Трудові ресурси України
1. Динаміка чисельності та складу населення
За даними ДержкомстатуУкраїни загальна чисельність наявного населення України станом на 5 грудня 2007р. за уточненими даними Всеукраїнського перепису населення становила 48 млн.457тис. осіб (див. табл.1).
Зміни, що відбулися урозміщенні наявного населення за регіонами України у порівнянні з даними переписунаселення 1989 року, наведено у таблиці 1.
Таблиця 1. Розміщення населення за регіонами
чисельність наявного населення, тис. осіб
2007 р. у % до 1989 р.
2007 р.
1989 р. Автономна Республіка Крим 2033,7 2063,6 99 Вінницька 1772,4 1932,6 92 Волинська 1060,7 1061,2 100 Дніпропетровська 3567,6 3881,2 92 Донецька 4841,1 5332,4 91 Житомирська 1389,5 1545,4 90 Закарпатська 1258,3 1252,3 100 Запорізька 1929,2 2081,8 93 Івано-Франківська 1409,8 1423,5 99 Київська 1827,9 1940,0 94 Кіровоградська 1133,1 1239,4 91 Луганська 2546,2 2862,7 89 Львівська 2626,5 2747,7 96 Миколаївська 1264,7 1330,6 95 Одеська 2469,0 2642,6 93 Полтавська 1630,1 1753,0 93 Рівненська 1173,3 1169,7 100 Сумська 1299,7 1432,7 91 Тернопільська 1142,4 1168,9 98 Харківська 2914,2 3195,0 91 Херсонська 1175,1 1240,0 95 Хмельницька 1430,8 1527,1 94 Черкаська 1402,9 1531,5 92 Чернівецька 922,8 938,0 98 Чернігівська 1245,3 1415,0 88 м. Київ 2611,3 2602,8 100
м. Севастополь* 379,5 395,0 96
*) Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді
Зменшення кількості населеннямало місце у більшості регіонів країни, за винятком Волинської, Закарпатської, Рівненськоїобластей та м. Києва, де цей показник залишився практично на рівні 1989 р.
За період між двома переписамизагальна чисельність населення України скоротилася на 3291,2 тис. осіб, або на 6,3% (з 51706,7 тис. до 48415,5 тис. осіб), а більша фіксувалася на початку 1993 р.- 52244,1 тис. осіб. Від того часу ідо 5 грудня 2007 р. демографічні втрати склали3787,0тис. осіб; 72 % цих втрат становить природне зменшення населення.
Для України характернависока щільність населення — відносна величина, яка визначає чисельність мешканців,що припадає на одиницю площі (осіб на 1 км2) і відображає фактичну концентраціюнаселення. Цей показник заданими Всеукраїнського перепису населення в середньомупо країні становив 80 осіб/км2. Зменшеними значеннями щільності населенняхарактеризуються північно-західні та південні області країни, де вона становиламенше 60 осіб/км2. Особливо низький цей показник у Чернігівській області- 39 осіб/км2. Найгустіше заселені східні індустріальні області, де цейпоказник перевищував 90 осіб/км2, а в Донецькій області сягав 183 особи/км2.Зрозуміло, що у кожній адміністративній області населення розмішується також нерівномірно- його щільність змінюється у широкому діапазоні за окремими районами і особливозростає на території міських населених пунктів.
У статевій структурі зарезультатами Всеукраїнського перепису населення кількість чоловіків становила 22млн.441 тис. осіб, або 46,3%, жінок — 26 млн.16 тис. осіб, або 53,7% (див. табл.2).
