Рефератциклу наукових праць „Конструювання гідрогелів, прищеплених до пероксидованої полімерної поверхні, для біомедичних застосувань”, поданого на здобуття щорічної премії Президента України для молодих вченихн.с. Тарнавчика Ігоря ТарасовичаДо циклу наукових праць “Конструювання гідрогелів, прищеплених до пероксидованої полімерної поверхні, для біомедичних застосувань” належать такі статті, опубліковані Тарнавчиком Ігорем Тарасовичем зі співавторами у 20032009 рр. Tarnavchyk I., Voronov A., Kohut A., Nosova N., Varvarenko S., Samaryk V., Voronov S. Reactive hydrogel networks for the fabrication of metal-polymer nanocomposites // Macromolecular Rapid Communications - 2009. - V. 30. - pp. 1564-1569. SJR (2009): 0,288; impact factor 3,907.Samaryk V., Tarnavchyk I., Voronov A., Varvarenko S., Nosova N., Kohut A., Voronov S. A new acrylamide-based peroxide monomer: Synthesis and copolymerization with octyl methacrylate // Macromolecules – 2009. - V. 42. - pp. 6495-6500. SJR (2009): 0,370; impact factor 4,407.І.Т. Тарнавчик, В.Я. Самарик, А.С. Воронов, С. М. Варваренко, Н.Г. Носова, А.М. Когут, С.А. Воронов «Формування гідрогелей прищеплених до полімерної поверхні для біомедичних застосувань» // Доповіді НАН України. - 2008. - № 7. - С.146-150. Індекс інтегрованості в систему наукових комунікацій – 9.І.Т. Тарнавчик, В.Я. Самарик, А.С. Воронов, С. М. Варваренко, Н.Г. Носова, А.М. Когут, С.А. Воронов «Формування пористих гідрогелів з регульованими фізико-механічними властивостями» // Доповіді НАН України. - 2008. - № 9. - С.132-137. Індекс інтегрованості в систему наукових комунікацій – 9.A.S. Voronov, I. Tarnavchyk, N. Nosova, V. Samaryk, S. Vasylyev, A. Kohut, S.A. Voronov. New Polymeric Hydrogels Covalently Grafted to Planar Polymer Surfaces // Polymeric Materials: Science & Engineering. – 2008. -№ 96. – P. 695.Samaryk V., Varvarenko S., Tarnavchyk I., Nosova N., Puzko N., Voronov S. Formation of polymer nanolayers with special properties at Polymer surfaces // Macromolecular Symposia. - 2008. - №267. - P 113-117. SJR (2009): 0,076; impact factor 0,913.Yu.V. Roiter, V.Ya. Samaryk, S.M. Varvarenko, N.G. Nosova, I.T. Tarnavchyk, J. Pionteck, P. Pötschke, S.A. Voronov. Peroxide-containing compatibilizer for polypropylene blends with other polymers // Macromolecular Symposia. - 2004. - № 210. - P.209-217. SJR (2009): 0,076; impact factor 0,913.Самарик В.Я., Тарнавчик І.Т., Воронов С.А. Реакційна здатність N-[(трет-бутилперокси)метли]акриламіду в реакціях кополімеризації // Вісник НУ “Львівська політехніка”, Хімія, технологія речовин та їх застосування. - 2008. - № 622. - С.163-167. Індекс інтегрованості в систему наукових комунікацій – 7.І.Т. Тарнавчик, В.Я. Самарик, Н.Г. Носова, С.М. Варваренко, С.А. Воронов Новий метод синтезу пористих гідрогелів // Вісник НУ “Львівська політехніка”, Хімія, технологія речовин та їх застосування. - 2008. - № 609. - С.338-340. Індекс інтегрованості в систему наукових комунікацій – 7.І.Т. Тарнавчик, С.М. Варваренко, Н.Г. Носова, Н.В. Пузько Особливості кополімеризації N-[(трет-бутилперокси)метил]акриламіду з октилметакрилатом // Вісник НУ “Львівська політехніка”, Хімія, технологія речовин та їх застосування. - 2008. - № 622. - С.168-171. Індекс інтегрованості в систему наукових комунікацій – 7.І.Т. Тарнавчик, В.Я. Самарик, С.М. Варваренко Формування перехреснозшитих гідрогелей, ковалентно закріплених на полімерній поверхні // Вісник НУ “Львівська політехніка”, Хімія, технологія речовин та їх застосування. - 2008. - № 609. - С.333-337. Індекс інтегрованості в систему наукових комунікацій – 7.Самарик В.Я., Варваренко С.М., Носова Н.Г., Тарнавчик І.Т. Одержання полімерних акрилатних покрить на поверхні пероксидованих поліолефінів // Вісник НУ “Львівська політехніка”, Хімія, технологія речовин та їх застосування. - 2003. - № 488. – С. 322-325. Індекс інтегрованості в систему наукових комунікацій – 7.Стецишин Ю.Б., Тарнавчик І.Т., Самарик В.Я., Носова Н.Г. Модифікація поверхні полеолефінів за допомогою гетерофункціональних поліпероксидів // Вісник НУ “Львівська політехніка”, Хімія, технологія речовин та їх застосування. - 2004. - № 516., С.166-170. Індекс інтегрованості в систему наукових комунікацій – 7.