ББК 65.290-5 Ф32ВСТУПРецензенти:П. П. Борщевський, д-р екон. наук, проф. (Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України)Н. П. Гончаровя, д-р екон. наук, проф. (Інститут економіки НАН України)Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист№ 14/18.2-1290 від 17.07.03Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олексюк О. І. Ф 32 Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 316с. І8ВК 966-574-519-0 У посібнику вперше комплексно розкрито сутність, структурно-елементний склад, механізм формування та методологію оцінки потенціалу підприємства. Глибоко та послідовно викладено теоретичні основи, зміст та особливості конкурентоспроможності потенціалу сучасних підприємств і запропоновано прикладні мод'елі оцінки її рівня. Ґрунтовно висвітлено сучасну методологію ринкової оцінки земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу підприємства і втіленого в ньому потенціалу, зокрема особливості оцінки земельних ділянок, будівель, споруд, машин, обладнання та вартості бізнесу підприємств. Особливу увагу зосереджено на проблемних питаннях оцінки нематеріальних активів і соціальної складової підприємницької діяльності, які визначають ефективність формування і використання потенціалу підприємств. Для студентів, аспірантів і викладачів економічних вузів і факультетів. Посібник буде корисний також керівникам, менеджерам і спеціалістам підприємств, професійним оцінювачам нерухомості, слухачам бізнес-шкіл. центрів магістерської підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації управлінських працівників.ББК 65.290-5^ Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КІІЕУ заборонено ©О. С. Федонін. І. М Ргпіна. I5В^' 966-574-519-0 О. І Олекскж, 2003 С КНЕУ. 2003 Сучасний економічний розвиток свідчить про необхідність використання нових теоретичних підходів, прикладного інструментарію, які уможливлюють ефективне подолання складними соціально-економічними системами господарювання різних рівнів невизначеності динамічного ринкового середовища та дають змогу своєчасно адаптуватися до нього. Для ефективного функціонування і забезпечення конкурентоспроможності підприємств та інших суб'єктів господарювання необхідно якісно розвивати матеріально-технічні, структурно-функціональні, соціально-трудові та інші елементи потенціалу. Це зумовлює виключну увагу керівників підприємницьких структур до ефективного управління технологічними й організаційними змінами, а особливо до алгоритмів визначення та використання їхніх потенційних соціально-економічних можливостей. Актуальність проблематики, мета і завдання посібника визначили його логіко-структурну побудову: Поглиблено теоретичні засади визначення сутності «потенціалу підприємства», розроблено, видову класифікацію потенціалів, визначено їхню роль в управлінні та державному регулюванні економічних процесів. Узагальнено методологічні підходи і методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу сучасних підприємств, визначеноприкладні моделі вимірювання, оцінки та забезпечення стратегічних конкурентних переваг. Сформульовано загальні принципи, методи і нормативно-методичні положення оцінки потенціалу підприємства як динамічної поліструктурної виробничо-господарської та соціальноїсистеми. Викладено основні положення розрахунків ринкової вартості земельних ділянок, будівель, споруд та інших складовихнерухомості. Висвітлено особливості методичного інструментарію оцінкивартості машин та обладнання, рівня їх фізичного, функціонального, технологічного та економічного старіння. Узагальнено зарубіжний досвід та вітчизняні підходи дооцінки нематеріальних активів як провідної складової потенціалусучасних підприємств. Викладено методологічний підхід до ринкової оцінки потенціалу управлінського і техніко-технологічного персоналу та його впливу на вартість підприємницьких структур. Описано алгоритми та оціночні процедури визначення вартості бізнесу та втілених у ньому потенційних можливостей. У посібнику вперше: Запропоновано нові методологічні й організаційно-економічні засади формування і територіального розміщення потенціалу підприємств з урахуванням властивостей економічних систем,галузевих особливостей виробництва та ведення підприємницької діяльності. Зроблено спробу розширити традиційні напрямки використання теорії оцінки з доповненням її методологічними особливостямиоцінки ринкової вартості всіх складових потенціалу