ПРИВАТНИЙНАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ІНСТИТУТДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ»
Кафедра фінансів та кредиту
Контрольна робота
з дисципліни«Фінанси в системі планування»
Варіант №20
Виконала:
Студентка ЗФ – 06/1
Тібеж Юлія Олексіївна
Перевірила:
Викладач
Голікова К.П.
Оцінка:
/>/>Підпис викладача:
м. Кривий Ріг
2010 рік
Зміст
1 Калькулювання собівартості продукції
2 Управління залученням власного капіталу
Задача №1
Задача №2
Список використаної літератури
1 Калькулювання собівартості продукції
Згідно з П(С)БО 16, підприємство самостійновстановлює перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості.
Методичні рекомендації пропонують такі статтікалькуляції витрат на виробництво:
— сировина та матеріали;
— купівельні напівфабрикати та комплектуючівироби, послуги сторонніх підприємств;
— паливо й енергія на технологічні цілі;
— зворотні відходи (вираховуються);
— основна заробітна плата;
— додаткова заробітна плата;
— відрахування на соціальне страхування;
— витрати на утримання та експлуатаціюустаткування (включаючи витрати на ремонт);
— загальновиробничі витрати;
— втрати від браку;
— інші виробничі витрати;
— попутна продукція (вираховується).
До наведеної номенклатури статей підприємстваможуть додавати специфічні статті або якісь статті не використовувати.
Усі наведені вище витрати розподіляються на відповідніоб'єкти витрат згідно з діючими нормами витрачання матеріалів, затрат працітощо.
До загальновиробничих витрат включаються (крімрозглянутих у попередньому параграфі) ті податки та збори, які можна включити увиробничі витрати, а не в адміністративні. Зокрема:
— податок з власників транспортних засобів, якімають виробниче призначення;
— плата за землю, якщо виробничий підрозділ маєправа на земельну ділянку, засвідчені актом;
— комунальний податок, нарахований виходячи ізсередньоспискової чисельності працівників виробничого підрозділу тощо.
Існує декілька методів калькуляції продукції.
За вибором об'єкта калькулювання:
- позамовний;
- попередільний;
- нормативний.
При позамовному методі об'єктом калькулювання єокреме індивідуальне замовлення, окремий контракт або партія продукції; цейметод застосовується в індивідуальному та дрібносерійному виробництвах.
Попередільний метод (від слова«переділ») — це сукупність технологічних операцій, внаслідок якиходержують продукт праці. Застосовують на виробництвах з однорідною, масовоюпродукцією.
При застосуванні цього методу облік витратведеться у розрізі видів або груп продукції за переділами.
Попередільний метод має два варіанти: одно- табагатопередільний.
1) однопередільний метод — при застосуванні цього методутехнологічний процес не поділяється, а від першої операції до останньоїстановить єдине ціле, наприклад, хлібопечення тощо.
2) багатопередільний метод — застосовують, коли технологічний процесподіляють на декілька технологічних фаз (стадій, переділів) й наприкінцікожного переділу одержують напівфабрикат, який визначають за кількістю івартістю, тобто калькулюють виробничу собівартість напівфабрикатів. Готовийпродукт одержують наприкінці останнього переділу.
При обох наведених методах обліку витратзастосовується система «директ — костінг». Ця система представляєметод зрізаної (неповної) собівартості. Облік витрат і визначення собівартостіготової продукції здійснюються тільки за змінними виробничими витратами.Постійні витрати не розподіляються між об'єктами калькулювання, а прямовідносяться на результати господарської діяльності. Незавершене виробництво тазалишки готової продукції оцінюють за змінними витратами.
Нормативний метод обліку витрат на виробництвозастосовують для щоденного виявлення відхилень від діючих норм на виробництво зметою запобігання надмірних витрат коштів підприємства.
Суть нормативного методу зводиться до того, щовитрати на виробництво обліковуються з поділом їх на три елементи обліку:
1) витрати в межах норми (плану, кошторису, квотитощо);
2) зменшення (економія) або збільшення(перевитрати) витрат порівняно з нормою (квотою, кошторисом тощо) внаслідокзміни норми під впливом технічного прогресу;
3) відхилення витрат порівняно з нормою (квотою,кошторисом, планом тощо) у бік зменшення (економія) або збільшення(перевитрати).
Важливим елементом нормативного методу облікувитрат на виробництво є складання нормативної калькуляції. Нормативнакалькуляція складається на основі діючих на початку року норм витрат наконкретний вид продукції в розрізі витрат елементами собівартості (рахункикласу 8).
