ВСТУП
Актуальністьтеми. Питання, щодо розвитку силових якостей школярівє досить актуальним. Тому, що здобувати високі результати у сучасному спортіможуть тільки обдаровані діти. А для виховання спортсменів високого класупотрібні великі соціально-економічні витрати.
На сьогоднішній день постає багато питань, щодо ефективностітренувального процесу великих спортсменів. Але великий спорт починається відраннього дитинства, коли молодий організм дитини дозволяє досягти такого рівняфізичної підготовки, який буде потрібен для того щоб добитися високихрезультатів у великому спорті. На початковому етапі спортивної підготовки вокремих видах спорту в якості критеріїв відбору використовують показники рівнярозвитку основних силових якостей. На думку ряду авторів ряд ознак, якінесприятливо впливають на спортивний результат, можуть бути компенсованівисоким рівнем розвитку інших силових якостей. [5].
Діти які виділяються своїми фізичними можливостями серед інших зберігаютьтакі позиції і в майбутньому. І працюючи з такими дітьми використовуючинайсучасніші методи і засоби розвитку якостей дає підстави виховативисококласного спортсмена. У процесі роботи з дітьми, які проявили можливостідо розвитку сили, використовують різноманітні засоби контролю силових якостей.Це є вимірюючі пристрої (динамометри, велоергометри та ін.) і контрольнівправи-тести (згинання і розгинання рук в упорі лежачи, підтягування наперекладині, стрибок у довжину з місця, стрибок у висоту). З допомогою якихможна встановити прогресивні або регресивні зміни у молодому організмі іоцінити ефективність методики тренувального процесу.[2].
Об’єкт дослідження: розвиток силових здібностей школярів у різнівікові періоди.
Предмет дослідження: сучасні засоби і методи розвитку силовихздібностей школярів
Мета роботи - розкрити особливості вікового розвитку силовихздібностей школярів та виявити ефективні засоби і методи розвитку сили школярівв сучасних умовах.
Для досягнення поставленої мети сформульовані наступні завдання:
1. Охарактеризувативікову динаміку розвитку сили.
2. Узагальнити існуючідослідження для розвитку сили у сенситивні періоди розвитку.
3. Охарактеризуватисучасні засоби і методи розвитку силових здібностей школярів.
Обсяг роботи: робота включає вступ, два розділи, висновки,список використаних джерел. Робота викладена на 19 сторінках включає 1 таблицю.
РОЗДІЛ 1.ХАРАКТЕРИСТИКА ІОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СИЛИ У ШКОЛЯРІВ В РІЗНІ ВІКОВІ ПЕРІОДИ
1.1 Вікова періодизація розвитку школярів
Протягомжиття в організмі людини безперервно відбуваються процеси росту і розвитку таоновлення клітин. У різні періоди життя інтенсивність цих процесів неоднакова,що зумовлює специфічні анатомічні, фізіологічні та психічні особливості, якіназивають віковими. Відповідно до вікових особливостей розвитку організму весьжиттєвий цикл людини поділяють на періоди. Між віковими періодами немає чіткихмеж. До певної міри вони умовні.
Таблиця1.1 — Періодизація життєвого циклу людининазва вікового періоду тривалість (роки) хлопчики Дівчата
1. Новонароджений
2. Грудний
3. Раннє дитинство
4. Перше дитинство
5. Друге дитинство
6. Підлітковий
7. Юнацький
8. Зрілий вік, 1-й період
9. Зрілий вік, 2-й період
10. Похилий вік
11. Старечий вік
12. Довгожителі
Періодизація за періодами навчання
1. Перед дошкільний вік (ясельний)
2. Дошкільний вік
3. Шкільний вік:
– молодший
–середній
– старший
Перші 10 днів
10 днів – 1 рік
1-3
4-7
8-12 8-11
13-16 12-15
17-21 16-20
22-35 21-35
36-60 36-55
61-74 56-74
75-90
90 і більше
до 3-х років
3-7 років
7-10 років
11-14 років
15-17 років
Алевиділення таких періодів необхідне для визначення хронологічного (паспортного)і біологічного віку людини.[9] Хронологічний вік — це період (у роках, місяцях,днях), прожитий від дня народження до певного відлічуваного моменту.Біологічний вік — це сукупність анатомічних і фізіологічних особливостейорганізму, що відповідають віковим нормам для даної популяції. Він залежить відіндивідуального темпу росту, розвитку і старіння організму. Різниця міжхронологічним і біологічним віком на етапі дозрівання може сягати п'яти років,а на етапі старіння — до 20 років.
