Вступ
Першізаходи з охорони окремих елементів біосфери (видів організмів) здійснювалися щедо початку нашої ери в країнах стародавньої культури – Єгипті, Індії, Китаї таін. Основна маса живої речовини оточує Землю тонким шаром – від декількохміліметрів до десятків метрів. У зв'язку з тим, що живі організми розміщені утонкому приповерхневому шарі, вони легкодоступні для прямого таопосередкованого впливу людини. Жива речовина біосфери має величезну хімічнуактивність, зумовлену біологічним обміном речовин. У процесі фотосинтезу за рікназемною та водною рослинністю акумулюється величезна енергія Сонця,пов'язується 35 млрд. т вуглецю, фіксується 44 млрд. т азоту, виділяєтьсядекілька десятків мільярдів тон кисню тощо.
Добіологічних (біотичних) ресурсів належать ресурси рослинного і тваринногосвітів. Рослинні ресурси представлені на територіях та акваторіях вищимирослинами, грибами, мохами, лишайниками, водоростями, що використовуються абоможуть бути використані для потреб суспільства. Господарське значення маютьлісові, степові, лучні, болотні та водні рослинні ресурси.
Нинідосліджено, названо та визначено понад 1,5 млн… видів рослин і тварин, алевчені вважають, що існують ще 5–10 млн… недосліджених видів, особливо утропічних лісах, морях та океанах. Усі види живих істот у сукупностіназиваються біотою. Найважливішою її властивістю є здатність до самовідновленняна основі обміну речовин. У сприятливих умовах організми біосфери здатні закороткий час заповнити всю планету.
Природніумови України сприяють розвитку багатої та різноманітної флори. Тут росте майже5 тис. видів рослин природної флори та близько 1 тис. видів культурної тазаносної флори, яка розподілена досить нерівномірно. Найбагатша флора Криму таКарпат (майже 2 тис. видів), у Поліссі та лісостеповій зоні налічують лише 1600–1700видів, а у степу їх ще менше – майже 1 тис. На території України є 45 тис.видів тварин, з яких 17 видів – земноводні, 20 – плазунів, майже 400 – птахи,200 – риби.
Використаннялюдиною біосфери почалося з моменту її виникнення та безперервно посилювалосязі збільшенням чисельності й потреб людства. Найпоширеніші два видизастосування живих організмів та вироблених ними продуктів:
–безпосереднє використання – як їжа, сировина, будівельні матеріали;
–опосередковане – як джерела кисню для дихання та технологічних процесів,зв'язування вуглекислоти, регуляції стоку, захисту полів від дії вітру,естетичних потреб тощо.
Цінністьприродної біоти для людини розглядають за такими основними напрямами:
–основа сільського та лісового господарств;
–ресурси для медицини;
–пряма користь, яка виявляється в тому, що рослинний покрив є факторомзапобігання ерозії, збереження орного шару ґрунту, забезпечення інфільтрації тапоповнення запасів ґрунтових вод, зменшення поверхневого стоку, підтримкикругообігу біогенів в екосистемах. Біота безперервно відтворює деревину, дикихзвірів та птахів, рибу та ін.;
–можливості для відпочинку, задоволення естетичних і наукових потреб;
–комерційний стимулятор спортивного бізнесу, обслуговування туристів тощо.
/>
1. Лісові ресурси, особливості їх використання й охорони вУкраїні.
Лісизаймають майже 1/3 поверхні земної кулі. Деревина – універсальна сировина, зякої можна виготовити понад 15 – 20 тис. виробів. Ліс також маєгідрокліматичне, ґрунто – та полезахисне значення. Крім того, дуже важливими єсанітарно-гігієнічна, бальнеологічна та рекреаційна функції лісів. Для лісівхарактерний найвищий рівень утворення біомаси – на сьогодні вони створюютьблизько 92% усієї біомаси суші. Цінність лісів полягає в тому, що вони євідновлювальними ресурсами і виробляють майже дві третини органічної речовини,що створюється на Землі.
Лісові ресурси – цесукупність матеріальних благ лісу, які можна використовувати без шкодинавколишньому середовищу з найбільшою господарською ефективністю. Усікомпоненти лісових ресурсів залежно від їх призначення й особливостейзастосування об'єднують в такі групи:
–сировинні ресурси деревного походження (деревина, деревна зелень, кора);
–ресурси недеревного походження (гриби, ягоди, плоди, горіхи, лікарські ресурси,кормові й технічні ресурси недеревної рослинності тощо);
–ресурси тваринного походження (корисна та шкідлива лісова фауна, яйця, мед,роги диких копитних та ін.);
–багатоаспектні корисні функції лісу та його позитивний вплив на природнесередовище.
1.1 Вплив антропогенних факторів на ліси
Впливантропогенних факторів на ліси виявляється як прямо (знищення під час вирубки,будівництва, створення водосховищ, відкритих розробок корисних копалин, пожежтощо), так і опосередковано, тобто внаслідок зміни екологічних умов (у процесізрошення, осушення, засолення ґрунтів, забруднення середовища шкідливимихімічними речовинами тощо). У господарсько-освоєних лісах порушуються природнілісорослинні умови, відбувається зміна всіх компонентів та зв'язків ландшафтів.Змінюється температурний режим, зменшується на 5–10% відносна вологість,збільшується швидкість вітру.