Ціна реалізації продукції Ц включає: виробничусобівартість ВС, визнані адміністративні витрати Ва, витрати на збут продукціїВ3, прибуток П та ПДВ:
Ц = ВС + Вй + В3 + П + ПДВ.
При цьому адміністративні витрати розподіляютьсяна кожен об'єкт калькулювання аналогічно загальновиробничим, витрати на збутпрямо відносяться до відповідних видів продукції або розподіляються залежно відмаси, обсягу або виробничої собівартості продукції.
2 Управління залученням власного капіталу
Формування оптимальної структури капіталупідприємства для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпеченнябажаного рівня доходів є одним із найважливіших питань, що вирішуються впроцесі фінансового управління підприємством. На сьогоднішній день правильнийпідхід щодо поєднання власних та залучених коштів є одним із передумовфінансової стійкості підприємства і його рентабельності. Проте в умовахекономічної кризи, а особливо кризи банківської сфери, залишається відкритимпитання залучення нових коштів, а також пошук шляхів оптимізації структурикапіталу сучасного українського підприємства.
Підприємство для свого розвитку повиннозбільшувати обсяг залученого капіталу. Адже метою його тактичної діяльності єотримання прибутку, а стратегічна мета – збільшення цього прибутку та посиленняфінансової стійкості. В залежності від того, які у підприємства джерелафінансування, розрізняють власний і залучений капітал. Запозичені кошти маютьдекілька переваг: по-перше, проценти, що сплачуються за користуваннязапозиченими ресурсами, віднімаються від суми податку на прибуток, що знижуєфактичну вартість позички, по-друге, сторони, які надають позику, отримуютьфіксований дохід, не можуть впливати на розподіл отриманого прибуткупідприємством.
Проте, запозичені фінансові ресурси мають певнінедоліки. Адже чим більший коефіцієнт заборгованості, тим більший ризик маєпідприємство, а відповідно, вище ціна запозичених коштів.
Виходячи з вище сказаного, виникає питання проте, яке фінансування краще і коли: чи то власними коштами, чи то борговими, чиможливе їх поєднання задля досягнення основної мети діяльності будь-якогопідприємства – максимізації прибутку і мінімізації затрат.
Аналізуючи погляди вчених стосовно оптимізації капіталу,приходимо до висновку що в цілому, діяльність підприємства поділяється на певніжиттєві цикли. Тому для оцінки оптимізації структури капіталу необхідно чіткорозуміти, який етап проходить підприємство: розвиток, стабільність чи періодзбитковості.
Успіх реалізації стратегії підприємства прямозалежить від того, наскільки оптимізована структура капіталу. А оптимальнеспіввідношення позиченого і власного капіталу залежить від їх вартості. Не слідзабувати про те, що залучення власного капіталу не є безкоштовним. Адже платоюза нього є дивіденди, і фінансування за рахунок власних коштів є дуже дорогим
Розвиток підприємства лише за власні коштизменшує певні фінансові ризики, але й зменшує швидкість розширення бізнесу. Азалучення додатково позичених коштів за умови використання правильноїфінансової стратегії може збільшити дохід власників підприємства.
Якщо ж подивитися з іншого боку, перенасиченазапозиченнями структура капіталу потребує високого рівня прибутковості, аджезбільшується ризик несплати боргу та росте ризик для інвестора. Крім того цейфакт може негативно вплинути на відносини з контрагентами, які можуть початишукати більш надійного партнера.
Аналізуючи вище сказане, приходимо до висновку,що оптимальна структура капіталу підприємства являє собою таке співвідношеннявласних і позичкових коштів, при якому максимізується ринкова вартістьпідприємства.
Отже, як бачимо, розвиток підприємства сьогоднімає будуватися зважаючи на систему управління власне капіталом, реалізовуватисяшляхом здійснення певних функцій, та базуватися на адекватних принципах. Аджепотенціал управління капіталом підприємства входить до загального стратегічногопотенціалу підприємства. Сьогодні залучення запозиченого капіталу є умовоюподальшого розвитку підприємства. Проте, на жаль, на сьогоднішній день ситуаціящодо залучення ресурсів ззовні є дуже скрутною. Адже основним постачальникомкапіталу для малого і середнього бізнесу були банки та ряд іноземнихінвесторів.
