Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках хімії Сьогодні до випускників середніх шкіл висуваються великі вимоги під час вступу до вищих навчальних закладів. Молоді, що закінчила школу, необхідно адаптуватися в складному сучасному світі, тому їй потрібна не стільки сума набутих знань, скільки вміння знаходити їх самостійно, щоб відчувати себе компетентними в будь-якій галузі, творчо мислити, успішно утвердитися в житті. У результаті роботи в школі я дійшла висновку, що досягти гарних успіхів у навчанні можна тільки шляхом підвищення інтересу до свого предмета. Напевно, однією з причин утрати цього інтересу є непридатність деяких традиційних прийомів і методів навчання для сучасних молодих людей. Освоєння хімії припадає в школі на 13-16 років, коли діти перебувають у так званому «кризовому» періоді. У цей час особливо розвинене почуття самосвідомості та власної гідності. У цьому віці відбувається зміна процесів психічного розвитку, перебудова ставлення до світу і до себе, виникає потреба в самовизначенні й самовираженні. У підлітка викликає нудьгу і роздратування авторитарний натиск, наказ. Я вважаю, що в сучасній школі дуже важливий особистісний підхід, необхідно працювати з кожним у зоні його найближчого розвитку. Одним із важливих моментів на уроці для дитини є розуміння необхідності особистої зацікавленості в набутті знань, щоб учні могли відчувати свою компетентність не лише в результаті процесу навчання, але я протягом нього. Я вважаю, що це і є умовою розвивального впливу навчання на особистість учня. Тому сучасний урок, на мою думку, має будуватися в поєднанні спеціально організованої діяльності та звичайного міжособистісного спілкування (готовність дитини до контакту, довірливість, зацікавленість), у такий спосіб через особистісний план спілкування на уроці реалізується врахування вікових, психологічних особливостей учнів: їхня готовність до розширення кола спілкування, до співпереживання проблем дорослих, прагнення до самоствердження. Найбільш поширеним методом навчання хімії в школі, незважаючи на експериментальний характер цієї науки, є усний виклад нового матеріалу вчителем. Останнім часом багато вчителів і методистів працюють над питанням активізації пізнавальної діяльності учнів під час викладу нового матеріалу. Прийоми активізації досить різноманітні, але в основі всіх їх перебуває збудження розумової діяльності учнів. Для активізації розумової діяльності учнів на уроці необхідно використати їхній життєвий досвід. Іноді вчитель цього не враховує — говорить багато й докладно про добре знайомій речі. У таких випад ках учням стає нецікаво слухати вчителя. Коли учні знають, то вони хочуть розповісти, а не слухати, і їм слід надавати можливість висловлюватися. Увага учнів— один із факторів, від яких залежить успіх уроку. Відомо, що увага в дорослих учнів більш зосереджена, ніж у дітей, однак вона залежить не лише від віку, але й від інших обставин (інтересу до досліджуваних тем, складу характеру учня). Тому мені як учителеві часто доводиться замислюватися над питаннями активізації уваги на уроках. Активізувати увагу класу і підтримувати її на всіх етапах навчального процесу, змусити учнів слухати вчителя і своїх товаришів, серйозно спостерігати, вдумливо сприймати матеріал — надзвичайно важливе і складне завдання. У своїй роботі намагаюся використовувати різноманітні методи й прийоми, застосування яких дозволяє вивчити основний матеріал на уроці. Вивчення нового матеріалу Активізації розумової діяльності учнів сприяє виконання вимог до усного викладу вчителя. Чітка постановка цілей і завдань перед учнями. Зрозумілість і чіткість цілей і конкретність завдань мобілізують увагу учнів, а увага активізує мислення. Послідовність, логічна цілісність викладу. Емоційність викладу. Емоції, що збуджуються в учнів під час прослуховування, мають не лише виховне значення, але й виконують