Психологічна готовність до шлюбу

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ „УКРАЇНА"
ХЕРСОНСЬКА ФІЛІЯ
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему: Психологічна готовність до шлюбу
Мошко Жанна Валентинівна
Шифр групи: 511
Спеціальність: Соціальнапсихологія
Робота на здобуттякваліфікаційного рівня спеціаліста
за спеціальністю: „соціальнапсихологія"
Науковий керівник:
Ад’юнкт-професор (доцент)
ГОЛЄВ С.В.
Херсон 2010

Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні питання вивчення шлюбу
1.1 Розвиток сім’ї та шлюбу в історичному вимірі
1.2 Підготовка до сімейного життя
1.3 Гендерні аспекти підготовкидо шлюбу
Розділ 2. Методи психологічного вивчення готовності дошлюбу
2.1 Стандартизовані методики психологічного вивченняпроблем сім’ї
2.2 Методики дослідження готовностідо шлюбу
2.3 Методики дослідження гендерної ідентичності
Розділ 3. Співвідношення готовності до шлюбу з гендерноюідентичністю
3.1 Психодіагностичне вивченняготовності до шлюбу
3.2 Визначення типів гендерної ідентичності
3.3 Взаємозв'язок типів гендерної ідентичності з рівнемготовності до шлюбу
3.4 Особливості шлюбно-сімейних уявлень у молоді
3.5 Співвідношення рівня суб’єктивного відчуття самотностіу людей з їх готовністю до шлюбу
Висновок
Список літератури
Вступ
 
Актуальністьтеми. Юнацький вік — це період життєвого іпрофесійного самовизначення особистості. Цей період життя людинихарактеризується активним становленням особистості, виникненням і розвиткомзначимих психологічних новотворів, задіяних у всіх проявах когнітивного йемоційного відношення до світу, — в оцінці реальної дійсності й оточуючихлюдей, у прогнозуванні своєї соціальної активності, у плануванні майбутнього ісамореалізації, у формуванні власних уявлень про світ і про себе самого (Л.И. Божович,1997; Л.С. Виготський, 1984; М.Р. Гінзбург, 1994; И.В. Дубровіна, В. Д Єрмоленко,1984; И.С. Кон, 1989; Б.С. Круглов, 1983; X. Ремшмидт, 1994; В.В. Столін, 1983;А.С. Куль, 1986 і ін.).
Сім’я — важливийсоціальний інститут, у ньому розгортається процес соціалізації людини, ібудь-які, навіть не яскраво виражені, зміни цього інституту свідчать про змінив інших областях людського життя, держави, суспільства.
Підготовка досімейного життя — це складний цілісний процес, показником результативностіякого є готовність молодих людей правильно будувати свої взаємини у подружньомужитті. У зв’язку з тенденцією до різкого омолодження шлюбу актуальною стаєпідготовка до одруження молоді.
Аналіз науковоїлітератури і життєва практика свідчать про те, що молодята часто зазнаютьтруднощів, обумовлених їх психологічною непідготовленістю: низьким рівнемпсихологічних знань, не сформованістю якостей сім’янина, невмінням вирішуватиміжособистісні проблеми, нездатністю проявляти емпатію, взаємоповагу, турботу. Всеце викликає у них незадоволення, розчарування, невпевненість у собі, небажанняразом з партнером налагоджувати сімейні взаємини, зниження мотивації шлюбу.
Необхідністьподібного дослідження зв'язана з тим, що, з одного боку, упсихолого-педагогічній науці накопичений визначений обсяг теоретико-емпіричнихзнань про сучасну сім’ю (Ю.Е. Алешина, А.Я. Варга, С.И. Голод, Е.Т. Соколова, А.С.Спиваковская, В.А. Петровский, А.В. Черников, Э.М. Ейдеміллер, В.В. Юстицкис, М.Bowen, S. Mimuchin, V. Satir, С. A. Whitaker і ін), а з іншого боку — відсутнізведення про те, як представлені наукові знання в повсякденній свідомості людей.Наскільки такі знання, наприклад, роблять молодь готовою до шлюбу [2; 8; 23; 25;36; 40; 57; 77; 84]
Певний вклад у їївивчення унесли М.І. Алексєєва, М.В. Вовчик-Блакитна, Т.В. Говорун,І.В. Гребенніков, І.В. Дубровіна, С.В. Ковальов, А.М. Прихожан, І.А. Трухін, А.Т.Суворова, З.Г. Кисарчук та інші. Вони стимулювали інтерес до дослідження проблеми формування різних аспектівготовності до одруження. Одначе, недостатньо вивченими залишилися питаннязмісту, структури готовності до шлюбу, шляхів поліпшення підготовки молоді до сімейного життя.
На основі аналізу та узагальнення наукової літературивстановлено, що проблема підготовки молоді до шлюбного життя цікавила вчених щев далекому минулому /Аристотель, Платон, Я.А. Каменський, Й. Песталоцці. Великуувагу приділяли їй видатні філософи-педагоги Д. Локк, Ж.Ж. Руссо, К.Д. Ушинський.У значній мірі висвітлене питання і в українській народній педагогіці, що бересвої витоки з національних традицій, в яких закладений величезний духовнийпотенціал українського народу /М.Г. Стельмахович/. Помітний вклад у розробкупроблеми знесли О.М. Бернштейн, П.П. Блонський, Н. Жарінцова, А.С. Макаренко, В.О.Сухомлинський.
Такі важливіаспекти готовності молоді до шлюбу, як мотивація, установки, уявлення, знання,якості особистості сім’янина висвітлюються в дослідженнях М.І. Алексєєвоі, І.А.Арабова, Є.Ф. Ачільдієвої, В.І. Барського, Л.Ф. Бурлачука, Т.В. Говорун, І.В. Гребєннікова,С.В. Дворяк, І.В. Дубровіної, В.І. Зацепіна, С.В. Ковальова, С. Кротохвіла, Д.В.Луцика, А.М. Прихожан, С. Цельмер та інших.
Проблема впливусоціально-психологічних факторів /сім’я, школа, соціальне оточення, засобимасової інформації/ на розвиток і формування готовності до одруження булаоб’єктом уваги Л.П. Буєвоі, К. Вітека, О.І. Іванової, С.П. Іщенко, Т.С. Кириленко,0.0. Кочеряна, А.О. Красовського, та інших.
На значеннядитячих років для формування особистості сім’янина вказували у своїх працях А. Адлер,Е. Берн, З. Фрейд, X. Саллівен, К. Хорні, Е. Фромм та інші. Вони підкреслювали,що сім’я виступає основним елементом соціального мікро середовища, яке значновпливає на формування найважливіших якостей сім’янина.
Сучасні підходи допроблемі готовності людини до різних видів діяльності подані у роботах Ю.С. Альфорова,Р. Аткінсона, Г. Брауера, І.Д. Беха, М.І. Дьяченко, Л.С. Кондибовіча, О.В. Киричука,О.Г. Ковальова, С. Крачфілда, В.А. Крутецького, А.І. Пуні, Ю.С. Самаріна.
Готовність досімейного життя, як важливого виду діяльності, висвітлена в працях М.І. Алексєєвоі.Т.В. Говорун, І.В. Гребеннікова, З.Г. Кісарчук, С.В. Ковальова, В.А. Сисенка, М.Г.Стельмаховича, І.А. Трухіна, О.М. Шарган та інших.
Актуальність даноїпроблеми обумовлюється також тими особливостями, що характерні для становленняі розвитку сучасної сім’ї: омолодження шлюбу, збільшення числа розводів,зв'язаних переважно з невмінням чоловіка і жінки будувати свої взаємини, зневірними уявленнями молодих людей про ролі чоловіка і жінки в родині, розвитокальтернативних форм брачно-сімейних відносин і інших явищ.
На думку А.Г. Асмолова,підготовка молоді до сімейного життя, поряд з формуванням морального світуособистості, припускає і «формування особливої системи уявлень про себе якпро людину визначеної статі, що включають специфічні потреби, мотиви,ціннісні орієнтації, відношення до представників іншої статі і відповідноцих утворень форм поведінки» [1].
Дослідженняобумовлене необхідністю вирішення існуючих протиріч між соціальною потребоюсуспільства в готовності молоді до шлюбу, досягненнями психолого-педагогічноїнауки і практичним вирішенням цієї проблеми.
Актуальністьпроблеми зумовила вибір теми дослідження: „Психологічна готовність до шлюбу”
Об’єкт дослідження:психологічна готовність молоді до шлюбу і сімейного життя.
Предметдослідження: встановлення зв’язку між психологічною готовністю молоді до шлюбуз її гендерною ідентичністю.
Гіпотеза:
Психологічнаготовність молоді до шлюбу залежить від типу її гендерної ідентичності.
Незалежнаперемінна — тип гендерної ідентичності.
Залежна перемінна — рівень психологічної готовності до шлюбу.
Цілідослідження:
1. Визначеннярівня розвитку в психологічній науці проблеми готовності молоді до шлюбу ісімейного життя.
2. Дослідженнягендерних характеристик особистості та закономірності формування статеворольовихособливостей чоловіків і жінок.
3. Виявленнявзаємозв’язку психологічної готовності молоді до шлюбу з гендерною ідентичністю- маскуліністю, фемінністю та андрогінією.
Відповідно допоставлених цілей та робочої гіпотези нами були визначенні наступні завдання:
1. Здійснититеоретичний аналіз досліджень психологічної готовності молоді до шлюбу.
2. Вивчити станрозуміння гендерних аспектів сучасного шлюбу в психології.
2. Зробити оглядметодичних можливостей діагностики готовності до шлюбу та гендерної ідентичності.
3. Підібратиадекватні методики для дослідження психологічної готовності до шлюбу та рівнямаскуліності-фемініності-андрогенії.
4. Засобамианкетування вивчити особливості шлюбно-сімейних уявлень молоді та їх розумінняжиття в умовах шлюбу.
5. Зробити короткедослідження такого психологічного феномену: як рівень суб’єктивного відчуттясамотності у людей впливає на їх готовність до шлюбу.
Теоретичнезначення роботи полягає в розширенні знань про наявність серед факторівготовності до шлюбу у молоді такого мало вивченого явища як гендернаідентичність, під якою ми розуміємо особливий вид соціальної ідентичності.
Практичне значенняроботи полягає в адекватному розумінні зв’язку між готовністю до шлюбу іособливостями гендерної ідентичності у молоді; використанні практичнимипсихологами цих знань в роботі в службах сім’ї та молоді; в консультуваннісімейних проблем; психокорекції фемінінно-маскулінних уявлень у людей; підборіметодик для вивчення психологічної готовності до шлюбу, а також гендерних особливостейособистості; суб’єктивного рівня самотності та критеріїв які впливають наготовність до шлюбу. Практична значимість дослідження полягає також в тім, щоконкретизація зв'язку між гендерною ідентичністю й образом сім’ї в молодідозволяє виявити ті характеристики системи уявлень про себе, сімейне життя, прошлюбного партнера, який можна скорегувати в подальшій роботі психолога припроведенні тренінгів, індивідуальних консультацій, семінарів.
Отримані даніможуть бути використані при вивчені курсів „Психологія сім’ї" та „Гендернапсихологія” у студентів-психологів.
Надійність івірогідність одержаних результатів забезпечувалися: теоретичним аналізомпроблеми, відповідністю методів цілям та завданням дослідження; використаннямстандартизованих методик, валідність і надійність яких доведена; поєднаннямкількісного та якісного аналізу результатів дослідження; математико-статистичноюобробкою експериментальних даних.
Структура та обсягроботи. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, рекомендацій,списку використаної літератури та додатків. Основний зміст дипломної роботивикладено на 90 сторінках комп’ютерного набору тексту. Список використанихнаукових та літературних джерел включає 125 найменувань. Робота міститьтаблиці, графіки, гістограми та діаграми.
Розділ 1. Теоретичні питання вивченняшлюбу1.1 Розвиток сім’ї та шлюбу вісторичному вимірі
Вітчизняні ізакордонні монографії, присвячені проблемам сім’ї і шлюбу, перестали бутирідким явищем (Е.Г. Ейдеміллер, В.В. Юстицький, Б.Н. Кочубей, В. Сатир, Д. Скиннер,Г. Навайтис і ін). У більшості досліджень знайшли відображення мотиви вступу вшлюб, функції родини, причини сімейних конфліктів і розводів, методи сімейноїтерапії. Коло психологічних робіт, у яких предметом вивчення ставала биеволюція родини, її структури, специфіки відносин, як подружніх, так і дітячо — батьківських, істотно обмежений. З відомих робіт можна згадати дослідження А.Г.Харчева і В.Н. Дружиніна [25; 115]
Причина, очевидно,криється в тім, що заглиблені дослідження сімейних відносин і процесу вихованнядітей у родині почалися лише в XX столітті. У цьому випадку кількісна і якіснаеволюція родини вивчалася, з одного боку, на основі даних етнографії, зведеньпро життя народів і племен, що збереглися на первісному рівні розвитку, а зіншого боку, за допомогою аналізу древніх письмових джерел — від росіянина«Домострою» до ісландських саг. Починаються цікаві спроби простежитирозвиток типів, моделей родини на основі порівняння світової релігії (В.М. Дружинін)[25], біблійних текстів (Д. Ларю). [56]
Корені сучасногошлюбу починаються в релігійному, етнічному, культурному минулому родини.
Наші традиції,стиль життя, уявлення про роль і значення родини, системи виховання дітей; нашіінтимні відносини — усі мають свої історичні корені.
Вступ у шлюб істворення сім’ї нині настільки пересічне явище, що здається, так було завжди. Європейськийтип шлюбу виник більш 300 років тому, але історія виникнення моногамної родининараховує багато — багато тисячоріч.
Вважається, що впервісному людському суспільстві мали місце неупорядковані статеві відносини,коли самці спаровувалися по черзі з різними самками. Ідея про спільність дружині безладному статевому спілкуванні, що панували в первісному стані людства, ненова, однак абсолютно нерегульовані статеві відносини навряд чи існуваликоли-небудь.
Заперечення протинеупорядкованих статевих відносин давали аргументацію для прояснення еволюціїбрачно-сімейних відношенні. Фактором, що перешкоджає повному знищенню ранньоголюдського співтовариства, могло служити створення стійких парних зв'язків. Прицьому самка поступово втрачала якості, що залучають самців, нині збереглисялише рудименти цих якостей. Усе більш індивідуальними ставали закличні сигнали,спрямовані вибірково на одну особь чоловічої статі. Це були вже зачатки тієївисокої вибірковості статевого потяга, що є ознакою, що відрізняє людини відвсіх інших представників тваринного світу.
З появою пологівстатеві відносини були упорядковані, але вважати цей час настанням шлюбнихвідносин було б невірно. Статеві стосунки існують і до шлюбу і поза ним; шлюбже несе в собі визначені права й обов'язки, що повинні бути визнанісуспільством. Уперше такі обов'язки виникли з появою групового шлюбу, щопредставляє собою союз двох родів, що забезпечував полові відносини між ними. Вумовах групового шлюбу, насамперед, виникали права й обов'язки по забезпеченнюхарчуванням і вихованню дітей і підлітків. Усі діти знаходилися в жіночійгрупі, і лише подорослішав, хлопчики переходили в групу чоловіків; ведуча рольстала належати жінці, тобто наступило століття матріархату.
У первісномуперіоді людства типовими були наступні види шлюбно-сімейних відносин:
1) неподільнародина, що складається з групи родичів; жінки і діти не мають визначеногочоловіка і батька, вони належать усім чоловікам групи;
2) сегментарнародина: глава родини має окремих дружин, у братів — загальні дружини, а усісестри мають кілька загальних чоловіків;
3) індивідуальнародина: спільність дружин знищена, кожен чоловік має одну чи кілька дружин (моногінія,полігінія), чи жінка має трохи чоловіків (поліандрія).
Наступним етапомрозвитку шлюбних відносин є моногамний шлюб у його сучасному виді. Звиникненням приватної власності і розширенням мінової торгівлі поступово наперший план висувається чоловік. Якщо в парній родині і чоловік, і жінка бралиучасть у міру своїх можливостей у створенні матеріальних і побутових благ, тотепер жінка поступово утрачає своє положення, і чоловік захоплює правління усвої руки. Задача жінки зводиться до народження дітей, що будуть успадковуватимайно батька. На перший план виноситься дотримання подружньої вірності. Материнствозавжди достовірне відомо, а батьківство — ні.
За кількатисячоріч до нової ери в кодексі вавилонського царя Хаммурапі була закріпленанерівність чоловіків — кодекс визнає моногамію, але дозволяє чоловіку братиналожниць, а за невірність особливо строго карає дружину. Подібні законивидавалися в древні і середні століття у всіх країнах.
Вперше в історіїрівність чоловіків і жінок перед законом проголосила Французька революція 1793р., коли були введені шлюб по взаємній згоді, система розводів, скасованерозходження дітей на законних і незаконним.
Таким чином, шляхдо моногамної родини був довгим і складним. Відносини між людьми постійноперетерплювали зміни. Відбуваються вони і нині: міняються погляди на статевуповедінку чоловіків і жінок.
Щоб зрозумітидійсний стан шлюбу, необхідно, у міру можливості простежити за тими змінами, щовідбувалися в шлюбних відносинах протягом минулих століть.
У доісторичнийперіод чоловіки і жінки полювали спільно, маленькими групами. Тоді булонеобхідно, щоб хтось полював, а хтось залишався будинку готувати їжу іпідтримувати вогонь.
Біля восьми тисячроків до нашої ери відбулися глибокі культурні зміни, що зробили радикальнийвплив на шлюб. Від полювання і збирання люди почали переходити до одомашнюваннятварин і осілому способу життя. У результаті поступово виникали сільськіпоселення. Діти стали являти своєрідну цінність.
Виникнення міськоїцивілізації, розвиток навичок письма і читання привели до перших письмовихзаконів про шлюб. Це були закони Хаммурапі — звід цивільного і карного права,що з'явився в Древньому Вавилоні. За цим законами дівчата належали своїмбатькам доти, поки не були куплені майбутнім чоловіком. Шлюб, таким чином, буводночасно й економічною угодою, визначеним контрактом між чоловіком і дружиною.Якщо ж жінки, що знаходились в шлюбі, але не здатні до дітородіння,відмовлялися вважати своїми, дітей служниці, то їх чоловікам дозволялося матиналожницю.
В усіх древніхкультурах шлюб-погодження і шлюб-угода були звичайним явищем. Наречений плативвикуп за наречену, у який досить часто входила ділянка землі, яка була надалі длямолодих чоловіків основою їхнього господарства. У випадку розводу з ініціативичоловіка майно, отримане в рахунок викупу, і діти що народилися в шлюбі,переходили до дружини. При відмовленні чоловіка виконувати ці умови жінка моглазвернутися в суд для збереження своїх законних прав.
Чоловік у своючергу міг обвинуватити дружину в тім, що вона погана дружина, у зв'язку з чиммав право зробити її своєю рабинею. Дружина ж мала можливість обвинуватитичоловіка в жорстокості, могла навіть зажадати за це компенсацію. У тихвипадках, коли дружини не могли дозволити свої суперечки, у Вавилоніпрактикувався звичай іспит водою: якщо обвинувачуваний міг плавати, то цевважалося, що його оберігають боги, і він визнавався невинним. Якщо ж людинапочинала тонути, то це було вагомим доказом його провини.
У Древньому Єгиптішлюб також полягав, як правило, по економічних чи політичних розуміннях. Частов шлюб вступали брати і сестри, щоб не поділяти спадкоємну землю чи наслідуваніродиною державні посади. У період матріархату спадкування завжди йшло пожіночій лінії, а в шлюбних угодах власність нареченого часто передавалася уволодіння нареченої. Багато фараонів одружувалися в зв'язку з цим на своїхсестрах і навіть доньках, тому що це допомагало зберегти трон, династію іспадщину. Такий звичай існував у Єгипті, і після завоювання його Римом у 69-30р. до н. е. Так, Клеопатра спочатку була дружиною свого старшого брата, потімпісля його смерті, дружиною молодшого брата. Кожен цей шлюб давав їм правоволодіти Єгиптом. Ті ж привілеї одержав Марко Антоній, що став її останнімчоловіком. [14]
В епоху ранньогосередньовіччя відношення до шлюбу рідко зв'язувалося з романтикою і любов'ю. Ранніхристияни взагалі мали про шлюб дуже неясне і суперечливе уявлення.
Панували трирозповсюджені точки зору. Відповідно до першої з них, шлюб — це дарунок божий,а його ціль — дітородіння. При цьому існували різні його інтерпретації,наприклад твердження, що створення великої родини — святий обов'язок чоловіків.Друга точка зору зводилася до того, що шлюб — це необхідне зло, що кращеодружитися, чим згоріти від любовної пристрасті. Ідея задоволення пристрасті задопомогою шлюбу ґрунтувалася на реалістичному усвідомленні інтимної близькостіяк природної потреби людини, який необхідно узаконити. І сьогодні багато шлюбівмолодих людей, що вийшли з підліткового віку, базуються саме на таких уявленняхпро інтимне життя. Третя думка про шлюб зводилося до того, що його варто цілкомуникати. Необхідно бути вільними від подружніх обов'язків, щоб цілкомприсвятити себе релігії. І в даний час ще є люди, що уникають шлюбу по тій жепричині. На такій позиції, що виключає сімейні відносини, знаходяться чоловікиі жінки, що відмовляються від шлюбу заради кар'єри чи інших подібних розумінь.
У період ранньогохристиянства були радикально змінені багато законів про шлюб. Наприклад, підзабороною виявилися полігамні шлюби. Полігамія патріархів Старого завіту булаоголошена культурною необхідністю як засіб населити світ «обраними людьми».Впливовий письменник того часу Тертуллиан (160-230 р. н. е) дотепно помітив, щоякби Господь хотів заохотити полігамію, то не зупинився б на одному адамовомуребрі для створення Єви: він узяв би, напевно, кілька ребер і створив биАдамові кілька дружин.
Наприкінці Vстоліття н. е. Західна Римська імперія була завойована північними племенамиварварів (476 р). Слово «варвар» уживалося древніми римлянами ігреками стосовно всіх чужоземців, до будь-якої людини, що не належить до їхньоїкультури. Ці племена постійно вторгалися потрясали Римську імперію протягом ІVі V століть, відповідно кожне плем'я приносило свої уявлення про шлюб, своїшлюбні обряди.
Після падінняЗахідної Римської імперії почалася епоха, що отримала згодом назву століття«Середньовіччя».
Перехід відплемінної до національної спільності тривав кілька століть. В міру посиленнякоролівської влади феодальні племінні вожді поступово утрачали свою абсолютнувладу, у тому числі і право приймати рішення про шлюби своїх васалів і смердів.Стали можливі шлюби, засновані на добровільному союзі чоловіків. Одночасно алез'явилася і більш ліберальна точка зору на шлюб, незважаючи на те що церква які раніше залишалася на ранньої християнській позиції, що у кожній жінці, дочціЄви, бачила уособлення злого початку.
