Великийвизволительі законодавецьєврейськогонароду, що живу XІІІ-XІІ ст. дон.е. у часи царюванняРамзеса ІІ.Своє ім'я (поеврейски-моше)він одержаввід єгипетськоїпринцеси, щоврятувала його, воно означає«врятованийз води». Ім'я цевідповідає біблійномуоповіданню, що говоритьпро те, що дитина, що народиласяв Авраама Иохаведи, був захованийматір'ю, томущо за наказомфараона всієврейські дітичоловічої статітопилися вНілу, а потімбув покладенийу смоленийкошик і опущенийв очерети Нілу.Тут його і знайшладочка фараона, що прийшлакупатися. Вонавзяла дитинудо себе і виховалайого, як своговласного. Мойсейодержав блискучевиховання, вінбув присвячений«у всю мудрістьєгипетську», тобто в усітаїнства релігійногоі політичногосвітоглядуЄгипту. Будучижрецом Озирисаі, виконуючипосаду священногопереписувача, Мойсей бувпосланий фараоному долину Гесемдля перевіркиробіт, що тамведуться, побудівництвуфортець. Єврейськийнарод, що живу ті часи в долиніГесем, був данникомЄгипту і піддававсярабськомуприниженнюна важких суспільнихроботах. Ненавистьєгиптян доєвреїв збільшуваласянепокірливоювдачею цьогокочового народу, запереченнямєгипетськихбогів і поклоніннямсвоєму єдиномуБогові. Одинраз він побачив, як єгипетськийвоїн б'є мирногоєврея. ОбуренняМойсея булонастількивелике, що захищаючиодноплемінника, він убив ворога.Після цієїподії йомудовелося бігтиза межі царствафараонів. Єдиниммісцем, де можнабуло укритися, була Синайськапустеля. ТамМойсей мігзустріти лишеголі каменіі рідкихкочівників-бедуїнів.МандруючиСинайськоюпустелею, Мойсейзаблукав далеков гори і виявивсяв невідомомудревньомусвятилищі. Тутз ним і відбулосяте перетворення, що вплинулона весь хідісторії єврейськогонароду. Мойсейпобачив кущтернику, щогорів, але незгоряв, а з надркуща йому бувголос ГосподаБога. І сказавЯхве Мойсеєві, що він повиннийвивести євреївз рабстваєгипетськогоі привестисюди, до святоїгори на Синаї.І обіцяв Яхведати синамізраїлевим, поклонившимсяБогові своїхбатьків, багатуземлю. Мойсей, надихнувшисьодкровенням, що він одержавблизько 1230р. дон.е., з'явивсясеред ізраїльськихрабів у Єгипті.Він відчув насобі печаткуБожого пророкай обов'язокврятувати свійнарод. Великоюбула працяМойсея, оскількизустрівся вінзі страхом ітупістю, ліннюі відсталістю.Необхідно буловідродити усвоїх одноплемінникахколишню релігійність.Мойсей прийшовзі звісткою, що Бог Авраама,Ісаака і Іаковазнову призиваєсвій народ іобіцяє датийому у володінняродючі земліХанаана. Психологіялюдини скроєнатаким чином, що навіть найважче, нестерпне, алепередбачуванесьогоденнясприймаєтьсякраще, ніжблагополучне, але невідомемайбутнє. Мойсеєвінеобхідно булозрушити з насидженогомісця цілийнарод, розбудитив ньому гордістьі енергію, згуртуватийого під єдиноювірою. Обстановкав самому Єгиптісприяла виконаннюзадуманого.В ті роки Єгипетвідновлювавколишню могутність.Армія фараоназнову завойовувалачужі землі, ав долині Нілувибухнулаепідемія.
Вихідз будинку рабствабув зробленийу день весняногосвята. Наспіхзробивши необхіднийобряд, єврейськийнарод висунувсяна схід. Як говоритьБіблія, їх буловсього 70 чоловік, але імовірніше-це було 70 родин, тобто більштисячі чоловік, оскільки кожнародина могланараховуватидо 30-ти людей.
