Зміст
Вступ
1. Крива Енгеля. ЗаконЕнгеля
1.1 Крива Енгеля, її сутність.Закон Енгеля
1.2 Характеристика ефектудохода і ефекту заміщення
2.Криві «доход – споживання» і «ціна – споживання»
2.1Криві «доход – споживання»
2.2 Криві «ціна – споживання»
2.3 Виведення кривих попиту
Висновок
Використаніджерела
Додатки
Вступ
Залежністьміж обсягом споживання і доходом громадян викликає інтерес і може знайти дужепросте економічне тлумачення. Залежність, уперше вивчена і досліджена ще наприкінціXIX століття німецьким статистиком Е. Енгелем. Вивчаючи структуру бюджетів робочихродин, Е. Енгель вивів кілька видів кривих і сформулював емпіричні закони споживання.З тих пір в економічній літературі ці криві звуться «кривими Енгеля»,причому вони стоять окремо у загальній системі економічної теорії, ніяк не пов'язаніз ринковою рівновагою і викладаються економістами як деякий автономний феномен.
Відкидаючирізноманітні пояснення політекономами суті характеру кривих, відзначу, що вони являютьсобою функціональну залежність рівноважного обсягу споживання від доходу споживача.Обґрунтування і пояснення кривих Енгеля в роботах учених, як правило, здійснюєтьсячерез аналіз кривої байдужності, причому А.Г. Гранберг, наприклад, воліє говоритипро криві Торнквиста, засновані на законах Енгеля. При цьому приходиться відзначатиряддодаткових обмежень, таких як незмінність при зростанні доходу споживача його споживчихпереваг, а також сталість цін на товари.
Очевидно,що ці припущення дуже грубі і не відповідають економічним реаліям. Значить і висновки,що засновані на таких припущеннях, досить умовні.
Оцінкатовару змінюється залежно від доходів споживача. Так, при певному рівні доходу поїздкадо іншого міста на власному автомобілі буде сприйматися як нормальний товар, і кількістьтаких поїздок збільшуватиметься їз збільшенням доходів споживача. Проте, коли доходизростуть до певного рівня, споживач сприйматиме кількагодинну поїздку, як неякісну,віддаватиме перевагу перельотові літаком, а тому поїздка на власному автомобіліперетвориться у неякісний товар. Мета курсової роботи: дослідити сутність кривихЕнгеля на основі графіків, визначити їх значення в мікроекономічному аналізі.
Завданнякурсової роботи:
- побудувати криві Енгеля
- визначити характер ефекту доходуі ефекту заміщення
- проаналізувати криві «дохід-споживання»і «ціна-споживання»
- проаналізувати криві попиту
Актуальність теми дослідження. В умовах зробленої конкуренції наринку людина здійснює виробництво для задоволення своїх потреб, підвищення рівнясвого матеріального споживання. Економічні потреби людей постійно зростають, а взв’язку з цим, кожна людина прагне купувати предмети розкоші.
Отже, необхідно досліджувати закони Енгеля, які показують співвідношенняміж доходом і обсягом споживання певного товару.
Об’єкт: об’єктом курсової є закони Енгеля, криві Енгеля.
1. Крива Енгеля. Закон Енгеля
1.1 Крива Енгеля, її сутність.Закон Енгеля
Розподілспоживачем свого бюджету можна досліджувати не тільки виходячи з теоретичних передумов,а й емпірично — простежити, які рішення приймають у тих чи інших випадках реальніспоживачі. Як це зробити? У принципі можна просто попросити їх подумки оцінити свійвибір на тих чи інших умовах (при мінливих доході або цінах) і на основі їх відповідейпобудувати криві типу «якщо-то», що характеризують переваги конкретнихспоживачів. Але тут є серйозна перешкода. Чи співпаде уявна оцінка з вибором в реальнихумовах? Спробуйте відповісти на питання: як би ви розподілили свій дохід, якщо бвін виріс в два, п'ять, десять разів?
Дляотримання правильних даних та побудови кривих Енгеля або кривих попиту потрібнопровести експеримент. Однак штучні експерименти такого роду теж вельми важко здійсненні.Уявіть собі, що у вашому місті потрібно методично і спокійно підвищувати кожноготижня ціну на хліб або кожен місяць зменшувати доходи і дивитися, як метаються іхвилюються споживачі заради нашої наукової цікавості. Або знижувати ціну на молокоі підвищувати доходи, а на самому цікавому місці оголосити, що експеримент закінчився!
Алеякщо ми подивимося уважніше, ми можемо побачити, що все-таки один «експеримент»вже відбувся сам собою, природним чином, і дозволяє нам побудувати криві Енгеля.
Якщовибрати кілька споживачів, які стикаються з однаковими продуктами та цінами, алемають різні доходи, і зафіксувати їх витрати, то у нас з'явиться можливість дослідитизміну споживання у зв'язку зі зміною доходу.
