Міністерство освіти та науки України
Київський національний торговельно-економічнийуніверситет
Факультет ресторанно-готельного та туристичногобізнесу
Кафедра готельно-ресторанного та туристичногобізнесу
Курсова робота
з дисципліни „ Розміщення продуктивних сил”
на тему:
„Освіта Норвегії "
Содержание
Вступ
Розділ 1. Соціально-економічна сутність та основні функціїосвіти, її роль у розвитку розміщенні продуктивнихсил
1.1 Соціально-економічна сутність освіти
1.2 Основні функції освіти
1.3 Роль освіти у розвитку і розміщенні продуктивних сил
Розділ 2. Передумови розвитку і розміщення Освіти вНорвегії
2.1 Історичний розвиток освіти в Норвегії.Розміщення учбових закладів
2.2 Освітні реформи 1994 та 1997 років
Розділ 3. Рівень розвитку та галузева структура освіти вНорвегії
3.1 Рівень розвитку освіти Норвегії. Розгляд та аналізстатистичних даних
3.2 Галузева структура
Розділ 4. Територіальна структура освіти в Норвегії
4.1 Територіальне розміщенняуніверситетів Норвегії. Ранг послуг, що надають університети
4.2 Територіальне розміщення шкіл, їх основні засади
Розділ 5. Сучасні проблеми та напрямки удосконаленнярозвитку і розміщення освіти В Норвегії
5.1 Проблеми освіти в Норвегії
5.2 Напрямки удосконалення освіти в Норвегії
Висновки
Список літератури
Додатки
Вступ
Актуальністьтеми. Освіта є досить актуальною темою на сьогоднішнійдень, адже вона перебуває під глибоким впливом змін в сучасному суспільстві. Так,протягом останніх десятиліть в багатьох країнах світу, зокрема і в Норвегії, відбуваласьзміна суспільної парадигми — від технократичної до індустріальної, відіндустріальної до інформаційної. На розвиток освіти вплинули суспільніінтеграційні процеси, такі напрями розвитку суспільства, як глобалізація,демократизація, створення єдиного інформаційного простору, тощо. Ці змінивідбулись такими темпами, що привели до потреби негайного перегляду тареформування освіти на всіх рівнях, оскільки існуючі системи не повністювідповідали сучасним запитам та потребували переорієнтації. Орієнтуючись насучасний ринок праці, освіта до пріоритетів сьогодення відносить вмінняоперувати такими технологіями та знаннями, що задовольнять потребиінформаційного суспільства та створить гарну базу трудових ресурсів.
Сучасні реформиНорвегії в першу чергу торкнулись змісту освіти, оскільки від складу його компонентівта механізмів впровадження залежить процес передачі та формування знань, вміньта навичок, набуття цінностей суспільства, оволодіння необхідними життєвимикомпетентностями.
У зв’язку зізміною змістових компонентів освіти відбуваються зміни технологій впровадженнята реалізації змісту освіти в світі. Сьогодні, впроваджуючи нові знання,педагоги потребують забезпечення новими технологіями, де поряд з традиційнимидомінують інформаційні та комунікаційні технології. А отже і система знаньсучасної освіти спрямована на впровадження таких технологій та реформ, щозабезпечать суспільство швидким оновленням знань, здобуттям інформації,дозволяє спілкуватись та взаємодіяти без перешкод на локальному та глобальномурівнях. Комп’ютеризація та інформатизація освіти — ознака прогресу не тількигалузі, а й суспільних процесів взагалі. Саие тому дуже актуальноє дослідженняосвіти, особливо в тих країнах в яких освіта знаходиться в безперервному русі,до таких країн належить і Норвегія.
Мета і завданнядослідження. Метою даної курсової роботи є дослідженняструктури освіти в Норвегії. Основні завдання, які ми маємо дослідити в курсовійроботі:
З’ясувати соціально-економічнусутність та основі функції освіти,її роль у розвитку і розміщенні продуктивнихсил.
Описати передумовирозвитку і розміщення освіти в Норвегії.
Дослідитирівень розвитку та галузеву структуру освіти в Норвегії.
Дослідититериторіальну структуру соціальної сфери досліджувальної території.
Сформулюватисучасні проблеми та напрями удосконалення розвитку і розміщення освіти Норвегії.
В кінці роботизробити певні висновки, щодо дослідження освіти в Норвегії.
Мета. Метою даної курсової роботи є дослідження структури освіти в Норвегії.
Завданнядослідження. Основні завдання які ми маємо дослідити укурсовій роботі:
Соціально-економічнасутність та основні функції освіти, її роль у розвитку розміщенні продуктивнихсил.
Соціально-економічнасутність освіти.
Основні функціїосвіти.
Роль освіти урозвитку і розміщенні продуктивних сил.
Передумовирозвитку і розміщення Освіти в Норвегії.
Історичнийрозвиток освіти в Норвегії. Розміщення учбових закладів.
Освітні реформи1994 та 1997 років.
Рівень розвиткута галузева структура освіти в Норвегії.
Рівень розвиткуосвіти Норвегії. Розгляд та аналіз статистичних даних.
Галузеваструктура.
Територіальнаструктура освіти в Норвегії.
Територіальнерозміщення університетів Норвегії. Ранг послуг, що надаються університетами.
Територіальнерозміщення шкіл, їх основні засади.
Сучасніпроблеми та напрямки удосконалення розвитку і розміщення освіти В Норвегії.
Проблеми освітив Норвегії.
Напрямкиудосконалення освіти в Норвегії.
Предметдослідження. Предметом дослідження курсової роботи єосвіта, яка є складовою соціального комплексу.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є Норвегія.
Методидослідження: Статистичний, аналіз, порівняння,узагальнення, картографічний, синтез.
В кінці роботизробити певні висновки, щодо дослідження освіти в Норвегії.
Розділ 1. Соціально-економічнасутність та основні функції освіти, її роль у розвитку розміщенні продуктивнихсил
1.1 Соціально-економічна сутністьосвіти
Освіта є одним збагатьох показників, за якими вимірюється рівень розвитку окремих країн,народів, спільнот. Серед соціальних інститутів суспільства сучасної цивілізаціїосвіта займає одну з провідних позицій. Адже благо людини, становище культурита духовності в суспільстві, темпи економічного, науково-технічного,політичного і соціального прогресу саме і залежать від якості і рівня освіти [1].
Найпомітнішим єінтелектуальний потенціал, тобто рівень освіти і науки. За підрахунками ЮНЕСКО,достатнього рівня національного благополуччя, який відповідав би світовимстандартам, нині і у майбутньому можуть досягти лише ті країни, в яких 40-60%працездатного населення становитимуть особи з вищою освітою. Водночас визнано,аби будь-які соціально-економічні, політичні реформи набули незворотногохарактеру і були реалізовані якнайпозитивніше, необхідно принципово по-новому (зазмістом, характером) перенавчити не менш як 25% дорослого, працездатногонаселення. Освіта є життєво важливою функцією, ключовим сектором та умовоюіснування суспільства. Звідси провідна, пріоритетна роль освіти, знання,особливо наукового, а не лише загально інтелектуального рівня у життіособистості і соціуму одночасно. Бо досягти жаданого соціального, економічногопрогресу не може жодна держава, де наука і освіта розвиваються за так званимзалишковим принципом фінансування. У всякому разі високорозвинутими є лише тікраїни, де відсоток ВВП, що виділяється на освіту, становить 10 і більшевідсотків [3].
Як підсумок слідзазначити, що освіта має вагоме значення в соціально-економічній структурікраїни, адже від рівня освіти в країні залежать і інші сфери людського існування.Освіта вливає на створення і розвиток кваліфікованої трудових ресурсів, які єрушійною силою для науково-технічного прогресу, а отже для покращенняекономічної і соціальної сфери в цілому.
