АНАЛІЗ вивчення обізнаності населення м. Тернополя з питань профілактики та поширення туберкульозу. Працівниками комунальної установи Тернопільської обласної ради „Центр здоров’я” 24.03.2010 року під час проведення акції на Театральному майдані проведено анкетування для вивчення обізнаності жителів та гостей м. Тернополя з питань поширення та профілактики туберкульозу. Всього було опитано 456 респондентів: віком до 30 років 52%, до 40 років 8%, до 50 років 16%, після 50 років – 24%. З них жителів села 14%, міста - 86%. З опитаних респондентів 32% - це люди, котрі займаються розумовою працею, 17% - займаються фізичною працею, 21% - учнівська та 20% студентська молодь, 10% - пенсіонери. Було запропоновано 8 основних запитань з профілактики та поширення туберкульозу. На запитання, яким захворюванням є туберкульоз, отримані відповіді: 95,2% респондентів вважають туберкульоз інфекційним та заразним захворюванням, 4,6% - спадковим, 0,2% - не знають.На відповідь, при яких обставинах людина захворіє туберкульозом , - 83% - вважають контакт з хворим на туберкульоз, 23,8% - через заражені продукти харчування (молоко чи м’ясо), 4,7% - при вживанні фруктів і овочів, 26,2% - в автотранспорті, 20% - при контакті з тваринами, птахами – 9,5%. Не знали відповіді – 4%.Як може потрапити мікобактерія в організм людини, – 57% респондентів вважають, що через шлунково-кишковий тракт, вживаючи заражені продукти, 64% - при вдиханні повітря, де проживає хворий на туберкульоз, при поцілунках - вважають 28% опитаних, по 12% респондентів відповіли - через ушкоджену шкіру при контакті із зараженою білизною та через предмети побуту хворого, 28% - під час переливання крові, 57% - при спілкуванні з хворим під час чхання чи кашлю. Що сприяє захворюванню на туберкульоз, - правильну відповідь на це запитання дала переважна більшість респондентів. Вони вважають, а це 51% опитаних, що це - незадовільні умови проживання, 41% - часті простуди, 38% - недостатнє харчування, 37% - зниження опірності організму , 31%- зловживання алкоголем, 49%- вживання наркотиків та тютюну, 11% - хронічні захворювання.Майже всі респонденти правильно перерахували ознаки туберкульозу у хворої людини, лише 3% - не знали відповіді.Що туберкульоз уражає всі органи, знали 30% респондентів, органи легенів та кістки – 69%, печінку, нирки, серце – 12%, очі, шкіру, статеві органи - 3%, 3% – не відповіли на запитання чи не знали відповіді.Чи виліковується туберкульоз, - 67% відповіли так, якщо туберкульоз виявлений на початковій стадії, по 4% - не знали відповіді або відповіли ні, 25% - відповіли ствердно.На запитання, як виявити туберкульоз, - своєчасно проходити флюорографію стверджують 80%, проводити проби Манту – 45%, 5% - не знали відповіді, 4% - пропонували обстежувати інші органи. Проведене соціологічне опитування вказує на те, що всі респонденти – це люди, які не байдужі до свого здоров’я, займають активну життєву позицію. Основні питання щодо поширення та профілактики туберкульозу для жителів м. Тернополя були відомі. Позитивним є той момент, що респонденти правильно відповіли на ряд запитань, які пов’язані з факторами поширення, ризику виникнення та обставин захворювання на туберкульоз. Під час акції на Театральному майдані виявили бажання пройти флюорографію 308 осіб, з них 10 – потребують додаткового обстеження.^ Підготувала: лікар –методист „ Центру здоров’я” Зот Г. Г.