Верхньоювидовою межею для людини вважають 115-125 років. Якщо біологічний вік значновипереджає хронологічний, це свідчить про передчасне старіння. На вік людинивпливають також соціально – економічні умови. [9]
1.2Характеристика сили
Сила – здатність людини долати опір або протидіяти йому за допомогоюм’язових зусиль. В якості опору можуть виступати:
1. Сила земного тяжіння;
2. Опір навколишнього середовища;
3. Маса обтяжень (приладів, снарядів);
4. Сила інерції власного тіла або його ланок;
5. Опір партнерів.
Чим більший опірздатна подолати людина тим вона є сильніша. Основними специфічними для різнихдій видами сили є: абсолютна сила, відносна сила, швидкісна сила, вибуховасила, силова витривалість.
Абсолютна сила – цездатність долати найбільший опір або протидіяти йому.
Відносна сила –показник абсолютної сили котрий приходиться на 1кг/маси тіла людини.
Швидкісна сила –здатність людини долати помірний опір з максимальною швидкістю.
Вибухова – проявнайбільшого зусилля за найкоротший проміжок часу.
Силовавитривалість – це здатність людини якомога ефективніше долати помірнийзовнішній опір.
Сила залежить від2 – х факторів:
1. Зовнішній фактор (величина зовнішнього опору, зовнішні умови, час доби, погодні умови);
2. Внутрішній фактор:
Структура м’язів. За структурою та метаболічними якостями розрізняютьдва основні типи м’язових волокон: червоні і білі. Червоні здатні до тривалої іповільної роботи. Сила і швидкість скорочення білих волокон значно вищі ніжчервоних. [11]
М’язова маса. Збільшення м’язової маси супроводжується зростаннямабсолютної сили. Проте, позитивна залежність «маса тіла – абсолютна сила» тимбільша чим краще тренована людина. У мало тренованих осіб вона може зовсім непроявлятися. Поряд з тим, зі збільшенням м’язової маси відносна сила, якправило, зменшується.[11]
Внутрішньом’язова координація. Як відомо, кожний руховий нервскладається з окремих мотонейронів. Кожний окремий мотонейрон з йогорозгалуженням і м’язовими волокнами, які він іннервує, називають руховою одиницею (РО). [11]
Міжм’язова координація. Її суть полягає у синхронізації збудженняоптимальної для певної пухової дії кількості м’язів синергістів; гальмуванняактивності м’язів – антагоністів; раціональній послідовності залучення дороботи м’язів; забезпечення фіксації в суглобах, у яких не потрібно бути рухів.[11]
Реактивність м’язів. Її суть полягає у здатності м’язів накопичуватиенергію розтягування з наступним її використанням як силового додатку, щопідвищує потужність їх скорочення. Чим активніше (в оптимальних межах –– 15 –25% ) розтягуються м’язи у фазі амортизації і сим швидше вони переключаються зпоступливої роботи до волаючої роботи, тим вища потужність їх скорочення.[11]
Потужність енергоджерел Короткочасна напружена силова і швидкісно –силова робота забезпечується фосфатними енергоджерелами (АТФ, КрФ), а тривалішавиконується за рахунок анаеробного та аеробного розчеплення глікогену.[11]1.3Показники силим'язів у різні вікові періоди
Розвиток сили вонтогенезі характеризується нерівномірністю, що виявляється при порівнянніприросту сили якого-небудь одного м'яза, або групи м'язів у різні періоди часу.Самі систематичні дослідження в цьому плані належать Баркову В.А. [15]. Якийвивчав силу згинальних і розгинальних рухів пальців, кисті рук, передпліччя,плеча та ін. Було показано, що спільною закономірністю змін максимальної силим'язів з віком є переважання функцій розгиначів нижніх кінцівок над функцієюзгиначів. Збільшення сили в онтогенезі виражене неоднаково для різних групм'язів. З 6-7 років найбільш значно розвивається сила м'язів, що згинаютьтулуб, стегно, а також м'язів, що здійснюють підошовне згинання стопи. В 9-11років картина дещо змінюється. Для м'язів руки найбільшими стають показникисили при русі плечем і найменшими – кистю. Значно збільшується сила м'язів, щорозгинають тулуб і стегно. В 13-14 років це співвідношення знову змінюється,сила м'язів, що виконують розгинання тулуба, стегна і підошовне розгинаннястопи знову зростає. І лише до 16-17 років завершується формуванняспіввідношення сили м'язів, типового для дорослої людини. В період після 50років це співвідношення знову змінюється. [2]
