Реферат
на тему:«Нерегламентована зайнятість населення та способи її регламентування»
Вступ
Слід зазначити, що поняття«неформальний сектор» з'явилось порівняно недавно. У 70-х рокахминулого століття в деяких африканських країнах Міжнародна організація праціпровела обстеження і вперше офіційно виділила специфічну частину населення,зайнятого практично в усіх галузях економіки, проте не врахованого статистикою.Як правило, це люди з низьким, нерегулярним доходом, часто в натуральній формі,що дає їм змогу якось вижити в умовах, коли так званий «формальний»(тобто такий, що враховується) сектор, не забезпечує оплачуваної зайнятості.
Водночас слід чітко розрізняти двапоняття — незаконну (кримінальну) активність у тіньовій економіці танеформальному секторі з порушенням законів і ухиленням від сплати податків йактивність неформального сектору з усіма дозволеними видами економічноїдіяльності, але прихованої від оподаткування.
У розвинутих країнах на неформальнийсектор звернули увагу в 60-х рр., не відокремлюючи його від тіньової економіки.На початку 80-х відбувся один з міжнародних конгресів з проблем прихованоїекономіки, на якому було поставлено це питання. Щодо обсягу тіньової економікиу ВВП розвинутих країн єдиної думки поки що немає. Найчастіше називають 5— 10%,але є підстави вважати, що цей показник істотно коливається в окремих країнах іпостійно зростає. Наприклад, в Італії, Іспанії, Греції в загальному обсязі ВВПтіньова економіка становить 20— 30%. За деякими оцінками, в Україні цейпоказник — 35—50%.
1. Поняттянерегламентованої зайнятості
Кримінальна зайнятість, масштаби якої вУкраїні останнім часом зростають, в першу чергу носить позаекономічнийхарактер. Йдеться про крадіжки і перепродаж краденого, рекет, продаж наркотиківта зброї, корупцію, проституцію та торгівлю жінками, іншу злочинну діяльність.Надвисокі протиправні доходи від вказаних видів діяльності уникають участі уподатковій системі держави. В контексті боротьби з незареєстрованою зайнятістюв даному випадку йдеться про необхідність безумовного припинення згаданої діяльності.
Зайнятість нерегламентована –незареєстрована органами державної влади і неоподаткована оплачуванадіяльність. Зайнятість нерегламентована – передусім робота без укладеннятрудових угод, комерційний туризм, надання послуг на бартерній основі та ін.
Тіньова зайнятість є економічноюдіяльністю фізичних та юридичних осіб, мета якої — отримання основного чидодаткового доходу в обхід законодавчо установлених норм та правил реєстраціїдіяльності та її результатів. В даному контексті зниження рівня тінізаціїзайнятості повинно відбуватися за рахунок переведення незареєстрованоїдіяльності до офіційного сектору економіки.
В Україні в 90-х рр. ХХ ст. Зайнятістюнерегламентованою було охоплено до 7 млн. осіб або майже 25% трудових ресурсів.Причина – глибока криза виробництва, низькі стимули до праці (заробітна плата удекілька разів менша за вартість робочої сили) в державному секторі;недосконалість податкової системи; корупція; слабкість правоохоронних органівта ін. Нерідко зайняті на «дикому» ринку праці отримують дохід, що в кількаразів перевищує заробітну плату за основним місцем роботи. Багатьох ця формазайнятості приваблює самостійністю та вільним режимом роботи. Зайнятістьнерегламентована дає змогу істотно поповнити сімейний бюджет, зупинити зниженняжиттєвого рівня населення. Однак вона не дає права на соціальний захист.
2. Нерегламентованазайнятість в Україні
Структурна перебудова, зміна формвласності, приватизація підприємств супроводжується значним вивільненнямпрацюючих, що поряд із персоналом збанкрутілих та ліквідованих підприємстврозширює масштаби ринку праці і загострює проблему безробіття. Аналізчисельності економічно активного населення показує, що в його структуріпоступово скорочується питома вага зайнятих в економіці, натомість зростаєчастка зареєстрованого та прихованого безробіття. Таку тенденцію можнаочікувати і надалі. Частка прихованого безробіття майже в усіх областях України(крім Волинської, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської таЧернігівської) перевищувала частку зареєстрованого безробіття. Порівнянняпоказників структури безробіття дає можливість зробити висновки, щоспіввідношення наявного та прихованого безробіття поступово змінюється накористь першого.
