Державний бюджет України

Зміст
Вступ
Розділ 1. Державний бюджет України як головний фінансовий план країни
1.1 Сутність, принципи формування Державного бюджету України
1.2 Доходи Державного бюджету України та їх класифікація
1.3 Джерела формування доходів Державного бюджету України
Розділ 2. Структура доходів державного бюджету України за 2008-2009 роки
2.1 Динаміка доходів Державного бюджету України за 2008-2009 роки
2.2 Стан виконання Державного бюджету України за січень-вересень 2009 року
Розділ 3. Удосконалення чинної системи доходів державного бюджету України
3.1 Покращення чинної податкової системи України
3.2 Альтернативи шляхи наповнення доходної частини державного бюджету України
Висновки
Список літератури
Додаток А
Додаток Б
Вступ
Державний бюджет починає функціонувати майже з виникненням держави. Уперше появу бюджету та процес його затвердження можемо спостерігати у Великій Британії. Слово бюджет запозичене з англійської (budget), що перекладається як «шкіряний мішок, торба, гаманець». Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. бюджетні відносини фактично вирізнялися в окремих галузях науки та практичної діяльності.
Економічний зміст бюджету та його ланок розкривається в процесах формування та розподілу грошових ресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях — від створення до споживання здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає на формування в кінцевому підсумку фондів споживання та нагромадження визначається роль бюджету в управлінні економікою. У зв’язку з цим важливе значення має постійне удосконалення системи мобілізації доходів бюджету, краще використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Будь-яка держава може виконувати притаманні їй функції лише за наявності відповідних коштів. При цьому існує прямий зв'язок між обсягом функцій, які виконує держава, і обсягом коштів: розширення функцій потребує збільшення доходів, і навпаки, для того щоб істотно зменшити потребу держави в коштах, необхідно переглянути функції, які вона виконує.
Кошти, які централізує держава, акумулюються переважно в бюджеті. Бюджет як економічна категорія з'явився набагато пізніше, ніж такі поняття, як податки або доходи держави. Основною причиною його появи була необхідність планування і контролю за загальнодержавними доходами і видатками.
Основна мета курсової роботи полягає у дослідження особливостей формування доходної частини Державного бюджету України.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
дослідити теоретичні основи формування доходів Державного бюджету України;
проаналізувати процес формування доходів Державного бюджету України за останні роки;
напрацювати можливі шляхи оптимізації формування доходної частини Державного бюджету України.
Об’єктом дослідження виступає доходна частина Державного бюджету України.
Розділ 1. Державний бюджет України як головний фінансовий план країни
1.1 Сутність, принципи формування Державного бюджету України
Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України. Бюджет будується на принципах цілісності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності всіх бюджетів, що входять у бюджетну систему України.
Головне місце у бюджетній системі України займає Державний бюджет. Державний бюджет — це загальнодержавний фонд коштів, з якого органи державної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування. Бюджет — це лише форма утворення, план формування централізованого фонду коштів і його використання. Це великий кошторис, розпис доходів і видатків, який повинен бути узгоджений по термінах надходження і використання коштів. Тобто бюджет будь-якої держави — це її фінансовий план. Але це не просто фінансовий план. Це її основний фінансовий план, оскільки в державі існує багато фінансових планів, але Державний бюджет відіграє координуючу роль по відношенню до них. Так, будь-яке міністерство має свій фінансовий план (кошторис), але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього відраховуються платежі.
Державний бюджет повинен забезпечувати необхідними коштами фінансування заходів економічного та соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також міждержавних відносин.
Крім того, через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними утвореннями України з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану, необхідності вирівнювання фінансового забезпечення
Для успішного функціонування кожній державі необхідно запланувати можливе одержання доходів для покриття першочергових видатків. Можливості планування на далеку перспективу обмежені, тому, бюджет повинний бути пристосований до певного проміжку часу. Складання періодичного плану достатньо повного, доволі чітко і правдиво складеного, дає можливість привести в рівновагу доходи і видатки, зібрати заплановані доходи і ефективно фінансувати витрати, необхідні для виконання завдань, які Конституцією покладені на державу.
Тому, проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом — Верховною Радою України.
