Тема: Антикризове управління підприємством при загрозі банкрутства. Зміст Реферат 4 Вступ 5 Розділ 1. Теоретичні основи антикризового управління. 6 1.1 Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств у системі антикризового управління. 6 1.2 Порядок оголошення підприємства банкрутом. 9 1.3 Задоволення претензій кредиторів. 23 1.4 Порівняльна характеристика методів прогнозування банкрутства. 25 Розділ 2. Банкрутство підприємств як інструмент природного відбору ринкової економіки. 43 2.1 Економічна сутність санації підприємства. 43 2.2 Форми та джерела фінансової санації підприємства. 50 2.3 Реструктуризація – інструмент оздоровлення організаційно-правової структури підприємства. 58 Розділ 3. Дослідження тенденцій розвитку ВАТ "SELMI" на предмет кризових ситуацій, та їх подолання . 72 3.1 Аналіз можливості кризи неплатоспроможності ВАТ “SELMI” на основі методів прогнозування банкрутства. 72 3.2 Альтернативні методи реструктуризації ВАТ “SELMI”. 79 3.3 Формування нової фінансової стратегії підприємства. 84Висновки 95 Список використаної літератури 97Реферат Дипломна робота містить 102 сторінки друкованого тексту, 3 розділи, 3 таблиці, 13 формул, 6 рисунків. При написанні даної роботи було використано 85 джерел літератури, серед яких закони, підручники, статті з періодичної літератури, Інтернет видання. Метою написання даної роботи являється поглиблене вивчення інституту банкрутства в Україні, його проблематику, а також фінансового аспекту діяльності підприємств, методи антикризового управління підприємством, недопущення банкрутства, та шляхи виходу з кризових ситуацій на підприємстві. Об’єктом досліджень є сфера фінансового стану підприємства ВАТ “SELMI”, правове поле в напрямку інституту банкрутства, механізми виходу з кризових ситуацій. В першому розділі було розглянуто: необхідність інституту банкрутства, основні засади функціонування, проаналізована нормативно-правова база банкрутства, а також розглянуто основні методи його прогнозування . В другому розділі розглядались теоретичні аспекти антикризового управління підприємством через санаційні заходи, які включають реструктуризацію та методи фінансової санації. В третьому розділі було проаналізовано ситуацію на предмет загрози банкрутства господарчої діяльності ВАТ “SELMI”, розроблені рекомендаційні заходи щодо виходу підприємства з кризи.Основні поняття дипломної роботи: банкрутство, санація, фінансова стійкість підприємства, реструктуризація, недопущення банкрутства, ліквідність і платоспроможність, потоки грошових коштів.Вступ Вся економіка України і промисловий сектор зокрема сьогодні перебувають у глибокій структурній кризі. Уже протягом майже десятиріччя численні уряди намагаються подолати негативні тенденції падіння ВНП тільки за рахунок косметичних реформ, які вочевидь не дають очікуваного результату. Українські виробники зіткнулися з цілим комплексом загальноекономічних проблем, які часто не залишають жодних шансів на поліпшення законним шляхом фінансового становища підприємства та його подальший розвиток. Порівняння статистичних даних останніх років України та інших країн Східної Європи переконливо свідчать, що без глибокої лібералізації державної політики у сфері оподаткування, промислової реформи, приватизації, підтримки приватного підприємництва і формування фондового ринку українцям годі сподіватися на будь-яке поліпшення економічної ситуації в країні. Все вищесказане говорить про неабияку актуальність теми, яка розглядається в даній дипломній роботі. Адже вміння проаналізувати фінансовий стан підприємства, зробити належні висновки, та своєчасно вплинути на ситуацію, якщо вона цього вимагає, являється безпосереднім завданням кожного керівника. Банкрутство річ звичайна, не тільки в нашій країні, а його недопущення та пошук шляхів виходу з кризи є необхідною метою функціонування кожного підприємства. Отже, метою цієї роботи є поглиблене вивчення інституту банкрутства України, законодавства по банкрутству, а також отримання навиків по своєчасному виявлення підґрунтя банкрутства, його недопущення, виділення шляхів виходу з кризових ситуацій.Розділ 1. Методичні основи антикризового управління. 