Таким чином, на сьогодні питання оптимізаціїструктури капіталу є дуже важливим, адже являє собою умову стратегічного успіхудіяльності підприємства. Розширення, розвиток діяльності підприємства,збільшення прибутку та рентабельності власного капіталу є можливим лише заумови правильного використання власного та залучення позичкового капіталу. Авдала комбінація цих двох складових капіталу дозволить вітчизнянимпідприємствам досягти економічної вигоди. Порівнявши деякі особливості власногоі позичкового капіталу, приходимо до висновку, що лише об’єднання цих двохскладових дає змогу підприємству активно розвиватися.
На сьогодні оптимальним є така структуракапіталу, яка сприяє максимізації ринкової вартості підприємства. Але в данихумовах господарювання оптимізувати структуру капіталу навряд чи вдастьсябільшості вітчизняних підприємств. Адже існує проблема залучення додатковихкоштів, що не є дешевшими у порівнянні з залученням власних. Цьому сприяє рядмакроекономічних проблем як в країні, так у світі в цілому.
Одним з основних напрямів поліпшення використаннякапіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягузалучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел: чистогоприбутку і амортизаційних відрахувань.
Збільшення чистого прибутку можливе за рахунокпідвищення ефективності використання власного капіталу – збільшення оборотностіта підвищення рентабельності власного капіталу.
Збільшення обсягів фінансування за рахунокамортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизаціїосновних засобів.
Задача №1
калькуляціясобівартість власний капітал фінансування
За наведеними даними визначте суму фінансуванняза рахунок зовнішніх джерел для підприємства.
Плановий обсяг продажу продукції у наступномуроці — 400 200 грн.
Обсяг продажу продукції у поточному році —350 000 грн.
Відсоток чистого прибутку після виплатидивідендів до обсягу продажів — 3%.
Приріст активів, що залежать від обсягу продажівпродукції, становить 80% від приросту обсягу продажу.
Приріст пасивів, що залежать від обсягу продажу,становить 40% приросту обсягу продажів.
Розв’язання.
Використовуємо формулу:
/>
де Фз — необхідне фінансування за рахунокзовнішніх джерел, тис. грн;
А — активи, які змінюються залежно від обсягупродажів, тис. грн;
DР — запланована зміна обсягу збуту за рік, тис.грн;
П — пасиви, що змінюються залежно від обсягупродажів, тис. грн.;
К — відношення чистого прибутку після виплатидивідендів до обсягу продажів;
Р — обсяг збуту в плановому році, тис. грн.
Підставляючи наведені дані, одержимо:
0,80 (50 200) – 0,40 (50 200) – 0,03 (400 200) =8 074 грн.
Підприємству потрібно 8074 грн, щоб забезпечитизбільшення обсягу виробництва і реалізації продукції.
Задача №2
Визначтеплановий обсяг реалізованої продукції коли відомо, що плановий випуск продукціїза рік складає 700 шт. Відпускна ціна одиниці продукції 12000 грн. Залишкинереалізованої продукції на початок року – 400 тис. грн; на кінець року – 800тис. грн.
Розв’язання.
1. Визначаємо обсяг товарної продукції:
700шт. х 12 000 грн. = 8400 тис.грн.
2. Визначаємо плановий обсяг валової продукції:
8400тис.грн. + (400 тис.грн. – 800 тис.грн.) = 8000 тис.грн.
Плановийобсяг реалізованої продукції складає 8000 тис.грн.
СПИСОК використаної літератури
1. Господарський кодекс України
2. Закон України «Про господарські товариства» від 19вересня 1991р.
3. Бланк И. А. Управление прибылью. — К.: Ника-Центр, Эльга, 2004.
4. ЛахтіоноваЛ.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання:Монографія. – К.: КНЕУ, 2007.
5. Подольська В.О., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник._ К.:Центр навчальної літератури, 2007. – 488с.
6. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств. Навчальний посібник.Житомир: ЖІТІ, 2006.
7. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К.:КНЕУ, 2006.
8. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – 2-ге вид., прероб. І доп.Рекомендовано МОН / Партин Г.О., Загородній А.Г. – К., 2008. – 379
9. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – 3-тє вид., стер. / ГриньоваВ.М., Коюда В.О., — К., 2007. – 423 с.
10. Фінанси підприємств: тести, задачі, методичні рекомендації: Навч.посіб. / В.З. Потій, Н.Д. Бабяк, Г.Ю. Жолнерчик та ін.; За ред… В.З. Потій. –К.: КНЕУ, 2007. – 244 с.
11. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник: /за ред. Проф.Г.Г.Кірейцева. – Київ: ЦУЛ, 2008. – 496с.