РЕФЕРАТ
на тему:
«Сукупний попит тасукупна пропозиція. Національна економіка та її кількісна визначеність»
Національна економіка таїї кількісна визначеність
Втемі розглядаються показники, які характеризують економіку на рівні суспільствата проблеми їх вимірів. При вивченні теми слід мати на увазі, що національна економікаскладається з таких крупних секторів, як домогосподарства, підприємницькийсектор, державний сектор та міжнародний сектор. Сектор домогосподарств представляєвласників ресурсів, насамперед, ресурсу праця, які виносячи ресурси на ринок, одержуютьдоходи, за які, в свою чергу, купують необхідні товари і послуги особистогоспоживання.
Підприємницькийсектор представлений фірмами (підприємствами), які виробляють індивідуальнітовари і послуги, виносять їх на ринок і на одержані доходи купують ресурси. Основноюформою витрат підприємницького сектору є валові інвестиції.
Державнийсектор — це державні підприємства (природні монополії) а також соціальна сфера(освіта, охорона здоров’я, культура, наука тощо), які утримуються за рахунокдержавного бюджету. Державні витрати пов’язані з виробництвом державних або суспільнихблаг, а також урядовими закупівлями та трансфертними платежами.
Міжнароднийсектор включає зовнішню торгівлю (експорт та імпорт) та іншізовнішньоекономічні зв’язки країни.
Найбільшзагальним показником національної економіки є валовий національний продукт (ВНП).Цевартісна оцінка всіх кінцевих продуктів і послуг, створених в країні за рік. Підкінцевими розуміють такі продукти і послуги, які вийшли із процесу виробництваі призначені для іншого, ніж в даному виробництві, використання. Найбільшу питомувагу серед них займають ті, що призначені для особистого споживання населення.Завдяки поняттю “кінцеві” усувається т.зв. повторний рахунок, коли приобрахуванні ВНП результат дій на одній стадії процесу виробництва включається врезультат дій на наступній стадії.
ВимірятиВНП можна лише в грошовій формі, тобто в ринкових цінах. При цьому у вартістьВНП не включаються вартості товарів, які були у використанні, в т.ч.перепродажу, вартість чисто фінансових угод (купівля-продаж цінних паперів), вартістьтрансфертних платежів (безоплатних субсидій населенню тощо)
ОбрахуванняВНП здійснюється двома методами-методом витрат та методом доходів. Згіднометоду витрат ВНП включає в себе а)витрати домогосподарств — С, б) валовіприватні внутрішні інвестиції — І, в) державні витрати — G, г) чистий експорт — Х, який рівний різниці між експортом та імпортом. Тобто, ВНП = С + І + G + Х
Другийметод передбачає сумування доходів, одержаних всіма суб’єктами господарськоїдіяльності в суспільстві — заробітної плати найманих працівників та доходівдрібних власників, процентів, ренти та прибутків підприємницького сектору.Окрім того, у ВНП включають два показники, не пов’язані з доходами — амортизаційні відрахування (вартість спожитого основного капіталу) та побічніподатки (акцизний збір, мито тощо).
Суми,одержані при обрахуванні ВНП двома методами, повинні бути рівними.
Другим,найбільш вживаним для характеристики економіки країни показником є валовийвнутрішній продукт — ВВП. Він відрізняється від ВНП результатом зовнішньоекономічноїдіяльності, тобто включає лише товари і послуги, виготовлені всередині країни. ПрактичноВВП = ВНП — Х, тобто він включає витрати домогосподарств, валові внутрішні інвестиціїпідприємницького сектору та витрати держави.
Якщовід ВНП відняти амортизаційні відрахування, то одержимо чистий національнийпродукт – ЧНП: ЧНП = ВНП — А. Враховуючи, що валові внутрішні інвестиціївключають в себе амортизацію і чисті внутрішні інвестиції, ЧНП окрім витратдомогосподарств, держави і чистого експорту включає лише чисті інвестиції, тобтотакі, які використані на розширене відтворення (приріст) основного капіталу.
Вцьому випадку чистий внутрішній продукт — ЧВП включає витрати домогосподарств, витратидержави і чисті приватні інвестиції.