1.1 Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств у системі антикризового управління. З моменту виникнення приватної власності закони ніколи не були милосердними до неспроможних боржників. Так, у Київській Русі злісний банкрут прирівнювався до злодія, кредитори могли продати неспроможного боржника разом з усім його майном. У середньовіччі гарантом забезпечення повернення боргу було не стільки майно, скільки сама особа боржника: його життя, особиста свобода та недоторканність. У Франції, наприклад, у середньовіччі діяв указ ,згідно з яким винних у банкрутстві належало піддавати покаранню, надіти нашийник і помістити біля ганебного стовпа. Розвиток капіталістичних відносин потребував інших засобів боротьби з явищем банкрутства. Поступово в цивільному та торговельному законодавстві більшості країн було запроваджено норми, спрямовані не на тілесне покарання банкрута, а на стягнення його майна з метою задовольнити позови та претензії кредиторів. Вид покарання неспроможного боржника тепер значною мірою залежить від того, з яких причин боржник став банкрутом. Якщо банкрутство настало внаслідок дії об'єктивних обставин, то покарання є мінімальним, а якщо воно є результатом шахрайства, недбалості чи халатності, то винні в цьому особи підлягають адміністративним та кримінальним покаранням. У результаті еволюції законодавства про банкрутство підприємств до нього дедалі більше вносилося норм, спрямованих не стільки на ліквідацію боржника, скільки на його фінансове оздоровлення [ 8, 68].Вырезано.Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке. • запроваджено положення щодо мінімальних розмірів вимог кредиторів, не задоволених боржником; • змінено строк, після закінчення якого у кредитора виникає право на звернення в арбітражний суд із заявою про порушення справи; • змінено характер події, від якої відраховується строк, після закінчення якого кредитор може звернутися із заявою (3 місяці з дня, установленого для виконання зобов'язань, замість одного місяця після визнання претензійних вимог) [73].Справа про банкрутство порушується за наявності формальних ознак фінансової неспроможності боржника. Вітчизняне законодавство виділяє дві такі ознаки: 1. Неплатоспроможність. Боржник вважається неплатоспроможним, якщо він неспроможний виконати свої платіжні зобов'язання, строк оплати яких настав. Зовнішньою ознакою неплатоспроможності боржника є припинення ним будь-яких платежів. 2. Загроза неплатоспроможності. Боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності, якщо він передбачає свою неспроможність виконати платіжні зобов'язання в разі настання строку їх погашення. З формального боку, загроза неплатоспроможності виявляється на основі оперативного фінансового плану боржника [31,68]. У законодавстві про банкрутство переважної більшості країн виокремлюють ще одну, третю ознаку фінансової неспроможності, яка може бути підставою для порушення справи про банкрутство боржника — це перевищення заборгованості підприємства над його активами (майном). Неплатоспроможність такого підприємства настає з настанням строків виконання зобов'язань.У першому випадку маємо справу із зовнішньою ознакою фінансової неспроможності (фактична неплатоспроможність). У другому та третьому — із припущенням (прогноз неплатоспроможності) [77]. Зрозуміло, що кредитор може звернутися із заявою про порушення справи лише в разі неплатоспроможності боржника, оскільки загрозу неплатоспроможності може виявити лише сам боржник. Кредиторами, які мають право порушувати справу про банкрутство, можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, котрі мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, чиї майнові вимоги повністю забезпечені заставою. Кредитор, чия вимога забезпечена заставою, може звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство стосовно вимог, не забезпечених заставою, або якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги. В даному разі, кредитор має навести докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою. Боржник у разі неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності та за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи із заявою про порушення справи про своє банкрутство за таких умов: • якщо задоволення вимог одного чи кількох кредиторів унеможливить виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами; якщо в разі ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства боржник не має змоги задовольнити грошові вимоги кредиторів у повному обсязі; • за наявності ефективної концепції санації та відсутності необхідного часу для її реалізації (необхідних відстрочок платежів можна досягти, уклавши мирову угоду під час провадження справи про банкрутство). 