Так, якщо у 1994 р. співвідношеннязареєстрованих та прихованих безробітних становило 14,1 і 85,9%, то у 2003 р.воно вже дорівнювало 44,0 та 56,0%. Таку картину можна простежити майже в усіхобластях країни, а у Волинській, Івано-Франківській, Київській,Кіровоградській, Тернопільській і Чернігівській областях офіційно зареєстрованебезробіття перевищує приховане.
За допомогою статистичної інформаціїможна дослідити таку форму прихованого безробіття, як вимушена неповназайнятість, до якої відносять осіб, які перебувають в неоплачуваних відпусткахсаме з ініціативи адміністрації, працюють неповний робочий день або неповнийробочий тиждень. Незважаючи на економічні й фінансові негаразди, більшістькерівників підприємств продовжують утримувати надлишкову робочу силу, віддаючиперевагу довготривалим неоплачуваним відпусткам, скороченню робочого часу.Причин цьому багато. Серед них можна назвати і невизначеність підприємств щодоструктурної перебудови, і намагання зберегти кваліфіковані кадри на випадокрозширення виробництва, і економію фонду заробітної плати або підвищенняостанньої тим, хто продовжує працювати, і фінансову неспроможність підприємствдодержуватись встановлених законодавством норм при вивільненні працівників.Більшість працівників психологічно не адаптовані до нових відносин на ринкупраці, їх більше влаштовує залишатись у відпустці без збереження заробітноїплати, тобто зберегти становище зайнятих, ніж стати безробітними. Таким чином,головним джерелом прихованого безробіття є неоплачувані відпустки: на нихприпадає 55,7% вимушеної неповної зайнятості; скорочення робочого дня аборобочого тижня обумовлюють 44,3% її обсягів.
Якщо чисельність працівників, якіперебували у стані вимушеної неповної зайнятості за галузями економіки у 1998р. становила 2793,0 тис. осіб, або 22,4% загальної чисельності робітників іслужбовців, то у 2003 р. вона зменшилась до 2199,0 тис, (або до 16,1%), тобтозменшилась на 6,3%. Особливо низький рівень вимушеної неповної зайнятостіспостерігався у Одеській — 11,1%, Кіровоградській — 11,8% областях та містахКиєві та Севастополі — 8,6%. Відбулись зміни і в складових прихованогобезробіття: обсягах чисельності працівників, які перебували у вимушенихадміністративних відпустках та працювали неповний робочий час. Якщо у 1995 р.їх співвідношення дорівнювало 75,9 та 24,1%, то в минулому році — 55,7 та44,3%. Найбільше страждають від вимушеної неповної зайнятості працівникивиробничої сфери. Серед галузей національної економіки України найвища питомавага працівників, які перебувають у відпустках з ініціативи адміністрації,припадає на промисловість — 54,0, 11,7 — будівництво, 11,5 — на транспорт ізв'язок, 5,1 — на торгівлю та громадське харчування, 2,3% — на сільськегосподарство.
Найбільшого поширення такі відпусткинабули у будівництві та промисловості — відповідно 45,9 та 37,1% зайнятих в нихпрацівників, що безпосередньо пов'язано зі спадом виробництва, кризоюпостачання та збуту, зниженням платоспроможного попиту населення, згортаннямінвестиційного процесу. Ці ж галузі та ще транспорт, наука і науковеобслуговування, інформаційне обслуговування відзначаються і найбільшою часткоюпрацюючих у режимі неповного робочого часу — відповідно 24,8, 26,4, 24,8, 29,1,28,6 та 20,7% проти 17,5% загалом в Україні. Статистичні дані свідчать, щосеред галузей національної економіки приховане безробіття найбільше позначилосьна промисловості, зокрема таких її галузях, як машинобудування, хімічна інафтохімічна, легка. Загальна чисельність працівників зросла у чорнійметалургії та харчовій промисловості більш ніж на 11%, мікробіологічній — на 29,4%,борошномельно-круп'яній та комбікормовій — на 52%. Водночас у багатьох галузяхпромисловості чисельність працівників, які перебували у відпустках з ініціативиадміністрації, скоротилась. Загалом у промисловості це скорочення становило499,4 тис. осіб, або 24,2%.
