Дослідження«Висвітлення українськими друкованими й інтернет-ЗМІ тютюнової тематики, а саме: шкоди від тютюнокуріння, діяльності тютюнових компаній, державної стратегії боротьби із тютюнокурінням»Проводиться проектом «Телекритика» на замовлення Коаліції громадських організацій та ініціатив «За вільну від тютюнового диму Україну»Дослідження має на меті з’ясувати, наскільки незалежними й об’єктивними є провідні українські друковані й інтернет-ЗМІ в питаннях висвітлення:критично високого рівня тютюнокуріння серед українців (в порівнянні з минулими роками, а також порівнюючи із сусідніми країнами),діяльності тютюнових компаній (в т.ч. справжніх масштабів їх благодійності в порівнянні з надприбутками, а також істинної мети їхніх проектів із корпоративної соціальної відповідальності),державної стратегії боротьби із тютюнокурінням (а надто особливостей української системи оподаткування тютюнових компаній і акцизних ставок на тютюнові вироби і, відповідно, зростання виробництва сигарет за втрат потенційних надходжень у бюджет, спекуляцій щодо обсягів контрабанди тощо).^ Матеріалом для цього дослідження є:65 публікацій за 2008 рік 14-ти українських друкованих і інтернет-видань (список у ДОДАТКАХ);дані компанії «Моніторинг ЗМІ України» щодо друкованих видань, в яких розміщують рекламу тютюнові виробники, а також номінальних бюджетів такого розміщення (табл. 1 у ДОДАТКАХ);доповідь за дослідженням «Роль ЗМІ в просуванні й скороченні споживання тютюну» за редакцією Національного інституту раку США (www.cancercontrol.cancer.gov/tcrb/monographs/19/index.html);результати експертного опитування;довідкові матеріали Коаліції громадських організацій та ініціатив «За вільну від тютюнового диму Україну». 1ВступКонтекст – критична ситуація з курінням в Україні, агресивний маркетинг тютюнових компаній, сумнівна акцизна політика держави.Це дослідження проводиться на тлі кількох віднедавна вельми помітних і примітних явищ в українському суспільстві, пов‘язаних із тютюновою епідемією й своєрідною інформаційною ситуацією навколо цього питання. Мова йде про тютюнову епідемію в Україні, дії тютюнових компаній й реакції українських ЗМІ на ситуацію, яка склалася.^ Тютюнова епідеміяНасамперед, йдеться про невтішні статистичні дані: за останні 15 років звичка курити значно поширилася – в Україні вже курять 42 % дорослих, помітно більше стала курити молодь, особливо дівчата, курцями стають діти – 10 % у віці до 10 років, а більше половини – до 18 років. Наша країна посідає 1-е місце у Європі за поширеністю куріння серед чоловіків – двоє з трьох українців курять. За останні 20 років у нас почало курити вдвічі більше жінок – сьогодні це кожна п’ята. Ціни на цигарки в Україні відверто занижені – вони є найнижчими в Європі, ба, нижчими, ніж в Росії й Білорусі. До порівняння: в Польщі у віці 15 років курить (хоч би раз на тиждень) 19 % хлопців і 14 % дівчат, а в Україні – 34 % хлопців і 17 % дівчат. А, як відомо, живуть курці в середньому на 15 років менше та ще й часто хворіють. За даними звіту ВООЗ 2008 року Україна посідає 7-е місце в світі за поширеністю куріння.^ Дії тютюнових компаній – важливий чинник тютюнової епідеміїВ опублікованій нещодавно доповіді «Роль ЗМІ в просуванні й скороченні споживання тютюну» за редакцією Національного інституту раку США викладено найновіші висновки щодо того, як саме маркетинг тютюнових компаній, зокрема в друкованих і інтернет-ЗМІ, приводить до підвищення рівня споживання тютюну, особливо серед дітей. Доповідь ґрунтується на висновках більше 1000 проведених в усьому світі досліджень у сферах маркетингу, психології, засобів зв'язку, статистики, епідеміології й охорони здоров'я та містить переконливі наукові дані щодо методів, за допомогою яких тютюнова промисловість маніпулює засобами масової інформації з метою стимулювати вживання тютюну і, відповідно, підживити існування цього культурного феномену – куріння. Виявлено, що за допомогою певних інформаційних тактик, тобто, переважно через ЗМІ, тютюнові компанії намагаються послабити суспільну або законодавчу підтримку в галузі ефективних політик боротьби з тютюном. Зокрема, тютюнова промисловість потужно працює над блокуванням інформаційних кампаній, спрямованих на боротьбу з тютюном, за допомогою запобігання чи скорочення надаваних для