УСТАНОВИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ, ЗАЛУЧЕНІ ДО АГРАРНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ Установи та організації, залучені до аграрної реформи в УкраїніПлан 1. ВСТУП. АГРАРНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ 32. Органи державної влади в здійсненні аграрної реформи 9В структуру Української академії аграрних наук входять: Президія (в т.ч. бюро Президії, члени Президії, радники Президії), секретаріат, науково-організаційне управління, а також 8 відділень (див. схему 4, додаток 5). 15^ [СХЕМА 4] 15Серед відділень безпосередньо реформуванням аграрного сектору займається відділення аграрної економіки і земельних відносин, якому підпорядковуються чотири установи: Інститут аграрної економіки; Інститут Землеустрою; Інститут аграрної кібернетики; Західноукраїнський регіональний центр фермерства. 15Відділення аграрної економіки і земельних відносин 15Інститут Аграрної економіки 15Інститут Землеустрою (мережа інституту включає всі області України) 16Інститут аграрної кібернетики 16Західноукраїнський регіональний центр фермерства 16^ 3. НЕУРЯДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ 163.1. Асоціація фермерів та приватних землевласників України 174.3. Український Центр Економічних і Політичних Досліджень імені Олександра Разумкова (УЦЕПД) 34Додаток 5 64Додаток 6 59Додаток 7 60Додаток 9 63Додаток 10 64Додаток 12 60Додаток 13 61 Література 61Додатки 63^ 1. ВСТУП. АГРАРНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ Аграрній реформі в Україні 10 років. Формальним початком аграрної реформи було прийняття Указу «Про земельну реформу» Верховною Радою Українською РСР 18 лютого 1990 року. Після 1990 року значну частину державних підприємств було реорганізовано в коллективні підприємства. За період 1991-2000рр. у власність недержавних підприємств було безоплатно передано 27.2 млн.га земель сільськогосподарського призначення (сільгоспугідь) (див. Аграрна реформа в Україні: сучасний стан і основні тенденції: с.4). Однак “здебільшого реформи зводилися до формальної зміни назви, тимчасом як реальні зміни в роботі та структурі колишніх сільськогосподарських підприємств (КСП) не відбулися” (Чакі та Лерман 2001: 16). Колективна форма власності не могла змінити психологічного фактору, така зміна могла статися лише за умов приватної власності. Указ Президента «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 3 грудня 1999 року почав процес реорганізації колективних підприємств у приватні підприємства. Процес реорганізації викликав багато проблем, які потребують свого вирішення. Серед таких проблем можна виокремити: оформлення і видачу державних актів на право приватної власності на землю; розвиток державного кадастру; вдосконалення орендних відносин; формування ринкової інфраструктури в АПК; вирішення соціальних питань, які виникають внаслідок реорганізації. ^ 1.1. Оформлення і видача державних актів на право приватної власності на землю Згідно з даними Комісії з питань аграрної політики при Президентові України, станом на 1 липня 2001 року було видано 1 мілліон 559 тисяч державних актів. Беручи до уваги той факт, що станом на 1 січня 2001р., 6.48 млн. селян стали власниками сертифікатів, що підтверджують їх право на земельну частку (пай) (див. Аграрна реформа в Україні 2001: с.5), можна говорити про те, що процес реєстрації державних актів лише починається. Найближчим часом цей процес не може бути завершений за рахунок державного бюджету: державний бюджет виділяє недостатньо коштів для цих цілей. Донорська допомога в цій сфері була і залишається досить значною. (Контрактор АМР США РОНКО видав 224,657 державних актів. Планується, що інший контрактор АМР США Кемонікс (Проект підтримки приватизації землі в Україні) видасть 1.8 мілліонів державних актів власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай).)