Їхможна розглядати як одного і того ж споживача, що розміщується в одній і тій жесистемі, але щоразу з іншим доходом. Тому, завдавши їх витрати на харчування, одягі т. д. на графік, можна отримати криві Енгеля. А якщо ми під час дослідження постараємосязахопити представників різних майнових шарів, у нас вийде як би вертикальний зрізцілого суспільства і там буде показано, хто, скільки і чого споживає в момент дослідження,і зображає реакцію людей на зміну доходу.
Алевсе-таки — це різні люди, які в одній і тій же ситуації не будуть вести себе однаково.Для них не може існувати однакових кривих Енгеля. Але в цих кривих є свій сенс.Самим різним людям притаманні загальні культурні та психологічні закономірностіповедінки. І подібні дослідження дозволяють зробити загальні висновки про характерспоживання «середньої» людини при даному асортименті продуктів і системіцін.
Самабюджетна статистика, як збір фактичного матеріалу, зародилася в Англії в самомукінці XVIII ст., Хоча вчені того часу не підозрювали, який розвиток може отриматиця тема надалі. Перші дослідження були пов'язані з голодом і лихами робітників післяневрожаю 1794-1795 рр..: Потрібно було дізнатися, як живуть люди. Під впливом цієїж причини стали з'являтися бюджетні дослідження і в інших країнах Західної Європи.Але ще півстоліття це був тільки збір статистичного матеріалу, нехай все більш ібільш добре організований. Питання теоретичного вивчення споживання людей ще дужедовго не ставилися, і першими, хто це зробив, були німецькі статистики. Ернст Енгель,працюючи над статистичними даними різних років і різних країн, зауважив поступовезменшення відносної частки витрат на харчування в бюджеті в міру його зростання.Наведемо його слова: «Дослідження різних бюджетів показало не тільки те, щочим менший дохід, тим більша частина його витрачається на харчування, але також,що харчування, окрім того, погіршується; воно показало далі, що чим менший дохід,тим більша частина його відводиться на фізичний зміст і менша залишається для духовногорозвитку „(Engel Є. Das Rechnungsbuch der Hausfrau und seine Bedeutung im Wirt-schaftlebender Nation. Berlin, 1881. S. 39).
Ймовірно,це був самий перший теоретичний висновок про характер споживання залежно від доходу.Звідси також випливало, що за часткою бюджету, що йде на харчування, можна судитипро рівень добробуту людини. Цей показник використовується і зараз у міжнароднійстатистиці (сім'я вважається бідною, якщо вона витрачає більше 50% свого доходуна харчування).
Пізнішеінший німецький статистик, Адольф Швабе, поширив цю залежність і на житлові витрати.З тих пір ці два закони відомі як закони Енгеля і Швабе. Криві, що зв'язують доходиі витрати, стали називати кривими Енгеля. І хоча сам Енгель графіками не користувався,ця назва цілком виправдана, тому що він вивчав ті ж самі залежності.
Нарис. 18 (Бельгія) та рис. 19 (Саксонія) на мову кривих переведені дані, якими користувавсяЕнгель. Це результати одного з найперших досліджень. На рис. 20 дані першого американськогодослідження, яке провів К. Райт в 1875 р.
Нуа на рис. 21 дані для колишнього СРСР 1988 р., взяті з радянської бюджетної статистики.
Рис.18. Криві Енгеля для Бельгії, 1853
/>
Дослідженнямбуло охоплено дев'ять областей країни. Ми ж для більшої чіткості завдали дані тількидля чотирьох з них. Незважаючи на відхилення, ці криві мають чітко виражений напрямок.[]
/>
Рис.19. Криві Енгеля для Саксонії, 1857
/>
Рис.20. Криві Енгеля для Америки, 1875 р
Тут,як і на попередньому графіку, витрати на харчування займають ще досить велику частинузагальних витрат, але вже видно невеликі заощадження при зростанні доходу, а також“дефіцитне» споживання при дуже маленькому його рівні.
/>
Рис.21. Кривые Энгеля для CCCР, 1988 г.
Ернст Енгель (1821 — 1896) — англійський економіст, який вивчав,як у XIX ст. характер споживання товарів і послуг змінювався залежно від доходусім'ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певноготовару при незмінності інших факторів, що впливають на попит (рис. 1).
Для більшостінормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певнийприріст доходу спричинює менший приріст споживання товару X. Це насампередпояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи товарівкрива Енгеля може зростати з прискоренням. До цієї групи належать предмети розкоші,споживання яких зростає швидше, ніж зростає доход споживача.
/>
Рис. 1. Крива Енгеля
Ці залежностібули помічені й сформульовані Енгелем і ввійшли в економічну теорію як закони Енгеля:
Закон Енгеля — із зростаннямвеличини доходів часткавитрат на придбання товарів першої необхідностіскорочується.
Закони Енгеля зводяться до наступних положень:
1) бідні родини витрачають більше на необхідне для життя — їжу іжитло;
2) частка витрат на харчування знижується в міру зростання доходів,а частка витрат на житлі стабілізується;
3) витрати на дорогі предмети підвищуються в більшому ступені, чимдоход. При росту доходу споживача споживання їм вторинних благ зростає в більшомуступені, чим споживання благ першої необхідності;
4) при зниженні ціни одного з благ і сталості ціни на інше благозбільшується попит на благо, ціна якого знижується, причому здійснюється відносназаміна ним іншого блага.