проведення таких кампаній коштів або ослаблення їх обігу. В першу чергу, йдеться про поширене блокування тютюновими компаніями правдивої інформації про шкоду куріння в тих виданнях, де розміщена їхня реклама. Крім того, опитані експерти вказують ще на одне помітне явище – замовлені тютюновими компаніями матеріали у друкованих ЗМІ про шкоду куріння чи на іншу тютюнову тематику. Здавалося б – нонсенс, але насправді все логічно пояснюється. Ці публікації виконують такі завдання:створювати ілюзію протитютюнової позиції певного видання;забезпечувати критичну масу контрольованих протитютюнових публікацій, тобто йдеться про відомий стратегічний прийом – те, що не можеш знищити, треба очолити;нести тільки вже відому інформацію про шкоду куріння без згадки про стрімке поширення тютюнової епідемії в Україні, аналізу її причин і пошуку шляхів подолання;підтримувати існуючий рівень своєрідного навколотютюнового шуму, котрий значно понижує поріг чутливості суспільства до проблеми куріння і в котрому губляться справді глибокі матеріали;опосередковано чи прямо підживлювати міфи тютюнових компаній – мова, в першу чергу, про залякування збільшенням контрабанди, про неспрямованість тютюнового маркетингу на підлітків тощо.Блокуванням протитютюнових публікацій і замовними матеріалами прозелітизм виробників сигарет не обмежується. Крім розширення тютюнових брендів, відвертого продактплейсменту у кіно- й телефільмах набувають поширення всілякі арт-акції й новітньо-витонченіші форми просування. Зокрема, можна пригадати тур Україною гурту Еsthetic Еducation, який відбувся в вересні-жовтні 2008 року і був названий «тютюновим» через те, що як з обуренням виявили запізнілі відвідувачі одного з концертів, щоб потрапити на виступ гурту треба було показати 2 пачки сигарет Chesterfield («Філіп Морріс»). Крім того, в Україні набувають популярності так звані семінари-тренінги з «корпоративної соціальної відповідальністі» (КСВ), організовані тютюновими корпораціями із залученням журналістів, владних органів і громадських організацій. Наприклад, 10 вересня 2008 року у Чернігові відбувся Міжнародний семінар-практикум для журналістів Чернігівської й Київської областей «ЗМІ та корпоративна соціальна відповідальність», організований Чернігівською обласною держадміністрацією за сприяння «Бритіш Американ Тобакко» і організації «Фонд Східна Європа» у партнерстві(!) із українським діловим журналом «Эксперт Украина». Тренерами журналістів виступали менеджери від алкогольного й тютюнового бізнесу, а також експерти з КСВ від громадських організацій. Журналістка Анжеліка Комарова, котра відвідала цей семінар-тренінг, зазначає, що все робилося для того, щоби присутні на семінарі журналісти відчули себе бізнесменами-початківцями, яких повчають, як стати успішнішими. Тобто, фактично, як трактувати, фільтрувати й підносити інформацію про легальне виробництво канцерогенів так, щоб воно зростало й надалі залишалося легальним, а «бізнес» певного журналіста від цього ставав прибутковішим. Таких семінарів в різних містах України відбулося вже більше п’яти.У контексті таких методів та ще й із помітною присутністю представників тютюнових компаній на більшості популярних телеканалів як «експертів» і «гостей студії», замовні матеріали в друкованих і інтернет-виданнях не здаються випадковими, а справляють враження продуманої й ретельно підготованої кампанії та, відповідно, діють сильніше й болючіше для суспільства.^ Реакції українських ЗМІЯкщо хоча би поверхово ознайомитися із методами, якими не гребують тютюнові компанії, аби, прищепивши звичку курити якомога більшій кількості споживачів, ствердитися на ринку, сумна українська тютюнова статистика не видається випадковою. Адже провідну роль у справі підтримання і поширення культурно-побутового феномену куріння тютюну піарниками тютюнових компаній надано важкій артилерії в інформаційних війнах в Україні – українським ЗМІ. Вже згадуваним дослідженням «Роль ЗМІ в просуванні й скороченні споживання тютюну» за редакцією Національного інституту раку США доведено, що споживання тютюну є соціальним феноменом, який ще продовжує існувати значною мірою тільки завдяки його пропагуванню протягом минулого століття засобами масової інформації. Процес цей очолено фаховими працівниками тютюнової промисловості, які