Контрольнаробота з економіки
«Економічнісистеми та їх риси»
Вступ
1.Економічні системи та їх сутність
2.Типи і моделі економічних систем
2.1Елементи економічної системи
2.2Ринкова економіка вільної конкуренції (чистий капіталізм)
2.3Сучасна ринкова економіка (сучасний капіталізм)
2.4Традиційна економічна система
2.5Адміністративно-командна система (централізована, планова,комуністична)
2.6Моделів рамках систем
Використаналітература
1. Економічнісистеми та їх сутність
В економічнійнауці склалися два підходи до вивчення сучасного суспільства: формаційний іцивілізаційний. Суть формаційного підходу полягає в тому, що в якості глибинноїпричини розвитку людського суспільства розглядається зміна його виробничоїоснови і відповідної їй форми власності на економічні ресурси, які й визначаютьвесь комплекс економічних, політичних, правових та інших форм людськогоспілкування на різних етапах розвитку суспільства. Слід зазначити, що доформаційного підходу притаманний ряд недоліків. Це, зокрема, відноситься дотвердження про обов'язковість проходження у своєму розвитку всіх країн інародів через п'ять формацій: первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну,капіталістичну і комуністичну, а також надмірного акценту на антагоністичнийхарактер відносин між власниками і не власника засобів виробництва.
Відмінністьцивілізаційного підходу полягає в тому, що чільна роль у ньому відводитьсясоціокультурного або релігійною фактору. Причому саме поняття «цивілізація»вживається в різних значеннях. У більш широкому, глобальному, всесвітньомусенсі цивілізація розглядається як певна епоха в історичному розвиткусуспільства. Так, виділяють до індустріальну, індустріальну тапостіндустріальну цивілізацію чи традиційну (патріархальну), авторитарну іліберальну демократичну (ринкову) цивілізацію. У більш вузькому сенсі поняття «цивілізація»розглядається як явище локальне, територіально обмежений, наприклад західнохристиянської,православно-християнська, ісламська, індуїстська, китайська, японська,африканська, латиноамериканська.
Тутвикористовуються вихідні положення формаційного підходу і сучасний світрозглядається як складається з економічних систем різних типів.
Економічнасистема — це сукупність всіх економічних процесів, що відбуваються всуспільстві на основі сформованих у ньому відносин власності та господарськогомеханізму. Зрозумівши суть системи, можна зрозуміти й численні закономірностігосподарського життя.
2.Типи і моделі економічних систем
2.1 Елементиекономічної системи
У будь-якійекономічній системі первинну роль відіграє виробництво укупі з розподілом,обміном, споживанням.
У всіхекономічних системах для виробництва потрібні економічні ресурси, а результатигосподарської діяльності розподіляються, обмінюються і споживаються.
У той же час векономічних системах є також елементи, які відрізняють їх один від одного, нимиє соціально-економічні відносини, що базуються на сформованих у кожній економічнійсистемі формах власності на економічні ресурси та результати господарськоїдіяльності; організаційно-правові форми господарської діяльності; господарськиймеханізм, тобто спосіб регулювання економічної діяльності на макро-імікроекономічних рівнях.
В останніпівтора-два століття в світі діяли різні типи економічних систем: дві ринковісистеми, в яких домінує ринкове господарство, — ринкова економіка вільноїконкуренції (чистий капіталізм) і сучасна ринкова економіка (сучаснийкапіталізм), а також дві неринкові системи — традиційна іадміністративно-командна. Крім того, перехід колишніх соціалістичних країн — Росії, інших країн — членів СНД, країн Центральної і Східної Європи, а такожсоціалістичного Китаю та В'єтнаму — до ринкових відносин призвів до формуванняекономічної системи перехідного типу.
У рамках тієї чиіншої економічної системи існують різноманітні моделі економічного розвиткуокремих країн і регіонів. Розглянемо характерні риси основних типів економічнихсистем.
2.2 Ринковаекономіка вільної конкуренції (чистий капіталізм)
Хоча ця системасклалася в XVIII ст. І припинила своє існування в кінці XIX — першихдесятиліттях XX ст. (У різних країнах по-різному), значна частина її елементівувійшла в сучасну ринкову систему.
Відміннимирисами цієї економічної системи були приватна власність на економічні ресурси;ринковий механізм регулювання макроекономічної діяльності, заснований навільній конкуренції, наявність безлічі самостійно діючих покупців і продавцівкожного товару.
Однією зголовних передумов чистого капіталізму виступає особиста свобода кожного зучасників економічної діяльності, тобто не тільки капіталіста-підприємця, а йнайманого працівника. Вирішальною умовою економічного прогресу стала свободапідприємницької діяльності тих, хто мав капітал, і свобода найманого працівникапродавати свою робочу силу.