3. Тіньовазайнятість як різновид нерегламентованої зайнятості
Зайнятість у неформальному секторісупроводжується недотриманням контрольованих у офіційній економіці трудових тасанітарних норм фіксованої тривалості робочого часу. Однак тіньова зайнятістьстановить стихійну основу перерозподілу робочої сили по видах діяльності,результат якого відображає дійсні структурні зміни в національній економіці.При вкрай низькій оплаті праці в формальному секторі зайнятість у неформальномусекторі дозволяє виживати населенню, отже, відіграє важливу роль соціальногостабілізатора.
Згідно результатів ряду соціологічнихдосліджень, частка неформально зайнятих серед безробітних становить біля 90%, асеред учнів працездатного віку — 70%.
Таким чином, можна констатувати, щотіньова зайнятість в Україні викопує як позитивні, так і негативні функції.
Серед позитивних функцій:
■збереженняпотенціалу людських ресурсів за рахунок підтримання рівня життя населення;
■втриманняпроцесу зубожіння населення та підтримка його платоспроможності;
■збереженнятрудового потенціалу робочої сили;
■формуваннядодаткового попиту на внутрішньому ринку;
■збільшенняпропозиції споживчих товарів та побутових послуг для населення;
■сприяннярозвитку підприємницьких навичок у значного прошарку населення України.
Серед негативних функцій:
■нівелюваннявартісних важелів ринку праці, підвищення прихованого безробіття;
■збільшеннямайнового розшарування населення, що веде до посилення соціальної напруги усуспільстві;
■втрататрудового потенціалу через використання висококваліфікованої робочої сили нанизькопродуктивних робочих місцях;
■суттєвепогіршення умов праці зайнятих, що веде до погіршення ряду соціальнодемографічних показників;
■створеннядосить потужної соціальної бази тінізації — прошарку населення, особистозацікавленого у збереженні тіньової економіки;
■вивезеннязначних прошарків населення, зайнятого у тіньовому секторі, з-під охопленнямедичним та пенсійним страхуванням;
■втратадержавним бюджетом потенційних надходжень від податку на доходи та нарахуванняна фонд оплати праці;
■поширеннянавичок ухилення від офіційного ведення бізнесу.
Виходячи із викладеного вище, заходищодо державної політики зниження обсягів тіньової зайнятості в Україні мають враховуватияк негативний, так і позитивний вплив її на економічні та соціальні процеси вдержаві. Оскільки людські ресурси є найціннішою складовою українськоїекономіки, а офіційна економіка та система соціального забезпечення не можуть удостатній мірі забезпечити відповідні доходи населення, вплив на тіньовузайнятість повинен бути скоріше коригуючим, аніж каральним.
Невизначеність статусу частковобезробітного і відсутність законодавчих гарантій соціального захисту цієїкатегорії населення зумовлює необхідність термінової розробкинормативно-правового механізму, який регламентував би часткове безробіття.Однією з головних ланок політики зайнятості має стати проблема послідовного іконтрольованого скорочення прихованого безробіття.
Зайнятість нерегламентована потребуєвідповідного регулювання. Об’єктивна основа її скорочення – висока дохідність іпрестижність праці за місцем основної та офіційної роботи, гарантія істабільність зайнятості. Конкретні заходи – поєднання адміністративних методіврегулювання (боротьба з криміногенними формами зайнятості нерегламентованої ікорупцією, посилення ролі правоохоронних органів) з економічними (послабленняподаткового тягаря, надання органами державної влади пільг в оренді приміщень,кредитів, створення і розвиток кредитних спілок). По-справжньому ринковоюекономіка може стати тільки за умови існування відкритості безробіття в країні.
Фундаментальне розв'язання проблемитіньової зайнятості можливе лише в контексті загального зниження рівнятінізації економіки внаслідок впровадження узгодженого пакету дій пореформуванню економіки в цілому, спрямованих на усунення причин, які спонукаютьнаселення звертатися до тіньових джерел отримання доходу. Основні заходи, якіповинні бути здійснені першочергово:
-обмеженнямонопольної поведінки в усіх сферах діяльності, регулювання рентабельності вусіх сферах економіки з метою усунення цінових диспаритетів;
-жорсткерегулювання природних монополій, енергетичної сфери та фінансових інституцій;
-суттєвезменшення податкового тиску на фонд заробітної плати;
-підвищеннярівня оплати праці згідно з результатами роботи підприємства;
-обмеженняприсутності на українському ринку імпортованих товарів, ввезення яких пригнічуєаналогічні виробництва в Україні;
-жорсткеобмеження дій владних структур у зловживаннях службовим становищем.
