Методичні матеріали по питанню:«ПСИХОЛОГІЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ:причини та профілактика суїцидальної поведінки підлітків» Божко Л.Ф. – директор РЦППСР Криза, в якій перебуває Україна, спричинює те, що багато людей переживають труднощі – різного плану: матеріальні, моральні, емоційні тощо. Багато людей мають труднощі перебування у соціумі. Всі соціальні проблеми, як би не було це неприємно, але дуже яскраво відображаються на сім’ях, в яких виникають проблеми у взаєминах, спілкуванні між дорослими, дорослими і дітьми. Різні проблеми у спілкуванні,непорозуміння, стреси часто руйнують психіку дитини і можуть призвести до її непередбачуваних дій , навіть таких як самогубство. Статистика говорить про те, що останнім часом в державі відбувається ріст суїцидальних тенденцій серед молоді та підлітків. Частота суїцидальних дій з летальним результатом у дітей та молоді протягом останніх 25 років в Україні подвоїлась. У 30% осіб віком 14-24 років бувають суїцидальні думки, а 6% юнаків і 10% дівчат чинять суїцидальні дії. За 2010 рік тільки в Полтавській області 9 підлітків покінчили життя самогубством. І саме це є тим фактом, який змушує нас говорити про дану проблему – суїцидальну поведінку підлітків: причини та профілактику.^ Практика роботи педагогічних колективів все частіше ставить насперед суїцидальними проблемами учнівської молоді. Ці обставини змушують кожного педагогічного працівника володіти інформацією про природу суїциду, соціально-психологічні та індивідуально-психологічні чинники виникнення і перебігу суїцидальних тенденцій і ситуацій, шляхи вияву і засоби профілактики суїцидальної поведінки учнівської молоді. Спеціалісти визначають суїцид (з лат. «себе вбивати»), тобто самогубство, як усвідомлювані , навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя, що призводять до смерті (В.В.Рибалка). Ознаками поняття «самогубство» виступають: а) мета позбавити себе життя; б) потерпілий і суб’єкт суїциду є одна і та ж особа; в) об’єктом замаху є життя самої ж людини; г) смерть спричиняється особистими діями самої людини. Розрізняють декілька видів самогубств: Неусвідомлюване самогубство. Самогубство, як ризикована гра і ризикована безпечність. Психопатологічне і агресивно-невропатичне самогубство (маніакальне самогубство осіб, охоплених галюцинаціями або маячними ідеями; самогубство меланхоліків, що перебувають у стані великого занепаду духу, глибокої скорботи, гіпертрофованих докорів сумління, журби; самогубство охоплених нав’язливими ідеями; автоматичне чи імпульсивне самогубство). Самогубство психічно нормальної людини з наступними видами суїцидальної поведінки: - демонстративно-шантажна форма суїцидальної поведінки; - внутрішні та зовнішні форми суїцидальної поведінки; - егоїстичний суїцид, що виникає через руйнування соціальних зв’язків особистості із суспільством; - альтруїстичний суїцид (як самопожертва); - анемічний суїцид, який виникає внаслідок знемоги; - спровокований ЗМІ суїцид; - депресивно спричинений.Соціально-психологічні фактори ризику, які можуть сприяти виникненню суїцидальних проявів у підлітків та юнаків: Серйозні проблеми в сім»ї. Смерть улюбленої або значущої людини. Розрив стосунків з коханою людиною. Міжособистісні конфлікти або втрата значущих відносин. Проблеми з дисципліною або із законом. Тиск, здійснюваний групою однолітків. Тривале перебування у ролі жертви. Розчарування успіхами в школі чи інституті або невдачі в навчанні. Проблеми із працевлаштуванням і погане економічне становище. Небажана вагітність. Зараження СНІДом або хворобами, що передаються статевим шляхом. Серйозні проблеми із здоров»ям. Надзвичайні зовнішні ситуації і катастрофи.