Який механізмвирішення ключових економічних завдань у розглянутій економічній системі? Вонивирішуються опосередковано, насамперед через ціни, що складаються на ринку підвпливом попиту та пропозиції. Орієнтуючись на кон'юнктуру ринку, якавизначається насамперед рівнем і динамікою цін, товаровиробники самі вирішуютьпроблему розподілу всіх ресурсів, виробляючи ті товари, які користуютьсяпопитом на ринку. Таким чином, ринок, перш за все через ціни, координуєдіяльність мільйонів людей.
Підприємціпрагнуть отримати все більший дохід (прибуток), гранично економновикористовувати природні, трудові ресурси, капітал, знання і максимально широкореалізувати такий ресурс, як свої творчі та організаційні (так званіпідприємницькі) здібності в обраній ними сфері діяльності. Це служить потужнимстимулом розвитку і вдосконалення виробництва, розкриває творчі можливостіприватної власності.
2.3 Сучаснаринкова економіка (сучасний капіталізм)
У порівнянні зусіма попередніми ринкова система виявилася найбільш гнучкою: вона здатнаперебудовуватися, пристосовуватися до мінливих зовнішніх і внутрішніх умов. Уході тривалої еволюції, переважно в XX ст., Ринкова економіка вільноїконкуренції перетворилася на сучасну ринкову економіку. Її основними рисами є:
1. різноманіттяформ власності, серед яких як і раніше провідне місце займає приватна власністьу різних її видах (від трудової індивідуальної до великої, корпоративної);
2. розгортаннянауково-технічної революції, яка прискорила створення потужної виробничої ісоціальної інфраструктури;
3. більшактивний вплив держави на розвиток національної економіки та соціальної сфери.
У розвинутійринковій економіці істотні зміни зазнає господарський механізм. Планові методигосподарювання отримують подальший розвиток в рамках окремих фірм у виглядімаркетингової системи управління. У той же час на макрорівні розвиток плановихметодів пов'язані з державним регулюванням економіки, аж до здійсненнязагальнонаціональних програм і планів.
Планомірністьвиступає як засіб активного пристосування до вимог ринку. В результаті іключові завдання економічного розвитку отримують нове рішення. Так, питання прообсяг і структуру вироблюваної продукції вирішується на основі маркетинговихдосліджень в рамках фірм, а також прогнозу розвитку потреб. Прогноз ринкудозволяє завчасно знижувати випуск застарілих товарів і переходити до якісноновим моделям і видам продукції. Маркетингова система управління виробництвомдає можливість ще до початку виробництва приводити індивідуальні витратикомпаній, що випускають основну масу товаром даного виду, у відповідністьсклалися на ринку цінами.
Завданнявикористання ресурсів вирішується в рамках великих компаній на основістратегічного планування. У той же час перерозподіл ресурсів на розвитокновітніх галузей відбувається багато в чому за рахунок бюджетних асигнувань, наоснові державних загальнонаціональних і міждержавних програм, державногостимулювання НДДКР у пріоритетних напрямках розвитку науково-технічногопрогресу.
Нарешті,завдання розподілу створеного валового внутрішнього продукту не тількивирішується на основі традиційно сформованих форм, але і доповнюєтьсявиділенням все більших ресурсів як великими компаніями, так і державою длявкладень в розвиток «людського чинника»; фінансування систем освіти,в тому числі перепідготовка працівників різної кваліфікації, вдосконаленнямедичного обслуговування населення, на соціальні потреби.
В останнідесятиліття в країнах Заходу і найбільш розвинених країнах інших регіонів світувсе більш рельєфно виступають контури майбутнього, що йде на зміну сучасномукапіталізму постіндустріального суспільства. Його характерними рисами є:
● змінаструктури виробництва і споживання, переважно за рахунок зростання ролі послуг.Так, в Росії вже на початку 90-х рр… послуги стали переважати над товарами вструктурі валового внутрішнього продукту (ВВП);
• зростаннярівня освіти, перш за все за рахунок післяшкільного. Наприклад, в Росії вже 52%працюючих мають вищу (включаючи незакінчена вища) і середню професійну освіту;
• нове ставленнядо праці, так як для високоосвічених працівників характерно творче ставлення донього і високі вимоги до людських стосунків на роботі;
• підвищенняуваги до навколишнього середовища, перш за все через перехід до сталогорозвитку, тобто обмежує безоглядне використання природних ресурсів;
• гуманізація(соціалізація) економіки, в результаті чого головним об'єктом докладанняінвестицій, а також витрат бюджету стає сама людина («людський потенціал»);
• інформатизаціясуспільства, внаслідок чого у світі постійно збільшується чисельністьвиробників знань (зайнятих у науці та науковому обслуговуванні), їхрозповсюджувачів (інформаційних мереж, навчальних закладів, інноваційних фірм)і споживачів (все суспільство);
• ренесансмалого бізнесу, перш за все із-за швидкого оновлення і високої диференціаціїпродукції, що випускається;
• глобалізаціягосподарської діяльності, в результаті якої для помітного числа фірм світ ставєдиним ринком, для багатьох фірм єдиним ринком став їх регіон земної кулі, дляще більшого числа компаній експорт та імпорт продукції і економічних ресурсівстав не епізодичним, а систематичної операцією.
