ВПЛИВІННОВАЦІЙ НА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ
ШавкунВ.М.
ТрембачН.С.
Дослідженотеоретичні положення ринку праці. Проаналізовано механізм функціонування ринкупраці та вплив інновацій на підвищення його ефективності. Розкриті проблемиринку праці в Україні та показані шляхи їх вирішення.
Актуальністьдослідження.У промислово розвинутих країнах світу останнім часом відбулися зміни факторівекономічного росту. Основними факторами росту є ті, які забезпечуютьінноваційний розвиток певної країни. Одним із найголовніших чинниківінноваційного розвитку є: відповідність якості робочої сили потребампідприємств. На сучасному етапі в системі ринкових структур вагома рольвідводиться ринку праці, який узгоджує попит та пропозицію робочої сили,забезпечує економіку необхідною робочою силою, опосередковує процеспрацевлаштування населення.
На сьогодніособливої уваги потребує проблематика стратегічного управління кадровимпотенціалом підприємства як основним елементом досягнення його довгостроковихконкурентних переваг. Будь-яка стратегія підприємства спрямована на підтримкуйого довгострокової конкурентної позиції, а оскільки персонал є головнимелементом цієї системи, то саме кадрова складова загальної стратегії розвиткунабуває особливого значення.
Аналізостанніх публікацій. Важливі аспекти визначення цінності персоналу та його ролі вреалізації стратегії підприємства досліджуються в роботах таких учених, як І.Л. Петрова, Д. Є. Козенков, В. Ватцкелевич. К. М. Соломенко, Е. П. Якубова, І.О. Галиця, Петюх С.та ін. Разом з тим, особливого розгляду потребує питанняз'ясування ролі, значення та основних елементів стратегії й політики розвиткутрудових ресурсів у реалізації інноваційної стратегії підприємства [4. ст56].
Метою статті є дослідити теоретичніположення „ринок праці"; виявити вплив інновацій на підвищенняефективності ринку праці; сформувати завдання ринку праці виявити проблеми насучасному ринку праці, а також розробити шляхи їх покращення.
Викладосновного матеріалу. З позиції відтворення робочої сили можна виділити сукупністьсоціально-трудових відносин щодо умов зайнятості, використання працівників усуспільному виробництві. Ця сукупність (вузьке розуміння поняття „ринокпраці") характеризує ринкові відносини у сфері зайнятості (напідприємстві, фірмі), а саме відносини з приводу ціни праці та часу їївикористання. У цьому випадку поняття „ринок праці" характеризуєкількісний аспект і структуру зайнятих, задоволений попит на робочу силу. Такимчином, термінологічно це поняття збігається з поняттям „ринок праці" уширокому розумінні, тобто з якісною характеристикою всієї сукупності відносинміж суб'єктами рийку праці.
Отже, поняття„ринок праці" виражає найбільш глибоку суть товарно-грошовихсоціально-трудових відносин із приводу умов наймання і використання працівниківу суспільному виробництві: це відносини обміну функціонуючої робочої сили(праці) на життєві засоби, реальну заробітну плату на основі законів попиту тапропозиції, вартості робочої сили, граничної продуктивності праці іконкуренції. Воно являє собою основу для формування заробітної плати, а такожбільш точно характеризує ринкові відносини в соціально-трудовій сфері.
У моделідосконалої конкуренції вся інформація симетрично розподілена між покупцем іпродавцем робочої сили. У реальному житті здобувач робочого місця, безсумнівно,знає про себе більше, ніж роботодавець, принаймні спочатку. Тобто існує такзвана інформаційна асиметрія на користь фахівця. У зв'язку з бажаннямпрацівників перебільшити свої професійні, особисті якості, а також внаслідокприховування колишніми роботодавцями, їхніми кадровими службами справжніхпричин звільнення фахівців, виникає спотворення інформації про претендентів наробочі місця. У результаті на роботу приймаються люди, які не завждивідповідають професійним і особистісним вимогам.
Існує такапроблема як, обмеженість інформації про реальні можливості найманого фахівцяпризводить до того, що роботодавець починає орієнтуватись на такі зовнішніпоказники цього фахівця, що, на думку роботодавця, можуть побічно свідчити проздібності працівника. У своїй роботі про інформаційні сигнали на ринку праціамериканський учений М.Спенс відзначав, що роботодавець, вибираючи фахівця,вивчає такі його об'єктивні характеристики, як стать, вік, расова танаціональна приналежність здобувача. Підприємець бере до уваги й іншіхарактеристики, зокрема, освіту фахівця, що знаходиться в залежності відзусиль, витрат коштів претендента. Витратам на освіту й іншим змінюванимхарактеристикам здобувача М.Спенс дав назву сигнальних витрат. Здобувачіробочих місць інвестують кошти, витрачають час, щоб придбати більш високусигнальну „репутацію" на ринку праці. Інакше кажучи, інвестиції в людськийкапітал, в першу чергу в освіту, здійснюються не тільки з метою збільшенняпродуктивності праці, і відповідно її оплати, але і з метою підвищеннясигнальної значимості працівника на ринку робочої сили. Від сигнальноїрепутації залежить і службове просування фахівця. Освіта, свідчення їїодержання у формі дипломів, сертифікатів тощо виконують таким чином функцію„фільтра", що розділяє претендентів на робочі місця в очах роботодавця [1.ст456].
