підприємств є характерною длягалузей з масовим виробництвом однорідної продукції;
– трести – монополістичнеоб'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдинийвиробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачаютьсвою юридичну й господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямкиїхньої діяльності;
Нині основними формами добровільних об'єднаньпідприємств (фірм, організацій) дедалі більше стають концерни, корпорації тафінансові (промислово-фінансові) групи.
В Україні поряд із добровільними створюються йфункціонують так звані інституціональні об'єднання, діяльність якихзапочатковується в директивному порядку міністерствами (відомствами) чибезпосередньо Кабінетом Міністрів України. До таких належать виробничі,науково-виробничі (науково-технічні), виробничо-торговельні та інші подібніоб'єднання (комплекси, центри), що інтегрують стадії створення (проектування),продукування, реалізації та післяпродажного сервісного обслуговування виробівтривалого використання.
Кожна з цих форм має свої переваги і недоліки іможе використовуватись в залежності від умов внутрішнього і зовнішньогосередовища підприємства.
5. Дайте характеристику виробничихпроцесів
Виробничийпроцес – це сукупність взаємопов'язаних процесів праці, а інколиі природних процесів, у результаті яких матеріалита напівфабрикатиперетворюються в готову продукцію.
Природніпроцеси діють без участі робітника під впливом сил природи.
За призначенням тахарактером продукції, яка виготовляється, розрізняють виробничі процеси:основні, допоміжні, обслуговуючі.
Основними виробничимипроцесами виготовляється основна продукція підприємства, що реалізується насторону. Ця продукція визначає виробничий профіль підприємства, його спеціалізацію.
Допоміжнимивиробничими процесами виготовляється продукця, яка використовується напідприємстві. Сукупність допоміжних процесів створює різні допоміжнівиробництва: ремонтне, інструментальне, енергетичне та інші. Обслуговуючівиробничі процеси (складські, транспортні, технічний контроль та ін.)забезпечують необхідні умови для основних і допоміжних процесів.
Основначастина виробничого процесу – цетехнологічний процес, який містить діїпо зміні предметів праці. Його головним елементом єтехнологічна операція– частина технологічного процесу (без налагодження обладнання), виконана наодному робочому місці, над одним і тим же предметом праці одним або групоюробітниківчи без участі робітника в умовах автоматизованоговиробництва.
Налагодження – це підготовкаобладнання длявиконання технологічної операції. Воно охоплює:
1) установку пристосування;
2) перемиканняшвидкості;
3) подачу;
4)настройку температури та інші.
Технологічніоперації поділяються на основні та допоміжні. Основні – з допомогою якихзмінюються форма, розміри, властивість, розміщення деталей,
Допоміжні операції – цепереміщення виробів з одного робочого місця на друге, складуваннявиробів та інші.
6. Про класифікуйте доплати і надбавки дозаробітної плати та розкрийте сутність організаціїпреміювання персоналу
За функціональним призначенням доплати йнадбавки є самостійними елементами заробітної плати, які призначаються длякомпенсації або винагороди за суттєві відхилення від нормальних умов праці,котрі не враховано в тарифних ставках і посадових окладах. Вони відрізняютьсявід тарифної заробітної плати (посадового окладу) необов'язковістю інепостійністю, а також рухливістю залежно від співвідношення фактичних інормативних умов праці.
Доплати до заробітної платикласифікуються передусім за ознакою сфери трудової діяльності (прикладанняпраці). За цією ознакою розрізняють доплати, які: 1) не мають обмежень щодосфер трудової діяльності; 2) застосовуються тільки в певних (окремих) сферахприкладання праці.
До першої групи зараховують доплати:
• за роботу в наднормовий час;
• особам, які не досягай вісімнадцяти років імають скорочену тривалість робочого часу;
• робітникам, які внаслідок виробничоїнеобхідності виконують роботи за нижчими від наданих ним тарифних розрядів;
• за час простою та в разі невиконання нормвиробітку й виготовлення бракованої продукції не з вини робітника.
Класифікацію доплат до заробітної плати,що здійснюються лише в певних (окремих) сферах прикладання праці, наведено в табл.
Надбавки мають бути чітко вираженогостимулюючого характеру і завжди зв'язуються з діловими якостями конкретногопрацівника. Найчастіше використовуються надбавки до заробітної плати за: а)високу професійну майстерність робітників; б) високі досягнення службовців упраці; в) вислугу років (трудовий стаж); г) виконання особливо важливої роботи(на певний термін); д) знання й використання в роботі іноземних мов.
За нових економічних умов господарювання значнозростає роль доплат і надбавок спеціалістам за високі досягнення впраці, а також за виконання особливо важливих і відповідальних робіт.
Класифікація доплат до заробітної плати, щоіснують у певних сферах діяльностіГрупа доплат: Перелік можливих доплат
■ Перша: доплати, що мають водночас стимулюючий і компенсуючий характер • За суміщення професій (посад) • За розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт • На період освоєння нових норм трудових витрат • Бригадирам з робітників, яких не звільнено від основної роботи • За ведення діловодства та бухгалтерського обліку • За обслуговування обчислювальної техніки
■ Друга: доплати компенсаційного характеру за умови праці, що відхиляються від нормальних • За роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах • За інтенсивність праці • За роботу в нічний час • За перевезення небезпечних вантажів
■ Третя: доплати, зв'язані з особливим характером виконуваних робіт (сезонністю, віддаленістю, невизначеністю об'єкта праці тощо) • За роботу у вихідні дні, що є робочими за графіком • За багатозмінний режим роботи • Водіям, які працюють на автомобілях, за ненормо-ваний робочий день і роз'їзний характер праці • За дні відпочинку (відгулу), що надаються за роботу понад нормальну тривалість робочого часу в разі вахтового методу організації робіт • За роботу понад нормальну тривалість робочого часу в період масового приймання й закладання на зберігання сільсько-господарської продукції • За роз'їзний характер праці
Організація преміювання робітників заосновні результати діяльності охоплює: виокремлення індивідуальних іколективних систем стимулювання, вибір показників преміювання за видамивиробництва, диференціацію розмірів премій за показниками та умовамизаохочення, розподіл премії на підставі КТУ тощо.