1.2 Основні функції освіти
Професійно-економічнафункція визначає характер взаємозв’язку освіти зрозвитком продуктивних сил суспільства. Ця функція є однією з основних усистемі освіти, полягає у підготовці кваліфікованих кадрів для всіх сферсуспільного життя, що зумовлює професійну спрямованість майже всіх ступенів таетапів системи сучасної освіти. Професійна спрямованість у різні часивиявлялася по-різному, що було зумовлено особливостями суспільних та науковихпотреб в освіті. Так, спершу єдиною метою функціонування системи освіти бувпрофесіоналізм. Відповідно школи і зміст навчання були вузькоспеціалізованими. Пізнішепрофесійна орієнтація стала менш вираженою, хоча окремі її ланки продовжувализайматися тільки професійною підготовкою. Нині роль цієї функції знову зростає.
Професійнасоціалізація відбувається і поза межами формальної (інституційованої) освіти. Певнийчас така форма професійного навчання переважала. Так, у середні віків всівеликі майстри ремесел і мистецтв пройшли навчання у підмайстрів. Професійнапідготовка тут здійснювалася безпосередньо під час трудового процесу. Зацехової організації учень не тільки працював у майстра, а й жив у його сім'ї. Таємниціпрофесії та умови майбутнього життя відкривалися перед ним за реальних обставин.Простіші професії найчастіше передавалися від покоління до покоління у межахродини. Шкільна освіта передбачала оволодіння вищими видами духовної діяльності- релігійно-культовою, політичною, філософською, математичною та ін. Знастанням потреби у великій кількості освічених працівників було значнорозширено мережу закладів професійної та науково-технічної освіти [1].
Виховнафункція втручається у процес гармонізації тавдосконалення людяних якостей, стимулює саморефлексію — глибоке усвідомленнялюдиною своєї суті та особистих потенцій. Ця функція полягає у формуванні задопомогою цілеспрямованої діяльності певних соціальних рис світогляду упідростаючих поколінь, визнання ними пануючих у суспільстві норм поведінки,ціннісних орієнтацій, тобто у підготовці молоді до виконання певних соціальнихобов'язків. З допомогою освіти зберігаються культурні цінності, які передаютьсявід одного покоління до іншого. Виховання молоді в дусі конформізму, визнаннякультурних цінностей та ідеалів, що склалися в суспільстві, сприяє підтриманнюіснуючого соціального порядку. Але освіта сприяє й соціальним змінам, яківідбуваються у зв'язку з переоцінкою знань і цінностей. Виховна функція системиосвіти має й відносно самостійний аспект — забезпечення соціального контролю,нагляду за дитячою, підлітковою і, частково, юнацькою віковими групами. Полягаєвін у тому, що обов'язковість освіти в сучасному світі вимагає від дітейпроведення певного часу в школі, а окремі ступені системи освіти створено зурахуванням необхідності нагляду за дітьми, чию поведінку майже весь деньконтролюють вчителі та вихователі. Цей аспект виховної функції освіти важливийі в тому сенсі, що школа часто відіграє роль компенсуючого чинника для дітей зтак званих неблагополучних сімей [1].
Соціальнафункція роль, яку освіта як соціальний інститутвиконує щодо потреб суспільства або окремих його сфер.
На її особливостівпливають рівень розвитку і потреби суспільства, сформульовані державоюсоціальна мета і принципи освіти. Соцiальна функцiя освiти — це роль, якусоцiальний iнститут виконує стосовно потреб суспiльства або його частини. Однiєюз основних соцiальних функцiй сучасної системи освiти є функцiя професiйноїсоцiалiзацiї, тобто пiдготовка квалiфiкованих кадрiв для всiх сфер суспiльногожиття. Нинi роль цiєї функцiї знову зростає. Адже людина не може повноцiннобрати участь у життi суспiльства, не маючи достатньої професiйної пiдготовки. Щеодна функцiя системи освiти реалiзується через взаємодiю з соцiальноюструктурою суспiльства. Представники цього напряму вважають, що система освiти сприяєстворенню рiвних можливостей i сприя-тливих умов для вихiдної мобiльностi, що взакладах освiти оцінюють людей на основi їх досягнень, незважаючи на класовунезалежнiсть, расу i стать [1].
Функціясоціального захисту поширює потенційні соціальніможливості людини у професійному й особистому самовизначенні, особливо заринкових умов [1].
Гуманістичнафункція підкреслює освітні ціннісні аспекти упредметі діяльності та суб'єктивно-об'єктивному змісті. Саме в ній виявляютьсявідмінності між спеціальною і загальною освітою. Загальноосвітня підготовкадопомагає розширити межі професіоналізму, розкриває простір для ерудиції такругозору. Крім того, фахова підготовка, засвоєння спеціальних знань неможливібез попередньої загальноосвітньої підготовки. Вона є базою для набуттяспеціальних знань, перекваліфікації, розвитку здібностей, професійної адаптації.Освіта не є фактором, що відразу споживається. Скоріше, це капіталовкладення,яке у майбутньому принесе прибуток. Такий капітал нагромаджується в процесі навчання,а система безперервної освіти не дає йому знецінитись. Одержана в юностізагальноосвітня підготовка є основою для подальшої безперервної освіти [1].
Урбаністичнафункція розкриває вплив освіти на міграційніпроцеси (найбільше вона проявляється у діяльності вищої школи) [1].
Демографічнафункція підкреслює вагомість культурно-освітніхфакторів у демографічних процесах держави (склад населення, тривалість життя,шлюбність, народжуваність тощо) [1].
Функціяісторичного спадкоємництва та наслідування соціального досвіду відтворює характер відносин із зовнішнім світомта відображає різноманіття соціально-рольової структури суспільства [1].
Науково-досліднафункція. Вона ще не достатньо досліджена. Але,безсумнівно, творення нового знання постійно відбувалося в структурі освіти,оскільки немало вчителів і викладачів завжди цим займалися. Свідомоорієнтувалися на продукування нового наукового знання давньогрецькі прототипимайбутніх вищих навчальних закладів — Академія Платона, Ліцей Арістотеля,Піфагорійський союз.
Тривалий час цяфункція була побічною для системи освіти, в лоні якої до XIX ст. у кращому разірозвивалися гуманістичні та схоластичні науки. Природничо-наукове знанняеволюціонувало не тільки поза системою освіти, а часто і поза межами офіційної науки.Інституційно науково-дослідна функція оформилася в епоху промислової революціїнаприкінці XVIII — на початку XIX ст. Саме в цей час розпочалися інтенсивнідослідження в галузі природничих наук. Загалом реалізація цієї функціїзосереджена у вищій ланці системи освіти. Вже наприкінці XIX ст. в обов'язкивикладацького складу вищих навчальних закладів увійшло одночасне виконанняролей дослідника і педагога, а самі вони стали зосереджуватись нафундаментальних, а згодом — і прикладних дослідженнях [1].
Отже ми можемозробити висновок що освіта має чимало функцій які є невід’ємною складовою длярозвитку людства в цілому.
1.3 Роль освіти у розвитку ірозміщенні продуктивних сил
Освіта є однією згалузей соціального комплексу. Регіони, території, що мають відносновисокорозвинену соціальну інфраструктуру, сьогодні є більш інвестиційнопривабливими і мають додаткові можливості для регіонального розвитку ірозміщення продуктивних сил, для зростання всієї економіки [3].
