МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ТЕХНОЛОГІЙ ТРАНСПОРТУ
КАФЕДРА «ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ І ФІНАНСІВ ТРАНСПОРТУ ”
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
„ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ ”
ТЕМА:
«ВЕКСЕЛЬНА ФОРМА РОЗРАХУНКІВ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ»
ВИКОНАЛА:
студентка заочної форминавчання
групи 4–ОА-2 Код 690
Колесніченко Н.В.
КИЇВ 2006 РІК
ПЛАН
№
п/п Вступ 1. Визначення векселю 1.1. Історія виникнення векселю 1.2. Вексельне право і його основні системи 1.3. Основні документи регулювання вексельних відносин на Україні 1.4. Особливості заповнення та використання векселів 2. Умови та особливості обігу векселів 2.1. Правова природа векселів та умови обігу 2.2. Особливості обігу 2.3. Учасники вексельної форми взаєморозрахунків, організація та технологія. 2.4. Види векселів за економічною природою 3. Індосамент 3.1. Призначення індосаменті і його юридична природа 3.2. Фоми і види індосаменту 3.3. Основні функції індосаменту 3.4. Приклади оформлення індосаменту 4. Акцепт векселю 5. Аваль векселю 6. Передача векселів в сплату боргу 6.1. Ломбардна операція 6.2. Комісійна операція 6.3. Депозитна операція 6.4. Акцептна операція 6.5. Гарантійна операція 7. Оплата векселів
8. Опротестування векселя
9. Податковий вексель
9.1. Умови використання податкового векселя
9.2. Хто має право видати податковий вексель у сплаті ПДВ
9.3. Як отримати довідку про статус відповідності вимогам закону
9.4. Видача податкових векселів
9.5. Погашення податкових векселів
10. Векселя при внесенні інвестицій до статутного фонду і веденні спільної діяльності
10.1. Порядок видачі та обліку векселів
10.2. Погашення векселів
11. Місце НБУ в регулюванні вексельного обігу
12. Комерційні банки і вексельний обіг
13. Дисконт і оподаткування векселів
14. Приклади заповнення векселів
14.1. Реквізити переказного векселя.
14.2. Практичні рекомендації щодо заповнення векселів.
15. Характеристика підприємства та приклад використання векселя у веденні діяльності
16. Недоліки вексельного обігу та шляхи удосконалення
Висновок
Використана література
ВСТУП.
Жоденз інструментів сучасного фінансового ринку, крім, природно, самих грошей, увсіх численних проявах їх економічних функцій, не може зрівнятися за своєюісторією і значенням з векселем. Власне, розвиток вексельного обігу певноюмірою обумовив перетворення всіх грошових розрахунків у безготівкову форму.Роль і значення векселя завжди підтримувалися вексельним правом ізабезпечувалися державою. Векселі активно використовувалися і використовуютьсяу міжнародних і внутрішніх розрахунках країн з розвиненою економікою.
Нині,на жаль, не можна стверджувати, що вексель, як інструмент фінансово-правовогорегулювання, міцно увійшов і широко використовується у цивільно-правовихвідносинах, які динамічно розвиваються в Україні.
Уколишньому СРСР вексель набув широкого поширення в період НЕПу. У подальші рокивикористання векселя було обмежене через ряд об'єктивних і суб'єктивних причин:монополії державної власності на засоби виробництва, адміністративно-плановоїекономіки, цільового фінансування народного господарства. У подальшому, припроведенні фінансово-кредитної реформи вексель взагалі був практично виключенийз товарно-грошового обігу. Наприкінці 80-х років в умовах реформ, викликанихперебудовою в СРСР, у процесі виникнення різних форм власності, розвиткупідприємницької діяльності, становлення системи комерційних кредитних установ іінших фінансових інститутів використання векселя стало реальною необхідністю.Вексель є інструментом, без якого важко уявити сучасні кредитно-розрахунковівідносини, що виникають у цивільно-правовому обігу.
Вумовах переходу до ринкової економіки виникла об'єктивна необхідністьформування професійного вексельного ринку в Україні. Векселі кредитних установ,фінансових і страхових компаній, великих підприємств стають об'єктами біржовихторгів. За допомогою вексельних програм здійснюються спроби розв'язанняпроблеми неплатежів, здійснення взаємозаліків заборгованості, а такожрозробляються і здійснюються інші фінансові програми.
Поверненнявекселя до економіки України має велике значення. Нині його використання восновному здійснюється в рамках кредитно-розрахункових операцій. Однак задопомогою векселя можна вирішувати більш важливі задачі і, зокрема, задачуреформування відносин власності. Властивості векселя як цінного паперудозволяють максимально прискорити процеси приватизації, причому, насамперед, зарахунок нерентабельних підприємств-боржників. Юридична конструкція векселя якцінного паперу наділяє його можливостями більш ефективного виконання фінансовихзобов'язань порівняно з іншими цивільними зобов'язаннями. За наявності доситьконструктивного механізму переходу від фінансової відповідальності до майновоїстворюються умови, за яких векселі стають одним з дійових інструментів ринковоїекономіки.
Учасникамивексельного обігу стають підприємства, організації і громадяни, які не маютьспеціальних знань і досвіду в цій галузі. У більшості випадків практикастикається з тим, що підприємства і громадяни не можуть самостійно реалізуватисвої права за векселем. Це продиктовано тим, що вексельний обіг регулюєтьсяспеціальними правовими нормами.
Потрібновідмітити, що широкому впровадженню в Україні вексельного обігу перешкоджаєвідсутність практичного досвіду в його організації. Створення системивексельного обігу і вексельного арбітражу в Україні починається практичнозаново. Відсутні відповідні фахівці, а також налагоджені організаційні йправові інститути; немає в достатній кількості спеціальної економічної іюридичної літератури з цих проблем. Все це і визначає мету, задачі таактуальність теми даної курсової роботи.
1.Визначеннявекселю.
1.1.Історія виникнення векселю.
Вексель— можливо, найстаріший цінний папір, народжений необхідністю переказу грошей іоформлення розстрочки платежу при здійсненні торговельних угод. Його поява вІталії в ХІІ-ХІІІ ст. була викликана потребою торгівлі, особливо ярмаркової, щобурхливо розвивалась в ті часи. Італія тоді вважалась центром господарчогожиття, тому що займала вигідне географічне положення, знаходячись на перехрестіторговельного шляху, що зв'язував Західну Європу зі Сходом. Північні італійськіміста — Генуя, Венеція, Флоренція — перетворювались у великі європейські центриремесел, промисловості і торгівлі; ці міста стали піонерами в створюванніцілого ряду економічних нововведень, в тому числі — утворенні банків. Вже тодісередньовічні банкіри — міняли, які займались звичайним обміном монет, щознаходились в обігу, почали здійснювати переказ грошей із міста в місто, ізкраїни в країну. Ці угоди мали письмову форму, як правило, нотаріального акту,який був документальним правом особи, що внесла валюту міняли в одному місці,на отримання вказаної в цьому акті суми грошей в іншому місці обумовленоюмонетою і в обумовлений час та одночасно був зобов'язанням особи, що отрималавалюту, сплатити відповідний еквівалент. Міняла постачав купцясупроводжувальним листом з дорученням або проханням на адресу агента сплатитиподавачу листа відповідну суму грошей. В результаті таких переказних операцій йнародився переказний вексель, а сам термін «вексель» означав «обмін». Такз'явились три основних учасника вексельних відносин: особа (банкір), щоотримала гроші і видала переказний вексель, — векселедавець (трасант); особа,що внесла валюту і отримала вексель — перший векселедержатель (вексельнийкредитор); особа (банкір), якому було адресоване прохання про виплату певноїсуми грошей подавачу листа — платник (трасат). А цей вид послуг позбавив купціввід незручностей, труднощів і небезпеки, пов'язаних з перевозкою монет. Вигодабула і міняйлам, які отримували винагороду від різниці між прийнятою валютою івиданою за вексельним зобов'язанням.
Спочаткувідносини між учасниками цієї переказної угоди мали чисто довірчий характер,але з розвитком і ускладненням грошового обігу набули характер юридичнихзобов'язань. При цьому не тільки векселедавець, але і банкір, якому булоадресоване прохання про платіж, після прийняття листа (пізніше ця процедураперетворилась в акцепт переказного векселя) визнавалися особами, відповідальнимиза оплату переказного листа (векселя). Законодавство з метою заохочення ірозвитку торгівлі захищало інтереси вексельного кредитора, суворо караючиневиправних вексельних боржників. В силу цих обставин за допомогою векселяпочали оформлятися крім зобов'язань, пов'язаних з переказом грошей, й іншогороду зобов'язання, перш за все ті, що виникають із кредитних відносин. Такз'явився простий вексель, який разом із звичайною борговою розпискою ставвикористовуватися для оформлення зобов'язань за договором займу.
Яквже вказувалось, вексельні операції спочатку були пов'язані з переказом грошейіз однієї місцевості в іншу, але скоро з розвитком і ускладненням ринковихвідносин векселі стали знаряддям комерційного кредиту: купці, продаючи одинодному товари в кредит, розплачувались векселями. Можливість полегшеноїпереуступки права вимоги за векселем іншій особі за допомогою передаточногонапису (індосаменту) — XVII ст. — або просто врученням дозволила суттєворозширити коло учасників вексельного обігу. В зв'язку з тим, що одним векселемв процесі обігу стало можливим погасити цілий ряд грошових зобов'язань, вексельстав не тільки інструментом кредиту, але й зручним засобом платежу, сурогатомгрошей.
Такимчином з плином часу практика розширяла коло учасників вексельного обігу істворювала принципи, які склались в основу вексельних правовідносин. Але тепервони не могли регулюватися загально цивільним законодавством, тими йогонормами, які відносились до відповідної угоди, яка була причиною появи векселя.Виникла необхідність в особливому вексельному законодавстві, яке в першу чергузвернуло увагу на більш сувору розробку зовнішніх, формальних елементіввексельного зобов'язання, які слугували єдиним джерелом прав векселедержателя.
Такимчином, в ході історичного розвитку вексель перетворився в універсальнийінструмент, який широко використовується у кредитно-розрахункових відносинах.
1.2Вексельне право і його основні системи
Вексельяк борговий документ має ряд істотних особливостей, що відрізняють його відінших боргових зобов'язань і надають йому силу особливого, вексельного права.Останнє являє собою сукупність законодавчих та інших норм, що регулюютьвідносини між особами, причетними до вексельного зобов'язання. Спочаткувексельне право являло собою частину цивільного права, потім відокремилося вособливий інститут і сьогодні складає зміст особливої юридичної дисципліни, щомає самостійний характер.
Вираз“сила вексельного права” означає сукупність тих особливостей, які властивітільки векселям і які можна виділити при аналізі чинного законодавства, щовизначає вексельний обіг в Україні, а саме: абстрактність, договірний характер,безперечність, односторонність, самостійність зобов'язання за векселем,формальність, обіговість або передаваність, грошовість, право або можливістьпротесту, солідарна відповідальність, відсутність емісійного характеру.
Абстрактністьвексельного зобов'язання полягає в тому, що до тексту векселя не включаютьсяпричини його появи, тобто видача його юридично не прив'язується до конкретногодоговору. Вексель містить у собі лише просте і нічим не обумовлене зобов'язанняабо пропозицію сплатити певну суму.
Векселі(прості або переказні), що мають однаковий склад первинних учасників, одногономіналу, видані на однаковий термін і з однаковою відсотковою ставкою,укладені в результаті реалізації торговельної угоди, або на виконаннякредитного договору, або просто з добрих спонукань векселедавця по відношеннюдо векселедержателя, не мають ніяких юридичних відмінностей.
Зцього випливає, що з моменту видачі векселя припиняється зобов'язання, напогашення якого був виданий документ, і виникає зобов'язання абсолютно новогохарактеру — зобов'язання за векселем — борг, що цілком відволікається відпідстав свого виникнення. Таким чином, юридичними наслідками факту видачівекселя будуть погашення заборгованості, що раніше існувала, за придбані товари(виконані роботи, надані послуги), отриманий кредит і виникнення зовсім новогозобов'язання — боргу за векселем. Умови угоди не відображаються на обігувекселів і стягненні боргів за ними. У цьому сутність і причина абстрактностівекселя. Для характеристики правової природи векселя необхідно звернути увагуна його договірний характер, безумовність, формальність та інші ознаки.
Договірнийхарактер. Розглядаючи вексель як договірне зобов'язання, потрібно мати на увазіне ті договірні відносини, які призвели до появи векселя (наприклад,купівлю-продаж або кредит), а ті відносини, які створюються самим векселем.Договірний момент у векселі виявляється у тому, що векселедавець стаєвідповідальним перед векселедержателем внаслідок видачі йому векселя з наміромбути зобов'язаним за ним, а останній погоджується прийняти виписанийвекселедавцем документ.
Безумовністьвекселя випливає з його абстрактності і полягає в тому, що наказ у переказномуі зобов’язання в простому векселі про сплату певної грошової суми повинні бутипростими і не обтяженими будь-якими умовами або застереженнями або посиланнямина них. Боржник за векселем зобов'язаний платити тільки тому, що він видав (абоакцептував) вексель, абсолютно незалежно від його сподівань, пов'язаних зприйняттям на себе вексельного зобов'язання, що виправдалися або невиправдалися.
Односторонністьзобов'язання векселедавця у простому векселі має безумовний характер. Упереказному векселі зобов'язання приймає більш складну форму. Тут зобов'язаннявекселедавця поставлене у залежність від скасовуючої умови — платежу з бокутрасата. У переказному векселі векселедавець приймає на себе зобов'язаннязаплатити вексельну суму з моменту видачі їм документа, але це зобов'язання єумовним, оскільки він зобов'язаний платити, у випадку якщо не заплатить трасат.Однак до моменту коли особа, вказана у векселі як платник, не акцептує його,вона не має до вексельного зобов'язання жодного відношення. Отже, до акцептувекселя трасатом він являє собою одностороннє безумовне зобов'язаннявекселедавця. З іншого боку, в переказному векселі існує також одностороннєзобов'язання векселедавця, яке після акцепту векселя платником стає умовним. З прийняттямвекселя до платежу виникає одностороннє безумовне зобов'язання трасата, якеіснує поряд з умовним зобов'язанням векселедавця. Але треба відмітити, що середнауковців існує також і інша точка зору з приводу визначення сутності цієїособливості: односторонність вексельного зобов’язання полягає в тому, що длятого, хто за цим зобов’язанням зобов’язаний, воно лише зобов’язання, безбудь-якої вимоги з його боку, а для того, хто за ним має право, воно – лишевимога, без будь-якого зобов’язання з його боку.
Самостійністьзобов'язанняза векселем. Кожне умовне або безумовне зобов'язання за векселем, прийняте насебе особою, що виступає як учасник, носить цілком самостійний характер іабсолютно не залежить від того, чи дійсні інші укладені у векселі зобов'язання.
Формальність. Вексель являє собою формальнезобов'язання, яке повинне мати суворо встановлену законом письмову форму.Будь-яка умова, пов'язана з виникненням, зміною або припиненням вексельногозобов'язання, має силу лише тоді, коли вона зазначається безпосередньо навекселі або на додатковому листі до нього (алонжі). Реквізити векселя визначенів законі. Недотримання форми позбавляє документ сили вексельного зобов'язання.
Обіговість(передавальність). Ця властивість векселя забезпечується тим, що особа, яка придбала йогопершою, має право передати вексель іншій особі. Таке ж право має і кожен зподальших векселедержателів. Передача векселя проводиться шляхом здійсненняіндосаменту. Передача векселя у власність іншій особі і лежить в основіпередавальності як однієї з основних властивостей векселя. При передачі векселяза індосаментом новий (добросовісний) держатель документа є самостійнимкредитором, а тому відносно нього не допускаються заперечення, які могли б матимісце відносно його попередника.
Грошовість. Вексель являє собою грошовезобов'язання. Воно не може бути виражене ні в якому іншому вигляді, крім як угрошах.
Правозворотньої вимоги. Векселедержатель, що не отримав платежу за векселем, отримує право напрямий позов до особи, зобов’язаної за векселем (у переказному векселі) аботієї, що видала (у простому векселі), і, після здійснення ряду формальностей, — на регресивний позов до всіх осіб, що зобов’язалися за векселем раніше за ньогосамого. Для обґрунтування такого позову векселедержателю достатньо пред’явитивексель з позначкою про опротестування у неплатежі (женевська система права)або навіть без неї (англо-американська система права).(В Україні опротестованийвексель вже являється виконавчим документом)
Солідарнавідповідальність. Якщо протест було здійснено своєчасно, векселедержатель може звернутисвій позов проти зобов'язаних за векселем осіб (переказний вексель). Всі особи,що видали, індосували або авалювали вексель, є солідарно зобов'язаними передвекселедержателем. Отже, векселедержатель має право пред'явлення позову до всіхцих осіб або до кожного окремо. Таке ж право належить кожній особі, щопідписала переказний вексель, після того, як вона сплатила за нього. Позов,пред'явлений до одного з боржників, не перешкоджає пред'явленню позовів доінших осіб, навіть якщо вони зобов'язалися після первинного відповідача. Післязакінчення термінів, встановлених для пред'явлення векселя терміном платежу попред'явленні або після закінчення певного терміну у такий-то час відпред'явлення; для здійснення протесту в неакцепті або неплатежі; дляпред'явлення до платежу у разі застереження «без протесту»,векселедержатель втрачає права проти індосантів, проти векселедавця і протиінших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта в переказному векселі івекселедавця у простому.
Відсутністьемісійного характеру. Вексель не є емісійним цінним папером. Отже, його видача непередбачає спеціальних процедур, пов'язаних з емісією цінних паперів. У зв'язкуз цим істотне значення набуває питання векселеспроможності, під якою розуміютьздатність якої-небудь особи бути учасником вексельного зобов'язання як кредиторабо боржник.
Наоснові усього вищевикладеного можна зробити висновок, що векселем є письмове,за встановленою законом формою, одностороннє, абстрактне і безумовне грошовезобов'язання, що передається за спрощеним порядком по передавальному напису іщо перебуває під солідарною відповідальністю всіх причетних осіб, яке підлягаєплатежу законному векселедержателю проти пред'явлення самого векселя під загрозоюпроцесуально суворого і спрощеного стягнення.
Всучасних умовах, яку б функцію на практиці не виконував вексель (знаряддякредиту, засіб платежу, інструмент для інкасування боргу), взаємовідносиниучасників вексельного обігу в будь-якому випадку носять характер вексельнихправовідносин і регулюються не загальними нормами цивільного, а особливоговексельного права.
В1930 р. в Женеві працювала конференція, в результаті чого була напрацьованаКонвенція, що встановила Уніфікований закон про переказний та простий вексель.Країни, що підписали або приєднались до неї, прийняли на себе зобов'язанняввести в дію на своїх територіях Уніфікований вексельний закон. До таких країнвідносяться:
Австрія,Бельгія, Бразилія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Італія, Люксембург,Монако, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, СРСР, Фінляндія, Франція,Швеція, Швейцарія, Японія.
Такікраїни як:
Алжир,Аргентина, Афганістан, Болгарія, Буркіна-Фасо, Гаїті, Габон, Гвінея, Гондурас,Ірак, Іорданія, Ісландія, Індонезія, Камбоджа, Камерун, Коста-Ріка, Лаос,Ліван, Лівія, Люксембург, Мароко, Малі, Нігер, Республіка Бенін, РеспублікаЗаїр, Південна Корея, Румунія, Саудовська Аравія, Сірія, Сенегал, Туніс, Того,Чехословаччина, Чад, Еквадор, Ефіопія, Югославія, не приєднались до Женевськоївексельної конвенції, але видали на її основі свої національні вексельнізакони. Усі вищезгадані країни утворюють Женевську систему вексельного права.
Іншуосновну систему вексельного права складають країни англо-американського права,чиє вексельне законодавство базується на англійському законі про переказнівекселі 1882 р. До них відносяться: Англія, Австралія, Багамські острови,Бермудські острови, Ботсвана, Бірма, Вірджинські острови, Гана, Гренада,Гонконг, Зімбабве, Ізраїль, Індія, Ірландія, Канада, Кенія, Кіпр, Колумбія,Лесото, Малазія, Нова Зеландія, Намібія, Нігерія, Пакістан, Пуерто-Ріко,Свазіленд, Судан, США, Танзанія, Уганда, Фіджі, Філіпіни, Шрі-Ланка, ПАР,Ямайка.
Самостійнугрупу утворюють країни, чиє вексельне законодавство не входить в жодну з двохосновних систем права і не основується на жодному, спільному для усіх цих країнвексельному законі. Це, наприклад, такі країни: Болівія, Венесуела, Гватемала,Гондурас, Домініканська Республіка, Єгипет, Іран, Іспанія, Колумбія, Куба,Мексика, Нікарагуа, Панама, Сальвадор, Тайвань, Таїланд, Уругвай, Чілі.
МіжЖеневським Уніфікованим вексельним законом (далі — УВЗ) і англійським Закономпро переказні векселі (далі — ЗПВ) спостерігаються деякі розбіжності.Прослідкуємо найсуттєвіші з них.