Організація преміювання різнихфункціональних груп спеціалістів і службовців має такі особливості.Так, спеціалістів основних виробничих підрозділів рекомендується преміювативиходячи з конкретних завдань, що стоять перед цими підрозділами, незалежно відзагальних підсумків роботи підприємства (установи, організації) в цілому(показники преміювання повинні передбачати досягнення високих кінцевихрезультатів роботи саме цього підрозділу, зростання ефективності йогодіяльності).
7. Визначте суть технологічного процесу,як головної складової виробничих процесів
Виробничийпроцес – це сукупність взаємопов'язаних процесів праці, а інколиі природних процесів, у результаті яких матеріалита напівфабрикатиперетворюються в готову продукцію.
Основначастина виробничого процесу – цетехнологічний процес, який містить діїпо зміні предметів праці. Його головним елементом єтехнологічна операція– частина технологічного процесу (без налагодження обладнання), виконана наодному робочому місці, над одним і тим же предметом праці одним або групоюробітниківчи без участі робітника в умовах автоматизованоговиробництва.
Налагодження – це підготовкаобладнання длявиконання технологічної операції. Воно охоплює:
1) установку пристосування;
2) перемиканняшвидкості;
3) подачу;
4)настройку температури та інші.
Технологічніоперації поділяються на основні та допоміжні.
Основні– з допомогою яких змінюються форма, розміри, властивість, розміщення деталей,
Допоміжні операції – цепереміщення виробів з одного робочого місця на друге, складуваннявиробів та інші.
8. Охарактеризуйте форми організаціївиробництва
Тип організаціївиробництва – це категорія, яка характеризує обсяг і рівень спеціалізаціїобладнання, а також регулярність та стабільність випуску продукції. Розрізняють3 класичних типи виробництва; масове, серійне, одиничне.
Масове– виробництво з неперервним виготовленням продукції обмеженої номенклатури навузькоспеціалізованих робочих місцях.
Серійне– виробництво обмеженої номенклатури, що повторюється через певні проміжки часу(серія, партія деталей чи виробів) на широкоспеціалізованих робочих місцях.Різновиди серійного виробництва:
крупносерійне,сервдньосерійне, дрібносерійнв.
Одиничнимвиробництвом називають виготовлення широкої номенклатури в одиничнихкількостях, яке повторюється через невизначені проміжки часу (або зовсім неповторюється на неспеціалізованих робочих місцях).
9. Обґрунтуйте методику розрахунку ефективностівідтворення використання основних фондів і потужностей
Система показників, яка може вичерпнохарактеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший – показникиефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий– показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів
Необхідно розрізняти дві форми оновлення основнихФондів – екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпизбільшення обсягу експлуатованих основних Фондів. Інтенсивне оновленняпередбачає заміну діючих основних Фондів новими, більш ефективними. Протепроцес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів неможнаототожнюватиз інтенсивним оновленням діючих засобів праці.
Поряд з цим у систему показників ефективностівідтворення основних фондів доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивногооновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період);коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичногокоефіцієнта вибуття до нормативного).
Показники, що характеризують рівень ефективностівикористання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальненняй охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них єзрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:
• коефіцієнт змінності роботи устаткування –відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількостіодиниць встановленого устаткування;
• напруженість використання устаткування(виробничих площ) – випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування(загальної або виробничої площі);
• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування– відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної(паспортної) продуктивності відповідного устаткування.
З-поміж показників використання устаткування тавиробничих площ найбільш застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінностіроботи устаткування.
10. Визначить сутність і значення податківу системі державноїекономічного регулювання
Головним джерелом доходів держави є податки.
Податки – обов'язковий внесок до бюджету відповідногорівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.
Податкова система – сукупність чинних україні податків, форм, принципів та методів їхньої побудови, а також інститутівта організацій, що забезпечують вилучення їх, здійснюють контроль задотриманням податкового законодавства
Податки – один із найважливіших важелів державного регулюванняекономіки. Через податкову політику держава може стимулювати (обмежувати)обсяги національного виробництва, ступінь ділової активності, виробництвосуспільних благ. Переважна більшість суспільних зручностей оплачуються зарахунок податків. Водночас податки спотворюють кінцеві результати процесурозподілу ресурсів і деформують структуру виробництва.
Бюджетно-податкове регулювання пов'язане зфункціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету тадержавними витратами і спрямоване на реалізацію цілей соціально-економічногорозвитку країни.
11. Охарактеризуйте економічні функціїдержави
Особливості економічного, державного регулюваннядіяльності підприємств
Першочерговою функцією держави є функціярегулювання економіки, тобто втручання держави у процеси формування стратегії ітактики розвитку народного господарства у цілому та окремих підприємств.
Кетою ДРЕ є досягнення найбільш ефективного,економічного, наукового та культурного розвитку країни.
Регулювання економіки здійснюється економічнимита адміністративними методами.