^ 1.2. Розвиток державного кадастру та впровадження контролю за процесом приватизації майна Проведення земельної реформи, а також перетворення майнових відносин власності передбачає розвиток державного кадастру, бази даних, що містить інформацію про приватизацію та оцінку землі, а також впровадження котролю за приватизацією майна. Це пов’язано з тим, що процес приватизації землі та майна з самого початку супроводжувався численними спекуляціями: були випадки продажу сертифікатів на право на земельну частку за незначні кошти; також були спекуляції в процесі приватизації майна. (Частка майна визначається трудовим внеском члена підприємства. Такий внесок часто визначався суб’єктивно. Таким чином, невелика група робітників підприємства часто одержувала техніку, а решта робітників одержувала неприбуткові, а іноді непотрібні споруди, наприклад, корівники без корів.) Розвиток державного кадастру є одним з основних напрямків роботи Державного комітету України по земельних ресурсах, а також Інституту землеустрою Української академії аграрних наук.^ 1.3. Розвиток орендних відносин На сьогодні в Україні не розвинений ринок землі, якщо не враховувати орендні відносини. Станом на 1 січня 2001р., площа переданих в оренду земельних часток склала 22.4 млн.га., з власниками укладено 5.6. млн.договорів оренди земельних часток (див. Аграрна реформа в Україні: сучасний стан і основні тенденції: с.5). Розвиток орендних відносин зумовив появу нового джерела доходів на селі. Це особливо важливо для найбільш соціально уразливої категорії селян, - пенсіонерів. Станом на кінець 2000 року понад 85% договорів оренди селяни уклали з господарствами, із земель яких селяни одержали паї; 10% - зпідприємницькими структурами і лише 5% - з фермерами (див. Аграрна реформа в Україні: сучасний стан і основні тенденції: с.5): Така структура орендних відносин зумовлює наступні наслідки(див. Аграрна реформа в Україні: сучасний стан і основні тенденції: с.5-6): значною мірою зберігається цілісність земельних (і майнових) комплексів господарств, що реформуються; значна частина українських селян не працюватиме на власній землі, а в перспективі може взагалі її втратити. Оренда сама по собі викликає суперечності. Одна з проблем оренди пов’язана з тим, що селянам селянам платять за оренду продукцією за завищеними цінами. Люди не одержують грошей і не мають можливості сплатити податки, які становлять 20% прибутку. ^ 1.4. Пост-реорганізаційна підтримка новоствореним підприємствам. Формування ринкової інфраструктури в АПК “Найбільш вигідно реалізується продукція на продовольчих ринках, які знаходяться поруч із споживачем продовольства, а не виробником.” (Молдаван 2000: с.20) З огляду на те, що фермер має зосереджуватись на виробництві, йому на сьогоднішній день диктують ціни багаточисельні посередники. Таким чином фермер втрачає значну частину прибутку. Для вирішення цієї проблеми необхідна пост-реорганізаційна підтримка новоствореним підприємствам, формування ринкової інфраструктури в аграрній економіці. Під формуванням ринкової інфраструктури мається на увазі створення агроторгових домів, бірж, плодоовочевих ринків, аукціонів, заготівельних пунктів, обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів. ^ Агроторговий дім – підприємство оптової торгівлі, що функціонує на кооперативних чи акціонерних засадах і здійснює операції купівлі-продажу як від імені товаровиробників та споживачів, так і за власний рахунок (див. Молдаван 2000: 26).^ Аграрна товарна біржа здійснює торгівлю сільськогосподарською продукцією, а також торгівлю деривативами(див. Молдаван 2000: 26).Оптово-продовольчий ринок – це підприємство оптової торгівлі, яке створює необхідні умови для укладання торговельних угод з продажу і купівлі сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки (див. Молдаван 2000: 26).Аукціон – публічний торг ексвлюзивними чи невеликими партіями товару у відведеному обладнаному відповідним чином місці у визначений час(див. Молдаван 2000: 26).^ Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – це особливий тип неприбуткового підприємства, яке створюється виробниками сільськогосподарської продукції для отримання послуг, необхідних їм у власних господарствах. Фермери є одночасно власниками та клієнтами кооперативу і здійснюють управління його діяльністю. Напрямки діяльності обслуговуючих кооперативів: переробка і реалізація продукції; забезпечення технікою, паливно-мастильними матеріалами, насінням; послуги з обробітку землі, збирання врожаю і т.