Упроцесі вирубки з лісових ґрунтів виноситься величезна кількість азоту,фосфору, кальцію та ін., формуються одновікові, одновидові деревостої,розвиваються лісові монокультури. Під час створення завалів з сухих деревпідвищується пожежна небезпека. Загалом сучасні тенденції в зміні екологічногостановища характеризуються погіршенням ґрунтово-кліматичних умов, що стаютьнесприятливішими для розвитку високостовбурних порід дерев.
ВЄвропі до початку періоду землеробства ліси займали віл 70 до 80% території. Ізсередини XIX ст. і до кінця 80-х років XX ст., коли людина почала активновикористовувати викопне паливо, розміри площ лісів на планеті зменшилися на 15%.У лісах Землі часто спостерігаються пожежі, які майже у 97% випадківвідбуваються унаслідок дії людини.
Потребилюдства перевищили можливості лісів. За останні півстоліття загальна площалісів істотно скоротилася, і найбільших втрат зазнали країни, що розвиваються.Передбачається зменшення лісів на одну особу з нинішніх 0,56 га до 0,38 у 2050 р.*142У цій цифрі враховується як зростання чисельності населення, так і перетвореннячастини лісів на орні землі. У багатьох випадках світові потреби у продуктахлісівництва – папері, лісоматеріалах, дровах – які збільшуються, вжеперевищують можливості сталої лісозаготівлі.
Убільшості європейських країн кількість лісів, на які не впливала діяльністьлюдей, становить не більше 1%, за винятком Росії та північних країн (північначастина Швеції, Фінляндії та Норвегії). Близько 7% територій лісових угідь вЄвропі перебуває під охороною, а майже 3% є заповідними територіями, що сувороохороняються.
Українаналежить до малолісних і лісодефіцитних країн. За даними державного облікулісів станом на 2000 p., площа земель лісового фонду України становила 10,8 млн.га, із них укритих лісовою рослинністю – 9,4 млн. га. Лише з 1880 до 1924 р.в Україні було розкорчовано 2 млн. га лісів, її лісистість зменшилася за цейчас на 5%. Нині частка вкритих лісовою рослинністю земель у загальній площітериторії країни становить 15,6% за оптимальної 25–30%, а в більшості степовихрайонів не перевищує 1,9–4,8%. Це значно менше, ніж лісистість більшостірозвинених країн світу (Угорщина – 18%, Франція – 27,8, Румунія – 28,1, Польща –28,7, Німеччина – 29, США – 32,7, Болгарія – 34,4%). Оптимальною вважаєтьсятака лісистість, коли ліси, як найскладніше і найпотужніше рослиннеугруповання, найбільш позитивно впливають на клімат, ґрунти, ерозійні процеси,а також дають господарству необхідну кількість деревини. За сучасними оцінками,з метою досягнення оптимальних показників лісистості потрібно збільшити розміриплощі лісів в Україні щонайменше на 2–2,5 млн… га*143. Запасидеревини в Україні становлять майже 1,3 млрд. м3. За приблизнимирозрахунками, ліси України здатні створювати близько 100 млн. т органічнихречовин на рік, вилучати з атмосфери понад 180 млн. т вуглекислого газу тавиділяти 130 млн. т кисню. Зменшення площі лісових насаджень різковідобразилося на їх біопродуктивності як вирішального фактора регулюваннябіомаси в ландшафтах. Скорочення площі лісів, спалювання деревини, осушенняболіт, мінералізація гною, опаду, руйнування гумусу ґрунту спричинило зменшеннябіомаси і пов'язаних з нею відтворюваних енергетичних ресурсів на 25–30%.
Лісив Україні розміщені дуже нерівномірно. Наприклад, у межах Українських Карпатвони займають 40,5% від їх площі, в Кримських горах – 32%, на Поліссі – 26,1%.У лісостеповій зоні цей показник дорівнює в середньому 12,2%, а в степовій – лише3,8%. До найбільш лісистих областей належать: Закарпатська, Івано-Франківська,Рівненська, Житомирська, Волинська та Чернівецька.
1.2 Функція лісу за господарським значенням
Загосподарським значенням та функціями ліси України поділяються на дві групи:
1) уцій групі (48% площі лісів) розрізняють водоохоронні, захисні,санітарно-гігієнічні й оздоровчі ліси, а також ліси спеціального цільовогопризначення. Деревину в лісах такої групи заготовляють під час здійсненнялісогосподарських заходів – вирубок нагляду і лісовідновлювальних вирубокспілого лісу;
2)ліси, що мають захисне та граничне експлуатаційне призначення (52%).
Загальнийобсяг лісокористування в Україні становить 14,4 млн. м3, у тому числі основногокористування – 6,7 млн. м3, що задовольняє потреби господарства лише на 25–27%(рис. 11.1). У зв'язку з дефіцитом деревини щорічна потреба в її завезеннідорівнює 30 млн… м3. Забезпеченість лісом населення Українистановить 0,17 га на людину і є однією з найнижчих у Європі; забезпеченістьдеревиною становить в середньому 25 м3 на одного жителя країни*144.
