Мінестерствоосвітиі науки України
Харьківськийторгівельно-єкономічний інститут
Київського національноготоргівельно-єкономичного університету
Реферат
з дисципліни:«Туризмознавство»
на тему: «Туристичнахарактеристика Харківської області»
Виконала:
Маслийова Владислава
Група: МА-09
Перевірив: Яковчук А.В.
Харків 2011
Зміст
Вступ
Тиристичні характеристики
Музей І.Ю. Репіна
Національний літературно-меморіальний музей Г.С.Сковороди
Краснокутський дендропарк
Місця бойової слави
Старинні садиби Харковщини
Курорти
Висновок
Вступ
Харківськаобласть – географічний центр Слобожанщини, розташований на північному сходіУкраїни в лісостеповій і степовій зонах. Рельєф в більшій частині регіонурівнинний з великою кількістю водоймищ, що створює сприятливі умови длярозвитку пішохідного, велосипедного, водного туризму. Харківська область – цеблагодатний край багатопрофільного літнього і зимового туризму,бальнеологічного лікування і масового пізнавального відпочинку. Областьрозташована на сході України. Вона межує з Луганською, Донецькою,Дніпропетровською, Полтавською, Сумською областями України та з Росією. Вобласті найбільшими є міста Балаклія, Богодухів, Ізюм, Красноград, Куп'янськ,Лозова, Харків, Чугуїв. Серед об'єктів області відзначаються санаторій«Березівські мінеральні води», Краснокутський дендропарк, Ізюм, с.Сковородинівка, Чугуїв. Рельєф області є хвилястою рівниною з легким нахилом напівденно-захід (до басейну Дніпра) й на південно-схід (до басейну Дону). Впівнічно-східну частину області заходить Середньоросійська височина, а впівденну — відроги Донецького кряжу. 75% водних ресурсів області приходиться набасейн Дону. Головна водна артерія — Північний Донець — є правим притоком Дону.Загальна протяжність 867 водотоків складає 6.4 тисячі км, причому 156 річокмають довжину більш за 10 км. В області є озера, найбільше з них — Лиман. Вобласті створено біля 50 водоймищ, найбільші з них — Краснооскольське,Печенізьке, Краснопавлівське. На теріторії області проходить траса каналуДніпро-Донбас. Харьківська область поділена на 25 територіально-адміністративнихрайонів, в області — 16 міст, 62 селища міського типу й 1861 село та хутір.Найбільші міста — півторамільйонний Харків, Ізюм і Лозова. Серед інших найбільшзначні — Куп'янськ, Чугуїв, Балаклея, Богодухів, Зміїв.
Населення області- близько 3 млн. 170 тисяч чоловік. Міське населення складає 78.7%. Середнящільність населення — 100 чоловік на один квадратний кілометр.
/>Тиристичніхарактеристики
Перлинами областіє Краснокутський дендропарк, Наталієвський і Шаровський парення. У Шаровкезбереглася відома садиба з пам'яткою палацово-паркової архітектури –двоповерховим палацом, побудованим в першій половині ХІХ століття в готичномустилі. Окрім насолоди від перебування в цілющому мікрокліматі Наталієвки іШаровки, знайомства в Краснокутськом дендропарке з рослинним світом Японії,Китаю, Західної Європи, Північної і Південної Америки, туристи мають можливістьознайомитися з неповторними експозиціями Пархомовського художнього музею, якийназивають нашим сільським Ермітажем, оскільки тут зберігаються твори такихвідомих в світі художників як Ван Дейк, Ф. Боя, Д. Піранезі, П. Пікассо, Т.Шевченка, І. Шишкин, Ст Маяковський. Яблонськая і так далі .
Селище Гайдар іКоробови Хутора, що на правом бережу річки Сіверський Донець в Змієвськомрайоні, по праву називають «Харківською Швейцарією»: живописні пейзажі, чудовітуристські стоянки для збору грибів і ягодами, рибалкою, багаті мисливськіугіддя не поступаються справжнім швейцарським Альпам. Незабутні враження відкраси куточків Слобожанщини туристи отримають від відвідин Мохначанських лісів,прохідної долини Пропасти поблизу сіла Задонецкоє, озера Біле і Лиман, Козачоїгори, музеїв, які розташовані в селах Соколине і Тарановка. Саме у цьомукуточку Харківщини створене Гомільшанський національний парк.
Якнайповніше іоптимальне забезпечення туристських потреб здійснюється через
систему засобіврозміщення. Розташування туристичних комплексів і баз відпочинку сконцентрованев першу чергу у Волчанськом, Змієвськом, Печенізькому, Харківському іЧугуївському районах.
У Харківськоїобласті визначені основні туристичні екскурсійні маршрути, що за тематичниминапрямами охоплюють видатні місця, пам'ятки історії, культури, архітектури іприроди, а також пов'язані з життям і діяльністю видатних людей не лише нашоїдержави, але і усесвітньо відомих./> Музей І.Ю. Репіна
Художньо-меморіальниймузей ім. І.Ю. Ріпина в м. Чугуєві. Експозиції музею розповідають про унікальнуісторію міста, де народився великий художник. Колекцію музею складаютьстаровинні меблі, одяг, зброя, винагороди, етнографічні матеріали, археологічнізнахідки, документи і фотокартки різних років.
