З М І С ТВСТУП ………………………………………………………………………….. 3 РОЗДІЛ 1. ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ 12 1.1. Концепція національної меншини …………..….………………………....12 1.2. Розвиток політико-правової думки щодо захисту прав національних меншин ………………………………………………….………….………………20 1.3. Еволюція захисту прав національних меншин в Україні …….………….40 1.4. Еволюція захисту прав національних меншин за міжнародним правом …..62 Висновки до Розділу 1 ………………………………………………………….71 РОЗДІЛ 2. ЗАХИСТ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН В УКРАЇНІ ЗА ВНУТРІШНЬОДЕРЖАВНИМ ПРАВОМ ……………………………….. 74 2.1. Поняття “захист прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним правом” ………..…………………………………….….. 74 2.2. Інституційна система захисту прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним правом ……………………………………………………80 2.3. Нормативна система захисту прав національних меншинв Україні за внутрішньодержавним правом ……………………………………109 Висновки до Розділу 2 …………………………………………………………131 РОЗДІЛ 3. ЗАХИСТ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН В УКРАЇНІ ЗА МІЖНАРОДНИМ ПРАВОМ ……………………………………….….…134 3.1. Поняття “захист прав національних меншин в Україні за міжнародним правом” …………………..…………….…………………….…..134 3.2. Інституційна система захисту прав національних меншин за міжнародним правом ..………………………………………………….……138 3.3. Нормативна система захисту прав національних меншин в Україні за міжнародним правом ……………………………………….……..170 Висновки до Розділу 3 ..………………………………………………………189 ВИСНОВКИ ……………………………………………………….…………..192 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………….…….199 ДОДАТОК А ………………………………………………………….………..219Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.htmlВСТУПІз здобуттям незалежності України відбулися суттєві позитивні зміни у формуванні системи захисту прав національних меншин. Зокрема, була сформована законодавча база для розвитку національних меншин та забезпечення відповідних їх прав. На конституційному рівні визнано існування національних меншин в Україні та закріплені окремі положення в Конституції України, спрямовані на захист і забезпечення прав національних меншин; створено та офіційно зареєстровано численні громадські організації національних меншин на різних рівнях: на всеукраїнському, регіональному та місцевому рівнях; ратифіковані численні міжнародні угоди, спрямовані на захист та забезпечення прав національних меншин в Україні та ін.^ Актуальність теми дослідження полягає в тому, що в умовах національного відродження в Україні різних національних спільнот, сучасної еволюції концепції національної меншини, розвитку правового статусу національних меншин в Україні та за міжнародним правом, важливе практичне та теоретичне значення має дослідження захисту прав національних меншин в Україні. У чинному законодавстві України закріплені різні права національних меншин. Для більшої зручності їх доцільно класифікувати за групами. Наприклад, особисті, політичні, соціальні, культурні, економічні, релігійні, мовні, освітні, інформаційні, екологічні та інші права. Крім того науковці розрізняють індивідуальні та колективні права національних меншин. Окремо можна виділити природні права національних меншин. Захист таких прав має важливе значення для забезпечення міжнаціонального миру та злагоди в Україні. Подальший розвиток законодавства України про національні меншини, вдосконалення і формування ефективної системи захисту прав національних меншин в Україні, стануть важливими чинниками подальшого становлення і розвитку України як правової і демократичної держави. Захист прав національних меншин в Україні як за внутрішньодержавним правом, так і за міжнародним правом, – є нагальною необхідністю та невід’ємною складовою системи захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні. Проблеми захисту прав національних меншин серед учених-юристів України досліджували О.М. Биков, В.П. Колісник, В.О. Нікітюк, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, Ю.І. Римаренко, Л.І. Рябошапко, М.М. Товт та інші. Вагомий внесок у дослідження захисту прав національних меншин здійснили російські учені А.Х.Абашидзе, Ф.Р. Ананідзе, Л.М. Карапетян, О.А. Лукашова, С.С. Юр’єв. Серед інших зарубіжних авторів, які досліджували захист прав національних меншин, слід виділити праці Ф. Гекмана, Ф.Ермакори, Ф. Капоторті, А. Хонора, Г.К.