для досягнення своїх цілей постійно змінюють стратегії. Вони поєднують надмір ресурсів своєї прибуткової промисловості з мінливим ландшафтом роботи ЗМІ й регулятивних механізмів, щоб здійснювати продаж продукції, яка продовжує залишатися найсерйознішою проблемою охорони здоров'я. В минулому столітті мистецтво й наука масової комунікації й масового маркетингу відігравали найважливішу роль в зростанні рівня вживання тютюну, тому фактично, сигарети є результатом епохи масової інформації. Про потужність впливу ЗМІ на рівень куріння промовляють не тільки негативні, а й позитивні факти – при звільненні видань від «тютюнових» грошей, тобто при забороні рекламування сигарет, часописи й газети значно охочіше і повніше інформують про шкоду здоров'ю від куріння, сприяють змінам соціальних норм, пов'язаних з курінням, а також підвищують рівень суспільного сприйняття політиків, які ведуть боротьбу з тютюном. Зокрема, у США за минулі чотири десятиліття ЗМІ сприяли приблизно 50 %-ому зниженню поширеності куріння. Українські ЗМІ, відповідно, мають не меншу від американських силу впливу, проте, віднедавна, багато з них – ще й характерні ознаки «прирученості» і залежності від тютюнових грошей, наприклад:серед інфоприводів значна частка саме тих, де йдеться про проведення благодійних акцій тютюновими компаніями – Japan Tobacco Inc, Philip Morris чи, наприклад, British American Tobacco;тема підвищення акцизів на тютюнові вироби в ефірі й на сторінках друкованих видань переважно коментується тільки «експертами» тютюнових компаній, або тими експертами, які підтримують позицію цих компаній;при висвітленні світових тенденцій щодо заборони куріння тютюну замовчується інформація про заохочення до куріння і критичну ситуацію із захворюваністю й смертністю від куріння в Україні;журналістами не береться до уваги тривожна статистика, пов’язана з епідемією куріння в Україні, вірніше, спостерігається їхня «байдужість» до «цікавої інформації», на кшталт: якою є частка виділених на благодійність коштів у порівнянні з прибутками (надприбутками) тютюнових компаній? що думають про таку благодійність лікарі й незалежні економічні експерти? (До прикладу, чистий прибуток ЗАО «JTI-Україна» в 2007 году зріс у 4,4 рази до 76,37 млн грн, чистий дохід – на 29%, до 1,12 млрд грн. Але жоден журналіст не співставив цю суму, а також благодійний і рекламні бюджети між собою. Див. далі про рекламні бюджети)Щодо останнього пункту, то йдеться не стільки про цифри, залишені без уваги, скільки про цілий вузол причинно-наслідкових зв’язків між ними. Візьмімо, наприклад, такі показники: кількість курців у відношенні до населення країниспівставлення цього відсотку з даними будь-якої європейської країни, для відповідності, найкраще з Польщеюроздрібні ціни на сигарети, співставлені із цінами на головні продуктипорівняння цього співвідношення з подібним співвідношенням, наприклад, Польщікількість вироблених в Україні сигарет і прибуток держави від тютюнової галузікількість вироблених в Польщі сигарет і прибуток цієї держави від тютюнової галузі.Нескладні операції з групами подібних даних дають цікаві результати і здатні надихнути не на одну аналітичну статтю, ба, навіть журналістське розслідування. Натомість ефір і папір, як правило, наповнені «інформацією» про успіхи виробників сигарет, розширення їх виробництв та їхню ж боротьбу за здоров‘я нації. Журналістам і редакторам ніби нецікаво, наприклад, чому Польща досягла того, що виробляючи вдвічі менше сигарет, має на цьому зиск у 10 разів більший та ще й поступово, проте відчутно зменшує число курців, відповідно, збільшуючи кількість (здорового) населення. Про шкоду від куріння не пишуть глянцеві журнали, бо тютюнники є їхніми потужними рекламодавцями, ділові видання – бо виробництво тютюну, мовляв, це «просто бізнес і важлива галузь харчової промисловості» (неточна цитата з розмови з головним редактором «газети української буржуазії» «Бизнес»), а суспільно-політичні часописи, як виглядає, повністю «заражені» продуктами життєдіяльності PR-відділів виробників тютюну та, за рідкісними винятками, транслюють їхні головні меседжі. Наприклад, звертаючись до одного з редакторів «Дзеркала тижня», експерт КГОІ «За вільну від тютюнового диму Україну», почув у відповідь, що всі статті про тютюновий акциз в них ідуть тільки через рекламний відділ. Фактично, йдеться про тютюнову цензуру в українських ЗМІ.