Інновації активновпливають на структуру виробництва, а звідси – і структуру зайнятості населення.Особливо відчутним є їх вплив у моногалузевих містах, оскільки переважнакількість їх населення зайнята на одному чи двох підприємствах. Технічнамодернізація цих підприємств, їх перепрофілювання не лише змінюють структурувиробничого персоналу, а й сприяють зростанню структурного чи технологічногобезробіття. Адже при технічному оновленні підприємства або йогоперепрофілюванні виникає об'єктивна необхідність зупинки на певний час всьоговиробничого процесу для переобладнання його окремих ланок. В цей період реальноможе бути задіяна невелика чисельність висококваліфікованих працівників, якіздатні налагодити та відрегулювати нове устаткування, перепрофілювати його навипуск нової продукції. Інша частина працівників або знаходиться в станібезробіття, або перебуває на перепідготовці. Тому, розробляючи програму щодопереводу підприємства, а тим більше всієї економіки країни на інноваційнумодель розвитку слід обов'язково враховувати її соціальні наслідки з тим, щобпопередити масове вивільнення працівників та довготривалість знаходження їх встані вимушеного безробіття. Така постановка питання обумовлена відсутністюналежної оцінки саме соціальним наслідкам тих чи інших економічних перетворень,що здійснюються в Україні. Це ж стосується і оцінки впливу активноїінноваційної діяльності на стан національного ринку праці. між тим, навіть безздійснення масштабних заходів по переведенню нашої держави на модельінноваційного розвитку на вітчизняному ринку праці досить гостро стоїтьпроблема забезпечення зайнятості населення. Наприклад, протягом 2007р.Державною службою зайнятості України було зареєстровано 2034,7 тис. громадян,не зайнятих трудовою діяльністю Матеріали ж щоквартальних вибіркових обстеженьнаселення з питань економічної активності показали, що чисельність безробітниху віці 15-70 років, визначена за методологією МОП, перейшла рубіж двохмільйонів осіб (2006,7тис. осіб) або 10,2 % до економічно активного населення.Більш високий рівень даного показника в цьому році був лише у Польщі (19,2 %),Словакії (17,1 %), Литві (12,7 %), Іспанії (11,3 %), Латвії (10,5 %) та Естонії(10,1 %), а найменшим — у Люксембургу та Нідерландах, відповідно 3,7 і 3,8 %[3, ст391].
Дослідження ринкупраці показало невідповідність професійно-кваліфікаційної структури попиту наробочу силу її пропозиції. В цілому ринок праці є надлишковим. За 2007 р.рівень безробіття за методологією МОП склав 49 %. Із зареєстрованих безробітних46 % займали раніше робітничі місця, 27 % — службовці, решту склали особи безпрофесії. Навантаження незайнятого населення на 1 вакансію становило 5 осіб.При цьому за категоріями робочих місць цей показник становив: для робітників — 4 особи, службовців — 5, робітників без спеціальної підготовки — 12 осіб.
Слід зауважити,що протягом 2007р, на фінансування інноваційної діяльності в Україні булоспрямовано трохи більше 5млрд. грн з них: за рахунок власних коштів – 77,2%державного бюджету-1,4 %; вітчизняних та іноземних інвесторів відповідно 0,2% і2,5%; інших джерел 18,7%. Із загальної кількості промислових підприємствУкраїни у 2007р. лише впроваджували інновації, тобто 9 підприємств із 100.Питома ж вага промислових підприємств, що впроваджували нові технологічніпроцеси не перевищувала в цьому році 4,9 %, проти 8,4 % у 2006 р. [3, ст.352].
Після деякогоспаду в Україні знову спостерігається ріст інвестицій у людський капітал,оптимізацію робочих місць і освоєння та розвиток технологій управліннязнаннями. Опитування директорів по розвитку бізнесу ряду західних компаній зметою виявлення впливу цих технологій на ріст продуктивності праці показало, що92 % респондентів вважають, що ці технології виховують мислення, 84 % — сприяють поліпшенню робочих процесів, 82 % — сприяють пошукові і розвитку новихтехнологій, 75 % — знімають бар'єри між різними робочими процесами. Це дужеважливий момент, тому що втрата кваліфікованого працівника в західній компаніїу випадку зміни місця роботи або виходу на пенсію може обійтися компанії до 35%його щорічних окладів. Цей розрахунок припускає урахування витрат на послуги раєкрутинговихфірм, навчання нових працівників, часткову зупинку технологічних процесів, атакож витрати на процес заміщення знань працівника, що звільнився, новими повсьому ланцюжкові в компанії. Витрати будуть тим вище, чим вище рівень рішень,які приймає працівник. Під „рівнем рішень” у цьому випадку ми розуміємо нетільки рівень оперативного впливу на хід виробничого процесу, але вплив настратегію компанії [2. ст89].
