Контрольнаробота на тему :
„Організація і методика податкового контролю”
Студентки: 5курсу
Заочноїформи навчання
Зіспеціальності 7.051061
Кривошапка Я.С.
Керівник к.е.н.
доцент Войнова Т.С.
Полтава 2004г.
Варіант 5.
1.Основні принципивідбору платників для проведення податкової перевірки.
2.Організація іметодика перевірки правильності оподаткування доходів фізичних осібсуб”єктівпідприємницької діяльності.
3.Адміністративнийарешт активів платника податку.
4.Використаналітература.
1.На жаль, чинними нормативно-правовимиактами не встановлено чітких процедур організації проведення документальнихперевірок платників податків. Як правило, кожний контролюючий орган самостійнорозробляє правила та порядок проведення перевірок у вигляді методичнихрекомендацій. Зрозуміло, що такі рекомендації є відомчими нормативними актами інеобов’язкові до виконання суб’єктами підприємницької діяльності. На сьогодніна більш високому законодавчому рівні деяке врегулювання знайшли лише виїзніперевірки.
Так, процесуальну частину планових тапозапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктівпідприємницької діяльності, що проводяться контролюючими органами, регулює УказПрезидента України „Про деякі заходи з дерегулюваня підприємницької діяльності”від 23.07.98 р., №817/98.
Згідно з цим Указом плановою виїзноюперевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб’єктапідприємницької діяльності, яка передбачена в плані роботи контролюючого органуі здійснюється за місцезнаходженням такого суб’єкта чи за місцем розташування об’єктавласності, стосовно якого вона проводиться. Планова виїзна перевіркапроводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб’єктапідприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника контролюючого органуне частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідногоконтролюючого органу.
Право на проведення виїзної перевірки суб’єктапідприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше,ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки, надісланоповідомлення із зазначенням дати її проведення. У разі неможливості проведенняодночасної перевірки всіма контролюючими органами (відсутність умов праці длявсіх перевіряючи, неможливість співпраці працівників суб’єкта підприємницькоїдіяльності, що перевіряється, одночасно з усіма перевіряючими) перевіркипроводяться у різні терміни, погодженні контролюючими органами із суб’єктом підприємницькоїдіяльності.
Формування щорічних проектів планів-графіківпроведення планових виїзних перевірок здійснюється державними податковимиадміністраціями (інспекціями) в районах та містах та узгоджується за строками змісцевими контролюючими органами в термін до 15 жовтня поточного року. Під часузгодження терміну проведення пріоритетним визначається встановлений державнимиподатковими інспекціями термін, який не повинен перевищувати 30 робочих днів,крім суб’єктів підприємницької діяльності з річним сукупним валовим доходом 20млн.грн. і більше, термін перевірки яких може перевищувати 30 робочих днів. Продовженнятерміну проведення перевірки здійснюється за рішенням керівника державноїподаткової адміністрації, якій підпорядкована відповідна податкова інспекція.
Проекти планів-графіків державних податковихадміністрацій складаються на підставі індивідуальних планів-графіківдокументальних перевірок юридичних осіб, на основі яких виконується роботаподаткового органу по проведенню перевірок платників податків. Індивідуальнийплан-графік повинен містити такі реквізити:
найменування підприємства, запланованого допроведення документальної перевірки;
присвоєння підприємству ідентифікаційний номерплатника податків;
номер і дату акта останньої документальноїперевірки;
категорію документальної перевірки(комплексна, тематична, зустрічна, інформативна);
дані про участь у майбутній перевірціспівробітників інших контролюючих органів;
період фінансово-господарської діяльностіплатника податків, що підлягає перевірці;
строки проведення документальної перевірки(дату початку/дату закінчення);
прізвище, ім’я, по батькові працівника(працівників), відповідального (відповідальних) за проведення перевірки.
Затверджені плани-графіки носять обов’язковийхарактер для виконання всіма під розділами державної податкової служби. Замінаоб’єктів у планах та зміни терміну перевірок забороняються, крім випадківнаявності об’єктивних обставин (ліквідація, банкрутство, припинення діяльностіна тривалий час та інше), які визначає тільки податкового органу, компетенціїякого належать також контроль за виконанням планів-графіків.
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена впланах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї зтаких обставин:
а) за наслідками зустрічних перевірок виявленофакти, які свідчать про порушення суб’єктом підприємницької діяльності нормзаконодавства;
б) суб’єктом підприємницької діяльності неподано в установлений строк документів обов’язкової звітності;
в) виявлено недостовірних даних, заявлених удокументах обов’язкової звітності;
г) суб’єкт підприємницької діяльності подав вустановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особамиконтролюючого органу під час прове дення планової чи позапланової виїзноїперевірки;
д) у разі виникнення потреби у перевірцівідомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб’єктомпідприємницької діяльності не надасть пояснень та їх документальнихпідтверджень на обов’язковий запит контролюючого органу протягом трьох робочихднів від дня отримання запиту;
е) проводиться реорганізація (ліквідація)підприємства.
