КУРСОВА РОБОТА
на тему: «ФІНАНСОВА СИСТЕМАРИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА»
Вступ
Фінансовасистема є фундаментальною підвалиною цивілізації. Як і держава, ринок, гроші,власність, релігія вона – ефективне знаряддя здійснення державної політики,спрямованої на забезпечення життєдіяльності суспільства, і насамперед процесіврозподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту між різними верстваминаселення, окремими господарськими структурами й територіями, заохоченнябізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтриманнярівня зайнятості, стабілізації економічного стану в державі.
Фінансовасистема – це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні тавикористанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженнідержави, не фінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів,домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб вцілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремихгромадян.
Фінансовасистема є найважливішою ознакою незалежності держави. Тому вивчення витоківстановлення і розвитку національних фінансів є особливо актуальним у періодтрансформаційних процесів в економіці та суспільстві.
Колишнісоціалістичні країни (постсоціалістичні) завершують формування ринковоїекономіки сучасного типу.
Утакій економіці діють механізми обох типів систем і водночас важливу рольвідіграють неекономічні фактори розвитку. Тому є досить важливим виявлення тихфакторів, які впливають на формування фінансової системи країни.
Фінансамналежить провідна роль в економічній системі. Це зумовлено тим, що їхфункціонування визначає кількісні й якісні параметри будь-якого економічногоявища чи процесу, а також кінцеві результати діяльності.
Призначенняфінансів – забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення,розподілу й використання валового внутрішнього продукту в державі. Цедосягається шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансовихресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина.
Вумовах ринкових відносин фінанси використовуються державою як ефективнийрегулятор усіх сфер економічного життя суспільства. Практично всі економічніінструменти господарювання (ціноутворення, оплата праці, кредитування,інвестиційна діяльність, бухгалтерський облік тощо) тісно пов'язані зфінансами.
Центральнемісце як у фінансовій системі країни в цілому, так і в системі державнихфінансів займас державний бюджет. Бюджетна система – це достатньо складниймеханізм, що відображає специфіку країни, особливості її соціально-економічногорозвитку, державного устрою, тобто ця система формується на основі сукупностісоціально-економічних, правових та інших особливостей тієї чи іншої держави.
Державнийбюджет – це централізований фонд грошових ресурсів, що знаходиться врозпорядженні уряду для фінансування державного апарату, збройних сил,виконання соціально-економічних функцій. Бюджет служить також одним знайсуттєвіший важелів державного регулювання економіки, впливу на господарськукон'юнктуру, вжиття антикризових заходів.
1.Основне визначення фінансів
1.1Історія розвитку фінансів
фінансовий система бюджет фонд
Термін«фінанси» з'явився у XIII столітті. Він походить від середньовічноголатинського терміна «financia», що означає обов'язкову сплату грошей. Ця сплатапов'язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха,короля або іншого правителя на його утримання та на інші витрати державногозмісту. Так тривало майже до початку XVIII століття. Під фінансами розумілидержавне публічне господарство або господарство будь-якого державного утвореннянижчого рівня, як-от: земство, міська община тощо.
У цейже період у деяких державах, наприклад у Німеччині, слово «фінанси» малонегативне значення. Його пов'язували зі здирництвом, хабарництвом, вимаганнямтощо. Вперше у сучасному тлумаченні термін «фінанси» став застосовуватися уФранції, де під фінансами розумілася сукупність коштів, необхідних длязадоволення потреб держави та різних суспільних груп.
УXVIII столітті трактування поняття фінансів як державного господарства малоподальший розвиток. Державні утворення різного рівня стали називатися союзамипублічного змісту, а фінанси – формами та методами добування коштів і їхвитрачання цими союзами при виконанні покладених на них функцій. Форми таметоди мобілізації коштів постійно змінювалися й удосконалювалися, що пов'язаноз розвитком економіки держав.
У XIXстолітті спостерігається бурхливий економічний розвиток. Поглиблюється і самерозуміння фінансів. Від спрощеного поняття фінансів як державного господарствапереходять до розуміння_фінансів як самостійної галузі знань, що охоплює новісфери їх функціонування і впливу. Це, зокрема, фінанси сфери виробництва, виконанняробіт і надання послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державнийкредит й інші фінансові інститути. Фінанси перетворюються на вагомий факторполітичного та економічного життя в державі. Проблеми фінансів стають об'єктомпостійних наукових досліджень, їх виникнення порівнюють із винаходом паровоїмашини, колеса тощо. До певної міри це справедливо.
Найвищогорозквіту фінанси досягли у XX столітті, коли функції держави набагаторозширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місцев економічних системах. Фінанси перетворилися на універсальний і надзвичайноактивний елемент економічного життя, розвинулися методи і форми мобілізаціїкоштів та їх розподіл у державі з метою задоволення потреб населення,удосконалення виробничих та соціальних процесів.
1.2Види фінансів
Фінансипідприємств – це регульовані у визначеному правовому полі за допомогоюспеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів через створювануна мікрорівні систему грошових фондів, які забезпечують процес підготовкивиробництва, виготовлення і реалізації продукції, утворення виручки, доходу іприбутку та забезпечення виробничого і соціального розвитку.
Забезпечуючипроцес виробництва товарів і послуг фінанси підприємств формують певні економічнівзаємовідносини між всіма учасниками виробничого процесу, які оцінюютьсярозмірами частки коштів, яка спрямовується до кожного учасника.
Зовнішні:
виникаютьу підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет тадержавні цільові фонди, бюджетне фінансування, одержання субсидій;
– виникаютьміж окремими підприємствами у зв'язку з спільними фінансовими інвестиціями уцінні папери та одержанням на них доходу, здійсненням пайових внесків, участю урозподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафнихсанкцій;
– формуютьсяу підприємств з банківськими установами у зв'язку з відкриттям банківськихпоточних рахунків у національній та іноземній валютах, одержанням та погашеннямкредитів, сплатою відсотків за кредитними ресурсами;
– формуютьсяу підприємств з страховими компаніями у зв'язку із сплатою страхових платежів;
– виникаютьміж окремими підприємствами у вигляді розрахунків з постачальниками іпокупцями.
Внутрішні:
– пов'язаніз формуванням статутного капіталу та інших фондів підприємницьких структур;
– пов'язанііз розподілом доходів і формуванням прибутку підприємства;
– пов'язаніз розподілом чистого прибутку та його використанням;
– зформуванням та використанням фонду амортизаційних відрахувань.
