ОСОБЛИВОСТІ КОШТОРИСНОГО ФІНАНСУВАННЯБЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
Виділення коштів з бюджету на забезпечення діяльності апаратузаконодавчої та виконавчої влади, управління, суду й прокуратури,обороноздатності країни, на утримання соціально-культурної сфери, а такождержавних та комунальних підприємств, установ та організацій, які не маютьсвоїх доходів (бюджетних установ), здійснюється шляхом кошторисно-бюджетногофінансування.
Дослідження специфіки кошторисного фінансування бюджетних установ вУкраїні присвячено наукові роботи таких вчених як В.Д.Бакуменка, В.Г. Бодрова,Ю.В. Вороненка, Л.І. Жаліло, В.М. Лехан, В.Ф. Москаленка, Н.Р. Нижник,В.М.Князєв, І.В.Розпутенка, В.А. Скуратівського, В.П.Троня та інших.
Кошторисно-бюджетне фінансування — це метод безповоротного,безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають наповному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів — кошторисіввитрат.
Таким чином, за цим методом фінансується майже вся невиробнича сферасуспільства, що базується на державній або комунальній формі власності(бюджетна сфера). Обсяг передбачуваних витрат згідно з кошторисамизакріплюється в бюджетах, які приймаються на відповідних рівнях — у Державномубюджеті, бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах.Кошторисно-бюджетне фінансування здійснюється на основі загальних принципівбюджетного фінансування.
На кошторисно-бюджетному фінансуванні утримуються державні та комунальні:установи соціальної сфери; освітні установи — школи, середні спеціальні та вищіучбові заклади; установи охорони здоров'я — лікарні та поліклініки, здоров.пункти, державні та дитячі дошкільні установи; установи культури — бібліотеки,будинки культури, дитячі театри, об'єкти фізичної культури, а також: установиМіністерства оборони, Національної Гвардії, Прикордонних військ, Служби безпекиУкраїни, Міністерства внутрішніх справ України; органи законодавчої тавиконавчої влади, суди та прокуратура.
Метою дослідження є визначення особливостей кошторисного фінансуваннябюджетних установ.
Предметом дослідження виступають процеси кошторисного фінансуваннябюджетних установ в Україні.
Методи дослідження. У статті використано сучасні методи дослідження, асаме системного аналізу, статистичний та структурно-логічний, семантичний,експертних оцінок та метод аналізу перспективної моделі шляхом моделювання ілогічного узагальнення її функцій з метою дослідженняорганізаційно-функціональної моделі, принципів, алгоритмів фінансування галузіохорони здоров’я в умовах обмежених ресурсів.
Кошторисно-бюджетне фінансування – це метод безповоротного, безоплатноговідпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повномуфінансуванні з бюджету, на основі відповідних фінансових планів — кошторисівбюджетних установ[1].
Згідно з Бюджетним кодексом України бюджетна установа — це орган,установа, організація, яка повністю утримується за рахунок відповідногодержавного або місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Забезпечення бюджетних установ грошовими ресурсами називаєтьсякошторисно-бюджетним фінансуванням, що являє собою систему науково таекономічно обґрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів інапрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення оптимальнихобсягів для кожного суб'єкта, що утримується за рахунок бюджетних коштів.
Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надаєповноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків,визначає обсяг та спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїхфункцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетнихпризначень.
Такі призначення визначають обсяг повноважень головного розпорядникабюджетних коштів, наданих йому відповідно до законодавства. Бюджетнепризначення має кількісні і часові обмеження та дозволяє надавати бюджетніасигнування.
Фінансово-правові відносини за кошторисно-бюджетного фінансуваннявиникають з моменту затвердження кошторису бюджетної установи розпорядникомбюджетних коштів вищого рівня. У цьому полягає правове значення кошторису якіндивідуального фінансово-планового акта, який спрямований на виконанняправових норм та конкретизує їх у розрізі конкретних правовідносин.
Правові основи складання, затвердження та виконання кошторису бюджетнихустанов визначені Кабінетом Міністрів України.
Види кошторисів: індивідуальні та зведені. Вони відрізняються рівнемузагальнення інформації про доходи та видатки бюджетних установ.