5) споживанняосвітніх, юридичних, медичних послуг і послуг, пов'язаних з відпочинком, має тенденціюзростати швидше, ніж зростають доходи.
І хоча цізакономірності виявлені понад 100 років тому, в їхній справедливості легко переконатися,спостерігаючи наше сьогодення.
[7, c.41]
1.2 Характеристика ефекта доходаі ефекта заміщення
Зміна ціниякого-небудь товару впливає на об'єм попиту через ефект заміщення і ефект доходу.Ефект доходу виникає, оскільки зміну ціни даного товару збільшує (при зниженні ціни)або зменшує (при підвищенні ціни) реальний дохід, або купівельну спроможність, споживача.Ефект заміщення виникає в результаті відносної зміни цін. Ефект заміщення сприяєзростанню споживання щодо товару, що подешевшав, тоді як ефект доходу може стимулюватиі збільшення, і скорочення споживання товару або бути нейтральним. Для того, щобвизначити ефект заміщення, потрібний елімінувати вплив ефекту доходу. Або, навпаки,щоб визначити ефект доходу, потрібно елімінувати ефект заміни.
З'ясуваннясутності товарно-грошових відносин, у тому числі ринку, його структури та інфраструктури,дає змогу розкрити механізм ринкової рівноваги, зокрема взаємодію попиту і пропозиції.В історії світової економічної думки вже понад два століття різні напрями, течіїта школи економічної теорії прагнуть визначити головні умови й механізм досягненняринкової рівноваги. Оскільки практика постійно вносить щось нове у розвиток економічноїсистеми, ускладнює механізм її функціонування, з'являються нові моделі, теорії досягненняринкової рівноваги.
Економічнийзміст закону попиту. Проста модель попиту і пропозиції, на думку шведського економістаК. Еклунда, існує майже 200 років, а ії більш розвинута форма впродовж останніх100 років є ядром політичної економії. Проста модель відображає поведінку покупцяі продавця, співвідношення попиту і пропозиції та динаміку цін під час купівлі-продажуодиниці будь-якого товару.
Вивченню попиту,пропозиції та механізму їх взаємодії в марксистській політичній економії приділялосянедостатньо уваги. Це не могло не позначитися на процесі пізнання цих категорій,вони визначалися на такому абстрактному рівні, який не дав змоги використати їхпри розв'язанні конкретних проблем. За визначенням Маркса, попит — це представленана ринку потреба в товарах, а пропозиція — продукт, який є на ринку або може бутидоставлений на нього. Американські економісти К. Макконнел та С.Брю визначають попитяк кількість продукту, який споживачі готові та спроможні купити за певну ціну зможливих упродовж відповідного часу цін. Пропозиція, на їхню думку, — це шкала,що показує різні кількості продукту, які виробник бажає і спроможний виробити йзапропонувати для продажу на ринку за кожну конкретну ціну з можливих цін упродовжпевного часу. Найбільш узагальненими є такі визначення попиту і пропозиції.
Попит — платоспроможнапогреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхіднідля них товари і послуги.
Пропозиція— сукупність на ринку товарів і послуга певними цінами, які готові продати виробники.
Попит на товарзалежить від багатьох факторів. Так, К. Еклунд, розглядаючи попит покупців на сорочки,називає такі основні фактори:
1) величина доходу покупців;
2) кількість сорочок, які вони вважають за необхідне мати;
3) наявність у них відповідного одягу (джемпери, жилети та ін.), якийможна використати замість сорочок;
4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за сорочки);
5) смак і мода;
6) ціни подібних сорочок.
До цих факторівможна додати цінові та дефіцитні очікування, зміни в структурі населення, економічнуполітику уряду (зокрема допомога, яку уряд надає бідним верствам, та ін.).
Розглядаючиеластичність попиту залежно від рівня цін, західні економісти сформулювали законпопиту.
Закон попиту— закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлюєвідповідне зростання величини попиту і навпаки.
Отже, міжціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію цього закону свідчить,по-перше, те, що низькі ціни спонукають споживачів купувати товари, практика розпродажутоварів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підпорядковане принципузнижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення абокорисності від кожної наступної одиниці продукції), то споживачі купують додатковіодиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, підтвердженнямцього є ефект доходу і ефект заміщення.
Ефект доходувказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючисобі у придбанні інших альтернативних товарів.
Ефект заміщеннявиражається в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замістьаналогічних, які стали відносно дорожчими.
Ефект доходуі ефект заміщення діють в одному напрямі (тобто зумовлюють зростання обсягу попитупри зниженні цін) під час купівлі товарів середньої та високої якості і в протилежномунапрямі — під час купівлі товарів низької якості. При цьому у випадку незначноїкількості товарів низької якості (наприклад, маргарину порівняно з маслом) ефектзаміщення переважатиме ефект доходу і споживачі купуватимуть більше маргарину. Напрактиці спостерігається ситуація, коли із зниженням ціни на товар попит на ньогоскорочується, а з підвищенням — зростає (наприклад, при подорожчанні картоплі незаможнісім'ї починають споживати її більше, цілком відмовляючись при цьому від споживанням'яса), що означає переважання ефектом доходу ефекту заміщення.
