Актуальні проблемисучасної правової соціології
Зміст
Вступ
Системно-комплексний підхід до трактування поняття«нагляд за неповнолітнім»
Санкція якелемент соціальної норми
Дослідження особливостей правової культури молоді
Практикинаселення по захисту прав споживачів
Висновок
Списоклітератури
Вступ
У даний період російське суспільство переживаєперіод масштабної інституто спеціалізації нормативних змін, що сталися під час попередніхсоціально-економічних реформ. У зв'язку з цим зросла актуальність дослідження процесів,що впливають на формування сучасної російської соціально-нормативної системи. Прицьому одним з невирішених питань у дослідженні соціальних норм є проблема соціальноїсанкції і механізму забезпечення нормативної поведінки в цілому. Більшість дослідників,спрощуючи це питання, поширюють на соціальні норми особливості дії норм правових,як проявляються в найбільш явній мірі і, отже, більш детально досліджені. При цьомув тіні залишається проблема вивчення особливостей неформальної нормативності, однієюз яких є характер дії санкцій, що забезпечують збереження нормативного порядку.
Системно-комплексний підхід до трактуванняпоняття «нагляд за неповнолітнім»
Дитяча бездоглядність — соціально-правове явищесучасного російського суспільства, що представляє собою результат від відсутностіабо недостатнього нагляду з боку батьків або інших законних представників або посадовихосіб. Тим часом термін «нагляд за неповнолітнім», за результатами контент- аналізу нормативно-правової бази, що стосується захисту материнства і дитинствав РФ, вживається рідко. В основному, це документи, норми яких встановлюють нагляд(контроль) за діяльністю будь-яких державних органів та установ, що займаються захистомправ та інтересів неповнолітніх; які документи, які стверджують перелік органіввиконавчої влади, сфер і меж їх компетенції, в рамках яких вони здійснюють функціїз контролю і нагляду. Наприклад, у Федеральному Законі РФ «Про основні гарантіїправ дитини в Російській Федерації» в ред. від 21.12.2004 N 170-ФЗ у ст.9,п.4 «нагляд» розглядається в якості контролю за дотриманням, забезпеченнямі захистом прав дитини в освітніх установах; а в Указі Президії Верховної Ради РРФСРвід 3 червня 1967 року «Про затвердження положення про комісії у справах неповнолітніх»(в ред. Закону РФ від 25.02.93 N 4549-1)«нагляд» трактується як західвпливу на неповнолітнього. Таким чином, для більш точної характеристики поняття«нагляд за неповнолітнім» необхідно вдатися до нормативно-правовим актам,що регулюють інші сфери життєдіяльності суспільства. У нормативно-правових актахз даної тематики знайдено 8 випадків вживання цього терміна, з яких тільки в двохвипадках «нагляд» розглядається як обов'язок батьків, у решті шести«нагляд» вживається як примусовий захід виховного впливу щодо неповнолітнього.Так, наприклад, в Кримінальному Кодексі РФ від 13.06.1996 № 63-ФЗ (ред. від 30.12.2006)в ст.156, 242.1 йдеться про те, що відсутність нагляду з боку батьків караєтьсяштрафом або позбавленням волі, проте при цьому же показників, за якими ми можемоце визначити, чи не є. У тому ж нормативно-правовому акті в ст.90 йдеться про виправленняповедінки неповнолітнього в разі вчинення ним злочину шляхом застосування примусовихзаходів виховного впливу у вигляді передачі під нагляд батьків або осіб, які їхзамінюють, а в ст.91. розкривається зміст примусових заходів виховного характеру,де передача під нагляд полягає у покладанні на батьків або осіб, які їх замінюють,або на спеціалізований державний орган обов'язку по виховному впливу на неповнолітньогоі контролю за його поведінкою.
Потім у Постанові Пленуму Верховного суду РФ«Про судову практику у справах про злочини неповнолітніх» від 14 лютого2000 р. N 7 у ст.16. «Нагляд батьків» розглядається як захід виховноговпливу, що характеризується позитивним впливом батьків на підлітка та забезпеченнямними належної поведінки та постійного контролю за неповнолітнім.
А нагляд в якості будь-якої діяльності з боку батьківне використовується зовсім, хоча саме відсутність нагляду за неповнолітнім призводитьдо соціального сирітства, безпритульності, бездоглядності.