підприємстваяк інтегрованої системи, що дає змогу якнайповніше практично реалізувати принцип найліпшого та найефективнішого використання. Сформульовано понятійний апарат нового концептуальногопідходу до оцінки вартості підприємства з урахуванням можливостей ефективного використання всіх складових його потенціалу, що забезпечує практичну реалізацію сучасної моделі управління підприємницькими структурами за критерієм вартості. » Запропоновано науково-методичні засади ринкової оцінки трудового потенціалу як найважливішої складової будь-якої виробничої соціально-економічної системи. У посібнику узагальнено й-використано досвід наукової, педагогічної та практичної діяльності, нагромаджений за останні роки кафедрою економіки підприємств Київського національного економічного університету в галузі оцінки і підвищення ефективності використання потенціалу сучасних підприємств. Посібник написаний згідно з типовою навчальною програмою дисципліни «Потенціал підприємства (формування та оцінка)», яку включено в нормативну частину навчальних планів підготовки бакалаврів з економіки та підприємництва. Навчальний посібник підготовлено колективом викладачів кафедри економіки підприємств Київського національного економічного університету лід керівництвом професора О. С. Федоніна у складі авторів: О. С. Федоніна (вступ, розділи: 1; 4.3; 5.1, 5.2, 5.4; 6—9; 10.1; 10.3; 10.4; додатки), І. М. Рєпіної (розд. 3; 4.1; 4.2), О. І. Олексюка (розд. 2; 5.3; 10.2). Автори висловлюють особливу подяку рецензентам — докторам економічних наук професорам П. П. Борщевському і Н. П. Гончаро-вій, які зробили низку слушних зауважень та пропозицій.РОЗДІЛ 1^ СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВАОсновні поняття розділу: •/ Сутнісно-змістова еволюція терміна «потенціал». / Потенціал підприємства. •/ Структура потенціалу підприємства. •/ Графоаналітична модель потенціалу підприємства.1.1. Сутнісно-змістова еволюція терміна «потенціал» Вивчення еволюції наукового розуміння терміна «потенціал» дає змогу зробити висновок, що його запровадження в економічні дослідження було пов'язане з розробкою проблем комплексної оцінки рівня розвитку виробничих сил у двадцяті роки минулого століття. Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «роїепііа» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим терміном розуміє «приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов». Таким чином, терміни «потенціал», «потенційний» означають наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у^відповідних сферах. У працях В. Вейца' та К. Г. Воблого2 знайшло обгрунтування поняття потенціалу виробничих сил як потенційної можливостіВейц В. Потенциальнью й кннетические производительнне сильї мирового хозяй-ства. —Кн. 1. — М, 1927. — С. 22. * Вобльїй К. Г. Производительньїе сіпм УкраиньІ. Техника. зкономика й право / Науч. записки Ин-та нар. хоз-ва. — 1924. — № 4—5. — С. 126—149. країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення. Згодом С. Г. Струмилін1 запровадив поняття «економічний потенціал», під яким розумів сукупну виробничу силу праці всіх працездатних членів суспільства. В. С. Нємчинов досліджував «потенціал розширеного виробництва», який характеризує ресурсні можливості національної економіки щодо економічного зростання. У табл. 1.1 показано еволюцію трактування науковцями терміна «потенціал» в економіці з посиланням на авторів та час дослідження. У розвитку сучасних уявлень про потенціал можна виділити три напрямки. Представники першого (Д. Черников, С. Бєлова, Є. Фігурнов та інші) стверджують, що потенціал — це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів. Визначаючи категорію, що досліджується, необхідно взяти до уваги положення акад. Л. І. Абалкіна3 про те, що поняття «потенціал» і «ресурси» не слід протиставляти. Потенціал (економічний, підприємницький, виробничий)— це «узагальнена, збірна характеристика ресурсів», прив'язана до місця та часу. У літературі трактування поняття «потенціал» як певної сукупності ресурсів, головним чином економічних, безпосередньо пов'язаних із функціонуванням виробництва та прискоренням науково-технічного прогресу, знаходить все більше прихильників. Так. наприклад, В. М. Архангельський4 під потенціалом розуміє засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі, тобто сукупність реальних нагромаджених ресурсів. До складових потенціалу в цьому розумінні відносять відповідні трудові, матеріальні, фінансові та інформаційні ресурси, які залучаються у сферу вдосконалення виробництва. Сюди ж включають і сукупність ресурсів, яка забезпечує необхідний рівень організації виробництва та управління, ресурси сфери освіти і перепідготовки кадрів. «Ресурсне» розуміння потенціалу має важливе значення для планування та управління виробничою діяльністю, але не вичерпує найістотніших його характеристик.