Концепція непослідовності політики у часі
Вступ
У другій половині XX ст. учені почали масштабні систематичнідослідження механізмів функціонування економіки. Завдяки науковим розробкам,зокрема Я. Тінбергена, Р.-А. Манделла, Р.-Е. Лукаса та інших Нобелівськихлауреатів, продемонстровано можливості економічного розвитку. Вчені підтвердилипридатність своїх моделей для аналізу і реформування реальної економіки. Їхнінапрацювання, а також дослідження послідовників, зокрема Ф. Кюдланда і Е.Прескотта, розширюють горизонти пізнання зазначених проблем.
Концепція непослідовності політики у часі
Кюдланд (Kydland) Фіни (нар. 1943) — норвезький економіст,лауреат Нобелівської премії (2004). У 1968 р. у Норвезькій школі економіки іділової адміністрації отримав диплом бакалавра, а в 1973 р. в УніверситетіКарне-гі—Меллон здобув вчений ступінь доктора філософії. Працював професором уцьому університеті, а також у Каліфорнійському — в Санта-Барбарі.
Він — автор майже сотні статей. Основні наукові праціприсвячені дослідженням бізнес-циклів, проблемам монетарної і фіскальноїполітики, економіки праці. Член Американського економетричного товариства.
Прескотт (Prescott) Едвард (нар. 1940) — американськийекономіст, лауреат Нобелівської премії (2004). Народився у м. Глен Фоле (штатНью-Йорк, США). У 1967 р. в Університеті Карнегі—Меллон здобув ступінь докторафілософії. Упродовж 1966—1971 pp. працював лектором, а потім асистентомпрофесора в Пенсільванському університеті. Наступні 9 років був професоромекономіки в Університеті Карнегі—Меллон, з 1980 по 1998 р. — професоромекономіки в Міннесотському університеті. Нині поєднує професорську роботу вАрізонському університеті та дослідницьку діяльність у Федеральному резервномубанку Міннеаполіса.
Книга «Перешкоди до багатства» (2000, у співавторстві з С.Парент) видана кількома мовами.
Член Американської академії мистецтв і наук та Американськогоеконометричного товариства.
Протягом багатьох десятиліть однією із найскладніших проблемурядовців є досягнення довгострокових цілей, зокрема стабільності цін.Для того щоб саморегулююча ринкова система працювала в цьому напрямі, необхіднавідкритість, транспарентність(чіткість, зрозумілість структуриоб'єкта чи процесу) грошово-кредитної політики і довіра до влади. Ця проблемастала актуальною внаслідок:
— інтенсивного зростання обсягів фінансових ринків, щопідвищує вимоги до забезпечення їхньої стабільності;
— зростаючої незалежності монетарних органів, зокремацентральних банків;
— загострення проблеми очікувань економічних суб'єктів, у т.ч. на фінансових ринках.
Великою мірою зазначена проблема зумовлена й тим, що урядидеяких країн-учасниць ОЕСР взяли на себе зобов'язання дотримуватися чітких правилповедінки.
Непослідовність політики у часі можна проілюструвати натакому прикладі. Уряд оголосив темпи зростання грошової маси на певний період.Це дає змогу приватним агентам прогнозувати інфляцію. Згодом, наприклад упроцесі підготовки до виборів, уряду вигідно відмовитися від оголошеного темпузростання грошової маси, тобто діяти непослідовно у часі. Річ у тім, що,несподівано підвищивши темпи зростання грошової маси відповідно до «кривоїФіліпса», можна досягти зростання сукупного виробництва; інфляція набере вищихтемпів пізніше, після виборів. Якщо населення усвідомить, що влада можевідхилитися від оголошеної політики, то воно не повірить їй з самого початку.Отже, уряд може зіткнутися з недовірою, що є серйозною проблемою. Недовіраперешкоджатиме йому здійснювати антиінфляційну політику (оскільки люди неповірять у скорочення грошової маси, то вимагатимуть вищої заробітної плати чипенсії. Загалом відсутність довіри призведе до неоптимальних, за Парето,результатів.
