Реферат
з курсу
«Гроші та кредит»
на тему: «Лізинговийкредит»
ЗМІСТ
Вступ
1 Економічна природа лізингового кредиту
2 Народногосподарське значення лізингу
3 Механізм лізингового кредитування
4 Лізинговий кредит в Україні
Висновки
Використана література
ВСТУП
Важливоюскладовою кредитних відносин є лізинг (від англ.— наймати, брати в оренду). Усвіті лізингова діяльність досить поширена: діє Оттавська конвенція 1988 р. проміжнародний фінансовий лізинг, створена Європейська асоціація лізинговихкомпаній, в яку входить 23 національні асоціації.
Довготерміноваоренда засобів праці, машин, обладнання, споруд виробничого призначення тощо євигідною як для орендодавця, так і орендаря.
Лізингє необхідною складовою ринкової економіки. Це — одна з найперспективніших формкредитування в Україні, здатна забезпечити нові технологічні передумови длявиходу нашої економіки з кризи.
1 Економічна природа лізингового кредиту
Лізинговийкредит — це кредитні відносини між юридичними особами, які виникають у разіоренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг єспецифічною формою майнового, тобто товарного кредиту. Його специфіка полягає утісному взаємозв'язку і переплетенні кредитних, фінансових та оренднихвідносин. Правові та економічні засади здійснення лізингової діяльностівизначені в Законі України «Про лізинг» (від 16 грудня 1997 р.).
Лізинг— це довгострокова оренда машин, обладнання, промислових товарів інвестиційногопризначення, куплених орендодавцем для орендаря для їх виробничоговикористання, при збереженні права власності на них за орендодавцем на весьтермін договору оренди.
Зточки зору змісту кредитних відносин, лізинг можна розглядати як різновиддовгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашаєтьсяпозичальником у розстрочку. В західних країнах лізинг виник у 40—50-х роках XXст. через виробничу вигідність надання в оренду на тривалий строк основногокапіталу внаслідок застосування фінансових систем прискореної амортизації.Лізинг дає змогу товаровиробникам отримувати необхідне виробниче обладнання беззначних витрат капіталу, а також уникати втрат, пов'язаних з прискоренимспрацюванням обладнання.
Об'єктом(предметом) лізингу є будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесенедо основних фондів: машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна таінша техніка, будинки, споруди, системи телекомунікацій тощо, не забороненезаконодавством до вільного обігу на ринку.
Суб'єктамилізингу, як правило, є три особи:
1)постачальник або продавець предмету лізингу — підприємство, організація та іншісуб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво і реалізацію машин іобладнання;
2)лізингодавець — суб'єкт господарювання, який передає в користування об'єктилізингу за договором лізингу; лізингодавцями можуть бути банківські абонебанківські фінансові установи (лізингові компанії);
3)лізингоодержувач (користувач) — суб'єкт господарювання, який одержує вкористування об'єкти лізингу у встановлених лізинговим договором межах;лізингоодержувач вступає у відносини з лізингодавцем щодо оренди об'єктів лізингу.
Сутністьлізингу полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначенийстрок лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ниму власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідногопродавця майна за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізинговихплатежів. За своєю економічною природою лізинг має двоїсту форму. З одногобоку, лізинг відповідає сутності кредитних відносин і є кредитною операцією(має місце передача майна у користування на умовах строковості, повернення іплатності); а з другого боку, оскільки кредитор і позичальник працюють не згрошовим капіталом, а з продуктивним, лізинг є подібним до однієї з формінвестиційного фінансування.
Комерційнийбанк може бути або прямим учасником лізингової угоди безпосередньо яклізингодавець, або непрямим учасником як кредитор лізингової компанії чи гарантугоди за лізингом.
Типовасхема лізингової операції така: банк (непрямий суб'єкт) надає лізинговійкомпанії позику на придбання певного виробничого майна; лізингова компанія (абобанк як прямий суб'єкт) на прохання клієнта придбає відповідне виробниче майно;постачальник або продавець, отримавши гроші, передає майно в розпорядженнялізингоодержувача; відповідно до лізингової угоди лізингоодержувач періодичновносить на рахунок лізингової фірми лізингові платежі; лізингова фірма погашаєпозику комерційному банку.
