І. Теоретичний блок
1. Найактуальнішою проблемою державної економічної політики єїї здатність забезпечити умови стабільного економічного розвитку. Метоюінтенсифікації регуляторних зусиль є максимізація обсягів національноговиробництва. Це — єдиний шлях для підвищення рівня споживання матеріальних благі задоволення постійно зростаючих людських потреб у рамках існуючоготехнологічного способу виробництва. Але питання успішного економічного розвиткуне можливо розглядати без ефективного розподілу доходів, яке б створювало всіумови для подальшого економічного розвитку.
Доходи людини залежать від пропозиції та попиту на працю цієїлюдини, які, в свою чергу, залежать від природжених здібностей, людськогокапіталу, дискримінації та інших факторів. Оскільки доходи від праці складаютьвелику частку в загальному доході, заробітна плата великою мірою є визначникомрозподілу економічного прибутку між різними членами суспільства.
Нерівність доходів характерна для всіх економічних систем.При переході від адміністративно-командної до ринкової системи ріст диференціаціїдоходів пов'язаний з тим, що частина населення живе за старими законами, аодночасно інша частина населення діє за законами ринкової економіки. Чим більшенаселення залучається до ринкових відносин, тим швидше скорочується нерівністьу доходах.
Диференціація доходів складається під впливом різноманітнихфакторів, які пов'язані з особистими досягненнями або незалежні від них, щомають економічну, демографічну, політичну природу. Серед причин нерівномірностірозподілу доходів виділяють: відмінності у здібностях (фізичних таінтелектуальних), відмінності освіти і кваліфікації, працьовитість і мотивацію,професійну ініціативність і схильність до ризику, походження, розмір і складсім'ї, володіння власністю і становище на ринку, удачу, везіння і дискримінацію.Міру нерівності доходів відображує крива Лоренца (рис. 1), при побудові якої поосі абсцис відкладена кількість сімей (в відсотках від загального їх числа), ана осі ординат — їх дохід (у відсотках).
/>
Рис. 1. Крива розподілу доходів (Крива Лоренца)
Теоретично можливість абсолютно рівного розподілу доходупредставлене бісектрисою, яка вказує на те, що будь-який даний відсоток сімейотримує відповідний відсоток доходу. Це означає, що якщо 20,40,60% сімейотримує відповідно 20,40,60% від всього доходу, то відповідні точки будутьрозташовані на бісектрисі. Крива Лоренца показує фактичний розподіл доходів,будується за реальними даними. Наприклад, 20% населення з найнижчими доходамиотримує 5% загального доходу, 40% з низькими доходами — 15% і т.д. Область міжлінією абсолютної рівності і кривою Лоренца вказує на ступінь нерівності урозподілі доходів. Чим більшою є ця область, тим більша нерівність розподілудоходів у суспільстві. Реальне суспільство не характеризується ні абсолютноюрівністю, ні абсолютною нерівністю. Проте, чим більше вигнута крива Лоренца,тим більша нерівність розподілу доходів, а чим вона більш пряма, тим більшарівність сімей за рівнем доходів. Наближення кривої Лоренца до прямої лініїабсолютної рівності вбиває стимули до продуктивної праці, а надмірна їївигнутість може викликати соціальну напругу в суспільстві.
Конституція України проголосила Україну соціальною державою.
Згідно з Конституцією України ознаками України як соціальноїдержави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантіїреалізації соціальних прав громадян, зокрема їх прав на соціальний захист ідостатній життєвий рівень (статті 46, 48) тощо. Це зобов’язує державувідповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовуватисправедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метоюзабезпечення добробуту всіх громадян.
2. Макроекономіка як наука є теоретичною базою економічноїполітики держави. Але її практичне застосування ускладнюється тим, що вонапредставлена великою сукупністю конкуруючих між собою теоретичних доктрин.Кожна з них по-різному уявляє механізм функціонування економіки з ринковимивідносинами і, в першу чергу, по-різному вбачає співвідношення між ринком ідержавою, подає протилежні рекомендації стосовно ролі держави в стабілізаціїекономіки.
У системі макроекономічних теорій можна виділити декількаосновних: класична, кейнсіанська, монетариська, теорія економіки пропозиції,теорія раціональних очікувань.
Історично макроекономічна наука була започаткована класичноютеорією. Найбільш видатними представниками класичної теорії є Адам Сміт, ДавидРікардо, Джеймс Мілль, Жан Батист Сей, Альфред Маршал, Артур Пігу, ЛеонВальрас, Вільфредо Парето.
Прихильники класичної теорії вважають, що ринковий механізмздатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання векономіку, тобто повна зайнятість є нормою для економіки з ринковимивідносинами. Вони визнають, що інколи на економіку можуть негативно впливатизовнішні фактори, такі як війни, політичні перевороти, засуха, біржові крахитощо які тимчасово виводять її зі стану повної зайнятості. Проте здатністьринку до автоматичного саморегулювання є достатньою, щоб через деякий час зновувідновити в економіці такий рівень виробництва, який відповідає умовам повноїзайнятості. Це означає, що можливий відхід економіки від стану повноїзайнятості, на думку представників класичної теорії, є не внутрішнім продуктомринкової економіки, а лише результатом впливу на неї зовнішніх обставин.