Мойсейдобре розумів, що по добрійволі їх ніхтоне випуститьіз країни, ітому повів свійнарод черезхиткі драговиниГірьких озер.Армія фараонапо п'ятах переслідувалавідважнихутікачів. Часомздавалося, обраний народщасливо відірветьсявід погоні. Алеболота приградилиїм шлях. Тут івідбулосявелике чудо- Яхве розсунувводи моря ієвреї змоглипройти по суші, що відкрилася.Як тільки євреївтечею здолалицю небезпечнуділянку, хвиліморя зімкнулисяі поглинулибагатьохпереслідувачів.
Що насправдівідбулося втой фатальниймомент, ми ніколине дізнаємось.Імовірнішевсього Мойсей, не раз проходившийу цьому районі, знав про існуваннятаємних стежоккрізь очеретянідраговиниГорьких озер, а вітер, що піднявся, міг створитиілюзію моря, що розсунулося.В жодному випадкучудесний порятунокбув витлумачений, як прояв Божоїохорони. Мойсейв свою чергупридбав щебільшу славув очах врятованих.Довіра народудо Мойсея несказанновиросла, інеорганізованийнарод міг сліпопідкоритисяйого волі.
Наступнікілька днівна шляху мандрівниківз'являлася лишебезкрайня ібезводна пустеля.Незвичний інезміннийпейзаж викликаву людей жах.Спрага і голодвикликалипротест у серцахшукачів обіцяноїБогом землі.Кілька разіввони були близькідо бунту. АлеБожа благодатьне залишаласинів ізраїлевих.Мойсей виявлявусе нові чудеса.Як досвідчениймандрівник, він знав тіхитрості, задопомогою якихможна вижитив пустелі.
Такодин раз мандрівникамзустрілосяводоймище знепридатноюдля вживанняводою. Збурюванняросло, але Мойсейпоказав народу, як використовуватиспеціальнурослину, задопомогою якоїможна повернутиводі нормальнийсмак. Наступногоразу, прокинувшись, голодні подорожанипобачили, щоземля, як інеєм, покрита білоюкрупою. Мойсейзнав, що бедуїнивживають цюкрупу в їжу.Радості людейне було межі.Воістину, Богзберігає свійнарод, якщопосилає свійдарунок — «маннунебесну».
Найбільшпрославленийепізод малюєнам Мойсея, щопробиває жезлом, скелю, з якоїпочинає битиджерело. Чудотут полягаєв знанні місцевихвапняних порід, багатих ключовоюводою. Сильнимиударами цілкомможливо булодосягти потрібногорезультату.
Тутважливо не те, що чудеса, можливо, діялися людиноюбез божественноїдопомоги, а те, що вони сприймалисяяк знак божоїблагодаті.Серця Синівізраїлевихнаповнялисяблагоговіннямперед усемогутнімЯхве. Це їхнійБог, він Одині Єдиний, вінвибрав євреїв, як свій народі приведе йогодо благоденства.Ідея особистогозаступництваБога євреямзгуртуваламаленьке плем'яна багатотисячолітть.
Кількамісяців мандрівок, у які траплялисянайрізноманітнішіподії, аж добитви з бедуїнами, привели юрбиєвреїв до священнихСинайськихгір. Тут, нарешті, Мойсей відкривсвоєму народовіціль їхньоїподорожі. Віноголосив, щовони прийшлисюди для того, щоб особистоукласти союзз Богом і одержативід нього тінаставління, що будуть керуватиІзраїлем в усічаси.
Мойсейсам піднявсяна вершину горидо того святилища, де йому ранішез'явився кущ, що незгоряє,(«неопалимакупина») і голосБога.
Зтрепетом ізраїльськийнарод чекавповерненнясвого вождя.Повернувшись, Мойсей проголосив, що приніс ізсобою Тору(навчання, законодавство).Саме Тора єП`ятикнижжяМойсеєво, першихп'ять книг Біблії, що є самим священнимдокументоміудаїзму.