Така стратегічна взаємозалежність свідчить про те, що дляаналізу послідовності політики найпридатніший інструментарій теорії ігор. Цейпідхід є достатньо поширеним. Монетарні органи у таких моделях, зазвичай,відіграють роль лідера, за яким рухається репрезентативний агент. Автори цих моделейнамагаються з'ясувати, наскільки серйозною є проблема послідовності політики іу який спосіб за відсутності наперед взятих зобов'язань її розв'язати.
Розглянемо такий приклад. Припустимо, у грі, пов'язаній зпослідовністю політики у часі, беруть участь дві групи гравців: централізованийсуб'єкт політики і приватний сектор, який складається з раціональноналаштованих у майбутнє індивідів, кожний з яких окремо не здатний вплинути надії інших осіб і приймає заданою діяльність решти приватних агентів і суб'єктаполітики. У літературі з даної проблеми використовуються версії моделі, впершерозробленої у 1977 році. У моделі Ф. Кюдланда і Е.IIрескотта суб'єктполітики має чітко визначену функцію корисності. При цьому допускається, щовиробництво характеризується функцією пропозиції з ефектом сюрпризу:
у = kyn, k>1,(l,a)
уt = уп + а(IIt -/>), а>0.(1, б)
де IIt— фактичний темп інфляції(цей показник є контрольованою змінною для монетарних органів);
/> — темп інфляції,очікуваний приватним сектором;
yt— сукупне виробництво;
уп— природний темп зростання виробництва (якийпередбачається екзогенним); діакритичний знак ^ над змінною вказує на їїзначення, що є бажаним для суб'єкта політики. Важливою є та обставина, щосуб'єкт політики розглядає природний рівень виробництва як надто низькийвнаслідок різних викривлень на ринку праці (наприклад, трансферти, діяльністьпрофспілок чи законодавчо встановлена мінімальна ставка заробітної плати). Вінпрагне збільшити його, використовуючи співвідношення компромісного вибору,описані в рівняннях (1, а). Виробництво може перевищити свій природний рівень уразі неочікуваної інфляції. Цей аспект свідчить про те, що у відношенні, якепов'язує уі уп, k > 1.
Розглянемогрошову політику, що здійснюється у вигляді дискреційних рішень або фіксованихправил, у контексті наведеної вище системи рівнянь. Припустимо, агенти цілкомраціональні, тобто вони ґрунтують свої очікування на наявній доступнійінформації і кожний з них знає цілі та обмеження решти агентів, аневизначеність відсутня. Якщо суб'єкт політики раніше взяв зобов'язаннядотримуватися певного правила грошової політики (а значить, підтримувати певнийтемп інфляції), то для раціональних агентів Пе = Пвиробництвоперебуватиме на природному рівні. Без прийняття такого зобов'язання суб'єктполітики має свободу дій («дискреційну владу») за спроб максимізувати своюкорисність за умови обмеження (1, а): він прагнутиме збільшити виробництвошляхом піднесення «інфляційного сюрпризу». Однак оскільки приватний сектор знаєцілі влади і обмеження, з якими вона стикається, то він буде дотримуватисярівності Пе = П, і виробництво знову відповідатимесвоєму природному рівню.
Отже, за дискреційного сценарію темп інфляції буде вищий, ніжза дотримання монетарними органами фіксованого правила, а рівень виробництвабуде однаковим в обох випадках. Це приклад послідовності політики, оскільки хочрівність Пе = П оптимальна ex ante, але вона не єтаким ех post і тому її не будуть дотримуватися, якщо суб'єкт політикимає свободу дій. Наприклад, монетарні органи оголосили про встановленняцільового темпу інфляції П1. Ця політика сама по собі невикликатиме довіри, бо коли очікування сформовані, у влади з'являються стимулипорушити свої обіцянки. Оскільки це усвідомлює приватний сектор, то він неповірить зробленому оголошенню.