Слід зауважити,що, простежуючи обернену залежність між кількістю реалізованої продукції та ціною,П. Самуельсон сформулював закон поступового зниження попиту. Він пояснює його, по-перше,тим, що зниження ціни на певний товар розширює коло покупців; по-друге, зниженняціни може спонукати кожного споживача цього товару зробити додаткові покупки і,по-третє, зниження попиту із зростанням ціни пояснюється тим, що у цьому випадкуспоживач намагається замінити певний товар іншим (наприклад, каву чаєм), а такожтим, що людина стає біднішою і починає споживати деякі товари у менших кількостях.
Порівняннядвох варіантів обгрунтування однієї й тієї ж причинно-наслідкової залежності даєпідставу стверджувати, що логічніше цей закон сформульовано як закон попиту. Цезумовлено тим, що закон зниження попиту, за П. Самуельсоном, відображає лише однуіз сторін взаємозв'язку між попитом і підвищенням цін, а закон попиту виражає такожзалежність між попитом і зниженням цін. Загалом сформульовані економічні законивідображають не глибинні, внутрішньо необхідні, суттєві зв'язки між окремими явищамиі процесами, а поверхневі, на рівні здорового глузду.
З цього приводуамериканські економісти при його обгрунтуванні зауважили, що здоровий глузд і елементарнеспостереження узгоджуються з кривою попиту, а К. Еклунд зазначив, що ця модель упростій формі описує деякі з діючих у господарстві сил.
Водночас законпопиту не діє в умовах ажіотажного попиту (тобто значного додаткового попиту понаднормального, зумовленого очікуванням значного підвищення ціни товару або у випадкуйого зникнення з обігу), для окремих рідкісних, дорогих і невідтворюваних товарів(картини, антикваріат тощо).
В останньомувипадку частково має місце ефект престижного попиту (описаний американським ученимТ. Вебленом), згідно з яким купівля товарів здійснюється за престижними цінами —цінами на вироби високої якості (причому із зростанням цін на дорогі товари, яківиготовляють престижні фірми, попит на них до певної межі може зростати).
Водночас економічнутеорію доцільно викладати методом переходу від простішого до складного. Для цьогоскористаємося вдалим описом моделей та їх графічним зображенням у праці К. Еклунда(додаток А).
На вертикальнійосі зображено ціну сорочок (чим вище, тим дорожче), а на горизонтальній осі — величинупопиту (чим далі вправо, тим більший попит). Кожна точка на кривій попиту відповідаєкількості сорочок, яку споживачі хочуть купити за відповідну ціну. З рухом по лініїдонизу ціна знижується, а попит споживачів зростає.
Ситуацію наринку з боку пропозиції відображено як і у випадку з попитом на сорочки, їх пропозиціятакож зумовлена дією низки факторів, основними з яких є:
1) витрати виробництва;
2) мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рівень цін (якщо фірмапрагне завоювати нові ринки збуту, ціни можуть бути нижчими);
3) наявністьабо відсутність конкурентів на ринку, зростання якихзумовлює збільшення пропозиціїнезалежно від цін товарів, політики та ін.
4) рівень технології (досконаліша технологія здешевлює виробництво);
5) рівеньподатків (їх підвищення зменшує можливість підприємств збільшувати виробництво);
6) ціни наінші товари (при зниженні цін, наприклад на свинину, можливе збільшення виробництваяловичини).
Для спрощенняпередбачається, що на певному короткому проміжку часу технологія виробництва, продуктивністьпраці не змінюються й існує досконала конкуренція (наявність багатьох продавців,кожен з яких окремо не може впливати на процес ціноутворення). Лінія пропозиціїпоказує, що для збільшення кількості сорочок ціна повинна зростати. Кожна точкана лінії з рухом униз показує ту кількість сорочок, яку товаровиробники згодні виготовитиза відповідну ціну. Таку прямо пропорційну залежність виражає закон пропозиції вміру зростання цін. Перехід до складнішої моделі взаємозв'язку передбачає зіставленняінтересів виробників і споживачів відповідно до пропозиції й попиту і пошук місцяїх оптимального поєднання. Графічно така ситуація зображена (додаток Б).
Обидві лінії(попиту і пропозиції) перетинаються в точці, яка відповідає значенню кількості сорочок(К1) та ціни (Р1). За такої кількості цих товарів і ціни наних виробники і споживачі можуть одночасно досягти поставленої мети. За такої ціниспоживач оцінює для себе корисність нової сорочки рівновеликою витратам на неї.З боку виробника максимальний дохід (тобто сума, яку фірма може отримати від продажудодаткових сорочок) дорівнюватиме максимальним (граничним) витратам на їх виробництво.Така оптимальна ціна називається ціною рівноваги. У марксистській політичній економіїсинонімічним поняттям є ціна виробництва (за умов рівності попиту і пропозиції),про що докладно йтиметься далі.