Зпогляду науки, питання авторстваТори завждизалишалосядосить спірним.Ортодоксальнііудаїсти всіп'ять книг Ториприписуютьсамому Мойсеєві.Однак сьогоднівстановлено, що багато данихговорять прозворотне. Гарячіголови поспішаютьзробити з цьоговисновок, щовід Мойсея незалишилосяні рядка, а Тораналежить перунайрізноманітнішихрелігійнихдіячів Ізраїлю.
Тора, як уже булосказано, складаєтьсяз п'яти книг:
Буття, де описане історія створення світу, життя Ниючи, Авраама, Исаака, Иакова, перебування в Єгипті;
Результат, де викладений діяльність Мойсея;
і власне збір законів і наставлянь у трьох книгах: Левіт, Числа, та Второзаконня.
Найбільшімовірно, щоМойсей принісіз Синайськоїгори декалог, тобто ті десятьбожественнихзаповідей, щостали відоміусьому світові.Якщо окремічастини законодавстваТори можнадатувати самимрізним часом, аж до серединипершого тисячоріччядо н.е., то декалогбув відомийза всіх часівісторії Ізраїлюпісля Мойсея.З переказівісторії цізаповіді булинаписані надвох кам'янихдошках (скрижалях), що в принципівідповідаєдревній традиції.У канонічномутексті Бібліїці заповідізаписані внаступномувиді:
Я Господь, Бог твій, котрий вивів тебе з землі єгипетської, з будинку рабства. Так не буде в тебе інших богів перед особою Моєю.
Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і, що у водах нижче землі. Не поклоняйся їм і не служи їм; тому що Я, Господь, Бог твій. Бог ревнитель, за провину батьків караючих дітей до третього і четвертого роду, що ненавидять Мене, і творящий милість до народу люблячого Мене і що дотримує заповіді Мої.
Не вимовляй імені Господа, Бога твого, дарма; тому що не залишить Господь без покарання того, хто вживає ім'я Його дарма.
Спостерігай день суботній, щоб свято зберігати його, як заповів тобі Господь, Бог твій. Шість днів працюй, і роби всякі справи твої; а сьомий – суботу, віддай Господові, Богові твоєму. Не роби цього дня ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, на раба твоя, ні віл твій, ні осел твій, ні всяка худоба твоя, ні прибулець твій, котрий у тебе; щоб відпочив раб твій і раба твоя, як і ти. І пам`ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській, але Господь, Бог твій, вивів тебе відтіля рукою міцною і м`язом високим, тому і повелів тобі Господь, Бог твій, дотримувати дня суботнього.
Поважай батька твого і матір твою, як повелів тобі Господь, Бог твій, щоб тривали дні твої, і щоб добре тобі було на тій землі, що Господь, Бог твій, дає тобі.
Не убивай.
Не прелюбодействуй.
Не кради.
Не вимовляй помилкового свідчення на ближнього твого.
Не бажай дружини ближнього твого, і не бажай будинку ближнього твого, ні полючи його, ні раба його, ні вола його, ні осла його, ні усього, що є в ближнього твого.
Сьогодніці заповідівважаютьсяприродниметичним кодексомдля кожноїлюдини. Однаку часи Мойсеявони з'явилисядійсним одкровенням, що у коренізмінювалозвичні уявлення.