ЧНПабо ЧВП відрізняються від доходів, одержаних в суспільстві на величину побічнихподатків. Останні з’являються завдяки перерозподілу доходів, а не їх створенню,тому фактично завищують результати функціонування економіки. Якщо ж побічніподатки вилучити з ЧНП, то одержимо національний доход — НД. Національнийдоход-це фактичні доходи, які створені господарськими суб’єктами країни за рік.Первісно (тобто створений) він складається з доходів домогосподарств (населення)і валового прибутку підприємств.
Із своїхдоходів останні сплачують податки та інші платежі до бюджетних та позабюджетнихфондів — прибутковий податок, податок на додану вартість, податок на прибуток, акцизнийзбір тощо. Завдяки цьому механізму та механізму трансфертних платежівформуються доходи, що залишаються в розпорядженні населення (домогосподарств), чистіприбутки корпорацій (підприємницького сектору) та доходи держави.
Іншимпоказником національної економіки є рівень цін, який визначається як відношенняринкових цін даного року до ринкових цін базового року і зветься індексом цін:
цінаринкового кошику даного року
індекс цін=----------------------------------------------------- х 100
цінааналогічного кошику базового року
Індексцін одночасно є показником темпів інфляції, його звуть дефлятором ВНП.
Грошоваоцінка ВНП (ЧНП, ВВП, НД) вимагає врахування змін цін. Підвищення цін(інфляція) само по собі веде до зростання кількісної вартісної оцінки вказанихпоказників без зміни їх реального обсягу (в тоннах, штуках, метрах тощо), зниженняцін-дефляція, навпаки, до їх зменшення. Щоб уникнути впливу інфляції вводятьпоняття реального ВНП (ЧНП, ВВП, НД) поряд з номінальним, обрахованих впоточних цінах. Реальний ВНП обраховується по формулі:
Номінальний ВНП
Реальний ВНП=------------------------------------------------
Темп інфляції
Номінальний ВНП
РеальнийВНП=-------------------------------------------
Дефлятор ВНП
Розрахунокреального ВНП із врахуванням інфляції звуть інфлюванням, а із врахуваннямдефляції — дефлюванням. Інфлювання означає, що реальний ВНП буде перевищуватиномінальний, дефілювання — навпаки, що реальний ВНП буде нижчим номінального.
ВНПта інші показники національної економіки, розраховані раніше вказаними методами,не повністю відображають економічну могутність країни та добробут її жителів.Він не враховує, наприклад, інтелектуальний, освітній, культурний та духовнийпотенціал суспільства, екологічний стан, тіньову економіку тощо. Тому інколирекомендують розглядати і такий показник, як чистий економічний добробут — ЧЕД.
Сукупний попит тасукупна пропозиція
Яквідомо, ринкова економіка функціонує завдяки механізму попиту, пропозиції тацін. На макрорівні — це сукупний попит, сукупна пропозиція і загальний рівеньцін. Для успішного засвоєння даної теми доцільно відновити знання про попит, пропозиціюта рівновагу на ринку окремого товару в курсі мікроекономіки. При цьому важливомати на увазі, що агрегатні (сукупні показники)
Сукупнийпопит — АД, сукупна пропозиція-АS відображають реальний обсяг національноговиробництва (реальний ВНП чи реальний ЧНП), а рівень цін Ра — загальну (сукупну)ціну всіх товарів і послуг, які входять в ВНП чи ЧНП.
Основнийзміст теми зводиться до наступного:
Сукупний(агрегатний) попит – АД — це реальний обсяг національного виробництва, якийспоживачі-домогосподарства, підприємства і держава можуть і бажають придбати (купити)при кожному рівні цін, що складаються протягом певного періоду часу. Тобто АД відображаєкупівельну здатність — платоспроможність в суспільстві.
Законсукупного попиту полягає в тому, що при рівних інших умовах реальний обсягнаціонального виробництва, на який пред’явлено попит, знаходиться в оберненійзалежності від рівня цін. Чим нижчий рівень цін, тим більшу частину реальногообсягу національного виробництва захочуть придбати споживачі — домогосподарства,підприємці і уряд. І навпаки, чим вищий рівень цін, тим менший обсягнаціонального продукту вони захочуть придбати.
Кривасукупного попиту АД, що відображає закон сукупного попиту, має від’ємний нахил,тобто “йде” зліва направо зверху вниз. Вона має такий же вигляд, як і кривапопиту на окремий товар. Кожна точка цієї кривої відображає величину реальногоВНП (ЧНП), який відповідає певному рівню цін.
