План
1. Сутьспостереження як методу.
2. Видиспостережень у педагогічних дослідженнях, їх загальна характеристика.
3. Організаціяспостереження. Поняття методики і техніки спостережень.
4. Проведеннядосліджень.
5. Оформленнянаслідків спостережень.
1. Суть спостереження як методу
Які б не булицілі, завдання та організація педагогічного дослідження (крім дослідженьісторичного характеру), вони можуть бути реалізовані, опираючись на методспостереження. Метод спостереження за правом посідає у дослідницькій роботіцентральне місце як головне джерело отримання фактів. Навіть високоабстрактнітеорії у кінцевому результаті виходять із положень, сформульованих на основі спостережень.
Розглядаючипоняття «спостереження», ми не беремо до уваги буденне спостереження,тобто мимовільну дію людини, пов'язану з одержанням інформації про навколишній світ. Науковеспостереження, на відміну від буденного, характеризується, в першу чергу,спрямованістю на досягнення певної мети — навмисного одержання специфічноїінформації, необхідної для того чи іншого дослідження, а також систематичністю,планомірністю та наявністю елементів контролю.
Ще й досі термін«спостереження» не вживається однозначно. Так, наприклад зфілософських міркувань, цей спосіб пізнання трактується як будь-яка процедура — опитування, збирання письмових даних, візуальне спостереження, на відміну віднепрямого одержання фактичного матеріалу із літературних джерел. Спостереженнявизначають також як "… один із способів пізнання об’єктивного світу, щогрунтується на безпосередньому сприйнятті речей і явищ за допомогою органівчуття" (енциклопедичний словник) Його розглядають і як «відноснодовготривале цілеспрямоване та планомірне сприйняття предметів і явищ оточуючоїдійсності; метод пізнання дійсності на основі безпосереднього сприйняття»(Велика радянська енциклопедія).
Теоретичні основи педагогікитакож неоднозначні в підходах до визначення методу спостереження. Але, і вітчизняні,і зарубіжні педагоги у його суть включають цілеспрямоване сприйняття оточуючоїдійсності. Так, наприклад, К.Айдукевич характеризує спостереження як«сприйняття, націлене на виконання певного завдання». Н.Болдирєвтрактує спостереження як «метод пізнання педагогічних явищ на основі їхбезпосереднього сприйняття». Г.Щукіна визначає умови, в яких проходитьспостереження, — «організоване цілеспрямоване сприйняття цілісногопедагогічного процесу».
Слід зазначити, щоспостереження та сприйняття — поняття не тотожні, оскільки сприйняття — цепсихічний акт, дія, а спостереження — метод пізнання педагогічного процесу якявища, і воно не може бути звичайним сприйняттям чогось тому, що безпосередньонацілене на пошук, та виявлення фактів відповідно до поставленої мети й завданьдослідження. У цьому полягає його основна функція. У педагогічному пізнанніспостереження має свої особливості. Головною з них є неперервний зв'язокспостерігача з об'єктом вивчення, що накладає відбиток і на сприйняття, і наінтерпретацію педагогічних процесів. А тому вищим проявом наукової етики будене тільки точне дотримання програми дослідження і наукової процедури збиранняемпіричних даних, але, перш за все, відповідність кінцевої мети та завданьдослідження критеріям наукового пізнання.
Наступна особливістьспостереження, яка випливає із першої, полягає в тому, що спостерігач (взагалідослідник) не може бути позбавленим чисто людських рис, емоційного забарвленнясприйняття. Навіть використовуючи технічні засоби для фіксування данихнедоцільно забувати, що, наприклад, кінокамеру — без стороннього спостерігача — скеровувала людина, яка вибирала у педагогічному процесі об'єкт і ракурсзйомки. Це необхідно пам'ятати й враховувати цю особливість як можливе джерелоспотворення первинних емпіричних даних, одержаних у результаті спостереження.
Третя особливість цьогометоду пізнання полягає у складності (а часом й неможливості) проведення йогоповторно. Провести повторне спостереження навіть повсякденного факту,стандартної педагогічної ситуації надзвичайно важко, бо дидактичні процеси усвоєму розвитку піддаються дії великої кількості різноманітних чинників і томуніколи не бувають ідентичними. Тільки багаторазове і ретельне спостереженняпевного педагогічного явища дозволить вважати інформацію достовірною.