Оперативна перевірка передбачає контроль за дотриманням суб’єктамипідприємницької діяльності встановленого порядку розрахунків зі споживачами заготівку з використанням електронно-касових апаратів і товарно-касових книг,грошових доку ментів, лімітів готівки в касах та її використання прирозрахунках за товари, роботи, послуг, наявності відомостей про державнуреєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій, торгових патентів,інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницькоїдіяльності й марок акцизного збору, а також обстеження будь-яких виробничих,складських, торгових та інших приміщень, що використовуються в якості юридичноїадреси таких платників або для одержання доходів.
Оперативна перевірка повинна проводитися заокремими планами органів державної податкової служби в складі не менше двохпосадових осіб. Проведення оперативної перевірки починається, як правило, зфіксації службовою особою податкової служби факту закупівлі споживачем товару(замовлення, одержання послуги) або з негласної контрольної закупівлі товару.Оперативні перевірки можуть також здійснюватися підрозділами податкової міліціїу зв’язку з надходженням інформації щодо протиправних дій посадових осібплатника податків, правопорушень у сфері оподаткування, ухилення від сплатиплатежів до бюджету тощо.
Рівночасна перевірка, як правило, проводиться за спеціальними рішеннямиподаткових органів. Наприклад, якщо проводиться перевірка платників цілоїгалузі або крупних підприємств, які мають структурні підрозділи в різнихобластях України, рішення про таку перевірку приймається ДПА України. Якщоперевіряється підприємство, що має філії чи структурні підрозділи переважно водній області, рішення приймається податковою адміністрацією відповідноїобласті.
Рівночасній перевірці, зокрема підлягають:
підприємства, які відносяться до складу однієїсистеми підпорядкування або за галузевим призначенням;
підприємства, які займаються аналогічнимивидами діяльності;
структурні підрозділи головного підприємства(філії, відділення, представництва, дочірні підприємства тощо);
підприємства-партнери в господарськихстосунках тощо.
Зустрічна перевірка проводиться на підприємствах, що є господарськимпартнером раніше перевіреного (або того, що перевіряється одночасно) суб’єктапідприємницької діяльності з метою з’ясування реальних обставин здійсненняпевної операції,
повноти оприбуткування отриманої за нею продукції (товарів) або виручкивід її реалізації за допомогою зіставлення відповідних даних обліку в обохпідприємствах.
Зустрічні перевірки проводяться державними податковими органами в мірувиникнення необхідності в їх здійсненні, тобто в основній своїй масі єпозаплановими. Зустрічна перевірка проводиться на підставі: письмовогозвернення керівництва податкового органу, що здійснює перевірку підприємства,до органу податкової служби за місцем його партнера (тобто місця взяття його наподатковий облік) щодо господарських стосунків між ними протягом не більше 10робочих днів з моменту отримання завдання;
письмового розпорядження керівництва державного податковогооргану на проведення перевірки партнерів підприємства із залученням фахівців зпитань, які підлягають перевірці.
Комплексна документальна перевірка охоплює питанняправильності обчислення й сплати всіх видів податків, зборів та обов’язковихплатежів на підставі вивчення діяльності платників податків щодо дотриманняними основ податкового та валютного законодавства, правильності розрахунків збюджетами всіх рівнів, достовірності ведення бухгалтерського обліку, складеннязвітності.
Суттєва роль при проведенні комплексної документальної перевіркиналежить визначенню достовірності даних податкової звітності суб’єктапідприємницької діяльності.Вона встановлюється шляхом формальної чиарифметичної перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського облікуабо за допомогою спеціальних прийомів фактичного й документального контролю.Крім того, здійснення комплексної перевірки обов’язково передбачає проведенняна підставі даних бухгалтерського обліку та звітності, поглибленого аналізудіяльності платника податків, його фінансового стану тощо.
Кабінетну (камеральну) перевірку можна віднести довиду попередніх перевірок з більш широким спектром проведення перевірочнихпроцедур та залученням до перевірки додаткових документів. Камеральна перевірказдійснюється уповноваженими посадовими особами податкового органу згідно з їхслужбовими обов’язками без спеціального рішення керівника.