2.4 Традиційнаекономічна система
Відмінніособливості традиційної економічної системи такі: вкрай примітивна технологія,в першу чергу пов'язана з первинною обробкою природних ресурсів, перевагаручної праці. Всі ключові економічні проблеми вирішуються відповідно доосвяченими століттями звичаями, релігійними, племінними і навіть кастовимитрадиціями. Організація і управління економічним життям здійснюються на основірішення ради старійшин, приписів вождів або феодалів.
В даний частрадиційна економічна система збереглася в деяких найбільш відсталих країнахАзії і Африки, хоча її елементи зберігаються і в країнах середнього рівнярозвитку.
2.5 Адміністративно-команднасистема (централізована, планова, комуністична)
Ця системапанувала раніше в СРСР, країнах Східної Європи і ряді азіатських держав.
Характернимирисами адміністративно-командної системи є суспільна (а в реальності державна)власність практично на всі економічні ресурси, сильна монополізація ібюрократизація економіки, централізоване, директивне, економічне планування якоснова господарського механізму.
Господарськиймеханізм адміністративно-командної системи має ряд особливостей. Вінпередбачає, по-перше, безпосереднє управління всіма підприємствами з єдиногоцентру — вищих ешелонів державної влади, що зводить нанівець самостійністьгосподарських суб'єктів. По-друге, держави повністю контролює виробництво ірозподіл продукції, в результаті чого виключаються вільні ринкові взаємозв'язкиміж окремими підприємствами. По-третє, державний апарат керує господарськоюдіяльністю за допомогою переважно адміністративно-командних (директивних)методів, що підриває матеріальну зацікавленість у результатах праці.
При надмірнійцентралізації виконавчої влади розвивається бюрократизація господарськогомеханізму та економічних зв'язків. За своєю природою бюрократичний централізмне здатний забезпечити зростання ефективності господарської діяльності. Справатут насамперед у тому, що повне одержавлення господарства викликає небачену засвоїми масштабами монополізацію виробництва і збуту продукції.
Гігантськімонополії, що затвердилися у всіх областях народного господарства іпідтримувані міністерствами і відомствами, при відсутності конкуренції непіклуються про впровадження новинок техніки і технології. Для породжуваноїмонополізмом дефіцитної економіки характерна відсутність нормальнихматеріальних і людських резервів на випадок порушення збалансованості народногогосподарства.
У країнах задміністративно-командною системою розв'язання ключових економічних завданьмало свої специфічні особливості. Відповідно до панували ідеологічнимиустановками завдання визначення обсягу і структури продукції вважалася дужесерйозною і відповідальною, щоб передати її рішення безпосереднім виробникам — промисловим підприємствам, колгоспам і радгоспам. Тому структура суспільнихпотреб визначалася центральними плановими органами. Однак оскільки деталізуватиі передбачати зміну суспільних потреб у таких масштабах принципово неможливо,ці органи керувалися переважно завданням задоволення мінімальних потреб.
Централізованийрозподіл матеріальних благ, трудових і фінансових ресурсів здійснювалося безучасті безпосередніх виробників т споживачів. Воно відбувалося відповідно дозаздалегідь вибраними як «громадські» цілями і критеріями, на основіцентралізованого планування. Значна частина ресурсів відповідно до панувалиідеологічними установками прямувала на розвиток військово-промисловогокомплексу.
Розподілствореної продукції між учасниками виробництва жорстко регламентувалосяцентральними органами за допомогою повсюдно застосовується тарифної системи, атакож централізовано затверджуваних коштів фонду заробітної плати. Це вело допереваги зрівняльного підходу до оплати праці.
Нежиттєздатністьцієї системи, її несприйнятливість до досягнень НТР і нездатність забезпечитиперехід до інтенсивного типу економічного розвитку зробили неминучими коріннісоціально-економічні перетворення майже у всіх соціалістичних (комуністичних)країнах. Стратегія економічних реформ в цих країнах визначається законамирозвитку світової цивілізації, в результаті чого з більшою чи меншою швидкістютам будується сучасна ринкова економіка.