2. Ухвала про порушення справи про банкрутство. Суддя, прийнявши заяву стосовно порушення справи про банкрутство, не пізніш ніж на п'ятий день від дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення справи про банкрутство. В ухвалі має йтися про таке: • прийняття заяви до розгляду; • упровадження процедури розпоряджання майном боржника; • призначення розпорядника майна; • заходи, спрямовані на забезпечення грошових вимог кредиторів; • упровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів; • дату проведення підготовчого засідання суду. Арбітражний суд в ухвалі стосовно порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо в боржника немає для цього коштів, арбітражний суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора лише за згодою останнього. З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі арбітражного суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, зазначається про впровадження процедури розпоряджання майном боржника і призначається розпорядник майна [77].Вырезано.Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке. Зрозуміло, що коли заявником є боржник, то він не подає відгуку про власну заяву. Основні відомості, які є у відгуку, подаються ним разом із заявою про порушення справи. На підготовчому засіданні, яке має відбутися не пізніш ніж на 30-й день від дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника та обґрунтованість заяви кредитора про наявність і безперечність боргу і неплатоспроможність боржника. У разі звернення до суду самого боржника на підготовчому засіданні встановлюються ознаки його реальної або потенційної неплатоспроможності [70,8]. За результатами розгляду заяви кредитора та відгуком боржника на підготовчому засіданні приймається ухвала, в якій визначаються: • розмір вимог кредиторів, які подали заяву стосовно порушення справи про банкрутство; • дата складання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів (має бути поданий до арбітражного суду на затвердження не пізніш як через 2 місяці та 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду); • дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніш як через 3 місяці після дати проведення підготовчого засідання суду; • дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніш як через 3 місяці і 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду; • дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника (визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) або припинення провадження справи про банкрутство. Виявлення всіх кредиторів та санаторів. Щоб виявити всіх кредиторів та осіб, які мають намір узяти участь у санації боржника, суддя на підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати за свій рахунок до офіційного друкованого органу Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України (газети «Голос України» чи «Урядовий кур'єр») оголошення стосовно порушення справи про банкрутство. Мета зазначеного оголошення — виявити всіх кредиторів і можливих санаторів. Заявник зобов'язаний подати арбітражному суду примірник газети з надрукованим оголошенням. Кредитори в місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство подають до арбітражного суду письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику. Заяви з майновими вимогами до боржника можуть подавати всі кредитори незалежно від настання термінів виконання зобов'язань. Наприклад, банки можуть подавати заяви про повернення кредитів, навіть якщо термін їх повернення за договором кредиту не настав. Боржник разом з розпорядником майна в результаті розгляду цих вимог визнає їх або заперечує, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і арбітражний суд. Визнані боржником грошові вимоги включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів [77]. Працівники підприємства-боржника, які припинили трудові відносини до порушення провадження у справі про банкрутство, також мають право звертатися з вимогами про погашення виниклої з трудових відносин заборгованості. Аналогічні вимоги працівників підприємства-боржника, які не припинили трудових відносин, мають бути задоволені насамперед. Кредитор, за заявою якого порушено справу про банкрутство, вправі заявити додаткові вимоги до боржника в межах місячного терміну, навіть якщо ці вимоги спірні. Кредитори, чиї майнові вимоги забезпечені заставою, мають право висунути до боржника вимоги на суму, не забезпечену заставою, або на суму різниці між розміром повної вимоги і фактичної виручки від реалізації предмета застави [31]. Ставка державного збору для заяв кредиторів стосовно порушення справи про