В ту ж епохуромантичне відношення до жінки піддавалося нападкам багатьох учених. Наприклад,філософ і теолог Хома Аквінський (1225-1274), твори якого дуже вплинули надумки середньовічної Європи, адаптуючи ранні твори Аристотеля, розглядав жінкуусього лише як зіпсований варіант чоловіка. Відповідно він думав, що дітейварто виховувати в більшій повазі до батька, ніж до матері, а дружинам казавзабезпечувати чоловіків чистим одягом, зігрівати їхнім гарним вогнем у вогнищі,мити їм ноги, стежити за панчохами і взуттям, готувати смачну їжу і напої,приділяти багато уваги, готувати зручну постіль з білими простирадлами, нічнийковпак і хутряні покривала, а також доставляти інші радості, і таємнізадоволення.
У XV столітті вЗахідній і Центральній Європі виник широкий суспільний рух, що частково збігсяз епохою Ренесансу й відобразив динамізм тієї епохи. Цей рух ввійшов в історіюпід назвою «Реформація». У першу чергу він прийняв форму боротьбипроти католицької церкви.
Абігель, дружинаДжона Адамса (1735-1826), що став згодом другим президентом Сполучених ШтатівАмерики, вважала що Британське законодавство необхідно змінити, конституційнонадавши жінкам рівні права з чоловіками. Вона різко критикувала прийнятусистему законів про шлюб, вказувала на несправедливість у відношенні шлюбу, щослужить у першу чергу інтересам чоловіків. У 1797 році вона писала чоловіку проте, що в новому зводі законів, що йому як президенту необхідно розробити, вартопам'ятати про жінок і бути до них більш великодушним і прихильної, чим йогопопередники.
У сучасному світіу шлюбі діє ще чимало обмежень. У деяких країнах шлюб залишається строгоорганізованим, знаходиться під контролем.
Однак слідзазначити, що став піддаватися сумніву сам інститут офіційного шлюбу: окреміпари живуть разом без юридичного оформлення своїх відносин. Інші паринамагаються творчо використовувати волю, що з'явилася. Зберігаючи відданість,один одному в шлюбі, зберігаючи почуття дійсної любові, вони намагаютьсязберегти і свою особисту волю.
Співвідношенняпонять „шлюб" і „ родина"
Родина пережилавсі іспити часом і простором. Сьогодні родина існує у всіх частинах світа, а їїісторія нараховує багато тисячоріч. Значення родини в житті індивіда ісуспільства неможливо переоцінити. Але кожне покоління осягає цю істину заново.
Наука про родинурозвивається в умовах багатоплановості сімейних структур і розмаїтості уявленьлюдей про сім’ю і шлюб. Кожен житель нашої планети вважає себе компетентним вобласті шлюбно-сімейних стосунків. Люди ведуть розмови про любов, шлюб, дітей,родичах з боку чоловіка і дружини, поділяються один з одним «рецептами»рішення сімейних проблем. Педагог або психолог теж мають особисту концепціюродини, що час від часу може бути неузгодженою з їхньою професійною позицією. Нагромадженняжиттєвих знань і пошук достовірних наукових фактів об'єднані загальною метою: зрозуміти,яким чином забезпечити стабільність інституту шлюбу і родини, як зробитисімейне життя вдалим і щасливим.
У повсякденнійсвідомості поняття «шлюб» і «сім» я" можутьоб’єднуватися, але в науці прийняте їх розмежовувати. У першому випадкузнаходять висвітлення соціально-правові аспекти сімейно-родинних відносин.
Шлюб є суспільнимінститутом, що регулює відносини між статтями. Чоловік і жінка виступають уньому і як особистості, і як громадяни держави. Соціальний характер шлюбувиявляється, насамперед у публічній формі його висновку, у контрольованомусуспільством виборі шлюбних партнерів, у спадкуванні сімейного майна.
Філософськийенциклопедичний словник трактує шлюб як історично обумовлену, регульованусуспільством форму відносин між жінкою і чоловіком, що встановлює їхні права йобов'язки по відношенню друг до друга і до дітей. Санкціонуючи шлюб,суспільство бере на себе зобов'язання по його охороні і накладає на партнеріввідповідальність за матеріальне забезпечення і виховання дітей, а тим самим — замайбутнє родини. Суспільство може надавати матеріальну допомогу родині, що єскладовою частиною соціально-демографічної політики будь-якої держави.
Сьогодні убільшості випадків шлюб виступає як добровільний союз чоловіка і жінки,заснований на взаємній схильності й особистій домовленості, оформлений увстановленому законом порядку, спрямований на створення і збереження родини. .
У сучасному світіспостерігається значна варіативність моделей шлюбних відносин, формуютьсяшлюби, що є альтернативами класичної моногамії.
Поняття «родина»призначено для характеристики складної системи взаємин подружжя, їхніх дітей,інших родичів. Такий підхід виражений у лаконічному формулюванні С.И. Голоду,що розглядає родину як сукупність індивідів, що складаються, щонайменше, водному з трьох видів відносин: кровного споріднення, породження, властивості.
Приведемотрадиційне визначення даного поняття, що зустрічається в багатьох довідковихвиданнях. Сім’я — це найважливіша форма організації особистого життя, видсоціальної спільності, мала група, заснована на подружньому союзі, родиннихзв'язках, тобто на багатобічних відносинах між чоловіком і дружиною, батьками ідітьми, братами, сестрами, іншими родичами, що живуть разом і ведуть загальнегосподарство. Однак життя вносить деякі корективи в таке розуміння родини. Зокрема,розвивається «гостьовий» (регулярний-роздільний) шлюб, що припускаєроздільне проживання подружжя протягом досить тривалого проміжку часу.
Багато фахівціввикористовують визначення родини, запропоноване А.Г. Харчєвим: «родина — цеісторично-конкретна система взаємин між подружжям, між батьками і дітьми, цемала соціальна група, члени якої зв'язані шлюбними чи батьківськимивідносинами, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю, соціальнанеобхідність у який обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовномувідтворенні населення» [115].
Коментуючи даневизначення С.В. Ковальов підкреслює кілька важливих моментів. Родина міняєтьсязгодом, відповідно до змін у суспільстві, хоча і є одним з найбільш стабільнихсоціальних інститутів. Малою групою сім’ю можна назвати тому, що вона цілкомпопадає під визначення цього вихідного елемента соціуму, відрізняючи характером(інтимно-особистісним) об'єднання людей. Соціальна необхідність родиниобумовлена потребою суспільства у виконанні родинної репродуктивної і виховноїфункцій, що гарантує продовження існування самого людства.
Родину яксоціальну групу неможливо зрозуміти, виходячи зі знання про її членів, узятихокремо. Родина є відкритою, що постійно розвивається системою, що має значніадаптивні можливості. Зміни в одному з елементів системи, наприклад у взаєминахподружжя, позначаються на всій родині. Індивідуальні дисфункції членів родини євідображенням системних порушень [37].
Таким чином, підродиною розумілося об'єднання людей з метою ефективного соціального чирегулювання керування. У самій своїй основі родина є співтовариством, щоприпускає захист і задоволення елементарних потреб своїх членів; біосоціальноюструктурою, що огороджує від голоду і деривації, у формах якої розвивавсялюдський рід. У сучасному суспільстві нормативна родина може бути описана яксоціоекономічна одиниця, що існує навколо гетеросексуальної пари.
Інший погляд насім’ю відображений у висловленні А.И. Захарова: «У соціальній психологіїіснує поняття „первинна група“. Зв'язки в цій групі будуються набезпосередніх контактах, на емоційному залученні її членів у справи групи, щозабезпечує високий ступінь ототожнення і злиття її учасників. Такою первинноюгрупою є родина — єдина група, що збільшується і розростається не завдяки»прийому" нових членів ззовні, а завдяки народженню дітей" [22].
Відповідно довизначення Н.Я. Соловйова, «родина — мала соціальна група (осередок) суспільства,найважливіша форма організації особистого побуту, заснована на подружньомусоюзі і родинних зв'язках, тобто стосунках між чоловіком і дружиною, батьками ідітьми, братами і сестрами, і іншими родичами, що живуть разом і ведутьзагальне господарство» [79].
Традиційно «ядром»родини вважають подружню пару з додаванням до «ядра» дітей, родичів,батьків чоловіків.
Родина як складнеутворення стає об'єктом уваги різних розділів психології: соціальної, віковий,клінічної, педагогічної й ін. Предметом вивчення стає родина як соціальнийінститут, мала група і система взаємин.
Серед сім’єутворюючих відносин виділяють різні сторони сімейної життєдіяльності, починаючивід найпростіших і вкрай розширювальних і кінчаючи великими переліками ознакродини.
А.І. Антонов затверджує,що сім’ю створює відношення батьки — діти, а шлюб виявляється легітимнимвизнанням тих відносин між чоловіком і жінкою, тих форм співжиття сексуальногопартнерства, що супроводжуються народженням дітей. Він звертає увагу напросторову локалізацію родини — житло, будинок, власність — і економічну основуродини — загально сімейну діяльність батьків і дітей, що виходить за вузькіобрії побуту і споживача [4].
В даний час уцивілізованому суспільстві усе більше людей не вступає в шлюб на самому початкусвоїх відносин, зовсім не оформляє офіційних відносин, зростає кількістьмолодих людей, що прагнуть до альтернативних форм власного життя; відбувається нетільки еволюція форм шлюбу, але і відношення до шлюбу істотно трансформується. Подібнізміни значною мірою мають відношення до трансформації соціокультурногохарактеру феномена «молоді».
Західний дослідникР. Зидер [27] ґрунтовно вивчив цей феномен. Класична фаза молодості міжнастанням статевої зрілості і повною соціально-економічною зрілістю тепер змінилася.Молоді люди досягають соціокультурної зрілості задовго до того, як знаходятьекономічну незалежність від батьків. З одного боку, вступ у трудове життя вмолодих людей відсунулося через подовження терміну шкільної й університетськоїосвіти. З іншого боку, у більш ранньому віці «перевага» віддаєтьсяможливості діяти і споживати. «Постіндустріальне» суспільство сприяєранньому настанню повноліття насамперед в області споживання, а також усоціальних і сексуальних відносинах, і відстрочує настання економічноїсамостійності.
Відомо що вминулому шлюби в основному організовували батьки, що переслідували в першучергу вигоду. Обвінчавши сина чи дочку, батьки часом рятувалися від витрат назміст своєї дитини, чи навпаки мали можливість одержати придане, а такожприйняти в родину ще одну пару робочих рук для допомоги в сімейномугосподарстві. Зустрічалися й інші розуміння: чи зять невістка були для батьківяк би гарантією того, що в старості за ними буде, кому доглядати.
І в наші дні людичасом одружуються з розрахунку, хоча причини що спонукують до цього, можутьвідрізнятися від тих котрі минулого в їхніх предків. Деякі сучасні шлюбимотивуються почуттям соціальної вигоди чи соціальної необхідності. Зустрічаютьсялюди, що знаходять більш вигідним і придатним для себе вибрати партнера зрозрахунку, ніж докладати зусиль і ставити перед собою проблему вибору попочуттю.
Деякі людивступають у шлюбний союз заради психологічного комфорту. Вони створюють родинудля того, щоб задовольнити свою потребу піклуватися про кого-небудь і у своючергу відчувати турботу про себе. Чи усвідомлено вони вибирають партнера, щопідходить для виконання очікуваної ролі. Якщо ж у наступному подружньому життіодин з партнерів почне відмовлятися далі грати, на його погляд корисну чи марнуроль, то шлюб може змінитися до кращого чи поступово стане розпадатися.
Психологічнувигоду шлюбу деякі люди бачать у тім що рятують себе від самітності. Вонинамагаються одружитися через почуття чи остраху занепокоєння за своє самотнємайбутнє. Нерішучій людині потрібний партнер, що вміє приймати рішення, що єтакож ще однією передумовою для створення родини з розумінь психологічногокомфорту.
Серйозноюмотивацією при вступі в шлюб є можливість інтимних відносин. Хоча деякічоловіки і жінки віддають перевагу періодичній зміні партнерів, смакуючинесподівані зустрічі, усе-таки більшість людей бажають мати надійні і постійніінтимні відносини. Цим людям нецікаві пошуки потенційного сексуального партнера.Навпаки, їх цілком улаштовує впевненість у тім, що такий постійний партнер уних вже є.
Основною силою, щопоєднує чоловіка і жінку для спільного життя, можна вважати прагнення достворення родини. Якщо жінка, що не складається в шлюбі, чекає дитини, тонайчастіше згодом вона одружується з його батьком. Іноді до цього прибігають,щоб уникнути суспільного осуду. Спонукальною причиною шлюбу може стати бажаннячоловіка і жінки дати дитині ім'я, острах того, що він виявитьсянезаконнонародженим.
Шлюб, заснованийна спільності інтересів і взаємному потязі, можна розглядати скоріше якспівдружність, що не виключає активних любовних взаємин. Дві людини можуть неувесь час проводити разом, але діяти в повній згоді. Зовсім не обов'язковозайматися їм тою самою справою. Вони знаходять задоволення в загальнихінтересах і поважають самостійні інтереси кожного. Такі взаємини людей, навітьякщо вони починалися без особливої пристрасті, дуже часто переростають у шлюби,що зберігають велику любов і відданість один одному все життя.
Шлюб-товариство нерідко зустрічається між людьми, для яких романтичні відносини саміпо собі не являють цінність, при яких інтимні відносини не приносять радості ізадоволення, а сексуальні бажання згасли в результаті хвороби чи яких-небудьінших причин.
Шлюб-співдружність зустрічається не тільки серед людей похилого віку. Багато молодих парспочатку довго перевіряють один одного, іноді навіть якийсь час живуть разом, апотім, знайшовши, що їхні відносини дають ґрунт для створення родини, вонивирішують женитися. Ці люди — товариші в повному змісті цього слова. Вонибудуть підтримувати один одного в будь-якому лиху. Для багатьох з цих людейтовариські відносини важливіше романтичних почуттів. Вони люблять суспільствоодин одного з інших причин. При вступі в шлюб у них є міцний фундамент взаємнихпочуттів, заснованих на тонкому розумінні один одного, що є гарантією гарнихсімейних взаємин у майбутньому.
Активно любитиозначає виявляти до чоловіка ніжність, повагу, довіру і вірність. Такі поняттяяк прихильність, відданість, не передають сили і глибини почуття, називаногословом «любов». Австрійський психолог 3. Фрейд (1856-1939) сказав, щолюбов — це прихильність, а не почуття. Однак треба йому заперечити, тому щолюди часто випробують прихильність до тих, хто їм навіть не подобається [116].
У шлюбі звичайнолюбов виявляється більш повно і сильно. Вона концентрується на визначенійлюдині, зв'язуючи воєдино внутрішню суть двох людей. Дійсна любов необмежується зовнішніми проявами, вона проникає в серце обраного.
Близькість іінтимність часом виникають поступово на основі повсякденних турбот. Інодіінтимної близькості сприяє прекрасний вечір з музикою і квітами, коли обоєпартнера витають в атмосфері романтики, щастя і любові. Відчуття глибокоїщиросердечної близькості приходить зі спільно прочитаною книгою, а також підчас прогулянки вдвох під дощем, чи при відвідуванні музичного концерту. І тодічоловіки, шлюб яких заснований на любові, одержують насолоду відшлюбу-товариства.
Самими міцнимишлюбними союзами є, напевно, ті, у яких визнаються усі висловлені нами точкизору на шлюб, що, виражаючи в словах і діях чоловіків, сплітаються в одинпрекрасний візерунок.
Скепсис стосовно інститутушлюбу росте, особливо серед самої динамічної частини населення — молоді. Очевидно,він багато в чому обумовлений досвідом, отриманим у батьківській родині,спостереженням за подружніми проблемами чи родичів друзів, знайомством зчисленними прикладами розпаду родин. Як наслідок, формується готовність молодішукати альтернативні форми сімейного життя. Узагальнюючи дані європейськихдосліджень, фіксують факт «виходу» подружнього життя далеко за рамкишлюбу і перетворення шлюбного союзу в приватну угоду. Мова йде проіндустріальні країни християнської орієнтації.
На цьому тліпредставляється адекватної типологія родини і шлюбу, що враховує обставину, щошлюб припускає юридичне оформлення (реєстрацію) відносин. Приведемо витримку зістатті 1 Сімейного кодексу «Визнається шлюб, ув'язнений тільки в органахзапису актів цивільного стану». Такий шлюб називають офіційним, формальнимчи зареєстрованої. У протилежному випадку говорять про фактичний, «цивільному»чи шлюбі співжитті.
Рішенняодружитися, безумовно, одне з найважливіших рішень. Нажаль, воно не завждиретельно продумано, його мотиви звичайно не усвідомлюються, а доводи раціональногомислення враховуються в малій степені. Це рішення часто ґрунтується на різнихміфах про шлюб: міф про вічну любов, її чарівній силі, постійному подружнімщасті і т.п. Відомі і змушені шлюби, наприклад через вагітність жінки. Від датиреєстрації шлюбу до народження першої дитини в середньому проходить 6 місяців. Вагітністьможе прискорити правове закріплення емоційно-еротичного зв'язку. Шляхомреєстрації шлюбу партнери намагаються додати велику переконливість своємувибору і забезпечити велику виваженість прийнятому рішенню. Імовірно, коханимирухає острах утратити партнера і залишитися на самоті. Позначається ірозрахунок на тривалість шлюбу. Складність процедури юридичного розводувиступає як фактор, що стримує дезинтеграцю родини.
Оформляючи шлюб,пара маніфестує суспільству свої відносини й одержує відповідні санкції. Чоловікі жінка вибирають законний шлях задоволення своїх значимих потреб, у першучергу, потреби в спілкуванні з протилежною підлогою і зв'язаних з неюрепродуктивних намірів. Офіційний шлюб обіцяє і матеріальні вигоди: чизменшення перерозподіл матеріальних витрат, чи об'єднання придбання житлоплощіі т.п. .
Форма неформальнихшлюбно-сімейних відносин одержала поширення в країнах під найменуванням «цивільнийшлюб», що термінологічно є невірним, тому що саме законний, юридичнооформлений шлюб і є цивільний, що і фіксує запис акта цивільного стану.
Неодружені пари — явищедостатнє розповсюджене в сучасному індустріальному й урбанізованому світі. У80-і роки близько 3% населення США складали такі пари, а досвід такогоспівжиття протягом не менш 6 місяців мали близько 30% американців.
У Данії і Швеціївже в середині 70-х рр. приблизно 30% незаміжніх жінок у віці від 20 до 24років жили разом з чоловіками. Тому нешлюбний союз у цій віковій групізустрічається частіше, ніж формальний шлюб. У більшості інших європейськихкраїн у цей же період тільки 10-12% у цій віковій групі знаходилися вспівжитті, але надалі число неодружених живучих спільно також зросло. Цевідноситься насамперед до великих міст і їхніх околиць: у Парижеві в 1980 р. меншполовини всіх живучих разом гетеросексуальных пар були одружені, серед пар зчоловіками у віці 35 років і нижче, якщо вони не мали дітей, тільки біляполовини були розписані. У ФРН у 1985р. приблизно біля мільйона пар вели такназивану «не подружнє сімейне життя».
Відносини внезареєстрованному співжитті диференціюються на формальні, короткочасні іглибокі, тривалі. У випадку перших спільне життя в «спробному шлюбі» триваєпорівняно недовго, чи шлюб полягає, чи перериваються відносини. У той же часзбільшується число випадків спільного співжиття, що відрізняється від шлюбутільки відсутністю правового оформлення, народження дітей у тривалих відносинахчасто вітається.
У випадкахнезареєстрованного співжиття установка на шлюб не зникає.90% жінок і чоловіків,що складаються в таких відносинах, збиралися одружитися, але необов'язково зцим партнером. Імовірно, за цим криється непевність людини, зв'язана зперенесеною психологічною травмою (факт зради, утрати коханої людини, смерть,віроломство, інтимна невдача, обман і інше) чи страхом, зв'язаним з можливістюневідворотного настання і, відповідно, її чеканням.
Поширення практикишлюбних контрактів зв'язано зі спробою відгородитися від непередбаченихобставин у майбутнім спільному житті, однак «контракт не може бутинеобмежено товстим, немислимо передбачити в ньому усі. Якщо партнер чи шахрайдурень, вам нічого не допоможе. З гарним же партнером можете жити і без угоди. Усезалежить від довіри».
У сучасній науціописані особливості людей, схильних до незареєстрованного співжиття. Узагальненийпсихологічний портрет даної популяції характеризується більш ліберальнимиустановками, меншою релігійністю, високим ступенем андрогінності,низькими шкільними успіхами в період дитинства й отроцтва, меншою соціальноюуспішністю, однак, як правило, ці люди походять з дуже успішних родин.
«Експериментальні»форми життя вимагають більш високого рівня рефлексії і здатності доспілкування, а також не в останню чергу сил, що дозволяють протистояти тискусуспільних норм. З цієї причини їхнє поширення не може не залежати відсоціальної приналежності і рівня утворення.
Опитування вАвстрії показали, що спільне життя без свідчення про шлюб як «спробнийшлюб» визнається в широких шарах населення. Однак, зважаючи на все,укладає Р. Зидер, більшість населення відхиляє остаточну заміну шлюбу «вільнимспівжиттям». Навряд чи це улаштовується тепер сексуально-етичнимиаргументами, а скоріше, винятково інтересами дітей. [27].
В даний час умолодих людей у цілому установка на шлюб зберігається, але число людей, щодумають інакше, росте. Меншість, що скептично відноситься до інституту шлюбу,чисельно росте у всіх країнах цивілізованого світу. За даними Р. Зидера,проведений у 1978 р. у ФРН опитування показав, що приблизно 18% усіхнеодружених облич здається привабливим залишитися «у принципі самостійнимиі незалежними». У 1981 р у рамках одного з досліджень молоді 13% молодихреспондентів відповіли, що не хочуть женитися, а 7% не хотіли мати дітей. З тихпір, по-видимому, скепсис виріс ще більше.57% російських дівчин і лише 5%шведських вважають, що заміжжя необхідне для жінки. Можливість ніколи не вийтизаміж турбує тільки 3% шведських дівчат і тільки 28% росіянок, а можливістьніколи не мати дітей — 38% російських дівчат і тільки 1% шведських (О. Здравомислова,В. Зацепін). Приблизно, головним чином скепсис породжений досвідом молодих,винесеним з рідних родин, відносин до них батьків і спостережень за подружнімипроблемами і конфліктами протягом усього дитинства. [28].
Жити одному — цеісторично новий феномен. Різка зміна, що відбулася, виявляється особливояскраво у великих містах. Усе більше чоловіків і жінок у «придатному дляшлюбу» віці зважуються жити самотньо. З погляду соціальної інфраструктурице стає можливим завдяки розвитий мережі послуг і технічної допомоги у великихмістах. Самотні люди прийняли рішення жити в моноваріанті по різних причинах,серед яких виділяють:
Ріст освіти жінки,що часом різко змінює її погляди на уявлення про самореалізацію, вона жадає ішукає можливості відбутися в професійній сфері, у сфері духовних шукань, вобласті серйозних захоплень — ці установки «ведуть» сучасну міськужінку від обтяжуючих, на її думку, сімейних уз. Крім того, одержання утворення,іноді дуже солідного, вимагає часу, при цьому жінка пропускає дітородний період.Аргументи про призначення в цьому випадку не працюють.