До економічних відносять: податкову систему; інвестиційнаполітика держави; експортно-імпортна політика держави та інше.
Адміністративні методи:
– встановлення фіксованих ірегульованих цін; •fнадання дотаційпідприємства.
Принципи ДРЕ:
– мінімальне втручання державних органів уекономічні процеси;
– вплив органів державної влади на розвитоксоціально-економічних процесів за допомогою встановлених державою економічнихрегуляторів та нормативів.
Реалізація даних методів та принципів ДРЕвідображаються у виконанні державою таких економічних функцій: / створеннянеобхідної правової бази;
– розробка і сприяння вздійсненні стратегії економічного розвитку народного господарства; регулюванняінноваційних процесів та інвестиційної діяльності;
– перерозподіл централізованих доходів,стабілізація економіки та соціальний захист населення.
– моніторинг і регулюванняпроцесів охорони і відтворення навколишнього середовища.
Формами ДРЕ діяльності підприємств є:
– макроекономічне планування, яке полягає урозробці та науковому обґрунтуванні цілей, пріоритетів, пропорцій і структурсоціально-економічного розвитку;
– фінансова та кредитна політика держави;
– система оподаткування суб'єктівгосподарювання.
12. Розкрийте сутність і функції процесууправління
система:
• по-перше, складається з двох або більшої кількості
елементів;
• по-друге, кожний елемент системи має властиві
лише йому якості;
• по-третє, між елементами системи існують зв'язки, задопомогою яких вони впливають один на одного;
• по-четверте, система не може існувати поза часом іпростором. Система має часову сутність (її склад може бути визначений у кожнийданий момент), а також свої межі та навколишнє середовище.
Перша особливість підприємства як системи полягаєв тім, що підприємство – це відкрита система, яка може існувати лише за умовиактивної взаємодії з навколишнім середовищем
Інша особливість підприємства як системи: воно є штучноюсистемою. Очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці.
Розрізняють дві форми поділу праці: горизонтальнута вертикальну. Перша – це поділ праці через поділ трудових операцій на окремізавдання.
Управління, яке (в широкому розумінні) є діяльністю, спрямованоюна координацію роботи інших людей (трудових колективів), також є складноюсистемою. Диференціація та координація управлінської праці, формування рівнівуправління здійснюються за допомогою вертикального поділу праці.
функції управління – об'єктивно зумовлені загальні напрямиабо сфери діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперуванняспільної праці.
Виокремлюють кілька функцій управління:
– функцію планування– процесу визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку тапоєднання колективних (індивідуальних) завдань для одержання очікуваногозагального результату.
– Організація – це процес формування структури системи,розподіл завдань, повноважень і відповідальності між працівниками фірми длядосягнення загальної мети її діяльності.
– Мотивація – це, власне, причина,яка спонукає членів трудового колективу до спільних погоджених дій, абизабезпечити досягнення поставленої мети.
– контролююча функція.
Ці чотири основні функції тісно зв'язані між собою в єдиномупроцесі управління. Незадовільне планування чи недосконала організація, таксамо як і слабка мотивація праці або поганий контроль, негативно впливають нарезультати діяльності фірми в цілому.
З урахуванням цього важливо наголосити, що управлінняпідприємством відображає сукупність взаємозв'язаних процесів планування,організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування й досягненняцілей підприємства.
13. Висвітліть основні напрямки фінансовоїта кредитної політики держави
Державне регулювання ринку грошей здійснює центральнийбанк за допомогою грошово-кредитної політики. Грошово-кредитна політика впливаєна обсяг і структуру виробництва, загальний рівень цін, інвестицій тазайнятості, на стан зовнішньоекономічної рівноваги, змінюючи пропозицію грошейв економіці. Проведення грошово-кредитної політики передбачає певний зв'язокміж інструментами цієї політики та її цілями.
Цілі грошово-кредитної політики можна розділитина кінцеві (економічне зростання, повна зайнятість, стабільність цін,життєздатний платіжний баланс) та проміжні (процентна ставка, грошовамаса, валютний курс).
Використання проміжних цілей дозволяє узгодитикінцеві цілі з інструментами грошово-кредитної політики. Конкретний вибірпроміжного цільового орієнтиру визначається тим, наскільки стало він пов'язанийз кінцевими цілями грошово-кредитної політики у конкретній економічнійситуації.
Складність проведення грошово-кредитної політикизумовлена тим, що центральний банк не в змозі одночасно стабілізувати грошовумасу і процентну ставку, якщо попит на гроші змінюється. Розглянемо модельгрошового ринку в короткостроковому періоді. Згідно цієї моделі, нахил кривоїпропозиції грошей залежить від варіантів грошово-кредитної політики.
14. Розкрийте суть методів управліннядіяльністю підприємств
Методи управління – це способивпливу на окремих працівників і трудові колективи в цілому, які необхідні длядосягнення цілей фірми (підприємства, організації).
Управління фірмою (підприємством, організацією)спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Томуосновою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якимикерується людина у процесі виробничої чи іншої діяльності. За своїм змістоммотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотивипримусового характеру.
Економічні методи управління – це такі методи, якіреалізу-матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах (будь-якійіншій діяльності) через використання товарно-грошових відносин. Ці методи маютьдва аспекти реалізації.
Перший аспект характеризує процес управління, зорієнтований навикористання створеного на загальнодержавному рівні економічного сегментазовнішнього середовища
Другий аспект економічних методів управління зв'язано зуправлінським процесом, орієнтованим на використання різноманітних економічнихважелів, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, штрафні санкціїтощо.