Водночас описанаситуація з одним товаром означає досягнення лише часткової рівноваги. Зміна витратвиробництва або співвідношення попиту і пропозиції на даний товар зумовлює певнізміни в цінах інших товарів. Якщо ж у стані рівноваги перебуває вся система цін,то спостерігається загальна рівновага на ринку. Засобом її дослідження є рівноважнийметод (пошук економічної системи у стані рівноваги, статики). Хоча ціна рівновагивлаштовує покупця і продавця, така рівновага здебільшого негативно впливає на рухекономічної системи, оскільки у цьому випадку товаровиробники значною мірою втрачаютьстимули до ведення конкурентної боротьби, а отже, стимули до виробництва.
Важливою особливістюціноутворення під впливом нецінових факторів є зростання ціни за умов підвищенняпопиту за незмінної пропозиції або скорочення пропозиції за незмінного попиту інавпаки. Надлишок пропозиції при встановленні ціни рівноваги призводить до зниженняціни, а її дефіцит — до підвищення ціни. В умовах дефіциту виникає «чорнийринок».
Коли окремийіндивід або виробник намагається збільшити свій дохід, то він у своєму раціональномурозрахунку зіставляє корисність і витрати. Він постійно має справу зі зростаючимивитратами, граничними доходами, що зменшуються, граничною корисністю, граничнимпродуктом. Гранична корисність — це вигода, яку отримує індивід, від споживанняще одного товару або послуги. Граничні доходи — це доходи, отримані підприємствомвід продажу додаткової одиниці товару. Граничний продукт — це додаткова продукція,виготовлена ще одним додатковим працівником. Усі ці граничні показники зіставляютьсяз граничними (або маргінальними) витратами, зумовлені додатковими витратами абовідмовою від певних благ. Відповідно до цього фірма розширює випуск товарів доти,поки граничні витрати зрівняються з ціною продукції, або якщо додаткова одиницяпродукції обходиться їй дешевше, ніж ціна продажу. Взаємозв'язок між додатковимивитратами ресурсів (капіталу, землі, трудових ресурсів) і збільшенням обсягів виробництвавиявляється у дії закону спадної віддачі.
Існують, проте,два підходи до визначення реального доходу, пов'язані з іменами англійського економістаДж. Хікса і російського математика і економіста Е.Е. Слуцького. Згідно Хіксу, різнірівні грошового доходу, що забезпечують один і той же рівень задоволення, тобтощо дозволяють досягти однієї і тієї ж кривої байдужості, представляють однаковийрівень реального доходу. Згідно Слуцькому, лише той рівень грошового доходу, якийдостатній для придбання одного і того ж набору або комбінації товарів, забезпечуєі незмінний рівень реального доходу. Підхід Хікса більшою мірою відповідає основнимположенням порядкової теорії корисності, тоді як підхід Слуцького має та перевага,що дозволяє дати кількісне рішення задачі на основі статистичних матеріалів. [7,с.44, 2, с. 60-61]
2. Криві «доход – споживання» і «ціна – споживання»
2.1 Крива «доход — споживання»
При деякому заданому доході і заданих цінах споживач однозначно визначаєсвої витрати — вибирає на бюджетній лінії точку, яка відповідає самій «корисній»кривій байдужості. А що станеться, якщо зміниться дохід і зміняться купівельні можливостіспоживача? При незмінних цінах це виразиться в паралельному зсуві бюджетної лінії.У разі збільшення доходу вона відсунеться від початку координат і споживачеві станутьдоступні більш далекі криві байдужості, а в разі зменшення наблизиться до початкукоординат і споживачеві доведеться перейти на менший рівень корисності.
На кожному рівні доходу споживач буде вибирати самий корисний набірблаг, і можна сказати, що кожній бюджетній лінії відповідає своя оптимальна крапка.Якщо ми розглянемо всі можливі рівні доходу і з'єднаємо всі крапки вибору, що відповідаютькожному рівню, то ми одержимо лінію дохід-споживання. За нею рухається споживачпри зміні свого доходу (рис. 1).
/>
Рис. 1. Крива дохід-споживання.
х — харчування, а y — одяг
На підставі лінії дохід-споживання можна побудувати графік дохід-витратидля окремого блага. На горизонтальній осі будемо відкладати величину доходу, а навертикальній – грошову суму витрат на дане благо (рис. 2). З зростанням доходу кривавитрат на харчування втрачає нахил — попит насичується, а крива витрат на одяг стаєвсе крутішою – майже всі прирощення доходу йдуть на одяг. Ця залежність була виднана лінії дохід-споживання (рис.1).
Відзначимо, проте, що зі збільшенням доходу споживач купує більшеі їжі, і одягу. У таких випадках економісти кажуть, що продукти харчування і одягє нормальними товарами з точки зору споживача.
