Політика управління фінансовими ризиками

Міністерствоосвіти і науки України
Приватнийвищий навчальний заклад
Європейськийуніверситет
Запорізькафілія
Кафедрафінансів, обліку та аудиту
Курсоваробота
 
здисципліни: Фінансовий менеджмент
тема:Політика управління фінансовими ризиками
Виконала:
Керівник:
Запоріжжя,
2007р.

ЗМІСТ
Вступ
1. Теоретичні основи оцінки фінансового станупідприємства в умовах ризику
1.1. Тенденції розвитку промислових підприємств уринковій економіці
1.2. Сутність, види й класифікація фінансових ризиків
2. Фінансова стабільність підприємства й методичніаспекти її оцінки
2.1. Аналіз методів оцінки фінансової стійкостіпідприємства
2.2. Оцінка фінансового стану промисловогопідприємства
3. Організаційно-методичне забезпечення мінімізаціївпливу
ризиків на підприємстві
3.1. Реалізація моделі антикризового керуванняпідприємством
3.2. Стратегія розвитку підприємства в умовах ризику
Висновки
Список використаних джерел

ВСТУП
В Україніздійснюються глибокі економічні перетворення, які спричиняються реформуваннямеханізму функціонування підприємства в напрямку його адаптації до динамічнихумов ринкових відносин.
Перехід доринкової економіки послужив причиною стійкої тенденції росту кількостіфінансово неплатоспроможних підприємств, які перебувають на грані банкрутства.У той же час, банкрутство підприємства і його ліквідація означає не тількизбитки для акціонерів, кредиторів, партнерів, споживачів продукції, але йзменшення розмірів податкових платежів у бюджет, а також збільшення безробіття,що, у свою чергу, може служити одним з факторів макроекономічної нестабільності.
Загальна ситуаціяв економіці й стан фінансів підприємств у цей час не є досить сприятливими длястабільного розвитку промислових підприємств. Однієї із причин наявностізбиткових підприємств, великої кількості банкрутів можна вважати недосконалусистему керування підприємствами, у зв'язку із чим існує необхідністьудосконалення механізму керування підприємством на основі обліку фінансовихризиків.
Перехід до новихумов господарювання, формування нової стратегії підприємств, що орієнтована наекономіку ринкового типу, вимагає розробки ефективного механізму керуванняфінансовим ризиком на підприємстві. Виключити ризик у діяльності підприємстванеможливо навіть за умови найбільш ефективних планів і оптимальних рішень. Томунеобхідно враховувати ризик на всіх етапах формування й функціонування системикерування підприємством, що дає можливість не тільки зменшити ймовірність ірозмір можливих і реальних збитків, але й створити умови для одержаннянайкращих фінансових результатів. Це активізує з розробки науково обґрунтованихпідходів до прийняття управлінських рішень на підприємствах в умовах ризику,чіткої ідентифікації, точного аналізу й оцінки ризиків, а також до ефективногокерування ними.
Функціонуванняпідприємства в ринкових умовах супроводжується високою ймовірністю виникненнярізних видів ризиків, тому стають важливими завдання оцінки ступеня їхньоговпливу на фінансовий стан підприємств. У ряді інститутів НАН України, вузівстворені й функціонують наукові школи по керуванню підприємствами, у тому числів умовах фінансових ризиків. Разом з тим деякі аспекти проблеми ефективногокерування підприємствами в умовах ризику мають потреба в більше детальномудослідженні, конкретизації методологічних підходів до їхнього керування,обґрунтуванні показників фінансової діагностики і їхніх розмірів.
Значна кількістьробіт економістів присвячено організації антикризового керування й фінансовогоменеджменту на підприємстві, прогнозуванню кризового стану підприємства. Середних роботи: І.А. Бланка, В.В. Витлинского, Н.Н. Внуковій, С.І. Наконечного,Г.А. Семенова, В.П. Сударєва, А.А. Терещенко й інших. Вивчення питань аналізуфінансової сталості підприємства розглядається в роботах М.І. Баканова, В.В.Ковальова, А.В. Савицькій, А.Д. Шеремета й інших. У них вирішені питаннякласифікації фінансових ризиків, керування ними, методи аналізу фінансовогостану, діагностування ризику банкрутства.