Бюджетна установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чиобслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльностіскладає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною неюбюджетною програмою (функцією).
План асигнувань являє собою помісячний розподіл асигнувань, затверджениху кошторисі, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентуєвзяття установою зобов'язань протягом року. Він є невід'ємною частиноюкошторису, затверджується разом з ним.
Форми кошторису і плану затверджує Міністерство фінансів України[2].
Зведені кошториси і зведені плани асигнувань містять узагальненуінформацію щодо всіх розпорядників бюджетних коштів, які фінансуються черезголовного розпорядника, і використовуються для здійснення контролю заформуванням планових показників і витрачання, коштів. Зведені кошториси незатверджуються.
Державні видатки визначаються соціально-економічною моделлю, функціями таекономічним станом держави.
/>
Рис. 1. Класифікація видатків державного бюджету
Видаткову частину Державного бюджету поділено на дві складові: видаткизагального фонду та видатки спеціального фонду.
Складові кошторису:
— загальний фонд – містить обсяг надходжень із загального фонду бюджетута розподіл видатків на виконання бюджетною установою основних функцій;
— спеціальний фонд — містить обсяг надходжень із спеціального фондубюджету на конкретну мету та їх розподіл на здійснення відповідних видатків,згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів,пов'язаних з виконанням установою основних функцій.
Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходженьплануються у такій послідовності: за визначеною метою, на погашеннязаборгованості установи та на проведення заходів, пов'язаних з виконаннямосновних функцій, які не забезпечені (не повністю забезпечені) видаткамизагального фонду[3].
Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівникомвідповідної вищої установи.
Кошториси і плани асигнувань, передбачені на проведення централізованихзаходів, затверджуються окремо на кожний захід керівниками міністерств, іншихцентральних органів виконавчої влади, держадміністрацій та виконавчих органівмісцевих рад, що запланували ці заходи.
Одночасно з кошторисом затверджуються плани асигнувань і штатний розписустанови. До їх затвердження здійснення видатків проводиться згідно зпроектами.
У тижневий термін після затвердження штатних розписів головнірозпорядники подають Мінфіну України, Міністерству фінансів АвтономноїРеспубліки Крим, місцевим фінансовим органам зведені показники за мережею,штатними розписами і контингентами установ та одержувачами за формами,встановленими Мінфіном.
По закінченні 30-денного терміну органи Державного казначействаздійснюють операції з розрахунково-касового обслуговування розпорядників коштівтільки відповідно до затверджених кошторисів та планів асигнувань.
Для здійснення контролю за асигнуваннями органи Державного казначействапроводять реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів та планів асигнуваньрозпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня таодержувачів.
Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення або надавати зарахунок бюджетних коштів позички.
Звітуючи про виконання загального фонду кошторису бюджетної установи,розпорядники бюджетних коштів повинні відобразити показники видатків заекономічною класифікацією. На підставі цих показників визначається сума доходівна наступний рік за кожним джерелом надходження з урахуванням умов роботиустанови. При цьому враховується рівень фактичного виконання доходів, очікуваневиконання.
Видатки спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і зарахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів. Одночасноустанови мають право використовувати протягом поточного року залишки коштів нарахунках спеціального фонду на початок року.
Асигнування, що передбачені кошторисами, надаються розпорядникамбюджетних коштів. Розпорядниками бюджетних коштів, згідно з Законом України«Про бюджетну систему України», виступають керівники закладів, підприємств таорганізацій, яким надається право розпоряджатися затвердженими для нихбюджетними асигнуваннями. Найбільша відповідальність за ефективне та цільовевикористання коштів покладається на головних розпорядників бюджетних коштів,які розподіляють і надають кошти розпорядникам нижчих ступенів.
Фінансування по державному бюджету України здійснюється Міністерствомфінансів України шляхом надання головним розпорядникам права використаннябюджетних коштів в установах банків, визначених чинним законодавством. Побюджету Автономної Республіки Крим, обласним, окружним, міським (крім містрайонного підпорядкування) та районним бюджетам фінансування здійснюєтьсявідповідно Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовимивідділами виконкомів органів місцевого самоврядування шляхом перерахуваннякоштів з рахунків відповідних бюджетів на поточні рахунки головнихрозпорядників бюджетних коштів в тих визначених законодавством установахкомерційних банків, в яких відкриті бюджетні рахунки підприємств, що одержуютьфінансування.