На наш погляд, «нагляд за неповнолітнім»- поняття системно-комплексне і його слід розглядати:
не тільки як причину (умова), що породжує бездоглядність,але і як результат даного феномена;
не тільки з позиції норм на рівні системи суспільства(норм документів, санкції), але і на рівні системи культури (традицій і взаємовідносин),системи особистості (вимог і обов'язків особистості) в їх безперервному взаємопроникненніі взаємодії;
не тільки як щось неподільне (єдине) поняття, аяк поняття, що має певну ступінь вираженості проявів. Так, найбільш важкий ступіньпризводить до дезінтеграції неповнолітнього з товариства, менш важка — до десоціалізації,тобто порушення норм правильного взаємодії, що далі приведе і до дезадаптації особистостідитини;
правова соціологія проблема
не тільки стосовно до неповнолітніх у віці віднародження і до 18 років, а також при розгляді різних вікових етапів розвитку особистостідитини: раннього (0-3), молодшого дошкільного (3-6), молодшого шкільного (7-12),старшого (13-16) і юнацького (17-18) віку.
Так, нагляд на першій стадії, відповідної вікувід 0 до 3 років, представляє собою батьківську обов'язок по захисту дитини відфізичних небезпек, прищеплення перших навичок до самообслуговування, формуваннюу дитини правильного образу матері; на другій стадії (3-6 років) він проявляєтьсяу формуванні і затвердженні у батьків системи вимог і обмежень, у контролі за їхвиконанням і у використанні методів виховного впливу (заохочення чи покарання) уразі виконання або невиконання цих вимог і обмежень. Третя стадія, що збігаєтьсяз молодшим шкільним віком (7 — 12 років), вимагає від батьків нагляду за дитиною,яка повинна проявлятися в обов'язки правильного формування у дитини основ захистувже не тільки від фізичних, але і від соціальних небезпек, підготовки до входженняв нову спільність, навчання соціально одобрюваного поведінки і виконання соціальнокорисних ролей. Четверта стадія розвитку особистості дитини відповідає старшогошкільного віку (13-16 років), де нагляд з боку батьків (посадових осіб що їх заміняють)представляється у контролі над поведінкою: навчанні навичкам правомірної поведінкита обговоренні несприятливих наслідків неправомірного, у створенні умов для розвиткусоціально схвалюваних стереотипів. Завершує цю періодизацію п'ята стадія — юнацькийвік (17-18 років), де головним обов'язком батьків стає зовнішній нагляд за прийняттямсамостійних рішень дитиною, коригування відхилень від норми і контроль за правильнимздійсненням обов'язків, відповідних тій або іншій соціальній ролі, виконуваної дитиною.
Санкція як елемент соціальної норми
У соціологічній літературі поширена думка, що обов'язковістьсоціальних норм виявляється в усвідомленні людьми важливості громадського порядку,який вони підтримують і, як наслідок — в усвідомленні неприпустимість його порушення,і в можливості застосування примусових заходів (званих санкціями) до осіб, добровільноне виконуючим вимоги соціальних норм. Як приклад можна навести наступне визначеннясоціальних норм як «приписів, службовців загальними вказівками для соціальногодії. Відхилення від норм караються санкціями.».
Однак, якщо ми розуміємо норму як стандарт абоприблизну модель соціальної поведінки в конкретних життєвих ситуаціях, що встановлюєтьсяв результаті тривалого суспільної взаємодії, то в якості її основної функції слідвизначити забезпечення передбачуваності поведінки члена спільності, що прийнялацю норму. Іншими словами — інтеграція в спільність, створення умов для ефективноїспільної діяльності. Але чи може суспільну угоду про модельних варіантах поведінкизабезпечуватися таким жорстким механізмом як санкція?
Прямим наслідком порушення соціальної норми є громадськийосуд, що веде до утруднення соціальної взаємодії, аж до повної дезінтеграції. Аленемає підстав вважати будь-який несприятливий наслідок санкцією, навіть якщо усвідомленняважкості наслідки застерігає від вчинку. Мета санкції — кара і повернення в колишнійнормативний стан. Наслідок ж порушення соціальної норми веде до дезінтеграції, виключеннюзі спільності, що підтримує дану норму. Яким би болісним не було це наслідок — вононе носить характер кари, отже, не є санкцією.
Більше того, порушення соціальних норм може представлятиіз себе демонстрацію статусу, при досягненні якого наслідки даного порушення стаютьмалозначущими для порушника. Таким чином, за допомогою вибору дотримання чи не дотриманнясуспільних норм здійснюється соціальний навігація між соціальними групами і ролями.Реалізація соціальної норми є чинником здійснення соціальної стратегії — порушуючисоціальну норму людина дезінтегрується з соціальної групи можливе, щоб потрапитив іншу.