За даними компанії «Моніторинг ЗМІ України» виробники тютюну рекламуються в таких друкованих виданнях: «10 дней» «Архидея» «7+7я» «Афиша» «Cosmopolitan Україна» «Б52» «Digital Photo&Video Camera» «Вокруг света (Украина)» «Diva» «Добрые советы» «Ego» «Домашний ПК» «Elle» «Ева» «Elle Deluxe» «Единственная» «Kyiv Post» «Женский журнал» «L`Officiel» «Караван историй» «Magazin» «Кино Дайджест» «MAXIM» «Команда» «MINI» «Коммерсантъ» «MotorNews» «Корреспондент» «Pink» «Лиза» «Playboy» «Натали» «Story» «Новинар» «Time Out Киев» «Отдохни» «TV Парк» «Отдохни! Звёзды» «TV Экран» «Полина» «VIVA Биография» «Профиль» «VIVA!» «Сота» «What's on» «Т3» «XXL» «Теленеделя» «Zефир» «Украина ЗА РУЛЕМ» «АвтоМир» «Футбол» «Автоцентр» «Эксперт Украина «Аргументы и факты (Украина)» З цих видань можна виділити 13 із шестизначними бюджетами тютюнової реклами – вони лідерують за обсягом коштів, за які продавалися рекламні площі з січня по жовтень*:«Афиша» 453 890«Elle» 403 168«Playboy» 383 970«Теленеделя (Украина)» 316 615«Отдохни» 313 961«Караван историй» 304 478^ «MAXIM» 288 588«Лиза» 279 692«Натали» 213 880«Единственная» 203 200«Zефир» 202 595«L`Officiel» 104 626«MotorNews» 101 444*суми округлені до одиниць, в $, номінальні, реальні ж ціни внаслідок знижок можуть бути на 10-40% нижчими; період моніторингу – 1 січня-2 жовтня 2008 рокуТа чи справді тютюнові гроші впливають на контент видань? Гадаємо, так. Найпоказовішим буде, хіба, приклад журналу «^ Натали»: із численних «тютюнових» форумів на сайті «Натали» – «Курение кальяна», «Беременность и курение», «Курение с позиции некурящего», «Хочу бросить курить!», «Отношение мужчин к курению женщин» можна судити про потужну потребу жіноцтва у висвітленні навколотютюнової тематики, проте друкований журнал «Натали» чи не повністю в цьому плані вихолощений. Наприклад, за 2008 рік знайшлася тільки одна стаття про тютюн, та й та далека від реальної проблематики – в ній ви не знайдете слова «рак» (згадують, правда, онкологію й канцерогени), а також натяку на вбивчу, особливо для майбутніх матерів і їх дітей, епідемію куріння в країні, натомість матеріал рясніє «цікавинками» на кшталт: «Курить весь земной шар научили индейцы. Моряки из экспедиции Христофора Колумба привезли в Европу первые листья табака, подаренные индейским вождем. Но они вряд ли завоевали бы такую популярность, если бы не легенда об их лечебных свойствах… успокоительный эффект обусловлен вовсе не действием табачного дыма и никотина, а сосательным рефлексом…доктор Джозеф Макклернон заметил, что курильщики в два раза реже страдают депрессиями…В медицинском словаре терминов никотин описывается как алкалоид, содержащийся в растениях семейства паслёновых – преимущественно в табаке, а также в томатах, картофеле, баклажанах, зеленом болгарском перце, хотя и в меньших количествах. Однако никто из диетологов доныне не поднимал тему о том, что эти овощи в больших количествах опасны для нашего здоровья. Ученые пришли к выводу, что вреден не никотин или табак в целом, а табачный дым…^ По мнению психологов, заядлых курильщиков можно отнести к особому типу людей – искатели приключений» («Натали», травень 2008, «О никотине», Ольга Онипко). Чи не тому журнал так старанно оминає шалено затребувану протитютюнову тему, що знаходиться на 9-му місці (по грошах) в рейтинзі рекламних носіїв для виробників тютюну? Подібна ситуація і в чоловічих журналах, і в сімейних, і в підліткових. До речі, за наведеним вище списком видань, в яких рекламують сигарети, видно, що добра чверть цих часописів – жіночі, ще чверть – сімейні (див. діаграми №….. в ДОДАТКАХ). Проте, як виявилося, журналістам властиво ігнорувати ці, в принципі, відкриті дані. Такими є обставини, котрі по-перше, спровокували це дослідження, а по-друге, надали йому матеріал.2^ ГОЛОВНІ ВИСНОВКИ ДОСЛІДЖЕННЯ:Ігнорування кинутих суспільству серйозних викликів, порушення стандартів подачі інформації, свідоме чи несвідоме транслювання меседжів великих корпорацій, відсутність власної позиції, відірваність від світових процесів, замовчування необхідної суспільству інформації та «неініціювання» суспільної дискусії з життєво важливих питань – такими є головні риси більшості українських видань, коли йдеться про висвітлення ними питань куріння тютюну.