п. (див. Молдаван 2000: 21). На початку 2001р. в регіонах України функціонували 353 агроторгових, 415 плодоовоченвих ринків, 90 постійних аукціонів, 15,696 заготівельних пунктів та 718 обслуговуючих кооперативів. Проте потреби виробника значно перебільшують вказану кількість існуючих підприємств. (див. Аграрна реформа в Україні: сучасний стан і основні тенденції: с.10) На сьогодні, нагальною проблемою агро-промислового комплексу є розширення ринкової інфраструктури, що, в свою чергу, збільшить прибутки виробника.^ 1.5. Кредитні, фінансові та податкові проблеми в аграрному секторіПрактика кредитування аграрного сектору за рахунок бюджету має бути замінена широким доступом до банківських кредитів. “Роль держави має зводитись до створення законодавчого поля для функціонування системи фінансового ринку” (Аграрна реформа в Україні 2001b: 66). Однак, як зазначають Людвіг Штріве, Штефан фон Крамон-Таубадель та КостянтинСірін (2001: 25), “сільськогосподарські підприємства не мають змоги залучити потрібне зовнішнє фінансування через низьку продуктивність, високі виробгичі ризики, неплатоспроможність, великі витрати на здійснення трансакцій та брак застави. Проблему загострює та обставина, що банківський сектор в Україні поки що слабо розвинутий”. Урядова політика системи пільгового кредитування стала одним з найпотужніших чинників розвитку аграрного виробництва (див. Аграрна реформа в Україні 2001а: 40). В той же час «запровадження часткової компенсації не вирішує всіх проблемних питань кредитування сільського господарства і має розглядатися як тимчасовий захід” (Аграрна реформа в Україні 2001b: 67). Секретаріатом Комісії з питань аграрної політики про Президентові України висунуто наступні пріоритетні завдвння в сфері фінансування аграрного виробництва (див. Аграрна реформа в Україні 2001b: 67): - сприяння розвитку інфраструктури фінансового ринку; - законодавче забезпечення захисту прав кредиторів і позичальників; - розвиток довгострокового кредитування; - сприяння розвитку мережі лізінгових компаній; - фінансово-кредитні пільги з боку держави. “Новостворені недержавні сільськогосподарські підприємства не спроможні ефективно вести свій бізнес без проведення політики зниження податкового навантаження” (Аграрна реформа в Україні 2001b: 67). В цьому плані уряд України запровадив єдиний фіксований сільськогосподарський податок (див. Аграрна реформа в Україні 2001а: 39). Однак “не відбулося створення надійного податкового механізму, який би враховував специфіку сільськогосподарського виробництва” (Аграрна реформа в Україні 2001b: 67). Такий механізм має базуватись на прибутку і землі. ^ 1.6. Реформування соціальної інфраструктури села Нарешті, не можна недооцінювати соціального фактору. Молоде покоління залишає сільську місцевість. Міграція пов’язана з відсутністю комунальних послуг, низькою якістю медичних послуг та навчання, а також із труднощами в пошуці роботи. Вказані соціальні проблеми пов’язані з реформуванням соціальної інфраструктури села. Головна мета реформування соціальної інфраструктури –збереження і забезпечення ефективного функціонування і подальшого розвитку сфери послуг у сільській місцевості для задоволення потреб населення в соціально-культурних, житлово-комунальних і побутових послугах. Реформування включає такі напрями:передача соціальних об’єктів колективних і державних сільськогосподарських підприємств у комунальну, колективну, приватну власність;пошук джерел, у тому числі позабюджетних, фінансування об’єктів; розробка механізму управління об’єктами соціальної сфери; відновлення роботи не діючих об’єктів; забезпечення якісного надання послуг населенню.Варіанти (способи) реформування об’єктів соціальної сфери, що перебувають на балансі КСП: передача у комунальну власність; передача новоствореним підприємствам; передача в оренду; передача третім особам шляхом продажу; приватизація; перепрофілювання;закриття, списання (див. схему 1, додаток 1).^ [СХЕМА 1] Виокремлюються наступні групи соціальних об’єктів (Реформування соціальної інфраструктури села 2000: с. 13): Група А – комерційні: магазин; їдальня; будинок побуту; бар; лазня; пральня. Група Б – госпрозрахункові: інженерна інфраструктура (водопровід; газопровід; телефонні мережі; електромережі); житловий фонд (будинки; квартири) Група С – бюджетні: дитячий садок; школа; будинок культури; клуб; спортивні споруди; медичні заклади; бібліотека. На нинішній момент “невирішеним залишається питання передачі об’єктів соціальної сфери, що перебувають на балансах підприємств АПК, в комунальну власність... Головною перешкодою цьому процесові є відсутність законодавчих механізмів фінансування соціальної сфери з бюджетів сільських громад” (Аграрна реформа в Україні 2001b: 68).