--PAGE_BREAK--1.3 Неповна сім’я як можливий фактор формування дисгармонійної особистості
Неповна сім’я є найбільш проблематичною й уразливою у виховному плані. Нерідко атмосфера неповної сім’я робить більше високим ризик прилучення дітей до алкоголю й зловживання ним. Відповідно до думки Р. Тамотюнене, структура сім’ї впливає на формування ціннісних орієнтацій і трудових установок дітей.
Особистості з неповних сімей мають менш виражений або негативний досвід підготовки до сімейного життя, тому ймовірність розпаду шлюбу у вихованців неповних сімей значно вище в порівнянні з тими, хто виховувався у звичайних сім’ях.
Неповна сім’я здатна впливати на успішність дітей, їх моральний вигляд, активність, майбутню життєву позицію, підготовку до сімейного життя та ін.[3]
І. Дементьєва вважає, що обмежені виховні можливості неповної сім’ї породжуються факторами матеріального, педагогічного й морально-психологічного порядку. Турбота про виховання дитини в неповній сім’ї, цілком падає на плечі жінки – це, насамперед турбота про створення необхідних матеріально-побутових умов життя. У випадку розпаду шлюбу збереження й навіть підвищення для дитини колишнього матеріального рівня жінка нерідко розглядає як питання власного престижу й тому береться за більше важку роботу, знаходячи додатковий приробіток. Тому, цілком природно, що ціннісні орієнтації самотніх матерів змінюються, основне місце починає займати бажання матеріального благополуччя.
Постійна зайнятість матері на виробництві, турботи по веденню домашнього господарства й пов'язана із цим безперервна напруга, утома негативно позначаються на відношенні до дитини, обертаються урізаними можливостями виховання, дефіцитом спілкування, ведуть до недоліку уваги до дитини, її справжнім інтересам і потребам, ослабленню контролю за її поведінкою. Більше того, діти в неповних сім’ях часто залишаються взагалі без догляду, тобто матеріальні й тимчасові проблеми їх життєдіяльності нерідко обертаються проблемою бездоглядності дітей з наслідками, які випливають звідси.
Несприятливі умови виховання в неповній сім’ї почасти компенсуються значною участю старшого покоління в долі онуків, але очевидно, що ця допомога нездатна повністю компенсувати втрати, які виникають у сім’ї із втратою батька. [8]
І.М. Буянов вважає, що головний фактор, який визначає виховну неповноцінність неповної сім’ї — морально-психологічний. У неповній сім’ї значно частіше виявляються обмеженими відносини між матерями й підлітками. Дітям, звичайно, однаково цінні обоє з батьків, вони відчувають потребу в любові до них і рівною мірою мають потребу в ній і з їх боку. З погляду виховання почуттів і їх закріплення в особистості це надзвичайно важливо. Адже батько й мати у вихованні доповнюють один одного. Кожна людина, маючи свою індивідуальність, приносить із собою в сім’ю неповторне різноманіття почуттів і думок, інтересів і знань, дій і вчинків. І вся ця різноманітна сторона життя в сім’ї порушується при відсутності одного з батьків і ніким і нічим не відшкодується.
У тому випадку, якщо утворенню неповної сім’ї передувало розлучення чоловіка й жінки, дослідниками відзначається цілий ряд факторів, які роблять деформуючий вплив на морально-емоційний розвиток особистості дитини. Насамперед до них ставиться нездорова обстановка в сім’ї, як правило, яка передує розірванню шлюбу. Її характеризують конфліктні відносини близьких людей – батька й матері. [6]
Т.С. Збукова вважає, що шлюб, який розпадається, викликає все саме дурне в подружжі. Атмосфера взаємної ворожості, ненависті, образ і взаємних обвинувачень не може не позначитися на світовідчуванні дитини, її моральних переконаннях, поглядах, установках, відношенні до навколишнього. Позитивний вплив батьків на дитину в такій ситуації стає скрутним. Батьки виявляються не в силах контролювати вчинки дітей і направляти їх розвиток. Найбільш гострі переживання й відповідні їм наслідки розлучення викликають у дітей дошкільного віку. Вони стають більше замкнутими, агресивними, примхливими.
Найбільш уразливою є у розлученні єдина дитина. Ті, у кого є брати й сестри, набагато легше переживають розлучення: діти або підтримують один одного, або зганяють один на одному агресію й тривогу.
Не в меншій мірі, хоча й по-іншому, розлучення впливає на дітей більше старшого, у тому числі й підліткового, віку. Підвищена емоційність, неврівноваженість, хвороблива чутливість, властиві пубертатному періоду, у підлітка з неповної сім’ї носять гіпертрофований характер, роблячи його психіку особливо уразливою. Почуття болю й сорому, власної ущербності, неповноцінності, відчуття покинутости й самітності довгий час у таких випадках не залишають підлітків, роблячи їх грубими, дратівливими та не комунікативними.[30]
Таким чином, неповна сім’я стикається з проблемами у вихованні дитини, а особливо, підлітка. Відсутність одного з батьків накладають відбиток на поведінку дитини, діти дошкільного віку стають більш замкнутими, агресивними та примхливими. Психіка підлітків стає більш уразливою, почуття болю й сорому, власної ущербності, неповноцінності, відчуття покинутости й самітності довгий час у таких випадках не залишають підлітків, роблячи їх грубими, дратівливими та не комунікативними. Головний фактор, який визначає виховну неповноцінність неповної сім’ї — морально-психологічний. У неповній сім’ї значно частіше виявляються обмеженими відносини між матерями й підлітками.
1.Неповна сім’я має досить специфічні умови життєдіяльності, відрізняється своєрідними умовами виховання й соціалізації дітей. Під соціалізацією розуміється розвиток дитини у взаємодії з навколишнім середовищем у процесі її засвоєння й відтворення соціальних норм і культурних цінностей, а також розвиток і саморозвиток у тому суспільстві, до якого вона належить. Провідна роль сім’ї в процесі соціалізації дитини незаперечна, тому що родина визначає фізичний, розумовий і емоційний розвиток особистості, відіграє визначальну роль у формуванні психологічної основи дитини, має велике значення в оволодінні людиною соціальними нормами й фундаментальними ціннісними орієнтаціями, виконує функцію соціально-психологічної підтримки й захисту своїх членів від негативного впливу навколишнього світу.
2. Підлітковий період відрізняється виходом підлітка на якісно нову соціальну позицію, у якій реально формується його свідоме відношення до себе як члена суспільства. Центральний новотвір підліткового віку «почуття дорослості» – відношення підлітка до себе як до дорослого. Перехід від дитинства до дорослості протікає, як правило, гостро й часом драматично, у ньому найбільше випукло переплетені суперечливі тенденції соціального розвитку.
З одного боку, для цього складного періоду характерні негативні прояви, дисгармонійність особистості, згортання й зміна сталих інтересів дитини, яка протестує характер її поведінки стосовно дорослого.