1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИЗИКУ
 
1.1Тенденції розвитку промислових підприємств у ринковій економіці
 
Низькаефективність виробництва, відсутність стимулів підприємницької активності,несприятливий вплив факторів зовнішнього середовища є для багатьох підприємствпричинами кризи. Підприємства виявилися на грані банкрутства, не зумівшиадаптуватися до сучасних умов.
Відсутністьдержавного втручання в процес прийняття господарських рішень означає, щовідповідальність за результати підприємницької діяльності лежить на самихсуб'єктах господарювання. Вони повинні вибрати ту сферу діяльності, такий спосібвиробництва, таку систему збуту, яка б забезпечувала конкурентоспроможністьпродукції, задовольняла потреби споживачів, збільшила прибуток у даний момент ів довгостроковому періоді. Тому важливим є виробництво тільки тих товарів, наякі є попит. Неефективна діяльність, відсутність прибутку може привести допогіршення фінансового стану підприємства й до його ліквідації. Успішнефункціонування на ринку пов'язане з розробкою стратегії його розвитку, у якійвизначаються мети й завдання, ресурсне забезпечення, шляхи досягнення цілей іметоди рішення виникаючих проблем.
Роботапідприємства в сучасних умовах вимагає постійного контролю, його фінансовийстан повинне бути стійким, щоб за рахунок власних коштів формувати власніактиви, не допускати необґрунтований дебіторської й кредиторськоїзаборгованості, вчасно розраховуватися за своїми обов'язками. Однак фінансовікризи приводять до погіршення фінансового стану підприємств, росту кількостізбиткових підприємств, збільшується дебіторська заборгованість, затримуютьсяабо не виконуються платіжні зобов'язання, тобто створюються умови длябанкрутства підприємств. У банкрутстві підприємств не зацікавлений жоден суб'єктмакро- і мікроекономічної системи.
Банкрутство, якодна з юридичних причин ліквідації підприємств, регулювалася Законом «Пропідприємства в Україні » (ст. 24, 34). Порядок і умови визначенняяких-небудь юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, банкрутами зметою задоволення претензій кредиторів регулювався Законом України від 14травня 1992 р. «Про банкрутство», відповідно до якого банкрутство — це підтверджена документально нездатність суб'єкта господарювання платити посвоїх боргових зобов'язаннях і фінансувати поточну основну діяльність черезвідсутність засобів. Однак практика використання даного законодавчого актупідтвердила його недосконалість, оскільки в нього не було діючої процедуривизначення боржника банкрутом, не були враховані певні обставини, які виникалив процесі ведення справ про банкрутство.
Банкрутство єнаслідком спільної дії внутрішніх і зовнішніх факторів. По ступені значимостідля вітчизняних підприємств пріоритетним є зовнішні фактори.
Аналіз причинбанкрутства суб'єктів дозволяє класифікувати банкрутство: по видах — випадкове,простої, злочинне й по формах — примусове й ініціативне.
Діагностикафінансової ситуації й погрози банкрутства є елементом механізму антикризовогокерування для оцінки фінансової ситуації, що формується на підприємстві.
Незважаючи напозитивні зрушення в економіці України, вплив реформування на неї не єдостатнім. Для промисловості в останні роки характерним є недовикористаннявиробничих потужностей, цінові й структурні диспропорції, випускнеконкурентоспроможної продукції, зниження продуктивності праці, низькарентабельність, наявність дебіторської й кредиторської заборгованості, щоставить підприємства перед погрозою банкрутства внаслідок зниження рівняплатоспроможності. Збільшення кредиторської й дебіторської заборгованості, утому числі простроченої, є однією із причин можливого банкрутства підприємства.
Проблеманеплатежів в економіці Донецької області й далі залишається актуальної,оскільки взаємна заборгованість між підприємствами в 2005 році виросла. Заперіод з 2002 по 2005 р. дебіторська заборгованість збільшилася на 7872,8 млн.грн., кредиторська заборгованість на 16533,6 млн. грн. У той час як обсягпромислової продукції в порівнянних цінах збільшився в 2005 р. на 27422,3 млн.грн. у порівнянні з 2002 р. Борги споживачів за товари, роботи й послуги в 2005році склали 68,2 % проти 65,5 % в 2002 році, а постачальникам не виплачено в 2005році 58,2 % проти 53,78 % в 2002 році. Важливим є зниження в 2005 році боргівпідприємств перед бюджетом на 1250,5 млн. грн. В 2005 році в порівнянні з 2002роком сума невиплаченої заробітної плати зменшилася на 301,3 млн. грн.Позитивним є скорочення обсягів простроченої заборгованості [11,86].
