Кафедра міжнародної економікиКонтрольна робота
з дисципліни: «Валютнерегулювання»
Зміст
1. Поняття валютного курсу. Видивалютних курсів.
2. Класифікація платіжного балансу заметодикою МВФ
Практичне завдання
Список літератури
1. Поняття валютного курсу. Види валютних курсів
Розвиток зовнішньоекономічних відносин вимагає особливого інструмента, задопомогою якого суб'єкти, що діють на міжнародному ринку, могли б підтримуватиміж собою тісні фінансові взаємозв'язки. Таким інструментом виступаютьбанківські операції по обміну іноземної валюти. Найважливішим елементом усистемі банківських операцій з іноземною валютою є обмінний валютний курс, томущо розвиток МЕВ вимагає виміру вартісного співвідношення валют різних країн.
Валютний курс необхідний для:
- взаємногообміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів ікредитів. Експортер обмінює виручену іноземну валюту на національну, тому щовалюти інших країн не можуть звергатися в якості законного купівельного іплатіжного засобу на території даної держави. Імпортер обмінює національнувалюту на іноземну для оплати товарів, куплених за рубежем. Боржник здобуваєіноземну валюту за національну для погашення заборгованості і виплати відсотківпо зовнішніх позиках;
- порівнянняцін світових і національних ринків, а також вартісних показників різних країн,виражених у національних чи іноземних валютах;
- періодичноїпереоцінки рахунків в іноземній валюті фірм і банків.
Валютний курс — це обмінне співвідношення між двома валютами, наприклад100 ієн за 1 долар США чи 16 карбованців РФ за 1 долар США.
Гіпотетично існують п'ять систем валютних курсів:
- вільне(«чисте») плавання;
- керованеплавання;
- фіксованікурси;
- цільовізони;
- гібриднасистема валютних курсів.
Так, у системі вільного плавання валютний курс формується під впливомринкового попиту та пропозиції. Валютний форексний ринок при цьому найбільшнаближений до моделі зробленого ринку: кількість учасників як на стороніпопиту, так і на стороні пропозиції величезна, будь-яка інформація передаєтьсяв системі миттєво і доступна всім учасникам ринку, що спотворює рольцентральних банків незначна і непостійна.
У системі керованого плавання, крім попиту та пропозиції, на величинувалютного курсу впливають центральні банки країн, а також різні тимчасовіринкові перекручування.
Прикладом системи фіксованих курсів є Бреттон-Вудська валютна система1944-1971 pp.
Система цільових зон розвиває ідею фіксованих валютних курсів. До цьоготипу можна віднести режим функціонування курсів валют країн-учасницьЄвропейської валютної системи.
Нарешті, прикладом гібридної системи валютних курсів є сучасна валютнасистема, у якій існують країни, що здійснюють вільне плавання валютного курсу,маються зони стабільності і т.п. Докладне перерахування режимів курсів валютрізних країн, що діють у даний час, можна знайти, наприклад, у виданнях МВФ.
Безліч валютних курсів можна класифікувати по різним ознакам (табл.1.)
Таблиця 1.КРИТЕРІЇ ВИДИ ВАЛЮТНОГО КУРСУ 1. Спосіб фіксації
Плаваючий
Фіксований
Змішаний 2. Спосіб розрахунку
Паритетний
Фактичний 3. Вид угод
Термінових угод
Спот-угод
Своп-угод 4. Спосіб установлення
Офіційний
Неофіційний 5. Відношення до паритету купівельної спроможності валют
Завищений
Занижений
Паритетний 6. Відношення до учасників угоди
Курс покупки
Курс продажу
Середній курс 7. По обліку інфляції
Реальний
Номінальний 8. По способу продажу
Курс наявного продажу
Курс безготівкового продажу
Оптовий курс обміну валют
Банкнотний
Одним з найбільш важливих понять, використовуваних на валютному ринку, єпоняття реального і номінального валютного курсу.
Реальний валютний курс можна визначити як відношення цін товарів двохкраїн, узятих у відповідній валюті.
Номінальний валютний курс показує обмінний курс валют, що діє в даниймомент часу на валютному ринку країни.
Валютний курс, що підтримує постійний паритет купівельної сили — це такийномінальний валютний курс, при якому реальний валютний курс незмінний.
Крім реального валютного курсу, розрахованого на базі відносини цін,можна використовувати цей же показник, але з іншою базою. Наприклад, прийнявшиза неї відношення вартості робочої сили в двох країнах.
Курс національної валюти може змінюватися неоднаково стосовно різнихвалют у часі. Так, стосовно сильних валют він може падати, а стосовно слабких —підніматися. Саме тому для визначення динаміки курсу валюти в ціломурозраховують індекс валютного курсу. При його численні кожна валюта одержуєсвою вагу в залежності від частки зовнішньоекономічних угод даної, що країниприходяться, на неї. Сума усіх ваг складає одиницю (100%). Курси валютзбільшуються на їхню вагу, далі сумуються всі отримані величини і береться їхнєсереднє значення.