З іншого боку, підлітковий вік відрізняється й масою позитивних факторів – зростає самостійність підлітка, більше різноманітні і змістовні стають всі відносини з іншими дітьми й дорослими, значно розширюється й істотно змінюється сфера його діяльності, розвивається відповідальне відношення до себе й до інших людей. Даний період відрізняється виходом підлітка на якісно нову соціальну позицію, у якій реально формується його свідоме відношення до себе як члену суспільства. Являючи собою соціально-психологічне явище, обумовлене конкретно-історичними обставинами розвитку суспільства, підлітковий період, з одного боку, відрізняється стабільністю глибинно-психологічною сутністю основних характеристик; з іншого боку, зміни в соціально-економічному житті обумовлюють якісні розходження соціального змісту процесів формування свідомості, самосвідомості, особистісного становлення зростаючих людей.
3. Функціональні особливості неповної сім’ї накладають серйозний відбиток на виховну ситуацію. Виховна ситуація в таких сім’ях по цілому ряду параметрів помітно відрізняється від такої в повних сім’ях і, у свою чергу, впливає на процес формування особистості в дітей, які виховують у таких сім’ях. Відповідальність за виховання та утримання дитини полягає на плечі матері, тому часто матері з неповних сімей повністю присвячують себе вихованню дитини, іноді, заважаючи своєю надмірною опікою підлітку формуватися як самосійна особистість.
Розділ 2. Виявлення відмінностей між особливостями самовідношення особистості та агресивними реакціями у учнів
з неповних та неповних сімей
2.1 План і структура дослідження, методи дослідження
Об'єкт дослідження:психологічні особливості учнів із неповних сімей.
Предмет дослідження: особливості розвитку самовідношення особистості та агресивних реакцій у учнів з неповних сімей.
Мета дослідження – виявити відмінності між особливостями самовідношення особистості та агресивними реакціями у учнів з неповних та неповних сімей.
Гіпотеза дослідження– якщо у учнів з неповних сімей переважають докори сумління та почуття провини та саморозуміння, то у учнів з повних сімей переважає вербальна агресія та очікування позитивного відношення від інших.
Відповідно до мети та гіпотези сформульовані наступні завдання дослідження:
1. Провести теоретичний аналіз літератури з теми дослідження.
2. Виявити відмінності у проявах агресивних реакцій у учнів з повних та неповних сімей.
3. Виявити відмінності у особливостях самовідношення у учнів з повних та неповних сімей.
Дане дослідження проводилось серед 10 повних семей, 10 учнів (14-16 років), серед 10 неповних сімей, 10 учнів (14-16 років).
При дослідженні агресивності застосовувалась Методика Басса-Дарки: «Діагностика стану агресії» [19] (Текст див. Додаток 1).
Методика Басса-Дарки – найбільш відома діагностична процедура вивчення агресивних проявів. Цей опитувальник спрямований на діагностику так називаної мотиваційної агресії — прямий прояв реалізації властивих особистостей деструктивних тенденцій. Перевагою опитувальника є високий рівень формалізації, який дозволяє проводити оперативну діагностику з кількісно вираженим результатом, але як метод діагностики агресивних проявів у дітей і підлітків.
Процедура проведення методики:
Учні одержали аркуші паперу й прослухали наступну інструкцію: «Вам будуть зачитуватися твердження, які можуть як відповідати, так і не відповідати вашій думці. Якщо ви згодні із твердженням, то під відповідним номером напишіть – «Так», якщо не згодні, те – «Ні». Після чого учням були зачитані по черзі 72 питання опитувальника.
Опитувальник досліджує наступні види реакцій:
Фізична агресія — використання фізичної сили проти іншої особистості.
Непряма агресія — використання обхідним шляхом спрямованих проти інших особистостей пліток, жартів та прояв ненаправлених, неупорядкованих вибухів люті (тупання ногами).
Роздратування — готовність до прояву негативних почуттів при найменшому порушенні.
Негативізм — опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти встановлених вимог, звичаїв та законів.
Образа — заздрість і ненависть до навколишнього, обумовленим почуттям гніву, невдоволення чимсь або усім світом за дійсні й вигадані страждання.
Підозрілість — у діапазоні від недовіри й відстороненості стосовно людей до переконання в тому, що інші планують і приносять шкоду.
Вербальна агресія — вираження негативних почуттів як через форму (вереск), так і через зміст словесних відповідей.
Почуття провини — виражає можливе переконання суб'єкта, що він є поганою людиною, від якої надходить зло.
Індекс агресивності підраховується в такий спосіб:
ІА=(1Фізична агресія+2Непряма +7Вербальна):3, тому що саме ці прояви є агресивними. Індекс ворожості (ВЕРБ)=(5Образа+6Підозрілість):2, тому що саме образа й підозрілість формують поняття ворожості.
При дослідженні самовідношення застосовувався Тест – Опитувальник самовідношення (В.В. Столін, С.Р. Понтілеєв) [19] (Текст див. Додаток 2).
Опитувальник дозволяє виявити три рівні самовідносин, які відрізняються за ступенем узагальненості:
1) глобальне самовідношення;
2) самовідношення, диференційоване за самоповагою, аутосимпатією, самоцікавістю й очікуванням позитивного відношення до себе;
3) рівень конкретних дій стосовно свого «Я».
Процедура проведення методики:
Інструкція: «Уважно прочитайте запропоновані твердження й оціните, наскільки Вони вам відповідають. Якщо Ви згодні із твердженням поставте напроти нього знак «+», а якщо не згодні – знак «-».
Опитувальник містить наступні шкали:
Шкала S – вимірює інтегральне почуття «за» або «проти» особистого «Я» досліджуваного.
Шкала I – самоповага, шкала складається з 14 пунктів, які об'єднують твердження, які стосуються внутрішньої послідовності, самовідносин, самовпевненості. Мова йде про той аспект самовідносин, який емоційно й змістовно поєднує віру у свої сили, здатності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей контролювати власне життя й бути самопослідовним, розуміння самого себе.
Шкала ІІ – аутосимпатія. Шкала складається з 16 пунктів, які поєднують пункти, у яких відбивається дружність або ворожість до власного «Я». У шкалу ввійшли пункти самоприняття, самозвинувачення. У змістовному плані шкала на позитивному полюсі поєднує, схвалення себе в цілому й в істотних частковостях, довіра до себе й позитивну самооцінку, на негативному полюсі – бачення в собі недоліків, низьку самооцінку, готовність до самозвинувачення. Пункти свідчать про такі емоційні реакції як роздратування, презирство, глузування, винесення самовироків.
Шкала ІІІ – очікування позитивного відношення від інших, шкала складається з 13 пунктів, які відбивають очікування позитивного або негативного відношення до себе навколишніх людей. Людина, яка очікує апатичного відношення до себе, чекає його як від більшості, від сторонніх або мало з нею пов'язаних людей, так і від тих, любов яких їй важлива. Від інших людей така людина очікує заперечення її внутрішніх достоїнств, апатії до своєї зовнішності. Вона приймає апатію інших, що проявляється в тому, що собі вона не бажає добра по-справжньому. Себе людина вважає унікальною, несхожою на інших, не ставить перед собою завдання на збільшення самоповаги.
Шкала ІY — самоцікавість, шкала складається з 8 пунктів, які відбивають міру близькості до самого себе, зокрема – інтерес до власних думок і почуттів, готовність спілкуватися із собою «на рівних», упевненість у своїй цікавості для інших.
Опитувальник містить 7 шкал спрямованих на вимір виразності установки на ті або інші внутрішні дії на адресу «Я» досліджуваного.
Шкала 1 — самовпевненість «У мене досить здатностей і енергії втілити в життя задумане».