Носова Н.Г., Варваренко С.М., Стецишин Ю.Б., Самарик В.Я., Тарнавчик І.Т. Пероксидація полімерних поверхонь поліперестерами // Вісник НУ “Львівська політехніка”, Хімія, технологія речовин та їх застосування. - 2005. - № 529. - С.236-239. Індекс інтегрованості в систему наукових комунікацій – 7.В циклі наукових праць наведені результати досліджень по створенню теоретичних основ формування реакційноздатних (пероксидовмісних) полімерних наношарів на поверхнях карболанцюгових полімерів та їх застосування для одержання гідрогелів, ковалентно прищеплених до цих поверхонь, для біомедичного застосування. Роботи, що входять до циклу праць, присвячені: - модифікуванню (активації) поверхонь поліолефінів (зокрема поліпропілену, поліетилену) та поліетилентерефталату, які дозволені до застосування у медицині, новими модифікаторами синтезованими з доступної сировини, з використанням дешевих технологічно доступних методів, з метою подальшого прищеплення гідрогелів до активованих полімерних поверхонь; - формуванню полімерних каркасів гідрогелів з їх одночасним прищепленням до попередньо модифікованої (активованої) полімерної поверхні; - регулюванню властивостей полімерних гідрогелів через утворення пористої структури, або зміни складу полімерного каркасу чи ступеня його структурування; - наповненню гідрогелів наночастинками срібла (золота) для надання їм спеціальних властивостей, зокрема антибактеріальних. Тематика цих публікацій дає змогу об’єднати їх у єдиний цикл наукових праць, присвячений розробленню способів створення гідрогелів поліакриламіду, їх ковалентного закріплення на поверхнях поліетилену, поліпропілену, поліетилентерефталату, які широко використовуються у медицині, та надання таким гідрогелям антибактеріальних властивостей. Останнім часом, в процесах пролонгованого транспорту лікарських засобів в організмі широко досліджуються і використовуються гідрогелі, як матриці для контрольованого вивільнення біологічно-активних речовин, як лікувальні пов’язки для ран та опіків, а також для конструювання тканин організму. Актуальність та унікальність їх застосування полягає в тому, що вони мають біосумісні властивості, не спричиняють подразнення та реакції з боку тканин організму, які з ними контактують. Проте, недоліками, що суттєво обмежують застосування гідрогелів в медицині, є недостатня механічна міцність цих матеріалів та можливість мікробної контамінації. Відомі методи підвищення міцності полімерних гідрогелів передбачають модифікування їх структурного каркасу (перш за все збільшення густини зшивання), але це часто призводить до суттєвого погіршення інших характеристик (швидкість сорбції та десорбції; зменшення рівноважного ступеня набухання). Сучасним, найбільш перспективним, методом покращення експлуатаційних характеристик гідрогелів, який не викликає зміни їх природи, вважається закріплення полімерних каркасів гелів на поверхнях полімерних субстратів. Робота подається повторно. З часу попереднього представлення (2009р., «Формування гідрогелів біомедичного призначення для створення протиопікових та лікувальних пов’язок із застосуванням гетерофункціональних поліпероксидів») робота отримала розвиток прикладного характеру. Зокрема, до циклу праць включені публікації, які відображають можливість синтезу модифікаторів полімерних поверхонь з промислово доступної сировини (наведено метод одержання пероксидного мономеру з промислового продукту - акриламіду, який захищений патентом України), а також способи контрольованого наповнення гідрогелів наночастинками металічного срібла та золота для надання їм спеціальних властивостей, зокрема, антибактеріальних. Крім того, результати роботи були впроваджені у виробництво, що підсилило практичну значимість роботи.^ Мета роботи. Основною метою досліджень є розроблення методів формування тривимірного полімерного каркасу гідрогелю з його одночасним прищепленням до пероксидованої полімерної поверхні та створення гідрогелевих полімерних систем з покращеними фізико-механічними та антибактеріальними властивостями для біомедичних застосувань. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання: одержати нові пероксидовмісні модифікатори поверхонь з пероксидними фрагментами різної природи. Встановити можливість активації планарної поверхні поліолефінів із застосуванням нових пероксидовмісних модифікаторів; одержати ковалентно закріплені на активованій поверхні поліпропілену гідрогелі через формування полімерного каркасу гідрогелів за радикальним та конденсаційним механізмами з одночасним прищепленням каркасу до поверхні; одержати пористі гідрогелі з регульованими фізико-механічними властивостями, через формування полімерного каркасу гідрогелю, наповненого частинками діоксиду силіцію з модифікованою поліакриламідом поверхнею, і подальшим вилученням частинок наповнювача; розробити технологічно зручний спосіб формування гідрогелів, наповнених наночастинками, через синтез наночастинок срібла та золота, рівномірно розподілених у полімерній матриці гідрогелю без введення токсичних низькомолекулярних відновлюючих агентів.В основу роботи покладено розроблення нового методу одержання ковалентно закріплених на полімерній поверхні гідрогелів, який передбачає активацію полімерних поверхонь, чепез використання поліпероксидних макроініціаторів. Такий підхід забезпечує ефективну активацію (пероксидацію) полімерної поверхні, а також широкі можливості для формування ковалентно зв’язаного з поверхнею полімерного каркасу гідрогелю. Слід зазначити технологічність запропонованих методів формування гідрогелів, промислову доступність та дешевизну вихідних речовин.^ Наукова новизна Вперше досліджено закономірності перебігу реакції взаємодії N-(гідроксиметил)акриламіду та трет-бутилгідропероксиду в залежності від природи розчинника, концентрації каталізатора та температури, що дозволило розробити метод синтезу і одержати новий тип пероксидного мономеру N-(трет-бутилпероксиметил)акриламіду (ПА). Кополімеризацією ПА з октилметакрилатом вперше одержані поліпероксиди - модифікатори, які забезпечують високу ефективність прищеплення у водних середовищах. Вперше проведена пероксидація поверхні поліпропілену з використанням таких модифікаторів, та одержані прищеплені до неї гідрогелі шляхом формування тривимірного полімерного каркасу гідрогелів по радикальному та конденсаційному механізмам з одночасним прищепленням його до поверхні. З використанням пероксидовмісних макроініціаторів вперше отримані гідрогелеві пов’язки, в яких гідрогель ковалентно прищеплений до поліпропіленової сітки. На відміну від існуючих пов’язок (LuoFucon, ReliaMed® Hydrogel Dressings, AQUAFLO, NU-GEL, Flexigel, Aquamatrix та ін.), гідрогелі, прищеплені до поліпропіленової сітки мають покращені фізико-механічні властивості, що дозволяє проводити цикли зневоднення, стерилізації та набухання гідрогелів з сорбцією ряду лікарських засобів для наступного їх вивільнення при лікуванні.^ Основний зміст роботи та її науково-технічні результати. На кафедрі органічної хімії Національного університету "Львівська політехніка" накопичено великий досвід з модифікування міжфазних поверхонь різної природи в різноманітних гетерогенних системах. Модифікування міжфазних поверхонь здійснюється завдяки перебігу вільно-радикальних процесів, ініційованих пероксидовмісними гетерофункціональними полімерами. Такі поліпероксиди були іммобілізовані на межі розділу фаз різноманітних колоїдних систем – у наповнених полімерах, латексах та деяких полімерних сумішах. Показано, що для успішного прищеплення реакційноздатних пероксидовмісних макромолекул до полімерної поверхні, гетерофункціональний поліпероксид повинен мати в структурі фрагменти, які створюють умови для первинної взаємодії з полімерною поверхнею за рахунок фізичних сил, та фрагменти з пероксидними групами, які забезпечують перебіг реакцій передачі ланцюга та рекомбінації утворених макрорадикалів поверхні та поліпероксиду. У результаті проведених досліджень виявлено, що гетерофункціональні поліпероксиди з перестерними та дитретинними пероксидними фрагментами забезпечують ефективне модифікування полімерних поверхонь в неводних середовищах. Проте, для