Лізинговіплатежі за своєю величиною і структурою складаються з двох частин: 1) вартостімайна і 2) комісійної винагороди за лізингові послуги, що дорівнює відсотку закредит. Як правило, відсоткова плата за лізинг нижча від банківськогопозичкового відсотка, тому клієнту вигідніше користуватися лізингом, ніж братипозику для купівлі обладнання.
Отже,лізинг є комерційною угодою, що заснована на оренді товарів тривалогокористування виробничого призначення. Це — одна з форм інвестицій в основнийкапітал за посередництвом лізингової компанії (лізингодавця), який купує длятоваровиробника (лізингоодержувача) майно і надає йому в оренду з метоювиробничого використання. Таким чином, лізингодавець фактично кредитуєлізингоодержувача: кредитором є лізингодавець, позичальником —лізингоодержувач.
Лізинг— вигідна фінансова і кредитна форма проведення технічного переозброєння іреконструкції виробництва. Залучення новітніх машин і обладнання та іншоїтехніки на умовах оренди вимагає менше грошових коштів, ніж їх купівля. Важливой те, що платежі за лізингом включаються у собівартість продукції і непідлягають оподаткуванню (адже вони є орендною платою). У багатьох країнахзаконодавчо встановлені пільги для лізингових операцій (так, прискоренаамортизація предметів лізингу дозволяє суттєво знизити прибуток, щооподатковується).
Особливістювідносин власності при лізингові є те, що право власності на товар зберігаєтьсяза лізингодавцем (кредитором), а лізингоодержувач отримує предмет лізингу лишев тимчасове користування. Після закінчення терміну лізингової угоди можливийвикуп орендованого майна лізингоодержувачем за залишковою вартістю. Якщо цьогоне відбувається, сторони можуть продовжити лізинговий договір аболізингоодержувач повертає майно власникові (лізингодавцю).
Зекономічної точки зору, лізинг — це, по суті, цільовий кредит, що надається накупівлю виробничого обладнання. Строки і розміри цього кредиту визначаютьсяособливостями фінансового руху амортизаційних відрахувань з вартості даногообладнання.
Залежновід особливостей здійснення лізингових операцій (ступеня окупності), лізингможе бути двох видів — фінансовий та оперативний.
Фінансовийлізинг — це угода, що передбачає протягом періоду своєї дії виплату лізинговихплатежів, які покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу йогочастину, додаткові витрати і прибуток орендодавця.
Вукраїнському законодавстві під фінансовим лізингом розуміється договір лізингу,за яким лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування відлізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.Цими межами визначається й сума відшкодування вартості лізингових платежів заперіод дії договору фінансового лізингу.
Отже,якщо в українському законодавстві для фінансового лізингу встановлена межа — неменше строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, то вміжнародній практиці при фінансовому лізингу лізингоодержувач за час діїлізингової угоди виплачує лізингодавцю всю величину амортизації орендованогомайна. Саме фінансовий лізинг найбільшою мірою виражає сутність кредитнихвідносин.
Фактичноу випадку фінансового лізингу має місце довгострокове кредитування покупки.Лізингова угода характеризується при цьому тривалим терміном, що наближуєтьсядо терміну окупності предмета лізингу та амортизації всієї або більшої частинийого вартості. Основне місце на ринку фінансового лізингу посідають банки.
Оперативнийлізинг — це договір лізингу, який укладається на термін, менший за періодамортизації орендованого майна. Для оперативного лізингу характерне частковевідшкодування вартості майна, що здається в лізинг (термін амортизації довшийза термін договору). Витрати лізингодавця, які пов'язані з придбанням іутриманням предмету лізингу, не покриваються тут орендними платежами протягомодного лізингового контракту. В Законі України «Про лізинг» строкоперативного лізингу встановлений як менший строку, за який амортизується 90відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.Оперативний лізинг більшою мірою відображає зміст орендних відносин.
Виділяютьтакож:
— зворотний лізинг — це договір лізингу, який передбачає придбання лізингодавцеммайна у виробника (постачальника) і передачу цього майна йому ж у лізинг;такий, здавалося б, незвичний вид лізингу використовується виробникамиобладнання (постачальниками) з метою поліпшення свого фінансового становища;
— пайовий лізинг — це здійснення лізингу на основі укладання багатосторонньогодоговору та залучення до угоди кількох кредиторів, які беруть участь улізинговій операції, інвестуючи свої кошти;
— міжнародний лізинг — це лізинг, що здійснюється суб'єктами господарювання, якіперебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежіперетинають державні кордони.