Шкала 2 — відношення інших «Навряд чи я викликаю симпатію в більшості моїх знайомих».
Шкала 3 — самоприйняття «Моє відношення до самого себе можна назвати дружнім». «В цілому мене влаштовує те, який я є».
Шкала 4 — самокерівництво. Самопослідовність «На жаль, якщо я й сказав щось, це зовсім не виходить, що саме так я й буду діяти».
Шкала 5 — самозвинувачення «Якщо я ставлюся до кого-небудь із докором, те насамперед до самого себе».
Шкала 6 — самоцікавість «Якби моє друге «Я» існувало, то для мене це був би самий нудний партнер по спілкуванню».
Шкала 7 — саморозуміння «Іноді я сам себе погано розумію».
2.2 Виявлення видів агресивних реакцій у учнів з повних і неповних сімей
Дослідження проводилося за допомогою Методики Басса-Дарки: «Діагностика стану агресії» [19] (Текст див. Додаток 1).
Результати дослідження представлені в таблицях 1 і 2.
Таблиця 1 Діагностика проявів агресивних реакцій у учнів (повні сім’ї)
Назва шкали
Вис.
Серед.
Низ.
Домінуючі рівні
Фізична агресія
2-20%
3-30%
5-50%
Низький
Косвена агресія
5-50%
1-10%
4-40%
Високий
Раздратування
1-10%
7-70%
2-20%
Середній
Негативізм
4-40%
5-50%
1-10%
Середній
Образа
1-10%
2-20%
7-70%
Низький
Підозрілість
4-40%
3-30%
3-30%
Високий
Вербальна агресія
7-70%
2-20%
1-10%
Високий
Докори сумління, почуття провини
6-60%
3-30%
1-10%
Високий
Дослідженняпроявів агресивних реакцій у учнів в повних сім’ях показало, що серед високих показників переважає вербальна агресія (70%). Це говорить про прояви негативних почуттів як через форму (крик), так и через зміст словесних відповідей.
На другому місці, докори сумління, почуття провини (60%). Це говорить про те, що почуття провини – виражає можливе переконання учня, що він являється поганою людиною, що погано вчиняє, а також відчуває докори сумління.
На третьому місці, косвена агресія (50%). Це говорить про використовування окольним шляхом спрямованих проти інших людей пліток, жартів та прояв спалахів люті (крик, тупання ногами).
На останньому місці, підозрілість (40%). Це говорить про підозрілість від недовіри і відстороненості по відношенню до людей до упередженості в тому, що інші планують та приносять шкоду.
Серед середніх показників переважає роздратування (70%). Це говорить про готовність до проявлення негативних почуттів при найменшому збудженні.
На другому місці, негативізм (50%). Це говорить про опозиційну манеру в поведінці та пасивного супротивну до активної боротьби проти встановлених вимог, звичаїв та законів.
Серед низьких показників переважає образа (70%). Це говорить про заздрість та ненависть до оточуючих, які спричинені почуттям гніву, невдоволенням чимось або усім світом за заподіяні дійсні або видумані страждання.
На останньому місці, фізична агресія (50%). Це говорить про використовування фізичної сили проти інших людей.
Таблиця 2 Діагностика проявів агресивних реакцій у учнів (неповні сім’ї)
Назва шкали
Вис.
Серед.
Низ.
Домінуючі рівні
Фізична агресія
3-30%
5-50%
2-20%
Середній
Косвена агресія
4-40%
3-30%
3-30%
Високий
Раздратування
5-50%
4-40%
1-10%
Високий
Негативізм
2-20%
7-70%
1-10%
Середній
Образа
3-30%
6-60%
1-10%
Середній
Підозрілість
7-70%
2-20%
1-10%
Високий
Вербальна агресія
7-70%
3-30%
-
Високий
Докори сумління, почуття провини
8-80%
1-10%
1-10%
Високий
Дослідженняпроявів агресивних реакцій у учнів в неповних сім’ях показало, що серед високих показників переважає докори сумління, почуття провини (80%). Це говорить про те, що почуття провини – виражає можливе переконання учня, що він являється поганою людиною, що погано вчиняє, а також відчуває докори сумління.
На другому місці, вербальна агресія, підозрілість (70%). Вербальна агресія говорить пропрояви негативних почуттів як через форму (крик), так и через зміст словесних відповідей. Підозрілість говорить про підозрілість від недовіри і відстороненості по відношенню до людей до упередженості в тому, що інші планують та приносять шкоду.
На третьому місці, роздратування (50%). Це говорить про готовність до проявлення негативних почуттів при найменшому збудженні.
На останньому місці, косвена агресія (40%). Це говорить про використовування окольним шляхом спрямованих проти інших людей пліток, жартів та прояв спалахів люті (крик, тупання ногами).
Серед середніх показників переважає негативізм (70%). Це говорить про опозиційну манеру в поведінці та пасивного супротиву до активної боротьби проти встановлених вимог, звичаїв та законів.
На другому місці, образа (60%). Це говорить про заздрість та ненависть до оточуючих, які спричинені почуттям гніву, невдоволенням чимось або усім світом за заподіяні дійсні або видумані страждання.
На останньому місці, фізична агресія (50%). Це говорить про використовування фізичної сили проти інших людей.
Порівняльний аналіз діагностики проявів агресивних реакцій у учнів в повних та неповних сім’ях показав, що в повних сім’яхсеред високих показників переважає вербальна агресія (70%), а в неповних – докори сумління, почуття провини (80%). В повних сім’яхучні в більшому ступені, ніж в неповних – схильні до проявів негативних почуттів як через форму (крик), так і через зміст словесних відповідей. В неповних сім’ях учні більш схильні до переживання почуття провини та докорів сумління.
На другому місці, в повних сім’ях почуття провини та докорів сумління(60%), а в неповних – вербальна агресія, підозрілість (70%). В повних сім’яхучні більш схильні переживати почуття провини, а в неповних – виражати негативні почуття як через форму (крик), так і через зміст словесних відповідей. Підозрілість – від недовіри та відстороненості по відношенню до людей до упередження в тому, що інші планують та приносять шкоду.
На третьому місці, в повних сім’яхкосвена агресія (50%), а в неповних – раздратування (50%). В повних сім’яхучні в більш схильні використовування пліток, проти інших людей, жартів та проявів невпорядкованих вибухів гніву, а в неповних сім’ях– до проявів негативних почуттів при найменшому збудженні.
На останньому місці, в повних сім’яхпідозрілість (40%), а в неповних – косвена агресія (40%). В меншому ступені учнів з в повних сімейсхильні до проявів підозрілості, а в неповних сім’ях– до пліток та вибухів гніву. В неповних сім’яхфізична агресія (50%), що свідчить про використовування учнями фізичної агресії проти іншої особистості.
Серед середніх показників в повних сім’яхпереважає раздратування (70%), а в неповних – негативізм (70%). Учні з повних сімейв більшому степені схильні до проявів негативних почуттів при найменшому збідженні, а учні з неповних сімей – до негативізму.
На другому місці, негативізм (50%), а в неповних – образа (60%). Учні з повних сім’яхбільш схильні до негативізму, а учні з повних сімей – до заздрості і ненависть до оточуючих, обумовлені почуттям гніву та невдоволенням чимось.