Увідповідності до УВЗ переказний вексель повинен вміщувати: найменування«переказний вексель», яке включене у самий текст документа і подане тією мовою,на якій цей документ складений; просту і нічим не обумовлену пропозиціюсплатити певну суму грошей; найменування платника (трасата); зазначення строкуплатежу; зазначення місця, в якому повинен здійснитися платіж; найменуваннятого, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений (першого векселедержателя);зазначення дати і місця складання векселя; підпис того, хто видає вексель(векселедавця, трасанта) (ст.1 ЄВЗ).
Документ,в якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, не має сили переказноговекселя, за винятком таких випадків: вексель, строк платежу у якому невказаний, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням; якщовідсутня назва місця платежу, ним вважається місцезнаходження платника;вексель, в якому не вказане місце його складання, розглядається як підписаний умісці знаходження трасанту (ст.2 ЕВЗ).
Відповіднодо ЗПВ переказний вексель повинен містити наступні обов'язкові реквізити:безумовний наказ сплатити певну грошову суму; строк платежу; найменуванняплатника; найменування отримувача або зазначення, що вексель сплачуєтьсяпред'явнику; підпис векселедавця (трасанта). Вексель не буде недійсним тому, щовін не має «вексельної відмітки», не датований, не вказане місце виставленняабо місце платежу (ст.3,6,7 ЗПВ). Тобто, в англійському законі передбачаєтьсяменша кількість обов'язкових реквізитів, ніж у ЄВЗ, і допускається виставленняна пред'явника (але в міжнародних розрахунках такі векселі не застосовуються).
Формапереказного векселя за Уніфікованим Торговельним Кодексом США (далі — УТК)відповідає положенням англійського закону, з тією особливістю, що для оборотноговекселя, що виставлений на користь конкретної особи, необхідне включення ввексель застереження про наказ або відмітки «переказний» (ст. ст. 3-104, 3-111,3-102, 3-110, 3-112 УТК).
Згідноз УВЗ оборотність векселя, тобто можливість передачі його по індосаменту,визнається за будь-яким векселем, навіть виданим без застереження «наказу».Навпроти, лише включення у вексель спеціальної відмітки «не наказу» аборівнозначного застереження може позбавити вексель властивості передачі поіндосаменту. Такий вексель може бути переуступленим тільки з дотриманням формиі з наслідками звичайної цесії (ст.11 ЄВЗ).
ЗаЗПВ оборотним є вексель, виставлений платежем пред'явнику або наказу, алеявляється платежем наказу, якщо містить застереження про наказ, а також, якщосплачується визначеній особі, але не містить слів, що забороняють передачу.Вексель з застереженням, що забороняє передачу, буде дійсним між сторонами, алене може бути оборотним.
Переказнийвексель може бути виданий на користь трасанта або виставлений на самоготрасанта (ст. о ЄВЗ, ст. 3-110, 3-118 УТК). У випадку, коли у переказномувекселі трасат і трасант — одна і та ж особа, англо-американське законодавствопередбачає, що держатель може на свій розсуд розглядати його або як переказний,або як простий вексель.
Крімтого, англійський закон допускає зазначення у переказному векселі декількохплатників, але документ, що містить наказ, адресований двом трасатам вальтернативі або двом чи більше трасатам в послідовності, не є переказнимвекселем (ст. 6 ЗПВ). Американський закон також передбачає можливістьвиставлення переказного векселя на двох чи більше трасатів, при умові, що особинесуть солідарну відповідальність (ст. 3-118 УТК).
Заангло-американським законодавством вексель може бути виданий на користь самогоплатника, а також на користь двох або більше одержувачів платежем сукупно або вальтернативі (ст.ст.5,7 ЗПВ, ст. 3-110 УТК). При цьому, якщо вексель підлягаєсплаті двом або декільком одержувачам по альтернативно, то він повинен бутисплачений всім їм сукупно і індосуватися ними теж тільки разом (ст.32 ЗПВ,ст.3-116 УТК).
Згідноз УВЗ трасант, виставляючи вексель, може скласти з себе відповідальність заакцепт, але будь-яке застереження на векселі, за допомогою якого він складає зсебе відповідальність за платіж, вважається ненаписаним (ст.9 ЄВЗ). А заангло-американським законом трасант має право скласти з себе відповідальністьяк за акцепт, так і за платіж (ст.16 ЗПВ, ст. 3-413 УТК).
Відповіднодо УВЗ, якщо на векселі є підписи осіб, недієздатних за векселем, підписифальшиві або вигаданих осіб, підписи, які за різними іншими причинами не можутьзобов'язувати тих осіб, які їх поставили або від імені яких він підписаний, топідписи інших осіб все ж таки залишаються в силі (ст. 7 ЄВЗ). Тобто, за наявністюсеред індосаментів підробленого або не уповноваженого підпису не перериваєтьсянизка індосаментів, і добросовісна оплата платником такого векселя держателю,який основує своє право на послідовному ряді індосаментів, є правильною. Навідміну від цього, за англо-американським законодавством підроблений або неуповноважений індосамент є повністю недійсним, внаслідок чого особа, що володієтаким векселем, не є держателем, а оплата такій особі не носить визвольногохарактеру для платника від його вексельного зобов'язання (ст.3-404 УТК).
Згідноз УВЗ включення у вексель процентної оговорки допускається тільки в векселяхплатежем за пред'явленням і в стільки-то часу від пред'явлення (ст. 5 УВЗ). Вбудь-якому іншому векселі вона буде вважатися ненаписаною. Англо-американськезаконодавство дозволяє включення процентної оговорки в любий вексель (ст.9 ЗПВ,ст. 3-106 УТК).
Відповіднодо УВЗ вексель може бути виданий строком платежу: за пред'явленням, встільки-то часу від пред'явлення, в стільки-то часу від складання, на визначенудату; якщо в переказному векселі строк платежу не вказаний, він підлягав оплатіза пред'явленням. Векселі, що містять інше визначення строку платежу абопослідовні строки платежу, недійсні. Строк платежу, вказаний або визначений завекселем, є твердим: ніякі граціонні дні, ні за законом, ні судові недопускаються (ст.ст.2,33,74 УВЗ).
Англо-американськезаконодавство передбачає ті ж засоби визначення у векселі строків платежу, що іУВЗ, але й дозволяє виставлення векселів строком платежу по настанню або увизначений період часу від настання певної події, яка повинна відбутися, хочачас, коли вона відбудеться, може бути невідомим. Також не забороняєтьсявиставлення векселів з оплатою частками в послідовні строки. Крім того, заамериканським законом вексель може бути також виставлений у визначений строк ззастереженням про можливість його наближення або відстрочки (ст. ст.9, 11 ЗПВ,ст. 3-Ю, 3-109 УТК).
Оплатавекселя повинна здійснюватися, як правило, в тій валюті, в якій виражена сумавекселя. Але, відповідно до УВЗ, якщо вексель виписаний у валюті, що не маєобігу у місці платежу, то сума його може бути сплачена в місцевій валюті закурсом на день настання строку платежу, а за простроченим платежем — на деньздійснення платежу. Держатель може обумовити, що платіж повинен бути здійсненийу визначеній векселем валюті (застереження про ефективний платіж в будь-якійіноземній валюті) (ст. 41 УВЗ), але так як ця умова порушує питання, щорегулюються національним валютним законодавством, УВЗ передбачає длякраїн-учасниць можливість відступу від ст.41 у відношенні ефективного платежу віноземній валюті за векселями з платежем на території цієї країни або складенимна ЇЇ території (ст. 7 Додатку 1). Тобто, положення ст. 41 УВЗ про ефективнуоплату векселів у валюті, що не є валютою місця платежу, може підпадати підправила валютного контролю країни-учасниці конвенції, що визначають обмеженняна платежі в іноземній валюті.
Ванглійському законі передбачено, що якщо вексель виставлений за кордоном, але зплатежем у Об'єднаному Королівстві і сума платежу за векселем не виражена ввалюті Об'єднаного Королівства, то сума, при відсутності особливих вказівок,повинна бути вирахована за курсом для тратти по пред'явленню в місці платежу надень оплати векселя, тобто повинна бути сплачена у фунтах стерлінгів (ст.72ЗПВ).
Згідноз американським законом зобов'язання або наказ сплатити певну суму, виражену віноземній валюті, можуть бути виконані шляхом сплати доларів за чековим курсом,що діє на день строку платежу за векселем. Якщо ж вексель передбачає іноземнувалюту як засіб платежу, то повинен бути сплачений в цій валюті (ст. 3-107 УТК).
Відповіднодо УВЗ відмова платника в оплаті векселя повинна бути засвідчена у визначенийстрок актом, складеним в публічному порядку (протестом у неплатежі), крімвипадків, коли вексель був раніш опротестований у неакцепті, об'явленняплатника неспроможним, об'явлення неспроможним трасанта за векселем, що непідлягає акцепту, включення до векселю трасантом, індосантом або авалістом і підписаногоними застереження («без протесту») звільняє держателя від здійснення протестудля здійснення права регресу (ст.ст.11,46,53 УВЗ).
Заангло-американським законодавством протест у неплатежі є необхідною умовоюнастання відповідальності трасанта або індосантів тільки у випадку «іноземних векселів»(ст.51 ЗПВ, ст. 3-501 УТК). «Іноземний вексель» за англо-американськимзаконодавством той, що виставлений або сплачуваний за межами відповідноОб'єднаного Королівства або США. У випадку виникнення неплатоспроможногоакцептанта іноземного векселя до строку платежу держатель може вчинити протесту цілях більш надійного забезпечення своїх інтересів, тобто своїх прав повідношенню до трасанта індосантам (ст. 51 ЗПВ, ст. 3-501 УТК).
Вдеяких країнах протест у неплатежі дає держателю процесуальні та інші перевагипри здійсненні примусового стягнення за несплаченими векселями (спрощена судовапроцедура, попередній арешт майна акцептанта, блокування коштів на йогорахунках в банку). Крім того, так як у деяких країнах вексельним протестамнадається гласність (про опротестовані векселі дається публікація в пресі таін.) протест може негативно вплинути на ділову і моральну репутацію вексельногоборжника.
Згідноз УВЗ, протест у неплатежі векселя строком на визначений день або в стільки-точасу від складання чи пред'явлення повинен бути здійснений в один із двохробочих днів, наступних за днем, в який вексель підлягає сплаті; векселістроком за пред'явленням — на протязі одного року з дня складання векселя, якщотрасантом або індосантом не встановлені інші строки, або наступного дня, якщопред'явлення мало місце в останній день цього строку (ст.44 УВЗ).
Заанглійським законом протест у неплатежі іноземного векселя повинен бутиздійснений в день, коли вексель був несплачений. За американським закономзобов'язання здійснення протесту банком настає в той же робочий день, будь-якоюіншою особою — на протязі трьох робочих днів після відмови платника відплатежу(ст. 3-508 УТК).
Відповіднодо УВЗ за будь-яку відповідальну за векселем особу може бути даний аваль —спеціальне вексельне поручительство, за допомогою якого гарантується платіж(повністю або частково). Аваль дається на векселі або додатковому аркуші(алонжі), виражається словами «вважати за аваль» або іншим подібним формулюваннямі підписується авалістом. Кожний підпис таким векселем, є товарна угода,комерційний кредит, що надається продавцем покупцю при реалізації товару. В ційякості вексель може виступати, з однієї сторони, як знаряддя кредиту, а з іншої— виконувати функції розрахункового засобу, багато разів переходячи із рук вруки та обслуговуючи в якості замінника грошей численні угоди купівлі-продажутоварів.
Вексельяк міжнародний фінансовий документ за час свого існування може переходити відоднієї особи до іншої на територіях різних держав. Звідси виникнення цілоїнизки зобов’язань, підлягаючих виконанню, охороні, а у випадку суперечки –судовому розв’язанню не тільки в різний час, але й на територіях дії різнихвексельних законів. Таким чином, для суду території одного вексельного законучасто буває необхідним вирішувати проблеми про вексельну суперечку зврахуванням також і чужих вексельних законів
1.3.Основні документи регулювання вексельних відносин в Україні.
Вексель –безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особа зобов’язана сплатити іншійвизначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюютьсязаконодавством про вексельний обіг. Розрізняють простий і переказний.
Розрахункиза допомогою векселів — одна з найскладніших форм розрахунків, адже вонавимагає знання досить великого за обсягом вексельного законодавства й вільноговолодіння термінами, що вживаються при таких розрахунках.
Зметою уніфікації вексельного законодавства й усунення колізій вексельнихзаконів на конференції в Женеві (Швейцарія) були розроблені й 07.06.1930 р.прийняті три вексельні конвенції:
Конвенція№358, що встановлює Уніфікований закон про переказний і простий вексель ;
Конвенція№359, яка має за мету вирішення деяких колізій законів про переказні й простівекселі;
Конвенція№360 про гербовий збір щодо переказних і простих векселів.
РадянськийСоюз приєднався до Женевських вексельних конвенцій 25.11.36 р., а постановоюЦВК і РНК СРСР у 1937 р. на території СРСР набрало чинності Положення пропереказний і простий вексель, яке текстуально майже повністю збігалося зУніфікованим законом про переказний і простий вексель.
ЗакономУкраїни від 18.06.91 р. «Про цінні папери і фондову біржу» вексельбув визнаний цінним папером в Україні. А Законом України від 12.09.91 р.«Про правонаступництво України» і Постановою Верховної Ради Україниза тією ж датою «Про порядок тимчасової дії на території України актівзаконодавства Союзу РСР» фактично підтверджено дію названих конвенцій іПоложення на території України.
Пізніше,прийнявши три закони від 06.07.99 р., Україна вже самостійно приєдналася довсіх трьох Женевських вексельних конвенцій. Згідно з повідомленням Генеральногосекретаря ООН на адресу Міністерства закордонних справ України, Женевські вексельніконвенції 1930 р. набрали сили закону для України 06.01.2000 р.
Вексельнеправо в нашій країні було розвинуте в Законі України від 05.04.2001 р.«Про обіг векселів в Україні». У ньому в основному подаютьсязастереження до Уніфікованого закону про переказний і простий вексель. Цим жеЗаконом передбачено прийняття ще кілька вексельних законів.
Відповіднодо Женевської конвенції 1930 р. прості і переказні векселі введено вгосподарський оборот України Постановою ВР «Про застосування векселів вгосподарському обороті України» від 17.06.92 р. №2470-XII. Цією жпостановою було доручено КМУ та НБУ розробити та затвердити правилавиготовлення і використання вексельних бланків.
Основнідокументи, якими регулюється випуск та використання векселів у господарськомуобороті України на даний час:
1.Постанова ВР України «Про застосування векселів в господарському оборотіУкраїни» від 17.06.92 р. №2470-XII.
2.Указ Президента України «Про сплату державного мита за вексельнібланки» від 02.11.93 р. №504/93.
3.Указ Президента України «Про розширення сфери обігу векселів» від26.07.95 р. №658/95.
4.Правила виготовлення та використання вексельних бланків, затверджені постановоюКМУ та НБУ від 10.09.92 р. №528.
5.Положення про переказний і простий вексель, затверджене постановою ЦВК і РНКСРСР від 07.08.37 р. №104/1341.
6.Роз'яснення НБУ щодо використання векселів у господарському обороті (лист НБУвід 22.02.95 р. №150010/48).
7.Лист Міністерства фінансів України «Про бухгалтерський облік вексельногообігу» від 12.08.92 р. №18-4116.
8.Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.91 р.№1201-XII
1.4.Особливості заповнення та використання векселів.
Правилазаповнення та використання векселів були затверджені постановою КМУ і НБУ від10.09.92 р. №528. Ними встановлено, що до затвердження Порядку випуску та обігувекселів використання вексельних бланків здійснюється відповідно до Положенняпро переказний та простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від07.08.37 р. №104/1341, з урахуванням деяких особливостей. Українське вексельнеправо встановлює такі, на відміну від Уніфікованого закону про переказний іпростий вексель, особливості заповнення і використання векселів:
— використовувати векселі, а також виступати векселедавцями , акцептантами ,індосантами й авалістами можуть лише юридичні особи — суб’єктипідприємницької діяльності, визнані такими відповідно до чинного законодавстваУкраїни. Однак Закон України від 05.04.2001 р. «Про обіг векселів вУкраїні» зазначає, що з 01.01.2002 р. ними можуть бути й фізичні особи;
— умова про проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язковопередбачається у відповідному договорі й у разі видачі (передачі) векселя,відповідно до договору, припиняються грошові зобов’язання за платежами за цимдоговором і виникають зобов’язання платежу за векселем. Особи, винні впорушенні цих вимог, несуть відповідальність згідно із законом;
— вексель може видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконаніроботи й надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, вказана увекселі як трасат , або векселедавець простого векселя, повинна матиперед трасантом або особою, яка або за наказом якої повинен бутиздійснений платіж, зобов’язання, сума якого повинна бути не меншою від сумиплатежу за векселем. Векселі Мінфіну, НБУ та комерційних банків України,органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також установ іорганізацій, які фінансуються за рахунок держбюджету, бюджету АвтономноїРеспубліки Крим або місцевих бюджетів, емітуються і беруть участь в обігу впорядку, визначеному чинним законодавством або встановленому КМУ;
— стаття 10 УВЗ не застосовується. У ній сказано, що якщо переказний вексель, незаповнений на момент видачі, був заповнений не відповідно до укладених угод, тонедотримання цих угод не може бути протипоставлене векселетримачу, якщо тількивін не придбав переказний вексель недобросовісно або ж, придбаваючи його, недопустив грубої необережності;
— векселедавець зобов’язаний вести реєстр виданих векселів у порядку,затвердженому Держкомісією з цінних паперів і фондового ринку;
— забороняється використовувати векселі як внески до статутного фондугосподарського товариства;
— резиденти можуть видавати й індосувати векселі як переказні, так іпрості, в іноземній і національній валюті для розрахунків з нерезидентами зазовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютногозаконодавства України (до прийняття Закону України «Про обіг векселів вУкраїні» видача й індосамент векселів за межі України не дозволялися).Умова проведення розрахунків між резидентом і нерезидентом із застосуваннямвекселів обов’язково передбачається у відповідному зовнішньоекономічномудоговорі (контракті). Придбання резидентом векселя в іноземній валюті іпроведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюєтьсявідповідно до валютного законодавства України;
— юридичні ситуації, викладені в статті 41 Уніфікованого закону про переказний іпростий вексель, українське законодавство вирішує таким чином: сума векселя,виражена в іноземній валюті, на території України може бути сплачена внаціональній валюті України за курсом НБУ на день настання терміну платежу(якщо боржник прострочить платіж — на розсуд векселетримача — на день здійсненняплатежу) або в іноземній валюті з дотриманням вимог валютного законодавстваУкраїни. Це положення застосовується і в тому разі, якщо векселедавцем(трасантом) обумовлено, що платіж здійснюється у зазначеній у векселі валюті(обумовлення про здійснення платежу в іноземній валюті);
— платежі за векселями на території України здійснюються лише в безготівковійформі;
— угосподарському обороті можуть використовуватися простий і переказний векселі;
— вексельний бланк можна заповнювати друкарським способом і від руки;
— сума платежу за векселем обов’язково заповнюється цифрами і літерами;
— вексель підписується: від імені юридичних осіб — особисто керівником і головнимбухгалтером (якщо ця посада передбачена штатним розписом юридичної особи) абоуповноваженими ними особами, підписи засвідчуються печаткою. Від імені фізичнихосіб — особисто зазначеною у векселі фізичною особою або уповноваженою неюособою і засвідчується печаткою, якщо вона є;
— вексельні бланки, які мають відповідний захист, купуються підприємствами вкомерційних банках України. При придбанні вексельних бланків покупці вобов’язковому порядку, крім вартості бланка, сплачують у дохід державногобюджету держмито за кожний бланк у розмірі 10% неоподатковуваного мінімумудоходів громадян, якщо інше не передбачене законодавством України;
— зміни в текст векселя можуть вноситися з ініціативи його тримача тількивекселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту і написаннянового із зазначенням дати внесення зміни і підписанням особами, які маютьправо підписувати вексель. Векселетримач повинен дати згоду на внесення зміни втекст векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів «згідно іззмінами» із зазначенням дати внесення зміни й підпису. У разі змінитерміну платежу за переказним векселем векселетримач повинен отримати згоду(акцепт) трасата на оплату векселя в новий термін. Якщо акцепт вже бувздійснений раніше, векселетримач повинен отримати додаткову згоду акцептантастосовно нового терміну. Якщо ж векселетримач, який погодився на внесення зміну текст векселя, хоче зберегти відповідальність попередніх індосантів, вінповинен отримати їх згоду. Інакше попередні індосанти несуть відповідальність,як і до внесення змін;
— хочвексель є безумовним зобов’язанням, Законом України «Про обіг векселів вУкраїні» передбачено, що КМУ повинен підготувати проект Закону України пропорядок розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів в Україні;
— згідно із Законом України «Про обіг векселів в Україні», юридичніситуації, викладені в абзаці третьому статті 44 Уніфікованого закону пропереказний і простий вексель, в нашій країні застосовуються так: протест унеплатежі за векселем , що підлягає оплаті на певну дату або в певнийтермін від дати складання або пред’явлення, повинен бути здійснений або в день,коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох подальших робочих днів;
— векселетримач має право регресу у разі порушення справи про банкрутство трасата, а такожу разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель.Таке ж право настає і в разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який непідлягає акцепту. Для використання цього права векселетримачу досить пред’явитисудове рішення про визнання такого трасата або трасанта банкрутом;
— тримач може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, суму неакцептованого або неоплаченого векселя з відсотками, якщо вони булиобумовлені у векселі, а також витрат, пов’язаних з протестом векселя, та інших.У разі якщо право регресу використане до настання терміну платежу (наприкладпри банкрутстві боржника), то з вексельної суми утримуються облікові відсоткиза діючою на дату використання права регресу офіційною (банківською) ставкою замісцем проживання тримача.