Основними етапами камеральної перевірки є:
перевірка повноти подання платником податків документівподаткової звітності;
візуальна перевірка правильності оформлення документівподаткової звітності (повноти та чіткості заповнення всіх необхідних реквізитівтощо);
перевірка своєчасності представлення податкової звітності;
перевірка правильності арифметичного підрахунку підсумковихсум податків, що підлягають сплаті до бюджету;
перевірка обґрунтованості застосування платником податківставок податку й пільг, їх відповідності чинному законодавству;
перевірка правильності обчислення бази оподаткування. Нацьому етапі здійснюється камеральний аналіз, що включає перевірку логічного зв’язкуміж окремими звітними і розрахунковими показниками, необхідними для обчисленнябази оподаткування, взаємозв’язок показників фінансової звітності і податковихдекларацій (розрахунків), оцінку фінансової і податкової звітності з погляду їхвідповідності наявним у податковому органі даним про діяльність платникаподатків тощо.
2.Державна реєстрація фізичних осіб-латниківподатків та інших обов’язкових платежів введена в Україні з 1996 року.Реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежівпроводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах імістах без районного поділу за місцем постійного місця проживання в Україні, замісцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування.
Фізичні особи-платники податків та інших обов’язковихплатежів зобов’язані:
зареєструватися у Державному реєстрі фізичних осіб-платниківподатків з моменту виникнення об’єкта оподаткування або сплати податків таінших обов’язкових платежів;
подавати до відповідних податкових органіввідомості про зміну даних відповідно до частини третьої статті 5 Закону України„Про державну податкову службу в Україні” протягом місяця з дня виникненнятаких змін.
Працівники державних податкових інспекцій, яківедуть державний реєстр фізичних осіб, за розголошення інформації про фізичнихосіб-платників податків та інших обов’язкових платежів притягаються довідповідальності згідно з чинним законодавством України. Фізичні особи-платникиподатків та інших обов’язкових платежів, які не подають інформації длязанесення до державного реєстру фізичних осіб або подають її у перекрученомувигляді, притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавствомУкраїни. Ця норма не застосовується до осіб, які через свої релігійні або іншіпереконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційноповідомили про це відповідні державні органи.
Керівники і посадові особи підприємств, установ, організаційвсіх форм власності, зокрема Національного Банку України та його установ, комерційнихбанків, інших фінансово-кредитних установ та фізичні особи-суб’єктипідприємницької діяльності за неподання або несвоєчасне подання до державно-податковихінспекцій відомостей відповідно до частини другої статті 9 Закону України „Продержавну податкову службу в Україні” притягаються до відповідальності згідно зчинним законодавством України.
Керівники і посадові особи підприємств, установ, організаційусіх форм власності, зокрема Національного банку України та його установ,комерційних банків, інших фінансово-кредитних установ, фізичні особи-суб’єктипідприємницької діяльності згідно з чинним законодавством зобов’язанні подаватидо державних податкових інспекцій відомості про суми виплачених фізичнимиособами доходів і утриманих з них податків та інших обов’язкових платежів. Порядокскладення довідки про суми виплачених доходів і утриманих з них податківфізичних осіб обумовлюється „Порядком заповнення та подання юридичними особамивсіх форм власності й фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльностідовідки ф.№8ДР”, затвердженим наказом ДПА України 30.12.1997 р., № 473.
Метою створення Державного реєстру фізичних осіб-платниківподатків є забезпечення:
повного обліку фізичних осіб, які сплачують податки та іншіобов’язкові платежі, одночасною їх ідентифікацією;
організації автоматизованої обробки інформації про сплатуподатків та інших обов’язкових платежів фізичними особами в режимі комп’ютерноїмережі;
взаємодія державних податкових інспекцій з метою забезпеченняконтролю за правильністю та своєчасністю сплати податків та інших обов’язковихплатежів фізичними особами;
організації нормативно-довідкової інформації для взаємодіїдержавних податкових інспекцій з іншими органами;
розвитку вітчизняного математичного забезпечення, засобів зв’язкута обчислювальної техніки.
Джерелами формування інформаційного фонду державного реєструфізичних осіб є:
дані державних податкових інспекцій про фізичних осіб-платниківподатків та інших обов’язкових платежів;
інформація підприємств, установ, організацій усіх формвласності, зокрема Національного банку України та його установ, комерційнихбанків, інших фінансово-кредитних установ та фізичних осіб-суб’єктівпідприємницької діяльності про суми виплачених фізичним особам доходів іутриманих із них податків та інших обов’язкових платежів;
інформація виконавчих комітетів місцевих Рад народнихдепутатів та інших органів, уповноважених проводити державну реєстрацію(ліцензування) фізичних осіб-суб’єктів підприємницької та іншої діяльності;
відомості міських і районних відділів (управлінь) внутрішніхсправ про громадян, які прибули на проживання в даний район або місто чи вибулиз них ;
відомості відділів реєстрації актів громадянського станувиконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів про громадян, які померли.