Інтенсивністьрозвитку сили м'язів залежить від статі. По мірі зростання й розвитку стаютьвсе більш вираженими відмінності між показниками м'язової сили у хлопчиків ідівчаток. В молодшому шкільному віці (7-9 років) хлопчики і дівчатка маютьоднакову силу більшості м'язових груп. У дівчаток до 7-9 років сила м'язів, щорозгинають тулуб, нижче, ніж у хлопчиків, проте до 10-12 років у дівчатокстанова сила зростає настільки інтенсивно, що вони стають і відносно, іабсолютно сильнішими за хлопчиків. Після цього переважний розвиток сили ухлопчиків приводить до кінця періоду статевого дозрівання до значногопереважання сили м'язів над силою м'язів у дівчаток.[2]
Розрахуноквеличини максимальної сили на 1 кг ваги тіла дозволяє оцінити досконалістьнервової регуляції, хімізму і будови м'язів. Відзначено, що у віці від 4-5 до6-7 років наростання максимальної сили майже не супроводжується змінами їївідносного показника. Причиною вказаного зростання є недосконалість нервовоїрегуляції і функціональна незрілість мотонейронів, що не дозволяють ефективномобілізувати збільшену до цього віку м'язову масу. Надалі у віці після 6-7 до9-11 років для ряду м'язів зростання відносної сили стає особливо помітним. Внаш час спостерігаються швидкі темпи вдосконалення нервової регуляції довільноїм'язової діяльності, а також змінами біохімічної і гістологічної структурим'язів. Це положення підтверджується тим, що у віковий період від 4 до 30 роківм'язова маса зростає в 8 разів, а сила м'язів в 9-14 разів.
1. Характерною рисою розвитку сили в онтогенезі є їїне рівномірність. Тобто сила кожного м’яза чи м’язевих груп проявляється упевні періоди часу. І таку особливість потрібно враховувати при розробцітренувального плану. Для ефективного розвитку загальної чи спеціальної силиспортсменів.
2. Сила застосовується для якісної характеристикидовільних рухів людини, які спрямовані на вирішення конкретних рухових завдань.
3. Розвиток силової витривалості, вибухової сили,абсолютної сили, відносної сили і швидкісної сили має свої сенситивні періодирозвитку.
РОЗДІЛ 2.СУЧАСНІ ЗАСОБИ І МЕТОДИ РОЗВИТКУ СИЛОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ
2.1 Засоби іметоди розвитку сили
Прирозвитку сили використовують фізичні вправи виконання яких вимагає від учнівбільшої величини зусиль, ніж у звичайних умовах. Ці вправи називають силовими.
Вправиз обтяженнями масою власного тіла не вимагають спеціального устаткування, невикликають ризику травм та перенавантажень і тому широко використовуються упрактиці фізичного виховання учнів на початковому етапі їх силової підготовки.
Вправиз обтяженням масою предметів дозволяють дозувати величину зусиль відповідно доіндивідуальних можливостей учнів. Велика різноманітність вправ дозволяєефективно впливати на розвиток різних м'язових груп і всіх видів силовихздібностей.[3]
Вправиз обтяженням опором зовнішнього середовища. До них належать рухові дії, в якихвеличина обтяження не лімітована точно визначеними межами (біг вгору, по піску,снігу, воді).
Вправиу подоланні опору еластичних предметів ефективні для розвитку м'язової маси, аотже і максимальної сили, але менш ефективні для розвитку швидкої сили інепридатні для розвитку вибухової сили та негативно впливають на міжм'язовукоординацію.[3]
Вправиу подоланні опору партнера, їх особлива цінність полягає у тому, Що, виконуючиїх, учні змушені проявляти значні вольові зусилля, змагатись У вміннізастосовувати силу для вирішення конкретних рухових завдань.