Шеу. Новизна теми дослідження полягає в тому, що в Україні нині не існує комплексної роботи, у якій було б охарактеризовано захист прав національних меншин в Україні. Зокрема, у вітчизняній науці конституційного права до останнього часу не існувало фундаментальних досліджень захисту прав національних меншин в Україні. Науковці досліджують лише певні аспекти та складові захисту прав національних меншин в Україні, наприклад, захист мовних прав національних меншин в Україні. Тому проблема захисту прав національних меншин в Україні потребує комплексного наукового дослідження. Актуальність дослідження захисту прав національних меншин в Україні також пов’язана, по-перше, з необхідністю створення теоретичних основ захисту прав національних меншин в Україні; по-друге, з потребою вдосконалення чинного законодавства у сфері захисту прав національних меншин відповідно до Конституції України і новітніх тенденцій розвитку захисту прав національних меншин за міжнародним правом та в окремих зарубіжних країнах; по-третє, з необхідністю вдосконалення інституційної та нормативної систем захисту прав національних меншин в Україні. ^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний із планом науково-дослідної роботи кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету на 2001–2005 рр. Тема дослідження пов’язана із комплексною темою “Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ-ХХІ ст.ст.”, яка розробляється науковцями Ужгородського національного університету та зареєстрована у державному реєстрі за № 0198U007793, одним з виконавців якої був дисертант. Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз захисту прав національних меншин в Україні, з’ясування основних проблем захисту прав національних меншин в Україні, визначення основних перспектив розвитку захисту прав національних меншин в Україні. Визначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання наступних завдань дослідження: визначити поняття “національна меншина”; визначити поняття захист прав національних меншин в Україні; визначити основні етапи еволюції захисту прав національних меншин в Україні та за міжнародним правом; з’ясувати основні проблеми та перспективи розвитку захисту прав національних меншин в Україні; cформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері захисту прав національних меншин. Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері захисту прав національних меншин в Україні. ^ Предметом дослідження є правові норми та принципи, які регулюють відносини у сфері захисту прав національних меншин в Україні.Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить система як загальнонаукових, так і спеціальних принципів та методів, які забезпечують достовірність пізнання та вирішення поставлених мети та завдань. В основу методології дослідження покладені загальнотеоретичні принципи та підходи щодо аналізу захисту прав національних меншин в Україні. Серед загальнонаукових методів використовувалися діалектичний та аксіологічний методи. Використання методів аналізу, синтезу, багатофакторності, моделювання і прогнозування дали можливість розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства про національні меншини в Україні. За допомогою системного та структурного методів дослідження визначено систему захисту прав національних меншин в Україні. Використання порівняльного та ретроспективного підходів дало змогу простежити еволюцію захисту прав національних меншин в Україні, здійснити аналіз політико-правової думки щодо захисту прав національних меншин в Україні. Спеціальні юридичні методи, зокрема формально-догматичний, дали змогу проаналізувати законодавство про національні меншини в Україні та виробити пропозиції щодо його вдосконалення. Порівняльно-правовий метод та прогностичний методи дали змогу здійснити аналіз правового регулювання захисту прав національних меншин в Україні, а також визначити основні перспективи розвитку законодавства України у сфері захисту прав національних меншин, враховуючи позитивний досвід зарубіжних країн у цій сфері. Історико-правовий метод дав змогу визначити основні етапи становлення і розвитку захисту прав національних меншин в Україні та за міжнародним правом, а також здійснити наукову характеристику реального стану захисту прав національних меншин на різних етапах. Використання політологічного аналізу та статистичних методів дало можливість дослідити кількісні характеристики та ступінь захисту прав національних меншин в Україні.^ Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання. Запропонована автором концепція становлення і розвитку захисту прав національних меншин в Україні полягає у багатоетапності і багатофакторності формування їх правового статусу та системи захисту прав, системності їх індивідуальних і колективних прав, органічного взаємозв’язку інституційної та нормативної систем захисту прав національних меншин в Україні. У межах проведеного дослідження отримано результати, що мають наукову новизну: 1. Визначено поняття “національна меншина”: національна меншина – це спільнота, що складається з осіб, які є громадянами даної держави, не належать до титульної національної спільноти чи корінних народів даної держави, та самоідентифікують себе як представники певної національної меншини. А національна меншина в Україні – це спільнота, що складається з осіб, які є громадянами України, не належать до української національної спільноти чи корінних народів України та самоідентифікують себе як представники певної національної меншини. 2. Визначено еволюцію захисту прав національних меншин в Україні та за міжнародним правом. Виділено окремі етапи еволюції захисту прав національних меншин в Україні та за міжнародним правом. Захист прав національних меншин в Україні розвивається протягом тривалого часу. Можна виділити кілька етапів еволюції захисту прав національних меншин в Україні: 1) етап до 1917 р.; 2) етап 1917 – 1920 рр.; 3) етап 1921 – 1932 рр.; 4) етап 1933 – 1940 рр.; 5) етап 1941 – 1945 рр.; 6) етап 1946 – 1953 рр.; 7) етап 1953 – 1970 рр.; 8) етап 1971 – 1986 рр.; 9) етап 1987 – 24 серпня 1991 рр.; 10) етап від 24 серпня 1991 р., який триває і нині. Захист прав національних меншин за міжнародним правом пройшов значну еволюцію. Можна виділити кілька етапів еволюції захисту прав національних меншин за міжнародним правом: 1) етап до утворення Ліги Націй; 2) етап Ліги Націй; 3) етап 1945 – 1966 рр.; 4) етап 1966 р. – 1992 р.; 5) етап від 1992 р., який триває і нині. 3. Визначено поняття захист прав національних меншин в Україні. Захист прав національних меншин в Україні – це система принципів, норм, інституцій та заходів, спрямованих на забезпечення належної реалізації, запобігання порушенню і відновлення порушених прав національних меншин в Україні. Захист прав національних меншин в Україні складається із двох частин: захист прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним правом та захист прав національних меншин в Україні за міжнародним правом, які в свою чергу складаються із інституційної та нормативної систем захисту прав національних меншин. 4. Визначено основні проблеми та перспективи розвитку захисту прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним і міжнародним правом. Зокрема, проблема забезпечення права на недискримінацію за національною ознакою циган, реституції майна національним меншинам та інші актуальні проблеми інституційної та нормативної систем захисту прав національних меншин в Україні. Визначені основні перспективи розвитку чинного законодавства України у сфері захисту прав національних меншин, зокрема відображення у відповідних нормативно-правових актах України основних положень актів рекомендаційного характеру Ради Європи та ОБСЄ щодо захисту прав національних меншин. 5. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері захисту прав національних меншин. Зокрема, автор брав участь у розробці проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про національні меншини в Україні”, який підготовлений і внесений на розгляд до Верховної Ради України народними депутатами України І.Ф.Гайдошем та О.Б.Фельдманом. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертації розширюють простір для подальшого теоретичного дослідження в юридичній науці актуальних проблем національних меншин в Україні. Зокрема, щодо дослідження захисту окремих прав або груп прав національних меншин в Україні; особливостей захисту прав національних меншин окремими міжнародними організаціями регіонального характеру; захисту прав національних меншин в Україні органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та неурядовими організаціями; компаративного аналізу інституційної та нормативної систем захисту прав національних меншин в Україні та в окремих зарубіжних країнах. Рекомендації зазначені у дисертації, можуть бути використані у процесі вдосконалення законодавства України про національні меншини, у практичній діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, неурядових організацій та інших суб’єктів щодо захисту прав національних меншин в Україні, а також у процесі викладання в юридичних та інших навчальних закладах. Результати дисертаційного дослідження використовувались для підготовки юристів із спеціальності “Правознавство” на юридичному факультеті Ужгородського національного університету у викладацькій діяльності дисертанта у 2002-2003 та 2003-2004 навчальних роках.^ Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно здійснював комплексний науковий аналіз захисту прав національних меншин в Україні, а також самостійно написав дисертацію. Всі фахові публікації автора підготовлені особисто, без участі співавторів. Усі доповіді автора на конференціях підготовлені самостійно, без участі інших осіб. Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовані автором у виступах на 7 науково-практичних конференціях: всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми державотворення та захист прав людини в контексті конституційної реформи в Україні” (м. Острог, 23 квітня 2003 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації законодавства України” (м. Київ, 14 травня 2003 р., тези доповіді опубліковані), міжнародній науково-практичній конференції “Правовий статус національних меншин” (м. Ужгород, 28 травня 2003 р., текст доповіді опублікований), всеукраїнській науково-практичній конференції “Право на інформацію в Україні: проблеми теорії та практики” (м. Ужгород, 8 жовтня 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Реформування політико-правової системи України в контексті європейського вибору” (м. Ужгород, 10-11 листопада 2003 р., текст доповіді опублікований), всеукраїнській науково-практичній конференції присвяченій Міжнародному дню прав людини (м. Ужгород, 10 грудня 2003 р.), підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету Ужгородського національного університету (м. Ужгород, 25 лютого 2004 р.).Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження автором викладено у п’яти фахових публікаціях: 1. Алмаші М.М. Концепція національної меншини // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 20. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – С. 205 – 209. 2. Алмаші М.М. Захист прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним правом // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 21. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – С. 159 – 163. 3. Алмаші М.М. Захист прав національних меншин в Україні за міжнародним правом // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2003. – С. 269 – 273. 4. Алмаші М.М. Захист інформаційних прав національних меншин в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 22. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – С. 175 – 178. 5. Алмаші М.М. Захист прав національних меншин у рамках Ради Європи // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 23. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004. – С. 143 – 148.Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.htmlВ И С Н О В К ИОдним із основних пріоритетів внутрішньої політики України є регулювання сфери міжнаціональних відносин, забезпечення та захист прав національних меншин, створення рівних можливостей їх активної участі у процесах державотворення. Поліетнічність є невід’ємною складовою України, національні меншини в Україні є складовою частиною народу України, деякі з них протягом багатьох століть проживають на території сучасної України. Позитивний досвід співіснування в Україні багатьох національних спільнот є ознакою демократичних традицій та толерантності народу України, хоча є деякі чорні сторінки в історії національних меншин на території сучасної України. Сучасній Україні притаманні міжнаціональний мир та злагода, вони є ознакою міжнаціональної стабільності, толерантного співжиття різних національних спільнот, важливим фактором, що сприяє подальшій євроінтеграції України. Забезпечення належного захисту прав національних меншин в Україні є важливим завданням держави і важливим напрямком розвитку конституційного законодавства та міжнародного співробітництва України. Захист прав національних меншин займає важливе місце у конституційному праві кожної