Першазаповідь єнайважливішоюв іудаїзмі. Тутзатверджується, що Бог Один іЄдиний і самевін є заступникомєврейськогонароду. В часиМойсея веськосмос буводухотворений.Часто відбувалосяпоклонінняВерховномуВладиці, алепри цьому незаперечувалосябуття інших, другоряднихбогів. ПоклоняючисьУсевишньомутворцеві, сучасникиМойсея у всіхкраїнах древньогосвіту шанувалибагатьох, у тімабо іншомуступені значимихбогів. Весьпантеон богівСходу і Заходучасто був зв'язанийскладнимиродиннимивузами. Богинароджувалисяі вмирали, одружувалисяі народжувалидітей, воювалиі віддавалиі т.д. Бог Мойсея, знаходитьсяпоза цим клубкомвідносин інавіть над ним.Яхве — це Бог, що стоїть позавсякими причинамиі залежностями.Саме ім'я Яхвеозначає сущий, тобто живий,існуючий завжди, безвідноснодо часу і простору.В одному епізодіМойсей запитуєБога його ім'ядля того, щобпередати совемународові. Мойсеєвіздається природним, що для поклоніннянеобхідне ім'я.Бог же, глянувшидо людськогонеуцтва, говорить- «Я сущий ». Уцьому ясновидна іронія:«я сущий» іншимисловами означає- «менінемає імені». Алев той же часЯхве не схожийна абстрактнийуніверсальнийБрахман індуїзму.Яхве є Бог живий, що безпосередньобере участьу земних подіях.
Другазаповідь відгороджуєлюдину відідолопоклонства, що йде з первіснихвірувань. Увесьдревній світне міг прийтидо найбільшогоодкровення, що Бог не маєобразу, таксамо, як не можемати імені.Мойсей же в ційзаповіді говорить, що Бог не можебути зображений, людська свідомістьне може вміститив себе образБожий. Тому Богприходить долюдини в різнихзрозумілихобличиях, таких, як неспаленийкущ, ангел, щовіщає від Бога.Друга заповідьє найбільшеодкровення, що суперечитьусьому древньомута й сучасномусвітосприйманнюлюдини. Проте,ізраїльськийнарод беззаперечносприйняв цюзаповідь ідотеперішньогочасу археологамине виявленожодного зображенняЯхве.
СерйознимдосягненнямМоисеєва завітуможна вважатите, що в декалогунемає згадуванняпро ритуали, за допомогоюяких повинновідбуватисяслужіння Богові.Немає ні заклинань, ні магічнихформул, ні описуобряду жертвоприносіння.Тут відкидаєтьсясам магічнийсвітогляд, властивийколишнім часамі народам. БогМойсея не вимагаєні обрядів, ніжертв, ніякихзовнішніх формшануванняГоспода. Якимже образомповинна служитилюдина Богові? Тільки моральнимсамовдосконаленням, внутрішньоюроботою нашляху досягненняправедностіможе людиназаслужитиблагодать божу.Люби Бога, будьправедний — цевсе що потрібно…Просто і разомз тим, як показуєісторія, майженездійсненно.
Третязаповідь вимагаєне вживатипонапраснуім'я Бога. Тутважливо не те, що Бог має абоне має імені, а те, що необхіднодосягти тогоступеня шанування, коли ім'я Богастає особистимскарбом. Цязаповідь зновуведе людинудо внутрішнього, схованогослужіння Богові.
Четвертазаповідь — шануйсуботу. Це означає, що один деньу тиждень людинаповинна присвятитидумкам проБога. День завдень кожнийтрудиться наблаго своєїродини — це природно.Але для того, щоб у суєтімирських справне опуститисядо насиченнялише власноготіла і догоджанняпочуттів, необхідноодин день натиждень присвячуватисебе Богові.У цей деньзабороняєтьсявиконуватияку-небудьроботу. Святкуваннясуботи не виключаєнеобхідностіщодня молитисяі думати пробожественнітаємниці, алеприпускає, щолюдина зможеколи-небудьприсвячуватиБогові щохвилинисвого життя.Субота в євреїввважаєтьсяостаннім, сьомимднем тижня. Попереказу, Бог, закінчившиутвір світуза шість днів, на сьомий деньвідпочивав.
Останнішість заповідейскладають тойморальнийкодекс, виконанняякого і повинновести до праведності.Особливо примітнаостання, десятазаповідь, щопроголошує, що гріхом є нетільки діязроблена, алеі будь-яка неправдивадумка такожнеприйнятнаБогові.