2. Види спостережень у педагогічних дослідженнях, їх загальнахарактеристика
Спостереження дужебагатогранне, тому неможливо охопити всю різноманітність видів цього методу. Запрограмою, організацією, цілями та іншими чинниками число їх може збільшуватисьпрактично до безконечності. Виділити різновиди педагогічного спостереженняможна дише до окремих типових випадків.
З одного боку, зручнокласифікувати спостереження за типом зв'язку дослідника з об'єктом вивчення івиділити пряме (безпосереднє) і непряме (опосередковане), відкрите і приховане(скрите), а також включене і невключене.
З іншого боку, характернимиознаками можуть бути час, простір та інші об'єктивні чи суб'єктивні чинники,як: спостереження безперервне і дискретне; контрольоване і неконтрольоване;структуроване і неструктуроване; статистичне, вузьке, вузькоспеціальне,монографічне та ін.
Особливим видом цьогонаукового методу можна вважати самоспостереження, при якому дослідниккористується не лише даними спостереження про поведінку та діяльністьіндивідів, але і їх судженнями та оцінкою тих чи інших фактів. Різновидамисамоспостереження можуть бути відповіді на запитання пропонованої анкети абоінтерв'ю. Відповіді на запитання потрібно розглядати не як об'єктивні дані, аяк гіпотетичні дії опитуваних. Так, наприклад, самооцінка іспитникамиінтенсивності своїх емоцій може бути необ'єктивною, бо дуже суб'єктивною єшкала оцінок кожного індивіда. Тут доцільно навести думку французькихпсихологів П.Фреса та Ж.Піаже, які вважали, що «між спостереженням тасамоспостереженням існують перехідні ступені. Коли іспитник відповідає наанкету письмово, у себе вдома, чи в якому-небудь колективі, мова йде лише просамоспостереження. Коли запитання ставиться усно і є лише приводом для діалогуз іспитником, воно, навпаки, дуже близьке до спостереження» (7,154).
Запропоноване групуванняспостережень є неповним, бо вони дуже динамічні і вкласти їх у певну схемунелегко і неможливо. Слід зауважити, що деякі види спостережень, яківикористовуються окремими педагогами, психологами, соціологами та іншиминауковцями, не включені як самостійні (наприклад, одномоментне і панельне,польове і лабораторне та інші), але найбільш важливі чинники класифікації тарізновидів спостережень подані вище.
Як показує аналіз науковихджерел, однією із головних обставин, що зумовлюють перевагу певного різновидуспостереження, є позиція дослідника. Можна виділити три основніпозиції:
1) дослідник — особанейтральна;
2) дослідник — керівникнавчальних і виховних дій;
3) дослідник — співучасникспостережуваного процесу чи явища. Для кращого орієнтування у великій кількостіта різновидах спостережень розглянемо їх характеристики.
Пряме (безпосереднє)спостереження. Прямим або безпосереднім вважають таке спостереження, коли між об'єктомта спостерігачем є прямі відношення, зв'язки, встановлені без проміжних ланок,і дослідник вивчає живий процес чи явище, а не їх відображення, опис,репродукцію тощо. Пряме спостереження дає матеріал із першоджерела, і тому йогодані є найбільш достовірними для осмислення. У свідомості спостерігача процесвідображається не спокійно і чисто фотографічно, а сприймається емоційно, зелементами оцінки та коректувальних дій. При безпосередньому спостереженнісприймається не малюнок педагогічного явища, а цілісна картина процесу, у якийспостережуване вписується в його природних зв'язках.
Достовірність одержаноїінформації у багатьох випадках залежить від позиції самого дослідника прибезпосередньому спостереженні. Багато науковців віддають перевагу нейтральномуспостереженню, коли спостерігач виступає у ролі свідка досліджуваногопроцесу.