демократичної держави, в тому числі і України. Інститут національних меншин не є статичним, а є динамічним – він постійно розвивається, модифікується і вдосконалюється, що детермінує розвиток захисту прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним та міжнародним правом. Важливо не тільки нормативно закріпити права національних меншин, але й створити належні умови для їх забезпечення, захисту та реалізації. На жаль, у сфері захисту прав національних меншин ціла низка прав проголошена, однак, достатніх правових гарантій їх реалізації та захисту нині не існує. Невирішеною залишається проблема визначення правового статусу корінних народів в Україні. Хоча, на основі аналізу положень ст.11 Конституції України корінні народи існують в Україні, але ні їх переліку, ні окремого їх правового статусу досі не визначено. Сьогодні на них в Україні поширюється правовий статус національних меншин. Дана проблема є надзвичайно складною і, на нашу думку, вона повинна вирішуватися на основі відповідних наукових досліджень провідних фахівців у даній сфері, із використанням положень міжнародно-правових документів щодо правового статусу корінних народів, праць провідних вчених щодо визначення поняття “корінний народ” та ознак, які дозволяють визначити певну національну спільноту корінним народом. Проте, переважна більшість прав національних меншин, зазначених у нормативних актах, чинних в Україні, має необхідне забезпечення, наявні передумови для їх захисту та реалізації. Національним меншинам як спільнотам належать і природні права, основними з яких є: право на існування, право на недопущення примусової асиміляції національної меншини, право використовувати рідну мову та інші. Поняття “національна меншина” слід визначити як спільноту, що складається з осіб, які є громадянами даної держави, не належать до титульної національної спільноти чи корінних народів даної держави, та самоідентифікують себе як представники певної національної меншини. А поняття “національна меншина в Україні” – це спільнота, що складається з осіб, які є громадянами України, не належать до української національної спільноти чи корінних народів України, та самоідентифікують себе як представники певної національної меншини. Захист прав національних меншин слід розуміти як систему заходів, принципів, норм та інституцій, спрямованих на забезпечення належної реалізації, запобігання порушенню і відновлення порушених прав національних меншин. А захист прав національних меншин в Україні слід розуміти як систему заходів, принципів, норм та інституцій, спрямованих на забезпечення належної реалізації, запобігання порушенню і відновлення порушених прав національних меншин в Україні. Захист прав національних меншин в Україні складається із двох частин: захист прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним правом та захист прав національних меншин в Україні за міжнародним правом. З метою вдосконалення законодавства України про національні меншини необхідно прийняти Закон України “Про національні меншини в Україні” у новій редакції, на основі відповідного законопроекту, внесеного до Верховної Ради України народними депутатами України І.Ф.Гайдошем та О.Б.Фельдманом, який містить цілий ряд нових положень щодо захисту прав національних меншин в Україні. Перспективами розвитку захисту прав національних меншин в Україні є: проведення розмежування між національними меншинами та корінними народами України; визначення їх окремого правового статусу; вдосконалення системи захисту прав національних меншин в Україні; уніфікація національних стандартів із міжнародними щодо захисту прав національних меншин, впровадження у відповідні нормативно-правові акти України основних положень актів рекомендаційного характеру Ради Європи та ОБСЄ щодо захисту прав національних меншин; подальший прогресивний розвиток правового статусу національних меншин в Україні; підвищення прозорості у діяльності органів, що здійснюють захист прав національних меншин; вдосконалення судового механізму захисту індивідуальних та колективних прав національних меншин в Україні. Стосовно основних проблем захисту прав національних меншин в Україні за окремими групами прав, то можна зазначити наступне: – у сфері захисту особистих прав національних меншин в Україні є такі проблеми: вдосконалення умов для вільних контактів представників національних меншин України