Стр\.\птт С. Г. К воирос> об измеиении народного благосостояния // Вопросьг статистики. — 1954. — № 5. — С. 12—28,Нємчинов В. С. Зкономико-математнческие методьі н моделі] II Избр нроизв ' В б т. — М, 1967. — Т. 3. — С. 207. ' Абалкин Л. II. Диалектика социалистической зкономики. — М., 1981. — С. 24. ЛрхаІІгельскшї В. Н., Зиновьев .7. Е. Управление научно-техническим прогрессом в машиностроснии. — М., 1983. — С. 6.Таблиця 1.1^ ЕВОЛЮЦІЯ ТРАКТУВАННЯ НАУКОВОЮ ДУМКОЮ ТЕРМІНА «ПОТЕНЦІАЛ» В ЕКОНОМІЦІ Автор РІК Визначення Воблий К. Г. 1924 Потенціал виробничих сил — потенційна можливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення Вейц В. 1927 Потенційні виробничі сили — не тільки матеріальні елементи, а також ті чи інші матеріальні умови, за яких здійснюється виробничий процес Струмилін С. Г. 1954 Економічний потенціал — сукупна виробнича сила праці всіх працездатних членів суспільства Нємчинов В. С. 1967 Потенціал розширеного виробництва — ресурсні можливості національної економіки для здійснення економічного зростання Анчишкін О. І. 1973 Виробничий потенціал — сукупність ресурсів, які в процесі виробництва набирають форми факторів виробництва Абалкін Л. І. 1981 Потенціал — це узагальнена збірна характеристика ресурсів, прив'язана до місця й часу Архангельський В. М. 1983 Потенціал — засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі Рєпіна І. М. 1998 Підприємницький потенціал — сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, : фінансових, інноваційних і т. її.), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій персоналу щодо виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення сталого функціонування та розвитку підприємства * Олексюк О. І. 2001 Потенціал підприємства — максимально мож- і лива сукупність активних і пасивних, явних і і прихованих альтернатив (можливостей) якіс- і ного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень Друга група авторів уявляє потенціал як систему матеріальних та трудових факторів (умов, складових), що забезпечують досягнення мети виробництва. Основою для такого підходу є висловлювання К. Маркса про те, що засоби праці, предмет праці та робоча сила як фактори виробництва та елементи утворення нового продукту виступають як можливості, що підкреслює їхній потенційний характер. Для перетворення цієї можливості на дійсність «вони мають з'єднатися»1. Це положення є принципово важливим для аналізу і розроблення методів вимірювання потенціалу, тому що екстенсивний динамізм розвитку виробництва в деяких випадках послабив увагу дослідників до питань поліпшення використання вже нагромаджених ресурсів. М. А. Іванов, Ю. Г. Оде-гов, К. Л. Андреєв та інші стверджують, що дослідження ефективності розвитку економіки мають базуватися не на досягнутому рівні використання ресурсів, а на потенційних можливостях виробництва. Зі збільшенням масштабів виробничого апарату зростає значення задач, пов'язаних зі всебічним і найраці-ональнішим використанням внутрішніх можливостей розвитку виробництва. Учені третього напрямку розглядають потенціал як здатність комплексу ресурсів економічної системи виконувати поставлені перед нею завдання. Потенціал, на їхню думку, — це цілісне уявлення про єдність структури і функції об'єкта, вияв їх взаємозв'язку. На цій основі робиться висновок про сукупні можливості колективу виконувати певні .завдання — що вдаліше склалася структура об'єкта, що більше відповідають одні одним його структурні та функціональні елементи, то вищими будуть його потенціал і ефективність. У сучасних динамічних умовах ринкового господарювання орієнтація на традиційні переваги для планування стратегічного розвитку потенціалу підприємства може стати помилковою. У зв'язку з цим, на думку І. Ансоффа, концепцію сильних і слабких сторін необхідно замінити на загальнішу концепцію організаційного потенціалу з наголошуванням на потенціалі загально-фірмового менеджменту. У діапазон потенційних можливостей він включає: маркетинг, виробництво, НДДКР, фінанси та інші функціональні складові, а також навички загальнокорпоративно-го управління (наприклад, управління розвитком, диверсифікацією, розширенням за рахунок придбання інших підприємств, управління персоналом).