Дослідник — спостерігач(свідок). Уцьому випадку можуть бути два варіанти. Перший варіант - колиспостерігач знаходиться ніби збоку від досліджуваної ситуації і зовсім не береучасті у діяльності спостережуваних людей. Це так зване невключенеспостереження. Характерним прикладом невключеного спостереження можна вважатиспостереження за масовими формами позакласної та позашкільної роботи,конкурсами фахової майстерності, іншими масовими заходами в школі іпозашкільних закладах, коли дослідник повинен знаходитись на значній віддалівід об'єкта спостереження, щоб бачити весь хід навчально-виховного процесу чиспостерігати за атмосферою, у якій проходить подія. Невключене спостереження,яке здебільшого спрямоване на опис характеру психологічної атмосфери, частовикористовується у монографічному дослідженні (на початковому етапі) і дужерідко у статистичних роботах (у дослідженнях аналітичного чи комплексногохарактеру), тому що його результати практично не піддаються кількісномувиявленню.
Другий варіант - це спостереження, при якомуспостерігач хоч і займає нейтральну позицію до досліджуваних явищ, але йогоучасть у дослідженнях відома іспитникам; спостерігач присутній при проходженніпедагогічного процесу і може вносити певні корективи у його здійснення(елементи експериментування). Це так зване включене спостереження.Практика показує, що присутність спостерігача спотворює хід досліджуваногопроцесу. Стеження за реакцією учнів при відвідуванні уроків підтверджує, щоіснують навмисні і ненавмисні демонстрації. Перші пояснюються повністюприроднім бажанням показати сторонньому все найкраще. Другі — результатпідтягнутості та загостреного почуття самоконтролю у присутності сторонніхлюдей. Але це буває у випадку нечастого відвідування занять сторонніми. Частівідвідування стають для школярів звичною справою, і вони проявляють все меншуреакцію на присутність спостерігачів. Тому виникає необхідність встановлюватипевний період у спостереженні, який називається «приручення до себе»,після якого дослідник має можливість спостерігати навчально-виховний процес убільш природних умовах. Вчитель або класний керівник реагують на присутністьстороннього по-різному. Все залежить від того, з якою метою присутнійспостерігач. Велике значення має також і психологічний аспект, тобто якдослідник зуміє здобути прихильність педагога.
Дослідник — керівникнавчальних і виховних дій. Ця позиція дослідника створює найсприятливіші можливості дляспостережень. Педагог чи науковий працівник, пов'язаний зі школою чи іншимнавчально-виховним закладом, має значні переваги над особами, що не працюютьбезпосередньо у цій сфері. Становище керівника дозволяє науковому працівникові,педагогові керувати розвитком педагогічного явища чи процесу; регулювати хіддіяльності, скеровувати її за наміченим планом (програмою); навмисно створюватинеобхідну ситуацію.
Але цей вид спостереження маєсвої як позитивні, так і негативні аспекти. Спостерігачеві, коли одночасно вінє і керівником навчально-виховного процесу, важко, а інколи і неможливо триматив полі зору власні зовнішні дії одночасно із спостережуваними діями учнів. Уданому випадку об'єктами спостереження є:
а) система власних внутрішніхдій, які визначені установками і коректовані об'єктивно створюванимиобставинами;
б) система власних зовнішніхдій, які здійснюються автоматично під впливом установки та реально складеноїситуації;
в) система зовнішніх тавнутрішніх дій учнів, які здійснюються за завданнями та індивідуальнимиустановками.
Слід зазначити, що в подібнійситуації, яким би не був вимогливим до себе організатор дослідження, йогозовнішні дії (голос, мова, вираз обличчя, поза та ін.) не фіксуютьсяспостереженням у всіх деталях.
Досить цікавою, на думку багатьохдослідників, є позиція, коли дослідник — співучасник досліджуваного процесучи явища. У цьому випадку ні справжнє обличчя, ні завдання і цілідослідника не відомі іспитникам. Він вступає у досліджувану групу і бере участьу її діяльності нарівні з іншими її членами. Таке інтенсивне спостереження«зсередини» допомагає інколи одержати дані, які неможливо виявитишляхом зовнішнього спостереження. Тобто дослідження застосовується здебільшогопри вивченні «закритих» груп, які не піддаються спостереженню ззовні.Такі дослідження, крім педагогіки, часто використовуються у психології, іособливо у соціології. Вони висвітлені у працях В.Васильєва, А.Кулагіна,В.Чупрова, К.Платонова, В.Ольшанського, В.Уайта і багатьох інших вчених.