банкрутство, а також заяв кредиторів, що звертаються із майновими вимогами до боржника після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство, встановлена в розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Заяви боржників та санаторів державним митом не обкладаються. Коли здійснюється процедура розпоряджання майном, боржник має право задовольнити тим часом вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів. Це дозволяється лише в тому разі, якщо одночасно задовольняються вимоги всіх кредиторів згідно з відповідним реєстром, за згодою кредиторів та за погодженням з розпорядником майна. Заяви кредиторів про грошові вимоги, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються арбітражним судом під час провадження справи про банкрутство [68, 50]. Громадяни та юридичні особи, які мають намір узяти участь у санації боржника, у той самий строк, що й кредитори, мають подати до арбітражного суду заяви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу, а також зазначити умови санації юридичної особи — боржника! 4. Попереднє засідання арбітражного суду Попереднє засідання арбітражного суду проводиться не пізніш як через 3 місяці після проведення підготовчого засідання суду. На попередньому засіданні арбітражний суд: • розглядає реєстр вимог кредиторів; • вивчає вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; • виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, що включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (затвердження реєстру), та призначається дата проведення зборів кредиторів [2]. Ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредиторові, коли приймається рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Копію ухвали арбітражний суд надсилає сторонам та і іншим учасникам провадження у справі про банкрутство, а також державному органу з питань банкрутства. Реєстр вимог кредиторів має містити: а) усі визнані судом вимоги кредиторів; б) відомості про кожного кредитора, в) розмір вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів щодо кожного кредитора; г) черговість задоволення кожної вимоги. 5. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів. Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання арбітражного суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів і організовує їх проведення. Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всі кредитори отримали письмове повідомлення про час і місце проведення зборів. Кредитори мають на зборах кількість голосів, пропорційну до суми їхніх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, та кратну 1000 грн. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього висловилась більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах[31,68].Вырезано.Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.1.3 Задоволення претензій кредиторівКошти, виручені від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів. Проте грошових засобів, виручених від продажу ліквідаційної маси, може не вистачити для задоволення претензій усіх заінтересованих осіб. Саме тому, у даній сфері потрібне докладне законодавче регулювання черговості задоволення претензій. Згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом» у процесі розподілу виручки від продажу ліквідаційної маси, у першу чергу покриваються витрати, пов'язані з провадженням справи, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою [41].Вырезано.Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.- дозволяє відстежувати діяльність компанії в часі (моменти занепаду і відродження). PAS-коефіцієнт (Performans Analysys Score) - це відносний рівень діяльності компанії, виділений на основі її Z-коефіцієнта за певний рік і виражений в % від 1 до 100.Застосування обчислювальної техніки для побудови ліній тренда.Переваги: дозволяє визначати "рейтинг ризику банкрутства".Тренд Z-коефіцієнта по числу років по п'яти бальній шкалі1 - "ризик, але незначна ймовірність негайної біди" 5 - "абсолютна неможливість збереження колишнього стану" [37,35].1.4 Система показників У. Бівер для діагностики банкрутства. Метод обробки даних: дослідження тренда рекомендованих показників. Переваги: дозволяє визначати "рейтинг ризику банкрутства"; прогноз банкрутства не тільки по кількості, але і по тимчасовому характеру; Система показників Коефіцієнт Бівера = (чистий прибуток - амортизація) / (довгострокові + короткострокові зобов'язання). Рентабельність активів = Чистий прибуток / активи. Фінансовий лівередж = (довгострокові + короткострокові зобов'язання) / активи. Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом = (власний капітал – необоротні активи) / активи Коефіцієнт покриття = оборотні активи / короткострокові зобов'язання1.5 Чотирьохфакторна модель (учені державної академії Іркутська). Метод обробки даних: апарат мультиплікативного дискримінантного аналізу. Переваги: застосування у вітчизняних умовах.R=0,838*К1+К2+0,054*К3+0,63*К4, (1.6)К1 - оборотний капітал / активи; К2 - чистий прибуток / власний капітал; К3 - виручка від реалізації / активи; К4 - чистий прибуток / інтегральні витрати. Ймовірність банкрутства: Значення R: менше 0 - Максимальна (90-100 %); 0 - 0,18 - Висока (60-80 %); 0,18 - 0,32 - Середня (35-20%); 0,32 - 0,42 - Низька (15-20 %); більше 0,42 - Мінімальна (до 10%) [86].1.6 Рейтингове число Р.С. Сайфулін і Г.Г. Кадиків. Переваги: застосування в цілях класифікації підприємств по рівню ризику.Недоліки: - не дозволяє оцінити причини попадання підприємств в зону неплатоспроможних; - не враховує галузевої особливості підприємства.R = 2*К1+0,1*К2+0,08*К3+0,45*К4+К5, (1.7)К1 - коефіцієнт забезпеченості власними засобами (К1>1); К2 - коефіцієнт поточної ліквідності (К2>2); К3 інтенсивність обороту капіталу, що авансується = об'єм реалізованої продукції / засоби, вкладені в діяльність підприємства (К3>2,5); К4 - коефіцієнт менеджменту або рентабельність продажів = прибуток від реалізації / виручка від реалізації (К4>(n-1) /r, де r- облікова ставка Центробанку); К5 - рентабельність власного капіталу = балансовий прибуток / власний капітал (К5>0,2); R2. Метод експертних оцінок. Багатокритеріальна модель. Джерела інформації: моделі загального стану на основі експертного досвіду; дані фінансового, статистичного і управлінського обліку. Метод обробки даних: метод номінальних груп, метод експертних оцінок.. Переваги: розробляється для конкретної організаційної системи, з участю його працівників; має широке застосування, для різних рівнів управління; оперативність і висока продуктивність отримання інформації для вироблення управлінського рішення.Недоліки: залежить від кваліфікації учасників розробки моделі (вплив людського чинника); - залежить від знань і досвіду експерта (вплив інтуїтивних характеристик).R = b1Х1 + b2Х2 + b3Х3 + … + bnXn, (1.8)R - інтегральний показник стану діяльності; Х1, Х2 … Хn - значущі чинники, що впливають на стан діяльності, увійшли до моделі; b1, b2 … bn - вага відповідно чинників, що характеризують стан Х1, Х2 … Хn (b1 + b2 +…+ bn =1) [5].3. Метод аналогій. Модель "життєвий цикл проекту". Джерела інформації: дані статистики галузевої і по підприємству, управлінського обліку. Переваги: проект розглядається як “живий” організм, що має певні стадії розвитку; можливість оцінити кожен етап, виявити причини небажаних наслідків, класифікувати і оцінити ступінь ризику.Недоліки: використовується для визначення ризиків нових проектів; на практиці важко зібрати відповідну інформацію. Життєвий цикл проекту = Етап розробки + Етап виведення на ринок + Етап зростання + Етап зрілості + Етап занепаду. 4. Метод оцінки фінансового стану 4.1 Інтегральна бальна оцінка. Джерела інформації: дані бухгалтерської звітності.Вырезано.Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке. • критичні значення цих критеріїв повинні бути деталізовані по галузях і підгалузях, а їх розробка може бути виконана після накопичення певних статистичних даних. Як приклад можна привести рекомендації Комітету з узагальнення практики аудиту (Великобританія), що містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. В.В. Ковальов, обґрунтувавши на розробках західних аудиторських фірм і заломлювати ці розробки до вітчизняної специфіки бізнесу, запропонував наступну дворівневу систему показників [37,38,25]. Критерії прямої і непрямої дії на фінансовий стан підприємстваПерший рівень Пряма дія: істотні втрати, що повторюються, в основній виробничій діяльності- перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості; - надмірне використовування короткострокових позикових засобів як джерела фінансування довгострокових вкладень; стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності; хронічний брак оборотних коштів; частка позикових засобів, що стійко збільшується до небезпечних меж, в загальній сумі джерел засобів; неправильна ре-інвестиційна політика; перевищення розмірів позикових засобів над встановленими лімітами; хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами і акціонерами (відносно