Вправиу самоопорі. їх суть полягає в одночасному напруженні м'язів синергістів таантагоністів певного суглоба. Вони можуть виконуватись в режимі статичногонапруження або у напруженому повільному русі по всій його амплітуді, коли однагрупа м'язів працює у долаючому, а протилежна — у поступливому режимах. Цівправи сприяють зростанню м'язової сили та вдосконаленню внутрішньом'язовоїкоординації.[3]
Вправиз комбінованим обтяженням. Дана група засобів дозволяє досягти варіативностівпливу і цим підвищити емоційність та підвищити ефективність тренувань. За їхдопомогою можна вирішувати завдання спеціальної силової підготовки. Наприклад,стрибки з обтяженням сприяють розвитку вибухової сили у відштовхуванні.[2]
Вправина тренажерах. Сучасні тренажери дозволяють виконувати вправи з точно дозованимопором як для окремих груп м'язів, так і загального впливу та вибіркововпливати на розвиток певної силової здібності. Застосування тренажерів підвищуєемоційне тло занять.
Ізометричнівправи набули широкої популярності у 60-ті роки. Пізніше інтерес до них дещознизився. В ізометричних напруженнях можна досягти тренувального ефекту применших, ніж у динамічних вправах, витратах енергії. Це дозволяє використатиневичерпану енергію на вирішення інших педагогічних завдань, або виконати більшукількість силових вправ.
Прицьому застерігаємо, що ці вправи, особливо з субмаксимальним і максимальнимнапруженням, недоцільно застосовувати в заняттях з дітьми, підлітками, літнімилюдьми та особами, які мають порушення у роботі серцево-судинної системи,оскільки вимагають тривалої затримки дихання і натужування.
Привикористанні ізометричних вправ найбільший приріст сили м'язів спостерігаєтьсялише у тих положеннях ланок тіла, у яких виконувались ізометричні напруження.
В практиці ФВвикористовується велика кількість методів спрямованих на виховання різних видівсилових здібностей:
Максимальнихзусиль. Передбачає виконання завдань пов’язаних із необхідністю подоланнямаксимального опору. Цей метод дозволяє забезпечити виховання здатності доконцентрації нервових м’язових зусиль.
Методсубмаксимальних зусиль. Передбачає використання великих обтяжень 80 – 90% відмаксимального. З максимальною кількістю повторень (до відмови). [9]
Метод динамічнихзусиль. Полягає у створенні максимального силового напруження за допомогоюроботи з субмаксимальним навантаженням і швидкістю. При цьому вправивиконуються з максимальною амплітудою. Дані методи використовуються привихованні швидкісної сили.
Ударний метод.Передбачає Використання спеціальних вправ із миттєвим подоланням обтяженняупорної дії котре спрямоване на збільшення потужності зусиль ( вправи:зістрибування з підвищення, з миттєвим вистрибуванням вгору, стрибки удовжину).
Статичних абоізометричних зусиль. В залежності від завдань, що вирішуються при вихованнісилових здібностей, передбачає використання за величиною ізометричних зусиль.Якщо вирішується завдання виховати максимальну силу м’язів та використанняізометричних напружень 80 – 90% від максимальної тривалістю 4 – 6 сек. або 100%тривалістю 1 – 2 сек. Якщо вирішується завдання виховання сили загальногозначення, то використовуються ізометричні напруження 60 – 80% від максимальнихтривалістю 10 – 12 см в кожному повторенні. Як правило на тренуваннівиконується 3 – 4 вправи по 5 – 6 повторень відпочинок складає між ними 2 хв.
Метод коловоготренування. Забезпечує комплексний вплив на розвиток різних м’язових груп. Вонипроводяться по стадіях і підбираються таким чином, щоб кожна наступна серіявключала в роботу нові групи м’язів.
Ігровий метод.Передбачає виховання силових здібностей переважно в ігровій діяльності деігрові ситуації заставляють змінювати режими напружень різних м’язових груп.[7]
2.2 Контрольрозвитку сили в сучасних умовах
Сьогодні, колисмертність серед дітей різко зросла постало питання про перебудову системимедико-педагогічного контролю. За останні 2 роки на уроках фізичної культурипомерло 8 дітей. Рівень розвитку фізичних якостей не відповідає вимогамсьогодення, тільки 30% дітей можуть здавати нормативи з фізичної культури.
Тому 20 липня 2009року було прийнято наказ Міністерством охорони здоров’я України «Промедико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніхнавчальних закладах.»
Метою якого є,визначення стану здоров’я, фізичного розвитку і функціонального стану організмуучнів, які займаються фізичною культурою. Також сприяти оптимізації руховоїактивності учнів і вирішення питань про відповідність фізичних навантаженьстану здоров’я та функціональним можливостям учнів.