Дослідження«зсередини» мають свої позитивні і негативні аспекти. Позитивним,наприклад, може бути те, що дослідник повністю включається у навчальний процес,«розчиняється» серед його учасників і випробовує на собі все те, щовідбувається із школярами чи студентами: засвоює теоретичний матеріал, виконуєпрактичні завдання та ін. Тут відкриваються такі сторони процесу, які призовнішньому спостереженні часто приховані.
Одним із основних недоліківспостереження «зсередини» (його часто також називають включеним) єнебезпека того, що спостерігач може настільки ввійти у роль учасника подій ічлена колективу, що це впливатиме на об'єктивність зібраного матеріалу і йогоінтерпретацію. Крім того, цей спосіб складний для реалізації, адже важкодослідникові укоренитися в студентський колектив, не кажучи вже про школярів.
Непряме (опосередковане)спостереження. Часто виникає необхідність у доповненні матеріалів безпосередньогоспостере-ження, у їх коректуванні опосередкованим спостереженням, якепроводиться через уповноважених осіб. Це може бути один або групаспостерігачів, які працюють за завданнями і програмою дослідника. Так,наприклад, викладачам педінституту, керівникам-методистам педагогічної практикидоцільно залучати до опосередкованого спостереження студентів. Це дозволитьпроводити комплексні дослідження з певної проблеми або вивчати проблеми згалузей наук, суміжних з педагогікою.
Через опосередковане(стосовно викладача) і пряме (з боку студентів) спостереження кількадослідників мають змогу одночасно вивчати певні сторони педагогічного процесу.Одні студенти можуть спостерігати за діями вчителя при проведенні конкретнихетапів уроку, інші — за діями учнів класу на уроці, ще інші — слідкують заповедінкою окремих учнів при виконанні певних дій. Опосередковане спостереженнядає можливість використовувати результати досліджень, що проводяться окремимиспостерігачами, оцінювати педагогічні явища, процеси з різних боків, зіставлятиоцінки спостережень.
Описані вище види (прямого інепрямого) спостереження можуть мати як відкритий, так і прихований(скритий) зміст.
Відкрите спостереження відбувається вумовах усвідомленого вчителем та учнями факту присутності сторонніх осіб.Необхідно зазначити, що педагогічна ситуація у присутності стороннього дещозмінюється, ніж у звичних умовах без спостерігача. Спостережувані явища,процеси будуть дещо спотворені, і в результатах дослідження матимуть місцеелементи суб'єктивізму.
Приховане спостереження має певніпереваги в плані наукового підходу до вивчення явищ і процесів, бо іспитники несковані усвідомленням підконтрольності, і дослідження дає більш реалістичнукартину процесу. Приховане спостереження за навчальним процесом (як аудіативне,так і аудіовізуальне) використовується у практиці роботи шкіл, вищих навчальнихзакладів, а також на виробництві, у медицині, у дослідженнях із психології,соціології та в інших галузях. Є думка, що приховане (окрите) спостереження задіяльністю вчителя — неетичне. До певної міри це так. Але, заперечуючиабсолютизм такої думки, слід зауважити, що за поведінкою і діями вчителяпостійно стежать діти. Тому відчуття підконтрольності — звичайний станпедагога.
Результати відкритого іприхованого спостереження дають додаткову інформацію про реакцію учнів наконтроль із ззовні.
Об'єктивність результатівдосліджуваного явища залежить і від інших чинників, наприклад, тривалостіпроведеного спостереження. За тривалістю спостереження ділять на неперервнеі дискретне (перервне).
Неперервне спостереження проводиться утому випадку, коли потрібно відобразити явище у завершеному вигляді. При цьомуспостерігається його початок, розвиток і завершення, тобто збігаєтьсятривалість неперервного педагогічного процесу з тривалістю його спостерігання.Цей вид спостереження можливий у тому випадку, коли досліджуване явищенеперервне і проходить у відносно короткі проміжки часу. Так, наприклад, прививченні побудови уроку завершений період спостереження вміщується увідповідний 45-хвилинний період. Тому подальше спостереження за іншими урокамипротягом певного дня, місяця та ін. розглядається як повторення операції, декожного разу відображається картина нового педагогічного явища у йогозавершеному вигляді.