Фінансидомогосподарств – це регульовані у визначеному правовому полі за допомогоюспеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів черезмікрорівневу систему грошових фондів, які забезпечують функціонування ірозвиток людей як фізичних осіб, їх економічну діяльність з метою придбанняжитла, підтримання здоров'я, здобуття освіти, отримання пенсії, забезпеченняінших аспектів людської діяльності
Домогосподарства,які мають надлишкові кошти, можуть виступати на фінансовому ринку як покупціфінансових активів, домогосподарства, що мають дефіцит коштів для здійсненнясвоїх проектів, виступають як позичальники фінансових ресурсів.
Державніфінанси – це регульовані у визначеному правовому полі потоки коштів, якіциркулюють у національній економіці через створювану на макрорівні системуцентралізованих грошових фондів, забезпечують вплив держави на економічний тасоціальний розвиток країни через взаємозв'язок державних фінансових ресурсів зформуванням, розподілом, перерозподілом ВВП, національного доходу і національногобагатства.
Сутністьдержавних фінансів виражається через функції, які вони виконують:
1.Формування фінансових ресурсів для забезпечення загальнонаціональних потреб.
2.Використання коштів централізованих фондів для надання державоюзагальносуспільних (неподільних) послуг.
3.Контроль за раціональним розподілом фінансових ресурсів (державний фінансовийконтроль).
Фінансовіресурси держави формуються через:
1.бюджет держави (зведений бюджет);
2.позабюджетні фонди цільового призначення;
3.державні запозичення;
4.фінанси державного сектора економіки.
Місцевіфінанси – це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальнихметодів, прийомів та інструментарію потоки коштів, які циркулюють унаціональній економіці через створювану на місцевому рівні систему фондівфінансових ресурсів, забезпечують здійснення місцевими органами влади своїхповноважень, надання ними послуг соціального характеру та супроводжуютьсявиникненням економічних відносин між всіма учасниками цих процесів.
Головнимифінансовими фондами місцевих органів влади є: місцеві бюджети, резервні,позабюджетні валютні та цільові фонди, фонди грошових ресурсів комунальнихпідприємств та інші. Місцеві органи влади також можуть формувати фінансовіресурси шляхом отримання банківських кредитів, розміщення місцевих позик тощо.
Міжнародніфінанси – це регульовані у міжнародному правовому полі за допомогою спеціальнихметодів, прийомів та інструментарію потоки коштів, які циркулюють у глобальнійекономіці через створювану систему фондів валютних ресурсів і забезпечуютьздійснення процесів формування, розподілу, перерозподілу тієї частини світовогоВВІ і, яка пов'язана із функціонуванням міжнародної економіки, тасупроводжуються виникненням міжнародних економічних відносин між всіма учасникамицих процесів.
Міжнародніфінанси з інституційного погляду – це сукупність міжнародних банків, валютнихта фондових бірж, міжнародних фінансових інститутів, регіональнихфінансово-кредитних установ, міжнародних та регіональних економічнихорганізацій і об'єднань, через які здійснюється рух міжнародних фінансовихпотоків.
1.3Сутність фінансів та їх функції
Термінфінанси походить від лат. financia та в перекладі означає дохід, готівка.Фінанси виникли в період формування державності і становлення товарно-грошовихвідносин. Вперше цей термін почали використовувати у XIII ст. і пов'язували зрозвитком державної скарбниці. В умовах ведення натурального господарствапереважна частина доходів держави мала натуральний характер. Розвиток міст,різних видів ремесел, торгівлі привів до поширення грошових відносин. Державніфінанси все більше набували грошової форми вираження. У свою чергу, цестимулювало прискорення первісного нагромадження капіталу.
Вумовах ринкової економіки термін «фінанси» використовують у значеннях «грошовідоходи», «грошові платежі», «грошовий обіг». Разом з тим, паралельно здержавними фінансами здійснювався розвиток фінансів громадян, недержавнихпідприємств, банківських установ, страхових компаній, об'єднань підприємств таін. Утворилися акціонерні товариства, фондові біржі, довірчі компанії,інвестиційні фонди, міжнародні корпорації. Функції та роль фінансів помітноускладнювалися. Важливі зміни в еволюції їх структури відбуваються в останнідесятиріччя.
Фінанси(франц. finance – платити) – сукупність відносин економічної власності міжфізичними і юридичними особами з приводу формування фінансових ресурсів у сферіобміну та розподілу і їх використання у всіх сферах і галузях суспільноговиробництва.
Фінанси– це сукупність об'єктивно зумовлених економічних відносин, що маютьрозподільний характер, грошову форму вираження, матеріалізуються у грошовихдоходах і нагромадженнях, які зосереджуються в державних структурах і суб'єктахгосподарювання з метою розширеного відтворення, матеріального стимулюванняпрацівників, задоволення соціальних потреб суспільства;
Фінанси– це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів,прийомів та інструментарію потоки коштів, вимірювані у грошовому еквіваленті,які циркулюють у національній економіці через створювану на макро – тамікрорівні систему грошових фондів і, в кінцевому рахунку, забезпечуютьздійснення процесів формування, розподілу, перерозподілу ВВП, національногодоходу і національного багатства та супроводжуються виникненням економічнихвідносин між всіма учасниками цих процесів.
Зодного боку, вони виражають відносини привласнення частини необхідного тадодаткового прибутку, що виникають між державою, суб'єктами підприємницькоїдіяльності і громадянами, з іншого – це грошові фонди, які опосередковують рухматеріальних, інформаційних, людських та інших ресурсів.
Фінансиє однією з найбільш важливих, складних та суперечливих економічних категорій.Правильне розуміння сутності цієї категорії є дуже важливим. Воно дозволяє формуватифінансову сферу та здійснювати фінансове управління адекватно до рівня розвиткунаціональної та міжнародної економіки. Фінанси мають як видиму, так і приховануформу прояву. Видимість фінансів проявляється у потоках коштів, які рухаютьсяміж суб'єктами фінансових відносин, формують вміст фондів, забезпечуютьекономічні трансакції. Прихована сторона фінансів пов'язана з обмінними тарозподільчими відносинами, які виникають при формуванні, розподілі іперерозподілі валового внутрішнього продукту.
Фінансине зводяться до грошових коштів, які суб'єкт має в своєму розпорядженні.Одержані доходи вважають фінансами в тому разі, якщо вони здійснюють обіг зметою забезпечення певної діяльності.
Увипадках, коли кошти громадян використовуються з метою придбання ціннихпаперів, здійснення вкладень до статутних капіталів підприємств, депозитів укомерційні банки, оплати товарів та послуг з метою забезпечення підприємницькоїдіяльності, вони можуть бути віднесеними до складу фінансів. А намакроекономічному рівні вони входять до загального обороту і сприяють більшраціональному використанню фінансових ресурсів держави.