Соціально-психологічні методи управління реалізують мотивисоціальної поведінки людини. Адже рівень сучасного виробництва, зростаннязагальноосвітнього і професійно-кваліфікаційного рівня працівників зумовлюютьсуттєві зміни в системі І2 ' ціннісних орієнтацій та структурі мотиваціїтрудової діяльності людей.
Організаційні методи управління базуються на мотивах І–J примусовогохарактеру. їхнє існування й практичне застосування зумовлене заінтересованістюлюдей у спільній організації праці. Організаційні методи управління – цекомплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанніорганізаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усіорганізаційні методи управління поділяють на регламентні й роз-, порядчі.
Змістрегламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління,делегуванні повноважень і відповідальні ності певним категоріям працівниківфірми, визначенні орієн-I тирів діяльності підлеглих, наданніметодично-інструктивної та і іншої допомоги виконавцям. Розпорядчі методиуправління охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, якправило, на наказах керівників підприємств (організацій)
Професійновміле застосування економічних, соціально-психологічних та організаційнихметодів управління здебільшого забезпечує достатньо ефективне господарювання.
15. Охарактеризуйте стратегію розвитку підприємстваі бізнес-планування
Стратегія – це генеральна комплексна програма дій, якавизначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі тарозподіл ресурсів для їхнього досягнення. Вона формулює цілі та способи їхньогодосягнення так, щоб указати підприємству певний (такий, що об'єднує всі йогопідрозділи) напрямок розвитку. Сратегія є довгостроковим плановим документом,результатом стратегічного планування.
Стратегічне планування – процес здійсненнясукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт із визначеннядовгострокових (на певний період) цілей та напрямків діяльності підприємства.
Бізнес-план (БП) підприємства чи організації – це письмовийдокумент, в якому викладено суть, напрямки і способи реалізації підприємницькоїідеї, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспектимайбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. Він є дозвільноюпідставою для здійснення підприємницької діяльності, необхідною передумовоюзалучення інвестицій для розробки та реалізації підприємницької ідеї, будь-якихінноваційно-інвестиційних проектів.
У ринковій системі господарювання БП виконує дві важливі функції: зовнішню(ознайомлення заінтересованих ділових людей із сутністю та ефективністюреалізації нової підприємницької ідеї) і внутрішню (відпрацюваннясистеми управління реалізацією підприємницького проекту).
Конкретними цілями розробки БП як багатофункціональногодокумента є:
• налагодження ділових стосунків між підприємцем і майбутнімипостачальниками, продавцями та найманими працівниками;
• проектування системи управління започатковуваним бізнесом уконкретній сфері діяльності;
• своєчасне передбачення можливих перешкод і проблем на шляху доуспіху організації власного діла;
• формування та розвиток управлінських якостей підприємця;
• перевірка життєздатності підприємницької ідеї ще до їїпрактичної реалізації.
Загальновживана логіка розробки БП підприємства (організації)передбачає послідовне здійснення таких дій:
1) вибір продукції (послуг) для ринку;
2) дослідження ринкового середовища для майбутнього бізнесу;
3) вибір та обґрунтування місця для розміщення фірми, яка впершерозпочинає свою діяльність;
4) прогнозування можливих обсягів продажу продукції (наданняпослуг);
5) визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;
6) розробка цінової та збутової політики;
7) обґрунтування вибору організаційних параметрів фірми;
8) опис потенційних ризиків і дій для їхньої мінімізації;
9) оцінка фінансових параметрів бізнесу;
10) узагальнення висновків з основних положень бізнес-плану.
16. Охарактеризуйте мотивацію трудовоїдіяльності працівників
2) Система, моделі та методи мотивації
Система мотивації характеризує сукупністьвзаємопов'язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовийколектив у цілому, щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльностіпідприємства.
Для формування належного ставлення до працінеобхідно створювати такі умови, щоб персонал сприймав свою працю як свідомудіяльність, що є джерелом самовдосконалення, основою професійного та службовогозростання.
Існують такі моделі мотивації праці:
1. Модель, що грунтується на теорії потреб.
1.1. фізіологічні потреби;
1.2. потреби в захищеності та безпеці;
1.3. соціальні потреби;
1.4. потреби в повазі;
1.5. потреби самовираження.
2. Модель, що ґрунтується на теорії очікування.Це передбачуваний ступінь відносного задоволення отриманого винагородою, атакож очікування щодо співвідношення витрат праці та результатів.
3. Модель, що ґрунтується на теоріїсправедливості. Порівняння особистої винагороди із заохоченням інших людей, щовиконують аналогічну роботу.
Система мотивації на рівні підприємства повиннабазуватися на таких вимогах:
– надання однакових можливостей щодозайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці;
– узгодження рівня оплати праці з їїрезультатами та визначення особистого внеску в загальний успіх підприємства;
– створення належних умов для захистуздоров'я, безпеки праці та добробуту усіх працівників;
– забезпечення можливостейдля зростання професійної майстерності реалізації здібностей працівників, тобтостворення програм навчання підвищення кваліфікації та перекваліфікації;
– підтримування в колективі атмосфери довірита можливості двосторонньої комунікації між керівниками та робітниками.Виділяють такі методи мотивації продуктивності діяльності:
– економічні, грошові(премії): відрядна та погодинна форма оплати праці, премії, надбавки, доплати,виплата дивідендів; –економічні непрямі: пільгове оподаткування,пільгове користування транспортом, майном, пільгове харчування;
– негрошові методи: просування працівниківпо службі, підвищення якості праці, охорона праці та ін. Порядок регулюванняповедінки окремих категорій персоналу передбачає п'ять етапів:
– виявлення конкретноговиду поведінки та його зв'язку з результативністю роботи працівника; – вимірюваннячастотності тих чи інших видів поведінки;
– виявлення на підставіаналізу наявних можливостей поведінки людей; – розробка та застосуваннястратегії втручання у поведінку працівників; – оцінювання одержанихрезультатів.