2 Народногосподарське значення лізингу
Лізингвиник внаслідок прискорення науково-технологічного прогресу і необхідностіякісного оновлення матеріально-технічної бази процесу виробництва. Початоклізингових операцій в сучасному розумінні їх змісту відносять до 1877р., колиамериканська компанія «Белл Телефон К°» прийняла рішення не продаватисвої телефонні апарати, а здавати їх в оренду. Це сприяло значному розширеннюобсягів реалізації виробленої продукції і виробничого використання телефонноїтехніки. Перша спеціалізована лізингова фірма «Юнайтед Стейтс лізинг корпорейшн»була створена у 1952р. у Сан-Франциско (США).
Народногосподарськезначення лізингу полягає в тому, що він є особливою фінансово-кредитною формоюрозвитку технологічного базису виробничого процесу. Лізинг дозволяє проводитиякісне технічне переозброєння виробництва в умовах дефіциту капіталу утоваровиробників, що особливо важливо за умов кризової економіки.Лізингоодержувач — підприємство (фірма) має можливість користуватися новимивисокопродуктивними машинами і обладнанням без залучення на ці цілі власних абопозичених коштів відповідно до ціни (вартості) даної техніки.
Зметою стимулювання технологічного прогресу в сфері виробництва держава надаєзначні пільги при оподаткуванні лізингових операцій. У ряді країн лізинг набуврозвитку (наприклад, у Великобританії з 1970 р.) лише після введеннявідповідних податкових пільг.
Якщопідприємство закуповує необхідне йому обладнання на основі власних коштів ібанківських кредитів, то ця купівля фінансується за рахунок прибутку після йогооподаткування у встановленому законодавством порядку; крім того, сплачуєтьсяподаток на додану вартість із ціни (вартості) купівлі-продажу. Інший механізмфінансування виробничих інвестицій використовується при лізингу. Орендніплатежі при лізинговій операції входять у собівартість продукції, яку випускаєлізингоодержувач. Кошти, що витрачаються як на лізингові платежі, так і навикуп орендованого обладнання, формуються з прибутку підприємства до йогооподаткування.
Особливоважлива лізингова форма залучення у виробничий процес необхідного обладнаннядля малого і середнього бізнесу. Це — комп'ютери, конторське, медичне іполіграфічне обладнання, крани, автонавантажувачі, складські приміщення,вантажні автомобілі, морські судна, літаки та багато іншого. Для того, щоборганізувати виробництво, дрібним і середнім підприємцям не обов'язково мативласне майно і обладнання, достатньо взяти їх в оренду за лізинговою угодою.Суборенда за лізингом, як правило, заборонена.
Длятоваровиробників вигідним є й порядок здійснення платежів за лізинг.Найоптимальнішим варіантом вважається механізм внесення лізингових платежів звиручки від продажу виробленої на орендованому обладнанні продукції. Лізинговіплатежі фіксовані, що полегшує контроль над витратами виробництва і сприяєрозробці і реалізації підприємством ефективної цінової політики. Платежі залізингом можуть приймати не тільки грошову форму, але й погашатися частково абоповністю виробленими товарами.
Лізингзмінює систему матеріально-технічного забезпечення виробництва, виступаючипрогресивним методом управління матеріальними ресурсами. Через лізингтоваровиробникам відкривається доступ до сучасної передової техніки ітехнології, як правило, особливо дорогої і з швидким моральним старінням.
Вигіднимє використання лізингу в галузях з сезонним ритмом господарської діяльності,особливо в аграрно-промисловому комплексі. У загальному плані вигоди лізингу,як і за будь-якою іншою формою кредиту, полягають у можливості негайновикористовувати товар при його оплаті через довший період.
Лізингє досить вигідною фінансовою операцією й для лізингодавця (банку, лізинговоїкомпанії). Йдеться про використання нового виду прибуткової операції,розширення кола клієнтів, зниження ризику втрат у зв'язку з неплатоспроможністюлізингоодержувача, отримання додаткових доходів тощо.
Лізингнабув поширення в західних країнах. Лізингова діяльність стала сфероюприбуткового промислового і банківського бізнесу. Це — один із найефективнішихсучасних фінансових інструментів розширення інвестиційної діяльності. В Україніпоки що лізинг застосовується в незначних масштабах. Вітчизняні комерційнібанки, по суті, не беруть участі у лізинговому кредитуванні.
