Зміст.
1. Теоретичне питання „Методивизначення собівартості вибуття запасів”…3
2. Практичне завдання……………………………………………………………8
3. Список використаноїлітератури………………………………………..…...15
„Методи визначення собівартості вибуття запасів”
1. Обліквиробничих запасів.
Однією з обов'язкових умовздійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці(виробничими запасами) — сировиною, матеріалами, напівфабрикатами,комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюєтьсявиробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання впроцесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленоїпродукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальнихресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення. Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації прозапаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням(стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».
Одиницею бухгалтерськогообліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшійкласифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них — на види,сорти, марки, типорозміри тощо. Класифікація запасів оформляється розробкоюноменклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, щовикористовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сортуприсвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру іціна. У подальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх документах,якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковомуоприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів іншими), а також єобов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності,надходження і витрачання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовуєтьсяяк ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунку,групу, найменування запасу, його сорт і розмір.
Оцінка запасів. Важливезначення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно зПоложенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.
Первинною вартістю запасів,які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з такихфактичних витрат:
§ суми, які сплачуються згідноз договором постачальнику (продавцю),
§ суми, які сплачуються заінформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбаннямзапасів;
§ суми ввізного мита;
§ суми непрямих податків узв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати позаготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасівдо місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню і ризикутранспортування запасів;
§ інші витрати, якібезпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якомувони придатні для використання за призначенням. До таких витрат, зокрема,належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісниххарактеристик запасів.
Первинною вартістю запасів,виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, якавизначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16«Витрати». Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу,визнається засновниками ( учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Первинною вартістю запасів,отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.
Якщо балансова вартістьпереданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістюодержаних запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою ісправедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітногоперіоду. Первинна вартість запасів, які придбані в обмін (або частковий обмін)на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених(зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана впроцесі обміну. Не включаються до первинної вартості запасів, а належать довитрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):
§ понаднормативні втрати інедостачі запасів;
§ відсотки за користуванняпозиками;
§ витрати на збут;
§ загальногосподарські таінші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкоюзапасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.
2. Методи визначення собівартості вибуття запасів.
У разівідпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно зПоложенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:
§ ідентифікованійсобівартості одиниці запасів;
§ середньозваженійсобівартості;
§ собівартості перших зачасом надходження запасів(ФІФО);
§ собівартості останніх зачасом надходження запасів (ЛІФО);
§ нормативних затрат;
§ ціни продажу.
Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів,які мають однакове призначення і однакові умови використання,застосовується тільки один із зазначених методів.
Заідентифікованою собівартістю.
Конкретнаідентифікація означає, що облік витрат і розрахунок собівартості здійснюєтьсяза кожною відповідною одиницею запасів. Цей метод застосовується для визначеннясобівартості запасів, які відпускаються, та послуг, що надаються дляспеціальних замовлень і проектів (виробництво літаків, кораблів і т. д.), атакож запасів, які не замінюють одне одного (торгівля автомобілями, ювелірнимивиробами тощо).
Оцінка засередньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів шляхомділення сумарної вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартостіодержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початокзвітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів.
Оцінказапасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються утій послідовності, у якій вони надійшли на підприємство (відображені вбухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажута інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходжень запасів.
Оцінказапасів по методу ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються впослідовності, яка є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахування вбухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво(продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часомнадходжень запасів.
Оцінка занормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції(робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівніввикористання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Длязабезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних нормизатрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися іпереглядатися.
Оцінка зацінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлісереднього процента торгової націнки на товари. Цей метод застосовуєтьсяпідприємствами, які мають значну і перемінну номенклатуру товарів з приблизнооднаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товаріввизначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товаріві сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізованітовари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованихтоварів на середній процент торгової націнки. Середній процент торгової націнкивизначається шляхом ділення залишку торгових націнок на початок звітного місяцяі торгових націнок за звітний місяць на продажну вартість одержаних у звітномумісяці товарів і залишок товарів на початок звітного місяця.
3. Аналіз впливу на чистий прибуток застосування різних методів оцінкируху запасів.
Методідентифікованої собівартості.
Застосовуючи цей метод, підприємство може регулювати свійприбуток шляхом реалізації більш дорогих або найбільш дешевих одиниць запасів.
Метод собівартості перших за часомнадходження запасів (ФІФО).
У результаті застосування методуФІФО вартість кінцевих запасів наближена до їх поточної ринкової вартості, асобівартість реалізованої продукції знижується, що призводить до максимальногозначення чистого прибутку.
Якщо ціни зростають у звітномуперіоді за методом ФІФО, виникає найнижча собівартість реалізованої продукціївнаслідок низьких цін на раніше придбану продукцію і як результат — найвищийчистий прибуток.