Основою валютної політики країни є вибір режиму валютних курсів, якийвідповідає економічному стану держави та її зовнішньоекономічним відносинам.Валютний курс як ціна грошової одиниці даної держави, який виражається угрошовій одиниці іншої держави, залежить від багатьох курсоутворюючих факторів,що виявляють себе через попит і пропозицію певної валюти на ринку. Він маєбезпосереднє практичне значення для тих, хто займається торгівлею,інвестиціями, іншими фінансовими операціями, і відіграє важливу роль угрошово-кредитній політиці держави.
Валютний курс (exchange rate) є своєрідною формою ціни, яка сплачується внаціональній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти, і визначаєтьсяспіввідношенням між національною грошовою одиницею та відповідно іноземноювалютою виходячи насамперед з їх купівельної спроможності.
Визначення валютних курсів називають котируванням. Повне котируванняозначає, що встановлюється курс покупця (сторона bid) і продавця (сторонаoffer). Різниця (маржа) між курсом покупця і курсом продавця для того, хтоздійснює котирування, є джерелом прибутку. Наприклад, курс гривні до долара СШАзаписують так: USD/UAH = 3,2860 — 3,4280.
Такий запис означає, що банк, який здійснив котирування, купуєамериканські долари за ціною 3,286 грн., а продає за ціною 3,428 грн. за 1 дол.При цьому маржа становить 14,2 коп. за 1 дол. Інколи банки можуть встановлюватизапис курсів у зворотному порядку: 3,4280 — 3,2860, проте такий запис не змінюєекономічного змісту валютообмінної операції — за нижчим курсом банк купуєвалюту, а за вищим продає.
Запис залежить від того, хто здійснює котирування. Якщо банк котирує курсклієнтам, то запис буде звичним для нас: USD/UAH = 3,2860 — 3,4280. Прикотируванні валютних курсів на міжбанківському ринку одним банком іншому записможе бути таким: USD/UAH = 3,4280 — 3,2860.
Розрізняють пряме і зворотне котирування. У разі прямого котируваннязазначають, скільком національним грошовим одиницям дорівнює одиниця (10, 100,1000 од.) іноземної валюти; у разі зворотного котирування — навпаки, скількомодиницям іноземної валюти дорівнює одиниця (10, 100, 1000 од.) національноївалюти. Наприклад, пряме котирування можна записати так: USD/DEM = 1,5120 —1,5200, а зворотне: DEM/USD = 0,6579 — 0,6614, тобто при купівлі за одну маркудають 65,79 цента, а при продажу — 66,14 цента.
Звичайно курс валют установлюють до четвертого знака після комидесяткового дробу.
Коли кажуть, що за умови котирування USD/UAH курс гривні підвищився, тоце означає, що він був, наприклад, 3,40 грн. за 1 дол., а став 3,50 грн. за 1дол. США. При цьому купівельна спроможність гривні знизилася, а долара —зросла. Можна також сказати, що курс долара знизився. (Якщо здійснити зворотнекотирування, тобто UAH /USD, то курс долара до гривні спочатку був 0,2941 дол.за 1 грн. (1:3,40), а став 0,2857 дол. за 1 грн. (1:3,50).)
У тому випадку, якщо курс гривні до долара був 3,40 грн. за 1 дол., астав 3,30, кажуть, що він знизився. При цьому купівельна спроможність гривнізросте, а купівельна спроможність долара на українському ринку знизиться; курсдолара до гривні підвищиться з 29,41 цента до 30,0 цента за 1 грн.
До 23 жовтня 1994 p. в Україні дотримувалися системи множинних курсів,включаючи офіційний валютний курс, який визначався НБУ, і ринковий, якийвстановлювався на валютних аукціонах. Із 24 жовтня 1994 р. офіційний курсвстановлюється за результатами торгів на Українській міжбанківській валютнійбіржі.
При визначені та записі валютних курсів розрізняють валюту котирування ібазу котирування. Валютою котирування є та іноземна валюта, курс якоївизначають, а базою — валюта, з якою порівнюють дану грошову одиницю.Наприклад, у записі USD/UAH долар США є базою котирування, а гривня — валютоюкотирування. При записі DEM/USD валютою котирування виступатиме долар, а базою— евро.
На практиці частіше за все як база котирування використовується доларСША, але для окремих валют, зокрема для англійського фунта стерлінгів (GBP),євро (EUR), австралійського (AUD) і новозеландського доларів (NZD),ірландського фунта (ІЕР), долар завжди є валютою котирування.
