СТРУКТУРАПСИХОДІАГНОСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Структурапсиходіагностичного дослідження містить три основних етапи:
- підготовчий;
- проведенняекспериментального дослідження;
- аналіз іінтерпретація результатів (підготовка психодіагностичного висновку).
На першому(підготовчому, передекпериментальному) етапі здійснюється збір відомостей прохворого.
Конкретні крокицього етапу:
1) ознайомленняпсихолога з медичною документацією;
2) бесідапсихолога з лікарем, у ході якої формулюються конкретні завданняпсихологічного дослідження;
3) бесідапсихолога з випробуваним, що має самостійне діагностичне значення й формує увипробуваного правильне відношення до дослідження.
Етап закінчуєтьсявиробленням стратегії наступного інструментального дослідження, що припускаєпідбор експериментальних методик, внесення коректив у їхній інструкції йстимульний матеріал (у випадку нестандартизованих методик) відповідно до особливостейвипробуваного й поставленими психодіагностичними завданнями, а також визначенняпослідовності пред'явлення методик.
Другий етап(проведення експериментального дослідження) включає пред'явлення випробуваномусформованого на першому етапі комплексу методик у заздалегідь установленійпослідовності. Виконанню завдань за кожною методикою повинна передувати чітка йлаконічна інструкція. Під час виконання випробуваним експериментальних завданьпсихолог спостерігає за поводженням хворого й веде точний запис проведеногодосвіду. Етап завершується поданням отриманих результатів у вигляді, щозадається типом методики.
При використаннікомплексу тестових методик здійснюється підрахунок великої кількості шкальнихоцінок, балів, коефіцієнтів, що займає значну частину робочого часу психолога.Тому очевидної стає роль персонального комп'ютера, що дозволяє використатикомп'ютерні психодіагностичні методики.
На третьому етапіпсихологічного дослідження відбувається підготовка висновку по йогорезультатах: узагальнення й інтерпретація всієї сукупності наявних у психологаданих про випробуваний у контексті поставленого завдання дослідження. Отриманана попередньому етапі дослідження за допомогою експериментальнихпсиходіагностичних методів кількісна і якісна інформація співвідноситься зданими анамнезу, бесіди, спостереження.
Приводимозагальну схему висновку по даним психодіагностичного дослідження:
І. Результатиклініко-психологічного дослідження.
ІІ. Результатиекспериментально-психологічного дослідження.
ІІІ. Висновки йрекомендації.
Докладний описетапів психодіагностичного дослідження в клініці, основні принципи йогопроведення, аналізу даних і оформлення психодіагностичного висновку відповіднодо вимог замовника (лікаря, педагога, соціального працівника, працівникакадрових служб та ін.) утримуються в зазначеній вище монографії К.Р. Червинської,О.Ю. Щелкової.
Для ілюстраціївикладених положень приводимо психодіагностичний висновок на конкретномувипробувані. Висновки підготовлені у зв'язку із завданнями клінічноїдіагностики й експертизи, а також з метою визначення ролі психологічнихфакторів у розвитку захворювання для вибору на цій основі адекватних методівпсихологічної корекції й соціальної реабілітації.
Упсиходіагностичному висновку реалізована представлена схема написання йінтерпретації даних психологічного дослідження, а самі дослідження будувалисявідповідно до загальних принципів проведення психологічного експерименту,правилами й нормами психодіагностичної роботи психологів.
ПСИХОДІАГНОСТИЧНИЙВИСНОВОК НА ВИПРОБУВАНОГО
Випробуванийпроходив амбулаторне обстеження з метою уточнення клінічного діагнозу(розглядалася можливість перегляду раніше встановленого діагнозу у зв'язку зобмеженнями, що накладають на професійну діяльність і соціальне функціонуваннявипробуваного).
Цільпсихологічного дослідження: визначення загального рівня й індивідуальнихособливостей інтелектуального розвитку в їхньому зв'язку з рівнем і характеромсоціальної адаптації випробуваного.