Можливі мотиви суїцидальної поведінки учня: - шкільні проблеми; - втрата близької , коханої людини; - ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагітність; - переживання, образи; - самотність, відчуження; - неможливість бути зрозумілим, почутим; - почуття провини, сорому, невдоволення собою; - страх покарання, тортури; - почуття помсти, протесту, загрози; - бажання привернути до себе увагу, визвати співчуття; - ухід від наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації. Це лише загальні мотиви , а часткові можуть бути настільки різними, що їх важко перерахувати. В суїцидальній поведінці підлітків умовно виділяють 3 фази: Фаза обдумування, що визивається свідомими думками щодо здійснення суїциду. Фаза амбівалентності, яка наступає за умов появи додаткових стресових факторів – підліток може виказувати конкретні наміри щодо суїциду.Фаза суїцидальної спроби. Як відмічають вчені, більшість суїцидальних підлітків ( до 70% ) обмірковують і здійснюють суїцид впродовж 1-2 тижнів. Але підлітковому віку притаманна імпульсивність дій, тому іноді тривалість усіх 3-х фаз може бути дуже короткою, не більше 1 години. Як зазначає дніпропетровський психолог Мушинський В.П., «суїцидальна поведінка включає усі прояви суїцидальної активності – думки, наміри, висловлювання, загрози, спроби самогубства, - і являє собою ланцюг ауто агресивних дій людини, свідомо чи навмисно спрямованих на позбавлення себе життя через зіткнення з нестерпними життєвими обставинами». Така поведінка є динамічним процесом і складається з наступних етапів: Етап суїцидальних тенденцій – вони є прямими чи непрямими ознаками, що свідчать про зниження цінності власного життя, про втрату сенсу життя, небажання жити. Етап суїцидальних дій – він починається, коли відповідні тенденції приходять в дію (суїцидальна спроба – суїцид, який був відвернутий). Етап постсуїцидальної кризи – продовжується з моменту здійснення суїцидальної спроби до повного зникнення суїцидальних тенденцій.Захисні антисуїцидальні фактори: За спостереженнями спеціалістів, існують обставини, що виступають в якості захисту проти суїцидальної поведінки учнівської молоді. Вони поділяються на: 1.Культуральні й соціо-демографічні фактори: - участь у громадській діяльності (спортивні змагання і події, клуби, товариства тощо); - добрі, врівноважені стосунки з однолітками в навчальному закладі;- хороші стосунки з учителями та іншими дорослими;- підтримка з боку близьких людей. 2.Сімейні фактори: - розвинуті навички спілкування в сім’ї, добрі, щирі, сердечні стосунки між усіма членами сім’ї; - підтримка дитини сім’єю. 3.Особистісні фактори: - добрі навички спілкування; - впевненість у собі, своїх силах, переконаність у здатності до досягнення життєвих цілей; - уміння шукати і звертатись за допомогою при виникненні труднощів; - прагнення радитись з дорослими при прийнятті важливих рішень; - відкритість до думок і досвіду інших людей; - відкритість до усього нового, здатність засвоювати нові знання. До числа антисуїцидальних чинників належать усі чинники розвитку гармонійної, духовної, нормальної особистості. Серед них особливо слід виділити наступні: Формування сенсу життя, життєвої перспективи, міцних зв’язків із сім’єю, природою, суспільством, адаптованість, інтегрованість із людьми та суспільством. Наявність таких рис особистості, які сприяють її спілкуванню з людьми: щирість, доброзичливість, взаєморозуміння, емпатійність, підтримка, приязнь тощо. Віра в Бога, в божественні цінності Всесвіту і Вічності. Підвищення значущості особистості в кризових ситуаціях. Інтелектуальний опір смерті в усіх її видах, в тому числі і самогубству. Піднесення цінності людини, як вершини неперервного еволюційно-генетичного процесу і носія генетичного і культурного багатства людства і Всесвіту. Піднесення цінності особистості, як концентра історико-культурного процесу. Підвищення цінності життєвого шляху людини як невід»ємної складової історико-культурного поступу людства. Практики звертають увагу ще на ряд обставин, які допомагають людині вистояти у важкій для неї ситуації: - активна життєва позиція; - впевненість у тому, що вона сама відповідальна за свою долю; - віра в те, що все, що відбувається – це результат її вільного вибору; - реалістичне сприйняття оточуючих, їх ставлення до себе. У підлітка крім обов’язків, має бути ще й «віддушина» у житті – спорт, хоббі тощо – все, що не дозволяє навалюватись чорним думкам. Важливо також мати не