Виходячи ізцього, можна відзначити, що, з одного боку, збільшення обсягів виробництва й, зіншого боку, систематичне збільшення кредиторської й дебіторської заборгованості,у першу чергу простроченої, є одним із факторів виникнення кризових ситуацій,які можуть привести до погіршення платоспроможності, фінансової стійкості й, востаточному підсумку, до банкрутства більшої частини підприємств.
Однієї зпередумов втрати фінансової стійкості й можливого банкрутства підприємства єхронічна недостача оборотних коштів, систематичні збитки, стійко низькізначення показників ліквідності. Усе це є характерним для підприємств регіону.
Незважаючи назбільшення обсягів випуску промислової продукції в 2004 році, промисловіпідприємства Донецької області одержали прибутки від звичайної діяльності дооподатковування на 542,1 млн. грн. більше чим в 2003 році. В 2004 роціпідприємства машинобудування одержали фінансовий результат у сумі 195,3 млн.грн. При цьому 44,7% підприємств дістали прибуток у сумі 311,5 млн. грн., а55,3% — зазнали збитків у сумі 116,2 млн. грн. Частка машинобудівного комплексув загальному обсязі прибутку в промисловості склала в 2004 році 14,8% проти16,5% в 2003 році.
Рентабельністьопераційної діяльності машинобудівних підприємств склала 4,4% (у цілому попромисловості — 0,9%). В 2004 році з кожної гривні активів у машинобудуванніотримано 82 коп. доходу, у цілому по промисловості — 84 коп. Однак за цей же періодкількість промислових підприємств, що одержали збитки, збільшилося на 3,3% (відзагальної кількості).
Промисловіпідприємства одержали збитків в 2004 році на суму 2306,6 млн. грн. Фінансовийрезультат (сальдо) їхньої діяльності в 2003 році склав 944,3 млн. грн., а в 2004році спостерігається негативне значення (-231,5 млн. грн.) [15,41].
Підприємствамимашинобудівного комплексу в 2005 році був отриманий позитивний фінансовийрезультат від звичайної діяльності до оподатковування в сумі 149,4 млн. грн. Прицьому 54,9% підприємств дістали прибуток у сумі 306,6 млн. грн., а 45,1% — допустили збитки в сумі 157,2 млн. грн. Рентабельність операційної діяльностіпідприємств машинобудування в 2005 році склала 2,1%, знизилися проти 2004 рокуна 2,3 пункти.
Власний капіталпідприємств машинобудівного комплексу перевищує позиковий на 12,5%, з початкуроку позиковий капітал виріс в 1,9 рази, у його складі ріст кредиторськоїзаборгованості склав 97%. Забезпеченість власними оборотними коштамипідприємств машинобудівного комплексу склала на кінець 2005 р. 747,2 млн. грн.(по Донецькій області недолік власних оборотних коштів склав 7275,5 млн. грн.,по промисловості — 5251,3 млн. грн.).
У першомупівріччі 2006 р. був отриманий позитивний фінансовий результат від звичайноїдіяльності до оподатковування в сумі 123,2 млн. грн., що в 1,9 рази більше, ніжу першому півріччі минулого року. Частка прибуткових підприємств у загальнійїхній кількості збільшилася на 9,1 процентних пункту й склала 59,4%, а отримананими прибуток — 165,7 млн. грн. Рентабельність операційної діяльностіпідприємств машинобудування виросла з 1,8% у першому півріччі 2005 року до 2,3%в 2006 році.
Власний капіталпідприємств перевищує позиковий на 16,1%, що свідчить про фінансовунезалежність підприємств від позикових засобів. Забезпеченість власнимиоборотними коштами підприємств склала на кінці звітного періоду 663,1 млн. грн.(по Донецькій області недолік власних оборотних коштів склав 10048 млн. грн., утому числі по промисловості — 8247,6 млн. грн.).
Наявністьсистематичних збитків є одним з ознак підвищення ймовірності банкрутствапідприємства.
Таким чином,проблеми підприємств пов'язані з їхньою з, недосконалістю системи керування,неефективним використанням засобів. У результаті підприємства виявляються награні банкрутства.
Об'єктивноюзакономірністю ринкової економіки є циклічність її розвитку з наявністю етапівкризових ситуацій. Це визначає необхідність удосконалювання механізму створеннясистеми діагностики й захисти підприємств від фінансової кризи й зниженнявпливу фінансових ризиків.
У цей часфінансовий аналіз стає одним з елементів розробки й реалізації фінансовоїстратегії підприємства. Істотну роль може грати аналіз фінансової діяльностідля визначення економічного потенціалу підприємства й оцінки його позицій.
Таким чином,однієї із ключових проблем у процесі ефективного керування підприємством єаналіз його фінансового стану й тенденцій розвитку. Виникає необхідність урозробці моделі антикризового керування підприємством.
 

