Реферат:
Управління і контроль угалузі охорони атмосферного повітря
План
Вступ
1. Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря
Висновок
Література
Вступ
Під управлінням у галузі охорони атмосферногоповітря розуміють діяльність державних органів, органів місцевогосамоврядування, громадських об’єднань, спрямовану на збереження, поліпшення тавідновлення стану атмосферного повітря, запобігання і зниження рівнязабруднення атмосферного повітря, дотримання вимог атмосфероохоронногозаконодавства, запобігання правопорушенням у цій сфері та захист екологічнихправ громадян.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про охоронуатмосферного повітря» управління в галузі охорони атмосферного повітряздійснюють Кабінет Міністрів України, Мінприроди України, МОЗ України, Радаміністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, іншіцентральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.
Серед основних функцій управління в галузіохорони атмосферного повітря виділяють:
— стандартизацію і нормування у галузі охорониатмосферного повітря;
— здійснення екологічної та санітарно-гігієнічноїекспертизи;
— організацію і здійснення контролю та моніторингуу галузі охорони атмосферного повітря;
— державний облік шкідливих впливів на атмосфернеповітря;
— вирішення спорів з питань охорони і використанняатмосферного повітря тощо.
Стандартизація і нормування у галузі охорониатмосферного повітря проводиться з метою встановлення комплексу обов’язковихнорм, правил, вимог по охороні атмосферного повітря від забруднення тазабезпечення екологічної безпеки і спрямовані на: забезпечення безпечногонавколишнього природного середовища та запобігання екологічним катастрофам; реалізаціюєдиної науково-технічної політики в галузі охорони атмосферного повітря;становлення єдиних вимог до обладнання і споруд щодо охорони атмосферногоповітря від забруднення; забезпечення безпеки господарських об’єктів ізапобігання виникненню аварій та техногенних катастроф; впровадження івикористання сучасних екологічно безпечних технологій.
1. Управління і контрольу галузі охорони атмосферного повітря
Державні стандарти у галузі охорони атмосферногоповітря є обов’язковими для виконання і визначають поняття та терміни, режимвикористання й охорони атмосферного повітря, методи контролю за станоматмосферного повітря, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на атмосфернеповітря, встановлюють інші вимоги щодо охорони і використання атмосферного повітря.
Однією з найважливіших функцій управління угалузі охорони атмосферного повітря є нормування у цій сфері.
Зокрема, у галузі охорони атмосферного повітрявстановлюються:
— нормативи екологічної безпеки атмосферногоповітря;
— нормативи гранично допустимих викидівзабруднюючих речовин стаціонарних джерел;
— нормативи гранично допустимого впливу фізичнихта біологічних факторів стаціонарних джерел;
— нормативи вмісту забруднюючих речовин увідпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел;
— технологічні нормативи допустимого викидузабруднюючих речовин (ст. 5 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).Порядок розроблення та затвердження цих нормативів встановлюється КабінетомМіністрів України.
Нормативи екологічної безпеки атмосферногоповітря запобігають виникненню небезпеки для здоров’я людини та станунавколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферногоповітря. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»до них належать:
— нормативи якості атмосферного повітря;
— гранично допустимі рівні впливу акустичного,електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливуна стан атмосферного повітря населених пунктів.
Норматив якості атмосферного повітря є критерієм,який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин ватмосферному повітрі і за якого немає негативного впливу на здоров’я людини тастан навколишнього природного середовища.
Гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного,іонізуючого впливу на атмосферне повітря відображають гранично допустимиймаксимальний рівень впливу вищезазначених факторів на атмосферне повітря, заякого відсутній шкідливий вплив на здоров’я людини і навколишнє середовище.
Норматив гранично допустимого впливу фізичних табіологічних факторів стаціонарних джерел встановлюється для кожногостаціонарного джерела акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншихфізичних і біологічних факторів на рівні, за якого фізичний та біологічнийвплив усіх джерел у цьому районі з урахуванням перспектив його розвитку вперіод терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищеннянормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворимнормативом).
Порядок розроблення і затвердження нормативівгранично допустимого рівня впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарнихджерел забруднення на стан атмосферного повітря визначений постановою КабінетуМіністрів України від 13 березня 2002 р. зі змінами, внесеними постановоюКабінету Міністрів від 16 червня 2004 р.