Ще однією обставиною, що характеризує особливістьсоціальної норми є те, що в її морфології значуще місце займають винятки та застереження,що адаптують норму до неоднозначності реальної дійсності і по суті легітимують широкийспектр можливостей порушення норми. У той час як правовий припис мало адаптивноі засобом, що забезпечує його реалізацію за будь-яких обставин, є санкція. Правовиділяється із соціальних норм у процесі ускладнення соціальних відносин, як частинанормативної системи, що вимагає, в силу своєї високої значимості та особливостейморфології, спеціалізованого інституту (держава), що забезпечує їх виконання. Особливістюморфології, що вимагає спеціалізованого забезпечення в даному випадку якраз і єнаявність жорстко встановленої санкції.
Однак для соціологічного опису проблем нормативностівластиво поширення правознавчого наукового апарату на аналіз соціальних відносин.У найбільш яскравою ступеня подібний підхід проявився у наступному визначенні:«Соціальні норми мають трьохпозиційну структуру: гіпотеза (хто і за яких обставинвиконує дану норму), диспозиція (власне правило поведінки) і санкція (заходи впливу)».
Правові санкції та наслідки порушення соціальнихнорм мають різні цілі. Мета правової санкції — забезпечити належну поведінку, навітьвсупереч бажанню і потребам індивіда. Мета соціальної «санкції», у якостіякої виступає суспільний осуд, — відокремити «своїх» від «чужих»,як приймаючих або відкидають загальну норму в рамках соціальної взаємодії.
Дослідження особливостей правової культуримолоді
Питання, пов'язані з дотриманням і захистом різнихгромадянських, етнічних, тендерних та інших прав людини стають все більш актуальнимив нашій країні у зв'язку з побудовою демократичного суспільства. Але, з іншого боку,надання та захист прав вимагає від самої людини наявність у нього певної правовоїкультури. Багато дослідників сходяться на думці, що рівень правової культури сучасногоросіянина залишається на невисокому рівні. При цьому висувається теза про безуспішностіабо гальмуванні побудови правої держави, коли правосвідомість громадян та елітиоперує здебільшого псевдо правовими категоріями. У зв'язку з цим надії покладаютьсяна позитивний розвиток правосвідомості і оформлення правової культури. Під правовоюкультурою розуміється сукупність знань, цінностей і установок особистості щодо власнихправ і можливостей їх практичного здійснення у процесі взаємодії суб'єктів правовихвідносин.
Підвищена увага до прав молоді пояснюється її особливоюроллю в суспільному відтворенні як «стратегічного ресурсу суспільства, що розвивається»,«об'єкта національно-державних інтересів». Разом з тим, підвищення ролімолоді в якості активного і свідомого партнера проведених реформ знаходиться у великійзалежності від того, наскільки вона знає надані права і якою мірою може скористатисяними для задоволення своїх зростаючих запитів. Це вимагає, у свою чергу, вивченняреального стану правової культури молоді та сукупності соціальних факторів, що їїформують, що надалі дозволить вийти на новий рівень її осмислення, розробку пропозиційщодо оптимізації управлінського впливу на зміст і механізм цього процесу. Сучаснійсоціологічною наукою накопичено великий досвід вивчення різних аспектів правовоїкультури молоді, але питання, пов'язані з формуванням правової свідомості та аналізуправової поведінки молоді залишаються актуальними.
Вивчення правової культури молоді проводилося врамках соціологічного дослідження, проведеного Науково-дослідною лабораторією соціологічнихдосліджень Мурманського державного педагогічного університету. Його основною метоюбуло виявлення характерних особливостей становлення громадянської самосвідомостімолоді Мурманської області. Об'єктом дослідження була молодь Мурманської областівіком від 14 до 29 років і основний метод дослідження — анкетування. Загальний обсягвибірки склав 775 чоловік, вибірка була квотна, і квоти визначалися за статтю, вікомта місцем проживання. Автор забезпечував розробку блоку питань анкети з правовоїкультури молоді та проведення аналізу отриманого матеріалу з даної теми. Основнимизавданнями, в рамках вивчення правової культури молоді, були: з'ясування орієнтованостімолодих людей на дотримання законів і правових норм, а також визначення рівня інформованостімолоді про свої права та її готовності їх відстоювати.
Результати аналізу отриманих даних показали, щомолодь у цілому допускає більшість правопорушень, які найбільш поширені і не маютькримінальної відповідальності за їх вчинення (хоча і не постійно, а у винятковихвипадках).