Вузькоспеціалізованілізингові компанії, які проводять лізингові операції з одним видом товару або зтоварами одної групи стандартних видів, як правило, самі здійснюють технічнеобслуговування обладнання і підтримують його в нормальному експлуатаційномустані. Лізингові компанії в зарубіжних країнах є найчастіше філіалами абодочірніми компаніями великих промислових і торговельних фірм, банків істрахових компаній.
Врозвинутій ринковій економіці в процесі лізингової діяльності задіяні значніфінансові ресурси, тому комерційні банки, як правило, не можуть залишити лізингпоза сферою своєї уваги. Розвиток лізингового бізнесу вимагає первинноїмобілізації грошового банківського капіталу для купівлі обладнання з метою йогоподальшого використання за лізингом. Конкуренція на фінансовому ринку спонукаєбанки до активного розширення лізингового кредиту. Запроваджуючи лізингові операції,комерційні банки отримують можливість підвищувати ефективність роботи зклієнтами. Банки навіть приймають на себе зобов'язання власника, включаючивідповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, сплатуподатку на майно та ін. Перевагою лізингового кредиту для банку є достатньовисокий рівень його прибутковості. Разом із цим лізингова операція відноситьсядо господарських операцій з високим ступенем ризику. Тому банк має постійновраховувати ймовірність високого ризику у виборі конкретних напрямківлізингової діяльності.
Недолікилізингового кредиту пов'язані, насамперед, з досить складною організацієюлізингових операцій, значними фінансовими витратами на підготовку і реалізаціюлізингових угод (особливо за відсутності відповідних податкових пільг). Длятоваровиробників вигідність проведення лізингової кредитної операції потребуєдетального вивчення, адже можливо, що доцільнішим, з фінансової точки зору, євикористання інших форм кредитування (комерційного кредиту або банківської позики).
Лізинговаоперація, крім чисто лізингу, включає й інші послуги, які можуть бути наданілізингоодержувачу. До них відносяться: технічні послуги, наприклад,транспортування об'єкта лізингу до місця його використання клієнтом, монтаж іналадка обладнання, технічне обслуговування і поточний ремонт обладнання;консультаційні послуги, наприклад, з питань оформлення угоди, оподаткуваннятощо.
3 Механізм лізингового кредитування
Механізмлізингового кредиту включає в себе чотири основні етапи, що випливають з типовоїсхеми лізингової операції:
1)звернення лізингоодержувача до лізингодавця з проханням придбати потрібне йомуобладнання у постачальника, аби потім надати його в оренду;
2)купівля лізингодавцем даного обладнання у постачальника;
3)передача лізингодавцем придбаного обладнання у тимчасове користуваннялізингоодержувачу за певну плату;
4)припинення (закриття) лізингової угоди.
Воснові виділення етапів механізму лізингової операції покладена оцінка лізингуяк виду підприємницької діяльності, спрямованої на інвестування тимчасововільних або залучених фінансових коштів у майно, яке передається за договоромфізичним та юридичним особам у виробниче користування на певний строк.
Напершому етапі лізингової операції майбутній лізингоодержувач готує офіційнузаявку — запит лізингодавцю (лізинговій компанії). У цій заявці мають міститисядані про предмет лізингу, передбачуваний строк лізингу, пропозиції щодоорендної плати та інша інформація. До заявки додаються бізнес-план, розрахункиокупності, баланс підприємства, доручення на проведення переговорів зпостачальником, банківська гарантія.
Лізингодавецьпроводить експертизу отриманих документів, оцінює спроможністьпідприємства-лізингоодержувача своєчасно здійснювати лізингові платежі. У разіпозитивного рішення щодо лізингової угоди, лізингодавець починає готуватидоговір з клієнтом-лізингоодержувачем. Лізингодавець направляє потенційномулізингоодержувачу умови договору, лізингові ставки, графік платежів, а такожпідтверджує постачальникові-продавцю готовність оплатити обладнання, замовленелізингоодержувачем.
Лізингоодержувачзнайомиться з умовами договору і підписує його. Після цього лізингодавецьнаправляє постачальникові замовлення-наряд на поставку продукції, який міститьтакі основні положення: доручення лізингодавця, що видає замовлення,підприємству-виконавцю виготовити певне обладнання для передачі його в лізинг;узгодження загальної кількості обладнання, що виготовлятиметься; встановленнястроку виготовлення і загальної вартості обладнання. До замовлення-наряду, якправило, додаються технічні завдання (вимоги) та інші документи, що визначаютьумови виконання робіт.