^ 1.7. Роль громадських організацій і донорів у аграрній реформі в Україні Проблеми, які виникають в аграрному секторі економіки, зумовлюють появу різноманітних неурядових організацій, спрямованих на лобіювання інтересів та захист прав різних соціальних груп, а також на інформаційні кампанії, які перешкоджатимуть спекуляціям в процесі приватизації. В Україні створення недержавних організацій у сфері реформування земельних відносин почався 10 років тому. Як правило, організації, які захищають права певної соціальної групи, фінансуються за рахунок членських внесків, а ті організації, які провадать інформаційні кампанії, часто фінансуються донорами (див. Корчакова, Марусов 2001: 74-75). Кількість аналітичних центрів, які спрямовані на вивчення лише аграрної реформи, обмежена. В той же час, багато аналітичних центрів, що мають іншу спрямованість, але реалізують окремі проекти в аграрній сфері (див. Корчакова, Марусов 2001: 76). Серед донорських організацій, залучених до аграрної реформи в Україні, найбільш впливовими є: АМР США, Всесвітній банк, ТАСІС, Міністерство Великобританії у справах міжнародного розвитку та МФК. Стратегії діяльності донорів розрізняються. В той час, коли АМР США та Всесвітній банк зосереджуються на процесі приватизації (хоча тут необхідно також зазначити, що АМР США приділяє увагу багатьом аспектам реформи: від приватизації, дорадчих служб до фінансування волонтерської підтримки фермерам), Міністерство Великобританії у справах міжнародного розвитку та МФК приділяють більшу увагу соціальним питанням, а ТАСІС останнім часом займається, в основному, питаннями дорадчих служб. Як донори, так і громадські організації, в більшості випадків, координують свою діяльність з державними установами. Така координація була можливою, зокрема, завдяки Секретаріату Комісії з питань аграрної реформи при Президентові України (що фінансувався АМР США та Всесвітнім банком). Однак, згідно з Указом Президента від 13 листопада 2001 року “Про ліквідацію деяких консультативних,дорадчих та інших органів» Комісію з питань аграрної політики при Президентові України ліквідовано. Тому колишній Секретаріат комісії тепер називається проектом «Аграрна політика для розвитку людства» і є недержавним органом, проте продовжує координувати діяльність донорських, громадських та державних організацій. Цей звіт спрямовано на опис існуючих державних організацій та інститутів, неурядових організацій, аналітичних центрів та донорських організацій в сфері аграрної реформи в Україні. ^ 2. Органи державної влади в здійсненні аграрної реформи Структура органів державної влади, залучених до аграрної реформи в Україні представлена на схемі 2 (додаток 2).^ [СХЕМА 2] Згідно з Франком Бостіним (2001: 9), “адміністративну структуру виконавчої гілки влади не достатньою мірою пристосовано до роботи за нових політичних та економічних умов... Через дублювання функцій, типове для виконавчої гілки влади, істотно ускладнюється процес вироблення та провадження політики.” В Кабінеті Міністрів України питанням аграрної реформи займаються управління координації діяльності АПК та (в деяких аспектах) урядовий комітет соціального, науково-технічного та гуманітарного розвитку. Ці управління іноді дублюють діяльність Міністерства аграрної політики та інших міністерств, залучених до вирішення соціальних проблем в аграрному секторі економіки. Адміністративна структура планової економіки передбачала адміністративне втручання державних органів всіх рівнів у економічну діяльність. “Процес становлення приватної власності на селі об’єктивно вимагає радикальної зміни форм і методів державного регулювання АПК. Стратегічним напрямом таких змін має стати припинення адміністративного втручання державних органів учіх рівнів у безпосередньо господарську діяльність і перехід до визначення та гарантування стабільних правил для суб’єктів аграрних відносин і державного регулювання за допомогою ринкових важелів” (Аграрна реформа в Україні 2001a: 12). На нинішній момент українське законодавство передбачає значне втручання держави в аграрному секторі економіки. Про це, зокрема, свідчить зміст закону “Про стимулювання розвитку сільського господарства на 2001-2004 роки”, прийнятого Верховною Радою України 18 січня 2001 року, який визначає основні засади державного регулювання економіки в умовах становлення ринкових відносин (див. Аграрна реформа в Україні 2001a: 12). Незважаючи на негативні аспекти адміністративної чичтеми в Україні, необхідно також зауважити позитивні зрушення, зумовлені процесом аграрної реформи. Серед позитивних моментів слід зазначити певні зміни в структурі Міністерства аграрної політики (див.