При цьому можна виділити такі етапи:
складання проекту бюджету;
розгляд бюджету;
затвердження бюджету;
виконання бюджету;
складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету;
По завершенні фінансового року повноважні представники виконавчої влади звітують про свою діяльність по мобілізації прибутків і здійсненню витрат у відповідність з прийнятими в попередньому році Законом про Державний бюджет.
1.2 Доходи Державного бюджету України та їх класифікація
Для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і використовує. При чому, використовує лише ту частину, яка переходить у її власність без будь-яких умов і обов’язків по відношенню до інших осіб у вигляді різного виду платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади. Доходи державного бюджету — поняття більш вужче, ніж доходи держави.
Доходи Державного бюджету України — це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України.
В Україні, згідно з Бюджетним кодексом, доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
податкові надходження;
неподаткові надходження;
доходи від операцій з капіталом;
офіційні трансферти.
Податкові надходження:
податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності, розстрочених податкових зобов'язань Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її підприємств, а також податкової заборгованості). Займає в доходах зведеного бюджету приблизно 14%.
податок на доходи фізичних осіб (15% від доходу фізичної особи).
внутрішні податки: ПДВ (20%), акцизний збір, плата за ліцензії на певні види господарської діяльності.
податок на власність. До них належить: податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
платежі за використання природних ресурсів.
податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне і вивізне мито)
інші податки.
Неподаткові надходження:
доходи від власності та підприємницької діяльності (надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України; надходження від грошово-речових лотерей; рентна плата за транспортування трубопровідним транспортом територією України природного газу, нафти, аміаку, за перебування Чорноморського флоту Росії на території України та ін.)
адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (плата за утримання дітей у школах-інтернатах, державне мито, митні збори, плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ, плата за оренду майна, що перебуває в державній або комунальній власності)
надходження від штрафів та фінансових санкцій;
інші неподаткові надходження (надходження коштів від реалізації конфіскованого майна, суми кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, у яких термін позовної давності минув, надходження коштів від реалізації надлишкового майна Збройних сил України.
власні надходження бюджетних установ (доходи за підготовку, перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами; плата за медичні послуги, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, цехів, підприємств, доходи від концертної діяльності, вхідна плата в музеї, на виставки, плата студентів за проживання у гуртожитку при вищих і середніх спеціальних навчальних закладах тощо)
Доходи від операцій з капіталом:
надходження від продажу основного капіталу (кошти від реалізації безгосподарного), майна, скарбів, надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та ін)
надходження від продажу державних запасів товарів (надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву і озброєння матеріальних цінностей мобілізаційного резерву)
надходження від продажу землі та нематеріальних активів (надходження від продажу землі та нематеріальних активів. Продаж земляних ділянок здійснюється згідно із Земельним кодексом України. Передбачається що, 10% коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення зараховується до державного бюджету, а 90% — до відповідних бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)
Офіційні трансферти:
від органів державного управління інших рівнів;
із-за кордону;
з недержавних джерел.
Державні цільові фонди:
Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
Пенсійний фонд України;
Фонд соціального страхування України;
Фонд сприяння зайнятості населення України;
Державний інноваційний фонд України;
Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу;
інші фонди.
Таким чином, під системою доходів Державного бюджету можна розуміти взаємозв’язок всієї сукупності доходів та її диференціацію на окремі групи.
1.3 Джерела формування доходів Державного бюджету України
Доходи бюджетів створюються за рахунок податків від фізичних і юридичних осіб, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, що встановлені законодавством України.
Згідно зі ст.11 Закону України “Про бюджетну систему України" доходи Державного бюджету України формуються за рахунок:
частини податку на добавлену вартість, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
частини акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством для відповідної категорії платників;
податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;
плати за землю, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;
надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;
частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
надходжень від реалізації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності;
орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;--PAGE_BREAK--
внесків до Пенсійного фонду України;
внесків до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
внесків до інших загальнодержавних цільових фондів, створення яких передбачено законодавством України;
надходжень від внутрішніх позик;
перевищення доходів над видатками Національного банку України;
повернутих державі позик, процентів по наданих державою позиках і кредитах;
дивідендів, одержаних від акцій та інших цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності;
плати за спеціальне використання природних ресурсів;
інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету України.