Після отримання коштів із бюджету на свої рахунки головні розпорядники увстановленому порядку перераховують кошти на поточні рахунки підвідомчихпідприємств, організацій та закладів — на рахунки розпорядників нижчогоступеня.
По бюджетах міст районного підпорядкування, сільських та селищнихбюджетах фінансування здійснюється відповідними виконавчими комітетами органівмісцевого самоврядування. Таким чином, у фінансуванні витрат з бюджету берутьучасть всі ланки бюджетної системи України.
Кожне окреме бюджетне підприємство, організація або установа отримуєасигнування лише з одного бюджету. Розподіл установ на ті, що фінансуються здержавного бюджету, і ті, що отримують асигнування з місцевих бюджетів,здійснюється в залежності від їх значимості та підпорядкування.
Так, з державного бюджету отримують фінансування національні установи;підприємства, організації та заклади, що підпорядковані безпосередньоМіністерствам України, державним комітетам та відомствам. Інші бюджетніустанови фінансуються головним чином із відповідних місцевих бюджетів.
Як вже визначалося раніше, кошти на фінансування бюджетних підприємств,організацій та установ відпускаються за статтями відповідно до бюджетноїкласифікації. Керівники — розпорядники бюджетних коштів — мають правозбільшувати квартальні витрати по одній статті за рахунок відповідногоскорочення витрат по іншим статтям без перебільшення загальної суми квартальнихасигнувань по кошторису. Таке збільшення допускається по всім статтям, крімвидатків на заробітну плату, капітальні вкладення, харчування, стипендії, а дляустанов, що фінансуються з державного бюджету також крім витрат на придбанняобладнання та інвентарю.
Всі видатки бюджетних установ, що фінансуються у кошторисно-бюджетномупорядку, поділяються на дві частини: капіталовкладення (видатки розвитку) тапоточні видатки. Поточні видатки, в свою чергу, поділяються наадміністративно-господарські та операційні.
Адміністративно-господарські видатки — видатки на утримання апаратууправління, господарського та обслуговуючого персоналу, на відрядження, придбанняінвентарю тощо. Операційні видатки — видатки, що пов'язані з характеромдіяльності установи: учбові видатки, фонд заробітної плати викладачів, нахарчування тощо[4].
Найбільшим підрозділом кошторисно-бюджетного фінансування єсоціально-культурні заходи. До соціально-культурних видатків держави належатьвидатки на: соціальний захист населення і соціальне забезпечення, освіту,науку, культуру і засоби масової інформації, охорону здоров'я, фізичну культурута спорт, заходи в галузі молодіжної політики. Фінансування зазначених видатківвідіграє велику соціальну та політичну роль, формуючи в суспільстві відчуття«благополуччя й задоволення» або «розчарування» тими процесами, що відбуваютьсяу країні. В той же час, в умовах існування бюджетного дефіцитусоціально-культурна сфера є найбільш вразливою, тому що велика кількість цихвидатків фінансується за «залишковим принципом», тобто в останню чергу або ж задуже скороченими нормативами та нормами.
До появи в Україні соціально-культурних закладів з недержавною формоювласності (приватні театри, лікарні, школи, університети тощо), всясоціально-культурна сфера повністю включалася до бюджетної сфери, тобтоповністю фінансувалась з бюджету, а відносини, що виникали з приводуфінансування її видатків, цілком врегульовувались нормами фінансового права —нормами, що регулюють відносини в галузі мобілізації, розподілу і використанняфондів коштів, що є частиною національного доходу, з метою забезпеченнязавдання та функцій держави. З появою недержавних соціально-культурнихзакладів, яка зумовлена проголошенням у Конституції України і в Законі України«Про власність» існування приватної форми власності, відбувається трансформаціяпоняття фінансування соціально-культурної сфери[5].До появи підприємств, організацій, закладів культури з недержавною формоювласності правове регулювання видатків на культуру здійснювалось:
а) нормами фінансового права, що регламентують кошторисно-бюджетнефінансування;
б) нормами фінансового, цивільного та господарського права, що регламентуютьфінансування госпрозрахункових підприємств та підприємств з недержавною формоювласності.