нижче). В той же час, одне з позитивних зрушень, Комісію з питань аграрної політики при Президентові України, що була основним координатором діяльності донорів, неурядових та державних організацій в аграрній реформі в Україні, було ліквідовано згідно з Указом Президента від 13 листопада 2001 року “Про ліквідацію деяких консультативних,дорадчих та інших органів» (див. нижче).^ 2.1. Міністерство аграрної політикиМіністерство аграрної політики України є центральним органом виконавчої влади, залученим до аграрної реформи. Структура міністерства подана на схемі 3 (додаток 3).^ [СХЕМА 3] Під впливом трансформацій змінилась структура міністерства. Були створені нові функціональні підрозділи в структурі Міністерства аграрної політики, а саме: Департамент стратегії розвитку аграрної економіки; Департамент міжнародної інтеграції, інвестиційної політики та розвитку аграрного бізнесу; Департамент реформування сільського господарства; Департамент розвитку підприємництва та інфраструктури сільськогосподарських ринків; Департамент ринків продукції тваринництва; Департамент ринків продукції рослинництва та розвитку насінництва. В складі новоствореного Департаменту реформування сільського господарства почали діяти: Управління стратегії і методології аграрної реформи; Управління реформування та реструктуризації сільськогосподарських підприємств; Управління координації діяльності сільськогосподарських дорадчих служб (див. Аграрна реформа в Україні 2001a: 12). Контактна інформація: Роман Шмідт, Заступник міністра Тел.: 228-5818 Дмитро Мотринич, Заступник міністра Тел.: 228-4882 Андрій Чопик, Заступник міністра Тел.: 228-5818^ 2.2. Державний комітет України по земельних ресурсах Державний комітет України по земельних ресурсах – центральний орган виконавчої влади, спрямований на формування та впровадження державної політики щодо управління земельними ресурсами. Основні напрямки роботи державного комітету: Розвиток та впровадження державної політики в інвентиризації та приватизації земель;Розвиток ринку земель населених пунктів, інших земель сільськогосподарського призначення та грошова оцінка землі; Розвиток державного земельного кадастру; Державний контроль за використанням і охороною земель та їх моніторинг Землеустрій Управління центрального апарату Держкомзему України:Управління нормативно-правового забезпечення регулювання земельних відносин;Управління землеустрою та автоматизації землевпорядних робіт Управління земель сільськогосподарського призначення Управління земель несільськогосподарського призначення Управління державного земельного кадастру Управління оцінки та економіки землекористування Управління державного контролю за використанням і охороною земель та державної землевпорядної експертизиОбласні управління земельних ресурсів підпорядковані центральному апарату Держкомзему України.Контактна інформація: Даниленко Анатолій Степанович, голова Комітету Тел.: 226-2170; 253-8504 Юрченко Анатолій Дмитрович, начальник управлінняТел.: 253-1691Жмуцький Володимир Вікторович, заступник голови комітетуТел.: 253-7169Адреса: пров.Музейний, 12^ 2.3. Комісія з питань аграрної політики при Президентові УкраїниКомісія з питань аграрної політики при Президентові України складалась з представників різних державних організацій, залучених до аграрної реформи. Координаційний орган – Секретаріат, який виступав основною ланкою у взаємодії з центральними урядовими установами з питань політичних реформ та розробки нового законодавства. Секретаріат координував діяльність державних установ, недержавних організацій та аналітичних центрів та знаходився в Міністерстві аграрної політики, мав вплив на законоутворення.. Секретаріат фінансувався Агентством з Міжнародного розвитку США. Згідно з Указом Президента від 13 листопада 2001 року “^ Про ліквідацію деяких консультативних, дорадчих та інших органів» «з метою дальшого вдосконалення системи консультативних, дорадчих та інших органів, утворених для сприяння здійсненню повноважень Президентом України, раціонального використання бюджетних коштів» Комісію з питань аграрної політики при Президентові України ліквідовано. Тому колишній Секретаріат комісії тепер називається проектом «Аграрна політика для розвитку людства» і є недержавним органом.