Виявлено, що більшості досліджуваних видань притаманні:байдужість до стрімкого поширення тютюнової епідемії в Україні, даних ВООЗ та замовчування важливих фактів;ігнорування сучасного світового антитютюнового тренду й замовчування помітних успіхів окремих міст і країн у наступі на куріння;трансляція меседжів тютюнових компаній, в тому числі неправдивих. Для меншості досліджуваних видань характерна присутність серед коментаторів редакційних матеріалів на тютюнову тематику переважно представників тютюнових компанійДля видань, в яких рекламують тютюнові бренди, поряд із прямим транслюванням заяв тютюнових виробників характерним є підтримання своєрідного навколотютюнового шуму коштом публікацій про шкоду куріння, котрі не несуть нової інформації, а тільки значно знижують поріг чутливості суспільства до тривожної статистики щодо тютюнової епідемії і через які губляться справді змістовні матеріали. Є поодинокі авторські протитютюнові статті, але вони сприймаються власне як позиція автора, бо не підкріплені думками експертів. Помітним є явище, коли через нібито невинний матеріал опосередковано підтримуються ключові, зазвичай неправдиві, заяви виробників тютюну.^ У досліджуваних ділових виданнях виявлено чималий пієтет до гравців тютюнового ринку. Заяви представників тютюнових компаній – основа більшості публікацій про акцизну політику у цих виданнях. Матеріали українських ділових ЗМІ на бізнесово-тютюнову тематику практично позбавлені «зовнішнього погляду» – думок незалежних експертів, економістів і правників, особливо світового рівня. Процеси, які вже відбуваються в українській економіці взагалі і в місцевих тютюнових бізнесах зокрема, а також ті, котрі тільки очікують на українську економіку, не співвідносяться зі світовими процесами і трендами в достатній мірі.РЕКОМЕНДАЦІЇЗа результатами дослідження «Висвітлення українськими друкованими й інтернет-ЗМІ тютюнової тематики, а саме: шкоди від тютюнокуріння, діяльності тютюнових компаній, державної стратегії боротьби із тютюнокурінням» Телекритика рекомендує:Зважаючи на те, що Україна, ратифікувавши у 2006 році Міжнародну Рамкову Конвенцію ВООЗ щодо контролю над тютюном, взяла на себе зобов’язання до 2011 повністю заборонити рекламу тютюну (ст. 13 Конвенції), у 2010 відбудеться заборона прямої реклами тютюнових виробів на сторінках друкованих видань (у березні цього року депутати ВР проголосували за закон Томенка).Водночас, у більшості популярних видань помітною є побудова лояльності видань саме до рекламодавця, а не до потреб читача. Проявляти лояльність до рекламодавців та ігнорувати соціально значиму інформацію керівництво видань, на нашу думку, дійсно спонукає наявність прямої реклами в ЗМІ, навіть якщо вона справді хвилює читачів цих видань. Тому повна заборона на рекламу тютюнових виробів в ЗМІ була б не лише корисна з точки зору оздоровлення суспільства, а й з точки зору прозорого розвитку медіа-бізнесу в Україні. Також, з огляду на практику друку статей щодо корпоративної соціальної відповідальності тютюнового бізнесу, «Телекритика» вважає доцільним проведення тренінгів для редакцій ЗМІ щодо стандартів висвітлення тютюнової проблематики у країнах Західної Європи та США. МЕТОДОЛОГІЯОгляд друкованої й інтернет-преси здійснювався шляхом моніторингу присвячених тютюновій тематиці статей за січень-вересень 2008 року 14-ти найпопулярніших ділових і суспільно-політичних видань, а саме публікацій на теми:шкода від куріннядіяльність тютюнових компанійакцизна політика держави щодо тютюнових виробіву таких виданнях:«Бизнес»«Газета по-киевски»«Главред»«Дело»«Деловая столица»«День»«Дзеркало тижня»«Киевские ведомости»«Коммерсант»«Кореспондент»«Профиль»«Україна молода»«Українська правда»«Эксперт-Украина»З огляду на дані, надані компанією «Моніторинг ЗМІ України», із матеріалів досліджуваних видань публікації журналів, в яких рекламуються тютюнові бренди, додатково розглядалися окремо. Йдеться про:«Коммерсант»«Кореспондент»«Профиль»«Эксперт-Украина»Крім того, з матеріалів досліджуваних 14 видань, публікації ділових журналів теж додатково розглядалися окремо, йдеться про:«Дело»«Бизнес»«Деловая столица»«Коммерсант»«Профиль»«Эксперт-Украина»Дані компанії «Моніторинг ЗМІ України» було проаналізовано