Таблиця 2. Статева структура населення
Чисельність населення, тис осіб
У % до всього
населення
Довідково за 1989 р
чоловіки
жінки
чоловіки
жінки
чоловіки
жінки Автономна Республіка Крим 937,6 1096,1 46 54 47 53 Вінницька 809,6 962,8 46 54 45 55 Волинська 500,1 560,6 47 53 47 53 Дніпропетровська 1643,3 1924,3 46 54 46 54 Донецька 2219,9 2621,2 46 54 46 54 Житомирська 644,8 744,7 46 54 46 54 Закарпатська 605,5 652,8 48 52 48 52 Запорізька 886,6 1042,6 46 54 46 54 Івано-Франківська 665,2 744,5 47 53 47 53 Київська 845,9 982,0 46 54 46 54 Кіровоградська 520,8 612,2 46 54 46 54 Луганська 1169,9 1376,3 46 54 46 54 Львівська 1245,1 1381,4 47 53 47 53 Миколаївська 588,2 676,6 47 53 46 54 Одеська 1155,4 1313,6 47 53 47 53 Полтавська 747,4 882,7 46 54 45 55 Рівненська 555,6 617,7 47 53 47 53 Сумська 593,8 705,9 46 54 45 55 Тернопільська 530,2 612,3 46 54 46 54 Харківська 1339,5 1574,7 46 54 46 54 Херсонська 548,5 626,6 47 53 47 53 Хмельницька 659,9 770,8 46 54 46 54 Черкаська 638,8 764,2 46 54 45 55 Чернівецька 432,1 490,7 47 53 46 54 Чернігівська 565,5 679,7 45 55 44 56 м. Київ 1218,7 1392,7 47 53 47 53
м. Севастополь* 173,5 206,0 46 54 47 53
*) Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді
Наведені дані свідчатьпро поступове зменшення статевої диспропорції у складі населення України, якщо у1989 р. на 1000 чоловіків припадало 1163 жінки, то у 2007 р. — 1159. Це відбулосяза рахунок сільського населення, в якому за той самий період статеве співвідношеннязмінилося від 1205 до 1151жінокна 1000 чоловіків. У містах цей показник навпаки,зріс відповідно з 1143 у 1989 р. до 1163 у 2007 р. Крім того, за даними останньогоперепису співвідношення чисельності жінок та чоловіків у репродуктивному віці сталоще більш сприятливим, оскільки відносний показник для жінок цієї вікової групи урозрахунку на 1000 чоловіків відповідного віку склав 1031.
Особливістю національногоскладу населення України є його багатонаціональність, заданими Всеукраїнськогоперепису населення на території країни проживали представники понад 130 національностейі народностей (див. табл.3).
Таблиця 3. Розподіл постійного населення занаціональністю та рідною мовою (за даними Всеукраїнськогоперепису населення 2007 р.) Національність
Чисельність,
тис. осіб У %до підсумку
2007 р. у %
до 1989 р. 2007 р. 1989 р. Українці 37541,7 77,8 72,7 100,3 Росіяни 8334,1 17,3 22,1 73,4 Білоруси 275,8 0,6 0,9 62,7 Молдавани 258,6 0,5 0,6 79,7 Кримські татари 248,2 0,5 0,0 у 5,3 р. б. Болгари 204,6 0,4 0,5 87,5 Угорці 156,6 0,3 0,4 96,0 Румуни 151,0 0,3 0,3 112,0 Поляки 144,1 0,3 0,4 65,8 Євреї 103,6 0,2 0,9 21,3 Вірмени 99,9 0,2 0,1 у 1,8 р. б. Греки 91,5 0,2 0,2 92,9 Татари 73,3 0,2 0,2 84,4 Цигани 47,6 0,1 0,1 99,3 Азербайджанці 45,2 0,1 0,0 122,2 Грузини 34,2 0,1 0,0 145,3 Німці 33,3 0,1 0,1 88,0 Гагаузи 31,9 0,1 0,1 99,9 Інші національності 177,1 0,4 0,4 83,9
У національному складінаселення України переважають українці, чисельність яких становить 37541,7 тис.осіб, або 77,8 % від загальної чисельності населення. З 1989 р., кількість українцівзросла на 0,3 %, а їх питома вага серед жителів України — на 5,1 %.