Водночас при всійвідносній самостійності формування, функціонування, розміщення, соціальноїінфраструктури безпосередньо залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Черезце ефективне розміщення продуктивних сил потребує цілеспрямованого регулюванняпроцесу створення територіальної організації соціальної інфраструктури. Раціональнерозміщення продуктивних сил має забезпечувати також подолання або нівелювання істотнихтериторіальних відмінності у соціальному аспекті, особливо в умовахжиттєдіяльності населення [3].
Соціальнаінфраструктури певною мірою впливає на процес територіальної організаціївиробництва через відтворення, використання і розміщення трудових ресурсів.
Освіта є підгрунтямдля створення трудових ресурсів. Трудові ресурси як чинник розміщенняпродуктивних сил фахівці розцінюють з різних точок зору. Деякі фахівці вважать,що розміщення виробництва має здійснюватись у повній відповідності до існуючогорозміщення трудових ресурсів. Інші фахівці розглядають проблему робочої сили впроцесі розміщення виробництва як другорядну порівняно з іншими економічнимичинниками. У нинішніх умовах чинник трудових ресурсів для розміщеннявиробництва набуває вагомого значення.
При оцінюваннітрудових ресурсів доцільно також ураховувати посилення переміщення та міграції населення.Трудові ресурси відносно мало впливають на розміщення у видобувних і сировиннихгалузях важкої індустрії. Наявні трудові ресурси, їхні статево-віковий склад,кваліфікація є першорядними чинниками у таких важливих галузях, якприладобудування, радіоелектроніка, літакобудування, космічна техніка,біотехнологія тощо [3].
Таким чином можназазначити, що освіта має вагоме значення для створення кваліфікованихкадрів-трудових ресурсів, а ті в свою чергу впливають на розвиток і розміщенняпродуктивних сил.
Розділ 2. Передумови розвитку ірозміщення Освіти в Норвегії
2.1 Історичний розвиток освіти вНорвегії. Розміщення учбових закладів
У Норвегії існуєдесятилітня початкова і середня шкільна освіта. Діти починають ходити вшколу з шести років. Початкова і середня освіта заснована на принципі рівногонавчання для всіх з урахуванням індивідуальних особливостей кожного, причомушкільна система базується на єдиній учбовій програмі. Всі діти і молоді людиповинні познайомитися із загальними основами культури, знань і базовимицінностями [6].
Вперше шкільнаосвіта для дітей в Норвегії була введена в 1739 році. У 1889 р. булавстановлена семирічна початкова і середня освіта. У 1969 р. воно булопродовжене до дев'яти, а в 1997 р. — до десяти років. З осені 2006 р. початковаі середня освіта буде розділений на два основні ступені, — начальну (1-7 класи)і середню (8-10 класи). Між школами існують великі відмінності по числу учнів — починаючи від шкіл сумісного навчання дітей різного віку в малонаселенихрайонах, в яких учні різних класів вчаться разом, до великих шкіл, що налічуютьдекілька стільників учнів, в найкрупніших містах. Одні школи дають тількипочаткову освіту, інші — тільки середнє, в третіх проводиться повне навчання з1-го класу по 10-й [7].
Історіярозвитку вищої школи.
Норвегії відноснокоротка і ледве
налічує 200 років.Перший університет країни був заснований в Осло в 1811 році і аж до 1946 р. бувєдиним учбовим закладом такого рівня. У ньому налічувалося 7 факультетів, деможна було вивчати традиційні тоді в Європі спеціальності. Типовим було істворення при факультетах спеціалізованих коледжів, що давали професійнупідготовку після среднього рівня. До початку XX в. вони стали автономнимиучбовими центрами. Це, з одного боку, сприяло розширенню мережі вузів, а зіншою — заважало їх взаємодії між собою. З 7 коледжів, що існували в 1959 р., 4розташовувалися зовні столиці країни Осло. Другий університет країни буввідкритий в 1946 р. в Бергені. Окрім 6 факультетів (мистецтв, природних наук,медицини, суспільних наук, психології, стоматології) у ньому функціонуваловідділення права. У 1968 році у Тронхеймі на базі бібліотеки та музею Королівського
суспільства наук,двох спеціалізованих коледжів — педагогічного і технологічного — був відкритийновий університет. Наймолодший університет Норвегії в Тромсі був заснований в1968 році для зміцнення бази вищої освіти на півночі країни. До цьогоуніверситету були приєднані міський музей, обсерваторія і госпіталь, щоутворили практичну базу. Одночасно з розвитком університетів поширювався процесвідділення факультетських коледжів і перетворення їх в самостійні учбовізаклади. Два такі вузи — Державний ветеринарний коледж і Норвезька школаекономіки і менеджменту — відкрилися в кінці 30-х років. Ще чотири вуза булостворено в період 60-70-х років. Ними є Школа архітектури, Норвезький коледжфізичної культури і спорту, Державна академія музики і Норвезький коледжрибальства. Для здійснення координації у діяльності вищої освіти, щозміцнилася, потрібно установа спеціального комітету з питань університетськоїпідготовки, що і було здійснено в 1965 р. За пропозицією комітету країна булаподілена на 17 регіонів, в кожному з яких передбачалася підставаспеціалізованих регіональних коледжів. Втілення в життя наміченого затягнулосядо 1980 р., коли було створено 13 запланованих вузів. Останні пропонували 2-3річні програми підготовки на університетському рівні [7].
Плануванням іуправлінням діяльності коледжів займалися спеціальні регіональні комітети. Доцього часу в країні налічувалося 154 вузи, 41 з яких були приватними. Слід,проте, відзначити, що в названому загальному числі лише 13 вузів давалипідготовку власне університетського рівня. У них навчалося 56% учнів вузівкраїни, що пов'язано не тільки з прагненням населення до отримання освітипідвищеного рівня, але і з практичною відсутністю обмежень при зарахуванні. Вцілому ж діяльність вузів різного профілю і рівня не була скоординована,оскільки всі вони відносилися до різних міністерств. Внаслідок цього на початку80-х років почався процес адміністративних реформ, в результаті яких вузимедичного профілю стали підкорятися міністерству освіти і церкви[7].
Наступним крокомз'явилося створення в 1982 р. міністерства культури і науки, яке покликанобезпосередньо вирішувати питання вищої школи. Такі кроки дозволили підсилитироль держави в управлінні і фінансуванні системи вищої освіти. Кінцевоюінстанцією, що затверджує глобальні лінії розвитку вищої освіти і його річнийбюджет, є стортинг (норвезький парламент). Найвищим же виконавським органом — вищеназваніміністерства [7].
Спочатку істотначастина засобів прямувала на розвиток інфраструктури — до 40% всіх державнихвитрат на вищу світа. Одночасно почалося і збільшення частки ВНП, щовитрачається на середню школу. До середини 70-х років вона збільшилася впорівнянні з попередньою декадою в 5 разів. У подальші роки витрати на вищушколу збільшувалися трохи. У 1983 р. цей показник був рівний приблизно 2% ВНП,склавши близько 3 млн. норвезьких крон [8].
2.2 Освітні реформи 1994 та 1997років
Протягом останніхдвох-трьох поколінь у країні відбулись значні зміни, які стосуються умов життянаселення та дозвілля молоді. Норвезькі педагоги і соціологи простежили двіосновні причини, які обумовили реформаторські процеси в системі освіти. Перша зних полягає в тому, що школа й освітня система країни взагалі беруть на себеосновну роль у вихованні підростаючого покоління, друга причина — у зв`язку збільш високим соціальним і технологічним рівнем розвитку норвезькогосуспільства, зросла потреба у високоосвічених спеціалістах. Для вирішення цихпроблем у системі освіти було проведено швидкі реформи відповідно вимогам часу[6].