Але неперервне спостереженняне завжди можливо провести, особливо тоді, коли його предметом є процес, межіпочатку і завершення якого віддалені в часі. У цьому випадку використовують дискретнеспостереження.
Дискретне (перервне) спостереження використовуютьне лише тоді, коли об'єкт спостереження дуже тривалий, але й тоді, колипедагогічний процес прихований, і спостерігачеві відкриваються явища, викликаніпевною ситуацією. Слід зазначити, що у дискретному дослідженні спостерігаччасто не визначає відразу, які саме елементи виучуваного процесу (ситуації) вінбуде спостерігати. Таке спостереження ще називають неструктурованим.Неструктуровані спостереження часто використовують також у психології ісоціології.
Як показує аналіз досліджень,у неструктурованому спостереженні необхідно зазначити основні (приблизні)елементи об'єкта спостережень. Сюди повинні входити: іспитники, обстановка,мета, поведінка, частота і тривалість та ін.
Раніше зазначалось, щовиділити всі види спостережень, а тим більше їх охарактеризувати практичнонеможливо. Тому ми лише звертаємо увагу на ті види, які можутьвикористовуватись у педагогічних дослідженнях.
Монографічне дослідження охоплює певнукількість педагогічних явищ, які певним чином взаємопов'язані, стежить за їхрозвитком, взаємостосунками, характером взаємного впливу, дією на основнийдосліджуваний процес. «Особливістю монографічного дослідження є широта іповнота охоплення якого-небудь питання, великої кількості взаємопов'язанихявищ» (3,77).
Прикладами монографічнихдосліджень можуть бути спостереження за процесом формування духовних потребшколярів, виявлення причин неуспішності учнів та шляхів її подолання, вивченнязакономірностей та механізму функціонування шкільного колективу та ін.
Статистичне спостереження є процесомзбирання даних про педагогічні явища для їх кількісно-якісного висвітлення.
Спостереження можна такожхарактеризувати за ознаками впливу на досліджуваний процес: контрольовані інеконтрольовані.
Контрольоване спостереження ставить замету збирання первинної інформації для створення більш точної картини таперевірки тих чи інших гіпотез дослідження. Контроль здійснюється збільшеннямчисла спостерігачів та порівнянням результатів їх спостережень, а також черезінтенсифікацію спостереження — проведення його за одним і тим же об'єктомбагаторазово.
При неконтрольованомуспостереженні досліджуються реальні життєві ситуації, коли ставиться метазагального опису того чи іншого явища або процесу, і, що головне, — опис тієїатмосфери, у якій відбувається спостережувана подія. Тут спостереження, якправило, не має чіткого плану, і лише головний об'єкт його визначенийзаздалегідь. Успіх неконтрольованого спостереження дуже залежить відкваліфікації спостерігача.
Завершуючи характеристикуспостереження, можна зазначити його певну обмеженість. Йому властиво охоплюватилише зовнішні прояви педагогічного процесу. Спостерігати можна лише те, щоздатні сприйняти наші органи чуття.
3. Організація спостереження. Поняття методики і технікиспостережень
Опис основних видівспостереження як методу збирання первинних емпіричних даних дозволяєвизначитися з доцільністю використання певного з них. Аналіз наукових джерел, атакож досвід роботи показують, що чим складніший, з багатьма елементамипізнання об'єкт, чим більш специфічними є завдання дослідження, тимінтенсивнішим повинно бути спостереження, тим чіткіше необхідно дотримуватисьправил проведення процедури, тим ретельніше повинні контролюватись одержанірезультати.
Метод спостереження удидактиці має ряд особливостей, якими відрізняється від цього ж видудослідження у інших галузях наукового пізнання. Специфіка спостереженняпедагогічних процесів полягає у тому, що спостерігач має справу з живим і дужесприйнятливим до сторонніх джерел інформації об'єктом, до того жнеорганізованим.
Разом з тим, методспостереження дуже близький до буденного педагогічного спостерігання, щоохоплює невід'ємну частину навчально-виховного процесу.