Медико-педагогічнийконтроль вирішує багато завдань які сприяють кращому фізичному розвиткушколярів. Визначення рівня фізичного розвитку, стану здоров’я, функціональнихможливостей організму та рівня розвитку рухових навичок учня з метоюдиференціації засобів і форм фізичного виховання та дозування фізичногонавантаження. Систематичне спостереження за динамікою показників фізичногорозвитку, стану здоров’я та розвитку локомоторної функції організму учня підвпливом фізичних вправ, загартування та інших засобів біокорекції для оцінки їхоздоровчого ефекту. Виявлення функціональних відхилень і ранніх симптомівхвороб, що виникають під час занять фізичною культурою. Профілактика шкільного,в тому числі спортивного травматизму. Проведення санітарно-просвітницькоїроботи та гігієнічного виховання учнів. Функціональних проб з дозованимфізичним навантаженням.
2.3 Тестування силових здібностейшколярів
У школярівздійснюється контроль за рівнем розвитку максимальної сили різних груп м’язів,швидкісної сили, силової витривалості і комплексне визначення силовихздібностей.[11]
Э такі способитестування максимальної сили школярів:
1. Піднімання штанги максимальної ваги. Тест дляюнаків старшого шкільного віку. Використовується для визначення максимальноїсили м’язів рук, плечового пояса, ніг.
2. Піднімання штанги вагою 50-90% максимальної. Дляюнаків старшого шкільного віку.
3. Піднімання гирі. В тесті визначається м’язова силаплечового пояса і рук. Рекомендується використовувати при тестуванні школяріввіком 15-17 років.
4. Підйом переворотом. Тест для визначення м’язовоїсили рук, плечового пояса, тулуба.
5. Лазіння по канату. Тест для дітей 6-10 років.Визначається максимальна динамічна сила м’язів рук, і плечового пояса.
6. Згинання і розгинання рук в упорі на лавку та напідлозі з зігнутими колінами. Ці тести рекомендовано для учнів з низьким рівнемфізичної підготовки.[14]
Розвитокшвидкісної сили людини визначається за показниками стрибкових і метальнихтестів, а також за результатами виконання силової роботи в обмежений час. Деякітести, що використовуються для контролю швидкісної сили, наведені раніше(наприклад, стрибки у довжину і угору з місця, штовхання набивного м’яча,метання гранати, підняття тулуба із положення лежачи за 30 або 60 сек. та інші)[8]
Контрольшвидкісної сили:
1. Стрибок у гору з місця без маху рук.
2. Вистрибування після стрибка у глибину.
3. Потрійний стрибок на правій і лівій нозі.
4. Вистрибування угору прогнувшись із глибокого сіду.
5. Кидок набивного м’яча
6. Кидок ядра
7. Присідання за 20 секунд
8. Піднімання ніг у перед у висі протягом 10сек.
9. Підняття тулуба із положення лежачи обличчям унизпротягом 10 сек.
10. Лазіння по канату на швидкість
11. Удар м’яча на дальність
Контроль силовоївитривалості. Для контролю силової витривалості школярів використовують такітести:
1. Статична силова витривалість.
А) Тестуваннясилової витривалості м’язів плечового пояса. Учень стоїть прямо, руки витягнутів боки у кожній руці вага по 1 кг.
Б) тестуваннясилової витривалості м’язів живота. Виконання кута на гімнастичній стінці. Втих випадках, коли учень не в змозі втримати кут на гімнастичній стінці,пропонується інша вправа – кут в упорі сидячи на гімнастичній лаві.
В) тестуваннясилової витривалості стегна і гомілки. Учень стоїть на носках у положеннінапівприсіду, тулуб тримає вертикально. Кут між стегном і гомілкою становить 90.
Г) тестуваннясилової витривалості м’язів спини. Учень грудьми лягає на стіл так, щоб крайстолу був нарівні пояса. Ноги витягнуті паралельно підлозі. Учасника тестуванняутримують за плечі.
Д) тестуваннясилової витривалості м’язів тазового пояса. Учень стоїть прямо. Випрямлена ногапіднята вперед.
2. Динамічна силова витривалість. Піднімання прямихніг із положення лежачи. Піднімання ніг у висі.