— якщоу векселі була обумовлена сплата відсотків, то тримач з особи, до якої вінвикористовує своє право в порядку регресу, від дати настання терміну платежуможе стягнути відсотки на суму векселів як виданих, так і таких, що підлягаютьоплаті на території України, в розмірі облікової ставки НБУ на деньпред’явлення позову і від дня настання терміну платежу (від дня платежу) до дняпред’явлення позову відповідно. В такому ж розмірі стягує відсотки особа, якаприйняла переказний вексель і здійснила платіж за ним, за іншими зобов’язаннямиперед ним осіб від дня здійснення ним платежу до дня пред’явлення позову. В іншихвипадках, згідно з Уніфікованим законом про переказний і простий вексель, стягується6% річних;
— якщо вексель видається на території України і місце платежу за ним також вУкраїні, то він складається державною мовою. Найменування трасанта абовекселедавця, інших зобов’язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якоюподано офіційне найменування у їх засновницьких документах.
Прикладзастосування векселів в Україні
/>
В Українівексель застосовується не як «чистий» цінний папір, а як засіб проведеннягосподарських операцій. Навіть якщо підприємство знаходиться «на картотеці».Особливо актуальним вексельний обіг став після заборони договорів уступкивимоги i переводу боргу.
Учасникиоперацій:
А —постачальник комплектуючих для заводу
Б —завод-виробник лiквiдної продукції (на картотеці)
В —покупець (можливо, дочiрня фiрма вiд «Б»)
Г — фірма- продавець послуг (маркетингових, iнформацiйних, брокерських)
1 —«А» постачає «Б» комплектуючi на 100 одиниць
2 —«Б» не розраховується з «А» (вiдсутнi кошти)
3 —«Б» продає «В» лiквiдну продукцiю на 150 одиниць
4 —«В» винний «Б» суму у 150 одиниць
5 —«Б» видає «А» переказний вексель на 100 одиниць (платник — «В»)
6 —«А» пред`являє «В» вексель до оплати
7 —«В» проводить оплату векселя у повному обсязi (100 одиниць)
8 —«Г» проводить для «Б» продаж послуг на суму 50 одиниць
9 —«Б» видає «Г» переказний вексель на 50 одиниць (платник — «В»)
10—«Г» пред`являє «В» вексель до оплати
11—«В» проводить оплату векселя у повному обсязi (50 одиниць)
12—«Г» засвiдчує подяку «Б» за здiйснену операцiю
P.S.Можливi i iншi варiанти (без фiрм «А» або «Г», з продажемвекселя за цiною нижче номiналу тощо).
2.Умови та особливості обігу векселів.
2.1.Правова природа векселя та умови обігу.
Дляефективного використання векселя в економіці, перш за все, необхідно матиуявлення про його правову природу і умови обігу.
Цивільнезаконодавство, як відомо, відносить вексель до категорії цінних паперів, які єпредметом діяльності учасників цивільних правовідносин.
Поняттяцінних паперів розкривається внаслідок аналізу функцій, які виконують вторгово-грошовому обігу юридичні документи. Останні являють собою документи,зміст яких засвідчує ті чи інші юридичні факти або засновані на нихправовідносини. Юридичні документи виконують в обігу різні функції залежно відтого, яке значення має документ для відповідних правовідносин, зокрема,документ може мати процесуальне і матеріально-правове значення, тобто наявністьдокумента необхідна для виникнення відповідних правовідносин. Рівною міроюматеріально-правові функції належать документу тоді, коли він має значення приздійсненні вираженого в ньому права. Відносно цілого ряду цінних паперів (утому числі й векселя), їх пред'явлення необхідне для здійснення вираженого вних права. Документи, що визначаються як цінні папери, свідчать про наявністьпевних взаємних прав і обов'язків між особою, яка їх випустила (емітентом), іособою, яка є їх власником (інвестором).
Останнімчасом, як показала практика, посилилася тенденція до більш широкоговикористання «без паперових» цінних паперів замість «паперових». Відповідно доцієї обставини виникає питання про зміст поняття «документ» в умовахзміни його форми з «паперової» на «без паперову». Коли мова йде про цінніпапери як про грошові документи, потрібно брати до уваги три важливих аспекти.Перший – «документальний» характер цінного паперу; другий — матеріальна формадокумента; третій — наявність певних взаємних прав і обов'язків, що витікають зправа власності на цінний папір.
Документальнийхарактер цінного паперу означає, що його випуск і обіг обумовлює виникненняпевних відносин між інвестором і емітентом, тобто поняття «документальнийхарактер» цінного паперу має таке ж значення, як і її офіційний характер.
Матеріальнаформа цінного паперу означає форму або вид матеріального носія, на якомувиконаний документ.
Права,які визначають зміст цінного паперу, можуть належати до різних категорійсуб'єктивних прав. Найчастіше вони належать до зобов'язальних прав. У цінномупапері не можуть бути виражені правовідносини, внаслідок яких обидві сторонивзаємно набувають права і обов'язки, оскільки сторона, що не володіє папером,не зможе реалізувати права, що належать їй.
Необхідністьпред'явлення цінного папера для здійснення вираженого в ньому права маєподвійне значення. По-перше, пред'явлення цінного папера для кредитора єлегітимацією його як суб'єкта права. Зокрема, для витребування від боржника зацінним папером виконання його зобов'язання кредитор повинен його пред'явити.Без цінного папера кредитор не має права вимоги. Якщо цінний папір непред'явлений, боржник має право відмовити у виконанні. По-друге, особа,зобов'язана за цінним папером, може виконати своє зобов'язання тільки відноснопред'явника папера. У противному разі ця особа буде нести відповідальністьперед суб'єктом, уповноваженим цінним папером. Зокрема, боржник за векселемможе виявитися вимушеним двічі виконати своє зобов'язання. Виконавши ж своєзобов'язання належному держателю цінного папера, боржник гасить (виконує) своєзобов'язання.
«Такимчином легітимація держателя цінного папера як суб'єкта відповідного права маєзначення як в інтересах самого держателя, якого він уповноважує виступити звідповідною претензією, так і в інтересах зобов'язаної особи, яка, виконавшисвій обов'язок пред'явнику, звільняє себе від відповідальності перед дійснимсуб'єктом права, якщо держатель таким не був».
Прианалізі поняття «цінний папір» важливо відмітити, що не кожнийфінансовий документ може мати статус цінного папера. Головним критерієм,відповідно до якого одні фінансові документи вважаються цінними паперами, аінші ні, є законодавче визначення і закріплення вичерпного переліку категоріїцінних паперів. У зв'язку з цим потрібно підкреслити, що у багатьох країнахіснує нормативно-правовий перелік фінансових документів, що мають юридичнийстатус цінного папера.
Цейперелік, як правило, закріплений законом. Документи, не віднесені законодавцемдо категорії цінних паперів, таким чином, не можуть бути цінними паперами.
ЗакономУкраїни від 18 червня 1991 року «Про цінні папери і фондовубіржу»(ст. 3) встановлено вичерпний перелік цінних паперів, які можутьвипускатися і обертатися в Україні: акції, облігації внутрішнього державної імісцевої позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання; депозитнісертифікати; векселі; приватизаційні папери.
Згідноз цим Законом (ст. 21), векселем є цінний папір, який засвідчує безумовнегрошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену сумугрошей власнику векселя (векселедержателю).
Прицьому Закон розрізняє два види векселів:
а)переказний (тратта);
б)простий.
ВЕКСЕЛЬ простий переказний
Реквізити простого векселя:
а) найменування — «вексель»;
б) проста і нічим не обумовлена обіцянка сплатити визначену суму;
в) зазначення строку платежу;
г) зазначення місця, в якому повинен здійснюватися платіж;
д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;
е) дата і місце складання векселя;
є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).
Переказний вексель, крім зазначених вище реквізитів, повинен також містити просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму та найменування того, хто повинен платити (платника).
Вексель,у якому відсутній будь-який з обов'язкових реквізитів, не має сили простого абопереказного векселя, за винятком таких випадків:
а)вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягаєоплаті після пред'явлення;
б)при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч з найменуваннямплатника (місце складання — для простого векселя), вважається місцем платежу йодночасно місцем проживання платника (векселедавця — для простого векселя);
в)вексель, у якому не вказано місце його складання, визнається підписаним умісці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця. 2.2. Особливості обігу векселів
Простийвексель — просте i нічим не зумовлене зобов'язання векселедавця сплатити власнику векселяпевну суму грошей у визначеному мiсцi у визначений час.
Схемазастосування простого векселя показана на мал. 1. Спочатку векселедавецьвиписує вексель векселедержателю. Через обумовлений час останній пред'являєйого до оплати. Після цього проводиться оплата векселедавцем. Останній крок — вручення погашеного векселя векселедержателем векселедавцю з обов'язковоюрозпискою про отримання платежу.
Мал.1
Схемаобігу простого векселя
/>
1- видача векселя
2- пред'явлення векселя до оплати
3- погашення векселя (оплата)
4- вручення погашеного векселя з розпискою про отримання платежу
Переказнийвексель (тратта) — це письмовий наказ векселедавця платнику (трасату) про сплатувекселедержателю певної суми грошей у визначеному мiсцi у визначений час.Причому отримувачем коштів може виступати як перший векселедержатель(ремiтент), так i кожний з наступних векселедержателів (iндосат).
Схемазастосування переказного векселя показана на мал. 2 (нижче). Векселедавецьвиписує переказний вексель векселедержателю; за цим векселем платник повиненсплатити iндосату визначену суму грошей. Пiсля цього векселедержатель здiйснюєпред'явлення векселя до акцепту (презентацiю).Платник переказного векселя(трасат) стає боржником по векселю тільки після того, як акцептує вексель.Акцепт – засвідчена підписом трасата або іншої особи (посередника вакцепті) згода оплатити переказний вексельну тому вигляді, в якому він пред’явленийдо платежу. Платник може відмовитись від акцепту. В цьому випадку ремітентвимагає від трасата оплати виданого векселя. Якщо ж платник здійснив підтвердженняакцепту, то вексель вважається акцептованим. В зумовлений час вексельпред'являється до оплати. Якщо трасат не здійснює відмови від платежу повекселю (можливе й таке), проводиться погашення векселя (оплата) з подальшимврученням погашеного векселя з розпискою про отримання платежу.
Векселізагалом застосовуються у випадках: коли необхідно провести відстрочення платежуабо коли є потреба оперативно провести фінансову операцію. У торговельних операціяхчасто переказний вексель виписує продавець — клієнт певного банку, де він бравкредит для здійснення операції (трасант) на покупця-контрагента (трасат) накористь банку-кредитора (ремітент).
Будь-якийпереказний вексель може бути переданий шляхом індосаменту, тобто передавальногонапису на векселі. Індосамент має бути простим і нічим не обумовленим.Індосамент має бути написаний на переказному векселі або на приєднаному донього аркуші та підписаний особою, що володіє векселем на підставі індосаменту(індосантом). Особа, в якої знаходиться переказний вексель, вважається законнимвекселедержателем.
Кожнийіндосант (особа, що володіє векселем на підставі індосаменту) може обумовити,що вексель повинен бути пред'явлений до акцепту з призначенням строку або безйого призначення, якщо тільки вексель не оголошений векселедавцем як такий, щоне підлягає акцепту. Акцепт має бути простим і нічим не обумовленим. Платникчерез акцепт бере на себе зобов'язання оплатити переказний вексель у визначенийстрок.
Платіжза переказним векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельноїсуми через аваль. Аваль — це вексельне поручительство, яке гарантує оплатувекселя.
Авальдається на переказному векселі або на додатковому аркуші, проте він може бутиданий і на окремому аркуші з зазначенням місця його видачі. Він виражаєтьсясловами «вважати за аваль» або будь-якою іншою рівнозначною формулоюі підписується тим, хто дає аваль. Для авалю достатньо лише підпису,поставленого авалістом на лицьовому боці переказного векселя, якщо тільки цейпідпис не поставлений платником або векселедавцем. В авалі повинно бутивказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважаєтьсявиданим за векселедавця.
Аваліствідповідає так само, як і той, за кого він дав аваль. Оплачуючи переказнийвексель, аваліст набуває прав, що випливають з переказного векселя, проти того,за кого він дав гарантію.
Платникможе, оплачуючи переказний вексель, вимагати, щоб він був вручений йомувекселедержателем з розпискою про одержання платежу.
Векселедержательможе обернути свій позов проти індосантів, векселедавця та інших зобов'язанихосіб, якщо при настанні терміну платіж не був здійснений, а також у разі повноїабо часткової відмови від акцепту.
Усіті, хто видали, акцептували, індосували переказний вексель або поставили наньому аваль, є солідарно зобов'язаними перед векселедержателем.
Використанняпідприємствами, які мають податкову заборгованість, переказних векселів длярозрахунків з постачальниками матеріальних цінностей, дозволяє такимпідприємствам, як і при звичайному бартері, ухилятись від сплати нарахованихподатків і зборів.
Мал.2
Схемаобігу переказного векселя (тратти)
/>
1- видача векселя
2- пред'явлення векселя до акцепту (презентацiя)
3- пiдтвердження акцепту
4- пред'явлення векселя до оплати
5- погашення векселя (оплата)
6- вручення погашеного векселя з розпискою про отримання платежу
2.3. Учасники вексельної форми взаєморозрахунків, організація та технологія.
Виходячиіз визначення простого і переказного векселя первинними сторонами простоговекселя виступають дві особи:
— векселедавець — особа, що виписує вексель, яка одночасно є і платником завекселем;
— ремітент — перший отримував за векселем або перший векселедержатель, перед якимплатник приймає зобов'язання про платіж. У переказному векселі первіснимиучасниками є:
— трасант (векселедавець) — особа, що виписує вексель;
— трасат (платник), до якого трасант звертає свій наказ про платіж за векселем;
— ремітент — перший отримував або перший векселедержатель, на користь якоговиставляється вексель. Тобто, за переказним векселем, на відміну від простого,платником є не векселедавець, а інша особа, яка повинна письмово підтвердитисвою згоду здійснити платіж за векселем у визначений строк — ця спеціальна діяназивається акцептом тратти.
Томупереказний вексель має форму наказу трасанта платнику (який після акцепту стає акцептантом)здійснити платіж за векселем.Особа яка:
Простий
вексель
Переказний вексель
При участі
3-х осіб
При участі
2-х осіб
При участі
4-х осіб Платить по векселю Векселедавець Трасат Трасат Трасат, він же трасант Трасат Видає вексель Трасант Трасант, він же ремітент Трасант Отримує вексель Векселедержатель Ремітент Ремітент Ремітент Отримує платіж Презентант
Простийвексель видається з метою оформити раніше (або одночасно) здійснений перехідцінностей, це значить, що простий вексель видається боржником кредитору. Отже,для боржника – він борговий документ, а в руках кредитора – доказ відправкицінностей і забезпечення зворотного отримання в строк грошового еквівалента, аразом з тим, у випадку необхідності, вексель дає можливість кредитору отриматикапітал, що знаходиться у векселі, раніше строку.
Усіхучасників векселя пов'язують визначені правовідносини, предметом яких є, вкінцевому результаті, сплата вексельної суми.
Трасант,підписуючи вексель і видаючи його ремітенту, приймає на себе перед ремітентом,а також евентуальне і перед наступним держателем векселя (якщо вексель будемати подальший обіг) відповідальність за його оплату. Але трасант не є основнимборжником за векселем. Його відповідальність носить вторинний характер, тому щовона настає тільки у випадку несплати векселя платником.
Цявідповідальність є безвідзивною, тому буде недійсною усяка відмова на векселі,за допомогою якої трасант знімає з себе цю відповідальність (наприклад, «беззвороту »). Трасант також несе відповідальність за акцепт векселя платником,яка виражається в тому, що, якщо платник відмовиться акцептувати вексель, тодержатель має право пред'явити трасанту негайну вимогу про платіж за векселем,не чекаючи строку платежу. Але в цьому випадку трасант може зняти з себевідповідальність за акцепт до настання строку платежу за векселем.
Ремітенту(або наступному держателю векселя) належить кореспондентське право повідношенню до трасанта, тобто право вимагати платіж за векселем у випадкувідмови платника від акцепта або сплати векселя. Але це право може бутиреалізоване тільки при дотриманні ремітентом (держателем) таких умов:своєчасного пред'явлення векселя до акцепту або платежу та здійснення протестув неакцепті або неплатежі. Але якщо трасант зробить у векселі відмітку «безпротесту» або «без витрат», то дотримання перелічених умов для пред'явленнявимоги про платіж до трасанта не обов'язкове.
Зобов'язаннятрасанта перед ремітентом (і наступним держателем) підтверджується підписомтрасанта на векселі і в силу цього носить вексельний характер. Разом з тим,трасант і ремітент пов'язані також відносинами тієї угоди, яка була передумовоювидачі векселя. Ці правовідносини між ними регулюються не нормами вексельногоправа, а нормами цивільного права про зобов'язання, що витікають із договорів.Тобто видача векселя, створюючи нові вексельні відносини між трасантом іремітентом, не зупиняє правовідносин, які існують між ними за основною угодою.Внаслідок цього ремітент, що втратив за будь-якої причини право вимоги дотрасанта із векселя, може пред'явити останньому позов із основної угоди, атрасант має право заявити проти вимоги ремітента за векселем заперечення ізцієї ж утвореної між ними угоди.
Алетрасант не тільки несе зобов'язання за векселем, але й має також право прямогопозову, основаного на векселі, проти акцептанта, що не сплатив вексель. Такийпозов можливий у випадку, коли сам трасант одночасно є і ремітентом (тобто коливексель виписаний за власним наказом трасанта), а також у випадку, коли трасантоплачує вексель у порядку зверненої до нього регресної вимоги держателявекселя.
Платник,що не акцептував вексель, не є відповідальною за векселем особою, тому що вінне поставив на векселі свій підпис, який тільки і може породити вексельнувідповідальність. Але акцепт не є обов'язковою дією для того, щоб платникздійснив оплату виставленого на нього векселя. Тому ремітент (або іншийдержатель) має право надати вексель платнику у належний строк для оплати.Платіж, здійснений платником за таким векселем, буде носити визвольнийхарактер, тобто визволить платника від його зобов'язання за основним договоромз трасантом, а також звільнить трасанта від його відповідальності передремітентом (або іншим держателем) за векселем; з оплатою векселя платникомвексель гаситься. Якщо платник відмовиться від оплати векселя, він може нестивідповідальність тільки перед трасантом, але відповідальність не вексельну, атаку, що виникає із укладеної між ними угоди, по якій і був виставленийвексель.
Акцептант— це платник, що акцептував виставлений на нього переказний вексель. Завдякиакцепту платник стає головним боржником за векселем. Таким чином, акцепт єписьмовим зобов'язанням на векселі платника сплатити його держателю в строк. Зтого моменту, як акцептант повернув акцептований ним вексель, його зобов'язанняза векселем стає безвідзивним (навіть якщо він пізніше й закреслив свійакцепт).
Акцептздійснюється у вигляді напису на лицьовій стороні векселя. Акцепт повинен бутипростим і нічим не обумовленим, але може бути як повним (на всю суму векселя),так і частковим (на частину суми векселя).
Увипадку відмови (повної або часткової) в акцепті векселедержатель повиненопротестувати вексель в неакцепті. В цьому випадку у його держателя виникаєправо оплати у порядку регресу, тобто зворотної вимоги до попередніхзобов'язаних за векселем осіб.
2.4.Види векселів за їх економічною природою.
Всівекселі за їх економічною природою можна поділити на:
— Комерційні або торгові (товарні) векселі, тобто такі векселі, які видані на основітоварного боргу, наданих послуг, виконаних робіт і т.п.;
— Фінансові векселі, тобто такі векселі, джерелом яких є фінансові операції та воснові видачі яких лежить отримання грошової позики проти видачі борговогозобов’ язання. В основі видачі і комерційних, і фінансових векселів лежитьзавжди фактична угода, чи-то є отримання товарного (комерційного) або грошового(банківського) кредиту.