Серед низьких показників в повних сім’яхпереважає образа (70%). Це говорить про заздрість і ненависть до оточуючих, обумовлені почуттям гніву та невдоволенням чимось.
На останньому місці, в повних сім’яхфізична агресія (50%). Це говорить про використовування фізичної сили проти інших людей.
Таким чином, в повних сім’яхпереважає вербальна агресія, а в неповних – докори сумління, почуття провини. В повних сім’яхучні в більшому ступені, ніж в неповних – схильні до вираження негативних почуттів як через форму (крик), так і через зміст словесних відповідей. В неповних сім’яхучні більш схильні до переживання почуття провини та докорів сумління.
продолжение
--PAGE_BREAK--2.3 Особливості розвитку самовідношення особистості в повних і неповних сім’ях
Дослідження самовідношення проводилося за допомогою опитувальника Тест – Опитувальник самовідношення (В.В. Столін, С.Р. Понтілеєв) [19] (Текст див. Додаток 2).
Результати дослідження представлені в таблицях 3 і 4.
Таблиця 3 Особливості розвитку самовідношення особистості у учнів (повні сім’ї)
Назва шкали
Вис.
Серед.
Низ.
Домінуючі рівні
Шкала S – інтегральне почуття «за» або «проти»
10-100%
-
-
Високий
Шкала I – самоповага
9-90%
1-10%
-
Високий
Шкала II- аутосимпатія
7-70%
2-20%
1-10%
Високий
Шкала III – очікування позитивного відношення від інших
10-100%
-
-
Високий
Шкала IY – самоцікавість
8-80%
1-10%
1-10%
Високий
Шкала 1 – самовпевненість
10-100%
-
-
Високий
Шкала 2 – відношення інших
9-90%
1-10%
-
Високий
Шкала 3 – самоприйняття
9-90%
1-10%
-
Високий
Шкала 4 – самокерівництво
9-90%
1-10%
-
Високий
Шкала 5 – самообвинувачення
3-30%
-
7-70%
Низький
Шкала 6 – самоцікавість
9-90%
1-10%
-
Високий
Шкала 7 – саморозуміння
5-50%
4-40%
1-10%
Високий
Дослідженняособливості розвитку самовідношення особистості у учнів з повної сім’ї показало, що серед високих показників переважає шкала S інтегрального почуття «за» і «проти» особистого «Я», шкала III – очікування позитивного відношення від інших, шкала 1 – самовпевненість (100%). Це говорить про те, що учні мають віру в свої сили, здібності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей контролювати власне життя. Очікування позитивного відношення від інших, відображає очікування позитивного або негативного відношення до себе оточуючих. Особистість, очікуючи апатичного відношення до себе, очікує його як від більшості, від незнайомих або мало знайомих людей, так і від небагатьох, любов яких їй важлива, від інших людей така особистість очікує заперечення її внутрішніх достоїнств, апатії до своєї зовнішності. Самовпевненість особистості свідчить про високу впевненість у собі, здатність свідомо відповідати за свої вчинки.
На другому місці, шкала I – самоповага, шкала 2 – відношення інших, шкала 3 – самоприйняття, шкала 4 – самокерівництво, шкала 6 – самоцікавість (90%). Це говорить про те, що учні мають віру в свої сили, здібності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей контролювати власне життя. Учням важливо відношення до них інших людей. Вони позитивно відносяться до себе і приймають себе такими, які вони є. Особистості вміють розподіляти свій час та керувати своїми діями. Учні цікавляться своїми думками та почуттями.
На третьому місці, шкала IY – самоцікавість (80%). Це говорить про те, що особистість цікавиться своїми думками та почуттями.
На четвертому місці, шкала II- аутосимпатія (70%). Це говорить про схвалення себе в цілому та в суттєвих часностях, довіру до себе та позитивну самооцінку.
На останньому місці, шкала 7 – саморозуміння (50%). Це говорить про те, що особистість розуміє свої думки та почуття.
Серед низьких показників переважає шкала 5 – самообвинувачення (30%). Це говорить про те, що для особистостей характерно звинувачувати себе в усіх помилках та невдачах.
Таблиця 4 Особливості розвитку самовідношення особистості у учнів (неповні сім’ї)
Назва шкали
Вис.
Серед.
Низ.
Домінуючі рівні
Шкала S – інтегральне почуття «за» або «проти»
6-60%
4-40%
-
Високий
Шкала I – самоповага
2-20%
7-70%
1-10%
Середній
Шкала II- аутосимпатія
6-60%
4-40%
-
Високий
Шкала III – очікування позитивного відношення від інших
2-20%
-
8-80%
Низький
Шкала IY – самоцікавість
1-10%
3-30%
6-60%
Низький
Шкала 1 – самовпевненість
5-50%
4-40%
2-20%
Високий
Шкала 2 – відношення інших
-
6-60%
4-40%
Середній
Шкала 3 – самоприйняття
3-30%
7-70%
-
Середній
Шкала 4 – самокерівництво
2-20%
-
8-80%
Низький
Шкала 5 – самообвинувачення
3-30%
2-20%
5-50%
Низький
Шкала 6 – самоцікавість
1-10%
2-20%
7-70%
Низький
Шкала 7 – саморозуміння
7-70%
3-30%
-
Високий
Дослідженняособливості розвитку самовідношення особистості у учнів з неповної сім’ї показало, що серед високих показників переважає шкала 7 – саморозуміння (70%). Це говорить про те, що особистість розуміє свої думки та почуття.
На другому місці, шкала S інтегрального почуття «за» і «проти» особистого «Я», Шкала II- аутосимпатія (60%). Це говорить про те, що учні мають віру в свої сили, здібності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей контролювати власне життя. Аутосимпатія говорить про схвалення себе в цілому та в суттєвих часностях, довіру до себе та позитивну самооцінку.
На останньому місці, шкала 1 – самовпевненість (50%). Це говорить про те, що особистості впевнені у собі та відповідають за себе та свої вчинки.
Серед середніх показників переважає шкала I – самоповага, шкала 3 – самопрйняття (70%). Це говорить про те, що учні мають віру в свої сили, здібності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей контролювати власне життя. Учні позитивно відносяться до себе і приймають себе такими, які вони є.
На другому місці, шкала 2 – відношення інших (60%). Це говорить про готовність спілкуватися з собою «на рівних», впевненість в своїй цікавості для інших.
Серед низьких показників переважає шкала III – очікування позитивного відношення від інших, шкала 4 – самокерівництво (80%). Очікування позитивного відношення від інших, відображає очікування позитивного або негативного відношення до себе оточуючих. Особистість, очікуючи апатичного відношення до себе, очікує його як від більшості, від незнайомих або мало знайомих людей, так і від небагатьох, любов яких їй важлива, від інших людей така особистість очікує заперечення її внутрішніх достоїнств, апатії до своєї зовнішності. Особистості вміють розподіляти свій час та керувати своїми діями.
На другому місці, шкала 6 – самоцікавість (70%). Це говорить про міру близькості до самого себе – цікавість до власних думок та почуттів.
На третьому місці, шкала IY – самоцікавість (60%). Це говорить про міру близькості до самого себе – цікавість до власних думок та почуттів, готовність спілкуватися з собою «на рівних», впевненість в своїй цікавості для інших.