/>Національнийлітературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди
Об’єкти:
Національнийлітературно-меморіальний музей — Золочівський район, с. Сковородинівка;
Писарівськийетнографічний музей під відкритим небом «Українська слобода» — Золочівськийрайон, с. Писарівка;
У цьому чарівномукуточку Слобожанщини знайшов свій вічний спочинок світоч української духовностіГригорій Сковорода. Хто ж він такий? Як писав І.Франко, «Григорій Сковорода –поява вельми помітна в історії розвитку українського народу, чи не найпомітнішаз усіх духових діячів наших XVIII століття». І це дійсно так.
Але з висоти 200років, які пройшли після смерті мислителя, ми можемо з великою впевненістюсказати, що масштаби цієї постаті виходять далеко за межі XVIII ст. і далеко замежі нашої Батьківщини – України. На сьогоднішній день про Сковороду написанобільше 5000 фундаментальних наукових праць. Його твори перекладені більше ніж15 мовами світу. За своєю популярністю серед науковців і культурноїгромадськості світу він посідає друге місце після Т.Г.Шевченка. Наша молодадержава починає оцінювати заслуги цієї великої людини.
Частина I
Національнийлітературно-меморіальний музей Г.С.Сковороди
Будинок музеюспоруджений у XVIII ст. поміщиками Ковалівськими. Архітектор невідомий. У1790–1794 рр. тут жив і помер великий український філософ Г.С.Сковорода(1722–1794).
У маєтку поміщикаКовалівського А.І. філософ написав лист-заповіт, в якому перелічив свої твори,позначивши найбільш важливі зірочками; написав молитву до Бога за місто Харків,доопрацьовував останні твори «Жена Лотова» та «Потопзміїн».
У будинкузнаходиться меморіальна кімната – «спокійна келія», в якій філософлюбив працювати і в яку прийшов закінчити своє життя. У квітні 1794 року саме зПан — Іванівки Г. Сковорода вирушає в село Хотєтово Бєлгородської області досвого учня і друга М.І.Ковалинського. У цей же час у Пан — Іванівці булонаписано єдиний прижиттєвий портрет філософа. Господар маєтку А.Ковалівськийзамовив портрет Г.С.Сковороди харківському художнику А.Лук'янову для М.І.Ковалинського.
Восени 1794 рокуГ.Сковорода за велінням духу знову повертається в Іванівку, щоб тут закінчитисвоє земне життя.
У кімнаті будинкуА. Ковалівського 29 жовтня (за ст.ст.) 1794 року перестало битися серцефілософа. Сьогодні в ній відтворена обстановка, яка оточувала в останні днійого життя.
Будиночок уцентрі парку, де мешкав філософ, гостюючи у Ковалівських, був зведений у стилікласицизму і в традиціях часу мав нагадувати вишуканий невеликий храм здвоколонним дорічним портиком під ступінчастим аттіковим фронтоном.
Будинок бувмісцем перебування визначних особистостей, що становили культурне оточеннягосподарів маєтку – представників родин Ковалівських і Каразіних.
У 1922 році до200-ліття з дня народження Григорія Савовича село Пан-Іванівка було перейменованов Сковородинівку. Тут було створено меморіальний парк.
У 2005-2006 рокахстворена нова експозиція музею, яка розгорнута у меморіальній кімнаті тап'ятьох залах, що знайомить відвідувачів із соціально-економічною обстановкою вРосії і в Україні в XVIII столітті, життям Григорія Савовича, йогофілософською, поетичною і педагогічною спадщиною, великою просвітительськоюдіяльністю на Україні.
За створенняекспозиції у 2006 році творчому колективу музею було присуджено Міжнароднулітературно-мистецьку премію імені Г.С.Сковороди.
Указом президентаУкраїни № 570/2008 18 червня 2008 року музею присвоєний статус Національного.
Частина II
Парк у складісадибно-паркового ансамблю розташований на південній околиці селаСковородинівка (до 1923 р. – Пан-Іванівка, Вільшанська Іванівка) Золочівськогорайону Харківської області, в мальовничій місцевості по схилах двох озелененихбалок зі штучними водоймами.
Село впершезгадується у переписі 1732 р. як власність Івана і Якова Ковалівських. Вже зачасів Г.Сковороди існував ставок «Завали», пізніше образно названий«Панськими Штаньми», стічні води з якого спадають у болотисту місцинупарку.
Парк і сад почалинабувати рис класичного розпланування при Іванові Григоровичу Ковалівському(претенденту на харківське полковництво в 1757 р, по скасуванні полковогоустрою в 1765 р. вийшов у відставку з чином бригадира). З його сином АндріємКовалівським близько приятелював геніальний український філософ ГригорійСковорода, який в останній період життя (1790-1794 рр.) неодноразово мешкав усадибі Ковалівських. Гостюючи в Пан-Іванівці, мандрований філософ захоплюєтьсямісцевістю і пейзажним парком: «Нині блукаю у мого Андрія ІвановичаКовалівського. Маю моєму чернецтву повне заспокоєння, краще Бурлука. Земелькайого нагірна. Лісами, горбами, садками, джерелами розписана. На такому місцінародився я коло Лубен». Г.Сковорода в будинку для гостей займав кімнатку звікнами на південь і на захід, про яку писав: «Але ніщо мені не потрібне, якспокійна келія, де насолоджуюся нареченою моєю – Біблією».