Якщо ж обсяг закупівель деякого товару падає при збільшенні споживчогодоходу, то такий товар носить назву нижчого блага. Наприклад, більшість господиньіз збільшенням доходу починають використовувати при приготуванні їжі все менше дешевогомаргарину, замінюючи його більш дорогим (але, на загальну думку, і більш привабливим)вершковим маслом.
Слід підкреслити, що один і той же товар може бути нижчим благомдля одного споживача і нормальним товаром для іншого. Так, якщо споживач розглядаєчай лише як дешевий замінник кави, то зі зростанням доходу він буде, природно, скорочуватизакупівлі чаю, замінюючи його кавою, і чай виявиться нижчим благом. У той же часдля іншого споживача, який п'є чай тому, що йому це подобається, чай не буде нижчимблагом.
Але навіть і для одного споживача один і той же товар може бути нормальнимпри одному рівні доходу і нижчим благом при іншому рівні. Розглянемо споживача,який любить і каву, і чай, але все-таки в деякій мірі краще каву: при невеликомурівні доходу чай буде для цього споживача нормальним товаром, однак зі зростаннямдоходу, коли гаманець зможе витримати перехід споживача на каву, чай ризикує виявитисянижчим благом.
/>
/>
Рис. 2. Криві дохід-витрати на харчування (а) Рис. 3. Лінія доход-споживання(чай — та одяг (б). нижче благо)
На рис. 3 представлена лінія доход-споживання деякого споживача длявипадку чай-кава. Легко помітити, що ця лінія на ділянці вище точки К повертає внапрямку зменшення споживання чаю (на відміну від ліній дохід-споживання для їжіта одягу, зображеної на рис. 2). Такий поворот лінії дохід-споживання на рис. 3означає, що при рівні доходу споживача, що перевищує рівень, для якого оптимальноюкомбінацією кави та чаю є набір K, чай стає нижчим благом. На основі рис. 3 можнапобудувати криву Енгеля для витрат на чай (рис. 4).
/>
Рис. 4. Чай — нормальний товар при доході меншому,
ніж /1, нижче благо при доході вище /1.
Перейдемо тепер до вельми важливої властивості кривих Енгеля: виявляється,криві витрат на всі споживані товари можуть бути представлені на одному графіку.Як це зробити? Проведемо на площині дохід-витрати лінію, на якій витрати дорівнюютьдоходу. Як відомо з курсу математики, ця лінія — бісектриса центрального кута (рис.5). На рис. 6 ця лінія показана переривчастою лінією. Так як ми вважаємо, що споживачвесь свій дохід витрачає на придбання товарів, дана лінія представляє собою лініюсумарних витрат споживача на всі об'єкти, куплені товари.
/>
Рис. 5. Бісектриса координатного кута.
Нехай споживач купує два продукти — їжу та одяг. Зобразимо на рис.6 криву витрат на харчування. Ордината будь-якої точки на цій кривій показує, яквідомо, величину витрат на харчування при даному рівні доходу споживача. Так, /1F1 — витрати на харчування при доході /1. У той же час /1G1,- величина сумарних витрат споживача при доході /1, (виходячи з розглянутихвластивостей лінії ОK). Тоді що ж показує відрізок F1G1? Очевидно,F1G1 = /1G1 — /1F1-величинавитрат споживача на одяг. Аналогічні міркування можна провести для будь-якого рівняспоживчого доходу. Таким чином, на рис. 6 ми можемо одночасно бачити, як змінюютьсяпри зміні доходу і витрати на харчування, і витрати на одяг.
/>
Рис. 6. Витрати на харчування, одяг і сумарні витрати споживача.
А що якщо вийти за рамки нашого двомірного випадку в реальний світ,де споживач купує не два, а набагато більше число товарів? І в цьому випадку витратина всі товари можуть бути представлені на одному графіку (рис. 7), побудованомуза тим же принципом, що і рис. 6.
/>
Рис. 7. Розподіл споживчих витрат за статтями.
Зауважимо, що в теорії споживання ми весь час припускаємо, що споживачвесь свій дохід витрачає на придбання різних товарів. У дійсності ж споживач придеякому рівні доходу може робити заощадження. У цьому випадку доходи споживача будутьперевищувати витрати на величину заощаджень (рис. 8). З іншого боку, при низькомурівні доходу споживач змушений брати гроші в борг, щоб звести кінці з кінцями. Цяситуація представлена на рис. 9.
/>
Рис. 8. Поява заощаджень після
/>
Рис. 9. При низькому доході споживач деякого рівня доходу. змушенийпозичати, при високому — може заощаджувати.
/>
2.2. Якщо зміна доходу при постійних цінах виражалася в паралельнихзрушеннях бюджетної лінії (рис. 1), то зміна ціни на один з товарів при сталостідоходу і ціни іншого товару буде виглядати як поворот бюджетної лінії (мал. 10).Таким чином, кожному значенню ціни товару Х буде відповідати своя бюджетна лінія,а кожній бюджетній лінії — своя точка дотику з якою-небудь кривою байдужості. Поєднавшивсі ці точки вибору, як у попередньому розділі, ми отримаємо лінію ціна-споживаннятовару X.
/>
Рис. 10. Побудова лінії ціна-споживання товару Х.