Клініко-психологічнедослідження
З бесіди зматір'ю. До трьох років був неспокійною дитиною, багато плакав. Надалі проблемз вихованням, поводженням сина не було. До 4 класи вчився добре, в 5 класіуспішність знизилася, однак зі шкільною програмою справлявся, класи недублював. Закінчив 9 класів і сільськогосподарське ПТУ, одержав спеціальністьмайстра с/г виробництва. По відкликаннях викладачів, у поводженні й успішностіне відрізнявся від інших учнів. Має плани на з у будівельно-дорожнєпідприємство.
У віці 8 роківпід час літнього відпочинку в селі одержав послідовно дві травми від удару коняй корови. Із цього часу відзначалися множинні нав'язливі рухи. Лікувався вневропатолога з діагнозом «Невроз нав'язливих рухів». До теперішньогочасу відзначена симптоматика значно редукувалася; відзначаються лише рідкіепізоди «нав'язливого потирання носа».
В особистісномуплані характеризується матір'ю як спокійний, урівноважений, слухняний,ласкавий. З родителями й старшому браті контакт гарний. Підлітковий вік пройшовбез ускладнень, хоча став трохи менш відвертим.
Має друзів середхлопців без асоціальних похилостей. По оцінці матері, за рівнем інтелекту,емоційним і поведінковим характеристикам від них не відрізняється. Схильностідо алкоголізації, інших шкідливих звичок і девіантних форм поводження невідзначається. Виразних захоплень не має. Любить риболовлю; займається збатьком лагодженням транспорту (мотоцикла, трактора), тягнеться до техніки.Читає мало.
У зв'язку з тим,що раніше спостерігався в невропатолога в допризовному віці перебував наобстеженні від військкомату в обл. ПБ, де стан розумової сфери обстежуваного бувкваліфіковано як «Олігофренія у формі дебільності в легкому ступені».Для уточнення рівня інтелекту спрямований на експериментально-психологічнедослідження в консультативне відділення Психоневрологічного інституту ім.В.М.Бехтерєва.
Випробуваний уконтакті спокійний, увічливий, трохи соромливий. Відповідає на питання по суті,відверто; випробовує деякі труднощі при формулюванні відповідей. Емоційніреакції живі, адекватні, чутливий до гумору, позитивно реагує на заохочення,дотримує правильної соціальної дистанції у відносинах із психологом.
Скарг непред'являє. Серед характерологичних рис відзначає помірну товариськість,урівноваженість. У той же час при спрямованих питаннях із про підвищенутривожність у ситуації іспитів, що позначається на екзаменаційних результатах(схильність розумової діяльності дезорганізуючому впливу емоційних факторів),чутливості, вразливості, непевності в собі в ситуаціях соціальної взаємодії.Підвищену стомлюваність заперечує.
Експериментально-психологічнедослідження
Інструкції розумієправильно. Рівень умотивованості до виконання завдань і зацікавленістьрезультатами дослідження — середні.
За данимисамооцінки (модифікована методика Вессмана — Рікса), емоційний стан у моментдослідження характеризується спокійним, урівноваженим тлом настрою, відсутністютривоги й напруги, підвищеної дратівливості, а також інтересом і співчутливимвідношенням до навколишнім. При роботі з методикою звертає увагу вповільненийтемп читання (по контрасту зі швидким темпом мови).
Рівень розумовоїпрацездатності, психомоторні реакції й довільна увага досліджувалися задопомогою набору нестандартизованих методик («Рахунок по Крепелину»,коректурна проба Бурдона (у модифікації Анфімова), таблиці Шульте), а такожсубтеста методики Векслера «Кодування».