У кінці головноїалеї був видовий майданчик, де «на возвышенном месте, близ рощи» Сковородаполюбляв зустрічати світанок грою на своєму «флейттраверсі». Саме на цьомумісці на урізі мальовничого схилу балки у листопаді 1794 р. він (за легендою)власноруч викопав собі могилу. Чарівна природа цих місць, що нагадувала йомубатьківщину, і люди, що були близькі йому «по Мінерві», тобто інтелектуально ідуховно – змусили старого і хворого Сковороду в останні тижні життя прийти доІванівки з далекої Орловщини.
Могилу Сковородиперенесли на протилежний бік яру, де раніше була облаштована «каплиця» зродинним склепом Ковалівських, що нині не збереглася. У 1894 р. членамиХарківського історико-філологічного товариства облаштували могилу, встановившинавколо неї металеву огорожу, що не збереглася.
Селянивпорядкували територію навколо могили, створивши меморіальний парк. Загалом вінзберіг розпланування алей, що склалося наприкінці ХVІІІ ст. З тих часів існує іфруктовий сад, а також ставок, біля якого улюблене місце філософа, криниця ізалишки 700-річного дуба, де Сковорода працював над своїми творами.
На територіїпарку знаходится братська могила 94 загиблих воїнів-визволителів села іпам`ятник, встановлений у 1954 р.
КриницяГ.С.Сковороди
На південь відбудинку музею, внизу схилу, біля верхньої частини ставка, знаходиться криниця,з якої, за переказами, любив брати воду Г.С.Сковорода. Оформлення криницінеодноразово мінялося. У 1960-х рр. це був низький 6-кутний зруб. У 1972 р. узв'язку з підвищенням рівня води в ставку криницю перенесли дещо вище по схилуі встановили 4-кутний високий зруб. У 2002–2003 рр. зруб оновлено, а майданчикнавколо нього викладено плиткою.
Місцерозташування дуба, пов'язаного з життям та творчістю Г.С.Сковороди
Найбільше Г.С.Сковорода любив місце під сінню вікового дуба, на березі ставка. В дуплі дуба(де для Г.Сковороди ставили столик і стільчик) або біля нього мислитель читав,писав, роздумував, спілкувався з людьми. За легендою, недалеко від деревафілософ викопав собі могилу.
Дyбy-велетню спеціалісти нараховуютьблизько 700 років. Це було справді незвичайне дерево: його висота сягала 12м,товщина стовбуру місцями 2,8м. Дуб розкидав свої гілки над ділянкою 9 х 9м.
Окружністьфрагмента дуба 6,2м; розміри –1,9х2,1х7м.
У 1979 році дубвсох, а під час великої бурі у травні 1994 р. упав. Пізніше була встановленабетонна основа, навколо якої помістили фрагменти дуба, що збереглися. При цьомускульптурне зображення філософа було переміщено в огорожу.
Дуб знаходиться упівденній частині комплексу, на території парку і фруктового саду, розбитих щеу XVIII ст., над берегом ставка, що існує з тих же часів. Біля фрагмента дуба –скульптурне зображення Г.Сковороди.
Культурнацінність пам'ятного місця розташування дуба, пов'язаного з життям і творчістюГ.С.Сковороди, надзвичайна. Воно і досі вражає своєю особливою енергетикою.Крім того, скульптурне зображення мислителя є цінним як витвір мистецтва.
Місце первісногопоховання Г.С.Сковороди
За свідченнямМ.І.Ковалинського, біографа Г.С.Сковороди, філософ був похований «навозвышенном мЂстЂ близ рощи и гумна». Це місце знаходиться дещо південнішеі нижче по схилу від клумби-півмісяця. У 2006 році тут було встановленомеморіальну дошку з написом: "… Скончался октября 29 числа, поутру, наразсвЂтЂ, 1794 года. Перед кончиною завЂщал предать его погребенію навозвышенном мЂстЂ близ рощи и гумна и слЂдующую здЂланную им себЂ надписьнаписать: «Міръ ловилъ меня, но не поймалъ».
У 1814 р.власники маєтку з марновірних мотивів перенесли могилу за межі парку. Вперепохованні взяли участь учні філософа.
Філософська алея
Восени 2007 рокув Літературно-меморіальному музеї Г.С. Сковороди відбувся Міжнародний симпозіумскульпторів «Філософія серця», присвячений 285-річниці від днянародження Г.С.Сковороди.
Учасникамисимпозіуму стали молоді архітектори з Німеччини, Харкова, Києва, Полтави. Зарезультатами симпозіуму парк музею прикрасився філософською алеєю, що з'єднуєперше і останнє місця поховання Григорія Сковороди. Вздовж алеї стоятьскульптури, що символізують філософські образи творів Г.С. Сковороди.
Перша скульптура«Шукач істини» (автор Шимановський Олександр, Німеччина) зображує людину змушлею за спиною. Це символ зовнішньої (мушля) і внутрішньої природи людини.Внутрішня, справжня людина ховається у зовнішній, як перлина у мушлі.
