15.12.2011 Земельне питання в Україні (і не тільки) Я не маю жодного відношення до політики, тому те, що тут написано, не переслідує ніякої політичної мети. Це – думка вченого і громадянина України і Світу, яку я вважаю об’єктивною. Йтиметься про так званий закон «Про ринок землі» і земельну реформу взагалі. Я не збирався нічого писати, бо розраховував на те, що у Верховній Раді знайдеться достатньо відповідальних і розумних людей, яким вистачить волі зупини цей «закон» ще на стадії обговорення, але цього не сталося. Відповідальних і розумних виявилося замало. Більше того, мене вразили висловлювання деяких чиновників, які заявляли, що ті, хто проти переводу сільськогосподарських земель у приватну власність та їх ринок, просто не розуміють… Такі висловлювання я розглядаю як приниження гідності мільйонів незгодних з тим, що Влада намагається зробити із землею (наступними будуть закони „Про ринок повітря”, „Про ринок річок” тощо). Думаю, ті, хто справді розуміє, складають велику небезпеку для чиновників. Думаю, тут мають місце особисті інтереси. Отже, почну з посилання на Брукса Адамса (Уилсон, 1998): «По мнению Брукса Адамса, каждая цивилизация в своем развитии проходит четыре следующих этапа: 1. Монополизация знания жрецами. Например, египетские, как и майянские, жрецы держали письменность в секрете от мирян. 2. Монополизация военной силы завоевателями, которые превращают себя в Государства или правительства. К примеру, "французский ублюдок" (Вильгельм Завоеватель, как его охарактеризовал Том Пейн) высаживается в Англии с передовой технологией - тяжелая конница против местного пешего войска – и становится королем. Его родственники и приспешники становятся землевладельцами-лендлордами. 3. Монополизация земли этими лендлордами. Сбор дани ("ренты") с тех, кто живет на этой земле. 4. Монополизация выпуска денег национальными банками. Сбор дани ("прибыли") за каждую денежную единицу, выпущенную в обращение». Не більше, і не менше! Все давно відоме. У чому ж полягають головні проблеми? Найбільшою проблемою є абсолютне нехтування Владою думки тих представників громадянського суспільства, аграріїв, які прагнуть вирішувати складні проблеми в режимі відкритого обговорення. Саме серед них ми маємо серйозних спеціалістів різних профілів – вчених, філософів, практиків. Але Влада діє за відомим принципом: а Васька слухає, та їсть. При вирішенні складного питання власності на землю ігнорують той факт, що бути власником землі в принципі не можна, власником землі є Матінка-Природа, а не якась особа, спільнота чи держава (не плутати з країною), представлена чиновницьким апаратом. Це – дуже важливий момент: заяви про те, що та чи інша ділянка земної поверхні належить тій чи іншій державі, є не більш, ніж пустослів’ям. Немає такого закону природи, який підтримував би це твердження! Будь-яка держава (а ця форма організації суспільства є тимчасовою, бо вона не спроможна забезпечити вільний розвиток людини) організується у межах певної території (не плутати із землею!), і єдине, що вона має робити, це організовувати, узгоджувати, контролювати цивілізований режим проживання людської спільноти на цій території. Цивілізований означає узгоджений зі всіма агентами, якими є не тільки окремі особи, групи осіб чи людське суспільство вцілому, але й Природа, яка, до речі, виступає тією основою, на якій базується вся діяльність суспільства, і аж ніяк не ресурс. Тому, перевага має бути віддана саме Природі, що забезпечує умови нормального буття. Отже, на місце антропоцентризму треба поставити природо-центризм і розуміння того, що людина є продуктом Природи:знищуючи Природу, людина знищує себе. Стратегія, що враховує це, відома як «стратегія узгодженого розвитку» (наприклад, Ковалёв, 2009 і кілька матеріалів на цьому блозі), а однією з найважливіших її позицій є створення і узаконення країни/держави «Біосфера». Саме це є найпершим завданням сьогодення. Виходячи з цього, земельний кадастр має бути повністю перероблений з врахуванням необхідності повсюдного виділення земель (це питання стосується не тільки України) і такої їх конфігурації (територіальної організації), яка б дозволяла Біосфері як агенту взаємодії стало відтворювати свої функції. Для цього вона має бути, перш за все, безперервною. Нічого подібного на сьогодні ми не маємо. І саме цей момент має переважати у територіальному плануванні. Без цього людське суспільство виглядає як «цивілізований» вандал. З Природою слід домовлятися, базуючись на знанні режимів її функціонування і розумінні нашою залежності від неї. Тому головними при розробці поставлених питань мають бути не чиновники і ті, хто має відношення до господарської системи, а географи та екологи, що, зрозуміло, мають високу кваліфікацію і відповідальність: це – питаннягеографічної (найбільшої) складності. Проблема узгодження між суспільством і Природою виходить на перший план. Для його вирішення необхідна серйозна міждержавна програма. Наступне питання стосується того, чи може земля бути товаром і продаватися. Тут виникає ціле віяло питань: а) Чи є земля товаром? Зрозуміло, що ні, бо землю ніхто не виробляв, а товаром є тільки вироблена продукція: земля є складовою Природи, тому абсолютно незрозуміло, на яких підставах і хто її збирається продавати! Чи може держава, тобто купка чиновників, паразитуюча надбудова, торгувати землею? Ні, бо земля не належить державам! б) У чому полягає функція держави? Її функція полягає в узгодженні інтересів людської спільноти і Природи, інтересів різних агентів, що здійснюють виробничу та інші види діяльності з використанням землі.в) Якщо не можна продавати землю, то як узгодити питання землекористування? Держава має розподіляти землі між агентами землекористування і контролювати його режим в плані збереження характеристик ґрунтів. Це має стимулювати відповідальність і підвищення професійного рівню виробників. Зрозуміло, що мають бути узгодженими і площа, і режим землекористування при умові постійного моніторингу. г) чи може земля передаватися у спадок? Ні, у спадок має передаватися право здійснювати виробничу діяльність на даній ділянці землі! 5. Мені незрозуміло, чому чиновницький апарат розглядає громадян України як лохів. На екранах зомбо-ящиків крутять рекламні кліпи та висловлювання чиновників, у яких декларується, без будь-якого обґрунтування, необхідність введення ринку землі. Ось приклад:"Украина может давать продуктов питания на $100 млрд. в год на внешних рынках. Самый жесткий дефицит сегодня в мире именно на продукты питания… И здесь жесткая борьба за место под солнцем… Поэтому мы должны выходить на внешние рынки. Поэтому нам необходим полноценный рынок земли", — сказав міністр АПК України Микола Присяжнюк. Невже хтось думає, що ця демагогія може бути серйозно сприйнята? На зовнішні ринки через ринок землі не виходять, пане міністре, на ці ринки виходять з продукцією відповідної якості і собівартості, до чого ринок землі відношення не має. Це забезпечується відповідним рівнем фаховості, порядності, відповідальності виробників. Держава має допомагати їм це робити. Тому я розглядаю земельну реформу, яку намагаються сьогодні провернути, як адмін-шулерство, метою якого є збагачення тих, хто до агровиробництва жодного стосунку не має. Посилання: Уилсон Р.А. Прометей восставший. Психология эволюции. - "JANUS BOOKS","София",1998 Ковалёв А.П. Ландшафт сам по себе и для человека. – Харьков: «Бурун-книга», 2009.http://kovalev-x.blogspot.com/2011/12/blog-post_8118.html