прищеплення полімерного каркасу гідрогелю доцільно здійснювати полімеризацію у водному середовищі, де, як виявилось, ефективність прищеплення з використанням макроініціаторів, що містять перестерні та дитретинні пероксидні фрагменти, була невисокою. Тому, нами було розроблено синтез нового пероксидовмісного макроініціатора - N-[(трет-бутилперокси)метил]акриламід-ко-октилметакрилату, який містить первинно-третинні пероксидні фрагменти у бічних відгалуженнях. Запропонований метод дозволяє регулювати вміст пероксидних фрагментів у складі макромолекул пероксидовмісного кополімеру (модифікатора поверхні). Проведені дослідження кополімеризації пероксидного мономеру з октилметакрилатом показали, що октилметакрилат (1) є більш реакційноздатним в реакціях кополімеризації ніж N-[(трет-бутилперокси)метил]акриламід (2). Визначені константи кополімеризації становлять r1 = 0,25, r2 = 4,2. Тому склад кополімеру суттєво залежить від конверсії мономерів. Розроблено та обґрунтовано рекомендації до синтезу кополімерів з регульованим вмістом первинно-третинних пероксидних фрагментів. Формування полімерного каркасу гідрогелю, прищепленого до полімерної поверхні передбачає наступні етапи: 1. пероксидація поверхні; 2.формування полімерного каркасу, з його одночасним прищепленням до полімерної поверхні. Перший етап ковалентного прищеплення гідрогелю, а саме – прищеплення молекул макроініціатора здійснено в температурному діапазоні 100-110 °С протягом 4-9 годин термостатування. Пероксидні групи при їх термолізі ініціюють процеси з утворенням вільних мікрорадикалів та макрорадикалів поліпероксиду та поверхні. Завдяки рекомбінації макрорадикалів поверхні з макрорадикалами поліпероксиду забезпечується ковалентне прищеплення до поверхні молекул поліпероксиду, які містять пероксидні фрагменти, що не розпались під час термолізу. В результаті пероксидації поверхні прищеплений до поверхні полімерний наношар містить регульовану кількість реакційноздатних пероксидних груп, які здатні ініціювати радикальну полімеризацію, для здійснення цільового прищеплення гідрогелевого каркасу до поверхні. В циклі праць розглянуто та досліджено два методи формування каркасу гідрогелів - за конденсаційним та радикальним механізмами. Наявність в прищепленому до поверхні поліпероксидному наношарі реакційноздатних пероксидних груп дозволяє здійснювати полімеризацію функціональних мономерів, ініційовану за механізмом „прищеплення від”. Таким чином, одержано модифіковані поліакриламідом поліпропіленові субстрати. В подальшому вони використовувались для формування прищеплених гідрогелевих шарів за конденсаційним механізом. Модифіковані субстрати отримували шляхом пероксидації поверхні при 110 С, протягом 4 год. з наступним прищепленням поліакриламіду, з 8%-го водного розчину (рН = 6÷7), при 80 С, протягом 15 год. Прищеплення ланцюгів поліакриламіду підтверджено методами ІЧ-спектроскопії з Фур’є-перетворенням та атомно-силової мікроскопії. Для формування каркасу гідрогелю було використано водорозчинні полімери (поліакриламід та полі(N-гідроксиметилакриламід)), які взаємодіють з утворенням міжмолекулярних ковалентних зв’язків. Ковалентне закріплення гідрогелю на полімерній поверхні забезпечували тим, що реалізували одночасне сумісне структурування молекулами полі(N-гідроксиметилакриламіду) полімерних молекул поліакриламіду, ковалентно-прищеплених до поверхні поліпропілену та нашарованих на поверхню у водному розчині. Використання поліакриламіду та полі-N-(гідроксиметил)акриламіду, з різними молекулярними масами та зміна кількісних співвідношень між цими полімерами, дозволяє конструювати полімерний каркас гідрогелів різної будови та регулювати їх властивості в широких межах. Автором досліджено вплив молекулярної маси, концентрації та співвідношення гелеутворюючих полімерів на фізико-механічні властивості та рівноважний ступінь набухання гідрогелів. Встановлено, що ефективність прищеплення полімерного каркасу гідрогелю до поверхні поліпропілену за конценсаційним механізмом, перш за все, залежить від ступені модифікування поверхні поліакриламідом. При ступені модифікування поверхні