Надругому етапі лізингової операції замовник-лізингодавець укладає зпостачальником-продавцем договір, який регламентує умови оплати і поставкипредмета лізингу. Договір купівлі-продажу майна, що передається в лізинг,включає такі розділи: найменування і кількість продукції, що поставляється(зобов'язання постачальника виготовити і поставити обладнання та зобов'язаннязамовника прийняти та оплатити його в кількості і строки згідно з узгодженимграфіком); якість і комплектність продукції (відповідність продукції визначенимтехнічним умовам); ціна і сума договору (оплата продукції за договірною ціною);порядок відвантаження (вид транспорту, вантажна швидкість, мінімальна нормавідвантаження); тара і пакування; порядок розрахунків; строк дії договору;додаткові умови. Зазначене у специфікації договору обладнання лізингодавець маєкупляти з виключною метою передачі його лізингоодержувачу в рамках угоди пролізинг.
Натретьому етапі лізингової операції лізингоодержувач приймає обладнання і післяйого монтажу і введення в експлуатацію підписує разом із постачальником ілізингодавцем акт (протокол) прийняття обладнання в експлуатацію. Цей актзасвідчує готовність до експлуатації прийнятого лізингоодержувачем обладнання.В акті прийняття обладнання в експлуатацію документально засвідчуєтьсявідповідність якості й комплектності прийнятого в лізинг майна умовам,передбаченим у договорі купівлі-продажу з постачальником і відсутність улізингоодержувача будь-яких претензій з питань, які є приводом для повної абочасткової відмови від акцепту платіжних документів.
Одночасноз підписанням акта прийняття вступає в дію основний юридичний документ щодолізингового кредиту — лізингова угода, або договір про лізинг. Залежно від умовлізингової операції використовуються різні типові форми цього договору: договірфінансового лізингу, договір разового (оперативного) лізингу, договір лізингу зправом викупу, лізингова угода (договір) банку з підприємством, договірміжнародного лізингу тощо. Як правило, договір про лізинг включає такі основніположення: найменування сторін, об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умовита строки його поставки; строк на який укладається договір лізингу; розмір іграфік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду; умови переоцінкивартості об'єкта лізингу; умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутствалізингоодержувача; умови страхування об'єкта лізингу; умови експлуатації та технічногообслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо йоготехнічного стану; умови реєстрації об'єкта лізингу; умови повернення об'єкталізингу чи його викупу по закінченні дії договору; умови довгостроковогорозірвання договору лізингу; умови надання відомостей про фінансовий станлізингоодержувача; відповідальність сторін; дата і місце укладання договору. Зазгодою сторін у договорі лізингу можуть бути передбачені й інші умови.
Протягомстроку дії лізингової угоди лізингоодержувач за свій рахунок і на свій ризикздійснює експлуатацію об'єкта лізингу відповідно до вимогпідприємства-виробника щодо його установки та експлуатації; забезпечує охоронуоб'єкта лізингу, проводить його регулярний профілактичний ремонт, здійснюєвідповідне технічне обслуговування.
Лізингоодержувачза користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. ВУкраїні лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежічастину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситьсялізинговий платіж; суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залученийкредит для придбання майна за договором лізингу; платіж як винагородулізингодавцю за отримане у лізинг майно; відшкодування страхових платежів задоговором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. Лізингові платежівідповідно до законодавства України відносяться на валові витрати виробництвата обігу лізингоодержувача.
Начетвертому етапі реалізації лізингової операції лізингоодержувач ілізингодавець виконують обов'язки, пов'язані з поверненням обладнання. Позакінченні строку дії договору лізингу лізингоодержувач позбавляється прававикористовувати обладнання. Він повертає обладнання лізингодавцю, або поновлюєлізинговий договір, або придбає орендоване обладнання у власність. Пропозиціїлізингоодержувача про набуття майна, його повернення або продовження договорумають бути представлені лізингодавцю не пізніше як за 1,5 місяця до завершеннястроку лізингу. Якщо лізингоодержувач не заявляє про бажання придбати майно абопродовжити договір, він повинен повернути майно лізингодавцю за вказаною нимадресою не пізніше як за 15 днів після закінчення терміну лізингу.