Векселі,що виставлені на банк, носять комерційний характер, коли банк надає свій акцептз метою загального або спеціального фінансування підприємства. Векселі, якщовони є виставленими банком на банк, зазвичай являються фінансовими траттами, задопомогою яких один банк надає іншому можливість скористатися кредитом шляхомпродажу цих тратт на грошовому ринку. Ці тратти являються засобом фінансуваннябанку, а часто і фінансування спекулятивних операцій з цінними паперами таіноземною валютою (наприклад, при внесенні у якості застави у реєстраційнупалату біржі).
Середфінансових векселів виділяють векселі, в основі видачі яких не яка-небудьреальна угода, а лише мета отримання товарного або — переважно — грошовогокредиту, який в інший спосіб отримати б не вдалося. До таких векселіввідносяться дружні (приятельські) та бронзові (дуті) векселі. Загальною ознакоюі тих, і інших є безгрошовість (тобто відсутність у вексельному зобов’язаннізаконної підстави боргу, реальної економічної бази його видачі) табезвалютність (тобто відсутність у вексельному зобов’язанні майновогозабезпечення боргу). Оскільки безгрошове зобов’язання юридично нікчемне, вономоже бути визнане незаконним, але якщо вексель тим часом опиниться у рукахдобросовісного держателя, який не знав про цю ваду, то такий держатель все жтаки залишиться законним держателем і має право вимагати задоволення за векселем.В Україні законодавством дозволено видавати векселі лише для сплати запоставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, за виключенням векселівМінфіну, Національного банку та комерційних банків. Ні ділових звичаїв, нісудової практики у відношенні даних векселів поки що не існує.
Додружніх векселів відносяться векселі, що не мають в основі своєї видачірозрахунків векселедержателя за товарними та грошовими угодами, що видаютьсяголовним чином з метою отримання грошей від врахування векселів у банку. Такимивекселями визнаються: видані один одному родичами, членами та пайовщикамиодного товариства, однією юридичною особою на користь іншої та інші безгрошовівекселі.
Добронзових (дутих) векселів відносяться безгрошові векселі, які видані з метою абопоповнення коштів шляхом їх врахування в банках, або штучного підвищенняборгів шляхом видачі векселів на користь фальшивих кредиторів. На відміну віддружніх векселів за векселями фіктивними особи, причетні до їх виникнення, неприймають на себе відповідальності за векселем, оскільки вексель створюєтьсялише з однією метою – ошукати кредиторів і шляхом шахрайства виманити у нихкошти.
Дозустрічних векселів належать дружні та бронзові векселі, в яких дві юридичніабо фізичні особи виcтупають по черзі то векселедателем (платником), товекселедержателем (покупцем). Такі векселі визнаються зустрічними, хоча б їхстроки та суми не співпадали. Очевидно, що зустрічні векселі можуть бути нелише дружніми та бронзовими, але й комерційними, що виникли із взаємнихторгових відносин та угод між двома особами.
Розглянемобільш детальніше індосамент, аваль та акцепт векселю.
3.Індосамент.
3.1.Призначення індосаменту і його юридична природа
Вексельяк цінний папір має підвищену обігоздатність і тому широко використовується якплатіжний засіб. Векселі легко приймаються в оплату боргу не тільки тому, щокредитор впевнений у своєчасності платежу, але й тому, що таким векселем він, всвою чергу, має можливість розплатитися за своїми власними зобов'язаннями, апри необхідності — шляхом обліку в банку отримати гроші до строку платежу. Одині той же вексель в процесі обігу здатний погасити цілий ряд грошовихзобов'язань.
Звичайнимзасобом передачі векселя є індосамент — особливий передаточний напис, щоздійснюється, як правило, на оборотній стороні векселя (звідси термінологія, щоісторично склалась і походить від італійського іn dosso — на спині) або надодатковому аркуші — алонжі. Переуступка (дія передачі векселя) векселя задопомогою передаточних написів називається індосуванням або індосацією векселя.Особа, що здійснює передаточний напис, тобто переуступає вексель по індосаменту- індосантом, а особа, що отримує вексель по індосаменту — індосатом абоіндосатором (векселедержателем).
Можливістьпередачі векселя за допомогою індосаменту поширила межі його застосування,перетворивши вексель із знаряддя переказу коштів в засіб платежу і далі — втовар, що купується з метою здійснення ним платежу.
Всилу оборотності векселів — ця якість визначається за будь-яким векселем, навітьвиданим без застереження про наказ. У зв'язку з цим вираз «або наказу» не єобов'язковим реквізитом, тому що і при відсутності такого зазначення вексельможе передаватися по індосаменту. Навпроти, лише включення у вексельспеціальної відмітки «не наказу» або рівнозначної їй може позбавити вексельвластивості оборотності. Право позбавити вексель цієї здатності належить тількивекселедавцю. Якщо вексель виданий у формі оборотного документа, він продовжуєзалишатися таким до кінця, тобто до його погашення. Ніякі застереження навекселі, що обмежують його переуступку (передачу), зроблені після видачівекселя, або позавексельна угода сторін не можуть коливати оборотність векселя.А застереження «не наказу», що зроблена індосантом, не виключає можливості подальшогоіндосування векселя, а лише знімає відповідальність з такого індосанта переднаступним його придбавачем.
Векселіз застереженням «не наказу», що зроблена векселедавцем, можуть бути передані увласність або переуступлені ремітентом іншій особі, новому кредитору, але лишез дотриманням форми і з наслідками загально цивільного договору про переуступкувимоги (цессії) так, як може бути передане право вимоги за звичайним цивільнимзобов'язанням. За договором цессії право вимоги переходить до нового кредиторасаме у тому стані, в якому воно було у першого кредитора, зі всіма характернимидля нього перевагами і недоліками. Відбувається лише зміна осіб у зобов'язанні.Місце першого кредитора займає нова особа, яка має ті ж права, що і їїпопередник, у зв'язку з чим боржник може висувати проти вимоги нового кредитораусі заперечення, які він мав проти першого кредитора на момент уступки вимоги.Перший кредитор несе відповідальність перед новим кредитором лише за дійсністьпереданої вимоги, але він не відповідає за виконання боржником своїхзобов'язань.
Крімтого за допомогою цессії передаються векселі після протесту у неплатежі абопісля закінчення строку, встановленого для здійснення протесту.
Переуступкавекселів по індосаменту суттєвим чином відрізняється від переуступки задоговором цесії за змістом, правовими наслідками і формою:
врезультаті здійснення індосаменту індосант приймає на себе відповідальністьперед будь-яким наступним векселедержателем (якщо в текст передаточного написуне включене спеціальне застереження); при цесії той, хто поступається своїмиправами відповідає тільки перед своїм спадкоємцем і лише за їх дійсність, алене за здійсненність;
індосаментявляє собою односторонню угоду, яка укладається тим, хто поступається своїмиправами за векселем; цесія ж є двостороннім договором між тим, хтопоступається, і тим, хто придбає права;
вексельнезаконодавство допускає здійснення бланкового або пред'явительськогоіндосаменту; цесія ж може бути тільки іменною;
індосаментпередбачає повну і безумовну передачу прав за векселем; при цесії передача правможе бути здійснена при умові чи частково.
Врученнявекселя новому кредитору (індосатору) є також необхідним і важливим елементомпроцесу переуступки векселя по індосаменту. Індосатор для реалізації своїхправ, які визначені векселем, повинен мати сам цінний папір, тобто стативекселедержателем. Переуступка векселя у власність нового кредитора тільки тодіможе вважатися завершеною, коли після індосаменту вексель реально переходить дорук нового кредитора або знаходиться в його розпорядженні. Тобто врученнявекселя є тим юридичним фактом, який визначає момент виникнення у індосатораправа власності на вексель. Тому до вручення векселя передаточний напис, щозроблений індосантом, вважається відзивним і може бути ним анульований, абудь-який закреслений індосамент вважається ненаписаним.
Щобіндосамент міг виконати свою функцію, необхідно, перш за все, щоб індосаменти,які проставлені на векселі, являли собою неперервний ряд, низку, тому що тількиіз неперервного ряду індосаментів можливо відслідкувати перехід прав від однієїособи до іншої. Цей ряд починається індосаментом ремітента (або трасата) і даліпродовжується індосаментами наступних держателів. Для неперервності рядуіндосаментів достатньо наявності зовнішньої тотожності між підписом індосанта іім'ям попереднього держателя. При цьому навіть фальшивий або неуповноваженийіндосамент вважається повністю дійсним і не перериває низку.
3.2.Форма і види індосаменту
Індосаментповинен бути здійснений у письмовій формі, ніякі усні угоди про переуступкуправ за векселем не вважаються індосаментом. Індосамент повинен бути простим інічим не обумовленим. Усяке обмеження його умов вважається ненаписаним.Частковий індосамент, тобто передача тільки частини суми векселя, недопускається.
Поформі індосамент може бути повним (іменним) і бланковим. Повний індосаментмістить найменування особи, на користь якої він зроблений, наприклад:
«ПлатітьАТ «0мега» або його наказу. Завод побутових приладів (підписи)». Повний індосаментзберігає іменний вексель в якості такого, а вексель на пред'явника перетворює віменний. Бланковий індосамент не містить назву особи, на користь якої вінзроблений, або складається із одного підпису індосанта, наприклад: «Платіть.Завод побутових приладів (підписи)» або «Завод побутових приладів (підписи)».Силу бланкового має також індосамент на пред'явника: «Платіть пред'явнику.Завод побутових приладів (підписи)». Бланковий індосамент перетворює іменнийвексель у вексель на пред'явника.
Держатель,який отримав вексель по бланковому індосаменту має можливість:
— заповнити цей бланк своїм ім'ям або ім'ям якої-небудь іншої особи, перетворившитим самим бланковий індосамент в іменний;
— незаповнюючи бланкового індосаменту, в свою чергу, індосувати вексель задопомогою повного або бланкового передавального напису;
— передати вексель іншій особі, не заповнюючи бланка і не здійснюючи індосаменту,тобто простим врученням документа.
Колоосіб, яким може передаватися вексель, не обмежене. Вексель може бутиіндосований навіть на користь трасанта або платника, а вони в свою чергу,можуть індосувати вексель далі.
Напрактиці у забезпечувальних цілях, тобто коли векселедавець у відповідності зіспецифікою угоди не має наміру випускати свої векселі на ринок, можутьвиставлятися необоротні векселі, які можуть передаватися тільки за нормамицивільного права в загальному порядку передачі прав за борговими вимогами(цесії). Звичайно ця операція здійснюється завдяки напису на оборотній сторонівекселя, наприклад: «Всі права по даному векселю переуступаються Укрінбанку».
Наступнимвидом індосаменту є передоручувальний. У цьому випадку індосамент може міститиряд застережень, наприклад: «на інкасо», «як довіреному», «валюта доотримання», які мають на увазі просте доручення провести операції за векселем(інкасування коштів, здійснення протесту і т.д. — в цьому випадкувекселедержатель, вказаний в індосаменті, не розглядається як власник векселя,ним залишається індосант), «валюта у заставу», «валюта у забезпечення», які маютьна увазі заставу векселя. Індосат у цих випадках може індосувати вексельнаступній особі тільки у порядку передоручительства, тобто з аналогічнимизастереженнями.
Крімтого, відрізняють безоборотний Індосамент, який здійснюється з застереженням«без обороту на мене» і знімає відповідальність з векселедавця за несплаченим іопротестованим у неплатежі векселем. Дана особа вибуває із ряду попередніх інаступних осіб, які несуть солідарну відповідальність за векселем в результатіздійснення неперервного ряду передавальних написів.
3.3.Основні функції індосаменту
Індосаментвиконує три основні функції: передавальну (трансфортабельну), гарантійну ілегітімаційну (легітімація — засвідчення законності будь-якого права).
Передавальнафункція полягає в тому, що за допомогою індосаменту усі права, що витікають ізвекселя, переносяться від однієї особи (індосанта) на нового кредитора(індосатора). Так як усі права за векселем пов'язані з володінням документом,індосамент повинен бути доповнений врученням. У результаті індосування векселяз'являється новий власник векселя — його держатель. Він отримує право вимагативід платника-акцептанта обумовлену у векселі суму грошей у встановлений строк,право вимоги по відношенню до попереднього кредитора і будь-якої іншої особи,що поставила на векселі свій підпис, у випадку несплати або неакцепту векселяплатником (право на регресні вимоги), а також право переуступити вексель іншійособі. Індосатор не замінює собою попереднього держателя, а є самостійнимвексельним кредитором. Його право вимоги до вексельного боржника незалежне відправ його попередників і базується виключно на володінні векселем і здійсненомуіндосаменті. Здійснення індосаменту не завжди пов'язане з передачею прававласності на вексель. Індосамент може мати тільки перепоручальний характер абоздійснюватися з метою застави векселя. У цьому випадку до держателя непереходить право власності на вексель. Він має право здійснювати усі дії зметою отримання платежу за векселем і примусового стягнення, але передативексель далі він може тільки у порядку перепоручительства. Відмінністьперепоручального індосаменту від заставного полягає в тому, що держатель запередоручительним індосаментом отримує суму векселя для свого індосанта, адержатель за заставним векселем має право направити отриману суму або їїчастину на погашення виданого ним індосанту кредиту, що забезпечений заставоювекселя.
Гарантійнафункція індосаменту полягає в тому, що після передачі векселя індосант сам стаєперед індосатором у положенні вексельного боржника, який відповідає згідно ззаконом за акцепт і платіж за векселем. Індосант гарантує новому держателю, щоплатник належним чином акцептує і сплатить вексель, а якщо він цього незробить, то індосант сам оплатить вексель. Тобто індосамент створює в особііндосанта нового вексельного боржника. Усі індосанти разом з трасантом єсолідарними гарантами перед держателем, у зв'язку з чим по мірі збільшеннякількості індосаментів зростає і коло осіб, пов'язаних солідарноювідповідальністю за векселем, і тим самим підвищується цінність векселя. Але навідміну від трасанта, який є головним гарантом платежу за векселем, індосантможе звільнитися не тільки від відповідальності за акцепт, але також і відвідповідальності за платіж шляхом включення у свій індосамент застереження «беззвороту», «без гарантії» або подібної відмітки. Відповідальність індосанта якборжника другого порядку настає у випадку зверненої до нього регресної вимоги,для якої необхідне здійснення протесту у неакцепті або неплатежі. Індосант можезвільнити держателя від необхідності здійснення протесту шляхом застереження навекселі «без витрат», «без протесту», але це застереження діє тільки повідношенню до цього індосанта і не зв'язує інші сторони за векселем.
Легітімаційнафункція має важливе юридичне значення. Законність прав вексельного кредиторабазується на неперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент єбланковим. Неперервний і послідовний індосамент починається підписом ремітента(першого держателя) або векселедавця, якщо переказний вексель виставлений йоговласному наказу. Наступні індосаменти кожний раз повинні підписуватися ім'ямтієї особи, яка була вказана у попередньому індосаменті. Після бланковогоіндосаменту будь-яка особа, що володіє векселем, може індосувати його своїмпідписом, не перериваючи послідовність низки, тому що у цьому випадку держательпридбає вексель на основі бланкового передаточного напису.
3.4.Приклади оформлення індосаменту
Увідповідності до норм Пунктів 11-20 і розділу 2 Положення про переказний іпростий вексель індосувати (передати іншому векселедержателю і індосату) можнаяк переказний, так і простий вексель. Індосамент не можна обумовити настаннямвизначених умов, наприклад, при умові, якщо індосат поставить товар за іншимдоговором. Не дозволяється індосувати вексель частково, наприклад, на частинувексельної суми, що відповідає наявній заборгованості індосанта передіндосатом.
Індосант(векселедержатель, який здійснює передачу векселя) несе відповідальність заакцепт і, головне, за платіж за векселем. У цьому і є одна із найбільшихвідмінностей вексельних відносин від договору цесії, тому що при цесії сторона,що передала право вимоги, несе відповідальність перед отримувачем тільки заналежне оформлення переданого зобов'язання, але не за платіж боржника. Якщовекселедавець помістив у текст векселя слова «не наказу», документ може бутипереданий іншій особі лише з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії.
Приклад:«04 червня 1996 року ми заплатимо проти даного векселя не наказу ВАТ »3авод«Реахім».
Узв'язку із зазначеним особливо важливе правильне оформлення індосаментувекселя.
а)одним із найбільш прийнятих в практиці засобів оформлення індосаменту єздійснення на оборотній стороні векселя запису «платіть наказу», «наказу»,«платіть тільки», «за наказом», «замість мене уплатіть». Далі вказується повнеі правильне найменування індосата, а також підпис індосанта з урахуваннямвищезазначених додаткових вимог до підпису.
Приклад:
Платітьнаказу АТ «Спеирсіммаш».
ТОВ«Зірковий»,
кодЄДРПОУ Ї2345678,
333333,М.Нікополь, вул.Вєтрова, 14
ДиректорС. Ю. Потокар
Гл.бухгалтерВ. К.Ярош
м.п.
Використанняпри оформленні індосаменту нетрадиційних записів може привести до зміни змістувексельних взаємовідносин або до порушення прав одного із учасників вексельногообігу. Так, наприклад, в останній час з'явилась значна кількість векселів,індосамент яких оформлений фразою «одержувачем за даним векселем є… », щопризводить до порушення прав наступного векселедержателя, перетворюючи його із власникавекселя тільки в особу з вексельними повноваженнями.
б)якщо запис «не наказу» включений у текст індосаменту, тим самим індосантзабороняє новий індосамент і не несе відповідальності перед тими особами, накористь яких вексель буде передаватися.
Приклад:
Платітьне наказу ВАТ «Гідромаштіб».
АТ«Спецхіммаш»,
кодЄДРПОУ 87654321,
444444,м.Вольск, вул. Тихомирова, 78
ДиректорТ.П.Іванков
Гол, бухгалтерС.Д. Курбала
м.п.
в)оговорка в індосаменті «валюта до отримання», «на інкасо», «як довіреному» має наувазі просте доручительство.
Приклад:
Платітьнаказу банка «Турбо» на інкасо.
АТ «» Спецхіммаш«,
кодЄДРПОУ 87654321,
444444,м.Вольск, вул.Тихомирова, 78
ДиректорТ.П.Іванков
Гол.бухгалтер С.Д. Курбала
м.п.
Зобов'язаніособи можуть заявляти проти держателя векселя тільки такі заперечення, яківитікають із їх відносин з індосантом. При цьому держатель векселя можездійснювати усі права свого попередника, але індосувати вексель може тільки упорядку передоручительства, тобто індосування здійснюється індосантом, який дієза дорученням векселедержателя.
Найчастішеперепоручительний індосамент зустрічається при отриманні банком грошей задорученням клієнта і при отриманні з клієнта платежу за векселем. Здійснюючиінкасо векселя, банк приймає лише доручення клієнта отримати вексельний борг іпередати його власнику векселя (пункт 46 Порядку проведення банками операцій звекселями, затвердженого Головою НБУ 25.02.1993 р.).
4.Акцепт векселів.
Акцепт— це письмова згода платника на оплату векселя.
Цієюдією платник (трасат) приймає на себе зобов'язання сплатити вексель увстановлений строк. Акцепт ставиться в лівій частині лицьової сторони векселя імає вираз словом: «Акцептований» або іншими подібними за змістом словами:«Прийнятий», «Заплачу», «Згоден», «Зобов'язуюсь заплатити» і т. п. Длядійсності акцепта він обов'язково повинен бути підписаний платником. Простийпідпис платника також означає акцепт векселя.
Ініціативапред'явлення векселя до акцепту завжди надходить від векселедержателя, але самепред'явлення до акцепту може бути здійснене будь-якою особою, у якоїзнаходиться вексель (наприклад, банком).
Пред'явлення векселя доакцепту може бути проведене у будь-який час, починаючи з дня його видачі ізакінчуючи моментом настання платежу. Вексель може бути пред'явлений до акцептуі акцептований навіть після настання строку платежу, і боржник відповідає заним так, як і у випадку прийняття векселя до строку. У випадках, коли вексельпідлягає сплаті «в стільки-то часу від пред'явлення» або в силу вказівоквекселедавця чи індосантів повинен бути пред'явлений до акцепту у визначенийстрок, обов'язковим є датування акцепту. При відсутності дати акцептувекселедержатель повинен посвідчити це упущення своєчасним здійсненнямпротесту, щоб зберегти свої права проти індосантів і проти векселедавця. Вінших випадках акцепта прославлення дати не є обов'язковим.
Боржникне має права вимагати залишення у себе векселя для акцепта, але має правовимагати пред'явлення йому векселя повторно наступного дня після першогопред'явлення. Якщо після цього строку не буде прийняття, то вексель вважаєтьсянеприйнятим.