Підприємницькадіяльність також передбачає залучення, розподіл та використання коштів. Прицьому, кошти здійснюють постійний обіг. Зокрема, мобілізація коштів проводитьсяз використанням певних джерел: власного капіталу, залучених ресурсів ізфінансового ринку, внесків засновників, державних інвестицій та ін. Одержанікошти розподіляються та вкладаються у підприємництво: основні засоби, оплатупраці, формування необоротних активів та ін. Далі капітал здійснює рух упроцесі виробництва товарів або надання послуг, проведення посередницькихоперацій та ін. Метою такої діяльності є одержання певних результатів:прибутку, приросту капіталу, досягнення соціального ефекту та ін. Адже в такомуразі залучені кошти використовуються емітентами, підприємцями, фінансовимиустановами тощо з метою раціональнішого та ефективнішого їх розміщення. Такіоперації як щодо окремого суб'єкта, так і держави в цілому належать дофінансів.
Фінансовіоперації відображають діяльність, пов'язану із здійсненням або забезпеченнямздійснення платежів для проведення транзакцій. До фінансових операцій, зокрема,належать:
–переказ коштів з рахунку на рахунок;
–обмін валют;
–надання послуг із забезпечення проведення емісії цінних паперів;
–надання та отримання позик;
–вкладення (або знімання) коштів на депозитні рахунки;
–страхування;
–надання фінансових гарантій та зобов'язань;
–довірче управління фінансовими активами;
–проведення операцій фінансового лізингу;
–надання послуг з випуску, продажу, обслуговування чеків, векселів, платіжнихкарток та інших фінансових інструментів.
Суб'єктамифінансової сфери є державні центральні органи фінансового управління(Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державна податковаадміністрація, Державна митна служба, Державна контрольно-ревізійна служба,Державне казначейство, Рахункова палата тощо), суб'єкти підприємницькоїдіяльності незалежно від форм власності та видів діяльності, домогосподарства(громадяни і групи громадян, робітники та службовці тощо), фінансовіпосередники (інвестиційні та страхові компанії, комерційні банки, небанківськіфінансово-кредитні установи), міжнародні фінансові організації. Основнимисуб'єктами фінансової системи в межах окремої країни є державні фінанси,фінанси суб'єктів господарювання (підприємств, фірм, компаній) і фінансидомогосподарств. З урахуванням фінансових зв'язків країни з іншими країнами таміжнародними фінансово-кредитними організаціями виокремлюють і міжнародніфінанси.
Предметомфінансів є операції суб'єктів, пов'язані з проведенням мобілізації, розподілу івикористання фінансових ресурсів для реалізації поставленої мети і вирішеннявизначених задач. Кожен з цих напрямів передбачає здійснення конкретнихоперацій та використання певних важелів. Вивчення засад виконання такихоперацій та використання можливих важелів при проведенні як господарської, такі негосподарської діяльності суб'єктів і входить до предмета фінансової науки.
Фінансивідіграють важливу роль в економічному і соціальному розвитку. Вонизабезпечують залучення суб'єктами діяльності економічних ресурсів, розподіл ВВПі національного багатства, обіг економічних ресурсів, використання економічнихважелів управління та контролю. За допомогою фінансів здійснюється організаціяефективного використання залучених економічних ресурсів, створення резервів,використання майбутніх доходів з метою забезпечення поточної діяльності та ін.
Об'єктамифінансових відносин є фінансові ресурси. Фінансові ресурси – це сукупністьактивів, які використовуються для забезпечення діяльності суб'єктів іздійснюють обіг у грошовій формі. Фінансові ресурси завжди перебувають увласності тих чи інших осіб і використовуються для вирішення поставлених задач.До складу фінансових ресурсів входять активи, які залучаються для проведеннягосподарських або негосподарських операцій. Обіг фінансових ресурсів міжсуб'єктами змінює обсяги і структуру зобов'язань. Зобов'язання відображаютьзаборгованість, яка виникла внаслідок попередніх подій і погашення якоїпризведе до зменшення активів суб'єкта. Отже, операції з фінансовими ресурсамизмінюють обсяги і структуру як активів, так і зобов'язань суб'єктів діяльності.
Функціїфінансів.
Врозподільчій концепції пропагується позиція про те, що на фінанси, яківизначаються як сукупність економічних відносин, пов'язаних із обміном,розподілом і перерозподілом у грошовій вартості валового внутрішнього продукту,покладаються дві функції – розподільча і контрольна.
Сутністьрозподільчої функції фінансівполягає в тому, що фінанси виступають основнимінструментом для розподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) танаціонального багатства між суб'єктами національної економіки: окремимипідприємствами, галузями виробництва, окремими регіонами, країнами, соціальнимигрупами населення.
Сутністьконтрольної функції пов'язується із фінансовим контролем, який є елементомсистеми управління фінансами. Цс зумовлено тим, що фінанси надають можливістьвартісного контролю за кожною господарською операцією, процесом, оскількибудь-який етап господарської діяльності може бути виражений через грошовийвимірник, а його параметри можуть бути порівняні з розрахунковими. Отже, задопомогою фінансових важелів і показників може бути організований контроль задіяльністю суб'єктів господарювання, організацій, установ як з боку держави,так і власників. Державний контроль – це контроль з боку державних органівуправління за фінансовою діяльністю державних установ, юридичних і фізичнихосіб. Власники підприємницьких структур здійснюють внутрішній контроль зафінансово-господарською діяльністю своїх підприємств шляхом аналізу звітів профінансові результати, балансів, показників, які відображають фінансовустійкість, автономність, ліквідність, рентабельність тощо.
Фінансивиконують кілька важливих функцій у соціально-економічному розвитку країни. Доних належать:
1)мобілізація ресурсів;
2)розподіл залучених ресурсів;
3)організація раціонального використання економічних ресурсів;
4)контроль за формуванням і використанням залучених ресурсів.
Мобілізаціяресурсів полягає в тому, що за допомогою фінансових важелів суб'єкт діяльностізалучає необхідні ресурси з метою вирішення певних задач. Мобілізація – цезалучення, одержання, придбання ресурсів. Такі операції здійснюються занаявності різних умов і можливостей. Мобілізація ресурсів проводиться звикористанням різноманітних інструментів. Навіть у випадках, коли мобілізаціяресурсів здійснюється у товарній формі, фінанси відіграють важливу роль,оскільки оцінювання ресурсів, а також їх обіг відбуваються у грошовій формі.При цьому формуються певні фінансові активи і відповідно, зобов'язання міжучасниками. Мобілізація коштів державою для фінансування державних видатківздійснюється за рахунок податків, зборів, платежів, надходжень відприватизації, одержання дивідендів на державні пакети акцій тощо.