Аналіз дидактичногоспостерігання висвітлений у працях М.А.Данилова, Л.В.Занкова, Н.В.Кузьміної,М.М.Скаткіна, Г.І.Щукіної та ін. Так, наприклад, Г.І.Щукіна досліджувала окремідії вчителя у навчальному процесі, зокрема: рухи рук, позу, міміку (широковідкриті очі, посмішку та ін.).
У дослідженнях, які базуютьсяна спостереженні, виявляються певні процеси, що вимагають більш уважноговивчення. Об'єктом дослідження можуть бути, наприклад, причинно-наслідковізв'язки.
Розглянемо деякі елементипроведення спостереження, які необхідно проаналізувати для чіткої організаціїдослідження.
1) Формулювання дослідницькихцілей є наслідком аналізу проблемної ситуації, яка зацікавила дослідника іздалась йому вартою уваги, вартою більш докладного вивчення. Аналіз ситуації івиявлення в ній відомого та невідомого, як правило, проводяться на основівивчення літератури з теми та досвіду компетентних осіб і сприяють формулюваннюголовної дослідницької проблеми та додаткових проблем.
2) Виявлення та аналіззмінних — теж важлива категорія досліджень. Змінні — це чинники, які можутьнабувати різних значень у досліджуваному об'єкті. Вони інформують про те, зякого боку нас цікавлять дані об'єкти, а також характеризують правилавпорядкування фактів і подій, що розглядаються під певним кутом зору.
Аналіз змінних завждирозпочинається із вивчення їх залежностей. При дослідженні процесу чи змістуосвіти самою змінною можуть бути зміни, що проходять з учнями, в сфері їх знаньта умінь, в емоційній та руховій сфері.
3) Перетворення проблеми угіпотезу є наступним етапом у процесі дослідження. На цьому етапі дослідникшукає відповіді на головні та допоміжні питання, що в результаті когнітивноїобробки та одержання додаткової інформації набувають конкретного характеру.Таким чином вони перетворюються у гіпотези, які при визначенні напрямківподальших пошуків набувають характеру робочих гіпотез.
4) Вибір техніки таінструментів дослідження — це важливий етап дослідницької роботи, який залежитьвід об'єктів дослідження, їх популяції та вибірки.
Що таке «технікадослідження»? У наукових джерелах, які стосуються визначення цьогопитання, використовуються різноманітні терміни, зокрема: «дослідницькатехніка», «методика дослідження», «методспостереження», «процедура спостереження» та ін. Тут поки щонемає єдиного підходу. Ми подаємо свою інтерпретацію розуміння цього питання.
Так, наприклад, дослідницькутехніку можна розглядати як методи спостереження або як процедуруспостереження. Необхідно вважати, що метод спостереження — спосіб пізнанняпедагогічного факту, а методика спостереження — це система дій для реалізаціїцього способу, і техніка дослідження є інструментуванням процедури використаннятого чи іншого методу. Метод спостереження може втілюватися в різноманітнихтехніках досліджень: анкеті, усному опитуванні, тестуванні. Оперування поняттямпроцедури дослідження можливе через її розуміння як системи дослідницьких дій,скерованих на розв'язання поставленого питання. У цьому значенні поняттятехніки дослідження та процедури дослідження є дещо близькими.
5) Важливим елементом успостереженні є визначення популяції та вибірки. Залежно від характерудослідження спостерігач може вивчати всю популяцію, наприклад, учнів певноїшколи, класу чи групи, або її частину. Ця частина і є вибіркою. Вибірка можебути як цілеспрямованою, визначеною з певною метою дослідження, так івипадковою. Випадкова вибірка отримується шляхом відбору певного відсоткадосліджуваних осіб (об'єктів), причому оптимальний його відбір, обчислений задопомогою відповідних статистичних методів, дозволяє на основі вивченнявідібраної групи зробити висновок про характеристику всієї популяції.
Коли враховано всі переліченіобставини, продумано всі реальні та ймовірні можливості спостереження,відібрано певні його види, складається план роботи. У ньому визначаєтьсяоб'єкт, цілі, час, тривалість спостереження, передбачуваний результат.Розробляється програма дій, яка включає питання, що їх треба з'ясувати задопомогою цього методу дослідження.