Таким чином, з появою культурно-мистецьких закладів з недержавною формоювласності правове регулювання видатків соціально-культурної сфери вийшло заполе фінансового права і у певній частині регулюється нормами цивільного правата господарського права. Так, нормами цивільного права регулюються відносини,що виникають при покритті видатків підприємств, організацій та установ знедержавною формою власності. На кошторисно-бюджетному фінансуванні залишаютьсявиключно соціально-культурні установи державної та комунальної форми власності.
В умовах існування бюджетного дефіциту, забезпечення фінансуваннясоціальних виплат населенню є пріоритетним завданням уряду держави. КабінетМіністрів України своєю Постановою від 31 серпня 1996 року № 1033 прийняврішення про вжиття заходів щодо залучення додаткових надходжень до бюджету тапідвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпеченняфінансування соціальних виплат населенню. Так, для використання позабюджетнихкоштів бюджетних установ, останні зобов'язуються забезпечити ефективневикористання приміщень, що перебувають на їх балансі, передбачивши здачу воренду вільних приміщень. Доходи від оренди приміщень, які залишаються врозпорядженні бюджетних установ, повинні спрямовуватися на погашеннязаборгованості по заробітній платі працівників цих установ і закладів, а привідсутності заборгованості по заробітній платі — на оплату зажитлово-комунальні послуги.
Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право насоціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, частковоїабо тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття знезалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках,передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державнимсоціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств,установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення,створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду занепрацездатними.
Згідно з функціональною структурою видатків бюджетів України, розділвидатків на «Соціальний захист та соціальне забезпечення» включає: оплатупенсій та допомог — компенсаційні витрати у зв'язку з наданням пенсіонерамбезплатного проїзду; пенсій військовослужбовцям Міноборони, прикордоннихвійськ, національної гвардії, служби безпеки; оплату пільг ветеранам війни іпраці; фінансування допомоги сім'ям з дітьми; інші види соціальної допомоги;оплату видатків дитячих закладів-інтернатів та притулків для неповнолітніх,програм соціального захисту неповнолітніх; оплату видатків будинків-інтернатівдля престарілих та інвалідів; фінансування молодіжних програм та інших заходіві закладів в галузі соціальної політики[6].
Державна допомога сім'ям з дітьми. В Україні приділяється велика увагасоціальній допомозі сім'ям з дітьми. За програмами допомоги на дітей віком до16 років (учнів — до 18 років) допомогу сьогодні отримують близько 6,6 млн.сімей, що мають приблизно 8 млн. дітей. Багато виплат працюючим батькам (абоматерям, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною) здійснюються замісцем роботи батьків з Фонду соціального страхування. Допомога непрацюючимбатькам, а також тим, хто не отримує належних їм аліментів (близько 750 тис.сімей з приблизно 1 млн. дітей), виплачується з Державного бюджету черезмісцеві відділи соціального захисту. Допомога батькам на дітей віком до 1,5року виплачується з Пенсійного фонду.
Право кожного в Україні на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичнестрахування встановлено статтею 49 Конституції України. Охорона здоров'язабезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних,медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Конституцією такожзакріплено, що медична допомога у державних і комунальних закладах охорониздоров'я надається безплатно, а держава сприяє розвиткові лікувальних закладівусіх форм власності, дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечуєсанітарно-епідемічне благополуччя.
За функціональною структурою, ці видатки поділяються на такі підрозділи:фінансування лікарень широко профілю; видатки спеціалізованих медичнихзакладів; асигнування на поліклініки, амбулаторії, спеціалізовані поліклініки,фельдшерсько-акушерські пункти; видатки на загальні і спеціалізованістоматологічні поліклініки; утримання санітарно-епідеміологічної служби,закупівлю та виготовлення медичного обладнання, інструментів, протезів, іншоїпродукції, що використовується у медичній практиці, тощо.