1.2Сутність, види й класифікація фінансових ризиків
 
У процесі своєїдіяльності підприємство в умовах ринку вступає у фінансові відносини з різнимиекономічними суб'єктами (банками, підприємствами, державними органами присплаті податків і інших платежів і т.д. ).
Діяльністьпідприємства завжди супроводжується невизначеністю в різних формах і різнихсферах. Таким чином, економічний ризик породжується невизначеністю(невідомістю, невірогідністю, неоднозначністю), випадковістю. Тобто ризиквиникає за умови наявності альтернативних рішень, планів, інвестиційних іінноваційних проектів і т.д. Якщо немає альтернатив, немає й ризику [40, 43].
У сучаснійлітературі поняття «ризик» має різне трактування. Одне з них являєсобою "імовірність (погроза) втрати підприємством частини своїх ресурсів,недоодержання доходу або прояву додаткових витрат у результаті здійсненняпевної виробничої й фінансової діяльності" [46].
Дж. М. Кейнс усвоїй роботі [40] затверджує, що ризик — це частина вартості, пов'язана зможливими втратами, викликаними непередбаченою зміною ринкових цін, надмірноюспрацюванням устаткування або руйнівних наслідків катастроф. У зв'язку із цимКейнс говорить про «втрати ризику», які покривають різницю міжіснуючим і очікуваним виторгом. Він виділяє три основних види ризиків:
-     ризикпідприємця або боржника, що виникає через непевність у реальності одержаннятієї перспективної вигоди, на яку він розраховував;
-     ризиккредитора — виникає при проведенні кредитних операцій, під якими Кейнс розумієнадання позик (цей ризик пов'язаний із можливістю навмисного або ненавмисногобанкрутства боржника або з недостатньою забезпеченістю позик);
-     ризик,пов'язаний із можливістю зниження цінності грошової одиниці, тобто з інфляцією.
Дж. М. Кейнсуважає, що всі види ризиків є непрогнозованими. У своїй теорії Кейнс виділяєсаме фінансові ризики й приділяє особливу увагу одному з них — кредитному.
Найбільш повним ісучасним є визначення ризику, дане Кирейцевим Г. Під ризиком варто розумітиможливість виникнення збитків внаслідок дії переважно зовнішніх факторів, якіпри оцінці ситуації (перед ухваленням рішення) були невідомі і їхній вплив можезмінити ймовірність досягнення бажаного результату [43, 288].
По об'єктивнихознаках ризики класифікуються на пов'язані з розміром компанії й на обумовленігалузевою приналежністю.
По суб'єктивнихознаках ризики діляться на властивій країні в цілому; пов'язані з акціонуваннямі приватизацією підприємств; ризики неефективності внутрішнього контролю;фінансові ризики; інвестиційні ризики; ризики неефективності обліку;внутрішньогосподарських розрахунків; ступеня платоспроможності дебіторів;технологічні ризики.
Бланк І. А. [7,433] пропонує наступну класифікацію фінансових ризиків.
По видахфінансові ризики можна класифікувати на: ризик зниження фінансової стійкості,що пов'язаний з недосконалою структурою капіталу (надмірне використанняпозикових засобів); ризик неплатоспроможності (пов'язаний з низькою ліквідністюактивів); інвестиційний ризик (непередбачені фінансові втрати, пов'язані зінвестиційною діяльністю) та інші види ризиків — інфляційний, процентний,валютний, депозитний, кредитний, податковий.
Похарактеризуемому об'єкті виділяють наступні види ризиків: ризик окремоїфінансової операції; ризик різних видів фінансової діяльності; ризик фінансовоїдіяльності підприємства в цілому.
По сукупностівикористовуваних інструментів фінансові ризики підрозділяють на наступні групи:індивідуальний фінансовий ризик і портфельний фінансовий ризик.
По джерелахвиникнення виділяють наступні групи: ринкові й специфічні ризики.
По фінансовихнаслідках всі ризики підрозділяються на такі групи: ризик, що влече тількиреальної економічної втрати або упущену вигоду; ризик, що влече як економічнівтрати, так і додатковий дохід.
По характеріпрояву в часі виділяють постійний і тимчасовий фінансовий ризик.
За рівнемфінансових втрат ризики підрозділяють на: припустимі, критичні й катастрофічнийфінансові ризики.
По можливостіпередбачення ризики ділять на: прогнозовані й непрогнозовані. По можливостістрахування фінансові ризики підрозділяються на: страхові й не страхові.
Така класифікаціявключає всі основні групи ризиків, що дозволяє неї використати в процесірозробки стратегії по їхньому зниженню.
Існують різніточки зору й підходи щодо класифікації ризиків. Класифікація являє собоюсистему угруповання ризиків на основі єдиних критеріїв, ознак, характерних рисі залежно від цілей здійснення ефективного керування ними.
По об'єктівиникнення можна виділити три групи фінансових ризиків: ризик окремоїфінансової операції; ризик різних видів фінансової діяльності; ризик фінансовоїдіяльності підприємства в цілому.
По можливостіподальшої класифікації виділяють: прості (неможливо розділити на окреміпідвиди); складні (ризики, що включають підвиди). Однак дана класифікація не враховуєризику банкрутства, що характерний для підприємств в умовах економічної кризи ймінливої ринкової кон'юнктури.
Гранатуровим В.М., Шевчуком О. Б. [20] запропонована наступна класифікація ризиків:
за часомвиникнення: ретроспективні, поточні й перспективні;
по сферівиникнення: виробничий, комерційний, фінансові й ризик страхування;
по основнихфакторах виникнення: політичні (зміна політичного середовища), економічні(несприятливі основи в економіці держави й підприємства);
по характеріобліку: зовнішні (політичні, економічні, демографічні, соціальні, географічні),внутрішні (обумовленою діяльністю підприємства);
по характерінаслідків: чисті, спекулятивні.
Дана класифікаціяне дає повної можливості чітко визначитися з виникненням ризику, його оцінкоющодо його зниження або ліквідації.
Трохи іншупредставляє класифікацію фінансових ризиків Сідух В. [140], характеризуючи їхпо типу втрат і розділяючи на прямі майнові ризики й ризики, пов'язані іззобов'язаннями.
Однак у сучаснихдослідженнях не приділяється достатньої уваги проблемі класифікації ризиків, щоприводять до банкрутства підприємства. Фінансові ризики найбільш рухливі йрізноманітні. Серед них виділяють ризики: процентної, кредитної, валютний,неплатоспроможності, ліквідності, ринкових, інфляційний, фінансових зловживань.
Виходячи з вищевикладеного, під фінансовим ризиком варто розуміти ризик фінансової стратегії,що приводить до одержання збитків, тобто погрозі банкрутства підприємствавнаслідок впливу переважно зовнішніх факторів, або одержанню позитивногорезультату діяльності підприємства.
Таким чином,можна зробити висновок, що існує велика розмаїтість видів ризиків і їхніхкласифікацій. Однак у сучасних дослідженнях не приділяється достатньої увагипроблемі класифікації ризиків, що приводять до банкрутства підприємства.
Передумовою длявибору видів фінансових ризиків, що приводять до банкрутства підприємств,послужив кризовий стан багатьох
Ризиком можнауправляти, використовуючи різноманітні методи, що дозволяють аналізуватинастання ризикового випадку й вчасно робити заходи щодо його зниження.
Для рішенняпроблеми мінімізації несистематичних ризиків перед нами коштує завданнявдосконалювання методичного підходу до аналізу фінансового стану підприємства,що дозволить оцінити ймовірність виникнення кризової ситуації й ступіньзалежності виникнення банкрутства підприємства від ризику неплатоспроможності,ризику зниження фінансової стійкості й інших видів ризиків. Необхідновраховувати виникнення, ступінь впливу на діяльність підприємства систематичнихризиків. З їхньої оцінки лежить аналіз зовнішнього середовища діяльностіпідприємства, що дозволяє оцінити взаємини з банками, іншими кредиторами,контрагентами й з напрямку вдосконалювання діагностики банкрутствапідприємства.
Трактуванняпоняття й запропонована класифікація фінансових ризиків дає можливість більшеобґрунтована розробити механізм керування їм, що є однієї із завданьдисертаційної роботи.

2.ФІНАНСОВА СТАБІЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА Й МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ЇЇ ОЦІНКИ
 