Розділ 2. Структура доходів державного бюджету України за 2008-2009 роки
2.1 Динаміка доходів Державного бюджету України за 2008-2009 роки
Як бачимо, з року в рік, доходи державного бюджету зростали. Так у 2009 році доходи Державного бюджету повинні бути у розмірі 238.931.337,1 тис. грн, що на 6999370,4 тис. грн. більше ніж у 2008 році (231.931.966,7 тис. грн). Тобто, зростають темпи номінального росту доходів Державного бюджету України.
В структурі доходів бюджетів на 2008 та 2009 роки основне навантаження з заповнення дохідної частини бюджету лягало на податкові надходження — вони складали 73,7% та 74,7% від загальної суми доходів відповідно. Тобто, відносна величина цієї складової частини доході бюджету носила більш-менш постійний характер. Крім того, структура безпосередньо податкових надходжень зазнає суттєвих коливань із року в рік.
Далі йдуть неподаткові надходження. Тут зберігається тенденція до зростання вагомої частини цих надходжень у загальній структурі доходів державного бюджету (у 2008, 2009 роках відповідно 20% та 20,4%). Але стабільність внутрішньої структури неподаткових надходжень залишає бажати кращого. Не можна не привернути увагу до коливання частини неподаткових надходжень, яку складали доходи від власності та підприємницької діяльності (у 2008-2009 роках відповідно 39,5% та 35%). Якщо врахувати, що основна частка цих доходів — надходження від приватизації об’єктів державного майна, то можна зробити висновок, що стратегічне планування приватизації проводиться навмання.
Динаміка надходжень до цільових фондів також не мала чітко визначеної тенденції. Спостерігається зниження частки цих надходжень у 2009 році 0,17% порівняно з 2008 роком 0,33% на 0,16%.
Отже, розглянуто динаміку структури доходів Державного бюджету України в 2008-2009 роках. Із наведеного вище можна зробити наступні висновки:
На даний момент в державі не існує довгострокової бюджетної політики. Здається таке враження, що із року в рік бюджет формується не на основі аналізу макроекономічних показників національної економіки та будь-яких розрахунків, а на суто емпіричних підставах.
Основне навантаження щодо наповнення Державного бюджету України в 2008-2009 роках коштами лягало на податкові надходження. При чому така тенденція зберігається із року в рік з невеликими коливаннями. Але політика формування податкових надходжень до державного бюджету не носить постійного характеру. Тобто внутрішня структура цих надходжень не є постійною і не має яскраво виражених тенденцій.
Відносно високу частку неподаткових надходжень в структурі доходів державного бюджету можна пояснити тим, що в умовах нестабільної економічної ситуації в країні держава прагне до отримання більш гарантованих доходів у порівнянні з податками.
2.2 Стан виконання Державного бюджету України за січень-вересень 2009 року
За оприлюдненими Державним казначейством України даними, за січень-вересень 2009 року до державного бюджету (загальний і спеціальний фонди) мобілізовано доходів у обсязі 131 943,8 млн. грн. (з урахуванням відшкодування ПДВ та без урахування власних надходжень бюджетних установ), або 102,7% планових показників січня — вересня 2009 року.
У січні — вересні 2009 року до загального фонду державного бюджету мобілізовано 107 416,1 млн. грн. (із урахуванням відшкодування ПДВ), або 100,2 відсотка до помісячного розпису доходів загального фонду Державного бюджету України, до спеціального фонду державного бюджету мобілізовано 24 527,6 млн. грн. (без урахування власних надходжень бюджетних установ), або 114,9 відсотка до помісячного розпису доходів спеціального фонду Державного бюджету України.
У вересні 2009 року до загального та спеціального фондів державного бюджету мобілізовано 10 942,2 млн. грн. (із урахуванням відшкодування ПДВ та без урахування власних надходжень бюджетних установ), в т. ч. до загального фонду державного бюджету мобілізовано 8 852,7 млн. гривень. (табл. 2.1)
Таблиця 2.1. Довідка про виконання державного бюджету за доходами у січні-вересні 2009 року, млн. грн


Всього
Загальний фонд
%
Спеціальний фонд
%
Разом доходів:
131 943,80
107 416,10
100,2
24 527,60
114,9
В той же час, за даними Міністерства Фінансів України у січні-вересні 2009 року Державний бюджет України отримав 148916,9 млн. гривень.
Податкові надходження до Державного бюджету України за звітний період становили 101816,2 млн. гривень.