Отже, засобамирозвитку силових якостей є: вправи з вагою зовнішніх предметів, вправи зобтяженням власного тіла, з використанням тренажерів і статичні вправи візометричному режимі. Також є допоміжні засоби розвитку силових якостей: звикористанням зовнішнього середовища і використання опору рухомих предметів.Крім засобів розвивають силу за допомогою різноманітних методів: ігровий,максимальних зусиль, субмаксимальних зусиль, коловий метод, динамічних зусиль,ударний метод, статичних або ізометричних зусиль, які дозволяють розвивати якспеціальну так і загальну силу.
1. При розвитку сили використовують фізичні вправивиконання яких вимагає від учнів більшої величини зусиль, ніж у звичайнихумовах. Ці вправи називають силовими.
2. Контроль розвитку силових якостей дозволяєвстановити можливості школярів під час заняття з фізичної культури. І запобігтинещасним випадкам серед дітей.
3. З допомогою тестування силових якостей школярівможна встановити рівень розвитку вибухової, абсолютної, швидкісної, відносноїчи силової витривалості у різні сенситивні періоди.
ВИСНОВКИ
1. Розвиток силових якостей школярів відбувається в сенситивніперіоди.
2. В поняття силових якостей школярів входить:вибухова сила, відносна сила, абсолютна сила, відносна сила, швидкісна сила ісилова витривалість.
3. В різні періоди розвитку дитини необхідно розвиватиті види силових якостей школярів, яків відповідають найбільшому їх розвитку.
4. Для розвитку силових якостей школяріввикористовують різноманітні засоби і методи за допомогою яких відбуваєтьсярозвиток сили. За дотримування правильно підібраного режиму виконання вправ атакож вправ з обтяженнями чи опорами, стимулюють рівень напруженості м’язівбільший ніж за звичайних умов.
5. В тренувальному та навчальному процесі потрібноконтролювати при необхідності, корегувати досягнутий рівень силових якостейшколярів. Для цього використовують різноманітні вправи – тести, які дозволитьоцінити ефективність тренувальної чи навчальної програми.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аверин В.А. Психология детей и подростков:Монография. — Санкт-Петербург: Мир знаний, 1994. –– 250 с.
2. Апанасенко Г.Л.Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. – СПб.: Петрополис, 1992. – 89 с.
3. Барков В.А. Влияниефизических упражнений на школьников 12-13 лет в условиях радиоактивногозагрязнения среды: Теория и социальная практика. – Санкт — Петербург: Мирзнаний, 1994. –– 235 с.
4. Борисенко А. Ф. Педагогічний контроль за фізичнимвихованням школярів №2: фізичне виховання в школі. — Київ: «Просвіта», 1996. — 37с.
5. Бриль М.С. Отбор вспортивных играх: Физкультура и спорт. – Київ: Дивосвіт,1980.– 127 с.
6. Вільчковський Е. С. Науковометодичні вимоги доскладання програм з фізичної культури: Фізичне виховання в школі. — Київ:Просвіта, 1997. – 289 с.
7. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: навчальний посібник.– Київ: «Дивосвіт», 2001. – 487 с.
8. Наказ МОЗУкраїни, МОН України № 518/674 від 20.07.09 р. Про забезпеченнямедико-педагогічного контролю за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніхнавчальних закладах
9. Присяжнюк С.І. Фізичне виховання: навчальнийпосібник. – Київ: «Просвіта», 2008. – 501 с.
10. Сергієнко Л.П.Тестування рухових здібностей школярів: навчальний посібник. – Київ:«Олімпійська література», 2001. – 428 с.
11. Фізіологія спорту ім’язової діяльності: курс лекцій для студентів факультету фізичного виховання іспорту / Укладачі: Мицкан Б.М., Султанова І.Д., Лісовський Б.П. –Івано-Франківськ: Кушнір Г.М., 2010. –– 264 с.
12. Ціж Л.М. Динаміка показників амплітуди рухів шиї таплеча у пацієнтів з шийною дископатією: спортивний вісник. – Київ: Дивосвіт,2006. – 298 с.
13. Шиян Б.М. Теорія іметодика фізичного виховання школярів Частина1. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008. – 272 с.
14. Шиян Б.М. Теорія іметодика фізичного виховання школярів Частина2. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 286 с.
15. Щуліпенко І.М. Загальний і спеціальний медичнийдогляд за хворими з осоновами валеології: навчальний посібник. – Київ, 1989, –297 с.