На останньому місці, шкала 5 – самозвинувачення (50%). Це говорить про те, що для особистостей характерно звинувачувати себе в усіх помилках та невдачах.
Порівняльний аналіз особливостей розвитку самовідношення особистості у учнів в повних та неповних сім’ях показав, що в повнихсім’яхсеред високих показників переважає шкала S інтегрального почуття «за» і «проти» особистого «Я», шкала III – очікування позитивного відношення від інших, шкала 1 – самовпевненість (100%), а в неповнихсім’ях – шкала 7 – саморозуміння (70%). Це говорить про те, що в повнихсім’ях учні мають віру в свої сили, здібності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей контролювати власне життя. Очікують позитивного відношення від інших, а в неповних – особистості позитивно відносяться до себе та приймають себе такими, якими вони є.
На другому місці, в повнихсім’ях шкала I – самоповага, шкала 2 – відношення інших, шкала 3 – самоприйняття, шкала 4 – самокерівництво, шкала 6 – самоцікавість (90%), а в неповних – шкала S – інтегрального почуття «за» і «проти» особистого «Я», шкала II- аутосимпатія (60%). Це говорить про те, що в повнихсім’ях учні мають почуття самоповаги до себе, очікують позитивного відношення до них інших. Учні позитивно відносяться до себе і приймають себе такими, які вони є, вміють розподіляти свій час та керувати своїми діями. А в неповнихсім’ях – учні мають віру в свої сили, здібності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей контролювати власне життя. Для них характерно схвалення себе, довіра до себе та позитивна самооцінка.
На третьому місці, в повнихсім’ях шкала IY – само цікавість (80%), а в неповних – шкала 1 – самовпевненість (50%). Це говорить про те, що в повнихсім’ях особистість цікавиться власними інтересами, почуттями та думками, а в неполных – особистості впевнені у собі та відповідають за свої вчинки.
Серед низьких показників в повнихсім’ях переважає шкала 5 – самообвинувачення (30%), а в неповних – шкала III – очікування позитивного відношення від інших, шкала 4 – самокерівництво (80%). Це говорить про те, що для повнихсімей характерно звинувачувати себе в усіх помилках та невдачах, а для неповних – очікування позитивного відношення від інших.
Таким чином, особливості розвитку самовідношення особистості у учнів в повних та неповних сім’ях мають відмінності. В повних сім’ях особистості мають віру в сої сили, здібності, самостійність, вміють контролювати своє життя, очікують позитивного відношення від інших, а в неповних – особистості позитивно відносяться до себе та приймають себе такими, якими вони є.
2.4 Кореляційний аналіз
Кореляційний аналіз проводиться за допомогою методу рангової кореляції Спірмена. Кореляційний аналіз проводився між Методикою Басса-Дарки: «Діагностика стану агресії» [19] (Текст див. Додаток 1) та Тестом – Опитувальником самовідношення (В.В. Столін, С.Р. Понтілеєв) [19] (Текст див. Додаток 2) в повних та неповних сім’ях.
Результати представлені в таблицях 5 і 6.
Таблиця 5 Виявлення зв’язку між самовідношенням та агресією в повних сім’ях
Тест – Опитувальник
самовідношення (В.В. Столін, С.Р. Понтілеєв)
Методика Басса-Дарки: «Діагностика стану агресії»
Фізич
на агре
сія
Косвена агресія
Раздра
тування
Нега
тивізм
Обра
за
Підо
зрілість
Вербальна агресія
Докори
сумління,
Почуття
провини
Шкала S – інтегральне почуття «за» або «проти»
Шкала I – самоповага
Шкала II- аутосимпатія
(p ≤ 0,01)
Шкала III – очікування позитивного відношення від інших
Шкала IY – самоцікавість
Шкала 1 – самовпевненість
Шкала 2 – відношення інших
Шкала 3 – самоприйняття
(p ≤ 0,01)
Шкала 4 – самокерівництво
Шкала 5 – самообвинувачення
(p ≤ 0,05)
Шкала 6 – самоцікавість
Шкала 7 – саморозуміння
Кореляційний аналіз показав, що існує значимий позитивний зв’язок
(p ≤ 0,05)між самообвинуваченням та докорами сумління. Це говорить про те, що учні в більшому ступені здатні самообвинувачувати себе в усіх невдачах, а потім переживають докори сумління.
Існує позитивний зв’язок (p ≤ 0,01) між аутосимпатією та косвеною агресією. Це говорить про те, що учні схвалюють себе в цілому та в суттєвих часностях, мають довіру до себе та позитивну самооцінку, що викликає косвену агресію по відношенню до інших.
Існує позитивний зв’язок між самоприйняттям та образою. Це говорить про те, що учні позитивно відносяться до себе і приймають себе такими, які вони є, можуть переживати образу на інших людей.
Таблиця 6 Виявлення зв’язку між самовідношенням та агресією в неповних сім’ях
Тест – Опитувальник
самовідношення (В.В. Столін, С.Р. Понтілеєв)
Методика Басса-Дарки: «Діагностика стану агресії»
Фізич
на агре
сія
Косвена агресія
Раздра
тування
Нега
тивізм
Обра
за
Підо
зрілість
Вербальна агресія
Докори
сумління,
Почуття
провини
Шкала S – інтегральне почуття «за» або «проти»
Шкала I – самоповага
Шкала II- аутосимпатія
(p ≤ 0,05)
Шкала III – очікування позитивного відношення від інших
(p ≤ 0,01)
Шкала IY – самоцікавість
Шкала 1 – самовпевненість
(p ≤ 0,05)
Шкала 2 – відношення інших
Шкала 3 – самоприйняття
Шкала 4 – самокерівництво
Шкала 5 – самообвинувачення
(p ≤ 0,05)
Шкала 6 – самоцікавість
Шкала 7 – саморозуміння
Кореляційний аналіз показав, що існує значимий позитивний зв’язок
(p ≤ 0,05)між аутосимпатією та фізичною агресією. Це говорить про те, що учні що учні схвалюють себе в цілому та в суттєвих часностях, мають довіру до себе та позитивну самооцінку, що викликає фізичну агресію по відношенню до інших.
Існує значимий позитивний зв’язок між самовпевненістю та вербальною агресією. Це говорить про те, що учні впевнені у собі та відповідають за себе та свої вчинки, що викликає вербальну агресію.
Існує значимий позитивний зв’язок між самообвинуваченнями та докорами сумління, почуттям провини. Це говорить про те, що для учнів характерно звинувачувати себе в усіх помилках та невдачах, а потім переживати докори сумління та почуття провини.
Існує позитивний зв’язок (p ≤ 0,01) між очікуванням позитивного відношення від інших та образою. Це говорить про те, що учні очікують позитивного відношення до себе оточуючих, на їх очікування впливає почуття образи, що викликає заздрість та ненависть до оточуючих, які обумовлені почуттям гніву та невдоволенням чимось.
продолжение
--PAGE_BREAK--
Висновки
Гіпотеза дослідження – якщо у учнів з неповних сімей переважають докори сумління та почуття провини та саморозуміння, то у учнів з повних сімей переважає вербальна агресія та очікування позитивного відношення від інших.
Гіпотеза підтвердилась.
В результаті дослідження, на основі аналізу даних можна зробити наступні висновки.