Переважне числожінок у шлюбному віці (одна з причин висока смертність чоловічого населення, утому числі в результаті аварій, убивств, воєнних дій), тобто неминуче якаськількість жінок усе рівно залишиться в безшлюбному стані, наслідком цього єріст числа жінок, що споконвічно відмовляються брати участь «у погоні»за шлюбними партнерами і потенційними чоловіками.
Розповсюджена вдеяких шарах населення і відповідна деякому аспекту реальності точка зору, щолегше прожити одному. Одна з причин — економічна: ріст безробіття, затримки звиплатою зарплати, відсутність (чи її недостатність) державної підтримкиродині, невизначеність і нестабільність майбутнього, висока криміногенністьнинішньої нашої ситуації. Вигоди від психологічного комфорту проживання вродині перекриваються витратами соціально-економічного положення справ усімейній політиці.
Дослідникиустановили, що жінки переносять самітність значно легше, ніж чоловіки: освітнійрівень, професійна кар'єра, психічне здоров'я, домашній побут самотніх жіноквище (краще), чим у самотніх чоловіків.
Разом з тимпроблема самітності залишається однієї з мало вивчених у вітчизняній психології.Про відносини одинаків статистика не знає нічого. Більшість самотніхскладається, очевидно, у більш-менш тривалих сексуальних відносинах зким-небудь. Багато хто проводять частину часу з партнерами, не відмовляючисьвід власної квартири. Це підвищує особисту незалежність і звільняє відносинивід наслідків нерівномірного розподілу робіт з господарства між чоловіком іжінкою. Мінімальний економічний тиск на користь збереження відносин і таобставина, що самотні люди виконують роботи з будинку самостійно, якщо тількине припустити, що вони приносять брудну білизну чи матерям подругам, створюютьпростір для подолання патріархальних структур.1.2 Підготовка до сімейного життя
Психолого-педагогічнанаука в значній мірі розкрила поняття «підготовка» і «підготовленістьдо шлюбу», у якої кожен із авторів вклав своє розуміння. Проте, останнімчасом все частіше зустрічається поняття «психологічна готовність до шлюбу».Досить різнобічними підходами характеризується воно в психолого-педагогічнихдослідженнях. З нашого погляду, характеристики, що склалися не дають повноїкартини суті психологічної готовності до подружнього життя. А це означає, щодане питання розроблене в психології недостатньо.
Для глибокогорозкриття поняття «психологічна готовність до шлюбу» слід виходити ізсуті подружнього життя, як діяльності, обумовленої функціями сім'ї, і поняттяготовності, як стану і якості особистості.
Теоретичний аналізнаукової літератури, досліджень з проблеми, досвід психологів-консультантів і вцілому психологам зробити висновок про те, що з одного боку — психологічнаготовність до шлюбу — це інтегроване психологічне утворення, яке включав стійкупозитивну мотивацію шлюбу, актуалізацію знань, умінь і навичок особи,особистісні якості сім'янина, здатність до емпатичного розуміння партнера,конструктивну поведінку в сім'ї; з іншого — це процес та результат діяльності.
Для більш повноговизначення психологічної готовності до шлюбу слід звернути увагу на їїструктурні компоненти. Психологічна готовність до шлюбу — це динамічнеутворення, яке залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів, істановить складний синтез взаємопов'язаних та взаємообумовлених компонентів. Доструктури психологічної готовності включаються такі компоненти: мотиваційний,особистісний, пізнавальний, емоційно-регулятивний, поведінковий. Ці компонентиабстраговані і конкретизовані.
Формування вмолоді психологічної готовності до подружнього життя — складний процес, якомупритаманні цілісність, сталість, динамізм. Велику складність являє собоюпроблема контролю та обліку результатів формування готовності. Щоб визначитидіагностичні методи психологічної готовності до шлюбу, ми звернулися довідповідної літератури. Її аналіз показав, що даний аспект не є предметомспеціального дослідження. Тому пошуки показників готовності становив сутьінтегрального підходу. Було встановлено, що в якості критеріїв готовностіавтори визначають або сформованість якостей сім'янина /А.Т. Суворова, І.А. Трухін/,або сформованість знань /І.В. Гребенніков, І.В. Дуброівіна/.
У ряді досліджень/Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, Л.С. Виготський, А. Геззел, І.С. Кон, Г.О. Костюк,Е. Кречмер, К. Левін, О.В. Мудрик/ розглядаються психологічні особливостістудентського віку. Аналіз їх показав, що саме в цьому віці створюються певніпередумови для вступу в шлюб і об'єктивні умови для формування стійкоїпсихологічної готовності до подружнього життя.
Підготовка молодідо вступу в шлюб, до майбутнього сімейного життя — невід'ємна складова частиназагальної системи виховання підростаючого покоління.
Серед факторів, щовизначають стабільність молодих родин, Н.В. Малярова виділяє готовність молодідо шлюбу. Це система соціально-психологічних установок особистості, що визначаєемоційно-психологічне відношення до способу життя, цінностей шлюбу. Готовністьдо шлюбу — інтегральна категорія, що включає цілий комплекс аспектів:
Формуваннявизначеного морального комплексу — готовність особистості прийняти на себе новусистему обов'язків стосовно свого шлюбного партнера, майбутніх дітей. Формуванняцього аспекту виявиться зв'язаним з розподілом ролей між подружжями.
Підготовленість доміжособистісного спілкування і співробітництва. Сім’я є малою групою, длянормального її функціонування потрібна погодженість ритмів життя чоловіка іжінки.
Здатність досамовідданості стосовно партнера. Здатність до такого почуття включає здатністьдо відповідної діяльності, заснованої насамперед на якостях і властивостяхальтруїзму люблячої людини.
Наявність якостей,зв'язаних із проникненням у внутрішній світ людини, — емпатійний комплекс. Важливістьцього аспекту зв'язана з тим, що шлюб за своїм характером стає більшпсихологічним у силу витонченості людини як особистості. У зв'язку з цимзростає роль психотерапевтичної функції шлюбу, успішної реалізації якої сприяєрозвиток здатності до співпереживання, вміння співчувати емоційному світупартнера.
Висока естетичнакультура почуттів і поведінки особистості.
Уміння вирішуватиконфлікти конструктивним способом, здатність до саморегуляції власної психіки іповедінки. Є.С. Калмикова вважає, що уміння конструктивно вирішуватиміжособистісні конфлікти, використання їх для розвитку міжособистісних відносинчоловіка і жінки відіграє вирішальну роль у процесі взаємного пристосуваннямолодят.
Серед багатьохаспектів проблеми формування психологічної готовності молоді до сімейного життяв якості одного з найважливіших можна виділити правильне розуміння молоддю ролісім’ї і шлюбу в сучасному суспільстві, що у свою чергу зв'язано з особливостямиформування в них установок, орієнтації на вступ у шлюб.
Навіщо людинісім’я? Це питання рідко задають собі зрілі, дорослі люди, але досить часто — молоді.У той же час поняття «родина» має для кожної особистості і свійвнутрішній зміст.
В унікальностілюдського буття, у неповторності його особистісних якостей є дві сторони:
1) страхутратитися, залишитися непоміченим, "непотрібним";
2) бажання перебороти самітність, стати цінним, «потрібним», улюбленимі незамінним. Чим більш затребуваною, потрібною і цінною відчуває себе людина,тим більше в неї шансів і сил перебороти самітність. Усі хочуть бути улюбленими.К. Юнг писав про те, що серйозною причиною щиросердечних розладів і захворюваньє «блокування психічної енергії»; це відбувається, коли людина, ідучивід труднощів, не здійснює своє життєве покликання. Любов у родині рятує відсамітності, дає можливість повного (не тільки тілесного, сексуального) прийняттялюдини. Саме родина надає людині всі ресурси для самоактуалізації.
У наш час ведучиммотивом вступу в шлюб є «любов» Однак, називаючи «любов» якмотив шлюбу молоді люди, очевидно, вкладають у це слово різні змісти. Т.А. Флоренская[118] виділяє три різних тлумачення цього слова: любов яксексуальний потяг; любов як потреба бути улюбленим; любов як здатність любити. Вонаприводить їхній опис.
В даний час шлюбстає добровільною справою двох молодих людей, що навіть при наявностіекономічної залежності від батьків нерідко не присвячують їх у свої наміри. Говорячипро шлюб, не можна забувати про те, що бажання вступити в подружній союз іступінь готовності до нього — це далеко не однакові поняття. На думкупсихологів, морально-психологічна підготовленість особистості до шлюбуозначає сприйняття цілого комплексу вимог, обов'язків і соціальнихстандартів поведінки, якими регулюється сімейне життя.
До них відносяться[80]:
готовністьприйняти на себе нову систему обов'язків стосовно свого шлюбного партнера,майбутніх дітей і відповідальність за їхню поведінку;
розуміння прав ідостоїнств інших членів сімейного союзу, визнання принципів рівності в людськихвідносинах;
прагнення доповсякденного спілкування і співробітництва, узгодженню взаємодій ізпредставником протилежної статі, що у свою чергу припускає високу моральнукультуру;
умінняпристосуватися до звичок і рис характеру іншої людини і розуміння її психічнихстанів.
В.С. Торохтійвважає, що ці вимоги реалізуються в різних родинах у різному ступені, напідставі цього очевидного факту він уводить поняття «здатність до шлюбу»,що припускає декілька складових.
Здатністьпіклуватися про іншу людину, самовіддано їй служити, активно робити добро.
Здатністьспівчувати, співпереживати, співчувати, тобто «входити» в емоційнийсвіт партнера, розуміти його радості і прикрості, переживання і невдачі,поразки і перемоги, знаходити духовну єдність з іншою людиною.
Здатність докооперації, співробітництву, міжособистісному спілкуванню, наявність навичок іумінь у здійсненні багатьох видів праці, організації домашнього споживання ірозподілу.
Висока етична іпсихологічна культура, що припускає уміння бути терпимим і поблажливим,великодушним і добрим, приймати іншу людини з усіма дивинами і недоліками,придушувати власний егоїзм.
Усі ці здібності єпоказниками уміння людини швидко змінювати свою поведінку відповідно дообставин, що змінюються, виявляти терпимість, стійкість і передбачуваністьсвоєї поведінки, здатність до компромісу.
В.С. Торохтій,відзначаючи високу значимість підготовленості кожної особистості до шлюбу,відзначає, що міцність, доля шлюбу залежать від багатьох факторів. Аджепоєднуються в родину дві особистості з їх складними психологічними іфізіологічними особливостями. Для людей, що знаходяться в шлюбі, дуже важливобути зрілими в соціально-психологічному відношенні особистостями.
Така зрілість недосягається миттєво і залежить від багатьох факторів.
Як перший факторвиділяється потреба в психологічній готовності і здатності до виконання ролічоловіка і дружини, а потім батька і матері. Кожна соціальна роль включаєвизначені чекання, що пред'являються до її виконавця. Тому готовність до ролічоловіка і дружини означає чітке знання цих чекань (тобто прав і обов'язків) ібажання виконувати них.
Крім психологічноїготовності, найважливіші складові родини є функціонально-рольові зв'язки міжчоловіком і жінкою. У недалекому минулому саме чоловік виконував найбільш важкуфізичну роботу і ніс моральну відповідальність за благополуччя родини. Заразіснує помітний розрив між традиційними уявленнями про «чоловічі» і«жіночі» сімейні ролі і реальний розподіл обов'язків у родині.
Важливим елементомвідносин у родині є емоційно-оцінні зв'язки, що включають думки, явленнячоловіка і жінки про ті або інші властивості, риси характеру, вчинках одинодного. Ці оцінки розташовуються переважно по умовній осі «подобається»- «не подобається». З часом ці суб'єктивні оцінки піддаються корекції.Ті ж самі властивості характеру, звички, манери чоловіка або жінки викликаютьінші, часом прямо протилежні емоційні реакції. У такому випадку, на думку В.С. Торохтія,говорять про психологічну зрілість особистості. До психологічної зрілості вінвідносить відсутність надмірного егоїзму, агресивності і навпроти — наявністьздатності визнавати власні помилки і прагнення до постійного самовдосконаленняв подружніх відносинах.
Б.С. Круглов [47] пише,що система підготовки молоді до сімейного життя поряд з статевою освітою істатевим вихованням, поряд з формуванням навичок міжособистісного спілкування,що насамперед полягає в умінні порівнювати свої інтереси і вчинки з інтересамиі вчинками іншого індивіда, повинна включати і формування визначеного рівняцивільно-правової свідомості, що з'єднує в собі цивільну відповідальність засвої дії з розумінням значимості кожного свого вчинку.
Можна відзначити,що в міру дорослішання наростає частка мотивів, зв'язаних з можливістю шлюбу чиінтимністю. Існують виражені гендерні розходження: юнаки більш частовибирають секс як головний мотив побачень, у той час як дівчата більше значеннядодають інтимності.
В даний час усуспільстві спостерігається велика зацікавленість щодо питань сексу. Ці питаннячастіше і більш відверто обговорюються в засобах масової інформації, сексуальніпотяги постійно стимулюються демонстраціями сексуальності, сексуальнапривабливість визнається особистісним достоїнством і вважається коштовною ібажаною якістю. Суспільні норми і правила, що стосуються сексуальної поведінки,стали значно менш твердими і директивними, причому це відноситься як дочоловічого, так і до жіночого сексуального поводження. Однак усе це зовсім незменшує складностей, зв'язаних з його освоєнням. Навпроти, сучасні молоді людимають настільки ж виражені сексуальні імпульси, що і їхні попередники, алеопановувати ними приходиться в умовах, коли правила і норми керуваннясексуальністю є надзвичайно розмитими, а освоювати їх — у момент, коли власнеЕго ще надзвичайно слабке. У зв'язку з цим, незважаючи на достаток літератури зпитань статевих взаємин, багато молодих людей мають перекручені представленняпро свою сексуальність.
Мотивування — цебільш-менш раціональні пояснення, які люди дають своїм діям і вчинкам. Прицьому щирі спонукальні причини їхньої поведінки можуть як цілком і правильноусвідомлюватися, так і усвідомлюватися не цілком чи неправильно, або неусвідомлюватися взагалі. У багатьох класифікаціях мотивів шлюбного вибору,побудованих на дослідженнях, що проводилися за допомогою анкетних методів,перелічуються саме мотивування, а не власне мотиви; або мотиви і мотивуванняперемішуються. Як приклад можна привести класифікацію, що дає С.В. Ковальов. Мотиваціяшлюбу включає, з його погляду, п'ять основних мотивів: любов, духовнублизькість, матеріальний розрахунок, психологічну відповідність, моральнірозуміння.
Найбільше глибокоі повно мотивація вибору шлюбного партнера розглядається в психодинамічному підході.3.Фрейда [116] був одним з перших учених, хто намагавсявизначити, на підставі чого люди вибирають собі пари. Він вважав, що найчастішелюбов виникає як результат переносу, тобто шлюбний партнер вибирається «пообразі і подобі» батька протилежної статі.
Подальшідослідження в рамках психодинамічної моделі запропонували інші, не настількипрямі трактування переносу: індивід підбирає партнера, з яким міг би відтворитимодель батьківської родини (наприклад: патріархальну); сформувати відносини,подібні тим, що існували між його батьками, і т.п. Так, В. Томан вважає, щоіндивід прагне відтворити не модель відносин батьків, а власне положення середбратів і сестер, що він займав у батьківській родині. Наприклад, чоловік, щомав старшу сестру, вибирає в дружини жінку, з яким міг би почувати себе якмолодший брат — чекає від неї турботи про нього і заступницьке відношення.
У концепціях Г. Диксаі Дж. Вилли мова йде про проекції незадоволених у дитинстві бажань. Вонивважають, що кожний з партнерів має сховані потреби, що у дитинстві не булизадоволені батьками, і для шлюбу вибирає людину, що допомогла би йомувідтворити свої інфантильні ситуації і повернутися до своїх не до кінця вирішенихконфліктах. Партнери взаємодіють, експериментуючи на собі, намагаючись взаємновідреагувати і розв'язати свої невротичні проблеми.
Важливовідзначити, що мотивація вибору в класичних психоаналітичних і близьких до нихмоделях трактується однаково: вибір, чинений у сьогоденні, де термінується минулимдосвідом індивіда.
Більш сучаснітеорії намагаються пояснити мотивацію вибору шлюбного партнера потребами, що єв індивіда в сьогоденні, і впливом на нього соціальних умов, у яких вінзнаходиться. Найбільш відомими і визнаними вважаються наступні теорії.
Відповідно до теоріїкомплементарних потреб, Р. Уінч вважає, що вибір відбувається на основівзаємодоповненості, коли задоволення потреб одного партнера буде одночасно ізадоволенням потреб іншого. Прикладом такої взаємодоповненості може бутипотреба в домінуванні в одного з партнерів і потреба в підпорядкуванні в іншого.Досить широко розповсюдженої в 70-і роки XX в. була концепція «фільтрів»А. Керкгоффа — К. Девиса. Відповідно до неї, будь-які відносини (дружні,партнерські, подружні) проходять у своєму розвитку через ряд «фільтрів»,психологічний зміст яких міняється в залежності від типу відносин і етапуїхнього розвитку. Відносини, що не пройшли черговий «фільтр», розпадаються,і кількість пар, що рухаються до наступного «фільтру», зменшується. Прицьому проходження через який-небудь «фільтр» не гарантує успішного проходженнянаступних. Таким чином, з безлічі пар молодих, що симпатизують друг другу людейдо етапу одруження дійдуть лише деякі, і ще менше число пар збережеться доетапу, наприклад, срібного весілля.
В. Мурштейн утеорії «стимул — цінність — роль» інтегрував ідеї Р. Уінча іконцепцію «фільтрів», припустивши, що пари проходять у своїхвідносинах стадії задоволення визначених потреб. На стадії стимулу чоловік іжінка оцінюють зовнішність один одного, уміння триматися в суспільстві,інтелект і т. і., тобто те, що може бути названо зовнішніми, найбільшдоступному спостереженню характеристиками. Велике значення має і те, як ціхарактеристики оцінюються навколишніми. Якщо по перерахованих параметрахчоловік і жінка влаштовують один одного, то їхні відносини розвиваються далі іпереходять на стадію порівняння цінностей. На цій стадії зі спільних бесід вонироблять висновки щодо того, чи влаштовують їхні ціннісні установки, погляди,інтереси і потреби іншого. Якщо тут виявляються істотні розбіжності і виявленінедоліки не компенсуються якими-небудь достоїнствами, партнери розходяться,вважаючи, що не підходять один одному. Якщо вони проходять і через цей «фільтр»,то настає заключна стадія перевірки ролей — з'ясування того, наскільки сумісневиконання ними своїх ролей в шлюбі чи іншому типі відносин. Партнеривстановлюють, чи зможуть вони зайняти взаємодоповнюючі ролі в тривалому союзі,що дозволить їм задовольняти свої потреби. При цьому оцінюється як подібністьхарактерів і похилостей (наприклад: однакова потреба в статевих контактах), такі протилежність взаємодоповнюючих рис (домінування — підпорядкування). В усіхфазах діє принцип «сумісності обміну». Рівновага досягається тільки втому випадку, якщо такий обмін з погляду партнерів є рівноцінним. Наприклад,зовні не занадто привабливий партнер може зробити пропозицію красивій дівчині,даючи їй взамін стійке матеріальне становище. Некрасива дівчина може залучитикрасивого чоловіка своєю дбайливістю, сексуальною, здатністю їм захоплюватися іт. і.
З цього варто зробитивисновок, що вибір шлюбного партнера може мотивуватися самими різнимипотребами, що можуть бути як здоровими, так і невротичними. Від цього в значніймірі буде залежати успішність розвитку відносин надалі. Вибори, чинені наоснові невротичних потреб, не сприяють формуванню почуття зрілої любові ірозвитку стабільних емоційних відносин.1.3 Гендерні аспекти підготовки дошлюбу
Поділ людей начоловіків і жінок є центральною установкою сприйняття нами розходжень, щомаються в психіці і поведінці людини [1]. Багато хто вважають, що цірозходження зв'язані з генетичними, анатомічними і фізіологічними особливостямичоловічого і жіночого організму.
Сьогодніобґрунтованість твердого поділу людей тільки на дві протилежні, що не збігаютьсяпо своїх природних характеристиках статі ставиться біологами під сумнів. Вонивиділяють кілька рівнів сексуальної організації людини [36]:
генетична стать (визначенийнабір генів);
гонадна стать (залозивнутрішньої секреції);
морфологічна стать(зовнішні і внутрішні статеві органи);
церебральна стать(диференціація мозку під впливом тестостерону).
Нерідкохарактеристики біологічної активності змішують з поведінкою усоціально-психологічному змісті. І тоді виникає питання, про які жхарактеристики, власне, мова йде, коли поведінка позначається як "істинно"чоловіча або жіноча? Змішання статевих і гендерних характеристик приводить дотого, що до характеристик мужності і жіночності одночасно відносять іпсихофізіологічні, і соціокультурні аспекти психологічних розходжень, тоді як уситуаціях реальної взаємодії між собою люди рідко зв'язують біологічніособливості свого організму з гендерними характеристиками. І стать, і гендер єсистемами умовних позначок, що формують визначений порядок відносин між людьми,їхнє відношення до різних проявів сексуальності, а також визначають формипредставлення себе іншим людям у різноманітних практиках соціальної взаємодії. Всеце породжує гендерні стереотипи.
Гендернийстереотип — «спрощений схематизований, емоційно пофарбований образчоловіка і жінки» [84].
Виділяють тригрупи гендерних стереотипів. До першої групи відносяться стереотипимаскулінності-фемінінності. Чоловікам і жінкам приписують конкретнісоціально-психологічні якості і властивості особистості, стиль поведінки.«Чоловіче» (маскулінне) або ототожнюючи з ним вважається позитивним,значимим, домінуючим, раціональним, духовним, культурним, активно-творчим, а«жіноче» (фемінінне) зв'язується з негативним, вторинним, почуттєвим,тілесним, гріховним, природним, пасивно-репродуктивним [8].
Друга група гендерних стереотипів зв'язана з закріпленням сімейних і професійнихролей відповідно до статі. Для жінок основною роллю вважається сімейна, длячоловіків — професійна [1; 2; 7; 14; 18], відповідно й оцінка успішності особистостізв'язана з виконанням цієї ролі.
Питання про сімейнуроль чоловіка також досить актуальне. Чоловік практично не включений усправи родини, прийняття рішень, тому що — «чоловічі» обов'язкивиходять за рамки родини [8, 20]. Чоловік стає інфантильним: не хоче нізащовідповідати, не хоче розділяти сімейні обов'язки навпіл [9].
Третя група гендерних стереотипів зв'язана зі статевими розходженнями в змістіпраці. Як правило, жінці належить експресивна (виконавська й обслуговуюча праця),а чоловіку інструментальна сфера діяльності (творча, керівна праця). Т. Парсоні Ф. Бэйлс говорять про позитивний вплив такої диференціації ролей,відзначаючи, що «незважаючи на протилежності, якими є чоловік і жінка,вони можуть різноманітно взаємодіяти з урахуванням виконання призначених їмролей» [8]. Крім того, жінки багато частіше чоловіків зіштовхуються збезробіттям і дискримінацією на ринку праці.