Лізингодавецьконтролює повернення об'єкта лізингу в належному робочому стані. Витрати,пов'язані з поверненням обладнання, несе лізингоодержувач. До тих пір, покилізингодавець не буде фактично відновлений у володінні майном, лізингоодержувачпродовжує вносити плату і нести відповідальність за об'єкт лізингу. Якщолізингоодержувач вніс якісь зміни (модифікації) в обладнання, він зобов'язанийна вимогу лізингодавця і за свій рахунок відновити первинний стан цьогообладнання. Якщо лізингоодержувач не повертає обладнання по закінченні термінуоренди або із закриттям угоди, з нього відшкодовується пеня у відсотках відзалишкової вартості обладнання за кожний день прострочення до повногоповернення обладнання лізингодавцю.
4 Лізинговий кредит в Україні
Вигодивід використання лізингу очевидні, тому поширення лізингової діяльності вукраїнській економіці є важливим інеобхідним. У сучасних умовах в Україні слідстворити сприятливе економічне і психологічне середовище для розвиткулізингового кредиту, сформувати стабільний ринок лізингових послуг.
Відносиниміж суб'єктами лізингу регулюються Законом України «Про лізинг», іншиминормативно-правовими актами держави та укладеними відповідно до них договорамилізингу. Вже функціонує ряд лізингових компаній, більша частина з яких об'єднанау Всеукраїнську асоціацію лізингу «Укрлізинг».
Договірлізингу укладається в Україні у формі трьохсторонньої угоди за участюлізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньоїугоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. Договір лізингу має бутиукладений у письмовій формі та відповідати вимогам законодавства України.
Економічноюпередумовою широкого розвитку лізингу є запровадження таких норм амортизаційнихвідрахувань, які передбачають прискорену амортизацію основних фондів з метоюбільш швидкого їх оновлення. За таких умов значно зростає прибутковістьпроведення лізингових операцій закупівлі обладнання для здачі в оренду.Найпростішою формою лізингу є прокат обладнання на короткостроковий період.
Значніперспективи має використання вітчизняними підприємствами лізингу в сферіміжнародної торгівлі, що дозволяє фінансувати поставки сучасного обладнання внашу країну. За допомогою міжнародних лізингових компаній кожне підприємстводістає змогу придбати в оренду потрібне йому обладнання з-за кордону.
Вінвестиційних проектах в умовах української економіки важливо застосовуватизмішані варіанти фінансування, тобто збалансовану фінансово-кредитну системуінвестування з включенням до неї лізингу як однієї із складових. Лізинг даєможливість зекономити кошти на початкових стадіях реалізації інвестиційнихпроектів.
Підвищенняпопиту на технічні засоби виробництва сприятиме збільшенню обсягів угод,здійснюваних лізинговими компаніями.
Лізинговийкредит вигідний для українських товаровиробників як зручне джерелофінансування, засіб економії коштів, метод зменшення ступеня інвестиційногоризику та інструмент технічного оновлення виробництва. Лізинг можна розглядатияк одну із найперспективніших форм виробничого інвестування, здатну суттєво пожвавитипроцес технологічного оновлення виробництва в Україні.
ВИСНОВКИ
Наоснові викладеного матеріалу ми можемо зробити висновок, що лізинг – це ефективний,потужний та насамперед вигідний засіб для підприємств отримання у своєрозпорядження нове обладнання та устаткування, нові технологічні лінії, якіможуть використовуватися для розширення виробництва продукції, підвищенняпродуктивності праці на підприємстві.
Особливості,які обумовлені законодавством щодо лізингових операцій, роблять ефективним використаннялізингу і з фінансового боку.
Крімпідприємств-лізингоодержувачів лізинг є привабливою з точки зору доходностіоперацією і для лізингових компаній.
У нашчас ринок лізингових послуг в Україні починає активно розвиватися. На жаль, вумовах фінансової кризи розвиток лізингу дуже сильно скоротився. Але з другогобоку лізинг є дуже потужним засобом подолання кризових явищ та заснування новихіноваційних підприємств.
ВИКОРИСТАНАЛІТЕРАТУРА
1. Гроші та кредит: Підручник. — 3-тєвид., перероб. і доп. / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг.ред. М.І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — 598 с.
2. Лагутін В.Д.Кредитування: теорія і практика: Навчальний посібник — 3-тє вид., перероб. ідоп. — К.: Товариство «Знання», КОО, 2002 року. — 215 с.