Особливого значення набуває необхідністьрозвитку малих підприємств у сфері торгівельного та побутового обслуговуваннянаселення щодо яких має бути використано всі можливості для усунення ущемленняїх за допомогою як фіскальних, так і не фіскальних заходів.
Вирішальну роль у комплексі заходів щодозапобігання зростанню чисельності зайнятих у тіньовому секторі та сприяння їхвиходу з тіньової сфери до «світлого» сектора економіки може такожвідіграти запровадження нової пенсійної системи, яка комбінувала б систему«солідарності поколінь» з системою персоніфікованих рахунків.
Ефективно переборювати неформальнузайнятість, як показує досвід західноєвропейських країн, можна з допомогоюметодів соціальної економіки. До сектору соціальної економіки належатьнекомерційні підприємства і організації, які виробляють необхідні товари чи здійснюютьпослуги, в яких при розподілі доходів пріоритет віддається праці, а некапіталу. Тіньовий сектор не є виключним надбанням країн перехідної економіки — він притаманний також і високорозвиненим країнам. Але можна стверджувати, щомасштаби і значимість тіньової зайнятості прямо пропорційні ступеню майновогорозшарування населення та гостроті соціальних потреб у країні. Зниження обсягівзайнятості в неформальному секторі є надзвичайно складною задачею. Длявирішення задачі істотного зниження обсягів зайнятих у тіньовій економіці щедалеко не повністю задіяні адміністративні методи. У зв'язку з тим, що тіньовазайнятість в Україні носить переважно вимушений характер і безпосередньопов'язана з проблемою безробіття, і саме безробіття є основним джереломрозширення тіньового сектору, необхідно розробити державну програму поутриманню безробіття на певному стабільному рівні.
Висновки
З правової точки зору неформальназайнятість, як частина тіньової зайнятості, на відміну від кримінальної танелегальної не є суспільно небезпечним явищем. За своєю природою та обсягамидоходу від цієї діяльності не виконують функцію відтворення криміногенногопотенціалу у сфері як суспільних, так і економічних відносин. На сьогоднішнійдень ці доходи є скоріше одним з головнихчинників зняття соціальної напруги в суспільстві. В сучасних умовах перед країною стоїть завдання одночаснозі збереженням трудового потенціалу зменшити тіньову зайнятість шляхом«м'якої» трансформації, яка полягає в застосуванні методівмотиваційного переходу від тіньових засад здійснення діяльності до легальноїсфери. Всі інші методи, спрямовані на знищення чи зменшення тіньової зайнятостіза рахунок виключно карно-обмежувальних дій, можуть призвести до небажаногосоціального вибуху у суспільстві (оскільки тіньова зайнятість носить масовийхарактер). Серед першочергових заходів потрібне скасування закріпленої вКримінальному кодексі статті 154 (частини 1, 2, 3), яка передбачає позбавленняволі за спекуляцію (дії зайнятих у неформальному секторі досить легкопідводяться під цю статтю) до 10 років. Це, по суті, означає, що держава вважаєвеличезні верстви власного населення злочинцями та відрізає їм шлях долегалізації їхньої діяльності та надбаних фінансових ресурсів. Тому дії, щопідпадають під згадані статті, повинні бути декриміналізовані.
Насамкінець слід назвати деякі заходи,які, на мою думку, спрямовано на легалізацію тих видів діяльності, котрі несуперечать законодавству, але з різних причин не реєструються:
— спрощення механізму оподатковування;
— гарантії незмінності встановленихподаткових зобов'язань, зборів та інших обов'язкових платежів протягом доситьтривалого періоду;
— перехід до безготівкової формирозрахунків;
— упровадження контролю за витратами, а неза доходами;
— формування суспільної негативної оцінкивсіх випадків несплати податків.
Варто зазначити, що незареєстрованазайнятість є наслідком сучасних економічних умов, і тому державну політику маєбути спрямовано не лише на викорінення неформальної зайнятості, а на підтримкутієї її частини, де більше позитивних, ніж негативних наслідків.
Список використанихджерел
1. Економічна енциклопедія: у 3-х т. Т.І./Ред. кол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр«Академія», 2000. – 864 с.
2. Краснов Ю. Стратегія ефективноїзайнятості населення // Україна аспекти праці. – 2004. — № 4 – с. 3.
3. Левицька С. Тіньова зайнятість в Україніта шляхи її «детінізації» // Вісник законодавства України. – 2001. — № 7 – с.25.
4. Покрищук В. Що таке неформальназайнятість? // Праця і зарплата.- 2005. — № 48 – с. 6