Неподаткові надходження до державного бюджету становили 40624,1 млн. грн. гривень. (табл… 2.2)
Таблиця 2.2
Показники виконання Державного бюджету України за січень-вересень 2009 року
Показники
Фактичне виконання млн. грн
Доходи
148 916,90
Податкові надходження
101 816, 20
Неподаткові надходження
40 624,10
Цільові фонди
478,2
Офіційні трансферти
5 159,90
Розділ 3. Удосконалення чинної системи доходів державного бюджету України
3.1 Покращення чинної податкової системи України
Вагоме значення у вдосконаленні чинної системи доходів Державного бюджету України є покращення чинної податкової системи України.
Економічна ситуація в країні певною мірою залежить від стану податкової системи. Характер стягнення податків безпосередньо впливає на соціальний стан населення, рівень їхнього життя.
Податкова реформа — справа нелегка. Податки можуть бути як інструментами творення, так і стати силою руйнування, якщо не об’єднати в динамічній рівновазі економічні, фіскальні, соціальні та етичні фактори оподаткування.
На нинішньому етапі відродження національної економіки назріла потреба в реформуванні податкової системи, створення цілісного стабільного та раціонального податкового законодавства.
Крім цього, треба відзначити, що значний внесок у розбудову української держави зробила і податкова служба України.
Саме 13 років тому колишній Президент України Леонід Кучма видав два Укази: від 22 серпня 1996 року «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій» та від 30 жовтня 1996 року «Питання державних податкових адміністрацій», які фактично визначили організаційну та структурну форми податкової служби України.
Діяльність державної податкової служби спрямована на забезпечення виконання всіма громадянами, підприємствами, організаціями встановленого Конституцією та іншими законами України обов'язку зі сплати податків і зборів.
Жодна держава світу не може існувати без податкової системи, адже податки це плата за цивілізацію. Тому слід усвідомити головне: як би не називалась служба, на яку покладено збирання податків, головне її завдання забезпечення економічної стабільності держави. Але, на жаль, до податкової служби завжди і всі ставляться з недовірою і не зовсім приязно. Звичайно, ділитися заробленими грошима з тими, хто цього потребує, певним особам не дуже хочеться. Почасти і деякі ЗМІ висвітлюють діяльність податківців не зовсім об'єктивно. Податкові ініціативи коментуються так однобоко, що податкова служба виглядає монстром, який тільки те й робить, що відбирає зароблені гроші. Таким чином формується негативна суспільна думка.
Проте державна податкова служба лише виконує функції, визначені чинним законодавством, і несе за це відповідальність перед державою.
Озираючись у минуле, слід зазначити, що розвиток податкової політики в Україні вимагає від податкової служби чималих зусиль щодо удосконалення у законодавчому порядку механізму нарахування та справляння податків. Проте ці зусилля нерідко зводилися нанівець через безсистемність податкової політики. Більшість прийнятих протягом цього періоду законопроектів було спрямовано не на вдосконалення податкової системи, а переважно на розв'язання проблем конкретних галузей економіки чи промисловості регіонів і навіть конкретних підприємств.
Вкрай нелегко відбувалося і становлення державної податкової служби. Щоденні перешкоди, нехтування державними інтересами з боку тих, хто уповноважений їх отстоювати, — ось що доводилося долати.
Україна як міцна держава вживає багато заходів щодо створення потужної податкової системи, але є ряд важливих проблем які на даний час є не вирішеними.
Економічне зростання держави забезпечують такі характеристики податкової системи:
загальний рівень оподаткування (для його оцінки використовується показник частки доходів сектора державного управління у ВВП країни, розрахований як співвідношення суми податків, обов'язкових платежів у бюджет і внесків по обов'язковому соціальному страхуванню до ВВП країни);
нейтральність оподаткування з точки зору впливу на розподіл обмежених народногосподарських ресурсів як у часі, так і між різними секторами економіки;
приведення у відповідність дохідної та видатної частин зведеного бюджету.
Основними проблемами в сфері податкової політики залишаються:
нестабільність та недосконалість податкового законодавства, відсутність Податкового кодексу;
високий податковий тиск;
безсистемне та невиправдане надання податкових пільг та звільнень від оподаткування, що звужує базу оподаткування та призводить до нерівномірності податкового навантаження та викривлень структури економіки;
зростання податкового боргу;
невідповідність окремих норм діючого податкового законодавства вимогам законодавства ЄС;
неузгодженість бухгалтерського і податкового обліку;    продолжение
--PAGE_BREAK--
недосконала податкова амортизаційна політика;
несвоєчасне відшкодування ПДВ з бюджету поряд з наявністю численних випадків безпідставного декларування платниками до відшкодування від'ємного значення податку.