Розподілзалучених ресурсів – це поділ мобілізованих ресурсів за різними напрямамивикористання з метою забезпечення певної діяльності. Так, розподіл ресурсів нарівні держави у процесі виконання державного бюджету передбачає використаннядоходів бюджету за встановленим призначенням. Це – фінансування освіти, охорониздоров'я, органів державного управління, проведення регулювання економіки,здійснення державних інвестицій та ін. Суб'єкти підприємницької діяльностіподіляють мобілізовані ресурси на фонди, які використовуються з метоюформування та поповнення необоротних і оборотних активів. Кожен із наведенихелементів має певну структуру, яка визначається в процесі діяльностіпідприємства.
Фінансовіресурси розподіляють між різними групами населення. Зростає обсяг рухуфінансових і економічних ресурсів між державами. У процесі розподілу коштіввикористовуються різні способи. Це – міжбюджетне регулювання, надання кредитів,створення спільних підприємств, фінансових груп, холдингових компаній та ін.Розподіл ресурсів між групами громадян проводиться шляхом надання державнихдотацій, допомоги, кредитування (як споживчого, так і підприємницького),фінансування створення додаткових робочих місць, проведення перепідготовкикадрів та ін.
Функціяконтролю за формуванням і використанням ресурсів полягає в тому, що задопомогою фінансових важелів і показників здійснюється контроль за діяльністюсуб'єкта. Такий контроль передбачає вивчення і прийняття рішень щододоцільності й ефективності виконання функцій мобілізації, розподілу тавикористання економічних і фінансових ресурсів. Контрольну функцію здійснюютьрізні суб'єкти: власники підприємства, державні органи управління, громадськіорганізації та ін.
Сутністьфінансів повніше розкривають виконувані ними функції:
1)нагромадження необхідної кількості фінансових фондів (у тому числі капіталу)для здійснення процесу розширеного відтворення продуктивних сил і насампередосновної продуктивної сили (людини-працівника);
2)регулювання державою за допомогою фінансів розвитку економічної системи,зокрема технологічного способу виробництва та відповідних відносин власності;
3)розподіл значної частки національного доходу через державний бюджет з метоювиконання різноманітних функцій держави (економічної, соціальної, оборонної таін.). Акумулювання значної частини фінансових ресурсів та їх спрямування наконкретні цілі Дає змогу впливати на співвідношення між нагромадженням іспоживанням, між І і II підрозділами суспільного виробництва, між попитом іпропозицією та ін.;
4)контроль, що передбачає здійснення перевірки дотримання підприємствами таорганізаціями процесів акумулювання і використання грошових ресурсів, виконаннязобов'язань перед державою. Фінансовий контроль у розвинутих країнах здійснюютьпарламенти, спеціальні відомства державного контролю, міністерства фінансів таїх окремі управління, контрольно-ревізійні відділи місцевих органів влади таін. Контроль з боку парламенту здійснюється в процесі розгляду і затвердженняпроекту державного бюджету, а також звіту про його виконання. Так, спеціальнимиорганами здійснення фінансового контролю у США є Контрольно-ревізійнеуправління, у Франції, в Україні – Розрахункова палата тощо.
2.Фінансова система та її структура
2.1Структура фінансової системи
Фінансовасистема – сукупність відносин економічної власності, зумовлених утворенням,розподілом і використанням фінансових ресурсів держави, суб'єктівгосподарювання і домогосподарств фінансовими установами відповідно до вимогекономічних законів.
Фінансовісистеми мають певні характерні риси:
–кожна ланка фінансових систем має властиві їй методи мобілізації коштів длястворення фондів фінансових ресурсів та свої напрямки й методи їхньоговикористання;
–кожна ланка фінансової системи є відносно самостійною, має власну специфічнусферу застосування;
– міжланками фінансової системи існують тісний взаємозв'язок і взаємнаобумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише при досконалості йефективності системи в цілому;
–фінансова система держави досягає найбільшої ефективності лише тоді, коливідлагоджена та законодавче закріплена діяльність кожної її ланки;
–залежно від факторів, що впливають на організацію фінансів, насамперед наформування й використання фондів фінансових ресурсів, кожна ланка фінансовихсистем може поділятися на менші підрозділи.
Всiфiнансовi вiдносини в залежностi вiд ролi суб'єктiв у суспiльному виробництвiможна подiлити на такі сфери:
1)фiнанси суб'єктів господарювання;
2)державнi фiнанси.
Фінансовасистема в цілому являє собою сукупність різних сфер фінансових відносин, впроцесі яких утворюються і використовуються різні грошові фонди, тобтореалізуються функції фінансів.
Головнепризначення фінансового ринку – бути механізмом, який забезпечує рухматеріальних і грошових фондів товариства на взаємозалежної і збалансованійоснові. Він виступає як умова ефективності економіки, як механізмгоризонтального перерозподілу грошових ресурсів, внутрішньо-і міжгалузевогопереливу капіталів на противагу вертикальному бюджетного методу.
Фінансовасистема – сукупність фінансових операцій, які проводяться суб'єктами фінансовоїдіяльності з використанням певного фінансово-кредитного механізму. Розглядфінансової системи за складом суб'єктів передбачає визначення підсистем такоїдіяльності. Такими підсистемами є державні фінанси, фінанси недержавнихпідприємств і установ, фінанси громадян, фінанси спільних підприємств, фінансизакордонних юридичних і фізичних осіб та ін. В свою чергу, кожен із наведенихелементів охоплює певний комплекс фінансових операцій. Зокрема, до складудержавних фінансів входять державний бюджет, фінанси державних цільових фондів,державний кредит, фінанси державних підприємств і установ та ін.
Дофінансових установ належать міністерство фінансів (казначейство), місцевіфінансові управління, фінансові відділи державних підприємств, спеціальнихфондів і контрольно-ревізійні управління. Ці установи складають і виконуютьбюджети, збирають податки і витрачають фінансові кошти, випускають державніпозики, управляють державним боргом, розробляють фінансове законодавство тощо.Фінансовою системою також управляють парламенти (затвердження бюджету та звітупро його виконання, зміна існуючих ставок податків і впровадження нових,встановлення граничних розмірів державного боргу тощо).
2.2Бюджет як основна частина фінансової системи
Головноюланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно залежить відформи державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевихбюджетів. Відношення між державним і місцевими бюджетами будуються на основієдності бюджетної системи і фінансової політики держави.
Бюджетнасистема – сукупність усіх бюджетів країни у взаємодії, а отже, взаємодоповненні,взаємопроникненні, взаємозапереченні тощо.
Цілісністьбюджетної системи забезпечується детальною узгодженістю доходів і витрат уряду,закріпленою в юридичних нормах. Бюджетна система залежить від державного устроюкраїни, її економічної, політичної та інших підсистем і формується з двох аботрьох ланок. Так, бюджетна система унітарних (єдиних) держав (Великобританії,Франції) складається лише з двох ланок – державного і місцевого бюджетів.