^ Контактна інформація: Адреса: 01008 Київ, вул.Садова, 1/14, 4й поверх Тел.: 253-5866, 253-5869, 253-5482 Факс: 253-5611 Терещенко Михайло Борисович, керівник стратегічного напрямкуteresm@agpol.kiev.ua Корінець Роман Ярославович, керівник стратегічного напрямкуkorinets@agpol.kiev.ua ^ 2.4. Обласні та районні державні адміністрації. Їх роль у впровадженні аграрної реформи (Джерело: Приватизація землі та реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств в Україні 2000: 86-89)Обласна та районна адміністрації Обласна та районна адміністрації покликані сприяти реорганізації КСП шляхом надання організації та фінансової підтримки, а також створення методичної бази цього процесу. Хоч господарства можуть провести реорганізацію без участі обласної та районної адміністрації, координація програми на регіональному рівні дає можливість провести її більш організовано і ефективно та знизити рівень помилок.^ Обласна адміністрація може відповідати за прийняття та видання документів методологічного та роз’яснювального характеру, що стосуються реорганізації КСП з урахуванням регіональних умов. Крім того, обласна адміністрація може створити робочу групу з надання консультаційної та методичної допомоги КСП. Діяльність обласної адміністрації може включати: прийняття заходів щодо забезпечення реалізації прав власників на земельні частки та майнові паї відповідно до чинного законодавства; підготовка рішень щодо сприяння процесу реорганізації; розробка рекомендацій щодо складання юридичних документів, у тому числі зразків установчих договорів та статутів для підприємств, що створюються в процесі реорганізації КСП; прийняття рішень щодо розпорядження об’єктами соціальної сфери; вироблення рекомендацій щодо процедур створення нових підприємств та забезпечення їх реєстрації; розгляд можливостей щодо пільгової або безкоштовної реєстрації підприємств, що виникли внаслідок реорганізації КСП; створення комунальних підприємств для проведення реорганізації КСП; залучення співробітників науково-дослідних установ, сільськогосподарських та інших інститутівдля надання допомоги підприємствам, що реорганізуються; забезпечення інформованості населення про хід реорганізації в області.^ Районна адміністрація має працювати в тісному контакті з обласною адміністрацією, здійснюючи контроль за ходом реорганізації господарств. У процесі реорганізації господарства районна адміністрація: створює районну робочу групу з реорганізації КСП;створює районну комісію з питань прийому об’єктів соціальної сфери; затверджує акти приймання-передачі об’єктів соціальної сфери до комунальної власності; затверджує розрахунок розміру земельної частки паю членів КСП; забезпечує своєчасну реєстрацію нових підприємств та фермерських господарств; забезпечує організацію повноцінної інформаційної роботи в КСП, що реорганізується.Обласне та районне управління АПК Обласне та районне управління АПК сприяють проведенню реорганізації КСП. Функції: організація роз’яснювальної роботи з реорганізації КСП;ініціювання та організація пдготовки положень з питань реорганізації в області або районах за безпосередньої участі керівників та фахівців управлінь;здійснення нагляду за дотриманням у процесі реорганізації вимог та положень чинного законодавства;надання консультативної допомоги комісіям з реорганізації щодо інвентаризації та паювання майна;надання допомоги лідерам підприємств, що реорганізуються, у виборі напрямів їх майбутньої діяльності;надання допомоги в узгодженні заявок на землю і майно та сприяння організації й проведенню розподільчих зборів. ^ Обласне управління та районний відділ земельних ресурсівОбласне управління та районний відділ земельних ресурсів відповідають за вирішення всіх питань стосовно земельних відносин, що виникають в процесі реорганізації КСП. Зокрема вони здійснюють: забезпечення проведення земельної реформи, створення умов для рівноправного розвитку різних форм власності на землю; оновлення планово-картографічного матеріалу; організацію реєстрації угод з земельними паями; організацію видачі державних актів на право власності на землю та користування землею, оформлення договорів на право тимчасового користування землею на умовах оренди та здійснення їхньої реалізації; організацію проведення робіт з уточнення грошової оцінки земель;створення системи інформації, що необхідна для здійснення комплексу робіт, пов’язаних з проведенням реформування КСП; надання допомоги в узгодженні заявок на землю, організації проведення установчих зборів.