Маркс К., Знгельс Ф. Соч. — 2-е шл. — М., 1960. — Т. 23. — С. 217. Усе це свідчить, що й досі домінує однорічний підхід до економічного трактування суті потенціалу — або як до сукупності ресурсів, або як до здатності господарської системи випускати продукцію, або як до можливості виробничих сил досягти певного ефекту. Цікавою щодо цього є запропонована Н. Т. Ігнахенком та В. П. Руденком класифікація ознак поняття «потенціал»1, загальновживана у вітчизняній науковій літературі (рмс. !.!;: у 42% випадків змістове значення терміна «потенціал» асоціюється із сукупністю природних умов і ресурсів, можливостей, запасів, засобів, цінностей; у 18% — з потужністю виробництва (галузей народного господарства), фондів, ресурсів країни, регіону; v 16%—з ресурсною, економічною, природною, регіональною'характеристикою; у 8% --• з можливістю виробничих сил досягти певного ефекту. 45 І 40 35 зо 25 20 15 10 5 О О Сукупність ресурсів П Потужність виробний гва П Загальна ресурсна, економічна, природна характеристика регіону • Можливість досягнення ефекту Рис. 1.1. Класифікація ознак поняття «потенціал» Визначення поняття потенціалу має не тільки важливе наукове, а й практичне значення, оскільки уявлення про його зміст визначає підхід до його оцінки, вимірювання й управління. На закінчення можна запропонувати загальну класифікацію видів потенціалів за різними ознаками (рис. 1.2).^ Игнатенко Н. Т., Руденко В. П. Производственно-ресурсньїй потенциал терри го-рии. — К., 1986,— С.7." р о потенціал людства; природний; ^ За рівнем абстрагованості: економічний; соціокультурний; психофізіологічний потенціал світового господарства; національної економіки; галузевий; регіональний; ^ Залежно від рівня агрегованості оцінки: територіальний; добровільних об'єднань; підприємств; структурних підрозділів; операційних (виробничих) дільниць та окремих робочих місць » промисловий; За галузевою ознакою: транспортно-комунікаційний; науковий; будівельний; сільськогосподарський; « сфери обслуговування тощо потенціал основних виробничих фондів (засобів); потенціал оборотних фондів (засобів); ^ За елементним складом: земельний; інформаційний; технологічний; кадровий (трудовий) тощо За спектром урахованих можливостей: • внуї « ЗОВІ "рішньосистемний; ішній (ринковий) * виробничий; За функціональною сферою виникнення: * маркет » фінанс » науїсок инговии; овий; о-технічний: груктурний та ін. * інфрас • експортний; » імпортний 3 огляду на спрямованість діяльності підприємства: За мірою реалізації * фактич потенціалу: * перспе -Іий (досягнутий, реалізований); ктивний (вектор розвитку) Рис. 1.2. Класифікація видів потенціалів 10^ 1.2. Загальна характеристика потенціалу підприємства Перехід до нового механізму господарювання значно підвищив актуальність дослідження тих ринкових ознак потенціалу, котрі якнайповніше виражають, на нашу думку, поняття «потенціал підприємства». Потенціал, що об'єднує в собі як просторові, так і тимчасові характеристики, концентрує одночасно три рівні зв'язків і відносин:По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття «потенціал» фактично набуває значення поняття «ресурс».По-друге, він характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття «потенціал» частково збігається з поняттям «резерв». Розглядаючи структуру потенціалу з цих позицій, варто враховувати, що в першому випадку структурні елементи потенціалу, що залишилися в нереалізованому вигляді, призводять до зниження ефективності його функціонування (наприклад, неви-користовувані в роботі трудові навички втрачаються, нереалізовані особистісні здібності руйнуються), а в другому випадку «надлишковий» запас сил і здібностей працівника забезпечує гнучкість і маневреність розвитку системи стосовно змінюваних умов праці.По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Будучи єдністю стійкого і мінливого станів, потенціал містить (як можливі) елементи майбутнього розвитку. Рівень потенціалу, характеризуючи наявний стан системи, обумовлений тісною взаємодією всіх трьох перелічених станів, що і відрізняє його від таких, на перший погляд близьких, понять, як «ресурс» і «резерв». Основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інтегральному відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такий спосіб корпоративні та суспільні інтереси. Потенціал підприємства— це складна, динамічна, поліструк-Іурпа система. Ця агломерація має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання. Отже, потенціал підприємства характеризується чотирма основними рисами.