2.1Аналіз методів оцінки фінансової стійкості підприємства
 
Платоспроможністьі фінансова стійкість є найважливішими характеристиками фінансово-економічноїдіяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Якщо підприємствофінансово стійке, платоспроможне, воно має перевагу перед іншими підприємствамив залученні інвестицій, одержанні кредитів, виборі постачальників і т.д.
Балабанів І.Т.[8] уважає фінансово стійким таке підприємство, що за рахунок своїх власнихзасобів покриває, вкладені в активи (основні фонди, нематеріальні активи,оборотні кошти), не допускає невиправданий дебіторської й кредиторськоїзаборгованості й розраховується в строк за своїми обов'язками. Для оцінкифінансової стійкості підприємства Балабанів І.Т. пропонує використатикоефіцієнт автономії, що визначається співвідношенням власного капіталу йпасивів, і коефіцієнт фінансової стійкості, що визначається співвідношеннямвласних засобів до суми позикових засобів і кредиторської заборгованості.
Під фінансовоюстійкістю підприємства [7, 267] розуміють платоспроможність одночасно з умовоюфінансової рівноваги між власними й притягнутими засобами. Фінансова стійкістьпідприємства передбачає, що з, вкладені у виробничу діяльність, повинніокупитися за рахунок грошових надходжень, а отриманий прибуток забезпечитьсамофінансування й незалежність підприємства від зовнішніх джерел формуванняактивів.
Стабільністьроботи підприємства пов'язана із загальною його фінансовою структурою, ступенемйого незалежності від зовнішніх кредиторів. Багато підприємств у процесі своєїдіяльності змушені, крім власного капіталу, використати й позиковий капітал.
Залежно від величинпоказників матеріально-виробничих запасів, оборотних коштів і інших джерелформування запасів Ковальов А.І. і Привалів В.П. виділяють чотири рівні фінансовоїстійкості: абсолютну стійкість фінансового стану, нормальну стійкість,нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан.
Абсолютнастійкість фінансового стану зустрічається рідко і являє собою крайній типфінансової стійкості. Вона задається умовою:
Ез
де Eз — запаси;
Cкк — короткострокові активи й позикові засоби;
Ес — власніоборотні кошти.
Нормальнастійкість фінансового стану, що гарантує його платоспроможність:
Ез = Ес+ Скк                                              (2.2)
Нестійкийфінансовий стан, сполучений з порушенням платоспроможності, при якійзберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерелвласних засобів і збільшення власних оборотних коштів:
Ез
де Ср — джерела,що послабляють фінансову напруженість.
Фінансовастійкість уважається нормальної, якщо величина приваблюваних для формуваннязапасів і витрат короткострокових кредитів і позикових засобів не перевищуєсумарної вартості виробничих запасів і готово продукції.
Кризовийфінансовий з, при якому підприємство перебуває на грані банкрутства, тому що вцьому випадку кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованістьпідприємства не покривається:
Ез> Ес + Скк                                              (2.4)
Сутністьфінансової стійкості визначалася як забезпеченість запасів і витрат джереламиформування засобів, тобто:
Ез
де F — основнізасоби й вкладення;
Cдк — довгострокові активи й позикові засоби.
Таким чином, зумови платоспроможності підприємства випливає два напрямки оцінки фінансовоїстійкості підприємства.
1)   Оцінкафінансової стійкості підприємства зі ступеня покриття запасів і витратджерелами засобів, тобто з умови:
Ез ≤(Ис + Сдк ) – F                                    (2.6)
2) Оцінкафінансової стійкості підприємства, виходячи зі ступеня покриття основних засобіві інших внеоборотних активів джерелами засобів, тобто з умови:
F ≤ (Ис+ Сдк ) — Ез,                                                           (2.7)
де (Ис + Сдк ) — величина капіталу підприємства.
Обоє напрямкуоцінки фінансової стійкості виходять із умови загальної формули стійкості:
F + Ез
яке означає, щовкладення капіталу в основні засоби й матеріальні запаси не повинніперевищувати величину власного й прирівняного до нього капіталу.
Таким, образом,фінансова стійкість підприємства є найважливішою характеристикою діяльностіпідприємства. Стійкий фінансовий стан — це гарантія подальшого ефективногофункціонування підприємства, одержання прибутку.
На практиціоцінку фінансової стійкості й вплив фінансового ризику на фінансовий станпідприємства можна оцінити за допомогою показника фінансового левериджа.
На думку Бланка І.А.,показник фінансового левериджа, характеризує використання підприємствомпозикових засобів, що впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власногокапіталу. Таким чином, фінансовий левериджа — це показник, що виникає з появоюв обсязі капіталу підприємства позикових засобів, що дозволяють йому дістатидодатковий прибуток.
Ковальов В.В.поняття фінансового левериджа визначає як процес керування активами,спрямований на зростання прибутку. Аналогічне визначення поняттю левериджа даєСавицька Г.В., що характеризує як процес оптимізації структури активів іпасивів підприємства з метою збільшення прибутку.
Таким чином,леверидж відбиває потенційну можливість приросту прибутку за рахунок зміниобсягу й структури довгострокових пасивів.
Виходячи ізцього, можна зробити висновок, що в економічній теорії й практиці існує великакількість методичних рекомендацій з визначення фінансової стійкостіпідприємства, що розрізняються системами показників і способами їхнього розрахунку.Найбільш істотними їхніми недоліками є: відсутність єдиного підходу й доситьоб'єктивної бази для розрахунку; включення в систему взаємозалежних показниківпричин і наслідків, що не мають верхніх границь вимірюваного фактора;відсутність обґрунтованості принципів формування системи показників івизначення їхньої значимості.