Реформа-94 таРеформа-97. Метою реформ було створення гнучкішоїсистеми освіти, яка забезпечує широкі можливості країни та готує суспільстводля сприйняття постійних суттєвих змін. Згідно реформи на порядку денному такізавдання: забезпечити учнів теоретичними знаннями і практичною підготовкою длявикористання їх у різних сферах громадської та підприємницької діяльності; підготуватиучнів до «революції в знаннях» і до життя в умовахінтернаціоналізації всіх сфер суспільства; забезпечити школярів розумнимбалансом між теоретичними знаннями та спеціалізацією, базовими знаннями йпрофесійною кваліфікацією; створити таку систему освіти, яка б змогла охопитивсіх молодих і дорослих людей. Паралельним завданням була підтримкадецентралізації шкільної системи [6].
Загальноосвітніреформи охопили всі рівні норвезької освітньої системи. Розглянемо основнірезультати нововведень.
З осені 1994 рокувся молодь віком від 16 до 19 років отримала право на три роки загальноїпрофесійної освіти. Такий підхід дає учням можливість отримати відповіднітеоретичні знання і професійні навички та продовжити навчання в коледжах тауніверситетах. Молодь тепер має більше можливостей вибору шляху щодопрацевлаштування, зможе швидко орієнтуватися в умовах конкурентоспроможності наринку праці [6].
Під час виконаннязаходів, передбачених Реформою-94, було переглянуто систему підготовки йкоординації вчителів та законодавство стосовно цієї ситуації. В результаті буливодночас підготовлені національний план підвищення кваліфікації вчителів та національнийплан освіти для дорослих. Завдяки налагодженню тісного співробітництва міжрізними інститутами вищої освіти засновано національну “Робочу мережу Норвегії",яка сприяє обміну педагогічним досвідом та впровадженню новітніх інформаційнихтехнологій у процес навчання [6].
Навчання дітейшестилітнього віку стало обов`язковим з 1997-1998 навчального року (до цьогодіти розпочинали навчання у школі з 7-ми років). У той же час, на один рік булопродовжено термін навчання (Реформа-97) у початковій та молодшій середнійшколі, підготовлено навчальні плани для 10-річної школи та для учнівнаціональності саамі. Потрібно зазначити, що навчальний план було впроваджено впрактику поетапно. Загальна частина навчального плану для початкової, молодшоїсередньої освіти, старшої середньої освіти та освіти для дорослих почалапоступово змінюватись ще з 1993 року й лише через 4 роки з урахуваннямекспериментальних результатів та зауважень план було затверджено. ДосвідНорвегії свідчить, що здійснення змін у системі освіти в короткий термінможливе за умов політичної підтримки реформаторської діяльності; чіткого розподілуобов`язків між національною, регіональною та місцевою владою; вирішення питаньщодо планування та реалізації всіх змін на національному рівні шляхомкоординації дій Міністерства освіти та уряду; врахування критики [6].
Отже, ми дослідилиісторичний розвиток освіти Норвегії та реформи які було впровадженно длястворення нинішнього рівня освіти в країні.
Розділ 3. Рівень розвитку та галузеваструктура освіти в Норвегії
3.1 Рівень розвитку освіти Норвегії. Розглядта аналіз статистичних даних
Рівень розвиткуосвітньої системи, який досягнутий сьогодні в Норвегії, є вагомим чинником їїінтелектуального, економічного, соціального, науково-технічного,інноваційно-технологічного і культурного розвитку, який значною міроюзабезпечує країні стабільність й еволюційний характер розвитку, дозволяєудосконалити життєустрій, поглиблювати демократичні процеси, поступовопідвищувати духовний і матеріальний рівень мирного, творчого життя населення — головної мети прогресивного розвитку людини і суспільства.
Норвезький учбовийбюджет дорівнював 6.9 відсоткам валового внутрішнього продукту (GDP) в році1998. Середня величина для країн з членством в Організації для ЕкономічноїКооперації і Розробки (OECD) складає 5.7 відсотків (1998). Освітній рівеньнаселення піднявся значно в останні роки.85 відсотків людей у віці 25 — 64мають верхню середню освіту або вище.94 відсотки людей між 25 і 34 роками маютьверхню середню освіту або більше [11].
На 2004 рік Норвегіяпосідала 5 місце по відсоткам учбового бюджету з валового внутрішнього продукту.Це простежується у Діаграмі 1 (Додаток 1. Стовпчикова діаграма 1).Отже Норвегія досить стрімко розвивається у сфері освіти і посідає чинне місцесеред розвинених країн щодо освітньої політики.
Ще одним зрушеннямв освіті є те, що порівняно з 90-ми роками частка жінок вищою освітоюхарактерно збільшилася, більш того а даний час вона перевищує над часткоючоловіків. На графіку 1 показано процентні співвідношення 1950 — 2006 роки (Додаток1. Графік 1).
У країні порівняноз 1995 роком в 2005 році кількість студентів збільшилося на 8 151студента-Таблиця1. Також в таблиці наведені дані щодо кількості студентів урізних вищих навчальних закладах 195 та 2005 роках (Додаток 2. Таблиця1).
Але збільшеннякількості учнів стосується не тільки університетів, також в Норвегії порівняноз 1994/95 та 2005/06 збільшилась чисельність учнів в інших навчальнихзакладах-Таблиця 2(Додаток 2. Таблиця 2).
Чисельністьстудентів та учнів також відображено на Графіку 2 (Додаток 3. Графік 2).
Важливою складовоюрозвитку Норвегії стало збільшення вчителів, що на 2003 становило 107 860 — Таблиця3. У Таблиці 3 відображається кількість вчителів у початкових, середніх тавищих навчальних закладах(Додаток 3. Таблиця 3). Діаграма 2показує кількість вчителів в різних сферах освіти(Додаток 4. Круговадіаграма1).
Про високийрівень освіти в країні вказують ще такі чинники, як кількість іноземнихстудентів. В Таблиці 3 показані зміни в кількості іноземних студентів в різніроки. З цієї таблиці можна зробити висновок, що динаміка чисельності студентівз інших країнах збільшилась порівняно з попереднім роками (Додаток 5. Таблиця 4) [11].
3.2 Галузева структура
Програмаобов'язкової освіти розділена на три ступені: від дошкільного навчання до 4-гокласу, 5-7-мі класи і 8-10-мі класи. Підлітки у віці від 16 до 19 років можутьдістати повну середню освіту, необхідну для надходження в комерційне училище,вищу школу (коледж) або університет (схема 1). У сільських місцевостяхкраїни функціонує близько 80 вищих народних шкіл, де викладають загальноосвітніпредмети. Більшість цих шкіл одержує кошти від релігійних общин, приватних осібабо місцевих властей [5].
/>
Схема 1. Структураосвіти Норвегії
СЕРЕДНЯ ОСВІТА
Більшість шкілНорвегії державні. Приватних шкіл в країні близько трьох відсотків. Початковомунавчанню відводиться 13 літній термін. З них початкова школа — 3 роки, середняшкола — 7 років, старша школа — 3 роки.
У початковій ісередній школі дітям обов'язково викладають такі предмети, як основихристиянської релігії, етичне виховання, домашню економіку і подібні. Увосьмому класі норвезький школяр починає одержувати оцінки. До 12-річного вікупедагог просто описує успішність дитини, повідомляє батьків при необхідності. Увосьмому класі, в навчанні з'являються такі предмети, як бухгалтерський облік,економіка. Починається профорієнтація [6].
З 16 роківпочинається старша школа. Кожна з таких шкіл має свою унікальну назву ірозташовується окремо від середніх і молодших шкіл.