Перши риса. Потенціал підприємства визначається його реа-.Іьними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-еконо-мічьої діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.^ Друга риса. Можливості будь-якого підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво. Тому потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом ресурсів, як залучених у виробництво, так і ні. але підготовлених для використання.Третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу до його використання з метою виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення ефективного функціонування та сталого розвитку виробничо-комерційної системи.Четверта риси. Рівень і результати реалізації потенціалу підприємства (обсяги виробленої продукції або отриманого доходу йірибугку)) визначаються гакож формою підприємництва та адекватною їй організаційною структурою. Спираючись на основні характеристики потенціалу підприємства, можна стверджувати, що його модель визначається: « обсягом та якістю наявних у нього ресурсів (кількістю зайнятих працівників, основними виробничими і невиробничими фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними ресурсами — патентами, ліцензіями, інформацією, технологією); * можливостями керівників та інших категорій персоналу створювати певні види продукції, інакше кажучи, їхнім освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом; можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (професійною підготовкою, талантом, умінням створювати й оновлювати організаційні структури підприємства); * інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства генерувати і трансформувати інформаційні ресурсидля використання їх у виробничій, комерційній та управлінськійдіяльності; « інноваційними можливостями підприємства щодо оновлення техніко-технологічної бази виробництва, переходу на випуск нової конкурентоспроможної продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами: *•• фінансовими можливостями залучення коштів, що їх бракує (кредитоспроможністю, внутрішньою та зовнішньою заборгованістю у сфері фінансів): « іншими можливостями. Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний та соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу, будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.^ 1.3. Структура потенціалу підприємства З урахуванням викладеного можна чіткіше уявити не тільки сутність потенціалу підприємства, а і його структурну пот будову. Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найсуттєвіших, стійких (інваріантних) зв'язків між елементами. На думку М Ф. Овчинникова, структура— це «інваріантний» аспект системи', В. [. Кремянський також звертає увагу на те, що структура виражає не всю сукупність зв'язків об'єкта, а тільки його найсуттєвіші зв'язки: «Структура є розгорнуте вираження сутності»". Існує і ширше тлумачення структури, згідно з яким розрізняють два типи структур: макро- і мікро. Макроструктура виражає найстійкіші (інваріантні) зв'язки системи, а мікроструктура — змінні (імовірнісні). Сукупність макро- і мікроструктури об'єкта або процесу, тобто сукупність усіх зв'язків, і становить їхній зміст. В економічній літературі наявні різні підходи до визначення структури потенціалу підприємства. Більшість дослідників розглядає ресурсну структуру потенціалу, однак з урахуванням у ньому різної кількості складових. В одному випадку до його складу рекомендується включати тільки засоби праці, в другому— засоби праці і робочу силу, в третьому — засоби праці, робочу силу і природні ресурси, які застосовуються в процесі виробництва, у четвертому — засоби праці, робочу силу і предмети праці. Є й значно ширші поняття структури потенціалу підпри-Овчинников Н. Ф. Принципьі сохранения. — М., 1966. — С. 267—268. Кремянский В. II. Структурнме уровни жизни материн. — М., 1969. — С. 6. 12 13 них фондів, чої потужної 1 5 л я 8 ВОСТІ ПІДПрІ' у господарсі а 0 І 3_ • потенці « потенці « потенц * потенц * потенц 2 &а : 8с й л 5? т я р: 63 рз в &3 3 н ° _ р д н 5-Й £ о § 3 о *• Й а Є. _ 03 « р^^^^Яо^І кі формують техніко-технологічний базис виробни гі підприємства. а 5 > : в" а а з 3 | > і _ мства використовувати сукупні природні багатств ;ій діяльності. • Ч • І і • • • т й % С ! С &3 и> ге і 3 а 5 3 а Е р П а І' а • н 8 * С «І ї 5 В І*\3 л технологічного персоналу. л нематеріальних активів; Й О о\ о 1 X о а л основних фондів; л землі та природно-кліматичні умови; т їіРІі їИІ! Ш І! Р 1 1 р О v: О Е- І _і. І Т "Ґ І Й363 ^"1^:'7ІЕз'Е?о7р2-? Потенціал оПоритнпх фондів — це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах. незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів. Потенціал нематеріальних активів — сукупність можливої--єн підприємства використовувати права на нові чи наявні продукт інтелектуальної праці н господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб. Потенціал технологічного персоналу — здатність робітників виробляти різні продукти, надавати посли й чи виконувати роботи. Фінансовий потенціал —- обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, що ними воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат. Головною складовою фінансового потенціалу с, інвестиційний, тобто наявні та приховані можливості підприємства для здійснення простого і розширеного відтворення. Відтворення потенціалу підприємства — це процес безперервного відновлення всіх його складових.^ Просте відтворення потєнціаіу підприємства здійснюється в незмінних обсяіах для відновлення спожитих, факторів виробництва і забезпечення бетперсрвносіі ного фхннціоіг.нані'я.^ Розширене відтворення потенціалу підпршмстчи передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів та інших сі*.ладових потенціал), котрі забезпечують вищу результативність ного діяльності. У межах розширеного відтворення можна виокремити три типи розвитку потенціалу підприємства: екстенсивний (традиційний), інтенсивніш (інноваційний) і екстенсивно-інтенсивний (змішаний). За екстенсивною типу відтворення потенціалу збільшення масштабів виробництва досягається за рахунок додаткового залучення трудових, природних ресурсів і засобів виробництва і збереження сформованої техніко-технолопчної основи. За інтенсивного типу відтворення розвиток потенціалу досягається через якісне вдосконалення факторів виробництва: застосування прогресивних знарядь і предметів праці та видів енергетичних ресурсів, підвищення кваліфікації технологічного й управлінського персоналу, а також постійне поліпшення використання всіх наявних складових потенціалу підприємства. Щодо змішаного типу розширеного відтворення потенціалу, то він характеризується збалансованістю або домінуванням одно- го з двох інших факторів розвитку. Тому розрізняють переважно екстенсивний, переважно інтенсивний чи змішаний характер економічного розвитку. Відтворення окремих складових потенціалу підприємства має свої часові цикли та особливості, що зумовлюють використання різних джерел фінансового забезпечення, пов'язаного з формуванням і відтворенням виробничого капіталу. Наприклад, за простого відтворення заміна спрацьованих і застарілих основних виробничих фондів відбувається за рахунок нагромадження амортизаційного фонду та інших внутрішніх джерел формування фінансових коштів. Розширене відтворення основних фондів, спрямоване на нарощування виробничих потужностей, докорінну перебудову техніко-технологічної бази виробництва, потребує використання таких джерел виробничих інвестицій, як довгострокові кредити, емісія цінних паперів, власний нагромаджений прибуток, державні субсидії, іноземні інвестиції. Отже, під потенціалом відтворення слід розуміти сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які перебувають у розпорядженні підприємства або можуть бути додатково залучені й використані для простого чи розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.