Користуваннялісовими ресурсами поділяють на головне і проміжне. Головне користування лісом –це процес заготівлі деревини в стиглих та перестійних насадженнях. Проміжнекористування лісом здійснюється під час догляду за лісом, санітарних рубок ірубок, пов'язаних із реконструкцією малоцінних лісових насаджень. У ст. 43Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачаєтьсязастосування економічних санкцій у тому разі, якщо обсяги головноголісокористування перевищують розрахункову лісосіку.
З 80-хроків XX ст. основним напрямом використання лісів України ставеколого-суспільний, що охоплює 64,5% загальної площі наявних лісів (6,96 млн.га), підпорядковуючи в основному ліси 1-ї групи, які виконуютьсанітарно-гігієнічні й оздоровчі (18,7%), захисні (30,4%) та водоохоронні (3,6%)функції, а також ліси спеціального цільового призначення (3,1%). Сюди належатьй особливо захисні ділянки лісів 2-ї групи (8,7%). Інші ліси – це лісостани 2-їгрупи, що належать до групи експлуатаційних. їх розподіл має регіональнуспецифіку. Наприклад, в індустріальних малолісних Донбасі, промисловомуПридніпров'ї, Причорномор'ї та Криму всі ліси виконують переважноеколого-суспільні функції.
Віковаструктура лісових насаджень України не може забезпечити сталість,безперервність і рівномірність лісокористування у зв'язку з тим, що в нійпереважають молодники та середньовікові деревостани, а площа достигаючих,стиглих та перестійних є меншою, ніж оптимальний рівень. Проте за останні 8років частка стиглих лісів збільшилася з 6 до 11%*145.
1.3 Сучасний екологічний стан лісів
лісзбереження ресурс господарський захист
Сучаснийекологічний стан лісів України зменшений як рівнем та інтенсивністюантропогенного впливу, так і техногенним навантаженням, яке зростає, унаслідокчого порушуються природна стійкість і середовищетвірні функції лісовихекосистем. Лише за останнє десятиріччя в Україні загинуло від промисловихвикидів 2,5 тис. га лісових насаджень, радіаційного забруднення у зв'язку заварією на Чорнобильській АБС зазнали 3,5 млн. га лісів, що потребує обмеженнялісокористування, удосконалення системи протипожежної безпеки лісів. Усередньому щороку спостерігається 3,5 тис. лісових пожеж на площі 4 тис. га.Порушення природної стійкості лісів зумовлює збільшення вразливості насаджень,зростання загальної площі місць виникнення шкідників і розповсюдження хвороблісу.
Антропогеннийвплив на ліси виявляється в таких основних процесах: 1) вплив на насадженняатмосферних забруднювачів; 2) зміна гідрологічного режиму територій; 3)рекреація; 4) пожежі; 5) господарська діяльність тощо. Як наслідок відбуваєтьсяпроцес знеліснення.
Термінзнеліснення (у результаті вирубки лісів) виник лише в останні десятиріччя, аленині вживається так само широко, як «спустелювання» або «деградація ґрунтів».За визначенням ЮНЕП, знеліснення – повне знищення лісової рослинності тапереведення земель в інший тип господарського використання. Серед екологічнихнаслідків знелісення головними вважаються такі:
–безпосереднє зменшення кількості органічної речовини, зміни кругообігівенергії, води, глобальних біохімічних циклів головних біогенних елементів,тобто зміни хімічного складу атмосфери;
–помітні зміни кліматичних умов на локальному, регіональному та глобальномурівнях;
–зміни біологічного різноманіття рослинного і тваринного світів. Самебіорізноманіття є найважливішим природним ресурсом, глобальним надбанням усьоголюдства та національним надбанням кожної держави. Збереження біорізноманіття,головними формами якого є генетичне, видове та екосистем-не, має ґрунтуватисяна сталому (збалансованому) використанні та відновленні біологічних ресурсів.
21січня 1994 р. в Україні уведено в дію Лісовий кодекс, завдання якогополягають у регулюванні правових відносин з метою забезпечення підвищенняпродуктивності, охорони та відтворення лісів, посиленні їх кориснихвластивостей, задоволенні потреб суспільства у лісових ресурсах на основі їхраціонального використання. Згідно з цим документом, ліс – сукупність землі,рослинності (в якій переважають дерева і чагарники), тварин, мікроорганізмів таінших природних компонентів, що взаємопов'язані в розвитку, впливають один наодного і на навколишнє середовище. Ліси України за призначенням імісце-розташуванням виконують такі функції: екологічні (водоохоронні, захисні,санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні); естетичні, виховні та ін. Вонимають обмежене експлуатаційне значення, підлягають державному облікові йохороні.
Усіліси на території України становлять її лісовий фонд, до якого належать такожземельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісовогогосподарства. Землі лісового фонду України поділяються на:
–лісові: а) вкриті лісовою рослинністю; б) не вкриті лісовою рослинністю,підлягають залісненню (згарища, рідколісся, пустирі);
–нелісові: а) зайняті спорудами ведення лісового господарства, трасами ЛБП,підземними комунікаціями тощо; б) зайняті сільськогосподарськими угіддями(рілля, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства); в)зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданихдля потреб лісового господарства.
Усіліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджаєтьсяВерховна Рада України. Лісові ресурси – деревина, технічна і лікарськасировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються з метоюзадоволення потреб населення і виробництва. За значенням розрізняють лісовіресурси державного і місцевого значень.
1.4 Лісове законодавство України
Лісовезаконодавство України окремим розділомпередбачає охорону і захист лісів. Отже, всі ліси України підлягають охороні тазахисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їхзбереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу,захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання. Захист йохорона лісів мають включати певні основні групи заходів.
Насампередправильне ведення й інтенсифікація лісового господарства, що ґрунтується нанормуванні вирубок і повному використанні лісової продукції. Норми вирубокмають визначатися для кожного регіону з урахуванням лісистості та фактичноїможливості їх лісопромислового освоєння, щоб не спричинити збезлісення однихрегіонів й утворення перестійних лісів – в інших. Одним із найважливішихзавдань захисту лісу є розробка оптимального відсотка лісистостідиференційовано для різних природних зон.
Зметою підвищення продуктивності лісів і поліпшення їх якості змінюютьлісорослинні умови: осушують заболочені території, покращують дренаж таздійснюють інші лісотехнічні заходи. Дуже важливе значення має боротьба злісовими пожежами й охорона лісів від хвороб і шкідників. Наприклад, у 2000 р.унаслідок лісових пожеж завдано збитків лісовому господарству на загальну суму1,4 млн. грн. Окрім того, потрібно змінювати порідний склад лісів дляефективнішого використання потенційної родючості лісових ґрунтів, тобтоупроваджувати породи, що швидко ростуть, відновлювати ліси на вирубках тапроводити інші заходи. Отже, висока інтенсивність лісового господарства – цесукупність заходів і лісогосподарських робіт, що послідовно здійснюютьсяпротягом тривалого періоду – від вирубки природних лісів до вирубки лісів, яківиростила людина.
Длязбереження та підвищення продуктивності, відтворення, охорони й захисту лісів,а також поліпшення культури ведення лісового господарства проводитьсялісовпорядкування. Його основні завдання полягають у:
–визначенні меж територій лісогосподарських підприємств, лісових ресурсів,порідного та вікового складу лісів, розрахункових лісосік головногокористування;
–виявленні ділянок, де потрібно проводити рубки догляду та санітарні рубки;
–уточненні розмірів територій, на яких здійснюватимуть відновлення лісів ілісорозведення; визначенні способів відтворення лісів;
–уточненні поділу лісів на групи і категорії захищеності. Основними формамивідновлення лісу є такі:
–лісовідновлення природне – з використанням комплексу лісівничих заходів;
–штучне – висів насіння або висаджування сіянців та саджанців, вирощених улісових розсадниках;
–комбіноване лісовідновлення – на одній території поєднуються природне і штучневідновлення.
2. Проблеми використання та збереження ресурсів недеревноїрослинності в Україні
Окрімлісів, раціонально використовуватися й охоронятися мають ресурси недеревноїрослинності. Наприклад, трав'янисті рослинні ресурси України представленірослинністю боліт, плавнів, прісноводних і морських акваторій, солонців ісолончаків, степовою рослинністю. Вони характеризуються багатством видів, які єцінними кормовими (46% від загальної кількості видів), лікарськими (23%),технічними (12%), декоративними (72%), харчовими (12%), медоносними та іншимирослинами. Щороку вони виробляють майже 22 тис. т органічної речовини.Трав'янисті рослинні ресурси України представлені рослинністю:
–боліт (0,60 млн. га);
–плавнів (0,96 млн. га);
–прісноводних (1,50 млн. га) і морських (0,80 млн. га) акваторій;
–солонців і солончаків (0,58 млн. га);
–степовою рослинністю (0,38 млн. га).
Слідзауважити, що рослинність жодної природної зони не зазнала такогокатастрофічного впливу людини, як рослинність степів, особливо за останні 150–200років, коли зовнішній вигляд цієї ландшафтної зони значно змінився. Впливгосподарської діяльності людини на степовий травостій протягом тисячолітьздійснювався таким чином: 1) випас худоби; 2) повне знищення цілинноїрослинності під час орання; 3) сінокіс; 4) будівництво міст, промисловихоб'єктів, транспортних магістралей та ін. Результатом зникнення природногорослинного покриву степу стало висушування ґрунтів та зменшення поверхневого іпідземного стоків. Річковий стік у степовій зоні унаслідок розорюваннязменшився на 10–20%.
Зогляду на це, серед основних заходів, спрямованих на збереження та відновленнярослинності степів, вирізняють такі:
–вивчення біологічного кругообігу степових формацій;
–виявлення можливостей практичного використання степової флори;
–створення природоохоронних територій на ділянках цілинного степу та ін.