Найбільш неприпустимими є правопорушення, пов'язаніз наркотиками, їх придбанням, зберіганням, вживанням і пропагандою. За оцінкою тестуСтьюдента були виявлені значущі відмінності в оцінці різних вікових груп молодідопустимості правопорушень. З'ясувалося, що молодь юного віку відносно більше допускаєправопорушень (особливо порушення громадського порядку), в той час як позиція молодістаршого віку в даному питанні більш стримана. Крім цього жінки більш налаштованіна дотримання законів, ніж чоловіки. А ось рівень освіти та місце проживання (обласнийцентр та область) респондентів на допустимість правопорушень не впливають. Стримуючимифакторами від вчинення протиправних дій, для більшості молодих людей, є боязнь покарання(54% виборів), а також гарне сімейне виховання (50% виборів), яке формує у підлітківуявлення про негідності вчинення даних дій і їхній суперечності життєвим принципам,системі цінностей (респонденти в даному питанні вказували більше одного мотиву).Високий відсоток молодих людей, які не порушують закони лише через острах покарання,що в цілому говорить про невисокий рівень правової культури.
При оцінці знань своїх прав близько 85% молоді(незалежно від віку) висловили хорошу або часткову поінформованість про них. Алеось джерела інформації про права у молоді різного віку різняться: джерелом знаньмолоді юного віку в більшою мірою є школа, в той час як у старшої вікової групи- самоосвіта. Можна відзначити той факт, що вибори такого джерела інформації, як«шкільний курс», зростають поступово при переході від старшої віковоїгрупи до самої юної, що може бути пов'язано з тим, що відбувається перебудова шкільноїосвіти, і в шкільному курсі в даний час більше уваги приділяється питанням правовоговиховання. У зв'язку з цим, молоді люди старшого віку відносно більше відчуваютьпотребу в отриманні додаткової інформації про свої права.
У цілому молоді люди вважають за краще не миритисяз порушенням своїх прав і готові йти по шляху їх захисту в тих випадках, коли вцьому є сенс. Досвід порушення своїх прав мала молодь різного віку (58% респондентів),але структура видів правових порушень у вікових груп різниться: юна частина молодінайбільш чутлива до порушення особистих прав, у той час як молодь у віці від 20до 29 років відносно більше вказує на порушення прав у сфері споживання і в сферіпраці.
Практики населення по захисту прав споживачів
В даний час більшістю експертів фіксується фактзначного падіння рівня захищеності громадян на ринку продуктів харчування Росії.Цей феномен суспільного життя є, з одного боку, наслідком комплексу таких об'єктивнихпричин, як недосконалість нормативно — правової бази, нерозвиненість організаційноїінфраструктури, відсутність адекватної системи інформації просвіти населення, купівельнанеграмотність самих громадян. З іншого боку, громадяни, чиї споживчі права порушувалисяі порушуються, все більше демонструють невіра у власні сили, очікування незадовільногорезультату в області захисту своїх прав.
У зв'язку з цим найбільш актуально дослідженняпрактик населення по захисту прав споживачів на ринку продуктів харчування, а такожхарактеристика цих практик з точки зору активності.
За ступенем активності — пасивності нами були виділені4 типи поведінкових практик, з яких 1 тип одержав назву «пасивна практика»,тобто бездіяльність, відсутність якої б то не було активності в захисті населеннямспоживчих прав. Наступні 3 типи були присвячені розгляду активних поведінкових практик,індикатором яких стала наявність досвіду захисту своїх споживчих прав на ринку харчуванняз різним ступенем активності і з різною ресурсозатратністю, — це 1. висока ступіньактивності, 2 середня ступінь активності і 3. низька ступінь активності в захистіправ споживачів на ринку продуктів харчування.
Найбільш важливе питання про фактори, які можутьвпливати на вибір тієї чи іншої поведінкової практики в захисті своїх споживчихправ:
функціональні (рольові) характеристики: соціально- демографічні характеристики — стать, вік, сімейний стан, рівень освіти;
особистісні характеристики, засновані на ступеніраціональності в поведінці;
об'єктивні аспекти ставлення, розглядають досвідзахисту прав споживачів: скільки разів, як давно, як часто споживач захищав своїправа;
суб'єктивні аспекти ставлення, що будуються нарозумінні населенням важливості захисту прав споживачів, а також на ступені задоволеностірезультатами захисту прав споживачів (за наявності об'єктивних аспектів відношення).