Організація іфункціонування ринку праці в Україні, як важливої складової ринкової економіки,повинна орієнтуватись на вирішення таких важливих проблем таких як, забезпеченняефективного використання трудового потенціалу, що вимагає врахування цілогоспектра чинників. По-перше, реалізація індивідуальної здатності до праціповинна орієнтувати роботодавців на одержання максимальної віддачі від кожногопрацюючого і стимулювати виплату найманому працівникові заробітної плативідповідно до його кваліфікації і виконаної роботи, по-друге, важлива роль упідвищенні ефективності трудової діяльності найманого працівника належитьвпровадженню пільгового оподаткування і кредитування для тих галузей ірегіонів, в яких доцільно збільшити кількість робочих місць та застосуванняпрямих виплат підприємствам за кожного найнятого працівника. У разі скороченняпопиту на робочу силу доцільна жорсткіша кредитна політика, встановлення додатковогоподатку за використання праці трудівників, зменшення інвестицій тощо. По-третє,через регульований ринок праці здійснюється узгодження економічних інтересівсуб'єктів трудових відносин, забезпечується конкурентне середовище кожної зісторін ринкової взаємодії, підтримується рівновага між попитом на робочу силута її пропозицією.
Отже, длязабезпечення ефективного використання трудового потенціалу необхідний комплексвзаємоузгоджених правових, економічних, соціальних, технічних та організаційнихзаходів, а також застосування системи критеріїв оцінки індексу людськогорозвитку в суспільстві.
Висновки отже, ринок праці — цединамічна система, комплекс соціально-трудових відносин з приводу умовнаймання, використання й обміну робочої сили на життєві засоби, включає в себемеханізм самореалізації, механізм попиту та пропозиції і функціонує на основіінформації про зміну ціни праці (заробітної плати) [4 ст. 78].
Сферою активноїінноваційної діяльності повинно бути охоплено: створення нових енерго- і ресурсозберігаючихтехнологій; розвиток інформаційних комунікацій та технологій; розширеннявітчизняних інформаційно-комп'ютерних мереж; розробка вітчизнянихімпортозамінюючих технологій з високим рівнем конкурентоспроможності;відродження ракетно-космічної галузі, літакобудування; конверсіявійськово-промислового комплексу; розвиток соціальної інфраструктури, особливов сільській місцевості.
Безперечно, щонизький рівень інноваційної діяльності у промисловості України не сприяєпіднесенню її конкурентоспроможності на світовому ринку, у тому числі ієвропейському. Дана проблема потребує особливої уваги і ґрунтовного дослідженняз огляду на спрямованість України до Світової організації торгівлі,Європейського Союзу та НАТО. На наш погляд, лише за умови досягнення існуючихстандартів у всіх сферах суспільного життя нашої держави, притаманнихекономічно розвиненим країнам, можна реально, якщо не попередити, то хоча бзменшити економічні, інвестиційні, екологічні, соціальні та інші ризики відвступу України у світові (наднаціональні) структури. При цьому, інноваційнийрозвиток країни слід розглядати в якості ключового елементу національноїстратегії економічного зростання та забезпечення продуктивної зайнятостінаселення. В межах даної стратегії повинні бути чітко визначені пріоритетиінноваційно-інвестиційної діяльності, окреслено коло конкретних заходів по їїзабезпеченню у тісному поєднанні з розвитком вітчизняної науки, системоюнаціональної освіти, підготовкою та перепідготовкою кадрів тощо.
Література
1. БандурС.І.Розвиток інноваційної діяльності в контексті її впливу на ринок праці та якістьробочої сили// Вісни Хмельницького університету. Економічнінауки.-2005.-№2.Т.1.с. 27-30.
2. Демуш О.Б. Методологія дослідження і сучаснітеоретико-методичні основи формування ринку праці //Формування ринкової економіки. -2005. -Спец. ВИЛ. –Т З. — с 55-159.
3. Моніторинг/соціально-економічного розвиткурегіонів України за 2003 рік. — ГС: Науково-досліднийекономічний інститут Мінекономіки та запитань європейської інтеграції України,2004.- 252 с
4. Мортіков В. Роль інформації у функціонуваннісучасного ринку праці // Україна: аспекти праці.- 2003. — №5. — с. 3-7.