Метод собівартості останніх зачасом надходження запасів (ЛІФО).
Результатом застосування методуЛІФО є максимально наближена до дійсності собівартість реалізованої продукції(оскільки її складають останні придбання за поточними ринковими цінами), меншийв порівнянні з іншими методами оцінки чистий прибуток (за умови зростання цін)і занижена оцінка запасів на кінець періоду.
Якщо ціни у звітному періодізростають, відповідно при використанні методу ЛІФО підприємство матиме найвищусобівартість реалізованої продукції (за високих цін) і найменший чистийприбуток.
Методсередньозваженої собівартості.
Чистий прибуток, розрахований привикористанні цього методу, набуває середнього значення (найбільш рівну величинуприбутку) у порівнянні з результатами застосування методів ФІФО та ЛІФО.
В умовах зростання цінсобівартість запасів на кінець звітного періоду звичайно є нижчою за ринковувартість.
Таким чином, при виборі методуоцінки руху запасів слід ураховувати, що:
1) інформація стосовно руху інаявності запасів відображається як в Балансі, так і в Звіті про фінансовірезультати;
2) метод ЛІФО — найбільш придатнийдля показників, що відображаються у Звіті про фінансові результати, оскількинайкраще зіставляє дохід від реалізації запасів з їх собівартістю, але не єнайкращим методом оцінки поточної балансової вартості матеріальних цінностей,коли існує продовжена тенденція підвищення або зниження цін.
3) метод ФІФО — найбільш придатнийдля складання Балансу, тому що собівартість запасів на кінець звітного періодує найбільш близькою до поточних цін і, отже, най достовірніше відображаєвартість активів підприємства.
4) метод середньозваженоїсобівартості забезпечує найбільш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливуколивання купівельних цін. Але застосування цього методу потребує здійсненнябільш складних розрахунків.
Практичне завдання Варіант 1
1. За данимитаблиці 1 скласти бухгалтерський баланс на початок звітного періоду. (Сторінка14).
/>2. За даними таблиці 2 скласти бухгалтерські проводки погосподарських операціях за звітний період та записати їх в реєстраційний журналгосподарських операцій.
/>Реєстраційний журнал господарських операцій за січень 2006р. № П/П Зміст господарських операцій Рахунок Сума, грн Дебет Кредит 1 Нараховано зарплату 23 66 2500,00 2 Утримується прибутковий податок із зарплати працівників 66 64 900,00 3 Відрахування до пенсійного фонду із зарплати працівників 66 65 150,00 4 Одержані в касу гроші з поточного рахунку 30 31 3500,00 5 Видана з каси зарплата працівникам 66 30 2500,00 6 Видано з каси грошві кошти під звіт 372 30 100,00 7 Зарахована на поточний рахунок короткострокова позика банку 31 60 62000,00 8 Придбані у постачальника запаси 20 63 1200,00 9 Оплачені рахунки постачальника 63 31 1500,00 10 Сплачено з поточного рахунку заборгованість банку 60 31 60000,00 11 Реалізовані матеріали за готівку 30 20 5000,00 12 Надійшли на поточний рахунок кошти від дебіторів 31 36 2100,00 13 Оплачені рахунки постачаль-никам за рахунок позики банку 63 60 3200,00 14 Зроблені утримання із зарплати працівників за товари в кредит 377 66 600,00 15 Зроблені утримання із зарплати працівників за виконавчими листами 377 66 450,00
3. На основібалансу відкрити рахунки і записати в них господарські операції.