17. Висвітлітьособливості організаційнихструктуруправлінняпідприємствами різних формвласності
ОСУ-формас-ми упр-ня, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її ел‑в. Коженел‑т цієї структури має своє певне місце та відповідні зв’язки, якізабезпечують їх взаємодію. Зв’язки поділ. на:
1) лінійні(виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів У.).
2) функціональні(хар-ть взаємодію керівників, що виконують певні ф-ії на різних рівнях п-ва). 3)міжфункціональні (мають місце між підрозділами одного і того ж рівня).
Лінійна-організаційнаструктура. Переваги: – чіткість взаємовідносин, – несуперечливістькоманд, – оперативність підготовки та реалізації упр‑х рішень, – надійнийконтроль. Недоліки: – керівник повинен бути висококваліфікованимуніверсалом.
Функфіональнаструктура. Переваги: – компетентне керівництво по кожній ф-ії У., – чутливістьдо нових явищ у зовн. середовищі. Недоліки: – суперечливість та неузгодженістьрозпоряджень, які отримують виконавці, – труднощі координації дія-ті упр‑хпідрозділів, – зниження оперативності роботи органів У.
Лінійно-функціональнастр. Переваги: – швидка реалізація упр‑х рішень, – спеціалізаціята підвищення еф-ті роботи функц‑х підрозділів, – швидке упр‑я ресурсами.Недоліки: – в умовах технол. змін зростає термін підготовки та прийн. упр. рішень,– не забезпечує злагодженості в роботі.
Дивізиональнастр. Суть: у групуванні видів дія-ті з використ. принципу поділу праціза цілями, це означає, що навколо певного в-ва форм автономна орг-наспільність. При цьому можливі 3 способи групування в-х підрозділів:1) продуктивний,2) за групами споживачів, 3) за регіональними або місцем знаходження. Переваги:– гнучке реагування на зміни у зовн. середовищі, – швидке прийняття рішень іпідвищення їх якості. Недоліки: – збіл.чисельності персоналу, – збіл.витрат найого утримання.
Матричнастр. поряд з лінійними керівниками та функ‑м апаратом виділяютьтимчасові ланки – проектні групи, чкі форм. з спеціалістів постійних функц‑хвідділів. При цьому вони тимчасово підпорядковані керівнику проекту. Післязавершення робіт працівники проект. Груп повертают. до своїх функ‑х підрозділів.Переваги: – висока гнучкість та орієнтація на нововведення. Недоліки: – збіл.чисельностіупр-го апарату, – збіл.к-ті інф-х зв’язків між робітниками підрозділів, – виникненняконфліктних ситуацій через невизнання принципу єдиного керування.
Множиннастр. може поєднувати різні структури У. залежно від типу п-ва таспецифіки в-ва (у крупних компаніях).
18. Розкрийте суть оплати праці та їїфункції. Охарактеризуйте організаціїоплати праці на підприємствіі основні риси державної політики
Поняття та функції оплати праці, її регулювання
Оплата праці – це заробіток, обчислений якправило у грошовому виразі, що за трудовим договором власник, або уповноваженийним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.
Оплата праці складається з основної і додатковоїзарплати.
Основна заробітна плата залежить від результатівпраці робітника і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками тапосадовими окладами.
Додаткова заробітна плата залежить від кінцевихрезультатів діяльності підприємства. До неї відносять: премії, заохочувальні такомпенсаційні витрати, надбавки, доплати.
Заробітна плата виконує такі основні функції:
– відтворювальна(передбачає встановлення таких розмірів оплати праці, які забезпечили бнормальне відтворення фізичних т; розумових здібностей працівників, а такожвідповідний розмір зарплати давав би можливість застосовувати норми праці, щогарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності);
– стимулююча (означає, що рівень оплатипраці повинен спонукати кожного працівника до найефективніших дій на своємуробочому місці);
– регулююча функція(реалізує принцип розподілу рівня заробітної плати за професіями,кваліфікаціями, важливістю та складністю трудових завдань);
– соціальна функція (повинна поєднуватидержавне та договірне регулювання заробітної плати, а також реалізовуватипринцип соціальної справедливості щодо одержання власного доходу).
Реалізація цих функцій можлива лише приздійсненні політики оплати праці на макрорівні та мікрорівні.
Державна політика оплати праці здійснюється утаких двох напрямках:
– регулювання оплати праці (встановленнярозміру мінімальної заробітної плати (205 грн.); встановлення державних норм ігарантій щодо оплати праці за роботу в надурочний час, святкові, вихідні дні); –визначення умов та розмірів оплати праці в бюджетних організаціях таустановах; – встановлення максимальних розмірів посадових окладів керівниківдержавних підприємств; – визначення рівня оподаткування підприємств та доходівпрацівників; –здійснення соціального захисту:
– бюджетне фінансування закладів освіти,культури, охорони здоров'я;
– участь у формування доходів соціальногострахування (формування фонду соціального страхування, Пенсійного фонду тафонду на випадок безробіття);
– запровадження різних видів допомоги (сім'ям знизькими доходами, допомоги безробітнім);
– регулювання цін на товари, що перебуваютьпід державним контролем.