Окрімрослинності степів, охороняються й раціонально використовуються луки іпасовища, болотні масиви, як важливі гідрологічні та кліматичні регулятори, атакож дикорослі види рослин (рис. 11.2). У господарських ціляхзастосовується лише незначна частина величезної кількості видів дикорослихрослин. Основними напрямами використання їх є: виготовлення лікарськихпрепаратів, отримання масел, меду та інших продуктів. За останні 20–30 роківкількість видів дикорослих рослин значно зменшилася, а багато видів сталирідкісними та зникаючими. На радіаційно-забруднених територіях України ростезначна частина трав'янистих фіторесурсів, серед них – 25% валових запасівлікарських рослин; тут зосереджено від 30 до 35% запасів харчових і 15–20%пряно-ароматичних, а також майже 40% кормових трав'янистих ресурсів. Втрати відзменшення обсягів експорту лікарських рослин в Україні становлять близько 15–20млн. грн.
У1999 р. був прийнятий Закон України «Про рослинний світ», в якомувизначено, що об'єкти рослинного світу – це дикорослі та інші судинні рослининесільськогосподарського призначення, мохоподібні, водорості, лишайники, атакож гриби на всіх стадіях розвитку й утворені ними природні угруповання; априродні рослинні ресурси – об'єкти рослинного світу, що використовуються абоможуть бути використані населенням для потреб виробництва та ін.
Природнірослинні ресурси за екологічною, господарською, науковою, оздоровчою тарекреаційною цінністю поділяються на ресурси загальнодержавного та місцевогозначення. До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать*147:
–об'єкти рослинного світу в межах внутрішніх морських вод і територіальногоморя, континентального шельфу та морської економічної зони України; поверхневихвод (озер, водосховищ, річок, каналів); природних і біосферних заповідників,національних природних парків та інших об'єктів природно-заповідного фонду(ПЗФ) загальнодержавного значення;
–лісові ресурси державного значення;
–рідкісні рослини, види яких занесені до Червоної книги України;
–рідкісні й типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книгиУкраїни,
Доприродних рослинних ресурсів місцевого значення належать усі ті самі видирослин, не віднесені до природних рослинних ресурсів загальнодержавногозначення.
Інтегрований захист рослин – комплексне застосування методів з метою довгостроковогорегулювання розвитку та поширення шкідливих організмів до невідчутногогосподарського рівня на основі прогнозу, дії корисних організмів,енергозберігаючих і природоохоронних технологій, що забезпечують надійнийзахист рослин та екологічну рівновагу довкілля. Засоби захисту рослин – цепрепарати, в яких міститься одна або декілька діючих речовин, вонивикористовуються для захисту рослини або продукції рослинництва від шкідливихорганізмів та знищення небажаних рослин або окремих їх частин*148.
Охоронарослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих назбереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності йцілісності об'єктів рослинного світу, на охорону умов їх місцезростання,збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а такожневиснажливе використання. Українські ботаніки першими у світі поставилипитання про необхідність охорони рослинних угруповань і розробили методологічнуоснову їхньої реєстрації у Зеленій книзі. Перша Зелена книга України булавидана 1987 р.
У2002 р. затвердили Положення «Про Зелену книгу України», за якимвстановлюється порядок ведення цієї книги, визначаються категорії рідкісних,зникаючих і типових природних рослинних угруповань, що потребують охорони тавнесення до Зеленої книги України, а також шляхи здійснення охорони природнихрослинних угруповань, унесених до Зеленої книги України.
2.1 Зелена книга України.
Зеленакнига України є державним документом, в якому зібрані відомості про сучаснийстан рідкісних, зникаючих і типових природних рослинних угруповань України, щопотребують охорони і мають важливе значення як складова біологічного різноманіття.До Зеленої книги України вносять:
–цінні з наукового погляду природні рослинні угруповання, насамперед, ті, в якихдомінують рідкісні, реліктові або ендемічні види (таких в Україні нараховується127);
–види, розташовані на території України на межі свого ареалу;
–зональні, найтиповіші для України угруповання.
Природнірослинні угруповання, що потребують внесення до Зеленої книги України,поділяють на такі категорії:
–корінні рослинні угруповання, в складі котрих переважають види рослин, внесенідо Червоної книги України, а також реліктові й ендемічні види рослин;
–корінні рослинні угруповання, склад яких визначається типовими видами рослин,що ростуть на межі свого ареалу та мають тенденцію до зменшення життєвогопотенціалу;
–рослинні угруповання, не пов'язані з природною зональністю (болота, луки, водніоб'єкти), що потребують охорони з ботаніко-географічних міркувань;
–рослинні угруповання, взаємопов'язані з видами тваринного світу, які зникають;
–рослинні угруповання, утворені поширеними в минулому видами рослин, які сталирідкісними під впливом антропогенних або стихійних факторів.
Умежах природних рослинних угруповань, унесених до Зеленої книги України,забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає на їх стан і загрожуєзбереженню. Міністерство охорони навколишнього природного середовища Українизабезпечує офіційне видання та поширення Зеленої книги України не рідше одногоразу на 10 років.
Рослининайбільш беззахисні перед діяльністю людини, тому їх охорона є комплексним міжнароднимзавданням. Нині під загрозою зникнення на Землі перебуває майже 20–25 тис.видів рослин, багато з них ростуть в Україні. Лише в повоєнні роки у Донеччиніта Криму зникло понад 40 видів рослин, у Карпатах – близько 20.