^ Робочі групи з реорганізації КСПДля ефективного і кваліфікованого проведення процесу реорганізації необхідна консультативна допомога та підтримка у вирішенні питань, що виникають на етапах реорганізації. З цією метою за рішенням обласної та районної держадміністрацій на обласному та районному рівні створюються обласні та районні робочі групи.^ Обласна робоча група створюється розпорядженням голови обласної державної адміністрації й очолюється його заступником з питань АПК. Функції: аналіз ходу аграрної та земельної реформи в області;розробка заходів з реалізації державної політики щодо створення багатоукладної економіки на селі;забезпечення рівноправності різних форм господарювання;внесення пропозицій до обласної Ради народних депутатів і обласної державної адміністрації щодо сприяння процесу реорганізації сільськогосподарських підприємств для прийняття необхідних рішень;надання консультативної, методичної та технічної допомоги фахівцям районних державних адміністрацій, обласного й районного управлінь сільського господарства та продовольства, обласного управління та районних відділів земельних ресурсів з питань реформування земельних і майнових відносин, реорганізації сільськогосподарських підприємств, створення нових форм господарювання на селі. ^ Районна робоча група створюється за розпорядженням глави державної адміністрації та очолюється його заступником з сільського господарства. Функції: організація навчання (семінарів) для членів комісій з реорганізації КСП; сприяння передачі об’єктів соціальної сфери на баланс місцевих Рад; надання практичної допомоги КСП на всіх етапах реорганізації;участь у підготовці та проведенні розподільчих зборів;підтримка та консультування лідерів підприємств, що створюються.Землевпорядні організації Під час проведення реорганізації КСП землевпорядні організації беруть участь у наступних видах робіт:оновлення планово-картографічних матеріалів;уточнення загальної площі земель; уточнення грошової оцінки сільськогосподарських угідь колективної власності;підготовка технічної документації для видачі державних актів на право власності та користування земельними ділянками. ^ 2.5. Державні аграрні університетиАграрна освіта в Україні підпорядковується Міністерству аграрної політики України. Наступні департаменти та центри відповідають за питання аграрної освіти в міністерстві:Департамент кадрової політики, аграрної освіти та науки;Науково-методичний центр аграрної освіти;Науково-методичний центр з підготовки молодих спеціалістів.Інформаційний бюлетень “Вища аграрна освіта в Україні” є основним журналом аграрної освіти в Україні.Існує 20 основних аграрних університетів. 57154 студентів (стаціонарна форма навчання) та 35218 студентів (заочна форма навчання) навчаються в аграрних університетах України (див. http://minagro.kiev.ua). Більш детальну інформацію про аграрні університети України (університети, факультети, контакти) представлено в таблиці 1 (додаток 4). ^ [ТАБЛИЦЯ 1]2.6. Українська академія аграрних наук Українська академія аграрних наук є державною установою, яка безпосередньо підпорядковує: 54 інститути; 14 дослідні станції; 5 наукових об’єднань та науково виробничих центрів; Державний Нікітський ботанічний сад; дослідну аграрну фірму “Наукову”; біосферний заповідник “Асканія-Нова”; центральну наукову сільськогосподарську бібліотеку; видавництво “Аграрна наука”; редакцію журналу “Вісник аграрної науки”; Інформагропром; Західноукраїнський регіональний центр фермерства, гуртожиток-готель, ремонтно будівельні організації. Організації, підпорядковані українській академії аграрних наук, в свою чергу, ще 274 установ та організацій (див. Звіт про діяльність Української академії аграрних наук 2001: 284-285). В структуру Української академії аграрних наук входять: Президія (в т.