на предмет кількості друкованих українських ЗМІ, які є носіями тютюнової реклами, бюджетів розміщення цієї реклами, позиціювання і цільової аудиторії цих видань. Всього статей було вибрано 65 (список у ДОДАТКАХ). Їх тексти аналізувалися на предмет ступеню можливої ангажованості відповідного ЗМІ тютюновими компаніями. Таку ангажованість, на нашу думку, можна відслідковувати за кількома ознаками:байдужість до стрімкого поширення тютюнової епідемії в Україні, даних ВООЗ та замовчування важливих фактів (наприклад, фактичного дешевшання сигарет на тлі подорожчання інших товарів, значне збільшення курців, особливо дітей і жінок, велике збільшення виробництва сигарет, крім цього легковірність, з якою сприймаються заяви представників тютюнової галузі чи урядовців тощо),ігнорування сучасного світового антитютюнового тренду (зокрема, широкого розповсюдження заборони куріння в громадських місцях, наміру урядів найрозвиненіших держав протягом 15 років оголосити тютюн поза законом тощо),трансляція меседжів тютюнових компаній, в тому числі неправдивих (йдеться, головно, про їх заяви щодо непотрібності підвищення акцизів, захисту прав малозабезпечених курців, міфічних перспектив зростання контрабанди, ситуацію з курінням в сусідніх країнах, спрямованості реклами сигарет нібито тільки на дорослих, «ефективності» тютюнової благодійності, а також екологічних і оздоровчих програм тощо),присутність серед коментаторів редакційних матеріалів на тютюнову тематику переважно представників тютюнових компаній (найвідвертіша, проте від того не менш поширена риса, притаманна більшості публікацій; ситуація, подібна до тієї, коли би стан справ із наркотиками коментували виключно їх виробники й наркодилери)Публікації кожного видання аналізувалися за наявністю перерахованих ознак (кожного з чотирьох пунктів). Зупинімося дещо детальніше на кожній з перелічених ознак.^ Байдужість до стрімкого поширення тютюнової епідемії в Україні, даних ВООЗ та замовчування важливих фактів – характерна риса переважної більшості українських друкованих і інтернет-видань. Тут, в першу чергу, йдеться не стільки про природу чи якісність певних публікацій на тему поширення тютюнової епідемії в Україні, як про повну їх відсутність. Звичайно ж, багато видань пишуть про шкоду паління – це видно й по наведених далі прикладах, – проте, як правило, це «беззубі» статті з констатацією давно відомих фактів, до яких уже в суспільстві виробилося певне несприйняття, своєрідний імунітет. Глибоких же матеріалів з використанням нових медичних відкриттів чи простої української статистики щодо тютюну, не кажучи про серйозний аналіз причин стрімкого поширення епідемії куріння в Україні та штучного підживлення феномену куріння у світі – немає. Крім того, у ЗМІ спостерігається значне викривлення при висвітленні акцизної політики держави. Наприклад, фактичні результати підвищення акцизів з 1 вересня висвітлюються значно пасивніше, ніж непевні прогнози і залякування виробників тютюну перед прийняттям цього акту. У такій інформаційній атмосфері стала можливою ситуація, коли у перший варіант пакету антикризових заходів, запропонованих Кабміном, депутати «забули» включити підняття акцизів на тютюн. Подібний інформаційний вакуум спостерігався і наприкінці минулого року, коли чергове «підняття» акцизів провели таким чином, що по широкому колу марок сигарет оподаткування послабилося.Ігнорування сучасного світового антитютюнового тренду найпомітніше в публікаціях ділових видань, а також тих, які претендують на ділове позиціювання. Здавалося б, незважаючи ні на що, вони повинні розглядати ситуацію з українським бізнесом в світовому економічному контексті. Аж ні – хоча світовий протитютюновий напрямок не є секретом для широкого загалу, для українських журналістів-«діловиків» його ніби не існує. А мова йде про важливі явища для економік практично усіх розвинених країн, а саме: свідоме і суттєве підвищення цін на тютюнові вироби, заборону палити в громадських місцях і на цілих підприємствах, жорсткіші умови медичного страхування для курців, проекти повного згортання виробництва сигарет і навіть остаточного викорінення куріння. Ігнорування в ділових виданнях впливу на українську економіку й бізнес перерахованих ознак сучасності, гадаю, є дивним. Як з точки зору зацікавлених українських бізнесів, так і всього суспільства. Адже йдеться, з одного боку, про недалекі перспективи відмирання цілої галузі промисловості, з другого – про потужний нищівний вплив феномену куріння на кількість, здоров’я, а також якість праці людей – головного економічного ресурсу.