Надержавний бюджет (бюджет центрального уряду) покладено функції оборони,управління народним господарством, здійснення зовнішніх зв'язків держави,охорони кордонів, пошти, зв'язку, залізниці, грошового обігу та ін. Зростаєроль державного бюджету у розвитку освіти, охорони довкілля, соціальногозабезпечення, перерозподілі національного доходу тощо.
Місцевібюджети виконують функції розвитку комунального господарства, будівництвапевних об'єктів економічної та соціальної інфраструктури, розвитку охорониздоров'я (частково), утримання поліції та ін.
Добюджетної системи федеральних держав входить ще третя (середня) ланка – бюджетичленів федерації: у США – бюджети штатів, у Німеччині – земель, у Швейцарії – кантонів,у колишньому СРСР – республік. Після проголошення незалежності в Україні їїбюджетна система стала змішаною. Наявність Автономної Республіки Крим, урядякої складає і затверджує свій бюджет через власні виборчі органи, робитьбюджетну систему України частково триступеневою. Усі інші ланки бюджетноїсистеми двоступеневі.
Державнийбюджет – система відносин економічної власності між різними гілками влади таіншими економічними суб'єктами з приводу вилучення частки виробленогонеобхідного {додаткового продукту та його витратна виконувані державою цілі.
Унайпростішому вигляді державні бюджети – це заздалегідь розроблений урядом ізатверджений законом кошторис усіх щорічних доходів і витрат держави.
Сутністьбюджету кожної країни визначають соціально-економічний устрій суспільства,рівень розвитку продуктивних сил, природа типів і форм економічної власності,виконувані державою функції та інші фактори.
Державнийбюджет сучасних зарубіжних країн виконує такі основні функції:
• перерозподілнаціонального доходу:
• державнерегулювання і стимулювання економіки:
• фінансовезабезпечення соціальної політики;
• контрольнад утворенням та використанням централізованого фонду коштів.
Джереломдержавних (центральних) бюджетів є такі види податків: подохідний, податок наприбуток компаній, акцизи, митні збори, доходи від випущених центральним урядомдержавних позик та об'єктів державної власності. Доходи місцевих бюджетівформують за рахунок окремих податків (здебільшого помайнового), муніципальноївласності (наприклад, ренти від будинків), окремих акцизів, випуску позик, щорозміщуються через різні фінансові інститути (банки, страхові компанії та ін.).Доходи бюджетів членів федерації (у США – штатів, Німеччині – земель) такожформуються за рахунок податків (у США – непрямих, Німеччині – прямих), випускупозик.
Уцілому суб'єктами бюджетних відносин виступають, з одного боку, держава, зіншого – юридичні і фізичні особи; об'єктом – ВВП і національне багатство.Отже, бюджетними відносинами охоплюються всі юридичні особи, кожен громадяниндержави і кожна державна структура, при цьому відносини можуть матидвосторонній або односторонній характер. Характер і масштаби участі держави урозподільних процесах залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві.
Призначеннябюджету – забезпечити фінансовими ресурсами потреби економічного й соціальногорозвитку на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту вдержаві. Таке забезпечення має свої особливості. Фінансові ресурси,сконцентровані в бюджеті, не є основним джерелом розвитку економіки ісоціальної сфери. На зазначені цілі спрямовуються насамперед власні ресурси йнакопичення підприємницьких структур і населення. Кошти, сконцентровані вбюджеті, виступають як елемент регулювання, стимулювання і гарантії фінансовоїсистеми держави. Держава впливає на розвиток економіки шляхом прямої участі чизавдяки посередницькому регулюванню. Основними формами прямої участі є бюджетнефінансування конкретних загальнодержавних інвестиційних програм і кредитуванняза рахунок коштів бюджету.
Сутністьбюджету держави можна визначити наступним чином:
1. Засутністю економічної категорії державний бюджет – це грошові відносини, яківиникають між державою з одного боку, підприємствами, установами, організаціямита фізичними особами – з іншого боку, з приводу утворення фонду грошовихзасобів і його використання на розширене відтворення.
2. Заматеріальним змістом державний бюджет – це централізований фонд грошових коштівдержави, які перебувають у постійному русі.
3. Заформою державний бюджет – це основний фінансовий план держави.
4. Заорганізаційною структурою державний бюджет – це центральна ланка фінансовоїдержавної системи, яка зумовлює розподіл і перерозподіл ВВП між галузямиматеріального виробництва, виробничою та невиробничою сферами, окремими ланкамибюджетної системи та окремими категоріями населення.
5. Захарактером державний бюджет – це обов’язковий документ.
Функціональназбалансованість бюджетної політики має надзвичайну вагу. Зосередження увагипереважно на фіскальних функціях бюджету при нехтуванні його стратегічнимифункціями веде до втрати стратегічних орієнтирів та руйнування потенціалудовгострокового економічного зростання. Акцент на завданнях антициклічного таструктурного регулювання без врахування необхідності стимулювання економічноїактивності вестиме до економічної стагнації. Між тим, і неврахування власнефіскальної функції бюджетної політики на тлі амбіційних стратегічних орієнтирівмістить у собі загрозу суттєвої макроекономічної дестабілізації.
Активізаціяфіскального тиску та посилення вилучення ліквідних ресурсів у підприємств танаселення веде до зменшення децентралізованого інвестиційного потенціалу.Зазначені кошти, які потенційно могли б бути спрямовані на інвестування,перерозподіляються на поточне споживання. Водночас, зменшення розміру наявногодоходу зменшує схильність населення до заощадження та підприємств доінвестування. Відтак жорстка фіскальна політика суттєво посилюєвідповідальність держави за використання вилучених ресурсів у спосіб, якиймаксимально стимулюватиме економічний розвиток та інвестиційні процеси.
Найбільшзагальне визначення бюджетного дефіциту передбачає зіставлення величини доходіві видатків бюджету. Зведення державного бюджету з дефіцитом має місце тоді,коли обсяги видатків перевищують суму доходів. У таких випадках длязабезпечення балансу застосовується додаткове фінансування на суму нестачідоходів порівняно з видатками. Згідно з Бюджетним кодексом України (ст. 2)фінансування бюджету – це «надходження та витрати у зв'язку зі зміною обсягуборгу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, яківикористовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету».Законом про державний бюджет на поточний рік визначається граничний обсягдефіциту державного бюджету. Така вимога установлена Бюджетним кодексомУкраїни, оскільки бюджетний дефіцит може як позитивно, так і негативно впливатина розвиток країни.