Тому для оцінкифінансового стану підприємства виникає необхідність комплексної порівняльноїоцінки. Під комплексною оцінкою розуміється одночасне й погоджене вивченнясукупності показників, що відбивають багато аспектів фінансової діяльностіпідприємства, що містить узагальнюючі висновки про результати діяльностіпідприємства на основі виявлення якісних і кількісних відмінностей від базипорівняння.
З огляду нарізноманіття показників, що характеризують фінансовий стан підприємств,розходження в рівнях їхніх критичних оцінок і виникаючі у зв'язку із цимскладності в оцінці ризику банкрутства, рекомендується проводити рейтинговуоцінку фінансового стану підприємства.
Ця методикаполягає в класифікації підприємств по ступені ризику, виходячи з фактичногорівня показників фінансового стану й рейтингу підприємства.
І клас — підприємства з гарним фінансовим станом і мінімальним ступенем ризику.
ІІ клас — підприємства, що має відхилення від норми за окремими показниками, якіхарактеризують їхній фінансовий стан і припустимим ступенем ризику.
ІІІ клас — підприємства підвищеного ризику, здатні перебороти напружений фінансовий станза рахунок зміни форми власності, диверсифікованості, відновлення продукції йт.д.
ІV клас — підприємства з високим ступенем ризику банкрутства, незадовільним фінансовимстановищем і відсутністю перспектив його стабілізації.
По кожному класірозраховуються граничні рейтинги фінансового стану підприємства. Для дослідженнявзяті машинобудівні підприємства.
Вихідні даніявляють собою матрицю з елементами аіj, по рядках якої записані номерипоказників І = 1,..., n (у цьому випадку 9), а по стовпцях — номера підприємствj = 1,..., m (у цьому випадку 3).
Кількісні значенняграничних рейтингів визначені на основі даних зведених балансів і звітів профінансові результати машинобудівних підприємств.
Методикарозрахунків кількісних значень рейтингів включає кілька етапів:
1. По кожномуфінансовому показнику встановлюється среднеотраслевой діапазон його зміни.
2. Визначається інтервальнийкоефіцієнт зміни граничних рейтингів по класах по формулі [48,35]:
/>,                                       (2.9)
де Д — діапазонзміни фінансового показника; n — кількість класів.
3. Граничнізначення фінансового показника по першому класі за даними вибірки на рівнімаксимальних середньоотраслевих значень, а по наступних класах визначені зобліком інтервального коефіцієнта.
Для одержаннябільше точного положення підприємства рекомендується використати для аналізудві модифікації рейтингової оцінки.
4. Першамодифікація є найпоширенішої, тому що вона реалізує принцип порівнянностіпідприємства з показниками самого успішно функціонуючого конкурента. При цьомубазою для одержання рейтингової оцінки є, що зложилися в реальній конкуренціїнайбільш високі результати із всієї сукупності порівнюваних об'єктів.
По кожномупоказнику перебуває найбільше значення. Потім граничні значення матриці аіj стандартизуютьсяшляхом їхнього розподілу на відповідний показник еталонного підприємства поформулі [13, 291]:
/>,              (2.10)
де Xіj — стандартизовані показники фінансового стану j — того підприємства.
5. Потім длякожного аналізованого підприємства визначається значення граничного рейтингуфінансових показників по формулі [14, 291]:
/>         (2.11)
Вищий рейтинг маєпідприємство з мінімальним значенням Rj. Достоїнством цього методу єпорівняльний характер, тому що тут ураховуються й зіставляються реальніпоказники всіх конкурентів. Цей метод має й недолік. Еталонне підприємство,характеризуемое найвищими значеннями показників, може й не бути типовою базоюдля аналізу, тому що максимальна величина окремого параметра зовсім не тотожнаоптимальному рекомендувати значення, що.
Друга модифікаціявизначення рейтингової оцінки фінансового стану заснована на використанніформули среднеквадратического відхилення по формулі [44, 55]:
/>, (2.12)
де а0 іj — оптимальне значення й — того показника.
У цьому випадкурекомендується проводити порівняння не із середньою величиною, а з оптимальнимзначенням. При цьому розглядаються тільки ті відхилення, які характеризуютьнегативну тенденцію [44, 45]. Вищий рейтинг має підприємство з мінімальнимвідхиленням показників. Запропонований розрахунок рейтингової оцінки є відноснотрудомістким, але він дозволяє врахувати показники, зниження яких є позитивноюхарактеристикою бізнесу, відхилення від якого в обидва боки небажано.
Методикарейтингової оцінки фінансового стану має наступні переваги: базується на данихпублічної звітності підприємств; для оцінки використаються найбільш важливіпоказники фінансової діяльності, застосовувані на практиці в ринковійекономіці; ураховує результати всіх конкурентів. Така оцінка може використатисядля порівняння підприємств у динаміку.
У загальному видіалгоритм рейтингової оцінки фінансового стану підприємства доцільно представитив такий спосіб (малюнок 2.1.).
Незважаючи непереваги застосування даної рейтингової оцінки, вона не дозволяє провестипрогнозування фінансового стану підприємства з урахуванням фактора ризику. Дляцього пропонується проводити комплексну кількісну оцінку фінансового станупідприємства з урахуванням фактора ризику.
Доцільністьвикористання методичного підходу даного типу для визначення погрози фінансовогоризику полягає в тому, що фінансовий стан характеризується більшою кількістюпоказників і тільки їхнє об'єднання дає точний результат; дозволяє визначитизміну фінансового стану й розробити найбільш ефективну фінансову стратегіюпідприємства.
Цільоваспрямованість розробленого методичного підходу полягає у визначенні динамікиузагальнюючого показника фінансового стану й ступеня погрози виникненняфінансового ризику на підприємстві.