Політика оплати праці підприємств формується тареалізується в межах чинного законодавства, а саме ЗУ Про оплату праці» івраховує цілі діяльності підприємства, їх галузеву специфіку, географічнерозміщення та рівень соціального розвитку трудового колективу.
Реалізації політики заробітної плати здійснюєтьсяна підставі договірного регулювання оплати праці найманих працівників, а самена основі укладання системи тарифних угод на трьох рівнях.
1. Міжгалузевий – на якому укладається генеральнатарифна угода.
2. Галузевий рівень – галузева тарифна угода.
3. Виробничий рівень – колективний, або трудовийдоговір.
Тарифна угода – це договір між адміністрацієюпідприємства та працівниками з питань оплати праці та соціальних гарантій.
Предметом тарифної угоди є: форми та системиоплати праці, мінімальна тарифна ставка, види та розміри доплат, надбавок,премій, умови оплати праці в позаурочний час, простої, які мали місце не з винипрацівника, та інші умови.
Основним організаційно-правовим інструментом обґрунтуваннярозміру заробітної плати працівників є тарифно-посадова система, яка включає всебе такі елементи:
– тарифно-кваліфікаційні довідники – цезбірники нормативних актів, що містять кваліфікаційні характеристики робіт іпрофесій, згруповані за виробництвами та видами робіт.
Довідник призначений для тарифікації робіт танадання кваліфікаційних розрядів робітникам.
– кваліфікаційні довідникипосад керівників, спеціалістів і службовців – це нормативні документи в якихподаються загальногалузеві кваліфікаційні характеристики певних категорійпрацівників. У них зазначаються посадові обов'язки вимоги до знань, та стажуроботи, а також рівня підготовки керівників, спеціалістів та службовців. – тарифнаставка – це сукупність кваліфікаційних розрядів та відповідних їм тарифнихкоефіцієнтів.
На Україні у 1993 році затверджено єдину тарифнуставку оплати праці робітників службовців, спеціалістів, керівників зазагальними професіями та посадами, що забезпечує єдині умови оплати праці цихкатегорій працівників.
Тарифна ставка містить 15 тарифних розрядів здіапазоном тарифних коефіцієнтів від І до 4,1.
Розмір тарифної ставки першого розрядувизначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітно:плати нижче якого не може проводитись оплата за фактично виконану працівникомнорму праці.
Тарифна ставка – це плата за відпрацьовану Ігодину.
Тарифні ставки інших розрядів визначаютьсямноженням тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідногорозряду.
Ci = CI * КTi
19. Висвітліть особливості стандартизаціїі сертифікації продукції
Ефективним засобом управління якістю є стандартизація,яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції. Стандарт напродукцію є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якостівстановлюються, виходячи із новітніх досягнень науки, техніки і попитуспоживачів.
Стандартизація продукції охоплює
– встановлення вимог до якості продукції,сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих;
– встановлення норм, правил в галузіпроектування;
– формування єдиної системи показниківякості продукції, методів її контролю, випробувань, єдиних термінів іпозначень;
– створення єдиних систем класифікації ікодування продукції тощо.
Сертифікація продукції – один ізважливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінкувідповідності продукції певним вимогам та видачу певного документу – сертифікату.Сертифікат – це документ, що засвідчує високий рівень якості продукції іїї відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9001. В Україні існуєобов'язкова і добровільна сертифікація. Обов'язкова сертифікація здійснюєтьсяв межах державної системи управління господарськими суб'єктами, охоплюєперевірку та випробування продукції, державний нагляд за сертифікованимивиробами.
Добровільна сертифікація може проводитисьна відповідність вимогам, які не є обов'язковими, за ініціативою суб'єктівгосподарювання на договірних засадах.
Сертифікацію здійснюють державні випробувальніцентри по найважливіших видах продукції. В останні роки почали формуватись міжнароднісистеми сертифікації.
Державний нагляд за якістю продукції здійснює ДержстандартУкраїни, який є національним органом, що здійснює стандартизацію ісертифікацію продукції. Об'єктом державного нагляду є продукціявиробничо-технічного призначення і товари народного споживання, експортнапродукція щодо вимог контрактів, імпортна продукція щодо діючих в Україністандартів, атестовані виробництва.
20. Визначте суть кадрової політики
Головноюметою КП п-ва є забезпечення п-м на кожному етапі свого розвитку професійнимикваліф.кадрами, особливо це стосується кожного роб. місця. Виконання гол. завданняпередбачає виконання ф-й: 1) набір кадрів, 2) підготовка кадрів, 3) оцінкапрацездатності, кваліфікації пр‑в, 4) мотивація труд. дія-ті і дисциплінина п-ві, 5) контроль додержання правил гігієни та техніки безпеки, 6) дотриманнязв'’зків між пр-ми та керівниками. 7) реалізація спец. ф-й.
21. Охарактеризуйте поточні витрати, їхкласифікацію і структуру
Витратами називається використання ресурсів(зменшення активів) для досягнення певної мети.
Витрати поділяються на дві групи: інвестиційнівитрати і поточні (операційні) витрати.
Поточні витрати – це витрати на виконанняосновних функцій підприємства, а саме на виготовлення продукції.
Поточні витрати у свою чергу можуть бутициклічними, які повторюються з кожним циклом виготовленої продукції табезперервними, які існують постійно.