із своїми “материнськими” державами та національними спільнотами, які проживають у сусідніх державах із Україною; дискримінація ромів та расових меншин; адміністративні перешкоди у належній реалізації права на національне прізвище, ім’я та по батькові, та його фіксування в офіційних документах; – у сфері захисту політичних прав національних меншин в Україні наявні такі проблеми: відсутність належної законодавчої бази в Україні щодо правового статусу депортованих осіб та їх нащадків; відсутність правового регулювання реституції їх майна; видання офіційних бланків на українській мові та на мові національної меншини у населених пунктах, де компактно проживають національні меншини; недостатнє фінансування заходів пов’язаних з облаштуванням депортованих; – у сфері захисту соціальних та економічних прав національних меншин в Україні існують наступні проблеми: зайнятості, особливо циган та репатріантів; високих процентних ставок на банківські кредити, що ускладнює можливості розвитку малого і середнього бізнесу підприємцями із числа репатріантів; недостатнє міждержавне правове регулювання тимчасового працевлаштування громадян України за кордоном; – у сфері захисту релігійних прав національних меншин в Україні є такі проблеми: проблема використання культових споруд; реституції майна релігійним громадам; виділення земельних ділянок для будівництва культових споруд; звільнення від оподаткування і митних зборів майна релігійних організацій при переміщенні його через кордон; необхідність спрощення візового режиму для священнослужителів релігійних організацій; – у сфері захисту культурних прав національних меншин в Україні існують наступні проблеми: недостатнє фінансування з різних джерел розвитку культури національних меншин; недостатнє фінансування аматорських колективів; недостатньо використовується потенціал транскордонного співробітництва у сфері культур національних меншин; недостатньо використовуються можливості залучення коштів від міжнародних та іноземних благодійних фондів на розвиток культур національних меншин; – у сфері захисту освітніх і мовних прав національних меншин в Україні наявні наступні проблеми: недостатнє фінансування з різних джерел розвитку освіти малочислених національних меншин; недостатнє фінансування більшості недільних шкіл національних меншин; недостатнє використання потенціалу транскордонного співробітництва у сфері захисту освітніх і мовних прав національних меншин; недостатньо залучаються кошти від міжнародних та іноземних благодійних фондів на розвиток освіти і мови національних меншин; проблеми забезпечення підручниками шкіл національних меншин; недостатнє забезпечення кваліфікованими учителями української мови у значній частині шкіл національних меншин, особливо у школах із румунською та угорською мовами навчання; у сфері захисту інформаційних, екологічних та інших прав національних меншин в Україні є такі проблеми: необхідність належного забезпечення права національних меншин на інформацію; недостатнє фінансування засобів масової інформації національних меншин; недостатня правова регламентація використання мережі Інтернету національними меншинами в Україні; недостатнє правове регулювання міжнародних інформаційних правовідносин; недостатнє використання потенціалу транскордонного співробітництва в інформаційній сфері. Більшість із вищезазначених проблем можна вирішити шляхом забезпечення належного фінансування відповідних заходів або прийняттям відповідних нормативно-правових актів. Разом з тим, важливе значення для вирішення проблем у сфері захисту прав національних меншин належить самим національним меншинам та їх об’єднанням. Адже, саме їх практична діяльність дає змогу виявити і розв’язати проблеми на початкових стадіях, уникаючи ймовірних негативних наслідків, внаслідок розвитку проблемних ситуацій у цій сфері. З метою удосконалення практики захисту прав національних меншин в Україні необхідно надалі розвивати інституційну та нормативну системи захисту їх прав. Зокрема, в Україні необхідно впровадити якісно новий інститут національно-культурної автономії національних меншин, із врахуванням досвіду зарубіжних країн, зокрема, Російської Федерації, з цією метою слід прийняти Закон України “Про національно-культурну автономію”. З метою покращення соціально-економічного життя ромів України необхідно передбачити відповідні заходи у загальнодержавній