Друга скульптура«Ноїв ковчег» (автор Смирнов Олександр, Київ) символізує життя, повне небезпек,спокус і несправедливості, яке Сковорода порівнює з бурхливим морем.
Наступнаскульптура «Самопізнання» (автор Сорудєйкін Олександр, Харків) зображує людину,охоплену внутрішніми муками, важкими роздумами. Вона має крила свободи, алерозгорнути їх не дає печаль, туга, «скука». Цей стан депресіївідбитий в багатьох творах Сковороди.
Скульптура «ДоКопернікових світів» або «Спостерігач за зірками» (автор: Богинський Олександр,Київ) – це зображення людини, яка сидить на земній кулі, ніби зростаючись з неюі спостерігаючи за зірками, відбиває сковородинську теорію: множинність«копернікових світів» складає єдиний макрокосм (Всесвіт); до ньогоподібна людина (мікрокосм).
«Колесачасовії» (автор: Момот Олександр, Полтава), п’ята скульптура. Це назва байки 6,у „силі“ якої Г.Сковорода зазначає: „По разным природнымсклонностям и путь житія разный. Однак всѣм один конец – честность, мири любовь“ [1.111]. У першій фразі розкривається ідея»сродності", а в другій весь Сковорода, його ідея людинолюбства.
Завершуєфілософську алею скульптура «Путь спасительний» (автор Сбітнєв Сергій,Харків) – фігура мандрівника. У цього подорожнього чи мандрівника, як у кожногосущого на землі, у житті є право вибору. Під ногами у подорожнього три дороги,про які писав Г.Сковорода: шлях лівий – шлях гонитви за багатством і владою,мислитель відкидав його все життя. Не менш згубним є шлях прямий – шлях лицемірства.Лише шлях правий – «спасительний». Це шлях служіння добру та істині, шляхзречення від світських спокус. Саме ним іде Сковорода.
МогилаГ.С.Сковороди
За легендою, вінбув похований у власноруч викопаній могилі неподалік вікового дуба.М.І.Ковалинський зазначає, що Г.Сковорода заповів поховати себе на високомумісці, біля гаю і току (де нині клумба-півмісяць).
У 1814 роцівласники маєтку перенесли могилу за яр, на її теперішнє місце.
1874 року поміщикЖилінський на прохання В. Каразіна – засновника Харківського університету –поклав на могилі білу мармурову плиту з написом: » Григорій СавичъСковорода. Украинскій философъ. Родился 1722. Скончался 29 окт. 1794г. Миръловилъ меня, но не поймалъ. Мая 1874г.".
1894 року заініціативи Д.І.Багалія Харківське історико-філологічне товариство встановило намогилі надгробок і металічну огорожу.
У 1972 р. узв’язку з відзначенням 250-річчя з дня народженя філософа плита була перенесенадо літературно-меморіального музею Г.С.Сковороди, а надгробок та огорожазамінені новим надгробком – кам’яною брилою (лабрадорит із Головинськогокар'єру на Дніпрових порогах) – на гранітній вимостці (скульптори Л.І.Жуковськата Д.Г.Сова).
Могилазнаходиться на території меморіального комплексу Сковороди Г.С., серед парку,між вулицею Садовою і балкою, на майданчику, вимощеному плиткою і оточеномудекоративними та фруктовими деревами.
Пам'ятникГ.С.Сковороді
1972 р. буввиготовлений бронзовий бюст роботи видатного українського скульптораІ.П.Кавалерідзе, яким замінено гіпсовий.
Пам'ятникзнаходиться в північній частині комплексу по вулиці Садовій, на територіїмеморіального парку. З південної сторони пам'ятника кругла клумба, засадженабарвінком. Біля постаменту квітник, навколо них доріжка, від якої з південногобоку східці ведуть до круглої клумби.
Бронзовий бюст,пофарбований у чорний колір, стоїть на триступінчастому постаменті з сірогограніту.
Культурнацінність пам'ятника визначається насамперед історичною значимістю постатіГ.С.Сковороди – найвидатнішого діяча української культури XVIII ст.
Пам'ятникстановить також цінність як витвір мистецтва – робота одного з найвизначнішихукраїнських скульпторів ХХ ст. І.П.Кавалерідзе. Митець працював над образомГ.С.Сковороди протягом тривалого часу, його роботи встановлені у Лохвиці,Чорнухах, Києві та Харкові. І.П.Кавалерідзе створив єдиний художній фільм проГ.С.Сковороду «Григорій Сковорода».
Конторауправляючого
У XVIII – напочатку ХХ ст. тут знаходився поміщицький господарчий двір.
Цей будинокзведений 1865 р. на фундаменті дому Ковалівських. Під ним збереглися великісклепінчасті підвали XVIII ст. В будинку розташовувалися контора панськогоуправляючого, приміщення для наймитів, кузня, пекарня. Тепер тут знаходятьсясільський клуб, бібліотека та фонди музею.
Навпроти нього –панська комора. Вона була збудована в ХІХ ст. з дерев'яних колод без жодногогвіздка. В ній зберігалося збіжжя та інші продукти. Капітальні поміщицькіспоруди пізніше використовувалися колгоспом ім. Сковороди.