У 1977 р. Ф. Кюдланд і Е. Прескотт опублікували працю«Правила, а не свавілля: непослідовність оптимальних планів», присвяченунепослідовності політики у часі. її основні положення були спрямовані наперегляд класичної кейнсіанської теорії. Постулати Дж.-М. Кейнса, розробленіним після Великої депресії, у 70-ті роки, за небаченого стрибка нафтових цін,почали давати збій. Його макроекономічна теорія не могла пояснити феноменстагфляції — одночасне зростання інфляції та безробіття (вона ставила вобернену залежність фактори інфляції та безробіття).
Ф. Кюдланд і Е. Прескотт провели чітку межу між правилами ідискреційними діями, запропонували зміни та доповнення до макроекономічної теорії.Вони з'ясували, чого очікують суб'єкти господарювання і як вони реагують назаяви й дії уряду. Крім того, аргументували думку про те, що протягом тривалогочасу ключову роль в економічній політиці відіграють очікування. Поділяючи думкубагатьох економістів про те, що очікування за своєю природою є неспостережними,Е. Прескотт довів, що процеси формування очікувань можливо проаналізувати лишепобічно за допомогою економічної моделі, яка їх втілює; цей погляд убезпечуєгіпотезу раціональних очікувань від можливого емпіричного спростування. Ф.Кюдланд і Е. Прескотт знайшли пояснення описаній ситуації, впровадивши поняття«динамічна неузгодженість». Сутність її можна розглянути на такому прикладі.
Уряддержави обіцяв упродовж року економічну політику зі стабільно низьким рівнемінфляції, однак не виконав своєї обіцянки, вдавшись до передвиборних,непередбачених бюджетом, великих видатків. Підприємства і населення, неповіривши в цю обіцянку, повели себе таким чином: виробники підвищили ціни насвою продукцію (м'ясо, бензин тощо), а громадяни інтенсивно скуповували,передусім інвалюту, рятуючи свої гроші від очікуваної інфляції.
Як результат — зростання рівня інфляції і неможливість урядувиконати свої обіцянки. Водночас населення й не сподівалося на це і, якпарадокс, повело себе раціонально.
Керуючись такими парадоксами, Ф. Кюдланд і Е. Прескоттдослідили закономірності вияву циклів ділової активності. Вони поставили ціцикли в залежність не так від макроекономічних показників, як від поведінки окремихспоживачів і фірм. Вчені продемонстрували, як рішення громадян і підприємств насвоєму мікрорівні впливають на макроекономіку.
Економісти-науковці пропонували багато варіантів розв'язанняпроблеми непослідовності політики у часі. Один із них — зміна законодавства,яка б унеможливила здійснення проінфляційної політики.
Хоча зазначений підхід може бути доцільним у ситуації завідомого майбутнього, існування певних форм невизначеності може зробити бажаноюсвободу дій влади при використанні інструментів грошової політики. Альтернативнийспосіб обмеження можливостей суб'єкта монетарної політики полягає в тому, щобзмусити його взяти участь у міжнародній валютній системі, яка передбачає «грошовудисципліну». Прикладом такої системи може бути режим фіксованих валютних курсівабо золотий стандарт.
Ще одним варіантом розв'язання цієї проблеми є забезпеченняполітичної незалежності монетарних органів і здійснення ними консервативної політики.В якості четвертого варіанта пропонувалося таке: чинний уряд (передбачається,що його політика визначена завчасно) вводить у дію систему стимулів длямайбутнього уряду, що спонукає здійснювати послідовну політику.
Зазвичай, за умов невизначеності влада не може точно знати,як вплинуть її дії на цільові показники. Ця невизначеність істотно впливає навибір раціональної політики. Тому і зростає значущість економічної науки, яка востанні десятиліття реально моделює соціально-економічні процеси, а також дієвірецепти «лікування» ринкової системи у роки криз, воєн та катаклізмів.