Гендер — одна з базових характеристик особистості, що обумовлює психологічнийі соціальний розвиток людини. Багатокомпонентна структура гендера визначаєтьсячотирма групами характеристик: біологічна стать, гендерні стереотипи, гендернінорми і гендерна ідентичність [8].
Гендернаідентичність — аспект самосвідомості, що описує переживання людиною себе якпредставника визначеної статі. Гендерна ідентичність — одна з базовиххарактеристик особистості і формується в результаті психологічноїінтеріорізації чоловічих або жіночих рис, у процесі взаємодії «Я» іінших, у ході соціалізації [84].
Розвиток психічнихякостей, способів поведінки не має твердих біологічних основ. Це повною міроювідноситься і до статевої диференціації. Усвідомлення власної статевоїприналежності і становлення гендерної ідентичності людини — один з напрямків їїсоціалізації. Процес гендерної соціалізації визначається і направляється задопомогою різних соціальних і культурних засобів. Для цього в кожнімсуспільстві існують визначені гендерні ролі.
Гендернаідентичність — усвідомлення своєї приналежності до чоловічої або жіночої статі.Гендерна ідентичність особистості входить у структуру соціальної ідентичності.
Гендернаідентичність — це особливий вид соціальної ідентичності, що співіснує всамосвідомості людини в єдності з представленнями про професійний, сімейний,етнічний, освітній і т.п. статус. Гендерна ідентичність — продукт соціальногоконструювання [84]. Вона починає формуватися з народження дитини, коли напідставі будівлі її зовнішніх статевих органів визначається її паспортна (цивільна,акушерська) стать. З цього починається процес гендерної соціалізації, у ходіякої дитину цілеспрямовано виховують таким чином, щоб вона відповідалаприйнятим у даному суспільстві уявленням про «чоловіче» і «жіноче».Саме на підставі існуючих у суспільстві еталонів формуються уявлення дитини провласну гендерну ідентичність і роль, її поведінка, а також самооцінка.
Первинне уявленняпро власну статеву приналежність формується в дитини вже в півтора року,причому саме це уявлення займає місце найбільш стійкого і стрижневогокомпонента самосвідомості. З віком гендерна ідентичність розвивається,відбувається розширення її обсягу й ускладнення структури. Дворічна дитина знаєсвою стать, але ще не може визначити причини свого вибору.
У 3-4 року вонауже здатна усвідомлено визначати стать оточуючих людей, але найчастіше зв'язуєїї з зовнішніми, випадковими ознаками, крім того, статева приналежністьвважається дітьми даного віку змінюваною характеристикою. Необоротністьстатевої приналежності усвідомлюється дітьми приблизно до 6-7 років, щосупроводжується посиленням статевої диференціації, поведінки й установок. Наступнийнайважливіший етап формування гендерної ідентичності — це підлітковий вік. Підлітковагендерна ідентичність стає центральним компонентом самосвідомості. Гендернаідентичність дорослої людини являє собою сложноструктуроване утворення, щовключає, крім усвідомлення власної статевої приналежності, сексуальнуорієнтацію, «сексуальні сценарії», гендерні стереотипи і гендерніпереваги.
Поняття "ідентичність"- одне з відносно нових і одночасно популярних понять у психології особистостіодержало популярність завдяки роботам Эрика Эриксона. Эриксон звернув увагу нате, що підсумком підліткового віку стає більш-менш сформоване уявлення в людинипро себе як про цілісну особистість, у чомусь схожої з іншими, у чомусь відмінної.У процесі твердження в понятійному психологічному апараті поняття "ідентичність"піддалося теоретичному осмисленню, завдяки якому було розділено на персональну(особистісну) ідентичність (тотожність самому собі) і соціальну ідентичність (уруслі теорії соціальної ідентичності Тэджфела-Тернера).
Отже, гендернаідентичність — базова структура соціальної ідентичності, що характеризує людинуз погляду її приналежності до чоловічої або жіночої групи. При цьому найбільшзначимо, як сама людина себе категоризує. У вітчизняній психології проблемоюгендерной ідентичності або близькими до неї питаннями займалися В.С. Агєєв, І.С.Кон, Т.А. Рєпіна, Я.Л. Коломинський і ін.
У вітчизнянійпсихології присутні два умовно подібних терміни, що використовують длявизначення цього виду соціальної ідентичності: статева ідентичність і гендернаідентичність. Однак за кожним терміном стоїть різне розуміння даного феномена. Термін«статева ідентичність» використовують дослідники, що дотримуютьпоглядів, згідно яким «жіноче» або «чоловіче» в особистостібагато в чому біологічно детерміноване. Термін «гендерна ідентичність»предпочитают ті, хто «створення гендера» вважає елементом культури, а«чоловіче» і «жіноче» представляє як соціальні конструкти.
Жіночуідентичність визначають через категоризацію себе якпредставника жіночої соціальної групи. Жіноча ідентичність припускаєвідтворення гендерно обумовлених ролей, диспозицій, самопрезентацій.
Чоловічаідентичність — категоризація себе як представникачоловічої соціальної групи і відтворення гендерно обумовлених ролей,диспозицій, самопрезентацій.
Традиційновважається, що в процесі соціалізації хлопчик знаходиться в більш складномустановищі, чим дівчинка. Його вихователі, як правило, жінки, що обумовлюєнедостатність об'єктів для ідентифікації. Крім того, «чоловічий» рольовийнабір більш обмежений і твердий, а традиційне виховання не підтримує проявів«чоловічої» поведінки (незалежної, ініціативної, активної і т.д.) [2;3; 8]. Подальша соціалізація хлопчиків зв'язана із соціальними бар'єрами нашляху розвитку маскулінності, що провокують емоційно-когнітивний дисонанс,наслідком якого є «статеворольова розгубленість» абоутрированно-маскулінні статеворольові орієнтації.
На перший погляд,сучасне суспільство пред'являє до поведінки дівчинок менш тверді нормативнівимоги, чим до поведінки хлопчиків. Крім того, з дитинства її оточуютьвихователі-жінки, з якими дівчинка може ідентифікувати себе. Однак меншацінність «жіночого» у суспільстві утрудняє розвиток позитивноїЯ-концепції дівчинки.
«Гендернаідентичність зв'язана з нашим представленням про своє поле: чи почуваємо мисебе в дійсності чоловіком або жінкою» [84]. Іншими словами, гендернаідентичність — це аспект самосвідомості, що описує переживання людиною себе якпредставника визначеної статі, усвідомлення своєї приналежності до статі всоціальному контексті, тобто усвідомлення і переживання індивідом позиції Ястосовно конкретних зразків або еталонів статі.
Маскулінность іфемінінность — нормативні уявлення про соматичні, психічні і поведінковівластивості, характерні для чоловіків і жінок [41].І.С. Кон виділяє трирізних значення поняття «маскулінность»:
1. Маскулінностьяк дескриптивна, описова категорія позначає сукупність поведінкових і психічнихрис, властивостей і особливостей, об'єктивно властивим чоловікам на відміну віджінок.
2. Маскулінностьяк аскриптивна категорія позначає один з елементів символічної культурисуспільства, сукупність соціальних уявлень, установок і вірувань про те, чим є чоловік,які якості йому приписуються.
3. Маскулінностьяк прескриптивная категорія — це система вимог, що мають у виді несередньостатистичного, а ідеального «сьогодення» чоловіка, ценормативний еталон “мужчинности”.
За аналогією можнавиділити і три значення поняття "фемінінность".
Гендерністереотипи — стандартизовані представлення про моделі поведінки і рисихарактеру, що відповідають поняттям «чоловіче» і «жіноче» [41].
Гендерні установки- суб'єктивна готовність до статевотипичних форм і моделей поведінки, прагненнядо виконання ролей, очікуваних від індивіда визначеної статі.
Одним з важливихнапрямів роботи школи з підготовки старшокласників до сімейного життя єформування в них адекватних шлюбно-сімейних уявлень. Для того щоб перебіг цьогопроцесу був ефективним, необхідно знати вихідний рівень уявлень юнаків тадівчат про сімейне життя: їхні знання, ставлення, мрії, плани.
У дослідженні [83]взяли участь молодь (учні 9-х класів київських шкіл). Спочаткуохарактеризуємо ставлення старшокласників до шлюбу й сімейного життя. Цеставлення виявилось неоднозначним. Більшість учнів (63, 6%) відповіли, що досімейного життя і вступу до шлюбу ставляться позитивно. Однак частина молоді (36,4%)виявила суперечливе або негативне ставлення до створення власної сім'ї. Останнєособливо було характерним для юнаків.
За отриманимиданими, для старшокласників основні цінності шлюбу й сім'ї лежать угалузі взаємин між чоловіком і жінкою. При цьому найціннішими якостями шлюбуназивалися взаєморозуміння, взаємоповага, рідше кохання, в поодиноких випадках- прихильність, взаємопідтримка, вміння поступитися, взаємодопомога,рівноправність, взаємодовіра, подібність поглядів.
Описуючи якостіідеальних чоловіка й жінки, більшість наших досліджуваних (68,2%) не бачилинеобхідності в окремому виділенні якостей для чоловіка і для жінки, вонихарактеризували, так би мовити, абстрактну людину — сім'янина. Цятенденціябула характерна і для юнаків, і для дівчат, хоча, якщо в юнаків зовсім незустрічалося випадків окремого опису якостей чоловіка й жінки, то в дівчат таківипадки все ж траплялись. Всі якості, що називались учнями, були об'єднані уп'ять груп:
1) якості, щовідображають ставлення до людей (доброта, чесність, здатність поважати,розуміти Інших;
2) ділові якості (працелюбність,організаторські здібності, вміння господарювати;
3) Інтелектуальніякості (розум, кмітливість, дотепність;
4) вольові якості(сила волі, стриманість, мужність;
5) якості,пов'язані з манерою поведінки, зовнішнім виглядом, фізичними даними (акуратність,чарівність) Найважливішими якостями подружжя для досліджуваних виявились: доброта,чесність, працелюбність, здатність поважати й розуміти інших. Менш важливими,але також вельми привабливими рисами особистості чоловіка й жінки виступилирозум, любов до дітей. Всі інші якості згадувалися в поодиноких випадках.
Отримані вище даністосовно уявлень старшокласників про якості ідеальних чоловіка й жінки значноюмірою були доповнені даними, що розкривали уявлення досліджуваних про мужністьі жіночність (питання про мужність і жіночність виключало можливість «безстатевого»опису людини, до якого, як це показують і інші дослідження [5], учні звикли устінах нашої школи). Майже всі школярі (95,5%) відзначили, що мужність іжіночність — важливі характеристики подружньої пари. Що ж стосується конкретноякостей, які старшокласники пов’язували з цими поняттями, то всю їхнюрозмаїтість можна представити такими групами:
1) якості, якітрадиційно пов'язують з уявленнями про мужність (сила, сміливість, хоробрість..) І жіночність (ласкавість, ніжність, скромність. .);
2) якості, щовідображають ставлення до людей (доброта, чесність, справедливість. .);
3) якості, щовідображають ставлення чоловіка до жінки (повага до жінки, вміння підтриматиїї, захистити. .);
4) якості, щохарактеризують чоловіка як сім'янина й батька (вміння захистити сім’ю,відповідальність за порядок і спокій у домі, уміння забезпечити сім'ю), і жінкуяк дружину й матір (любов до чоловіка, вміння заспокоїти, «підтримуватидомашнє вогнище», любов до дітей. .);
5) інтелектуальніякості (розум, ерудиція);
6) ділові якості (працелюбність,організаторські здібності);
7) якості,пов'язані з манерою поведінки, зовнішнім виглядом (ввічливість, чарівність,уміння одягатися і т.д.). Характеризуючи мужність, дівчата найчастіше називалитакі якості, як сила, доброта, повага до жінки; для юнаків вагомішою виявиласьтака якість, як уміння захистити сім'ю. Жіночність у дівчат найчастішепов'язувалася з ласкавістю, ніжністю, добротою; у юнаків — з умінням «підтримуватидомашнє вогнище», любов'ю до дітей.
Ці дані показують,що учні мають досить розгорнуте уявлення про мужність — жіночність. Очевидним єй той факт, що юнаки й дівчата дещо по-різному розуміють ці поняття: для юнаківвагомішими виявляються якості, що характеризують чоловіка як сім'янина й батькаІ жінку як дружину й матір, для дівчат — якості, що традиційно пов'язуються змужністю й жіночністю, а також якості, що відображають ставлення до людей. Цівідмінності (які відзначаються, до речі, й іншими авторами [5]), нескоректовані своєчасно, можуть призводить до формування в молодих людейнеадекватних чекань стосовно поведінки майбутнього супутника життя.
Приблизнооднаковими виявились дані, що характеризували оцінку старшокласникамирозвинутості у себе якостей ідеального подружжя і якостей, які, на їхню думку,описують мужність — жіночність. Більшість досліджуваних (81,8% у першомувипадку і 63,6% у другому) або визнала недостатню розвиненість у себевідповідних якостей, або ухилилась від відповіді. В обох випадках тільки 9,1%учнів (це були винятково юнаки) заявили про достатню розвиненість у себеназваних якостей. Всі інші досліджувані (9,1% У першому випадку і 27,3% удругому) відповіли, що відповідні якості розвинуті у них до деякої міри. Отже,як бачимо, старшокласники досить критичні щодо своїх достоїнств. Причомудівчата, очевидно, знову-таки за рахунок більшої серйозності в питаннях, щостосуються сімейної сфери, оцінюють себе прискіпливіше ніж юнаки.
В цілому проведенедослідження показало, що уявлення старшокласників про шлюб та сім'ю відзначаютьсянедостатньою повнотою, розходженнями у поглядах юнаків і дівчат, досить низькоюоцінкою себе як майбутнього сім'янина.
Певна звуженістьобразів характерна для таких аспектів шлюбно-сімейних уявлень учнів, якуявлення про якості ідеального подружжя, мужність і жіночність, сімейніролі та їхній розподіл між чоловіком і жінкою. Особливою ж неповнотоювідзначаються уявлення школярів про функції сім'ї та організацію сімейногожиття.
Виявленіособливості шлюбно-сімейних уявлень юнаків, які свідчать про значні прогалини уїхніх знаннях про шлюб та сім'ю, неправильні, нереалістичні погляди на деякіпитання і які, очевидно, позначаються на їхньому ставленні до інституту сім'ї,необхідно враховувати в процесі цілеспрямованої підготовки юнаків до сімейногожиття.
Таким чином,теоретичне дослідження, що проведене нами в представленому розділі наочнопідтверджує необхідність враховувати серед чинників, які впливають наготовність молодих людей до шлюбу — чинник маскулінності і фемінінності.
Розділ 2. Методи психологічноговивчення готовності до шлюбу2.1 Стандартизовані методикипсихологічного вивчення проблем сім’ї
Істотнимкомпонентом практичної ефективності вивчення проблем сім’ї є коректнезастосування стандартизованих психодіагностичних методик. Сформулюємо необхідніумови, що забезпечують таке використання методик [2]:
1) глибокеоволодіння змістом основних діагностичних концептів, істотних для обстеженнясім’ї, уміння психологічного тлумачення цих концептів;
2) оволодінняприйомами оперативного планування психодіагностичного обстеження конкретноїсім’ї, при якому пропорція стандартизованих і клініко-діалогічних методівпсиходіагностики, а також самої корекційно-терапевтичної роботи з утручаннямзнаходилася б в адекватній відповідності з: а) змістом запиту і чекань клієнта,б) психологічним змістом і динамікою самого проблемного комплексу, щохарактеризує поточний (динамічний) стан сім’ї, в) об'єктивнимисоціально-економічними умовами роботи психолога (умовами платного абобезкоштовного проведення обстеження);
3) оволодіннярепертуаром конкретних спеціалізованих методик стандартизованої сімейноїпсиходіагностики, адекватних визначеним умовам і задачам психолога;
4) оволодінняпсихометрикою і застосування стандартизованих психодіагностичних методиквимірювального типу (тестів).
Існують такіпсихологічні методи вивчення сім'ї [2; 30; 48; 71]:
1) науково-дослідні,спрямовані на теоретичне узагальнення даних, що розширюють професійний кругозірпсихолога-практика;
2) діагностичні,за допомогою яких отримують конкретні дані, необхідні для роботи з певноюсім'єю;
3) корекційно-діагностичні,або психотерапевтичні, спрямовані на визначення форм і змісту корекційноїроботи з сім'єю. При цьому психологічна діагностика сім'ї передбачаєрозв'язання таких завдань [14]:
з'ясування того,чи є проблема сім'ї об'єктом впливу психолога або інших фахівців (психіатра,юриста, дефектолога тощо);
виявлення об'єктапсихологічної допомоги (дитина, її батьки, сім'я загалом);
вибір способу впливу(індивідуальна робота з дитиною, її батьками, подружньою парою, дитиною ібатьком, групою дітей, батьків, сім'єю загалом);
психодіагностикапід час корекційного впливу з метою визначення тактики корекційного процесу (реакціїчленів сім'ї на психолога й один на одного, особливості їхньої поведінки тощо).
Серед існуючихтеоретичних концепцій вирізняють два полярних підходи до вивчення сім'ї: індивідуальнийі системний. При індивідуальному підході сім'я розглядається як стрес-фактор, зяким має впоратися член сім’ї який звернувся за консультацією до психолога. Завданняпсихолога полягає у виявленні індивідуальних особливостей членів сім'ї, щоутруднюють сімейну адаптацію. Системний підхід переміщує центр діагностики зіндивіда на групові процеси сім'ї як системи, а проблеми членів сім'ї в цьомуразі вважаються такими, що відбивають дисфункції сімейної системи.
У межахіндивідуального підходу використовують діагностичні засоби, спрямовані надослідження таких сфер сімейного життя, як подружні стосунки, стосунки батьківі дітей, стилі виховання і їх вплив на становлення особистості дитини.
Діагностикаподружніх стосунків спрямована насамперед на виявлення факторів, що знижуютьзадоволеність шлюбом і, отже, порушують його стабільність.
Так, виявленнярівня подружньої сумісності на основі структурно-функціонального підходу (колисумісність виявляється у здатності подружжя утворювати цілісну, врівноваженусімейну діаду з узгодженими і несуперечливими сімейними ролями) припускаєвивчення різних характеристик подружжя:
психофізіологічнихвластивостей індивідуальності членів сім’ї; при цьому передбачається насампередвизначення сумісності типів вищої нервової діяльності подружжя, їхніхтемпераментів з можливим використанням експрес-методик (тести-опитувальникиАйзенка, Стреляу та ін);
характерологічнихвластивостей членів сім'ї (опитувальник Кеттела (16 РР), ММРІ та ін);
характеристикаціннісно-мотиваційної сфери подружжя (методика ціннісних орієнтацій Рокича — Ядова,методика ТЮФ Шмельова — Болдиревої, методика «Сімейні цінності» В. Торохтіята ін);
співвідношенняпсихологічних сімейних ролей (методика РОПД А. Волкової і Г. Трапезникової,методика визначення функціонально-рольової погодженості С. Ковальова, методика«Соціально-рольова адекватність» В. Торохтія та ін).
Діагностикаподружніх стосунків на основі адаптивного підходу припускає вивченняхарактеристик міжособистісних стосунків, внутрішньосімейного спілкування івзаємодії, виявлення тих їх аспектів, що призводять до непорозумінь іконфліктів, з метою пошуку резервів адаптації подружжя один до одного.
У цьому разідоцільно застосовувати шкалу подружньої адаптації (тест-опитувальник «Задоволеністьшлюбом», шкали суб'єктивної задоволеності шлюбом Г. Трапезникової та ін.),техніку «репертуарних ґрат» В. Похилько й О. Федотової, методсемантичного диференціала, тест Лірі, методику МСК В. Левкович і О. Зуськової,задачно-ігрові методи (наприклад, гру "Інтрига" О. Хроніка й О. Кронік,моделювання суб'єктивної ситуації конфлікту («МАКС» В. Смєхова та ін).
Для вивчення особливостейсімейного виховання використовують опитувальники «Аналіз сімейної тривоги»,«Аналіз сімейних взаємин (АСВ)» Е, Ейдеміллера, тест-опитувальникставлення батьків О. Варги, кольоровий тест стосунків О. Еткінда, тест Лірі таін.
Історичний розвитоксім'ї аналізують насамперед з метою виявлення впливу на сім'ю параметрівпрабатьківської сімейної системи. Крім методики «Сімейна генограма» ваналізі сімейної історії доцільно використовувати такі графічні методи, як«Лінія часу», «Карта сім'ї» та ін., за допомогою яких можнавиявити найбільш значущі для функціонування сім’ї події, зміни в її структурі,можливі збіги подій у досліджуваній і прабатьківських сім'ях, що неявнозумовлюють перенесення особливостей взаємин членів сім'ї на подальші покоління,Аналізуючи комунікації в сім’ї вивчають: правила взаємодії в сім'ї (явні танеявні); ступінь відкритості спілкування, наявність замаскованої інформації, забороненихдля обговорення тем; можливість відкритого прояву почуттів; переважання прямоїчи непрямої комунікації; симетричність або додатковість взаємин (коли поведінкачленів сім'ї стосовно один одного схожа чи протилежна: один наказує, іншийпідкоряється).
На думку окремихдослідників, які працюють на основі системного підходу до сім’ї, симптоматичнаповедінка (певне порушення в сім'ї) відіграє роль прихованої комунікації міжлюдьми, що спостерігається тоді, коли існуючі стосунки в сім'ї виключаютьможливість відкритого обговорення сімейних проблем.
Особливостікомунікацій у сім’ї доцільно вивчати за допомогою інтерв'ю. Длявиявлення послідовності подій, пов'язаних із симптоматичною поведінкою, задаютьбезоцінні запитання типу «Як це трапилось?», «До чого цепризвело?», що припускають відповіді описового характеру. За допомогоюінтерв'ю можна також виявити особливості взаємин у сім’ї на основі аналізувідповідей на запитання, що з'ясовують незгідність між членами сім’ї (звикористанням категорій «більше — менше», «краще — гірше»,«частіше — рідше», «ближче — далі» та ін), наприклад:«Хто краще за всіх ставиться до батька?» Причому для подолання опоручленів сім'ї доцільно використовувати прийом «якби»: «Якбибатько залишився вдома, хто б радів найбільше?».
На відміну відіндивідуального системний підхід до аналізу комунікації сім'ї, її структури,історії сім’ї, типових проблем життєвого циклу сім’ї дає змогу врахуватигрупові процеси в сім'ї, одержати всебічне уявлення про сім'ю та їїжиттєдіяльність.2.2 Методики дослідження готовностідо шлюбу
Крім стихійногоформування готовності до шлюбу і сімейного життя як складової загальногопроцесу становлення особистості, як і раніше, актуальною є спеціальна підготовкамолоді до шлюбу і сімейного життя, що передбачає:
підвищеннявідповідальності молоді у шлюбно-сімейних стосунках, а також щодо батьківства;
формуванняздорового способу життя через роз'яснення залежності сексуальності, можливостібатьківства від наявності шкідливих звичок (куріння, алкоголізму, вживаннянаркотиків);
формуванняпсихологічної компетентності щодо особливостей взаємин у сім'ї, дитячоїпсихолога;
висвітлення питаньраціонального ведення господарства, ефективної організації бюджету сім'ї.