Інформаційне повідомлення МОЗ України24 березня - Всесвітній день боротьби з туберкульозомПочаток 90-х років минулого століття став етапом, коли більшість країн світу опинилися перед загрозою світової епідемії туберкульозу. Епідеміологічні дослідження показали, що 95% усіх випадків туберкульозу припадало на країни, що розвиваються. У країнах Європейського регіону спалах туберкульозу відзначали в Східному регіоні, особливо в країнах Радянського Союзу. Рівень захворюваності перевищував межу 100 випадків на 100 тис. населення в більшості країн східної Європи. Зважаючи на значне поширення туберкульозу в Європейському регіоні, ВООЗ оголосила глобальну небезпеку щодо туберкульозу. ВООЗ була розроблена стратегія контролю над туберкульозом, яка гарантувала найкращий спосіб застосування протитуберкульозних препаратів, що існують — короткострокове лікування під прямим наглядом. Аналогічна ситуація склалася в Україні у 1995 році, коли почали відзначати стрімке збільшення захворюваності та смертності від цієї хвороби. Захворюваність на туберкульоз, починаючи із 1992 року, неухильно зростала і збільшилась за цей період у 2,4 рази - з 35,0 випадків на 100 тис. населення до 84,5 випадків на 100 тис. населення у 2005 році, коли відзначали максимальний рівень цього показника. Показник смертності за період епідемії збільшився в 2,7 рази – з 9,5 випадків у 1992 році до 25,3 випадку на 100 тис. населення у 2005 році. З 2006 року відзначається повільне зменшення показників захворюваності та смертності. У 2009 році захворюваність на туберкульоз становила 74,4 випадків на 100 тис. населення (31807 осіб), що на 7% менше, ніж у 2008 році і на 12% менше порівняно з 2005 роком, коли відзначали максимальний рівень цього показника. Рівень смертності знизився на 29 % з 25,3 випадків на 100 тис. населення у 2006 році до 18,2 випадків на 100 тис. населення у 2009 році (7676 осіб). Знизився та стабілізувався рівень захворюваності підлітків і в 2009 році становив 31,2 випадку на 100 тис. підліткового населення, що складало 534 підлітка. Захворюваність на туберкульоз дітей за весь період незалежності України не зазнала змін і складала в 2009 році 8,9 випадку на 100 тис. дитячого населення (575 дітей). Відзначається позитивна динаміка щодо зниження показника захворюваності на туберкульоз серед міських жителів України. Так, із 2005 року цей показники становив 84,7 випадки на 100 тис. відповідного населення , а в 2009 році вже 70,9 випадків на 100 тис. відповідного населення. Серед сільського населення аналогічна тенденція спостерігається з 2007 року, де показник захворюваності становив 83,2 на 100 тис. населення у 2008 році до 76,7 в 2009 році. Близько 86% хворих на туберкульоз складають особи працездатного і репродуктивного віку. Із всіх вперше виявлених хворих на туберкульоз у 2009 році непрацюючі працездатного віку склали 53,1%, пенсіонери – 13,3%, робітники – 12,1%, вперше виявлені хворі, які зареєстровані в інших міністерствах і відомствах – 4,2%, службовці – 3,7%, робітники аграрного сектору – 1,3%, особи без постійного місця проживання – 1,5%, учні – 1,9%, медичні працівники – 1,7%, особи, які повернулися з місць позбавлення волі – 0,5%, студенти – 1,9%, приватні підприємці – 0,9%, інші – 4,0%. Збільшується захворюваність на поєднане захворювання туберкульоз/ВІЛ-інфекцію. Якщо в 2008 році показник захворюваності на поєднане захворювання становив 5,0 на 100 тис. населення, то в 2009 році його рівень сягав вже 8,8 випадків. Туберкульоз залишається основною причиною смерті хворих на СНІД. У 2009 році 1979 ВІЛ-інфікованих хворих померли від туберкульозу, що складає 76,4% від усіх випадків смерті від СНІДу. Високий рівень захворюваності на туберкульоз серед медичних працівників як загально лікарняної мережі, так і протитуберкульозних закладів, негативно впливає на престиж професії та заглиблює кадрову кризу. У 2009 році на туберкульоз захворіло 580 медичних працівників, що складало 69,8 на 100 тис. медичних працівників, з них 42,7 % складали медичні сестри та лаборанти, 41,5 % – молодший медичний персонал, 15,8 % — лікарі. Загальновідомим є факт надзвичайного поширення захворювання на туберкульоз в пенітенціарній системі. Разом із тим, показник захворюваності на туберкульоз (кількість вперше виявлених хворих на туберкульоз на 100 тис. осіб) в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах протягом останніх 10 років має стійку тенденцію до зниження і стабілізації та зменшився у 4,7 рази з 2000 року (2000 рік – 4873,6; 2009 рік – 1030,5). У 2009 році цей показник залишився на рівні 2008 року та склав 1030,5 на 100 тис. осіб (2008 рік – 997,6), що у 14 разів перевищує цей показник серед населення України в цілому (72,7 на 100 тис. населення). Щороку на волю виходять десятки тисяч хворих на активні форми туберкульозу та багато тисяч інфікованих. А якщо мати на увазі, що до 40% хворих з числа амністованих та звільнених не прибувають на місце призначення і випадають з поля зору протитуберкульозних установ, то можна уявити, яке це могутнє джерело розповсюдження інфекції. У зв’язку із законодавчою неврегульованістю питання щодо прийому до СІЗО хворих на туберкульоз, де відсутні умови щодо їх ізоляції від суспільства, належного обстеження та лікування, створюються умови для поширення захворювання на туберкульоз, у тому числі резистентного до протитуберкульозних препаратів, у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань, серед працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, органів внутрішніх справ, судів, прокуратури та ін. Незважаючи на позитивні зрушення в контролі за туберкульозом, ситуація з туберкульозом в Україні лишається загрозливою, оскільки рівень захворюваності на туберкульоз, смертності від нього ще залишаються на епідемічному рівні, а на цьому фоні відзначають поширення мультирезистентного туберкульозу. За оцінками ВООЗ в Україні 16% хворих з новими випадками туберкульозу мають мультирезистентну форму захворювання, що складає 9835 осіб. Серед повторних випадків частота мультирезистентності перевищує 50%. Загальна кількість хворих 4 категорії, яку формують пацієнти з хіміорезистентним туберкульозом складала в 2009 році 22371 хворий. Україна віднесена до 27 країн світу, в яких зосереджено 85% всього тягаря мультирезистентного туберкульозу, та посідає 4 місце в світі по поширеності мультирезистентного туберкульозу серед хворих з новими випадками туберкульозу. В Україні зареєстровані випадки розширеної медикаментозної резистентності (майже до усіх відомих протитуберкульозних препаратів) як і в 54 країнах світу. Протитуберкульозну службу в Україні очолює Комітет з питань протидії з ВІЛ/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам, який діє у складі МОЗ України. Головним науково-методичним закладом в галузі фтизіатрії є ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України», на базі якого розташована Референс лабораторія з мікробіологічної діагностики туберкульозу, на яку спільним Наказом МОЗ та АМН України № 337/42 від 20.05.2009 покладені функції Центральної референс лабораторії МОЗ України. Для підготовки лікарів фтизіатрів діє 21 кафедра в вищих навчальних закладах IV рівня акредитації додипломної та післядипломної освіти. Нажаль, в Україні в галузі фтизіатрії існує кадрова криза. На 3573 посадах лікарів-фтизіатрів працює 2502 фахівців, що складає 70,0% від потреби, до того ж 35,3 % - лікарі пенсійного віку. У 2009 році рівень фінансування заходів Програми становив 535, 5 млн. (140,78 млн. з Державного бюджету та 384,51 млн. – з місцевого бюджету), що на 209 млн. більше ніж на початку Програми в 2007 році. Нажаль, в 2009 році відбулося зменшення фінансування з державного бюджету на 59,42 млн. грн.., що не дозволило забезпечити виконання деяких заходів Програми, а саме закупівлю обладнання для діагностики туберкульозу.