дидактичні функції. Проблемність викладу, тобто постановка питань і завдань у процесі викладу, висунення гіпотез і розв'язання їх через аналіз протилежностей. Велике значення надаю характеру словесного пояснення нового матеріалу. Мова вчителя має бути науковою за своїм змістом, простою, чіткою, але й образною, барвистою, із застосуванням порівнянь, метафор, епітетів. Під час вивчення теми «Вода» у 8 класі з метою активізації уваги учнів пояснення нового матеріалу проводжу в такий спосіб: «Ви подивіться, яка дивна речовина вода. Сама вона рідина, а складається з водню і кисню. Речовина, яку ми називаємо водень, горить, а речовина кисень підтримує горіння. Здається, що досить лише кинути запалений сірник у море, як воно спалахне. А виходить навпаки: море не тільки не запалюється, але запалений сірник гасне, якщо кинути його у воду». У 10 класі перед вивченням теми «Фосфор» використовую уривок із книги О. Є. Ферсмана «Цікава хімія» про відкриття фосфору: «...Але ось у 1669 році одному з алхіміків, що працювали в Гамбурзі, пощастило. У пошуках дорогоцінного каменю він узяв свіжу сечу, випарив її досуха, а чорний залишок прожарив. Спочатку обережно, потім сильніше він підігрівав цей залишок, і у верхній частині трубки почала накопичуватися біла соскоподібна речовина, що, на здивування алхіміка, світилася. Геннік Бранд — так звали цього алхіміка — тривалий час ретельно приховував своє відкриття. Марні були спроби інших алхіміків проникнути в його лабораторію. Сильні світу цього приїжджали до Гамбурга, намагаючись купити в нього цю таємницю. Відкриття справило величезне враження; найвідоміші вчені XVII століття зацікавилися ним, вважаючи, що нарешті знайдено філософський камінь. Камінь цей світився холодним спокійним світлом, який назвали "холодним вогнем", а власне речовина одержала назву "фосфор" (грецькою — "той, що несе світло")». Для мобілізації уваги учнів значну роль відіграє пояснення теми уроку. А її можна повідомити по-різному. Оголосити стисло лише назву, наприклад «Солі амонію», або дати більш докладну характеристику: «Сьогодні ми повинні вивчити властивості солей амонію, довідатися, чим ці солі відрізняються від інших, яке вони мають значення в народному господарстві». Я намагаюся пояснювати за другим варіантом, тому що він змушує учнів уважно поставитися до завдання. Одним із важливих завдань навчання й підготовки учнів до активного сприйняття нового матеріалу є пояснення значення знань з хімії в практичному житті людини. Наприклад, розпочинаючи вивчення теми «Сульфатна кислота», я так визначаю її значення в житті людини: «... Не дуже часто нам доводиться мати справу безпосередньо із сульфатною кислотою, може здатися, що вона не така вже й потрібна. Однак важко знайти інший продукт, що був би таким необхідним, як сульфатна кислота. Для чого ж вона потрібна? Предметами першої необхідності для нас є хліб, овочі, крупа. Одержати їх у достатній кількості можна в разі гарного врожаю, а його забезпечує насамперед правильне і своєчасне внесення добрив. На виготовлення добрив витрачається близько половини всієї сульфатної кислоти, яку одержують на хімічних заводах».^ Значення експерименту в активізації навчального процесу Крім іншого, необхідно враховувати той факт, що хімія є одним з кількох шкільних предметів, на якому учні можуть і повинні засвоювати матеріал, не тільки слухаючи й читаючи матеріал, скільки здійснюючи своїми руками певні дії, а також спостерігаючи за діями викладача. Під вищесказаним я, звичайно, маю на увазі практичні досліди. Хімічний дослід, особливо якщо він яскравий, цікавий або прив'язаний до практичного життя, здатний по-справжньому захопити учня досліджуваним предметом. Під час демонстрації дослідів або проведення їх самими учнями активізуються всі канали надходження інформації (візуальний, слуховий, дотикальний). Особливо важливе проведення дослідів на початкових етапах