На успішністьпідготовки молоді до шлюбу і сімейного життя, безумовно, впливають політикадержави щодо соціального захисту сім'ї, взаємодія соціальних інститутів (сім’ї,школи, громадських організацій та ін).
Одним із важливихнапрямків в роботі практичного психолога по психологічної підготовки молоді дошлюбу і сімейного життя є психодіагностика. В цьому розділі нашої дипломної роботими перелічимо і дамо коротку характеристику тим тестам та методикам, які нанашу думку найбільш адекватно відображають складну проблему психологічноїготовності молоді до шлюбу. Тільки при якісному діагностуванні та встановленнюякісних діагностичних висновків можна вести ефективну консультативну тапсихокорекційну роботу з людьми, які вирішили одружитися.
З цілю визначенняготовності молодих людей до шлюбу, ми використовували спеціально розробленуТест — карту, яку розробив І.Ф. Юнда в 1988р. Оцінка готовності до бракунацілені як на будування міцного шлюбу, так і на удосконалення взаємостосунківміж молодими людьми в період становлення їх шлюбна — сімейного життя. Тестуванняможе бути використане при виробці індивідуальних програм самовдосконаленні молодоїсім’ї, та для підготовки молоди к життю в шлюбі (додаток 2).
В тест картіприводяться типові ситуації взаємостосунків між подружжям при виконані функційсім’ї.
Про задовільнупідготовку до шлюбу свідчать результати набраних балів в межах 22 — 70, о недостатнійпідготовленості до шлюбу свідчать результати 22 — та менше (додаток)
Методикадослідження «Незакінчені пропозиції» Сакса і Леви [72]. Тест включає60 незакінчених пропозицій, що можуть бути розділені на 15 груп, якіхарактеризують у тім або іншому ступені систему відносин обстежуваного досім’ї, до представників своєї або протилежної статі, до сексуальних відносин,до вищестоящого по службовому становищу і підлеглим. Деякі групи пропозиціймають відношення до випробовуваною людиною страху і побоюванням, до наявного внеї почуттю усвідомлення власної провини, свідчать про її відношення доминулого і майбутнього, торкають взаємини з батьками і друзями, власні життєвіцілі.
Тестування (безобробки) займає від 20 хв. до декількох годин (у залежності від особистостівипробуваного).
Дослідженнюметодом «незакінчені пропозиції» повинне передувати встановленняконтакту з обстежуваним для одержання щирих, природних відповідей. Але навітьякщо тестируємий розглядає дослідження як небажану процедуру і, прагнучисховати світ своїх глибоких переживань, дає формальні, умовні відповіді,досвідчений психолог може витягти масу інформації, що відбиває системуособистісних відносин.
Тест напревентивну задоволеність шлюбом [48]. Узагалі ж, превентивна задоволеність шлюбом- річ трохи сумнівна, тому що благополуччя родини є функція двох. Однак є всімейному житті своєрідні аксіоми, орієнтація на які є визначеним гарантомдосягнення сімейного щастя. От за допомогою деяких з них психологи і спробуютьз'ясувати, наскільки юнаки і дівчини в перспективі будуть задоволені своїмшлюбом. (додаток 13).
ВикористанняАнкетування для вивчення готовності до шлюбу (додаток 1). Ви берете шлюб (анкета-інтерв'ю).З метою дослідження особливостей взаємостосунків молодих, які беруть шлюб,і тих проблем, з якими вони стикаються в цей період, а також надання кожнійпарі конкретної допомоги, рекомендується використати анкету «Ви беретешлюб», у якій з'ясовується: чому дана пара вирішила одружитися; що вонаочікує в сімейному житті; які прогнози щодо кількості дітей; де і з кімпроживатиме молоде подружжя; яка інформація потрібна їм для підготовки довступу в шлюб; як оцінюють один одного; чи підготовлений кожний з них довиконання сімейної ролі в галузі організації домашнього господарства, психогігієнистатевого життя, чи мають достатні знання з попередження вагітності. Важливотакож з'ясувати, з якої сім'ї наречена і наречений, як у них у сім'яхрозподілялись обов'язки, яка панувала атмосфера, як розв'язували складніпитання сімейного функціонування.
Методика вимірурівня любові і симпатії З Рубіна [додаток 14].
В даний час узакордонній соціальній психології створений ряд методик для виміру рівня любові.Найбільшою популярністю користуються так називані шкали любові і симпатії,створені американським психологом Зиком Рубіним у 1970 р. Він розглядає любовяк установку на іншу людину, вважаючи цей підхід більш продуктивним, чим опислюбові як емоції, властивості особистості і т. і. Відповідно до традиційпсихометрики 3. Рубін одночасно з любов'ю проводить і вимір родинного їй явища- симпатії.
Тест вимірузадоволеності чоловіка і жінки шлюбом. Г.И. Лаки [71]. Призначений длявиміру рівня задоволеності партнерів своїм шлюбом. Підрахунок цього рівняробиться на підставі опитування респондента щодо рівня його задоволеностіінтимним життям, якістю виконання сімейних ролей і обов'язків, а також ступенязгоди по основних сімейних проблемах. Досить часто для визначення рівнязадоволеності шлюбом за рубежем використовуються також такі тести, якопитувальник про характер сімейних відносин К. Хербста, різні шкали, щохарактеризують внутрісімейні відносини і задоволеність ними і т.д.
Методика „Рольовіочікування і домагання у шлюбі (РОД)" (О. Волкової, Г. Трапезнікової) [71;72].
За допомогоюметодики РОД визначають уявлення подружжя:
про значущість усімейному житті сексуальних стосунків, особистісної згуртованості чоловіка ідружини, батьківських обов'язків, професійних інтересів кожного з подружжя,господарсько-побутової сфери, моральної й емоційної підтримки, зовнішньоїпривабливості партнерів (це показники, що відбивають основні функції сім’ї,утворюють шкалу сімейних цінностей — ШСЦ);
про бажанийрозподіл ролей між чоловіком і дружиною при виконанні сімейних функцій (ціпоказники утворюють шкалу рольових очікувань і домагань — ШРОД).
Приладдя. Дванабори по 36 карток з цупкого паперу (картону). На кожну картку наносять номері текст тверджень набору.4 картки-класифікатори з таким написом на кожній:«Цілком згодний», «Загалом це правильно», «Це незовсім так», «Це неправильно».
Інтерпретаціяшкали сімейних цінностей.
1. Значущістьсексуальних стосунків у шлюбі. Високі оцінки (7 — 9 балів) означають, щочоловік (дружина) вважає сексуальну гармонію важливою умовою подружнього щастя;ставлення до дружини (чоловіка) істотно залежить від оцінки її (його) яксексуального партнера. Низькі оцінки (менш як 3 бали) інтерпретуються якнедооцінка сексуальних стосунків у шлюбі,
2. Установкачоловіка (дружини) на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером: очікуванняспільності інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, способів проведеннядозвілля. Низькі оцінки (менш як 3 бали) припускають установку на особистуавтономію.
3. Установкачоловіка (дружини) на реалізацію господарсько-побутових функцій сім’ї. Підшкала«Рольові очікування» відбиває ступінь очікування від партнераактивного вирішення побутових питань. Чим вищі оцінки за цією підшкалою, тимбільше вимог висуває чоловік (дружина) до участі іншого в організації побуту ібільше значення мають господарсько-побутові вміння і навички партнера. Підшкала«Рольові домагання» відбиває установки на власну активну участь уведенні домашнього господарства. Загальна оцінка цієї шкали є оцінкою чоловіком(дружиною) значущості побутової організації сім'ї.
4. Ставленнячоловіка (дружини) до батьківських обов'язків. Підшкала «Рольовіочікування» відбиває окресленість установок дружини (чоловіка) на активнубатьківську позицію шлюбного партнера. Підшкала «Рольові домагання» відбиваєорієнтацію чоловіка (дружини) на власні обов'язки щодо виховання дітей. Загальнаоцінка цієї шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) батьківськихфункцій. Чим вища оцінка шкали, тим істотніше значення має для чоловіка (дружини)роль батька (матері) і більшою мірою він (вона) вважає батьківство основноюцінністю, що концентрує навколо себе життя сім'ї.
5. Установкачоловіка (дружини) на значущість зовнішньої соціальної активності (професійної,суспільний) для стабільності шлюбно-сімейних стосунків. Підшкала «Рольовіочікування» відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те, що ушлюбного партнера мають бути великі професійні інтереси, він має відіграватиактивну суспільну роль. Підшкала «Рольові домагання» ілюструєвиразність власних професійних потреб дружини (чоловіка). Загальна оцінка шкалиє показником значущості для чоловіка (дружини) позасімейних інтересів, щостановлять основні цінності у процесі міжособистісної взаємодії подружжя.
6. Установкачоловіка (дружини) на значущість емоційно-психотерапевтичної функції шлюбу,Підшкала «Рольові очікування» відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини)на те, що шлюбний партнер візьме на себе роль емоційного лідера сім'ї впитаннях корекції психологічного клімату, надання моральної й емоційноїпідтримки, створення «психотерапевтичної атмосфери». Підшкала «Рольовідомагання» ілюструє прагнення чоловіка (дружини) бути сімейним «психотерапевтом».Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) взаємноїморальної та емоційної підтримки членів сім’ї орієнтації на шлюб як середовище,що сприяє психологічному розрядженню і стабілізації.
7. Установкачоловіка (дружини) на значущість зовнішнього вигляду, його відповідністьстандартам, моді. Підшкала «Рольові очікування» відбиває бажаннячоловіка (дружини) мати зовні привабливого партнера. Підшкала «Рольовідомагання» ілюструє установку на власну привабливість, прагнення модно ікрасиво вдягатися. Загальна оцінка шкали є показником орієнтації дружини (чоловіка)на сучасні зразки зовнішнього вигляду.
Заключну бесідупсихолог-консультант по питанням сім’ї повинен побудувати так, щоб подружжя наоснові отриманих уявлень кожного з них про рольову взаємодію в сім'ї прийнялоспільне рішення про необхідність оптимального розподілу сімейних функцій зобов'язковим урахуванням індивідуальних потреб та інтересів як чоловіка, так ідружини.
Таким чином,тестів та методик, які призначені для діагностики підготовки молодих людей довступу в шлюб і в психологічній науці вже не мало. Головна задача психологавміти коректно і доцільно їх використовувати в своїй практичній роботі подопомозі молодим, щоб вони зробити свій правильний вибір у подальшомуподружньому житті.2.3 Методики дослідження гендерноїідентичності
Маскулінность іфемінінность (від лат. masculinus — чоловічий nfemininus — жіночий)- нормативні представлення про соматичні, психічні і поведінкові властивості,характерні для чоловіків і жінок (Психологія. Словник, 1990). Деякі дослідникизараз уникають цих термінів, що здаються їм занадто загальними і вводять в оману.
Як відзначає В. Є.Каган (1991), не усе в людині може бути описано альтернативою «чоловіче»або «жіноче». Наприклад, чоловічі і жіночі статеві гормони продукуютьяк чоловічий, так і жіночий організми, а гормональна маскулінность абофемінінность визначається по перевазі тих або інших.
На основі цієїідеї західні психологи в 30-60-х рр. XX ст. створили спеціальні шкали длявиміру маскулінності-фемінінності розумових здібностей, інтересів, емоцій і т.д.(тест Термана-Майлз, шкала М/Ф MMPI, шкала маскулінності Гилфорда й ін.).Ці шкали припускають, що індивіди розрізняються по ступенімаскулінності-фемінінності. Усі властивості в цих тестах альтернативні, тобтовисока маскулінность повинна корелювати з низкою фемінінностю і назад, причомудля чоловіка бажана висока маскулінность, а для жінки — висока фемінінность. Однакдалеко не всі психічні якості чітко поділяються на чоловічі і жіночі. Крімтого, виявилося, що співвідношення М/Ф по різних шкалах може бути різним: людина,маскулінна по одним показниках, може бути фемінінною по іншим.
Інші методи — тестСандры Бем (S. Bern, 1979) і «Запитальник особистісних властивостей» ДжанетСпенс і Роберта Хельмриха (J. Spcnce, R. Helmrich, 1979) — розглядаютьмаскулінность і фемінінность не як альтернативи, полюси того самого континуума,а як незалежні якості.С. Бем за допомогою свого тесту виділила чотири групичоловіків і жінок [8].
Дж. Плек (J. Pleck,1981) думає, що виконання ролі мужності має не тільки позитивні сторони, але інегативні. Більш того, коли обстановка вимагає прояву «жіночих» якостейі дій, у чоловіка, який строго дотримує чоловічої ролі, може виникнути чоловічийгендерно-рольовой стрес (Eislcr, 1987) або, по О'Нилу, — гендерно-рольовойконфлікт.
Теоріяандрогінності. Багато дослідників дотримують думки, щоцілісну (холістичну) особистість характеризує не маскулінность абофемінінность, а андрогінія, тобто інтеграція жіночогоемоційно-експресивного стилю з чоловічим інструментальним стилем діяльності,воля тілесних експресії і переваг від твердого диктату статевих ролей. Хочатворцем теорії андрогінності вважається Сандра Бем, у неї були попередники, утому числі і такий авторитетний, як Карл Юнг.
К. Юнг (1994) бачивв ідеї єдності двох протилежностей — чоловічого і жіночого — образ архетипічний.Утілення жіночого початку в чоловічому несвідомому (аніма) і чоловічогов жіночому (анімус), тобто психологічну бісексуальність він розглядав яксамі значні архетипи, як регулятори поведінки, що виявляють себе найбільшетипово в деяких снах і фантазіях або в ірраціональності чоловічого почуття іжіночого міркування.
Теорія андрогініївикликала на Заході не тільки великий інтерес, але і критику її основ (R. Ashmore,1990; М. Sedney, 1989). Можливо, це було викликано тим, що в американськомусуспільстві маскулінность дає людині більше переваг, чим фемінінінность іандрогінность, і тому деякі жінки воліють демонструвати маскулінну поведінку,тому що вигод від цього може бути більше, ніж утрат (М. Taylor, J. Hall, 1982).Ряд жінок наслідують маскулінному лідерському стилеві, особливо якщо вонизаймають посади в традиційно чоловічих областях діяльності (К. Bartol, D. Martin,1986; Е. Сохнув, 1996). М. Тейлор і Дж. Хол вважають навіть, що поняттяандрогінії зайве [8; 84].
Спенс і Хельмрих (Spens,R. Helmrich, 1981) запропонували замість термінів «мужність» і «жіночність»використовувати інші: інструменталъністъ (здатність до самоствердження ікомпетентність, традиційно приписувані чоловікам) і експресивність,зв'язуються традиційно з жіночністю. Сама С. Бем в останній книзі (1993) визнає,що концепція андрогінії далека від реального положення справ, тому що перехідособистості до андрогінії вимагає змін не особистісних особливостей, аструктури суспільних інститутів. Крім того, існує небезпека втрати тогопозитивного, що несе в собі згладжування дихотомії чоловічого-жіночого. У тойже час позитивною стороною концепції С. Бем про андрогінію є те, що вонапривернула увагу до того факту, що для суспільства однаково привабливими можутьбути як чоловічі, так і жіночі якості.
В даний часстворено вже не мало методик і тестів, що дають можливість вивчати гендерніхарактеристики особистості
До них мивідносимо, насамперед, такі методики, деякі з яких використані й у нашійдипломній роботі для доказу гіпотези дослідження.
Тест Куна і Макпартленда«Хто Я?».
Опросник С. Бэм.
Тест Лири.
Опросник С. Бэм (модифікованийваріант)
Опросник «Прислів'я».
Опросник «Розподілролей у родині?»
Шкала„маскулінность-фемінінность" із Фрайбургського особистісного опросника (FPI)[30; 84].
Методика „женственность”[30].
Розглянемо трохидокладніше названі методики і тести.
Заповненняопросника «Хто Я?»
Опитувальник«Хто Я?» розроблений представниками інтеракціоністської орієнтації М.Кунем і Т. Макпартлендом [84]. Даний опросник використовується для виявленняролі гендерных характеристик у структурі Я-концепції особистості, а також длявивчення змістовних характеристик ідентичності особистості.
Психолог роздаєбланки і зачитує інструкцію. Підкреслюється необхідність записувати відповідіякнайшвидше. Питання «Хто я?» логічно зв'язане з характеристикамивласного сприйняття людиною самої себе, тобто з її образом Я або Я-концепцією. Відповідаючина питання «Хто я?», людина вказує ролі і характеристики-визначення,з якими вона себе співвідносить, ідентифікує, тобто із соціальним статусом ітими рисами, що, на її думку, зв'язуються з нею. Вимога тесту дати двадцятьвисловлень, зв'язаних із представленням про власну ідентичність, виходить звизнання дослідниками складної і багатоаспектної природи Я-концепції. Передбачається,що людина більш рефлексивно дає в середньому більше відповідей, чим людина зменш розвитим представленням про себе (або більш «закрита»). Прийнятовважати, що ті характеристики самого себе, що випробуваний записує на початкусвого списку, у найбільшій мері актуалізовані в його свідомості, є в більшіймері усвідомлюваного і значимими для суб'єкта.
Короткий аналізтесту. Велика кількість гендерно маркірованих самовизначень указує на те, щогендерна ідентичність займає ведуче положення в структурі Я-концепціїособистості. Якщо в числі перших трьох відповідей є самоопис, що позначаєстать, а сімейні ролі і фемінінні характеристики в жінок домінують надпрофесійними і маскулінними (у чоловіків навпаки), то можна зробити висновокпро наявність у цієї /цього випробуваного/ статевотипизованої Я-концепції. Статевотипизованалюдина — це та, чиє самовизначення і поведінка збігається з тим, що вважаєтьсяв суспільстві як гендерно-відповідне [30].
Якщо стать незгадується взагалі або згадується наприкінці списку, а такі категорії, як:"інші соціальні ролі" і «нейтральні характеристики» маютьбільше число згадувань, чим інші категорії, то можна говорити пронестатевотипизовані Я-концепції.
Опитувальник С. Бем[30].
Даний опитувальникрозроблений Сандрой Бэм. У літературі згадується як анкета (опросник) статевихролей BSRI [8]. Опросник використовується длявиявлення ступеня виразності маскулінних і фемінінних характеристик, а такождозволяє визначити тип особистості: маскулінний, фемінінний, андрогінний.
Обробка й обговореннярезультатів. Тип особистості може бути визначений на основі первинних значень: випробуваніз високим показником маскулінності і низьким показником фемінінностівідносяться до маскулінного типу особистості; сполучення низкої маскулінності івисокої фемінінності характерно для фемінінного типу особистості; високіпоказники маскулінності і фемінінності характерні для високого рівня андрогінії;низькі показники маскулінності і фемінінності характерні для низького рівняандрогінії. Другий варіант визначення типу особистості заснований на підрахункуіндексу маскулінності-фемінінності.
Обговореннярезультатів проводиться в контексті інформації про концепції андрогінії С. Бэм[8; 84]. Андрогінія — сполучення традиційне жіночих і чоловічих рис — значима психологічнахарактеристика людини, що визначає її здатність варіювати поведінку взалежності від ситуації; вона допомагає формуванню стійкості до стресів, сприяєдосягненню успіхів у різних сферах життєдіяльності.
Важливістьконцепції андрогінії полягає в тім, що вона дає можливість усвідомленняоднакової привабливості якостей, що традиційно вважаються жіночими і чоловічими.Це особливо важливо у світлі того, що чоловічі якості представляються як більшнормативні і бажані. У процесі обговорення результатів звертається увагавипробуваних на дані про більш високий рівень соціально-психологічноїадаптованості осіб з андрогінним типом особистості.
Заповнення тесту Т.Лири. Тест Лири модифікований вітчизняними вченими Ю.А. Решетняк і Г.С. Васильченко.Тест Лири багатоаспектний і спрямований на вивчення різних особистіснихособливостей [72], він може бути використаний і для виявлення ступенявиразності маскулінних і фемінінних характеристик у структурі особистості.
Обробка йобговорення результатів тесту Лири. Тест включає список з 128 характерологічнихвластивостей-тверджень, що згруповані в 8 психологічних тенденцій (шкал), щовизначають різні особистісні риси: лідерство, впевненість у собі, вимогливість,скептицизм, поступливість, довірливість, добросердя, чуйність. Характеристикиперших чотирьох шкал (лідерство, впевненість у собі, вимогливість, скептицизм) відповідаютьнаборові рис, що традиційно асоціюються з поняттям "маскулінность",тому можна них розглядати як реальні і бажані маскулінні характеристики особистості.Характеристики шкал з п'ятої по восьму (поступливість, довірливість,добросердя, чуйність) відповідають наборові рис, що традиційно асоціюються зпоняттям "фемінінность", тому можна них розглядати як реальніі бажані фемінінні характеристики особистості. Щоб одержати значення виразностімаскулінних якостей, треба суму значень по шкалах; домінантність, впевненість усобі, вимогливість, скептицизм розділити на чотири. Щоб одержати значеннявиразності фемінінних якостей, треба суму значень по шкалах: поступливість,довірливість, добросердя, чуйність розділити на чотири.
 
М = (сума балів з 1 — й по 4-й шкалу): 4
F = (сума балів з 5-й по 8-й шкалу): 4
Значення, щовідповідають фемінінним і маскулінним характеристикам, заносяться в таблицю. Наетапі інтерпретації даних використовується теоретична інформація про гендерніхарактеристики особистості і гендерні стереотипи. Результати по шкалах„маскулінності і фемінінності", отримані по опроснику С. Бэм і тесту Лири,порівнюються між собою. Подібні значення можна розглядати як показник стійкостімаскулінних і фемінінних характеристик у структурі гендерної ідентичності.
Заповненняопросника С. Бэм (модифікований варіант). Модифікований опросник С. Бэм можебути використаний для вивчення схильності особистості стереотипаммаскулінності-фемінінності. Текст опросника залишається незмінним, а міняєтьсятільки інструкція.
Під часобговорення результатів треба розглянути роль гендерні стереотипи у ситуаціїміжгрупового і міжособистісного сприйняття і взаємодії.
Заповнення йобробка опросника «Прислів'я». Опросник «Прислів'я» використовуєтьсядля вивчення гендерних установок, що стосується розподілу ролей у родині. Данийопросник складений И.С. Клециной і апробований у курсових і дипломних роботахстудентів психолого-педагогічного факультету РДПУ ім. А.И. Герцена []. Мінімальнезначення балів — 10, максимальне — 50. Обговорення отриманих результатівпроводиться разом з аналізом даних опросника «Розподіл ролей у родині».