Фінансування діяльності державних та комунальних медичних закладівпроводиться за рахунок асигнувань з Державного бюджету та місцевих бюджетів увідповідності з розділом 203 бюджетної класифікації. Цей розділ передбачаєфінансування: лікарень, поліклінік та амбулаторій; територіальних медичнихоб'єднань та фельдшерсько-акушерських пунктів; станцій швидкої та невідкладноїдопомоги, станцій переливання крові, санітарно-епідеміологічних станцій,дезинфекційних санкцій; санаторіїв для хворих на туберкульоз; інших заходів поохороні здоров'я.
Це означає, що повністю за кошти Державного і місцевих бюджетів утримуютьсясанаторії для хворих на туберкульоз (для дорослих і дітей), станції переливаннякрові, дитячі садки та будинки дитини, а також санітарно-профілактичні установи— дезінфекційні станції. За рахунок коштів бюджету провадяться заходи дляборотьби з епідеміями.
Будівництво об'єктів охорони здоров'я здійснюється як за рахунок коштівбюджетів, так і за рахунок коштів соціального розвитку підприємств і об'єднань.
Обсяг фінансування за Державним та місцевими бюджетами на утриманнялікарень визначається за економічними нормами та нормативами, виходячи зчисельності розгорнутих ліжок за профілем захворювань (терапевтичних,хірургічних, онкології, гінекології тощо). За цими нормативами визначаєтьсянеобхідна кількість лікарів, середнього та молодшого обслуговуючого персоналу,фонди заробітної плати, витрати на медикаменти і на харчування. У поліклінікахкількість медичного персоналу встановлюється на основі даних про чисельністьнаселення на території, яка обслуговується, у сільській місцевості — на коженнаселений пункт[7].
Поряд з органами охорони здоров'я, що утримуються за рахунок бюджетногофінансування, дедалі більше розвивається мережа організацій на госпрозрахунковій,платній основі, які базуються як на державній, так і на недержавній формівласності. Це — діагностично-консультаційні центри, платні стоматологічніполіклініки, лікарні, санаторії тощо. Бюджетні заклади охорони здоров'я такожотримали дозвіл надавати платні послуги населенню, яке не підпадає під їхюрисдикцію. Так, наприклад, будь-яка районна поліклініка повинна надаватибезплатні послуги населенню свого району, та має право надавати ті ж саміпослуги за плату населенню з інших районів. Широкого застосування також набуломедичне страхування з проведенням профілактичних заходів за рахунок коштівпідприємств, організацій, об'єднань.
Із зміцненням здоров'я громадян країни тісно пов'язане фізичне вихованнядітей, підлітків, дорослого населення. Цей вид бюджетних витрат зафункціональною структурою поділяється на фінансування здійснення заходів зфізичної культури та спорту і державну підтримку громадських організаційфізкультурно-спортивної спрямованості. У відповідності з розділом 204 бюджетноїкласифікації «Молодіжні програми, фізична культура і спорт», на проведеннязначних спортивних заходів виділяються кошти з Державного бюджету. Для участі вмайбутніх олімпіадах залучаються кошти підприємств, організацій, кооперативівіз звільненням перелічених сум від оподаткування. За рахунок коштів місцевихбюджетів утримуються апарати управління фізкультурою і спортом при виконкомахорганів місцевого самоврядування. До організації заходів по фізичномувихованню, проведенню змагань місцевого значення залучаються кошти профспілок,підприємств з фондів соціального розвитку, а також спонсорів комерційнихструктур.
Діяльність державноїконтрольно-ревізійної служби з січня по липень 2008 р. спрямовувалася нареалізацію державної політики у сфері фінансового контролю з метою забезпеченняналежного рівня фінансово-бюджетної дисципліни в державі. Ця робота протягом Іпівріччя 2008 року спрямовувалась на виконання вимог Бюджетного кодексуУкраїни, законів „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, „Про державнуконтрольно-ревізійну службу в Україні”, актів Президента та рішень УрядуУкраїни.