Частина ІІІ
Писарівськийетнографічний музей під відкритим небом «Українська слобода»
Етнографічниймузей під відкритим небом «Українська слобода» знаходиться в с. Писарівка,включає такі експонати: старовинний вітряк, комора, корчма, селянська хата.
Частина ІV
Золочівськийісторико-краєзнавчий музей
Діяльність музеюспрямована на вивчення, збереження та популяризацію пам’яток матеріальної ідуховної культури.
Музей відкрився у1977 році під час святкування 300-ї річниці з дня заснування стм. Золочів.Спочатку це був музей на громадських засадах. З 1996 року музей отримав статускомунального закладу.
Сьогодні впостійно діючій експозиції музею послідовно висвітлені: археологія та природарідного краю, побут Слобожанщини, Золочів у роки Великої Вітчизняної війни, нашкрай у довоєнні та повоєнні роки, «Не підлягає забуттю» (присвяченавоїнам-інтернаціоналістам та ліквідаторам Чорнобильської АЕС), «Видатні людиЗолочівщини». Розробляється зал «Золочів у роки незалежності».
Колекція музеюнараховує більше 7 тисяч музейних предметів, що висвітлюють історіюСлобідського краю з найдавніших часів до сучасності. В музеї відвідувачі маютьзмогу ознайомитися з корисними копалинами, флорою та фауною Золочівщини, зізразками побутових речей кінця XIX – початку XX століття. Особливу роль ускарбниці Золочівського історико-краєзнавчого музею займає колекція документів1886 – 1917 років. Експозиція залу «Золочів у роки Великої Вітчизняної війни»розповідає про страшний період німецької окупації. Тут представлені газети тихроків, фотографії учасників Великої Вітчизняної війни, медалі, документи.Особливе місце займають експонати, що розповідають про звільнення селища. Тутпредставлена схема звільнення Золочівського району від німецько-фашистськихзагарбників.
Частина V
Свято-Вознесенськийхрам.
Свято-Вознесенськийхрам розташований в наймальовничішому місці Золочева. Збудований у 1884 роціхрам нещодавно відсвяткував своє 125-річчя./>Краснокутськийдендропарк
Об'єкти:
“Співочі тераси”- Краснокутський район, с. Городнє,
“Краснокутськийдендропарк” — Краснокутський район, смт. Краснокутськ;
Архангело –Михайлівський храм — Краснокутський район, смт. Краснокутськ;
“Пархомівськийхудожній музей ім. П.Ф. Луньова” — Краснокутський район, с. Пархомівка;
Покровська церква- Краснокутський район, с. Пархомівка.
«Співочі тераси»,с. Городнє
Село Городнєцікаве збереженим тут мурованим комплексом-амфітеатром з романтичною назвою«Співочі тераси». Над рікою Мерло побудовані п’ятирівневі мури, що увигляді амфітеатру спускаються до арени.
Назва«Співочі тераси», скоріше за все, пов’язана з незбагненним чиномпрорахованою і конструктивно витвореною акустикою амфітеатру. Тиха розмова водному краю тераси добре чутна на її протилежній стороні на відстані 40-60метрів. У вітряну погоду, коли єдиним виконавцем, присутнім на«сцені», була природа, тераси починали самі собою «співати»– вітер проходив крізь труби, вмуровані в стіни. На жаль, сходи з пагорба наарену не збереглися.
Мовчазнимислухачами вітрових співів є яблуневі дерева, що посаджені прямо на терасах.Кажуть, дерева вирощені саме таким способом, окутані теплом та сонцем,приносили дуже смачні плоди.
Побудував«Співочі тераси» відомий цукрозаводчик Павло Іванович Харитоненко –володар земель села Городнє.
“Краснокутськийдендропарк”, смт. Краснокутськ
Ландшафтнийдендропарк, колекційний фонд якого складають близько 500 видів і форм цінниххвойних і листяних порід. Парк заснований І. Н. Каразіним у 1809 р. Цей парк —один із перших осередків акліматизації екзотів на Харківщині
На початку ХІХсторіччя Іван Назарович Каразін привіз із Європи насіння, живці, саджанці деревта чагарників різних екзотичних видів рослин, і розпочав їх розмноження таакліматизацію на власних землях. Так було закладено у 1809 р. основу Краснокутськогодендропарку, що став першим осередком акліматизації екзотів не лише наХарківщині, а й в Україні.
Парк розташованийна площі 13,6 га в яружно-балковій системі правого берега р. Мерло. Зараз цепрекрасний ландшафтний дендропарк з мережею алей, стежок, ставків, містками,дерев'яними скульптурами, альтанками, які створюють мальовничі краєвиди.
За основнукомпозиційну вісь Краснокутського дендропарку прийнято вододіл яру, якийпоступово переходить у широку балку. На днищі яру розташовані ставки, греблі, струмки.
Схили сформованітерасами. Доріжки облаштовані з урахуванням можливості огляду пейзажів імісцевих композицій із різноманітних рослин. Єдина широка алея дендропарку,обсаджена ялинами, проходить по його південній окраїні і починається відразубіля головного входу.
В парку є дваставка, три муловідстійника, чотири джерела-криниці з водою, що має лікувальнівластивості. На верхньому ставку є невеликий острів, насипаний ще Каразінами —так званий «Острів кохання», який з'єднаний з основною доріжкою містком. Середмісцевих мешканців є традиція обов'язково відвідувати цей острів іфотографуватися на ньому після реєстрації шлюбу.