Заповненняопросника «Розподіл ролей у родині»
Опросник «Розподілролей у родині» призначений для вивчення установок особистості щодорозподілу сімейних ролей між чоловіками і жінками. Автори опросника: Ю.Е. Алешина,Л.Я. Гозман, Е.М. Дубовская [2]. Випробуваним пропонується наступна інструкція:«Просимо вас відповісти на пропоновані нижче питання, що стосуються деякихмоментів організації вашого сімейного життя». У приведеному варіантіінструкція дається наступна: «Просимо вас відповісти на пропоновані нижчепитання, що стосуються деяких моментів організації сімейного життя». Випробуванихпросять висловити свою думку не про те, як у їхній родині розподілені ролі міжчоловіком і дружиною, а пропонують висловити судження про те, як узагаліповинні розподілятися сімейні ролі. Таким чином, з'ясовуються гендерні установкивипробуваних, зв'язані з розподілом ролей у родині. Обробка й обговореннярезультатів. В опроснике виявляються установки випробуваних щодо розподілуролей у сімох сферах сімейного життя:
1) виховання дітей;
2) матеріальнезабезпечення родини;
3) підтримкаемоційного клімату в родині;
4) організаціярозваг;
5) виконання ролі«хазяїна»/«господарки»;
6) відповідальністьза задоволеність інтимними відносинами;
7) організаціясімейної субкультури. Отримані дані обробляються відповідно до інструкції.
Чим вище отриманийбал, тим у більшому ступені дана роль у родині повинна реалізовуватисядружиною, чим нижче — чоловіком. Якщо величина близька до серединного значення,то, дану роль повинні реалізовувати приблизно в однаковій мірі обоє з подружжя.Мінімальне значення — 1 бал, максимальне — 4 бали.
За результатамизаповнення опросников «Прислів'я» і «Розподіл ролей у родині»випробувані можуть визначити тип своїх гендерних установок. Вони можуть бутитрадиційними, егалітарними або невизначеними. Якщо по опроснику «Прислів'я»отримані значення більше 37 балів, то можна говорити про виразність традиційнихгендерних установок, якщо значення менше 23 балів — про виразність егалітарнихустановок. Значення від 24 до 36 свідчать про невизначений гендерних установках.Результати опросника «Розподіл ролей у родині» інтерпретуються втакий спосіб. Значення від 2 до 3 балів подають інформацію про наявністьвиражених егалітарних установок. Значення від 3 до 4 балів при виконанні такихролей, як виховання дітей, підтримка емоційного клімату, виконання ролігосподарки, а також значення від 1 до 2 балів при виконанні інших ролейхарактеризують випробуваних як підданих традиційним гендерним установкам. Іншіваріанти значень відносяться до невизначених установок.
Шкала «маскулінность-фимінінность»із Фрайбургского особистісного опитувальника (FPI). Випробуваним пропонуєтьсяРяд тверджень, кожне з яких відповідає або не відповідає якимсь особливостямВашої поведінки. Варто відповісти «так» або «ні». Підраховуєтьсязагальна сума балів. Чим вона більше, тим більше виражена маскулінность і менше- фемінінность [30].
Методика «Жіночність»[30]. Методика являє собою зроблене Е. Ільїним об'єднання (з деякою зміноюстилістики) двох шкал («жіночність» і «естетична вразливість»)тесту загальної оцінки особистості, описаного в книзі В.М. Мельникова і Л.Т.Ямпольского. Введення в експериментальну психологію особистості. — М.: Освіта,1985. Результат підраховується по кількості балів. Чим більше набрано балів,тим більше виражена жіночність.
В цілому жнеобхідно відмітити, що хоча проблема гендерної ідентичності і її зв’язок зпсихологічною готовністю до шлюбу психологами ще досить мало вивчені,інструментарію для дослідницької роботи вже розроблено достатньо. Практичнийпсихолог в своїй професійній діяльності може їх з певним успіхомвикористовувати.
Розділ 3. Співвідношення готовностідо шлюбу з гендерною ідентичністю
Об’єкт дослідження:психологічна готовність молоді до шлюбу і сімейного життя.
Предметдослідження:
1. Встановленнязв'язку між психологічною готовністю молоді до шлюбу з її гендерноюідентичністю.
2. Встановленняспіввідношення рівня суб’єктивного відчуття самотності в людей з їх готовністюдо шлюбу.
Гіпотези:
1. Психологічнаготовність молоді до шлюбу залежить від типу її гендерної ідентичності.
2. Рівеньсуб’єктивного відчуття самотності в людей впливає на їх готовність до шлюбу.
Для першоїгіпотези: Незалежна перемінна — тип гендерноїідентичності. Залежна перемінна — рівень психологічної готовності до шлюбу.
Для другоїгіпотези: Незалежна перемінна — рівень суб’єктивноговідчуття самотності. Залежна перемінна — рівень психологічної готовності дошлюбу.
Цілідослідження:
1. Виявленнявзаємозв'язку психологічної готовності молоді до шлюбу з гендерною ідентичністю- маскулінностю, фемінінностю та андрогінією.
2. Виявленняспіввідношення рівня суб’єктивного відчуття самотності в людей з їх готовністюдо шлюбу.
Завданняпсихологічного дослідження:
1. Підібрати адекватні методики для дослідження психологічної готовностідо шлюбу та рівня маскулінності-фемінінності-андрогінії.2. Проведеннятестування.3. Засобами анкетування вивчити особливості шлюбно-сімейних уявленьмолоді та їх розуміння життя в умовах шлюбу.4. Зробити коротке дослідженнятакого психологічного феномену, як зв'язок самотності людини з її готовністю дошлюбу.5. Вибір статистичних критеріїв перевірки гіпотез.6. Аналіз, обробкаданих та графічне представлення дослідження.7. Якісне обґрунтування отриманих удослідженні даних.8. Висновки та рекомендації по проведеному психологічномудослідженні.
Процедурадослідження
Психодіагностичнекомплексне дослідження проводилося з молодими сім’ями і неодруженими парами ворганізації „Катюша" м. Херсона з молодими людьми та парами і в середнійшколі №41 м. Херсона з учнями 11-го класу. В цілому в виборці (n=50) приймали участь — 25 чоловіків, 25 — жінок. Дві групи пар — одна одружена — усього 24 чоловіки, з них — 12 чоловіківта 12 — жінок. Друга пара неодружених складалася з 26 чоловік, з них 13 — чоловіки та 13 жінки. Всі досліджені були віком від 18 до 34 років, середнійвік складав — 22 роки.
Дослідженняпроводилося у виді комплексного вивчення таких проблем:
1) Спочаткупроводилося у виді письмового опитування по Тест-карті, розробленоїспеціально з метою визначення молодого чоловіка і жінки до сімейного життя (И.Ф.Юнд, 1988) [додаток 1]. Опис порядку роботи з цією Тест-картою наданий нами врозділі 2 питанні 2.2
2) Потімреспондентам (n=50) пропонувалося відповісти на питання спеціальної анкети,у якій визначалися деякі критерії особливостей шлюбно-сімейних уявлень умолодих людей, а так само фактори, в яких визначалась стабільність молодихсімей і готовність молоді до шлюбу.
3) У продовж 10-15хвилин проводилося виявлення маскулінности-фемінінності по методиці «Шкала„маскулінность-фемінінность» із Фрайбургського особистісного опитувальника(FPI" [30], а також методика«Маскулінности-фемінінности» С. Бем [додаток 4]. Докладний описперелічених методик наданий у розділі 2.3 дійсної дипломної роботи.
4) У завершеннядослідження проводився в продовж 10 хвилин тест по діагностиці рівнясуб'єктивного відчуття самотності Д. Рассела та М. Фергюсона [додаток 3].
У цілому за часомоднократне тестування персональне кожного з учасників експерименту проводилосяв продовж близько однієї години. Вибірка в цілому (n=50) досліджувалося впродовж 2-х місяців у березні-квітні 2005 року.
Для більшлогічного і послідовного представлення отриманих нами результатів ми викладемоних в алгоритмі підрозділів Розділу 3.3.1 Психодіагностичне вивченняготовності до шлюбу
З метою визначеннязадоволеності підготовленості до сімейного життя 50 чоловік, з них: 25 — чоловіків,25 — жінок відповіли на типові ситуації: варіанти поведінки подружжя (чоловік іжінка) по Тест-карті готовності до сімейного життя [додаток 2]. Причому втакому тесті взяли участь як ті пари, що уже були одружені (n=24 чол), так і тімолоді пари, що у шлюбі ще не складалися, але планували його (n=26 чол), івідповідали на Тест-карту з позиції можливого їхньої поведінки в тій або іншійситуації.
Отриманірезультати відповідей по Тест-карті представлені (додаток).
Узагальненоготовність до шлюбу в досліджуваній вибірці виглядає так (діаграма 1).
Діаграма 1. Порівняльніпоказники готовності до шлюбу по виборці молодих людей у цілому (n=50), а такожу групах одружених та неодружених
/>

Примітка:
у цілому по групі(n=50)
у 1 групі (одруженіпарі) (n=24)
у 2 групі (неодруженіпарі) (n=26)
Аналіз отриманихрезультатів показує, що в цілому по вибірці (n=50) вважають, що вони задоволеніпідготовленістю до сімейного життя 39 чоловік, або 78% респондентів, незадоволених готовністю до шлюбу — 11 чол. (22%).
У групі, яказнаходиться в шлюбі відзначили задоволеність шлюбом — 20 чоловік (83%), а незадоволених підготовкою до шлюбу — 4 чол. (17%).
У групінеодружених вважають, що вони підготовлені до шлюбу тільки 7 чоловік (27%), а19 чоловік (73%) респондентів рахують, що їх готовність до шлюбу ще дуже низька.
Таким чином, можназробити висновок:
У цілому взагальній групі (n=50) тільки кожний четвертий чоловік вважає себе не підготовленим до шлюбу,а 4/5 продемонстрували готовність до шлюбу.
Найбільшепсихологічно готові до сімейного життя ті, хто вже в нього вступив — 20 чол. (83%).Однак необхідно підкреслити, що практично кожен п’ятий з одружених — 4 чол. (17%)вважає себе до шлюбного життя не готовим і, вступивши в шлюб, продовжуютьвідчувати свою психологічну неготовність до нього.
Найбільш не готовідо шлюбу в групі неодружених. Серед них тільки 7 чол. (27%) вважають себеготовими до шлюбу, а 19 чоловік (73%) вважають, що вони психологічно до шлюбуне готові.
У цілому можназробити висновок, що серед молодих людей до шлюбу достатньо високий рівень неготові. Особливо це стосується тих, хто ще не вступив до шлюбу, а це молоділюди віком від 18 до 27 років. Іншими словами ті суб'єкти підготовки молоді дотакого відповідального періоду в своєму життя як вступ у шлюбно-сімейнівідносини, а це — їх батьки, школа, державні установи по питанням сім’ї,роблять ще дуже малоефективно серед молоді м. Херсона.3.2 Визначення типів гендерноїідентичності
Досліджуючи групимолоді по ознаках біологічної статі і готовності до шлюбу ми знайшли наступне:
1) у цілому позагальній вибірці чоловіки і жінки істотно не відрізняються по готовності дошлюбу (t = — 1,32; p
Таким чином, достовірної різниці за статистичними критеріями по біологічної статі іготовності до шлюбу в загальній виборці та серед одружених пар не виявлено. Алеж в неодружених парах така статистична різниця є, що потребує додатковогодослідження для якісного розуміння цього феномену.
Чи існуютьрозходження в кореляційних зв'язках між біологічною статтю і готовністю дошлюбу ми розглянемо нижче.
Таким чином, можназробити висновки:
1. Розходжень узагальній групі та групі одружених за рівнем готовності до шлюбу по біологічностатевим ознакам немає.
2. Розходження угрупі чоловіків і жінок-холостяків за рівнем готовності до шлюбу по біологічностатевим ознакам є.
Цікавим, на нашпогляд, є і таке спостереження. Коли ми за ознакою „вік” розділили загальнувибірку (n=50) на дві групи — від18 до 23 років та від 24 до 34 років то за розрахунками по t-критерію Стьюдента t=3,126, р
t= — 0,274 p
Слідуючи логіцінаших міркувань і виявляючи гіпотезу про зв'язки або залежність „готовності — неготовності” до шлюбу в людей не по біологічній статі, а по гендерноїідентичності, ми перегрупували загальну вибірку, а також групу одруженій інеодружених по ознаці макулінності-фемінінності.
Для цього буливикористані дані отримані в респондентів за методикою виявленнямаскулінності-фемінінності — шкала «Маскулінность-фемінінность» ізФрайбурського особистісного опитувальника (FPI) і методики «Маскулінності-фемінінності»С. Бем. Первинні дані приведені в додатку.
В аналізівикористовувався і такий тип гендерної ідентичності, як андрогінность. Підандрогінністю розуміють стан, при якому деякі чоловічі і деякі жіночі ознакиприсутні в того самого індивіда [словник]. Зведені разом дані виглядають утакий спосіб.

Таблиця 1
Кількістьмаскулінних-фімінінних та андрогінних типів серед одруженої та неодруженоїмолодіСтатеві типи
Загальна вибірка
(n=50)
Одружені
(n=24) Неодружені (n=26)
Чоловіки: маскулінні 16 (64,0%) 9 (75,0%) 7 (53,8%) фемінінні 5 (20,0%) 2 (16,7%) 3 (23,1%) андрогінні 4 (16,0%) 1 (8,3%) 3 (23,1%)
Жінки: маскулінні 8 (32,0%) 6 (50,0%) 2 (15,4%) фемінінні 6 (24,0%) 2 (16,7%) 4 (30,8%) андрогінні 11 (44,0%) 4 (33,3%) 7 (53,8%)
Діаграма 2
Графічнепредставлення маскулінних, фемінінних і андрогінних типів у загальній вибірці (n=50)
/>
 
Примітка: Загальна вибірка (n=50): чоловіки; жінки.
1. маскулінні;
2. фемінінні;
3. андрогінні

Діаграма 3
Графічнепредставлення маскулінних, фемінінних і антрогінних типів в одруженій вибірці (n=24)
/>
 
Примітка: Одружена вибірка (n=24): чоловіки; жінки.
1. маскулінні;
2. фемінінні;
3. андрогінні
Діаграма 4
Графічнепредставлення маскулінних, фемінінних і андрогінних типів у неодруженій вибірці(n=26)
/>
 
Примітка: Неодружена вибірка (n=26): чоловіки; жінки.
1. маскулінні;
2. фемінінні;
3. андрогінні
Аналіз наведенихтаблиці і графіків показує, що просте порівняння чоловічих і жіночих груп, щоми зробили на початку нашого дослідження, багато в чому безперспективне, томущо насправді виявлення статевих розходжень повинне ґрунтуватися не стільки наморфологічних ознаках (з урахуванням генетичної статі), скільки з урахуваннямгормональної статі, що обумовлюється маскулінностю, фемінінностю йандрогінностю.
Цікаво, що внашому випадку серед чоловіків у загальній групі — 20% (кожен п'ятий) має рисифемінінності, тобто жіночності. У групі неодружених їх трохи більше — 23,1%,чим у групі одружених — 16,7%. Андрогінность у групі чоловіків склала в цілому — 16%, що значно менше, ніж у групі жінок — 44%.
У цілому ж жіночагрупа демонструє маскулінні риси значно виразніше ніж чоловіки демонструють — фемінінні риси. У загальній групі маскулінних жінок — 32%. Серед одружених їх50%, серед неодружених — 15,4%. Особливо високий показник у жінок поандрогінному типі: в загальній групі — 44%, серед одружених — 33,3%,неодружених — 53,8%. Можна зробити проміжний висновок, що неодруженим жінкамхарактерна андрогінна гендерна ідентифікація.
Таким чином,малюється картина вираженої маскулінності серед жінок усіх груп і трохи нижчепоказник фемінінності у чоловіків. Ми ще раз переконуємося в не тотожностіпоняття стать — як генетична стать (визначений набір генів) і психологічнастать, що зв'язано з феноменом гендерної ідентичності — усвідомлення своєїприналежності до чоловічої або жіночої статі.3.3 Взаємозв'язок типів гендерноїідентичності з рівнем готовності до шлюбу
Основною задачеюнашого дослідження було з'ясування присутності або відсутності зв'язку міжтипами гендерної ідентичності з рівнем готовності до шлюбу.
Одержавши напопередніх етапах аналізу узагальнені і групові дані по готовностідосліджуваних нами респондентів до шлюбу, а також визначив типи їх гендерноїідентичності і розділивши їх на маскулінний, фемінінний і андрогіній типи миодержали можливість досліджувати наявність зв'язків між ними. Ми вважаємо, щонайбільш адекватним методом перевірки нашої гіпотези буде використання лінійноїкореляції Пірсона. Крім того, в попередньому аналізі нами були використаністатистичні методи вторинної обробки даних — t — критерій Стьюдента та критерій U-Манна-Уитни. Наведемо їх більш детальніше.
Ми використовувалидля розрахунків коефіцієнт кореляції Пірсона:
r = ∑ (x-x) ∑(у-у) / √∑ (x-x) 2 ∑ (у-у) 2 (1)
де х, у — приватнізначення перемінних;
∑ — (сігма)- позначені суми;
х, у — середнізначення тих же самих перемінних.
t — критерійСтьюдента
t = М1 — М2/√m21 + m22 (2)
де М1 — М2 — порівнювані середні арифметичні величини вибірок N1і N2; m21 + m22 — квадрати помилок середніх величин.
U — критерійМанна-Уитни
U = (n1n2) + nх (nх + 1) — Tх (3)
2
де n1 — кількість випробуваних у вибірці 1;
n2 — кількістьвипробуваних у вибірці 2;
Тх — більша з двох рангових сум;
nх — кількість випробуваних у групі з більшою сумою рангів.
Перевірка гіпотезипроводилася в кілька етапів на всіх трьох групах (загальній, одружених інеодружених). Для більш повної картини кореляційних зв’язків ми провелимножинну кореляцію.
1 етап. Використовуючиотримані дані по рівням готовності до шлюбу в загальній групі (n=50) (додаток),а також розділив основну групу на три підгрупи по критерію гендерної ідентичності(додаток) ми отримали наступні дані. Методом множинної кореляції (Пірсона), щодозволяє виявити загальну структуру кореляційних залежностей, що існуютьусередині багатомірного експериментального матеріалу, який включає більш двохперемінних, і представити ці кореляційні залежності у виді деякої системи.
Таблиця 2
Співвідношеннямаскулінно-фемінінно-андрогінних типів гендерної ідентичності з готовністю дошлюбу в ЗАГАЛЬНІЙ вибірці респондентів (n=50) Група Маскулінность Андрогінность Фемінінность Готовність до шлюбу (серед маскулінних) Готовність до шлюбу (серед андрогінних) Готовність до шлюбу (серед фемінінних) Загальна маскулінность (n=21) 1  - 0,137 0,015 0,376  - 0,492 0,076 Загальна андрогінность (n=6) -0,137 1 0,274 0,440 0,732 0,647 Загальна фемінінность (n=23) 0,015 0,274 1  - 0,104  - 0,062 0,113
Готовність до шлюбу (серед маскулінних)
(n=21) 0,376 0,440  - 0,104 1 0,302 0,318
Готовність до шлюбу (серед андрогінних)
(n=6)  - 0,492 0,732  - 0,062 0,302 1 0,095
Готовність до шлюбу (серед фемінінних)
(n=23) 0,076 0,647 0,113 0,318 0,095 1
Примітка: — (p
Аналіз:
1. Готовність дошлюбу має високу кореляцію з маскулінностю як типом гендерної ідентичності. Середнійбал маскулінності в загальній групі складає — 10,86. Серед тих, хто показаввисоку готовність до шлюбу маскулінность складала в середньому — 42,3 бали. Такимчином можна зробити висновок по загальній виборці — чим вище маскулінность, тимвище рівень готовності до шлюбу. Статистична вірогідність такого твердженнясклала (r = 0,376; p
2. Так самовисокий рівень готовності до шлюбу показали люди з андрогінним типом гендерноїідентичності. Середній бал андрогінності склав у загальній групі 6,7 балів. Середнійбал андрогінності у групі, де досліджувалася готовність до шлюбу склала 33,3бали. Висновок: андрогінность в загальній групі і готовність до шлюбу вандрогінів склала (r = 0,732; p
3. У загальнійгрупі фемінінность не корелювала з готовністю до шлюбу з жодною з гендернихгруп.
2 етап. На другомуетапі ми співставляли отримані дані по кореляції гендерної ідентичності зготовністю до шлюбу в одружених парах (n=24). Множинний кореляційний аналіз давнам наступні зв'язки поміж перемінними.

Таблиця 3
Співвідношеннямаскулінно-фемінінно-андрогінного типів гендерної ідентичності з готовністю дошлюбу в ОДРУЖЕНІЙ виборці респондентів (n=24) Група Маскулінность Андрогінность Фемінінность Готовність до шлюбу (у маскулінних) Готовність до шлюбу (у андрогінних) Готовність до шлюбу (у фемінінних) Маскулінность (n=12) 1 0,524 0,447 0,414 0,397 0,406 Андрогінность (n=3) 0,524 1 0,330 0,619 0,990  - 0,143 Фемінінность (n=9) 0,447 0,330 1 0,106 0,461 0,662
Готовність до шлюбу (у маскулінних)
(n=12) 0,414 0,619 0,106 1 0,500  - 0,76
Готовність до шлюбу (у андрогінних)
(n=3) 0,397 0,990 0,461 0,500 1 0,000
Готовність до шлюбу (у фемінінних)
(n=9) 0,406  - 0,143 0,662  - 0,76 0,000 1
Примітка: — (p
Аналіз:
1. Серед одруженихпар маскулінний тип гендерної ідентичності не має достовірної кореляції зготовністю до шлюбу.
2. Серед одруженихандрогінний тип має високий рівень кореляції з готовністю до шлюбу уандрогінного типу (r = 0,99; p
3. Серед одруженихфемінінний тип має високий рівень кореляції з готовністю до шлюбу у фемінінноготипу (r = 0,66; p

Таблиця 4
Співвідношеннямаскулінно-фемінінно-андрогінного типів гендерної ідентичності з готовністю дошлюбу в НЕОДРУЖЕНІЙ виборці респондентів (n=26) Група Маскулінность Андрогінность Фемінінность Готовність до шлюбу (у маскулінних) Готовність до шлюбу (у андрогенних) Готовність до шлюбу (у фемінінних) Маскулінность (n=9) 1 0,500 0,154 0,575 0,756  - 0,055 Андрогінность (n=3) 0,500 1  - 0,189 0,000  - 0,189  - 0,866 Фемінінность (n=14) 0,154  - 0,189 1  - 0,300  - 0,929  - 0,055
Готовність до шлюбу
(у маскулінних)
(n=9) 0,575 0,00  - 0,300 1 0,982 0,358
Готовність до шлюбу
(у андрогінних)
(n=3) 0,756  - 0,189  - 0,929 0,982 1  - 0,327
Готовність до шлюбу
(у фемінінних)
(n=14)  - 0,055  - 0,866  - 0,055 0,58  - 0,327 1
Примітка: — (p
Аналіз
1. Маскулінний типгендерної ідентичності в групі неодружених не має достовірних кореляційнихзв’язків з показниками готовності до шлюбу з іншими типами гендерноїідентичності. .