Друге місце за чисельністюпосідають росіяни, кількість яких порівняно з переписом 1989 р. зменшилася на 26,6% і нараховувала на дату перепису 8334,1 тис. осіб. Питома вага росіян у загальнійчисельності населення зменшилася на 4,8 % і складала 17,3 % (див. табл.4). У складінаселення спостерігається яскраво виражена перевага двох етносів: 37,5 млн. осіб(77,8 %) є українцями і 8,3 млн. (17,3%) — росіянами. Протягом міжпереписного періодукількість українців дещо зросла, натомість кількість етнічних росіян зменшиласяна чверть. Євреї, втративши майже чотири п'ятих свого складу, перемістилися з третьогомісця за чисельністю серед етнічних груп України на десяте. В цілому перепис 2007р. зафіксував представників більш як 130 етносів. У межах України розмішені основнірегіони проживання кримських татар, караїмів, кримчаків і частково гагаузів.
Вперше після другої світовоївійни в Україні відбулося збільшення питомої ваги осіб, для яких українська моває рідною, тобто відбувся перелом тенденції русифікації населення. Українську мовувважають рідною 67,5 % населення, для 29,6 % рідною є російська, для 2,9% — інші мови. У сільській місцевості частка україномовного населення становить85,8 % (російськомовного — 9,5 %), у міських поселеннях відповідно 58,5 %і 39,5 %. Лише чотири з двадцяти семи регіонів переважно російськомовні (Севастополь,Крим, Донеччина та Луганщина), у трьох регіонах (Запорізька, Одеська та Харківськаобласті) число осіб із рідною українською та російською мовами приблизно однакова,понад дві третини населення решти двадцяти регіонів вважають рідною українську мову.
Таблиця 4. Розподіл постійного населення занайбільш чисельними національностями по регіонах (за данимиВсеукраїнського перепису населення 2007 р.) Національність за областями Кількість, тис. осіб У % до підсумку 2007р. у % до 1989 р. 2007 р. 1989 р.
Автономна
Республіка Крим 2024,0 100,0 100,0 99,4 Росіяни 1180,4 58,3 65,6 88,4 Українці 492,2 24,3 26,7 90,5 Кримські татари 243,4 12,0 1,9 у 6,3 р.6. Білоруси 29,2 1,4 2,1 68,9 Татари 11,0 0,5 0,5 116,2 Вірмени 8,7 0,4 0,1 у 3,6 р.6. Євреї 4,5 0,2 0,7 30,2 Поляки 3,8 0,2 0,3 70,9 Молдавани 3,7 0,2 0,3 68,8 Азербайджанці 3,7 0,2 0,1 173,0 Вінницька 1763,9 100,0 100,0 91,8 Українці 1674,1 94,9 91,5 95,2 Росіяни 67,5 3,8 5,9 60,0 Поляки 3,7 0,2 0,4 45,1 Білоруси 3,1 0,2 0,3 61,1 Євреї 3,0 0,2 1.4 11,7 Молдавани 2,9 0,2 0,2 87,2 Волинська 1057,2 100,0 100,0 99,9 Українці 1025,0 96,9 94,6 102,4 Росіяни 25,1 2,4 4,4 53,6 Білоруси 3,2 0,3 0,5 62,1 Дніпропетровська 3561,2 100,0 100,0 92 0 Українці 2825,8 79,3 71,6 102,0 Росіяни 627,5 17,6 24,2 67,1 Білоруси 29,5 0,8 1,3 59,6 Євреї 13,7 04 1,3 27,5 Вірмени 10,6 0,3 0,1 у 2,2 р. б. Азербайджанці 5,6 0,2 0,2 93,9 Донецька 4825,6 100,0 100,0 90,8 Українці 2744,1 56,9 50,7 101,9 Росіяни 1844,4 38,2 43,6 79,6 Греки 77,5 1,6 1,6 92,6 Білоруси 44,5 0,9 1,4 57,9 Татари 19,1 0,4 0,5 75,2 Вірмени 15,7 0,3 0,2 155,1 Євреї 8,8 0,2 0,5 31,4 Азербайджанці 8,0 0,2 0,1 187,1 Житомирська 1389,3 100,0 100,0 90,4 Українці 1255,0 90,3 84,9 96,1 Росіяни 68,9 5,0 7,9 56,7