Тут збереглисязалишки підземних переходів, побудованих близько 300 років тому монахамиПетропавлівського монастиря. Вони зараз відновлені, входи до підземель художньооформлені. Дендрологічна колекція налічує понад 500 видів і форм цінних хвойнихі листяних порід, серед яких багато екзотів і рідкісних видів.
Дерева вдендропарку в основному розміщені групами і ретельно підібрані. Блакитні тасріблясті хвойні посаджені на фоні, який підкреслює їхній колір. Поляни іокремі доріжки обсаджені яскраво квітучими кущами. Рослини, які в'ються,прикрашають альтанки, перголи, окремі дерева і спеціально побудовану для цьоговишку.
В дендропаркубагато дерев'яних фігури: вчений кіт, білка, Баба Яга з хатиною, Змій Горинич,лісовик та інші.
Архангело –Михайлівський храм, смт. Краснокутськ
Архангело –Михайлівський храм, відкритий та освячений на початку ХІХ століття, зруйнованийв ХХ столітті та відновлений в кінці ХХ на початку ХХІ століття. Ниніпроводиться роботи по внутрішньому оформленні храму. Автор побудови храмуневідомий.
“Пархомівськийхудожній музей ім. П.Ф. Луньова”, с. Пархомівка
Пархомівськийхудожній музей ім. Луньова заснований 1955 року на засадах народного приПархомівській середній школі. Засновник – вчитель історії Панас ФедоровичЛуньов (1919-2004). Завдяки співпраці Луньова з Державним Ермітажем, Російськиммузеєм Ленінграда, Третьяковською галереєю, Об’єднанням музеїв МосковськогоКремля, музеями Харкова, творчими спілками, видатними художниками музей маєунікальну колекцію (основний фонд – 2801 експонат, науково-допоміжній – 3609). Узібранні музею – твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужитковогомистецтва, цінні матеріали з археології та етнографії. В експозиціях музеюпредставлено твори західноєвропейського, російського, українського мистецтва ут.ч. таких відомих в світі митців як Ван Дейк, Ф.Бол, Д.Піранезі, П.Пікассо,В.Верещагін, Т.Шевченко, І.Шишкін, К.Крижицький, А.Архіпов, В.Маяковський,М.Сар’ян, Т.Яблонська та багатьох інших.
Музеєтворча,виховна діяльність П.Ф.Луньова і робота заснованого ним музею знаходилачисленні відгуки у засобах масової інформації. Він був удостоєний звання„Заслужений працівник культури України” (1990), нагороджений орденом „Зазаслуги” III ступеня (1997), визначений лауреатом премії ім. Д. Яворницького(2004).
1987 рокународний музей став автономним відділом Харківського художнього музею.
Сьогодні музей,створений П.Ф. Луньовим – подвижником естетичного виховання у селі, став однимз найпопулярніших культурних і туристичних центрів Харківщини.
Покровськацерква, с. Прахомівка
Покровськацерква –розташована в селі Пархомівка, відноситься до початку ХІХ століття (відкрита таосвячена 14 жовтня 1808 року), яку побудував архітектор П.А. Ярославський./>Місцябойової слави
Об'єкти:
Національниймеморіальний комплекс “Висота маршала І. С. Конєва” — Дергачівський район, смт.Солоницівка;
Покровський храм- Харківський район, смт. Безлюдівка;
-Храм Бориса таГліба — Зміївський район, с. Водяне;
Зміївськийкраєзнавчий музей — Зміївський район, м. Зміїв;
Таранівськиймузей гвардійців — широнівців — Зміївський район, с. Таранівка;
Каплиця храмуХриста Спасителя (Спасів Скіт) — Зміївський район, с. Першотравневе;
Музей бойовогобратерства — Зміївський район, с. Соколово.
Національний меморіальнийкомплекс “Висота маршала І.С. Конєва
Солоницівка –мальовничий куточок Харківщини. Серед багатьох тисяч подій, які пережилаСолоницівка за свою 350 – річну історію, вікопомне значення мають ті, яківідбулися у роки Великої Вітчизняної війни. Харківська визвольна операція малаособливе значення на завершальному етапі війни. Її розглядають як складовучастину Курської битви, але в історії новітньої України її значення щевагоміше. Є всі підстави вважати, що саме визволення Харкова поклало початокбезперервному звільненню України від фашистських загарбників.
В пам’ять про тічаси, на висоті 197,3 метрів — одній з найвищих в області, розміщенийМеморіальний комплекс «Висота Маршала І.С. Конєва». Саме тут знаходивсякомандний пункт командарма І.М. Манагарова та передовий командний пункт маршалаРадянського Союзу І.С. Конєва, командуючого Степовим фронтом. З легендарноївисоти 22 серпня 1943 року Іван Степанович Конєв віддав наказ військамСтепового фронту про наступ з метою визволення міста Харкова.