У дослідженнівиявлені:
- помірний з тенденцією доприскорення темп психомоторних реакцій (проба Бурдона виконана випробуваним за4 хвилини, при орієнтовному нормативі — 6 — 8 хвилин);
- помірна спустошеність психічноїдіяльності в умовах підвищеного функціонального навантаження, що проявляєтьсяяк у деякім зниженні швидкості й точності роботи до кінця виконання завдань(коефіцієнт працездатності = 0,9; коефіцієнт помилок = 2,0 — проба Бурдона),так і в лабільному, нерівномірному по темпу й продуктивності модусі рішенняінтелектуальних завдань;
- здатність до концентраціїактивної уваги й підтримці вольового зусилля незначно знижена в припустимихмежах;
- показник субтеста«Кодування» (швидкість утворення навички, переключаємість активноїуваги) відповідає нижній границі «середньої норми».
Дослідженнямнестичної діяльності було спрямовано на виявлення індивідуальних особливостейі порушень як окремих видів і процесів пам'яті, так і здатності до інтегрування«слідів» в оперативну інтелектуальну діяльність. Дослідження проводилосяза допомогою патопсихологічних і стандартизованих (методика Векслера) методів.
Відповідно дорезультатів дослідження, короткочасне запам'ятовування відповідає умовнимсереднім нормативам: після 1 пред'явлення випробуваний запам'ятовує 4 слова й 5цифр. Подальше нарощування обсягу заученого матеріалу відбувається рівномірно(без утруднень і ознак торпидності): «крива запам'ятовування — 10слів» має вигляд — 4, 5, 8, 10, 10 слів.
Короткочаснаоперативна пам'ять (не тільки втримання, але й активне переструктуруванняотриманої інформації) незначно ослаблена. Це найбільше чітко проявляється прироботі із числовим матеріалом (наприклад, у субтесті «Арифметика»). Утой же час сумарний показник короткочасної пам'яті (механічної і оперативної)відповідає середньонормативним значенням (субтест методики Векслера«Відтворення цифр»).
Обсягдовгострокової пам'яті — 8 слів з 10 — не знижений. Про це ж свідчатьрезультати виконання субтеста «Поінформованість» — на рівні«середньої норми». Логічна пам'ять збережена. Практично дослівновідтворює загальний зміст і важливі деталі розповіді середнього ступеняскладності «Галка й Голуби». Модально-специфічних порушень пам'яті невиявляється. Однаково успішно (орієнтовно на рівні «середньої норми»)оперує мовослуховим (відтворення слів, розповіді) і зорово-просторовимматеріалом (тест зорової ретенції Бентона — 1 помилка в 10 завданнях).
У цілому, поданим дослідження порушень у мнестичній сфері не відзначається (за виняткомдеякого ослаблення оперативної пам'яті). Утруднення в цій сфері можутьвизначатися підвищеної виснаженістю психічних і емоційних процесів, а такожвідсутністю навички систематичної інтелектуальної роботи (зокрема, читання).
Розумовадіяльність досліджувалася за допомогою набору патопсихологічних методик(«Класифікація», "Істотні ознаки", «Простааналогія», «Виключення»), а також стандартизованої методикиВекслера.
У дослідженнівиявляється сполучення здатності до оперування поняттями конкретного йфункціонального (середнього) рівня узагальнення, виділенню істотних ознакпредметів і явищ, установленню логічних зв'язків і відносин з утрудненнямформулювання (вербалізації) відповідей. Так, наприклад, правильно виділяючиабстрактний критерій узагальнення («вимірювальні прилади»),випробуваний називає їх: «те, що вимірює». Слід зазначити такожнерівномірність рівня узагальнення при виконанні окремих завдань. Так,наприклад, у субтесті «Подібність» випробуваний справляється знескладними завданнями (пальто й плаття — одяг), а також з деякими складнимизавданнями (муха й дерево — живаючи природа), тоді як найбільші утрудненнявикликають завдання середнього ступеня складності.
Аналогічнанерівномірність і парціальність виявляється при виконанні інших розумових проб.Закономірний характер результатів (погіршення якості виконання в міру зростанняскладності) відзначається лише при дослідженні розуміння переносного значення:прості прислів'я («Куй залізо ...») трактуються правильно; розумінняскладних прислів'їв не доступно.