своєчасності повернення позик, виплати відсотків і дивідендів); висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості; наявність наднормативних і залежаних товарів і виробничих запасів; погіршення відносин з установами банківської системи; використовування (вимушене) нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах; застосування у виробничому процесі устаткування з минулими термінами експлуатації; потенційні втрати довгострокових контрактів; несприятливі зміни в портфелі замовлень. Другий рівень Непряма дія: втрата ключових співробітників апарату управління; - вимушені зупинки, а також порушення виробниче; технологічного процесу; недостатня диверсифікація діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів від якогось одного конкретного проекту, типу устаткування, виду активів і др.; зайва ставка на прогнозовану успішність і прибутковість нового проекту; участь підприємства в судових розглядах з не передбачуваним результатом; втрата ключових контрагентів; недооцінка технічного і технологічного оновлення підприємства; неефективні довгострокові угоди; політичний ризик, пов'язаний з підприємством в цілому або його ключовими підрозділами [5].Однією із стадій банкрутства підприємства є фінансова нестійкість. На цій стадії починаються труднощі з наявними засобами, виявляються деякі ранні ознаки банкрутства, різкі зміни в структурі балансу в будь-якому напрямі. Проте особливу тривогу повинні викликати: різке зменшення грошових коштів на рахунках (до речі, збільшення грошових коштів може свідчити про відсутність подальших капіталовкладень); збільшення дебіторської заборгованості (різке зниження також говорить про утруднення із збутом, якщо супроводжується зростанням запасів готової продукції); старіння дебіторських рахунків; разбалансування дебіторської і кредиторської заборгованості; зниження об'ємів продажів (несприятливим може виявитися і різке збільшення об'ємів продажів, оскільки в цьому випадку банкрутство може настати в результаті подальшого разбалансування боргів, якщо буде непродумане збільшення закупівель, капітальних витрат; крім того, зростання об'ємів продажів може свідчити про скидання продукції перед ліквідацією підприємства). При аналізі роботи підприємства ззовні тривогу повинні викликати: затримки з наданням звітності (ці затримки, можливо, сигналізують про погану роботу фінансових служб); конфлікти на підприємстві, звільнення кого-небудь з керівництва і т.д. Приклад криза управління. Показник Аргенті (А - рахунок). Згідно даної методики, дослідження починається з припущень, що (а) йде процес, що веде до банкрутства, (б) процес цей для свого завершення вимагає декількох років і (в) процес може бути роздільний на три стадії: Недоліки. Компанії, що йдуть до банкрутства, протягом років демонструють ряд недоліків, очевидних задовго до фактичного банкрутства. Помилки. Унаслідок накопичення цих недоліків компанія може зробити помилку, що веде до банкрутства (компанії, що не мають недоліків, не скоюють помилок, що ведуть до банкрутства). Симптоми. Вчинені компанією помилки починають виявляти всі відомі симптоми неплатоспроможності, що наближається: погіршення показників (приховане за допомогою "творчих" розрахунків), ознаки недоліку грошей. Ці симптоми виявляються в останні два або три роки процесу, що веде до банкрутства, який часто розтягується на термін від п'яти до десяти років.[5]Вырезано.Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.Розділ 2. Банкрутство підприємств як інструмент природного відбору ринкової економіки.2.1 Економічна сутність санації підприємства.Термін «санація» походить від латинського «sanare» — оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства. Вважаємо, що наведене в словнику тлумачення цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів не є достатньо чіткими. Адже попередження банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи. Наведений перелік заходів є неповним і не розкриває принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації. Деякі з вітчизняних авторів (наприклад, І. А. Бланк) із санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридичних чи фізичних осіб і спрямованих па попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. Із цим не можна погодитись, оскільки мобілізація внутрішніх фінансових резервів є невід'ємною складовою процесу оздоровлення будь-якого підприємства [68]. М. І. Титов у монографії, присвяченій матеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства, пропонує