ч. бюро Президії, члени Президії, радники Президії), секретаріат, науково-організаційне управління, а також 8 відділень (див. схему 4, додаток 5). ^ [СХЕМА 4] Серед відділень безпосередньо реформуванням аграрного сектору займається відділення аграрної економіки і земельних відносин, якому підпорядковуються чотири установи: Інститут аграрної економіки; Інститут Землеустрою; Інститут аграрної кібернетики; Західноукраїнський регіональний центр фермерства. Контактна інформація^ Відділення аграрної економіки і земельних відносин E-mail: econom@ung.com.uaАкадемік-секретар: академік УААН ШПИЧАК Олександр Михайлович Тел.: 573-9860Заступники академіка-секретаря: член кореспондент УААН АНДРІЙЧУК Василь Гаврилович Тел.: 455-6917 Кандидат економічних наук СТРАТІЛАТ Олександр Ананійович Тел.: 290-3224Учений секретар: Кандидат економічних наук ФЕДІЄНКО Павло Миколайович Тел.: 573-9981, 291-2276^ Інститут Аграрної економіки Адреса: 03127, м.Київ, вул.Героїв Оборони, 10E-mail: agroecon@ukrpack.netФакс: 266-0565САБЛУК Петро Трофимович, директорТел.: 266-0528; 261-4821; 261-4321ДЕМ’ЯНЕНКО Микола Якович, заступник директора з наукової роботиТел.: 266-0566МЕСЕЛЬ-ВЕСЕЛЯК Віктор Якович, заступник директора з наукової роботиТел.: 261-4308СКУПИЙ Володимир Матвійович, заступник директора – учений секретарТел.: 261-3413^ Інститут Землеустрою (мережа інституту включає всі області України) Адреса: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 3E-mail: kyiv@zempro.relc.comФакс: 277-7333НОВАКОВСЬКИЙ Леонід Якович, директорТел.: 277-7344ДОБРЯК Дмитро Семенович, заступник директора з наукової роботиТел.: 277-7388ВЕНГЛІНСЬКИЙ Микола Олександрович, заступник директора з економічної та господарської діяльностіТел.: 277-6277^ Інститут аграрної кібернетики Адреса: 49000, Дніпропетровськ, вул.Ливарна, 2ХАНІН Ігор Григорович, директорТел.: (0562) 37-4187Західноукраїнський регіональний центр фермерства Адреса: 48600, Тернопільська обл., Заліщицький р-н, м.Заліщики, вул.Крушельницької, 52ДЕЦОВСЬКИЙ Йосип Йосипович, директорТел.: (03554) 2-2353 ^ 3. НЕУРЯДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ В Україні процес формування НУО, залучених до аграрної реформи почався 10 років назад. Цей процес почався разом з аграрною реформою та був викликаний загальним поступом демократизації, розвитком приватного сектору та донорської підтримки. В результаті денаціоналізації виникли нові соціальні групи, які почали утворювати НУО для захисту своїх інтересів. Наприклад, фермери утворили Асоціацію фермерів та приватних землевласників України, члени коллективних сільськогосподарських підприємств, - Всеукраїнський Союз сільськогосподарських підприємств. Як правило, НУО мають наступні напрямки своєї діяльності (див. Корчакова, Марусов 2001: 75):Соціальний та правовий захист своїх членів;Інформаційна та аналітична підтримка;Лоббіювання інтересів своїх членів.^ 3.1. Асоціація фермерів та приватних землевласників України Асоціація фермерів та приватних землевласників України – недержавна організація, яка складається з більш ніж 100 тисяч членів. Серед них районні та обласні асоціації, сільські осередки. Як правило, сільський осередок представлено однією особою, - лідером, якому довіряють. Асоціація захищає інтереси фермерів та власників земельних паїв, які працюють самостійно. В Україні 40 тисяч фермерів, кожний з яких володіє приблизно 70 га землі; біля 600 тисяч власників земельних паїв, які працюють самостійно, кожний з них володіє приблизно 5 га землі. На нинішній момент немає законодавчої бази для власників земельних паїв, які працюють самостійно. ^ Особлива увага приділяється розвитку сімейного устрою в сільському виробництві, а також питанням ринків збуту продукції. Асоціація фінансується виключно за рахунок членських внесків. Можливе також фінансування за рахунок грантів. Бюджетне фінансування не передбачається, можливе лише непряме бюджетне фінансування (через фермерів). ^ Асоціація випускає газету “Фермер України”. Якщо районні та обласні асоціації, сільські осередки мають на меті захист інтересів приватних землевласників на місцях, то центральний осередок має на меті лобіювання законів. Керівник Асоціації був також заступником голови