До наукового спостереженняпедагогічних процесів пред'являється ряд вимог, з яких найбільш важливими є:
1. Навмисність. Спостереження проводитьсядля вирішення певного, змістовного та чітко поставленого завдання. Навмисністьпідказує дослідникові, які об'єкти слід вибрати для спостереження і що в нихтреба вивчати. Вона виключає безпредметний підхід, неточність, розпливчастістьу дослідженні.
2. Планомірність. Дослідник повинен чіткоуявляти послідовність роботи, щоб виключити безладність, випадковістьспостереження. Необхідно скласти план дослідження, що відображає питання, наякі він хоче знайти відповіді, їх послідовність (програму спостереження), місцеі час здійснення, способи фіксації матеріалу.
3. Цілеспрямованість. Ця вимога випливає ізнавмисності і зобов'язує дослідника так вести спостереження, щоб забезпечитизбір даних, необхідних і достатніх для перевірки гіпотези.
4. Об'єктивність. Це — одна із найважливіших іпринципових вимог до наукового спостереження. Вона зобов'язує дослідникафіксувати всі факти, що стосуються предмета дослідження.
4.Проведення досліджень
Важливим чинником упроведенні спостереження є фіксування досліджуваних результатів. Необхіднопродумати техніку реєстрування спостережуваних явищ, процесів. Види записуванняє різноманітними. Це може бути протокольний запис, що відтворює все побачене;вибіркове фіксування тих елементів роботи з класом, які становлять предметвивчення; запис у, якщо спостереження довготривале, дискретне.Використовується також матрична форма, куди вносяться відомості за певноюсхемою. Крім словесних записів існують прийоми кількісного відображення фактіву документах спостереження.
У записах спостереженьнеобхідно висвітлити такі показники: точний час роботи, школу, клас, учасниківспостережуваного педагогічного процесу, місце дії, умови, у яких проходятьподії, точні відомості про деталі процесу незалежно від їх збігу чи незбігу зтими, що планувалось побачити, а також свою роботу (варто зазначити загальнівраження від спостереження).
Для фіксування мінливих явищ,процесів та їх глибокого аналізу використовуються також технічні засоби,застосування яких вимагає певних навиків. До них належать ті, що фіксують:візуальний бік явищ (фотоапарат, кінокамера, проектор), звуковий (магнітофон),відео звуковий (відеомагнітофон) та інший (вимірювальна апаратура).
Практика досліджень показує,що саме спостереження ставить високі вимоги до особистості дослідника. Від йогоздібностей, кваліфікації, наукової бази, а також від його чисто людських рис(вміння знаходити спільну мову з іспитниками, товариськості, чуйності,скромності та ін.) залежить успіх спостереження. Окрім рис, певною міроювластивих кожній людині (уваги, терпіння, здатності фіксувати зміни вспостережуваній ситуації), важливою є вимога об'єктивності. Спостерігач повиненпостійно контролювати свої дії, з тим, щоб їх вплив на виучувану ситуацію бувмінімальним. Слід пам'ятати, що при дослідженні треба враховувати не лишеінтереси спостереження, але також інтереси досліджуваних індивідів.
Основною вимогою до фіксаціїнаслідків спостереження є те, що їх запис повинен вестися на місці і в моментпроходження явища. На думку багатьох дослідників, це може бути засобомподвійного контролю: за спостерігачем й за можливими відхиленнями у рамкахспостережуваної ситуації чи процесу.
При неконтрольованомуспостереженні важливо, щоб запис давав можливість визначити, що є проявомситуації, а що ‑ її інтерпретацією. Це необхідно робити бо в іншомувипадку дані спостереження змішаються із висновками.
Часто мета дослідженняпотребує лише фіксації фактів без їх подальшої характеристики. У цьому випадкузапис результатів спостереження може проводитись за принципом знаків: «плюс-мінус»,тобто, якщо має місце даний елемент у конкретній ситуації — "+", якщоні — то "‑".
Коли спостерігаєтьсяситуація, у якій важливо встановити, чи має місце вербальне вираження якихосьелементів поведінки, то фіксувати ці процеси можна так: проявляється -1, ні — 0. На основі проведеної роботи складається таблиця наслідків дослідження.