Крім того, атмосфероохоронним законодавствомпередбачені такі нормативи:
— норматив вмісту забруднюючої речовини увідпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувного джерела (граничнодопустима кількість забруднюючої речовини у відпрацьованих газах пересувногоджерела, що відводиться в атмосферне повітря). Порядок розроблення тазатвердження нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах тавпливу фізичних факторів пересувних джерел забруднення атмосферного повітрязатверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. зізмінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів від 16 червня 2004 p.;
— норматив гранично допустимого викидузабруднюючої речовини стаціонарного джерела — гранично допустимий викидзабруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря відстаціонарного джерела викиду. Порядок розроблення та затвердження нормативівгранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерелзатверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. зізмінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів від 16 червня 2004 p.;
— технологічний норматив допустимого викидузабруднюючої речовини — гранично допустимий викид забруднюючої речовини абосуміші цих речовин, який визначається у місці його виходу з устаткування.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охоронуатмосферного повітря» для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних таінших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи екологічноїбезпеки атмосферного повітря.
Державна екологічна та санітарно-гігієнічнаекспертиза проводяться у порядку, визначеному Законом України «Про екологічнуекспертизу». Метою здійснення експертизи є визначення безпеки для здоров’ялюдини та навколишнього середовища під час проектування, розміщення,будівництва нових і реконструкції діючих підприємств та інших об’єктів.
Запобігання негативному впливу на станатмосферного повітря регулюється заходами, які передбачають державний облік угалузі охорони атмосферного повітря. Згідно зі ст. 31 Закону України «Проохорону атмосферного повітря» державному обліку підлягають:
— а) об’єкти, які справляють або можуть справитишкідливий вплив на здоров’я людей та на стан атмосферного повітря;
— б) види та обсяги забруднюючих речовин, щовикидаються в атмосферне повітря;
— в) види і ступені впливу фізичних та біологічнихфакторів на стан атмосферного повітря.
Державний облік у галузі охорони атмосферногоповітря ведеться з метою: забезпечення державного контролю в галузі охорониатмосферного повітря та прогнозування зміни його стану; розроблення державних,регіональних, місцевих екологічних програм та програм у галузі охорониздоров’я, здійснення інших заходів щодо зменшення ступеня забрудненняатмосферного повітря; регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосфернеповітря із стаціонарних та пересувних джерел, ступенів впливу на його станфізичних та біологічних факторів.
Державний облік — це:
— взяття на облік об’єктів, які справляютьшкідливий вплив;
— ведення на об’єктах первинного облікустаціонарних джерел, які справляють шкідливий вплив; складення державноїстатистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря за стаціонарнимита пересувними джерелами, які справляють шкідливий вплив; проведення інвентаризаціївикидів та обсягів забруднюючих речовин на зазначених об’єктах.
Взяття на державний облік об’єктів, якісправляють шкідливий вплив, здійснює Мінприроди України. Цей облік здійснюєтьсяза єдиною системою у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України(постанова «Про затвердження Порядку ведення державного обліку в галузі охорониатмосферного повітря» від 13 грудня 2001 р.).
Моніторинг у галузі охорони атмосферного повітряпроводиться з метою отримання, збирання, оброблення, збереження та аналізу інформаціїпро рівень забруднення атмосферного повітря, оцінки та прогнозування його зміні ступеня небезпечності та розроблення науково обгрунтованих рекомендацій дляприйняття рішень у галузі охорони атмосферного повітря (ст. 32 Закону України«Про охорону атмосферного повітря»). Він є складовою частиною державної системимоніторингу довкілля України.
До об’єктів моніторингу атмосферного повітряналежить: атмосферне повітря, у тому числі атмосферні опади; викидизабруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Суб’єктами, які здійснюють моніторингатмосферного повітря, є: Мінприроди України, МНС України, Державнасанітарно-епідеміологічна служба МОЗ України, їх органи на місцях,підприємства, установи, організації, діяльність яких призводить або можепризвести до погіршення стану атмосферного повітря.
Проведення моніторингу атмосферного повітря маєна меті отримання: первинних даних контролю за викидами та спостережень застаном забруднення; узагальнених даних про рівень забруднення на певнійтериторії за певний проміжок часу; узагальнених даних про склад та обсягивикидів забруднюючих речовин; оцінки рівня та ступеня небезпечності забрудненнядля довкілля та життєдіяльності населення; оцінки складу та обсягів викидівзабруднюючих речовин.