^ Трансляція меседжів тютюнових компаній, в тому числі неправдивих – мало не найпомітніша з ознак ангажованості ЗМІ. Як правило, ці заяви зводяться до кількох тверджень:в оподаткуванні не варто переходити на відсотковий мінімум, бо це, мовляв, приведе до більшої доступності сигарет, через те, що для найдешевших марок сигарет (а саме їх нібито палять тінейджери) мінімальне податкове зобов'язання, розраховане у відсотках, буде надто низьким (НАСПРАВДІ, виробники дорогих сигарет вважають, що краще грошовий мінімум, а виробники дешевих сигарет – що краще відсотковий мінімум. Проте для зменшення доступності сигарет важлива не форма, а величина мінімального акцизу. Тінейджери ж зазвичай курять не найдешевші, а найрекламованіші сигарети, тоді як найдешевші курять залежні курці з низьким рівнем доходів);заплановане підвищення акцизу на тютюнові вироби нібито спровокує ситуацію, коли ціни на сигарети в Україні виявляться значно вищими, ніж у РФ, Білорусі й Молдові, що, мовляв, викличе вибух контрабанди тютюнових виробів в Україну (НАСПРАВДІ, контрабанда виникає не через різницю ставок акцизу, а через різницю роздрібних цін. Причому тоді, коли різниця цін стає настільки великою, що купити сигарети в одній країні і перепродати в іншій, покривши при цьому витрати на перевезення і ризик конфіскації – вигідно. Ситуація ж із цінами така (на серпень 2008): ^ Пачка «Мальборо» Росія – 35 рублів (7,5 грн) Молдова – 13 лей (6,24 грн) Білорусь – 6,05 грн Україна – 5 грнПачка «Бонд» Росія – 15,5 рублів (3,32 грн) Молдова 5,5 лей (2,64 грн) Україна – 2,3 грн^ Пачка сигарет без фільтру Росія – 8 рублів (1,7 грн) Білорусь – 1,2 грн Україна – 0,8 грн Молдова – сигарети дешевих місцевих марок дійсно можуть коштувати дешевше аналогічних українських сигаретЗ наведених цін на сигарети у нас і сусідів видно, що Україна може продовжувати політику нарощування акцизів для вирівнювання і помірного перевищення цін над сусідніми країнами СНД, одночасно скорочуючи розрив цін з сусідніми країнами ЄС. Це не припинить контрабанду сигарет із України в Європу, бо різниця все одно залишатиметься високою (у Польщі пачка «Мальборо» коштує 7,9 злотих (18 грн), а «Бонд» 5,75 злотих (13 грн)), але масштаб контрабанди може зменшитися);мовляв, не варто руйнувати сучасну акцизну політику, завдяки якій тютюнова галузь динамічно розвивається (НАСПРАВДІ, динамічний розвиток галузі відбувається коштом двох нездорових факторів: зростання вживання сигарет серед українців і зростання контрабанди до ЄС. Зокрема, у 1999 році, за свідченням асоціації «Укртютюн», українці вживали 70 мільярдів сигарет. В 2007 році ж українців стало значно менше (в тому числі через куріння), але споживали вони за тими ж оцінками вже 90 мільярдів сигарет. Крім того, більш як 30 мільярдів штук українських сигарет вивозиться контрабандистами і кожна четверта сигарета вироблена в Україні нелегально викурюється у ЄС. Українськими сигаретами, вилученими на митниці опалюють електростанції у Польщі. Ось які фактори забезпечили динамічне подвоєння тютюнового виробництва за останні роки. Фактично, акцизна політика, яка проводилася до останнього часу і була спрямована на відносне здешевлення тютюну, була злочинною, бо чим нижче ціни на сигарети, тим вище їх споживання у нашій країні і тим вище прибуток від контрабанди і заохочення до зростання цієї кримінальної діяльності.