1. Усвоєму творі «Думки» Блез Паскаль висуває тезу: «Людина, поза сумнівом,створена для того, щоб думати: у цьому і головне його достоїнство, і головнасправа життя, а головний обов'язок в тому, щоб думати пристойно. І почати йомуслідує з роздумів про себе самого, про свого творця і про свій кінець. Величлюдини – в його здатності мислити. Людина – – всього лише очерет, найслабше середтворінь природи, але він – очерет мислячий. Вся наша гідність – в здатностімислити. Лише думка підносить нас, а не простір і час, в яких ми – ніщо.Постараємося ж мислити гідно: у цьому – основа моральності…»[1].Аналізуючи дану тезу як основу есе, ми можемо відмітити, що у «Думках» Паскальвиділяє та підкреслює значимість такого процесу як мислення. Підносить його надіншими складовими людського буття».
2. Аргументуючизазначену вище тезу, спробуємо визначити сутність поняття «щастя» у баченні Б. Паскаля.Філософ визначає щастя як щось недосяжне, мінливе, але таке потрібне будь-якійлюдині у житті. Мінливість щастя він визначає за допомогою одвічних життєвихприкладів, відмічаючи, що: «Коли ми досягаємо раніше недосяжних задоволень, мине стаємо більш щасливими, адже змінюються обставини, а, відповідно, і нашібажання»[2]. Тобто, щастя– це вічна ціль людського роду. Людина буде прагнути до нього завжди, але, напевно,так ніколи і не зможе досягнути.
Філософпорівнює щастя з важкою повсякденною роботою, розкриває всю важкість тягарябуденності. Щоб досягти щастя, людина повинна весь час піклуватися проблагополуччя інших людей, витримати та пережити багато невдач. Але, у разівтрати цього «повсякденного тягаря турбот»[3],людина занадто заглиблюється в себе і не відчуває себе щасливою. Такаособливість людської натури вказує на те, що вона постійно повинна перебувати урусі, займатися різними видами діяльності, щоб урізноманітнювати своє життя.
3. Основнатеза, яку можна виділити з усієї роботи Паскаля «Думки», розкриває темумислення, а саме погляд на цей процес з боку самого філософа та ті висновки, дояких він прийшов шляхом глибокого та детального аналізу.
Людиназа Паскалем всього лише «мисляча тростина»[4], алеця здатність до мислення робить її величною, доводить не марність її існуванняяк такого. З одного боку, філософ доводить важливість мислення, але з іншого –показує, якими дурними та безглуздими можуть бути людські роздуми. Далеко незавжди людина думає про щось величне та корисне, зазвичай голова її зайнятачимось негідним самого мислення, як такого. Цю думку ілюструє фраза: «Як вонапіднесена за своєю природою і як принижена через ці недоліки!»[5].
Мислення– це шлях до возвеличення людини, шлях до знаходження її місця у світі.Напевно, мало хто у житті замислювався над питанням про важливість мислення,про його величезне значення для всього людства і для кожної особистості окремо.Паскаль вказує на те, що сама людина – це лише порожня оболонка, вона невиявляє ніякої цінності, цінна є лише людина мисляча.
Пройнявшисьдумками філософа щодо сенсу мислення, можна зрозуміти хід його дослідження наприкладі порівняння горя та насолоди[6]. Автор«Думок» пише, що людині не соромно віддатися у владу горя, але, в той же час,насолоду вона вважає чимось негідним і соромиться її. Від чого ж залежитьставлення людини до того чи іншого почуття, предмету, поняття? Блез Паскальзазначає, що все полягає в мисленні. Адже саме за допомогою думок людинахарактеризує певну ситуацію й, відповідно, визначає свою поведінку щодо неї.Якщо взяти для прикладу почуття глибокого суму, туги, горя, то всі ми знаємо,що наш розум возвеличує його, ідеалізує, в той же час, людина соромитьсяпочуття насолоди як чогось гріховного[7]. Паскальприходить до висновку, що це спричинено різницею у здатності до самоконтролю,тобто, відчуваючи горе, людина сама володіє своїми почуттями, що возвеличує її,а насолода – навпаки робить людську свідомість своїм рабом.