поліпропілену поліакриламідом менше ніж 60%, ефективне ковалентне зв’язування гідрогелю з поверхнею не забезпечується, що було показано при дослідженні поверхневих характеристих поліакриламідних субстратів, при повному механічному та екстракційному видаленні гідрогелю з поверхні. Важливо, що запропонований підхід доцільно використовувати також для створення пористих гідрогелів та покращення їх фізико-механічних характеристик. Останнім часом пористі гідрогелі широко застосовуються в процесах транспортування ліків та інженерії тканин. Зразки пористих гелів готували змішуванням гелеутворюючих полімерів, з одночасним наповненням модифікованими частинками діоксиду силіцію і подальшим їх видаленням обробкою 3% HF. Модифікування частинок SiO2 здійснювали прищепленням до їхньої поверхні ланцюгів поліакриламіду, з використанням попередньо сорбованого макроініціатора (кополімеру N-[(трет-бутилперокси)метил]акриламіду з акриламідом), що дозволяє зміцнити стінки пор і суттєво покращити міцність пористих гелів. Дослідження фізико-механічних властивостей показали, що завдяки такому зміцненню стінок пор, модуль пружності пористих гідрогелів, при однаковому ступені набухання, збільшується у 2-3 рази. Наявність ковалентно закріпленого на полімерній поверхні шару поліпероксиду дозволяє реалізувати також радикальний спосіб формування прищепленого гідрогелю. Для цього було використано полімерні поверхні пероксидовані кополімером N-[(трет-бутилперокси)метил]акриламіду з октилметакрилатом та водні розчини акриламіду і N,N’-метиленбісакриламіду. Встановлено оптимальні умови прищеплення полімерного каркасу гідрогелю до пероксидованої поверхні поліпропілену. Дослідження методом ІЧ-спектроскопії з Фур’є-перетворенням поверхонь полімерів після повного видалення залишків гідрогелю, як і у випадку конденсаційного способу прищеплення показали, що на поверхні реєструються потужні сигнали 1670 см-1 та 3100-3500см-1. Це вказує на ковалентне закріплення гідрогелю на полімерній поверхні. Описані вище полімерні гідрогелі на основі композиції поліакриламіду та полі-N-(гідроксиметил)акриламіду, одержані за конденсаційним механізмом формування каркасу, були використані як реакційноздатні матриці для синтезу метал-полімерних (гідрогелевих) нанокомпозитів. У бічних відгалуженнях полімерного каркасу такого гідрогелю містяться вільні гідроксиметиленові фрагменти (-СН2ОН), які можуть приймати участь у окисно-відновних реакціях, що, в свою чергу, приводять до утворення наночастинок. Використання цих гідрогелів дозволило вперше здійснити синтез сферичних наночастинок срібла та золота в полімерній гідрогелевій сітці без введення додаткового відновлюючого агенту. Синтезовані нанокомпозити проявляють смуги поверхневого плазмонного резонансу характерні для нанокомпозитів гідрогель-срібло та гідрогель-золото, вони виявились доволі стабільними протягом 12 міс. Для пояснення формування та стабілізації наночастинок металу в полімерній гідрогелевій матриці запропоновано одноелектронний механізм відновлення. Встановлено вплив складу солі срібла на формування нанокомпозиту полімер-срібло. Встановлено, що рівномірний розподіл наночастинок срібла спостерігається лише при насиченні реакційноздатного гідрогелю розчином аміакату нітрату срібла. До найважливіших результатів роботи слід віднести розроблені методи закріплення гідрогелів поліакриламіду на поверхні поліпропілену. Дані методи можна використовувати як для підвищення експлуатаційних характеристик гідрогелів, так і для створення гідрогелевих покрить спеціального призначення (бактерицидні, біосумісні, тощо) на полімерних поверхнях. Також науковий і практичний інтерес представляє розроблений метод одержання пористих гідрогелів та їх закріплення на поверхні. Унікальність розроблених методів полягає в тому, що пероксидовмісні макроініціатори є універсальними модифікаторами поверхонь різноманітних полімерних матеріалів і можуть бути запропоновані для формування і закріплення на цих поверхнях полімерних гідрогелів різної природи.