Нині тут наспеціально облаштованому майданчику розташована експозиція бойової технікиперіоду Великої Вітчизняної війни. У серпні 2005 року, до дня визволенняХаркова від фашистських загарбників, відбулося відкриття музею «Харківщина уВеликій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років». Музей має 9 залів, у кожному зяких можна побачити різні етапи війни. У Залі Слави демонструютьсядокументальні фільми, присвячені визволенню Харківської області. На меморіалі єможливість відвідати каплицю Іоанна Воїна (православного святого, захисникавоїнів). Каплиця збудована у 2003 році за проектом заслуженого архітектора УкраїниП.Г. Чечельницького і А.В. Ткаченка. Музей «Харківщина у Великій Вітчизнянійвійні 1941-1945 років» є першим та єдиним в Харківській області музейнимзакладом, будівля якого споруджена за спеціальним проектом, що відповідаєумовам експонування та охорони предметів Державного музейного фонду України.Втілення сучасних принципів без бар’єрної архітектури дає змогу вільноговідвідування музею людьми з обмеженими фізичними можливостями.
У 2008 роціУказом Президента Меморіальному комплексу “Висота Маршала І.С. Конєва” наданостатус національного. Відтепер меморіал називається Національний меморіальнийкомплекс “Висота Маршала І.С. Конєва”. Сьогодні він є центром не лише районних,а і обласних заходів, присвячених річницям основних подій у Великій Вітчизнянійвійні. Саме тут збираються ветерани 53-ї та 57-ї армій, проходить обласнийфестиваль ветеранської пісні, уроки патріотичного виховання молоді.
Храм Борисата Гліба, с. Водяне
Перший дерев'янийхрам Бориса і Гліба в селищі Водяне збудований 1700 року. У 1905 році зведенийкам'яний храм на честь святих Бориса і Гліба. У 1997 році Священним СинодомУкраїнської Православної Церкви було затверджено Свято — Борисо — Глібськужіночу обитель (монастир). Храм славиться іконою Нерукотворного Спасителя, якавиконана у візантійському стилі іконопису.
За свідченнямиочевидців, 20 липня 1997 року на літургії ікона спалахнула яскравим золотистимсвітлом. Після цього на іконі почали проступати невидимі раніше написи,набагато чіткішими стали образи. Монастир продовжує процес становлення,будівництва та розширення своїх площ.
Зміївськийкраєзнавчий музей
Зміївськийкраєзнавчий музей було створено у 1991 році. За роки свого існування він ставкультурним центром Зміївщини. Музей є широкопрофільним закладом, який проводитьроботу зі збереження, вивчення та популяризації історико-культурної спадщиникраю.
Музейсистематично бере участь у роботі археологічних, етнографічних, пошуковихекспедицій, що проходять на території Зміївщини, Проводяться підводніархеологічні дослідження в акваторії рік Сіверський Донець і Мож.
Тут постійноорганізовуються персональні виставки художників, майстрів народно-ужитковогомистецтва. Експонати неодноразово експонувалися в обласних, всеукраїнських,міжнародних виставках у Харкові та Києві.
ПрацівникамиЗміївського краєзнавчого музею розроблено 4 екскурсійних маршрути по пам’ятнихта історичних місцям Змїївщини.
Таранівськиймузей гвардійців-широнівців, с. Таранівка
Таранівськиймузей гвардійців-широнінців діє з 1973 року. Його експозиція присвячена подвигувзводу радянських солдат під командуванням лейтенанта П.М. Широніна, якийутримував залізничний переїзд Безпалівка від фашистів, що наступали на Харків.У 1995 році на місці подвигу 25-ти гвардійців взводу, нагороджених званнямГероя Радянського Союзу (з них — 19 посмертно) побудовано меморіал.
Каплиця храмуХриста Спасителя (Спасів Скіт), с. Першотравневе
СелищеПершотравневе увійшло в історію тим, що на його території 17 жовтня 1888 рокувідбулась катастрофа царського поїзду, в якому цар Олександр Ш повертався зКриму. На місті катастрофи споруджено Храм Христа Спасителя. Архітектура Храмубула однією з найкращих в Європі в XIX ст.
Музей бойовогобратерства, с. Соколово
Соколівськиймузей бойового братерства створений у 1958 році, і діє, як музейрадянсько-чехословацької дружби. Його експозиція присвячена подіям березня 1943року, коли чехословацький батальйон під командуванням підполковника Л. Свободи,разом з радянськими солдатами, тримав оборону по р. Мож, щоб уповільнити наступнімецько-фашистських військ на Харків.
У першій залімузею розміщені археологічні, нумізматичні експонати, твори живопису,декоративно-прикладного мистецтва, що розповідають про с. Соколове періодузаселення Слобожанщини.
Експозиція другоїзали відображає бойовий шлях чехословацьких військових формувань від с.Соколово до Праги – фото і документи, особисті речі, обмундируваннячехословацьких воїнів, зразки бойової техніки часів війни.
Основу третьоїзали складають сувеніри, подарунки офіційних делегацій та гостей із Чехії таСловаччини.
Неподалік відмузею знаходяться обеліск «Слави» на братських могилах радянських тачехословацьких воїнів. В одній із могил похований командир роти надпоручикОтакар Ярош — перший із іноземних громадян, удостоєний звання Героя РадянськогоСоюзу, пам'ятник уродженцю цих місць Герою Радянського Союзу лейтенанту О.Р.Шемигону, що повторив подвиг О. Матросова в 1944 р., меморіальний парк./>Стариннісадиби Харковщини
На захід відХаркова розкинулися дворянські садиби минулих століть – справжні шедевриархітектура, потопаюча в прекрасних парках. Час неабияк пошарпав їх, але незмінив ні історичної цінності, ні краси. Багато з цих старовинних садиб можнапобачити своїми очима.