програмі “Роми України”, а також забезпечити належне бюджетне фінансування для їх здійснення. Необхідно вдосконалити захист прав депортованих осіб та їх нащадків, що повернулися в Україну, зокрема, прийняти Закон України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”. З метою підвищення ролі громадських організацій національних меншин у сфері захисту прав національних меншин в Україні, на нашу думку, слід надати таким організаціям повноваження щодо захисту колективних прав національних меншин на національному та міжнародному рівнях. З метою покращення умов діяльності неурядових організацій національних меншин в Україні необхідно законодавчо звільнити від податків та інших обов’язкових платежів благодійну, гуманітарну та технічну допомогу, яка надходить із-за кордону для національних меншин в Україні та їх неурядових організацій, а також сприяти розвитку транскордонного співробітництва з питань захисту прав національних меншин. З метою розвитку захисту прав національних меншин в Україні необхідно розробити та прийняти двосторонні міжнародні договори про співробітництво у сфері забезпечення та захисту національних меншин, особливо з державами, в яких проживає численна українська діаспора і які є “материнськими державами” для відповідних національних меншин України, зокрема з Російською Федерацією, Республікою Бєларусь, Республікою Молдова, Державою Ізраїль. Проблема реституції майна релігійним організаціям, неурядовим організаціям національних меншин, та окремим особам із числа національних меншин залишається нормативно неврегульованою. Її вирішення у найближчий час шляхом прийняття відповідного Закону України “Про реституцію майна”, сприятиме розв’язанню цілого ряду проблем у міжнаціональних відносинах, особливо соціально-економічного характеру. В окремому розділі даного закону необхідно закріпити механізм повернення майна, а при неможливості такого – механізм виплати компенсації за майно, вилучене органами державної влади у роки СРСР без достатніх на те законних підстав, яке належало релігійним організаціям, неурядовим організаціям національних меншин та окремим особам із числа національних меншин, у тому числі і раніше депортованим особам. Сучасний стан захисту прав національних меншин в Україні можна охарактеризувати позитивно, однак існує ще цілий ряд проблем, які слід вирішити у найближчому майбутньому. Виважена державна політика у сфері міжнаціональних відносин, а також діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, неурядових організацій та інших суб’єктів щодо захисту прав національних меншин, сприяють зміцненню міжнаціонального миру та злагоди в Україні. Україна здійснила величезний поступ у створенні та вдосконаленні системи захисту прав національних меншин, що обумовлює реальні перспективи розвитку інституційної та нормативної систем захисту прав національних меншин в Україні, як за внутрішньодержавним, так і за міжнародним правом.Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. Товт М. Міжнародно-правовий захист національних меншин (тенденції сучасного розвитку). – Ужгород: ІВА, 2002. – 160 с. Advisory Opinion of 31 July 1930 // P.C.I.J. – Publications Series B. – № 17. – P. 33. Ліга: Закон. Професіонал 7. 2. 1. Copyright: ІАЦ Ліга 1991 – 2003 p. // Устав Организации Объединенных Наций от 26 июня 1945 г. Декларація прав осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин від 18 грудня 1992 р. // Права людини в Україні. Вип. 21. – К., 1998. – С. 79 – 82. UN Doc. E/CN.4/52. 6 Dec. 1947 UN Doc. E/CN.4/1986/43. – Para.12. Capotorti F. Study on the rights of persons belonging to ethnic, religious and linguistic minorities, United Nations, New York, 1991. – 619 p. Нікітюк В.О. Статус етнонаціональних меншин (порівняльно-правний аспект). – К.: Естет, 1996. – 186 с. Ermacora F. The Protection of Minorities Before the United Nations 33R. C. A. D. A. – New York, 1983. – 412 p. UN Doc.E/CN.4/Sub.2/85. UN Doc. E/CN.4/1987/WG.5/WP.1. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 529. Биков О.М. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 354 с. Act LXXVIІ. 7 július 1993 // Magyar Közlöny. – 1993. július 22. – 5273–5286. CSCE Documents: № 206/93/4/Rev. 6 April 1993/. Ліга: Закон. Професіонал 7. 2. 1. Copyright: ІАЦ Ліга 1991 – 2003 p. // Конвенция 169 о коренных народах и народах, ведущих племенной образ жизни, в независимых странах: принятая Генеральной конференцией Международной организации труда 27 июня 1989 г. Етнічний довідник / За ред. В.