3.Фінансова система України
3.1Сутність фінансової системи України
ВУкраїні перша фінансова система була сформована за часів Київської Русі. Казнакнязя називалася скотницею, а казначей – скотником. Для ведення фінансовихоперацій використовувались гривні. За гетьманування Б. Хмельницького булаорганізована державна скарбниця, запроваджено податкову систему. Основну масуподатків сплачували селяни, ремісники і купці, частково і рядові козаки. Доходиукраїнської шляхти, козацької старшини і православного духовенства неоподатковувались. Крім того, джерелами фінансових надходжень були земельнийфонд гетьманського управління, промисли, винокурні, шинки і млини, що здавалисяв оренду, мито за право торгівлі, яке сплачували міщани, митні збори відзовнішньої торгівлі та ін. Організатором казни та її управителем був Б. Хмельницький,безпосередньо казною відав підскарбій, у якого був помічник, що відповідав заоренду. Полковники і сотники управляли місцевими фінансами відповіднихадміністративно-територіальних одиниць і військових підрозділів. Заохочувалисяввезення в країну золота і обмеження його вивозу, експорт товарів,встановлювались захисні ввізні та вивізні мита, що відповідало вимогам політикимеркантилізму. За царювання Петра І скарбницю в Україні було ліквідовано,почався відплив фінансових ресурсів у Росію. Остаточно українську фінансовусистему було ліквідовано за правління Катерини П.
Фінансовасистема України як адміністративно-територіальної складової СРСР існуваласимволічно, оскільки податкова система, бюджет та інші її елементизатверджувалися і управлялися урядом СРСР. З України продовжувався відпливфінансових ресурсів, який значною мірою компенсувався сприятливими для неїцінами на енергоносії, капіталовкладеннями та ін.
Післярозпаду СРСР Україна почала формувати свою фінансову систему, її основниминедоліками виявились переважання непрямих податків у структурі доходівдержавного бюджету (до 70%), надмірний централізм (у 1996 р. черездержавний бюджет перерозподілялося понад 80% національного доходу), несвоєчаснезатвердження і недосконала методика формування бюджету, відсутність чіткихпріоритетів при розподілі акумульованих коштів, низька питома вага місцевихбюджетів, розбіжності між статтями затверджуваних бюджетів та їх виконаннямтощо.
Державніфінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсівзагальнодержавного призначення. За своєю структурою це дуже складна табагатопланова ланка фінансової системи. Державні фінанси охоплюють: державнийта місцеві бюджети; централізовані та децентралізовані фонди цільовогопризначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної формвласності; державний кредит; державне особисте й майнове страхування. Провіднемісце в державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об'єднуються узведеному бюджеті держави.
Зведенийбюджет – це сукупність усіх бюджетів держави, що входять до бюджетної системи.Принципи побудови бюджетної системи регулюються бюджетним законодавством ізалежать насамперед від її адміністративно-територіального поділу.Взаємовідносини між різними складовими бюджетної системи визначаються рівнемрозвитку демократичних засад у державі.
Зведенийбюджет України включає державний бюджет України, бюджет Автономної РеспублікиКрим і місцеві бюджети. Державному бюджету належить центральне місце в системідержавних фінансів. Він охоплює всі сфери економічно діяльності держави. Засвоєю сутністю бюджет характеризує фінансове становище держави. Проте бюджет – дужескладна економічна категорія, до якої не можна підходити однозначно, як івикористовувати його показники без детального аналізу структури бюджетноїсистеми держави.
Централізованіта децентралізовані фонди України цільового призначення включають Пенсійнийфонд, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості, Фонд конверсії,Валютний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування. Вони певноюмірою доповнюють державний бюджет, проте специфіка їх полягає у тому, що ціфонди мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються. Посуті, перелічені фонди є новою складовою державних фінансів України, якаперебуває на стадії становлення.
Державнийкредит є заборгованістю держави перед своїми громадянами та господарськимиструктурами, іноземними кредиторами. Його величина свідчить про раціональністьі ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавством.Значний борг дає підстави для висновку, що держава живе за рахунок майбутніхпоколінь. Велика сума боргу негативно впливає на видаткову частину бюджету,оскільки вимагає витрат на обслуговування.
Страховіта резервні фонди відіграють специфічну роль у фінансовій системі. Вони єсукупністю фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких – покритивтрати, що виникли з непередбачених причин, або фінансового забезпеченнязаходів, які не були включені в плани фінансування, але є важливими длядержави.
Страховіфонди створюються за рахунок страхових внесків юридичних та фізичних осіб іперебувають в розпорядженні страхових організацій і страхових компаній різнихформ власності. Страхові фонди й резерви – об'єктивне явище в економіцідержави, що пов'язане з наявністю ризиків у господарській діяльності тасуспільному житті.
Наявністьстрахових і резервних фондів фінансових ресурсів дає можливість локалізувативтрати економіки та окремих громадян, пов'язані з фактами стихійного лиха інепередбачених обставин. Страхові фонди можуть використовуватися також якінвестиційний та кредитний ресурси в економіці до настання страхового випадку.Резервні фонди як на рівні держави, так і на рівні господарських структурсприяють підвищенню ефективності господарської діяльності.
Фінансовийринок – ланка фінансової системи, яка створює і використовує фонди фінансовихресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи не можуть діятиефективно. Фінансовий ринок включає ринок грошей, кредитних ресурсів, ціннихпаперів і фінансових послуг.
Ринокгрошей або валютний ринок – це створення фондів фінансових ресурсів дляздійснення зовнішньоторговельних операцій. Тут має місце обмін валюти однієїдержави на валюту іншої. При девальвації національної грошової одиниціпідприємницькі структури та населення, власники національної грошової масинесуть втрати пропорційно темпам знецінення національної грошової одиниці, авласники валюти іноземної держави одержують додатковий дохід. Втім, девальваціянаціональної грошової одиниці має й деякі позитивні ознаки. Вона, зокрема,впливає на зменшення імпорту і, отже, розширює ринок збуту для власнихтоваровиробників.
Риноккредитних ресурсів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційніта інші потреби. Ринок кредитних ресурсів регулюється за допомогою обліковоїставки національного банку.
Ринокцінних паперів – це мобілізація коштів на потреби господарської діяльностішляхом випуску й реалізації цінних паперів, які є гарантом повернення вкладенихкоштів і одержання доходу. Усі операції з реалізації цінних паперівздійснюються на фондовому ринку. Існує також позабіржова торгівля ціннимипаперами. Фонди фінансових ресурсів, мобілізовані на фондових біржах припродажу цінних паперів, суттєво впливають на рівень фінансового забезпеченнярозвитку економіки, зміцнення фінансового становища держави.
Фінансидомогосподарств є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсівдля задоволення особистих потреб громадян. Джерелом створення вказаних фондів єзаробітна плата й інші джерела доходів кожного громадянина чи його сім'ї. Додоходів домогосподарств належать доходи від продажу власного капіталу, землі,продукції підсобних господарств, доходи, одержані від здачі в оренду майна,відсотки на капітал, вкладений у цінні папери тощо.