Старша школа маєдва відділення: академічне відділення і відділення професійної майстерності. Удеяких норвезьких школах є третє відділення — відділення для інвалідів. Черездва роки навчання на відділенні професійної майстерності діти виходять наоплачувану практику на підприємствах, після закінчення якої, їм видаєтьсядиплом про закінчення школи і привласнюється професія. На відділенняхпрофесійної майстерності вчитися дуже вигідно, оскільки з таким дипломомпростіше влаштуватися на високооплачувану роботу. Навчання на академічномувідділенні готує учнів до вступу у вищі учбові заклади. Перевага віддаєтьсяпредметам, які вивчатимуться надалі у Вузі. У старшій школі щороку проводятьсяіспити. Іспитуються не всі діти, а вибірково. Іспити проводяться по рядуучбових предметів, обов'язковою з яких є норвезька мова. Після закінчення старшоїшколи 4/5 випускників вступають до університетів, а 1/5 в коледжі [6].
Народнішколи
Після закінченняшколи молоді норвежці мають нагоду провести рік в так званих народних школах. Уперекладі з норвезького Folkehogskole (Folk high school) означає «вищанародна школа». Цей тип учбового закладу іноді називають «північнимфеноменом». По всій Скандинавії народних шкіл налічується близько 400.82розташовані в Норвегії, причому, як правило, оддалік міського шуму та суєти [17].
Кожна народнашкола має свою спеціалізацію. У одній роблять акцент на спорті, туризмі,іноземних мовах і мистецтві фотографії, в іншій — на музиці і сценічномумистецтві, в третій — на соціальних науках, педагогіці і журналістиці. Дипломтакої школи не є свідоцтвом про отримання спеціальності. І хоча близько 30%випускників після закінчення школи відразу влаштовуються на роботу, іншіпродовжують освіту, причому диплом народної школи дає його володарю додатковіокуляри під час вступу до університету [17].
ВИЩА ОСВІТА
Вступні іспити вколеджі і університети в Норвегії відсутні і, по суті, під час вступу до вузупроводиться конкурс шкільних атестатів.
Навчання вуніверситеті триває від 3,5 до 4 років. Як правило, на гуманітарних факультетахвчаться на півроку довше, ніж на факультетах природних наук. Найпопулярнішимиспеціальностями в Норвегії сьогодні є інформатика, журналістика, юриспруденціяі економіка [5].
В кінці навчаннявсі студенти пишуть дипломну роботу і складають іспит по філософії Examenphilosophicum (незалежно від того, по якій спеціальності вони вчаться). Післяцього привласнюється ступінь Candidatus/candidata magisterii (Cand. mag). Досконалобудуються університетські програми по медицині, праву, економіці, інженернимнаукам. Ці спеціальності вважаються найпрестижнішими і високооплачуваними. Щободержати ступінь в одній з перерахованих вище наук і право на роботу за фахом,потрібно вчитися за спеціальною програмою від 4,5 до 6 років. Після закінченнястудентам привласнюються ступені Sivilingenior (інженерні науки), Sivilokonom (економіка),Candidatus а juris (Cand. jur., право), Candidatus а medicinae (Cand. med.,медицина) [5].
У норвезькихуніверситетах і коледжах викладання ведеться на норвезькій мові. Для іноземцівмові можна навчитися безкоштовно. Курси норвезького працюють примуніципалітетах протягом навчального року. У Норвегії є дві університетськіпрограми на англійській мові. Їх пропонують Norges Handelshoyskole в Бергені (Норвезькашкола економіки і ділового адміністрування) і Handelshoyskolen BI в Осло (Норвезькашкола менеджменту). До цих шкіл вступають норвежці, які хочуть навчитисябізнесу і економіці і працювати на міжнародному ринку, а також іноземці. Вищіучбові заклади Норвегії представлені 4 університетами, 6 спеціалізованимивищими школами (коледжами) і 2 державними художніми школами, 26 державнимиколеджами у фюльке (адм. — террит. одиниця) і курсами додаткової освіти длядорослих [5].
Університети
Найстарішийуніверситет в Норвегії — університет Осло, заснований в 1811 році. На йоговосьми факультетах вчиться близько 33 тис. людей, включаючи 2 тис. іноземців. Рештатрьох університетів відкрилася у середині XX століття в містах Бергене (Universityof Bergen), Тромсе (University of Tromso) і Тронхейме (University of Trondheim)[6].
Університетиготують державних службовців, служителів культу і викладачів вузів. Крім того,університети майже повністю забезпечують кадри лікарів, стоматологів, інженеріві науковців. Університети займаються також фундаментальними науковимидослідженнями. Бібліотека університету Осло є найбільшою національноюбібліотекою [6].
При університетахв Норвегії існують студентські організації, у віданні яких знаходитьсястудентське житло, їдальні, медичне обслуговування. Все це фінансуєтьсядержавою і тому обходиться студентам дуже дешево. Проте «студентськихквартир» не так багато, і одержати дешеве житло може не кожен студент. УНорвегії диплом про вищу освіту одержують як після закінчення коледжу, так іпісля закінчення університету. Різниця у тому, що коледж — це спеціалізований,професійний вищий учбовий заклад, а університет в Норвегії завжди вважався івважається науково-дослідним центром [6].
Коледжі
Коледж — цеспеціалізований і професійний вищий учбовий заклад, що дає освіту по одній-двомспеціальностям, наприклад Сільськогосподарський університет Норвегії (TheAgricultural University of Norway), Норвезька державна академія музики (TheNorwegian State Academy of Music), Школа економіки і ділового адміністрування (TheNorwegian School of Economics and Business Administration) і ін. [17].
Освіта Норвегіїзнаходиться у стані безперервного розвитку. Як підсумок слід зазначити, щоНорвегія має середні показники розвитку освіти. Але їх значення поступовозбільшується порівняно з попередніми роками. Галузева структура освіти є доситьрозвиненою і відповідає міжнародним стандартам.
Розділ 4. Територіальна структураосвіти в Норвегії
4.1 Територіальне розміщенняуніверситетів Норвегії. Ранг послуг, що надають університети
Основні міста яківважаються містами науки та освітянського комплексу є: Осло, Тромсе, Берген таТронхейм, які вказані на Картосхемі 1(Додаток 6. Картосхема 1). Протебільша частина освітніх закладів розміщена у південно-східній частині [5].
Університеткороля Фредеріка в Осло.
Університет в Осло- найбільший вуз Норвегії. Він був заснований в 1811 році під час перебуванняНорвегії під пануванням Данії. Спочатку університет повинен був знаходитися вКонгсберге, в регіональному містечку, яке знаходиться в 55 кілометрах від Осло,в південно-західній частині, але вже в 1812 році влади вирішили перенестиуніверситетське містечко в Осло. Університет був відкритий в 1813 році. Першимистудентами стали 17 чоловік, а заняття вели 6 викладачів. Учбовий процесвідбувався в маленькому приміщенні, яке бралося в оренду. Пройшло півстоліття,поки вуз одержав свою власну будівлю.
Сьогодні у вузіпрацюють 40 тисяч чоловік, тут навчається 32 тисячі студентів. Педагогічнийсклад — 8 тисяч чоловік. У вузі 8 факультетів, з яких найстарший — факультеттеології — був створений при підставі університету, а наймолодший — педагогічний- в 1996 році [14].
Вуз має довгуісторію співпраці з багатьма учбовими закладами. Він підтримує ділові зв'язки зуніверситетами Скандінавських країн, Європейського Союзу, з країнами Балтіки іСхідної Європи. Університет виховав чотири лауреати Нобелівської Премії
Факультети:
теологічний;
юридичний;
медичний;
стоматологічний;
мистецтв;
математичних іприродних наук;
соціальних наук;
педагогічний [14].
УніверситетТромсе.