У1982 р. Ф. Кюдланд і Е. Прескотт розробили модель реального бізнес-циклу («Часбудувати і агрегувати коливання»). Вони інтегрували аналіз ділових циклів таекономічного зростання за стадіями передавання короткострокових коливаньприросту продуктивності у різних сферах економіки. їхня модель базується натипових передбаченнях, прийнятих для мікромоделей (максимізація корисності дляспоживачів та максимізація прибутку для підприємств) і сфокусована напередбачення про майбутні очікування. Вчені показали, що інвестиції і рухвідносних цін передають ефект від коливань у темпах технологічного зростання увсій економіці, і це започатковує короткотермінові коливання навколо прямоїдовгострокового економічного зростання. Нова модель відтворила макроекономічніколивання, подібні на фактичний розвиток споживання, інвестування і динамікуВНП. Вчені продемонстрували, як циклічні коливання породжуються флуктуаціями,що виникають з боку пропозиції.
Модель отримано на основі кількісних методів з використаннямкомп'ютерних технологій, що було новаторським прийомом. Адже через складністьструктури моделі виявилося неможливим використання економетричного підходу дляоцінювання її параметрів. Тому Ф. Кюдланд і Е. Прескотт запропонували процедурукалібрування. Це означає, що значення параметрів моделі бралибезпосередньо з результатів емпіричних мікроекономічних досліджень, а такожрозраховували на базі середніх значень макроекономічних змінних за тривалий періодчасу. Отже, відхилення від середніх значень, зумовлених циклічним характеромрозвитку економіки, до розрахунку не брали.
Калібрування є простішим (порівняно з економетричнимиметодами) способом оцінювання, за якого значення параметрів, що розраховувалися,виходячи з фактично спостережних часових рядів, встановлюються таким чином, щобштучно змодельовані особливості динаміки макроекономічних показників іповедінки різних господарських суб'єктів відповідали фактично спостережним чиотриманим у результаті емпіричних мікроекономічних досліджень.
Застосування процедури калібрування щодо запропонованоїмоделі виглядає так. Тривалість одиничного часового періоду вважалася рівноюодному кварталу. Далі розраховували середні показники для економіки США заповоєнний період (ця модель призначена для описання економіки США) за такимизмінними:
— середнє значення капіталомісткості, яке дає змогу обчислитисередню норму амортизації (σ);
— середнє значення квартальної ставки відсотка, якеуможливлює обчислення коефіцієнта дисконтування (β);
— середня питома вага капіталу в доході, яка дає змогу знайтикоефіцієнт (α) у виробничій функції;
—середня кількість годин робочого часу у вигляді питомої ваги від загальногочасу, прийнятого за 1, що дає змогу обчислити питому вагу відпочинку у величинікорисності (γ) в логарифмічній функції корисності.
Отже, умови рівноваги фіксуються для випадку, коли всі зміннізростають з постійним темпом упродовж усього періоду, що розглядається. Значенняключового параметра технологічного розвитку zt визначаються на основірозрахунків «залишку Солоу», а потім використовуються для обрахування параметрар в авторегресійному рівнянні першого порядку і дисперсії помилки е (уроботі Е. Прескотта і Т. Кулі в 1995 р. для описання динаміки zt використовувалосязначення р = 0,95 і стандартне відхилення σ = 0,7%).
Коли всі параметри визначені і модель повністю специфікована,можна одержати числовий результат. Якщо числове рішення для функції hl іhс отримано, то обсяг виробництва та інші змінні моделі можуть бутирозраховані залежно від початкової величини запасу капіталу і від значень рівнятехнологічного розвитку (змодельованих на основі заданого статистичного розподілу).Далі функції hl і hc використовують з метою генерування часовихрядів для решти змінних моделі. Ці ряди, які вже містять циклічну компоненту,можна порівнювати з фактично спостережними даними.