2. Андрогінний типгендерної ідентичності в групі неодружених має достовірний негативнийкореляційний зв’язок з неодруженими фемінінного типу (r = 0,866; p
3. Фемінінний типгендерної ідентичності в групі неодружених також має достовірний негативнийкореляційний зв’язок з неодруженим андрогінним типом (r = 0,982; p
Таким чином, ми представили з різних боків можливі взаємозв’язки поміж типамигендерної ідентичності і готовності їх до вступу в шлюб поміж собою. Ми прийшлидо висновку, що різні типи гендерної ідентичності мають різний рівеньготовності до шлюбу. Крім того деякі з цих груп сумісні поміж собою в питанняхшлюбного життя, а деякі такої сумісності не мають. Все це може мати цікавінаслідки для практичної роботи психологів і, в першу чергу,психологів-консультантів сім’ї та шлюбу. Отримані результати дослідженняпідтверджують, що серед факторів, які впливають на психологічну готовністьмолоді до шлюбу значне місце повинно бути віднесене гендерному фактору, аточніше гендерної ідентичності людей, що поділяються на маскулінний,фемініннний і андрогінний типи.
В цілому ж миможемо стверджувати, що наше припущення в робочій гіпотезі повністюпідтверджено — нами встановлений зв’язок поміж типами гендерної ідентичності іготовності до шлюбу.3.4 Особливості шлюбно-сімейнихуявлень у молоді
Метою роботи євивчення змісту уявлень про сім’ю у молоді і тих, хто готовиться до шлюбу. Прицьому однією з основних задач дослідження було визначення змісту уявлень просім’ю в різних по статі групах молоді, виявити розходження в уявленнях просім’ю в залежності від типу гендерної ідентичності особистості. Шляхоманкетного опитування та інтерв’ю (додаток 18) визначалися уявлення про майбутнюсім’ю: можливість і наявність досвіду дошлюбних сексуальних відносин; відношеннядо вибору шлюбного партнера й очікуваних моделей шлюбно-сімейних відносин, досфери дитячо-батьківських відносин (планована кількість дітей, стиль сімейноговиховання); характер шлюбно-сімейних відносин у батьківській родині респондентаі т. і.
Наведемо деякізагальні висновки з отриманих відповідей на анкетні питання та при інтерв’юмолоді (додаток 18).
1. Уявлення прошлюб нерозривно зв'язано з представленням про майбутнього партнера. Дужеважливо, щоб чоловік і дружина «підходили» друг до друга побіологічних, психологічних і моральних факторах, включаючи різні аспективиховання, соціальні, політичні, культурні і релігійні погляди, або ж щобпартнери терпимо відносилися до особливостей один одного.
2. Переважнабільшість юнаків і дівчин вважають, що партнер по шлюбі повинний мати рівнийосвітній статус і лише 11% дівчат готові до того, що партнер по шлюбу будебільш досвідчений, чим вони самі. Незначне число респондентів-юнаків (7%) думають,що дружина повинна бути більш освічена. Третину випробуваних вважають, що це немає значення, аби була гідна і цікава людина. Приблизно такі ж уявлення існуютьу молоді щодо рівності партнерів у культурному рівні. Таким чином, у відношеннікультурного й освітнього статусу шлюбних партнерів погляди юнаків і дівчинподібні.
3. Що стосується матеріальногостатусу, молодь демонструє досить традиційні, стереотипні погляди: чоловікибачать себе, насамперед, добувачами, відповідальними за матеріальнеблагополуччя родини, а дівчини — охоронницями домашнього вогнища. Дві третинидівчин вважають, що майбутній партнер по шлюбі повинний бути більшзабезпечений, чим вони самі, інші вважають, що по матеріальному статусі вониповинні бути рівні. Думки юнаків по цьому питанню більш диференційовані. Великачастина їх вважає, що матеріальний рівень партнерів не має значення дляшлюбно-сімейних відносин або ж він повинний бути рівним. Інша частина чоловічоївибірки вважають, що матеріальний статус жінки повинний бути вище, і лише 11%юнаків готові до матеріального забезпечення своєї родини і вважають, що тількивони несуть відповідальність за це. Як з'ясувалося, для молодих людей дужеважливий рід занять майбутнього чоловіка.
4. При відповідіна питання, які риси характеру молодь хотіла б бачити в партнері пошлюбі, було виявлено, що дівчини в партнері цінують такі якості, як доброта,повага, почуття гумору, цілеспрямованість, відповідальність, упевненість,дбайливість і т.д. Юнаки значимими рисами партнерки по шлюбі вважають доброту,розуміння, скромність, дбайливість, привабливість, сексуальність. Менш значимимихарактеристиками в образі партнерки виявилися відповідальність, почуттяобов’язку, цілеспрямованість, урівноваженість, довірливість, відданість і т.д. Такимчином, образ партнера по шлюбі в дівчин і юнаків досить гендерно типізований.
5. Більшість молодихлюдей вважають дошлюбні сексуальні відносини не тільки можливими, але інеобхідними, оскільки інтимний контакт має для людини не тільки прямефізіологічне значення, а вбирає в себе різноманітні особистісні змісти, такі,як одержання почуттєвого задоволення, пізнання, задоволення цікавості,спілкування.
6. При виборі формшлюбно-сімейних відносин більш половини юнаків і дівчин вибрализареєстрований шлюб, третина респондентів віддала перевагу незареєстрованномуспівжиттю (цивільний шлюб) і лише 3,5% зволіли б жити на самоті. Дівчинами булизазначені й інші варіанти розвитку відносин з партнером: первісне проживання вцивільному шлюбі з наступною реєстрацією відносин. Юнаки також вважають, щовибір форми шлюбно-сімейних відносин залежить від життєвих обставин.
Перевагизаконного, юридично зареєстрованого шлюбу велика частина дівчин і юнаків бачатьу більшій упевненості, стабільності, надійності, відповідальності друг задруга, почутті спокою, сталості, можливості завести дітей.
7. Середдомінуючих мотивів вступу в шлюб дівчини вказали: прагнення виявити своютурботу і любов до близької людини; потреба в розумінні, психологічнійпідтримці, захисті; бажання мати дітей; традицію брати шлюб; бажаннявідокремитися від батьківської родини і лише потім — матеріальна вигода, острахсамітності, небажання залишитися «старою дівою», прагнення додорослого життя. Дивно те, що і юнаки ведучим мотивом створення родининазвали вагітність партнерки і тільки після цього — бажання бути самостійним,незалежним, одержувати сексуальне задоволення, любити і т.д. Мотив вступу вшлюб у зв'язку з вагітністю в сучасної молоді, можливо, зв'язаний з тим, щомолодь надає перевагу вільним відносинам і, як це не сумно, до реєстрації їхпідштовхує найчастіше не любов друг до друга, не бажання бути разом, авагітність.
Дані дослідженнясвідчать про те, що переважна більшість респондентів (86%) у майбутньому бачатьсебе батьками, тільки 4% не хочуть мати дітей взагалі і 10% на даний момент проце не задумувалися. Більшість з тих, хто хоче мати дітей, планують мати не меншдвох дітей. Близько 36% дівчин і 15% юнаків планують при створенні родини матитрьох дітей. Одну дитину хотіли б мати тільки 7% дівчин, у той час як жоден зюнаків не вибрав цього варіанта відповіді.
8. Думка дівчин іюнаків у питанні про те, хто повинний займатися вихованням дітей,збігаються. Усі дівчини і 96,3% юнаків вважають, що вихованням дитини повиннізайматися обоє батьків. На наш погляд, така тенденція обумовлена тим, що шлюбнівідносини молоді люди представляють як рівномірний розподіл ролей міжчоловіками, і сфера виховання дітей не є виключенням.
9. Ознакиблагополуччя в сімейних відносинах дівчини бачать у спілкуванні, щоприносить радість і духовне задоволення; гармонії між чоловіком і жінкою (духовнуі фізичну); у взаємній любові і повазі; продуктивному і погодженому плануванніжиття. Для респондентів-юнаків основними признаками благополуччя в подружніхвідносинах є: гармонія між чоловіком і жінкою; спілкування, що приноситьрадість і духовне задоволення; відданість. Серед ознак, що характеризують подружнєнеблагополуччя, дівчини і юнаки назвали (у порядку убування значимості): неповажневідношення друг до друга; психологічне відчуження, відсутність емоційно теплихвідносин; незадоволення сексуальних потреб. Такі ознаки, як відсутністьвзаємодопомоги, фінансові розбіжності і розходження в потребах і інтересах,зайняли субдомінантні позиції.
10. Переважноюмоделлю сімейних взаємин для більшої частини жіночої вибірки повинні бутивідносини, при яких функції і ролі в сім’ї перерозподіляються взалежності від обставин, ситуацій. Ці уявлення скоріше відповідають егалітарніймоделі відносин. У групі юнаків велика частина також орієнтована наегалітарній тип відносин, хоча третина респондентів віддала перевагутрадиційної моделі, при якій чоловік є главою родини і від нього залежитьприйняття життєве важливих рішень для родини.
11. На питання чиє для молоді взірцем сімейне життя їхніх батьків, ми отримали водружених та неодружених молодих людей такі відповіді: (29) 58% — не вважаютьсвоїх батьків взірцем; (17) 34% — вважають взірцем сімейне життя своїх батьків;(4) 8% — відповіли — „важко сказати".
12. В наступномупитанні анкети ми хотіли з’ясувати в якому віці найкраще брати шлюбчоловіку та жінці. За думкою опитаних (одруженої та неодруженеї молоді) люди вважаютьщо найкраще брати шлюб: (14) 28% — вважають шлюб треба брати 22 — 24 роки; (13)26% — вважають немає значення коли брати шлюб; (13) 26% — вважають шлюб требабрати 20 — 21 рік; (8) 16% — вважають шлюб треба брати 25 — 29 роки; (2) 4% — вважаютьшлюб треба брати 18 — 19 років;
13. Ми такожз’ясовували наскільки важливо за думкою опитаних бути готовими до шлюбу,чи потрібна спеціальна підготовка молоді до сімейного життя. Ми отримали відодруженої та неодруженої молоді наступні відповіді: (34) 68% — вважають що такапідготовка потрібна; (9) 18% — говорять що важко сказати потрібна чи ні такапідготовка; (7) 14% — вважають що підготовка до сімейного життя непотрібна.
14. У наступномузавдані ми хочемо вияснити у якій формі за думкою опитаних має відбуватисяпідготовка молоді до шлюбу. Одружені та неодружені молоді люди відповіли що: А)(12) 24% — вважають, що для підготовки треба проводити спеціальні уроки: заняттяв школах, ПТУ, середніх та вищих навчальних закладах; Б) (10) 20% — вважають,що треба проводити спеціальні заняття у шлюбно — сімейних консультаціях; В) (8)16% — що необхідно проводити спеціальні лекції для тих, хто бере шлюб, у ЗАГСах;Г) (8) 16% — вважають необхідно проводити індивідуальні консультації для тих,хто бере шлюб, у ЗАГСах; Д) (6) 12% — вважають що для підготовки треба випускспеціальної літератури; Е) (3) 6% — вважають що треба транслювати теле-,радіопередачі; Ж) (3) 6% — вважають що треба проводити індивідуальніконсультації в платних поліклініках;
15. У наступномузавдані ми поставили питання інтимних стосунків перед шлюбом. Це важливепитання, тому що початок статевого життя нерідко пов’язано з деякими труднощами.Молоді люди під час першого статевого акту можуть зіткнутися з непередбаченимиобставинами, що в подальшому житі може завадити інтимності з чоловіком. Але внашому суспільстві молодь веде інтимні стосунки перед шлюбом, що нерідкоприводить до незапланованої вагітності. Щоб дізнатися думку опитаних мипоставили питання: як ви ставитесь до інтимних стосунків перед шлюбом? На щоопитані відповіли. Одружені та неодружені молоді люди вважають: (31) 62% — єдопустимі інтимні стосунки до шлюбу; (9) 18% — є недопустимі інтимні стосункидо шлюбу; (10) 20% — важко сказати.
16. Наступне питанняє продовженням попереднього, ми запитали як на думку опитаних впливає насімейне життя дошлюбний сексуальний досвід? На що опитані відповіли. Одруженіта неодружені молоді люди вважають: (34) 68% — вважають що позитивно впливаєдошлюбний сексуальний досвід; (16) 32% — вважають що негативно впливаєдошлюбний сексуальний досвід.
17. Наприкінці мизадали питання, чи вважають опитані що готові (були) вступити в шлюб? На щоопитані відповіли. Одружені та неодружені молоді люди вважають: (25) 50% — Такя повністю готов (а); (17) 34% — Я сумніваюсь, але вважаю все буде гаразд; (8) 16%- Я не готов був (була) вступити в шлюб.
18. Останнєпитаннями задали молодим людям, щоб з’ясувати чи дійсно молодь беручи шлюбвважає що може збудувати добрий шлюб. На що отримали відповіли від одружених танеодружених молодих людей: (30) 60% — Так ми зможемо побудувати благополучнийшлюб; 20) 40% — Ні ми не зможемо побудувати благополучний шлюб.
19. Середзагального числа досліджуваних 40% статевотипізовані, тобто їхнє самовизначенняі поведінка збігається з тим, що вважається в суспільстві гендерно відповідною.У групі дівчин високий рівень андрогінії виявлений у 36%, високий показникмаскулінності і низький фемінінності — у 29%. Юнаки з маскулінним типомідентичності склали 58%, високі і середні показники андрогінії виявлені в 26%респондентів. Фемінінний тип гендерної ідентичності характерний для 15% юнаків.Юнаки і дівчини з різними типами гендерної ідентичності мають вірогідно значимірозходження в рольових чеканнях і домаганнях, у системі сімейних цінностей.
На підставіпроведених досліджень нами були зроблені наступні висновки. Родина представляєдля молоді важливу життєву цінність. Уявлення молоді про родину варіативні й убільшому ступені зв'язані з психологічними аспектами шлюбно-сімейних відносин,чим із соціально-побутовою її спрямованістю. Тип гендерної ідентичності впливаєна систему сімейних цінностей молоді, на погодженість рольових чекань ідомагань у шлюбі.3.5 Співвідношення рівнясуб’єктивного відчуття самотності у людей з їх готовністю до шлюбу
В нашомудослідженні про психологічну готовність молоді та й взагалі людей до шлюбу ми втеоретичній частині помітили, що крім інших чинників на готовність до шлюбутакож якось впливає такий стан людини, як відчуття самотності. Разом зтим проблема самітності залишається однієї з мало вивчених у вітчизнянійпсихології. Про відносини одинаків статистика мало чого знає. Самотністьвизначається як ізоляція людини від других людей, або стан людини, який вонапереживає в змінених (незвичних) умовах [ Словник].
Для більшпоглибленого вивчення впливу стану самотності людей на їх готовність до вступув шлюбні відносини ми висунули наступну робочу гіпотезу: рівень суб’єктивноговідчуття самотності в людей впливає на їх готовність до шлюбу.
Незалежнаперемінна — рівень суб’єктивного відчуття самотності.
Залежнаперемінна — рівень психологічної готовності до шлюбу.
Щоб з’ясуватирівні самотності в одиноких молодих людей та тих, хто відчуває стан самітностів одружених парах ми використали методику діагностики рівня суб’єктивноговідчуття самотності Д. Рассела та М. Фергюсона [72]. Вході тестування ми отримали наступні дані (додаток 15-17).
Так як головноюзадачею для нас було вияснити чи є взаємозв’язок поміж відчуттям самотності улюдей і їх готовністю до вступу в шлюб ми використали порівняння даних попоказникам самотності і готовності до шлюбу у людей поділивши їх на групи зрізним рівнем суб’єктивного відчуття самотності та їх показниками по готовностідо шлюбу.
Використовуючипервинні дані тестів, середні показники по групам і вторинну статистичнуобробку даних, насамперед, множинну кореляцію за формулою Пірсона ми отрималинаступні дані.
Порівняннясередній показників висвітлює нам, що загальна група (50 чоловік) має середнійпоказник по суб’єктивному відчуттю самотності — 25,4 бали; група одружених (24чол) — 18,04 бали; а група неодружених (26 чол) — 31, 50 балів. Ми бачимо, що вгрупі самотніх (холостяків) відчуття самотності значно перевищує показники вгрупі одружених людей. З чого ми можемо зробити висновок, що у людей в парі (одружених)самотність нижча ніж у неодружених (самотніх).

Таблиця 5
Загальніпоказники кореляційних зв’язків відчуття самотності в різних групах людей (загальнагрупа, група одружених, група неодружених) та показниками їх готовності дошлюбу (n=50) Групи
Самотність в загальній групі
(n=50) Самотність в одружен. групі (n=24) Самотність в неодруж. групі (n=26) Готовність до шлюбу в загальній групі (n=50) Готовність до шлюбу в одруженій групі (n=24)
Готовність до шлюбу в неодруженій групі
(n=50) Самотність в загальній групі (n=50) 1 1,000 -,138 -,264 ,150 -,051 Самотність в одруженій групі (n=24) 1,000 1 -, 207 ,150 ,150 -,003 Самотність в неодруж. групі (n=26) -,138 -, 207 1 ,098 ,023 -,009 Готовність до шлюбу в загальній групі (n=50) -,264 ,150 ,098 1 1,000 ,033 Готовність до шлюбу в одруж. групі (n=24) ,150 ,150 ,023 1,000 1 ,045 Готовність до шлюбу в неодруж. групі (n=26) -,051 -,003 -,009 ,033 ,045 1
Примітка: — (p
Аналіз
1. З кореляційнихзв’язків видно, що суб’єктивне відчуття самотності не має достатньо високоговпливу на такий фактор, як готовність до шлюбу в групах одружених і неодружених.
2. Однак, в ціломупо виборці з 50 чоловік ми бачимо достовірну негативну кореляцію міжпоказниками відчуття самотності в загальній групі і показниками в цієї ж групіпо готовності до шлюбу (p
Таким чином, ми в своєму дослідженні підтвердили нашу гіпотезу, що рівеньсуб’єктивного відчуття самотності в людей зв’язаний на їх готовність до шлюбу. Причомуцей зв’язок має обратно пропорційну залежність: чим нижче відчуття самотності улюдей, тим більше вони готові до шлюбу.
Такий висновокможе дати нам можливість стверджувати, що відчуття самотності також може бутиодним з чинників, який впливає на формування у людини психологічної готовностідо шлюбу, або служить причиною вступу до шлюбу, щоб запобігти суб’єктивномупереживанню відчуття самотності.
4. Висновки ірекомендації по результатам дослідження
1. Висновкищодо психодіагностичного дослідження
1. У цілому взагальній групі (n=50) тільки кожний четвертий чоловік вважає себе не підготовленим до шлюбу,а 4/5 продемонстрували готовність до шлюбу.
2. Найбільшепсихологічно готові до сімейного життя ті, хто вже в нього вступив — 20 чол. (83%).Однак необхідно підкреслити, що практично кожен п’ятий з одружених — 4 чол. (17%)вважає себе до шлюбного життя не готовим і, вступивши в шлюб, продовжуютьвідчувати свою психологічну неготовність до нього.
3. Найбільш неготові до шлюбу в групі неодружених. Серед них тільки 7 чол. (27%) вважаютьсебе готовими до шлюбу, а 19 чоловік (73%) вважають, що вони психологічно дошлюбу не готові.
4. Досліджуючигрупи молоді по ознаках біологічної статі і готовності до шлюбу ми знайшлинаступне:
1) у цілому позагальній вибірці чоловіки і жінки істотно не відрізняються по готовності дошлюбу (t = — 1,32; p
Таким чином, достовірної різниці за статистичними критеріями по біологічної статі іготовності до шлюбу в загальній виборці та серед одружених пар не виявлено. Алеж в неодружених парах така статистична різниця є, що потребує додатковогодослідження для якісного розуміння цього феномену.
5. Цікавим, на нашпогляд, є і таке спостереження. Коли ми за ознакою „вік” розділили загальнувибірку (n=50) на дві групи — від18 до 23 років та від 24 до 34 років то за розрахунками по t-критерію Стьюдента t=3,126, р
t= — 0,274 p
6. Слід звернутиувагу і на таких досліджений нами факт — серед чоловіків у загальній групі — 20%(кожен п'ятий) має риси фемінінності, тобто жіночності. У групі неодружених їхтрохи більше — 23,1%, чим у групі одружених — 16,7%. Андрогінность у групічоловіків склала в цілому — 16%, що значно менше, ніж у групі жінок — 44%.
У цілому ж жіночагрупа демонструє маскулінні риси значно виразніше ніж чоловіки демонструють — фемінінні риси. У загальній групі маскулінних жінок — 32%. Серед одружених їх50%, серед неодружених — 15,4%. Особливо високий показник у жінок поандрогінному типі: в загальній групі — 44%, серед одружених — 33,3%,неодружених — 53,8%. Можна зробити проміжний висновок, що неодруженим жінкамхарактерна андрогінна гендерна ідентифікація.
Таким чином,малюється картина вираженої маскулінності серед жінок усіх груп і трохи нижчепоказник фемінінності у чоловіків. Ми ще раз переконуємося в не тотожностіпоняття стать — як генетична стать (визначений набір генів) і психологічнастать, що зв'язано з феноменом гендерної ідентичності — усвідомлення своєїприналежності до чоловічої або жіночої статі.
7. Готовність дошлюбу має високу кореляцію з маскулінностю як типом гендерної ідентичності.
Середній балмаскулінності в загальній групі складає — 10,86. Серед тих, хто показав високуготовність до шлюбу маскулінность складала в середньому — 42,3 бали.
Таким чином можназробити висновок по загальній виборці — чим вище маскулінность, тим вище рівеньготовності до шлюбу.
Статистичнавірогідність такого твердження склала (r = 0,376; p
8. Так самовисокий рівень готовності до шлюбу показали люди з андрогінним типом гендерноїідентичності. Середній бал андрогінності склав у загальній групі 6,7 балів.
Середній баландрогінності у групі, де досліджувалася готовність до шлюбу склала 33,3 бали. Висновок:андрогінность в загальній групі і готовність до шлюбу в андрогінів склала

(r = 0,732; p
9. У загальнійгрупі фемінінность не корелювала з готовністю до шлюбу з жодною з гендернихгруп.
10. А) Середодружених пар маскулінний тип гендерної ідентичності не має достовірноїкореляції з готовністю до шлюбу.
Б) Серед одруженихандрогінний тип має високий рівень кореляції з готовністю до шлюбу уандрогінного типу (r = 0,99; p
В) Серед одруженихфемінінний тип має високий рівень кореляції з готовністю до шлюбу у фемінінноготипу (r = 0,66; p
11. Маскуліннийтип гендерної ідентичності в групі неодружених не має достовірних кореляційнихзв’язків з показниками готовності до шлюбу з іншими типами гендерноїідентичності. .
12 Андрогінний типгендерної ідентичності в групі неодружених має достовірний негативнийкореляційний зв’язок з неодруженими фемінінного типу (r = 0,866; p
13. Фемінінний типгендерної ідентичності в групі неодружених також має достовірний негативнийкореляційний зв’язок з неодруженим андрогінним типом (r = 0,982; p
Таким чином, ми представили з різних боків можливі взаємозв’язки поміж типамигендерної ідентичності і готовності їх до вступу в шлюб поміж собою. Ми прийшлидо висновку, що різні типи гендерної ідентичності мають різний рівеньготовності до шлюбу. Крім того деякі з цих груп сумісні поміж собою впитаннях шлюбного життя, а деякі такої сумісності не мають. Все це можемати цікаві наслідки для практичної роботи психологів і, в першу чергу,психологів-консультантів сім’ї та шлюбу. Отримані результати дослідженняпідтверджують, що серед факторів, які впливають на психологічну готовністьмолоді до шлюбу значне місце повинно бути віднесене гендерному фактору, аточніше гендерної ідентичності людей, що поділяються на маскулінний,фемініннний і андрогінний типи.