4.Підрахувати обороти за звітний місяць і вивести кінцеві залишки (сальдо).Синтетичний рахунок 20 Виробничі запаси Дебет Кредит Залишок на 01.01.2006 228500,00 Збільшено 1200,00 Зменшено 5000,00 Оборот за січень 1200,00 Оборот за січень 5000,00 Залишок на 01.02.2006 224700,00 Синтетичний рахунок 23 Незавершене виробництво Дебет Кредит Залишок на 01.01.2006 1600,00 Збільшено 2500,00 Зменшено 0,00 Оборот за січень 2500,00 Оборот за січень 0,00 Залишок на 01.02.2006 4100,00 Синтетичний рахунок 30 Каса Дебет Кредит Залишок на 01.01.2006 200,00 Збільшено 3500,00 Зменшено 2500,00 5000,00 100,00 Оборот за січень 8500,00 Оборот за січень 2600,00 Залишок на 01.02.2006 6100,00 Синтетичний рахунок 31 Розрахунковий рахунок Дебет Кредит Залишок на 01.01.2006 48000,00 Збільшено 62000,00 Зменшено 3500,00 2100,00 1500,00 60000,00 Оборот за січень 64100,00 Оборот за січень 65000,00 Залишок на 01.02.2006 47100,00 Синтетичний рахунок 36 Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги Дебет Кредит Залишок на 01.01.2006 2800,00 Збільшено Зменшено 2100,00 Оборот за січень Оборот за січень 2100,00 Залишок на 01.02.2006 700,00 Синтетичний рахунок 372 Інша поточна дебіторська заборгованість (розрахунки з підзвітними особами) Дебет Кредит Залишок на 01.01.2006 100,00 Збільшено 100,00 Зменшено Оборот за січень 100,00 Оборот за січень 0,00 Залишок на 01.02.2006 200,00 Синтетичний рахунок 377 Дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розрахунків Дебет Кредит Залишок на 01.01.2006 4300,00 Збільшено 600,00 Зменшено 450,00 Оборот за січень 1050,00 Оборот за січень 0,00 Залишок на 01.02.2006 5350,00 Синтетичний рахунок 60 Короткострокові кредити банків Дебет Кредит Залишок на 01.01.2006 152000,00 Збільшено 60000,00 Зменшено 62000,00 3200,00 Оборот за січень 60000,00 Оборот за січень 65200,00 Залишок на 01.02.2006 157200,00 Синтетичний рахунок 63 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги Дебет Кредит Залишок на 01.01.2006 82000,00 Збільшено 3200,00 Зменшено 1200,00 1500,00 Оборот за січень 4700,00 Оборот за січень 1200,00 Залишок на 01.02.2006 78500,00 Синтетичний рахунок 64 Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом Дебет Кредит Залишок на 01.01.2006 10200,00 Збільшено Зменшено 900,00 Оборот за січень 0,00 Оборот за січень 900,00 Залишок на 01.02.2006 11100,00 Синтетичний рахунок 65 Поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування Дебет Кредит Залишок на 01.01.2006 8300,00 Збільшено Зменшено 150,00 Оборот за січень 0,00 Оборот за січень 150,00 Залишок на 01.02.2006 8450,00 Синтетичний рахунок 66 Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці Дебет Кредит Залишок на 01.01.2006 5200,00 Збільшено 2500,00 Зменшено 2500,00 150,00 600,00 900,00 450,00 Оборот за січень 3550,00 Оборот за січень 3550,00 Залишок на 01.02.2006 5200,00
5. Скластиоборотну відомість на кінець звітного періоду.Оборотно-сальдова відомість За січень 2006 р. Рахунок Сальдо на початок періоду Обороти за період Сальдо на кінець періоду Код Назва Дебет Кредит Дебет Кредит Дебет Кредит 10 Основні засоби залишкова вартість 1100800,00 1100800,00 14 Довгострокові фінансові інвестиції 100000,00 100000,00 20 Виробничі запаси 228500,00 1200,00 5000,00 224700,00 23 Незавершене виробництво 1600,00 2500,00 4100,00 26 Готова продукція 2400,00 2400,00 30 Каса 200,00 8500,00 2600,00 6100,00 31 Розрахунковий рахунок 48000,00 64100,00 65000,00 47100,00 36 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 2800,00 2100,00 700,00 372 Інша поточна дебіторська заборгованість (розрахунки із підзвітними особами) 100,00 100,00 200,00 377 Дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розрахунків 4300,00 1050,00 5350,00 40 Статутний капітал 997000,00 997000,00 42 Інший додатковий капітал 36000,00 36000,00 43 Резервний капітал 21000,00 21000,00 44 Нерозподілений прибуток 142000,00 142000,00 60 Короткострокові кредиди банків 152000,00 60000,00 65200,00 157200,00 63 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 82000,00 4700,00 1200,00 78500,00 64 Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом 10200,00 900,00 11100,00 65 Поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування 8300,00 150,00 8450,00 66 Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці 5200,00 3550,00 3550,00 5200,00 69 Доходи майбутніх періодів 35000,00 35000,00 Разом 1488700,00 1488700,00 145700,00 145700,00 1491450,00 1491450,00
6. Скластибухгалтерський баланс на кінець звітного періоду. (Сторінка 14).
Список використаної літератури:
1. ТкаченкоН.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності.Навч. посібник. 3-тє вид., доп. і перероб. К.: А, С, К,, 1998.
2.Пархоменко В.М. Стандартизація бухгалтерського обліку в Україні. Нормативи.Коментарі. 6-те вид., із змінами та доповн. К.: Фірма „1СУкраїна”, 2001р.
3. ЗаконУкраїни Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Київ,16липня 1999року, № 996-ХІV.
4. „Інструкціяпро застосування „Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій”, наказ МінфінУкраїни № 291 від 30.11.1999р.