Законсукупного попиту, а отже і характер кривої АД, пояснюється такими ціновимифакторами, як: а)ефект процентної ставки, б)ефект матеріальних цінностей або багатства(касових залишків), в)ефект імпортних закупівель. Зміни в рівні цін, викликанівказаними вище ціновими факторами, викликають зміни у величині сукупного попиту,тобто рух вздовж кривої попиту.
Вказаназалежність, що характеризує закон сукупного попиту, існує при рівних іншихумовах. Якщо ці умови змінюються, то змінюється і сам попит. Такі факторизвуться неціновими факторами сукупного попиту, або детермінантами сукупногопопиту. Серед таких детермінантів виділяють -а)Зміни у витратах споживачів, б)Зміниу витратах підприємців (в інвестиційних видатках), в)Зміни у видатках держави, г)Зміниу видатках на чистий експорт (у видатках міжнародного сектору).Під впливомтаких детермінантів здійснюється зміщення кривої сукупного попиту вправо — прийого зростанні, вліво-при його зменшенні.
Зміниу видатках споживачів зводяться до змін — в добробуті споживачів, в очікуванніспоживачів, в заборгованості споживачів, в податках з населення. Наприклад, кривасукупного попиту зміститься вправо, якщо: а) зростає вартість акцій чинерухомого майна населення, або б) очікується зростання доходів чи суттєвепідвищення цін, або в) зменшиться заборгованість споживачів, або г) знизятьсяподатки з населення.
Зміниу видатках підприємницького сектору (інвестиційних видатках) знаходять прояв в:а) змінах процентних ставок, б) очікуванні змін в прибутках від інвестицій, в) змінахв оподаткуванні підприємств, г) змінах в технології, д) наявності чивідсутності надлишкових потужностей. Наприклад, зростання сукупного попиту, тобтозміщення кривої сукупного попиту вправо може бути викликане: а) зниженнямпроцентних ставок, викликаних зростанням грошової маси, або б) очікуванням зростанняприбутків від інвестицій, або в) зниженням податків з підприємств, або г) введеннямпідприємствами нової технології, або д) наявністю потреби в додатковихвиробничих потужностях.
Зростаннядержавних закупівель національного продукту при даному рівні цін буде приводитидо зростання сукупного попиту до тих пір, поки податкові збори і процентніставки будуть залишатись незмінними і навпаки, зменшення державних витрат навиробництво, наприклад, шкільного обладнання, викличе скорочення сукупногопопиту а, отже, зміщення кривої сукупного попиту вліво.
Видатки,пов’язані з чистим експортом, впливають на сукупний попит завдяки змінам уобсягу національного доходу іноземних держав, з якими дана країна маєекономічні відносини та змінам валютних курсів. Крива сукупного попитузміститься вправо, тобто, сукупний попит зросте завдяки тому, що: а)зростенаціональний доход в країнах, які торгують з даною країною, або б)знизитьсякурс вітчизняної валюти.
Підвеличиною сукупної пропозиції — АS розуміють реальний рівень виробництва(реальний ВНП чи реальний ЧНП), на який здатна економіка даної країни прикожному рівні цін. Тобто це- рівень реального ВНП (кількість продуктів іпослуг) який здатна поставити на ринок економіка країни і поставляє її.
Законсукупної пропозиції полягає в прямій залежності між рівнем цін і обсягомнаціонального продукту: чим вищий рівень цін, тим при рівних інших умовах, вищийобсяг реального ВНП.
Згідносучасних поглядів на криву сукупної пропозиції, остання складається з трьохвідрізків: а)горизонтального, або кейнсіанського, б)проміжного, що “йде” знизувверх (має додатній нахил), в)вертикального або класичного. Горизонтальнийвідрізок стосується економіки, в якій не всі виробничі ресурси використовуються,вертикальний характеризує економіку при повному використанні ресурсів, тобтовона працює на повну потужність, На горизонтальному зростання обсягіввиробництва забезпечується при незмінних цінах, на вертикальному — зростанняцін не веде до зростання обсягів ВНП чи ЧНП. На проміжному відрізку зростанняобсягів виробництва супроводжується зростанням рівня цін, в економіці однігалузі працюють на повну потужність, тоді як в інших галузях вонивикористовуються не повністю.