2.6 Моделі врамках систем
Для кожноїсистеми характерні свої національні моделі організації господарства, так яккраїни різняться своєрідністю історії, рівнем економічного розвитку, соціальнимита національними умовами. Так, для адміністративно-командної системи характернірадянська модель, китайська модель і ін Сучасної ринкової системи такожпритаманні різні моделі.
Вивчення цихмоделей має практичне значення для розробки моделі розвитку Росії. При цьомумова йде не про копіювання чужого досвіду, а про творчий його використанні зурахуванням конкретних умов, що склалися в нашій країні.
Розглянемонайбільш відомі національні моделі.
Американськамодель побудована на системі всебічного заохочення підприємницької активності,збагачення найбільш активної частини населення. Малозабезпеченим групамстворюється прийнятний рівень життя за рахунок різних пільг та допомоги.Завдання соціальної рівності тут взагалі не ставляться. Ця модель заснована на високомурівні продуктивності праці та масової орієнтації на досягнення особистогоуспіху. У цілому для американської моделі характерне державне вплив,спрямований на підтримці стабільної кон'юнктури і економічної рівноваги.
Шведська модельвідрізняється сильною соціальною політикою, орієнтованої на скорочення майновоїнерівності за рахунок перерозподілу національного доходу на користь найменшзабезпечених верств населення. Тут у руках держави знаходиться всього 4%основних фондів, зате частка державних витрат у 90-х рр… склала понад 50% відВВП, причому більше половини цих видатків спрямовується на соціальні потреби.Природно, це можливо тільки в умовах високого оподаткування, особливо фізичнихосіб. Така модель отримала назву «функціональна соціалізація», щоозначає, що функція виробництва лягає на приватні підприємства, які діють наконкурентній ринковій основі, а функція забезпечення високого рівня життя(включаючи зайнятість, освіта, соціальне страхування) і багатьох елементівінфраструктури (транспорт, НДДКР) — на державу.
Соціальнеринкове господарство ФРН. Ця модель формувалася на основі ліквідації концернівгітлерівських часів і надання всім формам господарства (великим, середнім,дрібним) можливості сталого розвитку. При цьому особливим заступництвомкористуються так звані міттельштанд, тобто дрібні і середні підприємства,фермерські господарства. Держава активно впливає на ціни, мита, технічні норми.Що лежить в основі цієї системи ринок виявив свою перевагу у використанніспонукальних стимулів до високоефективної господарської діяльності.
Японська модельхарактеризується певним відставанням рівня життя населення (в тому числі рівнязаробітної плати) від зростання продуктивності праці. За рахунок цьогодосягається зниження собівартості продукції і різке підвищення їїконкурентоспроможності на світовому ринку. Така модель можлива тільки привиключно високому розвитку національної самосвідомості, пріоритеті інтересівнації над інтересами конкретної людини, готовності населення йти на певніжертви заради процвітання країни. Ще одна особливість японської моделі розвиткупов'язана з активною роллю держави в модернізації економіки, особливо на їїпочатковій стадії.
Південнокорейськамодель має багато спільного з японської. Це, зокрема, відноситься до особливостейпсихологічного складу населення країни, його високому працьовитості івідповідальному відношенню до своїх обов'язків, що базуються на моральнихнормах конфуціанства. Спільним для обох моделей є і активну участь державнихорганів у розбудові економіки. З метою її прискореної модернізації широковикористовуються податкова, тарифна та валютна політика. Тривалий час існувавконтроль над цінами на ресурси і широке коло товарів виробничого та споживчогопризначення. Сформована в Південній Кореї система державного регулюванняекономіки сприяє підвищенню конкурентоспроможності південнокорейських товарівна світовому ринку.
Внаслідоквідносно меншого, ніж у Японії, розвитку ринкових відносин південнокорейськедержава цілеспрямовано сприяло створенню потужних плацдармів ринкової економікив особі великих корпорацій, так званих чеболь, що переросли потім уфінансово-промислові групи.
І нарешті, щеодин елемент південнокорейської моделі, що представляє безперечний інтерес дляРосії, — це надання державними органами всебічної підтримки малому і середньомупідприємництву, що сприяло створенню в стислі терміни середнього класу. У тойже час, як показав кінець 90-х рр.., У південнокорейської і японської моделей зїх особливо сильним державним втручанням в ринковий механізм виникає зниженапристосовність останнього до світових фінансових криз.
Використаналітература
1.«Економіка»п / р А.С. Булатова, М., 2000 р.