Згідно з класичною теорією механізм ринкового саморегулюванняекономіки складається з декількох елементів. Перший — ситуація, коли величинасукупних витрат буде недостатньою для виробництва потенційного ВВП, ємалоймовірна. Якщо навіть сукупні витрати за будь-яких обставин зменшатьсяпорівняно з потенційною величиною, то досить швидко такі важелі ринковогорегулювання як ціна і зарплата примусять економічних суб'єктів збільшитисукупні виграти до потенційної величини.
Неможливість виникнення в економіці дефіциту сукупних витратспирається на закон Сея. Згідно з цим законом процес виробництва товарівстворює доход, який дорівнює вартості вироблених товарів. Це означає, що процесвиробництва є лише іншим виразом процесу їх споживання. Тому товарна пропозиціяпороджує адекватний собі попит. Такий закон діє на різних рівнях економіки.
Закон Сея спирається на передумову, що весь доход, отриманийвиробниками товарів, повністю використовується на закупівлю інших товарів. Удійсності це не так, оскільки певна частка доходу може бути спрямована не навитрати, а на заощадження, що породжує невідповідність між виробництвом іспоживанням, тобто між пропозицією і попитом. У цьому випадку сукупні витратибудуть недостатніми для закупівлі всієї маси вироблених товарів, у результатічого скоротиться сукупний попит, фактичний ВВП відхилиться вниз відпотенційного ВВП, що свідчить про виникнення в економіці неповної зайнятості.
Прихильники класичної теорії визнають дестабілізуючій впливзаощаджень на рівновагу між доходами і витратами. Проте, на їхню думку, данаобставина не вимагає державного втручання в економіку. Ринковий механізмздатний самостійно й досить швидко ліквідувати цей дисбаланс через взаємодіюміж товарним та грошовим ринками. У цьому полягає суть другого елементукласичної теорії про ринкове саморегулювання. Та частка доходів, якаспрямовується на заощадження, знову повертається на товарний ринок у виглядіінвестицій. Інвестиційні витрати підприємців компенсують ті вилучення із потоку«доходи — витрати», які відбуваються в формі заощаджень. Отже, якщо підприємцібудуть інвестувати в економіку стільки ж, скільки домогосподарства мають намірзаощаджувати, то закон Сея буде діяти і відповідність між доходами і витратамине буде порушена.
Класики допускають тимчасове перевищення заощаджень порівняноз інвестиціями, що може викликати тимчасове відхилення сукупних витрат відпотенційної величини. Але таке відхилення, на їхню думку, необов'язково викличепадіння виробництва порівняно з потенційним рівнем, оскільки крім грошовогоринку, велику регулюючу роль виконують ціни і зарплата.
Регулюючий потенціал цін і зарплати складає суть третьогоелементу класичної теорії про ринкове саморегулювання. Його суть полягає втому, що обсяг сукупної продукції, яку можуть реалізувати її виробники,залежить не лише від величини сукупних витрат, а й від рівня товарних цін. Цеозначає, що навіть тоді, коли відсоткова ставка за будь-якої причини нездатнапривести у відповідність заощадження домогосподарств та інвестиції підприємств,падіння сукупних витрат буде компенсоване пропорційним зниженням цін. Отже,якщо домогосподарства тимчасово заощадили більше, ніж підприємці мають намірінвестувати, то викликане цим зменшення сукупних витрат не приведе до тривалогоскорочення реальних обсягів виробництва, оскільки ціни знизилися пропорційнозменшенню цих витрат.
Згідно з класичною теорією здатність економіки до ціновогосаморегулювання забезпечується конкуренцією між продавцями, яка породжує високуеластичність цін стосовно попиту. Оскільки падіння попиту на продукцію стаєзагальним, виробники під впливом конкуренції змушені знижувати ціни, щобуникнути затоварювання. Отже, поява надмірних заощаджень викликає зниження цін,які збільшують реальну величину сукупних витрат і відновлюють сукупний попит нарівні повної зайнятості. Тому заощадження викликають зниження цін, а незменшення обсягів виробництва і зайнятості.
Зниження товарних цін за інших незмінних умов може зменшитиприбутковість виробництва товарів, що може стримати виробників від бажаннязбільшувати пропозицію до потенційного рівня. Але згідно з класичною теорієюцього не відбудеться, оскільки падіння сукупного попиту викличе скороченняпопиту на ресурси, і насамперед на робочу силу. Це викличе зниження цін наресурси, в тому числі падіння заробітної плати. Конкуренція на ринку праці міжробітниками примусить їх найматися на роботу за нижчими ставками заробітноїплати, що знизить середні витрати і відновить нормальний рівень прибутку. Отже,зниження товарних цін, доповнене зниженням ресурсових цін, відновитьвиробництво товарів на потенційному рівні і забезпечить повну зайнятість.Єдиним наслідком цього відновлення будуть більш низькі товарні та ресурсовіціни. Підсумовуючи, можна стверджувати, що згідно з класичною теорією механізмвідсоткової ставки, гнучких товарних і ресурсових цін надає ринку здатністьавтоматично підтримувати повну зайнятість в економіці. За цих умов виключаєтьсянеобхідність втручання держави в економіку, тобто найбільш раціональною маєбути політика державного невтручання.