Довидатків домогосподарств належать витрати на придбання споживчих товарів,оплату наданих послуг і виконаних робіт, формування заощаджень, купівлю ціннихпаперів та інші витрати. Домогосподарства за своєю економічною суттю – цегосподарські структури виняткового типу, діяльність яких грунтується настворенні й використанні фондів фінансових ресурсів. Ця підсистема найбезпосереднішепов'язана з іншими підсистемами фінансової системи.
Так,домогосподарства одержують кошти з бюджету та від господарських структур урахунок оплати праці та при одержанні безоплатних послуг від держави. Зі свогобоку домогосподарства вносять платежі до бюджету та централізованих фондів,беруть участь у формуванні й використанні страхових фондів, є суб'єктамифінансового ринку. Економічна суть і призначення кожної із підсистем найповнішерозкривається в їхній взаємодії та методах впливу на інші системи економікидержави.
Такимчином, фінансову систему України утворюють:
1)фінанси підприємств усіх форм власності, відрахування до бюджету та різнихфондів;
2)державний і місцевий бюджети, або консолідований бюджет;
3)централізовані державні та інші фонди;
4)фондовий ринок.
3.2Центральна ланка фінансової системи – державний бюджет
Структурабюджетної системи визначається Конституцією. В ній та в Законі про бюджетніправа закріплюються права держави та місцевих органів влади і управління назатвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів своїх бюджетів, надиференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи,порядок їх складання, розгляду та затвердження.
Основуфінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед ізформуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавнихфондів. Державний бюджет України – це головний фінансовий план країни, якийвіддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Економічна нестабільність іспад виробництва негативно впливають на формування доходів та фінансуваннявидатків бюджету. Бюджет, його дохідна частина прямо пов'язані із Державноюпрограмою соціально-економічного розвитку України на поточний фінансовим рік. Інавпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансовогозабезпечення. У ньому напрямку Державний бюджет виступає основою фінансуваннязагальнодержавних програм та сприяє їх виконанню. Державна програмасоціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своєособливе місце, роль і призначення в системі суспільно-економічних відносин.
Практикарозвитку фінансових відносин ще раз підтверджує це і вимагає:
– по-перше,формувати Державний бюджет України і Державну програму соціально-економічногорозвитку України на основі єдиної концепції суспільно-економічного розвитку й уконтексті загальнодержавної фінансово-економічної політики;
– по-друге,досконалого аналізу та оцінки соціально-економічного стану регіонів і державита розробки реальних макроекономічних показників розвитку на плановий рік іперспективу;
– по-третє,виконання Державного бюджету і Державної програми соціально-економічногорозвитку має проходити ж руслі єдиних підходів, цілісного механізму, ефективнихнорм і методів організації фінансово-економічних відносин;
– по-четверте,підтримки загальних принципів економічного розвитку і, насамперед, принципуформування і виконання доходів бюджету за рахунок платежів, які активно йефективно впливають на виробництва, виконання показників економічного розвитку,а не шляхом розширення кількості податків та зборів, як сьогодні відбувається,та використання емісійних джерел поповнення бюджету;
– по-п'яте,проведення належного, своєчасного контролю та піднесення рівня відповідальностіза стан виконання доходів бюджету та показників соціально-економічного розвиткурегіонів, міністерств (відомств), держави ж цілому.
Бюджетнийустрій являє собою організацію і принципи побудови бюджетної системи, їїструктуру та взаємозв’язок між окремими ланками. Бюджетний устрій Українивизначається з урахуванням державного устрою та адміністративно-територіальногоподілу. Бюджетна система – це взаємопов’язаний комплекс політичних, юридичних,соціальних й економічних відносин, що забезпечує функціонування усіх його ланокз виконання завдань, визначених бюджетною політикою держав. Поняття бюджету даєЗакон України «Про бюджетну систему України», який був прийнятий у 1991 році.Відповідно до даного закону бюджет – це план утворення і використанняфінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органамидержавної влади України, Автономної Республіки Крим та місцевими радаминародних депутатів. Крім поняття бюджету, вказаний вище Закон визначаєбюджетний устрій та його принципи, бюджетний процес, бюджетний рік, види доходіві видатків бюджетів тощо.
Державнівидатки – це сукупність грошових відносин, які складаються в процесі розподілуі використання централізованих і децентралізованих грошових ресурсів дляфінансування основних витрат суспільства. Відповідно до законодавства Українивидатки республіканського бюджету спрямовуються на фінансування:
а)виробничого й невиробничого будівництва, геологорозвідувальних,проектно-пошукових та інших робіт;
б)заходів у галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури,соціального забезпечення;
в)загальнореспубліканських програм підвищення життєвого рівня та заходівсоціального захисту населення;
г)загальнореспубліканської програми охорони навколишнього середовища таресурсозбереження;
д)утримання органів державної влади й державного управління, судів, прокуратури;
е)утворення резерву коштів для ліквідації наслідків стихійних явищ, аварій ікатастроф;
є)створення республіканських матеріальних резервів і резервного фонду та ін.
Структурабюджетної системи та призначення бюджетної класифікації
Згідноз Бюджетним кодексом, прийнятим Верховною Радою України у червні 2001 р. структурабюджетної системи України будується на основі бюджетного устрою держави.
Складбюджетної системи та основи взаємозв’язку між окремими її елементами в умовахпереходу України до ринку визначені Бюджетним Кодексом, З огляду на це бюджетнасистема України має визначену основу та взаємопов’язані напрямки її побудовисистеми, становлять зведений бюджет України. Він використовується для здійсненнядержавного регулювання економічного і соціального розвитку. Провідне місце убюджетній системі України належить Державному бюджету. За його рахунокфінансуються витрати на державні заходи в галузі господарського і культурногобудівництва, на охорону здоров’я, утримання органів державної влади та ін.Через Державний бюджет здійснюється перерозподіл 20% фінансових ресурсівдержави. У загальному обсязі видатків майже 60% здійснюється через Державнийбюджет України.
3.3Функції бюджету України
Домісцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районнібюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджетитериторіальних громад, сіл, селищ та їх об’єднань).
Розподільчафункція бюджету дозволяє сконцентрувати грошові кошти у розпорядженні державита використовувати їх на задоволення загальнодержавних потреб. Їй притаманнийбагатовидовий (міжгалузевий, міжтериторіальний) та його багаторівневий розподілкоштів. Об’єктом бюджетного перерозподілу є національний дохід, іноді –національне багатство
Контролюючафункція бюджету дозволяє дізнатися:
– наскількисвоєчасно та повно фінансові ресурси потрапляють у розпорядження держави;
– чивідповідають розміри державних централізованих ресурсів її потребам;
– якфактично складаються пропорції у розподілі бюджетних коштів;
– чиефективно використовуються бюджетні кошти.