Акцептповинен бути простим і нічим не обумовленим, але він може бути частковим, тобтоборжник згоден сплатити тільки частину суми. Наприклад, вексель в сумі 1 мільйонгривень може бути частково акцептований наступним записом: «Акцептований в сумі500 тис. грн». Платник в цьому випадку відповідає за оплату в строк лише суми,зазначеної ним в акцепті, а держатель має право після здійснення протесту вчастковому неакцепті пред'явити регресні вимоги до векселедавця і іншихвідповідальних осіб про дострокову сплату неакцептованої вексельної суми. Усякеінше застереження в акцепті рівнозначне відмові у ньому. Але акцептантвідповідає згідно зі змістом свого акцепту. Наприклад, якщо платник в акцептівказує «Акцептований, але платіж 14 травня 1998 р.», в той час як строк платежубув зазначений на векселі 3 травня 1998 р., то таке застереження рівнозначневідмові у акцепті векселя з первісним текстом. У цьому випадку векселедержательможе опротестувати вексель у неакцепті і пред'явити регресні вимогивекселедавцю чи індосантам, або при настанні строку (14 травня) пред'явитивексель до платежу акцептанту, який несе відповідальність за платіж саме згіднозі змістом свого акцепту.
Доповернення векселя держателю платник може закреслити напис про свій акцепт. Уцьому випадку вважається, що у акцепті було відмовлено. Але якщо вексель післяакцепту був переданий векселедавцю, то боржник вже не має права вимагатианулювання свого акцепту. Акцепт носить безвідзивний характер. Крім того, якщоплатник письмово повідомив про свій акцепт векселедержателя або будь-кого ізіндосантів, а після цього закреслив свій акцепт і повернув вексель, він будезалишатися зобов'язаною особою згідно з умовами свого акцепту.
Такимчином, за допомогою акцепту акцептант стає головним вексельним боржником. Увипадку неплатежу держатель векселя, навіть якщо він є векселедавцем, має протиакцептанта прямий позов, оснований на акцептованому векселі, і акцептант, навідміну від векселедавця і індосантів, відповідає за оплату векселя незалежновід своєчасності пред'явлення векселя до платежу.
5.Аваль векселів
Платіжза векселем може бути забезпечений повністю або у частині вексельної суми задопомогою аваля — вексельного доручительства. Виступати в ролі вексельногодоручителя (аваліста) може третя особа або одна із осіб, що підписала вексель(індосант, векселедавець і навіть акцептант). Аваль дається на лицьовій сторонівекселя або на додатковому аркуші (алонжі) і виражається словами: «вважати зааваль», «як доручитель», «як гарант» або іншою аналогічною фразою і обов'язковопідписується авалістом — юридичною особою (двома уповноваженими особами:керівником та головним бухгалтером, чиї підписи скріплюються печаткою).
Авальдається за будь-яку відповідальну за векселем особу, тому аваліст повиненвказати, за кого він дає доручительство. При відсутності такої вказівки авальвважається виданим за векселедавця. Не допускається авалювання векселя заособу, яка не несе відповідальності за векселем, наприклад, за індосанта, щопоставив застереження «без звороту на мене», або за платника, що не акцептуваввексель. Відповідно, аваль, здійснений після закінчення строку протесту заособу, яка внаслідок цього пропущення звільняється від відповідальності, такожнедійсний. Хоча строки авалювання векселя не встановлені — аваль може бутиданий до і після закінчення строку платежу, і навіть після здійснення актапротесту. У зв'язку з цим датування аваля юридично не має значення.
Аваль,який не містить ніяких додаткових обмежень, гарантує виконання зобов'язаньвідповідальною особою в повному обсязі. Але вексельне доручительство можеобмежуватися частиною суми, тобто аваліст відповідає згідно зі змістом аваля.
Авалісті особа, за яку він доручається, несуть солідарну відповідальність. Оплатившивексель, аваліст придбає право зворотної вимоги до того, за кого він видавдоручительство, а також до тих, хто зобов'язаний перед цією особою. Але в цьомувипадку діють загальні правила регресу, тобто аваліст може пред'являти вимогитільки до попередніх боржників, але не до наступних. Крім того, аваліст несеперед векселедержателем солідарну відповідальність разом з іншими особами, щопоставили на векселі свої підписи. Тобто, векселедержатель має право пред'явитийому позов незалежно від пред'явлення позову іншим зобов'язаним за векселемособам.
Авалістзвільняється від відповідальності, коли перестає нести відповідальність завекселем основний боржник, наприклад, у випадку закінчення строку позовноїдавності.
Навідміну від норм цивільного права, згідно з якими недійсність основногозобов'язання тягне недійсність забезпечуючого його зобов'язання, аваліствідповідає за оплату векселя, навіть якщо зобов'язання, яке він гарантував,виявиться недійсним.
6.Передача векселей в уплату боргу.
Однорідною з обліковою операцією є операція попередачі векселів в сплату боргу: розрахунок робиться на тих самих підставах, арізниця складається в тому, що належна з дисконтера сума не може бути отриманагрошима, а зараховується в сплату боргу за його особистим рахунком.
6.1. Ломбардна операція.
Ломбардна операція, яказдійснюється з векселями, складається з передачі векселів до банку для забезпеченняотриманих кредитів, а саме:
- за позиками строковими запозичковими рахунками;
- за позиками до запитанняза спеціальним позичковим рахунком.
Всі ці векселя забезпечуютьсяіндосаментом (бланковим, рідше іменним).
По ломбардним векселям комісію,дамно, порто і витрати по проекту банки у відповідних випадках нараховують насвою користь, з відношенням їх на дебет рахунку боржника, тільки тоді, коли цівекселя ними інкасовані або опротестовані.
6.2. Комісійні операції.
Комісійні операції, якіздійснюються з векселями за участю банків, які забезпечують їх проведення.Банки приймають:
- прості і переказні векселяі супроводжуючи їх документи для інкасо до настання по ним строку платежу, а увипадку неплатежу – в їх протесту;
- переказні і простівізо-векселя для пред'явлення до акцепту, а у випадку неакцепту – в їх протесті;
- опротестовані векселя дляінкасо, але не судовим порядком, а шляхом пред’явлення їх до платежу тимособам, які вказані довірителем.
За здійснення всіх цих операційбанки утримують на свою користь комісію, а по векселям з іншого міста, крімтого, дамно і порто.
Без комісії банки виконують дорученняпостійних клієнтів по розрахунковим і кореспондентським рахункам як на інкасо,так і на пред'явлення до акцепту місцевих векселів.
6.3.Депозитна операція.
Депозитні операції або операціїдепо, які здійснюються з векселями, виконуються за участю банків, які забезпечуютьїх проведення. Банки приймають векселя:
- на збереження (чистедепо);
- на збереження і керування(кваліфіковане депо);
- на збереження, в керуванняі розпорядження (забезпечуючи депо).
При чистому депо банк приймаєна себе зобов’язання зберігати векселя, відповідати за всі наслідки їх загибеліабо псування і повертати їх за першою вимогою клієнта; при кваліфікованому депобанк, крім того слідкує за строками векселів, інкасує строкові векселя і впевних випадках протестує їх, а також здійснює всі інші дії, необхідні дляохорони прав довірителя. Витрати банка по інкасуванню і опротестуваннюпогашаються за рахунок сум, які поступають в оплату векселів.
Забезпечуючи депо на умовах застави служитьдля цілей забезпечення виданих клієнту позик і складає основу ломбарднихоперацій.
6.4.Акцептнаоперація.
Акцептна операція, яказдійснюється з векселями, виконується за участю банків, які забезпечують їхпроведення. Вона полягає в тому, що банк акцептує виставлений на ньогопереказний вексель за умовою, що клієнт представить банку покриття до настаннястроку платежу по векселю. В цій операції, на відміну від облікової, банк самвиступає платником. Сума для оплати векселя банком представляється клієнтом непізніше, чим за день до настання строку. Тому банки представляють акцептнийкредит тільки першокласним позичальникам при безумовній впевненості в їхкредитоспроможності, а в якості забезпечення утримують у себе соло-векселяпозичальника; від менш надійних позичальників банки потребують також наданнягарантії та додаткового високоліквідного забезпечення.
Ремітент може використатиакцепт в різних цілях: передати в сплату боргу своєму кредитору або облікуватив банку для миттєвого отримання коштів. В останньому випадку дисконтером можевиступати сам банк-акцептант, який не бажає пускати свій акцепт в обіг, – тимсамим він переводить акцептний кредит в облікову позику, але він може і необліковувати власний акцепт, а за згодую з ремітентом депонувати його у себе донастання строку платежу.
У зовнішньоторгових операціяхакцептний кредит часто приймає форму акцептно-рамбурсного кредиту, при якомуекспортер (або його комісіонер) виставляє тратти на будь-який іноземний банк, апокриття по кредиту представляє банк імпортера, або інший третій банк, але всеце – за дорученням та за рахунок імпортера. Ця форма кредиту використовуєтьсятоді, коли валюта платежу по контракту не є валютою країни ні експортера, ніімпортера.
Як акцептний, так іакцептно-рамбурсний кредит відкривається по товарним угодам, і векселяакцептуються проти пред'явлення товарних документів і часто супроводжуютьсяакредитивами.
По акцептним кредитам банк утримує комісію взалежності від строку і суми зобов’язань і ризику непогашення кредиту, а поакцептно-рамбурсним кредитам банк, окрім комісії, утримує ще і відсотки.
6.5.Гарантийна операція.
Гарантійна операція, яказдійснюється з векселями, полягає в тому, що третя особа – підприємство абобанк приймає на себе відповідальність по зобов’язанням довірителя чи у форміписьмової гарантії, чи у формі авалювання векселя і тим самим представляє авальованийкредит. Якщо довіритель не зможе виконати свої зобов’язання по відношенню досвого контрагента, а саме – у строк погасити векселя, гарант бере на себеоплату даних зобов’язань, тобто гарант страхує ризик непогашення кредиту уформі гарантії платежу, причому гарантія є безвідзивною і не залежить відвиконання сторонами по угоді своїх зобов’язань.
Гарантії, в забезпечення оплативекселів, як правило, надаються банками, так як очами ділового світу тількивони можуть забезпечити солідність та добротність фірми.
Гарантійна операція вигідна банкам, тому що вмомент видачі гарантії не виникає і мобілізація грошових коштів; в той же часце одна з найбільш ризикованих операцій, бо не можливо наперед (до моментуплатежу по зобов’язанням) передбачити, чи зможе довіритель погасити свої зобов’язання.Винагорода банка виражається у вигляді комісії, яка виплачується довірителем довидачі гарантії; її розмір складає 1-8% в залежності від суми, строків зобов’язаньі ризику операції.
7.Оплата векселів
Нормальнийпроцес обігу векселя завершується його оплатою у встановлений строк головнимвексельним боржником — акцептантом. Необхідною передумовою виконання вексельногозобов'язання є пред'явлення документа для оплати боржнику. Пред'явлення повинновідбутися у місці, зазначеному у векселі як місце платежу, а при відсутностітакого зазначення — у місці знаходження платника.
Держательпереказного векселя строком на визначену дату або в стільки-то часу відскладання або пред'явлення повинен пред'явити переказний вексель до платежу абов день, коли він повинен бути оплачений, або в один з двох наступних робочихднів.
Привизначенні строку погашення векселя не враховується день, в який він виписаний,і якщо дата платежу припадає на неробочий день, то він сплачується наступногоробочого дня.
Боржник,перш ніж оплатити вексель, зобов'язаний засвідчитися у тому, що цей вексельпред'явлений йому для оплати законним держателем. Для цього він повиненперевірити послідовність ряду індосаментів і тим самим легітімувати власникавекселя в якості законного держателя. При цьому в обов'язки платника не входитьперевірка справжності підписів індосантів.
Платіжза векселем повинен наступати негайно по пред'явленню. Відстрочка платежуможлива тільки при виникненні обставин неперевершеної сили, наявність якихповинна бути підтверджена компетентними органами.
Звільняєтьсявід зобов'язання за векселем особа, що сплатила вексель в строк, а разом з неюі всі особи, що поставили на векселі свої підписи. Оскільки платіж за векселемздійснений проти його вручення, наявність векселя у платника є фактом, щопідтверджує його повну оплату і погашення.
Пред'явленнявекселя до строку не зобов'язує боржника сплачувати його, хоч він може сплатитийого. З іншої сторони, векселедержатель не може бути примушений прийняти платіждо закінчення строку векселя.
Перенесеннястроку платежу за векселем (пролонгація) не допускається.
Боржникможе сплатити тільки частину своїх зобов'язань, і пред'явник векселязобов'язаний прийняти цю суму. У такому випадку на векселі робиться відміткапро платіж на суму, що залишилася, і векселедержатель може здійснити протест іпред'явити позов до будь-якої зобов'язаної особи в розмірі несплаченої суми.
Вексельможе бути не прийнятий до платежу або акцепту у випадку неспроможності платникаабо якщо за вказаною адресою неможливо відшукати платника.
8. Опротестування векселів
Підвексельним протестом розуміють офіційно засвідчену вимогу платежу та йогонеодержання. Існують такі види протесту:
1)Протест переказного векселя в неакцепті або недатуванні акцепту. Ціль протесту— створення умов для дострокового задоволення вимог кредитора;
2)Протест в несплаті векселя як простого, так і переказного. Юридична цільпротесту — збереження прав зворотних вимог (регресу) до зобов'язаних по векселюосіб — трасанта, індосантів та їх гарантів (авалістів). Однак протест не єнеобхідним для збереження держателем права регресу проти акцептанта переказноговекселя, які несуть вексельну відповідальність як головні боржники на протязівсього строку позовної давності.
Здійсненняпротесту в несплаті не потребується, якщо вексель був раніше опротестований внеакацепті, а також в разі об'яви неспроможності платника, незалежно від того,акцептував він вексель чи ні, та трасанта по векселю, який не підлягає акцепту.
Трасант,індосант або аваліст можуть шляхом включення в вексель підписаного нимизастереження («без витрат» або «без протесту») звільнити держателя відздійснення протесту для одержання права регресу. Причому, якщо це застереженнявключене трасантом, воно має силу відносно всіх сторін, які підписали вексель,якщо ж воно включене індосантом або авалістом, то воно діє лише відносно йогосамого.
Отже,для виникнення права регресу необхідно, щоб факт відмови платника від акцептуабо платежу був засвідчений офіційним актом — протестом, який здійснюєтьсядержавним нотаріусом.
Відмовавід акцепту або платежу повинна бути засвідчена актом, складеним у прилюдномупорядку (протест у неакцепті або в неплатежі).
Протесту неакцепті має бути здійснений у строки, встановлені для пред'явлення доакцепту. Протест у неплатежі переказного векселя строком на визначений день абоу такий-то час від складання або пред'явлення повинен бути здійснений в один здвох робочих днів, які настають за днем, у який переказний вексель підлягаєоплаті.
Відповіднодо статті 92 Закону України «Про нотаріат» нотаріусами провадитьсяпротест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту.
УказомПрезидента України від 23.08.98 р. №932/98 «Про врегулювання діяльностінотаріату в Україні», який набрав чинності з 01.10.98 р., встановлено, щовекселі, опротестовані нотаріусами в установленому порядку, є виконавчимидокументами.
Національнийбанк України листом від 30.10.98 р. №18-211/2347-7882 зобов'язав банківськіустанови України приймати для стягнення коштів лише ті векселі, якіопротестовані з дня набрання чинності Указом.
Термінипред'явлення переказних векселів*ТЕРМІН
За пред’явленням
У такий-то час від пред’явлення
У такий-то час від складання
На визначений день Переказний вексель строком за пред’явленням оплачується при його пред’явленні. Він повинен бути пред’явленим до оплати протягом одного року від дня його складання. Строк платежу за переказним векселем, складеним у такий-то час від пред’явлення, визначається або датою акцепту, або датою протесту. При відсутності протесту недатований акцепт вважається стосовно акцептанта зробленим в останній день строку, передбаченого для пред’явлення до акцепту. Термін платежу за переказним векселем, виданим строком на один або кілька місяців від складання або від пред’явлення, настає у відповідний день того місяця, в якому платіж повинен бути здійснений. Держатель переказного векселя строком на визначений день або у такий-то час від складання чи пред’явлення повинен пред’явити переказний вексель до платежу або в день, коли він має бути оплачений, або в один із двох наступних робочих днів.
*Переказні векселі, що містять або інше призначення строку, або послідовністроки платежу, є недійсними.
Якщоне здійснена сплата за векселем, векселедержатель повинен передати вексельнаступного дня нотаріусу (судовому виконавцю) для опротестування за місцемзнаходження платника або за місцем платежу. Якщо строк платежу або строквідправки векселя припадає на встановлені законом дні відпочинку, ці строкипереносяться. В цей же день нотаріус пред'являє платнику вимогу про сплату абоакцепт векселя. Якщо після цього послідує платіж, нотаріус, не здійснюючипротесту, повертає платнику вексель з відміткою про сплату. Якщо платник зробиввідмітку про акцепт на переказному векселі, він також повертається довекселедержателя без протесту. Якщо до 12 годин наступного дня не одержанопідтвердження про здійснення сплати за векселем, нотаріус в цей же деньпротестує вексель шляхом запису про це в реєстрі та відмітки на векселі.Оформлюється протест актом. Опротестований вексель з написом про протест таактом повертається від нотаріуса (судового виконавця) до векселедержателя.
Протеств неакцепті здійснюється проти векселедавця. Протест в несплаті по простомувекселю — проти векселедавця, по переказному — проти акцептанта.
Крімздійснення протесту, держатель повинен повідомити індосанта та трасанта провідмову в акцепті або сплаті на протязі наступних за днем протесту чотирьохробочих днів. Недотримання цього правила не звільняє гарантів відвідповідальності по векселю, але накладає на держателя відповідальність зазбитки, які може понести відповідальна особа, в розмірі, що не перевищує сумувекселя.
Якщопротест здійснений своєчасно, то виникають такі наслідки:
—судові органи мають право виносити рішення по позовам, заснованим наопротестовних векселях;
—наступає відповідальність по простому векселю — поручителя, а по переказному — поручителя та трасанта (векселедавця).
Всіці особи, за виключенням індосантів, які помістили перед своїм підписомзастереження «без обороту на мене», є солідарне відповідальними передвекселедержателем. Він має право пред'явити позов до всіх зобов'язаних повекселю осіб (право регресу) або до одного з них, не звертаючи уваги напослідовність підписів цих осіб на векселі. Той, що сплатив по векселюзвертається з вимогою до інших та, одержавши необхідну суму, передає тому, щосплатив опротестований вексель.
Такимчином, своєчасне опротестування векселя в разі відмови в акцепті або сплаті єумовою початку відповідальності трасанта, індосантів та авалістів. Акцептант тавекселедавець простого векселя як головні боржники по векселю є відповідальнимина протязі всього строку позовної давності.
Векселедавецьможе вимагати з того, до кого він пред'явив позов:
— суму векселя, не акцептовану і не сплачену, з відсотками, якщо вони булиобумовлені;
— відсотки від дня строку платежу;
— збитки по протесту, здійсненню повідомлення, а також інші збитки;
— пеню від дня строку платежу.
Вразі закінчення строків, установлених для здійснення протесту в неакцепті абонесплаті, векселедержатель втрачає свої права проти індосантів, векселедавця таінших зобов'язаних осіб, за виключенням акцептанта. Векселедержатель, який неодержав платіж, має право на стягнення у судовому порядку належної йому суми.
Правона пред'явлення позовів обмежується визначеним строком, який носить назвувексельна давність (тобто в межах строків позовної давності). Для позовнихвимог проти акцептанта та векселедавця простого векселя встановлений трирічнийстрок давності. Держатель може виставити позов проти індосантів, трасанта та їхгарантів на протязі одного року із дня протесту, або із дня строку платежів завекселем, що не підлягає протесту, а кожний індосант — проти іншого індосанта ітрасанта на протязі 6 місяців з дня, в який індосант сплатив вексель, або іздня пред'явлення до нього позову.9. Податковий вексель.
9.1.Умови використання податкових векселів.Зобов'язання щодо сплати податку надодану вартiсть при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію Українивиникають у день оформлення ввізної митної декларації, проте за умови браку вільнихоборотних коштів сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя.
Статтею 11.5 ЗУ«Про податок на додану вартiсть» передбачено, що платники податкупри ввезеннi товарiв на митну територiю України можуть за власним бажаннямнадавати органам митного контролю простий вексель на суму податковогозобов'язання. Право на видачу векселiв не поширюється на операцiї зввезення пiдакцизних товарiв (крiм тютюнової сировини).
Непiдлягають забезпеченню векселi, виписанi платниками податку, що мали:
— протягом останнiх 12 мiсяцiв обсяг оподатковуваних операцiй з продажу товарiв(робiт, послуг) бiльше п'яти мiльйонiв гривень;
— проти яких не порушено справу про банкрутство.
Зметою визначення, чи має право векселедавець на видачу векселя без банкiвськогоавалю, податкова адмiнiстрацiя проводить перевiрку, за результатами якої надаєсуб'єкту ЗЕД довiдку встановленого зразка про вiдповiднiсть iмпортера вимогамст.11.5. Довiдка щодо вiдповiдностi статусу iмпортера видається податковиморганом за запитом платника податку та поновлюється кожнi три календарнiмiсяцi. У випадку якщо векселедавець не вiдповiдає встановленим вимогам,податковi векселi, виписанi ним, пiдлягають пiдтвердженню комерцiйними банкамишляхом авалю.