ІІ. Практичний блок. Представте розв’язок практичних завдань ізобґрунтованими висновкамиАктив млн. грн. Пасив млн. грн. Актив млн. грн. Пасив млн. грн. Актив млн. грн. Пасив млн. грн.
R 100
К 850
ВК 200
СВ 250
ВЗ 500
R 87,5
К 862,5
ВК 200
СВ 500
ВЗ 250
R 67,5
К 882,5
ВК 400
СВ 300
ВЗ 250 950 950 950 950 950 950
/>
/>
ВК – власний капітал;
ДСВ — строкові внески;
ДВЗ – внески до запитання.
R –резервбанку
r1 мінімальні резервні вимоги по строковим внескам
r2 – мінімальні резервні вимоги по внескам до запитання
1. К = 200+(250-250*10/100)+(500-500*15/100) = 850млн.грн.
R =250*10/100+500*15/100=100 млн.грн.
2. К= 200+(500-500*10/100)+(250-250*15/100) = 862,5млн.грн.
R =500*10/100+250*15/100=87,5 млн.грн.
ΔК=862,5-850=12,5 млн.грн.
Отже якщо половина внесків до запитання буде переоформлена на строковівнески то банк зможе збільшити кредити на 12,5 млн.грн. за рахунок того щонорматив резервного покриття по внескам до запитання на 5 % більший за нормативрезервного покриття по строковим внескам.
3. К = 400+(300-300*10/100)+(250-250*15/100)=882,5млн.грн.
R =500*10/100+250*15/100=67,5 млн.грн.
ΔК=882,5-862,5=20,00 млн.грн.
Отже, якщо власники строкових внесків на 40% своїх депозитів придбаютьцінні папери у банка, то сума кредитів ще збільшиться на 20 млн.грн. тастановитиме 882,5 млн.грн.
ІІІ. Розкрийте наступні визначення
4. Рівновага на ринку товарів та платних послуг в умовах закритоїекономіки виражається формулою:
S(V)=І(і).
Рівновага на ринку заощадження товарів та платних послуг у закритійекономіці досягається, якщо пропозиція заощаджень дорівнює інвестиційномупопиту.Пропозиція заощаджень S є функцією від доходів V:
S = S (V)
/>
Залежність ринку товарів від платних послуг представлена на графікуХікса-Хансена (рис.2).
5. Рівновага на ринку грошей та цінних паперів досягається за умови,коли:
пропозиція грошей дорівнює сумі операційного та спекулятивного попиту нагроші, тобто:
Мn = М1 + М2 = t Р Q + М2(і),
де Мn – пропозиція грошей;
М1 – операційний попит;
М2 – спекулятивний попит;
t – лаг (запізнення) між отриманням і використанням грошових коштів;
Р – рівень цін.
Q – реальний обсяг виробництва
і – процентна ставка
Операційний попит на гроші, основою якого є операції купівлі продажу,залежить від інтервалу часу між моментами отримання і використання грошовихкоштів. Чим цей інтервал коротший, тим менший попит на гроші навпаки:
М1 = t × Р × Q,
6. Спекулятивний попит на гроші визначається ставкою процента і:
M2 = M2(i).
Якщо процентна ставка низька, спостерігається високий курсцінних паперів. Це послаблює стимули до вкладання в них ліквідних коштів черезризик, пов'язаний з падінням курсу цінних паперів у зв'язку із зростаннямпроцентної ставки і навпаки:
Існує ставка процента і c, за якої економічні суб'єктиперестають вкладати ліквідні кошти в цінні папери. Спекулятивний попит на грошіпри цьому необмежене зростає. Це показано на рис. 3.
Спекулятивний попит на гроші – це певний резерв грошей, задопомогою якого економічні суб’єкти прагнуть застрахувати себе від можливихвтрат у результаті коливань ринкової конюктури.
/>
Рис. 3. Залежність спекулятивного попиту на гроші від ставкипроцента
Список використаних джерел:
1. Агапова Т. А., Серeгина С. Ф.Макроэкономика: Учебник ,2000
2. Базилевич В.Д., БаластрикЛ.О., Базилевич К.С. Макроекономіка. — К.: Знання, 2004
3. Базилевич В.Д., БаластрикЛ.О. Макроекономіка. — К.: Атіка, 2004.
4. Гальчинський А. Теоріягрошей. Навчально-методичний посібник.- К.: Основи, 1996.
5. Манків Гр.Н. Макроекономіка.Підручник для України. – К., Основи, 2000.
6. Основи економічної теорії:політекономічний аспект: Вища школа- Знання, 2004
7. Радіонова І.Ф. Макроекономіката економічна політика: Підручник.– К.: Таксон, 2005.
8. Савченко А.Г., ПухтаєвичГ.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. Підручник. –К.: Либідь, 2005.
9. Панчишин С. Макроекономіка:Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2001