Незважаючи на те що ця модель є досить витонченою, все ж вонаґрунтується на достатньо поширених дослідницьких програмах. Вченим вдалосязробити доступнішим механізм аналітичних моделей. Нині переважає думка, що,поряд з шоками з боку попиту, найважливішими факторами коливань ділових циклівє шоки з боку пропозиції (в т. ч. коливання на ринку праці та поведінку осіб,які отримують підвищену зарплату).
До появи праць Ф. Кюдланда і Е. Прескотта економічна наука незнаходила цьому пояснення. Уряди помилялися у прогнозах, а держави регулярнопотрапляли в «інфляційну пастку». Вчені довели, що усі проблеми випливають ізстратегічних економічних і політичних помилок. На багатьох положеннях їхніхпраць ґрунтувалися:
—реформування центральних банків різних країн, яке полягає у розширеннівідкритості цих інституцій, що дасть змогу знизити асиметрію інформації таринкову невизначеність, використовувати опублікування інформації центральнимбанком як засіб комунікації, що координує дії економічних суб'єктів, проводитивсебічні дослідження недержавними установами, а значить, суспільними зусиллямирозвивати аналітичний апарат центрального банку і поступово позбуватисяпроблеми недосконалого знання про стан економіки та її структуру;
— формування підходу до фіскальної політики, щозосереджується на оптимальних ставках оподаткування різних товарів і факторіввиробництва. Оптимальні ставки оподаткування слід вибирати так, щоб звести домінімуму економічні диспропорції, спричинені податками, за рахунок яких покриваютьсяурядові видатки. Розвиваючи цю ідею, Ф. Кюдланд і Е. Прескотт довели, щоекономічні диспропорції можна з часом звести до мінімуму, якщо протягом циклуділової активності тримати ставки оподаткування незмінними. Це явище відоме як«згладжуючі податки» (необхідність утримувати податкові ставки сталими). Звідсивипливає, що податкові надходження до бюджету за часів економічного буму маютьбути вищі, ніж у період рецесії, отже, надлишок бюджету під час буму будебільшим, ніж за рецесії;
— розроблення методології досліджень кліометриків (новихекономічних істориків). Застосовуючи специфікацію каліброваних моделейзагальної рівноваги, вони піддають їх серйозному аналізу на чутливість. Аджездатність моделі «пояснювати» динаміку історичних показників може не залежитевід специфічних особливостей, що є критичними для інтерпретації результатів,отриманих з її допомогою.
Висновок
Основноюзаслугою Ф. Кюдланда і Е. Прескотта є те, що вони одними з перших звернулиувагу на той факт, що дискретні заходи мають не лише негайні, а й довгостроковінаслідки і можуть призвести до негативних результатів у майбутньому. Тому урядирозвинутих країн, використовуючи модель реального бізнес-циклу, навчилисяоцінювати очікування співвітчизників і вносити корективи у свої дії. За такогопідходу йде формування відкритого суспільства. І лише зацікавлене таінформоване суспільство змушує владу вести відкриту політичну діяльність,контролює її, схвалює або обурюється, підтримує або скидає.
Список джерел
1. Абрамова, М.А. Экономическая теория / М.А. Абрамова, Л.С. Александрова.– М.: Юриспруденция, 2001. – 400 с.
2. Архипов, И.И. Экономика: учебник для вузов / И.И.Архипов, А.К.Большаков. – М.: Проспект, 2006. – 840 с.
3. Корниенко, О.В. Экономическая теория: практикум / О.В. Корниенко.– Ростов н/Д: Феникс, 2008. – 320 с.
4. Макконнел, К.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика / К.Р.Макконне, С.Л. Брю. – М.: Республика, 2003. – 486 с.
5. Микроэкономика: учебное пособие для вузов / под ред. М.И. Плотницкого.-Минск: Новое знание, 2005.
6. Мицкевич, А.А. Сборник заданий по экономике с решениями / А.А,Мицкевич. – М.: Вита-Пресс, 2001. – 592 с.