1. Водні ресурси та екосистеми України
Основні джерела прісної води на території України- стоки річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю з притоками,а також малих річок північного узбережжя Чорного і Азовського морів. Порушення нормякостей води досягла рівнів, які ведуть до деградації водних екосистем, зниженняпродуктивності водойм. Значна частина населення України використовує для своїх життєвихпотреб недоброякісну воду, що загрожує здоров'ю нації [3].
Сумарна величина стоків річок України без Дунаюв середній за водністю рік становить 87,1 млрд. куб. метрів, знижуючись в маловоднийрік до 55,9 млрд. куб. метрів. Безпосередньо на території держави формується відповідно52,4 і 29,7 млрд. куб. метрів води, інші роблять із суміжних територій. Водні ресурсиДунаю складають в середніх 123 млрд. куб. метрів води на рік.
Прогнозні ресурси підземних вод питних якостейрозподілені на території України вкрай нерівномірно і складають 22,5 млрд. куб.метрів на рік (61,7 млн. куб. метрів на добу), з яких 8,9 млрд. куб. метрів (24,4млн. куб. метрів на добу) гідравлічно не пов'язані з поверхневим стоком і складаютьдодаткову складову до поверхневого стоку. Водозабір підземних вод у складі прогнознихресурсів становить 21 відсоток, що свідчить про можливість більш широкого використанняїх у багатьох областях [3].
З метою забезпечення населення і народного господарстванеобхідною кількістю води в Україні побудовано 1087 водосховищ загальним обсягомпонад 55 млрд. куб. метрів, 7 великих каналів довжиною близько 2000 кілометрів зподачею на них понад 1000 кубометрів води за секунду, 10 великих водоводів великогодіаметра, по яких вода надходить у маловодні регіони України.
Витрати свіжої води в Україні на одиницю виробленоїпродукції значно перевищують такі показники в розвинених країнах Європи: Франції- в 2,5 рази, ФРН — 4,3, Великобританії і Швеції — у 4,2 рази.
Забезпечення водою населення України в повномуобсязі ускладнюється через незадовільні якості води водних об'єктів. Якості водибільшості з них за станом хімічного і бактеріологічного забруднення класифікуютьсяяк забруднена і брудна (IV — V клас якостей). Найгостріше екологічний стан спостерігаєтьсяв басейнах річок Дніпра, Сіверського Дінця, річках Приазов'я, окремих притоках Дністра,Західного Бугу, де якість води класифікується як дуже брудна (VI клас). Для екосистембільшості водних об'єктів України властиві елементи екологічного і метаболічногорегресу.
До основних забруднюючих речовин належать нафтопродукти,феноли, і нітратний азот амонійний, важкі метали і тому подібне [3].
Для переважної більшості підприємств промисловостіта комунального господарства скидання забруднюючих речовин перевищує встановленийрівень гранично допустимого скидання (далі — ГДС). Це призводить до забрудненняводних об'єктів, порушення норм якості води.
Основними причинами забруднення поверхневих водУкраїни є:
· скидання неочищених і недостатньо очищених комунально-побутовихта промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти і через систему міськоїканалізації;
· надходження до водних об'єктів забруднюючих речовинв процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь;
· ерозія ґрунтів на водозабірної площі.
Якісний стан підземних вод в результаті господарськоїдіяльності також постійно погіршується. Це пов'язано з існуванням на території Україниблизько 3 тис. фільтруючих накопичувачів стічних вод, а також з широким використанняммінеральних добрив і пестицидів. Найбільш незадовільний якісний стан підземних водв Донбасі і Кривбасі. Значну небезпеку в експлуатаційних свердловинах Західної Українистановить наявність фенолів (до 5 — 10 гранично допустимих концентрацій — далі ГДК),а також підвищення мінералізації і зростання вмісту важких металів в підземних водахКриму [3].
Проблема екологічного стану водних об'єктів є актуальноюдля всіх водних басейнів України. Що ж стосується Дніпра, водні ресурси якого становлятьблизько 80 відсотків водних ресурсів України та забезпечують водою 32 млн. населенняі 2/3 господарського потенціалу країни, то це одне з найважливіших завдань економічногоі соціального розвитку та природоохоронної політики держави. Це зумовлено складноюекологічною ситуацією на території басейну, оскільки 60 відсотків її розорано, на35 відсотках земля сильно еродована, на 80 відсотках — трансформований первиннийприродний ландшафт. Водосховища на Дніпрі стали акумуляторами забруднюючих речовин.Значної шкоди завдано північній частині басейну в результаті катастрофи на ЧорнобильськійАЕС; в критичному стані знаходяться малі річки басейну, значна частина яких втратилаприродну здатність до самоочищення. В катастрофічному стані перебувають річки НижньогоДніпра, де щорічно має місце ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації, знижуєтьсявилов риби, бідніє біологічне різноманіття [3].
Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд з щорічнимзабрудненням басейну органічними речовинами (40 тис. тонн), нафтопродуктами (745тонн), хлоридами, сульфатами (по 400 тис. тонн), солями важких металів (65 — 70тонн) завдає забруднення біогенними речовинами в результаті використання відсталихтехнологій сільськогосподарського виробництва, низької ефективності комунальнихочисних споруд.
Екологічне оздоровлення басейну Дніпра є однимз найважливіших пріоритетів державної політики в галузі охорони та відтворення воднихресурсів.27 лютого 1997 року Верховною Радою України затверджена Національна програмаекологічного оздоровлення басейну Дніпра та покращення якості питної води. Основноюметою Національної програми є відновлення та забезпечення сталого функціонуванняДніпровської екосистеми, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльностінаселення та господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забрудненняі виснаження [3].
Не в кращому, а в деяких місцях і в гіршому станіперебувають басейни інших річок України (Сіверського Дінця, Дністра, Західного Бугу,Південного Бугу, басейни річок Приазовської і Причорноморської низовин). Тому метаі стратегічні напрями, визначені Національною програмою для Дніпра, є аналогічнимиі для інших водних басейнів України.
2. Проблеми водних ресурсів України
Системний аналіз сучасного екологічного стану басейніврічок України та організації управління охороною і використанням водних ресурсівдав можливість окреслити коло найбільш актуальних проблем, які потребують вирішення[1, 2], а саме:
· надлишкова антропогенне навантаження на водні об'єктив результаті екстенсивного способу ведення водного господарства призвела до кризовогозменшення само відтворюючих можливостей річок і виснаження водоресурсного потенціалу;
· стала тенденція до значного забруднення водних об'єктівв результаті неупорядкованого відведення стічних вод від населених пунктів, господарськихоб'єктів і сільськогосподарських угідь;
· широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів багатьохрічок в результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС;
· погіршення якості питної води внаслідок незадовільногоекологічного стану джерел питного водопостачання;
· недосконалість економічного механізму водокористуваннята реалізації водоохоронних заходів;
· недостатня ефективність існуючої системи управлінняохороною і використанням водних ресурсів в результаті недосконалість нормативно-правовоїбази і організаційної структури управління;
· відсутність автоматизованої постійно діючої системимоніторингу екологічного стану водних басейнів акваторії Чорного і Азовського морів,якості питної води та стічних вод у системах водопостачання та водовідведення населенихпунктів і господарських об'єктів.
3. Політика раціонального використання і відтворення водних ресурсіві екосистем
Довгостроковими цілями політики раціонального використанняі відтворення водних ресурсів і екосистем є [1, 2]:
зменшення антропогенного навантаження на водніоб'єкти;
досягнення екологічно безпечного використання воднихоб'єктів і водних ресурсів для задоволення господарських потреб суспільства;
забезпечення екологічно стійкого функціонуванняводного об'єкта як елементу природного середовища зі збереженням властивості воднихекосистем відновлювати якості води;
створення ефективної структури управління і механізмівекономічного регулювання охорони і використання водних ресурсів.
Для поетапного виконання зазначених цілей необхідноздійснити комплекс заходів за такими пріоритетними напрямами:
охорона поверхневих і підземних вод від забруднення;
екологічно безпечне використання водних ресурсів;
відродження та підтримки сприятливого гідрологічногостану річок і заходи боротьби з шкідливою дією вод;
удосконалення системи управління охороною і використаннямводних ресурсів;
зменшення впливу радіоактивного забруднення.
Реалізація зазначеної водно-екологічної політикиповинна здійснюватися на основі розробки та поетапного впровадження природоохороннихзаходів, визначених Державної та регіональних програм екологічного оздоровленняводних басейнів [2].