9.2. Хто має право видати податковий вексель у сплату ПДВ
Податковийвексель може бути видано лише особою, яка одночасно вiдповiдає наведеним нижчевимогам:
— єплатником податку на додану вартiсть вiдповiдно до вимог статтi 2 закону;
— зареєстрована як платник податку на додану вартiсть;
— маєiндивiдуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку на доданувартiсть.
Особи,якi не вiдповiдають хоча б однiй з вимог цього пункту, сплачують податок надодану вартiсть без видачi податкового векселя. 9.3. Як отримати довiдку про вiдповiднiсть статусу iмпортера вимогамзакону
Довiдкапро вiдповiднiсть статусу iмпортера вимогам закону видається безоплатнодержавною податковою адмiнiстрацiєю за мiсцем реєстрацiї iмпортера як платникаподатку на додану вартiсть у десятиденний строк з дня одержання запиту вiдплатника i є дiйсною протягом 90 днiв з дня її видачi. Якщо останнiй день цьогостроку припадає на вихiдний, святковий чи неробочий день, строк видачi довiдкипродовжується до першого робочого дня пiсля вихiдного, святкового чи неробочогодня. Бланк довiдки є бланком суворої звiтностi.
Довiдкапро вiдповiднiсть статусу iмпортера вимогам закону вважається недiйсною дозакiнчення 90-денного строку її дiї у разi:
— порушення проти iмпортера-платника податку справи про банкрутство — з дняпорушення такої справи;
— зупиненняплатником податку господарської дiяльностi — через 30 днiв з дня отриманнядержавною податковою адмiнiстрацiєю податкової декларацiї, в якiй вiдсутнi данiв роздiлi «Податковi зобов'язання». 9.4. Видача податкових векселiв
Видачаподаткового векселя здiйснюється векселедавцем-платником податку на доданувартiсть, пiд час проведення митного оформлення ввезених (пересланих) на митнутериторiю України товарiв.
Векселедержателемє державна податкова адмiнiстрацiя за мiсцем реєстрацiї векселедавця. Податковийвексель складається на суму податку на додану вартiсть, яка нарахована i маєбути сплачена при ввезеннi (пересиланнi) товарiв.
Примитному оформленнi ввезеного (пересланого) на митну територiю України товарусума податкового зобов'язання за однiєю вантажною митною декларацiєю не можебути частково оплачена векселем, а частково коштами. Вексель видається на повнусуму податкового зобов'язання, нарахованого за вантажною митною декларацiєю, iокремо для кожної вантажної митної декларацiї.
Строк,на який видається податковий вексель, не може перевищувати 30 днiв, включаючидату його видачi.
Виданийподатковий вексель не пiдлягає передачi шляхом iндосаменту. Обов'язки зпогашення податкового векселя не можуть передаватися iншим особам, незалежновiд їх взаємовiдносин з векселедавцем. За користування податковим векселем ненараховуються вiдсотки або iншi види плати, передбаченi законодавством дляiнших видiв векселiв.
Податковийвексель складається у трьох примiрниках на вексельному бланку, що видаєтьсябанкiвською установою та вiдповiдає вимогам Постанови Кабiнету МiнiстрiвУкраїни i Нацiонального банку України вiд 10 вересня 1992 р. №528 «Прозатвердження Правил виготовлення i використання вексельних бланкiв».
Сума податковогозобов'язання вказується у грошовiй одиницi України, перерахованiй за валютним(обмiнним) курсом Нацiонального банку України на дату виникнення зобов'язань9.5. Погашення податкових векселiв
Податковийвексель підлягає оплаті векселедавцем не пiзнiше дати, яка вiдповiдно до векселяє строком платежу, без пред'явлення його векселедержателем.
Якщосума податкового векселя не оплачена у цей строк, протест у неплатежi нездiйснюється. У цьому разi сума векселя пiдлягає стягненню з векселедавцядержавною податковою адмiнiстрацiєю — векселедержателем у порядку,передбаченому для стягнення недоїмки за обов'язковими платежами до бюджету.
Уразi коли податковий вексель забезпечено шляхом авалю, сума неоплаченоговекселя стягується державною податковою адмiнiстрацiєю — векселедержателем звекселедавця або у претензiйно-судовому порядку вiдповiдно до законодавства збанку-авалiста.
Сумаподатку на додану вартiсть, зазначена в податковому векселi, включається досуми податкових зобов'язань платника податку в тому звiтному (податковому) перiодi,у якому вексель було оплачено, шляхом включення суми векселя до вiдповiдногороздiлу податкової декларацiї з податку на додану вартiсть. Сума податку надодану вартiсть, зазначена в податковому векселi, вiдображається в податковiйдекларацiї окремим рядком.
Пiслявключення суми податкового векселя до суми податкових зобов'язань у податковiйдекларацiї вексель вважається погашеним.
Чиннезаконодавство України дозволяє застосовувати векселi при здiйсненнi резидентамирозрахункiв з нерезидентами за поставленi товари.
Використаннявекселів дає можливість відстрочити на 30 днів сплату ПДВ при ввезенні на митнутериторію України товарів.
Можливiстьвиставлення резидентом векселя на користь постачальника продукцiї прямопередбачена статтею 2 Закону України «Про порядок здiйснення розрахункiв вiноземнiй валютi» вiд 23.09.94 р. №185/94-ВР. При цьому iндосаментвекселiв на користь нерезидентiв не дозволяється, як це встановлено статтею 1Указу Президента України вiд 02.11.93 р. №504. Резидент може виписувати накористь нерезидента за iмпортною операцiєю лише простий вексель.Податковий вексель складається з трьох примірників: оригіналу і двохкопій
Особливiстюоформлення податкового векселя є те, що перший примiрник податкового векселя — це оригiнал вексельного бланка, придбаного платником в установi банку, а другийi третiй примiрники податкового векселя — ксерокопiї оригiналу вексельногобланка (неоформленого першого примiрника), якi мають однаковий з першимпримiрником номер. Всi необхiднi записи в кожному примiрнику податковоговекселя (в тому числi про забезпечення його шляхом авалю) виконуються окремо,ксерокопiюванню не пiдлягають.
Першийпримiрник векселя (оригiнал) митним органом, що проводив оформлення,надсилається не пiзнiше нiж на третiй день вiд дати видачi до державноїподаткової адмiнiстрацiї, в якiй особа зареєстрована як платник податку надодану вартiсть. Другий примiрник залишається в митницi, а третiй — увекселедавця. Податковий вексель є податковим звiтним документом i пiдлягаєоблiку та зберiганню за правилами i в строки, встановленi для первиннихбухгалтерських документiв. />
10. Векселi при внесеннi iнвестицiй до статутного фонду і веденніспiльної діяльності.
Статтями18 та 24 Закону України «Про режим iноземного iнвестування» передбачено,що внесок iноземного iнвестора до статутного фонду українських i спiльнихпiдприємств майном (у т.ч. за договорами про спiльну iнвестицiйнудiяльнiсть) звiльняється вiд обкладення митом. Митнi органи здiйснюютьпропуск такого майна на територiю України на пiдставi виданого пiдприємствомпростого векселя на суму мита з вiдстроченням платежу не бiльш як на 30календарних днiв з дня оформлення ввiзної вантажної митної декларацiї.
Протягомцих тридцяти днів підприємство повинно підтвердити зарахування майна на баланс(див. пункт «Погашення векселя»). У противному разі необхідно будесплатити мито.
ПостановоюКМУ №937 вiд 07.07.96 р. затверджено «Порядок видачi, облiку i погашеннявекселiв, виданих пiд час ввезення в Україну майна як внесок iноземного iнвесторадо статутного фонду пiдприємства з iноземними iнвестицiями, а також задоговорами (контрактами) про спiльну iнвестицiйну дiяльнiсть, та сплативвiзного мита у разi вiдчуження цього майна», яким встановлено єдинiправила видачi, облiку i погашення векселів.10.1. Порядок видачi та облiку векселів
Вексельвиписується векселедавцем (iмпортером) в iноземнiй валютi першої категорiї* (якправило, у валютi контракту), на суму ввiзного мита з вiдстроченням платежу небiльш як на 30 календарних днiв з дня оформлення ввiзної вантажної митноїдекларацiї. Базою для визначення розмiру зобов'язання є митна вартiсть, вказанау вантажнiй митнiй декларацiї. Векселедержателем при ввезеннi майна виступаємитний орган, у якому проводиться оформлення. Вексель не пiдлягає передачiшляхом iндосаменту.
Зоформленого векселя векселедержатель виготовляє двi копiї, одну — для державноїподаткової адмiнiстрацiї, iншу — для власного облiку. Сума платежу за векселемобов'язково заповнюється цифрами та словами, а сам вексель скрiплюєтьсяпiдписом i печаткою векселедавця. У день митного оформлення майна векселедавецьподає вексель та його копiї векселедержателю для облiку.
Назворотi векселя та його копiй iнспектор вiддiлу платежiв ставить напис«Взято на облiк» iз зазначенням дати взяття на облiк i облiковогономера, якi скрiплюються його пiдписом i печаткою. До облiкового номера черездефiс додається лiтера «Ф» (у разi видачi векселя пiд час ввезення вУкраїну майна до статутного фонду пiдприємства з iноземною iнвестицiєю) або лiтера«К» (у разi видачi векселя пiд час ввезення в Україну майна напiдставi договору (контракту) з iноземним iнвестором про спiльну iнвестицiйнудiяльнiсть). 10.2. Погашення векселя
Зметою погашення векселя векселедавець звертається у письмовiй формi додержавної податкової адмiнiстрацiї з проханням зробити вiдповiдну вiдмiтку найого копiї векселя.
Дозаяви додаються:
— копiя векселя;
— копiя ввiзної вантажної митної декларацiї на майно;
— документи про зарахування майна на баланс пiдприємства з iноземнимиiнвестицiями або окремий баланс сторiн, що провадять спiльну iнвестицiйнудiяльнiсть на пiдставi укладеного договору (контракту). У разi потреби державнаподаткова адмiнiстрацiя має право перевiрити на мiсцi фактичну наявнiсть майнау векселедавця;
— документи про державну реєстрацiю iноземної iнвестицiї.
Пiслявстановлення факту зарахування майна на баланс державна податкова адмiнiстрацiяна зворотi копiї векселя, що належить векселедавцю, робить напис«Зараховано на баланс» iз зазначенням дати виконання, якийскрiплюється пiдписом начальника (заступника начальника) та печаткою державноїподаткової адмiнiстрацiї. Зазначену копiю векселя векселедавець подаєвекселедержателю, який здiйснює погашення векселя шляхом проставлення налицьовому боцi векселя напису «Погашено» i дати, якi скрiплюютьсяпiдписом начальника (заступника начальника) та печаткою митного органу.
11.Місце Національного Банку України в регулюванні вексельного обігу.
Важливоюумовою запобігання негативних явищ у області грошового обігу є постійнерегулювання умов та порядку косвеного банківського кредитування з бокуцентральних банків.
Регулюючіфункції Національного банку виконуються таким чином. По-перше, обмеженнямпредставлення вексельних суд у вигляді кредитів під комерційні та фінансовівекселя чи рівнозначні їм боргові зобов’язання, що виникли в результаті вжездійсненної товарної чи грошової угоди.
По-друге,введенням повсякденного чи відбіркового контролю з боку банківських установдругого рівня за обов’язковим товарним забезпеченням комерційних векселів.
По-третє,представленням жорстких гарантій, що з боку комерційних банків будутьліквідовані усі форми економічних взаємовідносин, виконавцями фіктивнихвексельних угод.
Національнимбанком ретельно регулюються умови обліку та переобліку комерційних векселів,передбачаються деякі вимоги до їх якості, тобто здійснюється так звана якіснадисконтна політика.
Убільшості розвинених країн центральні банки переобліковують лише першокласнікомерційні векселя — виставлені на основі реально здійснених угодкупівлі-продажу і по яким відповідають як мінімум три особи, яких знають убанку як безперечно грошово- та кредитоспроможних. Але строк векселя, щозалишається після його купівлі банком, не повинен бути більше трьох місяців.
З іншогобоку, центральні банки встановлюють для комерційних банків лімітуванняконтингенту переобліку векселів, здійснюючи так звану кількісну переобліковуполітику. Коли центральному банку необхідно стимулювати, наприклад експорт, тоу першу чергу право на переоблік отримують експортні векселя. У деяких країнах,наприклад у Японії, здійснюють різноманітні облікові ставки, для комерційних тазовнішньоторгових векселів та для державних платіжних паперів. Якщо необхідно“загальмувати” підвищення курсу векселів, скажімо, у будівництві, тоцентральний банк забороняє облік векселів підприємств цієї галузі. Аналогічназаборона може бути покладена і на операції з векселями неперспективних галузей.
Межіліміту по обліку векселів для деяких банківських операцій були встановленіпісля другої світової війни у Франції, ФРН, та деяких інших країнах. У Японіїза понадлімітний переоблік векселів з банків стягується штраф.
Національнийбанк рахує, що у даних умовах переоблік має бути мінімальним. Розрив у обігуміж сферою виробництва та бюджету, з одного боку, та споживання, з другого,відсутність у країні гарно розробленого вексельного права та кредитних історійвекселедавців не дають змоги Національному банку приймати на себе кінцевийризик по вексельних угодах, так як у кінцевому рахунку погіршення якості йогоактивів загрожує надійності грошовій системі країни. Для вирішення цієїпроблеми необхідна сумісна робота з формування бази даних о векселедавцях,особливо о фактах неповертання виданих банками великих кредитів. Поки що вонане створена, практика отримання забезпечених кредитів себе оправдує.
12.Комерційні банки і вексельний обіг.
Увексельному обороті виключно важливу роль відіграють комерційні банки та їхвексельні операції. В умовах загальної недовіри до державних цінних паперівнамір НБУ пожвавити ринок банківських векселів здатний не лише піднестизначення і роль банківської системи, а й зробити її авторитетним гарантомбанківських векселів як різновиду цінних паперів. Саме комерційні банкиспроможні дати вирішальний поштовх для започаткування вексельного обороту.
Якпередбачено Женевською вексельною конвенцією №358 1930 року та згідно зукраїнськими нормативними актами комерційні банки мають право:
емітувативекселі;
виступативекселедавцем простого векселя;
акцептантамипереказного векселя;
виступатиодночасно векселедавцями і акцептантами переказного векселя;
векселедавцямипереказного векселя, який заперечує можливість його пред’явлення для акцепту;
векселедавцяминеакцептованого переказного векселя.
Доцього слід додати й можливість включати власні векселі комерційних банків узагальний розрахунок суми обов’язкових резервів, що підлягають депонуванню уНаціональному банку України. Перевагою такого резервування є те, що обов’язковівідрахування до резервних фондів поміщаються на безвідсотковий рахунок НБУ,отже, не приносять доходу комерційним банкам, а вексель є високоліквіднимактивом, який формує частину обов’язкових резервів і водночас приноситьдисконтний дохід.
Операціїз векселями в Україні здійснюються згідно з вимогами Закону України “Про цінніпапери та фондову біржу” (19.06.91 р.), листа НБУ № 22001/85 від 25.02.93 р.“Про порядок проведення банками операцій з векселями”, Постанови КМУ і НБУ №528від 10.091992 р. “Про застосування векселів у господарському обороті України”,листа НБУ №15010/48 від 22.02.95 р. та деякими іншими нормативними документами.
Найпоширенішимспособом розрахунків за векселями стало їхнє інкасування в комерційних банках.Інкасо-платіж за векселем, що його отримує банк за дорученням векселедержателя.Інкасування в банках виникло із потреби отримання вексельних платежів в строкза дорученням векселедержателів. Інкасування векселів — це банківськарозрахункова операція, за допомогою якої комерційний банк за дорученням свогоклієнта векселедержателя бере на себе відповідальність за пред’явлення векселівплатникові та отримання в указаний строк належних платежів за відвантажені найого адресу товарно-матеріальних цінностей й надані послуги і зараховує їх нарахунок цього клієнта. Оплачений вексель повертається боржникові з відповідноюпоміткою. У випадку несплати банк передає вексель до опротестування, а потімповертає кредиторові. Тут роль банку зводиться лише до точного виконанняінструкцій свого клієнта.
Облікабо дисконт векселів полягає в тому, що банк, обліковуючи вексель, терміновосплачує його вартість пред’явникові, а платіж отримує лише з настаннямвказаного у векселі строку. Економічна суть даної операції полягає вдостроковій грошовій реалізації векселя його держателем банку і перетвореннікомерційного кредиту в банківський.
Процесобліку векселів виникає внаслідок того, що продавець продукції, ставшивекселедержателем, досить часто під впливом нерівномірності надходжень івидатків у процесі своєї виробничо-комерційної діяльності відчуває нагальнупотребу в грошах для розрахунків з власними кредиторами. Щоб розрахуватися звласними постачальниками чи банком він, не чекаючи настання строку сплати завекселем, шукає таку організацію, яка б купила у нього чуже зобов’язання. Такимпокупцем боргів і виступає комерційний банк.
Сукупністьоперацій комерційних банків з обліку і переобліку векселів у ринковій економіціутворює обліковий (дисконтний) ринок. Провідні позиції на цьому ринку належатьНБУ. Тільки НБУ шляхом переобліку векселів, що надійшли до комерційних банків,може здійснювати рефінансування даних банків. Водночас купівля-продаж векселівне тільки дає відповідні доходи, а й забезпечує високу ліквідність вексельногокредиту. Адже куплений банком вексель практично негайно можна продати іншомубанку (комерційному чи НБУ). Тому дисконтні операції відіграють важливу роль урегулюванні ліквідності балансу банку для його наступного рефінансування шляхомпереобліку векселів.
Обліквекселів — це купівля комерційним банком, іншим кредитним закладом векселів донастання строків платежу за ними. У даному процесі банк, купуючи вексель усвого клієнта — векселедержателя, отримує зобов’язання третіх осіб і стаєутримувачем тих коштів, що мають надійти при настанні строку погашення, чим достроковоповертає позичені кошти. Такий процес погашення позички за допомогою облікувекселів називається рефінансування.
Операція,за допомогою якої Національний банк облікує векселі, що їх подали і вжеоблікували комерційні банки, носить назву переобліку векселів. Його механізммайже цілковито відображає схему вексельної взаємодії комерційних банків зклієнтами. Переоблік векселів використовується комерційними банками дляотримання готівки від НБУ для власного фінансування і у кінцевому рахункустановить одну із форм інтервенцій, які впливають на загальний обсяг грошовихкоштів у обігу. Провідними умовами переобліку векселів є те, що ставкапереобліку складає величину загальної облікової ставки НБУ, а прийнятими допереобліку є комерційні векселі строком на 90 днів.
Операціїобліку і переобліку векселів у ринковій економіці набули такого масовогохарактеру, що дозволяють центральним банкам використовувати відповіднеманіпулювання офіційною обліковою ставкою для впливу на ліквідність усієїбанківської системи і загальних обсягів кредиту. Тобто тут реалізуєтьсямасштабна “облікова політика”. І навпаки, в Україні немає масового вексельногообігу, а отже, бракує й обліку векселів як типової банківської операції. Цесуттєво обмежує простір для діяльності НБУ у сфері кредитування розрахунківкомерційних банків. Водночас дисконтні операції надають широкі можливості длятворчої діяльності комерційних банків та їхніх філій, тому нерозвиненість їхзасвідчує недостатній рівень розвитку комерційного кредиту, а отже, і ринковихперетворень.
Здійснюванийбанком облік векселів за векселедержателями і за векселедавачами дозволяєвстановити на кожну дату: чиї, на яку суму і з яким строком погашення єобліковані в портфелі банку векселі.
Операціїз обліку векселів можуть супроводжуватись наданням банком вексельного кредиту.Заявки на цей вид кредиту векселедержатель подає до банку за місцем відкриттяйого розрахункового або поточного рахунку. При визначенні доцільності наданнякредиту під облік векселів банк орієнтується на рівень платоспроможностіклієнта і його можливості вчасно повернути позику.
Дляпідприємств, що інтенсивно використовують векселі, більш прийнятою формоювексельного кредиту є позичка, що наддається під заставу у вигляді відкритогорахунку в певному процентному співвідношенні заборгованості відносно наданогозабезпечення.
Заставав умовах кредиту є способом забезпечення зобов’язань. Вона може включати речі,цінні папери, інше майно і майнові права.
Комерційнийбанк як заставу під наданий кредит може приймати від позичальника і векселі.При цьому вартість застави оцінюється за ринковим курсом цінних паперів, а неза номіналом.
Загальноекономічноюосновою кредиту під заставу векселів є їх оборот, рух. У процесі даного руху,завжди пов’язаного з нерівномірністю надходжень і видатків, в учасниківгосподарського обороту виникають проблеми вчасності повернення кредитів. Тому,щоб мати гарантії платоспроможності платника, банк може приймати відпозичальників векселя під заставу. Цим самим комерційний банк перебирає переважне(першочергове) право задовольнити свої вимоги на випадок несплати кредитованоїсуми без порушення судового позову.