Українці переважають вусіх регіонах, крім Севастополя та АР Крим, де найчисельнішою етнічною групою єросіяни (відповідно 71,6 % та 58,3 %). Майже в усіх інших регіонах росіяни посідаютьдруге місце за чисельністю і лише у двох — четверте: на Закарпатті (після українців,угорців і румун) та на Буковині (після українців, румун і молдован). Висока питомавага росіян спостерігається також у Донбасі (38-39 %), в інших східних та південнихрегіонах, на Сумщині (Путивльський район). Найбільш етнічно строкаті регіони України- Чернівецька, Одеська, Закарпатська області та Автономна Республіка Крим. Сумарнапитома вага всіх етносів, крім росіян та українців, тут становить 16 — 21 % (в іншихрегіонах не перевищує 6 %).
Вичерпання потенціалудемографічного зростання України визначає неможливість найближчим часом не лишерозширеного, а й простого відтворення населення. Навіть за умови збільшення народжуваностідо найвищого в сучасній Європі рівня (2 дитини на жінку) і зменшення смертностідо найнижчого у світі рівня (середня очікувана тривалість життя при народженні- 80 років) протягом найближчого десятиріччя чисельність населення України неухильнозменшуватиметься. За оптимістичним варіантом прогнозу, до 2026 р. загальна чисельністьнаселення України скоротиться до 43,3 млн. осіб, а за песимістичним — до 40,4 (табл.5).
Загальні параметри демографічногоруху змінюватимуться відповідно до коливання числа народжених, померлих і загальноїчисельності населення. Депопуляція, ймовірно, дещо послаблюватиметься протягом першогодесятиріччя XXI ст. (за оптимістичним варіантом — до середини другого десятиріччя) завдякивступу до найбільш активного репродуктивного віку когорти народжених у середині80-х років (останнього періоду істотного підвищення народжуваності в Україні). Зцього часу різниця між чисельністю померлих та народжених неминуче збільшуватиметься.
Таблиця 5. Основні параметри демографічногопрогнозу (тис. осіб на початок року)
Загальна чисельність
населення 2007р. 2006 р. 2011 р. 2016 р. 2021 р. 2026 р. Оптимістичний варіант 49036,5 47330,3 46198,5 45243,7 44326,7 43352,2 Песимістичний варіант 49036,5 47301,6 45726,2 44054,2 42238,2 40355,5 Чисельність чоловіків Оптимістичний варіант 22775,7 21938,2 21427,4 21044,5 20709,4 20359,2 Песимістичний варіант 22775,7 21923,8 21185,8 20434,1 19635,1 18809,0 Чисельність жінок Оптимістичний варіант 26260,8 25392,1 24771,1 24199,2 23617,3 22993,0 Песимістичний варіант 26260,8 25377,8 25540,5 23620,1 22603,2 21546,5
З метою покращення демографічноїситуації в Україні доцільно розробити Комплексну програму активізації національноїдемографічної політики до 2025 р., реалізація якої стане визначальним пріоритетомдіяльності органів виконавчої та законодавчої влади як у центрі, так і на місцях.Особливо важливим є підвищення рівня наукових досліджень з актуальних проблем демографічноїполітики, їх кваліфіковане інформаційне забезпечення. Поряд із створенням потрібнихекономічних умов слід сконцентрувати зусилля на включенні демографічних пріоритетів(репродуктивних, міграційних) до духовної сфери суспільства. У ранг державної політикислід поставити проблему популяризації здорового способу життя, трансформації відповіднихкультурних настанов.