Для того щоб змінити стан податкової системи необхідні структурні зрушення в даній сфері.
Серед основних напрямків реформування податкової системи доцільно назвати:
зниження податкових ставок;
спрощення механізму обчислення податків;
стимулювання розвитку бізнесу та підвищення ефективності виробництва;
посилення оподаткування екологічно шкідливих і небезпечних виробництв.
Вихідним пунктом реалізації зазначених напрямів реформування податкової системи в сучасних умовах є створення цілісного та стабільного податкового законодавства.
Також, необхідно розпочати масштабну податкову реформу на основі запровадження таких заходів і пріоритетів:
поступового скорочення кількості податків, зборів та обов’язкових платежів, зниження ставок податків і удосконалення предмета оподаткування;
розширення бази оподаткування за рахунок суттєвого зменшення масштабів ухилення від системи податків та уникнення оподаткування, ліквідації неефективних податкових пільг;
оподаткування надприбутків, які отримують фінансово-промислові групи і монополісти від експлуатації корисних копалин та природних ресурсів, державної власності, недосконалих бюджетних пільг і дотацій;
приведення правил визначення доходів і видатків суб’єктів господарювання у відповідність із загальновизначеними принципами єдиного бухгалтерського обліку, на якому ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності;
гарантії стабільності податкової системи, створення умов для прямої дії податкового законодавства.
Вирішити задачу збільшення доходів держави не можна лише шляхом адміністративного тиску, не створивши при цьому для підприємств ефективних економічних стимулів для сплати податків. Варто скоротити податкові пільги, однак це скорочення не повинне бути механічним. Одержання податкових пільг повинне залежати від корисності і важливості для суспільства того чи іншого виду діяльності.
Велика кількість податкових пільг для одних підприємств означає високі податкові ставки для інших, що змушує останніх ховати свої доходи з метою збереження конкурентноздатності.
3.2 Альтернативи шляхи наповнення доходної частини державного бюджету України
Україна вступає до етапу свого розвитку, який потребуватиме відчутного збільшення абсолютного обсягу бюджетних видатків з метою фінансування цілей реалізації соціальних програм, державного будівництва та соціально-економічного розвитку. Між тим, ця потреба не повинна ототожнюватися з можливістю значного збільшення позичкового фінансування бюджету, особливо — із зовнішніх джерел.
Збереження можливості звернутися до інструментів позичкового фінансування у випадку депресії та стагнації вимагає скористатися періодом економічного зростання, яке відбувається під впливом активної зовнішньої кон’юнктури, з позитивним сальдо поточного рахунку платіжного балансу та зростанням надходження прямих іноземних інвестицій, для зменшення обсягів зовнішньої заборгованості України. Відтак, враховуючи також комплекс макроекономічних проблем та загроз, які супроводжують процес позичкового фінансування державних видатків, економічна стратегія держави має бути спрямована на пошук альтернатив такому фінансуванню.
Йдеться як про безпосереднє наповнення бюджету держави завдяки послідовній політиці оптимізації податкового навантаження та детінізації економіки, так і про зменшення потреби в прямих бюджетних видатках внаслідок децентралізації фінансування відповідних завдань. На нашу думку, пріоритетними напрямками такої політики мають бути:
оптимізація ефективності фінансування завдань, які належать до сфери компетенції держави та місцевої влади: житлово-комунальної сфери, медичного обслуговування, інформаційного забезпечення тощо, шляхом залучення до їхнього підрядного виконання на тендерній основі приватних компаній та суб’єктів підприємництва;
розвиток страхових механізмів пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, страхових принципів фінансування отримання вищої та спеціальної освіти тощо;
заохочення комерційного кредитування суб’єктів господарської діяльності, насамперед, тих, які сьогодні обґрунтовано отримують державну фінансову підтримку у вигляді податкових та інших пільг, субсидій, дотацій тощо;
заохочення розвитку механізмів випуску корпоративних облігацій, розрахованих як на внутрішній, так і на зовнішній ринки;
цілеспрямований розвиток інститутів та інструментів фондового ринку, в тому числі — підтримка первинної емісії цільових інвестиційних цінних паперів.