Тромсерозташований на великому острові, пов'язаному з материком містом завдовжки в I км, на висоті більше 40 м над протокою. З бокувідкритого моря місто захищене Квалейей, так званим «островом китів».Покінчивши з монополією Бергена і Тронхейма, що панувала на півночі, місторозвинуло власну торгівлю на основі рибальства і китобійного промислу. Звідсивідправлялися найкрупніші полярні експедиції, зокрема Нансена і Амундсена. Містояк і раніше залишається кращим відправним пунктом для подорожі на архіпелаг Сварбальд.Ця стара столиця арктики, що сьогодні стала університетським центром, кипитьтакою бурхливою культурною діяльністю і нічним життям, що її називаютьПівнічним Парижем.
28 березня 1968року Парламент Норвегії схвалив рішення по створенню в місті Тромсеуніверситету. Офіційно вуз почав свою діяльність в 1972 році. Сьогодніуніверситет є одним з головних вузів країни і одним з провідних науковихцентрів, співробітничає з учбовими закладами і науковими центрами в країнахАфрики, Азії, Америки і Близького Сходу. На базі університету в Тромсе працюють7 науково-дослідних центрів, 2 музеї і коледж рибальства [16].
Факультети:
юридичний;
гуманітарний;
природних наук;
соціальних наук;
медичний [16].
Норвезькийуніверситет наук і технологій.
Тронхейм, в якомурозташований університет, поєднує в собі переваги крупного міста з сільськоючарівністю. Він знаходиться на берегах живописного фьорда в 550 км на північнийзахід від Осло і «відомий 'своїм' собором Збитого Климента.
УніверситетТронхейма з’явився 1996 року в результаті злиття Норвезького університетутехнологій. Коледжу мистецтв і наук, Музею природознавства і археології. Вінрозташований на території 500 тисяч квадратних метрів.
Сьогодні цей вуз єпровідним технічним університетом Норвегії і головним науковим центром країни. Окрімтехнічної освіти тут можна дістати відмінну гуманітарну, медичну і соціологічнуосвіту.
У університетінавчається 20 тисяч чоловік, половина з яких вивчає природні науки. Педагогічнийсклад університету — 3,3 тисяч чоловік, більше половини співробітників маютьвчені звання і ступені. Університет має 7 факультетів, 53 департаменти і музей.Співробітничавши учбовими закладами по всьому світу, університет бере участь вбагатьох міжнародних програмах (Socrates, Leonardo da Vinci, Nordplus programme, Norad programme, ActionProgramme, Quota Programme) по обміну студентами, персоналом, учбовимипрограмами [15].
Факультети:
архітектури іприкладного мистецтва;
інженерних наук ітехнологій;
мистецтв;
природних наук ітехнологій;
інформаційнихтехнологій, математики і електронної інженерії;
медичний;
соціальних наук;
менеджменту [15].
Про УніверситетБерген.
Університет Бергенбув формально встановлений в 1946. Його історія, проте, набагато старша. З його15000 студентами і більш ніж 3300 членів штату, Університет Берген — цесереднього розміру Європейський університет. Університет має багато дисциплінта систем оцінювання.
Університетзаробив репутацію як 'міжнародний' університет в Норвегії, і навіть наЄвропейському масштабі, його запис для міжнародних дій заслуговує уваги. Це маєза 30 років досвіду в будівництві взаємин, заснованих на дослідженні і освіті зуніверситетами в багатьох країнах, особливо в Європі, Північній Америці,східній і південній Африці, і Азії. Понад 1300 студенти від більшості кутіввивчення світу в Університеті Берген. Університет також відправляє студентівбільш ніж 50 країнам кожен рік.
Університет Берген- це також норвезький міський університет, з більшістю його передумов,сконцентрованих в двох областях. Еrstadvollen — це медичний шкільний двірУніверситету, де лекції в зуболікуванні, медицина і оздоровча турбота проходятьпоряд з лікарнями університету Haukeland і Haraldsplass. Інші теми, якнаприклад природні і суспільні науки, психологія, мистецтва і закон цілкомвикладаються в головному шкільному дворі в Nygеrdshшyden, де ви знаходите сумішбудинків, магазинів і академічних департаментів і здібностей, розташованих вцентрі міста [13].
Послуги, щонадаються Університетами.
Університети даютьзмогу студентові отримати певні теоретичні та практичні навички для майбутньоїпрофесії. Навчання в державних університетах і коледжах Норвегії майжебезкоштовне. Вимагається лише внести вступний внесок ($30) і кожен семестрробити символічні внески у розмірі $37. Крім того, будь-який студент вНорвегії, у тому числі і іноземний, може одержати кредит або стипендію вStatens Lanekasse (Державний фонд освітніх кредитів). Кредит звичайно даєтьсяна 20 років і може бути частково погашений університетом під час навчаннястудента в університеті [17].
4.2 Територіальне розміщення шкіл, їхосновні засади
Школи Норвегіїрозташовані по всій території країни. Вони відзначаються своєю гуманністю тадемократичними засадами виховання учнів[9].
Основні засади наяких базуються школи
християнське таетичне виховання;
сприяння зростаннюусвідомлення та розуміння основних християнських цінностей;
вихованнявідповідальності;
підтримка відчуттяцінностей;
формування свободидумок та виховання толерантності, усвідомлення того, що всі люди мають однаковіправа;
формування свободидумок та виховання толерантності;
2. Творчіздібності:
розвиток розумовихта фізичних здібностей допомога учням в їх індивідуальному розвитку;
формуваннянаукового мислення та вміння користуватись різними науковими методами;
розвитокособистості;
3. Праця:
підготовка дотрудового життя та життя у суспільстві виховання компетентності, розуміння тавідповідальності у відношенні до роботи, професії, суспільства (старша середняшкола та професійна підготовка);
забезпеченнярівноправності в отриманні знань, формування певних навичок та вмінь;
4. Загальна освіта:
дати широку базузнань, які допоможуть учням бути корисними та незалежними як вдома, так і всуспільстві;
виховувати повагудо національної спадщини, готувати до життя у суспільстві закласти основи знаньдля подальшої освіти;
закласти міцнуоснову для прийняття незалежних рішень, які принесуть користь суспільству;
допомогтиособистості у визначенні життєвого шляху, ціннісних орієнтирів;
забезпечитиобов`язковість отримання основної освіти [10].
Отже, можемозробити висновок, що Норвегія має досить не пропорціональне розміщення, щодовищих навчальних закладів. Адже більшість установ розміщено на сході країни,таким чином багато студентів зі західної частини країни мігрують у східну. Стосовнозакладів середньої освіти то ними держава забезпечена по всій своїй території.
Розділ 5. Сучасні проблеми танапрямки удосконалення розвитку і розміщення освіти В Норвегії
5.1 Проблеми освіти в Норвегії
Хоча Норвегія маєвеликий потенціал для розвитку освіти, має університети міжнародного рівня тавсе ж таки багато жителів країни їдуть вчитися закордон. Про такі фактисвідчить Таблиця 5 (Додаток 7. Таблиця 5). На 2005-2006 рокизагальна кількість студентів поза країною становила 13 958 студентів з яких 2 743чоловік перебували у Великобританії. Таким чином можна визначити що рівеньосвіти у Великобританії значно вищий за рівень освіти у Норвегії. Але на данийчас проводяться нові реформи стосовно освітньої сфери, впроваджуються новітехнології (інформаційні та комунікаційні), нові методи оцінювання учнів (Норвегіяє однією з перших країн яка вступила до Болонського процесу). Всі ці заходиспрямовані для створення високваліфікованих ресурсів у межі своєї території ізапобіганню ” утечі кадрів ” до іноземних держав.
Ще однієюпроблемою в країні є нераціональне розміщення освітніх закладах в різнихобластях країни та те, що забезпечення освітою потребують люди з фізичнимивадами та групи меншин та людьми із зменшеними рівнями письменності [5].