Те ж саме можна зробити і для ціни іншого товару, з'явиться лініяціна-споживання товару Y (рис. 11). Обидві лінії характеризують зміну споживчоговибору при зміні цін товарів Х і Y, по них споживач рухається при підвищенні абозниженні ціни одного з товарів. Але яким чином відбувається цей рух? Необхідно пам'ятати,що споживач завжди знаходиться на перетині цих ліній у точці А (рис. 12). Але обидвіці лінії не просто перетинаються, вони «виходять» з це точки. Це гіпотетичнідоріжки, по яких буде рухатися споживач у разі зміни однієї з цін. Причому, коливін буде переміщатися по одній лінії, інша в цей час буде рухатися за ним як приклеєна(рис. 13). Обидві лінії завжди повинні виходити з тієї точки, де знаходиться споживач.
Необхідно також відзначити, що лінія доход-споживання теж виходитьз цієї точки (рис. 12). Це третя доріжка можливого руху споживача при інших рівних.По ній він почне переміщатися в разі зміни доходу. Але в реальній дійсності ці траєкторіїможуть ніколи не реалізуватися, завжди існуючи гіпотетично.
/>
Рис. 12. Криві ціна-споживання для Рис. 13. Рух по одній з кривихціна-споживання.
товару Х (I), товару Y (II) і крива
доход-споживання (III).
На основі лінії ціна-споживання (де змінюється ціна товару X) можнапобудувати графік залежності обсягу споживання товару Х від його ціни (рис. 14,а). Це є не що інше, як крива попиту. Аналогічним способом можна побудувати кривупопиту на товар Y (рис. 14, б). При підвищенні або зниженні ціни одного товару будезмінюватися споживання не тільки цього, а й інших товарів. Цей зв'язок між кривимипопиту розберемо на прикладі падіння однієї з цін, а саме зниження ціни товару Хпри сталості ціни товару Y.
/>
Рис. 14. Крива попиту для товару Х (а) і для товару Y (б).
Площа заштрихованого прямокутника позначає суму витрат на товар.
Отже, споживач знаходиться в точці А (рис. 15, а), купуючи в одиницючасу x0 товару Х за ціною і y0 товару Y за ціною (рис. 15, б). Коли ціна Х раптовопадає з до, у споживача з'являється зайва сума грошей, якою він може розпорядитися.Цей виграш споживача не залежить від форми кривої попиту, він повністю визначаєтьсяпочатковим об'ємом споживання x0 і величиною падіння ціни (-). Але крива попитупоказує, як він розподілить вивільнену суму. Подивіться на рис. 15, а. Споживачзбільшує витрати на товар X, переходячи по кривій попиту з точки А в точку В. Заштрихованіплощі на рис. 15, а показують зменшення витрат через зниження ціни та їх збільшення,що з покупкою додаткової кількості товару X.
/>
Рис. 15. Наслідки зниження ціни товару X: рух уздовж кривої попитуна товар X (а) і зсув кривої попиту на товар Y (б).
Випадок низькоеластичного попиту на товар X.
А як ця зміна відіб'ється на другому графіку (рис. 15, б)?
Це виразиться не в русі вздовж кривої попиту на товар Y — його ціназалишається незмінною. Зміна ціни на товар Х зображується зрушенням кривої попитуна товар Y. Але в який бік?
Якщо еластичність попиту на товар Х за абсолютною величиною меншеодиниці, то витрати споживача на придбання додаткової кількості товару Х менше йоговиграшу за рахунок зниження ціни, і в цілому його витрати на придбання товару Хзменшаться. Інша частина його виграшу піде на збільшення купівлі товару Y, і кривапопиту зміститься вправо. Площа заштрихованого прямокутника на рис. 15, б показуєдодаткові видатки на товар Y.
Але якщо попит на товар Х високоеластичний (еластичність по абсолютнійвеличині більше одиниці), то відбудеться інакше. Витрати на купівлю товару Х зростуть,і споживачеві доведеться скоротити витрати на покупку товару Y, а отже, зменшитиобсяг його споживання. Крива попиту зміститься вліво (мал. 16, б).
/>
Рис. 16. Той же процес, що і на рис. 15.
Випадок високоеластичного попиту на товар Х.
Але еластичність не залишається постійною на всьому протязі кривоїпопиту. На рис. 17 показана лінійна функція попиту на товар X. Ділянка I характеризуєтьсявисокою еластичністю, і при зниженні ціни товару Х на цій ділянці крива попиту натовар Y зсувається вліво. Але в точці В еластичність стає одиничної і при подальшомурусі продовжує знижуватися, а крива попиту на товар Y починає зміщатися вправо (ділянкаII).
Аналогічно можна розглянути падіння ціни іншого товару і підвищеннякожної з цін.
/>
Рис.17. Крива попиту на товар Х має високу еластичність на ділянці I і низьку еластичністьна ділянці II.
Висновок
По закінченнюя підведу деякі підсумки виконаної мною роботи.
Попит — платоспроможнапотреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхіднідля них товари і послуги.