/>

Рис. 2.1. Алгоритмкомплексної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства
 
2.2Оцінка фінансового стану промислового підприємства
Ефективністьвиробничо-господарської діяльності підприємства в ринкових умовах визначається,у першу чергу, його фінансовим станом.
Більшість методикоцінки платоспроможності й фінансової стійкості засновані на розрахункукоефіцієнтів, які визначаються шляхом співвідношень окремих статейбухгалтерського балансу й інших форм звітності кожного конкретногопідприємства.
Діюча«Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського станунеплатоспроможних підприємств і організацій» [95] розглядає основніпоказники, що дозволяють комісії Агентства з питань попередження банкрутствавизначити фінансово неспроможні підприємства. У табл. 2.2. наведені основніфінансово-економічні показники, використовувані офіційною методикою.
Таблиця 2.2.
Методикарозрахунку фінансово-економічних показників підприємстваПоказники Економічні характеристики Алгоритм розрахунку
Нормативне
значення 1 2 3 4
Коефіцієнт покриття Кn
Оцінка наявності оборот
них засобів для погашення боргів у плині року Поточні активи >1
короткострокові
зобов'язання
Коефіцієнт забезпечення власними засобами Кcc Оцінка забезпечення підприємства власними засобами, удільна вага власних джерел фінансування оборотних активів (Реальний власний капітал — внеоборотні активи) >0,1 оборотні кошти
Коефіцієнт абсолютної ліквідності Kал Оцінка термінової готовності підприємства ліквідувати краткосрокову заборгованість Грошові засоби >0,2 поточні пасиви
Коефіцієнт автономії Кавт Оцінка фінансової незалежності від зовнішніх джерел Джерела власних засобів >0,5 підсумок балансу
Коефіцієнт фінансової стабільності Кфс Оцінка фінансової стійкості Власні засоби >1 позикові засоби
Показник фінансового левериджа Кл Оцінка залежності підприємства від довготермінових зобов'язань, рівень фінансового ризику
Довгострокові
зобов'язання Зменшення джерела власних засобів
Робочий капітал РК Оцінка здатності продовження деятельності й інвестування після сплати поточних боргів Оборотні активи -короткострокові зобов’язання Незначне збільшення
Маневреність робочого капіталу МК Оцінка ступеня матеріалізації капіталу Товарно-матеріальні запаси Розрахункове середньо галузеве робочий капітал
Коефіцієнт оборотності засобів Ко Оцінка швидкості обороту в разах Виторг від реалізації без ПДВ і акцизу Збільшення оборотні кошти
Час обороту оборотних коштів То Оцінка тривалості одного періоду обороту Кількість календарних днів Зменшення коефіцієнт оборотності оборотних коштів
Коефіцієнт оборотності запасів Коз Кількість разів поповнення запасів у плині аналізованого періоду Собівартість реалізованої продукції середня вартість запасів Збільшення
Час оборотазапасів Тоз Оцінка продолжитель-ности одного обороту запасів Кількість календарних днів Зменшення коефіцієнт оборотності запасів
Фондовіддача Фв Ефективність використання основних засобів Виторг від реалізації (без ПДВ і акцизу) Середньоотраслевої середня вартість основних фондів
Аналізуючинаведені показники, можна відзначити, що деякі з них є сполученими й визначаютьвзаємні значення один одного. Зіставлення показника покриття й коефіцієнтазабезпеченості власними засобами показує їхній тісний взаємозв'язок: чим вищеостанній, тим вище перший, і навпаки. Тому одночасне використання зазначенихпоказників недоцільно. Також існує взаємозв'язок між коефіцієнтом автономії йкоефіцієнтом фінансової стабільності.
Істотнимнедоліком є, то, що в методиці не визначено, яка кількість фактичнихпоказників, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства,повинне не відповідати нормативним значенням для того, щоб підприємство буловизнано неспроможним.
Аналіз показує,що система коефіцієнтів, які використаються для оцінки фінансового станупотенційного банкрута, повинна характеризувати:
— платоспроможністьі фінансову стійкість підприємства;
— причинирозвитку кризи й банкрутства підприємства;
— наслідкурозвитку кризи й визнання підприємства банкрутом;
— можливістьвиходу підприємства із кризи.
Найбільш важливоїє група показників по оцінці платоспроможності й фінансової стійкостіпідприємства.
У світовійпрактиці [17, 17] платоспроможність означає достатність ліквідних активів дляпогашення в будь-який момент всіх своїх короткострокових зобов'язань передкредиторами. Перевищення ліквідних активів над зобов'язаннями даного виду означаєфінансову стійкість.
Чим вищефінансова стійкість підприємства, тим більше воно незалежно від несподіваноїзміни ринкової кон'юнктури й, отже, тим менше ризик виявитися банкрутом.
Неплатоспроможністьпідприємства також не може трактуватися однозначно. З одного боку,неплатоспроможність може бути тимчасовий, а з іншого боку — може носитихронічний характер. Тимчасова неплатоспроможність характеризуєтьсянедостатністю оборотних коштів, а точніше тимчасовою відсутністю засобів.Хронічна неплатоспроможність — це часткова або повна відсутність можливостейздійснювати які-небудь платежі протягом тривалого часу [15].
Основною метоюоцінки розвитку кризи підприємств є встановлення причин втратиплатоспроможності підприємства. Саме визначення причин виникнення погрозибанкрутства є головним, тому що дає можливість випередити причини й проблеми,які необхідно вирішити.
Для цьогорекомендується використати наступні показники: рівень диференціала фінансовоголевериджа по окремих ризикових операціях; обсяг і рівень штрафів за порушенняподаткового, валютного й іншого видів законодавства.
Розвитоккризового стану можна оцінити за допомогою коефіцієнтів, які дозволяютьвизначити такі явища, як: можливість покриття зобов'язань по рахунках;прогнозування напрямків подальшої діяльності після розрахунку з усімакредиторами.
При проведенніаналізу необхідно оцінювати боргові зобов'язання підприємства й можливостівисновку угод із кредиторами (світової угоди, угоди по відстрочці платежу). Дляцього рекомендується розраховувати й аналізувати наступні коефіцієнти: покриттязобов'язань; втрати власного капіталу після розрахунку із кредиторами;концентрації боргу й інших.
Показники, якіхарактеризують можливість підприємства по виходу із кризи, орієнтовані наоцінку внутрішніх джерел відновлення платоспроможності. Ці показники цікавлятьяк керівництво підприємства-банкрута, так і його санаторів.