Привідкритті кредиту під заставу векселів комерційний банк може виставитипозичальнику ряд інших обов’язкових вимог. Зокрема він може в кредитномудоговорі передбачити своїм правом вимагати:
а)одностороннього підвищення розміру процента і комісії з попередженням клієнта;
б)закриття рахунку або вимоги у будь-який час повного чи часткового погашеннязаборгованості або подання додаткового забезпечення;
в)погашення заборгованості клієнта з сум, які належать клієнту і знаходяться убанку в інших операціях клієнта;
г)переведення в погашення боргу сум, що надходять в оплату векселів;
д)дозволу заміни клієнтом одних векселів до їхнього строку оплати іншими.
Ломбарднаоперація, здійснювана у банках з векселями, складається у прийомі векселів, щомають як мінімум два підписи, в забезпечення виданих сум до їх урегулювання, аотже:
попозикам строковим по позичковим та кореспондентським рахункам;
попозичкам до востребування по спеціальним поточним та кореспондентськимрахункам.
Усіаналогічні векселя забезпечуються передаточним надписом, так як хоча на базіособливого обов’язку векселя і отримуються з погашенням їхнього боргу чи ззаміною іншими векселями, але банк обов’язково повинен гарантувати себе навипадок, коли пред’явник цього не зробить і банку самому прийдеться інкасувативексель і отриманим розрахунком погасити видану позичку і нараховані проценти,а на це він може мати право тільки по передаточному надпису.
Комісійніоперації, які банки здійснюють з векселями, складаються:
уприйомі простих та переказних векселів та супроводжуючих їх документів дляінкасо до настання по них строку сплати, а у випадку несплати — у протесті їх;
уприйомі переказних векселів для пред’явлення їх акцепту, а у випадку неакцепта- у протесті їх;
уприйомі протестованих векселів для інкасо, але не судовим порядком, а шляхомпред’явлення їх до сплати тим особам, які вказані особою що їх довірила;
усплаті векселів за платника — міціліанта, але не інакше, як по отриманню відпопереднього покриття.
Депозитніоперації чи операції депо, які здійснюють банки з векселями складаються уприйомі векселів:
назберігання (чисте депо);
назберігання та в управління (кваліфіковане депо);
назберігання, в управління та розпорядження.
Акцептнаоперація, яку здійснюють банки з векселями, складається у тому, що банкакцептує виставлений на нього клієнтом переказний вексель при умовах, що клієнтпред’явить банку покриття до наступу строку платежу по векселю. У цій операціїбанк сам стає платником.
Акцептованівекселі є більш авторитетними, приймаються до оплати у першу чергу, мають вищуцінність та ліквідність. За своїм характером і наслідками акцепт, підтверджуючизобов’язання боржника, є одним із найважливішим технічних засобів наданнякредиту.
Гарантійнаоперація, яку здійснюють банки з векселями, складається з того, що банк приймаєна себе відповідальність по зобов’язанням довірника чи у формі письмовоїгарантії, чи у формі авальованого векселя і таким чином видає авальний кредит.
Аваль,це вексельна запорука, в силу якої особа (авалій), яка її здійснила, приймає насебе відповідальність за виконання зобов’язань будь-якої із зобов’язаних завекселем осіб: акцептанту, векселедавця, індосанта. Поручительство можеозначати гарантію повного або часткового платежу. Авалій, приймаючи на себевідповідальність за виконання зобов’язання іншої особи, стає відповідачем, якийвідповідає за неспроможність боржника усім своїм майном.
13.Дисконт і оподаткування векселя
Дисконтомвекселя називається придбання векселя до закінчення його строку, а такожвідсоток, який отримується придбавачем під час цієї операції.
Дисконтяк відсоток вексельної суми законодавством ніколи не лімітувався. В Україні одниміз перших актів, що освітлював питання дисконтування векселя, був УказПрезидента України «Про випуск і обіг векселів для покриття взаємноїзаборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України» від 14.09.1994 р.№530, пунктом 4 якого чітко вказано, що при погашенні заборгованості та іншихзобов'язань, заставі і проведенні інших операцій згідно з законодавством країнинорма дисконту від суми векселя не обмежується.
Пунктом6 того ж Указу встановлено, що при обрахуванні оподаткованого доходу векселедержателяне враховуються суми зобов'язань за векселями, які прийняті на бухгалтерськийоблік, але не сплачені.
Державнемито на придбання вексельного бланку
Згідноз роз'ясненням Головної державної податкової інспекції України від 06.12.1995р., суб'єкти підприємницької діяльності звільняються від сплати державного митапри придбанні вексельних бланків.
Підстава:стаття 2 Указу Президента України «Про внесення змін до Указу ПрезидентаУкраїни від 2.11.1993 р. №504» від 22.12.1994 р. № 794 і стаття 2 Указу ПрезидентаУкраїни «Про випуск і обіг векселів для покриття взаємної заборгованостісуб'єктів підприємницької діяльності України» від 14.09.1994 р. №530.
Вартістьбланків сплачується у звичайному порядку.
14.Приклади заповнення векселів
Вексельє письмовим документом. Тільки письмова форма документа, яка відповідає усімвимогам вексельного закону, може породити вексельні правовідносини.
14.1.Реквізити переказного векселя.
1.Найменування — «переказний вексель», а також вексельну мітку, яка позначаєтьсяу бланку словом «Вексель». Відсутність вексельної мітки перетворює вексель назвичайне боргове зобов'язання. У бланках, що використовуються на територіїУкраїни, така відмітка вже передбачена в тексті.
2.Простий і нічим не обумовлений наказ сплатити певну суму грошей — вексельнийнаказ. Усяка умова, яка прямо чи не прямо ставить під сумнів безумовністьвексельного зобов'язання, буде вважатися ненаписаною. Наприклад, у векселі зформулюванням «платіть… за контрактом такому-то», або «заплатіть по фактупоставки продукції» ця умова буде вважатися ненаписаною.
3.Строк платежу. Відрізняють такі строки платежу:
Запред'явленням. Платіж повинен бути призведений за пред'явленням векселя, щооговорюється фразою «за пред'явленням». У цьому випадку день пред'явлення є іднем платежу. Якщо у векселі не обумовлені строки пред'явлення (наприклад, «запред'явленням, але не пізніше 20 вересня 1996 р.»), вважається, що вексельповинен бути пред'явлений до платежу на протязі року з дня його складання.
Встільки-то часу від пред'явлення. Запис у тексті векселя у цьому випадку маєтакий вигляд: «Платіть через 21 день від пред'явлення». Використання вказаногостроку робить дуже важливим день пред'явлення, тому що від нього починаєтьсявідлік строку платежу. Днем пред'явлення вважається відмітка платника навекселі про згоду на оплату (акцепт) або дата протесту з цього приводу. Вексельстроком в стільки-то часу за пред'явленням повинен бути пред'явлений до платежуна протязі року з дня його складання, якщо інше не обумовлене у самому векселі.Для цього необхідно заздалегідь пред'явити вексель платнику з тим, щобостаточний строк пред'явлення не виходив за межі річного строку. Наприклад,якщо вексель виданий 1 червня 1996 р. «через місяць від пред'явлення цьоговекселя», вексель повинен бути пред'явлений вказаним вище порядком не пізніше 1травня 1997 р.
Встільки-то часу від складання. Відлік часу починається з наступного дня післядати складання векселя. Строк платежу вважається таким, що настав, у останнійдень, вказаний у векселі, а не на наступний після нього. Якщо строк платежувизначається місяцями від дати складання, то настає в те число останньогомісяця, яке відповідає числу написання векселя, а якщо такого числа немає, то востаннє число цього місяця. Наприклад, за векселем від 31 січня 1996 р. на одинмісяць строк платежу настав 29 лютого 1996 р. Якщо строк платежу призначений напочаток, середину, кінець місяця, то під цим маються на увазі перше,п'ятнадцяте і останнє число місяця. Фрази, що відповідають умовам платежу встільки-то часу від складання, мають вигляд: «Оплатіть вексель через 3 місяці»або «Строк 2 місяця з дня виставлення».
Навизначений день. У даному випадку у векселі вказується конкретна дата платежу.
Строкплатежу — неробочий день. Платіж за таким векселем повинен бути здійснений уперший наступний робочий день.
Переказнівекселі, що містять будь-яке інше визначення строку платежу недійсні. Якщо увекселі строк платежу не вказаний, то він вважається векселем з платежем запред'явленням.
4.Вексельна сума вказується з такою визначеністю, яка виключає сумніви щодо їїрозміру. Вексельна сума повинна бути точно вказана у тексті векселя цифрами тапрописом. Валюта платежу, вказана цифрами — наприклад, гривня, рубль, долар СШАі повинна бути ідентична валюті вексельної суми, вказаної прописом. У випадкурізних значень суми, вказаної цифрами і прописом, вірною вважається сума,вказана прописом. Буде недійсним вексель, у якому сума вказана в такихвисловах: «Платіть залишок мого рахунку у Вас», «Платіть не вище 10млн.гривень», «Платіть від десяти до п'ятнадцяти мільйонів гривень» або«Платіть по 1 млн. гривень щомісячно». Якщо у векселі присутні декілька сум, товін вважається виписаним на меншу. Ніякі виправлення вексельної суми недозволяються навіть оговорені підписом векселедавця.
Упереказному векселі, який підлягає сплаті строком за пред'явленням або встільки-то часу від пред'явлення, на вексельну суму можуть нараховуватисявідсотки, так як неможливо вирахувати суму відсотків за вексельний кредитзаздалегідь. Процентна ставка у таких випадках повинна бути вказана у векселіпід сумою, написаною прописом у протилежному випадку вона вважаєтьсяненаписаною. Відсотки розраховуються з дня складання переказного векселя, якщоне вказана інша дата. В інших (фіксованих) строках сплати векселя процентнаоговірка вважається ненаписаною.
Якщовексель оплачується через стільки-то часу від пред'явлення, то використовуєтьсятаке формулювання, наприклад, «Платіть через 15 діб від пред'явлення...1000гривень разом з 30% річних, які будуть нараховані з 15 травня 1996 р.».
5.Найменування та адреса платника або боржника (трасата). Для юридичної особивикористовується її найменування, під яким вона офіційно зареєстрована, іззазначенням у векселі її адреси.
6.Місце платежу. Воно може відповідати місцю знаходження платника, вказаного увекселі, місцю знаходження третьої особи.
Вексельвважається недійсним, якщо вказані декілька місць платежу.
7.Найменування отримувача платежу, якому або за наказом якого повинен бутиздійснений платіж. Якщо платіж призводиться на особу, яка видала переказнийвексель, тобто векселедавця, то на ньому пишеться: «Платіть… на мою користь»або «Платіть… за нашим наказом».
8.Місце і дата складання векселя і вексельна дата. Векселі з нереальними датамискладання або в яких відсутні відмітки про дату складання вважаютьсянедійсними.
Місцезнаходженнявекселедавця і місце складання векселя можуть не співпадати. Якщо місцескладання не вказане, ним вважається місце знаходження векселедавця (трасанта).Якщо і цього у векселі немає, то він вважається недійсним. Місцем складання неможуть бути неконкретні географічні пункти, наприклад, «Київська область».
9.Підпис векселедавця (трасанта). Включає в себе повне найменування, код ЄДРПОУ,місцезнаходження векселедавця і два підписи уповноважених осіб (директора іголовного бухгалтера), а також печатку юридичної особи. Відсутність підпису нетільки лишає документ вексельної сили, але й сили зобов'язання взагалі.
10.Простий вексель відрізняється від переказного найменуванням «простий вексель»,а також відсутністю зазначення платника, тому що по формі простого векселяплатником є векселедавець.
Документ,в якому відсутній будь-який із обов'язкових реквізитів, не має сили простоговекселя, за виключення таких випадків:
— простий вексель, строк платежу по якому не вказаний, розглядається як такий, щопідлягає оплаті по пред'явленню;
— якщо відсутнє особливе зазначення, місце складання документа вважається місцемплатежу;
— простий вексель, ще не вказує місце його складання, розглядається як підписанийв місці, зазначеному...
11.Недотримання вексельної форми, що вимагається законом, позбавляє документ силивекселя і перетворює його у письмове доручительство, яке регулюєтьсявідповідними нормами цивільного права.
14.2.Практичні рекомендації щодо заповнення векселів.
Моваскладання
Увідповідності до Закону України «Про мови в Україні», введеним в дію постановоюВерховної Ради України №8313-11 від 28.10.1989 р., зі змінами згідно із Законом№75/95 від 28.02.1995 р., державною мовою нашої країни є українська мова.Російській мові наданий статус мови міжнаціонального спілкування.
Статтею3 вказаного Закону передбачено, що у роботі державних і суспільних органів,підприємств, установ та організацій, розташованих у місцях проживання більшостігромадян інших національностей (міста, райони, сільські та селищні Ради,сільські населені пункти, їх сукупність), можуть використовувати як українськумову, так і їх національні мови. У випадку, якщо громадяни іншої національності,які складають більшість населення вказаних адміністративно-територіальниходиниць, не володіють у належному обсязі національною мовою, а також коли умежах цих адміністративно-територіальних одиниць компактно проживає декільканаціональностей, може використовуватися українська мова або мова, придатна дляусього населення, в роботі державних і суспільних органів та організацій.
Якпоказує текстуальний аналіз законодавчої норми, альтернатива використання мовпри складанні підприємством векселя обмежена.
Враховуючиобіговість векселя як цінного паперу на усій території України, можна зробитивисновок: вексель повинен бути складений, індосований, акцептований таавальований на українській мові.
Додатковівимоги до підпису учасника вексельного обігу
Середобов'язкових реквізитів векселя, перелічених у пункті 1 Положення пропереказний і простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від07.08.1937 р. №104/1341, визначений підпис того, хто видає вексель. Такою ж євказівка у пункті 13 Положення про те, що індосамент повинен бути підписанийіндосантом, у пункті 25 і що простий підпис платника має силу акцепта, у пункті31 і що аваль підписується авалістом.
Іншінормативні акти і положення діловодства нашої країни вимагають наступнихдоповнень до міжнародних стандартів:
а)усі вексельні записи повинні бути підписані двома уповноваженими представникамивекселедавця, акцептанта, аваліста або індосанта, якими визнаються керівник іголовний бухгалтер підприємства (див. розділ 2 Правил виготовлення івикористання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету МіністрівУкраїни і Національного банку України від 10.09.1992 р. №528).
Увідповідності до пункту 6 Порядку проведення банками операцій з векселями,затвердженого Головою НБУ 25.02.1993 р., і пунктом 17 листа Управлінняплатіжних систем НБУ «Про роботу установ банків в Україні у зв'язку зоформленням заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності Українивекселями» від 22.09.1994 р. №193 уповноваженими особами підприємствавизнаються особи, зразки підписів яких внесені в банківські картки зразківпідписів. У вексель вносяться повне і правильне найменування посад і прізвищучинивших підписи осіб;
б)усі вексельні записи повинні бути засвідчені печаткою підприємства. Увідповідності до вимог Закону України «Про підприємства в Україні» печаткамістить повне найменування підприємства. Відтиск на печатці і зазначене увекселі найменування учасника вексельного обігу повинні співпадати, упротилежному випадку виникає загроза перервати індосаментний рядок. Скороченняу найменуваннях можуть носити тільки загальноприйнятий характер;
в)векселедавець, акцептант, аваліст і кожний індосант повинні вказати свою повнуадресу (місцезнаходження органу управління), у протилежному випадкуускладнюється реалізація права векселедержателя на стягнення вексельноїзаборгованості, особливо при опротестуванні векселів і пред'явленніарбітражного позову;
г)векселедавець, акцептант, аваліст і кожний індосант як учасники розрахунковихвідносин повинні вказати свій код у відповідності до Єдиного державного реєструпідприємств і організацій України, передбаченим постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 22.01.1996 р.
Виходячиіз вищезазначеного, вексельний запис про векселедавця виглядає таким чином:
Приватнепідприємство «Весна»,
кодЄДРПОУ 123456789,
253047,м. Київ, вул. Молодіжна, д.47, к. З
ДиректорАБ.Вознюк
Гол.бухгалтер 3.1, Котова
м.п.
15.Характеристикапідприємства та приклад використання векселю на підприємстві.
Найменування– фірма«Лідія».
Адреса– Київськаобласть, Білоцерківській район, м. Узин, вул… Червоноармійська, 189
Формавласності –приватна.
Системаоподаткування– традиційна. Платник ПДВ – 3 роки.
Основнийвид діяльності – зберігання та переробка б/у шин та гумововмістких відходів, оптоваторгівля сировиною для хімічної промисловості.
Наявністьматеріальних активів – земля у приватній власності, споруди, вантажнийавтомобіль.
Наявністьнематеріальних активів – право на користування земельною ділянкою, ліцензія напереробку б/у шин та гумововмістких відходів, право на винахід.
Наявністькапітальних вкладень – вкладення в устаткування для переробки, але невстановленого.
Постачальники – заводи Гумовотехнічних виробів, Тепломережа, Укрзалізниця, фізичні особи та багатоінших.
Основніпокупці –заводи Гумовотехнічних виробів.
Длязакінчення та монтажу обладнання для переробки б/у шин та гумововмісткихвідходів необхідно закупити додатково обладнання. На момент закупки у фірмибрак обігових коштів, тому керівництво фірми приймає рішення використатибезвідсотковий вексель при розрахунках з нерезидентом, який постачає необхіднеобладнання.
Фірма«Лідія» 01.04.2004р. отримує від нерезидента фірми «Страйс» обладнання,контрактна вартість якого – 32 тис. дол… США. Курс НБУ на 01.04.04 р. – 5,03грн./1 дол. США. Сума ввізного мита (5% від митної вартості) – 8048 грн.,митного збору (0,2% від митної вартості) – 321,92 грн., ПДВ – 33801,6 грн. ((32 тис. дол… США * 5,03 грн./1 дол. США + 8048 грн.) * 20%).
Фірма«Лідія» виписує простий вексель на суму заборгованості, який нерезидент фірма«Страйс» передає по індосаменту іншому резиденту ТОВ «Волинь». Фірма «Лідія»оплату векселю проводить в гривнях. На дату сплати (30.06.04р.) по ньому курсНБУ – 5,1 грн./ 1 дол. США.
№
п/п Зміст операції Сума Податковий облік, грн..
Валовий
дохід
Валові
витрати 1. Одержане обладнання від фірми «Страйс» 32000 дол.США/ 160960 грн. ------------ 160960 2.
Нараховані та сплачені:
- ввізне мито;
- митний збір;
- ПДВ 8048,00 грн. 321,92 грн. 33801,6 грн. ------------- 8048 321,92 3.
Збільшена початкова вартість обладнання на:
- суму ввізного мита;
- суму митного збору. 8048 грн. 321,92 грн. ------------- ------------ 4. Віднесено суму ПДВ до податкового кредиту 33801,6 грн. ------------- ------------ 5. Виданий вексель на суму заборгованості 32000 дол.США/ 160960 грн. ------------- ------------ 6. Пред’явлений вексель до сплати ТОВ «Волинь» 32000 дол.США/ 163200 грн. ------------- ------------ 7. Проведений перерахунок заборгованості по векселю 2240 грн. ------------- 2240 8. Сплачений вексель в національній валюті України 163200 грн. ------------- ------------
16.Недоліки вексельного обігу в Україні та шляхи його можливого покращання.
Отже,розглянувши поняття “вексель”, ми дійшли висновку, що в Україні поки що звексельною формою обігу справи знаходяться в тяжкому становищі. Ту невеликукількість векселів, яка більш – менш користується попитом на сьогоднішній деньв Україні (НАЕК “Енергоатом”, “Укртелеком”, “Укргазпром”), якщо розібратись,навіть не можна назвати словом “вексель”, тому що по ним неможливо отриматиреальних грошей.
Слідмати на увазі, що вексельний обіг ефективний при значному наповненні ринкутоварами. Тільки за таких обставин продавець починає шукати покупця та створюєдля нього найбільш вигідні умови. У процесі становлення ринку та підвищеннядинамічності нашої економіки вексель знову опиняється в центрі уваги з цілогоряду причин:
по-перше— він за своєю природою є цінним папером, який дозволяє оперативно вирішуватибагато складних господарських та фінансових проблем;
по-друге— комерційні банки та комерційні структури вже накопичили певний досвідпроведення господарських операцій з використанням векселів;
по-третє— вексель розглядається урядом України як один з головних засобів проведеннявзаєморозрахунків боргів підприємств і виходу з платіжної кризи;
по-четверте— якщо взяти до уваги значну кількість нормативних актів, які регулюють порядоквипуску та використання векселів, то можна стверджувати, що в Україні вжестворена мінімально необхідна правова база, яка однак вимагає дуже детальногодопрацювання та доповнення, у тому числі з точки зору її узгодження з чиннимзаконодавством.