Важливою умовою реалізації політики раціональноговикористання і відтворення водних ресурсів і екосистем на найближчі роки є необхідністьвиконання в першу чергу заходів, які не потребують значних капітальних витрат, асаме:
підвищення загальної культури виробництва;
суворе дотримання технологічних норм споживаннята використання водних ресурсів;
підтримка в належному стані діючих очисних споруді обладнання;
запобігання аварійних ситуацій;
забезпечення своєчасної прибирання сміття та очищеннязабудованих територій, суворого контролю з боку природоохоронних органів за станомзабудованих територій міст;
дотримання законодавства щодо режиму використанняприбережних смуг та водоохоронних зон;
контроль за зберіганням і використанням органічнихі мінеральних добрив, отрутохімікатів, нафтопродуктів тощо з метою запобігання їхвиносу у воду.
4. Стан екології і природокористування в Україні
«Базовими» недоліками України на сучасномуетапі є складні, багатогранні фактори, які здійснюють комплексне тотальне впливна всі галузі економіки, діють у різних сферах, на різних рівнях господарювання,і тому вони потребують особливої уваги, особливих рішеннях, тобто системного рішенняз боку держави [1]. Цими факторами є:
макроекономічна політика, яка примушує суб'єктівгосподарювання до екстенсивному використання природних ресурсів;
інвестиційна політика, яка орієнтована на розвитокресурсномістких секторів економіки;
помилкова секторна політика (паливно-енергетичнийкомплекс, сільське господарство, лісове господарство та інше);
нестабільна законодавство;
відсутність прав власності на природні ресурси;
відсутність еколого-збалансованої довгостроковоїекономічної стратегії;
на регіональному та місцевому рівнях недолік прямогоі не прямого ефекту охорони навколишнього середовища (від економічного і соціального)«глобальнихприбутків »;
інфляція, економічна криза і нестабільність економікизаважають здійсненню довгострокових проектів, до яких належить більшість екологічнихпроектів;
природно-ресурсні властивості експорту;
існування дійсно великого стимулу до отриманнязначних і швидких прибутків від продажу природних ресурсів (ліс, руди);
відсутність екологічного мислення, екологічноїсвідомості.
Для вирішення цих питань 12 травня 1997 року КабінетМіністрів України постановою N 439 затвердив Концепцію (стратегію) збереження біологічногорізноманіття України, для втілення якої розробляється Національна програма дій на1998-2015 роки [1, 4]. Основними завданнями діяльності у цій сфері є:
збереження, поліпшення стану і відновлення природнихі порушених екосистем, середовищ існування окремих біологічних видів і компонентівландшафтів;
водний ресурс екосистема україна
сприяння переходу до збалансованого використанняприродних ресурсів; мінімізація прямого і непрямого негативного впливу на екосистеми,їх компоненти та комплекси;
підвищення рівня інформованості населення з питаньбіологічного різноманіття, а також активізація участі громадян у діяльності щодойого збереження; посилення відповідальності підприємств, організацій, установ ігромадян, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів або впливаєна стан навколишнього середовища, за збереження біологічного різноманіття.
В зазначених цілях передбачається застосовуватиі розвивати відповідні правові, фінансові, організаційні, науково-методичні та інформаційно-освітнікошти. При цьому основними напрямками діяльності щодо збереження біологічного різноманіттяє: досягнення економіко-екологічної збалансованості, структурна перебудова економіки,поглиблення вдосконалення законодавства та культури природокористування, збереженняі відновлення екосистем [4], а саме:
збереження і відновлення прибережно-морських іморських, річкових і заплавних, озерних і болотних, лугових і степових, лісовихі гірських екосистем;
збереження видів і популяцій; екологічне оздоровленняурболандшафтов та інших територій інтенсивного ведення господарської діяльності;
екологізація агроландшафтів і агротехнологій, методівдіяльності в лісовому рибному, мисливському, водному і земельному господарствах;
створення національної екологічної мережі (системи«зелених коридорів) як складової частини європейської екологічної мережі.
Фінансовими ресурсами для програми будуть коштивід плати за використання природних ресурсів, коштів підприємств, установ і організацій,державний бюджет України, місцеві бюджетні фонди, міжнародні програми та інші джерела.Організаційною основою щодо реалізації Концепції та виконання заходів, планів дійє система органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерноїбезпеки України, інші міністерства і відомства, діяльність яких пов'язана з охороноюта використанням природних ресурсів. Розгалужена мережа наукових установ, природнихі біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, факультетів ікафедр екологічного профілю в навчальних закладах і школи формують наукові та освітніпередумови втілення програми [4].