дати таке законодавче визначення санації: санація - це оздоровлення неспроможного боржника, надання йому фінансової допомоги з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі зарубіжних), спрямованих на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству [75]. Це визначення також тяжіє до розуміння санації як інституту зовнішньої фінансової підтримки боржника. Згідно із Законом України «Про банкрутство» від 1992 р., під санацією розуміється задоволення вимог кредиторів і виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами, у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зобов'язань. Отже, згідно з таким підходом санація за своєю правовою основою є лише інститутом переведення боргу. Проте з цим аж ніяк не можна погодитися. Новий Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», прийнятий у 1999 році, розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разі санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника. Досудова санація — система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестор, з метою запобігати його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство. Недоліки наведених визначень санації також цілком очевидні [31]. Своє тлумачення поняття «санація» має і Національний банк України: режим фінансової санації - це система не примусових і примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності й усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень. У Законі України «Про страхування» ми знаходимо також «оригінальне» тлумачення терміна «санація». Згідно із цим Законом примусова санація страхової компанії передбачає: проведення комплексної перевірки фінансово-господарськоїдіяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки; встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Комітетуу справах нагляду за страховою діяльністю; встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків зі страхувальниками; прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика. Зазначений підхід до розуміння сутності санації є надто одностороннім і не витримує жодної критики [68].Вырезано.Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке. Можна стверджувати, що «санація» є ширшим поняттям, ніж «реструктуризація». Реструктуризацію доцільно розпочинати на ранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості. А санація включає в себе як реструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності), так і заходи фінансового характеру (спрямовані на відновлення ліквідності та платоспроможності). В економічній літературі часто згадується концепція швидкого виявлення фінансової кризи та радикальних санаційних дій. Прихильники цього напрямку (здебільшого економісти-практики) не враховують, що в разі його вибору не залишається часу для досконалого дослідження причин кризи та розробки оптимальної санаційної стратегії. На противагу цим поглядам теоретики додержують думки, що цейтнот у підготовці санаційних заходів основний фактор майбутніх невдач, оскільки втрачається шанс для розробки імпровізованих та гнучких дій [77]. На методи та форми проведення санації вплинули розвиток економічної теорії; еволюція ролі держави як регулятора ринкової економіки; макроекономічні зміни в країнах колишнього соціалістичного блоку та зумовлений цими змінами трансформаційний спад; нові підходи до приватизації (реприватизації) підприємств. Вивчаючи теоретичну і практичну базу санації підприємств, ознайомлюємося з основними проблемами, що становлять предмет досліджень зарубіжних економістів у цій галузі. Предметом дискусій провідних учених Німеччини, США, Великобританії є питання, пов'язані з методами прогнозування банкрутства підприємств, класифікац^ R = 2*К1+0,1*К2+0,08*К3+0,45*К4+К5, (3.2) К1 - коефіцієнт забезпеченості власними засобами (К1>0,1); К2 - коефіцієнт поточної ліквідності (К2>2); К3 інтенсивність обороту капіталу, що авансується = об'єм реалізованої продукції / засоби, вкладені в діяльність підприємства (К3>2,5); К4 - коефіцієнт менеджменту або рентабельність продажів = прибуток від реалізації / виручка від реалізації (К4>(n-1) /r, де r- облікова ставка НБУ); К5 - рентабельність власного капіталу = балансовий прибуток / власний капітал (К5>0,2); R К1 = (власний капітал – необоротні активи)/обігові кошти; К1 = (38474 – 27486)/32499 = 0,3 (К1 >0,1 – задовільно)К2 =, (3,3)О — загальна сума капіталу підприємства, вкладеного в оборотні фонди і у фонди обігу: Омп — капітал, вкладений у витрати майбутніх період