Поточні витрати можна класифікувати за такимиознаками: 1) за ступенем однорідності:
– елементні витрати, однорідні за складом,мають єдиний економічний зміст і є первинними; –комплексні – це витратирізнорідні за своїм складом і охоплюють декілька економічних елементів витрат.2) за способом обчислення на одиницю продукції:
– прямі витрати, які пов'язані звиготовленням одного виду продукції і тому можуть обчислюватися прямо наодиницю продукції;
– непрямі витрати, якіпов'язані із виробництвом різної номенклатури продукції і не можуть прямообчислюватися на одиницю даної продукції
3) за зв'язком з обсягом виробництва:
– постійні витрати;
– змінні витрати. Пхподіляють на пропорційно змінні (витрати, які змінюються прямопропорційно дообсягу виробництва) і непропорційно змінні (вони включають прогресуючі витрати,які зростають більшою мірою ніж обсяг виробництва).
22. Поясніть суть продуктивності праці, охарактеризуйтеметоди її визначення
ППє визначальним ек. показником по підвищенні еф-ті в-ва. Ек.сутність ПП полягаєв тому, що вона виражає співвідношення між к-тю виробленої пр-ї та витратами роб.часу на її вигот. Залежно від ступеня розвитку умов в-ва одна і та ж к-ть праціпротягом певного часу може дати різну к-ть пр-ї. На це вплив. такі фактори:
1)новітня техніка, 2) рівень освіти пр‑в, 3) навички пр‑в, стажроботи, 4) удосконалення роб. місця.
ПП-виготов‑япр-ї одиницею в-ва за певний період або це к-ть витраченої праці на к-ть втготовл.пр-ї. В ек. теорії розрізн.прод-ть індив., заг. праці. прод-ть інд.працівизначає прод-ть конкретної живої праці і вимір.к-тю пр-ї, яка виробл. за од. часу(виробіток) або к-тю роб. часу, яка витрач. на вигот. до. пр-ї.
Длянародн. гос-ва вцілому визн. Прод.заг. праці – відношення виробленого зарозрахунковий період нац. валового доходу до заг. к-ті пр‑в зайнятих усфері матер. в-ва.
ППз=НВД/4м.в.
Всіметоди визначення ПП под. на:
1)визнач. прямих показників: – сама ПП, – виробіток визн. в натур‑х, варт‑х,нормативних показниках.
2)визн‑я обернених показників: а) трудомісткість: – планова, – фактична,– нормативна, б) виробіток – к-ть пр-ї, що виробл. п-м за розрах‑й періодчасу
Методивизн. ПП:
1)в натурал. показниках: а) на 1 взятого робітника ППнат=Q/Ч, б) на од.устаткування ППнат.=Q/Аоб,в) ПП на всю к-ть покупців за певний термін часу ППнат=Q/T.
2)у вартісних: а) на 1 роб‑а ППв=ВД/Ч., б) на од.істатк. ППв=ВД/Аоб,в) на всю к-ть покупців за певний час ППв=ВД/Т.
3)в нормо-годинах: ППн/г=Тн/год/Тн
Дообернених показників ПП належать пок‑и трудомісткості праці, які визн. витратамироб. часу на од. пр-ї або на комплекс робіт. Планова трудомісткість визн. наосонові пок‑в нормат. трудом., вона є меншою за нормативну, але деколиможе і =.Пл.норм. труд‑ь вимір.в людино-год.
Фактичнатруд-ть показує фактичні витрати роб. часу окремого роб‑а, які припад. наод. готової пр-ї.
Існуютьтакі шляхи підвищ-я праці:
1)техніко-технолог. – побуд. на ступені викор. осн. фондів і впровадж. новихтехнік і технологій: а)індустріалізація, б) ств. вироб. бази, в) механізація, автомат.,г) впров. нових скчасн. техн. д) впров. нових комп. розробок.
2)організаційні відобр.орг‑й стан в-ва: а) орг‑я в-го процесу, б) зменшенняпростоїв сутаткування, в) мах‑е завантаження всіх членів колект. г) впров.нових методів.
3)соц.-ек. Побуд.на ефект‑у викор. людс. фактору: а) моральне стимулюванняб) матеріальне стим.
23. Висвітліть особливості оцінкифінансово-економічного стану підприємства
Фінансово-економічний стан підприємства і йогопоказники
Фінансова-ек. стан підприємства характеризуєтьсяступенем його прибутковості, оборотності капіталу, фінансової стійкості тадинаміки структури дхерел фінансування, а також здатності розраховуватися заборговими зобов'язаннями.
Правильна оцінка фінансових результатівдіяльності та фінансово-економічного стану підприємства потрібна як для йогокерівництва, власників, так і для інвесторів, партнерів і кредиторів, державнихорганів.
Основними документами, які характеризуютьфінансові результати та фінансовий стан підприємства є «Звіт про фінансовірезультати», «Баланс».
Балансом називається підсумковий фінансовийдокумент у вигляді таблиці, яка свідчить про наявність та використання коштівна певну дату.
Структура балансу включає актив в якому показанінапрямки розміщення коштів і який складається з таких розділів як: необоротніактиви; оборотні активи; витрати майбутніх періодів, і пасив, де показаніджерела формування коштів. Пасив складається з: власного капіталу; забезпеченнянаступних витрат і платежів; довгострокових зобов'язань; поточних зобов'язань;доходів майбутніх періодів.
Оцінка фінансового стану підприємства.Співвідношення між окремими групами активу і пасиву є основою оцінки фінансовогостану підприємства. Оцінка та аналіз фінансово-економічного стану підприємстваздійснюються на основі таких чотирьох груп показників:
– прибутковість (різні видиприбутку та рентабельності);
– ділова активність підприємства:
1) оборотність активів;
2) оборотність товарно-матеріальних запасів;
3) середній термін оплати дебіторськоїзаборгованості;
4) середній термія оплати кредиторськоїзаборгованості.