Ґрунтуючись на теорії поведінки як соціальногообміну Дж. Хоманса, ми припустили, що пасивне і низького рівня активна поведінканаселення у сфері захисту прав споживачів є наслідком очікування незадовільногорезультату діяльності в даній області: великими витратами ресурсів (фізичних, символічних,матеріальних) і низькими вигодами або їх відсутністю (невирішеність конфліктноїситуації, низькі грошові компенсації тощо). Була розроблена система «витрат- винагород» на основі суб'єктивних оцінок споживачем передбачуваного рівняфізичних, символічних і матеріальних витрат і винагород при здійсненні певної практикизахисту своїх споживчих прав.
Узагальненої змінної для кожного ресурсу окремоє «спільна ресурсо витратність», на основі якої будується розрахунок балівпо кожному виду практики. Значення даної змінної визначаються виходячи з урахуваннярівня значущості ресурсу і передбачуваного співвідношення витрат і винагород. Можебути запропонована наступна формула: загальна ресурсовитратність = рівень значимостіфізичного ресурсу (локальна ресурсовитратність символічних ресурсів + локальна ресурсовитратністьматеріальних ресурсів). Значення змінної «локальна ресурсовитратність»знаходиться за формулою: «локальна ресурсовитратність» = (рівень винагород- рівень витрат).
Висновок
Сьогодні в російському суспільстві йде пошук шляхіввирішення та подолання дитячої бездоглядності, безпритульності, соціального сирітства,що диктує життєву необхідність формування терміна «нагляд за неповнолітнім»,який покликаний розкриватися, уточнюватися і деталізуватися на кожному рівні формуваннянормативно-правової бази, конкретного документа або окремого закладу, що реалізуєцей нормативно-правовий акт.
Таким чином, представляється, що в морфології соціальнихнорм, за винятком норм правових, санкція не відіграє визначальної ролі. Суспільнийосуд є недостатнім чинником, щоб жорстко контролювати і забезпечувати належне соціальнуповедінку. Дотримання або не дотримання норм є результатом вільного вибору стратегії,спрямованої на інтеграцію, або дезінтеграції в конкретну соціальну групу, взаємодіяв рамках якої визначається конкретним набором соціальних норм. Іншими словами, універсальнимнаслідком порушення соціальних норм є дезінтеграція, відмова в соціальній взаємодії.Однак у соціологів немає підстав такий наслідок називати «санкцією» втому сенсі, який вкладають у це поняття юристи. Результати дослідження свідчатьпро те, що в цілому правова культура молоді залежить значною мірою від віку (чимдорослішими, тим вище), а її засвоєння це скоріше вікове, ніж освітній явище, хочапросування у сфері правової освіти зараз відбуваються досить активно.
У результаті дослідження сформована гіпотеза, щовимагає емпіричної перевірки: у міру наростання значення змінної «загальнаресурсо витратність» респонденти все більше вибирають активну поведінкову практикув захисті своїх споживчих прав на ринку продуктів харчування, тобто чим вище витратифізичних, символічних і матеріальних ресурсів, тим вище ступінь активності респондентау здійсненні захисту прав споживачів.
Список літератури
1. Концепція державної молодіжної політики в РФ: схваленопротоколом засідання Урядової комісії у справах молоді 5 грудня. 2001 р. № 4. — М.: ІПК МГУП, 2008.
2. Бабосов Є.М. Економічна соціологія: запитання та відповіді/ Мінськ: ТетраСистемс, 2009.
3. Бурдьє П. Структура, habitus, практика // Сучасна соціальнатеорія: Бурдьє, Гідденс, Габермас: навчальний посібник. Новосиб.: Вид-во Новосиб.ун-ту, 2004.
4. Верховинній В.І., Зубков В.І. Економічна соціологія/ М.: Вид-во РУДН, 2007.
5. Здравомислов А.Г., Ядов В.А. Людина та її робота вСРСР і після: Навчальний посібник для вузів / 2-е вид., Испр. і доп. М.: АспектПресс, 2008.
6. Конституція Російської Федерації. Ростов — на — Дону:ВД «Владис», 2006.
7. Котлер Ф. Основи маркетингу / Заг. ред. Є.М. Пенькине;Пер. з англ.В.Б. Боброва.С. — П. АТ «Коруна», АТЗТ «Літера Плюс»,2006.
8. Соколова Г.М. Економічна соціологія: підручник / вид.2-е,перероб. і доп. М.: ІІД «Філін», Мінськ: Білоруська наука, 2007.
9. Бєлєнький В.Х. (2007) Російський вищий клас: проблемаідентифікації. // Социс. № 5 С.13-21.
10. Храмцов А.Ф. (2007) Соціальна держава. Практики формуваннята функціонування в Європі та Росії. // Социс. № 2. С.21-32.