Виконання намічених заходів дасть змогу зупинитируйнівну тенденцію до знищення живої компоненти навколишнього середовища і сприятимепрактичного втілення принципів збалансованого розвитку і невиснажливого природокористування,а також реформування економічної системи і перехід до ринку не повинен тільки підвищитиефективність національної економіки, але і сприяти ліквідації субсидій на використаннятаких природних ресурсів як енергія, корисні копалини і вода та поліпшення станунавколишнього середовища завдяки застосуванню жорстких заходів щодо відповідальностіза масове нераціональне використання природних ресурсів [4].
Для врахування екологічних вимог під час розгортанняприватизаційних процесів все більшого значення повинен купувати екологічний аудит.Впровадження екологічного аудиту в практику сприятиме отриманню основних даних пронесприятливі з точки зору екології підприємствах для приватизаційної діяльності,визначення завдань в короткостроковий період. Вдосконалення чинного економічногомеханізму природокористування і природоохоронної діяльності та формування стабільнихджерел фінансування природоохоронних заходів в умовах переходу до ринкових відносинмає стати органічною складовою системи управління і регулювання економіки, стимулюватиохорону і відтворення природно-ресурсного потенціалу країни шляхом створення відповіднихекономічних умов (інвестиційних, податкових, кредитних і тому подібне) [4].
Система фінансування природоохоронних заходів вумовах переходу до ринкової економіки формується на основі таких головних джерел:
Державного бюджету України і місцевих бюджетів;
бюджету Автономної Республіки Крим;
фондів охорони навколишнього природного середовищавсіх рівнів;
власних коштів підприємств;
іноземних надходжень та інвестицій;
інших позабюджетних коштів.
Для забезпечення стабільного надходження коштівдля здійснення природоохоронних заходів пріоритетне значення має надаватися розвиткуекономічного механізму природокористування. Головними складовими елементами економічногомеханізму природокористування повинні бути:
плата за спеціальне використання природних ресурсів;
плата за забруднення навколишнього природного середовищата інші види шкідливого впливу на навколишнє середовище;
система фінансування і кредитування природоохороннихзаходів (державний і місцеві бюджети, природоохоронні фонди, банки, кошти підприємств,іноземні надходження та інвестиції тощо);
екологізація податкової та цінової систем;
підтримка становлення і розвитку экоиндустрии.
Залучення іноземних інвестицій для здійснення природоохороннихпрограм і проектів в Україні має сприяти:
активна інтеграція України в європейські і світовіприродоохоронні процеси;
формування сприятливих умов та ефективної системизалучення іноземних інвестицій в економіку України в цілому, так і в охорону навколишньогосередовища та використання природних ресурсів.
Важливе значення для здійснення механізму залученняіноземних інвестицій має щорічний збір Європейського банку реконструкції і розвиткуна якому Україна має дійсну можливість отримати статус повноцінного партнера, братиучасть в глобальних проектах, а також реалізувати свої можливості. На цьому зборібуде представлена велика кількість соціально економічних проектів, значну частинуяких будуть складати екологічні. Найважливішим і першочерговим серед них є проектфінансування ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС і подальше припинення її функціонування[4].
На межі третього тисячоліття екологічну ситуаціюна Україні можна розглядати як кризову. Для її вирішення потрібні дуже значні фінансові,кваліфікаційні ресурси, значний проміжок часу. Все це повинно прискорюватися ефективнимидержавними механізмами. Але всі ці властивості властиві економічно розвинених країн,якої Україна не має [4].
Проаналізувавши всю складність проблеми, виявившифактори, а також враховуючи те, що питома вага бюджетних витрат на природоохоронніпроекти має тенденцію до скорочення, можна зробити прогноз з великим рівнем імовірності,що стан навколишнього середовища наступні 10-15 років не стане краще.
Перелік використаної літератури
1. Чернова Н.М., Былова А.М., Экология. Учебное пособиедля педагогических институтов, М., Просвещение, 1988;
2. Криксунов Е.А., Пасечник В.В., Сидорин А.П., Экология,М., Издательский дом „Дрофа“, 1995;
3. Левковский С.С. Водные ресурсы Украины. — К.: Вища школа,1979
4. Основні напрями державної політики України у галузіохорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.- student. km.ru