– фінансова стійкість:
1) коефіцієнт автономії;
2) коефіцієнт забезпеченості боргів;
3) фінансовий важіль
– платоспроможність:
1) коефіцієнт загальної ліквідності;
2) коефіцієнт термінової ліквідності;
3) коефіцієнт абсолютної ліквідності.
24. Охарактеризуйте відрядну форму оплатипраці
В межах відрядної форми оплати праці розрізняють такі системи оплатипраці: – пряма відрядна система оплати праці; –непряма відряднасистема оплати праці; –відрядно-преміальна система оплати праці; –відрядно-прогресивнасистема оплати праці; –акордна система оплати праці.
При прямій відрядній системі заробітна плата визначається такимчином:
/>
V – кількість виготовленої продукції працівником; р – відряднарозцінка.
Непряма застосовується при оплаті праці допоміжних робітників,праця яких не нормується але визначає рівень виробітку основних робітників.
/>
t – кількість відпрацьованого часу допоміжним робітником;
Cp – погодинна тарифна ставка певного розряду;
Квик.н. – коефіцієнт виконання норми основнимпрацівником;
Оплата праці при відрядно-преміальній визначається наступнимчином:
/>
d – розмір премій; m – кількість виготовленої продукціїпрацівником. Відрядно-прогресивна форма оплати праці:
/>
m0, m1 – обсяг виготовленої продукції в межах /понад норму; Ро, Р1 – звичайна/підвищена відрядна розцінка.
Особливістю акордної форми оплати праці, є те, до працівникові,або групі працівників розцінки встановлюються не на окремі операції, а за веськомплекс робіт з визначенням кінцевого терміну його виконання (будівлі,ремонтні роботи).
В межах погодинної форми оплати праці розрізняють такі системи: –проста погодинна;– преміальна–погодинна; – за посадовими окладами.
При простій погодинній системі оплати праці заробітоквизначається:
/>
Система оплати за посадовими окладами застосовується до працівників,робота яких має стабільний характер. Це можуть бути керівники, прибиральники,та ін.
25. Висвітліть форми організаціївиробництва
Тип організаціївиробництва – це категорія, яка характеризує обсяг і рівень спеціалізаціїобладнання, а також регулярність та стабільність випуску продукції. Розрізняють3 класичних типи виробництва; масове, серійне, одиничне.
Масове– виробництво з неперервним виготовленням продукції обмеженої номенклатури навузькоспеціалізованих робочих місцях.
Серійне– виробництво обмеженої номенклатури, що повторюється через певні проміжки часу(серія, партія деталей чи виробів) на широкоспеціалізованих робочих місцях.Різновиди серійного виробництва: крупносерійне, сервдньосерійне,дрібносерійнв.
Одиничнимвиробництвом називають виготовлення широкої номенклатури в одиничнихкількостях, яке повторюється через невизначені проміжки часу (або зовсім неповторюється на неспеціалізованих робочих місцях).
26. Розкрийте сутність виробничого циклута його структури
Виробничий цикл – це проміжок часу між запуском сировини івипуском готової продукції, включаючи відвантаження цієї продукції споживачам.Виробничий цикл має дві основні характеристики: структуру та тривалість. Підструктурою розуміють склад і співвідношення витрат часу на різні операції, атакож перерви в процесі виробництва.
Тривалість циклу – це період часу протягом якого сировинаперетвор. в готову продукцію
Ту=/>
Розгул. методику розрахунку тривалостівиробничого циклу на основі трьох методів:
1) послідовного. рух деталей, при якомупередається з операції на операцію вся операція деталей цілком. нова операціяпоч. лише після того, як всі деталі партії пройшли попередню операцію. Припослідовному русі транспортують всю партію одночасно.
27. Поясніть сутність підприємництва, яксучасної форми господарювання
Підприємництво – активно-динамічнийелемент бізнесу, що характеризується самостійною та ініціативноюгосподарсько-фінансового діяльністю суб'єктів усіх форм власності в рамкахчинного законодавства на свій ризик і під особисту майнову відповідальність абовід імені й під майнову відповідальність юридичної особи для задоволеннясуспільних потреб.
Бізнес – будь-якадіяльність за умов ринкової економіки, яка задовольняє потреби споживачів ізабезпечує прибуток (дохід) суб"єкту такої діяльності.
2. Основними функціями підприємницькоїдіяльності є:
♦ ТВОРЧА
Генерування та активне використання новаторськихідей і пілотних проектів, готовність до виправданого ризику та вмінняризикувати в бізнесі (підприємництві).
♦ РЕСУРСНА
Формування та ефективне використання власногокапіталу, а також інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів.
♦ ОРГАНІЗАЦІЙНА
Практична організація маркетингу, виробництва,реклами, продажу та інших господарських операцій.
3. Науково-обгрунтовані принципи здійснення підприємницькоїдіяльності:
– Вільний вибір видів підприємницької діяльності;
– Залучення на добровільних засадах грошовихкоштів і майна підприємців та юридичних осіб для розгортання підприємництва;
– Самостійне формування програми діяльності, вибірпостачальників і споживачів, визначення цін на товари;
– Вільне наймання працівників і належний рівеньоплати їхньої праці;
– Придбання матеріально-технічних, природних та іншихресурсів, використання яких не заборонене (необмежене) чинним законодавством;
– Вільне використання прибутку, що залишається врозпорядженні засновників після внесення обов'язкових платежів;
– Самостійне здійснення юридичними особами чи підприємцямибез створення юридичної особи зовнішньоекономічної діяльності.