Старий Мерчик
Якщо покинутиХарків по Київській трасі і скрутити направо відразу за Люботіном, то всьогочерез півгодини дорога приведе в древнє село Старий Мерчик. Тут, ще приКатерині II, нащадок знатного роду Шедловських, Григорій спробував відновитизанепалу садибу батька. 120000 срібних рублів – безумні у той час гроші! –пішли на будівництво палацу. Маєток в стилі Людовика XVI до цих пір приголомшуєуяву. Ставки довкола, залізні містки, що сполучають штучні острови, два палаци– для самого господаря і для гостей. Бальний зал Старого Мерчика колись збиравпід зведеннями всю аристократію округи. Сяяння і блиск урочистих вечорів булийого гордістю — але прийшла революція. Садибу у господарів відібрали,влаштувавши в маєтку землеробську школу. Шістдесят років тут учили студентів-ветеринарів,але в 1997 році садиба була кинута напризволяще. араз, нарешті, відреставрованаунікальна церква, що стоїть на території маєтку, а ось на останнє, як завжди,не вистачило засобів. Садиба перебуває в сумному стані, але все однозалишається рідким пам'ятником архітектури XIX століття.
Шаровка
Ще далі, вшістдесяти кілометрах від Харкова, можна попасти в абсолютно чарівне місце –Шаровку. Палац, зведений в ті ж часи поміщиком Ольховським, обернений фасадомдо двох ставків і воістину готичний – немов середньовічний замок. Один звласників, барон Кенінг, витратив на маєток величезні гроші і сили, щобдогодити коханій. Величезний парк з павутиною доріжок і екзотичною флорою давностав заповідником республіки. Віддання свідчить, що «камінь любові» на алеїпарку поставлений Кенінгом, що сходив з розуму після зради дружини. Але, нажаль, вся ця пишність була віддана в 1923 році під туберкульозний санаторій.
Натальевка
Наступна заШаровкой садиба (сіло Владіміровка Харківської області) побудована в кінці XIXстоліття Іваном Харітоненко. Син селянина, що збив перебування на виробництвіцукру, він назвав маєток на ім'я внучок – Натальевка. Майже неможливо повірити,що величезний сосновий ліс довкола садиби – справа рук садівників. Аледивовижні оранжереї і зимовий сад, поза сумнівом, створені прекраснимимайстрами.
В центрі паркуцерква – Свято-Преображенський храм, точна копія якого стоїть у Франції,на Блакитному побережжі. Архітектор Щусев, творець церкви, спроектував іпарадний в'їзд до садиби в стилі модерну. Після війни тут теж влаштувалитуберкульозний санаторій, зробили в храмі клуб. Але зараз Свято-Преображенськийхрам сяє колишньою красою – на відміну від розвалин кінного манежу і цегельнихстаєнь.
/>Курорти
БерезовськіМінеральні Води
Бальнеологічнийкурорт в 25 км. від Харкова. Розташований у великому парку із ставками.Основним лікувальним чинником є слабомінералізованниє крем'янистігідрокарбонатні кальцієво-натрієво-магнієві води, використовувані для пиття іванн. У лікувальному процесі застосовують також привізний боріславськийозокерит і слов'янські грязі. На цьому курорті лікують захворюванняшлунково-кишкового тракту, печінки, жовчних і сечових доріг, опорно-руховогоапарату, цукровий діабет, а також порушення обміну речовин.
Рай-Еленовка
Бальнеологічнийкурорт в 12 км. від Харкова. Основним лікувальним чинником єслабомінералізованная крем'яниста гідрокарбонатна кальцієво-натрієво-магнієвавода, що містить органічні речовини. Тут лікують захворювання органівтравлення. На території курорту знаходяться ліс, фруктовий сад і ставки.
/>Висновок
На розвитоктуризму в світі здійснювали вплив науково-технічний прогрес, підвищення якостіжиття населення, збільшення тривалості вільного часу, відпусток, економічна иполітична стабільність і ряд інших чинноків, тому кріїни з розвиненоютуристичною індустрією можуть бути прикладом для розбудови українськоготуризму. Для розвитку цієї галузі, необхідний насамперед регіональний розвитоктуризму.
Харківськаобласть, володіючи великим туристичним потенціалом, може запропонувати в контекстієвро інтеграційних перспектив та розвитку туристичного потенціалу крую об`єктиприродно-заповідного фонду, історико-культурні об`єкти, пам`ятки архітектури таінше.
Але в даний часобласть має порівнянно нерозвинену туристичну інфраструктуру, що не дозволяєістотно збільшити розвиток іноземного туризму і залучити туристів з іншихрегіонів Укріїни. Матеріальна базу туризму потребує реконструкції, потрібнеістотне розширення мережі туристичних об`єктів та послуг.
Адже, такхочеться щоб як най мого більше людей побачили Харківщину в усій красі.
потенціал туризм харківмузей