одну мету в житті, а декілька – щоб несподівані перешкоди на шляху її досягнення не затягнули підлітка у тенета відчаю. Він повинен мати і інші «змінні» інтереси, на які можна переключатися за будь-яких життєвих невдач. Школа, сім’я мають не тільки навчати, але і виховувати, формувати особистість підлітка, прививати йому повагу до людської особистості, здатність до співпереживання і співчуття , відчувати почуття каяття щодо заподіяних вчинків, здатність до самоконтролю, дотримання моральних норм у людських взаємостосунках, мати адекватну самооцінку. Важливим є усвідомлення молоддю цінності власної особистості, її недоторканості з боку будь-кого , в тому числі і себе. Ще однією важливою умовою попередження суїциду є здатність дитини самостійно розв’язувати свої проблеми, а не обходити їх. Саме це покликана робити школа: класні керівники, практичні психологи, соціальні педагоги, педагогічні колективи вцілому. Актуальним в цьому плані є діяльність тренінг-груп за програмою «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя». І позитивним є той момент , що в 20 навчальних закладах району у нас працюють тренінг-групи за даною Програмою. У попередженні підліткових суїцидів важливу роль відіграє ступінь довіри між підлітком і дорослим. У дитини має бути можливість поділитись своїми переживаннями, проблемами, сумнівами, болями з дорослою людиною і тоді кризова ситуація не зайде в глухий кут, а буде подолана. Якщо у підлітка немає довірливих стосунків з батьками, то у його оточенні має бути хоча б одна доросла людина (учитель, родич, брат,сусід тощо ), з котрою можна було б поділитися своїми переживаннями. На думку людей (фахівців), які працюють в даній галузі, найбільш дієвим підходом у роботі з потенційними суїцентами може бути особистісно-ціннісний підхід та відповідні принципи діяльності кожного педагогічного працівника, а саме: Принцип цінності особистості, як вищої форми життя людини. Принцип рефлективності, тобто усвідомлення молодою людиною цінності власної особистості як для себе, так і для оточуючих. Принцип креативності, за яким особистість має реально виступати творцем власної долі, її повноцінного, щасливого життя й життя близьких людей. Школа, педагогічні працівники, повинні чітко усвідомлювати делікатність роботи з учнівською молоддю з даної проблеми. Профілактичні заходи повинні бути направлені на формування в учнів емоційного благополуччя, уміння долати життєві труднощі, уміння виходити із кризових ситуацій. Забороняється проводити виховні години типу «Суїцид – що це?» або «Суїцидальні тенденції серед молоді». Тематика заходів повинна бути: «Невирішуваних ситуацій не буває», «Вихід завжди є», «Допомогу завжди можна отримати» тощо.Робота з даного питання: -повинні бути взяті на облік усі проблемні учні: емоційно нестійкі, замкнуті тощо з явними і гіпотетично можливими проблемами; -обов’язково передбачити заходи профілактичного спрямування з класними колективами та окремими учнями (в планах роботи класних керівників, практичних психологів, соціальних педагогів тощо); -форми роботи мають бути груповими, індивідуальними, направленими на утвердження в свідомості учнів розуміння, що безвихідних ситуацій у житті людини не буває; допомогу необхідно шукати серед оточення, по допомогу необхідно звертатись; -проведення заходів повинно бути прообліковане в класних журналах (незалежно від того, хто їх проводив); -питання повинно обговорюватись і з батьками з позицій відповідальності батьків за дитину; формування позитивних доброзичливих стосунків у сім’ї тощо. Використана література: -Вашека Т.В. Рання діагностика та профілактика суїцидальної поведінки у підлітковому віці // Практична психологія та соціальна робота, №6, 2006; -Рибалка В.В. Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій в учнівської молоді: Методичні рекомендації.– К.: ІПППО АПН України, 2007; -Романовська Д., Собкова С. Робота з підлітками, схильними до суїциду // Психолог, №15, 2006; -Шавровська Н., Гончаренко О., Мельникова І. Суїцид як соціально-психологічний феномен // Психолог. - № 38-39, 2002 і ін..