Конфігураціякривої сукупної пропозиції — АS характеризує зміну величини реального ВНП (ЧНП)при зміні рівня цін. При незначних обсягах ВНП останній зростає при стабільнихцінах. Якщо ж ВНП досягає більш високого рівня він зростає паралельно іззростанням цін. Коли ж ВНП досягає потенційних обсягів, зростання цін не викликаєзростання реального ВНП. В цілому ж, зміни величини реального ВНП відображаютьрух по кривій сукупної пропозиції.
Самасукупна пропозиція змінюється під впливом нецінових факторів — детермінантівсукупної пропозиції, дія яких зміщує криву пропозиції вправо і вниз, якщоостання зростає, і вліво і вверх, якщо сукупна пропозиція зменшується.Детермінанти сукупної пропозиції пов’язані з витратами на одиницю продукції(середніми витратами). Якщо середні витрати під впливом певних детермінантівзменшуються, то крива сукупної пропозиції зміщується вправо, якщо ж середнівитрати підвищуються, крива сукупної пропозиції зміщується вліво.
Додетермінантів сукупної пропозиції відносять:
а)зміни цін на ресурси, б)зміни в продуктивності ресурсів, в)податки та субсидіїпідприємцям, г)державне регулювання діяльності підприємницького сектору.Наприклад, сукупна пропозиція зросте а крива її зміститься вправо і вниз, коли:а)ціни на ресурси знизяться, б)продуктивність ресурсів зросте, в)знизятьсяподатки з підприємств, г)послабиться державне регулювання економіки.
Ситуаціяна агрегатному (сукупному) ринку, при якій величина сукупного попиту АД співпадаєз величиною сукупної пропозиції АS зветься сукупною ринковою рівновагою. Обсягнаціонального виробництва при цьому — рівноваговим ВНП (ЧНП), рівень цін — рівноваговим рівнем цін. Останні є координатами точки перетину кривих АД і АS.
Якщокриві перетинаються на проміжному відрізку кривої сукупної пропозиції, товідхилення від рівновагового рівня цін викликатиме відповідну зміну рівноваговогообсягу ВНП: підвищення рівня цін веде до зростання ВНП, зниження — до зниженняВНП.
Якщож точка ринкової рівноваги знаходиться на кейнсіанському відрізку, то зміни вобсязі ВНП не супроводжуватимуться змінами цін (рівноваговий рівень цін залишитьсянезмінним)
Якщож точка сукупної рівноваги знаходиться на вертикальному відрізку кривоїсукупної пропозиції — зміни рівновогової ціни не викличуть змін рівноваговогоВНП., тому що останній набув свого потенційного значення.
Підвпливом детермінантів сукупного попиту та сукупної пропозиції рівновага наринку змінюється: якщо, наприклад, сукупний попит зростає під впливом якоїсьдетермінанти сукупного попиту, то а) на кейнсіанському відрізку кривоїпропозиції ВНП зростає без зміни рівня цін, б)на проміжному відрізку зростаютьВНП і рівень цін, в)на класичному відрізку зростає рівень цін, а ВНП залишаєтьсябез зміни.
Вцілому зростання сукупного попиту веде до зростання рівня цін. Однак зворотний процес- зменшення сукупного попиту в короткостроковому періоді не приводить доавтоматичного зниження рівня цін. Таке явище дістало назву ефекту храповика.(Храповик- механізм, який дозволяє колесу крутитись вперед, але не дозволяєйому крутитись назад). Основним аргументом на користь такого явища вважаютьнееластичність, тобто слабка реакція, заробітної плати на зниження рівня цін. Якщозаробітна плата як складова загального рівня цін зросла (досягла певного рівня),то потім вона не може швидко знизитись. Підприємці не знижують оплату праці, побоюючисьзниження продуктивності праці, плинності кадрів або страйків.
Зростаннясукупної пропозиції АS під впливом відповідних детермінантів, як правило, ведедо зниження рівня цін і зростання обсягів національного виробництва. Зменшеннясукупної пропозиції викликає зворотні явища.
Прививченні теми важливо користуватись графіками — кривими АД та АS, їхвідповідного зміщення під впливом детермінантів сукупного попиту тадетермінантів сукупної пропозиції.