^ Суб'єктні складові пов'язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального споживання об'єктних складових. Усе це свідчить, що суб'єктні складові потенціалу підприємства за їхнім впливом на розвиток основних чинників виробництва й ефективність функціонування економічних систем, у міру ускладнення останніх та їхнього «навколишнього середовища», набувають вирішальної ролі. Відомо, що навіть ті підприємства, які мають близькі за розміром потенціали, часто суттєво різняться за результатами діяльності. За цих умов (за браком зовнішніх «перешкод») різницю в результатах можна пояснити лише неоднаковим рівнем точності цільової орієнтації системи. Інакше кажучи, за інших однакових умов величина результату буде то більшою, що вдалішим буде організаційно-економічне забезпечення досягнення заданих цілей. Наукове забезпечення виробництва та міра його ефективності також залежать від якості управління. До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться: науково-технічний потенціал, управлінський потенціал, АдаптивністьСинергічність Передбачає адаптацію параметрів системи до умов, шо постійно змінюються v, ^ Цілеспрямованість дії елементів системи "* , посилює ефективність її функціонування Фінансовий потенціал Потенціал нематеріальних активів . Потенціал організаційної структури управління Інноваційний потенціал Техніко- технологічний потенціалУ'ЧГЖіШШЗШ^ЗЗЯШЕ^'ай^і „ .МультиплікативністьГраничність 1Протиентропійність | Геометрична залежність виявлення } позитивних і негативних ефектів функціонування елементів системи Елементи економічної системи мають граничний характер, що обумовлює її форму Можливість протидіяти руйнувальним тенденціям Рис. 2.1. Властивості економічної системи 28 Рис. 2.2. Загальнотеоретична модель формування потенціалу підприємства Кожен з показаних на схемі елементів підпорядковується досягненню загальних цілей потенціалу підприємства, тобто, якщо Існують засоби виробництва, кадри, приміщення з певними характеристиками та інші ресурси, то потенціал підприємства як економічна система здатний задовольнити постійно мінливі потреби потенційних споживачів. Із закону цілісності системи випливає, що внаслідок взаємодії всіх ресурсів, котрі створюють систему, з'являються нові якості, яких не має кожний окремий вид ресурсу. Слід пам'ятати і про один з найвагоміших загальних законів організації— закон си-нергії, який стверджує, що для будь-якої системи (підприємства, організації, фірми) існує такий набір елементів, за якого її потенціал завжди буде або значно більшим, ніж проста сума потенціалів елементів, що до неї входять, або суттєво меншим. Синергія може давати двояку користь: пряму та опосередковану.^ Пряма користь — збільшення чистих грошових потоків від якнайповнішого використання потенціалу підприємства. Це має місце за операційної, управлінської та фінансової синергії. Операційна синергія — економія на операційних витратах за рахунок взаємодії маркетингового, фінансового та логістичного потенціалів. Управлінська синергія — економія за рахунок оптимального формування потенціалу організаційної системи управління. Фінансова синергія — економія за рахунок зміни підходів до формування фінансового потенціалу підприємства.^ Опосередкована користь — збільшення вартості потенціалу підприємства, або зміна мультиплікатора ціна підприємства/прибуток. Зважаючи на ефект синергії, процес оптимізації структури потенціалу підприємства слід проводити за такими етапами.Етап 1 — формування системи цілей підприємства (стратегічні, тактичні, поточні; для всього підприємства, його підрозділів, а також окремих видів діяльності).^ Етап 2 — визначення необхідного для кожної цілі набору стратегічних ресурсів: цей етап обов'язково треба узгоджувати з першим.Етап 3 — оскільки для задоволення тієї самої потреби може існувати кілька варіантів наборів ресурсів, то доцільно провести оцінку альтернативних їх комбінацій і після цього зробити остаточний висновок.Етап 4 — виходячи з того, що підприємство не однаковою мірою володіє всіма видами ресурсів, треба провести раціональний розподіл обмежених ресурсів, визначити, куди найвигідніше їх спрямувати, щоб забезпечити високий рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства.Етап 5 — після проведення попередніх 4-х етапів необхідно оцінити отриманий результат. Вивчення праць вітчизняних і зарубіжних науковців з проблем формування потенціалу підприємств дає змогу констатувати явно недостатню кількість досліджень системного характеру. Біль- шість дослідників, як правило, концентрують увагу на одному аспекті складного поліморфного явища: виробничому, маркетинговому, трудовому потенціалі. У найзагальнішому вигляді елементами потенціалу можна вважати всі економічні ресурси, які залучені чи реально можуть бути залучені до господарського обороту, у єдності з можливостями їх цільового використання. Досить часто в зарубіжній літературі трапляються спроби авторів виокремити з єдиної системи один найважливіший елемент. В основу тако