5. Оформлення наслідківспостережень
Слід зауважити, що прискладанні документа спостереження потрібно дотримуватись певних умов, які маютьвплив на надійність та точність реальної картини дослідження. Зокрема, це:
а) логічність розділенняоб'єкта спостереження на складові елементи, що відповідає його органічнійприроді і дозволяє провести відтворення (реконструкцію) із частин цілого;
б) адекватність термінів, щовикористовуються при групуванні та аналізі одержаної інформації;
в) рівнозначністьінтерпретації виділених елементів об'єкта спостереження.
Для обробки результатівспостереження, проведеного, наприклад, на структурованій картці, складаєтьсякод для шифрування; потім ці результати (їх цифрове позначення) переносяться накартки машинного рахунку та обробляються у залежності від масиву (числа проведенихспостережень) за допомогою машини або ручним способом.
Як зазначалось вище,неконтрольоване і неструктуроване види спостереження, оскільки їх метою єописування широкого кола явищ чи процесів, не мають жорстких форм нотування.Тому їх результати подаються у вигляді розгорнутого опису об'єктаспостереження.
Особливості одержаноїінформації методом спостереження такі:
а) спостерігач має справу нез фактами свідомості (вони недоступні прямому спостереженню), а з актамиреальної поведінки учнів у педагогічному процесі (на уроці, позакласному чипозашкільному заході, на перерві тощо);
б) спостереження не лишефіксує індивідуальну, але й групову (інтегральну) поведінку учнів на уроці;
в) інформація, одержанаметодом спостереження, може як доповнювати результати інших методів, так і допевної міри контролювати їх.
Проводячи дослідження, слідвраховувати, що картка спостереження повинна забезпечувати фіксуваннямаксимально об'єктивних даних. Для прикладу використаємо картку, у якійпокажемо реакцію членів малої групи (випадкова вибірка) на появу у класі новогоучня. Картку доцільно оформити таким чином:
Картка спостереження №_____________
Шифр дослідження______________
Де проводилось (школа, клас)__________________________
Дата ___ Час ____ Урок(перерва) _______________________
Хто проводив__________________________
Нові елементи ситуації
Реакції членів групи
Примітка спостерігача
«А»
«Б»
«В»
«Г»
Поява
у класі нового учня
(опис його)
Зовсім
байдужий,
спокійний Важко визначити реакцію Пожвавлюється вступає в розмову з новим учнем
Робить
вигляд,
що не
помічає
новенького
«Г» крадькома
дивиться за
новим учнем,
але в розмову
не вступає
Уточнимо, що необхіднофіксувати у відповідних графах цієї карточки. У графі «А» записуютьреакції члена групи, якого спостерігач позначив буквою «А», унаступній графі — буквою «Б» і т.д. Дуже важливо у цьому випадкузазначати, що є фіксацією подій, а що — оцінкою спостерігача (приклад — у графі«Г» та останній графі).
Після обробки результатівспостереження їх дані можна зіставити з іншими, отриманими раніше.
Досвід показує, що науковцевінеобхідно оволодіти методом спостереження. Уміле його використання в сукупностіз іншими способами пошукової роботи дозволить отримати достатню кількістьоб'єктивного матеріалу для обгрунтованих висновків та рекомендацій при вивченніконкретної проблеми.
Література
1. ВоловичВ.И. Определение надежности документальной информации // Вопросы методики итехники социологических исследований. -М., 1972. С. 314-315.
2. ДаниловМ. А. Некоторые методологические аспекты педагогических исследований //Советская педагогика. — 1965. — N 10. С.12-15.
3. ЖуравлевВ. И. Наблюдение — метод педагогического исследования // Методы педагогическихисследований. — М., 1972. -С. 62-87.
4. Методыпедагогических исследований / Под редакцией А. И. Пискунова, Г. В. Воробева. — М.: Педагогика. 1979.
5. Методысбора информации в социологических исследованиях. Кн. 2.Организационно-методические проблемы опроса. Анализ документов. Наблюдение.Эксперимент / Отв. ред. В. Г. Андренков, О. М. Маслова. -М.: Наука, 1990.
6. Оконь В.Введение в общую дидактику: Пер. с польск. Л.Г.Кашкуревича, Н. Г. Горина. — М.:Высш. шк., 1990.
7. Пиаже Ф.,Фресс П. Экспериментальная психология. — М., 1966.-Вып.