Контролюючафункція бюджету охоплює майже всіх учасників бюджетного процесу, відбиваєекономічні процеси, що відбуваються у всіх структурних ланках економіки, їїоб’єктом є рух бюджетних ресурсів, які відображаються у відповідних показникахбюджетних надходжень і витратних призначень.
Функціябюджету забезпечення існування держави дозволяє створити матеріально-фінансовубазу існування держави на основі формування доходних статей бюджету.
Призначеннябюджету в державі виявляється через систему економічних відносин між державою іпідприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів, накопичень іфінансувань з бюджету; між державою і населенням у процесі розподілу таперерозподілу валового внутрішнього продукту; між ланками бюджетної системи прибюджетному врегулюванні.
Специфікабюджетних відносин полягає в тому, що вони пов’язані з формуванням івикористанням централізованого фонду грошових коштів, які використовуються длязабезпечення загальнодержавних потреб, та виникають у розподільчому процесі,учасником якого є держава в особі відповідальних органів влади.
Висновок
Отже, фінанси є однієюз найбільш важливих, складних та суперечливих економічних категорій. Правильнерозуміння сутності цієї категорії є дуже важливим. Воно дозволяє формуватифінансову сферу та здійснювати фінансове управління адекватно до рівня розвиткунаціональної та міжнародної економіки. Фінанси мають як видиму, так і приховануформу прояву. Видимість фінансів проявляється у потоках коштів, які рухаютьсяміж суб'єктами фінансових відносин, формують вміст фондів, забезпечуютьекономічні трансакції. Прихована сторона фінансів пов'язана з обмінними тарозподільчими відносинами, які виникають при формуванні, розподілі іперерозподілі валового внутрішнього продукту.
Узагальненийаналіз фінансової системи свідчить про її незбалансований характер: як заобсягом ресурсів, так і за роллю у суспільстві провідне місце посідаютьдержавні фінанси, насамперед бюджет, фінанси суб’єктів господарюванняперебувають у стадії трансформації, фінансові інститути перебувають у стадії формування.
Одниміз найболючіших питань є пошук шляхів збалансування фінансової системи. Назагальнодержавному рівні уже робилися спроби у частині затвердження та виконаннябюджету, хоча вони приводили лише до формальної відповідності, а на практиці –дефіцит та зростання державного боргу. На регіональному рівні ситуація також складаєтьсяне найкраще, оскільки в різних регіонах дохідна та видаткова частини неспівпадають. Звітність та подання інформації до реєстру банками не має досконалихмеханізмів оперативності і прозорості, це зумовлює високий рівень несприятливоговибору і морального ризику. Отже, на розвиток фінансової системи впливає чималофакторів, які потрібно вирішувати, щоб не допустити застою і кризових явищ. По-перше– налагодити функціонування грошової, кредитної, банківської систем. По-друге –всі сфери фінансів і їх ланок, діяльність органів та інститутів, які функціонуютьв сфері фінансів необхідно вдосконалити. Слід звернути більше уваги на проблемиекономічного розвитку та зростання, розробці законодавчо-нормативної бази. Єдинимспособом збалансування фінансової системи є застосування системи міжбюджетнихрозрахунків, хоча в деяких випадках він неефективний.
Першочерговимзавданням розвитку фінансової системи в Україні є нарощування фінансового потенціалубанківської системи, створення групи потужних банків, зменшення податкового тиску,упорядкування фінансових потоків, структурно-інституційне перетворення банківськоїсистеми, ефективна реорганізація підприємств. На це повинні бути спрямовані всізусилля органів законодавчої та виконавчої влади.
Глобалізація– явище, що має потужний ефект для усіх сторін життєдіяльності суспільства. Українапоступово інтегрується до міжнародних фінансових ринків і наслідкиглобалізаційних процесів стають дедалі відчутними для української фінансової системи,тому потрібно запобігти негативним наслідкам цього процесу.
Підбиваючипідсумок, можна сказати що фінансова система України досить розвинута, але існуєчимало проблем, які потребують вирішення в короткостроковому періоді інайближчим часом необхідно провести бюджетну реформу.
Списоквикористаних джерел
1. Башнянин Г.І.Фінансові системи в економіці держави // Фінанси України, 2004, №10, С. 51–55.
2. Ващишин А.М., Яремко Л.А.Фінансова система і соціально-економічна стабільність // Фінанси України.2005. – №10, С. 80–85.
3. Воробйов Ю.М.Теоретичні основи фінансового капіталу. // Фінанси України. – 2004. – №7. –С. 80–88.
4. Дорогунцов С., Горська О.Трансформація структури економіки: теорія і практика // Економіка України.– 2005. – №1. – С. 4–12
5. Кашенко О.Л. Рольфінансової системи в ринкової економіці // Економіка АПК, 2005, №3, С. 34–37.
6. Кравчук Н. Фінансовасистема держави: теоретична концептуалізація та проблеми структурування //Світ фінансів. – 2006. – Випуск 3 (8). – С. 81–89
7. Опарін В.В. Фінансовасистема: теоретичні засади та практичні аспекти її розбудови в Україні //Фінанси України, 2004, №9, С. 49–60.
8. Опарін В. Фінансовіресурси та суспільний капітал. // Вісник НБУ. – 2004. – №7. – С. 26–28.
9. Стоян В.І.Фінансовий ринок України: проблеми і перспективи розвитку // ФінансиУкраїни, 2005, №12, С. 135–141.
10. Стукало Н.В.Глобалізація та розвиток фінансової системи України // Фінанси України. –2005. – №5. – С. 29–35 11. Шокун В.В., Пилипенко Л.П. Пропитання вдосконалення фінансової системи України // Фінанси України, 2005,№10, С. 14–23.
12. Юрій Е.О. Фінанси.Навчальний посібник. – Чернівці: БДФА, 2004, С. 14–19.
13. Предмет фінансовоїнауки як пізнання сутності фінансів [Електронний ресурс]: Фінанси /Юрій С.І., Федлсов В.М. //Підручник-2008–611 с.-Режим доступу: pidruchniki.com.ua/19991130/finansi/finansi
14. Сутність фінансів, їхфункції та роль у суспільстві. Фінансова система [Електронний ресурс]: Фінанси /Лонард С.Л. // Навчальний посібник-2009 -384с-Режим доступу:pidruchniki.com.ua/15840720/finansi/finansi_-_londar_sl
15. Таблиця «витрати-випуск»за 2009 рік [Електронний ресурс]: Державний комітет статистики України – Режимдоступу: www.ukrstat.gov.ua/