4. Розглянемодетальніше таку характерну рису характеру людини як жадоба до визнання.
Цяриса людської особистості слугує доказом її гідності. Адже людина може мати всіматеріальні блага, але все рівно прагнути більшого – визнання людськоїспільноти, слави, популярності серед подібних собі. Це можна назвати ще однієюсходинкою на шляху до щастя.
Взагалі,велич – поняття абсолютно протилежне за своєю суттю до нікчемності. Але в тойже час ці поняття дуже тісно пов’язані, адже одне стимулює появу іншого.Аналізуючи історію розвитку людства, ми можемо помітити, що люди завждипрагнули величі, вони намагалися будь-якими шляхами стати відомими, здобути повагута довіру оточуючих, виділитися із натовпу. Паскаль пише з цього приводу: «Самецією сумною нікчемністю і підтверджується велич людини. Він сумно нікчемний якволодар, як позбавлений влади король»[8]. Філософпоказує, що дуже часто із втратою минулої величі людина може втратити сенсжиття. Знову ж таки порівнюючи людину з твариною, він помічає значну різницюміж ними – тварини не здатні захоплюватися іншими, на відміну від людей, якимця риса притаманна [9].
Окрімпоняття величі, автор «Думок» зачіпає тему самопізнання людини та шляхівздійснення цього непростого, але дуже важливого процесу людського буття. БлезПаскаль називає двох «наставників» людини на шляху до її самоідентифікації:досвід та інстинкт.
5.Людське єство є дуже суперечливим. Людина ніколи не має абсолютно стійкихпереконань, а якщо і має, то врешті-решт більшість із них виявляютьсяоманливими. Також людині характерна самокритичність, схильність до самоаналізу,інколи навіть завелика. Про це Паскаль зазначає у рамках теми про сутністьщастя (безперервний рух). Він пише про те, що втративши можливість займатисязвичною діяльністю та працювати, людина занадто заглиблюється у вир своїх переживань,вражень, намагається відшукати причини всього незвичного у собі[10].
Людинадалеко не ідеальна істота, вона постійно перебуває у стані неперервного пошуку,причому іноді не усвідомлюючи, що саме ж вона шукає. Але сила людської натури утому, що вона розуміє свою нікчемність. Тобто, сила людини – у її слабкості[11].
5.Підбиваючи підсумки усього вище сказаного, приходимо до висновку пробагатогранність людської натури. Здається, що Блез Паскаль у своєму трактаті«Думки» мав на меті не лише схарактеризувати окремі риси людського характеру, асаме показати їх комплексність, дуже тісну взаємозалежність. Філософ неодноразово наголошує на тому, що людина – слабка, іноді навіть безпорадна переджиттєвими обставинами, вона не може протистояти природі, але, в той же час, – вонаніколи не здається.
Іншийважливий аспект, якому Паскаль приділяє значну увагу – шляхи пошуку щастя, якосновної мети людства. Кожен вкладає у поняття «щастя» щось своє: матеріальніцінності, родина, кар’єра, слава тощо[12]. Але,незалежно від проявів щастя, всі безперервно прагнуть до нього. А, можливо,щастя – це і є пошук? Пошук того, що так потрібно кожному, щоб відчути себесобою…
Найбільшедивує те, що Паскаль жив у XVII ст., але його філософські думки та висновкицілком актуальні у нашому XXI ст.! Проходять сотні років, а людство так і незуміло розкрити всіх таємниць своєї натури, зрозуміти всієї глибини такогопроцесу як мислення. Мислення за Паскалем – основа цивілізації, саме завдякиеволюції людських думок відбувалася еволюція людства, розвиток націй, народів,розвиток людської свідомості. Проаналізувавши оглядово «Думки» Блеза Паскаля – одногоз найвеличніших мислителів XVII ст., приходимо до висновку, що щастя було ізалишається метою людини, і єдиний шлях досягнути його – мислити.