Порядок організації та проведення моніторингу вгалузі охорони атмосферного повітря затверджено постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 9 березня 1999 р. зі змінами, внесеними постановою КабінетуМіністрів від 24 вересня 1999 р.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про охоронуатмосферного повітря» контроль у галузі охорони атмосферного повітряздійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охоронуатмосферного повітря. Виділяються такі його види: державний, виробничий,громадський.
Державний контроль у галузі охорони атмосферногоповітря має забезпечити дотримання: умов, встановлених дозволами на викидишкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря і на шкідливі фізичніфактори впливу на нього; стандартів, нормативів правил та інших вимог охорониатмосферного повітря, в тому числіздійснення виробничого контролю в зазначеній галузі; режиму санітарно-захиснихзон об’єктів, які мають стаціонарні джерела викидів шкідливих (забруднюючих)речовин в атмосферне повітря виконання державних цільових та регіональнихпрограм охорони атмосферного повітря, виконання заходів по його охороні таінших вимог.
Державний контроль у галузі охорони атмосферногоповітря здійснюється Департаментом гідрометеорологічної служби і моніторингу таДержекоінспекцією Міприроди України. Ці органи займаються:
— а) спостереженням за станом атмосферногоповітря за хімічними, радіаційними, фізичними і біологічними показниками;
— б) збиранням, зберіганням, пошуком і обробкоюінформації про стан атмосферного повітря;
— в) прогнозуванням і виявленням тенденцій зміницього стану.
Ці органи зобов’язані надавати зацікавленимдержавним і громадським органам, підприємствам, установам і організаціямсистематичну інформацію і прогнози про рівні забруднення атмосфери під впливомгосподарської діяльності і метеорологічних умов.
Висновок
Мінприроди України здійснює свою діяльність угалузі охорони атмосферного повітря спільно з санітарно-епідеміологічноюслужбою МОЗ України та його органами на місцях у частині додержання нормативівекологічної безпеки та інших правил і нормативів, спрямованих на запобіганнянегативному впливу на здоров’я людей; Державною автомобільною інспекцією МВСУкраїни та її органами на місцях у частині додержання нормативів вмістузабруднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу фізичнихфакторів, встановлених для відповідного типу автомобільного транспорту тасільськогосподарської техніки; іншими державними органами, а також органамимісцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
Місцеві органи державної виконавчої владиконтролюють, як виконуються і дотримуються правила по оздоровленнюнавколишнього середовища, як здійснюється санітарна охорона атмосферногоповітря. Вони забезпечують проведення заходів щодо охорони навколишньогосередовища, запобігання, зниження інтенсивності й усунення шуму у виробничих,жилих і громадських приміщеннях, у дворах, на вулицях і площах населенихпунктів.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про охоронуатмосферного повітря» виробничий контроль у галузі охорони атмосферного повітряздійснюють суб’єкти господарювання, які в своїй діяльності використовуютьджерела шкідливих хімічних, біологічних і фізичних впливів на атмосфернеповітря і які призначають осіб, що відповідають за проведення виробничогоконтролю в галузі охорони атмосферного повітря.
Громадський контроль у галузі охорониатмосферного повітря здійснюється громадськими інспекторами охоронинавколишнього природного середовища відповідно до Закону України «Про охоронунавколишнього природного середовища».
Література
1. Баб’як О. С, Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України:Навчальний посібник. — К.: Атіка, 2000.- 216 с.
2. Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах(Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 192с.
3. Екологічне право. Особлива частина Підручник. За редакцієюакадеміка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001
4. Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М.В. Шульги. — X., 2005.
5. Екологічне право України За редакцією професорів В. К. Попова і А.П. Гетьмани. Харків, «Право». 2001
6. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг.ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. — 848 с/
7. Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. – К., 1991.
8. Закон України «Про охорону атмосферного повітря». – К., 1992
9. Бринчук М. М. Правовая охрана атмосферного воздуха. — М., 1986.
10. Габитов Р. X.Воздухоохранное право. — Уфа, 1999.
11. Габитов Р. XТеоретические проблемы организации правовой охраны атмосферы Земли всовременных условиях. — Уфа, 2000.
12. Кузнецова О. К,Радчик О. Л. Загрязнение окружающей среды отходами и опасными веществами. — М.,2001.
13. Роун Ш. Озоновыйкризис. Пятнадцатилетняя эволюция неожиданной глобальной опасности. — М., 1993.
14. Фомин Г. С,Фомина С. Н. Воздух: контроль загрязнений по международным стандартам. — М.,1993.
15. Шемшученко Ю. С.Правовые проблемы экологии. — К., 1989.