вивчення хімії. Адже навіть дорослій людині цікаво спостерігати, як проявляються написи на папері (дослід з фенолфталеїном і амоніаком) або як куряче яйце потрапляє в пляшку з вузьким горлечком (дослід з оцтовою кислотою), а 13—14-річнш дитині це цікаво ще більше. Будь-яка наука без практичного значення — «мертва наука»,, хімія ж без експерименту — «мертва» апріорі. Дітям, нехай і досить дорослим дітям, через психологічні особливості завжди цікавіше подивитися, ніж послухати, спробувати зробити щось самим, ніж записувати під диктовку терміни й поняття. Важко контролювати увагу учнів, стоячи до них спиною біля дошки, записуючи формули та правила. Набагато легше робити це, проводячи разом з ними хімічний експеримент або дослід. Учень стає не пасивним слухачем, дивлячись на якого, не розумієш, засвоює він матеріал чи просто мрійливо дивиться у вікно, але й активним учасником уроку, експеримент — це та панацея, що зацікавить і спокійного, відповідального учня, і учня, який не вирізняється посидючістю. У будь-якому разі яскравість і барвистість хімічного досліду відкладеться в пам'яті в усіх присутніх на уроці учнів, і певний мінімум знань одержать як і ті, хто вкрай рідко відкриває підручник, так і учні, що займаються постійно.^ Молодіжна субкультура і навчальний процес У нашій школі вчаться учні з різних соціальних шарів, і, відповідно, спостерігається значний розрив у психологічних характеристиках. Але вік дітей, яким викладається хімія, недарма називають перехідним. Цьому віку властиві певні фактори, що не залежать ні від соціального, ні від матеріального, ні від якогось іншого статусу Уже не маленька, але ще й не доросла людина хоче, щоб до неї ставилися як до рівного. Звичайно ж, учитель не може дозволити собі бути постійно «у близьких стосунках» зі своїми учнями. Ми не можемо «здитиніти», тому що в цьому випадку з'являється небезпека, що через інші психологічні особливості цього віку учнів не виконуватиметься основна функція педагога — навчити й виховати, але необхідно цікавитися тією субкультурою, в якій живуть наші учні. Кінофільми, книги, комп'ютерні ігри, музика, пісні, якими захоплюється більшість дітей, мають бути не лише об'єктами нашої пильної уваги, але й у міру можливості вивчатися нами щодо їх використання в активізації навчального процесу. Наприклад» невмирущий «Термінатор» — це просто знахідка для вчителя хімії. Тут і тема аморфності речовин, і розчинення металів, і перехід речовин у різні стани. Любителям «важкої» музики можна запропонувати знайти найважчий метал (Os), пояснити, що таке корозія металу, взявши за основу не термін, а назву цієї групи. Комп'ютерних же ігор, особливо в жанрі «квест», де хімія бере участь не лише опосередковано, але і прямо, просто величезна кількість. Звичайно, спиратися тільки на цю субкультуру в навчанні було б невірно, але в схемі «зацікавити -навчити, перевірити» на першому етапі вона може відіграти дуже корисну й важливу роль. Головне— пам'ятати й дотримуватися тієї грані, за якою зацікавленість, учня предметом переходить у просте обговорення книги, пісні або фільму. У мене є досвід роботи з дітьми з дитячого будинку і, незважаючи на їхні, з об'єктивних. причин, складні психологічні характеристики, вони позитивно реагували на бажання педагога знати їхні інтереси й захоплення. Насправді прикладів, здатних активізувати пізнавальну діяльність учнів, можна навести ще дуже й дуже багато. Але формат статті не дозволяє мені розширювати цю тему нескінченно. Підбиваючи підсумок вищесказаному, хочу насамперед відзначити, що не слід боятися й соромитися вчитися самим. Не слід боятися вчитися доброзичливості й відкритості: вони ще нікому не нашкодили. На завершення хочу сказати, що всі ми були дітьми й, будемо чесні, на жаль, більшості з нас, як і більшості нинішніх дітей, навчатися було нецікаво. Але для того щоб навчатися було цікаво, треба цікаво вчити.