3. Використання й охорона ресурсів тваринного світу України
Біомасатварин становить лише 2% усього живого на нашій планеті, але у зв'язку звисоким рівнем енергетичних процесів, величезною різноманітністю та значноюрухливістю значення фауни в біосфері дуже велике. Нині налічується майже 2 млн.видів тварин (рослин у 5 разів менше). Найчисленнішою групою є безхребетні.Наприклад, у 1 га ґрунту лісу середніх широт живе 2,5 млн. особин дощовогочерв'яка, 6 млн. комах, 1 млн. молюсків. На кожну людину планети припадає однихлише комах і мух не менше 200 млн., а в тайзі є райони, де на кожному гектаріживе майже 5 кг комарів.
Тваринипотрібні для нормального функціонування географічної оболонки. Найважливішуроль відіграє найчисленніший та найрізноманітніший клас тварин – комахи, які виконуютьфункції запилення, є поживою для птахів, звірів, амфібій, рептилій, берутьучасть у процесі формування ґрунту, розкладання тваринних залишків, впливаютьна склад повітря, вод і ґрунтів. Безхребетні становлять 95–99% біомаси тваринна Землі, їх значення в кругообігу речовин і трансформації енергії величезне.
Насьогодні на території України відомо майже 45 тис. видів тварин, серед якихпонад 700 видів – це хребетні, а інші – безхребетні (рис. 11.4).Універсальна цінність тварин виявляється у таких їх функціях:
–середовище твірна, сутність якої полягає в підтримці тваринами цілісностіприродного середовища шляхом кругообігів речовини й енергії. За участю тваринформуються хімічний склад ґрунтових вод, багато осадових гірських порід(вапняки, крейда, фосфорити тощо), ґрунти, а також поділяються плоди і насіння,здійснюється самоочищення навколишнього середовища;
–ресурсна – це ресурси тваринного світу, як і всі біологічні ресурси, що євідновлювальними лише кількісно, а не якісно, тобто втрачені види невідновлюються. Особливо вирізняються генетичні ресурси, тобто обсяг спадковоїінформації, що міститься в живих організмах. їх використовує людина задопомогою селекції та генної інженерії; – естетична.
Антропогеннийвплив на тварин здійснюється двома шляхами: 1) безпосередньо шляхом знищення,2) опосередковано в результаті зміни умов їх існування – це розорювання великихтериторій суші, осушення боліт, спорудження гребель і каналів, а такожзабруднення довкілля (ґрунтів, рослинності, водойм, повітря). Руйнуваннялюдиною місць мешкання тварин (біотопів) призвело до того, що на сьогодні підзагрозою знищення перебувають близько 600 видів птахів і 120 видів ссавців,багато риб, земноводних, молюсків, комах. Окрім повного вимирання, поширенимявищем стало часткове вимирання, тобто різке зменшення чисельності виду абойого зникнення в окремих країнах та регіонах.
Середресурсів тваринного світу України, які є об'єктами спеціального використання(промислу), вирізняють дві великі групи:
1)хребетні тварини – риби, мисливські птахи і ссавці;
2)морські молюски та ракоподібні.
Начастку водних тварин припадає понад 95% усієї біомаси тварин, що добуваються вУкраїні. Виснаження ресурсів тваринного світу пов'язане не зі зниженнямпродуктивності всіх промислових видів без винятку, а зі зменшеннямпродуктивності й навіть зникненням найцінніших промислових видів. Особливопомітні зміни у фауні риб – групі хребетних, – що зазнає в Українімаксимального антропогенного пресингу. Наприклад, із 196 видів, котрі мешкаютьу водоймах, 74 належить до категорії зникаючих, вони також потребують негайноїохорони. Нині замість цінних промислових видів в уловах почали домінуватималоцінні. Основу ресурсів мисливських ссавців України становлять 5 видів, наякі припадає майже 90% усієї біомаси мисливських звірів: заєць сірий (10 тис.т), дикий кабан (6,7 тис. т), козуля (понад 4 тис. т), благородний олень (3,4тис. т), лось (3,7 тис т).
Охоронаресурсів рослинного і тваринного світів здійснюється декількома шляхами.Найвідоміша пасивна охорона видів та їх груп, котрі можуть безпосередньо таопосередковано знищуватися. До пасивної охорони належать:
–правила експлуатації ресурсів біосфери (правила рибальства, мисливства, зборугрибів та ягід тощо);
–регулювання обсягу заготівок, який не має перевищувати щорічного прироступопуляцій;
–охорона умов життєдіяльності видів (для риб – якості води, для промисловихтварин – якості мисливських угідь, для лісів – якості атмосфери, рівняґрунтових вод тощо).
Якщопасивної охорони недостатньо, здійснюють комплекс відтворювальних заходів.Важливе значення має охорона умов життя видів від корінного змінення тазнищення, а також охорона спадковості всього живого на Землі від впливузабруднювальних мутагенних факторів, серед яких особливо небезпечними є радіоактивніречовини, що можуть акумулюватися в організмах.