3.Адміністративний арешт активів платника податків євиключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.Цей захід полягає у забороні вчиняти платником будь-якої дії щодо своїхактивів, які підлягають такому арешту, крім дії з їх охорони, зберігання тапідтримання у належному функціональному та якісному стані. Він може бутинакладений на будь-які активи платника з урахуванням обмежень, викладених упопередньому підрозділі.
Арешт активів може бути повним або умовним. Повний полягає увиключній забороні платнику на реалізацію прав розпорядження або користуванняйого активами (з їх тимчасовим вилученням або без такого). При вилученніактивів ризик, пов’язаний з їх зберіганням або втратою їх функціональних(споживчих) якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про такевилучення. Умовним арештом активів визначається обстеження платника щодореалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов’язковомупопередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу наздійснення будь-якої операції з такими активами. Зазначений дозвіл може бутинаданий у разі, коли за висновком податкового керуючого здійснення окремоїоперації платником не призведе до збільшення його податкового боргу або дозменшення ймовірності його погашення.
Арешт активів платника може бути застосовано, якщо з’ясовуєтьсяодна з таких обставин:
а) платник податків порушує правила відчуження активів, щоперебувають у податковій заставі стосовно захисту прав кредиторів.
При виникненні такої обставини потрібно встановити(п.5.1.Порядку застосування адміністративного арешту активів платниківподатків, затвердженого наказом ДПАУ від 25.09.2001 р., № 386, зареєстрованогов Міністерстві юстиції України 05.10.2001 р. за № 865/6056):
чи є юридична і фізична особа платником податків у порядку,передбаченому законом;
чи має платник непогашену суму податкового боргу, щозафіксований в податковому обліку такого платника;
чи знаходяться активи такого платника у податковій заставі;
чи, платник активи якого знаходяться у податковій заставі.письмово повідомив наступних кредиторів про її існування та про характер ірозмір забезпечених цією заставою зобов’язань, а також відшкодував збитки кредиторів,що можуть виникнути у разі неподання зазначеного повідомлення;
б)фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон.
У разі виникнення зазначеної обставини слід установити(п.5.2.Порядку застосування адміністративного арешту активів платниківподатків, затвердженого наказом ДПАУ від 25.09.2001 р., № 386, зареєстрованогов Міністерстві юстиції України 05.10.2001 р. за № 865/6056):
чи є фізична особа платником податків у порядку,передбаченому законом;
чи має фізична особа непогашену суму податкового боргу, щозафіксований у податковому обліку такого платника;
чи має місце оформлення таким платником виїзду за кордон(оформлення закордонного паспорта та відкриття візи, придбання квитків натранспорт, який іде за кордон, та інше) незалежно від мотивів такого виїзду;
в)платника, який тримав податкове повідомлення або маєподатковий борг, визнано неплатоспроможним за зобов’язаннями, іншими, ніжподаткові, крім випадків, коли стосовно нього запроваджено мораторій назадоволення вимог кредиторів у зв’язку з порушенням провадження у справі пробанкрутство.
д) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктівпідприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення,торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касовихапаратів, комп’ютерних систем.
е) відсутня реєстрація особи як платника податків в органідержавної податкової служби (якщо вона є обов’язковою) або, коли платник, щоотримав податкове повідомлення (має податковий борг), здійснює дії з переведенняактивів за межі України, їх приховування або передавання іншим особам.
Слід звернути увагу на те, що згідно з за законодавством,арешт може бути накладено активи строком до 96 години підписання відповідногорішення керівником податкового органу. Зазначений термін не може бутипродовжено в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням іншихдержавних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів невстановлено.У цьому разі такі активи перебувають під режимом адміністративногоарешту протягом строку, визначеного законодавством для визначення їхбезхазяйними, а у випадку, коли ці активи є такими, що швидко псуються, протягомграничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягаютьпродажу.
Керівник відповідного податкового органу має право звернутисядо суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків занаявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-підадміністративного арешту може загрожувати їх зникненню або знищенню. При цьомусуд зобов’язаний прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моментуотримання зазначеного звернення.
Рішення керівника податкового органу щодо арешту активів можебути оскарженням сум податкових зобов’язань (боргу), нарахованих податковиморганом. В усіх випадках, коли податковий орган вищого рівня або суд скасовуєрішення про арешт, проводиться службове розслідування щодо мотивів йоговидання, а винні особи притягуються до дисциплінарної чи адміністративноївідповідальності.
Список використаної літератури:
1.Оніщенко В.А.„Податковий контроль (основи організації): К.: Ред.журн. ”Вісник податковоїслужби України”,2002 р.