^ Практична значимість отриманих результатів. Нові гідрогелі є перспективними для використання в процесах транспортування ліків в організмі, інженерії тканин, а також як імплантати. Розроблені в роботі методи формування гідрогелів, прищеплених до поверхні, можуть бути використані при конструюванні лікувальних пов’язок, перш за все протиопікових, а також покрить спеціальних приладів для імплантації і покрить для катетерів. Результати роботи використані при виготовленні експериментальних партій гідрогелевих пов’язок для Опікового центру 8-ї міської лікарні м. Львова розміром 6×8 та 8×12 см, в яких гідрогель ковалентно закріплений на поліпропіленовій сітці. Ці пов’язки мають ряд переваг над існуючими сьогодні прототипами: 1) сьогодні на територію України постачаються гідрогелеві пов’язки вартістю 1-25 $/дм2 (LuoFucon, ReliaMed® Hydrogel Dressings, AQUAFLO, NU-GEL, Flexigel, Aquamatrix та ін.) з обмеженими терапевтичними властивостями, що суттєво обмежує їх використання. Собівартість пропонованих засобів (пов’язок) не перевищує 1-5 грн/дм2, що дозволяє суттєво понизити роздрібну ціну для внутрішнього споживача та забезпечує окупність інвестованих коштів; 2) гідрогелі, закріпленні на полімерній сітці, дозволяють поєднати унікальні властивості гідрогелю – мімікрії тканин живого організму з фізико-механічними властивостями сітки, це дозволяє гнучко організувати, безпосередньо в медичному закладі, цикли зневоднення, стерилізації та набрякання гідрогелів з сорбцією ряду лікарських засобів різного призначення – знеболюючих, бактеріостатичних, терапевтичних, гемостатичних. Поєднання таких властивостей дозволяє організувати виробництво ряду лікувальних засобів як оперативної допомоги – унікальні гідрогелеві «покривала» великої площі для оперативної допомоги із знеболюючим ефектом при високому ступені опікового пошкодження епітелію людини, знеболюючі та гемостатичні пов’язки при наданні невідкладної медичної допомоги в польових умовах, так і засобів лікування опікових та трофічних ран в стаціонарах. Відомо, що для лікування опікових ран у світі використовується загалом близько 2000 різних препаратів 9 груп призначення. В кожному конкретному регіоні використовують лише частину від цих препаратів залежно від підготовки спеціалістів, методології лікування та традицій. Крім того, кожного разу доводиться враховувати індивідуальні особливості пацієнта (алергічні реакції, чутливість до препаратів, фазу лікування). Гідрогелеві лікувальні пов’язки, що випускаються промисловістю, не можуть наявним асортиментом задовольнити попит. Використання гідрогелів, каркас яких ковалентно закріплений на полімерній сітці, дозволяє запропонувати більш гнучку схему лікування. Постачання в медичні заклади гідрогелевих пов’язок у зневодненій формі дозволить цілеспрямовано організувати необхідні лікувальні властивості таких пов’язок, за рахунок сорбції ними індивідуального для пацієнта набору терапевтичних препаратів. Розроблені методи формування гідрогелів є технологічними, а вихідна сировина – доступною. Це дозволило розробити гідрогелеві засоби для біомедичних застосувань, які є конкурентноздатними у порівнянні з існуючими аналогами. Результати цих досліджень можуть бути використані в науково-дослідних установах, що займаються одержанням гідрогелів та модифікуванням планарних і дисперсних полімерних поверхонь, створенням засобів для транспортування ліків, протиопікових покрить: Інституті хімії високомолекулярних сполук НАН України, Інституті хімії поверхні НАН України, Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, Львівському національному університеті ім. І. Франка, Одеському університету ім. Мечнікова, а також в медичних закладах, зокрема дерматологічних, опікових центрах. Складова цих досліджень – одержання гідрогелів за конденсаційним механізмом може бути використана для створення гідроізоляційних композицій для блокування водоносних пластів у нафтогазовидобувних свердловинах. За розробленою сумісно з НДПІ ВАТ «Укрнафта» технологією така блокуюча гідрогелева композиція була випробувана для гідроізоляції візейських відкладів на родовищах Дніпровсько-Донецької западини і для обмеження поглинань у свердловині № 4 Лопушнянського родовища на Прикарпатті. Крім