3.1 Закон «Про охорону і використання тваринного світу»
Щеза часів СРСР в Україні було прийнято Закон «Про охорону і використаннятваринного світу» (1981 р.), а у 2001 р. ухвалили Закон України «Протваринний світ», за яким передбачається збереження середовища мешкання тварин,умов розмноження та шляхів їхньої міграції. До об'єктів тваринного світу, наякі поширюється дія цього нормативного документа, належать:
1)дикі тварини – хордові, в тому числі хребетні і безхребетні, в усьому їхвидовому та популяційному різноманітті й на всіх стадіях розвитку (ембріони,яйця, лялечки), що перебувають у стані природної волі, утримуються унапіввільних умовах або в неволі;
2)частини диких тварин – роги, шкіра та ін.;
3)продукти життєдіяльності диких тварин – мед, віск та ін.
Всівони належать до природних ресурсів загальнодержавного значення. Об'єктитваринного світу в Україні можуть перебувати у державній, комунальній іприватній власності, але охороняються державою незалежно від права власності наних. Охорона тваринного світу включає систему правових, організаційних,економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих назбереження, відтворення і використання об'єктів тваринного світу.
3.2 Закон «Про Червону книгу України»
У2002 р. (раніше у 1982 та 1992 pp.) в Україні прийняли Закон «Про Червонукнигу України». Червона книга України – офіційний державний документ, в якомуміститься перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення,видів тваринного і рослинного світу в межах території України, їїконтинентального шельфу та морської економічної зони, а також узагальненівідомості про сучасний стан цих видів та заходи щодо їх збереження івідтворення. Об'єкти Червоної книги України належать до природних ресурсівзагальнодержавного значення й особливо охороняються на всій території країни.Кабінет Міністрів України забезпечує офіційне видання Червоної книги не рідшеодного разу на 10 років.
Рідкісніта зникаючі види у Червоній книзі України поділяються на 7 категорій залежновід стану й ступеня загрози їх зникнення:
–зниклі – це види, про які після неодноразових пошуків у типових місцях їхпоширення немає жодної інформації про наявність їх у природі або спеціальностворених умовах;
–зниклі в природі – види, що зникли в природі, але збереглися в спеціальностворених умовах;
–зникаючі види перебувають під загрозою зникнення у природних умовах ізбереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливаютьна стан їх популяцій;
–вразливі, котрі в майбутньому можуть належати до категорії зникаючих, якщотриватиме дія факторів, які негативно впливають на стан їх популяцій;
–рідкісні види – їх популяції невеликі та їм загрожує небезпека;
–неоцінені – можуть належати до категорії зникаючих, уразливих або рідкісних,але ще не віднесені до неї;
–недостатньо відомі, їх не можна віднести до жодної з перерахованих категорій узв'язку з браком необхідної повної й достовірної інформації.
Насьогодні до Червоної книги України занесено 382 види рідкісних тварин і тих,які перебувають під загрозою знищення, що становить 1,1% від їхньої загальноїкількості. За період після першого видання Червоної книги України кількість «червонокнижних»видів збільшилася у 4,5 рази. Протягом XX ст. із території України зникло 6видів ссавців, багато перебуває на межі вимирання. За останні 50 років особливопостраждали рибні ресурси: замість цінних промислових видів в уловах почалидомінувати малоцінні.
Висновок
Зароки після Чорнобильської катастрофи в зоні відчуження на відкритих угіддяхвідбувається природне поновлення листяних і хвойних деревних порід. Припиненнягосподарської діяльності та полювання в зоні відчуження Чорнобильської АЕСсприяли відновленню чисельності ссавців, наприклад, рисі, а, можливо, навітьхохулі звичайної. Як окремий приклад позитивних змін усеєвропейського значення,можна навести дані про стан «червонокнижних» видів у зоні відчуженняЧорнобильської АЕС, де зафіксовано, що майже 23 види рослин і щонайменше 38видів тварин цієї категорії наявні і перебувають у задовільному стані.Зауважено, що збільшилася кількість водних «червонокнижних» рослин – водяногогоріха, альдрованди, сальвінії, а також хижих птахів і ссавців; покращуєтьсястан видів, на які впливала низка негативних факторів, зокрема, викошування івипалювання трав, розорювання ґрунтів, застосування пестицидів тощо. Прогнозстосовно розвитку фауністичних комплексів зони відчуження загаломоптимістичний.
Упроцесі вивчення рідкісних видів тварин України також помічено, що є тенденціядо суттєвого і вже майже сталого зменшення чисельності й видового багатствахижих тварин – консументів вищих порядків, серед яких багато ссавців. Наробочих нарадах у Києві експерти Європейської економічної комісії підсумували,що орієнтовно 9% судинних рослин, 38,0% ссавців, 38,1% плазунів і 29,4% амфібійперебувають у складному становищі. Передбачається, що за умов збереження темпівзростання «червоних списків» у арифметичній прогресії, до третього виданняЧервоної книги України потраплять до 5% фауни та дві третини хребетних тварин*153.