Для того, щобмати повне подання про фінансовий стан підприємств, необхідно зробити аналіз удинаміку. Тенденції зміни коефіцієнтів наведені на прикладі машинобудівнихпідприємств, тому що за результатами їхньої діяльності можна говорити про станекономіки України.
Виходячи звищевикладеного, пропонується проводити фінансовий стан підприємств закоефіцієнтами, представленим у табл. 2.3.
Таблиця 2.3.
Показники, щохарактеризують фінансовий стан підприємствПоказники Економічна характеристика
Алгоритм
розрахунку Нормативне значення 1 2 3 4 1 коефіцієнти ліквідності й платоспроможності 1.1 абсолютна ліквідність (платоспроможності) Оцінка термінової готовності підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість
/> 0,2 – 0,35 1.2 поточна ліквідність Характеризує платежі підприємства на період середньої тривалості одного обороту всіх оборотних коштів
/>
>/> 1.3 покриття загальний Оцінка наявності оборотних коштів для погашення боргів у плині року
/> 1-0,5 2 коефіцієнти фінансової стійкості й стабільності
2.1 автономії
(незалежності) Оцінка фінансової незалежності від зовнішніх джерел
/> ≥0,5 2.2 коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними засобами Характеризує можливість зміни активів у ліквідну форму
/> >0,1 2.3 коефіцієнт концентрації позики капіталу Характеризує кількість позикового капіталу, що припадає на одиницю сукупних джерел
/> ≤0,5
2.4 коефіцієнт
фінансової стабільності Характеризує забезпеченість заборгованості власними засобами
/> >1
2.5 показник
фінансового
левериджа Оцінка залежності підприємства від довгострокових зобов’язань, рівень фінансового ризику
/> ≤0,25 2.6 співвідношення позикових і власних засобів Ріст показника характеризує зниження фінансової стійкості
/>
/>
Коефіцієнтиліквідності визначають здатність підприємства розраховуватися по своїх боргах.
Коефіцієнтпоточної ліквідності визначається, як відношення найбільш ліквідних і швидкореализуемихактивів до поточних зобов'язань, і характеризує платоспроможні можливостіпідприємства, які оцінюються за умови не тільки сучасних розрахунків здебіторами, але й реалізації наявних запасів, а так само платоспроможністьпідприємства на період рівний середньої тривалості одного обороту всіхоборотних коштів. Значення, що рекомендує, не менш 1. При Кт.л 1 свідчить,що підприємство зможе вчасно розрахуватися по боргових зобов'язаннях. Фактичнезначення цього показника представлене в табл. 2.4. і 2.5.
Зіставляючифактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності з результатами розрахунку,можна зробити висновок, що спостерігається нестабільна тенденція зміни даногокоефіцієнта по ряду промислових підприємств. По деяких підприємствах данийкоефіцієнт значно вище нормативного, що є негативною тенденцією. Такожспостерігається й зворотна ситуація, що свідчить про високий рівеньзаборгованості перед бюджетом, по заробітній платі своїм працівникам.
Коефіцієнтабсолютної ліквідності Ка.л. характеризує співвідношення суми коштіві короткострокових фінансових вкладень до величини короткостроковоїзаборгованості. Цей коефіцієнт оцінює готовність підприємства ліквідуватикороткострокову заборгованість. Граничне значення коефіцієнта 0,2 — 0,35.
Аналізуючиотримані дані, можна зробити висновок про те, що з 2002 по 2004 р. на рядіпідприємств спостерігається незначне збільшення даного коефіцієнта, однак йогозначення не відповідає нормативному рівню. Це свідчить про неплатоспроможністьпідприємства.
Коефіцієнтпокриття (Кп), дорівнює співвідношенню всіх оборотних коштівпідприємства (поточних активів) до величини поточних пасивів. Цей коефіцієнтпоказує платоспроможні можливості підприємства погасити свої борги в плиніроку. Нормативне значення перебуває в межах між 1 – 0,5. Нижня границяобумовлена тим, що оборотних коштів повинне бути досить для погашення поточнихпасивів, інакше підприємство може виявитися неплатоспроможним. При розглядітабл. 2.4.,2.5. видно, що не всі підприємства Донецької області в стані негайноліквідувати короткострокову заборгованість.
Наведені дані щераз підтверджують, що значне перевищення поточної ліквідності над верхнімграничним значенням свідчить про збільшення запасів готової продукції йвиробничих запасів, тобто підприємство протягом декількох років робитьпродукцію незалежно від її реалізації (виробництво заради виробництва).
Коефіцієнт автономіїпідприємства (Кав.) визначається як співвідношення капіталу йрезервів до загальної величини пасивів. Даний коефіцієнт оцінює фінансовунезалежність від зовнішніх джерел. Ріст коефіцієнта автономії свідчить прозбільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансовихутруднень у майбутніх періодах. Нормативне значення коефіцієнта повинне бутибільше 0,5.
У табл. 2.4.,2.5. наводяться фактичні дані за коефіцієнтом, які свідчать про нестабільнутенденцію зміни даного показника. За період з 2002 по 2004 р. даний показникнезначно знизився, однак перебуває в межах нормативного значення. Хоча на рядіпідприємств даний коефіцієнт має негативне значення. Це говорить пронерівномірну ситуацію в розвитку промислових підприємств Донецької області.
Коефіцієнтзабезпеченості оборотних активів власними засобами (Ко.а)характеризує фінансову стабільність підприємства й означає можливістьперетворення активів у ліквідні засоби. Визначається даний коефіцієнт, якспіввідношення власних оборотних коштів і оборотних активів. Нормативнезначення коефіцієнта > 0,1. Реальні дані значення цього коефіцієнта попідприємствах Донецької області наведені в табл. 2.4., 2.5.
Тенденція зміникоефіцієнта, з одного боку, характеризує погіршення фінансового стану підприємствДонецької області, а з іншого боку — про економічну стабільність, тобто підприємстваодержують кредити банків, що є позитивним чинником в умовах недостачіфінансових ресурсів.
Коефіцієнтфінансової стабільності характеризує частку власного капіталу й довгостроковихзобов'язань у загальній сумі активів. Нормативне значення коефіцієнта більше0,1. Цей коефіцієнт розраховується, як співвідношення власних і прирівняних доних засобів і довгострокових позикових засобів до активу балансу.
Аналіз і оцінкафактичних значень коефіцієнта показує, що на ряді підприємств даний показник невідповідає нормативному значенню, підприємства мають високий ступінь ризикувтрати платоспроможності.