1.В повних сім’ях переважає вербальна агресія. Вираження негативних почуттів як через форму (вереск), так і через зміст словесних відповідей. В неповних сім’ях переважає докори сумління, почуття провини. Почуття провини – виражає можливе переконання учнів, що вони є поганими людьми. В повних сім’ях учні в більшому ступені, ніж в неповних – схильні до вираження негативних почуттів як через форму (вереск), так і через зміст словесних відповідей. У неповних сім’ях учні більш схильні до переживання почуття провини та докорам сумління.
2. В повних сім’ях переважають шкала інтегрального почуття «за» і «проти» особистого «Я», очікування позитивного відношення від інших, самовпевненість, а в неповних сім’ях – саморозуміння. В повних сім’ях учні мають віру у свої сили, здатності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей контролювати власне життя, очікують позитивного відношення від інших, а в неповних – учні позитивно ставляться до себе й приймають себе такими як вони являються.
3. Метод кореляції Спірмена показав, що повних сім’ях існує значимий позитивний зв’язок між самообвинуваченням та докорами сумління. Існує позитивний зв’язок між аутосимпатією та косвеною агресією, самоприйняттям та образою. А в неповних сім’ях існує значимий позитивний зв’язок між аутосимпатією та фізичною агресією, самовпевненістю та вербальною агресією, самообвинуваченнями та докорами сумління, почуттям провини. Існує позитивний зв’язок між очікуванням позитивного відношення від інших та образою.
Проведений нами теоретичний аналіз показав, що неповна сім’я має досить специфічні умови життєдіяльності, відрізняється своєрідними умовами виховання й соціалізації дітей. Неповна сім’я, є найбільш проблематичною й уразливою у виховному плані неповні сім’ї негативно впливають на формування особистості дитини. Особистості з неповних сімей мають менш виражений або негативний досвід підготовки до сімейного життя, тому ймовірність розпаду шлюбу у вихованців неповних сімей значно вище в порівнянні з тими, хто виховувався у звичайних сім’ях.
Неповна сім’я здатна впливати на успішність дітей, їх моральний вигляд, активність, майбутню життєву позицію, підготовку до сімейного життя головний фактор, який визначає виховну неповноцінність неповної сім’ї — морально-психологічний.
Неповна сім’я накладає відбиток на формування особистості, що особливо важливо в підлітковому віці. Підлітковий період відрізняється виходом підлітка на якісно нову соціальну позицію, у якій реально формується його свідоме відношення до себе як члена суспільства. Центральний новотвір підліткового віку «почуття дорослості» – відношення підлітка до себе як до дорослого.
Проведене нами дослідження показало, що виявлено відмінності між агресивними реакціями в повних та неповних сім’ях. В повних сім’ях переважає вербальна агресія, а в неповних сім’ях переважають докори сумління, почуття провини. Вираження негативних почуттів як через форму (вереск), так і через зміст словесних відповідей. Почуття провини – виражає можливе переконання учнів, що вони є поганими людьми. В повних сім’ях учні в більшому ступені, ніж в неповних – схильні до вираження негативних почуттів як через форму (вереск), так і через зміст словесних відповідей. В неповних сім’ях учні більш схильні до переживання почуття провини та докорам сумління.
В повних сім’ях переважають шкала інтегрального почуття «за» і «проти» особистого «Я», очікування позитивного відношення від інших, самовпевненість, а в неповних сім’ях – саморозуміння. В повних сім’ях учні мають віру у свої сили, здатності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей контролювати власне життя, очікують позитивного відношення від інших, а в неповних – учні позитивно ставляться до себе й приймають себе такими як вони є.
Актуальність дослідження.Сім’я є одним з головних інститутів виховання. Це пояснюється тим, що в ній дитина перебуває протягом значної частини свого життя, і по тривалості свого впливу на особистість жоден з інших інститутів виховання не може зрівнятися з сім’єю. У сім’ї заставляються основи особистості дитини, і до моменту надходження в школу вона у значній мірі сформована як особистість. Неповна сім’я це гостра проблема сучасного суспільства.
За останні роки різко збільшилось число дітей, які виховуються в неповних сім’ях, де, у переважній більшості, виховує мати. Життя й умови виховання дитини в неповній сім’ї мають явну специфіку й істотно відрізняються від життя дитини в повній сім’ї. Крім матеріальних труднощів, з якими зіштовхуються самотні батьки, мати не в змозі реалізувати одночасно обидві батьківські позиції – материнську та батьківську. Ці особливі умови життя дитини відбиваються на особливостях її особистісного розвитку, її емоційному самопочуття, самооцінці, відношенні до інших людей.
Враховуючи масовий характер такого явища, як неповна сім’я, актуальним стає питання про те, чи існують відмінності у проявах агресії та самовідношенні у підлітків в неповній та повній сім’ї.
Практична значущість нашого дослідження полягає в тому, що знаючи особливості прояву агресивних реакцій та самовідношення у учнів з повних та неповних сімей, можна вчасно корегувати їх поведінку.
Список використаної літератури
1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.: Прогресс, 1995.
2. Абрамова Г.С. Возрастная психология. Екатеринбург: М.; — Деловая книга, 1999.
3. Алешина Ю.Е. Цикл развития семьи: исследования и проблемы // Вестник Московского Университета. Психология. Сер.14-1987. — №2. – С. 60-72.
4. Андреева А.Д. Как помочь ребенку пережить горе: Психол. консультация // Вопр. психол. – 1991. — №2. – с. 87-96.
5. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание.- М., 1980.
6. Буянов М. И.Ребенок из неблагополучной семьи. М., 1988.
7. Гребенников И. В. Основы семейной жизни. – М.: Просвещение, 1991.
8. Дементьева И. Негативные факторы воспитания детей в неполной семье // Соц. исслед. – М., 2001. — №11. – С. 108-118.
9. Дружинин В.Н. Психология семьи. – М.: КСП, 1996.
10. Зубкова Т.С. Неполные семьи//Организация и содержание работы по социальной защите женщин, детей и семей: Учеб. пособ. студ. – М., 2003. – С. 75-80.
11. Ковалев С.В. Психология семейных отношений. – М.: Педагогика, 1987.
12. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1989.
13. Кон И. С. Ребёнок и общество: (Историко-этнографическая перспектива). М., Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1988. 270 с.
14. Королева С.А. Психологические особенности образа себя и образа родителей у детей старшего дошкольного возраста после развода родителей // Психологическая наука и образование 2003, №4, с 15-19.
15. Крайг Г., Бокум Д., Психология развития. 9-е издание, изд. «Питер», 2005.
16. .Кулагина И.Ю.Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. 4-е изд. – М.: Изд-во Ун-та Российской академии образования, 1998. С. 120.
17. Матейчик З. Некоторые психологические проблемы воспитания детей в неполной семье//Воспитание детей в неполной семье/ перевод с чеш. Хваталовой Л.Н., общ. ред. и послесловие Н.М. Ершовой.- М.: Прогресс, 1980. — с. 70-98
18. Раис Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. СПб.: Питер, 2000.
19. Райгородский Д.Я. (редактор составитель). Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара: Издательский дом «Бахрах – М», 2003. – 672с.
20. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. – М.: Владос, 1996. – 529 с.
21. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. Санкт-Петербург, 2001.