Євтуха. У 3 част. – Ч.1 Поняття та терміни. – К.: Фенікс, 1997. – 141 с. Алмаші М.М. Концепція корінних народів // Збірник наукових робіт молодих науковців. – 2002. – № 1. – С. 5 – 19. Антология мировой философии. – М.: Наука, 2001. – 839 с. Платон. Законы. Кн. четвертая // Платон. Государство. Законы. Политика. – M.: Мысль, 2002. – C. 423 – 485. Платон. Государство. Кн. восьмая // Платон. Государство. Законы. Политика. – M.: Мысль, 2002. – C. 305 – 364. Аристотель. Политика. Афинская политика. – М.: Мысль, 1997. – 275 с. Цицерон. Диалоги. О законах. – М.: Мысль, 2000. – 175 с. Макиавелли H. Государь // Антология мировой политической мысли. – М.: Мысль, 1999. – 314 с. Гроций Г. О праве войны и мира. – М.: Наука, 1996. – 114 с. Locke J. Two Treaties of Government (3rd edn. 1698). – 2nd edn. – Laslett, 1970. – 425 р. Монтескье Ш. Избранные произведения. – М.: Мысль, 1988. – 517 с. Руссо Ж.Ж. Об общественном договоре, или Принципы политического права // Трактаты. – М.: Мысль, 1999. – 428 с. Гегель Г.В.Ф. Философия права. – M.: Наука, 1993. – 514 с. Caruss G.G. Lieber ungleiche. Befähigung der verschiedenen Menschneitsstämme für höhere geistige Entwickellung. – Leipzig, 1989. – 80 s. Гумбольдт В.Ф. Опыт установления пределов человеческой деятельности / Пер. с нем. – М.: Наука, 1994. – 118 с. Herder I.G. Ideen zur Philosophie der Geschichte der Menschheit. – Leipzig, 1990. – 415 s. Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества. / Перевод с нем. – М.: Наука, 1997. – 704 с. Ницше Ф. Сочинения. – M.: Мысль, 1998. – 846 с. Шпенглер О. Закат Европы. – М.: Знания, 1994. – 358 с. Еллинек Г. Общее учение о государстве. – М.: Мысль, 1997. – 207 с. Еллинек Г. Право меньшинства. – М.: Бек, 1998. – 76 с. Бакунин М.А. Федерализм, социализм и антителеологизм // Избранные произведения. – М.: Мысль, 1998. – 479 с. Лавров П.Л. Государственный элемент в будущем обществе // Сочинения. – М.: Знания, 1989. – 312 с. Лавров П.Л. Философия и социология // Избранные произведения. В 2-х томах. – Т.2. – М.: Наука, 1995.– 573 с. Градовский А.Д. Национальный вопрос в истории и литературе. – М.: Мысль, 1997. – 154 с. Даневский В.П Системы политического равновесия и легитимности и начало национальности в их взаимной связи. Историко-догматическое исследование. – М.: Наука, 1992. – 334 с. Ленин В.И. Государство и революция. Учение марксизма о государстве и задачи пролетариата в революции. – М.: Наука, 1976. – 428 с. Ленин В.И. О праве наций на самоопределение. – М.: Наука, 1980. – 47 с. Резолюция по национальному вопросу Седьмой (Апрельской) Всероссийской конференции РСДРП (б). Петроград, 24-29 апреля (7-12 мая) 1917 г. // КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и решениях пленумов ЦК. – Т.1. – С. 503 – 504. Декларация прав народов России от 02 (15) ноября 1917 r. // Антология мировой политической мысли. В 5-ти томах. – Т.5. Политические документы. – М., 1997. – С. 213 – 215. Masaryk T. The Problem of small nations in the European crisis. – London, 1915 – 32 р. Великий Українець: Матеріали з життя та діяльності М.С. Грушевського / Упоряд. А.П.Димеденко. – К.: Веселка, 1992. – 673 с. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К.: Знання, 1991. – 526 с. Wolzendorf K. Grundgedanken des Rechts der nationalen Minderheiten (Naturrecht des Minderheitenschutzes). – Berlin: Engelman, 1921. – 46 s. Bordin F. Das positive Recht der nationalen Minderheit. Eine Sammlung der wichtigsien Gesetze und Entwirfe.– Berlin: Engelman, 1921. – 46 s. Schatzel L. Die Rechtsbeziehungen der Auslandsdeutschen zum Reich. – Berlin: Engelman, 1921. – 25 s. Epstein L. Der nationale Minderheitenschutz als internationales Rechtsproblem. – Berlin: Engelman, 1922 – 23 s. Szagunn W. Vom Rechte der nationalen Minderheit. – Berlin: Engelman,1923. – 130 s. Plettner H. Das Problem des Schutzes nationaler Minderheiten. – Berlin:Verlag H.Sack, 1927. – 108 s. Rukser I. Staatsangehorigkeit und Minoritatenschutz in Oberschlesien.- Berlin: Engelman, 1921. – 38 s. Rukser І. Die Rechtsstellung der Deutschen in Polen. – Berlin:Engelman. 1921. – 44s. Balog A. Der intemazionale Schutz der Minderheiten-München: Südost – Verlag Adolf Dresler, 1928. – 148 s. Hofbauer E. Die Minderheitenfrage als europaisches Problem.