Пропозиція— сукупність на ринку товарів і послуга певними цінами, які готові продати виробники.
Попит на товарзалежить від багатьох факторів. Так, К. Еклунд, розглядаючи попит покупців на сорочки,називає такі основні фактори:
1) величина доходу покупців;
2) кількість сорочок, які вони вважають за необхідне мати;
3) наявність у них відповідного одягу (джемпери, жилети та ін.), якийможна використати замість сорочок;
4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за сорочки);
5) смак і мода;
6) ціни подібних сорочок.
До цих факторівможна додати цінові та дефіцитні очікування, зміни в структурі населення, економічнуполітику уряду (зокрема допомога, яку уряд надає бідним верствам, та ін.).
Розглядаючиеластичність попиту залежно від рівня цін. Західні економісти сформулювали законпопиту.
Закон попиту— закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлюєвідповідне зростання величини попиту і навпаки.
Отже, міжціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію цього закону свідчить,по-перше, те, що низькі ціни спонукають споживачів купувати товари, практика розпродажутоварів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підпорядковане принципузнижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення абокорисності від кожної наступної одиниці продукції), то споживачі купують додатковіодиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, підтвердженнямцього є ефект доходу і ефект заміщення.
Ефект доходувказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючисобі у придбанні інших альтернативних товарів.
Ефект заміщеннявиражається в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замістьаналогічних, які стали відносно дорожчими.
Ефект доходуі ефект заміщення діють в одному напрямі (тобто зумовлюють зростання обсягу попитупри зниженні цін) під час купівлі товарів середньої та високої якості і в протилежномунапрямі — під час купівлі товарів низької якості. При цьому у випадку незначноїкількості товарів низької якості (наприклад, маргарину порівняно з маслом) ефектзаміщення переважатиме ефект доходу і споживачі купуватимуть більше маргарину. крива закон енгель споживання попит
При змініціни на товар, на об'єм попиту впливатиме ефект доходу і ефект заміщення. Ефектдоходу виникає, оскільки зміну ціни даного товару збільшує (при зниженні ціни) абозменшує (при підвищенні ціни) реальний дохід, або купівельну спроможність, споживача.Ефект заміщення виникає в результаті відносної зміни цін. Завдяки ефекту замінизростає об'єм споживання щодо товару, що подешевшав, ефект доходу може і збільшувати,і скорочувати споживання товару або бути нейтральним.
На основітеорії Хікса можуть бути побудовані криві попиту, шо компенсуються, які відобразятьвплив ефекту заміни на об'єм попиту на товар. Причому криві попиту на товар матимутьрізний вигляд залежно від того з яким товаром ми маємо справу (якісний, неякісний,товар Гіффена).
І нарештітеорія ефекту заміни і ефекту доходу досить широко застосовується на практиці, приймаючирізні форми.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. АлешинаИ.В. Поведение потребителей: учебное пособие для ВУЗов.- М: Фаир-Пресс,2000.
2. БазилевичВ., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій- Київ: «Четверта хвиля», 1997.
3. ВэрианХ.Р. Микрозкономика. Промежуточньїй уровень. Современный подход: учебник для ВУЗов/Пер с англ, под ред. Н.А. Фроловой. М.: Юнити, 1997.
4. ГальперинВ.М., С.М. Игнатьев, В.И. Моргунов. Микроэкономика: Учебник СПб.: «Экономическаяшкола». Том 1. 1997.
5. Емцов Р.Г.,Лукин М.Ю. Микроэкономика: Учебник. 2-е издание-М.: МГУ им. М.В. Ломоносова. Издательство«Дело и сервис»,1999.
6. Экономика:учебник, 3-е издание / Под ред. д.э.н. проф. А.С. Булатова.-М: Юристь,2002.
7. 3адоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посіб.: Т-во «Знання», КОО, 2000.
8. Курс экономическойтеории: Учебное пособие / Под ред. д.э.н. проф. А.В. Сидоровича, 2-е издание- М.: МГУим. М.В. Ломоносова. Издательство «Дело и сервис»,2001.
9. МакконнеллК.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципи, проблеми и политика. В 2 т.: Пер. с англ. Т.1.-М, 1996.
10. Микроэкономика/ Под ред. Яковлевой Е.Б.- М.-СПб: «Поиск»,1998.
11. Основиэкономической теории и практики рыночных реформ вРоссии: Учеб. пособие. Под ред.М.М. Загорулько.-М.: 1997.
12. Пиндайк Роберт С, Рубенфельд Дэниэл Л. Микроэкономика: Пер с англ.-М.:Дело,2000.
13. http://economics.ru, электронные каталоги, галерея экономистов. Rechnungsbuch
14. Маршалл А. Принципи політичної економії. М., 1983. Т. 1. З. 182
15. Щербина Ф. Селянський бюджет. Воронеж, 1900. С. 403-405.
16. ek-lit.agava.ru/books.htm «Библиотека экономической и Engel Є. Das деловой литературы,читальня»
17. Белова Н.Ф., Дмитричев И.И. Семейный бюджет. М., 1990. С. 68.