Необхіднозазначити, що згідно з чинним законодавством України:
використовувативекселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами іавалістами можуть тільки юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності,що визнається такими відповідно до чинного законодавства;
векселіможуть видаватись лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи танадані послуги, за винятком векселів Міністерства фінансів, Національного такомерційних банків;
вексельнийбланк може заповнюватись друкованими та недрукованим способом;
сумаплатежу за векселем обов’язково вказується цифрами та літерами;
вексельпідписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи та звіряють печаткою.
Надумку більшості учасників фондового ринку в Україні, однією з найсерйознішихпроблем являється слобозахищенність вексельних бланків. Сучасні векселі якцінні папери, захищені, якщо так можна сказати, умовно. Елементами захистувважаються:
— тонка голуба муарова сітка на всьому полі бланку векселя;
— виглядаючий як підкреслення короткий відрізок мікротексту: ”простий вексель”;
— полоса, нанесена жовто–зеленою ультрафіолетовою фарбою (до речі, з гнітючоюякістю нанесення) з зазначенням номіналу векселя.
Всіелементи захисту при наявності кольорового ксероксу, ультрафіолетової фарби івідповідного паперу для спритних рук не створюють жодних проблем.
І всеж саме цікаво, що зіткнувшись з фальшивим векселем, спеціалісти по ціннимпаперам не можуть використовувати як робочий інструмент вираз “фальшивийвексель” і стають заручниками ситуації, в яку потрапили.
Такогопоняття, як “фальшивий вексель”, і механізму адекватної реакції немає ні вЖеневській Конвенції 1930 р., по якій введені єдинообразні правила вексельногообігу, ні в українських законодавчих актах. А це означає, що підробленийвексель розглядається в одній площині з векселем, неправильно заповненим абомаючим якісь незначні невідповідності підпису або дати!
Іякщо такий вексель виявляється, він попадає в поле законотворчого курйозу —“вексель, який не являється векселем”, не може бути пред’явлений нотаріусу і,головне, по ньому майже неможливо відіграти процес руху векселя назад. Шлях“невекселя” зупинився (при чому: в будь-яку сторону), а продавці фальшивоговекселя, сповнені благородного обурення, буквально роблять круглі очі: “Ми вампродали нормальний вексель, це він у вас став фальшивим”.
Приклад.Влітку 1997 р. АКБ “Югтокобанк” отримав пакет векселів НДЦ номіналом майже 900тис. грн. від банку “Україна”. Наступного дня було встановлено, що векселіпідроблені, і вже через три дні завдяки узгодженим діям обох банків, бувзнайдений продавець. Вкладені кошти були благополучно повернені, а векселі буливилучені компетентними органами. Але аналогічний випадок АКБ “Югтокобанк” збанком “Аваль”, вилився у кількамісячний через арбітражний суд позов.
Доречі, абсолютна більшість фальшивих векселів — зовсім не намальовані “зістелі”, а мають реально існуючих солідних “близнюків”. Саме тому, для учасникавексельного обігу (особливо недосвідченого), іноді дуже важко визначити:пропонують йому реальний вексель чи його точну копію? (про якість вексельнихбланків згадувалось раніше).
Щеодна причина, яка гальмує розвиток ліквідного ринку вексельного обігу — цеюридична безграмотність керівників та головних бухгалтерів більшостіпідприємств України (в першу чергу — державних). Адже тисячі підприємствспоживають газ, електроенергію, використовують телефонні лінії, перевозятьпродукцію по залізних дорогах, але часто головний бухгалтер такогопідприємства, почувши слово “вексель”, несамовито починає кричати, що ви всішахраї, ніколи він не буде мати справу з вами і не пропонуйте йому ніякихвекселів. Як не гірко признати, але для багатьох державних підприємств, слово“вексель” асоціюється з поняттям “обман”, “шахрайство”, “небезпека”, “тюрма”.Іноді на державному підприємстві бухгалтер нібито і не проти дати згоду накупівлю векселя і закрити ним якусь свою заборгованість, але йому просто нехочеться піднімати якісь закони, консультуватися з юристом, податковоюадміністрацією, тому що “…я як не отримував свої законні 140 гривень, так інадалі не буду їх отримувати, навіщо ж мені брати ще якусь відповідальність насебе за якісь векселі”.
Неможна обійти увагою ще одну проблему, просто не зрозумілою для нормальногоздорового глузду. При подачі вексельного позову в арбітраж, позивач повинензаплатити держмито у розмірі 5% від суми вексельної угоди!
Напрактиці це виглядає приблизно так: Підприємство А купило вексель упідприємства Б номіналом 1 млн. грн. наприклад за 800 тис. грн. (дисконт –20%). Після настання строку оплати, Б відмовляється оплатити цей вексель. А,після опротестування, подає арбітражний позов і за це змушений заплатитидержмито у розмірі 5%, тобто ще 50 тис. грн. Арбітражний суд виніс рішення: Бповинен заплатити за векселем і повернути А суму, оплачену А в якості держмита.Б спокійно сприймає цю новину і кладе рішення суду до своєї шухляди.Виявляється, що Б уже значний час знаходиться на безнадійній картотеці. Апочинає процедуру банрутства, і тут виявляється, що кілька процентів власностіБ належить державі, а значить і процедура банкрутства неможлива.
Отже,неважко здогадатись, що держмито при вексельному позові і сучасна формапроцедури банкрутства являються серйозним і основним гальмом розвиткуліквідності українського вексельного ринку.
Дляподальшого розвитку ринку векселів в Україні, доцільно здійснити певні заходи,спрямовані на захист прав векселедержателів, оскільки саме ці суб’єктивексельного обігу є найменш захищені. На сьогодні в Україні не здійснюєтьсябудь-яка державна реєстрація випущених векселів. Не існує також обмежень щодовипуску векселів одним суб’єктом підприємницької діяльності. Це може призвести(і вже призвело) до випуску в обіг нічим не гарантованих векселів (наприклад —Рівненська АЕС випустила в обіг векселі на суму понад 12 млн. грн., які ніхтоне хотів брати навіть з дисконтом 70%).
Щобуникнути такої ситуації, можливо варто використати досвід США, де риноквекселів не розвивався до початку 80-х років, поки не були зроблені важливінововведення.
По-перше:запроваджена процедура державної реєстрації певних категорій векселів, якіотримала назву “реєстрація на полиці”. Вона передбачає реєстрацію кожноговипуску векселів із терміном обігу понад 270 днів Комісією з цінних паперів,яка дозволяє за визначених умов реєструвати безперервні програми випусківвекселів один раз. Запровадження такого порядку оформлення векселів значноспростило долю емітента.
По-друге:впроваджена процедура встановлення кредитних рейтингів пропонованих випусків.Емітенти векселів при проведення “реєстрації на полиці”, звертаються дорейтингового агентства, яке надає відповідний рейтинг новому випуску векселівна визначену суму. Це дає можливість інвесторам постійно одержувати необхіднуінформацію про рейтинг векселів, які вони бажають придбати.
По-третє:здійснені заходи, спрямовані на створення ліквідного вторинного ринку векселів,який має існувати для того, щоб кожний інвестор знав: векселі, якими вінволодіє, можуть бути продані в будь-який час.
Заактивізації вексельного обігу на фондовому ринку України явно визначилисяпрогалини у вітчизняному законодавстві, яке регулює порядок випуску та обігузазначених цінних паперів. У першу чергу на законодавчому рівні необхіднарегламентація умов та розмірів оподаткування операцій з векселями, встановленнявідповідальності за правопорушення, пов’язані з вексельним обігом, а також обмеженнявипуску векселів сумою сплаченого статутного фонду, резервного фонду абовартості чистих активів, або процентного співвідношення цих величин.
Можливослід розглянути питання щодо введення обов’язкового попереднього депонуванняемітентом певних коштів (10 – 20%) для подальшого погашення власних векселів(спеціальний вексельний резерв). З позиції захисту прав векселедержателів цейспосіб вбачається найбільш надійним.
Такимчином можна зробити висновок про необхідність проведення в Україні комплексноїреформи вексельного законодавства, метою якої має стати захист праввекселедержателя, та підвищення відповідальності векселедавця, і яка повиннавключати, насамперед:
— прийняття Закону України “Про вексельний обіг в Україні”;
— внесення змін до Цивільного кодексу України та Закону України “Про банкрутство”щодо порядку задоволення вимог кредиторів за векселями, адже недержавнепідприємство відповідає за своїми борговими зобов’язаннями всім своїм майном, апідприємство з державною часткою — лише наявними коштами на розрахунковомурахунку, просто злочинна несправедливість;
— внесення змін до Арбітражно-процесуального та Цивільно-процесуального кодексівУкраїни щодо введення прискореної процедури розгляду позовів за векселями таобов’язкового зменшення 5% розміру держмита за вексельним позовом, яке позивачуможуть не відшкодувати навіть якщо він виграє позов.
Безздійснення вказаних заходів справне функціонування вексельного обігу в Українівбачається досить проблематичним, а існуючі прогалини в законодавстві можутьпризвести до значних зловживань, що у свою чергу, підірве довіру до векселя, якцінного паперу.
Однак,можна зі впевненістю прогнозувати, що по мірі посилення правового поля, яке бзабезпечувало процедуру стягнення боргів за векселями, ліквідність українськоговексельного ринку різко зросте, як і кількість векселів з твердими котировками.
Висновок.
Якщозагальновизнана істина така, що кредит – душа промисловості, то вексель безсумніву – кращій представник кредита. Подібно тому, як торгівля не обумовленарозмірами тієї чи іншої держави, так і вексель, перший і головний слугаторгівлі, не має ніяких обмежень. Виконуючи роль інструмента великихторгівельних підприємств, встановлюючи зв’язок між усіма народами всесвіту,вексель і в інших відношеннях надав важливого впливу на розвиток торгівлі, якінші відкриття. Поява векселя навіть в його найпростішій конструкції, сталоплодом таємної і могутньої сили, яка може бути названа автономією торгівельногосослов’я, в зв’язку з подальшимрозвитком його реквізитів, як результат того ж самого мистецтва, — все ценалежить до найбільш важливих відкриттів торгівельного світу. Якщо компасрозширив географічний кругозір людства и якщо гроші звільнили торгівлю відвузьких уз обміну, то вексель – шматочок аркуша, незабезпечений скарбомдержави, розвив кредит – цю могутню силу и основу усієї промисловості.Переносячи капітали з одних рук до інших і служачи способом передачі капіталу,вексель тим самим викликає до діяльності без нього не використані багатства,збільшує розміри виробництва, уособлює в собі сам капітал і отримує самкупувальну силу.
Якщо заміна натурального господарства грошовим малатаке важливе значення, то вексель, превосходячи економічну важливість грошейрізновидами своїх функцій, перевищує останні і як платіжний знак. Значеннягрошей обмежено державною територією, за межами якої вони, якщо не зовсім, товідчутно зменшують свою вартість. Вексель же завжди і будь де має однаковуцінність, його дійсність не обмежена ніякими кордонами і його сила не обумовленаніякими законами ввозу та вивозу. В цьому відношенні він заслужено отримавназву універсального засобу сплати і монети всього торгового світу. Вексель маєтакож інші переваги перед грошима. Гроші завжди виражають зазначену вартість,тоді коли вексель може виражати яку завгодно суму; пошук грошей зв’язано зважливими складностями, тоді як вексель може бути утворений у будь який час, якшвидко є у особи відповідна для цього цінність.
Економічнезначення векселя цім не вичерпується: будучи зброєю кредиту і сурогатомготівкової сплати, маючи покупну силу грошей, вексель набуває значення товару,отримує свою вартість і свій курс (ціну), будучи міжнародним розрахункам,позбавляє від необхідності переводити і пересилати дзвінку монету ірозпадаючись, подібно сортам і якостям товару, на різні категорії, дивлячись помісцю видачи та місцю платежу по векселю.
Всвоїй роботі, в першому розділі я стисло виклала історію виникнення і розвиткувекселю в світовій історії, цей розділ введений для лаконічного сприйняття цієїтеми, вексель, це не якась загадкова істота чи дитина наукових розробок. Появавекселю була зумовлена загальним розвитком людства, так би мовити наступнийкроком у розвитку, без подолання якого мабуть людство і не досягло б такогоінтелектуального рівня розвитку.
Вдругому розділі я виклала усі основні поняття і терміни нерозривно пов’язані звекселем, принципи класифікації векселів, правовий стан і специфіку вексельногообігу в Україні, розглянув основні конфліктні ситуації, що мають місце в справіінтеграції і удосконалення національного вексельного законодавства звсесвітнім, виклав свою точку зору та шляхи вирішення конфліктів так як усуненняпротиріч є основним фактором здорової і життєспроможної економіки.
Утретьому розділі я дала характеристику підприємства та на прикладі показала яквоно використовувала розрахунки векселем.
Востанньому розділі розкрито недоліки вексельного обігу та шляхи удосконалення.
ВИКОРИСТАНАЛІТЕРАТУРА.
Нормативно-правовабаза обігу веселів
«Уніфікованийзакон о переказних та простих векселях», додаток 1 до Женевської Конвенції 1930р. від 07.06.30 р. № 358
«Митний Кодекс України», від 11.07.02 р. № 92- IV
ЗаконУкраїни «Прообіг векселів на Україні», від 05.04.01 р. № 2374- ІІІ
ЗаконУкраїни «Озовнішньоекономічній діяльності», від 16.04.91 р. № 959-ХІІ
ЗаконУкраїни «Оцінних паперах та фондовому ринку», від 18.06.91 р. № 1201-ХІІ
ЗаконУкраїни «Прооподаткування прибутків підприємств», в редакції від 22.05.97 р. № 283
ЗаконУкраїни «Проподаток на додану вартість», від 03.04.97 р. № 168/97-ВР
УказиПрезидента України:
“Пророзширення сфери обігу векселів”, від 26 07.1995, № 658/95
“Провипуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб’єктівпідприємницької діяльності України”, від 14.09.1994. № 530-94
“Прорегулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічноїдіяльності”, від 27.01.1995, № 84/95
Законита постанови Верховної Ради України:
“Процінні папери і фондову біржу”. 27,03,1991, № 1202/12
“Прозастосування векселів у господарському обороті”, 17,06,1992, № 2470/ХІІ
“Прозаставу”, 02,10,1992, № 2654-ХІ
“Пронотаріат”, 02,09,1993, № 3452-12
“Пропорядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”,23,09,1994, № 185/94
“Прооподаткування прибутку підприємства”, 28,12,1994, № 335/94
Декрети,постанови Кабінету Міністрів України і
Національногобанку України
“Прозатвердження правил виготовлення і використання вексельних бланків”,10,09,1992. № 528
“Прозатвердження плану заходів щодо створення організаційно-правових умов длязастосування веселів у господарському обороті”, 01.03.1994, № 117-р
“Протермін вчинення протесту про неоплату векселя, випущеного відповідно до УказуПрезидента України “ від 14.09.1994, № 530
“Пропротест та неоплату векселів”, від 21.11.1995, № 711-р
“Пропроведення заліку взаємної заборгованості суб’єктів підприємницької діяльностіі оформлення заборгованості векселями” від 01.12.1995, № 960
“Положенняпро переказний та простий вексель, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР”, від07.08.1937, № 104/1341
“Роз’ясненнядо питань, пов’язаних з використанням векселів у господарському обороті”, від13,09,1994, № 15010/48
“Щодопротесту про несплату векселів”, від 13,09,94, № 22017/149-954
“Щодонормативних актів, якими необхідно керуватись при проведенні операцій звекселями”, від 13,09,94. № 22017/276
“Простроки оформлення простроченої заборгованості векселями”, від 20,07,95 №22017/582
Накази,листи та роз’яснення Міністерства Фінансів України “Про бухгалтерський обліквексельного обігу”, від 12.08.92. № 18-4116
“Щодовексельної позовної давності за несплаченими відсотками”, від 26.09.95. №31014/956
“Пропроведення заліку взаємної заборгованості”, від 04.12.95. № 22017/940-5855
“Пропорядок проведення банками операцій з векселями”, від 25.02.93.
№ 22001/85
“Прозміни у кредитних відносинах з комерційними банками”, від 13.09.94
“Пророзрахунок економічних нормативів”, від 13.12.94. № 13005/600
“Роз’ясненнядо питань, пов’язаних з використанням векселів у господарському обороті”, від13.09.94. № 15010/48
МорозЮ.М. “Вексельное дело”, Київ, “Наукова думка”, “Лад”, — 1996
ЛистКомітету Верховної Ради з питань фінансової та банківської діяльності «Овексельной форме расчетов при экспортных операциях» // «Главбух», — квітнь 2000 року, № 15
МалюкВ.М. “Вексель в Україні”, Київ, Асоціація “Український Вексельний Центр”, —1997
РимарукО.І. “Переводной и простой вексель: практика применения”, Київ, “Логос”, — 1998
Кузнєцова,Н.С. Назарчук І.Р. “Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування тафункціонування”, Київ, “Юрінком Інтер”, — 1998
Лисенков,Ю.М., Ляшко В.П. “Вексель в хозяйственном обороте”, К. “Пресс – центр”, — 1994
МиркінЯ.М. “Ценные бумаги и фондовый рынок», М. «Перспектива»,—1995
ЛисенковЮ.М., Фетюхіна Н.В. “Рынок ценных бумаг: основные термины и понятия”, Київ,—1996
КаверінЮ.А. та ін. “Вексель: сто вопросов и ответов”, М. “Менатеп-информ”, —1992
ФельдманА.А. “Вексельное обращение: российская и международная практика” М. —1995
КазаковаН.А., Балашова Ю.В. “Составление и применение векселя в торговом обороте” М.—1995
МелкумовЯ.С “Вексель и его использование в хозяйственном обороте”, М. —1995
ІвановД.Л “Вексель”. М., АТ “Консалтбанкір”,— 1994
ДемченкоТ.А. “Вексельное право: общие положения”, АТ “Торговый дом”, К.,— 1993
КазарцевС.Д. “Вексель — это валюта”, Л., “Гидрометеоиздат” — 1991
БеляковН.М «Вексель как важнейшее платежное средство», М. МП «Трансферт», — 1992
Симов’янС.В. «Вексель и акцептный кредит». Х. «Основа»., — 1993
КузнєцоваО.В. “Ценные бумаги: справочно-методический материал». М. — 1992
ЧасниковА.С. «Ценные бумаги: справочник акционера», М., ПАИМС—1994
КуликовЛ.Г. «Кредиты. Инвестиции». — М., ПРИОР 1994
«Вексельноеобращение в Украине: сборник нормативно-методических докуметов по вексельномуобращению в Украине”, Нікополь —1994
ШарпВ.Ф., Александер Г.Д., Бейлі Д.В. “Інвестиції”, М. ИНФРА-М — 1997
Періодичналітература:
НовоселоваЛ. «Вексель: проблемы правового регулирования и практического использования»,// «Экономика и жизнь», 1995, №17, апрель, с.8
КорнееваО. «Вексель как один из способов преодоления платежного кризиса», // «ЭкономикаУкраины», 1995, № 4, с. 48-52
«Вексельгривни мудренее», «Бронежилет для векселя», «Протестуй не протестуй…», //«Бизнес», 1998, №15, 20 апреля, с.28-32
КовтунИ. «Вексельных дел мастера», // «Бизнес», 1995, №9, 7 марта
РижовВ. “Вексельний обіг”, // “Урядовий кур’єр”, 1994, № 150-151, 29 вересня
ЛянгеС. «Второе рождение товарного векселя», // «Коммерсант Украины», 1994, № 38,сентябрь
Витвицкая,«Векселя и сертификаты: можно больше и лучше», // «Экономика и жизнь», 1994, №47, с.6
КравченкоВ. «Нацбанк в роли крестного», // «Бизнес», — 1994, № 8
«Практикавведения реестра векселей», // «Экономика и жизнь», —1994, № 43, окт., с 16.
КарпенкоИ. «НДС —ЦБ», // «Бизнес», № 35, — 1998, 31 августа с 20-21
«ВУкраине отсутствует база для создания вексельного рынка», // «Фондовый рынок»,— 1998,№ 26, 10 июля, с 5
“Вексельнийобіг”, // “Урядовий кур’єр”, — 1994,№ 35-36, с 3
“Сумавекселя не обмежується”, “ // “Урядовий кур’єр”, — 1995, 1 серпня
СохарО. “Обойдемся без денег?”, // “Финансовая Украина”,—1995,№ 37, с.4
ПетуховИ. «Неплатежи — можно ли решить проблему?», // «Рынок ценных бумаг», — 1996, №3, с. 44
О.Росада «ВЕКСЕЛЬ ГОТОВ ПОРАБОТАТЬ И НА ФИЗИЧЕСКИХ ЛИЦ //«Зеркало недели», — 2002, № 10 (385)
«Вексельноеобращение»// «Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации», №30/1-2 (497),22.07.2002 г.
«Векселяв Украине по всем правилам»// «Все о бухгалтерском учете», 14.02.2006 р., №16(1170)