22. Смирнова Е.О., Собкин B.C. Специфика эмоционально-личностной сферы детей, живущих в неполной семье. – М., 1988.
23. Смирнов А.А. Психология ребенка и подростка // Смирнов А.А. Избранные психологические труды: В 2 т. – М.: Педагогика, 1987. – Т. 1. С. 176-178.
24. Соколова Е.Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. – М., 1989. – С. 192-201.
25. Столин В.В. Самосознание личности. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1983.
26. Титаренко В.Я. Семья и формирование личности. – М.: Мысль, 1987.
27. Токарева С.Н. Социальные и психологические аспекты семейного воспитания. – М.: Изд-во М. Ун-та. 1989.
28. Туревская Е.И. Возрастная психология. М., 1991.
29. Фигдор Г. Дети разведенных родителей: между травмой и надеждой, Психоаналитическе исследование, М.: Наука, 1995.
30. Фридман Л.М. Психология воспитания. Книга для всех кто любит детей. – М., 1999. — 203с.
31. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. М.: Прогресс, 1993.
32. Целуйко В.М.Неполная семья. – Волгоград, 2000.
33. Целуйко В.М.Психология неблагополучной семьи. – М.: Владос, 2003.
34. Шихи Г. Возрастные кризисы. Ступени личностного роста. СПб.: Ювента, 1999.
35. Эйдемиллер Э.Г. Роль внутрисемейных отношений в развитии психопатий и психопатоподобных расстройств в подростковом возрасте. Автореф. дис., Л., 1976.
36. Эриксон Э. Детство и общество. Обнинск, 1993.
37. Юнг К. Конфликты детской души. М.: Канон, 1995.
Додатки
Додаток 1
Методика Басса-Дарки: «Діагностика стану агресії»
Инструкция: «Внимательно прочитайте предложенные утверждения и оцените, насколько они вам соответствуют. Если вы согласны с утверждением поставьте напротив него знак «+», а если не согласны — знак «-».
Текст методики:
1. Временами я не справиться с желанием причинить вред другим.
2. Иногда я сплетничаю о людях, которых не люблю.
З. Я легко раздражаюсь, но быстро успокаиваюсь.
4. Если меня не попросят по-хорошему, я не выполню просьбу.
5. Я не всегда получаю то, что мне положено.
6 Я знаю, что люди говоря обо мне за моей спиной.
7. Если я не одобряю поведение моих друзей, я даю им это почувствовать.
8. Когда мне случалось обмануть кого-либо, я испытывал угрызения совести.
9. Мне кажется, что я не способен ударить человека.
10. Я никогда не раздражаюсь настолько, чтобы кидаться предметами.
11. Я всегда снисходителен к чужим недостаткам.
12. Если мне не нравится установленное правило, мне хочется нарушить его.
13. Другие умеют почти всегда пользоваться благоприятными обстоятельствами.
14. Я держусь настороженно с людьми, которые относятся ко мне несколько более хорошо, чем я ожидал.
15. Я часто бываю не согласен с людьми.
16. Иногда мне на ум приходят мысли, которых я стыжусь.
17. Если кто-нибудь первым ударит меня, я не отвечу ему.
18. Когда я раздражаюсь, я хлопаю дверью.
19. Я гораздо более раздражителен, чем кажется.
20. Если кто-то корчит из себя начальника, я всегда поступаю ему наперекор.
21. Меня немного огорчает моя судьба
22-Я думаю, что многие люди не любят меня.
23 Я не могу удержаться от спора, если люди не согласны со мной.
24. Люди, увиливающие от работы должны испытывать чувство вины.
25. Тот, кто оскорбляет меня или мою семью, напрашивается на драку.
26. Я не способен на грубые шутки.
27. Меня охватывает ярость, когда надо мной насмехаются.
28. Когда люди строят из себя начальников, я делаю все, чтобы они не зазнавались.
29. Почти каждую неделю я вижу кого-нибудь, кто мне нравиться.
30. Довольно многие люди завидуют мне.
31. Я хочу, чтобы меня уважали.
32. Меня угнетает то, что я мало делаю для своих родителей.
33. Люди, которые постоянно изводят Вас, стоят того, чтобы их щелкнули по носу.
34. Я иногда бываю мрачен от злости.
35. Если ко мне относятся хуже, чем я того заслуживаю, я не расстраиваюсь.
36. Если кто-то меня выводит из себя, я не обращаю на него внимания.
37. Хотя я и не показываю этого, меня иногда гложет зависть.
38. Иногда мне кажется, что надо мной смеются.
39. Даже когда я злюсь, я не прибегаю к «сильным» выражениям.
40. Мне хочется, чтобы мои грехи были прощены.
41. Я редко даю сдачи, даже если кто-нибудь ударит меня.
42. Когда получается не по-моему, я иногда обижаюсь.
43.Иногда люди раздражают меня одним своим присутствием.
44. Нет людей, которых я бы по-настоящему ненавидел.
45. Мой принцип: никогда не доверять чужакам.
46. Если кто-нибудь раздражает меня, я готов сказать все, что я о нем думаю.
47. Я делаю много такого, о чем впоследствии сожалею.
48. Если я разозлюсь, я могу ударить кого-нибудь.
49. С детства я никогда не проявлял вспышек гнева.
50. Я часто чувствую себя как пороховая бочка, готовая взорваться.
51. Если бы все знали, что я чувствую, меня бы считала человеком, с которым нелегко ладить.
52. Я всегда думаю о том, какие тайные причины заставляют людей делать что-нибудь приятное для меня.
53. Когда на меня кричат, я начинаю кричать в ответ.
54. Неудачи огорчают меня.
55. Я дерусь не реже, чем другие.
56. Я могу вспомнить случаи, когда я был настолько зол, что хватал попавшуюся под руки вещь и ломал ее.
57. Иногда я чувствую, что готов первым начать драку.
58. Иногда я чувствую, что жизнь поступает со мной несправедливо.
59. Раньше я думал, что большинство людей говорят правду, но теперь я в это не верю
60. Я ругаюсь только со злости.
61. Когда я поступаю несправедливо, меня мучает совесть.
62. Если для защиты своих прав, мне надо применить физическую силу, я применяю ее.
63. Иногда я выражаю свой гнев тем, что стучу кулаком по столу.
64. Я бываю, грубоват по отношению к тем людям, которые мне не нравятся.
65. У меня отсутствуют враги, которые хотели бы мне навредить.
66. Я не умею поставить человека на место, даже если он того заслуживает.
67. Я часто думаю, что жил не правильно.
68. Знаю людей, которые способны довести меня до драки.
69. Я не огорчаюсь из-за мелочей.
70. Мне редко приходит в голову, что люди пытаются разозлить или оскорбить меня.
71. Я часто угрожаю людям, хотя и не собираясь приводить угрозы в исполнение.
72. В последнее время я стал занудой.
73. В споре я повышаю голос.
74. Я стараюсь обычно скрывать плохое отношение к людям.
75.Я лучше с кем-либо соглашусь, чем стану спорить.
Додаток 2
Тест – Опитувальник самовідношення (В.В. Столін, С.Р. Понтілеєв)
Инструкция: Внимательно прочитайте предложенные утверждения и оцените, насколько они вам соответствуют. Если вы согласны с утверждением поставьте напротив него знак «+», а если не согласны — знак «-».