5.2 Напрямки удосконалення освіти вНорвегії
“Освіта для Усіх ”має велику важливість для особистої розробкиіндивідуальних громадян і для суспільства в цілому. Головні освітні задачінорвезького Уряду мають досягти якості через освітній цикл, впровадитиіндивідуальний підхід щодо навчання. Це ‘ ключові області, що служать метоюМіністерства Освіти і Дослідження.
МіністерствоОсвіти і Дослідження підготувало національний короткий перегляд доречнихініціатив і політичних областей в співпраці з Міністерством для Дітей іФамільних Справ. Цей документ містить рахунок шляхів, в яких Норвегія слідує“Освіту для Усіх” (EFA) на національному рівні.
Як в так багатоінші області, є значні відмінності між бідними і багатими країнами щодо доступудо освіти і якості того, що є забезпеченим. Головний акцент норвезької роботиEFA — це таким чином зарубіжна допомога і розробка. “Освіта для Усіх ” довгийчас перебувала лише у теоретичному стані і нещодавно була впроваджена упрактичне застосування.
МіністерствоОсвіти і Дослідження працює активно, щоб досягти порозуміння з кожниміндивідуумом, який не робить або залишається за межами контексту освітньоїсистеми. Особлива увага звернута на підходи до проблем, пов'язаних з, міжіншими, блокованими учнями, групами меншин та людьми із зменшеними рівнямиписьменності.
Цей документ буввідправлений UNESCO в 2003 червні
ОСВІТА ДЛЯ УСІХ ВНОРВЕГІЇ.
Право на освітуцентральне до особистої розробки індивідуальних громадян і суспільства в цілому.Норвегія зробила значні успіхи в забезпеченні рівних освітніх можливостей дляусіх. Це звичайна справа, розглянута з міжнародної перспективи. Навіть якщоосвіта — це людське право, аж до 115 мільйонів дітей не в змозі вчитися в школі.Бідність — це можливо найбільша перешкода, щоб гарантувати освіту для всього. .
Хоча приблизно всідіти в Норвегії вчаться в школі, це не означає, що кожен вивчає що вониповинні, або що там задовільний освітнє постачання для всіх учнів. Урядзосереджує зусилля на збільшенні якості освітнього постачання, що взагалі іособливо надається меншинам і людям з фізичними вадами освітнє. Працювати над”Освітою для Усіх” (EFA) почали на конференції світу в Таїланді в 1990. На ційконференції, ”Освіта Декларації для Усіх” і зв'язаний План Дії був прийнятий. Головназадача була, що всі громадяни повинні мати доступ до основної освіти в кінцітисячоліття.
Глобальніпроблеми, що рухаються лічильник задачі EFA або безпосередньо, або побічно,наприклад, — це високі вантажі боргу, що продовжуються, економічний застій,високий приріст населення, економічні невідповідності, війна, сильний злочин,HIV/СНІД, висока дитяча смертність і екологічні проблеми, що всюди-шикуються. Ціпроблеми ясно нав'язують натягнення здатності багатьох країн відповідатиосновним повчальним потребам.
На доповнюючійконференції до конференції навесні 2000, встановили, що розробка здатною дореалізації. Форум Освіти Світу призвів до нового Плану Дії для подальшої роботиEFA. Головна задача — надати кожному можливість діставати основну освіту до2015. Спеціальний акцент був розміщений на важливості освітніх можливостей длядівчат і на якості повчального результату. Акцент був також розміщений науразливих групах в суспільства.
Освіта для Всьогов норвезькій Міжнародній Допомозі Розробки.
НорвезькеМіністерство Закордонних Справ відповідальне за наступне ”Освіту для Усіх” наміжнародному рівні. Освіта ідентифікована як верхній пріоритет для норвезькоїЗарубіжної Допомоги і Розробки. В даний час, освіта складає 9 відсотківнорвезької Допомоги і вкладення засобів Розробки. Планується, щоб відсоток зрісдо 15 в 2005.
Освітній Статус іПріоритети в Норвегії.
Повна задача нашоїосвітньої системи — забезпечити всіх дітей і молодь освітою і навчаннямвисокого стандарту, незалежно від роду, місця резиденції, функціональноїздатності, етнічного або суспільного фону. Рівні права на освіту знаходяться вядрі держави суспільного благодення і ці права надають кожному зробити своємайбутнє. Навчання — це довічний процес. Постачання освіти і навчання повиннобути спеціалізованим, щоб задовольнити індивідуальні потреби. У Норвегії, всідіти гарантовані і зобов'язані завершити десять років основної освіти від вікушести. Після початкової і нижчої середньої школи, всі підлітки мають право натри роки у верхній середній школі, в кінці якої вони, можливо, придбаваютьпрофесійні кваліфікації або кваліфікації для входу у вищу освіту. РеформаКомпетентності надає всім дорослим віком від 25 право на початкову і середнюосвіту. .
Норвегія маєпередумови, потрібні, щоб створити систему школи вищої якості. Норвегія — цебагата країна і молоде населення добре виховується. У 1999, витрати на учнів внорвезьких початкових школах склала 43 відсотки вище за середній показник країнOECD. У 2002 — 42 відсотки вище середнього в нижчих середніх школах і 32відсотках вище середнього у верхніх середніх школах (OECD, 2002). Норвегія маєтакі великі затрати. адже має вдвічі більше вчителів ніж в інших країнах,оскільки хороші вчителі — це найцінніший ресурс школи.
Отже ми дослідилитакі напрямки удосконалення освіти, як: розвиток набуття навичок та знань дляпродуктивної робочої сили та конкурентноспроможної світової економіки; сприяннярозвитку творчості, інноваційному мисленню та підприємництву; підвищення тарозповсюдження рівня активної участі в навчанні; створення суспільства, щосприяє включенню всіх в життя; підвищення стандартів викладання та навчання; сприяннястворенню суспільства знань; сприяння розумінню всіх громадян важливостінавчання впродовж життя у різних компонентах; створення бази даних по стратегіїта заходах, що сприятимуть доступу до навчання впродовж життя для всіх громадян;забезпечення та проведення стратегій, що включають освітню політику, тренінги,молодь, отримання роботи, соціальне включення та інформатизацію суспільства [1].
Висновки
В даній курсовійроботі ми дослідили низку таких питань, як
соціально-економічнасутність та основі функції освіти, її роль у розвитку і розміщенні продуктивнихсил.
передумовирозвитку і розміщення освіти в Норвегії.
рівень розвиткута галузеву структуру освіти в Норвегії.
територіальнуструктуру соціальної сфери досліджувальної території.
сучасніпроблеми та напрями удосконалення розвитку і розміщення освіти Норвегії.
Як підсумок слідзазначити, що освіта має вагоме значення в соціально-економічній структурікраїни, адже від рівня освіти в країні залежать і інші сфери людськогоіснування. Освіта вливає на створення і розвиток кваліфікованої трудовихресурсів, які є рушійною силою для науково-технічного прогресу, а отже дляпокращення економічної і соціальної сфери в цілому. освіта має чимало функцій якіє невід’ємною складовою для розвитку людства в цілому. В курсовій роботі ми такождослідили історичний розвиток освіти та основні реформи, які було впровадженодля покрашення освітньої сфери і прийшли до висновку, що історичний розвитоквищої школи в Норвегії досить малий-200 років, але попри незначний вік розвиткуосвіти Норвегія має досить високий рівень освіти. Рівень розвитку освітньоїсистеми, який досягнутий сьогодні в Норвегії, є вагомим чинником їїінтелектуального, економічного, соціального, науково-технічного,інноваційно-технологічного і культурного розвитку, який значною міроюзабезпечує країні стабільність й еволюційний характер розвитку, дозволяєудосконалити життєустрій, поглиблювати демократичні процеси, поступовопідвищувати духовний і матеріальний рівень мирного, творчого життя населення — головної мети прогресивного розвитку людини і суспільства.
