| Андріївську церкву часто називають лебединою піснею видатного майстра вітчизняної архітектури Бартоломео Растреллі. Височить вона на одній з круч Старокиївської гори. З її тераси чудово видно древній Поділ, задніпровські далі, нові житлові масиви.
Побудовано Андріївську церкву на замовлення імператриці Єлизавети Петрівни. Проект споруди розроблено Б. Растреллі 1748 року, будівельні роботи велися у 1749 — 1754 рр. під керівництвом відомого московського зодчого Івана Мічуріна. У створенні храму брали участь багато спеціалістів Петербурга, Москви, Києва, тому Андріївська церква вважається пам'яткою творчої співдружності російських та українських майстрів.
За свою історію церква багато разів ремонтувалася. Вже у перші роки після закінчення будівництва вона була занедбана, оскільки після смерті Єлизавети Петрівни царський двір уже не цікавився київськими будовами. Освячення храму відбулося лише 1767 року.
У XIX сторіччі кілька разів ремонтувалися верхи церкви, що призвело до грубого спотворення первісної форми обрису бані і втрати її декору. В такому вигляді пам'ятка перебувала до 70-х років XX століття.
З 1917 по 1953 рік неодноразово провадилися роботи по зміцненню фундаментів Андріївської церкви й пагорба, на якому вона стоїть, та по відведенню підґрунтових вод: виконувався ремонт фасадів, інтер'єра, робилася консервація живопису та різьблення.
У 1970 році на замовлення Софійського заповідника з Віденського музею Альбертіна було одержано фотокопії растрелліївських креслень Андріївської церкви, що там зберігалися. За цими кресленнями київські реставратори (проект архітектора В. Корнєєвої) у 1978 році відновили первісну форму бані, і ця чудова пам'ятка російського та українського зодчества постала перед киянами такою, якою її проектував Б. Растреллі.
Андріївська церква — одна з найяскравіших будівель стилю барокко, який поширився у вітчизняній архітектурі та мистецтві наприкінці XVII — у середині XVIII ст. Прийшовши з заходу, цей стиль підпав під вплив місцевих традицій і набув своєрідних національних рис. Для барочних споруд характерні парадність, ефектність, мальовничість і динамічність архітектурних форм, багатство декору, яскраве контрастне фарбування стін, велика кількість позолоти. Всі ці риси притаманні Андріївській церкві.
Щоб поставити храм на вершині пагорба, будівельники звели під ним стилобат у вигляді двоповерхового житлового будинку, що примикає до зрізу кручі. Він завершується папертю, огородженою балюстрадою. До храму ведуть з вулиці широкі чавунні сходи.
Андріївська церква — хрестоподібна в плані будова, витягнута по осі захід — схід. її розміри —ЗІ х 20 метрів, висота — 47 метрів. Висота стилобата (з фундаментами) — 15 метрів. Усередині церкву перекрито однією великою банею діаметром 10 метрів. Однак зовні це п'ятиверхий храм: чотири малі баньки поставлено на контрфорси, що розміщені по діагоналі споруди. Силует церкви побудований на контрасті між масивною центральною главою та вишуканими наріжними банями, які спрямовують рух архітектурних мас угору.
Екстер'єр вражає багатством декору. Стіни будівлі й барабани бань розчленовані по вертикалі пілястрами й колонами корінфського (перший ярус) та іонічного (другий ярус) ордерів. Цоколь, стіни й барабани бань завершуються карнизами складного профілю. Круглі вікна (люкарни) обрамовано розкішним ліпним орнаментом, на фронтонах розміщено чавунні картуші з монограмою імператриці Єлизавети. Мальовничість фасадів підкреслює яскраве розфарбування: на бірюзовому тлі виділяються білі колони, пілястри, карнизи, сяють позолотою чавунні капітелі, картуші, по гранях темно-зеленої бані звиваються золочені гірлянди.
Той же принцип декору збережено в інтер'єрі, який сприймається як єдиний архітектурний об'єм. Тут також розчленовані площини стін поєднуються з багатим позолоченим ліпленням, яке обрамовує вікна-люкарни й прикрашає баню.
Головним акцентом в інтер'єрі є іконостас. Це триярусна монументальна споруда з м'якими криволінійними обрисами. На пурпурному тлі вирізняються позолочені пілястри, карнизи й багаті різьблені обрамлення ікон, що мають різноманітні розміри й складні контури. Поверхню царських врат покрито суцільним мереживом різьблення. У декор введено скульптуру — голівки херувимів, постаті ангелів, трифігурну групу ..Розп'яття", що завершує іконостас.
Бартоломео Растреллі керував усіма роботами по оформленню інтер'єра. Він виконав не лише проект іконостаса, але й його малюнок-шаблон у натуральному розмірі, за яким петербурзькі різьбярі Йосип Домаш і Андрій Карловський виготовили усі різьблені деталі. Монтуванням іконостаса в Києві керував майстер Йоганн Грот. За іконостасом у вівтарі міститься надпрестольна сінь на витих позолочених колонках, прикрашених гірляндами квітів. У інтер'єрі привертає увагу кафедра для проповідника, яку підтримують дві позолочені постаті ангелів.
Великий інтерес викликає живопис Андріївської церкви середини XVIII століття — ікони іконостаса, розпис кафедри, картини у бані, написані олійними фарбами на полотні. Більшу частину ікон (25 штук) виконав у Петербурзі художник І. Вишняков з учнями. Живопис на зворотному боці іконостаса створили українські художники І. Роменський та І. Чайковський. Найбільшу цінність мають роботи талановитого російського живописця Олексія Антропова: розпис кафедри, бані, велика картина ,,Тайна вечеря" у вівтарі, частина ікон в іконостасі. На іконі „Успіння Богородиці" зберігся його підпис.
Хоча увесь живопис Андріївської церкви написаний на релігійні сюжети, він за манерою виконання являє собою світські картини з характерними для барокко ефектними позами, ошатним одягом, великою кількістю побутових деталей, пейзажем і натюрмортом. Це реалістичне, життєстверджуюче мистецтво, позбавлене релігійного аскетизму. Живопис органічно пов'язаний з різьбленням, ліпним декором та архітектурними формами споруди.
На західних стінах трансепта можна побачити дві картини XIX століття — ..Вибір віри князем Володимиром" невідомого автора і ..Проповідь апостола Андрія" художника Платона Бориспольця. Це великі історичні полотна, зміст яких пов'язаний з розповідями давньоруських літописців. Виконані ці роботи у характерній манері класицизму.
В цілому інтер'єр Андріївської церкви — світлий, ошатний, мажорний — справляє враження парадної палацової зали.
За своєю художньою виразністю, сміливістю й оригінальністю задуму Андріївська церква вважається одним із шедеврів вітчизняного зодчества XVIII століття. Довершеність ліній, чіткі пропорції, дивовижна гармонія форм з навколишнім ландшафтом принесли цій пам'ятці всесвітню славу. У 1968 р оці Андріївську церкву оголошено музеєм. |
Андріївська церква
з Подола.
З гравюри
50-х рр. XIX ст
Андріївська церква
Вид з Подола
Фотографія
початка ХХ-го ст
Андріївська церква
Фотографія
початка ХХ-го ст
Андріївська церква
Кафедра
проповідника
Иконостас
Деталь
иконостаса
Деталь
иконостаса.
Вид на вівтарь
Невідомий
художник.
"Вибір віри
князем
Володимиром"
XIX ст.
Деталь
иконостаса
|