На виконання вимог зазначених нормативних документів та з метоюудосконалення існуючого правового поля, яке регулює здійснення державногофінансового контролю, ГоловКРУ підготовлено ряд нормативних документів.
Так, в процесі роботи по вирішенню існуючих проблемних питань привикористанні бюджетних коштів, державного і комунального майна з метоюзміцнення фінансово-бюджетної дисципліни, посилення відповідальності запорушення законодавства з фінансових питань, бюджетного законодавства тазаконодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державнікошти Службою розроблено проект Закону України „Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України (щодо зміцнення фінансово-бюджетної дисципліни)”,який розглянуто і схвалено Кабінетом Міністрів України та 04.04.2008зареєстровано у Верховній Раді України (№ 2329). Зазначений законопроектсхвалено на засіданні Комітету з питань бюджету Верховної Ради України.
Для забезпечення дієвого контролю за виконанням місцевих бюджетів розроблено та направлено на погодження до зацікавлених органівпроект нової редакції Порядку проведення органами ДКРС державного фінансовогоаудиту виконання місцевих бюджетів. Прийняття цьогопроекту надасть можливість органам ДКРС здійснювати контроль за виконаннямучасником бюджетного процесу функцій з формування та виконання місцевогобюджету, використання бюджетних коштів, державного та комунального майна.
В рамках здійснення заходів з реформування системи державноговнутрішнього фінансового контролюпогоджено із зацікавленими органами проект змін до Концепції розвитку ДВФК таплану заходів щодо реалізації її положень, які направлено до Мінфіну дляподальшого внесення до Кабінету Міністрів України.
В рамках визначених пріоритетних завдань роботи Служби на 2008 рікзавершено комплексні контрольні заходи щодо законності використання державнихресурсів підприємствами вугільної промисловості, залізничного транспорту,нафтогазового комплексу та енергетики.
Зокрема, протягом звітного періоду проведено ревізії використаннябюджетних коштів, направлених на підтримку вугільної галузі, та коштів,отриманих від реалізації вугільної продукції та інших видів діяльності, якимиохоплено 34 об’єкти вугільної промисловості, підпорядкованих Мінвуглепрому[8].
Результати проведених Службою контрольних заходів засвідчили продовженнянегативної практики незаконного та нецільового використання державних ресурсів,поширення інших бюджетних правопорушень. Протягом І півріччя 2008 рокупорушення фінансово-господарської дисципліни виявлено майже на 7,5 тис.підприємств, установ і організацій, або 95,8 відсотків з перевірених. Найбільшрозповсюдженими серед них є незаконне і не за цільовим призначенням витрачаннябюджетних коштів під час виконання державних цільових програм, завищеннявартості будівельних, ремонтних робіт, послуг, матеріальних цінностей.Численними є також випадки безоплатного надання у користування природних іматеріальних ресурсів, реалізації товарів і послуг за заниженими цінами,заниження розмірів орендної плати тощо. Крім того, виявлено непоодинокі фактинезаконної передачі державного та комунального майна суб’єктам недержавноїформи власності, а також недостач, безпідставного списання та неоприбуткування коштів і матеріальних цінностей.
Загалом протягом І півріччя поточного року на 90,7 % перевіренихпідприємств, установ і організацій усіх форм власності виявлено незаконних і неза цільовим призначенням проведених витрат, недостач коштів і матеріальнихцінностей, а також недоотримання фінансових ресурсів на загальну суму майже 1,6млрд. гривень.
З них майже на 6,8 тис. підприємств, установ і організацій виявлено 1,2 млрд. грн. незаконних і не за цільовим призначеннямпроведених витрат та недостач матеріальних і фінансових ресурсів (або 75,3 %від загальної суми виявлених порушень, що призвели до втрат).
Внаслідок неправомірних дій окремих керівників, укладання збитковихконтрактів, реалізації товарів, робіт і послуг за заниженими цінами,безоплатного надання в оренду природних і матеріальних ресурсів тощо бюджетамиусіх рівнів, бюджетними установами та організаціями, підприємствами втраченаможливість отримати належні доходи в сумі понад 394,2 млн.грн. (24,7 %). Співвідношення зазначених порушень наведено на рис. 2.