Щодотериторіального розміщення освіти, то ми визначили, що Норвегія має досить непропорціональне розміщення, щодо вищих навчальних закладів. Адже більшістьустанов розміщено на сході країни, таким чином багато студентів зі західноїчастини країни мігрують у східну. Стосовно закладів середньої освіти то ними державазабезпечена по всій території.
Також ми дослідилисучасні проблеми та напрямки удосконалення освіти в Норвегії. Основними напрямкамиудосконалення розвитку, якої є:
розвиток набуттянавичок та знань для продуктивної робочої сили та конкурентноспроможноїсвітової економіки;
сприяння розвиткутворчості, інноваційному мисленню та підприємництву;
підвищення тарозповсюдження рівня активної участі в навчанні;
створеннясуспільства, що сприяє включенню всіх в життя;
підвищеннястандартів викладання та навчання;
сприяння створеннюсуспільства знань;
сприяння розуміннювсіх громадян важливості навчання впродовж життя у різних компонентах;
створення базиданих по стратегії та заходах, що сприятимуть доступу до навчання впродовжжиття для всіх громадян;
забезпечення тапроведення стратегій, що включають освітню політику, тренінги, молодь,отримання роботи, соціальне включення та інформатизацію суспільства;
Як підсумок слідзазначити, що Норвегія приділяє велику увагу для вдосконалення та розвиткуосвіти. Освітня політика Норвегії спрямована на покращення умов навчання істворення кваліфікованої робочої сили, для покращення економічної і соціальноїсфери в цілому.
Список літератури
1. Марчук П.П. Соціологія (навчальний посібник) Тернопіль 1998р.
2. ”Освіта для Всього” — Національний План Дії для Норвегії відповідно доДекларації Форуму Освіти Світу 2001 рік.
3. Піч В.М. — Соціологія:загальний курс. — Київ 2000р.
4. Стеченко Д.М. — Розміщенняпродуктивних сил і регіоналістики. Навч. посіб. — Вікар 2002р. — 374 с
5. Філіповець Л.Ф. — Обучениеза рубежом Северной Европы: Восток-Запад 2006р. — 206 с
6.education in Norway// The Royal Ministry of Education, Research and Church Affairs, Oslo, 1997.
7. Core curriculum forPrimary, Secondary and Adult Education in Norway // National Centre forEducational Resources, Oslo, 1997.
8. Nygard skole // Innforingssenterfor minoritetsspraklige, Bergen, 2000.
9. Social lareplan forHellen skole // Hellen skole, Bergenhus bydel, 2000.
10. Child Protection// Project of the Bergen police department, November 2000.
11. www.ssb. no — статистичні дані.
12. www.uvm. dk/asem/reports/asem_thematic_report_3.pdf
13. University ofBergen (UiB)
www.uib. no
14. University of Oslo(UiO)
www.uio. no
15. University ofStavanger (LiS) www.uis. no
16. University ofTrontse (UiT) www.uit. no
17. www.norway. info
Додатки
Додаток 1
/>
Стовпчиковадіаграма 1. Відсотки учбового бюджету з ВВП
/>
Графік 1. Співвідношеннячоловіків та жінок з вищою освітою
Додаток 2
Таблиця 1. Студенти Норвегії. Порівняльна характеристика 1995 та 2005роківСтуденти Норвегії. порівняльна характеристика 1995 та 2005 років
1995
Кількість жінок
2005
Кількість жінок Всього студентів 79 954 53,4 88 105 55,8 Університет Осло 36 000 57,3 29 732 60,3 Бергенский університет 15 667 56,3 15 743 58,4 Університет Трумсе 6 079 54,1 5 860 57,2 Норвежський університет техніки та природознавства 15 861 45,9 19 950 47,2 Університет навколишнього середовища і біологічних наук 1 927 47,4 2 731 55,7 Ставангерський університет . . 7 508 59,7 Теологічний факультет 557 47,2 847 55,7 Ветеринарний інститут Норвегії 318 76,7 399 78,7 Архітектурний інститут Осло 274 48,5 461 47,7 Спортивний інститут Норвегії 515 40,2 1 739 55,7 Вища музична школа Норвегії 314 47,5 562 56,6 Вища торгова школа Норвегії 2 442 31,7 2 573 37,8
Таблиця 2.Учбові заклади та чисельність учнів 1984/85 2005/06 Види учбових закладів Кількість закладів Учні/студенти Заклад Ученики/студенты Основні школи 3 540 545 879 3 160 619 640 Комерційні школи . . 145 13 269 Школи старших класів 920 203 702 650 237 437 Комерційні школи старших класів . 16 936 241 23 357 Університети та інститути 228 92 083 70 211 264 Частні університети и інститути 67 15 402 30 29 166
Додаток 3
/>
Графік 2. Кількістьучнів та студентів у різних ступенях освіти
Таблиця 3.Чисельність вчителів у НорвегіїРік і вид школи Всі вчителі Повний час Частково-час Разом Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки 2003 107 860 43 744 64 116 74 293 35 238 39 055 33 567 8 506 25 061 Початкові школи 65 376 19 334 46 042 43 428 16 084 27 344 21 948 3 250 18 698 Верхні середні школи 26 618 14 491 12 127 19 234 11 816 7 418 7 384 2 675 4 709 Коледжі 6 313 3 294 3 019 5 093 2 787 2 306 1 220 507 713 Університети і наукові коледжі 9 553 6 625 2 928 6 538 4 551 1 987 3 015 2 074 941
Додаток 4
/>
Кругова діаграма 1.Співвідношення вчителів в різних сферах
Додаток 5
Таблиця 4.Кількість іноземних студентів в НорвегіїКраїни 1997/98 2000/01 2005/06 Всьго студентов 7 490 8 533 13 630 Швеція 539 892 1 056 Данія 602 707 779 Германія 253 360 462 Великобританія 358 350 314 США 275 258 314 Фінляндія 130 205 264 Ісландія 182 222 202 Нідерланди 89 120 138 Польща 72 69 153 Турція 40 25 36 Швейцарія 33 35 40 Італія 34 57 48 Словакія 4 14 35 Японія 19 20 55 Австрія 23 28 33 Чехія 14 21 36 Венгрія 12 15 28 Бельгія 17 17 22 Австралія 17 14 30 Новая Зеландія 4 6 2 Інші країни 4 773 5 098 9 583
Додаток 6
/>
Картосхема 1.
Додаток 7
Таблиця 5.Кількість населення Норвегії, що вчиться за кордоном. Країна 1992/93 2000/01 2005/06 Всього 8 932 14 745 13 958 Великобританія 2 195 3 889 2 743 Австралія . 3 060 2 185 Данія 675 1 613 2 384 Швеція 1 096 694 1 090 США 2 305 1 689 925 Угорщина . 630 756 Польща . 327 726 Германія 949 694 412 Франція 374 362 406 Нідерланди 158 572 349 Іспанія . 88 288 Італія 74 84 220 Канада 130 159 199 Нова Зеландія . . 145 Ірландія 3 148 184 Чехія . . 187 Швейцарія 248 221 140 Австрія 46 42 30 Фінляндія . 26 29 Ісландія 22 20 27 Бельгія 32 33 22 Інші країни Європи . . 280 Інші країни Азії . . 145 Латинська Америка . . 87 Південна Африка . . 63 Інші країни Африки . . 30 Китай . . 14 Танзанія . . -