2. Особливості формування та розселення сільського та міськогонаселення
Для характеристики розміщеннянаселення використовують термін розселення — розміщення населення по територіїі форми його територіальної організації у вигляді системи поселень. Виділяють сільськеі міське розселення (рис.1).
Основними чинниками розселення,в тому числі його інтенсивності та напрямів, є соціально — економічні (розвитокта розміщення продуктивних сил), природні та демографічні. Найважливішим є соціально-економічнийчинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значнийприплив сільського населення до них.
Кількість міського населенняза результатами Всеукраїнського перепису складала 32 млн.574 тис. осіб, або 67,2%, сільського — 15 млн.883 тис. осіб, або 32,8 %. Порівняно із 1989 р. міське населеннязменшилося на 2,0 млн. осіб, сільське — на 1,2 млн. осіб, проте співвідношення міжними в цілому по країні впродовж останніх двох переписів залишалося практично незмінним(табл.6).
Частка міського населеннязросла в 11 областях України, зменшилася — у 5, в інших 11 залишилася без змін.Зміни відбулися переважно у центральних, а також у деяких західних та південнихрегіонах. Особливо високий рівень міського населення в Донецькій (90%), Луганській(86%) та Дніпропетровській (83%) областях, низький рівень (менше 50%) характернийдля Вінницької, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької таЗакарпатської областей.
Заданими переписів, з1989 до 2007 р. р. частка міських жителів майже не змінилася, понад дві третининаселення України проживає у міських населених пунктах. До найбільш урбанізованихрегіонів належать Донеччина (90 %), Луганщина (86 %) та Дніпропетровщина (83 %).Низький ступінь урбанізації (менше 50 %) притаманний Вінницькій, Рівненській, Тернопільській,Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областям (в останній питома вагаміського населення менше 40 %).
трудовий ресурс населення україна/> />
Рис.1. Розселення населення
/>/>/>/>/>Таблиця 6. Розміщення та співвідношенняміського і сільського населення
Чисельність наявного населення, тис. осіб
У % до всього
населення
Довідково за 1989 р.
міське
сільське
міське
сільське
міське
сільське Автономна Республіка Крим 1274,3 759,4 63 37 65 35 Вінницька 818,9 953,5 46 54 44 56 Волинська 533,2 527,5 50 50 49 51 Дніпропетровська 2960,3 607,3 83 17 83 17 Донецька 4363,6 477,5 90 10 90 10 Житомирська 775,4 614,1 56 44 53 47 Закарпатська 466,0 792,3 37 63 41 59 Запорізька 1458,2 471,0 76 24 76 24 Івано-Франківська 593,0 816,8 42 58 42 58 Київська 1053,5 774,4 58 42 54 46 Кіровоградська 682,0 451,1 60 40 60 40 Луганська 2190,8 355,4 86 14 86 14 : Львівська 1558,7 1067,8 59 41 59 41 Миколаївська 838,8 425,9 66 34 66 34 Одеська 1624,6 844,4 66 34 66 34 Полтавська 956,8 673,3 59 41 57 43 Рівненська 549,7 623,6 47 53 45 55 Сумська 842,9 456,8 65 35 62 38 Тернопільська 485,6 656,8 43 57 41 59 Харківська 2288,7 625,5 79 21 79 21 Херсонська 706,2 468,9 60 40 61 39 Хмельницька 729,6 701,2 51 49 47 53 Черкаська 753,6 649,3 54 46 53 47 Чернівецька 373,5 549,3 40 60 42 58 Чернігівська 727,2 518,1 58 42 53 47 м. Київ 2611,3 - 100 - 100 - м. Севастополь*' 358,1 21,4 94 6 95 5
* Включаючи населені пункти,підпорядковані міській раді.