для держбюджету і суспільного здоров'я, мовляв, краще мати низькі податки і контрабанду із країни, ніж високі податки і контрабанду в країну й підпільне виробництво неякісних сигарет. При цьому наполегливо підкреслюється той факт, що з сигарет, які потім спрямовуються на контрабанду, стягується повне акцизне оподаткування, оскільки вони виробляються цілком легально. І, мовляв, чим більше такої контрабанди, тим вище доходи бюджету (НАСПРАВДІ, обидва види контрабанди є поганим явищем, але з двох лих маємо вибрати менше, критерії ж вибору – суспільне здоров’я і прибутки бюджету. Теоретично можливо, що при дуже високих ставках акцизу контрабанда до країни стане настільки високою, що державний бюджет втратить, але приклади Канади, Великої Британії, Іспанії й інших, власне, як і український досвід, показують, що бюджет завжди вигравав, коли податки збільшувалися, навіть якщо при цьому зростала контрабанда до країни. Зокрема, в 1999 році в Україні була дуже велика контрабанда з Росії через різницю ставок акцизу і видавалося, що ця ситуація вигідніша Росії. Проте у 1999 році Росія виробила у 6 разів більше сигарет, ніж Україна, але доходи бюджету Росії від тютюнових акцизів виявилися на 30 мільйонів доларів менше, ніж доходи України. Подібно ж, в 2007 році втрати Польщі від контрабанди сигарет з України та інших країн сягали 1 мільярда доларів, але бюджет Польщі отримав 5 мільярдів доларів від тютюнових акцизів, тоді як Україна за 2007 рік отримала від тютюнових акцизів усього 0,5 мільярда доларів, до того ж четверта частина цієї суми зумовлена контрабандою українських сигарет до ЄС. Що ж стосується підробок, то за них жодні акцизи не платять взагалі, і тому зміна ставок акцизу на рівень підробок на ринку практично не впливає. До того ж, як показують наукові дослідження, відповідність тютюнових виробів сучасним стандартам якості ще не означає, що такі вироби є менш шкідливими для здоров'я!).^ Присутність серед коментаторів редакційних матеріалів на тютюнову тематику переважно представників тютюнових компаній звужує потенційно цікавий матеріал, перетворюючи його на трибуну для них. Багато розглянутих при проведенні цього дослідження статей супровожувалися коментарями саме в такий спосіб. Наприклад, багато матеріалів, у яких ішлося про поправки до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань акцизного збору» й подорожчання сигарет, жваво коментувалися майже виключно представниками тютюнового бізнесу. Подекуди надавали слово й держслужбовцям, проте в українських умовах високої корумпованості чиновників і очевидного зрощення державного апарату з бізнесом, урядовці навряд є адекватними виразниками державних і суспільних інтересів. Найчастіше їх заяви фактично підсилюють зміст реплік тютюнників. Надзвичайно рідкими є коментарі неангажованих бізнесом персон – науковців відповідних напрямків, працівників неурядових організацій і фондів, а також ВООЗ.^ ВИДАННЯ Й ПУБЛІКАЦІЇПублікації досліджуваних видань розглядалися на предмет наявності в них перерахованих вище 4-х ознак ангажованості. Якщо на нашу думку така ознака була в публікаціях, над порядковим номером ознаки ставився знак «+» на наводилися приклади. Після назви видання перераховано досліджувані статті із датою виходу, назвою й іменем автора.1. «Бизнес»№2 (781), 14 січня 2008, «Дурновкусие», Сергій Саливон№10, 10 березня 2008, «Дадут прикурить», Михайло Волков№14 (793), 7 квітня 2008, «Трубка мира», Михайло Дикаленко, Еліна Московчук№17-18, 5 травня 2008, «Руки вверх!», Михайло Дикаленко, Еліна Московчук№30, 28 липня 2008, «Любители пива», Сергій Саливон № 32, 11 серпня 2008, «Табачили очі», Сергій Саливон, Михайло Дикаленко, Еліна Московчук+1. Найпотужніше ділове видання України, «Бизнес», у публікаціях не має згадок про загрози кількості й «якості» одного з економічних ресурсів, себто людей, які (загрози) на цей ресурс чекають через стрімке поширення куріння. «Бизнес» не пише про сумнівні перспективи цілої галузі харчової промисловості, як і не досліджує діяння гравців тютюнового лобі. Гадаємо, висвітлюючи чергове підняття акцизних ставок на тютюнові вироби, необхідно хоча б побіжно пояснити, чим саме викликані такі дії уряду. Адже без інформації про тривожні статистичні дані щодо найвищого за останній час рівня куріння, захворюваності на рак і смертності в Україні, кроки борців із курінням виглядають нелогічними й навіть курйозними.+2. «Бизнес» має певні посилання на європейський тренд, проте вони куці, вибіркові і стосуються, зазвичай, «європейськості» асортименту сигарет і смаку курців, а не європейського підходу до тютюнової галузі й жорсткого курсу на ліквідацію вбивчої звички. До прикладу, в матеріалах «Бизнеса» представники тютюнових компаній просторікують про європейське розмаїття своєї продукції і європейські ціни, проте зовсім не йдеться про «європейське» ставлення великого бізнесу до працівників-курців чи згортання виробництва тютюнових виробів: