МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра «Фінанси та банківська справа»
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни: «Фінанси»
тема: «Фінансовий механізм як засіб реалізаціїфінансової політики»
Донецьк 2011
ЗМІСТ
1.ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА, ЇЇ СУТНІСТЬ, ВИДИ І ЗНАЧЕННЯ
2. ФІНАНСОВИЙМЕХАНІЗМ ЯК СПОСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ
ФІНАНСОВОЇПОЛІТИКИ
2.1 ПОНЯТТЯФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ ТА ЙОГО ЗАВДАННЯ, ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ
2.2 ПОНЯТТЯ,ПРИНЦИПИ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ФОРМИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ
3. НАПРЯМКИУДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
ЛІТЕРАТУРА
/>1.ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА, ЇЇ СУТНІСТЬ, ВИДИ ІЗНАЧЕННЯ
У кожній державіреалізується певна економічна політика, яка впливає на всі стадії суспільноговідтворення. Важливою складовою економічної політики держави є фінансова політика — сукупність розподільних іперерозподільних заходів, які держава здійснює через фінансову систему, щодоорганізації та використання фінансових відносин з метою забезпечення зростаннявалового внутрішнього продукту країни і підвищення добробуту всіх членівсуспільства.
Залежно від рівняекономічної системи виділяють:
- фінансовуполітику держави (макрорівень);
- фінансовуполітику суб'єктів господарювання — підприємств, установ, організацій тадомогосподарств (мікрорівень);
- фінансову політикуміжнародних організації і фінансових інституцій (рівень світовогогосподарства).
Отже, фінансовуполітику можна розглядати як цілеспрямовану діяльність держави та іншихсуб'єктів господарювання у сфері формування, розподілу і використанняфінансових ресурсів задля досягнення поставленої мети.
Головна мета фінансової політики полягає у підвищеннірівня суспільного добробуту шляхом оптимального розподілу ВВП між галузяминаціональної економіки, соціальними групами населення та окремими територіями.
Сутність фінансовоїполітикивиявляється у поєднанні конкретних цілей та відповідних засобів, за допомогоюяких вирішуються поставлені завдання фінансової політики зумовлені потребамиекономічного розвитку і досяганням високого рівня індивідуального й суспільногодобробуту. Основна мета фінансової політики — забезпечення економічногозростання в країні через механізми фінансового впливу на попит і пропозицію,споживання, засадження та інвестиції. Фінансова політика неодмінно маєконкретне спрямування, а її реалізація завжди пов'язана зі знаходженнямкомпромісу між основними потребами і реальними можливостями.
Основні засади танапрями фінансової політики на практиці відображають у:
- фінансовомузаконодавстві;
- системі форм іметодів мобілізації фінансових ресурсів;
- перерозподіліфінансових ресурсів між окремими верствами населення, галузями, регіонами;
- структурідоходів і видатків бюджетів.
Залежно від характерузаходів і часу, на який вони розраховані, виділяють фінансову стратегію іфінансову тактику.
Фінансова стратегія — основні напрями використання фінансівна тривалу перспективу. Прикладами стратегічних завдань є: оптимізаціяпропорцій між індивідуальним та суспільним споживанням, розвиток і формуванняефективного фінансового ринку, створення сприятливого інвестиційного клімату,формування і нарощування національного капіталу тощо.
Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань окремогоетапу розмітку країни. Яскравими прикладами фінансової тактики можуть слугуватиудосконалення системи оплати праці (у тому числі збільшення її частки у ВВП),територіальний перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему,вдосконалення системи пенсійного забезпечення, надання пільг окремим платникамтощо.
Найважливішими умовамирезультативності фінансової політики є врахування дії об'єктивних економічнихзаконів розвитку суспільства, специфіки сучасних умов, змін у зовнішній тавнутрішній політиках, використання досвіду попередніх етапів суспільногобудівництва та комплексність розроблення заходів щодо вдосконалення фінансовихвідносин. За дотримання зазначених вище умов фінансова політика сприятимевдосконаленню продуктивних сил, забезпеченню сталого соціально-економічногорозвитку країни, вирішенню національних і міжнародних проблем.
Головне завданняфінансової політики держави —забезпечення реалізації цієї чи іншої державної програми необхіднимифінансовими ресурсами. Відповідно державна фінансова політика сприяє вирішеннютаких стратегічних завдань:
- формуваннямаксимально можливого обсягу фінансових ресурсів, що надходять у розпорядженнядержави;
- забезпеченняраціонального розподілу фінансових ресурсів між галузями і сферами економіки тарегіонами;
- концентраціяфінансових ресурсів на найважливіших напрямах економічного і соціальногорозвитку;
- створення ефективноїсистеми управління фінансами держави та інших суб'єктів економічних відносин.[1]
Основні складові фінансовоїполітики держави: бюджетнаполітика, податкова політика,грошово-кредитнаполітика, митна політика, борговаполітика, інвестиційна політика.
Крім перерахованих вищесамостійних складових, фінансова політика включає певні напрями державноїдіяльності у галузі страхування, соціальній сфері, сфері фінансового ринку таін.
Будь-який інший суб'єктгосподарювання (підприємство, установа, організація) також розробляє і здійснюєсвою фінансову політику, дотримуючись вимог чинного законодавства.
Фінансова політикасуб'єктів господарювання —система заходів, форм і методів, які використовуються для фінансовогозабезпечення їхньої діяльності та досягнення поставлених завдань.
Основні завданняфінансової політики суб'єктів господарювання такі:
- забезпеченняфінансової стійкості;
- оптимізаціягрошового обігу і підтримка постійної платоспроможності;
- максимізаціячистого прибутку;
- мінімізаціяфінансових ризиків;
- зростанняринкової вартості суб'єкта господарювання та максимізації добробуту власниківйого капіталу.
Складові фінансовоїполітики суб'єкта господарювання:
- політикаформування капіталу;
- емісійнаполітика;
- кредитнаполітика;
- інвестиційнаполітика;
- політикаформування активів;
- політика у сферіуправління ризиками;
- дивіденднаполітика. [1]/>
2.ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ЯК СПОСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ />ФІНАНСОВОЇПОЛІТИКИ
фінансова політика держава
Свою фінансову політикудержава реалізує за допомогою фінансового механізму, склад і структура якоговизначаються рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними танаціональними особливостями окремої країни.
Фінансовий механізм у широкому розумінні — комплексфінансових методів і важелів впливу на соціально-економічний розвитоксуспільства.
За допомогою конкретнихфінансових форм і методів здійснюються розподільні та перерозподільні відносини,утворюються доходи суб'єктів економічної діяльності і відповідні фонди грошовихкоштів. При цьому функціонування фінансового механізму ґрунтується наорганізаційно-правових положеннях та фінансовій інформації, які забезпечуютьпрактичне використання фінансів для досягнення визначених цілей і завдань.
Фінансовий механізм у вузькому розумінні — сукупністьконкретних фінансових методів та важелів впливу на формування і використанняфінансових ресурсів з метою забезпечення функціонування й розвитку державнихструктур, суб'єктів господарювання і населення.
До складу фінансовогомеханізму входять такі основні елементи:
- фінансовіметоди;
- фінансовіважелі;
- фінансовіінструменти;
- нормативно-правове,інформаційне та організаційне забезпечення.
Фінансові методи є способом впливу фінансових відносин нагосподарський процес. У господарській практиці широко застосовують такіфінансові методи: фінансове планування, оперативне управління, фінансовийконтроль, фінансове забезпечення і фінансове регулювання.
Стан фінансовогомеханізму та ступінь його довершеності залежать від удосконаленнягосподарського механізму в цілому та окремих його елементів зокрема (механізмуціноутворення, механізму економічного стимулювання, кредитного механізму тощо).[1]/> 2.1 ПОНЯТТЯФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ ТА ЙОГО ЗАВДАННЯ, ПРИНЦИПИ ТАМЕТОДИ
Процес розподілу іперерозподілу виробленого у суспільстві валового внутрішнього продукту,утворення і використання грошових фондів починається, в першу чергу, іззастосування такого фінансового методу, як фінансове планування.
Фінансове планування — діяльність зі складання планівформування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремихсуб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих структур,територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому, спрямована надосягнення поставлених цілей і вирішення певних завдань. У процесі фінансовогопланування кожен суб'єкт господарювання оцінює свій фінансовий стан, виявляєрезерви збільшення фінансових ресурсів та напрями їх ефективного використання.За допомогою фінансового планування здійснюється економічне обґрунтуванняфінансових рішень та вибір їх альтернативних варіантів.
Основні завданняфінансового плануваннявизначаються фінансовою політикою. Серед них можна виокремити такі:
- втіленнярозроблених стратегічних завдань у конкретні фінансові показники;
- забезпеченнявідтворювального процесу необхідними джерелами фінансування;
- виявленнявнутрішніх резервів збільшення доходів і їх мобілізація;
- обґрунтуваннянайбільш вигідних напрямів інвестиційної політики;
- контроль заоптимальним формуванням та ефективним використанням фінансових ресурсів тощо.
Об'єктом фінансовогопланування є фінансова діяльність держави, суб'єктів господарювання та іншихучасників суспільного життя.
Суб'єктами фінансовогопланування є окремі підприємства, установи, організації, відомства, фінансовіоргани, органи державного управління на місцевому рівні та ін.
Фінансове планування ґрунтується на таких принципах:
- науковоїобґрунтованості, згідно з яким розрахунок планових показників має базуватися наоснові певних методик з урахуванням передового досвіду, використанням засобівобчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачаютьбагатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них;
- комплексності,який полягає у єдності фінансової політики, єдиній методології фінансовихрозрахунків;
- безперервності,який передбачає взаємозв'язок перспективних, поточних та оперативних фінансовихпланів;
- стабільності, щоозначає незмінність показників фінансових планів;
- оптимальності,який потребує найбільш раціонального використання усіх фінансових ресурсів.
Результатом фінансовогопланування є розрахунок фінансових показників, які відображають формування,розподіл і використання фінансових ресурсів та втілюються у спеціальномудокументі — фінансовому плані. Особливість фінансового плану — він складаєтьсялише у грошовій формі.
Фінансове плануваннявключає:
- фінансовепрогнозування (перспективне планування) — дослідження та розроблення надовгострокову перспективу ймовірних шляхів розвитку фінансів суб'єктівгосподарювання і держави, які забезпечують їхнє стабільне фінансове положення умайбутньому (перспективні фінансові плани складають на період, більший одногороку);
- поточнефінансове планування — процес визначення майбутніх доходів та напряміввикористання фінансових ресурсів суб'єктів економічної діяльності, що має наметі реалізацію їх фінансової стратегії у більш короткостроковому періоді(поточні фінансові плани складають на один рік);
- оперативнефінансове планування — процес синхронізації у часі грошових надходжень і витратз метою реалізації поточних фінансових планів і конкретизації їх показників(оперативні фінансові плани складають на строк до одного року: квартал,місяць).
При визначенніфінансових показників використовують такі методи планування :
Метод коефіцієнтівпередбачає поширення встановлених раніше тенденцій на майбутній період абоперенесення вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об'єктів.Цей метод надзвичайно простий у застосуванні, але має і суттєвий недолік: разомз коефіцієнтом на наступний період механічно переносяться всі негативні явища,які мали місце у попередньому періоді. Внутрішні резерви, як правило, невишукуються. Метод коефіцієнтів використовують при індексації основних засобів,дооцінці товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з інфляцією, плануванніприбутку, величині власних оборотних активів тощо.
Нормативний методпередбачає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм інормативів (нормативи утворення фондів грошових коштів, норми амортизаційнихвідрахувань, нормативи розподілу прибутку, норми витрат у бюджетних установахтощо). Цей метод є більш ефективним за умови, що норми і нормативи відповідаютьтаким вимогам: є науково обґрунтованими, прогресивними (тобто орієнтованими накращий досвід) і стабільними.
Балансовий методпередбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття та узгодженістьусіх розділів фінансового плану, в результаті чого досягається збалансованістьплану.
Метод математичногомоделювання дає змогу з певною ймовірністю визначити динаміку показниківзалежно від зміни факторів, які впливають на розвиток фінансових процесів умайбутньому.
Розрахунково-аналітичнийметод передбачає розрахунок планових показників шляхом корегування фінансовихпоказників базового періоду на ймовірні зміни в плановому періоді та визначеннявпливу різних факторів на ці показники.
Фінансові планискладають, як правило, усі суб'єкти господарювання. При цьому форма фінансовогоплану, склад його показників відображають специфіку відповідної ланкифінансової системи, до якої належить суб'єкт господарювання. [1]/> 2.2 ПОНЯТТЯ,ПРИНЦИПИ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ФОРМИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ
Під час складання йвиконання фінансових планів, а також по закінченні певних періодів проводиться фінансовий контроль, спрямований на перевірку правильностівартісного розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту тацільового витрачання коштів із відповідних фондів, порівняння фінансовихрезультатів від використання фінансових ресурсів з плановими та виявленнярезервів їх збільшення. Іншими словами, фінансовий контроль —цілеспрямована діяльність уповноважених органів щодо забезпечення законності ідоцільності виконання фінансових операцій та реалізації на цій основі завданьфінансової політики.
Основна метафінансового контролю:
- дотриманнячинного фінансово-господарського законодавства у процесі здійснення фінансовоїдіяльності та окремих фінансових операцій;
- реалізаціястратегії фінансування, тобто передбачення змін умов фінансової діяльності ісвоєчасне пристосування до них.
Фінансовий контрольможе проводитися як на рівні держави (макрорівень), так і на рівні суб'єктівгосподарювання (мікрорівень).
На макрорівні об'єктомфінансового контролю є фінансово-господарські операції, пов'язані з формуваннямі використанням державних фінансових ресурсів на соціально-економічнийрозвиток, суб'єктами — державні органи влади і управління в особі постійнихкомісій Верховної Ради України, Національного банку України, органи податковоїта контрольно-ревізійної служб, аудиторські фірми тощо.
Фінансовий контрольдержави спрямований на раціональне використання бюджетних коштів, дотриманняфінансової дисципліни в державних господарських структурах, повне та своєчасневиконання фінансових зобов'язань юридичними і фізичними особами перед бюджетом.
На мікрорівні об'єктомфінансового контролю є фінансово-господарська діяльність підприємств,організацій і установ. Суб'єктами — фінансові менеджери, керівники підприємств,засновники, незалежні аудиторські організації тощо.
Основні принципи фінансового контролю такі:
- незалежність (невраховуються матеріальна чи моральна зацікавленість перевіряючого);
- гласність(результати перевірок публікуються для широкого загалу);
- превентивність(попереджувальний характер фінансового контролю);
- дієвість (зарезультатами контрольної перевірки завжди вживаються певні заходи);
- регулярність(контроль проводиться з певною періодичністю);
- об'єктивність(контроль проводиться згідно з вимогами чинного законодавства);
- всеохопнийхарактер (якщо можливо, фінансовий контроль має охоплювати всі сторонифінансово-господарської діяльності).
Фінансовий контролькласифікуєтьсяза певними ознаками. Залежно від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль,виділяють такі види.
Державний фінансовийконтроль призначений дляреалізації фінансової політики держави. Його проводять органи державної влади іуправління.
Державний фінансовийконтроль поділяють на загальнодержавний і відомчий. Загальнодержавнийфінансовий контроль здійснюють Міністерство фінансів України, Державнаподаткова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Державний митнийкомітет та інші структури. Відомчий фінансовий контроль проводитьсяпідрозділами міністерств і відомств, державних комітетів та інших органів ізастосовується тільки до підвідомчих підприємств та організацій. Останнімироками у зв'язку з ліквідацією окремих міністерств, виникненням та розвиткомнових форм власності, масштаби відомчого фінансового контролю значноскоротилися.
Громадський фінансовийконтроль полягає увиявленні і попередженні різних порушень у фінансовій діяльності підприємств,організацій та установ з ініціативи органів місцевого самоврядування абоокремих груп громадян. Його здійснюють: громадські організації (партії, рухи,профспілки, що стежать за виконанням умов трудового договору), засоби масовоїінформації, окремі фахівці (фізичні особи) на основі добровільності та безжодних матеріальних і фінансових відшкодувань.
Внутрішньогосподарськийфінансовий контроль спрямованийна перевіркусвоєчасностізарахування коштів на рахунки в банківських установах, правильності складання іведення фінансової звітності тощо. Такий вид контролю здійснюють структурніпідрозділи підприємств — бухгалтерія, фінансовий відділ, служба фінансового менеджера.
Аудит — незалежний зовнішній фінансовийконтроль, що здійснюється на комерційних засадах. В Україні аудит як видфінансового контролю функціонує з квітня 1993 р., коли був прийнятий ЗаконУкраїни «Про аудиторську діяльність», що визначив правові засадиздійснення аудиторської діяльності і був спрямований на створення системинезалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.
Закон визначає аудит якперевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку та іншої інформації щодофінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначеннядостовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинномузаконодавству.
Аудит здійснюєтьсянезалежними особами — аудиторами або аудиторськими фірмами. Аудиторськіперевірки можуть проводитися з ініціативи керівництва або власників суб'єктагосподарювання.
Крім проведенняконтрольної роботи, аудиторські послуги можуть надаватися у виглядіконсультацій з питань організації бухгалтерського обліку та проведенняефективної фінансово-господарської діяльності. Аудиторські фірми — комерційніорганізації, і тому всі свої послуги надають за плату, розмір якоїобумовлюється в договорі між замовником і аудитором.
Залежно від часупроведення виділяють такі форми фінансового контролю.
Попередній фінансовийконтроль проводиться доздійснення фінансової діяльності з метою недопущення незаконних фінансовихоперацій.
Поточний фінансовийконтроль застосовують уході проведення фінансових операцій. Здійснюється бухгалтерськими службамипідприємств з метою забезпечення режиму економії у використанні ресурсів тамобілізації внутрішніх резервів.
Наступний фінансовийконтроль проводять післязакінчення певного періоду (за підсумками місяця, кварталу, року) під часрозгляду бухгалтерської і статистичної звітності шляхом аналізу та ревізії.Така форма контролю спрямована на узагальнення підсумків виконання фінансовихоперацій і розроблення фінансової стратегії на майбутнє.
Залежно від мети тазавдань фінансового контролювиділяють такі його форми.
Моніторинг — система заходів, які здійснюютьсясуб'єктами фінансового контролю, що пов'язана зі спостереженням за фінансовимиявищами і процесами і використовується для прийняття оперативних рішень.
Внутрішній аудит — форма контролю, що забезпечуєфункціонально незалежну оцінку діяльності органів державного сектору і даєвпевненість центральним фінансовим органам виконавчої влади, керівництвуорганів державного сектору в тому, що система державного управління функціонуєу спосіб, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущенняпомилок чи нерентабельності.
Інспектування — подальший контроль за дотриманнямзаконодавства органами державного сектору при використанні і розпорядженніфінансовими та матеріальними ресурсами, формуванні бюджетних зобов'язань,веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності, щоздійснюється у формі ревізій і перевірок.
Методами фінансовогоконтролю є конкретні прийоми проведення фінансового контролю, їхподіляють на:
- натуральні, колиперевіряється наявність товарно-матеріальних цінностей та їх відповідністьдокументам (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний замір, контрольнийзапуск сировини у виробництво, перевірка фактично виконаних робіт тощо);
- документальні,коли контроль здійснюється за наявними документами (ревізії, перевірки).
/>3.НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ В/>УКРАЇНІ
Всучасних умовах розвитку економічних процесів в Україні держава повиннапроводити фінансову політику, спрямовану на:
—формування та ефективне використання бюджету розвитку, формування «точокзростання» інформаційної економіки;
—удосконалення форм, методів взаємовідносин національної економіки із державнимбюджетом;
—реформування податкової системи в контексті встановлення більш жорстких методіві форм податкового контролю, оптимізації податкового навантаження;
—створення ефективної системи соціального захисту населення;
—стабільність курсу національної валюти;
—підвищення ефективності регулювання діяльності банківських установ черезоблікову ставку НБУ, зменшення відсоткових ставок на кредитні ресурси,встановлення більш жорстких нормативів регулювання адекватності банківськогокапіталу, встановлення оптимальної межі іноземного капіталу у банківськомусекторі України тощо;
—розвиток діяльності структурних складових фінансового ринку, легалізаціютіньових капіталів, зменшення питомої ваги «тіньового сектора»економіки;
—демонополізацію і створення конкурентного економічного середовища;
—забезпечення вигідного для розвитку національної економіки структури експортута імпорту;
—створення умов для раціонального використання природних ресурсів, заборонатехнологій, що загрожують здоров'ю людини.[2]
ЛІТЕРАТУРА
1.Фінанси: підручник. / [С. І. Юрій, В. М. Федосов, Л. М. Алексеєнко та ін. ]; заред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. — К.: Знання, 2008. — 611 с. (http://www.twirpx.com/file/218186/,розділ 4 – Фінансова політика і фінансове право, пункт 4.2)
2.Лондар С.Л. Фінанси [Книга]: навчальний посібник для студ. вищих навч.закладів / С.Л. Лондар, О.В. Тимошенко. – Вінниця: Нова Книга, 2009. – 384 с.(http://pidruchniki.com.ua/15840720/finansi/finansi_-_londar_sl, розділ 3,пункт 3.1)