Текст опросника:
1. Думаю, что большинство моих знакомых относится ко мне с симпатией.
2. Мои слова не так уж часто расходятся с делом.
3. Думаю, что многие видят во мне что-то сходное с собой.
4. Когда я пытаюсь себя оценить, я прежде всего вижу свои недостатки.
5. Думаю, что как личность я вполне могу быть притягательным для других.
6. Когда я вижу себя глазами любящего меня человека, меня неприятно поражает, то насколько мой образ далек от действительности.
7. Мое «Я» всегда мне интересно.
8. Ч считаю, что иногда не грех пожалеть самого себя.
9. В моей жизни есть или по крайней мере были люди, с которыми я был чрезвычайно близок.
10. Собственное уважение мне еще надо заслужить.
11. Бывало, и не раз, что я сам себя остро ненавидел.
12. Я вполне доверяю своим внезапно возникшим желаниям.
13. Я сам хотел во многом себя переделать.
14. Мое собственное «Я» не представляется мне чем-то достойным глубокого внимания.
15. Я искренне хочу, чтобы у меня было все хорошо в жизни.
16. Если я и отношусь к кому-либо с укоризной, то прежде всего к самому себе.
17. Случайному знакомому я скорее всего покажусь человеком приятным.
18. Чаще всего я одобряю свои планы и поступки.
19. Собственные слабости вызывают у меня что-то наподобие презрения.
20. Если бы я раздвоился, то мне было бы довольно интересно общаться со своим двойником.
21. Некоторые свои качества я ощущаю как посторонние, чужие мне.
22. Вряд ли кто-либо сможет почувствовать свое сходство со мной.
23. У меня достаточно способностей и энергии воплотить в жизнь задуманное.
24. Часто я не без издевки подшучиваю над собой.
25. Самое разумное, что может сделать человек в своей жизни – это подчиниться собственной судьбе.
26. Посторонний человек, на первый взгляд, найдет во мне много отталкивающего.
27. К сожалению, если я и сказал что-то, это не значит, что именно так и буду поступать.
28. Свое отношение к самому себе можно назвать дружеским.
29. Быть снисходительным к собственным слабостям вполне естественно.
30. У меня не получается быть для любимого человека интересным длительное время.
31. В глубине души я бы хотел. Чтобы со мной произошла что-то катастрофическое.
32. Вряд ли я вызываю симпатию у большинства людей.
33. Мне бывает очень приятно увидеть себя глазами любящего меня человека.
34. Когда у меня возникает какое-либо желание, я прежде всего спрашиваю себя, разумно ли это.
35. Иногда мне кажется, что если бы какой-то мудрый человек смог увидеть меня насквозь, он тут же понял, какое я ничтожество.
36. Временами я сам собой восхищаюсь.
37. Можно сказать, что я ценю себя достаточно высоко.
38. В глубине души я никак не могу поверить, что я действительно взрослый человек.
39. Без посторонней помощи я мало что могу сделать.
40. Иногда я сам себя плохо понимаю.
41. Мне очень мешает недостаток энергии, воли и целеустремленности.
42. Думаю, что другие в целом оценивают меня достаточно высоко.
43. В моей личности есть, наверное, что-то такое, что способно вызывать у других острую неприязнь.
44. Большинство моих знакомых не принимают меня уж так в серьез.
45. Сам у себя я довольно часто вызываю чувство раздражения.
46. Я вполне могу сказать, что уважаю себя сам.
47. Даже мои негативные черты не кажутся мне чужими.
48. В целом. Меня устраивает то, какой я есть.
49. Вряд ли меня можно любить по-настоящему.
50. Моим мечтам и планам не хватает реалистичности.
51. Если бы мое второе «Я» существовало, то для меня это был бы самый скучный партнер по общению.
52. Думаю, что мог бы найти язык с любым разумным и знающим человеком.
53. То, что во мне происходит, как правило мне приятно.
54. Мои достоинства вполне перевешивают мои недостатки.
55. Вряд ли найдется много людей, которые обвинят меня в отсутствии совести.
56. Когда со мной случаются неприятности, как правило, я говорю: «И поделом тебе».
57. Я могу сказать, что в целом я контролирую свою судьбу.
продолжение
--PAGE_BREAK--Додаток 3
Сирі бали з Методики Басса-Дарки: «Діагностика стану агресії». Дослідження учнів (повні сім’ї)
№
Стать
1
2
3
4
5
6
7
8
Враж.реак.
Агрес.
1
Ч
4с
2н
3н
3с
5с
6с
6с
5с
5,5с
4с
2
Ч
4с
6в
5с
5в
2н
9в
7в
7в
5,5с
5,6с
3
Ч
2н
6в
4с
5в
3н
8в
7в
6в
5,5с
5с
4
Ж
8в
6в
5с
5в
6в
5с
9в
6в
5,5с
7,6в
5
Ж
4с
6в
4с
4в
5с
7в
8в
8в
3с
5,3с
6
Ж
3н
6в
7в
2с
3н
6с
9в
6в
4,5с
6с
7
Ж
6в
3н
5с
3с
2н
8в
12в
4с
5с
7в
8
Ж
2н
2н
5с
2с
2н
2н
8в
7в
2н
4с
9
Ж
3н
4с
4с
1н
3н
3н
4с
4с
3н
3,6н
10
Ж
3н
2н
3н
2с
2н
2н
3н
2н
2н
2,6н
Ср.
3,9
4,3
4,5
3,2
3,3
5,6
7,3
5,5
Дисп.
3,4
3,5
1,3
2,1
2,2
6,4
6,6
3,1
1- фізична агресія.
2- косвенна агресія.
3- раздратування.
4- негативізм.
5- образа.
6- подозрілість.
7- вербальна агресія.
8- докори сумління, почуття провини.
Додаток 4
Сирі бали з Методики Басса-Дарки: «Діагностика стану агресії»
Дослідження учнів (неповні сім’ї)
№
Стать
1
2
3
4
5
6
7
8
Враж.реак.
Агрес.
1
Ч
7в
7в
7в
2с
8в
8в
9в
7в
8в
7,6в
2
Ч
5с
7в
4с
3с
4с
8в
11в
9в
6с
7,6в
3
Ж
3н
6в
8в
2с
4с
10в
6с
8в
7в
5с
4
Ж
2н
4с
8в
3с
4с
10в
8в
8в
7в
4,6с
5
Ж
5с
5с
7в
1н
7в
10в
9в
5с
8,5в
6,3с
6
Ч
4с
1н
6с
3с
3н
6в
11в
8в
4с
5,6с
7
Ч
10в
3н
3н
2с
15в
5с
7в
6в
5в
6,6в
8
Ч
4с
4с
4с
4в
5с
8в
8в
8в
6,5в
5,3с
9
Ч
9в
8в
7в
4в
5с
6с
6с
8в
5,5с
8в
10
Ч
4с
1н
4с
2с
4с
3н
6с
3н
3,5н
3,6с
Ср.
5,3
4,6
5,8
2,6
5,9
7,4
8,1
7
Дисп.
6,6
6
3,5
0,9
12,5
5,6
3,6
3,3
1- фізична агресія.
2- косвенна агресія.
3- раздратування.
4- негативізм.
5- образа.
6- подозрілість.
7- вербальна агресія.
8- докори сумління, почуття провини.
--PAGE_BREAK--