Зважаючи на специфічне призначення ЗВР, їх безпосереднє спрямування на фінансування бюджетних програм, безперечно, є недоцільним. Між тим, вони можуть бути використані, по-перше, як гарантійний фонд для залучення інвестиційних кредитів, по-друге, як фонд для довгострокового рефінансування банківської системи.
В умовах існування надліквідності банківської системи слід зважати на можливість інфляційних наслідків використання коштів ЗВР. Це обумовлює важливість дотримання умов жорсткої інвестиційної спрямованості інвестицій, гарантованих за рахунок ЗВР чи наданих за рахунок рефінансування банків. Необхідними передумовами включення відповідних механізмів є ринковий, а не державно-бюрократичний характер механізмів розподілу фінансових коштів, ефективна робота фінансових інститутів, використання державних фінансових активів для підтримки та активізації дії ринкових механізмів.
Слід зазначити, що за умови збереження значного позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу створені на базі ЗВР гарантійні фонди також виконуватимуть функцію стерилізації валютних надходжень, що дозволить зняти гостроту необхідності стерилізації емісії грошової маси внаслідок викупу валюти.
Важливим кроком, який дозволив би посилити мультиплікативний ефект від коштів, які акумулюються фіскальними засобами, може стати продаж тимчасово вільних коштів на рахунках головних розпорядників Держказначейства, на ринку міжбанківських кредитів.
До перешкод на шляху розвитку інституту місцевих позик в Україні належать існування значних макрофінансових ризиків, обумовлених непрозорістю фінансових операцій на місцевому рівні, труднощами, пов’язаними з оцінкою ризикованості місцевих інвестиційних проектів, відсутністю навичок управління проектами на місцевому рівні, слабким захистом прав кредиторів щодо повернення вкладених коштів (держава не несе відповідальності за зобов’язаннями щодо запозичень до місцевих бюджетів). Високий рівень ризиків значно підвищує вартість місцевих позик, тим самим зменшуючи можливості їх застосування.
Існуюча законодавча база є фрагментарною і неповною, не містить цілісної системи регулювання запозичень місцевих органів і виконання їх зобов’язань перед кредиторами. Діюча в Україні система нормативно-правового регулювання місцевих позик врегульовує технічні питання ведення реєстру місцевих запозичень та зобов’язує місцеві органи погоджувати розмір позик з Міністерством фінансів України. Законодавчо встановлюються сума запозичень, мета запозичень і напрями використання коштів, види забезпечення і способи захисту прав кредиторів. Між тим, законодавством практично не унормовано питання захисту прав кредиторів, надання державних гарантій за місцевими позиками, інструменти цільового використання запозичених коштів, регламентацію предметів застави і процедури врегулювання дефолтів. Відтак розробка ефективного регулятивного механізму управління місцевими запозиченнями все ще залишається на порядку денному.
Висновки
Державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи. З його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються найкрупніші прибутки і найбільш важливі в політичному й економічному відношенні витрати. Бюджет тісно пов’язаний з іншими ланками фінансової системи, виступає координуючим центром і надає їм необхідну допомогу у формі бюджетних дотацій, субсидій, гарантій, забезпечуючи більш-менш нормальне функціонування інших ланок фінансової системи.
Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення.
Таким чином, в якості висновків, резюмуємо основні положення курсової роботи:
Показники бюджетних надходжень 2009 року перевищують бюджетні надходження 2008 року на 6999370,4 тис. грн.
Податкові надходження в 2009 році на 1% більше, ніж у 2008 році.
Неподаткові надходження у 2008-2009 роках відповідно 20% та 20,4% в останні роки з’явилась позитивна тенденція до збільшення частки загального фонду і відповідного зменшення частки спеціального фонду як державного, так і зведеного бюджетів. бюджет на 2009 рік має найбільший дефіцит.
Враховуючи комплекс макроекономічних проблем та загроз, які супроводжують процес позичкового фінансування державних видатків, економічна стратегія держави має бути спрямована на пошук альтернативних джерел поповнення доходної частини бюджету. В якості такої альтернативи можуть виступити золотовалютні резерви. Проте, зважаючи на специфічне призначення золотовалютних резервів, їх безпосереднє спрямування на фінансування бюджетних програм, безперечно, є недоцільним. Між тим, вони можуть бути використані, по-перше, як гарантійний фонд для залучення інвестиційних кредитів, по-друге, як фонд для довгострокового рефінансування банківської системи;
Також доходи бюджету 2009 року передбачено збільшити за рахунок приватизації державної власності, зростання зовнішньої заборгованості країни, збільшення податкового навантаження на трудовий дохід і заробітну плату українців.