/>
Рис. 2.
У ході реалізації контрольних заходів, спрямованих на здійсненнядержавного контролю за виконанням положень Бюджетного кодексу та Закону „ПроДержавний бюджет України на 2008 рік”, встановлено фінансових порушень увикористанні бюджетних коштів, що призвели до втрат, загалом на 709,3 млн. грн., з яких 478,7 млн. грн.(67,5 %) – ресурси державного бюджету[9].
Результатом численних порушень положень нормативних актів, договірної тарозрахункової дисципліни є також безпідставне завищення кредиторськоїзаборгованості за розрахунками з фізичними та юридичними особами на 119,7 млн. гривень.
Внаслідок грубих порушень встановленого порядку ведення бухгалтерськогообліку об’єктами контролю всіх форм власності, в першу чергу державної,допущено заниження в обліку вартості активів та утворення лишків грошовихкоштів і товарно-матеріальних цінностей на суму понад 6,4 млрд.гривень.
Поширеним залишається використання державних коштів, передбачених напридбання товарів, робіт і послуг, без встановлених конкурентних процедур, щостворює передумови для зловживань та корупції. При цьому, загальна сумавстановлених порушень вимог тендерного законодавства щодо оплати за державнікошти вартості товарів, робіт і послуг без проведення процедур закупівліскладає майже 2,4 млн. гривень.
У межах наданих прав і повноважень державною контрольно-ревізійною службоювжито заходів, завдяки яким у січні – червні поточного року забезпечено:відшкодування і поновлення незаконних та нецільових витрат і недостач на 381,8 млн. грн., в тому числі бюджетних ресурсів – на 235,1 млн. грн.; додаткове надходження до бюджетів, бюджетнихустанов і організацій, підприємств фінансових ресурсів на суму понад 123,6 млн. гривень.
В результаті посилення профілактичної спрямованості контрольних заходівна недопущення безгосподарності та марнотратства попереджено втрату вартостіосновних засобів та інших матеріальних цінностей через поновлення їх вартостіта оприбутковано лишків грошових коштів і матеріальних цінностей на 5,9 млрд грн. Крім того, завдяки зменшенню завищеноїкредиторської заборгованості попереджено незаконні видатки на 77,2 млн. гривень.
За результатами проведених контрольних заходів органами ДКРС застосованофінансові санкції до порушників фінансово-бюджетної дисципліни: у 615 випадкахпризупинено бюджетні асигнування, у 2514 – зупинено операції з бюджетнимикоштами, 1232 розпорядникам зменшено бюджетні призначення/асигнування назагальну суму 46,7 млн. гривень[10].
Вживаючи заходи, спрямовані на посилення персональної відповідальностіпорушників фінансової дисципліни, до правоохоронних органів передано майже 3,6тис. ревізійних матеріалів, за результатами розгляду яких порушено 459кримінальних справ. До адміністративної відповідальності притягнуто майже 13,4тис. посадових осіб (внесено адміністративних штрафів на загальну суму майже1,9 млн. грн.), до дисциплінарної та матеріальної –7,2 тис. осіб, з них 63 звільнено із займаних посад.
За матеріалами проведених Службою контрольних заходів центральними тамісцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,підприємствами, установами та організаціями прийнято майже 9,2 тис.управлінських рішень. Список використаних джерел
1. Артус М.М., ХижаН.М.Бюджетна система України. — К.: Видавництвво Європейськогоун-ту, 2007. — 220с.
2. Киселева Т. К.Бюджетирование – механизм управления финансами предприятия. — Запорожье: ЦНТЭИ,2005. — 140 с.
3. Костицький В.В. Бюджетнеадміністрування в системі управління державними фінансами // Вісникгосподарського судочинства.- 2006.- № 5.- C.110-115.
4. Кудряшов В.П., Сіленков Б.В.Поняття бюджетної системи та її децентралізації // Фінанси України.- 2006.- №8.- C.25-33.
5. Фещенко Л.В.,Проноза П.В., Кузьминчук Н.В. Бюджетна системаУкраїни. — Х.: ІНЖЕК, 2007. — 292с.
6. www.minfin.gov.ua