Проби на«соціальний інтелект» (тямущість, здоровий глузд, засвоєннясоціальних норм) виконує на середньому рівні успішності, проявляючи при цьомудеякої риси інфантилізму, погану орієнтацію в суспільно-суспільно-значимихпитаннях. Результати субтесту «Загальна поінформованість» такожвідбивають нерівномірність накопиченого запасу культурно-освітньої інформації,що, очевидно, багато в чому обумовлене педагогічними й середовищними факторами.(Наприклад, випробуваний здатний назвати З виду посудин — артерії, вени,капіляри, визначає поняття «етнографія» як науку про раси, і в той жечас не знає кількості днів у році, "Єгипет перебуває в Греції").
Просторовийаналіз і синтез (стереомислення), конструктивний праксис не порушені на рівніоперування матеріалом середнього ступеня складності. Виявлення просторовихвідносин і конструювання найбільш складних моделей недоступно (показникисубтестів «Кубики Коса» і «Складання фігур» наближаються донижньої границі «середньої норми»).
Субтести«Відсутні деталі» і «Розташування картин» відбиваютьдостатній ступінь правильності й диференційованості сприйняття предметів ісоціальної перцепції.
Загальний рівеньінтелекту випробуваного, за даними методики Векслера (ІQ=101), а також поклініко-психологічній оцінці анамнестичних відомостей і патопсихологічного(нестандартизованого) дослідження пізнавальної сфери, відповідає рівню«середньої вікової норми». При цьому структура інтелектувипробуваного відрізняється значною дисгармонійністю, що знайшло відбиття врозбіжності показників «вербального» і «невербального»інтелекту (ІQ верб. = 104, ІQ неверб. = 98), великому інтертестовом й інтратестовомрозкиді показників.
Слід зазначити,що при роботі з інтелектуальними завданнями хворої проявляє сприйнятливість донавідних запитань і допомоги психолога (елементам навчального експерименту), щовідбиває здатність до навчання, що є провідним критерієм приклініко-психологічній оцінці інтелекту.
Висновок. Векспериментально-психологічному дослідженні виявляються помірковано вираженіознаки порушення пізнавальної діяльності загально органічного характеру — підвищена психічна виснаженість і лабільність, утруднення оперативної пам'яті,значна диспропорціональність у розвитку окремих інтелектуальних функцій (зпереважним відставанням навичок рахунку й читання), легкість дезорганізації інтелектуальноїдіяльності під впливом емоційних факторів.
Загальний рівеньінтелекту (за даними методики Векслера й клініко-психологічній оцінці)відповідає «середній віковій нормі».
Нерівномірнийхарактер виконання завдань відбиває як відзначені вище порушення загальноорганічного характеру, так і відсутність навички до систематичноїінтелектуальної роботи, пов'язане з педагогічними й середовищним факторами.
За данимиклініко-психологічного дослідження, характерологічних девіацій, порушеньповодження й соціальної адаптації не відзначається. Має позитивні соціальніустановки, утворення, що відповідає рівню інтелекту, і реальні життєві плани. Уструктурі особистості можна відзначити нерізка перевага рис емоційноїлабільності, тривожності, непевності.
Рекомендації
1. Обмеження психемоціональних навантажень.
2. Психологічнаособистісна корекція.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
1. Пашукова Т.И.,Допира А.И., Дьяконов Г.В. Практикум по общей психологии для студентовпедагогических вузов. – М., 1996. – 208 с.
2. Бурлачук Л.Ф.,Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. – М, 1999. – 442 с.
3. Психологияличности: словарь-справочник / под ред.Горностай П., Титаренко Т. – К., 2001. –358 с.
4. Геральд БлюмПсихоаналитические теории личности. – М.: «КСП», 1996. – 384 с.
5. 2. Гордон ОлпортОсновные положения психологии личности. – М.: «Смысл», 2002. – 236 с.
6. Елисеев О.П.Практикум по психологии личности – СПб., 2003. – 460 с.
7. Иващенко, Ж.-П.Семинега Теории личности в зарубежной психологии Учебное пособие. – Москва:Изд-во МНЭПУ, 2001. – 688 с.