того, гідрогелева блокуюча композиція була використана Буровим управлінням «Укрбургаз» (ДК «Укргазвидобування, НАК «Нафтогаз України») при проведенні відновлення герметичності експлуатаційної колони на свердловині № 91/93 біс «Чутово» та блокування в зоні поглинання буровогу розчину на свердловині № 106 «Тимофіївка» (експериментальна промислова партія 18 тон гідроізоляційної композиції). Випуск експериментальних партій гідрогелевих композицій на основі кополімерів полі-N-гідроксиметилакриламіду та низькомолекулярного поліакриламіду (в загальній кількості 18 тон) було здійснено на обладнанні ТзОВ «Компанія універсальні технології» у відповідності до рекомендацій сформульованих на основі результатів даної роботи. Нові теоретичні результати, отримані автором при дослідженні процесу модифікування міжфазних поверхонь, утворенні гідрогелів та дослідженні їх властивостей, зокрема антибактеріальних, можуть бути використані в курсі “Органічна хімія”, “Хімія високомолекулярних сполук”, “Біохімія” та “Мікробіологія” для навчання студентів хімічних спеціальностей навчальних закладів Міністерства освіти та науки України.^ Загальна кількість реферованих публікацій – 14 статей, зокрема у міжнародних журналах з ненульовим імпакт-фактором – 4. Загальний ідентифікатор SJR – 0,81. Основні положення та результати досліджень розглянуто та схвалено на всеукраїнських та міжнародних конференціях, в тому числі: Tarnavchyk I., Samaryk V., Varvarenko S., Nosova N., Voronov S. Hydrogeis Inoculated to Peroxidized Polymer Surface // 3rd International Symposium on “Reactive Polymers in Inhomogeneous Systems, in Melts, and at Interfaces”, September 23-26, Dresden, Germany.-2007.-P2-14. Samaryk V., Varvarenko S., Tarnavchyk I., Nosova N., Puzko N., Voronov S. Formation of polymer nanolayers with special properties at Polymer surfaces // 46th Microsymposium on Macromolecules “Nanostructured polymers and polymer nanocomposites”,Прага, Чеська Республіка, 8-12 липня 2007. Nosova N., Samaryk V., Varvarenko S., Tarnavchyk I., Puzko N., Voronov S. Reactivity of Peroxide Groups of Different Nature in the Process of Peroxidation of Polymer Surfaces // 3rd International Symposium on “Reactive Polymers in Inhomogeneous Systems, in Melts, and at Interfaces”, September 23-26, Dresden, Germany.-2007.-P2-15. Voronov Andriy S.; Tarnavchyk Ihor; Nosova Nataliya; Samaryk Volodymyr Y.; Vasylyev Serhiy V.; Kohut Ananiy M.; Voronov Stanislav A. New polymeric hydrogels covalently grafted to planar polymer surfaces. Abstracts of Papers, 235th ACS National Meeting, New Orleans, LA, United States, April 6-10, 2008 р.45. Varvarenko S.M., Samaryk V.Ya., Tarnavchyk I.T., Nosova N.G., Puzko N.V., Voronov S.A. Hydrogels inoculated to polymer surface // Abstract 11th International Bayreuth Polymer Symposium, Germany, Bayreuth, September 13 - 15, 2009. – С. 94. Samaryk V., Voronov A., Varvarenko S., Nosova N., Tarnavchyk I., Kohut A., Voronov S. Hydrogels, covalently grafted to polymer surface // Abstract APST conference, Austria, Linz, Juli 8 - 10, 2009. – С. 15. Varvarenko S., Nosova N., Samaryk V., Puzko N., Tarnavchyk I., Voronov S. Development of hydrogels grafted to a polypropylene substrate using a novel polyperoxide macroinitiator // Abstracts of Papers, 237th ACS National Meeting, Salt Lake City, UT, United States, March 22-26, 2009 (2009), PMSE-033. Представлена робота виконана на кафедрі органічної хімії Національного університету „Львівська політехніка” в межах держбюджетних науково-дослідних робіт „Формування полімерних гідрогелів прищеплених до поверхонь для біомедичного застосування” (№ держ. Реєстрації 0104U002305) і „Регулювання властивостей полімерних поверхонь шляхом пероксидації поліпероксидами та контрольованої прищепленої полімеризації” (№ держреєстрації 0104U002305), а також у межах проекту BMBF UKR 05/006 (Німеччина) “Конструювання гідрогелів на основі диспергованих в водній фазі активованих частинок діоксиду силіцію та гідрогелів перехреснозшитих полімерів прищеплених до полімерної поверхні для біомедичного застосування”.Науковий співробітник Тарнавчик І.Т.