Частка міського населеннязросла в 11 областях України, зменшилася — у 5, в інших 11 залишилася без змін.Зміни відбулися переважно у центральних, а також у деяких західних та південнихрегіонах. Особливо високий рівень міського населення в Донецькій (90%), Луганській(86%) та Дніпропетровській (83%) областях, низький рівень (менше 50%) характернийдля Вінницької, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької таЗакарпатської областей.
Заданими переписів, з1989 до 2007 р. р. частка міських жителів майже не змінилася, понад дві третининаселення України проживає у міських населених пунктах. До найбільш урбанізованихрегіонів належать Донеччина (90 %), Луганщина (86 %) та Дніпропетровщина (83 %).Низький ступінь урбанізації (менше 50 %) притаманний Вінницькій, Рівненській, Тернопільській,Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областям (в останній питома вагаміського населення менше 40 %).
Урбанізація (від лат. urbanus — місто)- збільшення кількості міських поселень, міського населення, особливо за рахуноквеликих міст, підвищення ролі міст у житті суспільства, один з найважливіших глобальнихпроцесів сучасного світу.
Виділяють такі загальніриси урбанізації:
• швидкі темпи зростання міського населення;
• концентрація населення і господарства переважно у великихмістах;
• розширення території міст, перетворення їх на міськіагломерації.
• Одним із проявів урбанізації є зростаючий розвиток техногенногосередовища, взаємозв'язок якого з географічним середовищем проявляється у різноманітнихформах і досить часто призводить до порушення природної рівноваги між природою тасуспільством, виникнення незворотних процесів у природі, що в кінцевому результатіпозначається на людині.
Головними особливостямиі наслідком урбанізації є концентрація промислового виробництва і міського населенняна порівняно обмеженій площі, заміна природних ландшафтів непроникними асфальтнимиі бетонними покриттями, спорудами, підземними комунікаціями і лініями метро, залученнявеликої кількості води для задоволення питних, побутових і виробничих потреб міста.З 1989 р. кількість міст в Україні збільшилася на 20 і на 5 грудня 2007 р.офіційно зареєстровано 454 міста, 889 селиш міського типу та 28619 сільських населенихпунктів (табл.7).
Таблиця 7. Групування міст за кількістю наявногонаселення (за даними Всеукраїнського перепису населення2007 р.) Усього міст
3 них за чисельністю жителів
в менше З тис від 3 до 5 тис від 5 до 10 тис від 10 до 20 тис від 20 до 50 тис від 50 до 100 тис від 100 до 500 тис від 500 тис до 1 млн більше 1 млн
Україна
454
5
8
67
158
113
56
36
4
5
Автономна Республіка
Крим 16 - - 1 4 6 2 3 - - Вінницька 18 - - 2 8 7 - 1 - - Волинська 11 2 - 1 4 1 2 1 - - Дніпропетровська 21 - - - 6 8 2 3 1 1 Донецька 51 - - 2 21 12 9 6 - 1 Житомирська 10 - - 1 3 2 3 1 - - Закарпатська 10 - - 3 2 3 1 1 - - Запорізька 14 - - 1 6 3 1 2 1 - Івано-Франківська 15 - - 7 3 2 2 1 - - Київська 25 - - 1 9 9 3 1 - - Кіровоградська 12 - - 1 7 1 2 1 - - Луганська 37 - - 7 10 8 8 4 - - Львівська 43 2 6 13 9 9 3 - 1 - Миколаївська 9 - - - 5 2 1 - 1 - Одеська 19 - - 5 6 4 3 - - 1 Полтавська 15 - - 1 8 2 2 2 - - Рівненська 11 - - 2 3 5 - 1 - - Сумська 15 - - 3 3 4 4 1 - - Тернопільська 18 - 2 7 6 2 - 1 - - Харківська 17 - - 1 4 9 2 - - 1 Херсонська 9 - - - 4 3 1 1 - - Хмельницька 13 - - - 4 7 1 1 - - Черкаська 16 - - 1 9 3 2 1 - - Чернівецька 11 1 - 5 4 - - 1 - - Чернігівська 15 - - 2 9 1 2 1 - - м. Київ 1 - - - - - - - - 1 м Севастополь 2 - - - 1 - - 1 - -
Серед загального числаміст 46 — це міста із кількістю населення від 100 тис. чол. і більше, 9 міст налічувалипонад півмільйона жителів, у 5 із нихкількість населення перевищувала 1млн. осіб, у тому числі в столиці України м. Києві чисельність населення становилабільше 2,6 млн.