Отже,охорона тварин полягає у здійсненні таких основних груп заходів:
–заходи з охорони тварин від безпосереднього необмеженого знищення, в тому числіобмеження обсягу та засобів добування промислових видів. З метою правильноговедення промислу тварин визначається допустима норма вилучення з популяціїпевного виду, встановлюється оптимальна структура популяцій, за якоїжиттєздатність певних видів зберігається на високому рівні та забезпечуєтьсяотримання максимальної продукції;
–заходи з охорони тварин від різних опосередкованих впливів, до яких належатьохорона місць проживання видів та боротьба зі шкідливими видами. Це пов'язано звеликим ступенем антропогенної перетвореності сучасних ландшафтів – знищеннямлісів, оранням, меліорацією, забрудненням. Порушення місць помешкань тваринвідбувається також у результаті стихійних лих. У такому разі їх виловлюють івипускають у безпечні місця. Під час боротьби зі шкідливими видами слід пам'ятати,що в природі немає абсолютно шкідливих та абсолютно корисних тварин; кожен видвзаємопов'язаний з іншими через ланцюги живлення, які можуть порушитися упроцесі знищення будь-якого виду. Ці питання не можна вирішувати однозначно накористь знищення шкідливих видів, наприклад, хижаків; потрібно регулювати їхчисельність.
–заходи, спрямовані на перетворення фауни – акліматизація, одомашнювання.Акліматизація – це заселення певних регіонів новими видами. Реакліматизація(інтродукція) – заселення певних регіонів видами, які мешкали тут раніше. Цейпроцес має здійснюватися на науковій основі. Крім того, фауна диких тварин єневичерпним джерелом для одомашнювання, наприклад, пушні звірі, лосі, сайгакита ін.
Сучаснийекологічний стан лісів України зумовлюється як рівнем та інтенсивністюантропогенного впливу, так і техногенним навантаженням, яке збільшується тапорушує природну стійкість і середовищетвірні функції лісових екосистем.Порушення природної стійкості лісів спричинює збільшення вразливості насадженьі зростання загальної площі осередків шкідників і хвороб лісу.
Окрімлісів, раціонально використовуються й охороняються також ресурси недеревноїрослинності України, представлені рослинністю боліт, плавнів, прісноводних іморських акваторій, солонців і солончаків, степовою рослинністю. Вонихарактеризуються багатством видів і є цінними кормовими, лікарськими,технічними, декоративними, харчовими, медоносними рослинами, які щорокувиробляють майже 22 тис. т органічної речовини. Але недеревна рослинність вУкраїні також зазнала і зазнає неабиякого антропогенного впливу. Наприклад, урезультаті інтенсивного випасання худоби, знищення цілинної рослинності під часорання, будівництва міст, спорудження промислових об'єктів, транспортнихмагістралей тощо зовнішній вигляд степової ландшафтної зони в межах Українизначно змінився.
Узв'язку з цим у 1998 р. був прийнятий Закон України «Про захист рослин»,за яким регулюються відносини стосовно захисту рослин від шкідників, хвороб ібур'янів, а також визначаються права й обов'язки підприємств, установ,організацій та громадян, повноваження органів виконавчої влади і посадових осібу цій сфері. Крім цього, у 1999 р. ухвалили Закон України «Про рослиннийсвіт». Українські ботаніки першими в світі порушили питання про необхідністьохорони рослинних угруповань та розробили методологічну основу їхньоїреєстрації у вигляді Зеленої книги. Перша Зелена книга України була видана у1987 р. Положення про цю книгу, затверджене 2002 р., встановлюєпорядок її ведення, визначає категорії рідкісних, зникаючих і типових природнихрослинних угруповань, що потребують охорони та внесення до Зеленої книгиУкраїни, а також шляхи здійснення охорони природних рослинних угруповань,унесених до Зеленої книги України. Незважаючи на те, що об'єкти тваринногосвіту в Україні можуть мати різні форми власності, вони перебувають підохороною держави незалежно від права власності на них. При цьому охоронатваринного світу передбачає систему правових, організаційних, економічних,матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження,відтворення і використання об'єктів тваринного світу. Варто також зауважити, щоза роки незалежності України прийнято низку законів і постанов, що є суттєвимкроком на шляху створення юридичних засад з метою припинення подальшоїдеградації рослинного і тваринного світу України та сприяння його відтворенню.
Список використаної літератури
1. Данилишин БМ., Дорогунцов С.І.,Міщенко B.C. та ін. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. – К.:ЗАТ «НІЧЛАВА», 1999. – 716 с.
2. Звіт про підсумкироботи Мінекоресурсів України щодо виконання програми діяльності КабінетуМіністрів України і результати соціально-економічного розвитку в галузі охоронинавколишнього природного середовища в 2003 р. та пріоритетні завдання на2004 p. – К., 2004. – 36 с.
3. Лісовий кодексУкраїни від 21 січня 1994 р. // Голос України. – 1994. – 13 квітня. –№68 (818).
4. Мельник Л.Т.Екологічна економіка. – Суми: Університет, книга, 2003. – 346 с.
5. Реймерс Я.Ф., Яблоков А.М. Словарьтерминов и понятий, связанных с охраной живой природы. – М.: Наука 1982. – 144 с.
6. Стан світу – 2000:Доповідь Інституту всесвітнього спостереження про прогрес до сталогосуспільства. – К.: Інтел-сфера, 2000. – 285 с.