Правильне визначення валютних курсів має важливе практичне значення,оскільки валютний курс безпосередньо впливає на ціну імпорту, виражену внаціональній валюті, та на ціну експорту, що конвертується в іноземну валюту.Тому його динаміка тісно пов'язана з темпами інфляції та з врахуванням іншихданих, таких як затрати й ціни на внутрішньому та зовнішньому ринках, і можебути індикатором зовнішньої конкурентоспроможності, а внаслідок цього —можливих змін у платіжному балансі країни.
2. Класифікація платіжного балансу за методикою МВФ
Відповідно до міжнародного розподілу праці та в зв'язку з тіснимекономічним, торговельним, науковим, культурним і іншими видами співробітництваміж різними країнами здійснюються необхідні платежі та розрахунки. Необхідністьвзаємного обліку таких платежів і розрахунків потребує складання платіжногобалансу — балансу угод, укладених протягом року між фізичними особами,підприємствами та урядовими організаціями однієї країни з відповіднимиустановами інших країн. Платіжний баланс відображає зв'язок між усіма угодами,які певна країна отримує від інших країн, і всіма платежами, які вона (та їїсуб'єкти господарювання) здійснює іншим країнам.
Платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематичноінформує про економічні операції, що здійснюються між національною економікоюта економіками інших країн. За формою складання платіжний баланс визначаєтьсяяк статистичний звіт за певний період часу, в якому відображено всі економічніоперації між резидентами певної країни і резидентами інших країн(нерезидентами).
Складання платіжних балансів всі країни здійснюють на основі КерівництваМВФ із складання платіжних балансів (Balance of Payments Manual) (п'ятевидання).
Для складання платіжного балансу важливе значення має визначення поняття«економічна територія». Економічна територія України складається згеографічної території, яка керується урядом і в якій вільно переміщуютьсялюди, товари та капітал. Економічна територія включає повітряний простір,територіальні води, континентальний шельф, над якими країна має виключне правоволодіння, територіальні анклави в інших країнах (чітко означені земельніділянки, що знаходяться в інших країнах і використовуються урядом, якому вониналежать, або якщо уряд орендує їх у дипломатичних, військових, наукових чиінших цілях). Отже, економічна територія країни не включає територіальніанклави, що використовуються зарубіжними урядами або міжнароднимиорганізаціями, які фізично розташовані в географічних кордонах цієї країни.
Економічна територія країни не обов'язково збігається з кордонами, яківизначені політично. Вона складається з географічної території, щоадмініструється урядом.
Визначення резидента (нерезидента) в теорії складання платіжного балансує таким самим, як і у монетарній статистиці. До секторів та підсекторівекономіки належать такі основні типи складових, що є резидентськими в економіці:
1) підприємства;
2) компанії;
3) представництва іноземних компаній;
4) некомерційні установи та корпорації;
5) установи органів державного управління;
6) домашні господарства.
Підприємства мають центр економічної зацікавленості в Україні, якщо вонизалучені до виробництва значної кількості товарів (послуг) або операцій зземлею. Вони повинні мати хоча б одну установу, яку збираються експлуатуватипротягом певного періоду (рік або більше), повний та окремий комплект звітівпро місцеву діяльність (декларацію про доходи, балансовий звіт, звіт прооперації з холдинговою компанією), сплачувати податки країні-господарю,отримувати фонди для своєї роботи на свій рахунок, мати розрахунковий рахунок.
«Закордонні» підприємства, залучені до виробничого процесу, єрезидентами економіки тієї країни, де вони розташовані. Принцип, за якимвизначається підприємство-резидент, стосується також підприємств, щовикористовують пересувне обладнання (кораблі, повітряні судна, бурові вежі таплатформи, залізничний рухомий склад) за межами економічної теорії тієї країни,резидентами якої вони є.
Компанії, що повністю чи частково засновані за рахунок іноземногокапіталу, але знаходяться в Україні і ведуть в ній економічну діяльність, такожвважаються резидентами України. Це стосується, наприклад, спільних підприємств,дочірніх фірм, банків, заснованих з участю іноземного капіталу.
Представництва іноземних компаній, які мають певний штат співробітників,використовують власне чи орендоване приміщення і перебувають в Україні не меншеніж рік, з точки зору платіжного балансу є резидентами. Таке саме положення дієщодо представництв українських компаній за кордоном — вони є резидентами тієїкраїни, де розташовані і проводять свою діяльність.
Некомерційні установи і корпорації є резидентами тієї країни, за законамиі постановами якої вони були утворені і в якій їх існування як юридичного чисоціального об'єкта офіційно визнано та задокументовано.
Установи органів державного управління, які розташовані на територіїкраїни, є резидентами економіки і включають усі установи і урядові органи нацентральному, обласному та місцевому рівнях, а також посольства, консульства,військові установи та інші одиниці державного управління, що розташовані замежами країн.