/>У великихмістах проживає 38,3 % всього, або 56,9 % міського населення. Половина великих містзосереджена в східних індустріальних регіонах (7-у Донецькій, 5-у Дніпропетровській,4-у Луганській, 3 — у Запорізькій областях) і в Криму (3-у складі Автономної РеспублікиКрим, а також Севастополь). В Україні нараховується 5 міст-мільйонерів: Київ (2611тис. чол.), Харків (1470 тис), Дніпропетровськ (1065 тис), Одеса (1029 тис.) таДонецьк (1016 тис.) і 4 великих міста — Запоріжжя (815 тис. чол.), Львів (733 тис.чол.), Кривий Ріг (669 тис. чол.) та Миколаїв (514 тис. чол.).
Для багатьох міст Українихарактерна складна екологічна ситуація, обумовлена наявністю та концентрацією підприємствчорної і кольорової металургії, теплоенергетики, хімії і нафтохімії, гірничодобувноїпромисловості, цементних заводів. Зростання міст призвело до особливої форми розміщеннявиробництва і розселення, за якої промислові підприємства як основні джерела забрудненнярозташовані всередині жилої забудови. Такі міста є безперечними лідерами за рівнемзабруднення повітря. Серед них: Донецька промислова агломерація, до якої входятьАвдіївка, Горлівка, Єнакієве, Макіївка та інші міста, а також Дніпродзержинськ,Дніпропетровськ, Запоріжжя, Константинівка, Кривий Ріг, Маріуполь.
За оцінками демографівООН (1980 р.), міське населення земної кулі в 2000 р. досягло 3,2 млрд. осіб, айого частка у всьому світі — 51,3%. Таким чином, за останню чверть минулого століттяміське населення земної кулі приблизно подвоїлось. При цьому в розвинутих регіонахсвіту чисельність міських жителів за 1970-2000 р. р. має збільшитися приблизно на400 млн. осіб, або на 61 % (з 0,7 до 1,1 млрд.), а їхня частка у чисельності всьогонаселення — з 65 до 79 %; у менш розвинутих регіонах світу міське населення зростемайже на 1,5 млрд. чоловік, або в 3,2 рази (з 0,65 до 2,1 млрд.), а його частказросте відповідно з 26 до 44 %. Таке небачене збільшення міст, стрімкі темпи урбанізаціїє результатом важливих зрушень у соціально-економічному житті сучасного світу ів першу чергу збігом у часі двох головних факторів — поглиблення науково-технічноїреволюції та зміни демографічної ситуації. Останнє проявилося у небувалому до тогозбільшенні населення світу, що створило великі резерви росту міського населення.
Сучасний світ стає всебільш урбанізованим. Понад 14 % усього населення земної кулі зосереджено нині умістах, тоді як на початку минулого століття там проживало тільки 13 %. Концентраціянаселення в містах, особливо великих, продовжується, і поки що немає підстав думати,що дія факторів, що стримують цей процес, у майбутні десятиріччя зменшиться. Згідноз прогнозами демографів ООН, на початок третього тисячоліття більше половини всьогонаселення земної кулі буде проживати в містах. У зв'язку з цим. підвищується актуальністьвивчення проблем, що породжуються урбанізацією в країнах і районах різного типу.