Загалом же, державний бюджет України на 2009 рік є нереальним у виконанні, необґрунтованим у використанні, цілком відображає політичну кризу та характеризується зменшенням соціально-економічного захисту українців, тому що і джерела формування, і структуру використання бюджету не спрямовано на стратегічний розвиток країни.
Список літератури
Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VІ
Показники виконання бюджету України за січень-вересень 2009 року / www.minfin.gov.ua
Довідка про виконання державного бюджету за доходами у січні-вересні 2009 року/ www.treasury.gov.ua
Інформація про стан виконання Зведеного і Державного бюджетів України за січень-вересень 2009 року / www.minfin.gov.ua
Фінанси: Навч. Посіб. / О.П. Близнюк, Л.І. Лачкова, В.І. Оспіщев та ін. / За ред. В.І. Оспіщева. — К.: Знання, 2006.
Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік» www.rada.gov.ua
Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навч. посібник / За заг. ред. Базилевича В.Д. — К.: Атіка, 2002. — 368 с.
Куровский С.Н. Нові шляхи наповнення доходної частини державного бюджету України // Наукові праці НДФІ. — 2004. — №1-2. — С.27-29.
Ісмаїлов А.Б. Бюджетний процес та напрями його удосконалення // Фінанси України. — 2002. — № 8. — С.26-28.
Держбюджет буде щедрішим до АПК // Урядовий кур’єр. — 2005. — № 246. — 24 грудня. — С.2.
Бюджетна політика України / Жиберт Т.В. // Фінанси України. — 2005. — № 8. — С.7 — 8.
Януль І. Є. Бюджетний процес в Україні та напрями його вдосконалення // Фінанси України. — 2005. — № 9. — С.25 — 29.
Юрій С.І., Бескид Й.М., Дем`янишин В.Г. Бюджетна система. Вишкіл студії. — К.: Таксон, 2002. — 256 с
Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навчальний посібник. — К.: НІОС. 2000. — 400 с.
Суторміна В.М., Федосов В.М., Андрущенко В.Л. Держава, податки, бізнес. — К.: Либідь, 2002
Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посібник. — К.: Знання — Прес, 2002. — 495 с.
Панкевич Л.І. Бюджет — важливий інструмент реалізації державної політики // Казна. — 2002.
Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я., Коломієць Г.Б. Бюджетна система. — К.: КНЕУ, 2002. — 336 с
Батрименко Б.Б. Проблема фінансування дефіциту державного бюджету України // Наукові праці НДФІ. — 2004. — №1-2.
Закони України // www.uazakon.com
www.kmu.gov.ua
Кудряшов В.П. Фінанси. — Херсон: Олді-плюс, 2002. — 352 с.
Додаток А
Доходи Державного бюджету України за 2008 рік, тис. грн
Код
Найменування показників згідно з бюджетною класифікацією
Всього
Загальний фонд
Спеціальний фонд    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--


Всього доходів (без урахування міжбюджетних трансфертів)
230190121,6
174956983,3
55233138,3
10000000
Податкові надходження
178654444,7
159879229,3
18775215,4
11000000
Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості
41936144,2
39697800,0
2238344,2










14000000
Внутрішні податки на товари та послуги
120211666,9
108368796,9
11842870,0
15000000
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції
12802267,4
9280447,7
3521819,7
16000000
Інші податки
508000,0
4000,0
504000,0
20000000
Неподаткові надходження
47812399,4
14567410,0
33244989,4
21000000
Доходи від власності та підприємницької діяльності
16736370,7
12305760,3
4430610,4
24000000
Інші неподаткові надходження
13293023,3
881329,7
12411693,6
25000000
Власні надходження бюджетних установ
16302015,4


16302015,4
30000000
Доходи від операцій з капіталом
2460356,0
389904,0
2070452,0
31000000
Надходження від продажу основного капіталу
6000,0
6000,0


40000000
Офіційні трансферти
838040,1
120440,0
717600,1
50000000
Цільові фонди
424881,4


424881,4