В цілому ж миможемо стверджувати, що наше припущення в робочій гіпотезі повністюпідтверджено — нами встановлений зв’язок поміж типами гендерної ідентичності іготовності до шлюбу.
14. З кореляційнихзв’язків видно, що суб’єктивне відчуття самотності не має достатньо високоговпливу на такий фактор, як готовність до шлюбу в групах одружених і неодружених.
15. Однак, вцілому по виборці з 50 чоловік ми бачимо достовірну негативну кореляцію міжпоказниками відчуття самотності в загальній групі і показниками в цієї ж групіпо готовності до шлюбу (p
Таким чином, ми в своєму дослідженні підтвердили нашу гіпотезу, що рівеньсуб’єктивного відчуття самотності в людей зв’язаний на їх готовність до шлюбу. Причомуцей зв’язок має обратно пропорційну залежність: чим нижче відчуття самотності улюдей, тим більше вони готові до шлюбу.
Такий висновокможе дати нам можливість стверджувати, що відчуття самотності також може бутиодним з чинників, який впливає на формування у людини психологічної готовностідо шлюбу, або служить причиною вступу до шлюбу, щоб запобігти суб’єктивномупереживанню відчуття самотності.
Рекомендації.
1. В практичнійроботі психологів-консультантів по питанням сім’ї і молоді треба враховуватисеред чинників, що впливають на готовність до шлюбу і такий фактор як типгендерної ідентичності. Кожен з типів — маскулінний, фемінінний та андрогінниймає свій, в кожному випадку специфічний, вплив на готовність молоді досімейно-шлюбних відносин і життя.
2. В своїйпрактичній роботі психолог повинен засобами методів психологічного впливуформувати у молодих людей, а також у тих, хто має набір вступити в шлюб,шлюбно-сімейні уявлення, враховуючи гендерні стереотипи та гендернуідентичність.
3. У навчальнихкурсах по віковій психології, психології сім’ї, гендерній психології требаобов’язково враховувати закономірності формування статево рольових особливостейхлопчиків і дівчаток у сім’ї.
4. Методамипсихолого-педагогічної корекції, проводячи роботу з молоддю по проблемамсімейно-шлюбних відносин та підготовки до шлюбу, необхідно враховуватинасамперед такі чинники, як: мотивація до шлюбу; ставлення до шлюбу; цінностішлюбу в сім’ї; уявлення про особистісні якості чоловіка і жінки; розгорнутеуявлення про мужність і жіночність та їх врахування при міжособистіснихвідносинах подружжя; розподіл сімейних ролей між чоловіком і жінкою.
5. Практичнийпсихолог повинен враховувати в своїй роботі те, що відчуття самотності такожможе бути одним з чинників, який впливає на формування у людини психологічноїготовності до шлюбу, або служить причиною вступу до шлюбу, щоб запобігтисуб’єктивному переживанню відчуття самотності.
Висновок
Підготовка дошлюбу і сімейного життя завжди була однією з головних задач юнацького віку, неменш важливою, ніж підготовка до праці. Але ця проблема не стояла так гостро,як зараз.
Обумовленеакселерацією прискорення статевого дозрівання підлітків і одночасне ослабленнязовнішнього контролю за їхньою поведінкою плюс лібералізація «дорослих»норм статевої моралі і ламання традиційних стереотипів маскулінности іфемінінності застали наше суспільство і школу врасплох. Подобається нам це чині, але нормативні орієнтації сьогоднішніх юнаків і дівчин істотно розходятьсяз уявленнями їхніх батьків і дідів. До того ж самі ці орієнтації доситьсуперечливі.
Виявленіособливості шлюбно-сімейних уявлень молоді, які свідчать про значні прогалини вїхніх знаннях про шлюб та сім'ю, неправильні, нереалістичні погляди на деякіпитання які, мабуть, позначаються на їхньому ставленні до інституту сім'ї,необхідно враховувати в процесі цілеспрямованої підготовки молоді до сімейногожиття.
У дипломній роботівикладаються результати дослідження, спрямованого на виявлення шлюбно-сімейних уявленьмолоді. Установлено, що ці уявлення відрізняються недостатньою повнотою,розбіжностями в поглядах юнаків і дівчат, невисокою оцінкою ними себе якмайбутнього чоловіка і жінки.
Визначенавузькість образів характерна для таких аспектів шлюбно-сімейних уявлень юнаків,як уявлення про якості ідеального чоловіка і жінки, мужності і жіночності,гендерної ідентичності, сімейних ролях і їх розподілі між чоловіком і дружиною.Особливо ж неповними є уявлення молодих людей про функції сім’ї й організаціїсімейного життя. Розходження виявляються в розумінні юнаками і дівчинами понять«мужність» і «жіночність», трактуванні змісту деякихсімейних ролей, представленнях про значимості ролей чоловіка і дружини. Розходженняміж юнаками і дівчинами виявляються також у їхньому оцінюванні своїхможливостей в області сімейного життя. У цілому самооцінка молоді в цій областіє невисокою. Велику впевненість у своїх можливостях демонструють юнаки впитаннях, що стосуються забезпечення основних цінностей сім’ї і виконання сімейнихролей, меншу — у питаннях, зв'язаних з оцінкою розвиненості в себе якостейзразкового чоловіка і жінки і якостей, що характеризують мужність — жіночність.
Виявленіособливості шлюбно-сімейних уявлень молодих людей необхідно враховувати впроцесі їхньої цілеспрямованої підготовки до сімейного життя.
Ми з'ясували вході теоретичного дослідження і практичного вивчення підготовки до шлюбу, щосеред факторів, які впливають на неї, мало або майже зовсім не враховуєтьсяфактор гендерної ідентичності як особливого виду соціальної ідентичності, щоіснує в самосвідомості людини в єдності з уявленнями про професійний, сімейний,економічний, освітній і т.п. статус.
Серед факторівпідготовки до шлюбу недостатньо вивчений вплив на людей суб'єктивного відчуття самітності.
На підставіпроведених досліджень нами були зроблені наступні висновки:
1) сім’япредставляє для молоді важливу життєву цінність.2) уявлення молоді про сім’юваріативні й у більшому ступені зв'язані з психологічними аспектамишлюбно-сімейних відносин, чим із соціально-побутовою її спрямованістю,
3) тип гендерноїідентичності впливає на систему сімейних цінностей молоді, на погодженістьрольових чекань і домагань у шлюбі, а головне на психологічну готовність дошлюбу.
У сучасних умовахтотальних соціальних змін, соціального прогресу і демократизації відносинстатей актуальною стає психолого-педагогічна проблема формування і розвитку вюнацькому віці ціннісно-орієнтаційної системи уявлень особистості про сім’ю,тому що саме цей період розвитку особистості характеризується необхідністюосмислення отриманого соціального й інтимного досвіду, знань, придбаних упроцесі взаємодії з навколишнім світом.
Список літератури
1. Абульханова — Славская К.М. Стратегии жизни. — М.: 1991.
2. Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М. Социально-психологическиеметоды исследования супружеских отношений. — М.: Изд-во МГУ, 1987.
3. Алешина Ю.Е.; Данилин К.В., Дубовская Е.М., Семейное и индивидуальное консультирование. — М.: Изд-во МГУ, 1989.
4. Антонов А.И., Медков В.М. Социология семьи. — М.: 1998.
5. Афанасьева Т.М. Семья: Учеб. пособие для 9-10 кл. серед. шк. — 2-е изд.,перераб. и доп. — М.: Просвещение. 1988. — 285с.
6. Батищев Г.О., Зайцева З.Г. Робота соціальних служб для молоді змолодою сім’єю (методичні рекомендації) К.: А.Л.Д., 1996. — 100с.
7. Барсукова С.Ю., Радаев В.В. Легенда о гендере: Принципыраспределения труда между супругами в современной городской семье // Мир России.- 2000. — № 4. — С.65-103.
8. Берн Ш. Гендерная психология. — СПб,: Прайм-Еврознак, 2001. — С.123-160.
9. Бендлер Р., ГриндерДж., Сатир В. Семейная терапия и НЛП. — М.: Изд-воИн-та общегуманитар. исслед., 1999.
10. Ветек К. Проблемы супружеского благополучия. — М.: Прогресс, 1988. — 198с.
11. Витакер К., Бамберри В. Тонны с семьей: Семейная терапия: символическийподход, основанный на личностном опыте, — М.: Б. И,, 1997.
12. Владин В.З., Капустин Д.З. Интимный мир семьи. — Минск." Вышейшаяшкола", 1983. — 111с.
13. Воронина О.А., Клименкова Т.А. Гендер икультура // Женщины и социальная политика (гендерный аспект) / Подред. З.А. Хоткшюй. — М., 1992. — С.10-22.
14. Голод С.И. Семья и брак: историко-социологический анализ. — СПб.: 1998.
15. Гозман Л.Я. Процессы межличностного восприятия в семье / Под ред. Г.М. Андреевой. А.И. Донцова // Межличностноевосприятие в группе. — М.: Изд-во МГУ" 1981.
16. Грамматика супружеского общения // Семья. — 1988. — 15 июля. — № 24. — С.11.
17. Гримак Л.П. Общение с собой: Начала психологии активности. — М.: Политиздат,1991. — 320 с.
18. Гаврилица О.А. Чувство вины у работающей женщины // Вопросыпсихологии. — 1998. — № 4.
19. Гребенников И.В. основы семейной жизни: Учебное пособие для студентовпед. ин-тов. — М.: Просвещение, 1991. — 158с.
20. Гендерные аспекты психологии и психотерапии современного супружества /Немцов А.А. Семья в системе жизненных ценностей студенческой молодежи
21. Давыдова М.А., Агапова И.А. Как преодолеть одиночество. — М.: Рольф,2001. — 288 с.
22. Дементьева И.Ф. Первые годы брака. Проблемы становления молодой семьи. — М.: Наука, 1991. — 110с.
23. Джеймс М. Брак и любовь. — М.: 1985 С.36 — 62.
24. Дудченко О. у Ясная Л., Дейнз Ш. Работаженщины и семья // Семья на пороге третьего тысячелетия. — М., 1995.- С.129-145.
25. Дружинин В.Н. Психология семьи. — Екатеринбург, 2000.
26. Журбицька Т.С. Молода сім’я. — К.: 1985. — 101с.
27. Зидер Р. Социальная история семьи в Западной иЦентральной Европе. (конец 18-20 вв.). М.: 1997. С.71.
28. Зацепин В.И. О жизни супружеской. М., 1986. Ковалев С.В. Подготовкастаршеклассников к семейной жизни. М., 1991.
29. Іванова Л.М. Доля молодої сім’ї. — М.: 1989. — 192с.
30. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчиныи женщины. — СПб.: Питер, 2002. — 544с.
31. Куприянчик Л.Л. Психология любви. Донецк, 1998.
32. Лисовский В.Т. Любовь и нравственность. Л., 1985.
33. Карлсон А. Вперед к прошлому: перестройка семейной жизни впостсоциалистической Швеции // Вестн. МГУ. — 1995. — Ш 2. — С.84-92. — Сер.18. Социология ипсихология.
34. Кован Ф.А., Кован К.П. Взаимоотношения в супружеской паре, стильродительского поведения и развитие трехлетнего ребенка // Вопр.психологии. — 1988. — №4. — С. 110-118, КазаковА.П. Экономические и психологические проблемы семьи. — М.: Мысль, 1989. — 157с.
35. Клецина И.С. Самореализация личности и гендерные стереотипы // Психологическиепроблемы самореализации личности / Под ред. А.А. Реана, Л.А.Коростылевой. Вып. 2. — СПб., 1998.
36. Ковалев С.В. Психологія сімейних відносин. — М.: 1987.- 433с.
37. Котырло В.К. Молодой семье о воспитании детей. — К.:1981 — 48с.
38. Книга молодой семьи. — Л.: 1990. — 203с.
39. Кон И.С. Введение в сексологию: Учебное пособие для студентоввузов. — М.: Олимп, ИНФРА, 1999.
40. Кон И.С. Мужские исследования: меняющиеся мужчины в изменяющемсямире // Введение в гендерные исследования: Учебное пособие. Ч.I / Под ред. И.А. Жеребкиной. — Харьков: ХЦГИ;СПб.: Алетейя, 2001. — С.562-605.
41. Кон И.С. Родители и дети // Психологияранней юности. — М.: Просвещение, 1989. — С.16-19
42. Кон И.С. В поисках себя. — М.: 1984. — С 208.
43. Кон И.С. психология ранней юности: Кн. для учителя. — М.: Просвещение,1989. — 255 с. — (Психол. наука — школе).
44. Калинин С.И. Компьютерная обработка данных для психологов / Под науч. ред.А.Л. Тулупьева. СПб.: «Речь», 2002. — 134с.
45. Ковалев С.В. Психология семейных отношений. — М.: 1987.- 433с.
46. Круглов Б.С. Правовое сознание как элемент психологической подготовкимолодежи к семейной жизни. // Вопросы психологии. №4.1986. С.63-68.
47. Ковалев С.В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни: тесты,опросники, ролевые игры: Кн. для учителя. — М.: Просвещение, 1991. -143с.
48. Ковалев С.В. Психология современной семьи: Информ.-метод. Материалы ккурсу «Этика и психология семейной жизни»: Кн. для учителя. — М.: Просвещение,1988. — 208
49. Кратохвал С. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний. — М.: Медицина,1991.
50. Казаков А.П. Экономические и психологические проблемы семьи. — М.: 1986.- 123с.
51. Кроник А., Кроник Е. В главных ролях: вы, мы, он, ты, я. — М.: Мысль,1986. — 206с.
52. Кочарян Г., Кочарян А. Психотерапия сексуальных расстройств исупружеских конфликтов. — М.: Медицина, 1994. — 198с.
53. Красовский Б.П. Анализ брачных объявлений (самооценка и требования кпартнеру)
54. Куприянчик Л.Л. Психология любви. — Донецк, 1998. С.51.
55. Ларю Дж. Секс в Библии. — М.: 1995. С.56.
56. Личко А.Е. Подростковая психотерапия. — 2-е изд.- Л.: Медицина, 1985.
57. М. ЛэнгР.Д. Расколотое «Я: антипсихиатрия. — М.: Академия; СПб.:Белый кролик, 1995.
58. Мягер В, К. Семейная психотерапия при нервных и психогенныхзаболеваниях. — Л.: Изд-во ЛНИПсихоневр. ин-та им. В.М. Бехтерева, 1978.
59. Меншутин В.П. Помощь молодой семье. — М.: 1987. — 203с.
60. Молодь України: для неї і про неї. — К.: 1993. — 106с.
61. Молодая семья / Сост.В.И. Зацепин и др. — К.: 1991. — 314с.
62. Мы и наша семья. Книга для молодых супругов. Сборник / Сост. В. Зацепин,В. Цымбалюк. — М.: 1989. — 416с.
63. Меньшутин В.П. Помощь молодой семье. — М.: 1987. — 203с.
64. Настольная книга молодых родителей. /Сост.В.З. Солоухин — Минск.: 1990. — 263с.
65. Николаева Е., Купчик В.П., Сафонова А.И. Зависимостьэмоциональных реакций человека от негативних переживаний вдетстве // Психол. журн. — 1996. — Т, 17. — №3. — С.92-98.
66. Овчинникова Е.Г. К вопросу о равноправии женщин России: декларацияи реальность // Тендерные исследования в гуманитарных науках: современныеподходы: Материалы Международной научной конференции в Иваново, 15-16сентября 2000 г., Ч. II. — Иваново: Юнона, 2000. — С.149-153.
67. Пезешкиан Н. Позитивная семейная психотерапия: семья как терапевт.- М.: Семья, 1993.
68. Психолого-педагогические проблемы воспитания детей в семье и подготовкимолодежи к семейной жизни: Сб. науч. трудов / Под. ред. И.В.Дубровиной. — М., 1980. — 164 с.
69. Панкова Л.М. У порога семейной жизни: Кн. для учителя. — М.: Просвещение,1991 -144с.
70. Развитие личности ребенка: Пер. с англ. / Под ред.А.Фонарева. — М.: Прогресс, 1987. — С.90-211
71. Райгородский Д.Я. Учебное пособие по психологии семейных отношений. Дляфакультетов: психологических, медицинских и социальной работы. — Самара: ИздательскийДом „БАХРАХ“, 2004. — 736 с.
72. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебноепособие. — Самара: Издательский Дом „БАХРАХ“, 1998 — 672 с.
73. Ризниченко Г.Ю. Ассоциация „женщины в науке и образовании“// Общественные науки и современность. — 2000. — № 4. — С.188.
74. Сысенко В.А. Молодежь вступает в брак. М., 1986.
75. Сатир В. Вы и ваша семья. Руководство поличностному росту: Пер. с англ. — М.: Эксмо-Пресс, 2000.
76. Семья в психологической консультации / Подред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. — М.: Педагогика, 1989.
77. Семья в психологической консультации / Подред. А.А. Бодалево, В.В., Столина. — М.: Педагогика, 1989. — С.85-202.
78. Семья и молодежь: профилактика отклоняющегося поведения / В.А. Балцевич, С.Н. Буров, А.К. Воднева идр. — Минск: Университетское, 1989.
79. Столин В.В., Шмелев А.Г. Семейные трудности: какие и почему? Заданиедля самоанализа // Семья и школа. — 1985. — № 3. — С.18-21.
80. Торохтий В.С. Психология социальной работы с семьей. М., 1996
81. Трухин И.А. Будущему семьянину. Киев, 1987.
82. Психология: Словарь / Под ред. А.В. Петровского и М.Г. Ярошевского.- М.: Политиздат, 1990.
83. Психологічна допомога сім'ї: Посіб. /За ред.3.Г. Юсарчук. — К.: Вид-во Ін-ту соціол. НАНУкрани, 1988.
84. Практикум по гендерной психологии / Под ред. И.С. Клециной. — СПб.: Питер,2003 — 479с.
85. Павлова Т.А. Особенности осознания студентами ценностей и проблем (ситуаций)семейной жизни — Брянский государственных университет.
86. Постовий В.Г. Сучасна сім’я і її педагогіка. — К.: 1994.- 63с.
87. Русский православный обряд венчания. М.: 1996. С.62.
88. Соціальна підтримка молодої сім’ї // Зб. інформ. теорет.та метод. Матеріалів для працівників соц. служб для молоді. Вип. 1. — К.: Академпрес,1994. — 141с.
89. Соціальна робота з молодою сім’єю. Вип.2. — 1995. — 97с.
90. Сатир В. Как строить себя и свою семью. — М.: Педагогика-Пресс,1992. — 191с.
91. Сысенко В.А. Супружеские конфликты. — М.: 1989.
92. Сысенко В.А. Устойчивость брака: Проблемы, факторы,условия. — М.: 1981.
93. Сухомлинский В.А. Как воспитать настоящего человека. — Киев.: 1975. — С.212.
94. Семейное воспитание. Краткий словарь / Сост. И.В. Гребенников,Л.В. Ковинько. — М: 1990. — 319с.
95. Семья: Социально-психологические и этические проблемы: Справочник. -К.: 1989.-252с.
96. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. — К.: 1978.- 263с.
97. Сухомлинский В.А. Мудрость родительской любви. /Сост.А.И.Сухомлинская. — М.: 1988. — 303с.
98. Сысенко В.А. Супружеские конфликты. — М.: 1983. — 208с.
99. Сизанов А.Н. Подготовка подростков к семейной жизни.- Минск.: 1989. — 112с.
100. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. — СПб.: ООО»Речь", 2000. — 350с.
101. Титаренко В.Я. Семья и формирование личности. — М.: 1987. — 109с.
102.  Трухін І.А. Майбутньому сім’янину. — К.: 1987. — 231с.
103.  Торохтий В.С. Психология социальной работы с семьей. — М.: 1996. С.91.
104. Тимощенко Л.Н. Воспитание старшеклассниц: Кн. для учителя. — 2-е изд.,доп. и перераб. — М.: Просвещение, 1990. — 191 с.
105.  Ушинський К.Д. Про сімейне виховання. — К.: 1974. — 151с.
106. Ходаков Н.М. Молодым супругам. — М.: 1993. — 109с.
107. Шмелев А.Г. Острые углы семейного круга. — М.: 1986. — 96с
108.  Школа молодих батьків. / Т. Алєксєєнко, В. Постовий.- К.: 1991. — 203с.
109.  Юнда И.Ф. Гармония и дисгармония в супружестве. — М.: Знание, 1983. — 96с.
110.  Юнда И.Ф. Сексологические аспекты нравственно — гигиеническоговоспитания и брачно — семейной гармонии. — Киев.: 1990. — 145с.
111.  Юнда И.Ф., Юнда Л.И. Социально — психологические и медико — биологические основы семейной жизни. — Киев.: 1990. — 239с.
112. Юнда И.Ф., Юнда Л.И. Как стать счастливым в браке — К.: Украинский центрпсихотерапии, 1991. — 97 с.
113. Хеллингер Б. Порядки любви: Разрешение семейно-системных конфликтов ипротиворечий. — М.: Изд-во Института Психотерапии, 2001. — 400 с.
114. Херсонский Б.Г., Дворяк С.В. Психология и психопрофилактика семейныхконфликтов. — К.: «Здоровья», 1991. — 190 с.
115.  Харчев А.Г. Брак и семья. — М.: 1979. С.66. Цит. по: Женщина: Монография.Кн.1. Сыктывкар — Киров, 1995. С.571.
116.  Фрейд3. Психология бессознательного. — М.: Просвещение, 1990.
117. Филюкова Л.Ф. Современная молодая семья. — Минск: наука и техника, 1986.- 48с.
118.  Человек в кругу семьи: Очерки по истории частной жизни в Европе доначала нового времени. — М.: 1996. С.290 — 305
119. Шапиро Б.Ю. От знакомства к браку. М., 1990.
120.  УэдделлМ. Семья и ее динамика. // Семейная психотерапия. — СПб.: 2000.
121.  ЭйдемиллерЭ.Г. Методы семейной диагностики и психотерапии. — М.; СПб.: Фолиум, 1996.
122.  ЭйдемилперЭ.Г., Юстицкис В.В. Психология и психотерапия семьи. — СПб.: Питер, 1999.
123. Этика и психология семейной жизни: — М, 1986. — 31 с.
124.  ЮфереваТ.И. Формирование представлений подростков о мужественности-женственности какодно из условий подготовки молодежи к семейной жизни // Психолого-педагогическиепроблемы воспитания детей в семье и подготовки молодежи к семейной жизни: Сб. науч.тр. /Под. ред. И.В. Дубровиной. — М., 1980. — С.92 — 106.
125. Янкова З.А. Мужчины и женщины в семье. — М.: 1983 — 80с.