Домашнє господарство як сектор економіки має центр економічноїзацікавленості в даній країні і, отже, вважається її резидентом у тому випадку,якщо воно володіє помешканням на території цієї країни і ця країна є основниммісцем проживання членів цього домашнього господарства. Член домашньогогосподарства, який залишає економічну територію, але протягом певногообмеженого проміжку часу повертається назад, продовжує бути резидентом, навітьякщо такі поїздки систематичні. Тому до категорії «резиденти»належать:
-мандрівники, тобто особи, які залишають економічнутериторію на обмежений строк у справах, для відпочинку, поліпшення здоров'я,підвищення освіти, з релігійних та інших мотивів;
-особи, які працюють деякий час на економічнійтериторії, що відрізняється від тієї, де знаходиться домашнє господарство, доякого вони належать;
-працівники, які тимчасово працюють в іншій країні, апотім повертаються до свого домашнього господарства (прикордонні працівники,персонал міжнародних організацій, який працює в анклаві; персонал іноземнихпосольств, консульств та ін., який наймається на місці, екіпажі кораблів,повітряних суден та іншого пересувного обладнання, що частково або повністювикористовується поза економічною територією).
Часом реєстрації операції вважається той день, коли здійснено зарахуваннявідповідної суми коштів на кореспондентський рахунок або її списання.
Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожнаекономічна операція має подвійний запис — за кредитом однієї статті та дебетоміншої. Це правило свідчить про те, що більшість економічних операцій за суттю єобміном економічними цінностями. У зв'язку з тим, що кожна угода реєструєтьсядва рази, підсумковий результат має бути взаємно врівноважений, а чисте сальдовсіх угод дорівнювати нулю. У разі безоплатного надання економічних цінностей(товарів, послуг або фінансових активів) для висвітлення цієї операціїподвійним записом запроваджується особлива стаття «трансферти».
Різниця між кредитовими та дебетовими проводками, що виникає в результатічасових та вартісних розбіжностей, називається «чисті помилки таупущення». Ці показники подано у відповідній балансуючій статті«Помилки та упущення».
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Задача № 4
Німецька фірма має дочірню компанію в Україні, сумарні активи якої на01.01.2008 склали UAH 15 млн.
01.01.2008 офіційний валютний курс EUR/UAH=4,4550.
01.01.2009 офіційний валютний курс EUR/UAH=4,5950.
Сумарна вартість активів дочірньої компанії залишилася тією ж.
Визначити:
1. На якийвид валютного ризику наражається материнська фірма?
2. Потенційнийприбуток (збиток) німецької компанії у зв'язку з виникненням валютного ризику.
Відповідь:
1. Материнськафірма наражається на вид валютного ризику – трансляційний ризик
2. Потенційнийприбуток (збиток)
Розрахуємо вартість активів в іноземній валюті на 01.01.2008
15000000:4,4550=3367003,37 EUR
Розрахуємо вартість активів в іноземній валюті на 01.01.2009
15000000:4,5950=3264417,85 EUR
Потенційний збиток:
3367003,37-3264417,85=102585,52 EUR
Список літератури
1. Бездітко, Ю. М.Валютне регулювання [Текст]: навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О.Мануйленко, Г. А. Стасюк. — Херсон: Олді-плюс, 2004. — 272 с.
2. Валютнерегулювання [Текст]: навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко,Г. А. Стасюк. — Херсон: Олді-плюс, 2004. — 272 с.
3. Віднійчук-Вірван,Л.А. Міжнародні розрахунки і валютні операції [Текст]: навчальний посібник /Л. А. Віднійчук-Вірван. — Львів: Магнолія 2006, 2007. — 214 с.
4. Дзюблюк, О.В.Валютна політика [Текст]: підручник / О. В. Дзюблюк. — К.: Знання, 2007. — 422 с.
5. Єпіфанов, А.О.Операції комерційних банків [Текст]: навчальний посібник / А. О. Єпіфанов, Н.Г. Маслак, І. В. Сало. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. — 523 с.
6. Попов, Є. Є.Фактори впливу на валютний курс та його регулювання [Текст] / Є. Є. Попов //Формування ринкових відносин в Україні. — 2007. — N 8. — C.31-35
7. Рогач, Ф. Щодоцілей валютно — курсового регулювання в Україні [Текст] / Ф. Рогач //Економіст. — 2008. — N 1. — C.25-28
8. Руденко, Л.В.Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції [Текст]: підручник / Л.В. Руденко. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: ЦУЛ, 2007. — 632 с.
9. Скрипник, А.Вплив валютно-курсової політики на інфляційні процеси в Україні [Текст] / А.Скрипник, Г. Варваренко // Вісник Національного банку України. — 2007. — N 1. — C.40-48